«Він нахилив небеса і зійшов, а під Його стопами
була темна хмара» (Псалми, 18:10)
«Побачивши Тебе, захитались гори, ринули води
потопу, подала свій голос безодня, високо
піднімаючи свої руки (хвилі)» (Аввакума, 3:10)
піднімаючи свої руки (хвилі)» (Аввакума, 3:10)
1. Вступ
Псалтир являє собою рукопис давньоєврейських хвалебних піснеспівів, котрі виконувалися під музичний супровід [Л.1-3]. Його назва походить від грецького "псалмос", переклад єврейського слова "міцмор",– гра на струнному музичному інструменті, російською, "псалтир" [Л.4].
У ТаНаХу, точніше, в Писаннях (євр. "Кетувим" [Л.5]), збірка релігійних гімнів називається Теіллім, що означає
"звеличення", часто іменується "Книга Хвали" [Л.6]. Її умовно поділяють на 5 частин: Пс.1-40, 41-71, 72-88, 89-105 та 106-150.
Сучасний вигляд рукопису представляє компіляцію раніше розрізнених збірок піснеспівів: псалмів Давида (Пс.3-40), хорових пісень синів Кореєвих (41-48), гімнів сходження (119-133), інше [Л.3, 7].
Налічується не менше 7-и авторів Псалтирі [Л.6]. Багато з міцморів приписуються цареві Давиду, у Кетувімі - 73
псалми, Септуагінті - 84, в латинській Вульгаті - 85 [Л.1].
Теіллім притаманна мова асоціацій, він характеризується постійним використанням образних зворотів, символів, алегорій [Л.4], притч, прислів'їв, загадок, метафор, алегорій; широко використовується персоніфікація та антропоморфізм [Л.8].
"Псалмоспівець використовує образи, тому що вони дозволяють йому виразити сенс, який не піддається усвідомленню якимось іншим шляхом" [Л.21, стор. 944].
Час написання книги. Вчені консервативної школи припускають, перший міцмор виник близько 1410 р. до Р.Х., останній, написаний після вавилонського полону, приблизно з 500 р. по 430 р. до Р.Х. [Л.6, 8].
Композиція віршів 18:5-17.
1. Фізичний стан Давида (5-7).
2. Споглядання Богоявлення (8-16).
3. Визволення (17).
У ТаНаХу, точніше, в Писаннях (євр. "Кетувим" [Л.5]), збірка релігійних гімнів називається Теіллім, що означає
"звеличення", часто іменується "Книга Хвали" [Л.6]. Її умовно поділяють на 5 частин: Пс.1-40, 41-71, 72-88, 89-105 та 106-150.
Сучасний вигляд рукопису представляє компіляцію раніше розрізнених збірок піснеспівів: псалмів Давида (Пс.3-40), хорових пісень синів Кореєвих (41-48), гімнів сходження (119-133), інше [Л.3, 7].
Налічується не менше 7-и авторів Псалтирі [Л.6]. Багато з міцморів приписуються цареві Давиду, у Кетувімі - 73
псалми, Септуагінті - 84, в латинській Вульгаті - 85 [Л.1].
Теіллім притаманна мова асоціацій, він характеризується постійним використанням образних зворотів, символів, алегорій [Л.4], притч, прислів'їв, загадок, метафор, алегорій; широко використовується персоніфікація та антропоморфізм [Л.8].
"Псалмоспівець використовує образи, тому що вони дозволяють йому виразити сенс, який не піддається усвідомленню якимось іншим шляхом" [Л.21, стор. 944].
Час написання книги. Вчені консервативної школи припускають, перший міцмор виник близько 1410 р. до Р.Х., останній, написаний після вавилонського полону, приблизно з 500 р. по 430 р. до Р.Х. [Л.6, 8].
Композиція віршів 18:5-17.
1. Фізичний стан Давида (5-7).
2. Споглядання Богоявлення (8-16).
3. Визволення (17).
Головна тема. Теофанія, що супроводжується глобальними катаклізмами.
Мета написання. Воздати хвалу Йахве, Котрий проявляє Свою присутність через стихійні лиха, рятує людину.
Зміст. Давид зазнав на собі загадкову смертельну хворобу (18:5, 6), вона спонукала його звернутись до Адоная (вірш 7), у відповідь йому відкрилося вражаюче видіння (18:8-16). Богоявлення супроводжувалося: землетрусом (вірш 8); димом, вогнем, гарячим вугіллям (9), що падали через прорвані небеса (10); вітром, мороком, грозовими хмарами (вірші 11, 12).
Від сліпучого сяйва Небесного Воїна, від голосу Його втікали хмари, град, вугілля вогненне (18:13, 14). У гніві Він пустив Свої стріли, розсіявши їх, й безліч блискавок, розсипавши їх (вірш 15). Від чого прорвалися джерела моря, оголились основи всесвіту (16), але Всевишній врятував сина Єссея, витягнув з могутніх потоків вод (вірш 17).
Проблеми тлумачення. Які муки смертні охопили царя, що означають уста, ніздрі, ноги, голос Бога. Розповідь про теофанію слід сприймати метафорично чи буквально, вона здійснилася або ні.
Мета написання. Воздати хвалу Йахве, Котрий проявляє Свою присутність через стихійні лиха, рятує людину.
Зміст. Давид зазнав на собі загадкову смертельну хворобу (18:5, 6), вона спонукала його звернутись до Адоная (вірш 7), у відповідь йому відкрилося вражаюче видіння (18:8-16). Богоявлення супроводжувалося: землетрусом (вірш 8); димом, вогнем, гарячим вугіллям (9), що падали через прорвані небеса (10); вітром, мороком, грозовими хмарами (вірші 11, 12).
Від сліпучого сяйва Небесного Воїна, від голосу Його втікали хмари, град, вугілля вогненне (18:13, 14). У гніві Він пустив Свої стріли, розсіявши їх, й безліч блискавок, розсипавши їх (вірш 15). Від чого прорвалися джерела моря, оголились основи всесвіту (16), але Всевишній врятував сина Єссея, витягнув з могутніх потоків вод (вірш 17).
Проблеми тлумачення. Які муки смертні охопили царя, що означають уста, ніздрі, ноги, голос Бога. Розповідь про теофанію слід сприймати метафорично чи буквально, вона здійснилася або ні.
2. Смертельні болі (18:5, 6)
Загибель царя Саула [Л.8], спонукала Давида, згодом, написати пісню Господу (Пс.18). За позбавлення від переслідувань ([Л.10], мал.1) та перемогу над ворожими навколишніми племенами [Л.4].Міцмор 18 містить безпрецедентне видіння (уривок 8-16), записане з невеликими змінами в 2Сам.22:8-16.
Напевно, перебуваючи в особливому духовному стані, автор молитви не тільки бачить чудо Богоявлення, але відчуває на собі його наслідки!
«Огорнули мене смертельні болі, бурхливі потоки беззаконня ("біди", пер. [Л.5]; "річки Гибелі", пер. [Л.12])
налякали мене. Мене оточили кайдани шеола, схопили мене тенета смерті» (18:5, 6).
"Цей Псалом дивовижним чином змальовує Христа ..." припускається в роботі [Л.13, стор. 23]. "Очевидно, що за образом Давида ховається Месія ..." [Л.14, стор. 191], "йдеться про Господа Ісуса Христа" [Л.27, стор. 549].
Однак контекст НЕ ДАЄ підстав для такої виключно новозавітної екзегези. Інше судження. "Давид описує своє горе (вірші 5-7) і говорить про себе як про людину, яка потрапила в пастку, зв'язана, кинута у воду ..." [Л.15]. Оскільки в Палестині, з настанням сезону дощів, "часто відбуваються швидкі і небезпечні розливи" [Л.21, стор. 1016].
"Псалмоспівець відчував смертельну небезпеку, що нависла над ним, як ніби до нього з шеолу простягнулися щупальця смерті" [Л.9]. Вірно, тайновидця "з усіх боків оточували небезпеки, що загрожували смертю" [Л.16].
У чому ж містились небезпеки? Чим вони "змучили, зігнули та скрючили" його? Які конкретні смертельні болі обплутали? Відповіді можна знайти у наступному псалмі, котрий дивує своєю незвичайністю, цар написав його на згадку (вірш 1).
«Стріли Твої в мене впилися, Твоя рука наздогнала мене (завдаєш мені болю, Господи). На тілі здорового місця немає – це зробила Твоя лють. Не знають спокою кістки мої (до самих кісток біль пробирає мене) ...
Смердять і гнояться рани мої ... Поперек мучить біль ("палючим болем сповнені мої стегна", пер. [Л.11]; "нутро моє повне запалення", пер. [Л.26]), на тілі цілого місця немає. Я знесилився, я розбитий, з глибин нутра стогони йдуть (від болю весь час стогну) ...
Серце тремтить, немає більше сил, і світло тьмяніє в моїх очах (я втрачаю зір) ... не чую я – як (ніби)
Однак контекст НЕ ДАЄ підстав для такої виключно новозавітної екзегези. Інше судження. "Давид описує своє горе (вірші 5-7) і говорить про себе як про людину, яка потрапила в пастку, зв'язана, кинута у воду ..." [Л.15]. Оскільки в Палестині, з настанням сезону дощів, "часто відбуваються швидкі і небезпечні розливи" [Л.21, стор. 1016].
"Псалмоспівець відчував смертельну небезпеку, що нависла над ним, як ніби до нього з шеолу простягнулися щупальця смерті" [Л.9]. Вірно, тайновидця "з усіх боків оточували небезпеки, що загрожували смертю" [Л.16].
У чому ж містились небезпеки? Чим вони "змучили, зігнули та скрючили" його? Які конкретні смертельні болі обплутали? Відповіді можна знайти у наступному псалмі, котрий дивує своєю незвичайністю, цар написав його на згадку (вірш 1).
«Стріли Твої в мене впилися, Твоя рука наздогнала мене (завдаєш мені болю, Господи). На тілі здорового місця немає – це зробила Твоя лють. Не знають спокою кістки мої (до самих кісток біль пробирає мене) ...
Смердять і гнояться рани мої ... Поперек мучить біль ("палючим болем сповнені мої стегна", пер. [Л.11]; "нутро моє повне запалення", пер. [Л.26]), на тілі цілого місця немає. Я знесилився, я розбитий, з глибин нутра стогони йдуть (від болю весь час стогну) ...
Серце тремтить, немає більше сил, і світло тьмяніє в моїх очах (я втрачаю зір) ... не чую я – як (ніби)
глухий, як німий, я рота не розкрив (ніби німий, що не промовляє). Немов став я слуху позбавлений, немов я відповідати не можу» (37:3-15, пер. [Л.12]; в дужках текст з [Л.17]).
Тут "Поетичний опис Божого особистого втручання для захисту Ізраїлю в Пс.17 багато в чому ґрунтується на такій традиції богоявленської символіки" [Л.21, стор. 263]. "Богоявлення у відповідь на крик його Давид зображує в серії метафор, взятих з природи ..." [Л.4].
ЗОВСІМ НІ. У вірші 18:8 немає символіки та метафор, а є лише звороти мови з використанням слів у буквальному
значенні. Принаймні тих, котрі стосуються природних катастроф. Так стверджують інші коментатори.
"Його присутність в основному описується через різні лиха в природі ..." [Л.6]. "Його втручання порівнюється у вірші 8 із землетрусом" [Л.8], "від удару грому тремтіла земля у своїх глибоких надрах, до яких, за поглядами древніх, доходили коріння, основи гір" [Л.16, стор. 797].
Вірш 8 не метафора, а вказівка на справжнє глобальне потрясіння суходолу "у своїх глибоких надрах". Все ж НЕ від гуркоту грому, оскільки написано, "затремтіли основи небес" (2Сам.22:8; давні вірили, небосхил спирається на високі гори [Л.1-3, 21]).
Причина потужного сейсму зовсім інша, автор псалма благає Вседержителя так. «Ти струсонув всю землю, розверз її, зімкни ж її розколини, бо ось-ось вона розвалиться» (Псалми, 9:4, пер. [Л.25]; "Ти змусив землю тремтіти і розколов її", пер. ([Л.11]).
Розколота твердь не тільки здригнулася й затремтіла (18:8, а), почала підійматися та опускатися, немов морська хвиля. Через що навіть "основи гір захитались і зрушились" зі свого місця (вірш 8, б), відтак,"гори рушили в серце морів" (45:3, Синод. пер).
До якого періоду слід віднести виконання уривку 18:8-16? Одні автори припускають, воскресіння Христа, наприклад, [Л.27, стор. 549]. Інші, до далекого минулого, виходу євреїв з Єгипту [Л.7, 13], подій на Синаї (вірші 8, 9), суду над єгиптянами (10-13), порятунку від вод Чермного моря (16, 17).
Інший погляд викладено в [Л.15]. "Господь довго терпів царя Саула, але тепер Він у гніві почав струшувати все, як землетрус або виверження вулкана" (стор. 222). Але в дні Шемот або царів Саула і Давида НЕ БУЛО ні великомасштабного землетрусу, ні викликаних ним виверження вулкана чи повені [Л.1-3].
Крім того, коли "гори обрушаться (рушать) в безодню моря" (Псалми, 45:3, пер. [Л.11]), повідомляє Бог, «Я буду звеличений між народами, буду прославлений на землі» (46:11), чого ДОСІ НЕ сталося. Отже, Богоявлення ще попереду, воно відбудеться в день Його гніву (17:.8). 
З величезної чаші у висоті, Небесний Воїтель дощем проллє: розжарене вугілля, полум'я, палаючу сірку (вірш 6, по-науковому, "метеорні тіла" [Л.22]). Доля нечестивих – вогняний вихор,
3. Фізіологічні розлади
Отже, Давида охопили болі, налякали річки лиха (стримнина загибелі), обвили кайдани світу померлих (Шеола),
схопили тенета смерті (18:5, 6). Далі, яскравими метафорами герой Ізраїлю передає жахливий стан людини, яку прошили стріли Яхве Цеваот (37:3-15, у перекладі CUV'23 це уривок 38:3-15)).
В пророчому видінні, Його лють не залишила на тілі царя жодного здорового місця. Біль проник в кістки (вірш 4), рани смердять й гнояться (6), палючим болем сповнені стегна (8); він сильно ослаб, надзвичайно пригнічений, кричить від мук серця (9).
Дивовижний депресивний стан Давида посилився незвичайними фізіологічними розладами (уривок 37:11-15). А саме, прискореним серцебиттям, втратою сили м'язів (вірш 11), тимчасовим позбавленням (!) зору, слуху, мови (11, 14). «Немов став я слуху позбавлений, немов я відповідати не можу» (вірш 15, пер. [Л.12]).
Розв'язка таємничої теофанії (18:5, 6), яка минущим чином позначилася на його фізичному та психічному здоров'ї (текст 3-15), настільки вразила псалмоспівця, що він згадує про пережите ще в одному міцморі.
«Серце моє тремтить у мені, і смертельні жахи напали на мене (смертельний жах мене стиснув); Страх і тремтіння найшов на мене, і жах (відчай) охопив мене» (54:5, 6, Синод. пер.; в дужках текст з [Л.12]). "Його тіло струшують напади жорстокої лихоманки", вважає автор [Л.27, стор. 587].
Насправді, характер впливу смертельних жахів вказує на зовнішню причину, тому він прагне «якнайшвидше сховатися в притулку від вітру, вихору і буревіїв» (уривок 7-9, пер. [Л.12]). Це палке бажання Давида, він
перебував у надзвичайно дивному загадковому стані, можна пояснити наступною обставиною.
Під час написання деяких пісень ізраїльський цар, а згодом і багато біблійних пророків, зазнали НА СОБІ (!?!)
фізіологічні розлади та психосоматичні хвороби есхатологічного Дня Господа [Л.18]. У далекому майбутньому, на потерпілих нападе тряска органів тіла, вразить тимчасова втрата зору, слуху, мови (37:11-15; [Л.18]) "від вітру, вихору і буревіїв" (54:7-9), котрі викликають жах (вірші 5, 6),
Кульмінацією днів Великої скорботи, вона ж, велике нещастя й загибель (Єр.4:6), виявляться гігантські цунамі та телецунамі [Л.19], які по кілька разів огинають земну кулю. Разом з тим, почнуться сильні багатоденні дощі, безперервні повсюдні зливи, тому провидець, продовжуючи тему видіння справ Всемогутнього (Пс.18:5-17), звертається до Нього в благанні.
«Боже, спаси мене: підступила до горла вода. Я в трясовині (глибокому мулі) загруз, не на чому стати
(немає опори). Я в глибині, під водою (потоком накрило), і несе мене потік», відсутня навіть соломинка, щоб вхопитись.
«Від крику я змучився, пересохле горло горить. Сліпнуть мої очі, дивлячись вдалину: де ж допомога Божа?» (68:2-4, пер. [Л.12]; в дужках текст з [Л.11]).
схопили тенета смерті (18:5, 6). Далі, яскравими метафорами герой Ізраїлю передає жахливий стан людини, яку прошили стріли Яхве Цеваот (37:3-15, у перекладі CUV'23 це уривок 38:3-15)).
В пророчому видінні, Його лють не залишила на тілі царя жодного здорового місця. Біль проник в кістки (вірш 4), рани смердять й гнояться (6), палючим болем сповнені стегна (8); він сильно ослаб, надзвичайно пригнічений, кричить від мук серця (9).
Дивовижний депресивний стан Давида посилився незвичайними фізіологічними розладами (уривок 37:11-15). А саме, прискореним серцебиттям, втратою сили м'язів (вірш 11), тимчасовим позбавленням (!) зору, слуху, мови (11, 14). «Немов став я слуху позбавлений, немов я відповідати не можу» (вірш 15, пер. [Л.12]).
Розв'язка таємничої теофанії (18:5, 6), яка минущим чином позначилася на його фізичному та психічному здоров'ї (текст 3-15), настільки вразила псалмоспівця, що він згадує про пережите ще в одному міцморі.
«Серце моє тремтить у мені, і смертельні жахи напали на мене (смертельний жах мене стиснув); Страх і тремтіння найшов на мене, і жах (відчай) охопив мене» (54:5, 6, Синод. пер.; в дужках текст з [Л.12]). "Його тіло струшують напади жорстокої лихоманки", вважає автор [Л.27, стор. 587].
Насправді, характер впливу смертельних жахів вказує на зовнішню причину, тому він прагне «якнайшвидше сховатися в притулку від вітру, вихору і буревіїв» (уривок 7-9, пер. [Л.12]). Це палке бажання Давида, він
перебував у надзвичайно дивному загадковому стані, можна пояснити наступною обставиною.
Під час написання деяких пісень ізраїльський цар, а згодом і багато біблійних пророків, зазнали НА СОБІ (!?!)
фізіологічні розлади та психосоматичні хвороби есхатологічного Дня Господа [Л.18]. У далекому майбутньому, на потерпілих нападе тряска органів тіла, вразить тимчасова втрата зору, слуху, мови (37:11-15; [Л.18]) "від вітру, вихору і буревіїв" (54:7-9), котрі викликають жах (вірші 5, 6),
Кульмінацією днів Великої скорботи, вона ж, велике нещастя й загибель (Єр.4:6), виявляться гігантські цунамі та телецунамі [Л.19], які по кілька разів огинають земну кулю. Разом з тим, почнуться сильні багатоденні дощі, безперервні повсюдні зливи, тому провидець, продовжуючи тему видіння справ Всемогутнього (Пс.18:5-17), звертається до Нього в благанні.
«Боже, спаси мене: підступила до горла вода. Я в трясовині (глибокому мулі) загруз, не на чому стати
(немає опори). Я в глибині, під водою (потоком накрило), і несе мене потік», відсутня навіть соломинка, щоб вхопитись.
«Від крику я змучився, пересохле горло горить. Сліпнуть мої очі, дивлячись вдалину: де ж допомога Божа?» (68:2-4, пер. [Л.12]; в дужках текст з [Л.11]).
4. Біда прийде, з ніг зіб'є (18:7, 8)
Перебуваючи в таких скрутних містичних обставинах, очевидно в дусі (Пс.18:5, 6, 38:3-15, 69:2-4; в Біблії немає
вказівок на історичність цих незрозумілих перипетій), Давид звернувся до Адоная.
«У біді своїй я до ГОСПОДА закликав, до Бога мого заволав, і голос ("крик", пер. [Л.11]) мій почув Він із Храму Свого, і вникнув Він у голосіння моє» (17:7, пер. [ [Л.25]).
вказівок на історичність цих незрозумілих перипетій), Давид звернувся до Адоная.
«У біді своїй я до ГОСПОДА закликав, до Бога мого заволав, і голос ("крик", пер. [Л.11]) мій почув Він із Храму Свого, і вникнув Він у голосіння моє» (17:7, пер. [ [Л.25]).
Перебуваючи у небесному палаці, Яхве Елохім почув крик сина Єссея, відкрив йому картину майбутньої теофанії.
«Здригнулася земля й затремтіла, основи гір захитались і зрушились, адже Бог запалав гнівом» (18:8).
«Здригнулася земля й затремтіла, основи гір захитались і зрушились, адже Бог запалав гнівом» (18:8).
Тут "Поетичний опис Божого особистого втручання для захисту Ізраїлю в Пс.17 багато в чому ґрунтується на такій традиції богоявленської символіки" [Л.21, стор. 263]. "Богоявлення у відповідь на крик його Давид зображує в серії метафор, взятих з природи ..." [Л.4].
ЗОВСІМ НІ. У вірші 18:8 немає символіки та метафор, а є лише звороти мови з використанням слів у буквальному
значенні. Принаймні тих, котрі стосуються природних катастроф. Так стверджують інші коментатори.
"Його присутність в основному описується через різні лиха в природі ..." [Л.6]. "Його втручання порівнюється у вірші 8 із землетрусом" [Л.8], "від удару грому тремтіла земля у своїх глибоких надрах, до яких, за поглядами древніх, доходили коріння, основи гір" [Л.16, стор. 797].
Вірш 8 не метафора, а вказівка на справжнє глобальне потрясіння суходолу "у своїх глибоких надрах". Все ж НЕ від гуркоту грому, оскільки написано, "затремтіли основи небес" (2Сам.22:8; давні вірили, небосхил спирається на високі гори [Л.1-3, 21]).
Причина потужного сейсму зовсім інша, автор псалма благає Вседержителя так. «Ти струсонув всю землю, розверз її, зімкни ж її розколини, бо ось-ось вона розвалиться» (Псалми, 9:4, пер. [Л.25]; "Ти змусив землю тремтіти і розколов її", пер. ([Л.11]).
Розколота твердь не тільки здригнулася й затремтіла (18:8, а), почала підійматися та опускатися, немов морська хвиля. Через що навіть "основи гір захитались і зрушились" зі свого місця (вірш 8, б), відтак,"гори рушили в серце морів" (45:3, Синод. пер).
До якого періоду слід віднести виконання уривку 18:8-16? Одні автори припускають, воскресіння Христа, наприклад, [Л.27, стор. 549]. Інші, до далекого минулого, виходу євреїв з Єгипту [Л.7, 13], подій на Синаї (вірші 8, 9), суду над єгиптянами (10-13), порятунку від вод Чермного моря (16, 17).
Інший погляд викладено в [Л.15]. "Господь довго терпів царя Саула, але тепер Він у гніві почав струшувати все, як землетрус або виверження вулкана" (стор. 222). Але в дні Шемот або царів Саула і Давида НЕ БУЛО ні великомасштабного землетрусу, ні викликаних ним виверження вулкана чи повені [Л.1-3].
Крім того, коли "гори обрушаться (рушать) в безодню моря" (Псалми, 45:3, пер. [Л.11]), повідомляє Бог, «Я буду звеличений між народами, буду прославлений на землі» (46:11), чого ДОСІ НЕ сталося. Отже, Богоявлення ще попереду, воно відбудеться в день Його гніву (17:.8).
5. Що падає у воду червоним, а виходить чорним? (18:9)
Згідно з отриманим псалмоспівцями одкровенням, лиха не обмежаться потрясінням, коливаннями, розколами землі, хитанням, тремтінням та переміщенням основ гір (18:8, 46:3, 60:4).
«Пішов (бухнув) дим з Його ніздрів,– пожираючий вогонь з Його уст, так що жаріюче вугілля (і жар запалився від Нього!) палало перед Ним» (18:9; в дужках текст із [Л.26]).
«Пішов (бухнув) дим з Його ніздрів,– пожираючий вогонь з Його уст, так що жаріюче вугілля (і жар запалився від Нього!) палало перед Ним» (18:9; в дужках текст із [Л.26]).
У вірші 9 "Бог зображується в образі містичного вогнедишного чудовиська" [Л.21, стор. 712]. Дивна думка, у тексті 18:3 говориться про Нього як скелю, щит, притулок,– це НЕ образ "містичного вогнедишного чудовиська". Адонай чує крик (вірш 7), гнівається (8); у Нього є ніздрі й уста (9), голос (14), ноги (10), навіть рука, що витягує з води (17).
Більше того. "Яхве неможливо уявити в будь-якій тілесній формі ..." [Л.20, стор. 596]. "Цілком зрозуміло, що в псалмах багато антропоморфізмів (приписування людських якостей іншим істотам), у тому числі згадки про голос, слова, очі, вуха, обличчя, руки або пальці Бога" [Л.1, стор. 1052].
Більше того. "Яхве неможливо уявити в будь-якій тілесній формі ..." [Л.20, стор. 596]. "Цілком зрозуміло, що в псалмах багато антропоморфізмів (приписування людських якостей іншим істотам), у тому числі згадки про голос, слова, очі, вуха, обличчя, руки або пальці Бога" [Л.1, стор. 1052].
Зовсім НЕ випадково Давид використовує саме такі, на перший погляд, недоречні антропоморфізми. Приміром, у буквальному перекладі [Л.25], «дим вийшов ("бухнув", пер. [Л.26]) з ніздрів Його, і вогонь вирвався з уст Його – вугілля запалилося від нього» (17:9). Що ж мається на увазі під ніздрями та ротом Ель Шаддай? Невже тут дійсно архетип "містичного вогнедишного чудовиська"?
Відповідаючи на поставлені питання, необхідно врахувати 2 важливі обставини. У Біблії образи великих розмірів пов'язуються з Богом, по-друге, використовуються для зображення Його сили і суду [Л.21, стор. 106]. "У буквальному сенсі", уста "це вхідний отвір у внутрішню порожнину" (там же, стор. 1006).
Ротом Яхве Елохім таємнознавець називає "отвір" величезного радіанта на НЕБІ [Л.22], Його місцеперебуванні (2Хр.30:27). Саме звідти, «уста Його вивергають вогонь, що пожирає, обрушилося дощем вугілля, що палає від Нього» (Псалми, 17:9, пер. [Л.23]).
У сучасному розумінні, з радіанта вилітають боліди ("вогонь, що пожирає") і малі метеорні тіла ("вугілля, що палає"). Стає зрозумілим досі загадкове пророцтво. «Дощем проллє Він на нечестивих вугілля, що горить, вогонь і сірку; і палючий вітер – їх доля з чаші» (10:6, Синод. пер.).
Відповідаючи на поставлені питання, необхідно врахувати 2 важливі обставини. У Біблії образи великих розмірів пов'язуються з Богом, по-друге, використовуються для зображення Його сили і суду [Л.21, стор. 106]. "У буквальному сенсі", уста "це вхідний отвір у внутрішню порожнину" (там же, стор. 1006).
Ротом Яхве Елохім таємнознавець називає "отвір" величезного радіанта на НЕБІ [Л.22], Його місцеперебуванні (2Хр.30:27). Саме звідти, «уста Його вивергають вогонь, що пожирає, обрушилося дощем вугілля, що палає від Нього» (Псалми, 17:9, пер. [Л.23]).
У сучасному розумінні, з радіанта вилітають боліди ("вогонь, що пожирає") і малі метеорні тіла ("вугілля, що палає"). Стає зрозумілим досі загадкове пророцтво. «Дощем проллє Він на нечестивих вугілля, що горить, вогонь і сірку; і палючий вітер – їх доля з чаші» (10:6, Синод. пер.).
З величезної чаші у висоті, Небесний Воїтель дощем проллє: розжарене вугілля, полум'я, палаючу сірку (вірш 6, по-науковому, "метеорні тіла" [Л.22]). Доля нечестивих – вогняний вихор,"нищівний вітер" (11:6) дуже гарячої, до 700 000 оС, ударної повітряної хвилі [Л.19].
Одночасно Давид побачив. "Димом палахкотіли Його ніздрі"
(17:9, пер. [Л.12]), "Димилися Його ніздрі" (пер. [Л.17]), "Дим
вирвався з Його ніздрів" (пер. [Л.11]), "із ніздер Його бухнув дим" (пер. [Л.26]).
Іншими словами, автор псалма бачив вогняні язики болідів, що залишають за собою довгі хвости диму (мал.2) з розпечених газів та твердих частинок [Л.22].
Ніхто не зможе встояти перед лицем Всевишнього на небі, якщо Він обурюється, оголошує вирок; і "земля від жаху замовкає"
(Псалми, 76:8, 9). Ель Шаддай звільнить Свою лють повною мірою, тоді вцілілі у стихійних лихах змиряться, після закінчення Його гніву (75:11, пер. [Л.11]).
Одночасно Давид побачив. "Димом палахкотіли Його ніздрі"
(17:9, пер. [Л.12]), "Димилися Його ніздрі" (пер. [Л.17]), "Дим
вирвався з Його ніздрів" (пер. [Л.11]), "із ніздер Його бухнув дим" (пер. [Л.26]).
Іншими словами, автор псалма бачив вогняні язики болідів, що залишають за собою довгі хвости диму (мал.2) з розпечених газів та твердих частинок [Л.22].
Ніхто не зможе встояти перед лицем Всевишнього на небі, якщо Він обурюється, оголошує вирок; і "земля від жаху замовкає"
(Псалми, 76:8, 9). Ель Шаддай звільнить Свою лють повною мірою, тоді вцілілі у стихійних лихах змиряться, після закінчення Його гніву (75:11, пер. [Л.11]).
6. Теофанія (18:10-12)
У одному із псалмів цар Ізраїля закликає. "Господь ("нахили Твої небеса", пер. CUV'23), спустись, прорвавши небеса, і гори торкни, щоб задимилися" (143:5, пер. [Л.17]). Яхве відповідає на його прохання одкровенням у 18-му міцморі.
«Він нахилив небеса і зійшов, а під Його стопами була темна хмара» (18:10, "і морок під ногами Його, Синод. пер., [Л.25]); або "Він розірвав небеса і зійшов, під ногами – імлисті хмари" (пер. [Л.11]; або "І небо розірвавши, Господь спустився, на грізних чорних хмарах стоячи" [Л.17]).
Розірваною або прорваною захмарною височінню Давид називає небачений раніше радіант, а саме, отвір в небосхилі (уста Бога у вірші 9), з Його "рота" сиплеться на землю гаряче вугілля, летить вогонь. В такому разі, "Його стопами" (вірш 10) називаються стовпи вогню від болідів, немов розпечених у печі.
Якщо у тексті 18:9 йдеться про радіант, з нього вилітають космічні тіла, чому, перш ніж настане морок на землі (вірш 10), нахилиться небо? хіба таке можливо? Цілком ймовірно.
Коли в море впаде "немов би велика гора, розпалена вогнем" (Об'явлення, 8:8, пер. Огієнка ) відбудуться масштабні зрушення мас в корі та верхній мантії нашої планети, зміститься (умовна) вісь її обертання, зміниться вид зоряного неба [Л.19]. Воно потрясеться й нахилиться (Пс.18:10), а "земля зрушить з місця свого" (Ісаї, 13:13, Синод. пер.).
Чорні хмари (Пс.18:10) виникнуть в результаті потужного імпакту з подальшим потрапляння в атмосферу величезних об'ємів грубих дисперсних аерозолів: мінерального пилу, вулканічного попелу, розмеленої пемзи, сажі, золи, парів морської води, інше.
Тому псалмоспівець спочатку бачить як з "рота" Йахве Елохім вилітає вогонь і жаріюче вугілля, з "Його ніздрів" бухне дим (вірш 9), потім,– розірване нахилене небо, морок, що настав від грізних темних хмар (вірш 10). Що ж станеться згодом?
«Він сів на херувима і злетів,– понісся на крилах вітру» (18:11).
Трудно визначити, йдеться про один з вищих ангельських чинів чи херувимом (євр. "керув") називається щось інше, подібно до випадку з ротом, ніздрями, ногами Всемогутнього. У "Старому Завіті Бог завжди трансцендентний, Він поза Своїм творінням ..." [Л.21, стор. 1203].
Сильним вітром, на його крилах помчить Ель Шаддай (вірш 11), називається газо-пилова ударна хвиля дуже високої температури, вона рухається із надзвуковою швидкістю. «Гряде наш Бог і не безмовно гряде: вогонь перед Ним біжить палаючий, вирує буря навколо Нього» (Псалми, 49:3, пер. [Л.25]).
Вогонь зверху мчить попереду Небесного Воїна, миттєво перетворюючи на попіл ворогів потужною гарячою бурею, що вирує навколо Нього (50:3, 97:3-5), у створеній Ним непроглядній темряві.
«Темряву Він зробив Своєю заслоною ("укриттям", пер. [Л.5]),– довкола Нього, як Його намет, темні води й густі ("дощові", пер. [Л.25]) хмари» (18:12).
«Він нахилив небеса і зійшов, а під Його стопами була темна хмара» (18:10, "і морок під ногами Його, Синод. пер., [Л.25]); або "Він розірвав небеса і зійшов, під ногами – імлисті хмари" (пер. [Л.11]; або "І небо розірвавши, Господь спустився, на грізних чорних хмарах стоячи" [Л.17]).
Розірваною або прорваною захмарною височінню Давид називає небачений раніше радіант, а саме, отвір в небосхилі (уста Бога у вірші 9), з Його "рота" сиплеться на землю гаряче вугілля, летить вогонь. В такому разі, "Його стопами" (вірш 10) називаються стовпи вогню від болідів, немов розпечених у печі.
Якщо у тексті 18:9 йдеться про радіант, з нього вилітають космічні тіла, чому, перш ніж настане морок на землі (вірш 10), нахилиться небо? хіба таке можливо? Цілком ймовірно.
Коли в море впаде "немов би велика гора, розпалена вогнем" (Об'явлення, 8:8, пер. Огієнка ) відбудуться масштабні зрушення мас в корі та верхній мантії нашої планети, зміститься (умовна) вісь її обертання, зміниться вид зоряного неба [Л.19]. Воно потрясеться й нахилиться (Пс.18:10), а "земля зрушить з місця свого" (Ісаї, 13:13, Синод. пер.).
Чорні хмари (Пс.18:10) виникнуть в результаті потужного імпакту з подальшим потрапляння в атмосферу величезних об'ємів грубих дисперсних аерозолів: мінерального пилу, вулканічного попелу, розмеленої пемзи, сажі, золи, парів морської води, інше.
Тому псалмоспівець спочатку бачить як з "рота" Йахве Елохім вилітає вогонь і жаріюче вугілля, з "Його ніздрів" бухне дим (вірш 9), потім,– розірване нахилене небо, морок, що настав від грізних темних хмар (вірш 10). Що ж станеться згодом?
«Він сів на херувима і злетів,– понісся на крилах вітру» (18:11).
Трудно визначити, йдеться про один з вищих ангельських чинів чи херувимом (євр. "керув") називається щось інше, подібно до випадку з ротом, ніздрями, ногами Всемогутнього. У "Старому Завіті Бог завжди трансцендентний, Він поза Своїм творінням ..." [Л.21, стор. 1203].
Сильним вітром, на його крилах помчить Ель Шаддай (вірш 11), називається газо-пилова ударна хвиля дуже високої температури, вона рухається із надзвуковою швидкістю. «Гряде наш Бог і не безмовно гряде: вогонь перед Ним біжить палаючий, вирує буря навколо Нього» (Псалми, 49:3, пер. [Л.25]).
Вогонь зверху мчить попереду Небесного Воїна, миттєво перетворюючи на попіл ворогів потужною гарячою бурею, що вирує навколо Нього (50:3, 97:3-5), у створеній Ним непроглядній темряві.
«Темряву Він зробив Своєю заслоною ("укриттям", пер. [Л.5]),– довкола Нього, як Його намет, темні води й густі ("дощові", пер. [Л.25]) хмари» (18:12).
Чоловікові по серцю Господу були відкриті результати теофанії, дивовижної своєю незвичністю (18:8-16), але Його Самого він НЕ бачив. Йахве Елохім сховався в темряві, як наметом "оточив Себе хмарами дощовими" (вірш 12, пер. [Л.11]). "Вони без ніг, але тікають, без очей, однак плачуть".
У паралельному вірші (2Сам.22:12) вказано як Він створить непроглядний покрив з грозових хмар, "згустивши води хмар небесних" (Синод. пер.). По-науковому, шляхом повсюдної конденсації колосальних об'ємів парів води на аерозолях, котрі потрапили в атмосферу під час численних стихійних лих [Л.24]. 
"Його блискавки освітлюють Всесвіт,– земля це бачить і ("тремтить", пер. [Л.12]) здригається" (Псалми, 97:4).
Побачивши зловісні спалахи атмосферних розрядів (18:15), від гніву Ель Шаддай здригається не одна земля (97:4), а хвилюється поверхня ВСІХ водойм, навіть океану!
"Тебе, Боже бачили води; Тебе побачили води – і
У паралельному вірші (2Сам.22:12) вказано як Він створить непроглядний покрив з грозових хмар, "згустивши води хмар небесних" (Синод. пер.). По-науковому, шляхом повсюдної конденсації колосальних об'ємів парів води на аерозолях, котрі потрапили в атмосферу під час численних стихійних лих [Л.24].
7. Сім лих (18:13)
Продовжуючи розповідь, Давид переходить від загальних планів: глобального землетрусу (18:8), диму, вогню, жаріючого вугілля (вірш 9), розірваного нахиленого піднебіння (10), загальної темряви від густих грозових хмар (12) до разючих погрозливих деталей.
«Від яскравого сяйва перед Ним ("розгорялося вогняне вугілля", пер. [Л.11]) бігли ("палали", пер. [Л.12]) Його хмари, град і палаючий жар» (18:13, точніше, "іскри", пер. [Л.12]).
«Від яскравого сяйва перед Ним ("розгорялося вогняне вугілля", пер. [Л.11]) бігли ("палали", пер. [Л.12]) Його хмари, град і палаючий жар» (18:13, точніше, "іскри", пер. [Л.12]).
Масорецький текст. "Від сяйва перед Ним пройшли хмари Його (з) градом і вугіллям вогняним" [Л.5]. "Його сліпуче сяйво розривало хмари, гримнув град і блискавки схрестилися" (пер. [Л.17]). "Ось сяє світло перед Ним, в страху біжать від Нього хмари, вугілля вогняне і град" [Л.23].
Наведені вище переклади вірша 13 дещо відрізняються один від одного, зокрема, від Синодального. Проте, наголошуючи на тих чи інших деталях, ВСІ вони близькі до істини, разом малюють повнокровну картину космічної катастрофи.
Яскраве сяйво (18:13), власне, НЕ є Богом, воно сяє "перед Ним". Потужне випромінювання розриває хмари, змушує їх палати, бігти, а "палаючий жар", точніше, "іскри" або "вогняне вугілля", розгорятися. Безсумнівно тут, а також в уривках 9, 14, 15, йдеться про радіант метеорного потоку [Л.22].
Крім того, при масовій конденсації парів води в тропосфері, утворяться величезні густі грозові хмари (вірш 12), засяє безліч електричних іскрових розрядів (18:13, 15, мал. 3). Як написано.
Наведені вище переклади вірша 13 дещо відрізняються один від одного, зокрема, від Синодального. Проте, наголошуючи на тих чи інших деталях, ВСІ вони близькі до істини, разом малюють повнокровну картину космічної катастрофи.
Яскраве сяйво (18:13), власне, НЕ є Богом, воно сяє "перед Ним". Потужне випромінювання розриває хмари, змушує їх палати, бігти, а "палаючий жар", точніше, "іскри" або "вогняне вугілля", розгорятися. Безсумнівно тут, а також в уривках 9, 14, 15, йдеться про радіант метеорного потоку [Л.22].
Крім того, при масовій конденсації парів води в тропосфері, утворяться величезні густі грозові хмари (вірш 12), засяє безліч електричних іскрових розрядів (18:13, 15, мал. 3). Як написано.
"Його блискавки освітлюють Всесвіт,– земля це бачить і ("тремтить", пер. [Л.12]) здригається" (Псалми, 97:4). Побачивши зловісні спалахи атмосферних розрядів (18:15), від гніву Ель Шаддай здригається не одна земля (97:4), а хвилюється поверхня ВСІХ водойм, навіть океану!
"Тебе, Боже бачили води; Тебе побачили води – і
затремтіли, збурилися (здригнулися) безодні ("глибокий океан затремтів").
З хмар полилася вода, почувся громовий голос (небо вибухнуло громом),– Твої ("вогняні") стріли пронизували хмари" (Псалми, 77:17, 18; у дужках текст із [Л.11], в лапках – з [Л.17]).
Разом із зливовими потоками води зверху, масово падає великий град (18:13, 14), брили льоду масою в десятки (!) кілограмів (Об'явл.16:21).
З хмар полилася вода, почувся громовий голос (небо вибухнуло громом),– Твої ("вогняні") стріли пронизували хмари" (Псалми, 77:17, 18; у дужках текст із [Л.11], в лапках – з [Л.17]).
Разом із зливовими потоками води зверху, масово падає великий град (18:13, 14), брили льоду масою в десятки (!) кілограмів (Об'явл.16:21).
8. Голос Вседержителя (18:14)
Псалмоспівець бачить, чим супроводжується чудо Богоявлення (18:8-13), навіть чує Його голос.
«Загримів ГОСПОДЬ з небес–, Всевишній подав Свій голос,– град ("з вогненним вугіллям", пер. [Л.11]; "іскри", пер. [Л.12], ) і палаючий жар» (18:14).
Що має на увазі Давид під слуховим образом антропоморфного характеру? називаючи архетип "голос" Яхве. "Удари та гуркіт грому – грізний голос Божий" [Л.16]. "Розкати грому уподібнюються голосу Божому" [Л.4; Л.9, 14].
Логічно, де гроза та блискавки, там сильний шум – "голос Божий"; один із перекладів так і починається. "Загримів Господь громом" [Л.25]. Все-таки, псалом-панегірик 29 змушує засумніватися у правильності наведених вище суджень.
«ГОСПОДНІЙ голос могутній,– ГОСПОДНІЙ голос величний! Голос ГОСПОДА і кедри валить ("скрушує в тріски могутні кедри", пер. [Л.17]),– ГОСПОДЬ ламає ліванські кедри. Він змушує (гори) Ліван скакати, наче теля, та (гори) Сиріон, як молодого буйвола» (29:4-6).
«Загримів ГОСПОДЬ з небес–, Всевишній подав Свій голос,– град ("з вогненним вугіллям", пер. [Л.11]; "іскри", пер. [Л.12], ) і палаючий жар» (18:14).
Що має на увазі Давид під слуховим образом антропоморфного характеру? називаючи архетип "голос" Яхве. "Удари та гуркіт грому – грізний голос Божий" [Л.16]. "Розкати грому уподібнюються голосу Божому" [Л.4; Л.9, 14].
Логічно, де гроза та блискавки, там сильний шум – "голос Божий"; один із перекладів так і починається. "Загримів Господь громом" [Л.25]. Все-таки, псалом-панегірик 29 змушує засумніватися у правильності наведених вище суджень.
«ГОСПОДНІЙ голос могутній,– ГОСПОДНІЙ голос величний! Голос ГОСПОДА і кедри валить ("скрушує в тріски могутні кедри", пер. [Л.17]),– ГОСПОДЬ ламає ліванські кедри. Він змушує (гори) Ліван скакати, наче теля, та (гори) Сиріон, як молодого буйвола» (29:4-6).
Передбачається, в уривку 4-6 мається на увазі гроза, "бурю в цілому і, зокрема, гуркіт грому" [Л.27 стор. 567]. Але яким би сильним не був гуркіт під час грози, він НЕ МОЖЕ ні розтрощити дерева, ні змусити гори скакати подібно до бичків. Таке може зробити лише потужна ударна хвиля (у землі, повітрі, воді) від зіткнення великого об'єкта з нашою планетою [Л.19].
Сильний землетрус змусить гори та пагорби скакати (29:6), тобто, різко підніматися та опускатися (Ам.9:5). Разом з ними, наче звірі, стрибають вгору і падають униз могутні дерева, вириваються з корінням, скрушуються в тріски, ламаються наче сірники (Пс.29:5).
Повертаючись до екзегези вірша 18:14, мова не тільки про гуркіт грому в пору багатоденної грози, а й потужні звукові імпактні (ударні) хвилі. На тлі прорваних нахилених небес (вірш 10), коли падає "палаючий жар " (13, 14). У такому разі, звідки візьметься загадковий град серед жаріючого вугілля (9) та палаючого жару (13, 14)?
Град утвориться при замерзанні водяної пари, масово викинутої у верхні шари атмосфери, де дуже низька температура повітря (до мінус 60°С). За рахунок намерзання льоду на мікрочастинках пилу, піску, розмеленої пемзи, камінців, опісля коагуляції, крижані кристали збільшуються в діаметрі до 0,4 метра, приблизно 35 кг і більше, утримуючись потужними потоками повітря, що піднімаються [Л.24].
Вода з приземної тропосфери, брили льоду з вище лежачих шарів, разом з метеорними тілами ("вогненне вугілля", пер. [Л.11]), впадуть з великим шумом (18:12-14; Об'явл.16:21). Гори, наче віск, розтануть перед обличчям Владики світу (Пс.97:5). "Його блискавки освітлюють Всесвіт,– земля це бачить і здригається" (вірш 4).
Адже яскраві іскри-треки метеорних тіл, що спалахнули від тертя, мають вигляд ПРЯМИХ ліній, метеори подібні до загострених тонких стрижнів-стріл (мал.4). Спалахи ж блискавок виглядають ЛАМАНИМИ лініями із зигзагоподібними відгалуженнями (мал.3).
Небесний Воїн стріли Свої пускає, розпорошує (18:15), тобто, метеори випаровуються, розпорошуються в атмосфері; а блискавки кидає (пер. [Л.5]), розбиває [Л.11], викликає у них збентеження.
Таким чином, в непроглядній темряві (18:10-12), на тлі потужного радіанта метеорного потоку, серед падаючого граду виникнуть іскрові розряди від знарядь гніву Ель Шаддай,, котрі супроводжуються громом (уривок 13-15).
У той же час внизу відбувається щось ще більш разюче. «Здригнулася земля й затремтіла, основи гір захитались і зрушились, адже Бог запалав гнівом» (вірш 8).
Сильний землетрус змусить гори та пагорби скакати (29:6), тобто, різко підніматися та опускатися (Ам.9:5). Разом з ними, наче звірі, стрибають вгору і падають униз могутні дерева, вириваються з корінням, скрушуються в тріски, ламаються наче сірники (Пс.29:5).
Повертаючись до екзегези вірша 18:14, мова не тільки про гуркіт грому в пору багатоденної грози, а й потужні звукові імпактні (ударні) хвилі. На тлі прорваних нахилених небес (вірш 10), коли падає "палаючий жар " (13, 14). У такому разі, звідки візьметься загадковий град серед жаріючого вугілля (9) та палаючого жару (13, 14)?
Град утвориться при замерзанні водяної пари, масово викинутої у верхні шари атмосфери, де дуже низька температура повітря (до мінус 60°С). За рахунок намерзання льоду на мікрочастинках пилу, піску, розмеленої пемзи, камінців, опісля коагуляції, крижані кристали збільшуються в діаметрі до 0,4 метра, приблизно 35 кг і більше, утримуючись потужними потоками повітря, що піднімаються [Л.24].
Вода з приземної тропосфери, брили льоду з вище лежачих шарів, разом з метеорними тілами ("вогненне вугілля", пер. [Л.11]), впадуть з великим шумом (18:12-14; Об'явл.16:21). Гори, наче віск, розтануть перед обличчям Владики світу (Пс.97:5). "Його блискавки освітлюють Всесвіт,– земля це бачить і здригається" (вірш 4).
9. Знаряддя Його гніву (18:15)
На стародавньому Близькому Сході. "У руслі уявлень про божественного воїна ... боги вражають своїх ворогів громом і блискавкою" [Л.20, стор. 589]. Давид, при написанні вірша 15, очевидно, використав саме таке уявлення про Йахве Цеваот.
«Він пустив Свої стріли і розпорошив (розсіяв) їх, Він примножив (безліч) блискавки, і (розбив їх) викликав у них збентеження» (18:15, у дужках текст з [Л.11]).
Уважається, тут йде мова про потужні іскрові розряди статичної електрики у атмосфері [Л.4, 9, 14, 15]. "Під стрілами, які випускає Яхве, зазвичай маються на увазі блискавки (див.: 2Цар.22:15; Пс.76:18, 19)" [Л.20, стор. 594]. "Стріла часто явно чи неявно порівнюється з блискавкою" [Л.21, стор. 1165].
Однак як у Септуагінті, так і Масорі написано, "пустив стріли", потім, "кинув блискавки" [Л.5]. Те саме ми бачимо в міцморі 77, як стріли, що пронизують хмари (вірш 18), так спалахи блискавок, вони освітлюють все навкруги, коли здригається й тремтить земля (вірш 19).
Інший псалом допомагає зрозуміти про які загадкові знаряддя гніву повідомляється в уривках 18:15, 77:18. «Дощем проллє Він на нечестивих вугілля, що горить, вогонь і сірку ...» (10:6, Синод. пер.; по-науковому, "метеорні тіла").
В тексті 18:9, метеори називаються: "жаріюче вугілля" ("вугілля, що горить", пер. [Л.11]), "палаючий жар" (вірші 13, 14), "іскри" (пер. [Л.12]) або "стріли" (вірш 15).
«Він пустив Свої стріли і розпорошив (розсіяв) їх, Він примножив (безліч) блискавки, і (розбив їх) викликав у них збентеження» (18:15, у дужках текст з [Л.11]).
Уважається, тут йде мова про потужні іскрові розряди статичної електрики у атмосфері [Л.4, 9, 14, 15]. "Під стрілами, які випускає Яхве, зазвичай маються на увазі блискавки (див.: 2Цар.22:15; Пс.76:18, 19)" [Л.20, стор. 594]. "Стріла часто явно чи неявно порівнюється з блискавкою" [Л.21, стор. 1165].
Однак як у Септуагінті, так і Масорі написано, "пустив стріли", потім, "кинув блискавки" [Л.5]. Те саме ми бачимо в міцморі 77, як стріли, що пронизують хмари (вірш 18), так спалахи блискавок, вони освітлюють все навкруги, коли здригається й тремтить земля (вірш 19).
Інший псалом допомагає зрозуміти про які загадкові знаряддя гніву повідомляється в уривках 18:15, 77:18. «Дощем проллє Він на нечестивих вугілля, що горить, вогонь і сірку ...» (10:6, Синод. пер.; по-науковому, "метеорні тіла").
В тексті 18:9, метеори називаються: "жаріюче вугілля" ("вугілля, що горить", пер. [Л.11]), "палаючий жар" (вірші 13, 14), "іскри" (пер. [Л.12]) або "стріли" (вірш 15).
Адже яскраві іскри-треки метеорних тіл, що спалахнули від тертя, мають вигляд ПРЯМИХ ліній, метеори подібні до загострених тонких стрижнів-стріл (мал.4). Спалахи ж блискавок виглядають ЛАМАНИМИ лініями із зигзагоподібними відгалуженнями (мал.3).Небесний Воїн стріли Свої пускає, розпорошує (18:15), тобто, метеори випаровуються, розпорошуються в атмосфері; а блискавки кидає (пер. [Л.5]), розбиває [Л.11], викликає у них збентеження.
Таким чином, в непроглядній темряві (18:10-12), на тлі потужного радіанта метеорного потоку, серед падаючого граду виникнуть іскрові розряди від знарядь гніву Ель Шаддай,, котрі супроводжуються громом (уривок 13-15).
У той же час внизу відбувається щось ще більш разюче. «Здригнулася земля й затремтіла, основи гір захитались і зрушились, адже Бог запалав гнівом» (вірш 8).
10. Прилетить горе з моря? (18:16)
Описуючи викликаючу страх теофанію, автор міцмора розповів про свій жахливий фізичний стан (18:5-7), великий землетрус (вірш 8), дивні астрономічні ефекти (уривок 9-15). Переводячи погляд з неба на суходіл, потім на безодню, він бачить дещо неймовірне.
«Від грізного слова (докору) ГОСПОДА, від (потужного) подиху вітру з ніздрів Його прорвалися (відкрились) джерела вод (моря) й оголилися основи Всесвіту» (18:16; у дужках текст з [Л.11]).
«Від грізного слова (докору) ГОСПОДА, від (потужного) подиху вітру з ніздрів Його прорвалися (відкрились) джерела вод (моря) й оголилися основи Всесвіту» (18:16; у дужках текст з [Л.11]).
Менш буквальним, але зрозумілішим виглядає переклад у [Л.17]. "Від Його вогняного, гнівного дихання дно океану оголилося, і відкрилася основа землі". Або "Стало зримим дно морів, основи світу оголилися" [Л.25]. Все ж таки, конкретніше, про що мова?
"Відкрилися основи всесвіту" – оголилося дно морів. Цим виразом-гіперболою Давид хотів позначити силу потоків дощу, безліч води: її було так багато, що ніби вода вилилася з усіх морів і затопила землю" [Л.16; Л.4].
Поза всяким сумнівом, зливи будуть дуже сильними багатоденними повсюдними [Л.24], але вони НЕ МОЖУТЬ
оголити безодню внизу. Навпаки, приховують її додатковими водоспадами дощової води, як написано.
«Безодня перекликається з безоднею в гуркоті Твоїх водоспадів,– усі Твої буруни і Твої хвилі пройшли наді мною» (42:8).
За твердженням псалмоспівця, безодня загуркоче, вийде з берегів, підніметься (?!) на гори, потім спуститься в долини (104:8). Відкриваючи на своєму дні "джерела вод" (18:16, в давнину вважали, моря мають внизу джерела [Л.21]).
Автори перекладів вірша 16 вказують різні причини унікального явища значного оголення океанічного ложа. Його спричинить: голос Господа (пер. [Л.5]), закид Його [Л.11], докор [Л.25], оклик [Л.12], гроза [Л.23],
вогненне гнівне дихання [Л.17] або дихання вітру з ніздрів [5]. Як не дивно, але ВСІ переклади вірні.
Справді, політ космічного тіла, він супроводжується громоподібною акустичною хвилею (18:14), можна назвати "голосом" Бога небесних воїнств, докором чи окликом (вірш 16). Гарячу ударну хвилю, що виникає при імпакті,– вітром з "ніздрів Його", "вогненним гнівним диханням" (уривки 8, 9, 13-16).
Падіння масивного об'єкта у Світовий океан викличе високі гравітаційні хвилі [Л.19]. У зв'язку з наближенням цунамі до узбережжя відбудуться сильні відливи, вода відступить від берегів на десятки кілометрів!
Тому Давид бачить, "дно океану оголилося, і відкрилася основа землі" (вірш 16, пер. [Л.17]; в до наукову епоху вірили, основа суходолу плаває в океані). Всемогутній оголить "глибоке морське дно одним Своїм диханням" [Л.1, стор. 632].
"Відкрилися основи всесвіту" – оголилося дно морів. Цим виразом-гіперболою Давид хотів позначити силу потоків дощу, безліч води: її було так багато, що ніби вода вилилася з усіх морів і затопила землю" [Л.16; Л.4].
Поза всяким сумнівом, зливи будуть дуже сильними багатоденними повсюдними [Л.24], але вони НЕ МОЖУТЬ
оголити безодню внизу. Навпаки, приховують її додатковими водоспадами дощової води, як написано.
«Безодня перекликається з безоднею в гуркоті Твоїх водоспадів,– усі Твої буруни і Твої хвилі пройшли наді мною» (42:8).
За твердженням псалмоспівця, безодня загуркоче, вийде з берегів, підніметься (?!) на гори, потім спуститься в долини (104:8). Відкриваючи на своєму дні "джерела вод" (18:16, в давнину вважали, моря мають внизу джерела [Л.21]).
Автори перекладів вірша 16 вказують різні причини унікального явища значного оголення океанічного ложа. Його спричинить: голос Господа (пер. [Л.5]), закид Його [Л.11], докор [Л.25], оклик [Л.12], гроза [Л.23],
вогненне гнівне дихання [Л.17] або дихання вітру з ніздрів [5]. Як не дивно, але ВСІ переклади вірні.
Справді, політ космічного тіла, він супроводжується громоподібною акустичною хвилею (18:14), можна назвати "голосом" Бога небесних воїнств, докором чи окликом (вірш 16). Гарячу ударну хвилю, що виникає при імпакті,– вітром з "ніздрів Його", "вогненним гнівним диханням" (уривки 8, 9, 13-16).
Падіння масивного об'єкта у Світовий океан викличе високі гравітаційні хвилі [Л.19]. У зв'язку з наближенням цунамі до узбережжя відбудуться сильні відливи, вода відступить від берегів на десятки кілометрів!
Тому Давид бачить, "дно океану оголилося, і відкрилася основа землі" (вірш 16, пер. [Л.17]; в до наукову епоху вірили, основа суходолу плаває в океані). Всемогутній оголить "глибоке морське дно одним Своїм диханням" [Л.1, стор. 632].
11. Порятунок (18:17)
У жахливих нестерпних обставинах кінця світу: сильному землетрусі (18:8), вогні, граді, жаріючому вугіллі, що падають з неба (вірші 9, 13-15); непроглядній темряві, громі, блискавках (10-15), численних цунамі (16), слизьким стане шлях нечестивих. Ель Шаддай скине їх у прірву (Пс.73:18). "Як же несподівано приходить їх спустошення! Вони зникають й охоплені жахом, гинуть" (вірш 19).
Байдужі до Бога, слів та справ Його, осліплі обрушаться в ями-пастки, що раптово відкрилися. Ті, хто біжить, зненацька впадуть наче підкошені на грунт, що йде з-під ніг, ніби впіймані силками й мережами (9:16-18). Інша доля чистих серцем (вірш 19), котрі потрапили в таке ж важке становище (18:5, 6), але волають до Господа, подібно ізраїльського царя.
«Врятуй мене, Боже, тому що води піднялися до шиї моєї! Я загруз у глибокому мулі, і немає опори; увійшов (потрапив) у глибокі води, і потоком накрило (хвилі ось-ось потоплять) мене» (68:2, 3; пер. [Л.11], у дужках, текст з [Л.25]).
Тут не просто яскраві метафори чи символи хаосу, лих, страждань, як трактується у роботах [Л.4, 7, 9, 16]. НІ. Надприродним чином таємновидець відчув загадкові наслідки есхатологічної драми молотьби та жнив на собі. Набагато раніше, ніж зазнали старозавітні пророки Йешайа, Йірмейа, Йехезкейл, Хаваккук, Нахум [Л.18].
Байдужі до Бога, слів та справ Його, осліплі обрушаться в ями-пастки, що раптово відкрилися. Ті, хто біжить, зненацька впадуть наче підкошені на грунт, що йде з-під ніг, ніби впіймані силками й мережами (9:16-18). Інша доля чистих серцем (вірш 19), котрі потрапили в таке ж важке становище (18:5, 6), але волають до Господа, подібно ізраїльського царя.
«Врятуй мене, Боже, тому що води піднялися до шиї моєї! Я загруз у глибокому мулі, і немає опори; увійшов (потрапив) у глибокі води, і потоком накрило (хвилі ось-ось потоплять) мене» (68:2, 3; пер. [Л.11], у дужках, текст з [Л.25]).
Тут не просто яскраві метафори чи символи хаосу, лих, страждань, як трактується у роботах [Л.4, 7, 9, 16]. НІ. Надприродним чином таємновидець відчув загадкові наслідки есхатологічної драми молотьби та жнив на собі. Набагато раніше, ніж зазнали старозавітні пророки Йешайа, Йірмейа, Йехезкейл, Хаваккук, Нахум [Л.18].
Пережили, бо "Господь випробовує праведного" (Псалми, 11:5, пер. Огієнка), пропонуючи йому. "Поклич Мене в день лиха, і Я врятую тебе" (49:15, пер. [Л.11]). Благословенний почув молитву (18:7), врятував героя Ізраїлю.
«Він сягнув з висоти, узяв мене, і з могутніх ("глибоких", пер. [Л.11]) потоків вод витягнув мене» (18:17; у дужках текст із [Л.11]).
«Він сягнув з висоти, узяв мене, і з могутніх ("глибоких", пер. [Л.11]) потоків вод витягнув мене» (18:17; у дужках текст із [Л.11]).
Чудесний порятунок Давид згадує в іншому псалмі. "Він підняв мене з страшної прірви, з хисткої трясовини. Він поставив ноги мої на камінь і стопи мої затвердив" (Псалми, 39:3, пер. [Л.11]). Оскільки милість Господа у воді не тоне.
Він є "притулком у час скрути" (9:10), допомагаючи "в день скорботи" (50:15). "При всяких нещастях ті, хто сподівається на Бога, можуть розраховувати на Його захист" [Л.21, стор. 658].
Тому ми не злякаємось, «коли трясеться земля, коли гори рушили вглиб морів. Шумлять ("ревуть", пер. [Л.11, 25]) і киплять води, здригаються гори, здіймаючись» (45:3, 4; пер. [Л.12]).
Нам не страшно, хоч довкола "Народи всі у страху, руйнуються царства" (вірш 7, а; пер. [Л.17]). Від голосу Ель Шаддай хвилюється поверхня суходолу, від гніву Його розплавиться земля (вірш 7, б).
Коли відбудуться таємничі трагічні перипетії (18:8-16), відкриті провидцю? знає лише Творець всього сущого. «Я призначу час і термін і вершити буду правий ("праведний", пер. CUV'23) суд!» (74:3, пер. [Л.12]).
Саме Він, сповістивши суд з небес, зупинить тремтячу планету, "земля від жаху замовкає" (76:9). За Писанням. "Коли коливається земля і всі, хто живе на ній, Я утримую її на стовпах її (74:4, пер. [Л.11]). Адонай не тільки припинить руйнування, але відбудує Сіон, з'явиться у Своїй славі (102:17), встановить теократичне правління, згідно з пророцтвом.
«Усі краї землі згадають і навернуться до ГОСПОДА,– всі племена народів поклоняться перед Тобою. Адже ГОСПОДУ належить царство, – Він панує над народами» (22:28, 29). "По правді судитиме Він мир і народами править справедливо" (9:9, пер. [Л.11]), бо праведність та справедливість – основа Його престолу (89:15).
Він є "притулком у час скрути" (9:10), допомагаючи "в день скорботи" (50:15). "При всяких нещастях ті, хто сподівається на Бога, можуть розраховувати на Його захист" [Л.21, стор. 658].
Тому ми не злякаємось, «коли трясеться земля, коли гори рушили вглиб морів. Шумлять ("ревуть", пер. [Л.11, 25]) і киплять води, здригаються гори, здіймаючись» (45:3, 4; пер. [Л.12]).
Нам не страшно, хоч довкола "Народи всі у страху, руйнуються царства" (вірш 7, а; пер. [Л.17]). Від голосу Ель Шаддай хвилюється поверхня суходолу, від гніву Його розплавиться земля (вірш 7, б).
Коли відбудуться таємничі трагічні перипетії (18:8-16), відкриті провидцю? знає лише Творець всього сущого. «Я призначу час і термін і вершити буду правий ("праведний", пер. CUV'23) суд!» (74:3, пер. [Л.12]).
Саме Він, сповістивши суд з небес, зупинить тремтячу планету, "земля від жаху замовкає" (76:9). За Писанням. "Коли коливається земля і всі, хто живе на ній, Я утримую її на стовпах її (74:4, пер. [Л.11]). Адонай не тільки припинить руйнування, але відбудує Сіон, з'явиться у Своїй славі (102:17), встановить теократичне правління, згідно з пророцтвом.
«Усі краї землі згадають і навернуться до ГОСПОДА,– всі племена народів поклоняться перед Тобою. Адже ГОСПОДУ належить царство, – Він панує над народами» (22:28, 29). "По правді судитиме Він мир і народами править справедливо" (9:9, пер. [Л.11]), бо праведність та справедливість – основа Його престолу (89:15).
ЛІТЕРАТУРА
1. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1 503 с.
2. Стислий Біблійний словник. – Germany, Eschenburg: GBV, Блага звістка, 2008.- 862 с.
3. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. – Кременчук: Християнська зоря, 1999. – 1088 с.
4. Тлумачення Старозавітних книг. Від першої Книги царств по Книгу пісні песней.- Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1992.- 618 с.
5. Кетувім. - Йерушалаїм: Мосад Арав Кук, 1978. - 394 с.
6. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
7. Новий Біблійний коментар у 3 ч. Ч.2. Старий заповіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії. - СПб.: Мірт, 2000. - 571 с.
8. Лоусон С. Коментарі на псалми 1-50. Том 1. Sacramento: Grace Publishing International, 2004.- 516 с.
9. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
10. Метью Генрі. Тлумачення книг Старого Завіту. Псалми. - Netherlands, Dutch Reformed Trast Society, 2007. - 987 с.
11. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
12. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
13. Беллетт Дж. Г. Роздуми над Псалмами, про їхнє пророче значення. - Рівне, Живе слово, 2010. - 192 с.
14. Сперджен Ч. Скарбниця Давида: коментарі на Псалтир, том 1. - Мінськ: МФЦП, 2005. - 336 с.
15. Уоррен Уірсбі. Коментар на Старий Завіт. У 2-х т. Том ІІ. Ездра - Малахія. - СПб.: Біблія для всіх, 2011. - 1111 с.
16. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
17. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
18. Стаття № 4 "Час великої скорботи".
19. Стаття № 2 "Гог із землі Магог: кінець світу цього".
20. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
21. Словник біблійних образів. - СПб.: Біблія для всіх, 2016, - 1423 с.
22. Стаття № 1 "Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа".
23. Книга хвалінь: Псалтир. Переклад Б.Г. Херсонського.- Одеса: Богомисл'я, 1994.- 432 с.
24. Стаття №3 "День Господній".
25. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
26. Біблія або Книги Святого Письма Старого та Нового Заповіту.– Українське біблійне товариство, 1991.– 1256 с.
27. Макдональд У. Біблійні коментарі християн. Старий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2009. - 1142 с.
2. Стислий Біблійний словник. – Germany, Eschenburg: GBV, Блага звістка, 2008.- 862 с.
3. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. – Кременчук: Християнська зоря, 1999. – 1088 с.
4. Тлумачення Старозавітних книг. Від першої Книги царств по Книгу пісні песней.- Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1992.- 618 с.
5. Кетувім. - Йерушалаїм: Мосад Арав Кук, 1978. - 394 с.
6. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
7. Новий Біблійний коментар у 3 ч. Ч.2. Старий заповіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії. - СПб.: Мірт, 2000. - 571 с.
8. Лоусон С. Коментарі на псалми 1-50. Том 1. Sacramento: Grace Publishing International, 2004.- 516 с.
9. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
10. Метью Генрі. Тлумачення книг Старого Завіту. Псалми. - Netherlands, Dutch Reformed Trast Society, 2007. - 987 с.
11. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
12. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
13. Беллетт Дж. Г. Роздуми над Псалмами, про їхнє пророче значення. - Рівне, Живе слово, 2010. - 192 с.
14. Сперджен Ч. Скарбниця Давида: коментарі на Псалтир, том 1. - Мінськ: МФЦП, 2005. - 336 с.
15. Уоррен Уірсбі. Коментар на Старий Завіт. У 2-х т. Том ІІ. Ездра - Малахія. - СПб.: Біблія для всіх, 2011. - 1111 с.
16. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
17. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
18. Стаття № 4 "Час великої скорботи".
19. Стаття № 2 "Гог із землі Магог: кінець світу цього".
20. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
21. Словник біблійних образів. - СПб.: Біблія для всіх, 2016, - 1423 с.
22. Стаття № 1 "Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа".
23. Книга хвалінь: Псалтир. Переклад Б.Г. Херсонського.- Одеса: Богомисл'я, 1994.- 432 с.
24. Стаття №3 "День Господній".
25. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
26. Біблія або Книги Святого Письма Старого та Нового Заповіту.– Українське біблійне товариство, 1991.– 1256 с.
27. Макдональд У. Біблійні коментарі християн. Старий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2009. - 1142 с.