початку світу дотепер, і не буде» (Матвія 24:21)
«Ридайте, бо близько ГОСПОДНІЙ день! Він
прийде як спустошення від Всемогутнього»
Допитливий читачу, прагнучи дізнатися, що чекає на наш світ у майбутньому, не варто покладатися на хиткі людські здогади, окультні передбачення чи астрологічні карти (Михея 3:7). Також жодне суто матеріалістичне прогнозування не здатне відкрити духовну суть прийдешніх подій.
Натомість варто звернутися до Святого Письма (Ісаї 42:9), щоб зрозуміти, яке майбутнє чекає на безтурботне й загартоване у гріху людство. Згадаймо попередження Всевишнього, виголошене через пророка Ісаю про неминучий суд:
«Тому прийде на тебе лихо ("і не знатимеш, як його відвести", пер. [Л.24]), від якого тебе не захистить чародійство. На тебе впаде нещастя (спустошення), якого не зможеш відвернути,– несподівано тебе спіткає знищення ("якого ти не в силах будеш відвернути", Синод пер.), якого ти навіть (не підозрюєш!) не уявляєш» (Ісаї 47:11; у дужках, тексти з інших перекладів).
Незалежно від того, що пророкували давні чи сучасні віщуни, Біблія чітко свідчить про наближення трагічного кінця роду цього (Луки 17:26–30; Матвія 13:39–42; 2 Петра 3:6–7), який передуватиме тріумфальному Другому пришестю Господа та Божому правосуддю (Матвія 24:3–42; Об’явлення 1:7–8; Дії 17:31).
Усе творіння – сонце, вітер і морська безодня – кориться своєму Творцеві. І лише занепале людство виявляє невдячність та байдужість, відкидаючи духовні християнські істини та сподіваючись на сліпий фатум. Подібно до смоківниці, що вкрилася пишним листям, але виявилася безплідною, цей світ демонструє зовнішнє благополуччя, ховаючи за ним глибокий моральний занепад.
Наслідком цього масштабного відступництва стануть важкі випробування, які незабаром охоплять усіх жителів планети. Тривалі страждання обрушаться на всі народи, бо агресивний атеїзм переміг теїзм, нечестя здобуло гору над праведністю, кривда засліпила правду і розгулює по землі.
1. Чому бути, того не уникнути
Божа відплата «обрушиться на всіх людей, що живуть по всій землі» (Луки 21:34–35, пер. [Л.24]). На кілька років жалобне покривало Великої скорботи накриє світ, занурений у безладдя [Л.3, 4]. Байдуже до Бога людство остаточно занепало, і колос земної цивілізації на хитких глиняних ногах неухильно прямує до свого краху (Даниїла 2:31–35).
Настає стадія молотьби та жнив, коли відбудеться остаточне розділення: ангели-женці відокремлять й спалять кукіль беззаконня, а пшеницю зберуть для Царства Небесного (Матвія 13:24–30, 39). Святе Письмо називає цей надзвичайний період «Йом Адонай» (День Господній), "як час суду над усім світом, час катаклізмів та масової загибелі... Грандіозні події останнього суду, яким завершиться людська історія, є головною темою всіх пророчих книг" [Л.19, с. 597, 602].
«Бог покаже Свій гнів у цей час, у день страшних лих та руйнувань» – попереджає пророк людей, які відвернулися від Творця (Софонії 1:15, пер. [Л.21]). Про це ж писали й інші пророки (євр., "nevi'im"): «ридайте! о, злощасний день! Бо близький день, так! близький день Господа, день похмурий (чорних хмар); час (біди, суду) народів настає» (Єзекіїля 30:1–3; Ісаї 13:6–9; Йоіла 1:13–15; Малахії 3:2).
Усе, що будувалося без Бога, розпадеться: згорить зростаюче, вирветься посаджене, а розкидане каміння свідчитиме про час руїн. Ті, хто жив безтурботно, змушені будуть залишити все нажите; вони плакатимуть, нарікатимуть на долю та роздиратимуть свій одяг.
Настануть лихі роки, в яких немає радості (Екклезіаста 12:1); настануть похмурі місяці мовчання, ненависті, руйнувань, вбивств і війни, настає час умирати, про який нагадує Екклезіаст (3:1–8). Подібну драму передбачує пророк Єремія:
«Того дня станеться так:– говорить ГОСПОДЬ,– затремтить (замре) серце царя, як і серця його можновладців (вельмож); жахнуться священики, й заніміють (заціпеніють) пророки» (Єремії 4:6-9, у дужках тексти з інших перекладів).
У той день не буде кому підтримати молитовно піднесені руки святих. Панічний страх паралізує всіх, хто не мав страху Божого. Так завершиться уявне благоденство нечестивих, які торкалися зла, і обірветься успішний шлях віроломних, що чинили кривду.
2. Перипетії останнього часу
Принцип 2 полягає в тому, що "образи кінця світу вселяють жах, який ще більше посилюється завдяки розмаху пов'язаних з ними явищ" (там же). Це жах, підсилений раптовістю та руйнівною силою стихій, "з якою вони роблять руйнування землі" [Л.1, с. 869].
Останні сторінки людської історії можна назвати Страшним судом, оскільки у всесвітній молотьбі непокірні народи будуть розбиті жезлом залізним, мов зіпсовані горщики гончара. Як передбачено в Євангелії:
«і будуть місцями (у багатьох місцях) великі (сильні) землетруси, голод, пошесті (епідемії, мор) й жахливі події (явища), і будуть великі ознаки (знамення) з неба» (Луки 21:11, у дужках уточнення з інших перекладів).
Основні перипетії Йом Адонай на суші, у гідросфері, атмосфері вже розглядалися в попередніх дослідженнях [Л. 2-4]. Тепер необхідно заглибитися у Святе Письмо щодо безпосередньої долі лиходіїв у «день скорботи і тісноти (біди, страждання), день спустошення (загибелі) і руйнування (розорення), день темряви і мороку ...» (Софонії 1:15, Синод. пер.). Це буде трагічний етап справедливого покарання цього роду за вчинене ним зло.
Визначений час кінця неодмінно настане «і не запізниться» (Аввакума 2:3),– у відповідності з непорушною обітницею Божої справедливості. «Я покараю світ за зло (гріхи), і нечестивих (безбожних, лиходіїв) – за їхні злочини (беззаконня, гріхи),– покладу край зарозумілості, і впокорю (знищу) самовпевненість гнобителів» (Ісаї 13:11, у дужках тексти з інших перекладів).
Але чому, Господи, нинішнє лицемірне й цинічне покоління, яке намагається здолати добро злом, неминуче понесе таке важке покарання за кров усіх пророків та праведників, пролиту від початку світу?
Відповідь Писання чітка: «Через власну черствість і нерозкаяність (відмовляєтеся покаятися) серця збираєш собі гнів на день гніву (той день, коли Бог виявить Свій гнів) і виявлення (люди побачать Його праведний суд) справедливого Божого суду» (Римлян 2:5; 1:18; у дужках текст з [Л.21]).
3. Відплата
Тому горе містам, побудованим на крові, біда домівкам, створеним неправдою, страждання їхнім мешканцям, байдужим до Бога. Адже наближається час молотьби та жнив, «коли на вас звалиться страх (жах), наче буря (ураган), і горе (лихо) пронесеться над вами, як вихор; коли вас спіткає (придушить) журба (горе, страждання) та скрута» (Притчі 1:27).
"У Біблії згадується період великої скорботи, який спіткає землю і перевищуватиме за ступенем тяжкості всі страждання, які людство зазнавало досі" [Л.5, с. 1418]. Істинно так. Небачені за масштабом екстраординарні стихійні лиха вразять народи, які морально деградували. Про це попереджає пророк Осія, наводячи як приклад відступництво народу Ізраїлю (ам Йісраель):
Клятвопорушення (віроломство) й обман (брехня), убивство, крадіж (злодійство) та перелюб (розпуста, блуд) поширюються, і кровопролиття йде (слідує) за кровопролиттям.
Тому земля перебуває (упаде, заплаче) в жалобі (у Масоретському текстіі,– "буде спустошена") й потерпає кожний її мешканець разом з польовими звірами, небесними птахами,– навіть гине в морі риба» (Осії 4:1-3).
Прийдешня загибель (Єремії 4:6) є темою ще одного пророцтва. «Горе! Адже це великий (страшний буде) день, і подібного йому немає» (Єремії 30:5-9). Лихий період горя Даниїл називає «час (тяжкої) скрути», якої світ не знав, відколи існують люди (Даниїла 12:1). Господь Ісус Христос попереджає нас про ту ж саму трагедію.
«Адже тоді буде велике горе (скорбота, великі лиха), якого не було від початку світу дотепер, і (ніколи більше) не буде» (Матвія 24:21). Ось, коли знадобиться терпіння від віруючих у спокутну жертву Агнця, котрі дотримуються Його заповідей (Об’явлення 14:12), «адже прийшла пора жнив» (вірші 13-20), наблизилися темні легіони ворогів з безодні.
У Біблії поняття "жалоба", "горе", "журба" та "скорбота" описують не лише емоційні переживання, а й буквальні фізичні страждання, муки та біль [Л.1, с. 1079]. Нестерпні муки, страшні своїм небаченим розмахом й унікальністю, – це процес завдовжки 3,5 року – від знамення на небі для всіх народів і до повернення Господа, як це стверджується в реконструкції подій, запропонованій у статті [Л.31].
4. Попередження
Наприклад, Єремія пише (9:12-25). «Адже смерть вдирається (проникає) крізь наші вікна, входить (вторгається) у наші палати, аби вигубити (винищити) дітей на вулицях, й молодь на майданах ... Ось, надходять (настануть) дні,– наголошує ГОСПОДЬ,– коли Я скараю кожного ...» (вірші 20, 24).
Пророк Ісая (Йешайа), від мотиву помсти жорстокій Ассирійській державі, нерідко переходить до одкровення Суду над світом в "годину великої скорботи" [Л.19, с. 77]. Зазвичай екзегети вважають, "це семирічний період, сімдесята сьомина Данила. Велика скорбота – це друга половина цього семирічного періоду ..." [Л.7, с. 108].
І це вірно. Так Господь Ісус Христос попереджає про «лиха днів тих» (Матвія 24:29, пер. [Л.26]), пору страхів та маніакально-депресивних психозів (Луки 21:25-26). Мається на увазі перша половина Даниїлової сьомини, за нею настане жахливе спустошливе «велике горе» (Матвія 24:15-29) – друга трагічна половина останнього семиріччя (Даниїла 9:27).
Настане фаза падіння зірок, коливання землі, сильного вітру, всепожираючого вогню, бурхливої води. Наближається велика мобілізація сил усіх країн та катастрофа планетарного масштабу. Всупереч самовпевненій думці ритуальних віруючих: «Та хіба Господь не з нами? Не прийде до нас біда» (Міхея 3:11; пер. [Л.24]).
Велика блудниця-мегаполіс, котра є алегорією об'єднання мешканців усіх міст (Об'явлення 17:15), думає, вона не побачить горя. «За це одного дня найдуть (обрушаться) на неї кари (страти, всякі лиха), і смерть, і плач (гіркі ридання), і (великий) голод; і вогнем буде спалена, адже сильний Господь Бог, Який судить її !» (18:8; у дужках пер. [Л.21]).
Однак фальшивий світ, що фактично розклався під тиском гріха, не прислухається до Нього (Ісаї 34:1-4). Всемогутній
же ставить запитання всім, хто створив собі кумирів. «Невже у вас немає переді Мною жодного страху? ... невже Моя присутність не викликає у вас тремтіння?» (Єремії 5:22).
На жаль, бідні духом, які вважають Бога ілюзією або ставлять свою мудрість вище за Премудрість Його, продовжують будувати вавилонські вежі, творячи собі ім'я та забувши мудре повчання. «Страх перед Господом – джерело життя, що відводить від мереж (пасток) смерті» (Притчі 14:27, пер. [Л.24]).
Ті, хто накопичує скарби на землі, збирає амулети й талісмани, не бояться Всевишнього. Запитання пророка, «А що ви будете робити, як настане тому кінець?» (Єремії 5:31) повисло в повітрі. Ніхто не замислюється, що робити в годину відплати, «коли нагряне на вас погибель здалеку» (Ісаї 10:3). Примчить біда зграєю нічних вовків, увірветься чума на білому коні, миші принесуть смерть.
5. Прийдешні лиха
Вони їдять, п'ють, купують, продають, будують та із самовпевненістю виголошують "мир і захищеність",
вихваляючись: «я буду в безпеці ("У мене все буде добре", пер. [Л.26]), не дивлячись на те, що продовжуватиму ходити своїм власним шляхом» (Второзаконня 29:19, пер. [Л.24]; "продовжувати робити, що роблю, і нічого поганого зі мною не станеться!", пер. [Л.21]).
Навпаки! Небо, почервоніле від сорому, покаже фатальні беззаконня зарозумілого, а поневолена їм «земля повстане проти нього» (Йова 20:27). Сміх обернеться на плач, радість зміниться на горе; в стані розпачу вигукнуть безтурботні: «Ми чуємо зойки (крики) страху (сум'яття і жаху). Немає миру» (Єремії 30:5).
Дурість скаржиться на своїх дітей, а Премудрість виправдовують її діти (Луки 7:35). Неосвічена людина гине, відкидаючи пізнання волі свого Господа. Тим же, що втратили мудрість від великої кількості знань, не знадобляться ані віщуни з ворожками, ані тлумачі снів та чарівники-заклиначі, ані навіть астрологи чи піфії. Знадобляться лише професійні плакальниці.
Адже «Господь відкрив Свій арсенал (сховище) зброї і взяв звідти знаряддя (зброю) Свого гніву»
(Єремії 50:25; у Масоретському тексті, "витягнув знаряддя гніву"). Бо «Горе світові від усього, що веде людей до гріха!» (Матвія 18:7, пер. [Л.24]), а до нього веде все, огидне Божій волі. Але усі, котрі душею торкаються Ісуса Христа, освячуються.
Звістка про близький крах цивілізації застане зненацька тих, хто ставить перешкоди на шляху сліпих,– біда їм. «Горе тим, котрі зло величають добром, і добро – злом, котрі темряву вважають світлом, а світло (підміняють) темрявою» (Ісаї 5:18-23; Луки 6:24-25), вони будуть покарані в День гніву. Все ж таки зло тимчасове, а добро вічне.
Пророк радить нечестивим сховатися від гніву (Ісаї 26:20), пророкуючи суд над усіма націями, появу крові й трупів. «Бо вже ГОСПОДЬ виходить із Свого місцеперебування, аби покарати мешканців землі (щоб судити народи) за їхні беззаконня (злочини, гріхи). Земля тоді відкриє (явить) пролиту (поглинуту) на ній кров, і більше не ховатиме (не стане приховувати на ній) своїх убитих» (вірш 21, у дужках тексти з інших перекладів ).
Апостол Петро нагадує,– попередній світ потопила вода (2 Петра 3:6), передбачаючи,– нинішній світ буде знищений вогнем (вірші 7-10). Згідно з переказом, наведеним Йосипом Флавієм у книзі "Юдейські старожитності", Сиф та його нащадки "знали від Адама, що людство буде винищено двічі: потопом і вогнем" [Л.25, с. 440].
6. Імперія зла
Чи прилітає щось добре з тієї північної країни – в'язниці народів, яка висунула ультиматум усьому світу? Ні. Назустріч нашій планеті давно повернуто коня могутнього завойовника, багато бояр, незліченний ескорт його мобільних холопів (Єзекіїля 38:2-4). Не злічити армади вершників, як не злічити порошинок з-під копит, піщинок у морському піску чи зірок, що слабо світяться у небі.
Від великої прірви й кордонів півночі, з боку семи зірок [Л.3], з-за краю неба, знову стрімко нападе грабіжник, нагряне древній блукаючий варвар. Один із сімки войовничих братів, один з двох військових злочинців, які вціліли від усієї сім'ї, яка панувала на біду всесвіту [Л.3–4].
Ім'я одіозного деспота північної імперії зла – Гог, кількість його огрядних маріонеток – 666 (дивіться [Л.30]), але важко порахувати їх. Немов злодій уночі, який несподівано проникає через підкоп до будинку, так раптово з'явиться вертлявий перевертень, і неможливо буде ухилитися від незліченного полчища його (Єзекіїля 38:4-9).
Настане страшний День Господній (1Солунян 5:2-4, 2Петра 3:10, Об’явлення 3:3, 16:15), драматичні перипетії якого бачив пророк Ісая. «Вони йдуть з далеких країн, від (самого краю) небес. ГОСПОДЬ і знаряддя Його гніву (буквально "гарячого дихання") прийдуть (рухаються), щоб знищити (розтрощити) всю землю!» (Ісаї 13:3-6, 29:6; Йоіла 2:11).
Щоб зрозуміти сутність червоних грон Божого гніву над головою (космічних тіл, згідно [Л.2-4]), необхідно врахувати, що "бачення пророків ... поставали в картинах, категоріях і поняттях їх часу" [Л.19, с. 316 ]. Потрібно взяти до уваги й такі архаїчні космологічні уявлення:
"Земній географії відповідає географія небесна. Прообрази всього сущого: країн, річок, міст, храмів – існують на небі у вигляді зірок, земні предмети є лише відображенням небесних" [Л.25, с. 653]. Приміром, на думку автора, довгоперіодичний метеорно-астероїдний потік із карликовою планетою на чолі, Даниїл зобразив у вигляді єдиної у своєму роді загадкової держави-терориста неземного походження:
«Четверте звір – це четверте царство, яке прийде на землю. Воно буде (різнитися) не таким (не схоже), як усі інші царства, а зовсім іншим ("не схоже на інші", пер [Л.24]). Це четверте царство буде руйнувати (трощити), зневажати (вимолотить) і пожирати всі народи ("поглине всю землю", [Л.26]) по всьому світу» (Даниїла 7:23, пер. [Л.21]; у віршах 2:34-35 пророк називає його «камінь»).
Тих же войовничих лютих прибульців Єзекіїл (Йехезкейл) описує в категоріях військового з'єднання, великого скупчення сателітів, воно складається з багатьох племен на чолі з жорстоким вождем на ім'я «Гог» (Єзекіїля, розділ 38). Через 600 років інший пророк для цього використає архетип кадильниці, наповненої вогнем й скинутої зверху (Об'явлення 8:5).
Чорним лебедем прилетить «велике ("люте", пер. [Л.24]) нещастя!» (Єремії 4:6), примчить світова чума від межі півночі (Єзекіїля 38:15, Єремії 1:14; [Л.3-4]), «з країв землі» (Єремії 6:22; Ісаї 13:5), із-за лінії горизонту. Уночі мала планета виглядає як ще один "місяць", немов лебідь у небі чи вершник на білому коні, що прискаче з боку семи головних (опорних) зірок північного сузір'я Цефей [Л.3].
Серед мирного життя злодій, отруйник, відморожений фанатик-вбивця раптово проникне у межі володінь жінки, одягненої в сонце (Об’явлення 12:1-4). Неможливо пом'якшити кам'яне серце, не вблагати нещадного людожера, який заволодів народами (13:7) та відкрив скриньку Пандори з усілякими лихами.
7. Вторгнення "інопланетян"
Винищувач народів (Єремії 4:7) здійснить двотижневий [Л.3] набіг на Землю своєю армією, з численними рабами, що втілюють собою смерть. Військо його подібно до хмари міксантропної сарани з юрких штурмовиків: астероїди, великі та дрібні уламки, каміння, пісок, космічний пил (мал.2).
Грабіжники кинуться навперейми з пронизливим вереском, ніби злі пси, точно зграя лютих хвостатих хижаків шкереберть налетіла на здобич (Аввакума 1:8); з висоти ці трюкачі зістрибнуть на вершини гір (Йоіла 2:2-11).
Космічні пірати увірвуться через "дірку" в небозводі, яка випромінює промені, – зубчасте колесо, незриме вдень, але чорним сонцем низько пливе вночі. Зборище неймовірне, конвой численний, у повному озброєнні, з мечами, списами, луками, щитами, бронею, «з кіньми та вершниками» (Єзекіїля 38:4, 15).
Непрохані женці оброблять гострими блискучими серпами майже всю планету по всій ширині її фронту. Зі сходу до заходу і від півночі до екватора [Л.3] обмолотять зубами гуркітливих вогняних колісниць; розтрощать залізними копитами коней, вражатимуть землю дротиками.
Згідно з архаїчними уявленнями, заснованими на архетипах, обожнювані світила пересувалися твердим небозводом на чомусь подібному до коней чи колісниць [Л.9, с. 666]. Тому пророк, донауковою мовою, так розповідає про загадковий повітряний десант (ці перевертні примчать у Йом Адонай).
«На вигляд вони подібні до коней, і женуться ("летять", пер. [Л.23]), як кіннота з вершниками. Скачуть по верхів’ях (гір,– вони, за давніми повір'ями, ототожнювалися з небом [Л.1, 8, 9]) з гуркотом (стукотом) колісниць
(військових возів),– (ніби) із тріском палаючого вогню, що пожирає солому» (Йоіла 2:1-11; Єзекіїля 38:1-9, 15).
І це твердження цілком обґрунтовано. Політ великих болідів – вогняних хвостатих "возів–колісниць" – на висотах менше 55 км може супроводжуватися стукотом, гуркотом й тріском акустичних хвиль, що поширюються в гомосфері. Від руйнування великих метеороїдів, у повітрі можуть виникати потужні ударні хвилі, від яких «здригається (тремтить) земля й тремтять небеса» (Йоіла 2:10; Марка 13:25).
Унаслідок зіткнення з масивним астероїдом [Л.3–4], знаряддям гніву Всемогутнього, «земля зрушить з місця свого» (Ісаї 13:13, Синодальний пер; "тронеться з місця", пер. [Л.24]). Після такого зіткнення дещо зміняться орбіта, ексцентриситет й швидкості руху планети, відбудеться азимутальне зміщення її осі обертання, тощо [Л.3].
Ісая стверджує, що для збору цього небаченого війська від краю небес (13:5) з'явиться «прапор» на голій відкритій вершині (вірш 2, по-науковому, "радіант"). Дивовижна сарана викличе потужний оглушливий шум на горах, немов разом зібралося безліч бунтівних народів з різних царств, яких оглядає Господь (Ісаї 13:4, "уявлення про те, що божество бере участь у битві, було поширене на Близькому Сході в давнину" [Л.8, с. 755]).
Від оглушливого ревіння гармат, гаубиць, мортир, криків численних вершників та стрільців населення втече з місць проживання: «всі міста будуть залишені ("з усіх міст втечуть люди", пер. [Л.26]), і не буде в них жодного жителя» (Єремії 4:29, Синодальний пер.).
8. Страх та жах
Перед небаченою армією Вседержителя затремтять лиходії від переляку, збліднуть нечестиві від побаченого, затріпочуть відступники від почутого (Йоіла 2:6), волосся на їхніх головах стане дибом. В очікуванні лиха, коли смерть заглядає в очі, багато хто втратить свідомість, дехто навіть помре внаслідок важких переживань. Як передбачає Господь Ісус Христос:
«люди будуть мертвіти (у інших перекладах: "подихати", "ціпенітимуть") від страху й чекання того (перед лихами), що йде (насувається) на ввесь світ» (Луки 21:26). Дослівно – "непритомніють" [Л.10] або "падаючі бездиханними", що може означати смерть [Л.11]). Насправді, "де крах, там і страх".
Від лякаючих факторів нечуваного лиха, «що йде на ввесь світ», не забезпечать надійного захисту ні бункери, бліндажі чи підземні міста, ні повсюдні масові евакуації (Єремії 4:29). Далі події розвиваються все швидше.
Здійсняться сонячне, а через два тижні і місячне затемнення (Йоіла 3:4, "Це опис сонячного та місячного затемнення" [Л.8, с. 882]). Зарухаються небесні тіла, почнуть масово падати «зірки» (Марка 13:25) – ніби вмирають люди, пов'язані з ними [Л.25, с. 472].
Настане День Господній, він прийде серед ночі (2 Петра 3:10), тоді почервоніє у височині білосніжний лебідь, вершник змінить білого коня на рудого (Об’явлення 6:2–3), підніметься великий вихор (Єремії 25:32). Тривога перетвориться на почуття пригніченості, сльози – на стіну плачу.
«Скорбота охопить царя (заридає, "буде оплакувати мертвих", пер. [Л.21]), князі (можновладці) впадуть у розпач (одягнуться в жах), а у простого народу затремтять руки» (Єзекіїля 7:27, пер. [Л.26]).
Згідно з передбаченням, «нападе на них раптово страх і жах» (Єремії 15:8, Синод. пер.) від навали спустошувача; священики жахнуться й пророки заніміють (4:9). Усі, хто в житті не боявся Божого покарання, відчують жах від праведного гніву Його.
Великими від страху очима вони побачать летючі запальні стріли та вогняні списи залізних зубів дракона, що випадають із його пащі-радіанта. Почують рев мідних труб над головою, крик підірваного неба, завивання киплячого моря. Відчують, як з усіх боків їх оточує подих смерті, тисне страх й душить жах.
9. Щастя біжить, а нещастя летить
Заметушаться ті, хто посіяв вітер; уночі вискочать з будинків назустріч зорі – потужному радіанту метеорного потоку [Л.2, 3]. Покинуть міста й побіжать, шукаючи де сховати від убивці своє життя (Йова 18:11, Ісаї 17:13).
Ескалація горя, скорботи та розпачу придушить мешканців землі. Вразить трагічна безвихідь немов буря, захлисне паніка від налетілого вихору біди (Притчі 1:27) – ані приховати страх, ані стримати переляк, ані врятуватися від божевілля.
Давид описує подібний таємничий стресовий стан надзвичайного страху, який супроводжується зміною ритму серцевих скорочень, почуттям пригніченості, заціпенінням і виникненням тремору:
«Моє серце здригається (тремтить) в мені, й побоювання смерті налягає на мене ("жах смертний мене стиснув", пер. [Л.23]). Страх і тремтіння мене охопили ("тремтіння охопило все тіло моє" [Л.26]), жах огортає мене» (Псалми 55:5-6).
Псалмоспівець мріє про крила, щоб улетіти в пустелю й сховатися від вихору (вірші 7-9). Ісус Христос радить тікати в гори (Матвія 24:16), Йешайа – увійти до скелі, тобто, печери, чи заритися в землю (Ісаї 2:10). Вони шукатимуть сховку, аби захиститися від нестерпної спеки (Об’явлення 16:9) серед довкілля, яке поринуло в темряву (вірш 10).
Дійсно, через запиленість атмосфери світло від Сонця слабшатиме з кожним днем. Водночас у деяких районах температура повітря підвищуватиметься під впливом інших джерел тепла. Це узгоджується з описаним в Об'явленні явищем, коли сонце «палитиме людей вогнем» (16:8). Адже фізичними чинниками нагрівання стануть не сонячні промені (16:10), а розпечені продукти імпактів від падіння масивних тіл (8:8-12), балістичні викиди речовин, глобальні пожежі тощо.
У деяких зонах – місцях проходження первинної ударної хвилі, поблизу імпактів та осередків масштабних пожеж – температура повітря приземного шару тропосфери може сягати 400 °C і більше [Л.3, 4].
Страждаючи в умовах багатоденної темряви від лютої спеки (t ≈ +50°C … +80°C) та задихаючись від диму, отруєння чадним газом і кисневого голодування [Л.3, 4], нечестиві кусають розпухлі язики свої (Об'явлення 16:10). Проклинаючи Бога за травми, страждання, біль й виразки, вони «не покаялися у своїх вчинках» (вірш 11).
10. Спроби врятуватися
Власне так, за пророцтвом Ісаї, багато хто намагатиметься врятуватися. «Побіжать у печери ховатися, у нори земляні заб'ються у страху перед ГОСПОДОМ, перед сяйвом Його величі ("через блиск і велич Його", пер. [Л.23]), коли Він стане стрясати землю!» (Ісаї 2:19, пер. [Л.26]).
Справді, коли Йахве Елохім почне трясти планету, стиснеться дихання, закладе вуха, затремтять серця й затрусяться коліна. Від потужної надзвукової ударної хвилі через різкі зміни тиску виникатимуть тяжкі баротравми та інші ушкодження. У потерпілих можливі кровотечі з носа й вух, а також травми внутрішніх органів, тоді справдиться есхатологічне пророцтво про розчавлення народів у запланований «день відплати» (Ісаї 63:1–6).
Народи корчитимуться від болю. «У страху серця завмирають, тремтять коліна, дрижання в тілі і смертельна блідість на обличчях у всіх» (Наума 2:10, пер. [Л.26]). Стогнатимуть нещасні мов німі, плакатимуть, а на зубах у них скрипітиме попіл та пісок.
Полетять нечестиві мов полова, гнана вітром, «вони втікатимуть, як втікають від меча, і падатимуть, хоч ніхто не гнатиметься» (Левіти 26:36), Господь потрясе світобудову (Ісаї 2:19). Але чому вони тікають пішки, а не їдуть? Бо дороги можуть бути заблоковані покинутим або пошкодженим транспортом, а в багатьох місцях бракуватиме пального.
У видіннях біблійних пророків постає картина масової втечі в гори людей різних соціальних верств з різних країн. «А земні царі, вельможі (чиновники), тисяцькі (полководці), багатії, сильні (владні), кожний раб і [кожний] вільний сховалися в печерах та в гірських ущелинах» (Об'явлення 6:15; Єзекіїля 7:16, Ісаї 2:21).
Чому ж ховатиметься кожна людина? Щоб урятуватися від незвичайного ураганного вітру, він «пекучий» (Єремії 4:11-12, пер. [Л.24]) та «ніщівний» (Псалми 11:6). У сучасному розумінні цей образ можна співвіднести з надзвуковою ударною хвилею та супутнім потоком розпечених газів, мінерального пилу й піску. Від вогненних буревіїв і штормів та сильно нагрітого повітря можна сховатися лише в землянках, бункерах, печерах та глибоких ущелинах.
Ці укриття можуть частково захистити й від наслідків падіння сяючих, наче блискавка, метеоритів, які стинатимуть дерева немов меч Яхве, що НЕ повертається в піхви свої (Єзекіїля 21:4-10). Абразивний пил, пісок та дрібні камінці у складі ударної хвилі здиратимуть кору з дерев наче сарана (Йоіла 1:6-7), сіктимуть гілки мов залізо (Ісаї 10:33-34, 18:5). Летючі уламки можуть пробивати одяг, мов картеч, і збивати з ніг людей, уже оглушених ударною хвилею.
У межах запропонованого автором сучасного прочитання пророчих образів, великі пророки донауковою мовою зображають метеорити, як кам’яний град від Йахве Елохім (Ісаї 30:30, Єзекіїля 13:11-13), малі пророки – стрілами й списами Його (Аввакума 3:11, Захарії 9:14; Ісая у вірші 50:11 – "запальними стрілами"). Йоіл, найімовірніше, уподібнює сарані з левовими зубами та іклами численні фрагменти метеорних тіл, як це обґрунтовано у статті [Л.32].
Іоанн, використовуючи тогочасні терміни, поняття й архетипи, описує свої видіння образами «зірок» (Об’явлення 6:13), «кадильниці», яку кинуто на землю (8:5), «вогню», «гори» та «великої зорі» (8:7–10; 9:1). Інші архетипи, зокрема «залізний жезл» (2:27; 19:15), у межах запропонованого тлумачення також співвідносяться з дією небесних тіл. Політ масивних об’єктів у щільних шарах атмосфери, згідно з цією моделлю, супроводжуватиметься потужними трубними звуками (8:7–12; 9:1).
У видінні Іоанна після шостого оглушливого трубного сигналу звільняються доти зв’язані чотири ангели (Об’явлення 9:13–15), яких у межах запропонованої інтерпретації можна співвіднести з чотирма стихіями. Вони вигублять «третину людей» (вірш 15). Як зазначають богослови,"Кінець часів буде відзначений наростанням числа природних катаклізмів внаслідок Божого суду над землею" [Л.1, с. 1171].
11. Загибель від вогню, диму та сірки
Широко відчиниться брама смерті, всі снопи, зібрані Господом на гумно, будуть обмолочені. Хто не сховається від вогняного дощу, загине (Луки 17:29-30); задихнеться від ядухи, отруїться токсичними газами або згорить, подібно до сухої трави.Пожежі, спричинені імпактними подіями й роздмухувані вітрами рідкісної ураганної сили, охоплять величезні площі й стрімко поширюватимуться по землі, перетворюючи її на ревучу піч (мал. 3). «Адже надходить День (час суду), що палає, як (розпечена) піч» (Малахії 3:19).
Тоді. «Народи (перегорять, немов вапно) уподібняться до гашеного вапна ("Люди горітимуть, доки їхні кістки не перетворяться на вапно", пер. [Л.21]), до вирваної тернини, яка (швидко згорить) чекає на спалення у вогні» (Ісаї 33:12; у дужках тексти з інших перекладів) .
Пророк Йоіл, побачивши обпалену пожежею землю в Йом Адонай, заявляє: «вже нікому не буде порятунку»
(Йоіла 2:3). А наві Йешайа уточнює: «всі, хто прихильний до зла, будуть винищені» (Ісаї 29:20, пер. [Л.24]). Немає спасіння нечестивим, ніщо не може позбавити їх від палаючої ревності Ель Шаддай – навіть багатство (Софонії 1:18).
У день Божого гніву «палючий вогонь» (Аввакума 3:5, буквально "жар, що спалює" [Л19]) швидко знищить усіх Його противників, а саме – «подих вогню і дихання полум'я і сильна буря» (3Ездри 13:9-11). Одяг може миттєво спалахувати, ніби сухий терен, під дією інтенсивного теплового випромінювання, гарячих газів і розпечених уламків, що супроводжуватимуть імпактні події.
Серед людей, які можуть загинути під час стихійних лих, чимало згорить від екстремального теплового впливу поблизу імпактів й великих пожеж. У безпосередніх зонах імпактів температура плазми може перевищувати 10 000 °C, однак її значення швидко змінюватиметься залежно від відстані й часу. Перед смертю не надихаєшся чистим повітрям: гарячі гази, полум’я і токсичні продукти горіння можуть спричинити тяжкі опіки й ураження дихальних шляхів.
Навіть далеко від центрів термічних вибухів, контужених та придушених людей, тварин і птахів нищитиме «подих вогню» – спалахи виділеного з розламів метану, сірководню й етану [Л.3–4]. Ці гази утворюватимуть палаючі вихори та вогняні шторми ("сильна буря",– 3Ездри). Навіть найміцніша людина уподібниться до сухого клоччя: «спалахнуть вони разом, і ніхто не згасить» (Ісаї 1:31, пер. [Л.24]).
Частина трупів може згоріти вщент, а їх кістки за екстремального нагрівання зазнають значних фізико-хімічних змін. Це надає особливої образності пророчим словам про народи, що «уподібняться до гашеного вапна» (Ісаї 33:12). У природі негашене вапно (CaO) утворюється, зокрема, під час термічного розкладання карбонату кальцію (CaCO3), а за взаємодії з водою, зокрема дощовою, перетворюється на гідроксид кальцію – гашене вапно: CaO + H2O → Ca(OH)2.
Крім того, навіть каміння розсиплеться – стане «як потовчене вапно» (Ісаї 27:9, Масоретський текст). Решта трупів, які не згорять, у деяких місцевостях можуть за тривалого впливу сухого гарячого повітря зазнати значного висушування й частково муміфікуватися.
Тому інший провідець з жахом запитує: «Хто може встояти перед Його гнівом (обуренням, прокляттям) ... Його гнів (буквально "гаряче дихання") розливається вогнем» (Наума 1:6). Правителям та вождям не буде надійного притулку навіть у руїнах міст, нікому не вдасться втекти від гніву Небесного Воїна й уникнути люті Його спустошувача (Єремії 25:35-38).
«І буде в день суду тим, хто відпали від віри в Бога і створили гріх, вогняні водоспади поллються ... І під небом буде полум'я жорстоке, яке не згасне, але хлине до суду гніву» (повна ефіопська версія, вірші 4:1–3; у англомовних перекладах М. Р. Джеймса це вірші 5:1-3).
12. Хрещення вогнем
У приземних шарах атмосфери над зонами імпактів та масштабних пожеж температура може сягати 400 °C і більше [Л.3–4] – ось чому пророк бачить, як «палила людей велика (сильна) спека» в пітьмі! (Об’явлення 16:9–10; «їх палила нестерпна спека» [Л.20, 24]; «Люди згоряли від сильної спеки» [Л.23]). Адже настав «День, що палає, як (розпечена) піч» (Малахії 3:19), і вона спалить безумців мов засохлі гілки, які не приносять плодів (Івана 15:6).
Багато овдовілих міст, покинутих мешканцями, зазнають тяжких руйнувань унаслідок глобального струсу (Об’явлення 16:19), пожеж (18:8), затоплення та нищівних вітрів [Л.2, 3]. У пророчому образі все це відбувається так стрімко, що суд настає «за одну годину» (Об’явлення 18:10). Серпоподібне небесне знаряддя жнив пожне планету (14:14-20), «кожний вогнем буде посолений" (Марка 9:49), мужність та розум залишать спокусника (9:42-49).
Народи, котрі працювали для вогню, пройдуть "хрещення вогнем", передбачене Іваном Хрестителем (Матвія 3:11-12). Тут хрещення "стосується майбутнього суду, як пояснює Матвій (Мф.3: 12)" [Л.27, с. 14]. «Адже Він, як ливарний (розплавляючий) вогонь» (Малахії 3:2). Господь Ісус Христос теж образно попереджає тих, хто житиме в останні дні.
«Отже, як збирають кукіль (бур'яни виривають) і палять у вогні, так буде при кінці світу: Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть (видалять, очистять) з Його Царства всі спокуси ("все, що веде до гріха; хто інших спокушав") й тих, хто чинить беззаконня (зло), і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів» (Матвія 13:40-42, у дужках тексти з інших перекладів).
У межах запропонованого тлумачення біблійного образу вогню, диму й сірки «третина людей» загине від цих кар (Об’явлення 9:18). Зокрема, у християнському тлумаченні пророцтва Захарії, «у ті часи» тяжка доля спіткає й Ізраїль: «дві третини будуть знищені» (Захарії 13:8–9), а образ ураженого Пастиря (вірш 7) пов’язується з Ісусом Христом.
«Через це (зникне народ) вони уподібняться до ранкового туману, до роси, що вранці зникає,– вони, як полова, піднята (здувана) вітром з току (гумна), і як дим з комина» (Осії 13:3). В екстремальних умовах катаклізму не буде коли оплакати загиблих й не буде змоги поховати їх (Єремії 25:33) – відспівування зробить виючий вітер, а накриють трупи: гарячий попіл, пил та розжарені уламки.
Таким чином виповниться загадкове давнє пророцтво. «На нечестивих (лиходіїв), наче дощем, Він пошле (проллє, обрушить) вогонь, сірку та нищівний (палючий) вітер ("пошле в покарання їм", пер. [Л.26]),– як частку (з чаші) їхньої долі» (Псалми 11:6; "Вихор вогненний – ось їх доля", пер. [Л.23]).
У багатьох уражених районах запанує палаюче пекло крематорію, де буде важко дихати й майже неможливо вижити.
13. Смерть від землетрусів
Найбільше нещастя, яке, за біблійним образом, охопить світ,– глобальний надпотужний струс (Об’явлення 16:18–20). Від його наслідків не вдасться надійно сховатися ні в ґрунті, ні у воді, ні в печерах, ні на гірських вершинах (Амоса 9:1–5). Підземні міста також можуть зазнати тяжких пошкоджень і обвалів, адже гора "зійдеться" з горою.Осквернена гріхом планета виригне народи разом з їхніми мерзотами (Левіти 18:27–28). Навіть кістки можуть бути викинуті з порушених могил (порівняйте з Єремії 8:1–2), а живі віддадуть перевагу смерті перед таким життям (вірш 3).
«Як черви земні виповзуть ("трясучись, з нір своїх", пер. [Л.23]) вони ("тремтячи" [Л.24]) з укріплень ("укриттів" [Л.26]) своїх» (Міхея 7:17, Синод. пер.), втечуть у долини (Захарії 14:5), марно рятуючись від коливань суходолу на всіх континентах.
Адже «стався великий (страшний) землетрус, якого ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі ("за весь час існування людей", пер. [Л.24]): такий землетрус, такий потужний!» (Об’явлення 16:18).
Дійсно, сейсмічні хвилі від такого мегаземлетрусу поширюватимуться далеко за межі району імпакту, охоплюючи всю планету. У безпосередньо уражених районах інтенсивність струшування може досягати XII балів за Європейською макросейсмічною шкалою EMS-98, що відповідає найвищому ступеню руйнівних наслідків.
Спровоковані імпактом численні тектонічні струси охоплять УСЮ планету (Луки 21:11). Масштаб і географічний розподіл руйнувань залежатимуть від параметрів удару, геологічної будови та властивостей ґрунтів [Л.3–4].
Спустілі поселення перетворяться на купи руїн (Міхея 3:12; Єремії 26:18). Вони впадуть під тягарем беззаконня, а деякі зазнають затоплення, що перегукується з образом стрімкого вкинення у море Вавилона (Об’явлення 18:21). Не залишиться жодного міста-притулку, де можна сховатися від помсти.
Так сповниться пророцтво. «Як земля, яку розтинають і дроблять, так розсипані наші кістки у пащі світу мертвих» (Псалми 141:7, пер. [Л.24]; "Роздроблені, розбиті, по землі розкидані кістки наші – у щелепах Шеола ", пер. [Л.23]).
Обваляться пошкоджені покинуті будівлі, рухнуть вікові гори, на схилах зійдуть снігові лавини, селі та зсуви, у водоймах здіймуться потужні хвилі, "перекинуться" озера, а річки можуть тимчасово потекти назад. Це неминуча загибель для всіх, хто залишився в давильнях мегаполісів; смерть для тих, хто сховався на зрізаних вершинах гір, закопався у ґрунт, на чомусь піднявся у повітря чи опустився на дно моря.
На жаль, таке горе неможливо ні засипати, ні закопати, ні затопити.
14. Загибель від гігантських хвиль
Підуть під воду острови, і велетенські цунамі ринуться на сушу. Вони малопомітні й низькі у відкритому океані (зазвичай до 1 м), але при наближенні до узбережжя їхня висота може значно зрости (мал. 4), спричиняючи катастрофічні затоплення.
Завалені в розщелинах скель, проваллях, тріщинах та ямах; поховані під зсувами, потоками розпечених уламків, гігантським градом і морськими хвилями, що вийдуть далеко на суходіл, численні жителі землі загинуть – будуть розтрощені, мов глиняний посуд (Ісаї 2:19; Псалми 69:3; Об’явлення 9:18; 16:19–21), ніби ягоди винограду, розчавлені у давильні (14:20; 11:13).
Неможливо передбачити, де впадеш, де провалишся чи де втопишся: скільки людей – стільки й різновидів смерті, і немає двох абсолютно однакових. Такого поєднання масових лих, що йдуть безперервно одне за одним, людство, за цим сценарієм, ще не переживало.
З кожною добою ситуація ставатиме дедалі важчою, як за народним прислів'ям, "прийшла біда, відчиняй ворота". Того, хто уникнув одного нещастя, неодмінно наздожене друге чи третє (Амоса 5:17-19). Що посіяли, те й пожнемо, за Писанням:
«Народи провалилися (звалилися) в яму, яку самі викопали. Їхня нога заплуталась у сітях (у сіті потрапили свої), які вони наставили » (Псалми 9:16; у дужках тексти з [Л.21]).
Як саме відбуватиметься це винищення, детально описує інший таємновидець: «Страх (жах, згуба), яма (рів) і
пастка (петля, мережа) на тебе, мешканцю землі. (Тоді) Станеться таке: хто втікатиме від страшного крику (крики жаху почувши), впаде в яму (багато хто проваляться в ями),
а хто вилізе (вибереться) з ями, потрапить у пастку (петлю, мережу, інші пастки), тому що (згори) вікна небесні відкриються (розчиняться), і захитаються (затремтять) основи землі» (Ісаї 24:17-18, у дужках уточнення з інших перекладів); "пророк журиться, передбачаючи жахи Великої скорботи" [Л.28, с. 915].
15. Все раптом затремтить?
Фундаментальне потрясіння Землі, образно змальоване як її зрушення зі свого місця (Ісаї 13:13), справить найзгубніший вплив на моря й суходіл, а також на всіх істот, котрі їх населяють,– тих, що плавають, повзають чи бігають.
Сукупний вплив низькочастотних сейсмічних хвиль, що поширюються далеко за межі районів імпактів, спричинить струси ґрунту та руйнування в уражених регіонах. Трястиметься не лише сама планета, просіюючи мешканців через сито смерті (Ісаї 30:28). Фізична вібрація охопить усе творіння, а його наслідки стануть загрозою для людей й тварин, як це випливає з наступного пророцтва.
«І затремтять переді Мною риби в морі та небесні птахи, польові (у лісі) звірі та всі плазуни, які живуть на землі, а також усі люди, що заселяють землю» (Єзекіїля 38:20). Цей вражаючий біблійний образ змальовує тремтіння мешканців всіх країн.
Як стверджує Бог небесних воїнств через пророка Аггея, потрясіння небес, моря й землі супроводжуватиметься потрясінням всіх народів. «Ось що говорить ГОСПОДЬ Саваот (Воїнств): Я ще раз, – а це станеться незабаром, – потрясу (затрясу) небеса й землю, море й суходіл. Я потрясу (затрясу) всі народи ...» (Аггея 2:6-7; Йоіла 2:6).
Безсумнівно, за імпактами підуть потужні сейсмічні коливання і атмосферні ударні хвилі додатково впливатимуть на поверхню Землі. Здригнуться океани й материки, зруйнуються вікові гори, осядуть прадавні пагорби: «трясеться земля ... і тремтять народи» (Аввакума 3:6). Загрози для життя сиплються як зверху, так підстерігають унизу.
«І висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи» (Еклезіаста 12:5, Синод. пер; "І висоти вбоїшся, і страх охопить у дорозі", пер. [Л.26]). У стані страху й тремтіння люди намагатимуться їсти хліб, пити воду тремтячими губами, а легенями, що вібрують, дихатимуть розпеченим повітрям.
Під час потужних сейсмічних коливань у найбільш уражених районах люди можуть втрачати рівновагу й падати, а ходьба чи біг за певних умов ставатимуть фізично неможливими. Вертикальні та горизонтальні прискорення ґрунту, характер і тривалість поштовхів визначатимуть, наскільки важко буде втриматися на ногах [Л.12]. Якщо ходьба чи біг неможливі, то потерпілий буде змушений повзти, наче обважнілий «коник» (Еклезіаста 12:5; [Л.21, 26]).
За надзвичайно сильних вертикальних поштовхів, якщо прискорення поверхні в певний момент перевищуватиме прискорення вільного падіння (αz > g), контакт людини з ґрунтом може тимчасово втрачатися. За таких умов ті, що лежать без сил, можуть підкидатися вгору й знову падати на землю – аж до повного «виснаження» (Ісаї 30:28; Матвія 3:12). Це можна зіставити з біблійним образом віяння обмолоченого зерна лопатою або просіювання через сито [Л.8, с. 715, 721].
Лежачих битих безліч – не залишиться жодного не битого. А за першою бідою поспішає наступна, не менш вражаюча.
16. Резонанс
Унаслідок коливань поверхні Землі, руху води, атмосферних бур і потужних електричних розрядів виникають акустичні хвилі наднизької частоти – від часток герца до приблизно 20 Гц (так званий "інфразвук"). Такі хвилі за певних умов можуть поширюватися на величезні відстані.
За певних частот та інтенсивності інфразвукові коливання можуть впливати на нервову, серцево-судинну та кістково-суглобову системи. Якщо частота зовнішнього впливу збігається з однією з власних механічних частот певної тканини або структури, можливе посилення її коливань.
Так збіг частоти зовнішніх інфразвукових хвиль із власними частотами коливань внутрішніх органів та біоритмів людини призводить до збільшення їх амплітуди (резонансу). Так, за даними джерел [Л.13, 14], для окремих органів і структур людського тіла існують наступні можливі резонансні частоти: для шлунка та кишечника – 2–4 Гц, для органів черевної порожнини та нирок – 4–8 Гц, для рук – 2–5 Гц, для хребта – близько 7 Гц, для серця – 1–2 Гц, для вестибулярного апарату – 0,5–13 Гц, а для альфа-ритмів кори головного мозку – 8–13 Гц.
За дуже високої інтенсивності низькочастотних коливань можуть виникати: вібрація та судомний трепет (тремтіння) внутрішніх та зовнішніх органів, погіршення зору та слуху, нудота, блювання, біль, психічні розлади, несвідомий страх, паніка, збої серцевого ритму, підвищення артеріального тиску, втрата рівноваги та здатності правильно орієнтуватися у просторі. Тяжкість наслідків залежить від частоти, інтенсивності й тривалості впливу. Інтенсивність інфразвуку, що перевищує 180 дБ, може викликати тяжкі механічні ушкодження органів дихання [Л.13, 14].
У ці дні не буде спокою ні живим, ні мертвим. Унаслідок тектонічних потрясінь, що супроводжуватимуть день гніву (Ісаї 24:18–20), «земля викине (у Масоретському тексті, "виригне") померлих» (26:19). Тут біблійний образ землі, яка вивільняє померлих, може бути витлумачений як руйнування могил і гробниць та викидання назовні людських кісток (Єремії 8:1). «Ніхто не збере цих кісток і не поховає їх знову» (вірш 2, пер. [Л.21, 26]).
Після закінчення покарання «Земля тоді відкриє (явить) пролиту (у Масоретському тексті, "поглинену") на ній кров» (Ісаї 26:21). У картині цього всесвітнього лиха відкриті водойми постають як криваві, що перегукується з образом вод, котрі стають кров’ю в Об’явленні 16:3–6. Тіла загиблих лежатимуть на землі, наче гній (Єремії 8:2), адже вона «більше не ховатиме своїх убитих» (Ісаї 26:21).
Немає кому підібрати, оплакати чи поховати їх; неможливо буде влаштувати поминальну трапезу. Не залишиться втішника для тих нечисленних уцілілих, позбавлених утіхи, які ще не втратили розум під час численних стихійних лих.
Після нальоту глобального вихору, який піднявся від країв землі (Єремії 25:32, згідно авторської інтерпретації це гіперган [Л.3, 4]), «лежатимуть побиті (вражені, убиті) ГОСПОДОМ від одного краю землі й до іншого краю землі. Вони не будуть оплакані,– їх не позбирають і не поховають,– вони будуть як гній (покидьки) на просторах землі» (Єремії 25:33, "вони залишаться лежати, як гній", пер. [Л.21]).
17. Загадка фізіологічних розладів
Старозавітні пророки, чуючи слова Господа й споглядаючи видіння майбутньої трагедії (Єремії 23:9; Авакума 3:2, 16; Даниїла 10:16), вже відчували сильні тілесні та психічні реакції. У межах запропонованого у цьому розділі тлумачення такі переживання можна розглядати як своєрідне передчуття страждань.
Ці страждання, за старозавітними пророцтвами, зазнаватимуть люди під час Великої скорботи (біблійний «День Господень»). "Вони (пророки) відчувають удар Божої руки задовго до того, як він паде на інших" [Л.1, с. 980]. Тепер й "інші" зазнають фізіологічної та психологічної дезорганізації в період есхатологічної Великої скорботи.
Єремія, Ісая, Авакум, Єзекіїль, Наум, псалмоспівець Давид та автор Еклезіаста описували ці переживання мовою, поняттями й образами своєї епохи. В «День полу'мяного гніву Його» (Плач Єремії 1:12, пер. [Л.26]; "лютого гніву", пер. Івана Огієнка) у людей раптово затремтять стегна, нутрощі, кістки, руки, коліна, як написано (у дужках наведено варіанти з інших перекладів):
• «мої крижі (стегна) сповнені болісним тремтінням, мене схопили нестерпні страждання, як муки породіллі» ( Ісаї 21:3), «скрутило мене – нічого не чую , страшно мені – не бачу нічого» (кінцівка вірша 3 у пер. [ Л.26]);
• «затремтіло моє нутро (утроба, сердце) ... , задрижали (затремтіли) мої губи,– біль пройняв мої кості,
• «моє серце в мені розбите (роздирається, розривається), тремтять (тріпочуть) усі мої кості» (Єремії 23:9); «хвилюється в мені нутро, серце моє (тремтить) перевернулося в мені» (Плач Єремії 1:20, Синод. пер.), «Він виснажив моє тіло й мою шкіру,– Він поламав мої кості» (3:1-16);
• «у простого народу затремтять (опустяться) руки» (Єзекіїля 7:27, пер. [Л.26]);
• «завмирають (тануть, тремтять) людські серця, тремтять коліна, (сильний) біль (корчі по крижах усіх) в усьому тілі ...» (Наума 2:11; Ісаї 35:3);
• «серце здригається (тремтить) в мені ... Страх і тремтіння (трепет) мене схопили, жах огортає мене»
(Псалми 55:5-6); «серце (сильно тріпочеться) стривожене» (38:11);
• «будуть це дні, коли тремтітимуть вартові дому та зігнуться хоробрі мужі» (Еклезіаста 12:3; "Руки твої втратить силу, і ноги твої ослабнуть", пер. [Л.21]);
У наведених біблійних описах можна побачити тілесні реакції, які сучасний читач може зіставити із тремтінням (проявом тремору), відчуттям серцебиття (фібриляцією, тахікардією, брадикардією), слабкістю кінцівок, м’язовими спазмами (тривалими тонічними судомами) та порушенням рівноваги (від вестибулярного синдрому).
Проте ці описи не дають змоги ретроспективно встановити точні медичні діагнози. Окремо варто врахувати й зауваження автора [Л.5]: "у ті часи, коли писалася Біблія, люди не мали чіткого уявлення про анатомію та функції людських органів" (с. 199).
18. Патофізіологічні механізми
Провидець описує свою таємничу недугу в образах уже здійсненого лиха «в день палкого (лютого, палаючого, полум'яного) гніву» (1:12, у дужках варіанти з інших перекладів). У межах есхатологічного прочитання ці слова можна розглядати як образ майбутньої катастрофи, представленої так, ніби вона вже відбулася; цей прийом можна зіставити з тим, що богослови називають "prophetic perfect".
«Господь послав зверху (згори, з небес) вогонь, який у кості мої увійшов (палає моє тіло). Він мережу для ніг моїх розкинув і перекинув мене, спустошив мене (ціпеніти примусив, жах охопив мене), щоб щодня (день від дня мучуся) йшли сили мої» (Плач Єремії 1:13, пер. [Л.21]; у дужках тексти з інших перекладів).
Інші пророки також описують явища, які можна пов’язати з причинами загадкової "хвороби", що уразить людей, птахів, риб і звірів (Єзекіїля 38:20; Аггея 2:6-7; Ісаї 24:17-20; Аввакума 3:16), а також з її проявами (Ісаї 13:6-8, 59:10; Єзекіїля 7:16-18; Второзаконня 28:28-29). У межах цього тлумачення всі, хто перебуватиме на поверхні Землі або спробує сховатися під землею, зазнають нищівного впливу загадкового «вогню», який у біблійному образі проникає в самі кістки.
Вони втрачатимуть рівновагу, падатимуть, наче спіймані в сіті, заціпеніватимуть, а сили залишатимуть їх, як це буде показано у наступних розділах. Також сильний психоемоційний стрес може спричиняти виражені вегетативні реакції: зміни частоти серцевих скорочень і дихання, коливання артеріального тиску, м’язове напруження, запаморочення та інші фізичні симптоми. Деякі з цих проявів можна зіставити з описаними у Псалмі 38:11, 14.
Небачене тілесне тремтіння та болісні спазми м’язів живота посилюватимуть жах й відчуття нестерпного страждання. Така загальна дезорганізація функцій організму, переживання неконтрольованого жаху й внутрішнього трепету неодноразово згадується Давидом. «Страх і тремтіння (трепет) мене о хопили, жах огортає мене» (Псалми 55:6; 38:11, 18:5-6).
Оскільки частота серцевих скорочень змінюється залежно від сили стресової реакції та стану організму. У дорослого в спокої частоту понад 100 ударів на хвилину зазвичай визначають як тахікардію, а частоту менш як 60 ударів – як брадикардію. Проте клінічне значення цих змін залежить від обставин й супутніх симптомів.
Зокрема, частота скорочень серця може як катастрофічно зростати до 140 ударів на хвилину і більше (тахікардія), так і критично сповільнюватися до 40 ударів і менше (брадикардія). На тлі сильної емоційної реакції у людей може виникати раптове почервоніння обличчя (blushing), пов’язане зі збільшенням кровотоку в поверхневих судинах шкіри.
19. Органічні дисфункції у Йом Адонай
«Вони жахнуться (налякаються), біль і судоми їх схоплять (пронижуть), мучитимуться (корчаться від болю й мук), мов породілля, дивляться один на одного з подивом (жахом), обличчя їх (будуть червоні, як вогонь) палатимуть» (вірш 8, пер. [Л.24]; у дужках тексти з інших перекладів).
Обличчя людей не лише червонітимуть (мал. 5), а й можуть раптово збліднути (Єремії 30:6; у Масоретському тексті цей образ передано словом, яке традиційно розуміють як "позеленіють"). У межах запропонованого тлумачення такі зміни кольору обличчя можна пов’язати з колосальним нервовим потрясінням і суттєвим порушеннями в роботі вегетативної нервової системи, яка регулює, зокрема, тонус кровоносних судин і частоту серцевих скорочень. У цих реакціях беруть участь різні сигнальні речовини, серед яких адреналін та ацетилхолін.
Ці сигнальні речовини по-різному впливають на роботу організму: можуть змінювати частоту серцевих скорочень і артеріальний тиск, впливати на тонус кровоносних судин, а також регулювати скорочення гладкої мускулатури бронхів, органів травної системи та матки. За надзвичайного фізичного та психоемоційного навантаження такі реакції супроводжуються вираженими порушеннями функцій різних органів і систем організму.
Разом з тим сильна "симпатична активація" може супроводжуватися звуженням периферійних судин, блідістю шкіри, прискоренням серцебиття та м’язовим напруженням. Інші вегетативні реакції, зокрема ті, в яких бере участь блукаючий нерв (вагус), можуть супроводжуватися сповільненням серцевого ритму, запамороченням та іншими проявами. Залежно від механізму реакції здатні також зміни кольори обличчя й викликати мимовільні м’язові скорочення.
Потерпілий кричатиме, мов жінка при пологах (Ісаї 42:14), а за умов сильного задимлення, нестачі кисню чи вдихання надмірно гарячого повітря може потерпати від утрудненого дихання, а за певних умов – і від гіпоксії, тобто недостатнього постачання кисню до тканин. У таких драматичних обставинах можливі й інші тяжкі тілесні прояви, зокрема носові кровотечі.
Мимовольні скорочення м’язів і раптові болісні спазми черевного преса, діафрагми, матки або бронхів можуть бути одними з проявів тяжкого фізичного потрясіння. Образ таких "пологових" мук стосується не тільки жінок (Єремії 4:31) чи самої Землі, символічно зображеної як дружина в Об’явленні 12:1–2, але й чоловіків, про що виразно розповідає Єремія:
У ту жахливу пору справдиться застереження Господа Иисуса Христа: «Горе ж вагітним і тим, хто годуватиме грудьми в ті дні» (Матвія 24:19). Вагітні жінки за умов стихийних лих, сильного стресу, фізичного виснаження та нестачі медичної допомоги можуть зіткнутися з передчасним початком пологів та іншими ускладненнями. Матері, які годують грудьми,– потерпати від знесилення, болю й тимчасових порушень рефлексу виділення молока.
Про серце, що ніби тане й завмирає (можливо, мова йде про "брадикардію"), тремтячі коліна та сильний біль у стегнах у всякої плоті повідомляє пророк Наум (2:10); про тремтіння й біль, що проникає глибоко в кістки,– Аввакум (3:16). Кістки трясуться, а серце роздирається у наві Йірмейа (Єремії 23:9) – ці образи можна зіставити з сильними тілесними реакціями, зокрема тремтінням ("тремор") та порушеннями серцевого ритму ("арітмія" або "фібриляція").
Серце тріпочеться й у Давида (Псалми 38:11), а за словами з Синодального перекладу, псалмоспівець передає відчуття нищівного потрясіння: «ніби землю розтинають і дроблять нас» (Псалми 141:7). Сильні мужі зігнуться, потьмяніє світло в їхніх очах, замовкне звук жорна (Еклезіаста 12:2–4).
20. Психічні та рухові розлади
«Страх (жах) і пастка (петля, мережа) на тебе, мешканцю землі ( "Я бачу небезпеку і страшну яму, і всюди розставлені людям пастки ", пер. [Л.21]).
Станеться таке: хто втікатиме від страшного крику ("крики жаху почувши", пер. [Л.23]), впаде (провалиться)
в яму, а хто вилізе з ями, потрапить у пастку (петлю, мережу); тому що вікна небесні відкриються (розчиняться), і захитаються (потрясуться) основи землі» (Ісаї 24:17-20; 21:3-4; Йова 27:20-22).
Ті, хто зазнав важких фізичних й психологічних травм, можуть переживати гострі стресові та дисоціативні реакції, а в окремих випадках – короткочасні психотичні розлади (реактивні психози). Їхні прояви можуть бути різними: від афективно-шокових реакцій із панічним збудженням або заціпенінням до станів з порушенням сприйняття, мислення чи свідомості.
У психіатричній літературі описують також істеричні психози та психогенні ступорозні стани [Л.16, 17]. В тяжких випадках психічна діяльність може бути настільки дезорганізована, що людина втрачає здатність адекватно оцінювати ситуацію та керувати власною поведінкою.
1. Афективно-шокові реакції (АШР) можуть виникати внаслідок безпосередньої загрози життю та надзвичайно сильного психотравмувального впливу. Вони можуть проявлятися або в гіперкінетичній формі – як хаотичне рухове збудження й панічна поведінка,– або в гіпокінетичній формі, як психічне заціпеніння, різке зниження рухової активності чи ступор. Тривалість таких станів (від хвилин до годин, а іноді й до кількох днів) залежить від характеру реакції та обставин.
2. Істеричні психози – термін для опису тяжких психічних реакцій на надзвичайні психотравмувальні події. У таких описах згадуються ступорозні стани, сутінкове затьмарення свідомості, явища, подібні до летаргічного сну, а також синдром Ганзера.
3. Психогенний (реактивний) ступор – один із можливих гострих станів після тяжкої психотравми. В інших випадках можуть виникати функціональні рухові порушення, зокрема астазія – нездатність стояти, та абазія – нездатність ходити. Психогенний ступор може супроводжуватися різким зниженням рухової активності або майже повною нерухомістю.
За деяких функціональних рухових порушень людині важко утримувати вертикальне положення й координувати ходьбу: вона може шукати опори, хитатися, спотикатися або падати. У частини людей можуть виникнути настільки сильні порушення рухової координації та здатності утримувати рівновагу, що вони хитатимуться в темряві, немов п’яні, тремтітимуть, наче від лихоманки, і падатимуть, немов підкошена трава. Саме такі явища донауковою мовою описує Йов (12:25; 18:8-10).
21. Афективно-шокові реакції
«йдемо, наче сліпі, обмацуючи стіну ("плентаємося вздовж стіни навпомацки", пер. [Л.26; 24]),– як незрячі ходимо (блукаємо) навпомацки, спотикаємося (і падаємо) в полудень, наче в сутінках ("навіть днем ми не бачимо", пер. [Л.21]),– живемо в темряві, як померлі» (Ісаї 59:10).
Гострі афективно-шокові реакції можуть перебігати як у ступорозній формі, так і супроводжуватися специфічним ефектом «сп’яніння» – запамороченням та порушенням координації рухів (атаксією). Люди можуть втрачати рівновагу, хитатися й пересуватися невпевнено на тлі сейсмічних та інших катастрофічних впливів (дивіться §§ 15–16).
У біблійних текстах є такі образи, котрі можна зіставити з дезорієнтацією, втратою рівноваги та поведінкою людини, що перебуває в стані сильного сп'яніння.
«Вони хитаються (кружляють) й заточуються, наче п'яні" (Псалми 107:27). «Вони ходять (блукають) навпомацки в темряві без світла, так що заточуються (хитаються), немов п'яні!» (Йова 12:25), сп'янілі не від запаморочливого вина (Псалми 60:5), а від гніву Йахве Елохім (Єремії 25:15).
УСІ народи «вип'ють, і будуть хитатися і (втратять свідомість) збожеволіють» (Єремії 25:16, Синод. пер.). У всіх царствах, «які лише існують на землі» (вірш 26), вони заблюють, впадуть і вже НЕ піднімуться (вірш 27). Втративши здатність ходити, ковзатимуть; мов хробаки «з тремтінням виповзатимуть зі своїх (укриттів) криївок» (Михея 7:17).
Гострі афективно-шокові реакції можуть супроводжуватися вираженими вегетативними й соматичними порушеннями: прискоренням серцебиття, різкими змінами артеріального тиску, тремтінням, утрудненим диханням та м’язовими спазмами. У Святому Письмі є напрочуд точні образні описи тілесних проявів страху й функціональних порушень, які можна зіставити з деякими відомими фізіологічними реакціями:
• "обличчя розгорілися", "лице потемніло", "на обличчях сором" (у сучасній медицині – блашинг-синдром);
• "тремтіння б'є мене", "затремтіли губи мої", "тремтять руки" (тремор);
• "серце тріпоче" (прискорене серцебиття, можливий прояв тахікардії);
• "серце розтануло" (брадикардія);
• "дихання завмерло в мені" (бронхіальний спазм) (Ісаї 13:7-8, 21:4; Наума 2:10; Єзекіїля 7:18, 27; Аввакума 3:16, Даниїла 10:17).
22. Ступор
Людина, уражена генералізованим психогенним ступором, буквально ціпеніє від страху (мал. 6): вона може втратити здатність вимовити бодай слово та виявитися неспроможною виконати навіть найпростіший довільний рух. Рухова активність різко знижується, а потерпілий завмирає в нерухомій позі, не реагуючи звичним способом на навколишні події. В окремих випадках можуть виникати тяжкі функціональні рухові порушення, аж до тимчасової нездатності рухати кінцівками; також імовірна повна втрата м’язового тонусу.
Такий стан може супроводжуватися вираженими вегетативними розладами: прискоренням або сповільненням серцевого ритму, значними коливаннями артеріального тиску та іншими порушеннями. Під час масштабних стихійних лих тяжкі стресові реакції можуть набувати масового, колективного характеру й у деяких випадках проявлятися неконтрольованим психічним і тілесним заціпенінням. Такі образи знаходять відображення у старозавітних пророцтвах, звісно викладених в поняттях й образах давньої епохи:
«Тому опустяться (ослабнуть) всі руки і здригнеться (тремтить, розтане) кожне людське серце» (Ісаї 13:7; 35:3). «Руки в усіх ослабнуть (опустяться), і всі коліна тремтітимуть (підігнуться, точніше, стануть), як вода» (Єзекіїля 7:17; 21:12, у побуті ми кажемо: "коліна як вата").
Ступорозний стан, як правило, супроводжується різким обмеженням рухів. В інших випадках можуть виникати функціональні рухові порушення, зокрема дисоціативні розлади моторики, через які потерпілі втрачають здатність нормально стояти або ходити навіть за відсутності структурного ушкодження центральної нервової системи.
У біблійному образі кожний падає, немов підкошена трава, ніби впійманий невидимими сильцями: «він ускочить у пастку власними ногами», заплутається в мережах (Йова 18:8–10; Ісаї 24:17–20). Так справдиться загадкова й грізна обітниця нечестивим, які виблюють випите та знищуються мечем, посланим Яхве Цеваот (Єремії 25:27), вони розбиватимуться один об одного, падаючи, мов п'яні:
«Я розіб'ю їх, зіпхнувши (зіштовхнувши) одного з іншим,– навіть батьків і синів між собою ...» (Єремії 13:14, "примушу кожного з них спотикатися і падати на іншого", пер. Л.21]).
23. Психогенна адинамія
В есхатологічному видінні Йешайа, «сповнені (точніше,"переповнені") гніву Господнього та люті нашого Бога» розпластаних по кутках вулиць (Ісаї 51:20, пер.[Л.24]), немов безсилі звірі, що потрапили в таємно розставлену мережу. Відповідно до застереження: «ви знемагатимете (лежатимете) в муках» (50:11) посеред палаючого вогню.
Сили остаточно залишать лежачих, пригнічених Богом, наче виноград у чавилі під ногами того, хто його чавить (Об’явлення 14:20; 19:15; Ісаї 63:3), або як женців під тиском воза, перевантаженого снопами (Амоса 2:13). Урятуватися не вдасться нікому:
«Так що не втече (не стане сили бігти) й найспритніший,– як і не допоможе сильному (міцному) його сила ("могутній всякої сили позбудеться", пер. [Л.26]),– а хоробрий не врятує й власного життя» (Амоса 2:14). Щасливим у ті хвилини буде той, хто просто втратить розум.
Серії жахливих катаклізмів, що йдуть один за одним, травми, масова загибель людей і смерть близьких спричинять тяжкі стресові реакції. У постраждалих із серйозними фізичними ушкодженнями може додатково розвинутися травматичний шок – небезпечний стан, за якого порушується кровопостачання тканин і постачання їх киснем. Психічне потрясіння та фізичні травми діятимуть одночасно, посилюючи загальну тяжкість стану потерпілих.
Гострі реакції на катастрофічні події проявлятимуться по-різному: одні люди ціпенітимуть, інші – виявлятимуть надмірне рухове збудження, а в декого виникатимуть тимчасові порушення усвідомлення того, що відбувається. У психіатричній літературі описані й сутінкові стани затьмарення свідомості [Л.16, 17], які характеризуються раптовим тимчасовим звуженням свідомості від побаченого жаху та порушенням сприйняття навколишнього.
Така картина перегукується з біблійним попередженням тим, хто не слухає Господа та не дотримується усіх Його Заповідей (Второзаконня 28:15): «ти божеволітимеш (збожеволієш) від того, що бачитимуть твої очі» (вірш 28:34).
У біблійних текстах тяжкі психічні реакції, що супроводжують катастрофічні події, описані мовою давньої епохи як: "безумство", "шаленство", "затьмарення розуму" та "зникнення мудрості". Наприклад, «Того дня,– говорить ГОСПОДЬ,– уражу кожного коня полохливістю (сказом, жахом), а його вершника (шаленством) безумством» (Захарії 12:4).
Після того як Він здійснить над світом Свої вражаючі суди, «втратять свою мудрість їхні мудреці й потьмяніє (померкне) розум найрозумніших!» (Ісаї 29:14, "розум розумних зникне", пер. [Л.24]).
Через те Святе Письмо містить суворе попередження відступникам: «Господь вразить тебе божевіллям» (Второзаконня 28:28). І тоді "зомліє (розтане, здригнеться) кожне серце, опустяться (ослабнуть) всі руки, ослабне кожне тіло, занепадатиме (знеможе, погасне, затьмариться) всякий дух, і затремтять (підігнуться) усі коліна, наче вода» (Єзекіїля 21:12, у дужках варіанти з інших перекладів).
24. Психогенна сліпота та ішемічний амавроз
Тяжкі стресові чинники – механічні травми, виснажливі душевні потрясіння, смертельна загроза життю та неможливість адекватно реагувати на неї – можуть викликати гострі стресові реакції, функціональні розлади та тимчасові
психогенні порушення сприйняття.
Це той граничний стан, коли очі перестають бачити, вуха – чути, а серце завмирає від некерованого страху [Л. 8, с. 680]. Вегетативно-судинний криз, що досягає рівня пароксизму, може супроводжуватися «заціпенінням серця» (зокрема, вираженою брадикардією), гострим головним болем, запамороченням, гіперемією обличчя та загальною м’язовою адинамією.
Унаслідок гострого падіння артеріального тиску та порушення кровопостачання мозку й зорового апарату може виникнути тимчасове погіршення або втрата зору. Якщо ж ішемія уражає сітківку чи зоровий нерв, наслідки можуть бути значно тяжчими. У постраждалих це проявлятиметься потемнінням в очах, а за певних умов – тимчасовою сліпотою.
Водночас в осіб, які перебувають у фазі сутінкового затьмарення свідомості, може виникнути функціональна втрата зору – психогенна сліпота без первинного структурного ушкодження ока. Подібно до наступного старозавітного опису:
«Господь вразить тебе божевіллям (шаленством), сліпотою і розумовим притупленням (затьмаренням розуму, заціпенінням серця), так що ти ходитимеш навпомацки опівдні (серед білого дня), як ходить навпомацки в повній темряві сліпий» (Второзаконня 28:28-29; Псалми 38:11; Захарії 12:4).
У донаукових поняттях пророк так розповідає про цю таємничу психогенну та ішемічну кризи: «Як сліпі, ми йдемо вздовж стіни навпомацки, намацуємо шлях, як люди без очей» (Ісаї 59:10, пер. [Л.24]; "навіть днем ми не бачимо" [Л.21]); «страшно мені – не бачу нічого» (21:3, пер. [Л.26]).
У ті трагічні дні незрячі поведуть осліплих, але й ті, й інші впадуть у впадуть у ями, провалля та розломи, що раптово виникатимуть через руйнівні землетруси (Об’явлення 16:18–20; Ісаї 24:17–19). Про подібні прояви сліпоти й втрати орієнтації попереджає і пророк Цефанйа: «–Я пошлю на людей таку біду, що вони стануть блукати, як сліпі» (Софонії 1:17, пер. [Л.24]; Йова 5:14).
Біблійний провидець споглядає стан амаврозу навіть у можновладців та правителів: «Вони ходять (бредуть) навпомацки в темряві без світла» (Йова 12:25; за одним із давніх уявлень, очі ніби випромінювали світло, що давало змогу бачити предмети [Л.1, с. 582]).
Після того як вилиється палаючий Господній гнів (Ісаї 42:25), зіберуться разом ті нечисленні, хто вцілів під час катаклізму (43:9). Творець закличе привести «народ сліпий, хоч і є в нього очі, та глухий, хоч і є в нього вуха» (вірш 8).
Він звертається до тих, хто в ті трагічні дні тимчасово втратив слух і зір, зокрема й унаслідок психогенного потрясіння: «Тож почуйте глухі, і ви, сліпі, прозрійте, аби (щоб бачити!) побачити» (Ісаї 42:18).
І справді, у ті дні скалічені фізично й духовно прозріють через божественне втручання, тоді як гордовиті зрячі стануть сліпими. Бо той, хто відчайдушно чіпляється за своє гріховне життя, остаточно втратить його.
25. Істеричний сурдомутизм
Одним із можливих психогенних порушень у дні Великої загибелі (Єремії 4:6) стане тимчасове зниження або втрата слухового сприйняття. Як у донаукових поняттях свого часу пророкує Міхей про засоромлені народи: «їхні вуха оглухнуть» (Міхея 7:16, "зробляться глухими", Синод. пер.).
Голосно закликає й інший провидець: «почуйте (слухайте) глухі» (Ісаї 42:18), адже сам він, зазнавши на собі наслідків нищівного струсу чересел (21:3), вигукує: «скрутило мене – нічого не чую» (пер. [Л.26]).
Таке порівняння можна зіставити з психогенним несприйняттям навколишніх звуків, за якого людина наче перестає чути те, що відбувається довкола: «я, мов (ніби) глухий, не чую» (Псалми 38:14). "У Старому Завіті глухота вважалася ознакою Божої кари" (Іс.4:11, Міх.7:16)" [Л.5, с. 302]. Але чому псалмоспівець вживає порівняльну частку й пише саме «мов глухий» ("ке-хереш"), а не "позбавлений слуху"?
При психогенній (істеричній) глухоті, яка найчастіше фіксується в зоні надзвичайних ситуацій та бойових дій, спостерігається тимчасова втрата або суттєве зниження чутливості слухового аналізатора за абсолютної збережності анатомічної структури вушної раковини й середнього вуха [Л. 18]. Таке переривання сприйняття має характер тимчасової вибіркової психогенної блокади навколишніх звуків, через що й вжито формулювання «мов глухий».
Таке психогенне несприйняття звуків дуже часто поєднується із зворотними розладами мови [Л.18], зокрема в рамках синдрому сурдомутизму (там же). Подібне поєднання образно відображене й у словах Давида: «Але я, мов глухий, не чую, і мов (як) німий, не відкриваю своїх уст» (Псалми 38:14, "ніби німий, що не мовить", пер. [Л.21]).
Уражені Божою рукою тимчасово втрачатимуть здатність говорити (Псалми 39:10–11; Міхея 7:16). Це може відбуватися не лише через психогенне потрясіння (шок), а й унаслідок фізичних ушкоджень, порушень роботи гортані та голосових складок, а за певних обставин – і гострого ларингоспазму, викликаного важкими фізичними й психоемоційними травмами в період Великої скорботи.
Порушення мовлення проявлятимуться або в нездатності говорити (мутизмі), або у втраті голосу зі збереженням можливості говорити пошепки (істеричній афонії). Цю загадкову втрату нормальної артикуляції при збереженні лише шепоту передбачив видатний пророк:
«Цілковито (будеш) принижений ("внизу, в землі опинишся", пер. [Л.23]), ти говоритимеш з-під землі, з пороху (з-під праху) приглушено звучатиме (глуха) твоя мова ("крізь пил буде доноситися шепіт твій" [Л.26]), а
твій шепіт буде пробиватись, наче від (духа) померлого (примари, чревомовника),– твоя мова підноситиметься (з-під праху) з пороху» (Ісаї 29:4).
Правильно. З одного боку, люди, які опинилися під завалами чи в тріщинах земної поверхні, видаватимуть приглушені, спотворені звуки. З іншого боку, голоси людей на поверхні стають ледве чутними крізь постійно падаючий густий пил та попіл (у тексті Ісаї – «прах»). Попіл, що випадає з неба, ховатиме мертвих і засипатиме живих.
Сліпі, німі та позбавлені слуху потерпілі задихатимуться від гіпоксії в диму, пилу, попелі й отруйних газах; у муках вони кусатимуть власні язики (Об’явлення 16:10), набряклі від спеки та спраги (вірш 9). Але "плачем горю не допоможеш": від пилу тектимуть сльози, від піску скреготітимуть зуби (Матвія 24:51), а попіл наповнюватиме рот (Плач Єремії 3:16, пер. [Л.23]).
Воістину, «народ сліпий, хоч і є в нього очі, та глухий, хоч і є в нього вуха» (Ісаї 43:8).
26. Абсолютна безпорадність
Адже під дією екстремальних стресорів в організмі виникає граничне внутрішнє напруження, що супроводжується комплексом захисних фізіологічних реакцій, відомим як адаптаційний синдром. Цей унікальний комплексний нервово-психічний стан, спричинений праведним Божим гнівом, виразно описує Давид:
«Моє серце стривожене (тріпочеться, колотиться); моя сила залишає мене (немає більше сил), і навіть світло моїх очей втрачається (я зір втрачаю) ... я, мов (ніби) глухий, не чую, і мов (ніби) німий (що не мовить), не відкриваю своїх уст. Я став, як (ніби) людина, яка не чує (слуху позбавлений) і яка не має (ніби я відповідати не можу) в своїх устах відповіді» (Псалми 38:11, 14, 15; у дужках тексти з інших перекладів).
Міхей передбачає аналогічний стан для всього людства, котре пишається власною технічною й технологічною всемогутністю: «Побачать те (це) й інші народи, і будуть осоромлені, позбудуться всієї сили своєї, прикриють руками роти свої, оглухнуть (зробляться глухими) вуха у них» (Міхея 7:16), пер. [Л.26]). Як провіщено, так і справдиться.
Охоплені страхом і фізичними стражданнями, люди матимуть обличчя, які то розгорятимуться (Ісаї 13:8), то вкриватимуться соромом (Єзекіїля 7:18), то темнітимуть (Наума 2:10). Через повну дезорганізацію нервово-психічних функцій від вражаючих дій Бога (Міхея 7:15) осоромлені народи стануть німими й тимчасово втратять слух (вірш 16).
Чоловіки, охоплені трансом й панікою, ревуть, мов сполохані ведмеді, а жінки тихо стогнуть, наче голуби для ритуальної жертви (Ісаї 59:10–11; Єзекіїля 7:16). Вони вмирають у густій багатоденній темряві від голоду й спраги (Ісаї 8:21–22; Об’явлення 6:8; 18:8) «в день ГОСПОДНЬОГО гніву» (Плач Єремії 2:19–22).
Крім перелічених вище порушень, у людей, які зазнали надпотужного психоемоційного та фізичного шоку, можуть тимчасово виникати також розлади тактильної чутливості (тактильна анестезія) та нюху (аносмія) [Л. 16]. Лихо хворим, горе старим – нелюдські страждання їх; не буде сил повзти навіть здоровому, та куди? Між молотом і ковадлом есхатологічних подій мешканцям землі марно шукати схованки.
«І якби Він (Всемогутній) вирішив повернути Свого Духа назад,– тобто забрати до Себе дихання, яке дав, то в одну мить загинуло б (разом) усе живе (всяке тіло), і людина ("людина в порох повернеться", пер. [Л.24, 26]) повернулася б у порох землі» (Йова 34:14, 15).
Німі, сліпі й глухі, втративши нюх і чутливість дотику, вони лежатимуть знерухомлені, мов манекени, не маючи сили вимовити жодного слова й потерпаючи від гострої асфіксії. Уподібняться срібним та золотим ідолам, на яких марно сподівалися – так повністю справдиться давнє пророцтво (Псалми 115:4–8; 135:15–18).
Інваліди духовної війни, що фізично кульгають на обидві ноги, в такому безпорадному стані не зможуть устояти серед великих судів Божих: руйнівних землетрусів, страшної бурі, масштабного вогню, кам'яного граду й гігантських цунамі (Ісаї 29:6; 30:30). Жодна людина не здатна самостійно витримати цей страшний День Господній – Йом Адонай (Йоїла 2:11; Об’явлення 6:17).
«І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслася б жодна людина ("не вціліла б жодна жива істота", пер. [Л.20, 24]). Але заради вибраних, яких Він (Сам) вибрав, Він укоротив ті дні» (Марка 13:20). Заради віруючих у спокутну жертву Сина Божого Ісуса Христа Отець покладе межу стражданням, укоротить ті дні.
Однак Він не скасує загальної молотьби та жнив, навіть якби на землі знайшлися три праведники, подібні до Ноаха, Данієла, Ійова (Єзекіїля 14:13-20). Бо «Він спасає (визволяє з горя) страждальця шляхом страждань,– через пригноблення (муки) відкриває (бідою) їхній слух» (Йова 36:15).
27. Імла, відчутна на дотик
«Тоді прозріють очі сліпих (повернеться сліпим зір) і відкриються вуха глухих (почують глухі, бо до них повернеться слух). У той час кульгавий (хромий) підскочить, як олень, і язик німого (співатиме) піснею озветься» (Ісаї 35:3-6; у дужках текст з [Л.21]).
Прояснення свідомості й відновлення мовлення провіщено також його словами: «Розум сплутаний проясниться, і язик, що запинається, заговорить легко і ясно» (Ісаї 32:4, пер. [Л.23]). Утім, залізне ярмо не зніметься з шиї людства, і стражданням не буде кінця, адже ще не всі печатки знято й не всі чаші Божого гніву вилито.
Унаслідок фізичних процесів різкого охолодження атмосфери, масованої конденсації гарячої водяної пари та утворення суцільної пелени низьких грозових хмар імла накриє всі країни світу на 40 діб [Л.3, 4]. Це густа імла, відчутна на дотик через надвисоку вологість та насиченість повітря мікрочастинками попелу й аерозолями.
Небо одягнеться в жалобу, царство звіра порине в безодню ночі (Об'явлення 16:10), «темрява і морок наступлять і одягнуть і огорнуть собою весь світ» (апокриф "Об'явлення Петра 5:1-5"). Біблійні пророки наступним чином характеризують прийдешні жахливі перипетії.
«Так і день ГОСПОДНІЙ обернеться для вас темрявою (мороком), а не світлом (сяйва немає у ньому)? Для вас він – темнота (темрява) безпросвітна» (Амоса 5:20); «тоді будете очікувати світла, але Він оберне його на темноту, – перетворить на непроглядну темряву» (Єремії 13:16). Нічого не видно, чути лише плач і скрегіт зубів.
"Народу не слід бажати Дня Господнього – він темрява, час жахів, коли одне лихо змінюватиметься іншим, ще страшнішим " [Л.28, с. 1069]. Це твердження цілком вірне, бо повністю підтверджується Писанням:
«Адже близький великий ГОСПОДНІЙ День ... Гірко кричатиме тоді навіть найхоробріший. Цей День є днем гніву, днем горя і скорботи, днем нищення і руйнування, днем темряви і мороку, днем (чорної) хмари й (імли) туману» (Софонії 1:14-15).
Час небувалої чорної хмари настане перед видимим поверненням Господа (Об'явлення 1:7, Ісаї 60:2). Натомість грізна теофанія періоду Великої скорботи залишатиметься прихованою й невидимою для людських очей:
«Темряву Він зробив Своєю заслоною,– довкола Нього, як Його намет (полог), темні води й густі хмари» (Псалми 18:12; Ісаї 5:30, 8:22). Потім на суходіл, який заливається морською водою, з оглушливим шумом обрушиться гаряча злива червоного кольору з градом та вогнем (Об'явлення 8:7; Йоіла 3:3).
28. Повінь
«Я на гори кров твою виллю, вона землю всю просочить і наповнить собою (русла, річища, ущелини, байраки) річки» (Єзекіїля 32:6, пер. [Л.21]); а долини, яри, вибоїни наповняться тілами загиблих (вірші 5-6).
Ревучій червоній зливі не видно ні кінця ні краю, «тому що вікна небесні (з висоти) відкриються» (Ісаї 24:18, "Брама повені відкриється в небі", пер. [Л.21]).
Суходіл зазнає масштабних затоплень унаслідок численних руйнівних цунамі та багатоденних сильних опадів. Придатна для пиття вода стане найгострішою рідкістю (Амоса 8:13; Єремії 9:15; Об’явлення 8:11), повністю справджуючи давнє прислів'я: "скрізь вода, але з питтям біда".
Зловісного червоного кольору струмки, річки, озера, калюжі й болота стануть солоними, брудними й смердючими (Второзаконня 29:21-22; Вихід 7:17–21). Ті, хто уникнув смерті під час перших стихійних лих, блукатимуть руїнами міст у марних пошуках бодай краплі якісної води, аби втамувати виснажливу спрагу.
Небо почорніє, а Земля оплакуватиме дітей своїх (Єремії 4:28) – ридаючи не три дні, а багато діб поспіль, як це вже було майже 12 000 років тому [Л.3]. Подібно до часів Ноя, коли «сорок днів та сорок ночей невпинно падав на землю дощ» (Буття 7:10-12; Луки 17:26).
Той, хто не загинув від жахів (Псалми 73:19), кого оминули гігантські градини з неба (Єзекіїля 13:13), хто вцілів у вогні й не задихнувся в ядучому диму (Об’явлення 9:18; Псалми 11:6); кого не знесла нищівна буря (Йова 27:20), пощадили киплячі морські хвилі й не ув'язнила земля (Ісаї 24:22), але хто знехтував будівництвом свого ковчега,– потоне (Матвія 24:37-39; Амоса 5:19; мал.7).
Через шалені потоки, що заливатимуть суходіл, людина навряд чи знайде опору під ногами: безліч вод у суцільній темряві покриє її (Йова 22:11; Псалми 42:8; Ісаї 30:30). Опинившись серед плаваючих трупів, повалених дерев та сміття, потопаючий у розпачі вигукне:«Спаси (врятуй) мене, Боже, бо води ("швидка течія їх захоплює мене", Синод. пер.) загрожують моєму життю!» (Псалми 69:2, "потрапив я в глибоку воду, і хвилі ось-ось потоплять мене", пер. [Л.26]).
Занурюючись у глибоке болото й задихаючись від насиченого пилом та попелом повітря, потерпілий знеможе від власного крику; пересохне горло його, і згасатиме зір в очікуванні Бога (вірші 3–4).
Єдине абсолютно безпечне місце в пору Великої скорботи (Матвія 24:21–22), яку пророк описує як «велике нещастя!» (Єремії 4:6), — це непорушний притулок на небесах.
29. Мерзота спустошення
Заспокоїться Земля, що вирувала від гніву й почорніла від горя. Вщухне шалений вітер, схлинуть високі морські води, охолонуть і трохи посвітлішають діряві, мов одяг, покривала її (Псалми 102:27). «Цей день темряви і мороку" змінить новий «день хмари і (імли) туману!» (Йоіла 2:2), без прямого сонячного світла буде «ні то день, ні то ніч» (Захарії 14:7).
Людина, змучена травмами, виснажливим голодом та кошмарною фантасмагорією наяву, отямиться в цілодобовій напівтемряві й нарешті випростається. Вона підніме голову до каламутного неба, що сховалося за пеленою пилу, і гляне на спаплюжену землю внизу: вона вся у глибоких тріщинах та величезних проріхах, немов старий зношений одяг (Псалми 102:26–27).
Точно справдиться досі загадкове й незбагненне пророче слово: «небеса зникнуть (розвіються), як дим, а земля зітліє (занепаде), як старий одяг, а її мешканці загинуть як (мошки) комарі» (Ісаї 51:6, у дужках варіанти з інших перекладів). Тотальне спустошення вразить цей грішний рід, як і було провіщено:
«земля зазнає розорення (буде пустелею) через мешканців (в розплату за їхні діяння) та їхніх злих справ» (Михея 7:13, пер. [Л.24]). "Земля залишиться в запустінні, поля її заглухнуть, дороги її і всі стежки її заростуть терном, тому що не буде кому ходити по них" (Третя книга Ездри 16:33).
Той, хто пройшов через горнило страждань і зберіг життя в глобальній молотьбі, подивиться на скривавлене смердюче море: воно майже мертве, через масовий замор у ньому загинула безліч морських істот, що наповнювали його (Осії 4:3; Об’явлення 8:9; 16:3).
Постраждалий озирнеться в пошуках зеленої трави, квітучих полів, густих чагарників чи зелених лісів – але все це безповоротно зникло (Псалми 29:5; Єремії 4:23–28; Об’явлення 8:7). Навколо залишилися лише каміння, бита цегла, пісок, попіл та зламані, обдерті білі стовбури дерев, вирваних із ґрунту з корінням і перемішаних із брудом, сміттям, отруйними відходами та тілами загиблих людей і тварин.
Він гляне на повільну течію річок, на озера й джерела вод – усі вони перетворилися на кров (Об’явлення 16:4, 6; Єзекиїла 32:6). Згвалтована й стогнуюча планета вся залита кров'ю, «і більше не ховатиме (перестане приховувати) своїх убитих» (Ісаї 26:21; 63:6). Вона завалена смердючими гниючими купками трупів, немов гній на поверхні землі (Єремії 25:33, Ісаї 34:3).
30. Міста – привиди
Уцілілі в жнивах Великої скорботи не знайдуть колишніх міст, гір, пагорбів, лісів та островів – їх більше немає (Єремії 4:7, 9:10; Єзекиїля 38:20; Йоіла 1:19; Об’явлення 16:19–20).Руйнівні землетруси перевернуть й знищать покинуті мегаполіси, їхні руїни будуть затоплені морськими водами та поховані під товстим шаром піску, глини й органічного мулу. Через рік нечисленні біженці повернуться й побачать, що Бог спустошив їхні країни (Псалми 46:9; Ісаї 21:1-6). Тепер земля засипана чорним і червоним пилом та сірим попелом, наче снігом.
«Їхні міста спустошені (розорені, "лежать у руїнах", пер. [Л.23]), й немає (не залишилося) в них мешканців»
Не літають птахи в повітрі, не видно бігаючих звірів на суходолі, не плавають риби у воді й кораблі на морі. Невідомо, коли й де підніметься сонце, коли та де зійде місяць. Погляду старозавітного таємновидця відкривається страшна картина руйнації від пекучого вітру (Єремії 4:11–13), бойового прапора, звуку тривожної труби (вірш 21) та велетенського землетрусу (вірш 24).
«Дивлюсь далі, і не бачу жодної людини (немає нікого), а всі небесні птахи (геть) порозлітались. Я бачу, як перед ГОСПОДОМ родюча (квітуча) земля перетворилась на пустелю, а від Його (люті) палкого гніву (полум’я) всі її міста (знищені) лежать у руїнах» (Єремії 4:25-26, у дужках варіанти з інших перекладів).
«Я подивився на землю (окинув поглядом),– а вона порожня (безвидна, безлика) і спустошена (безлюдна, "не залишилося нічого живого", пер. [Л.21]); на небо – й не було на ньому світла» (вірш 23).
Понад те, звичне природне освітлення буде ослаблене протягом кількох років унаслідок велетенських обсягів пилу, попелу, сажі, дрібних силікатних частинок та інших аерозолів, викинутих у високі шари атмосфери імпактом, виверженнями вулканів, цілком можливими вибухами супервулканів та перенесених туди гіперганами [Л.3, 4].
Від цього специфічного суцільного смогу – глобальної аерозольної завіси – «потемніють (почорніють) угорі небеса», провидить Єремія (4:28, "небо вкриється мороком", пер. [Л.26]). Інший біблійний пророк сповіщає, що саме затьмариться у День Господній:
«Сонце і місяць потьмяніли, а зорі (перестануть сяяти) втрачають свій блиск» (Йоіла 4:15). Подібний образ знаходимо й в Об'явленні: «уражена була третина сонця, і третина місяця, і третина зірок» (8:12; у давнину джерелами світла вважалися Сонце, Місяць та зорі [Л.8, с. 17]).
Упродовж довгих років трансформацій природного середовища змішаються день і ніч, літо й зима, холод та спека, прісні води із солоними. Припиняться сіяння й жнива, не чути буде співу птахів; яскравий кольоровий світ раптом стане тьмяним й чорно-білим.
Одні нещастя чергуються з новими випробуваннями, нестерпний потік страждань здаватиметься нескінченним, і не буде розрадника. Той, хто зберіг залишки глузду, заздритиме божевільному. Виплакані всі сльози з очей, у стані глибокого занепаду духу тихо плаче душа.
31. Юдоль горя та страждань
«Але, хоча б деякі з них (хто вижив) врятувались утечею в гори,– то перебуваючи там (в ущелинах скель), як голуби з долин, усі вони, як і кожен зокрема, стогнатимуть (і плакатимуть),– вони загинуть з причини власного беззаконня» (Єзекіїля 7:16).
Видіння апостола Іоанна (Об’явлення 18:8–18) справляє не менш приголомшливе враження. Погорільці, ридаючи, здалеку та з острахом спостерігатимуть за димом від пожежі великого міста. В один день прийшли на нього невідворотні лиха: смерть, плач і голод. За одну годину загинуло його багатство на очах переляканих, обпечених й зневірених городян, яким залишиться лише посипати голови попелом (вірш 19), котрого довкола буде надзвичайно багато [Л.3, 4].
Заціпеніють серця тих, хто не збожеволіє від того, що бачать їхні очі (Второзаконня 28:34). «Поникнуть (потупляться) горді погляди людини, буде принижена людська (гординя) зарозумілість» (Ісаї 2:11, "схиляться гордовиті люди", пер. [Л.26]). Зрештою гострий переляк мине, але залишиться стійкий нав’язливий страх.
Розвалено все збудоване, не залишилося каменя на камені – лише руїни, згарища, солоні болота, бруд та сморід від гниючих трупів. Винищено все, що бігає, літає та плаває, спалено те, що росло; винищено самих людей і все створене ними (Софонії 1:2–3). Загублено людство не просто народом, а ордою бездушною, родом безглуздим (Второзаконня 32:21) – таємничим, лютим й прадавнім:
«Вони з’їдять твій урожай (жниво) і твій хліб; вони також поглинуть твоїх синів і твоїх дочок; вони пожеруть твої отари овець і твої череди корів (худобу дрібну та велику); поглинуть і твої виноградники та твої смоківниці» (Єремії 5:15-17). Усі поселення будуть зруйновані знаряддями уст Божих й розбиті жезлом залізним (Псалми 2:9; Ісаї 11:4; Об’явлення 16:19, 19:15).
Йешайа провидить незавидну долю у годину трагедії ("той день", вірш 3:18). «І буде, замість приємних пахощів,– сморід, а замість пояса – шнурок (мотузка), замість (витонченої зачіски) мистецьки укладеного на голові волосся – лисина, замість оздобленого вбрання (багатого одягу) – тісно облягаюча мішковина (вузьке верето, рубище), і замість краси – ганебне тавро» (Ісаї 3:24; у дужках тексти з інших перекладів).
Всеохоплюючий бич випалить тавро на тілі (Ісаї 28:18), він проноситиметься «щоранку, вдень і вночі», вселяючи жах (вірш 19) та засипаючи землю пилом пустель і прахом з неба (Второзаконня 28:24). Щоб під час попелопадів частки склоподібного пилу (так званого імпактного скла та вулканічного попелу) не потрапляли в очі, ніс та рот, ВСІ люди будуть змушені захищати обличчя й органи дихання.
У цій картині постає біблійний образ: «Усі вони закриють свої уста» (Міхея 3:7; точніше – закриють "вуса" й "бороди", тобто нижню частину обличчя [Л. 19, с. 489]). Живі, ототожнюючи себе з померлими та наслідуючи поховальні обряди, посипатимуть голови попелом, стогнатимуть і гірко плакатимуть (Об’явлення 18:19; Єремії 25:34–38; Амоса 8:10).
Багато хто помре від голоду – особливо ті, хто не зробив багаторічних запасів їжі або втратить їх через грабунки. Анархія, хаос, насильство та дефіцит усього найнеобхіднішого запанують на територіях, де господарюватимуть озброєні бандформування. Бандити не лише відбиратимуть воду, їжу, паливо та майно, а й знущатимуться з інвалідів, ґвалтуватимуть беззахисних і вбиватимуть беззбройних.
Зникнуть держави й кордони між ними. Серед людей, що втратять глузд, і громад, охоплених зневірою, з’явиться безліч лжемесій та псевдопророків (Матвія 24:23–26). Вони сповіщатимуть «фальшиві видіння (бачення хибні),– порожнє чаклунство (ворожіння) і підступний обман (брехливість, вигадки) власного серця» (Єремії 14:14).
32. Безплідний ґрунт
«Ось ГОСПОДЬ пустошить (руйнує) землю і нищить її (робить безплідною). Він змінює (обертає) її поверхню
(спотворює її обличчя) і розпорошує (розсіює) її мешканців ("примусить тих, хто живе на ній, піти в далекі краї", пер. [Л.21]).
Земля вщент буде знищена (зруйнована, спустошена) і цілковито пограбована (розграбована повністю!) ... Через те прокляття пожирає землю, і за гріх свій (страждають) несуть покарання (одержали кару) її мешканці» (Ісаї 24:1-6; у дужках інші варіанти перекладів).
На думку автора, саме так може здійснитися це пророцтво. Унаслідок грандіозного геофізичного катаклізму планета буде розорена, випалена, вкрита брудом, кістками, залита "кров'ю", засипана попелом, пилом, піском, шматками пемзи та пуміцитом. Адже губителі її не слухали голосу свого Творця, відкинули заповіді Його й порушили вічний заповіт; і ось – гіркий плід їхніх власних помислів (Єремії 6:15–19; Єзекиїля 22:31; Второзаконня 28:45; Матвія 23:34–37).
Бог небесних воїнств невпізнанно змінить топографію нашої годувальниці. Понад те, Він «нищить її» (Ісаї 24:1) – робить повністю безплідною, подібною до околиць знищених міст Содома й Гоморри, перетворюючи землю на « «пожарище (згарище), сірку та сіль» (Второзаконня 29:22; вона "загублена сіркою, що горить, і вкрита сіллю", пер. [Л.21], "побачать сірку і сіль, випалену землю", пер. [Л.23]). Згодом у деяких місцях продукти вулканічних викидів можуть ущільнюватися й цементуватися, утворюючи тверді кірки та зцементовані відклади.
Випалену пожежами планету й тих, хто дивом вижив у стихійних лихах, занапастять попелопади – інтенсивне випадання з атмосфери частинок пилу й праху (Второзаконня 28:24), вони "на всіх лягають, нікого не бояться". Ґрунт, пошкоджений кислотними дощами, надовго вкриється продуктами імпактних й вулканічних викидів – сірковмісними сполуками, попелом, пемзою — та морською сіллю (Йова 18:15; Плач Єремії 3:16; Псалми 107:34). Усе це, залежно від складу й концентрації, погіршуватиме його родючість [Л.8, с. 226].
Земна куля, огорнута щільною хмарою аерозолів – а саме дисперсних частинок сажі, імпактного пилу, попелу, диму, морської солі, пустельного пилу, сірчано-кисневих сполук, аміаку та амонійних сполук,– зазнає значного дефіциту сонячної інсоляції. За такого тривалого й сильного затемнення впродовж першого року загине більшість рослин, які вціліли під час пожеж та кислотних дощів.
У цих умовах, до початку сильного похолодання, місцями можуть бурхливо розростатися сапротрофні гриби. Вони не мають хлорофілу й не здатні до фотосинтезу, тому не потребують світла як джерела енергії, а для їх росту необхідні тільки органічні речовини та відповідні умови середовища.
А далі настануть надзвичайно холодні голодні часи — три довгі, суворі зими поспіль без жодного літа під тьмяним каламутним світлом Сонця. Вогонь горітиме слабко через надмірну вологість палива. Замовкнуть голоси птахів, тварин, людини; чути лише виття крижаного вітру.
33. Світ, повалений у прах
У часи жалоби почорнілої світобудови учасники трагедії казатимуть: «жадаємо світла – а навколо тільки темрява, сяйва жадаємо – а ходимо в повній темряві» (Ісаї 59:9, пер. [Л.23]; Єремії 4:23). Зміниться й спектральний склад світла, унаслідок чого через такий своєрідний смог приблизно на рік різко пригнітиться фізико-хімічний процес фотосинтезу.
Точніше, майже зупиняться одні з ключових фаз цього процесу – "світлозалежні реакції фотосинтезу". На цьому етапі енергія сонячного випромінювання, зокрема червоного та синього діапазонів видимого світла, поглинута фотосинтетичними пігментами рослин, використовується для утворення високоенергетичних сполук АТФ і НАДФ·Н, необхідних для подальшого засвоєння вуглекислого газу.
Фотосинтезуючі морські організми (зокрема фітопланктон), які виживуть у водах, закислених при розчиненні велетенських обсягів вуглекислого газу з газових гідратів [Л.4], масово гинитимуть від дефіциту світла. Відповідно, різко скоротиться чисельність зоопланктону та інших дрібних організмів, які становлять основу харчових ланцюгів у трофічних мережах водойм.
Таким чином, різке скорочення сонячної енергії, яка в процесі фотосинтезу перетворюється на енергію хімічних зв’язків органічних речовин, може спричинити катастрофічний розпад харчових ланцюгів Світового океану. Риби та інші морські істоти, які уникнули вбивчих гідродинамічних ударних хвиль, загинуть через три головні чинники: 1) гострий брак їжі; 2) критичне зниження рівня розчиненого кисню; 3) аномально високу температуру води на перших етапах. Океани й моря спорожніють.
Пиловий екран на 3,5 року [Л.3, 4] закриє небо, частково блокуючи сонячне світло, потьмарить усі світила (Йоіла 4:15) та наведе на землю морок (Єзекиїля 32:7–8). Водночас цей аерозольний щит спричинить катастрофічне глобальне похолодання, як у пророцтві Захарії (14:6; згідно з Масоретським текстом: «не буде світла; холод і мороз»). Адже тут "передбачаються незворотні глобальні зміни клімату" [Л.28, с. 1121].
Запанує "астероїдна зима", випадатиме рожевий кислотний сніг. Особливо холодною виявиться друга зима тривалістю понад 6 місяців – рік без весни й без літа [Л.3, 4]. У глибині континентів, віддалених від теплих океанів і морів, температура повітря опуститься до мінус 50ºС й нижче, «і хто встоїть (зможе витримати) перед Його морозом?» (Псалми 147:17).
Упродовж кількох років після Дня Господнього поля відпочиватимуть, надолужуючи свої суботні роки: «Весь той час (дні спустошення), поки триватиме це запустіння, земля відпочиватиме за ті суботні роки, коли ви жили на ній, вона не відпочивала» (Левіти 26:35; пер. [Л.23]).
Ґрунт перестане плодоносити; плодові рослини, що дивом збереглися, не даватимуть бутонів, цвіту, зав’язі та плодів (Левіти 26:20; Йоїла 1:10–15; Аггея 2:19) через нестачу сонячного світла, аномальний холод і різке скорочення вегетаційного періоду. За таких умов у рослин також може розвиватися етіоляція – утворення блідих пагонів й листя. Пророк Аввакум пророкує такі ж трагічні агрономічні наслідки:
«Бо не розквітне смоківниця, і не буде врожаю в виноградних лозах, вичерпалися плоди маслини, і поля не виробили їжі, загинула у загонах дрібна худоба, і немає великої худоби в хлівах» (Аввакума 3:17, Масоретський текст). Що засіє людина – те зітліє в землі (Йоіла 1:17), а що зійде – те зчахне й зів’яне (вірші 10-12) під
тьмяним сонцем (4:15).
Хлібний колос утворить неповноцінне зерно, яке не визріє й не дасть борошна (Осії 8:7). Оливок буде недостатньо для звичного виробництва олії, а значна частина плодів обсиплеться недозрілою, «оскільки твої оливки обсиплються, недозрівши» (Второзаконня 28:40) – зокрема через критичне скорочення вегетаційного періоду.
Частина врожаю може виявитися непридатною для споживання (Второзаконня 32:28–32) через забруднення ґрунту та рослин токсичними продуктами катастрофи. Потерпілі будуть «виснажені голодом» (вірш 24).
34. Дивна іржа
У біблійних текстологічних розвідках словом «іржа» часто перекладають давньоєврейське поняття "хела" (у грецькій традиції – бросіс), яке первинно означає "поїдання, пожирання, нищення". Це значення може вказувати як на гниль й хімічне руйнування, так і на шкідливих комах [Л.15, с. 153].
З іншого боку, деякі дослідники (приміром, [Л.8]) зазначають, що поняття «іржа» у давньоєврейському контексті тісно пов'язане із впливом палючого вітру: "Іржа" походить від давньоєврейського поняття, що позначає пекучий вітер" (с. 927). Понад те, у тогочасній мові слово "хела" мало "ширше значення, пов'язане з корозією і тлінням різного роду металів" [Л.1, с. 989].
В останньому випадку, наведеному в Словнику біблійних образів [Л.1], маємо традиційне розуміння червоно-бурого нальоту на залізі. При контакті вільного заліза з водою та киснем відбувається корозія та утворюється червоно-бура суміш її продуктів, яку в побуті називають "іржею". Відбувається відома хімічна реакція, яка схематично ілюструє утворення гідроксиду заліза: 4Fe + 6H2O + 3O2 → 4Fe (OH)3.
За авторською інтерпретацією, одним із чинників загибелі плодів дерев і кущів може стати щільний червоно-бурий наліт, що утвориться внаслідок випадання продуктів космічного імпакту та інших атмосферних викидів. Саме з таким образом пов’язане падіння небаченої "страшної зірки" та граду, про які йдеться в апокрифічній Третій книзі Ездри:
«Сплачуть хлібороби, що обробляють землю, тому що збідніють у них насіння від іржі і від граду і від страшної зірки» (3 Ездри 15:13, пер. [Л.22]).
Червоно-бурий прах дрібних космічних фрагментів, які випаруються або подрібняться під час падіння цієї "страшної зірки", за авторським прогнозом, укриє суходіл шаром завтовшки в кілька сантиметрів. Така оцінка враховує не лише масштаб окремого імпакту, а й падіння кількох великих астероїдів, навколишню хмару космічного пилу та численні дрібні уламки. Для порівняння: після Чиксулубського імпакту утворився глобальний "іржавий" шар (rusty layer) викидів, завтовшки кілька міліметрів у віддалених регіонах і значно товстіший поблизу місця удару.
Майже пів року грубодисперсні аерозолі: залишки випаруваних космічних тіл разом із червоним пилом пустель, попелом, сажею, розмеленою пемзою та морською сіллю, мов густий сухий сніг, падатимуть на людей, тварин і рослини в умовах цілодобової темряви [Л.3, 4]. Після цього ще близько трьох років дрібнодисперсний пил та порох замість благодатних крапель дощу продовжуватимуть "зрошувати" холодний, закам'янілий ґрунт.
35. Посуха
Нерозумним людям, які відмовляються слухати Господа й нехтують Його заповідями, провіщено: «Дощ для твоєї землі (замість дощу) ГОСПОДЬ оберне курявою (пилом, піском). З неба на тебе (тільки) падатиме порох ("поки ти не задихнешся" пер. [Л.26]), аж доки не будеш знищени» (Второзаконня 28:24).Благодатні дощі припиняться, оскільки внаслідок критично низької прозорості атмосфери різко зменшиться надходження сонячної енергії до поверхні Світового океану, а отже, й інтенсивність випаровування води. Через порушення кругообігу вологи, зменшення її надходження в атмосферу та суттєву зміну умов утворення хмар і опадів настане тривала й сувора атмосферна посуха.
Через тривалу відсутність опадів настане глибоке ґрунтове безводдя: висохнуть лісові та плодові дерева й кущі, які дивом уціліли від пожеж (Йоіла
1:12, 19; Ісаї 42:15; Об’явлення 8:7), а випалений ґрунт вкриється сіткою глибоких тріщин (мал. 8).
Поступово зникнуть звичні озера, джерела та річки – настане катастрофічна гідрологічна посуха попри наявність величезної кількості солоної води. Рослини й дерева, які збережуться навіть поблизу водойм, загинуть через зневоднення тканин, порушення водного обміну, пригнічення фотосинтезу та припинення синтезу необхідних для росту й відновлення органічних речовин.
Сплюндрована гола годувальниця впродовж 3,5 року не отримає життєдайних дощів, подібно до того, як це було за днів пророка Іллі, коли за його молитвою не було дощу (Якова 5:17). Ґрунт буде заплямований трупами, осквернений фекаліями, кістками людей і тварин, тому й мовлено: «Ти – земля нечиста (неочищена), через що й не зрошував тебе дощ у дні Господнього гніву» (Єзекіїля 22:24; Об’явлення 16:8-9).
Дощів майже не буде – лише нічна роса на холодній поверхні грунту. Проте через осідання на поверхні червоно-бурого імпактного пилу, багатого на оксиди заліза, роса змішуватиметься з його частинками й набуватиме криваво-червоного забарвлення.
На цю пору в повній мірі справдиться пророцтво: «Земля тоді відкриє (явить) пролиту (поглинену) на ній кров» (Ісаї 26:21). А Смерть, у супроводі збройного насильства, пошестей та диких звірів, остаточно опанує всю планету
(Об’явлення 6:8).
36. Масовий голод
Більшість мешканців Землі загине не безпосередньо від стихійних лих, насильства чи пошестей, а від їхніх тривалих наслідків, передусім від голоду. Ті, хто не зробив багаторічних запасів їжі, подібно до мурашок-женців, масово помиратимуть від голоду; за авторською оцінкою, кількість загиблих за 5 років може сягнути 70% населення Землі. Особливо багато загиблих виявиться у країнах із численним населенням, таких як Китай, Індія, Пакистан, Індонезія, Нігерія, Бразилія, Росія, Ефіопія.Всеосяжний голод охопить всі країни (Луки 4:25; 21:11), зокрема й народ завіту позбудеться хліба нового врожаю: «Не їстимете ні хліба (з нового врожаю), ні прожареного (сушеного) зерна, ні (щойно дозрілих) сирих зерен» (Левіти 23:10-14), адже не зможе принести Адонаю першого снопа зі своїх жнив.
Не буде ні каші, ні олії, а замість благодатної манни з неба сипатиметься сірий попіл. Люди змушені будуть їсти гіркий полин, пити смердючу отруєну рідину та дихати пропиленим повітрям. Замість хліба, м'яса чи молока гірка суспензія із жовчю стане щоденною їжею та питвом для людини. «Я нагодую цей народ полином і напою їх отруйною водою!» (Єремії 9:14) – обіцяє Яхве Елохім нечестивим.
Байдужі залишили Джерело живої води, тому змушені пити мертву вологу з розбитих водойм, засипаних попелом. З'їдені токсичні продукти або хімічні сурогати обернуться для людини отрутою, подібною до жовчі аспідів, яку вона виблює (Йова 20:14-16); а нечиста питна рідина стане для неї гіркою отрутою, від якої вона в агонії помре (Об’явлення 8:11).
Ті, хто залишиться живим, заздритимуть померлим, бо в роки повсюдного насильства, пограбувань та хронічного дефіциту питної води й їжі настане час, коли справдяться слова: «Смерть від меча краща, ніж смерть від голоду, коли немає врожаю в полі, і дух випускають у муках!» (Плач Єремії 4:9, пер. [Л.23]; Єремії 8:3).
Замерзатимуть напівголі в неймовірній холоднечі, задихатимуться від забрудненого пилом повітря та ураження дихальних шляхів. Унаслідок тривалого голодування, хронічної інтоксикації, відсутності чистої води, ліків та палива люди катастрофічно слабшатимуть; під їхнім лахміттям висохнуть тіла (Захарії 14:6, 12; Левіти 26:16; Амоса 8:13). Тоді вони згадають давню мудрість: "вогонь біда і морська вода біда, а без вогню та питної води гірше біди".
Потерпілі перебуватимуть «у голоді, й спразі, в наготі, й нестатках усього» (Второзаконня 28:48) через залізне ярмо на шиї, як і попереджав Господь (вірші 15–62). Понад те, навіть у сім'ях відбиратимуть один в одного останні крихти їжі. Не допоможуть й накопичені гроші: ними неможливо наповнити шлунок, вгамувати спрагу чи наситити знеможену душу. Той, хто збереже залишки здорового глузду, тихо заздритиме божевільному.
У напівтемряві тужливі люди їстимуть попіл, мов хліб (Псалми 102:10), і питимуть рідину, куплену за срібло та золото, розбавляючи її гіркими солоними сльозами. Прагнучому снитиметься, ніби він їсть, а спраглому – ніби він п'є; утім, не в численних тілесних муках полягатиме найбільша біда їх, а в мовчанні Благословляючого.
«Наближаються дні, – говорить Господь Бог, – коли Я пошлю на землю голод, і не тільки голод на їжу та воду, але й на спрагу почути слова Господні» (Амоса 8:11, пер. [Л.21]).
Ті, хто відступив від Бога, спотикаючись об сухі кістки, блукатимуть, подібно до Агасфера, юдоллю печалі в марних пошуках Його благословляючого Слова, та... «не знайдуть» (вірш 12). «І будуть смерті віддавати перевагу над життям всі інші, що залишаться від цього злого племені» (Єремії 8:3). Вони бажатимуть померти (Об’явлення 9:6), але костлява не квапитиметься до них, адже Бог чекатиме на щире покаяння грішників.
37. Таємничі хвороби
Не заховатися від отруйного, породженого людьми, не причаїтися від невидимого, що приносить смерть. Свята перетворяться на стогнання, радісні пісні – на плач. На тлі тривалого голодування, дефіциту поживних речовин, токсичних впливів та системних захворювань волосся чоловіків і жінок, які туляться в руїнах міст, сивітиме, а згодом масово випадатиме, утворюючи суцільну лисину (Амоса 8:10, Ісаї 3:24).
Гноятимуться порізи, глибокі рани й опіки, запалюватимуться гематоми; тіла вкриються огидними виразками (Ісаї 1:6), запаляться й палатимуть стегна (Псалми 38:8). Шкіра вкриватиметься гнійними наривами, лущитиметься й тріскатиметься (Йова 7:5), вона потемніє й почорніє (30:30; Плач Єремії 5:10), прилипне до кісток і стане сухою, мов дерево (4:8). Випадатимуть зуби (Йова 19:20; Еклезіаста 12:5, пер. [Л. 21]), пересихатиме гортань, запалюватимуться очі й погіршуватиметься зір (Псалми 69:4), висихатиме язик і гнитиме тіло (Захарії 14:12).
Наві Йірмейа описує подібний жахливий стан із такою тілесною конкретністю, ніби сам до дрібниць пережив його. «Я – та людина, яка зазнала горя (бачив біду) від жезла Його гніву (яким Він разив мене). Він мене провадив (погнав) і завів у темряву, а не до світла.
Він виснажив (висушив, пошматував) моє тіло й мою шкіру,– Він поламав (розтрощив, перебив) мої кості. Він натягнув тятиву Свого лука й поставив мене мішенню для стріл;
Він пробив моє серце стрілами зі Свого сагайдака. Він нагодував мене гіркотою, напоїв мене полином (жовчю). Він стер мої зуби гравієм (камінням, жорствою), нагодував мене порохом (рот мій попелом наповнив, прахом мене нагодував).
Нашою долею стали страх і яма (ми в жаху були, впавши в яму), спустошення й руїни» (Плач Єремії 3:1-2, 4,
12-13, 15-16, 47; у дужках тексти з інших перекладів).
Справді, потерпілих наситить вдихуваним смогом, напоїть отруєною водою, гіркою, мов полин, нагодує попелом і піском, що рипітиме на зубах. Вони стануть нещасними, жалюгідними, кульгавими, сліпими й голими (Об'явлення 3:17-18, Второзаконня 28:48).
Тоді посивілі лаодикійці, які дивом залишаться живими, марно розшукуватимуть цілющу мазь, щоб прозріти; у темряві шукатимуть білий одяг для прикриття ганебної наготи. Проте вціліле золото стане однією з небагатьох матеріальних цінностей, за які ще можна буде щось придбати. А справжнє золото – віра, випробувана вогнем, – матиме цінність, що не зникає (Об’явлення 3:18; 1Петра 1:7, "... золота, хоч і випробовуваного вогнем, але все одно не вічного", пер. [Л.20]).
38. Голод, хвороби та горе доконають скоро
Інші загинуть від чорного голоду, лютого холоду, гангрени, сепсису та небезпечних інфекцій: кишкових (холера, черевний тиф, дизентерія), трансмісивних (малярія, висипний і зворотний тиф, жовта лихоманка), зоонозних (чума, туляремія, сибірка), а також правця. Ці пошесті з високою летальністю йтимуть стопами Вседержителя (Авакума 3:5).
На знелюдненій, вкритій кістками чорно-білій планеті окремі види комах, птахів і дрібних хребетних до похолодання отримають сприятливі умови для масового розмноження. Серед них будуть мухи, комарі, миші та щури.Осередками проживання гризунів стануть руїни колишніх міст, зарості кропиви, реп'яхів та колючих чагарників. У різних місцевостях там оселяться сови, пугачі, ворони, шуліки, їжаки, шакали, гієни, дикі кішки, козли, свині й інша дика живність (Ісаї 34:11–15; пер. [Л. 24]).
Люди, які збожеволіли від недоїдання, ослабли від холоду й виснажені важкими травмами та недугами, стануть легкою здобиччю істот, що літають, повзають і бігають: «їхні трупи стануть їжею для птахів небесних та земних звірів» (Єремії 16:4; Второзаконня 28:26; Об’явлення 6:8, 19:17-18).
Хто зустріне смерть у руїнах міст – того з'їдять пси; хто помре в полі – того розклюють птахи, «і не буде кому їх відганяти» (Второзаконня 28:26; Єремії 7:33), «бо де буде труп, там зберуться ("стерв'ятники", пер. [Л.23, 24]) орли» (Матвія 24:28; Об’явлення 19:21). Увесь суходіл перетвориться на неймовірно дивний і моторошний безмежний цвинтар: численні трупи гнитимуть у вибоїнах, ярах та гірських ущелинах, але не буде ні могильних пагорбів, ні надгробних епітафій.
Тричі нещасним навіть щастя не допоможе. Принесуть смерть хмари комарів, сонмища мошок та полчища мух (Вихід 8:12-14); у численних заболочених місцевостях розплодяться земноводні, але згодом, через висихання водойм, масово загинуть на пересохлому ґрунті й засмердять. А люди, хто вціліє у стихійних лихах, вбиватимуть один одного (Єзекіїля 38:21; Об’явлення 6:4, 8, 9:21), силою відбираючи їжу, воду, ліки, одяг та паливо.
Не ті, хто вціліє, оплакуватимуть мертвих, які стирчатимуть із болота, наче останки вимерлих мамонтів. Ні, посивілі плакальниці в чорному вбранні мовчки проходитимуть повз них. Заплаче за загиблими земля і почорніє від жалоби небо, але Яхве не змінить Свого рішення (Єремії 4:28; 16:6). Через Свого пророка Він завчасно попереджає:
«як вони обрали власні свої шляхи (зробили вибір), і душа їх знаходить задоволення в гидотах їх (люблять гидоти свої) ... наведу на них (чого вони боялися!) жахливе для них» (Ісаї 66:3-4; Синод. пер.) . Але чому, Господи? з якої причини, хто вийде в поле, того вб'ють грабіжники, а немічний у руїнах міста помре від горя, голоду, хвороб?
Пророк відповідає: «Адже, коли Я кликав їх,– вони (ніхто) не відповідали, Я говорив,– але вони не слухали (ніхто не слухав), й чинили (лихе) те, що є злом у Моїх очах (справи ненависні Мені),– обирали те, до чого Я відчуваю огиду!» (Ісаї 66:4).
Отож людський світ своїми гидкими діяннями загалом відкинув Господа, тому Він на роки Великої скорботи полишить його. «Отака доля нечестивої людини (грішників) від Бога,– його уділ (спадщина, доля, вирок), визначений йому Богом» (Йова 20:29). Адже корінь усіх цих лих – гріхопадіння.
39. Сім бід, а допомоги немає
Глобальна екологічна катастрофа, масова загибель людей, тварин, птахів і риб (Осії 4:3), зникнення багатьох видів флори й фауни стануть точним виповненням грізного пророцтва:
«Я цілковито знищу з поверхні землі все,– говорить ГОСПОДЬ! (Я зруйную все на землі!). Змету (винищу)
людей і худобу (тварин), знищу птахів небесних і риб морських ... Знищу з поверхні землі все людство",– говорить ГОСПОДЬ» (Софонії 1:2-3). У живих залишиться трохи більше 10% населення (Ісаї 6:13).
Від ескалації жахливих страт, подібних до єгипетських, люди, стиснуті з усіх боків, проклинатимуть: Бога (Ісаї 8:21; Об’явлення 16:9), вождів руїн та день власного народження (Єремії 20:14–18; Йова 3). Ті, хто блукатиме в напівтемряві попелопадів, закриватимуть обличчя не на знак жалоби, а для того, щоб самим не задихнутися й не померти.
У той час син запитає матір: «Навіщо я вийшов з утроби твоєї, щоб бачити лише страждання й смерть?». Усі перебуватимуть у нав'язливому стані панічного страху перед стихіями вогню, киплячої морської води, пекучого вітру та руйнівних коливань суші. "Кручина з ніг зіб'є, а нужда і зовсім заклює". Дійсно, глибокий сум зігне, а злидні остаточно доконають, тому потерпілі існують так: живіт у голоді, ноги в холоді, голова у попелі.
Ті, хто безвідповідально й хижацьки господарював на планеті, тепер змушені будуть жити без натуральної їжі, чистої води й свіжого повітря, без сонячного світла та палива для обігріву. Адже відомо: "людина не камінь, терпіть, терпіть тай лусне".
Жорстокі серцем і далекі від правди марно шукатимуть сенс у Божих судах – і не знайдуть його; кликатимуть премудрість – але вона не прийде (Притчи 1:27-28). Почнуть волати до Благословенного, але Він не почує їх (Захарії 7:13).
Тоді вигукнуть ті, хто уцілів у трагічні часи есхатологічної молотьби й жнив: «Упав вінець слави з нашої голови. Горе прийшло до нас через те, що ми згрішили!» (Плач Єремії 5:16). За одну годину буде знищено все багатство, в один день впаде колишня велич, за рік загине нечестя й неминуче занепаде світова економіка.
40. Кінець цього роду
Не знайдеться в божевільних жодного розрадника. Ніхто не захоче керувати розграбованим і спаленим Ізраїлем (Ісаї 3:6–7), що лежить у суцільних руїнах (вірш 8) унаслідок Праведного Суду (вірші 13–14). Від загального винищення, коли впадуть усі високі вежі техногенного світу, залишиться зовсім небагато людей, про що й пророкує біблійний провидець:
«прокляття пожирає землю, і за гріх свій несуть покарання (страждання) її мешканці. Тому будуть спалені (згорять) ті, котрі проживають на землі, і небагато (зовсім мало) залишиться людей» (Ісаї 24:6; 66:16).
Вони згорять подібно до грішних жителів стародавніх міст Сєдома та Амори, все ж таки, не всі. «І, якби ГОСПОДЬ Саваот (Воїнств) не залишив нам невеличкого залишку ("кількох вцілілих", пер. [Л.24]), то ми перетворилися б (нас спіткала б доля) на Содом і уподібнилися до Гоморри» (Ісаї 1:9; 13:12).
Так, у кошмарному краху світового масштабу загинуть нечестиві разом із спокусами цивілізації, які безупинно спонукали їх грішити. Однак у середовищі мерців Адонай збереже невеликий святий залишок (6:13) – групу "людей, які вижили після катастрофи, посланої Богом" [Л.5, с. 919].
Остаточно скінчиться епоха непомірного марнотратного споживання, будинок людства порожнітиме, але повного тотального винищення не станеться. «Так говорить ГОСПОДЬ: "Розорення (спустошення) буде по всій землі, але Я не знищу (не погублю) її повністю» (Єремії 4:23-27; пер. [Л.26]; Амоса 6:9-10).
Хто переживе страшні роки Великої загибелі, пізнають надто багато гіркого, від чого передчасно посивіють й постаріють. На новій землі під новим небом (Ісаї 65:17 [Л. 3]) вони розкажуть про все дітям, які народитися в них.А ті зафіксують почуте для власних нащадків, щоб передавати цю життєву правду з роду в рід (Йоіла 1:2–3) – аби люди більше ніколи не зрікалися Господа й не чинили гріха (Єзекиїла 37:23).
41. Хто ж встоїть?
Згідно з систематичною біблійною есхатологією, саме Бог, Який не потребує людської теодицеї, покарає народи за їхні гидоти без жодних земних помічників. Він Сам виллє обурення й усю лють Свого гніву (Ісаї 63:3–6; Софонії 3:8). Пророк стверджує: будуть знищені мирні оселі, а земля стане пустелею «від палаючого гніву ГОСПОДА», від «кари (люті) спустошувача» (Єремії 25:36-38).
У часи цього тотального винищення правителі й вожді народів не керуватимуть гіпотетичною Третьою світовою війною з затишних бункерів. Вони ридатимуть, кричатимуть і корчитимуться від болю, розбиваючись, наче дорогоцінний глиняний посуд: «Не буде для пастирів захисту (притулку),– жодного порятунку (спасіння) для провідників (вождів) отари» (вірші 34-36).
Після закінчення стихійних лих Адонай розсіє збережений залишок по юдолі плачу (Ісаї 24:1; Левіт 26:33). Ті, хто не зберіг свого одягу, рятуючись від пекучого холоду, почнуть рити землянки й палити вогнища, які ледве горітимуть; вони тулитимуться до відносно теплих морів та океанів. Усі закриватимуть обличчя й накриватимуть посивілі голови, захищаючись від пилу й попелу, що безупинно сипатимуться зі зниклого неба.
Здичавіють банди грабіжників, сп'янілі від беззаконня, втратять людську подобу мародери. Голодний, що нишпорить серед руїн у пошуках їстівних залишків та чистої питної води, вбиватиме іншого (Ісаї 9:19–20) і не пощадить власних дітей (Повторення Закону 28:53). Хто покладатиметься на власну силу й прагнутиме зберегти своє безбожне життя, той остаточно загубить його (Марка 8:35).
Величезна кількість людей загине від насильства, голоду, холоду, травм та пошестей; у живих залишиться не більше десятої частини населення (Ісаї 6:13; 24:6; 66:16; Софонії 1:2-3; Об’явлення 6:8; 8:11; 9:18; 19:21). Зникнуть кордони між країнами, і кожна громада самостійно охоронятиме своє ізольоване селище. Хто ж уціліє в годину найважчих випробувань останніх днів?
Збережуть життя ті, хто добровільно втратить його заради Спаситепля, чий скрушений і смиренний "дух був врятований у день Господа нашого Ісуса Христа" (1 Коринтян 5:5, Синод. пер.). Навпаки, загинуть ті, які намагатимуться зберегти власне земне життя за всяку ціну.
«Тоді двоє будуть у полі: один буде забраний, а один (другий) залишиться» (Матвія 24:40-41). Візьмуть тих, хто знає трубний поклик і готовий до зустрічі з Господом, вічним притулком у час скрути (Псалми 9:10). А тих, які не намагалися пізнати Його святу волю, залишать на згарищі. Ось чому обіцяно нам:
«Бог дає самотнім оселю (дім, притулок) для проживання, виводить в'язнів на волю (звільняє від кайданів) задоволеними,– і лише бунтівників (непокірних) залишає мешкати (у спекотній пустелі) у вигорілій від сонця землі» (Псалми 68:7).
Істинно, помруть духовно мертві, хто не звернувся до свого Творця з вірою, любов'ю та надією. Адже на шлях до життя виводить віра, веде любов, і збувається надія. У пору Великої скорботи правильні віросповідні переконання виявляться дорогоціннішими за золото, що випробовується у вогні (1 Петра 1:7).
Встоїть у лихах стоїк, що охороняється Його праведністю, хто переміг світ вірою у спокутну жертву Ісуса Христа, яка рятує від тіла смерті. "І станеться, що кожний, хто покличе Господнє ім'я, спасеться!" (Дії 2:21, 4:12; Ісаї 43:11, 45:22).
ЛІТЕРАТУРА
1. Словник біблійних образів СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1423 с.
2. Заріпов В. «1. Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа». // God Day: вебсайт. Електронний ресурс, відкритий 29.03.2006.
3. Заріпов В. «2. Гог з Країни Маґоґ: кінець світу цього». // God Day: вебсайт. Електронний ресурс, відкритий 29.03.2006.
4. Заріпов В. «3. День Господній».// God Day: вебсайт. Електронний ресурс, відкритий 29.03.2006.
5. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1503 с.
6. Вуд Леон Дж. Біблія і події майбутнього: Огляд подій останніх днів,– СПб.: Біблія для всіх, 2006. - 213 с.
7. Кастер С. Від Патмоса до раю. Тлумачення Книги Одкровення. – Greenvill, BJU Press, 2006. – 255 с.
8. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Завіт.- СПб.: Мірт, 2003.- 984 с.
9. Міфи народів світу. Енциклопедія. Том 1.- М.: Радянська енциклопедія, 1980.- 672 с.
10. Підрядковий греко-руський Новий Завіт. Дослівний сучасний переклад [LCV].- Житомир, Українське товариство благодаті, 2005.- 1048 с.
11. Кузнецова В.Н. Євангеліє від Луки. Коментар.- М.: ОПУ ім. А. Меня, 2004.- 556 с.
12. Зденек Кукал. Стихійні катаклізми.- М., Видавництво «Знание», 1985.-240 с.
13. Виброболезнь.
14. Инфразвук.
15. Кузнецова В.Н. Євангеліє від Матвія. Коментар.- М.: ОПУ ім. А. Меня, 2002.- 568 с.
16. Психические расстройства при стихийных бедствиях и катастрофах.
17. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства. 3-е изд.- 2000.
18. Истерия.
19. Тлумачення старозавітних книг. Від Книги Ісаї до Книги Малахії/ – Ашфорд, Коннектикут, США, Слов’янське місіонерське видавництво, 1996. – 602 с.
20. Біблія для нашого життя. Новий Завіт.- Міжнародне біблійне товариство, 1999.- 687с.
21. Біблія. Сучасний переклад біблійних текстів .- М.: Всесвітній центр перекладу Біблії, 2002. - 1150 с.
22. Біблія.- М.: Російське біблійне товариство, 1998.- 1376 с.
23. Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту, канонічні. Сучасний російський переклад.- М.: Російське Біблійне товариство, 2011. - 1408 с.
24. Библия. Новий переклад на на російську мову.- United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011.- 1 185 с.
25. Міфи народів світу. Енциклопедія. Том 2.- М.: Радянська енциклопедія, 1980.- 720 с.
26. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту в сучасному російському перекладі.- М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
27. Уірсбі У. Коментар до Нового Завіту. Том 1.- СПб.: Біблія для всіх, 2017.- 848 с.
28. Макдональд В. Біблійні коментарі для християн. Старий Завіт.- Bielefeld: CLV, 2009.- 1142с.
29. Перший і останній пророки. – Єрусалим: Моссад Арав КУК, 1975. – 1002 с.
30. Заріпов В. «Коментарі до книги Об'явлення. Розділ 13 – Два звіра». // God Day: вебсайт. Електронний ресурс, відкритий 29.03.2006.
31. Заріпов В. «14. Числа». // God Day: вебсайт. Електронний ресурс, відкритий 29.03.2006.
32. Заріпов В. «Коментарі до Книги пророка Йоіла. Нашестя сарани». // God Day: вебсайт. Електронний ресурс, відкритий 29.03.2006.