«А Господній день прийде, мов злодій [уночі],
коли небо з гуркотом пройде, а розпечені
стихії розплавляться, і земля та діла, що на
ній, згорять» (2Петра 3:10, CUV'23)
«Нехай затремтять усі мешканці землі, тому що
надходить ГОСПОДНІЙ День,– він уже близько!
... О, який же великий ГОСПОДНІЙ День! Він дуже
страшний, і хто зможе його витримати?»
(Йоіла 2:1, 11, CUV'23)
У біблійних пророчих книгах словосполучення «День Господній» (давньоєвр. Йом Яхве – יוֹם יְהוָה [Л. 3]), а також у певних контекстах близький за значенням вислів «той день», означають особливий час Божого втручання, коли Творець всесвіту "втручається в людську історію для суду і порятунку" [Л. 1; 2–4]. У пророчих текстах, на відміну від звичайних вказівок часу, цей вислів набуває чіткого богословського та есхатологічного змісту.
Вже в П'ятикнижжі слова «той день» використовуються для позначення моменту Божого суду. Наприклад, у книзі Деварім (Второзаконня) – п'ятій книзі Мойсея – міститься застереження Йахвє щодо долі ізраїльтян, які порушать заповіт із Богом.
«У той день запалає проти них Мій гнів. Я залишу їх (відвернуся) і сховаю від них Своє обличчя. Вони будуть пожерті (знищені) іншими. Їх спіткають численні лиха й нещастя...» (Второзаконня 31:17).
Таким чином, вже в ранніх біблійних текстах вислів «той день» пов'язується з порою, коли Бог відвертається від нечестивих та здійснює над ними Свій суд. У пророчих книгах ця тема набуває значно ширшого масштабу і поступово пов'язується з великим й грізним «Днем Господнім».
У цьому й полягає одна з трагічних сторін цього Дня. Хоча випробування охоплять усіх мешканців землі наче пастка (Луки 21:35, "немов сітка", пер. Огієнка), саме нечестиві опиняться там, «де буде плач і скрегіт зубів» (Матвія 13:50, переклад [Л. 22]).
1. Йом Яхве
У деяких богословських реконструкціях ранньої єврейської традиції поняття Йом Яхве певною мірою пов'язуються з ідеєю "очищення та викуплення", відзвуки чого простежуються у святі Йом-Кіпур. Однак у пророчій традиції, на тлі духовної кризи та невірності народу, "все більшою мірою під цими словами малися на увазі майбутні суди і загибель" [Л.5]. "День Господній незмінно пов'язується із суворим судом" [Л. 1, с. 263].
Згідно з давніми уявленнями ізраїльтян, нинішній вік має змінити Прийдешня Епоха, я ка розпочнеться з моменту
"кари та відплати грішникам" [Л. 6, с. 451]. Біблійні пророки пов'язують цей час суду з руйнівною силою та спустошенням від Всемогутнього:
Згідно з давніми уявленнями ізраїльтян, нинішній вік має змінити Прийдешня Епоха, я ка розпочнеться з моменту
"кари та відплати грішникам" [Л. 6, с. 451]. Біблійні пророки пов'язують цей час суду з руйнівною силою та спустошенням від Всемогутнього:
«Так невблаганно надходить ГОСПОДНІЙ день, палаючий обуренням (жорстокий, лютий) і гнівом ("Дивися, настає страшний день Господа, він буде жахливий", переклад [Л.18]), аби обернути землю в пустелю і знищити на ній грішників» (Ісаї 13:9, порівняйте з Йоіла 1:15).
Отже у багатьох давньоєврейських есхатологічних поняттях людська історія поділялася на два віки: "вік нинішній – абсолютно непоправно поганий, і вік майбутній – Золотий вік Божий. А між ними – День Господній – страшний і жахливий ... світ буде розбитий вщент і народиться інший світ" [Л.7].
Отже у багатьох давньоєврейських есхатологічних поняттях людська історія поділялася на два віки: "вік нинішній – абсолютно непоправно поганий, і вік майбутній – Золотий вік Божий. А між ними – День Господній – страшний і жахливий ... світ буде розбитий вщент і народиться інший світ" [Л.7].
Головні особливості екстраординарного Йом Яхве, іменованого в Таргумі пророків як "День, якому призначено прийти від Господа", можна звести до трьох основних характеристик [Л. 7]:
1) "він прийде раптово та несподівано";2) "з ним будуть пов'язані космічні катастрофи, в ході яких всесвіт буде зруйнований до самих підстав";
3) "це буде час суду".
Саме ці три риси – надзвичайний масштаб подій, космічні потрясіння та Божий суд – знову й знову простежуються у старозавітних пророцтвах. Великий День Господній, який згадується в пророчих книгах, вражає своїм надприродним характером. Він супроводжується карами небесними на народи, масовою загибеллю населення та знищенням деградованого людського роду (Ісаї 13:6–12; Софонії 1:2–18, 3:6–8; Йоіла 2:1–11; Авдія 15–16).
Безперечно, це буде "особливий час Божого суду в глобальному масштабі, коли суд виллється не тільки на одну людину, один народ або якусь обмежену територію, а відразу на багато (або навіть усі) народи землі" [Л.25, с. 192].
Ось чому в канонічному корпусі Пророків (Невіїм) грізний Йом Яхве описується як період лиха, скорботи, загибелі, спустошення, гніву, люті, помсти та пітьми. Це трагічний час для мешканців усієї землі (Луки 21:35), і його не слід розуміти буквально як одну календарну добу (Ісаї 34:8).
У Новому Завіті з тематикою Дня Господнього пов'язані також такі есхатологічні вислови, як «велика скорбота», «день суду», «великий день Його гніву», «той день» тощо. Вони описують різні сторони тієї великої історичної події, коли майбутній Божий суд досягне своєї кульмінації, коли завершиться нинішній порядок речей.
Однак зміст цього новозавітного розуміння не обмежується покаранням лукавого роду (Матвія 13:39–42; 24:14; Луки 17:26–30; 2 Петра 3:6–7). День Господній пов'язаний також із найважливішою подією – поверненням Спасителя та встановленням Його Царства на землі (Матвія 16:28; 24:26–30; Об'явлення 1:7–8; 11:15; Якова 5:8).
Таким чином, у вузькому есхатологічному значенні, Йом Яхве це час безпрецедентних Божих судів й стихійних потрясінь (тривалістю у кілька місяців за реконструкцією автора), який досягає кульмінації в останній період земної історії. Він є частиною тяжких років Великої скорботи, сповнених фізичних й душевних страждань, і не триває лише одну добу, як припускають окремі дослідники [Л. 25, с. 193].
У ширшому контексті біблійних уявлень, існуючих серед християнських богословів, День Господній означає набагато триваліший строк – від початку епохи Церкви до закінчення Тисячолітнього Царства Месії на землі. У такому широкому розумінні цей термін позначає не календарну дату і навіть не одну окрему подію, а тривалий період Божого втручання в історію людства.
«Христос ... прийде вдруге, але вже не для того, щоб взяти на Себе гріх, а щоб врятувати тих, хто чекає на Нього» (Євреїв 9:28, переклад [Л.22]; "які очікують Його на спасіння", переклад CUV'23). «Він прийде і спасе (врятує) вас!» (Ісаї 35:4, CUV'23).
«Христос ... прийде вдруге, але вже не для того, щоб взяти на Себе гріх, а щоб врятувати тих, хто чекає на Нього» (Євреїв 9:28, переклад [Л.22]; "які очікують Його на спасіння", переклад CUV'23). «Він прийде і спасе (врятує) вас!» (Ісаї 35:4, CUV'23).
Саме тому апостол Павло вживає поняття «День Господній» як у загальноприйнятому серед юдеїв значенні суду (1 Солунян 5:2; 2 Солунян 2:2; 1 Коринтян 5:5), так і безпосередньо пов'язує його з особу Спасителя – «в день Господа нашого Ісуса Христа» (1 Коринтян 1:8; 2 Коринтян 1:14; Филип'ян 1:10, 2:16).
Отже, День Господній у біблійному розумінні це не лише день покарання нечестивих. Це виняткова пора Божого втручання, яка принесе людству суд і спасіння, завершить нинішній порядок речей й відкриє шлях до встановлення Божого Царства на землі. Виникає логічне запитання: що саме принесе із собою цей надзвичайний час для всього людства?
Отже, День Господній у біблійному розумінні це не лише день покарання нечестивих. Це виняткова пора Божого втручання, яка принесе людству суд і спасіння, завершить нинішній порядок речей й відкриє шлях до встановлення Божого Царства на землі. Виникає логічне запитання: що саме принесе із собою цей надзвичайний час для всього людства?
2. Прийде день уночі?
Апостол Петро, пророкуючи майбутній суд над безбожним світом, пише: «через те тодішній світ, потоплений водою, загинув. А сьогоднішнє небо й земля збережені тим самим Словом (Бога) і тримаються (зберігаються) для вогню на день суду і погибелі (смерті) безбожних людей» (2Петра 3:6–7).
"Вражає те, що в грецькому оригіналі сказано: «Небеса і земля зберігають (збирають, накопичують) вогонь на день суду" [Л. 20, с. 360]. Якщо розуміти цей образ буквально, то язики полум'я, що "накопичуються" як вгорі, так і внизу, з'являться перед поверненням Христа (Луки 17:28–30).
"Вражає те, що в грецькому оригіналі сказано: «Небеса і земля зберігають (збирають, накопичують) вогонь на день суду" [Л. 20, с. 360]. Якщо розуміти цей образ буквально, то язики полум'я, що "накопичуються" як вгорі, так і внизу, з'являться перед поверненням Христа (Луки 17:28–30).
Безтурботні жителі не пильнують свій Дім, тому Йом Яхве проникне в нього немов нічний злодій, згідно з таємничим пророцтвом. «А Господній день прийде, мов злодій [уночі], коли небо з гуркотом пройде, а розпечені стихії
("небесні тіла", пер. [Л.9]) розплавляться, і земля та діла, що на ній, згорять» (2 Петра 3:10).
Слід зазначити, ці слова апостола не означають повне знищення планети, як вважають деякі тлумачі. Разом із тим, поодинокі представники диспенсаціоналістського напряму наполягають, що у вірші 3:10 йдеться про тотальну термоядерну війну (мал. 1).
"Будучи атомним або термоядерним, цей вогонь знайде собі багату їжу у вигляді уранових та інших матеріалів, що розщеплюються ..."
[Л.19, с. 849].
Однак передбачена апостолом катастрофа, за розумінням автора цієї статті, має природно-космічний характер і походить безпосередньо від Бога, як Він Сам сповіщає через пророка Софонію:
«Тому тепер чекайте дня,– говорить ГОСПОДЬ,– коли Я виступлю (встану, піднімуся) як ваш обвинувач (для спустошення). Адже Я вирішив зібрати народи, скликати царства, аби вилити на них Своє обурення,– весь Мій палкий гнів (лють). Тоді у вогні Моєї ревності буде знищена (пожереться) вся земля» (Софонії 3:8, "У полум'ї Моєї ревнощі згорить вся", переклад [Л.22]).
Покарання прийде від Всемогутнього (Авакума 3:5–12) у визначений Ним день (2 Петра 3:10), коли Він судитиме обтяжений беззаконням світ. При цьому пророцтва показують, що Божий суд може здійснюватися через глобальні стихійні лиха (2 Петра 3:6–7) та велику загибель (Єремії 4:6–29). Саме тому біблійне попередження про цей день є водночас закликом до пильності. Блаженна людина, яка пильнує та готується до настання цих трагічних подій.
У час суду, "Бог використовує природні засоби, щоб вершити Свою волю" [Л.21, с. 658] – «небо, землю, море» (Об’явлення 14:7, 8:5-12). Серед цих знарядь буде і камінь нерукотворний (Даниїла 2:31–35), який впаде несподівано, наче злива під час жнив (1 Самуїла 12:16–18). Апостол Павло також попереджає про раптову загибель людей у період уявного миру (1Солунян 5:3).
Нечувані стихійні та космічні лиха провидить і пророк Ісая: «Адже Я захитаю небом ("Для цього потрясу небо", Синодальний пер.; "Гнів Мій струсить небо", пер. [Л.18]),– здригнеться, зрушиться зі свого місця земля від обурення (люті) ГОСПОДА Саваота (Воїнств) в день Його палкого (палаючого) гніву» (Ісаї 13:13).
З точки зору природничих наук та астрофізики, потрясіння неба й землі (вірш 13) можна зіставити з наслідками колосального космічного імпакту. Ще під час прольоту масивного астероїда крізь щільні шари атмосфери виникне потужна акустична ударна хвиля, а спостережувані атмосферні та оптичні явища можуть нагадувати описане пророком "потрясіння неба".
Безпосередній же удар такого об'єкта спричинить потужні сейсмічні потрясіння та поширення поверхневих хвиль Релея і Лява. Це викличе феномен глобальної ліквіфакції (зрідження) водонасичених ґрунтів та призведе до завалу техногенних споруд та тектонічних зсувів гірських масивів.
Перерозподіл величезних мас речовини змінить тензор моменту інерції планети [Л. 12], що вплине на параметри її обертання. У сучасному розумінні це може відповідати пророчому образу – земля здригнеться й «зрушиться зі свого місця» (Ісаї 13:13).
3. Загадкове знамення
Початком виконання біблійного пророцтва нерідко служить певна ознака від Бога небесних воїнств; вона має характер дива, яке вражає спостерігачів своєю винятковістю.
Так само в майбутньому про настання Йом Яхве сповістить надзвичайне астрономічне знамення, передбачене Ісусом Христом. «І тоді з'явиться ознака (знамення) Сина Людського на небі» (Матвія 24:30 а).
Знамення буде доступним для спостереження з величезної частини земної поверхні, охоплюючи людей у різних країнах і регіонах, адже «заголосять (заплачуть, "заридають у розпачі", пер. [Л.22]) усі племена землі» (вірш 30 б).
Так само в майбутньому про настання Йом Яхве сповістить надзвичайне астрономічне знамення, передбачене Ісусом Христом. «І тоді з'явиться ознака (знамення) Сина Людського на небі» (Матвія 24:30 а).
Знамення буде доступним для спостереження з величезної частини земної поверхні, охоплюючи людей у різних країнах і регіонах, адже «заголосять (заплачуть, "заридають у розпачі", пер. [Л.22]) усі племена землі» (вірш 30 б).
Якщо сприйняти слова «усі племена землі» буквально, тоді всесвітній у своєму масштабі унікальний знак побачить будь-яка людина, яка підведе голову до нічного склепіння, що сяє від одного краю до іншого (Луки 21:28, 17:24). Оскільки цей День настане «уночі» (2Пет.3:10).
У авторській інтерпретації знаком виявиться радіант – оптичний центр метеорного потоку [Л. 10], зумовлений масовим вторгненням у щільні шари атмосфери численних метеорних тіл, які в Біблії метафорично іменуються «зорями» (Матвія 24:29; Об'явлення 6:13; Ісаї 34:4).
Вказаний астрономічний феномен чітко спостерігається саме безхмарної ночі, адже видиму зону вильоту як перспективну точку сходження метеорних треків неможливо розгледіти у денному світлі. Сяйво, котре походить від цих світлових смуг, буде настільки інтенсивним, що серед суцільної темряви може виникнути враження раптового світанку.
Таким чином, апостоли Петро та Павло залишили пророцтво, яке виглядало вельми таємничим для їхніх сучасників: «Господній день прийде ... уночі» (2Петра 3:10, 1Солунян 5:2; порівняйте з Амоса 5:18-20). Імовірно, тут наявна алюзія на старозавітне пророцтво (Софонії 1:12) або ж на ще давнішу нічну подію з книги Шемот (Вихід 12:29).
Ця фаза Божого гніву нагряне "як грабіжник" (Йоіла 1:15, пер. [Л. 23]) та проникне «мов злодій» (2 Петра 3:10). У світлі сучасних астрономічних знань, метеорні тіла будуть вриватись крізь обмежену зону небосхилу, немов крізь отвір, прокопаний нічним злодієм у стіні будинку (Матвія 24:43), утворюючи враження, ніби Сам Яхве Елохім «прорвав (роздер) небеса і зійшов» (Ісаї 63:19).
Завдяки залученню радіанта до добового обертання небесного склепіння, цей фатальний час виявиться грандіозною пасткою-мережею: «бо прийде (обрушиться) він (той день) на всіх, хто проживає на поверхні всієї землі» (Луки 21:35; порівняйте з Ісаї 24:17–18). Ці рідкісні знамення (Матвія 24:30; Луки 21:25) передуватимуть небаченим за масштабами катастрофам та хаосу в усіх країнах світу.
Унаслідок вказаних подій «люди (ослабнуть) ціпенітимуть від страху (перед лихами) й очікування того, що надходить (насуваються на землю) на цілий світ, бо сили небесні захитаються» (Луки 21:26, у скобках тексти з інших перекладів). Одночасно, космічний катаклізм спричинить розбурхування моря (вірш 25), а величезні цунамі заллють майже увесь суходіл [Л. 12].
4. Відвідування землі Богом
Всемогутній неодмінно відвідає землю, про що багаторазово сповіщається у Святому Письмі (Софонії 1:8–12, 3:8; Аввакума 3:3–6; Захарії 2:10–12, 8:3; Наума 1:3–6; Малахії 3:1–2; Єзекіїля 37:24–28, 43:4–7; Псалми 18:10–12; Об'явлення 1:7–8, 19:11–21 тощо).
Мовою яскравих поетичних образів (архетипів) пророк Міхей (наві Міха) описує майбутнє Богоявлення у вражаючих картинах.
«Дивіться, Господь виходить зі Своєї оселі (з місцеперебування); Він сходить (спускається) і ступає по висотах (вершинах) землі. Плавляться (розтануть) гори під Ним, як віск (тане) від вогню, розколюються (розпадаються) долини, як вода (хода Його розтинає долини), що ллється зі схилу» (Міхея 1:3, 4, переклад [Л.22]; у дужках, тексти з інших перекладів).
У цей час небесне склепіння, що плаче "зірками" (охоплене сяйвом метеорних тіл), ніби загориться і вибухне, «небо з гуркотом пройде» (2Петра 3:10, у перекладі [Л.18] – "зникне"). Але чому апостол описує цю дивну подію як зникнення склепіння? Та ще з «гуркотом», грецьке ῥοιζηδόν (rhoizedon) буквально означає "зі свистом", "з гуркотом" або "з гучним тріском".
Чи можливий взагалі подібний безпрецедентний природний ефект фізичного "зникнення" або розриву атмосфери навіть у результаті масштабного неботрясіння та катастрофічних змін у стані й русі Землі з її орбіти (Ісаї 13:13)? Чи не є ці описи лише поетичною гіперболою, позбавленою конкретного фізичного змісту?
Для відповіді на ці запитання звернімося до дослідження [Л. 12]. У статті науково обґрунтовується припущення, що причиною виникнення астрономічного радіанта стане метеорний рій астероїдного походження – розлогий космічний потік, повітряний десант, легіон темряви із крайніх меж півночі, який перетне орбітальну траєкторію нашої планети.
Рух масивного космічного тіла у стратосфері та тропосфері з колосальною швидкістю, до 120 000 км/год [Л. 12], супроводжуватиметься утворенням області сильного розрідження ("розриву небес"), оглушливим гуркотом та тріском, спричиненими потужною надзвуковою ударною хвилею. Саме про ці явища застерігає пророк Єремія (Їрмеягу), висловлюючись у поняттях та образах своєї епохи:
«ГОСПОДЬ загримить з висоти (з небес гуркоче),– Він подасть Свій голос (страшно загримить) ... галас (шум, гуркіт, грім) донесеться до країв землі ...» (Єремії, 25:30, 31). У світлі сучасних фізичних уявлень такий ефект можна зіставити з потужною надзвуковою акустичною хвилею від падіння астероїда, яка вперше обійде всю земну кулю за приблизно 32–34 години.
«Нещастя (лихо, біда) переходитиме (піде) від народу до народу ("Лиха обрушаться на одну країну за іншою" пер. [Л.18]),– грізна буря (великий вихор) вже зривається (підніметься) від країв землі» (Єремії 25:32).
У запропонованій фізичній реконструкції цей образ можна пов'язати з глобальними наслідками потужного імпакту. Земля буде спустошуватись палаючим гнівом Творця з висоти (Єремії 25:33–38; 30:23–24).
«Дивіться, Господь виходить зі Своєї оселі (з місцеперебування); Він сходить (спускається) і ступає по висотах (вершинах) землі. Плавляться (розтануть) гори під Ним, як віск (тане) від вогню, розколюються (розпадаються) долини, як вода (хода Його розтинає долини), що ллється зі схилу» (Міхея 1:3, 4, переклад [Л.22]; у дужках, тексти з інших перекладів).
У цей час небесне склепіння, що плаче "зірками" (охоплене сяйвом метеорних тіл), ніби загориться і вибухне, «небо з гуркотом пройде» (2Петра 3:10, у перекладі [Л.18] – "зникне"). Але чому апостол описує цю дивну подію як зникнення склепіння? Та ще з «гуркотом», грецьке ῥοιζηδόν (rhoizedon) буквально означає "зі свистом", "з гуркотом" або "з гучним тріском".
Чи можливий взагалі подібний безпрецедентний природний ефект фізичного "зникнення" або розриву атмосфери навіть у результаті масштабного неботрясіння та катастрофічних змін у стані й русі Землі з її орбіти (Ісаї 13:13)? Чи не є ці описи лише поетичною гіперболою, позбавленою конкретного фізичного змісту?
Для відповіді на ці запитання звернімося до дослідження [Л. 12]. У статті науково обґрунтовується припущення, що причиною виникнення астрономічного радіанта стане метеорний рій астероїдного походження – розлогий космічний потік, повітряний десант, легіон темряви із крайніх меж півночі, який перетне орбітальну траєкторію нашої планети.
Рух масивного космічного тіла у стратосфері та тропосфері з колосальною швидкістю, до 120 000 км/год [Л. 12], супроводжуватиметься утворенням області сильного розрідження ("розриву небес"), оглушливим гуркотом та тріском, спричиненими потужною надзвуковою ударною хвилею. Саме про ці явища застерігає пророк Єремія (Їрмеягу), висловлюючись у поняттях та образах своєї епохи:
«ГОСПОДЬ загримить з висоти (з небес гуркоче),– Він подасть Свій голос (страшно загримить) ... галас (шум, гуркіт, грім) донесеться до країв землі ...» (Єремії, 25:30, 31). У світлі сучасних фізичних уявлень такий ефект можна зіставити з потужною надзвуковою акустичною хвилею від падіння астероїда, яка вперше обійде всю земну кулю за приблизно 32–34 години.
«Нещастя (лихо, біда) переходитиме (піде) від народу до народу ("Лиха обрушаться на одну країну за іншою" пер. [Л.18]),– грізна буря (великий вихор) вже зривається (підніметься) від країв землі» (Єремії 25:32).
У запропонованій фізичній реконструкції цей образ можна пов'язати з глобальними наслідками потужного імпакту. Земля буде спустошуватись палаючим гнівом Творця з висоти (Єремії 25:33–38; 30:23–24).
Розлютиться наша ображена планета, виригне вогонь, дим та сірку з уст своїх, оскільки у відповідь на катастрофічний удар активізуються тектонічні розломи й вулканічні процеси, що супроводжуватимуться викидами вогню, попелу, газів і сірковмісних сполук (Об'явлення 9:17).
5. Коли горе по горю, біда на біді?
Згадані есхатологічні прогнози пророка Єремії (Їрмеягу) та інших біблійних пророків обов'язково справдяться. Падіння великого астероїда (метафорично – "вогняної колісниці Фаетона") масою у декілька трильйонів тонн супроводжуватиметься ланцюгом наступних фізичних явищ:
(1) громом надзвукової ударної хвилі, яка спричинить (2) мегасейсмічний струс та (3) страшний гул. Далі здійметься (4) ураганний вітер колосальної сили – гіперган (гіперураган) діаметром у тисячі кілометрів; вирва лютого (5) вихору опуститься до землі, а на її поверхні все згорить від (6) шквалу палаючого вогню.
(1) громом надзвукової ударної хвилі, яка спричинить (2) мегасейсмічний струс та (3) страшний гул. Далі здійметься (4) ураганний вітер колосальної сили – гіперган (гіперураган) діаметром у тисячі кілометрів; вирва лютого (5) вихору опуститься до землі, а на її поверхні все згорить від (6) шквалу палаючого вогню.
Перелічені 6 етапів цієї глобальної катастрофи відповідають загадковому пророчому видінню, отриманому біблійним пророком Ісаєю від Небесного Воїна понад 2 700 років тому (Ісаї 1:1).
«ГОСПОДЬ Саваот (Воїнств, Сил) відвідає тебе (1) з громом, (2) землетрусом і (3) великим гулом ("страшним шумом", пер. [Л.22]), (4) бурі ("ураганом"), (5) вихору, і (6) полум'ям пожираючого вогню» (Ісаї, 29:6).
Аналогічні руйнівні наслідки дії знарядь покарання описує наві Нахум (Наума 1:3-6): струс та коливання суші (вірш 5), великий гул у вірші 6, бурю ударної хвилі, яка супроводжується хмарою розпечених газів, піску та кам'яного пилу. Адже «хмари – порох (пил) під Його ногами» (вірш 3).
Пророк бачить, як розпадаються скелі від гніву Вседержителя, коли «Його гнів розливається вогнем» (вірш 6, буквально – від "гарячого дихання"). Він спостерігає висихання морів й річок та в'янення рослинності на горах і пагорбах під дією колосального жару (Наума 1:4; порівняйте з Амоса 1:2, Ісаї 42:15).
Тайновидець Авакум (Хаваккук) розповідає про схожу картину ходи Йахве Елохім у величі та силі (Аввакума 3:6). «Сяйво (блиск) від Нього, як сонячне світло» (вірш 4). Хода Його супроводжується коливаннями грунту, руйнуванням віковічних гір та осіданням пагорбів (вірш 6).
З боку півночі (Єремії 1:13, "від вітру з північної сторони", переклад [Л.24]) виникне всепожираючий пекучий вітер Господній,– "палаючий вогонь" (Аввакума 3:5, у Масорі, "полум'я") від стріл, що літають, від блискучих списів Його (вірш 11). Хаваккук бачить море й річки, збурені кіньми, переможними колісницями Ель Шаддай (вірш 8); потоки води, що розсікають ґрунт (вірш 9) та надвисокі цунамі (вірш 10).
Той, хто змушує падати космічні тіла, які обмолочують планету, вразить її. "Полум'ям і дощем, що затоплює землю, і сіркою, що з неба летить, камінням величезним, градом жахливим" (Сивілліни книги 3:690, 601). Унаслідок надпотужного імпакту "рушить з місця свого земля" (Ісаї 13:13, переклад [Л.22]).
Зміняться її орбітальна швидкість, орбітальний період, час обертання навколо власної осі, ексцентриситет орбіти, положення північного й південного географічних та магнітних полюсів, а також (умовна) лінія екватора. Унаслідок цього Місяць, зорі та сузір'я сходитимуть й заходитимуть не в колишніх місцях і не в звичний час, а Сонце візуально рухатиметься новим шляхом серед зодіакальних сузір'їв.
Той, хто змушує падати космічні тіла, які обмолочують планету, вразить її. "Полум'ям і дощем, що затоплює землю, і сіркою, що з неба летить, камінням величезним, градом жахливим" (Сивілліни книги 3:690, 601). Унаслідок надпотужного імпакту "рушить з місця свого земля" (Ісаї 13:13, переклад [Л.22]).
Зміняться її орбітальна швидкість, орбітальний період, час обертання навколо власної осі, ексцентриситет орбіти, положення північного й південного географічних та магнітних полюсів, а також (умовна) лінія екватора. Унаслідок цього Місяць, зорі та сузір'я сходитимуть й заходитимуть не в колишніх місцях і не в звичний час, а Сонце візуально рухатиметься новим шляхом серед зодіакальних сузір'їв.
6. Небачено сильний вітер
Атмосферний вихор (смерч, торнадо) – це інтенсивний обертальний рух повітряних мас, які одночасно переміщуються поступально зі швидкістю від 20 до 200 км/год та обертаються навколо умовної вертикальної осі (мал. 2).Вітрова зона біля землі у вирві (хоботі) смерчу може сягати 4,2 км в діаметрі, як у торнадо біля Ель-Ріно в Оклахомі (2013 рік). Зовнішній низхідний потік складається з холодного повітря, крапель води, граду, грунту, каміння та уламків порід, які спірально обертаються зі швидкістю до 600 км/год.
Джерелом енергії потужної грозової системи, що породжує торнадо, є теплота, яка вивільняється під час конденсації водяної пари та фазових переходів води. Пара переноситься у верхні холодні шари тропосфери з внутрішніми висхідними потоками теплого вологого повітря, швидкість яких сягає близько 300 км/год.
Масштабні завихрення виникають усередині гігантського атмосферного осередка, де зароджується тропічний циклон діаметром у сотні й тисячі кілометрів. Подібні циклони (урагани, тайфуни) зі швидкістю вітру від 100 до 350 км/год виникають над поверхнею океанів з температурою понад 26,8 оС, прогрітою вглиб на кілька десятків метрів.
Проте температура води в зоні зародження гіперганів може значно перевищувати 50 °С. Приміром, у місцях падіння масивних космічних об'єктів, а також можливе після потужних вивержень підводних вулканів. У такому разі виникне вітер колосальної, майже немислимої швидкості (до 800 км/год), що охопить територію розміром з цілий континент і триватиме від кількох тижнів до кількох місяців.
Старозавітні пророки передвіщали виникнення саме такого грандіозного природного явища в День відвідування землі Йахве Елохім. «Ось знявся Господній буревій (лютий вихор, смерч) великого гніву» (Єремії 30:23; 25:32), "в вихорі та бурі хода Господа" (Наума 1:3, Синодальний переклад). «ГОСПОДЬ Саваот відвідає тебе ... великим гулом бурі» (Ісаї 29:6).
Під натиском могутнього вітру завиє Земля, збуряться покривала її; у піску пустель з ревом злетять вони, закрутяться у гуркоті. Здаватиметься, ніби небеса здригаються, нахиляються й розколюються (Псалми 18:8–16); вони грімлять, мов сурма, затягуючи моторошну пісню й голосячі, немов тисячі плакальниць.
Обпалену поверхню ґрунту, руїни міст, зруйновані дороги, кинуті автомобілі, вирвані з корінням дерева засипле пожирач бруду – товстий шар попелу; адже постійно «падатиме порох (прах)» з неба (Второзаконня 28:24), наче сірий сніг.
7. Зникнення атмосфери?
Під час Йом Яхве, коли полетять вогняні стріли зоряного воїнства, а палаючі списи болідів з оглушливим гуркотом розтинатимуть повітря, станеться дещо виняткове. Колосальний вихор-гіперган згорне простір над головою спостерігачів – саме про це у донаукових термінах застерігає всі народи пророк Ісая (Єшаяху) (Ісаї 34:1).
«Зірки на небі зітліють (щезнуть, розтануть), і небо згорнеться, як сувій; все зоряне воїнство впаде ...» (34:4, переклад [Л.22]). У наступних віршах постає повний крові таємничий меч Всемогутнього, який сходить на землю (34:5-7), де "Едом служить Ісаї лише прообразом всього світу, над яким відбудеться суд Господній" [Л. 16, с. 77].
Падіння метеорних тіл бачить у видінні Іоанн. «І небесні зорі попадали на землю ... І небо відійшло,
згорнувшись, як сувій» (Об'явлення 6:13–14; точніше, "розкололося і згорнулося", пер. [Л. 18]). Небо застогне, немов розрубане мечем Яхве, акустичний шум від польоту масивних метеорних тіл перевершить рев єрихонських труб.
Зіткнення космічного тіла з поверхнею нашої планети викличе всесвітні титанічні катаклізми каскадного характеру, зокрема:
1) ударну акустичну хвилю в атмосфері та велетенський вихор (Єремії 25:30);
1) ударну акустичну хвилю в атмосфері та велетенський вихор (Єремії 25:30);
2) великий землетрус (Об'явлення 6:12) та безпрецедентне неботрясіння (вірш 13);
3) глобальні коливання земної кори, через них «кожна (будь-яка) гора та острів зрушилися зі своїх місць»
(Об'явлення 6:14);
4) викид у верхні шари атмосфери колосальних обсягів пилу, піску, попелу, подрібненої пемзи та інших грубих дисперсних аерозолів. У наслідок цього світло небесних тіл буде істотно послаблене, так що «не світили вони третину дня і також ночі » (Об'явлення 8:12).
Слідом за колосальним вибухом, надзвичайним за потужністю та гучністю, Земля втратить стійку динамічну рівновагу, а прозорість захмарної висоти зникне.
Наче тріснулий розгорнутий сувій папірусу, небесний простір здригнеться і згорнеться під дією гуркотливого вихору (Об'явлення 6:14; Ісаї 34:4), а страхітливий гул «донесеться до країв землі» (Єремії 25:31). Про це ж пише апостол Петро: «небо з (гучним) гуркотом (зникне) пройде» (2Петра 3:10, у дужках переклад [Л.18]).
Унаслідок різкого зростання концентрації аерозолів – мінерального пилу, диму, праху згорілих метеорів, вулканічного попелу, водяної пари та крапель сірчаної, азотної й соляної кислот – докорінно зміниться характер та інтенсивність дифузного сонячного випромінювання. Безперервно випадатимуть токсичні й гарячі опади, створюючи ілюзію, ніби купол неба вибухнув і руйнується.
Виникнення специфічного аеродисперсного середовища спричинить особливі оптико-астрономічні ефекти. На відкритих гірських пасмах вранці та ввечері спалахуватиме заграва (Йоіла 2:1–2; Ісаї 18:3), а світло, що проходить крізь пилові хмари, надасть небесним тілам криваво-червоного відтінку (Йоіла 3:4; Об'явлення 12:3). Потьмяніють обличчя Сонця, Місяця та зірок (Йоіла 3:15; Марка 13:24).
Згодом блакитний купол неба, випалений вогнем, сховається за густою пеленою безперервного попелопаду, пилу та метеорного праху, наче густого сірого снігу. Здійсниться сказане Богом:
«Дощ для твоєї землі ГОСПОДЬ оберне курявою. З неба на тебе падатиме порох (прах), аж доки не будеш знищений» (Второзаконня 28:24). На планеті настане багатоденна непроглядна темрява (Єзекіїля 32:7–8; Амоса 5:20; Ісаї 5:30, 8:22).
Про вражаючу унікальну подію зникнення звичного вигляду неба, крім Петра, сповіщають пророк Ісая (Ісаї 51:6), псалмоспівець (Псалми 102:26–27), Сам Ісус Христос (Матвія 24:35) та апостол Іоанн (Об'явлення 6:14).
Безумовно, небесний звід не перестане існувати фізично, як хибно припускає автор "коментаря" [Л. 19, с. 378]. Небо не обрушиться з гуркотом й не розіб'ється на шматки, як це уявлялося в архаїчних міфах. Утім, наче стара риза, небеса «постаріють» (Псалом 102:27), "порвуться" і «зникнуть, як дим» (Ісаї 51:6). На довгі місяці планету огорне одноманітна цілодобова напівтемрява, схожа на щільний сірий туман.
Безумовно, небесний звід не перестане існувати фізично, як хибно припускає автор "коментаря" [Л. 19, с. 378]. Небо не обрушиться з гуркотом й не розіб'ється на шматки, як це уявлялося в архаїчних міфах. Утім, наче стара риза, небеса «постаріють» (Псалом 102:27), "порвуться" і «зникнуть, як дим» (Ісаї 51:6). На довгі місяці планету огорне одноманітна цілодобова напівтемрява, схожа на щільний сірий туман.
Сонце, Місяць і зорі не можуть байдуже дивитися на трагедію Землі, від сорому надовго сховаються за суцільною хмарою пилу та попелу (Єзекіїля 32:7–8). Бог згорне вись, наче одяг (Євреїв 1:12) і змінить звичні стихії, так що «вони проминуть» (Псалми 102:27).
Лише після кількох років поступового випадання аерозолів, коли припиниться пилове забруднення атмосфери, чисте небо відкриється знову, тоді «народи (нації) й царства зберуться разом для служіння ГОСПОДУ» (Псалми 102:23).
Лише після кількох років поступового випадання аерозолів, коли припиниться пилове забруднення атмосфери, чисте небо відкриється знову, тоді «народи (нації) й царства зберуться разом для служіння ГОСПОДУ» (Псалми 102:23).
8. Рев ієрихонських труб
У сиву давнину грім вважався явним виявом божественного гніву [Л.1], спричиненого порушенням встановленого Творцем світопорядку. Недарма й народне прислів'я каже: "Поки грім не вдарить, безбожник не перехреститься".
Наві Єремія, сповіщаючи про суд Ель Шаддая над народами в останні дні, застерігає: «ГОСПОДЬ загримить з висоти ("з небес гуркоче" пер. [Л.18]) ... (1) потужно (страшно) загримить» (Єремії 25:30).
Далі (2) «цей галас (у Масорі, "гул") донесеться до країв землі» (Єремії 25:31), "Гуріт пройде до краю", пер. [Л.22]. Після чого (3) «грізна буря (великий вихор) вже зривається (підніметься) від країв землі» (вірш 32). Пророк напрочуд точно описав послідовність цих образів, тож залишається пояснити їхні можливі фізичні причини.
Наві Єремія, сповіщаючи про суд Ель Шаддая над народами в останні дні, застерігає: «ГОСПОДЬ загримить з висоти ("з небес гуркоче" пер. [Л.18]) ... (1) потужно (страшно) загримить» (Єремії 25:30).
Далі (2) «цей галас (у Масорі, "гул") донесеться до країв землі» (Єремії 25:31), "Гуріт пройде до краю", пер. [Л.22]. Після чого (3) «грізна буря (великий вихор) вже зривається (підніметься) від країв землі» (вірш 32). Пророк напрочуд точно описав послідовність цих образів, тож залишається пояснити їхні можливі фізичні причини.
За акустичною ударною хвилею з висоти (1) виникне колосальний (3) атмосферний вихор, по-науковому "гіперган", зумовлений гігантським викидом водяної пари й крапель у місці падіння великого астероїда (Об'явлення 8:8). Сильний (2) гул, тобто акустичний ефект ударного процесу, декілька разів обігне всю планету. У точці зіткнення миттєво зростуть: тиск від десятків до сотень гігапаскалів і температура у центрі плазми, вище 10 000 оС [Л.12].
Унаслідок такого імпакту утвориться надпотужна ударна хвиля, здатна роздирати гори, руйнувати скелі й ламати дерева. Початкова швидкість ударної хвилі буде гіперзвуковою (50–60 Махів); навіть після її значного зниження через сотні кілометрів вона може залишатися близькою до 1 000 м/с, тобто величині, співмірної зі швидкістю польоту кулі. При цьому температура фронту буде не нижчою за 400 ºС.
Цей винятковий за силою імпактний вибух утворить султан, який проб'є стратосферу й викине вгору – у мезосферу та термосферу (на висоту від 30 до 100 км і більше) – понад 25 трильйонів тонн земної породи, уламків, пилу, сажі та газів, як у випадку з астероїдом Чиксулуб.
Через деякий час – від 2 годин (коли повернеться близько 25 % викиду) до 72 годин (коли повернеться близько 85 %) – високoенергетичний викид у вигляді розжарених уламків повертатиметься назад, нагріваючи приземний шар тропосфери до 400 ºС, тоді як близько 12 % матеріалу буде викинуто у відкритий космічний простір.
Унаслідок такого імпакту утвориться надпотужна ударна хвиля, здатна роздирати гори, руйнувати скелі й ламати дерева. Початкова швидкість ударної хвилі буде гіперзвуковою (50–60 Махів); навіть після її значного зниження через сотні кілометрів вона може залишатися близькою до 1 000 м/с, тобто величині, співмірної зі швидкістю польоту кулі. При цьому температура фронту буде не нижчою за 400 ºС.
Цей винятковий за силою імпактний вибух утворить султан, який проб'є стратосферу й викине вгору – у мезосферу та термосферу (на висоту від 30 до 100 км і більше) – понад 25 трильйонів тонн земної породи, уламків, пилу, сажі та газів, як у випадку з астероїдом Чиксулуб.
Через деякий час – від 2 годин (коли повернеться близько 25 % викиду) до 72 годин (коли повернеться близько 85 %) – високoенергетичний викид у вигляді розжарених уламків повертатиметься назад, нагріваючи приземний шар тропосфери до 400 ºС, тоді як близько 12 % матеріалу буде викинуто у відкритий космічний простір.
Іоанн бачить головний образ, який у запропонованій автором реконструкції відповідає причині цих руйнувань: «наче велика, охоплена вогнем гора була вкинена (звалилась) в море» (Об’явлення 8:8, "щось на зразок величезної гори, що горить впало в море", пер. [Л.9]). Здаватиметься, ніби небесний купол вибухнув, а внаслідок глобального зсуву земної кори (Йова 9:6; Ісаї 13:13) наче здригнулися й затремтіли опори, що його підтримували (Йова 26:11, пер. [24]).
Крізь умовний "розрив" у небі – центральну зону радіанта метеорного потоку – падатимуть вогонь і град (Об'явлення 8:7), ґрунт провалюватиметься, а на поверхню вириватимуться підземні води, нищачи все навколо. Руйнування природних елементів (точніше "небесних тіл", переклад [Л. 22]) у День Господній провіщає апостол Петро: «розпадуться (розгорівшись зруйнуються) розпечені стихії» (2Петра 3:10, пер. [24]). Про це він сповіщає всіх, хто чекає на пришестя дня Божого (вірш 12).
Масивні космічні об'єкти розгорятимуться від тертя об атмосферу, нагріваючи навколишнє повітря до кількох тисяч градусів. Малі метеорні тіла під час руху зі швидкістю понад 11 км/с зазнають інтенсивної аеродинамічної абляції, значною мірою перетворюючись на плазму й дрібнодисперсні продукти абляції ще до досягнення поверхні Землі. Інакше кажучи, «зітліє (розтане) все небесне воїнство» (Ісаї 34:4, Синодальний перекдад).
Утім, під "воїнством" (вірш 4) маються на увазі зовсім не буквальні зорі, плазмові астрономічні об'єкти велетенських розмірів й маси, які яскраво світяться. Мова йде саме про метеори та метеороїди, які в давнину вважалися зірками, що відірвалися від твердого небесного склепіння [Л. 1, с. 552] і впали додолу.
Цю подію апостол Петро характеризує так: «стихії ("небесні тіла", пер. [22] ), що розгорілися, розтануть»
(2Петра 3:12, Синодальний. пер.). Адже в донауковому сприйнятті світу категорія "танення", описуючи фундаментальні катастрофічні зміни речовини займала особливе положення [Л.1, с. 777]; порівняйте, приміром, з Амоса 9:5; Ісаї 64:1; Михея 1:4; Наума 1:5.
Крізь умовний "розрив" у небі – центральну зону радіанта метеорного потоку – падатимуть вогонь і град (Об'явлення 8:7), ґрунт провалюватиметься, а на поверхню вириватимуться підземні води, нищачи все навколо. Руйнування природних елементів (точніше "небесних тіл", переклад [Л. 22]) у День Господній провіщає апостол Петро: «розпадуться (розгорівшись зруйнуються) розпечені стихії» (2Петра 3:10, пер. [24]). Про це він сповіщає всіх, хто чекає на пришестя дня Божого (вірш 12).
Масивні космічні об'єкти розгорятимуться від тертя об атмосферу, нагріваючи навколишнє повітря до кількох тисяч градусів. Малі метеорні тіла під час руху зі швидкістю понад 11 км/с зазнають інтенсивної аеродинамічної абляції, значною мірою перетворюючись на плазму й дрібнодисперсні продукти абляції ще до досягнення поверхні Землі. Інакше кажучи, «зітліє (розтане) все небесне воїнство» (Ісаї 34:4, Синодальний перекдад).
Утім, під "воїнством" (вірш 4) маються на увазі зовсім не буквальні зорі, плазмові астрономічні об'єкти велетенських розмірів й маси, які яскраво світяться. Мова йде саме про метеори та метеороїди, які в давнину вважалися зірками, що відірвалися від твердого небесного склепіння [Л. 1, с. 552] і впали додолу.
Цю подію апостол Петро характеризує так: «стихії ("небесні тіла", пер. [22] ), що розгорілися, розтануть»
(2Петра 3:12, Синодальний. пер.). Адже в донауковому сприйнятті світу категорія "танення", описуючи фундаментальні катастрофічні зміни речовини займала особливе положення [Л.1, с. 777]; порівняйте, приміром, з Амоса 9:5; Ісаї 64:1; Михея 1:4; Наума 1:5.
9. Космічні тіла у Біблії
Якщо дрібніші метеори повністю випаровуються та "розтануть" у повітрі, то більші за розмірами боліди й астероїди з нечуваним гуркотом вибухатимуть під час зіткнення з поверхнею нашої планети. Або подрібнюватимуться в її атмосфері внаслідок колосального динамічного тиску й термічних напружень, спричинених аеродинамічним розігрівом при їх гальмуванні (температура може сягати 3 000 °С).
В повній згоді з цими фізичними процесами апостол Петро зазначає: «3руйнуються і згорять небесні тіла»
(2Петра 3:10, переклад [Л. 23]). При цьому утвориться надпотужна звукова ударна хвиля [Л.13].
У Біблії, що укладалася в донауковий період історії людства, сьогодні малі метеорні тіла можуть бути співвіднесені з образами "сірчаного й вогняного дощу" (Буття 19:24; Луки 17:29), метеорити описуються як "жаріюче вугілля" (2 Самуїла 22:9), "кам'яний град" (Ісаї 30:30; Єзекіїля 13:11), а метеори – як "зорі, що падають з неба" (Марка 13:25; Об'явлення 6:13).
Великі боліди іменуються "стрілами" та "списами"» Всевишнього (Авакума 3:11; Захарії 9:14; Ісаї 50:11), "мечем" (Ісаї 34:5; Об'явлення 1:16, 19:21), "вогнем" (Буття 19:24, Об’явлення 8:8), "великою зорею" (8:10, 9:1), а також "колісницями" (Ісаї 66:15) або "залізними колісницями" (Наума 2:4, 3:2).
Масивні ж астероїди постають у видіннях тайновидців як «велика, охоплена вогнем гора» (Об'явлення 8:8), «великий камінь», що відірвався від гори без участі людей (Даниїла 2:34–35) або, можливо, «Його язик,– як пожираючий вогонь» (Ісаї 30:27).
У Біблії, що укладалася в донауковий період історії людства, сьогодні малі метеорні тіла можуть бути співвіднесені з образами "сірчаного й вогняного дощу" (Буття 19:24; Луки 17:29), метеорити описуються як "жаріюче вугілля" (2 Самуїла 22:9), "кам'яний град" (Ісаї 30:30; Єзекіїля 13:11), а метеори – як "зорі, що падають з неба" (Марка 13:25; Об'явлення 6:13).
Великі боліди іменуються "стрілами" та "списами"» Всевишнього (Авакума 3:11; Захарії 9:14; Ісаї 50:11), "мечем" (Ісаї 34:5; Об'явлення 1:16, 19:21), "вогнем" (Буття 19:24, Об’явлення 8:8), "великою зорею" (8:10, 9:1), а також "колісницями" (Ісаї 66:15) або "залізними колісницями" (Наума 2:4, 3:2).
Масивні ж астероїди постають у видіннях тайновидців як «велика, охоплена вогнем гора» (Об'явлення 8:8), «великий камінь», що відірвався від гори без участі людей (Даниїла 2:34–35) або, можливо, «Його язик,– як пожираючий вогонь» (Ісаї 30:27).
Руйнування від зіткнення із Землею астероїда еквівалентним діаметром близько 15 км (розрахункова енергія імпакту Е≈ 5х1024 Дж), за виділеною енергією та глобальними наслідками можна порівняти з вибухами супервулканів (як при виверженні стратовулкану Тамбора в 1815 році). Потужність такого імпактного вибуху (1,2х109 Мт ТНТ) багаторазово перевершить потенціал (58,6 Мт ТНТ) найпотужнішої випробуваної термоядерної бомби [Л.13].
Лобове зіткнення з нашою планетою подібного космічного тіла, що рухається зі швидкістю понад 30 км/с, призведе до одночасного викиду в атмосферу близько 10 000 км³ розжареної речовини. Така оцінка порядку величини отримана на основі вивчення наукових даних про подію Chicxulub та результатів гідродинамічного моделювання удару.
Із загального обсягу цього грандіозного викиду значну масу складатиме дрібний склоподібний матеріал ("імпактне скло" – мікротекстити і сферули) та ультрадисперсні частинки оксидів й інших сполук заліза, що утворяться внаслідок високотемпературних й окислювальних процесів під час імпакту. Повільно осідаючи, цей пил протягом кількох років повертатиметься на поверхню землі (Второзаконня 28:24).
Роздроблені та розплавлені породи у вигляді гарячого кам'яного граду (Єзекіїля 38:22; Ісаї 30:30) після вибуху масово випадуть на поверхню діаметром понад 1 500 км, розігріваючи повітря на сотні градусів. Унаслідок цього твердий за архаїчними уявленнями купол [Л.1, с. 552] немов звалиться, «небозвід буде зруйнований вогнем» (2Петра 3:12, переклад [Л.9]).
Він з тріском розпадеться, оскільки "небесні сили (порушаться) захитаються" (Матвія 24:29; Луки 21:26, у сучасному перекладі: "втратять стійкість і прийдуть в рух"). У подальшому в повній мірі справдиться народна мудрість: «Як одна біда йде, то й другу за собою веде».
10. Глобальна пожежа
Руйнування космічних об'єктів, палаючі імпактні викиди порід в атмосферу і плюми, вогненні смерчі ударної хвилі, виверження вулканів, вибухи супервулканів та вивільнення горючих газів з гірських порід й газогідратних покладів
викликають масштабне горіння землі, води і самого повітря (!), точніше займання горючих газів та аерозолів в атмосфері (2Петра 3:7, 12; дивіться також апокрифічний текст в "Одкровення Петра" 5:1-5).
Вогонь зверху та знизу з'єднається (Йоіла 2:30), спричинивши суцільні лісові, степові, саванні та підземні пожежі. Суперпожежі сформують мегавогневі пірокумулятивні хмари Pyrocumulonimbus (PyroCb), а потужний імпактний викид закине в стратосферу кілька тисяч гігатонн земних та астероїдних речовин – пилу, сажі, сульфатних аерозолів тощо.
викликають масштабне горіння землі, води і самого повітря (!), точніше займання горючих газів та аерозолів в атмосфері (2Петра 3:7, 12; дивіться також апокрифічний текст в "Одкровення Петра" 5:1-5).
Вогонь зверху та знизу з'єднається (Йоіла 2:30), спричинивши суцільні лісові, степові, саванні та підземні пожежі. Суперпожежі сформують мегавогневі пірокумулятивні хмари Pyrocumulonimbus (PyroCb), а потужний імпактний викид закине в стратосферу кілька тисяч гігатонн земних та астероїдних речовин – пилу, сажі, сульфатних аерозолів тощо.
Завдяки цьому різко зросте концентрація оксидів вуглецю (CO, СO2), сірки (SOx) й азоту (NOx), а в приземному шарі атмосфери місцями виникне гострий дефіцит кисню. Усе живе масово гинутиме від термічних опіків, задимлення, нестачі кисню та отруєння токсичними продуктами горіння, зокрема чадним газом.
Усю планету охопить бурхливе полум'я, біосфера стане масовою жертвою вселенського цілоспалення. Лісові масиви, сади, плантації, пасовища, нафтові родовища та навіть пустельні простори охопить вогонь, а річки, моря й океани накриє дим. У ревучій від бурі та вогню неосяжній печі згорить усе, що росте, літає, повзає й бігає (мал. 3).
Усю планету охопить бурхливе полум'я, біосфера стане масовою жертвою вселенського цілоспалення. Лісові масиви, сади, плантації, пасовища, нафтові родовища та навіть пустельні простори охопить вогонь, а річки, моря й океани накриє дим. У ревучій від бурі та вогню неосяжній печі згорить усе, що росте, літає, повзає й бігає (мал. 3).
Цей вогняний потоп у судний «День, що палає, як піч» (Малахії 3:19) біблійні пророки описують у звичних їм образах, поняттях, термінах:«ріки перетворяться на смолу, а його земля (прах, порох, пил) – на сірку,– весь його край (земля) стане палаючою смолою» (Ісаї 34:9), пророкує наві, далі пояснюючи причини цього катаклізму.
«Бо ось гряде ГОСПОДЬ у вогні, а Його колісниці,– наче вихор (буря, ураган, "Його армії в хмарах пилу", пер. [Л.18]), щоб дати волю Своєму гніву (буквально , "гаряче дихання") і виконати (з люттю) Свою погрозу в полум’ї вогню» (Ісаї 66:15, 16).
Характерною особливістю небесного вогню стане його "глибина", він «палить ("пропалює землю", пер. [Л.18]) до дна світу мертвих» (Второзаконня 32:22, переклад [Л.22]), «підпалить основи гір» у глибині Шеола.
Пророк Йоіл бачить його "широту": «вогонь знищив (пожер, спалив) у степу пасовиська,– вогонь (полум'я)
спопелив (спалив) усі дерева на полі» (Йоіла 1:19; 2:1-3). Полум'я, що нестримно біжить без ніг, його запалить Сам Бог, та нестерпний жар опалять суходіл від півночі до півдня (Єзекіїля 20:46–48); від чого закиплять озера й річки, а також окремі ділянки морів та океанів (Йов 41:23).
11. Загибель всього живого
Вкрай розпечені гази, які спалюють самі основи гір [Л. 18, 23], та своєрідне небесне воїнство (Йоіла 2:4–11) Небесний Воїн проллє у Своєму праведному обуренні, застерігаючи: «Тоді у вогні Моєї ревності (обурення) буде знищена (пожерта) вся земля» (Софонії 3:8; Малахії 3:19).
У новозавітну епоху про таке масштабно-нищівне покарання сповіщають Сам Ісус Христос (Матвія 13:38–42), Іоанн Хреститель (3:10–12), а також апостоли Петро (2 Петра 3:7–10) та Павло (2 Солунян 1:7–8). Видіння світу, що пожирається полум'ям, відкрито й апостолу Іоанну (Об'явлення 8:5–7, 9:18, 17:16).
У новозавітну епоху про таке масштабно-нищівне покарання сповіщають Сам Ісус Христос (Матвія 13:38–42), Іоанн Хреститель (3:10–12), а також апостоли Петро (2 Петра 3:7–10) та Павло (2 Солунян 1:7–8). Видіння світу, що пожирається полум'ям, відкрито й апостолу Іоанну (Об'явлення 8:5–7, 9:18, 17:16).
Внаслідок критично високої місцевої температури повітря (50ºС–400ºС), поверхневих вод (60ºС–98ºС) та ґрунтів (100ºС– 300ºС), а також гострого дефіциту кисню, отруєння токсичними газами й гарячих кислотних дощів загинуть птахи, риби, тварини й люди (Осії 4:3). «Я цілковито знищу з поверхні землі все,– говорить ГОСПОДЬ!» (Софонії 1:2–3).
У дні цієї битви військове взуття, яке видає гучний хрускіт розчавленої пемзи та одяг, заплямований червоним аерозольним дощем, – у біблійному образі – «будуть спалені,– віддані на їжу вогню» (Ісаї 9:4). Вони спалахнуть від гарячого дихання Всемогутнього — шаленого вітру ударної хвилі, насиченої розпеченими газами, кам'яним пилом, піском та розплавленими уламками.
Нечестивий згорить, наче суха солома (Луки 3:17). Навіть сильний та кремезний, безпорадно лежачи, немов сп'янілий (Ісаї 51:20), у муках серед полум'я (50:11) спалахне, мов клоччя, «і не буде того, хто загасив би» (1:31, "ніхто не зможе погасити той вогонь", пер. [Л.18]). Тимчасово вціліють лише ті, хто встиг сховатися в печерах або закопатися глибоко в ґрунт (2:19).
Бурхливі повсюдні пожежі буде неможливо загасити через вирування гіперганів, вогняних штормів та вихорів (Ісаї 29:6, 66:15; Псалми 50:3). Тому від цієї всеосяжної бурі, «земля та діла, що на ній, згорять» (2Петра 3:10, "разом з усім, яке на ній, буде спалена", переклад [Л.18]).
Стоп. Якщо буде спалена вся планета "разом з усім, що на ній", оскільки «займисті небеса зруйнуються»
(2Петра 3:12, Синодальний пер.), чому ж тоді згорить лише третина дерев (Об'явлення 8:7), а не геть УСІ?
Річ у тім, що вогонь просто не встигне знищити дві третини дерев через безперервні зливи, які гаситимуть навіть найбільші осередки пожеж. В атмосферу потраплять мільярди тонн пари, гарячого попелу, золи, сажі та інших аеродисперсних систем, це спричинить глобальні інтенсивні опади внаслідок масової конденсації водяної пари.
Описом вибуху палаючих небес та руйнуванням розпечених небесних тіл апостол Петро завершує свою коротку, але надзвичайно містку й виразну розповідь про майбутній Йом Яхве (2 Петра 3:12). Ми ж продовжимо послідовне дослідження біблійних пророцтв.
12. Світовий океан закипить?
Лякаючі знаки в гомосфері й геосфері – одночасні «кров, вогонь і стовпи диму» (Йоіла 2:30) – це грізне свідчення для землі та для неба. На суходолі виникнуть криваво-червона вода, полум'я та стовпи пожежного диму, а у висоті – криваво-червоний дощ, язики полум'я та димові шлейфи від падаючих космічних тіл.
Непрохані гості стрімко окупують планету, котра тремтить від гуркоту "небесної кінноти". Потрапляючи на мілководдя, "вершники" шиплять й кип'ятять середовище ніби вогонь, роздмуханий невидимою силою. Завдяки численним яскравим спалахам метеорів у районі радіанта ніч перетвориться на "ясний ранок", але згодом унаслідок викиду до 25 трильйонів тонн попелу, пилу, сажі й пари день стане «темним, як ніч» (Амоса 5:8; Ісаї 13:10).
Непрохані гості стрімко окупують планету, котра тремтить від гуркоту "небесної кінноти". Потрапляючи на мілководдя, "вершники" шиплять й кип'ятять середовище ніби вогонь, роздмуханий невидимою силою. Завдяки численним яскравим спалахам метеорів у районі радіанта ніч перетвориться на "ясний ранок", але згодом унаслідок викиду до 25 трильйонів тонн попелу, пилу, сажі й пари день стане «темним, як ніч» (Амоса 5:8; Ісаї 13:10).
Морська безодня зареве (Ісаї 5:30; Луки 21:25), підніметься на дибки й ринеться на суходіл (Аввакума 3:10; Об'явлення 12:15), спалахне (Амоса 7:4) й закипить (Йова 41:23). Коментуючи тексти 2 Петра 3:7–10, автор праці [Л. 19] висуває досить дивовижну версію подій:
"Ця пожежа буде результатом термоядерної ланцюгової реакції (з якої причини вона виникне??). При цій реакції вода, розкладаючись на кисень і водень, буде прекрасним пальним матеріалом. Тому, висловлюючись простою мовою, моря та океани, як і інші водні басейни, буквально згорять …” (с. 860).
Ні. Висловлюючись простою мовою, вони буквально НЕ згорять. Проте окремі акваторії Світового океану та регіони справді закиплять. Це станеться у зонах підводних вулканів, що прокинулися, місцях падінь астероїдів, а також у спровокованих термічними вибухами ділянках рифтових тектонічних сейсморозривів,– геологічних розломів завдовжки понад 1 000 км.
Крізь глибинні розломи земної кори в місцях імпактних кратерів, розривів та підводного вулканізму океанічна вода проникне до надзвичайно гарячих і місцями частково розплавлених порід верхньої мантії. Інтенсивно нагріваючись та піднімаючись угору, вона вируватиме й закипатиме внаслідок стрімкого падіння гідростатичного тиску, утворюючи на поверхні гігантські парові маси (бульбашки).
Сейсмічні ударні хвилі та підводний термальний сплеск запустять лавиноподібну "клатратну катастрофу" – масове дегазування метангідратів під океанічним дном та в зоні вічної мерзлоти. Мільярди й десятки мільярдів кубометрів метану (CH4), вириваючись на поверхню, перетворять воду на сиву піну й створять вибухонебезпечну газову подушку над акваторіями. Розчинення супутнього CO2 у воді спричинить різке закислення океану (падіння pH), а запалений небесним вогнем CH4 охопить поверхню морів полум'ям (Амоса 7:4).
Гази з гідратів, стрімко піднімаючись вгору, "закип'ятять" воду й перетворять її на піну, яку автор Книги Йова називає «котел з киплячим (маззю) зіллям» (Йова 41:23, точніше "варевом", як передає Масоретський текст). Такий ефект створиться завдяки шару вулканічної пемзи, золи, сажі та імпактного пилу, що плаватимуть на поверхні океану (моря) під час його активного барботажу.
Згодом над поверхнею ця горюча газова суміш спалахне від небесного вогню (Амоса 7:4). Горітимуть і океани, що вирують від геотермальної люті, і приземне повітря через потрапляння в атмосферу метану, етану, пропану, сірководню та інших газів з підводних океанічних гідратних покладів (зокрема в Чорному морі) та інших газонасичених осадових порід (зокрема гірських).
Продукти цього масштабного горіння у вигляді щільного смогу піднімуться до стратосфери, змішаються з пилом пустель та вулканічними викидами, спричинивши ефект "глобального затемнення атмосфери". Понад те, внаслідок цунамі та сейсмічних зрушень "втечуть" (тобто зануряться або суттєво змістяться) острови, обрушаться гори та впадуть фортифікаційні й міські стіни.
Саме про це йдеться у видінні Іоанна та пророцтві Єзекіїля. «І зник (втік) кожен острів ("зникли всі острови", переклади [Л.18, 22]), і не стало гір» (Об'явлення, 16:20). «Валитимуться (обрушаться) гори, і розпадатимуться
скелі, а всі стіни впадуть на землю» (Єзекіїля 38:20).
Багаторазово зросте активність діючих вулканів, прокинуться давно згаслі й утворяться нові, як написано: «Від одного Твого погляду земля тремтить; а доторкнешся до гір, і вони почнуть диміти» (Псалми 104:32). Вулкани димітимуть й вируватимуть, мов казан на вогні, і згорять у полум'ї, наче кущі (Ісаї 64:2, пер. [Л.18]). Як то кажуть, "Одна біда не згасне, як інша розгориться".
13. Сейсмічна гроза
Як і було обіцяно: «Земля цілком буде зруйнована,– земля (розпадається, розколюється) повністю буде розтрощена,- земля труситиметься (захиталась, тремтить) до основ» (Ісаї 24:19, "в різні боки розповзеться" переклад [Л.24]).
Згодом, заливаючи провали, розломи й тріщини, обрушаться величезні хвилі водних мас: «безодня морська заревіла і підняла свої хвилі вгору» (Аввакума 3:10, переклад [Л.22]), руйнуючи узбережжя і затоплюючи материки.
Струменями ринуть сльози з очей нашої Землі-годувальниці, з надр фонтанами заб'ють підземні накопичення вод, нафти й газу; немов віск розтане тремтяче обличчя її (Михея 1:4, Псалми 97:4, 5), вирівняється рельєф поверхні (Ісаї 40:4).
Інтенсивність цього потужного удару поблизу епіцентру сягатиме граничних XII балів за Європейською макросейсмічною шкалою ЕMS-98. Навіть на значній відстані від місця імпакту катастрофічні струси супроводжуватимуться вираженими хвилеподібними коливаннями поверхні ґрунту з висотою хвиль від 0,3 м до 1 метру.
Саме про такі макросейсми планетарного масштабу йдеться в Біблії. «Я глянув на гори, а вони тремтять (всі пагорби хитаються), і зрушились усі (пагорби) узгір’я» (Єремії 4:24), що стане наслідком лиха з півночі й великої руйнації (Єремії 4:6) під час Явлення Господнього (теофанії).
скелі, а всі стіни впадуть на землю» (Єзекіїля 38:20).
Багаторазово зросте активність діючих вулканів, прокинуться давно згаслі й утворяться нові, як написано: «Від одного Твого погляду земля тремтить; а доторкнешся до гір, і вони почнуть диміти» (Псалми 104:32). Вулкани димітимуть й вируватимуть, мов казан на вогні, і згорять у полум'ї, наче кущі (Ісаї 64:2, пер. [Л.18]). Як то кажуть, "Одна біда не згасне, як інша розгориться".
13. Сейсмічна гроза
У День Господній вогонь спалить повітря, накинувшись на землю й воду, але багатоденна злива приборкає бурхливе полум'я. У свою чергу, вода захопить суходіл, але сама спалахне в океанах та морях і гіперганами підніметься в повітря.
Однак не тотальна битва розлючених стихій виявиться основною причиною багатьох лих, а небачено великий струс (Об'явлення 16:18–20) імпактного походження, спричинений падінням масивного космічного тіла (8:8, 9:1–2). Мегасейсм виникне внаслідок механічного та термічного вибуху при падінні масивного астероїда: «наче велика гора, охоплена вогнем, була вкинута в море» (Об'явлення 8:8).
У зоні удару миттєво виділиться величезна кількість енергії (Q ≈ 5 × 10²⁴ Дж). Вивільнена енергія такого порядку спричинить фундаментальні деформації земної кори, глобальні коливання її поверхні, зсуви континентальних мас, зрушення літосферних плит та поширення геоударної хвилі у вигляді пружних коливань по всій кулі – виникне глобальний транс-планетарний мегасейсм (земле- та моретрус, Аггея 2:6).
Розрахункова магнітуда такого великого землетрусу може сягнути M ≈ 12-13, а його енергія буде на кілька порядків більшою за енергію найсильніших струсів, зафіксованих в історії людства. Для порівняння: щорічне виділення всієї сейсмічної енергії Землі становить ≈ 1019 Дж [Л.13], тоді як під час утворення одного астероїдного кратера діаметром 250 км вивільняється приблизно 1024 Дж.
Такий рівень вивільненої енергії спричинить масштабну деформацію літосфери та активацію численних тектонічних розломів. Літосфера відповість не просто поштовхами, а хвилеподібною деформацією всієї планетарної поверхні з амплітудою вертикальних коливань, яка поблизу зони найбільшого впливу може сягати кількох метрів, а навіть у віддалених сейсмічно спокійних регіонах – десятків сантиметрів і більше.
Ось чому апостол Іоанн називає майбутній мегаземлетрус "великим", небувалим за всю історію існування людства (Об’явлення 6:18). Він викличе повсюдні тектонічні коливання (Луки 21:11) навіть у тих регіонах, де їх ніколи не фіксували.
Серії велетенських сейсмічних поштовхів, спровокованих ударом з космосу, зруйнують шляхи, мости, греблі, дамби і міста, зсунуть гори та острови (Об'явлення 6:14) у серце морів (16:20; Псалми 46:3), кардинально змінять макро- й мікрорельєф та розколють суходіл.
Однак не тотальна битва розлючених стихій виявиться основною причиною багатьох лих, а небачено великий струс (Об'явлення 16:18–20) імпактного походження, спричинений падінням масивного космічного тіла (8:8, 9:1–2). Мегасейсм виникне внаслідок механічного та термічного вибуху при падінні масивного астероїда: «наче велика гора, охоплена вогнем, була вкинута в море» (Об'явлення 8:8).
У зоні удару миттєво виділиться величезна кількість енергії (Q ≈ 5 × 10²⁴ Дж). Вивільнена енергія такого порядку спричинить фундаментальні деформації земної кори, глобальні коливання її поверхні, зсуви континентальних мас, зрушення літосферних плит та поширення геоударної хвилі у вигляді пружних коливань по всій кулі – виникне глобальний транс-планетарний мегасейсм (земле- та моретрус, Аггея 2:6).
Розрахункова магнітуда такого великого землетрусу може сягнути M ≈ 12-13, а його енергія буде на кілька порядків більшою за енергію найсильніших струсів, зафіксованих в історії людства. Для порівняння: щорічне виділення всієї сейсмічної енергії Землі становить ≈ 1019 Дж [Л.13], тоді як під час утворення одного астероїдного кратера діаметром 250 км вивільняється приблизно 1024 Дж.
Такий рівень вивільненої енергії спричинить масштабну деформацію літосфери та активацію численних тектонічних розломів. Літосфера відповість не просто поштовхами, а хвилеподібною деформацією всієї планетарної поверхні з амплітудою вертикальних коливань, яка поблизу зони найбільшого впливу може сягати кількох метрів, а навіть у віддалених сейсмічно спокійних регіонах – десятків сантиметрів і більше.
Ось чому апостол Іоанн називає майбутній мегаземлетрус "великим", небувалим за всю історію існування людства (Об’явлення 6:18). Він викличе повсюдні тектонічні коливання (Луки 21:11) навіть у тих регіонах, де їх ніколи не фіксували.
Серії велетенських сейсмічних поштовхів, спровокованих ударом з космосу, зруйнують шляхи, мости, греблі, дамби і міста, зсунуть гори та острови (Об'явлення 6:14) у серце морів (16:20; Псалми 46:3), кардинально змінять макро- й мікрорельєф та розколють суходіл.
Як і було обіцяно: «Земля цілком буде зруйнована,– земля (розпадається, розколюється) повністю буде розтрощена,- земля труситиметься (захиталась, тремтить) до основ» (Ісаї 24:19, "в різні боки розповзеться" переклад [Л.24]).
Згодом, заливаючи провали, розломи й тріщини, обрушаться величезні хвилі водних мас: «безодня морська заревіла і підняла свої хвилі вгору» (Аввакума 3:10, переклад [Л.22]), руйнуючи узбережжя і затоплюючи материки.
Струменями ринуть сльози з очей нашої Землі-годувальниці, з надр фонтанами заб'ють підземні накопичення вод, нафти й газу; немов віск розтане тремтяче обличчя її (Михея 1:4, Псалми 97:4, 5), вирівняється рельєф поверхні (Ісаї 40:4).
Інтенсивність цього потужного удару поблизу епіцентру сягатиме граничних XII балів за Європейською макросейсмічною шкалою ЕMS-98. Навіть на значній відстані від місця імпакту катастрофічні струси супроводжуватимуться вираженими хвилеподібними коливаннями поверхні ґрунту з висотою хвиль від 0,3 м до 1 метру.
Саме про такі макросейсми планетарного масштабу йдеться в Біблії. «Я глянув на гори, а вони тремтять (всі пагорби хитаються), і зрушились усі (пагорби) узгір’я» (Єремії 4:24), що стане наслідком лиха з півночі й великої руйнації (Єремії 4:6) під час Явлення Господнього (теофанії).
«Перед Ним тремтять гори, і тануть узгір’я (пагорби). Від Його присутності хитається (коливається, здіймається) земля та Всесвіт, у страху всі його мешканці» (Наума 1:5), коли Ель Шаддай відвідає їх в бурі, вихорі та хмарах пилу й пороху (вірш 3).
«Тож хіба немає від чого захитатися (здригнутися, похитнутись, затрястись) землі ... Хіба вся вона не збуриться (захвилюється), як води ріки, виходячи з берегів, і не осяде ("чи не стане колихатися" пер. [Л.24]), як ріка Ніл у Єгипті?» (Амоса 8:8; Псалми 60:4), у той День (Амоса 8:9).
Як бачимо, біблійні пророки описують хвилеподібні підйоми та опускання суходолу, через які зміщуватимуться острови й гори, з гуркотом зрушуючи зі своїх місць (Об'явлення 6:14), піднімаючись на дибки й обвалюючись у долини (Єзекіїля 38:20; Ісаї 40:4; Михея 1:4; Авакума 3:6). А пагорби підстрибуватимуть, наче молоді бички, і могутні дерева кидатиме то вгору, то вниз, вони ламаються як сірники (Псалми 29:4–6).
«Тож хіба немає від чого захитатися (здригнутися, похитнутись, затрястись) землі ... Хіба вся вона не збуриться (захвилюється), як води ріки, виходячи з берегів, і не осяде ("чи не стане колихатися" пер. [Л.24]), як ріка Ніл у Єгипті?» (Амоса 8:8; Псалми 60:4), у той День (Амоса 8:9).
Як бачимо, біблійні пророки описують хвилеподібні підйоми та опускання суходолу, через які зміщуватимуться острови й гори, з гуркотом зрушуючи зі своїх місць (Об'явлення 6:14), піднімаючись на дибки й обвалюючись у долини (Єзекіїля 38:20; Ісаї 40:4; Михея 1:4; Авакума 3:6). А пагорби підстрибуватимуть, наче молоді бички, і могутні дерева кидатиме то вгору, то вниз, вони ламаються як сірники (Псалми 29:4–6).
Поза всяким сумнівом, цей катаклізм вибухне в день всесвітньої сейсмічної бурі наприкінці існування цього людського роду (Об'явлення 16:18) у час Великого Богоявлення (Наума 1:3–5; Авакума 3:3–6). І навіть якщо провидці сповіщали про події, близькі до їхнього часу, вони водночас могли пророкувати про подібні до них, але набагато масштабніші та віддаленіші есхатологічні звершення – за принципом "пророчої перспективи".
14. Майбутня катастрофа очима пророка
У Новому Заповіті про майбутні великі астрономічні знамення, особливо жахливі явища на небі та повсюдні руйнівні землетруси, фрагментарно сповіщає Господь Ісус Христос (Луки 21:11). Пророк же Ісая систематизує й фіксує сукупність цих загадкових катастрофічних перипетій.
• Єдине у своєму роді хитання неба (Ісаї 13:13, а), коли спадуть, зітліють і зникнуть «усі небесні сили» (34:4, в інших перекладах: "світила", "зірки", "небесне воїнство") – у науковій інтерпретації цього образу – метеорні тіла.
• Рідкісний мегаструс літосфери, від якого «зрушиться зі свого місця земля» (Ісаї 13:13) – у сучасному фізичному розумінні планета зазнає масштабних змін геодинамічного стану: коливань земної кори, зміщень літосферних плит, положення географічних полюсів тощо, а також навіть незначних змін параметрів обертання Землі та її орбіти;
• Глобальний тектонічний розлом: літосфера потрясеться, трісне, розповзеться ніби зорана гігантським плугом. «Земля цілком буде зруйнована,- земля (розпадається, розколюється) повністю буде розтрощена,– земля труситиметься (захиталась, тремтить) до основ» (Ісаї 24:19, "в різні боки розповзеться", переклад [Л.24]).
• Потужні нестримні коливання суходолу. «Наче п'яниця, хитатиметься, заточуючись, земля, гойдатиметься мов колиба» (Ісаї 24:20а);
• Незворотна деформація рельєфу. Внаслідок потужних коливань, тектонічних деформацій, обвалів та зсувів гори й пагорби місцями знизяться назавжди. Наша мандрівниця, наче п'яниця, «впаде, і вже не підійметься!» (Ісаї 24:20б). Тоді здійсниться заклик пророка: «Кожна долина нехай підніметься, а кожна гора та пагорб – понизяться» (40:4), скелі кришаться, а гори тріскаються, вони розтануть (64:1);
• Руйнування інфраструктури. «Спустошене (зруйноване) спорожніле місто,– всі будинки замкнені (точніше, "двері завалені", пер. [Л.18]),– ввійти в них неможливо» (Ісаї 24:10);
• Гідрологічний колапс: «і зникне вода моря, ріка пересохне,– вона висохне» (Ісаї 19:5, 6); інші водні артерії докорінно змінять свої русла;
• Повсюдне "ув'язнення" небесних і земних сил. Воїнство на висоті та мирські царі «будуть зібрані разом, як в'язні, у льосі» (Ісаї 24:19-22; в інших перекладах: "у ямі", "у рову");
• Виявлення пролитої крові на поверхні землі. «Земля явить пролиту на ній кров і не приховуватиме своїх вбитих» (Ісаї 26:21, переклад [Л.22]). Із контексту випливає, що йдеться не про буквальну кров давно вбитих людей; земля, яка зазвичай приховує померлих у могилах, у той День відкриє їхні кістки (порівняйте з Єремії 8:1).
Але що міг бачити пророк на поверхні землі, описуючи її як таку, що «явить пролиту на ній кров»? Можливо, криваво-червону рідину, яка утвориться після змішування дощової води з червоним пилом пустель та дрібнодисперсними залізовмісними частинками й продуктами їхнього високотемпературного окиснення, принесеними на поверхню атмосферними та імпактними викидами.
Від побаченого у видінні (1:1) пророк у розпачі вигукує: «Страх (жах), яма (страшна) і пастка (петля, силок) на тебе, мешканцю землі" (Ісаї 24:17). У цю мить, той, "хто втікатиме від страшного крику (жаху), впаде в яму ("багато хто проваляться в ями", пер. [Л.18]), а хто вилізе з ями, потрапить у (петлю, мережі) пастку» (вірш 18).
Доцільно зауважити, що вірші 17–18 містять виразну алюзію на традиційний метод полювання стародавніх євреїв – ловчі ями, прикриті замаскованими сітками [Л. 1, с. 583]. У подібні пастки несподівано потраплятимуть мешканці планети (Псалми 141:7), адже під їхніми ногами несподівано утворюватимуться тріщини й провали, які місцями можуть сягати десятків метрів завширшки, сотень метрів завглибшки та кількох кілометрів завдовжки.
У ці провалля зсуватимуться дерева, кинутий автотранспорт, мости, покинуті будинки, міські квартали; туди виливатимуться озера й падатимуть річки; проваляться цілі ділянки суходолу та океанічного дна. У дикому танці зчепляться всі чотири стихії: земля змішається з водою, повітря – з вогнем, а полум'я захлесне суходіл. Виникне унікальна гримуча суміш із пилу, попелу, піску, каміння, гарячого кривавого дощу, величезного граду, суцільної темряви та яскравих блискавок.
15. Блискавки
Блискавки являють собою потужні електричні розряди в атмосфері (мал. 4), які виникають внаслідок накопичення та розділення електричних зарядів. Їх довжина може сягати десятків кілометрів, діаметр світного каналу – кількох сантиметрів, а тривалість – частки секунди.
Енергія одного потужного блискавичного розряду може сягати мільярдів джоулів, електрична напруга – сотень мільйонів вольт, сила струму – від десятків до сотень тисяч ампер.
Формування каналу блискавки відбувається дуже швидко: ступінчастий лідер поширюється зі швидкістю порядку сотень–тисяч кілометрів за секунду, а зворотний удар – значно швидше.
Блискавка супроводжуються сліпучим спалахом світла та гучним звуковим імпульсом (громом), який виникає внаслідок миттєвого нагрівання повітря до близько 30 000 °C та його вибухового розширення. Як каже народна мудрість: "Спочатку блиск, за блиском – тріск, за тріском – переляк". Традиційні атмосферні розряди посиляться розрядами екстремального класу – "суперболтами" (superbolts), сила струму в яких може досягати 300–500 кА.
Грандіозна трибоелектризація, а саме електризація частинок під час їхніх зіткнень і тертя, спричинених рухом попелу, імпактного пилу та мікрокрапель розплавлених речовин у повітрі, створить умови для надзвичайно потужних електричних статичних розрядів. Атмосфера перетвориться на велетенський генератор, мільйони вулканічних та імпактних блискавок мереживом вкриють небо, спікаючи ґрунт і залишаючи на скелях розгалужені фульгурити.
Це науковий факт: блискавки та грім під час грози породжуються природними атмосферними процесами, а не міфологічним Зевсом чи Перуном. Проте майбутні грандіозні атмосферні явища, згідно з видінням апостола Іоанна, супроводжуватимуть не звичайну грозу, а небачений за силою катастрофічний комплекс атмосферних і геофізичних явищ, кульмінацією якого стане мегаструс літосфери.
«І зчинилися (засяяли) блискавки (точніше "світло", переклад [Л.11]), голоси (гуркіт) і громи, і стався великий (сильний, страшний) землетрус, якого ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі: такий землетрус, такий потужний!» (Об’явлення 16:18; 8:5, 11:19).
Чому ж тайновидець, описуючи блискавки, грім та глобальне потрясіння, не згадує звичні грозові хмари, які накопичують електричний заряд у гомосфері (приміром, Єремії 10:13; Псалми 135:7). Це може означати, що під вказаними явищами маються на увазі передусім сліпучі оптичні спалахи й ударні хвилі від вибухів суперболідів у повітрі, а не лише знайомий йому природний атмосферний процес.
Невже сказане означає відсутність справжніх грозових хмар і відповідних іскрових розрядів у День Господній? Зовсім ні. Електричні розряди будуть надзвичайно інтенсивними, адже пророк бачив: «взяв Ангел кадильницю, наповнив її вогнем (палаючим вугіллям) з жертовника та й кинув на землю» (Об'явлення 8:5).
В межах запропонованої фізичної реконструкції термічна сублімація та випаровування матеріалу цієї "кадильниці" могла б спричинити надмірну іонізацію та запиленість атмосфери мікрочастинками вільного заліза. Згодом до неї додадуться колосальні обсяги високоелектризованих частинок попелу й водяної пари, масово викинутих під час глобального вулканізму та падіння палаючої космічної гори в море (Об'явлення 8:8).
У результаті численні потужні блискавки можуть накрити небосхил, мов сяюча велетенська сітка, залишаючи в місцях ударів у ґрунті та гірських породах оплавлені сліди у вигляді фульгуритів. Ці розряди супроводжуватимуться трубним гуркотом, вогнем, землетрусами, криваво-червоними дощами (Об'явлення 8:7), випаде загадково аномальний "великий град" (11:19).
16. Унікальні опади
Нові випробування починаються тоді, коли становище й без того критичне. Апостол бачив: «зчинилися (засяяли)блискавки, (пролунали) голоси (гуркіт) громи (загримів грім), землетрус», потім випав «великий град»
(Об’явлення 11:19).
Іншими словами, утворення льоду в атмосфері відбудеться після імпакту, який спричинив сильний сейсмічний поштовх, гуркіт та іскрові розряди. З іншого видіння (Об’явлення 16:21) дізнаємося про масу опадів, це брили льоду масою приблизно 35 кг, для яких характерний діаметр ≈ 0,4 метра!
Можливо, Іоанн помилився або перебільшив? Адже в сучасній природі не буває опадів у вигляді крижаних куль такою величезною масою, зазвичай їхній розмір становить від 1 мм до кількох сантиметрів. Ні, пророк не помилився: розрахунки показують, що утворення та утримання таких крижаних брил у принципі не суперечить законам фізики.
Так, щоб утримати в повітрі крижану брилу діаметром 0,4 метра і масою близько 35 кг (Об'явлення 16:21), висхідний потік у хмарі, як показують розрахунки, повинен мати вертикальну швидкість порядку 100 м/с (360 км/год) або більше.
На Землі такі умови теоретично можуть виникати в екстремальних конвективних системах, зокрема в гіперганах – мегаураганах, здатних формуватися над надзвичайно гарячими ділянками океану з температурою понад 50 °С. У їхньому центрі величезні маси водяної пари підніматимуться у верхні шари стратосфери, повертаючись на землю у вигляді нищівного крижаного бомбардування.
Слово «град» зустрічається у грецькому тексті книги Апокаліпсис 4 рази, і підстав приписувати йому інше значення немає. Більше того, серед п'яти покарань Божого суду, перерахованих у Третій сивіліній книзі, вказаний "град жахливий" (Книги Сивілл 3:691), цей катаклізм згадано також у 3-й Книзі Ездри (3 Ездри 15:13, 41).Фізичними наслідками описаного Іоанном падіння в море палаючої гори (Об'явлення 8:8), яку в цій статті розглянуто як астероїд, також стануть:
Утворення на поверхні океану колосальної зони з киплячою рідиною та перегрітою парою;
Гігантський залповий турбулентний викид у тропосферу та стратосферу водяної пари й крапель на висоту до 30 км і більше;
Виникнення великомасштабних вихорів-гіперганів, які закидатимуть у вищі шари атмосфери колосальні об'єми води, піску й пилу.
На висотах з низькими температурами (від –1°С до − 60°С) відбудуться фазові перетворення: пара перейде в рідкий стан, рідина – у твердий. На зародках, ядрах нуклеації (порошинках, частинках морської солі, мікроорганізмах) формуватимуться снігові й крижані кристали кулястої чи неправильної форми. За рахунок поступового намерзання та злиття переохолоджених крапель ці крижані утворення стрімко збільшуватимуться в розмірах.
Усередині цих "крижаних бомб" можуть опинитися пісок, камінці, шматки дерева та інші уламки. Шматки льоду поступово зростатимуть у діаметрі до 0,4 метра і більше завдяки тривалій утримуваній здатності потужних висхідних повітряних потоків усередині вихору.
Давид, описуючи теофанію (Псалми 18:8-16), поряд із землетрусом, жаріючим вугіллям та вогнем, що падають з неба, згадує град Господній (вірші 13, 14). Брили льоду Йехезкейл називає «град» (Єзекіїля 13:11-13, 38:22), а потужний вихор – "спустошлива (бурхлива) буря" (13:11), "буде сильний вітер і прийде смерч, і звалиться стіна", переклад [Л.18].
Наві Йешайа бачить руйнівні наслідки падіння замерзлої води та зливового дощу: «сховище брехні знищить град, а (укриття ваше) потаємні місця фальші затопить вода» (Ісаї 28:17; 28:2), коли пройде вражаючий бич – «всепоглинаюче лихо» (вірші 15, 22).
Бо «сила Господня – буря з великим дощем і великим градом» (Ісаї 30:30, пер. [Л.18]; дивіться також 29:6). Буря, злива й великі шматки льоду, наче ікла, які випадають з пащі дракона, обрушаться на землю навесні. Коли заколоситься ячмінь, а пшениця ще не дозріє – подібно до днів єгипетських кар (Вихід 9:31-33).
Виникає питання: чому пророки нічого не кажуть про сніг, який, за логікою, мав би випадати у великій кількості? Вони про нього нічого не повідомляють, а описують лише проливну зливу та аномально великий град (Об'явлення 8:7; Єзекіїля 13:13; Ісаї 30:30). Насправді у День Господній випаде багатоденна злива, але аж ніяк не сніг. Це випливає з наступних міркувань.
Наві Йешайа бачить руйнівні наслідки падіння замерзлої води та зливового дощу: «сховище брехні знищить град, а (укриття ваше) потаємні місця фальші затопить вода» (Ісаї 28:17; 28:2), коли пройде вражаючий бич – «всепоглинаюче лихо» (вірші 15, 22).
Бо «сила Господня – буря з великим дощем і великим градом» (Ісаї 30:30, пер. [Л.18]; дивіться також 29:6). Буря, злива й великі шматки льоду, наче ікла, які випадають з пащі дракона, обрушаться на землю навесні. Коли заколоситься ячмінь, а пшениця ще не дозріє – подібно до днів єгипетських кар (Вихід 9:31-33).
Виникає питання: чому пророки нічого не кажуть про сніг, який, за логікою, мав би випадати у великій кількості? Вони про нього нічого не повідомляють, а описують лише проливну зливу та аномально великий град (Об'явлення 8:7; Єзекіїля 13:13; Ісаї 30:30). Насправді у День Господній випаде багатоденна злива, але аж ніяк не сніг. Це випливає з наступних міркувань.
Снігові кристали, що утворюватимуться у високих холодних шарах атмосфери, будуть танути і частково випаровуватись під час проходження крізь значно тепліші нижні шари (+50 °С ... +400 °С). Водночас водяна пара та краплі, потрапляючи у відносно холодніші шари атмосфери, знову конденсуватимуться.
Розігрів атмосфери відбуватиметься внаслідок надходження гарячих продуктів імпактних викидів, розпечених газів, а також теплоти й продуктів масштабних пожеж, вивержень вулканів, вибухів супервулканів тощо. Додаткова теплота – прихована теплота конденсації – виділятиметься під час переходу величезної кількості водяної пари в рідкий стан, підтримуючи потужні конвективні потоки.
Внаслідок різкого підвищення температури відносна вологість повітря в нижніх шарах атмосфери знизиться, однак загальний вміст водяної пари залишатиметься аномально високим. За таких умов звичайна структура дощових хмар буде порушена, а опади формуватимуться переважно в потужних конвективних системах і вихорах.
17. Про яку "кров" йдеться?
В одному з одкровень апостол Іоанн бачив феноменальний природний ефект – одночасне падіння на землю вогню, шматків льоду та загадкової червоної рідини: «І засурмив перший (ангел),– і зірвалися (посипався) град та вогонь, перемішані з кров'ю, і впали на землю» (Об'явлення 8:7).
У контексті запропонованої автором реконструкції, провидець у розділі 8 донауковою мовою описує явища, які можна інтерпретувати як падіння метеоритів, болідів та астероїдів («вогонь» у вірші 7). Їхній політ, що струшує небосхил трубним гуркотом ударних хвиль, та імпакти виявляться причиною подальшого утворення незліченних брил льоду в атмосфері (дивіться §16).
Зачекайте. Звідки серед безпрецедентної суміші дивних природних опадів з величезного граду та вогню візьметься таємнича кров? І як пов'язати це з наступним знаменням: «третина моря стала кров'ю»? (Об'явлення 8:8).
У контексті запропонованої автором реконструкції, провидець у розділі 8 донауковою мовою описує явища, які можна інтерпретувати як падіння метеоритів, болідів та астероїдів («вогонь» у вірші 7). Їхній політ, що струшує небосхил трубним гуркотом ударних хвиль, та імпакти виявляться причиною подальшого утворення незліченних брил льоду в атмосфері (дивіться §16).
Зачекайте. Звідки серед безпрецедентної суміші дивних природних опадів з величезного граду та вогню візьметься таємнича кров? І як пов'язати це з наступним знаменням: «третина моря стала кров'ю»? (Об'явлення 8:8).
Автор праці [Л.14] припустив,"страшний град поб'є безліч живих істот, птахів, тварин і навіть людей, а неймовірної сили вітер підхопить їхню кров і змішає з градом. Таким чином град буде певною мірою червоним" (с. 105).
Ця версія стикається з низкою серйозних фізичних труднощів, як і гіпотеза про те, що третина океану забарвиться в червоний колір через масову загибель морських тварин, побитих метеором [Л. 14, с. 106]. У тексті Об'явлення образ крові, ймовірно, пов'язаний із тогочасним біблійним і культурним уявленням про кров:
Вона служить засобом ритуального очищення (Левіт 17:11; [Л. 15, с. 127]);
У біблійній традиції описано також надприродне перетворення води на кров, у неї можуть перетворюватися інші речовини, які раптово змінюють свій колір на червоний [Л. 1, с. 567]. Наприклад, у випадку, згаданому в Книзі Вихід (Шемот): «Як тільки вода торкнеться землі, вона відразу ж перетвориться на кров» (Вихід 4:9; [Л. 18]).
Можливо й так, але що саме бачив апостол Іоанн? Про яку рідину, пролиту в Йом Адонай (День Господній) народами, пророкує Цефанйа? (Софонії 1:17). Ще один таємновидець, в тому ж дусі, пише про візит Господа (Ісаї, 63:1-6) так. «Я топтав народи в Моєму гніві, нищив (ломав, трощив) їх у Своєму обуренні (люті). Я пролив їхню кров на землю!» (вірш 6).
Важко уявити, але, якщо розуміти цей образ буквально, кров людей, розтоптаних на землі, проллється саме зверху (Об'явлення 8:7; Єзекіїля 32:6). Такий кривавий дощ із градом та вогнем хлюпає наче з утроби неба, розірваного червоним драконом (Об'явлення 12:3), розпоротого рогами багряного звіра з безодні (17:16).
Важко уявити, але, якщо розуміти цей образ буквально, кров людей, розтоптаних на землі, проллється саме зверху (Об'явлення 8:7; Єзекіїля 32:6). Такий кривавий дощ із градом та вогнем хлюпає наче з утроби неба, розірваного червоним драконом (Об'явлення 12:3), розпоротого рогами багряного звіра з безодні (17:16).
Подібну картину майбутнього Єгипту провидить старозавітний наві, передаючи пряму промову Бога. «Я на гори кров твою виллю, вона землю всю просочить і наповнить собою річки» (Єзекіїля, 32:6, переклад [Л.18]). Образно кажучи, вона рине потоками з гір, наповнить річки й затопить долини.
Чи існує наукове пояснення цього загадкового й унікального "крововиливу" з неба? Якщо так, то яка речовина могла б надати атмосферним опадам характерного криваво-червоного кольору?
Чи існує наукове пояснення цього загадкового й унікального "крововиливу" з неба? Якщо так, то яка речовина могла б надати атмосферним опадам характерного криваво-червоного кольору?
18. Фізико-хімічний процес
Багато космічних тіл, котрі досягають Землі у вигляді метеоритів, містять хімічний елемент Fe (залізо), причому в залізних метеоритах він переважно перебуває у металевій формі, як сплав із нікелем. Вміст заліза сильно залежить від типу метеоритної речовини: залізні метеорити можуть містити понад 90% Fe, тоді як у кам'яних метеоритах залізо значною мірою входить до складу силікатів та інших мінералів.
На відміну від Землі, де залізо в природі переважно перебуває у зв'язаному стані – в складі оксидів (червоний мінерал гематит Fe₂O₃, магнітний магнетит Fe₃O₄, бурий лимоніт 2Fe₂O₃ × 3H₂O та інших "залізних руд"), – у метеоритній речовині значна його частина перебуває у вільному самородному стані.
Дрібні метеорні тіла, пролітаючи крізь гомосферу, втрачають до 100% своєї маси від абляції (процесу випаровування, плавлення та механічного руйнування від тертя повітря). Середні тіла, які долітають до поверхні як метеорити, залежно від їхньої маси, швидкості та складу можуть втрачати під час атмосферного входу від 50% до 90% і більше своєї початкової маси.
Астероїди, пролітаючи через земну атмосферу, втрачають значно меншу частку своєї маси, але під час зіткнення випаровуються повністю або майже повністю. Для астероїда масою 5 трильйонів тонн можна оцінити потенційну кількість імпактної речовини, що перейде в атмосферу у вигляді пари, первинного імпактного пилу та атмосферних аерозолів (частинок розміром від 0,1 мкм до 100 мікрон) порядком величин від 0,5 до 5 трильйонів тонн; більш точне значення залежить від параметрів імпактної події.
Таким чином виникає колосальна кількість дрібнодисперсного метеоритного та імпактного матеріалу. На цих мікрочастинках (зокрема залізних) конденсується гаряча пара води, піднята в повітря під час зіткнення. За наявності води та кисню відбуватимуться інтенсивні окисно-відновні реакції, внаслідок яких можуть утворюватися червоно-бурі оксиди та оксигідроксиди заліза.
Ця "іржа" може забарвити краплі дощу та градини надзвичайних розмірів у багряний колір. Тому апостол Іоанн бачить, як після падіння "небесної кадильниці", «вчинилися (зробилися) град та вогонь, перемішані з кров'ю, і впали на землю» (Об'явлення 8:7; Псалми 18:14).
Від виливу другої чаші «стала (зробилася) кров, наче (як би) в мерця, і вимерла кожна жива душа, яка в морі» (Об'явлення 16:3). Червона рідина з'явиться як угорі, так і внизу – точно за обітницею Господа: «Я покажу ознаки (знамення, дива) на небі й на землі,– кров, вогонь і стовпи (клуби) диму» (Йоіла 3:3).
Щоб пересвідчитись у правильному розумінні видінь біблійних пророків, потрібно пояснити подвійний механізм виникнення "кривавих вод":
По-перше, поверхня водних басейнів може набути темно-червоного кольору завдяки залізовмісним частинкам, принесеним атмосферними та пило-піщаними потоками. По-друге, рідина, смердюча через трупи розкладених організмів, стане надзвичайно каламутною та насиченою завислими частинками – зовні нагадуючи зсілу кров мерця – за рахунок надходження в неї трильйонів тонн мінерального пилу, вулканічного попелу та дрібних частинок гірських порід. Через ці опади річки тектимуть повільно, мов олія.
Від гострої нестачі кисню у цій рідкій рудій каші задихатимуться прибережні мешканці водойм. Інша частина морських організмів, за описом Об'явлення – третина, може загинути внаслідок: аномально високої температури, гідродинамічних ударних хвиль та різкого локального й регіонального закислення, після падіння гори-астероїда в гідросферу (Об'явлення 8:8–9).
Таким чином виникає колосальна кількість дрібнодисперсного метеоритного та імпактного матеріалу. На цих мікрочастинках (зокрема залізних) конденсується гаряча пара води, піднята в повітря під час зіткнення. За наявності води та кисню відбуватимуться інтенсивні окисно-відновні реакції, внаслідок яких можуть утворюватися червоно-бурі оксиди та оксигідроксиди заліза.
Ця "іржа" може забарвити краплі дощу та градини надзвичайних розмірів у багряний колір. Тому апостол Іоанн бачить, як після падіння "небесної кадильниці", «вчинилися (зробилися) град та вогонь, перемішані з кров'ю, і впали на землю» (Об'явлення 8:7; Псалми 18:14).
Від виливу другої чаші «стала (зробилася) кров, наче (як би) в мерця, і вимерла кожна жива душа, яка в морі» (Об'явлення 16:3). Червона рідина з'явиться як угорі, так і внизу – точно за обітницею Господа: «Я покажу ознаки (знамення, дива) на небі й на землі,– кров, вогонь і стовпи (клуби) диму» (Йоіла 3:3).
Щоб пересвідчитись у правильному розумінні видінь біблійних пророків, потрібно пояснити подвійний механізм виникнення "кривавих вод":
Атмосферний: дрібнодисперсне залізо та інші залізовмісні частинки метеоритного пилу, взаємодіючи з водяною парою та киснем, можуть окиснюватися з утворенням дрібних частинок оксидів і оксигідроксидів заліза. Потрапляючи в краплі води, вони нададуть атмосферним опадам криваво-червоне або червоно-буре забарвлення (Об'явлення 8:7).
Біогеохімічний: випадіння трильйонів тонн залізистого пилу в океан спричинить локальне та регіональне "удобрення" вод залізом. Це може зумовити масштабне цвітіння фітопланктону, зокрема за сприятливих умов – деяких видів динофлагелятів, частина яких здатна утворювати токсичні "червоні припливи". Вода може перетворитись на каламутну, отруйну, густу рідину, образно кажучи, «стала кров, наче в мерця» (Об'явлення 16:3), у такій воді вимре морська фауна.
По-перше, поверхня водних басейнів може набути темно-червоного кольору завдяки залізовмісним частинкам, принесеним атмосферними та пило-піщаними потоками. По-друге, рідина, смердюча через трупи розкладених організмів, стане надзвичайно каламутною та насиченою завислими частинками – зовні нагадуючи зсілу кров мерця – за рахунок надходження в неї трильйонів тонн мінерального пилу, вулканічного попелу та дрібних частинок гірських порід. Через ці опади річки тектимуть повільно, мов олія.
Від гострої нестачі кисню у цій рідкій рудій каші задихатимуться прибережні мешканці водойм. Інша частина морських організмів, за описом Об'явлення – третина, може загинути внаслідок: аномально високої температури, гідродинамічних ударних хвиль та різкого локального й регіонального закислення, після падіння гори-астероїда в гідросферу (Об'явлення 8:8–9).
Отже, коли обрушиться кривава злива, червоні та забруднені води морів, річок та джерел нагадуватимуть «кров» (Об'явлення 8:8; 14:20, 16:3-4), нею насититься земля (Ісаї 26:21; Єзекіїля 32:6). У ритуальному символі життєвої сили та смерті захлинуться руїни міст, тоді повністю справдиться пророцтво Господа Ісуса Христа.
«Тому нинішнє покоління понесе відповідальність за кров усіх пророків, пролиту від створення світу» (Луки, 11:50, переклад [Л.22]; Іс.63:6). Істинно так: "це все прийде на цей рід" (Матвія 23:36, порівняйте з віршем 35).
19. Влада пітьми
Що було над безоднею на початку і виникне наприкінці? Розгадка міститься у старозавітних пророків: "День
Господній, який часто пов'язується з поняттям темряви" [Л.21, с. 1254]. Пов'язується зовсім недаремно.
Зазнавши потужного імпактного потрясіння, розлютиться, наче фурія, понівечена й закривавлена Земля, закипить і потемніє від гніву. Згуститься гаряча пара, насититься водою її покривало, і низько понесуться суцільні чорні грозові хмари, захищаючи від обстрілу тіло тремтячої планети.
Зазнавши потужного імпактного потрясіння, розлютиться, наче фурія, понівечена й закривавлена Земля, закипить і потемніє від гніву. Згуститься гаряча пара, насититься водою її покривало, і низько понесуться суцільні чорні грозові хмари, захищаючи від обстрілу тіло тремтячої планети.
У непроглядній темряві засяють грозові спалахи, обурені безліччю блискавок, і грізно загримить грім; космічний десант метеорів удариться у цей важкий атмосферний щит. Опираючись, потерпіла Земля розчавить колісниці, у припливі сил розколе облогові знаряддя, і розсіються розбиті полки ворогів — не втримати тих, хто тікає від гніву Ель Шаддай (Псалми 18:8–15).
Охолоне запал гарячих «штурмовиків»-болідів, які прорвалися через захист Землі, – немає вже їхньої колишньої ніщивної сили. Зруйновані облогові знаряддя, розламані колісниці, стерта на порох кіннота; стали пилом ті, що підірвали небо, поранили море, розпороли суходіл і дробили все на планеті (Даниїла 2:35).
Зкрушиться залізне жезло – імперія зла та в'язниця народів; розвіються великі знаки й обманні чудеса. Після закінчення активної стадії астероїдного бомбардування розігріта атмосфера почне поступово втрачати накопичене тепло. Це відбуватиметься завдяки випромінюванню енергії в космічний простір та поступовій зміні теплового обміну з океанами й сушею, а також зменшенню надходження сонячної енергії.
Зниження температури повітря до "точки роси", за якої відносна вологість досягне 100%, спричинить масову конденсацію (латинською, "згущення") гарячої пари. Іншими словами, водяна пара масово переходитиме в рідку фазу з утворенням щільних хмарових крапель.
Саме таким бачить Давид процес таємничої теофанії: «Темряву (морок) Він зробив Своєю заслоною (покровом, пологом, навісом),– темні води (згустивши води хмар) й густі (дощові) хмари» (2Самуїла 22:12, "води хмар зібрав Він у грозову хмару", переклад [Л.18]).
Шляхом інтенсивного згущення пари в тропосфері може утворитися суцільний товстий хмаровий покрив. Одна чорна грозова хмара нависне дуже низько, ніби розірваний небосхил опустився на землю. Пророк бачить: "потемніють (у Масоретському тексті, "почорніють") угорі небеса (Єремії 4:28). Унизу чорнота розповзеться на схід і захід, північ та південь, її не розігнати руками.
За розрахунками у запропонованій моделі, протягом щонайменше 6 тижнів із виду можуть повністю зникнути Сонце, Місяць і зорі. Тривалий есхатологічний період гніву Яхве, наві Цефанйа називає «днем темряви (пітьми) і мороку, днем хмари й (імли) туману» (Софонії 1:15). Як каже народний вислів про темну ніч: "Чорна корова заволає, увесь світ здолає".
Зниження температури приземного повітря відбуватиметься на тлі майже повної оптичної непрозорості атмосфери (Ταυ ≫ 1). Тисячі гігатонн пилу, сажі, вулканічного попелу та сульфатних аерозолів можуть утворити надзвичайно щільний аерозольний щит, здатний практично повністю перекрити пряме сонячне випромінювання.
Після первинного інфра-червого-імпульсу розжарених небес на Землю впаде густа темрява, на дотик «її можна буде відчути» (Вихід 10:21; Єзекіїля 32:7, 8; Ісаї 8:22, 5:30, 60:2; Амоса 5:18; Об'явлення 16:10). Падіння інтенсивності сонячного світла нижче "компенсаційної точки" для більшості рослин спричинить різке падіння фотосинтетичної продуктивності біосфери, різко обмеживши вироблення кисню.
У мешканців планети ця абсолютна пітьма викликатиме важку сенсорну депривацію, паніку та тотальну просторову дезорієнтацію. Темрява стане не просто астрономічною відсутністю світла: щільний аерозольний щит фізично ізолюватиме поверхню планети від сонячного випромінювання, на суші та у Світовому океані поступово згасатимуть останні осередки життя.
Саме таким бачить Давид процес таємничої теофанії: «Темряву (морок) Він зробив Своєю заслоною (покровом, пологом, навісом),– темні води (згустивши води хмар) й густі (дощові) хмари» (2Самуїла 22:12, "води хмар зібрав Він у грозову хмару", переклад [Л.18]).
Шляхом інтенсивного згущення пари в тропосфері може утворитися суцільний товстий хмаровий покрив. Одна чорна грозова хмара нависне дуже низько, ніби розірваний небосхил опустився на землю. Пророк бачить: "потемніють (у Масоретському тексті, "почорніють") угорі небеса (Єремії 4:28). Унизу чорнота розповзеться на схід і захід, північ та південь, її не розігнати руками.
За розрахунками у запропонованій моделі, протягом щонайменше 6 тижнів із виду можуть повністю зникнути Сонце, Місяць і зорі. Тривалий есхатологічний період гніву Яхве, наві Цефанйа називає «днем темряви (пітьми) і мороку, днем хмари й (імли) туману» (Софонії 1:15). Як каже народний вислів про темну ніч: "Чорна корова заволає, увесь світ здолає".
Зниження температури приземного повітря відбуватиметься на тлі майже повної оптичної непрозорості атмосфери (Ταυ ≫ 1). Тисячі гігатонн пилу, сажі, вулканічного попелу та сульфатних аерозолів можуть утворити надзвичайно щільний аерозольний щит, здатний практично повністю перекрити пряме сонячне випромінювання.
Після первинного інфра-червого-імпульсу розжарених небес на Землю впаде густа темрява, на дотик «її можна буде відчути» (Вихід 10:21; Єзекіїля 32:7, 8; Ісаї 8:22, 5:30, 60:2; Амоса 5:18; Об'явлення 16:10). Падіння інтенсивності сонячного світла нижче "компенсаційної точки" для більшості рослин спричинить різке падіння фотосинтетичної продуктивності біосфери, різко обмеживши вироблення кисню.
У мешканців планети ця абсолютна пітьма викликатиме важку сенсорну депривацію, паніку та тотальну просторову дезорієнтацію. Темрява стане не просто астрономічною відсутністю світла: щільний аерозольний щит фізично ізолюватиме поверхню планети від сонячного випромінювання, на суші та у Світовому океані поступово згасатимуть останні осередки життя.
20. Вальпургієва ніч
Зарозумілі вимагають світлих днів, але Яхве Елохім перетворить їх на одну тривалу безпросвітну ніч (Єремії 13:15–16). Здійсниться есхатологічне пророцтво про долю Єгипту, написане в термінах, поняттях та образах його епохи.
«І коли ти (згаснеш) гаснутимеш, Я закрию (приховаю) небо й затемню його зірки (сховаю у мороці),– сховаю (вкрию) серед хмар сонце, і місяць не дасть свого світла (не буде світити).
Я затемню над тобою всі небесні світила (які світять, сяють), так що темрява покриє весь твій край (на землю твою наведу пітьму),– говорить Владика ГОСПОДЬ» (Єзекіїля 32:7, 8; у дужках – уточнення з сучасних перекладів).
І не один Єгипет: куди не глянь – увесь світ огорне чорний саван, подібно до того, як пророка Йону на на 3-и доби проковтнула велика риба. Наче в кошмарному сні, змучена катаклізмами планета не три, а протягом 40 діб здійснюватиме свої оберти в повній ізоляції від сонячного світла, занурена в екстремальну імпактну пітьму.
При різкому зниженні освітленості зір людини переходить у скотопічний (паличковий) режим, поступово втрачаючи кольорочутливість і стаючи ахроматичним. За повної відсутності світла фоторецептори сітківки не отримують фотонного сигналу, і зорова система сприймає оточуюче середовище як абсолютну темряву.
Для стародавньої людини це було не просто фізичною відсутністю світлового сигналу, а реально відчутною дією. "Не знаючи, що око лише відбиває світло, древні вважали, очі здатні висвітлювати предмети. Тому темрява визнавалась не просто відсутністю світла, а й силою, що пригнічує здатність людини бачити" [Л.1, с. 582]. Вони сприймали темряву як активну зловісну субстанцію.
Ті, хто вціліє в День Господній, «поглянуть вгору, і (або) подивляться на землю; і ось (лихо та утиск) – горе і морок (засмучення та страждання), густа темрява, і будуть повалені в пітьму ...» (Ісаї 8:22, 5:30, Синодальний переклад; дивіться також Амоса 5:20).Кинуті в чорноту ночі, засліплені жахливою грозою, люди опиняться залежними від стану тремтячої, зґвалтованої Землі-жертви. Вона здригається й освітлюється лише спалахами блискавок (Йова 26:11) та загравою вивержень вулканів. Постраждалі перебуватимуть у непроглядній темряві, що оглушає громом угорі й ревом морської прірви внизу (Псалми 77:17–19), коли безодня високо підніме свої хвилі (Авакума 3:10), затоплюючи майже увесь суходіл морською водою.
Майбутнє затемнення відкрито апостолу Іоанну «П'ятий ангел вилив зміст своєї чаші на трон звіра, і все царство звіра занурилося в пітьму» (Об'явлення 16:10, переклад [Л.9]).Апокрифічні тексти підтверджують: "темрява і морок наступлять, і одягнуть, і огорнуть собою весь світ" (Об'явлення Петра 5:1–5). Наві Йешайа провидить теофанію в пору повної відсутності світла, коли «темрява покриває землю, й морок - народи» (Ісаї 60:2).
Тому наві Амоц застерігає тих, хто живе в останні часи. «Так і День ГОСПОДНІЙ мороком (темрявою) обернеться для вас, а не світлом довгоочікуваним. Для вас він – темрява безпросвітна!» (Амоса 5:20, переклад [Л.24]).
21. Незвичайні зливи
Зґвалтована й вагітна Земля ридає гіркими солоними сльозами, зареве гарячими дощами. Потечуть рум'яна, пудра й туш по щоках її, тому що у вигляді рясних опадів повертається почервоніла вода океанів, морів і річок – із жовтим та червоним пилом пустель, чорною сажею згорілих лісів, сірим попелом вулканів, білим прахом руїн міст.
Довго плакатиме невтішна про свою нещасну долю, посилаючи в темряві блискавки й громи прокльонів своїм насильникам. Червоні, чорні, жовті, білі сльози ллються і ллються... Адже у всій нижній атмосфері безперервний фізичний процес конденсації пари на частинках пилу, попелу та сажі сприятиме утворенню незвичайних за масштабом і потужністю злив.
Густа темна рідина хлюпає з оглушливим шумом, наче прорвалася чорна гребля небес і ринули рідкісні хляби: гарячі, кольорові, кислотні. Гарячі – через високу температуру навколишнього повітря та значний запас тепла в атмосфері. Червоні, жовті, чорні, білі – завдяки оксидам заліза, сажі, золі, вулканічному попелу й білому мінеральному пилу карбонатних порід. Кислотні (рН ≈ 4,0 ... 5,0) – в основному через оксиди: 1) сірки; 2) азоту.
Токсичні оксиди сірки надходитимуть у тропосферу переважно з вулканічними викидами, продуктами горіння сірковмісних сполук і термічного розкладання сульфатних порід – ангідритів та гіпсу. Оксиди азоту утворюватимуться під час високотемпературних процесів: пожеж, блискавок й термічних вибухів, зокрема під час падіння астероїдів
Токсичні оксиди сірки надходитимуть у тропосферу переважно з вулканічними викидами, продуктами горіння сірковмісних сполук і термічного розкладання сульфатних порід – ангідритів та гіпсу. Оксиди азоту утворюватимуться під час високотемпературних процесів: пожеж, блискавок й термічних вибухів, зокрема під час падіння астероїдів
Частина оксидів сірки та азоту, вступаючи в подальші окиснювальні реакції в атмосфері за участю кисню та гідроксильних радикалів, утворюватиме пари сірчаної Н2SO4 та азотної НNO3 кислот. Ці пари та їхні прекурсори конденсуватимуться й розчинятимуться у водяних краплях та на поверхні аерозольних частинок.
Виникнуть кислотні гарячі дощі, за модельною оцінкою, на початковому етапі з температурою понад 50 °С. Відбудеться катастрофічне закислення прісних вод – тих, які ще не змішалися з морськими, котрі залили майже весь суходіл.
Така кисла, гірка на смак рідина є летальною при питті як для людини, так і для багатьох тварин, рослин, мікроорганізмів. Наприклад, при pH ≈ 4,5 умови стають смертельно небезпечними для багатьох видів риб, амфібій та водних безхребетних.
Кислотні опади знищать листя на деревах, що вціліли від вогню. Понад те, згідно з видінням апостола Іоанна: «багато людей померло від води ("загинуло багато людей ", пер. [Л.22]), бо вона стала гіркою» (Об’явлення, 8:11).
Отруєним виявиться й повітря – токсичними сполуками сірки, азоту та вуглецю, зокрема оксидами сірки (SO2, SO3) й азоту (NOx), чадним газом (CO), сірководнем (H2S) та іншими продуктами високотемпературних реакцій й глобальних пожеж. За наявності хлорвмісних порід до атмосфери можуть надходити також хлорвмісні гази й аерозолі, з яких утворюватиметься соляна кислота (HCl). Поряд із ними накопичуватимуться аерозолі сірчаної, азотної та інших кислот.
Виникнуть кислотні гарячі дощі, за модельною оцінкою, на початковому етапі з температурою понад 50 °С. Відбудеться катастрофічне закислення прісних вод – тих, які ще не змішалися з морськими, котрі залили майже весь суходіл.
Така кисла, гірка на смак рідина є летальною при питті як для людини, так і для багатьох тварин, рослин, мікроорганізмів. Наприклад, при pH ≈ 4,5 умови стають смертельно небезпечними для багатьох видів риб, амфібій та водних безхребетних.
Кислотні опади знищать листя на деревах, що вціліли від вогню. Понад те, згідно з видінням апостола Іоанна: «багато людей померло від води ("загинуло багато людей ", пер. [Л.22]), бо вона стала гіркою» (Об’явлення, 8:11).
Отруєним виявиться й повітря – токсичними сполуками сірки, азоту та вуглецю, зокрема оксидами сірки (SO2, SO3) й азоту (NOx), чадним газом (CO), сірководнем (H2S) та іншими продуктами високотемпературних реакцій й глобальних пожеж. За наявності хлорвмісних порід до атмосфери можуть надходити також хлорвмісні гази й аерозолі, з яких утворюватиметься соляна кислота (HCl). Поряд із ними накопичуватимуться аерозолі сірчаної, азотної та інших кислот.
Темрява і шалена гуркітлива злива з градом (ЄЄзекіїля 38:22; Ісаї 28:17), що "затоплює землю" (Книги Сивілл 3:690), триватимуть безперервно орієнтовно 40 діб – за розрахунками автора, приблизно стільки часу може знадобитися для істотного охолодження тропосфери. Адже в міру зниження температури насичене водяною парою повітря втрачатиме здатність утримувати попередню кількість пари, тому її надлишок постійно конденсуватиметься.
Вказану подію, з огляду на її всесвітній характер і трагічні наслідки, Господь порівнює з глобальним потопом, який стався майже 12 000 років тому.
«І як було за днів Ноя, так буде і за днів Людського Сина ... настав потоп, і вигубив (знищив) усіх» (Луки 17:26, 27). Псалмоспівець називає сильні опади: "Безодня перекликається з безоднею в гуркоті Твоїх водоспадів", землю іменує "глибоким болотом" (Псалми 42:8, 69:3; Йова 22:11).
«І як було за днів Ноя, так буде і за днів Людського Сина ... настав потоп, і вигубив (знищив) усіх» (Луки 17:26, 27). Псалмоспівець називає сильні опади: "Безодня перекликається з безоднею в гуркоті Твоїх водоспадів", землю іменує "глибоким болотом" (Псалми 42:8, 69:3; Йова 22:11).
В останні дні існування цього роду хлине дощ із градом, широко розіллються ріки, дмухнуть ураганні вітри й обрушаться на будинки безтурботних, байдужих до застережень Ісуса Христа. Усі будівлі зваляться, бо побудовані на піску, і падіння їхнє буде великим (Матвія 7:27) та супроводжуватиметься жахливим гуркотом. Хто має вуха, щоб чути, – той мусить кувати залізо, поки воно гаряче!
22. Чому вись стане мідною, низ – залізним?
Після завершення активної фази катаклізму планета вщухне, за Писанням: «З небес Ти сповістив суд (вирок); земля (від жаху) злякалась ("у страху застигла", пер. [Л.18]) і вщухла» (Псалми 76:9, Синодальний. пер.; дивіться також вірш 75:4).
Через 40 діб розвіється суцільна, "відчутна на дотик" (Вихід 10:21) "непроглядна (густа) темрява" (Ісаї 8:22) і на поверхню пробиються перші промені. Проте каламутне від пилу повітря не стане прозорим, глибокі солоні болота – крихітними, а колір небозводу – блакитним.
Слідом за тривалим дощем виявлять себе нові "хмари", надовго потьмяніють «сонце, і світло, і місяць, і зірки" (Еклезіаста, 12:2). Потьмяніють протягом 3,5 року – періоду, що відповідає половині останнього семиріччя (Даниїла 9:27) і приблизно узгоджується з можливим тривалим існуванням стратосферних аерозолів. День змішається з ніччю, а ранок з вечором, тоді ти «будеш прокидатись від першого голосу (крику) птаха» (вірш 4, б).
Через 40 діб розвіється суцільна, "відчутна на дотик" (Вихід 10:21) "непроглядна (густа) темрява" (Ісаї 8:22) і на поверхню пробиються перші промені. Проте каламутне від пилу повітря не стане прозорим, глибокі солоні болота – крихітними, а колір небозводу – блакитним.
Слідом за тривалим дощем виявлять себе нові "хмари", надовго потьмяніють «сонце, і світло, і місяць, і зірки" (Еклезіаста, 12:2). Потьмяніють протягом 3,5 року – періоду, що відповідає половині останнього семиріччя (Даниїла 9:27) і приблизно узгоджується з можливим тривалим існуванням стратосферних аерозолів. День змішається з ніччю, а ранок з вечором, тоді ти «будеш прокидатись від першого голосу (крику) птаха» (вірш 4, б).
Внаслідок закинутого вгору космічного пилу, а також сульфатних аерозолів, сажі, диму, вулканічної тефри та морських солей сонячна інсоляція на поверхні може зменшитися приблизно на 1/3, що відповідає описаному в пророцтві співвідношенню: «...третина дня не світила, так само і ночі» (Об'явлення 8:12; порівняйте з Єремії 4:23).
Такий похмурий фрагмент есхатологічної картини зафіксували Єремія та Захарія. «Я подивився на землю,– а вона порожня (розорена) і спустошена ("не залишилося нічого живого", пер. [Л.18]); на небо – й не було на ньому світла» (Єремії, 4:23).
Планета постане розореною, спустошеною, чорно-білою, не видно ні трави, знищеної вогнем, ні дерев; третина з них згоріла, інші обдерті, зламані, повалені, вирвані з корінням; а рілля затоплена солоними та кислими водами. Понад те, зникло звичне денне світло (вірш 23, б).
«У той день: не стане звичного для людей світла ... ні то день, ні то ніч,– і тільки під вечір (з'явиться світло) стане розвиднюватись» (Захарії, 14:6, 7). Справді, у Йом Яхве (вірш 1) буде щось середнє – ні день, ні ніч.
Цей сутінковий ефект виникне через радикальну зміну оптичних властивостей атмосфери. Замість релеєвського
розсіювання, котре робить небо блакитним, у щільно запиленому повітрі переважатиме розсіювання світла аерозольними частинками за механізмом Мі (Mie scattering).
Короткохвильова, зокрема синя, частина сонячного спектра буде сильніше розсіюватися та частково поглинатися аерозолями, тоді як до поверхні відносно краще проникатиме довгохвильове випромінювання. Небозвід набуде металево-мідного, а надвечір – багряно-пурпурового відтінку [Л.12].
Внизу твердий, просолений, брудний суходіл вкриється попелом, сажею, уламками метеоритів, залізистими сферолітами імпактних та вулканічних викидів. Здійсниться пророцтво: «Твоє небо, що над твоєю головою, стане як мідь, а земля, що під тобою, як залізо» (Второзаконня 28:23). У давнину залізо було втіленням твердості [Л.3]; метеоритне залізо люди навчилися обробляти задовго до розвитку залізної металургії, використовуючи різні способи механічної обробки [Л.15, с. 25].
"Залізною" земля стане й через сукупність геохімічних процесів: дрібнодисперсний вулканічний попіл та імпактний пил змішаються з водою, кислотними опадами, солями й уламками карбонатних та силікатних порід; відбуватимуться розчинення, гідратація, окиснення заліза, осадження новоутворених мінералів та пуцоланова реакція – взаємодія активного кремнезему з кальцієвими гідроксидами та іншими кальцієвмісними фазами у присутності води.
Грязьові потоки (лахари) та попелясті пласти поступово ущільнюватимуться й цементуватимуться, утворюючи малопроникну товсту кам'янисто-мінеральну кірку. Під «мідним» небом цей бетонований ґрунт стане «залізом»
(Второзаконня 28:23), виявиться непридатним для землеробства.
23. Несприятливий макроклімат
Пророк Захарія провидить День Господній як час масштабних і катастрофічних змін метеорологічних умов (Захарії 14:6, 7). Те саме стверджують автори [Л.17], "в роки великої скорботи на землі відбудуться різкі кліматичні зміни" (с. 569).Радикально зміниться газовий та аерозольний склад атмосфери. Зазнають дестабілізації напрямки та параметри основних струменевих течій Світового океану, включно з Атлантичною меридіональною циркуляцією (системою Гольфстрім) та циркумполярними течіями Північного Льодовитого та Південного океанів. Випадіння кислотних опадів та розчинення вуглекислого газу призведуть до катастрофічного закислення верхніх шарів пелагіалі.
На планету опуститься передбачене есхатологічне затемнення: «І буде того дня: не стане світла, світила віддаляться» (Захарії, 14:6), у Масоретському тексті цей фрагмент фіксує стан: "не буде світла; холод і мороз", а текстологічні варіанти передають це як "буде холод і згущення повітря", пер. [Л.16]. Звичне інсоляційне освітлення надовго зникне, поступившись місцем сутінковому стану – "ні то день, ні то ніч" (вірш 7).
Причиною цього глобального затемнення стануть суцільні пило-піщані бурі з пустельних регіональних масивів, а також екстремальна концентрація стратосферних аерозолів, насамперед крапельок сірчаної кислоти (Н2SО4). Сульфатний туман у стратосфері надзвичайно ефективно відбиває та розсіює сонячну радіацію, залишаючись у зваженому стані значно довше за великі частки пилу й вулканічного попелу.
Після первинного короткочасного розігріву атмосфери, температура повітря в приземному шарі стрімко впаде, порівняно з докатаклізмною нормою: у Північній півкулі на 30 °С ... 40 °С, у Південній – на 15 °С ... 20 °С. Поверхня Світового океану охолоне на 5°С ... 10°С. Здійсниться застереження: "Мудрий втече з північних країн до настання суду над ними (Зах.2:6)" [Л.1, с. 1051], адже там, де запанує екстремальний холод, неминуче настане й голод.
На планеті настануть три суворі, аномально довгі "астероїдні зими", найкритичнішою з яких стане друга. В окремих континентальних регіонах температура повітря знизиться до мінус 50 °С і нижче, через що прогрітий раніше ґрунт промерзне на глибину десятків метрів. Площа морського льоду й замерзлих заток, які раніше ніколи не вкривалися кригою, зокрема у прибережній зоні Північної Америки та Європи, зросте в рази, особливо у Канаді.
На планеті настануть три суворі, аномально довгі "астероїдні зими", найкритичнішою з яких стане друга. В окремих континентальних регіонах температура повітря знизиться до мінус 50 °С і нижче, через що прогрітий раніше ґрунт промерзне на глибину десятків метрів. Площа морського льоду й замерзлих заток, які раніше ніколи не вкривалися кригою, зокрема у прибережній зоні Північної Америки та Європи, зросте в рази, особливо у Канаді.
Аж усередині тропічного поясу з'явиться замерзла вода, на екваторі настане тривале похолодання, випадатиме аномальний рожевий кислотний сніг (забарвлений дисперсними оксидами заліза). Більшу частину території Європи вкриє спресований снігово-льодовиковий щит. Тим не менш, для тих, хто вціліє у підземних сховищах, "потреба та голод проженуть на холод".
Дедалі більш значному тривалому глобальному похолоданню, навіть до зледеніння поверхні всіх континентів, завадить поворотний термодинамічний процес зростання температури газової оболонки в нижній атмосфері. В міру осідання аерозольного щита вивільнені під час пожеж та імпактів величезні обсяги парникових газів (СО2, СН4, Н2О) запустять потужний глобальний парниковий ефект. Дякуючи енергії сонячних променів, що майже не проникають до поверхні постраждалої планети через мало прозору гомосферу.
У нормі близько 30% сонячної енергії відбивається у космос (альбедо), 47% поглинається й перетворюється на тепло, а 23% витрачається на випаровування води. Потужність потоку сонячного випромінювання на верхній межі атмосфери становить ≈ 1,8 х 1017 Вт при густині 1361 Вт/м2, середній енергетичний приплив дорівнює 4 870 кДж/(год. ⋅ м2).
У нормі близько 30% сонячної енергії відбивається у космос (альбедо), 47% поглинається й перетворюється на тепло, а 23% витрачається на випаровування води. Потужність потоку сонячного випромінювання на верхній межі атмосфери становить ≈ 1,8 х 1017 Вт при густині 1361 Вт/м2, середній енергетичний приплив дорівнює 4 870 кДж/(год. ⋅ м2).
Коли екран непрозорої гомосфери нарешті розвіється і короткохвильове сонячне світло знову досягне поверхні Землі, почнеться її швидке нагрівання. Цьому процесу також допоможе висока концентрація парникових газів, накопичених під час пожеж, вулканізму та розкладання метангідратів. Вони заблокують відтік випромінюваного Землею інфрачервоного тепла в космос. Ці два фактори через приблизно 3,5 роки змінять астероїдну зиму на астероїдне літо – фазу глобального термічного перегріву.
24. Парниковий ефект
У його виникненні істотну роль відіграють кліматично активні атмосферні гази: діоксид вуглецю (СО2), метан (СН4), закис азоту (N2O) та озон (О3); які виявлять свою дію невдовзі після часткового самоочищення повітря від сажі, попелу, пилу і сульфатів.
Водяна пара та згадані оксиди, що утворяться внаслідок масштабних пожеж, імпактних вибухів та вулканічних вивержень, затримуватимуть довгохвильове інфрачервоне випромінювання Землі. Зокрема, питоме поглинання теплового випромінювання метаном (СН4) приблизно у 23 рази перевищує показник СО2.
Пари води та згаданих оксидів, які утворилися внаслідок пожеж, зіткнення метеороїдів з сушею, вивержень та вибухів вулканів, поглинуть довгохвильову інфрачервону радіацію Сонця та Землі. Подібно газу СН4, питоме поглинання яким теплового випромінювання приблизно в 23 рази більше, ніж СО2.
Колосальні обсяги метану та діоксиду вуглецю вивільняться внаслідок термальної дегазації газогідратних покладів у донних відкладах Світового океану, зоні вічної мерзлоти, болотах, а також із карбонатних порід.
Водяна пара та згадані оксиди, що утворяться внаслідок масштабних пожеж, імпактних вибухів та вулканічних вивержень, затримуватимуть довгохвильове інфрачервоне випромінювання Землі. Зокрема, питоме поглинання теплового випромінювання метаном (СН4) приблизно у 23 рази перевищує показник СО2.
Пари води та згаданих оксидів, які утворилися внаслідок пожеж, зіткнення метеороїдів з сушею, вивержень та вибухів вулканів, поглинуть довгохвильову інфрачервону радіацію Сонця та Землі. Подібно газу СН4, питоме поглинання яким теплового випромінювання приблизно в 23 рази більше, ніж СО2.
Колосальні обсяги метану та діоксиду вуглецю вивільняться внаслідок термальної дегазації газогідратних покладів у донних відкладах Світового океану, зоні вічної мерзлоти, болотах, а також із карбонатних порід.
Молекули О3 масово синтезуватимуться під впливом високовольтних розрядів блискавок у насиченій киснем атмосфері. Озон інтенсивно (до 97%) поглинає короткохвильову ультрафіолетову радіацію. Якраз близько 75% всієї сонячної енергії, що надходить, припадає на видимий та ближній інфрачервоний діапазон довжин хвиль від 0,4 мкм до 1,5 мікрон.
Поверхня нашої планети та її атмосфера перевипромінюють теплоту (приблизно 75% енергетичного балансу) в іншому, далекому інфрачервоному діапазоні на довжині хвиль 8 ... 28 мкм. Гомосфера, що стане непрозорою для такого випромінювання через високу концентрацію парникових газів та сульфатних аерозолів, перетвориться на ефективну теплоізоляцію, яка радикально зменшить втрати теплоти в космос.
На зміну екстремальному похолоданню перших 4-х років після катастрофи прийде поступове глобальне потепління, яке виявиться особливо помітним на півночі Євразії, півдні Південноамериканського материка та в частині Антарктиди. Ключова причина полягатиме у зміщенні географічних полюсів Землі на ≈ 15 о, що відповідно змістить умовні лінії екватора, полярних кіл та тропіків.
У північній частині Східної півкулі та на півдні Західної півкулі зими стануть м'якшими й коротшими, а літо – спекотнішим і тривалішим. Навпаки, в нових приполярних областях зима стане набагато холоднішою: зокрема на територіях Канади (якщо північний полюс зміститься в акваторію моря Баффіна), Гренландії та північного сходу США. Похолодає і на півдні Австралії, у бік якої зміститься Південний полюс.
Натомість середня температура повітря у більшості інших регіонів зросте на 10 ° С ... 15 ° С і більше порівняно з нинішньою нормою. Рослинність, яка вціліла від вогню, засохне внаслідок тривалої посухи, спричинені різким зниженням середньорічної кількості опадів. Клімат на планеті стане суттєво теплішим, проте розподіл цього тепла буде вкрай нерівномірним.
25. Чому вись стане залізною, низ – мідним
Низька прозорість повітря, а саме, "глобальне затемнення", викликане смогом (мал.6), тобто туманом, змішаним з димом, пилом, сажею, кіптявою, значно зменшить інтенсивність випаровування з поверхні Світового океану.
На 3,5 роки перерветься усталений кругообіг води в природі, холодний грунт вразить жорстока посуха. Вона супроводжується постійним випаданням найдрібніших частинок з атмосфери, зокрема, до півроку триватимуть густі попелопади. Як зафіксовано у Святому Письмі.
«Замість дощу Господь дасть землі твоїй пил, і порох (пил, пісок) з неба падатиме, падатиме на тебе ("поки ти не задихнешся" пер. [Л.24]), доки не будеш винищений» (Второзаконня, 28:24, Синод. пер.; дослівно, "перетворить Господь дощ землі твоєї на пил і порох", пер. [Л.18]).
Незвичні опади також містять останки метеорних тіл – мікрочастки кольору іржі, якого їм надають оксиди заліза (Fe2О3). Цей прах кольору міді, червоний пил пустель, вулканічний попіл та морська сіль вкриють поверхню ґрунту й залишки рослинності, повністю знищуючи те, що людина намагатиметься посіяти (Второзаконня 28:42).
Немає ні рослини, яка приносить тінь від палючого сонця, ні деревини, що дає тепло при морозному місяці. Немає дощу, лише попіл, котрий безупинно падає на тих, хто вижив у стихійних лихах та блукає у напівтемряві.
Аерозолі це колоїдні системи з диспергованими рідкими та твердими частками, які є агрегатно нестійкими. Так середній час існування сучасних тропосферних аерозолів становить від 6 до 40 діб, тоді як стратосферних – від 1 місяця (у шарі 10 – 12 км) до кількох років на висотах понад 20 км.
У міру коагуляції й випадання великих агрегатів (скупчень) та зменшення розміру зважених часток небозвід поступово втрачатиме металево-мідний колір. Небо стане блідо-жовтим, згодом – блідо-жовто-зеленим, і лише після повного самоочищення атмосфери відновлювальне релеєвське розсіювання поверне йому природну блакить.
Блідо-жовте, безхмарне, розжарене й наповнене дрібнодисперсним залізним аеропилом склепіння вгорі, яке не даватиме жодної краплі дощу, та оголений, кольору міді суходіл внизу – така доля чекає на тих, хто нищив планету. Вони пройдуть через вогонь, воду і мідні труби. Так виповниться старозавітне пророцтво:
«Я зламаю зарозумілість (гординю) вашої впертості і зроблю небо над вами (залізним) як залізо (доща не буде), а вашу землю (сухою і твердою) наче мідь» (Левіти 26:19, у дужках, пер. [Л.24]).
Таким чином, застереження у Второзаконні 28:23 (див. §22) анітрохи не суперечить пророцтву в Левіт 26:19, як це може здатися на перший погляд. Ці пророчі вірші описують різні динамічні стадії Великої скорботи: первинна фаза – "астероїдна зима" (мідне від сульфатів небо і закостеніла залізиста земля) та наступна фаза – "астероїдне літо" (залізне від аеропилу небо та випалена суха земля, вкрита пилом мідного кольору).
26. Не впізнати обличчя світобудови
"Хоча земля не знищена, але на ній відбудуться такі зміни, що вона стане просто невпізнанною. Гори будуть зсунуті зі своїх місць, а деякі зникнуть зовсім; інші з'являться, треті змінять форму. З'являться нові острови, а інші зникнуть. Все це супроводжується страшними вулканічними виверженнями " [Л.19, с. 379].
Сильно зміняться мега-, макро-, мезо- та мікрорельєф обмолочених суходолу, дна океанів та морів, узбереж та островів. На всіх континентах регіональна геоморфологія місцевості трансформується, а ландшафт набуде одноманітності. Фрагментом есхатологічного бачення (Ісаї 1:1) нової Ерец Їсраель ділиться пророк Йешайа, зрозуміло, донауковою мовою.
«Кожна долина нехай підніметься, а кожна гора та пагорб – понизяться (опустяться); кривизна нехай вирівняється, а вибоїстий шлях (нерівні шляхи зробляться гладкими) стане рівниною» (Ісаї 40:4; у Масоретському тексті, "Кожен дол підніметься, і кожна гора і пагорб знизяться, і стане крутість рівниною і гірський ланцюг – долиною"; дивіться також Міхея 1:4).
Так, крутість перетвориться на рівнину (Захарії 14:10), бо гори і пагорби розплющились, ніби глина під печаткою, і поверхня «стала барвистою ("як одяг офарбилась" пер. [Л.24]) немов одежа» (Йова 38:14). Великий глобальний мегаструс зруйнує спорожнілі міста (Ісаї 24:10; Софонії 3:6; Об'явлення 16:19), знизить гори (Єзекіїля 38:20; Авакума 3:6; Об'явлення 16:20) та зрушить острови з їх місць (6:14, 16:20).
Зникнуть колишні джерела, озера й річки, натомість виникнуть нові водно-ландшафтні системи (Ісаї 19:5–7; 41:18; 42:15; Єзекіїля 30:12; Псалми 106:33–35). Планета вкриється глибокими провалами, вирвами та протяжними тектонічними розломами; вона зазнає занепаду (Ісаї 24:17–22; 51:6; Єремії 25:32–38), а її рослинний покрив згорить (Об'явлення 8:7; Йоіла 1:19).
Ці стихійні лиха стануть «днем горя і скорботи, днем нищення і руйнування» (Софонії 1:15; "страшних лих і руйнувань", пер. [Л.18]). На безплідному, засипаному метровим шаром попелу, просоленому грунті не ростиме трава, а на глибоко промерзлій землі вимерзнуть навіть ті дерева, що вціліли від вогню. Неможливо буде впізнати вигляд пораненого, спустошеного та частково зануреного у воду суходолу.
«Підніміть очі ваші до неба і подивіться на землю внизу! Адже небеса зникнуть (розсіються, розвіються), як дим, а земля зітліє (занепаде), як старий одяг, а її мешканці загинуть (вимруть), як (мошки) комарі ...» (51:6; Йов.9:5, 6).
Безпрецедентне затемнення та "зникнення" небесного склепіння викличе справжній астрономічний хаос: стане неможливо відрізнити одну пору доби від іншої – настане стан "ні то день, ні то ніч" (Захарії 14:7). "Припинення дії покажчиків часу означає, що у природі відбудуться неймовірні катаклізми, які перевернуть весь світ" [Л.15, с. 940].
Стан «ні день, ні ніч» (переклад [Л.22]) виникне внаслідок падіння інтенсивності прямої сонячної радіації та розсіювання світла в гомосфері, щільно наповненій пилом, попелом, сажею та сульфатними аерозолями [Л.12]. По всій планеті вдень пануватиме сутінкова темрява (Ісаї 60:2), а вночі, навпаки, буде незвично світло (Амоса 5:8).
26. Не впізнати обличчя світобудови
В результаті космічної катастрофи виявляться зовсім іншими звичне розташування зірок, рельєф (Псалми 102:26, 27; Ісаї 65:17), топографія, в т.ч. розміщення джерел, річок, морів.
"Хоча земля не знищена, але на ній відбудуться такі зміни, що вона стане просто невпізнанною. Гори будуть зсунуті зі своїх місць, а деякі зникнуть зовсім; інші з'являться, треті змінять форму. З'являться нові острови, а інші зникнуть. Все це супроводжується страшними вулканічними виверженнями " [Л.19, с. 379].
Сильно зміняться мега-, макро-, мезо- та мікрорельєф обмолочених суходолу, дна океанів та морів, узбереж та островів. На всіх континентах регіональна геоморфологія місцевості трансформується, а ландшафт набуде одноманітності. Фрагментом есхатологічного бачення (Ісаї 1:1) нової Ерец Їсраель ділиться пророк Йешайа, зрозуміло, донауковою мовою.
«Кожна долина нехай підніметься, а кожна гора та пагорб – понизяться (опустяться); кривизна нехай вирівняється, а вибоїстий шлях (нерівні шляхи зробляться гладкими) стане рівниною» (Ісаї 40:4; у Масоретському тексті, "Кожен дол підніметься, і кожна гора і пагорб знизяться, і стане крутість рівниною і гірський ланцюг – долиною"; дивіться також Міхея 1:4).
Так, крутість перетвориться на рівнину (Захарії 14:10), бо гори і пагорби розплющились, ніби глина під печаткою, і поверхня «стала барвистою ("як одяг офарбилась" пер. [Л.24]) немов одежа» (Йова 38:14). Великий глобальний мегаструс зруйнує спорожнілі міста (Ісаї 24:10; Софонії 3:6; Об'явлення 16:19), знизить гори (Єзекіїля 38:20; Авакума 3:6; Об'явлення 16:20) та зрушить острови з їх місць (6:14, 16:20).
Зникнуть колишні джерела, озера й річки, натомість виникнуть нові водно-ландшафтні системи (Ісаї 19:5–7; 41:18; 42:15; Єзекіїля 30:12; Псалми 106:33–35). Планета вкриється глибокими провалами, вирвами та протяжними тектонічними розломами; вона зазнає занепаду (Ісаї 24:17–22; 51:6; Єремії 25:32–38), а її рослинний покрив згорить (Об'явлення 8:7; Йоіла 1:19).
Ці стихійні лиха стануть «днем горя і скорботи, днем нищення і руйнування» (Софонії 1:15; "страшних лих і руйнувань", пер. [Л.18]). На безплідному, засипаному метровим шаром попелу, просоленому грунті не ростиме трава, а на глибоко промерзлій землі вимерзнуть навіть ті дерева, що вціліли від вогню. Неможливо буде впізнати вигляд пораненого, спустошеного та частково зануреного у воду суходолу.
Як передбачено пророком. «Ось ГОСПОДЬ пустошить (знищує, розорить) землю і нищить її (робить безплідною). Він змінює її (вигляд) поверхню і розпорошує (розсіює) її мешканців» (Ісаї, 24:1-6).
«Підніміть очі ваші до неба і подивіться на землю внизу! Адже небеса зникнуть (розсіються, розвіються), як дим, а земля зітліє (занепаде), як старий одяг, а її мешканці загинуть (вимруть), як (мошки) комарі ...» (51:6; Йов.9:5, 6).
Безпрецедентне затемнення та "зникнення" небесного склепіння викличе справжній астрономічний хаос: стане неможливо відрізнити одну пору доби від іншої – настане стан "ні то день, ні то ніч" (Захарії 14:7). "Припинення дії покажчиків часу означає, що у природі відбудуться неймовірні катаклізми, які перевернуть весь світ" [Л.15, с. 940].
Стан «ні день, ні ніч» (переклад [Л.22]) виникне внаслідок падіння інтенсивності прямої сонячної радіації та розсіювання світла в гомосфері, щільно наповненій пилом, попелом, сажею та сульфатними аерозолями [Л.12]. По всій планеті вдень пануватиме сутінкова темрява (Ісаї 60:2), а вночі, навпаки, буде незвично світло (Амоса 5:8).
Повноцінна нічна темрява зникне завдяки багаторазовому відбиттю та боковому розсіюванню сонячних променів кристалами льоду, хлоридів, карбонатів і сульфатів у стратосфері. У фізиці атмосфери цей ефект називається "дифузне підсвічування за рахунок стратосферного аерозольного розсіювання". Такий висотний аерозольний щит перенаправлятиме частину сонячного світла з освітленого боку Землі на її тіньовий боковий сектор.
Окрім зникнення звичного світла та відсутності розмежування доби, пророки Захарія та Йоіл не бачать ні сонця вдень, ні місяця та зірок уночі, ніби вони пішли (Захарії 14:6, Йоіла 3:15).
Окрім зникнення звичного світла та відсутності розмежування доби, пророки Захарія та Йоіл не бачать ні сонця вдень, ні місяця та зірок уночі, ніби вони пішли (Захарії 14:6, Йоіла 3:15).
27. Простіше поховати, ніж прогодувати
Внаслідок різко зміненого клімату планети, жорстока тривала посуха, лютий масовий голод (мал.7) охоплять залишки жителів. Згідно з пророцтвом:
«спустошені поля, сумує земля ("У попелі поля, в золі земля" [Л.24]),– бо знищена пшениця (зерно, посіви), висох виноградний сік (молодий виноград), зів'яло оливкове дерево», "всі рослини в полі посохли (Йоіла, 1:10 і далі).
«Зерна насіння загинули під своїми грудами землі ("Ми посіяли зерно, але воно висохло під землею. Наші рослини засохли і загинули", пер. [Л.18]),– засіки (житниці, комори) спорожніли, повалилися стодоли (клуні), бо не стало збіжжя» (1:17 і далі; Втор.28:48-57).
Вціліле населення помиратиме в напівтемряві від зневоднення, аліментарного виснаження (кахексії), гіпотермії, травм та системних захворювань, так і не побачивши сонця, місяця та зірок. Смерть мчатиме на блідому, як блідо-жовто-зелене небо, коні (Об'явлення 6:8), а за нею йтимуть повсюдний голод, кахексія та нещадні епідемії.
Ті, хто нищив планету, самі будуть уражені «незвичайними карами, потужними й довготривалими
(постійними) покараннями, згубними (злими) й тривкими хворобами» (Второзаконня 28:59-61). Огидні соматичні ураження бачить Іоанн, «обсіли людей страшні (жахливі, жорсткі) болячки» (Об'явлення 16:2).
Виснажені від недоїдання (Йова 18:12; Плач Єремії 4:9), змучені екстремальними перепадами температур (Захарії 14:6; Об'явлення 16:9), отруєні токсичною гіркою водою (8:11), засипані пилом, порохом та попелом замість небесної манни (Второзаконня 28:24), люди збожеволіють від горя й перебуватимуть у важкій депресії (Псалми 37:4–11). Вони ховатимуться у тектонічних тріщинах скель і норах (Ісаї 2:19), подібно до плазунів (Михея 7:17).
Виснажені від недоїдання (Йова 18:12; Плач Єремії 4:9), змучені екстремальними перепадами температур (Захарії 14:6; Об'явлення 16:9), отруєні токсичною гіркою водою (8:11), засипані пилом, порохом та попелом замість небесної манни (Второзаконня 28:24), люди збожеволіють від горя й перебуватимуть у важкій депресії (Псалми 37:4–11). Вони ховатимуться у тектонічних тріщинах скель і норах (Ісаї 2:19), подібно до плазунів (Михея 7:17).
Проте праведний гнів Божий має свої межі, інакше на планеті не вижила б жодна істота (Ісаї 57:16). Саме тому Ісус Христос говорить про Велику скорботу так. «І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслася б жодна людина» (Марка 13:20). Він зламає ярмо, жезл, тростину гнобителя, як це сталося в ніч поразки мадіанітян Гедеоном (Ісаї 9:4; Суддів 7:19–21).
"У всякому лиху не без добра". Через 3,5 роки від початку катаклізму прозорість атмосфери почне стрімко відновлюватися завдяки гравітаційній седиментації та вологому вимиванню пилу, сажі, вулканічного попелу, сульфатів та інших аерозолів. Вода зі Світового океану знову інтенсивно випаровуватиметься, її пари конденсуватися у хмари, і на землю знову проллються життєдайні дощі «як і раніше» (Йоіла 2:23).
"У всякому лиху не без добра". Через 3,5 роки від початку катаклізму прозорість атмосфери почне стрімко відновлюватися завдяки гравітаційній седиментації та вологому вимиванню пилу, сажі, вулканічного попелу, сульфатів та інших аерозолів. Вода зі Світового океану знову інтенсивно випаровуватиметься, її пари конденсуватися у хмари, і на землю знову проллються життєдайні дощі «як і раніше» (Йоіла 2:23).
Повітря остаточно самоочиститься, адже концентрація стратосферних аерозолів зменшується більш ніж у 10 разів уже протягом першого півріччя інтенсивного вимивання [Л.13]. Атмосфера стабілізується, повернеться до стану термодинамічної рівноправності, впорядкується глобальний кругообіг води в природі, а макроклімат вирівняється. Рілля знову почне плодоносити, а з Єрусалима потечуть повноводні річки (Амоса 9:13, 14; Захарії 14:8; Йоіла 3:17, 18).
Милосердний Творець відновить гармонію між новим зоряним небом та новою квітучою планетою (Ісаї 66:22; Осії 2:21, 22). Місяць знову сяятиме яскраво, «а світло сонця буде всемеро ясніше, як світло сімох днів» (Ісаї 30:26) – порівняно з його тьмяним світінням у сутінках жалобних днів Великої скорботи.
Усі народи почнуть поклонятися істинному Сину Божому та Богу Ісусу Христу. « І стане ГОСПОДЬ Царем усієї
землі. Це той час, коли буде єдиний (один) ГОСПОДЬ, і єдине (одне) Його ім'я» (Захарії, 14:9; Мих.4:6, 7, Об’явл.11:15). Хто має очі побачить, хто має вуха почує, хто сподівається на Премудрість зрозуміє.
Список використаної літератури
Словарь библейских образов. — СПб.: Библия для всех, 2016. — 1423 с.
Евангельский словарь библейского богословия. — СПб.: Библия для всех, 2000. — 1232 с.
Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. — Кременчук: Християнська зоря, 1999. — 1088 с.
Словарь библейского богословия. — Киев — Москва: Кайрос, 1998. — 1297 с.
Спраул Р. Ч. Что говорил Иисус о последних днях. — СПб.: Библия для всех, 1999. — 246 с.
Кузнецова В. Н. Евангелие от Луки. Комментарий. — М.: ОПУ им. А. Меня, 2004. — 556 с.
Баркли У. Толкование Посланий к Галатам, Ефесянам, Филиппийцам, Колоссянам и Фессалоникийцам. — Scottdale: Всемирный союз баптистов, 1986. — 447 с.
Подстрочный греческо-русский Новый Завет. Дословный современный перевод [LCV]. — Житомир: Украинское общество благодати, 2005. — 1048 с.
Библия для нашей жизни. Новый Завет. — Финляндия: International Bible Society, 1999. — 687 с.
Заріпов В. 1. Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа // Der Tag des Herrn: вебсайт [Електронний ресурс]. — Дата доступу: 29.03.2006.
Роджерс К. Л.-мл., Роджерс К. III. Новый лингвистический и экзегетический ключ к греческому тексту Нового Завета. — М.: Библия для всех, 2001. — 1008 с.
Заріпов В. 2. Гог із землі Магог: кінець світу цього // Der Tag des Herrn: вебсайт [Електронний ресурс]. — Дата доступу: 29.03.2006.
Пустынский В. Последствия падения на Землю крупных астероидов [Електронний ресурс].
Барчук І. Пояснення на книгу Об'явлення. — Київ: Дорога правди, 1993. — 288 с.
Библейский культурно-исторический комментарий. Часть 1. Ветхий Завет. — СПб.: Мирть, 2003. — 984 с.
Толкование ветхозаветных книг. От Книги Исаии до Книги Малахии. — Ашфорд: Славянское Миссионерское Издательство, 1996. — 602 с.
Толкование новозаветных посланий и Книги Откровения / гл. ред. В. Харчлаа. — Зелигенштадт: Христианское издательство, 1990. — 598 с.
Библия. Современный перевод библейских текстов. — М.: World Bible Translation Center, 2002. — 1150 с.
Дудник А. В. Толкование на книгу Откровения Иоанна Богослова. — Харцызск: Свет, 2012. — 975 с.
Рогозин П. Тайны Апокалипсиса. — Корнталь: Свет на Востоке, 2003. — 432 с.
Большой библейский словарь. — СПб.: Библия для всех, 2005. — 1503 с.
Библия. Новый перевод на русский язык. — Карлайл: Biblica Europe, 2011. — 1185 с.
Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета, канонические. Современный русский перевод. — М.: Российское Библейское Общество, 2011. — 1408 с.
Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета в современном русском переводе. — М.: Издательство ББИ, 2015. — 1856 с.
Прокопенко О. В. Вісники Царства: Богослов'я старозавітних пророків. — Харків: Глобус, 2016. — 414 с.