"І явив Господь знамення та чудеса великі і страти
над Єгиптом ..." (Второзаконня, 6:22, Синод. пер.)
над Єгиптом ..." (Второзаконня, 6:22, Синод. пер.)
"Як було за днів твого виходу з єгипетського краю,
Я знову покажу Ізраїлю чудеса, гідні здивування"
(Михея, 7:15)
(Михея, 7:15)
1. Шемот та Друге пришестя
Перед виходом євреїв із єгипетської землі Ель Шаддай зробив дивовижні знамення, разючі дива, незвичайні суди (Вихід, гл.7-12). "Ряд безпрецедентних нещасть, що спіткали Єгипет ..." [Л.11, стор. 657].
Кари, якими Всевишній піддав Міцрайим за злодіяння його (1:11, 22), мали наступні цілі. (1) Позбавити рабства й врятувати Свій народ (Вих.6:6), (2) змусити фараона відпустити синів ізраїлевих (7:2-4), (3) явити могутність Свою (7:5, 9:16, 10:2).
Бог Авраама, Іцхака, Якова не тільки вивів євреїв з дому рабства, але (4) уклав з ними заповіт. Дав Закон, встановив правила нового життя, дотримуючись їх, благословенна людина до тисячі родів.
Роздуми над фабулою Виходу мимоволі викликають аналогії з Бріт Хадаша (Новим Завітом), з першим і другим пришестям Христа. Особливо з другим, коли Він:
1) врятує Свій народ (Євр.9:28, 1Сол.1:10, Іс.25:9);
2) виведе його з дому рабства (Мт.24:31, 1Сол. 4:14-17);
3) явить могутність Свою і суд (Мт.24:30, 25:31-46, Іс.40:10);
4) затвердить заповіт для нового життя в месіанському царстві (Єз.34:23-25, Об’явл.11:15-17).
Автор роботи [Л.1] резонно зауважує. "Ми не зможемо зрозуміти повністю новозавітну ідею Другого Пришестя, якщо не знатимемо її старозавітних витоків" (стор. 442). Можна стверджувати, перипетії виходу з Єгипту і спасіння ізраїльтян Господом є прообразом майбутнього грізного Дня Його, з наступним порятунком християн й месіанських євреїв.
Стародавній Міцр уособлює образ світу останніх днів, у ньому ми живемо. Тому що. «[Все] це сталося (відбувалось,
трапилось) з ними, як прообраз; і записано як пересторога (попередження) для нас, для яких настав кінець
("живуть при кінці світу, що наближається", пер. [Л.16]) віків» (1Коринтян, 10:11).
У Біблії існує принцип первинного та вторинного виконання деяких пророцтв. Слідом за раннім первинним
(частковим) здійсненням, пізніше відбудеться його вторинне втілення (дивіться, наприклад, Агг.2:9, Іс.61:2, Йоіл.2:28), повне остаточне [Л.2]. "Тому що свідчення про Ісуса - це дух пророцтва" (Об'явлення, 19:10, пер. [Л.18]).
Враховуючи вищевикладене, є логічним припустити, поверненню Іеhошуа ха Машіах бен Давид будуть передувати події, подібні до старозавітних. «Те що є, воно було (раніше) давніше, як і те що має статись, також відбулось ще давніше, адже Бог час від часу відновлює (повторює) минуле» (Еклезіаста, 3:15; "Що трапилося в минулому, те трапляється і в сьогоденні, а те, що трапиться в майбутньому, траплялося і раніше", пер. [Л.12]).
Тому пропоную разом дослідити, які подібні до перипетій Шемот, "чудеса, гідні здивування" (Михея, 7:15-17), скоро повторить Всемогутній перед народами, засоромленими, при всій могутності своїй.
Кари, якими Всевишній піддав Міцрайим за злодіяння його (1:11, 22), мали наступні цілі. (1) Позбавити рабства й врятувати Свій народ (Вих.6:6), (2) змусити фараона відпустити синів ізраїлевих (7:2-4), (3) явити могутність Свою (7:5, 9:16, 10:2).
Бог Авраама, Іцхака, Якова не тільки вивів євреїв з дому рабства, але (4) уклав з ними заповіт. Дав Закон, встановив правила нового життя, дотримуючись їх, благословенна людина до тисячі родів.
Роздуми над фабулою Виходу мимоволі викликають аналогії з Бріт Хадаша (Новим Завітом), з першим і другим пришестям Христа. Особливо з другим, коли Він:
1) врятує Свій народ (Євр.9:28, 1Сол.1:10, Іс.25:9);
2) виведе його з дому рабства (Мт.24:31, 1Сол. 4:14-17);
3) явить могутність Свою і суд (Мт.24:30, 25:31-46, Іс.40:10);
4) затвердить заповіт для нового життя в месіанському царстві (Єз.34:23-25, Об’явл.11:15-17).
Автор роботи [Л.1] резонно зауважує. "Ми не зможемо зрозуміти повністю новозавітну ідею Другого Пришестя, якщо не знатимемо її старозавітних витоків" (стор. 442). Можна стверджувати, перипетії виходу з Єгипту і спасіння ізраїльтян Господом є прообразом майбутнього грізного Дня Його, з наступним порятунком християн й месіанських євреїв.
Стародавній Міцр уособлює образ світу останніх днів, у ньому ми живемо. Тому що. «[Все] це сталося (відбувалось,
трапилось) з ними, як прообраз; і записано як пересторога (попередження) для нас, для яких настав кінець
("живуть при кінці світу, що наближається", пер. [Л.16]) віків» (1Коринтян, 10:11).
У Біблії існує принцип первинного та вторинного виконання деяких пророцтв. Слідом за раннім первинним
(частковим) здійсненням, пізніше відбудеться його вторинне втілення (дивіться, наприклад, Агг.2:9, Іс.61:2, Йоіл.2:28), повне остаточне [Л.2]. "Тому що свідчення про Ісуса - це дух пророцтва" (Об'явлення, 19:10, пер. [Л.18]).
Враховуючи вищевикладене, є логічним припустити, поверненню Іеhошуа ха Машіах бен Давид будуть передувати події, подібні до старозавітних. «Те що є, воно було (раніше) давніше, як і те що має статись, також відбулось ще давніше, адже Бог час від часу відновлює (повторює) минуле» (Еклезіаста, 3:15; "Що трапилося в минулому, те трапляється і в сьогоденні, а те, що трапиться в майбутньому, траплялося і раніше", пер. [Л.12]).
Тому пропоную разом дослідити, які подібні до перипетій Шемот, "чудеса, гідні здивування" (Михея, 7:15-17), скоро повторить Всемогутній перед народами, засоромленими, при всій могутності своїй.
2. Змія (Вихід, 7:8-12)
Перетворення палиці на аспіда. «Мойсей та Аарон прийшли до фараона і зробили так, як заповів (наказав)
їм ГОСПОДЬ. Кинув Аарон свій посох (жезл) перед фараоном та його слугами (рабами, наближеними) і він став змієм» (вірш 10).
Особливе знамення, перше диво, його зробив Яхве Елохім для правителя впливової країни, це перетворення посоха (жезла) Аарона в гада, він поглинув палиці чарівників єгипетських (вірш 12, давні вірили, змії мають чаклунську силу).
їм ГОСПОДЬ. Кинув Аарон свій посох (жезл) перед фараоном та його слугами (рабами, наближеними) і він став змієм» (вірш 10).
Особливе знамення, перше диво, його зробив Яхве Елохім для правителя впливової країни, це перетворення посоха (жезла) Аарона в гада, він поглинув палиці чарівників єгипетських (вірш 12, давні вірили, змії мають чаклунську силу).
Потрібно врахувати, у вірші 7:12 мається на увазі не звичайна зміюка, наприклад, як у 4:34, де в оригіналі використано інше слово, а хтонічні чудовиська-архетипи з Бирейшит (1:21, [Л.3, стор. 81]). У Єгипті їх образом могла служити величезна тварюка Апоп (Апофіc), яка уособлювала сили мороку та зла, споконвічний ворог бога сонця Ра (мал.1).
На стародавньому Близькому Сході, жезл (євр. "мате") являв собою палицю до 1 метра завдовжки з потовщенням на кінці. Посох, навпаки, був понад 1 метр з вигнутою або Т-подібною рукояткою [Л.3, 4], на нього спиралися при ходьбі, а палицю носили біля пояса, їй поганяли худобу, захищалися від звірів.
Цікаво, тим самим словом "мате" у Біблії називається рід, коліно, плем'я, "жезл був якимось родовим символом, "прапором" [Л.5, стор. 328]. Хтонічною істотою, булавою днів Великої скорботи, стане вершник Гог, чорна карликова планета, яка примчить від навколополярного сузір'я Цефей у північній півкулі нічного небосхилу.
Міфологічного ефіопського царя Цефея (Кефея) на архаїчних зоряних картах зображували зі скіпетром у лівій руці, спрямованим на землю, і царською короною (вінцем) на голові; він розмахує хусткою. Сім'я, коліно, плем'я гогово "від
меж півночі" (Єзекіїля, 38:6, Синод. пер.), досі невидиме, стане жахливою тварюкою, що загрожує проковтнути
нашу планету.
За традицією, оживляючи небесне тіло, Йов іменує даний архетип левіафаном (3:8, 40:20), Йехезкейл – Гогом
(Єз.38:2-23), Данило називає каменем, що відірвався від (світової) гори, і звіром (Дан.2:34, 35, 7:7), Йірмейа - великою
загибеллю, винищувачем народів (Єр.4:6, 7).
Апостол Йоханан теж зооморфно персоніфікує космічний об'єкт, ототожнюючи його з давнім створінням, описує в термінах, поняттях, образах своєї епохи. «І з'явилася на небі інша ознака (знамення): ось, (величезний) великий
(вогненно) червоний дракон (змій), який мав сім голів і десять рогів, і на його головах – сім (діадем) вінців»
(Об'явлення, 12:3, 4).
У роботах [Л.6-10] викладено результати "поглинання" Землі багатоголовим чудовиськом із прірви,– метеорно-астероїдним потоком. Важливо порівняти наслідки майбутніх стихійних лих з минулими карами над Міцрайімом. Оскільки 10 страт єгипетських, як прообрази більш масштабних покарань у День Господній, є кінець цього роду; про нього попереджає Ісус Христос (Мт.24:3, 14, Лк.17:26-30).
На стародавньому Близькому Сході, жезл (євр. "мате") являв собою палицю до 1 метра завдовжки з потовщенням на кінці. Посох, навпаки, був понад 1 метр з вигнутою або Т-подібною рукояткою [Л.3, 4], на нього спиралися при ходьбі, а палицю носили біля пояса, їй поганяли худобу, захищалися від звірів.
Цікаво, тим самим словом "мате" у Біблії називається рід, коліно, плем'я, "жезл був якимось родовим символом, "прапором" [Л.5, стор. 328]. Хтонічною істотою, булавою днів Великої скорботи, стане вершник Гог, чорна карликова планета, яка примчить від навколополярного сузір'я Цефей у північній півкулі нічного небосхилу.
Міфологічного ефіопського царя Цефея (Кефея) на архаїчних зоряних картах зображували зі скіпетром у лівій руці, спрямованим на землю, і царською короною (вінцем) на голові; він розмахує хусткою. Сім'я, коліно, плем'я гогово "від
меж півночі" (Єзекіїля, 38:6, Синод. пер.), досі невидиме, стане жахливою тварюкою, що загрожує проковтнути
нашу планету.
За традицією, оживляючи небесне тіло, Йов іменує даний архетип левіафаном (3:8, 40:20), Йехезкейл – Гогом
(Єз.38:2-23), Данило називає каменем, що відірвався від (світової) гори, і звіром (Дан.2:34, 35, 7:7), Йірмейа - великою
загибеллю, винищувачем народів (Єр.4:6, 7).
Апостол Йоханан теж зооморфно персоніфікує космічний об'єкт, ототожнюючи його з давнім створінням, описує в термінах, поняттях, образах своєї епохи. «І з'явилася на небі інша ознака (знамення): ось, (величезний) великий
(вогненно) червоний дракон (змій), який мав сім голів і десять рогів, і на його головах – сім (діадем) вінців»
(Об'явлення, 12:3, 4).
У роботах [Л.6-10] викладено результати "поглинання" Землі багатоголовим чудовиськом із прірви,– метеорно-астероїдним потоком. Важливо порівняти наслідки майбутніх стихійних лих з минулими карами над Міцрайімом. Оскільки 10 страт єгипетських, як прообрази більш масштабних покарань у День Господній, є кінець цього роду; про нього попереджає Ісус Христос (Мт.24:3, 14, Лк.17:26-30).
3. Перша страта (Вихід, 7:14-24)
Перетворення води на кров. «Тому ГОСПОДЬ сказав: Ось з чого ти дізнаєшся, що Я ГОСПОДЬ! Я вдарю посохом (жезлом, палицею), що в моїй руці, по воді у річці (Ніл), і вона перетвориться на кров.
Уся риба, що в Нілі, загине. Тож ріка засмердиться, і не зможуть єгиптяни, пити (огидно буде) воду з Нілу » (вірші 17, 18).
По волі Адоная, монооксид дигідрогена незрівнянним чином перетворився на криваво-червону рідину по всій країні (вірш 19), "щоб вони не пили" (Псалми, 78:44, б). У результаті, "риба загинула і вода протухла" [Л.11].
Загадкову негативну зміну кольору води й загибель риби автори роботи [Л.11, стор. 658] пояснюють сильним розливом річки Ніл, який приніс червону землю з Ефіопських височин, або збільшенням кількості червоного планктону, або масовим розмноженням бактерій та одноклітинних організмів класу джгутикових [Л.4, стор. 438].
У майбутній Йом Адонай станеться щось схоже на Вих.7:21, але по ВСІЙ опоганеній планеті. Небесний Воїн вразить її жезлом ("мате") залізним, покарає племенем ("мате") гоговим. Йоханан бачить. «Він пасе їх жезлом залізним; Він топче точило (в давильні) вина (суворої відплати) люті та гніву Бога Вседержителя» (Об'явлення, 19:15, Синод. пер.; Пс.2:9, Іс.11:4).
Форма планетоподібного тіла Гога, мабуть, трохи витягнута з потовщенням на одному кінці, ніби у стародавнього жезла. Тайновидець використовує схожий образ кадильниці (Об’явл.8:5), як архетип металевої храмової чаші з ручкою, щоб переносити вугілля, яке горить [Л.3, стор. 135].
У ті дні будь-які відкриті водоймища: річки, озера, калюжі, моря, океани почервоніють, стануть густою темною кров'ю, "немов у мерця" (8:8, 14:20, 16:3-6; мал.2). Несподівано, "річки їх потечуть (тихо), як олія" (Єзекіїля, 32:6, 14, Синод. пер.). Вода перетвориться на "кров" внаслідок фізичного процесу фарбування гідратованими оксидами.
Уся риба, що в Нілі, загине. Тож ріка засмердиться, і не зможуть єгиптяни, пити (огидно буде) воду з Нілу » (вірші 17, 18).
По волі Адоная, монооксид дигідрогена незрівнянним чином перетворився на криваво-червону рідину по всій країні (вірш 19), "щоб вони не пили" (Псалми, 78:44, б). У результаті, "риба загинула і вода протухла" [Л.11].
Загадкову негативну зміну кольору води й загибель риби автори роботи [Л.11, стор. 658] пояснюють сильним розливом річки Ніл, який приніс червону землю з Ефіопських височин, або збільшенням кількості червоного планктону, або масовим розмноженням бактерій та одноклітинних організмів класу джгутикових [Л.4, стор. 438].
У майбутній Йом Адонай станеться щось схоже на Вих.7:21, але по ВСІЙ опоганеній планеті. Небесний Воїн вразить її жезлом ("мате") залізним, покарає племенем ("мате") гоговим. Йоханан бачить. «Він пасе їх жезлом залізним; Він топче точило (в давильні) вина (суворої відплати) люті та гніву Бога Вседержителя» (Об'явлення, 19:15, Синод. пер.; Пс.2:9, Іс.11:4).
Форма планетоподібного тіла Гога, мабуть, трохи витягнута з потовщенням на одному кінці, ніби у стародавнього жезла. Тайновидець використовує схожий образ кадильниці (Об’явл.8:5), як архетип металевої храмової чаші з ручкою, щоб переносити вугілля, яке горить [Л.3, стор. 135].
У ті дні будь-які відкриті водоймища: річки, озера, калюжі, моря, океани почервоніють, стануть густою темною кров'ю, "немов у мерця" (8:8, 14:20, 16:3-6; мал.2). Несподівано, "річки їх потечуть (тихо), як олія" (Єзекіїля, 32:6, 14, Синод. пер.). Вода перетвориться на "кров" внаслідок фізичного процесу фарбування гідратованими оксидами.
Червоно-бурі оксиди утворяться в результаті хімічних реакцій атмосферного кисню і парів Н2О з мікрочастинками
вільного заліза метеорних тіл, що випарувалися [Л.8].
Річки, засипані золою, сажею, попелом, розмеленою пемзою, червоним пилом пустель, течуть тихо і повільно "як олія" (Єзекіїля, 32:14). Серед сміття плаває дохла риба (Вих.7:18). "Як і все творіння, риби піддаються Божому суду (Іс.19:8; 50:2; Ос.4:3; Соф.1:3)" [Л.19, стор. 1017].
Створіння, що живуть у прісноводних водоймах, загинуть від задухи, високої температури та підвищеної кислотності довкілля. Через тухлу рибу рідина стане смердючою, непридатною для пиття (Вих.7:18).
4. Кровопролиття
вільного заліза метеорних тіл, що випарувалися [Л.8].
Річки, засипані золою, сажею, попелом, розмеленою пемзою, червоним пилом пустель, течуть тихо і повільно "як олія" (Єзекіїля, 32:14). Серед сміття плаває дохла риба (Вих.7:18). "Як і все творіння, риби піддаються Божому суду (Іс.19:8; 50:2; Ос.4:3; Соф.1:3)" [Л.19, стор. 1017].
Створіння, що живуть у прісноводних водоймах, загинуть від задухи, високої температури та підвищеної кислотності довкілля. Через тухлу рибу рідина стане смердючою, непридатною для пиття (Вих.7:18).
4. Кровопролиття
Істинно пошле Всевишній незвичайне покарання цьому безбожному роду. Так в одному з одкровень Іван чує загрозу ангела вод, «за те, що вони пролили кров святих і пророків,– і Ти дав їм пити кров. Вони варті (гідні) того!» (Об'явлення, 16:6; Мт.23:35, 36).
Апостол бачить витоптані в точилі жертви, "і потекла кров із давильні" (Об'явлення, 14:20, вона призначена для плодів винограду). У даному "сюрреалістичному баченні з точила струмує кров замість вина" [Л.19, стор. 1213].
Знаменнями Йом Адонай на небі та землі будуть: кров, вогонь, стовпи диму (Йоіл.2:30). Панораму кінця світу Яхве Елохім відкрив Своєму пророку. «Я топтав народи в Моєму гніві, нищив (ламав, розтрощив) їх у Своєму обуренні (люті). Я пролив (вилив) їхню кров на землю!» (Ісаї, 63:6), вона затопить сушу "до самих гір» (Єзекіїля, 32:6).
Цефанйа теж провидить катаклізми Дня Господа (Соф.1:2-16), коли «Їхня кров розіллється (розмітана буде) по землі, а їхні тіла лежатимуть (як послід, прах) гноєм» (вірш 17).
Зрозуміло, в есхатологічних біблійних пророцтвах йдеться про специфічну червону рідину, зовсім не буквальну рухому тканину, що складається з плазми і формених частинок. За складом хімічних елементів, молекул, їх сполук, та за властивостями, монооксид дигідрогена фізично НЕ стане кров'ю, але лише за (1) кольором, (2) солоним смаком, (3) температурою.
Темно-червоний колір рідини додадуть оксиди заліза; солоний гіркий смак – морська сіль, сірчана, азотна, соляна кислоти; до підвищеної температури призведе гарячий багатоденний зливовий дощ.
Криваво-червону гірку теплу воду пити огидно (Вих.7:18, Пс.78:44), крім того, смертельно небезпечно (Об’явл.8:11). Засипані попелом водоймища смердять внаслідок дохлої риби, мертвих тварин та людських трупів, що розкладаються (Вих.7:21, Іс.34:3, Соф.1:3).
Люди й тварини загинуть внаслідок стихійних лих [Л.9]. Риба і морські тварюки (Об’явл.16:3, Ос.4:3, Пс.105:29) – від ударних гідродинамічних хвиль, які виникнуть через падіння величезних космічних тіл в гідросферу, також, високої її температури та закислення Світового океану. Птахи згорять в атмосфері розжарених газів ударних хвиль, вогняних вихорів та штормів.
Вцілілі копають колодязі, подібно до стародавніх єгиптян перед Виходом євреїв, шукають артезіанську воду, придатну для пиття (Вих.7:24). Бо розпухлий "їхній язик сохнутиме від спраги" (Ісаї, 41:17, б) в середовищі дуже гарячого повітря (Об’явл.16:9) у суцільній темряві (вірш 10).
Апостол бачить витоптані в точилі жертви, "і потекла кров із давильні" (Об'явлення, 14:20, вона призначена для плодів винограду). У даному "сюрреалістичному баченні з точила струмує кров замість вина" [Л.19, стор. 1213].
Знаменнями Йом Адонай на небі та землі будуть: кров, вогонь, стовпи диму (Йоіл.2:30). Панораму кінця світу Яхве Елохім відкрив Своєму пророку. «Я топтав народи в Моєму гніві, нищив (ламав, розтрощив) їх у Своєму обуренні (люті). Я пролив (вилив) їхню кров на землю!» (Ісаї, 63:6), вона затопить сушу "до самих гір» (Єзекіїля, 32:6).
Цефанйа теж провидить катаклізми Дня Господа (Соф.1:2-16), коли «Їхня кров розіллється (розмітана буде) по землі, а їхні тіла лежатимуть (як послід, прах) гноєм» (вірш 17).
Зрозуміло, в есхатологічних біблійних пророцтвах йдеться про специфічну червону рідину, зовсім не буквальну рухому тканину, що складається з плазми і формених частинок. За складом хімічних елементів, молекул, їх сполук, та за властивостями, монооксид дигідрогена фізично НЕ стане кров'ю, але лише за (1) кольором, (2) солоним смаком, (3) температурою.
Темно-червоний колір рідини додадуть оксиди заліза; солоний гіркий смак – морська сіль, сірчана, азотна, соляна кислоти; до підвищеної температури призведе гарячий багатоденний зливовий дощ.
Криваво-червону гірку теплу воду пити огидно (Вих.7:18, Пс.78:44), крім того, смертельно небезпечно (Об’явл.8:11). Засипані попелом водоймища смердять внаслідок дохлої риби, мертвих тварин та людських трупів, що розкладаються (Вих.7:21, Іс.34:3, Соф.1:3).
Люди й тварини загинуть внаслідок стихійних лих [Л.9]. Риба і морські тварюки (Об’явл.16:3, Ос.4:3, Пс.105:29) – від ударних гідродинамічних хвиль, які виникнуть через падіння величезних космічних тіл в гідросферу, також, високої її температури та закислення Світового океану. Птахи згорять в атмосфері розжарених газів ударних хвиль, вогняних вихорів та штормів.
Вцілілі копають колодязі, подібно до стародавніх єгиптян перед Виходом євреїв, шукають артезіанську воду, придатну для пиття (Вих.7:24). Бо розпухлий "їхній язик сохнутиме від спраги" (Ісаї, 41:17, б) в середовищі дуже гарячого повітря (Об’явл.16:9) у суцільній темряві (вірш 10).
5. Друга страта (Вихід, 7:26 – 8:10)
Масове вторгнення жаб, «знову промовив ГОСПОДЬ до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни (нехай занесе він) свою руку з твоїм посохом (жезлом) на ріки, канали та на стави (озера) й наведи жаб на єгипетську землю ...
І ГОСПОДЬ учинив за словом Мойсея. Жаби загинули (вимерли) в домах, в кімнатах (на дворах) і на полях. Іх згрібали у великі купи, так що засмерділася земля» (8:1, 9, 10; "стали гнити, і вся країна стала смердіти ", пер. [Л.12]).
Сильний розлив ріки Ніл міг призвести до розмноження створінь, які "по-блоші стрибають, по людські плавають", тобто, безхвостих земноводних, з наступною міграцією. Слово «цефардеа», перекладене в 7:27 – 8:9 як "жаби", означає великих озерних жаб завдовжки до 15 см [Л.4]. Їхня раптова загибель може пояснюватися яким-небудь захворюванням [Л.11], хвороботворними бактеріями [Л.4].
Щось подібне, але планетарного масштабу відбудеться в дні великого нещастя (Єр.4:6), коли ескалація космічного бомбардування астероїдами викличе глобальний безперервний гарячий дощ тривалістю біля 6 тижнів. Утворення незліченних водойм з теплою водою призведе до стрімкого розмноження комах і земноводних, зокрема справжніх
жаб.
І ГОСПОДЬ учинив за словом Мойсея. Жаби загинули (вимерли) в домах, в кімнатах (на дворах) і на полях. Іх згрібали у великі купи, так що засмерділася земля» (8:1, 9, 10; "стали гнити, і вся країна стала смердіти ", пер. [Л.12]).
Сильний розлив ріки Ніл міг призвести до розмноження створінь, які "по-блоші стрибають, по людські плавають", тобто, безхвостих земноводних, з наступною міграцією. Слово «цефардеа», перекладене в 7:27 – 8:9 як "жаби", означає великих озерних жаб завдовжки до 15 см [Л.4]. Їхня раптова загибель може пояснюватися яким-небудь захворюванням [Л.11], хвороботворними бактеріями [Л.4].
Щось подібне, але планетарного масштабу відбудеться в дні великого нещастя (Єр.4:6), коли ескалація космічного бомбардування астероїдами викличе глобальний безперервний гарячий дощ тривалістю біля 6 тижнів. Утворення незліченних водойм з теплою водою призведе до стрімкого розмноження комах і земноводних, зокрема справжніх
жаб.
Глибокі калюжі, болота, озера, закишать їх мешканцями (7:28). Потім більшість смердючих водойм пересохне (Іс.19:5-7, 42:15, 50:2) через глобальну посуху тривалістю більше 3-х років.
Тому озерні й "їстівні" зелені жаби масово вийдуть на сушу. Поповнюючи ряди численних квакш та жаб, що живуть на суші; ніби сарана покриваючи землю, заповнюючи все навколо (Вих.7:28, 29, мал.3).
Земноводні збережуться лише у великих річках, які не висихають, подібно до перипетій Шемот (8:7), решта вимруть через нестачу води, їжі, від хвороб. Повітря наповниться сморідом, як це було раніше, "засмерділася земля" (вірш 10).
У ті дні страждання мешканцям Єгипту принесли хмари мошок, полчища мух, болючі укуси арова, "в єврейському оригіналі це слово означає "рій комах" [Л.21, стор. 92], як у загадці, "не птиця, а літає, з хоботом, а не слон". Їх направив Йахве словом Своїм (Пс.105:31). "Наслав на них рої мух (комах), які їх кусали" (78:45, а).
Найбільш вірогідна ідентифікація арова це оводи, вони відносяться до сімейства двокрилих середніх розмірів; можливо, сліпні [Л.20] або домашні мухи [Л.11, стор. 463]. Личинки різних видів підшкірних, шлункових, носоглоткових оводів розвиваються у тілі ссавців; викликаючи пухлини, гнійні нариви, виразки, нерідко загибель. У людини личинки-паразити провокують порожнинні та шкірні міази, офтальмоміази.
У День Господній від нашестя незліченних роїв оводів, ґедзів, осінніх жигалок, мух цеце, комарів, москітів, м'ясних двокрилих комах постраждає майже вся планета. Вони не просто докучають болісними укусами, але є переносниками збудників деяких небезпечних для тварин і людини інфекційних хвороб [Л.13].
Наприклад, кровососні самки бойових комарів поширюють багато видів вірусів, зокрема, збудників малярії (в наш час причина смерті близько мільйона людей щорічно), жовтої лихоманки, лихоманки денге, туляремії, сибірки, філяріатозів, вірусних енцефалітів. Мошки та москіти переносять збудників малярії, лейшманіозів, паппатачі (москітна лихоманка), онхоцеркозів.
Гедзі й жигалки носії сибірки, туляремії, сепсису, інших захворювань. Мухи цеце – трипанос, збудників сонної хвороби, що викликає анемію, невралгічні незворотні порушення, коматозний стан або смерть. Іксодові кліщі поширюють віруси, наприклад, збудників кліщового енцефаліту, геморагічних лихоманок; також рикетсії, причину плямистих лихоманок, північноазіатського висипного тифу.
Постійні супутники війни та природних катаклізмів це воші (дрібні облігатні ектопаразити), зокрема, натільна людська воша. Вона переносить такі небезпечні захворювання, як епідемічний висипний тиф, зворотний тиф, "окопна лихоманка", чума. Від блохи можна заразитися бубонною чумою, черевним тифом, висипним тифом.
Тільки сильне похолодання припинить масове розмноження комах різних видів. З полегшенням постраждалі скажуть, "насилу зникли, усьому світу набридли".
Тому озерні й "їстівні" зелені жаби масово вийдуть на сушу. Поповнюючи ряди численних квакш та жаб, що живуть на суші; ніби сарана покриваючи землю, заповнюючи все навколо (Вих.7:28, 29, мал.3).
Земноводні збережуться лише у великих річках, які не висихають, подібно до перипетій Шемот (8:7), решта вимруть через нестачу води, їжі, від хвороб. Повітря наповниться сморідом, як це було раніше, "засмерділася земля" (вірш 10).
6. Третя страта (Вихід, 8:12-15)
Нашестя кінним. «Вони так і зробили: Аарон простягнув (заніс) руку зі своїм посохом (жезлом) і вдарив по
земному пороху (пилу). Він перетворився на комарів (мошок, в Масорі, "воші"), які дошкуляли людям і
тваринам (худобі).
Увесь порох землі претворився на комарів (мошок, вошей) у всій єгипетській землі» (вірш 13; "тут же хмари мошок обліпили людей і худобу", пер. [Л.20]) .
Комахи, що визначили характер чудо-страти, точно невідомі [Л.3, 11]. Ймовірно, насправді, мошкара, сімейство дрібних двокрилих, всього їх 1 500 видів, поширених повсюдно. Їхні самки п'ють кров теплокровних тварин, ссавців, птахів.
Можливо малися на увазі комарі [Л.18], налічується понад 3 000 видів, оводи [Л.11, стор. 657] або інші дрібні членистоногі. Їхні самки імаго відносяться до гнусу, сукупності кровосисних двокрилих крихітних створінь, особливо численних поблизу боліт, озер, річок, інших водойм. З 4-х фаз розвитку, три проходять у стоячій або слабо проточній воді, у вологому грунті.
Давньоєврейське "кінним" іноді перекладається словом "воша", все ж таки описаний принцип розмноження вказує швидше на мошки, ніж воші. Під кінним могли матися на увазі власне "мошки справжні", бойові комарі, москіти, піщані мухи, мокреці, інше.
Але чому для появи мошкари Аарон ударив жезлом у землю? Відповідь можна знайти в архаїчних поглядах на триярусний устрій космосу: небо, земля, підземний світ [Л.3, стор. 17]. З останнім співвідносилися різні види комах, зокрема, шкідливі пов'язувалися з нижнім світом, підземним [Л.15, стор. 202].
У період Великої скорботи, удари масивних космічних тіл приведуть до загибелі людей, тварин, птахів; сильних злив,
повсюдних повеней. Наявність безлічі відкритих водойм, висока вологість, підвищена температура повітря, наявність трупів, що розкладаються, викличуть масове розмноження комашок, за прислів'ям, "встануть мертві і будуть поїдати живих".
Земля покриється килимом з мошок, вони скрізь, на всьому. Мучачи укусами (Пс.78:45), заражаючи вірусами, бактеріями, плазмодіями, філяріями, рикетсіями, гельмінтами, іншими патогенними мікроорганізмами.
На щастя за кілька місяців від моменту появи, хмари мошкари, сонмища комарів, полчища мух зникнуть через похолодання. Його спричинить скорочення надходження сонячної енергії до поверхні планети через її сильно запилену атмосферу.
земному пороху (пилу). Він перетворився на комарів (мошок, в Масорі, "воші"), які дошкуляли людям і
тваринам (худобі).
Увесь порох землі претворився на комарів (мошок, вошей) у всій єгипетській землі» (вірш 13; "тут же хмари мошок обліпили людей і худобу", пер. [Л.20]) .
Комахи, що визначили характер чудо-страти, точно невідомі [Л.3, 11]. Ймовірно, насправді, мошкара, сімейство дрібних двокрилих, всього їх 1 500 видів, поширених повсюдно. Їхні самки п'ють кров теплокровних тварин, ссавців, птахів.
Можливо малися на увазі комарі [Л.18], налічується понад 3 000 видів, оводи [Л.11, стор. 657] або інші дрібні членистоногі. Їхні самки імаго відносяться до гнусу, сукупності кровосисних двокрилих крихітних створінь, особливо численних поблизу боліт, озер, річок, інших водойм. З 4-х фаз розвитку, три проходять у стоячій або слабо проточній воді, у вологому грунті.
Давньоєврейське "кінним" іноді перекладається словом "воша", все ж таки описаний принцип розмноження вказує швидше на мошки, ніж воші. Під кінним могли матися на увазі власне "мошки справжні", бойові комарі, москіти, піщані мухи, мокреці, інше.
Але чому для появи мошкари Аарон ударив жезлом у землю? Відповідь можна знайти в архаїчних поглядах на триярусний устрій космосу: небо, земля, підземний світ [Л.3, стор. 17]. З останнім співвідносилися різні види комах, зокрема, шкідливі пов'язувалися з нижнім світом, підземним [Л.15, стор. 202].
У період Великої скорботи, удари масивних космічних тіл приведуть до загибелі людей, тварин, птахів; сильних злив,
повсюдних повеней. Наявність безлічі відкритих водойм, висока вологість, підвищена температура повітря, наявність трупів, що розкладаються, викличуть масове розмноження комашок, за прислів'ям, "встануть мертві і будуть поїдати живих".
Земля покриється килимом з мошок, вони скрізь, на всьому. Мучачи укусами (Пс.78:45), заражаючи вірусами, бактеріями, плазмодіями, філяріями, рикетсіями, гельмінтами, іншими патогенними мікроорганізмами.
На щастя за кілька місяців від моменту появи, хмари мошкари, сонмища комарів, полчища мух зникнуть через похолодання. Його спричинить скорочення надходження сонячної енергії до поверхні планети через її сильно запилену атмосферу.
7. Четверта страта (Вихід, 8:16-20)
Нашестя арова. «Так і зробив ГОСПОДЬ: налетіли величезні (густі) рої мошкари (собачих мух, сліпнів, у Масорі "арів", або оводів [Л.16]) на палаци фараона, на помешкання його слуг (рабів) і на весь єгипетський край. Ці рої мошкари (мух, комах) нищили землю» (вірш 20).У ті дні страждання мешканцям Єгипту принесли хмари мошок, полчища мух, болючі укуси арова, "в єврейському оригіналі це слово означає "рій комах" [Л.21, стор. 92], як у загадці, "не птиця, а літає, з хоботом, а не слон". Їх направив Йахве словом Своїм (Пс.105:31). "Наслав на них рої мух (комах), які їх кусали" (78:45, а).
Найбільш вірогідна ідентифікація арова це оводи, вони відносяться до сімейства двокрилих середніх розмірів; можливо, сліпні [Л.20] або домашні мухи [Л.11, стор. 463]. Личинки різних видів підшкірних, шлункових, носоглоткових оводів розвиваються у тілі ссавців; викликаючи пухлини, гнійні нариви, виразки, нерідко загибель. У людини личинки-паразити провокують порожнинні та шкірні міази, офтальмоміази.
У День Господній від нашестя незліченних роїв оводів, ґедзів, осінніх жигалок, мух цеце, комарів, москітів, м'ясних двокрилих комах постраждає майже вся планета. Вони не просто докучають болісними укусами, але є переносниками збудників деяких небезпечних для тварин і людини інфекційних хвороб [Л.13].
Наприклад, кровососні самки бойових комарів поширюють багато видів вірусів, зокрема, збудників малярії (в наш час причина смерті близько мільйона людей щорічно), жовтої лихоманки, лихоманки денге, туляремії, сибірки, філяріатозів, вірусних енцефалітів. Мошки та москіти переносять збудників малярії, лейшманіозів, паппатачі (москітна лихоманка), онхоцеркозів.
Гедзі й жигалки носії сибірки, туляремії, сепсису, інших захворювань. Мухи цеце – трипанос, збудників сонної хвороби, що викликає анемію, невралгічні незворотні порушення, коматозний стан або смерть. Іксодові кліщі поширюють віруси, наприклад, збудників кліщового енцефаліту, геморагічних лихоманок; також рикетсії, причину плямистих лихоманок, північноазіатського висипного тифу.
Постійні супутники війни та природних катаклізмів це воші (дрібні облігатні ектопаразити), зокрема, натільна людська воша. Вона переносить такі небезпечні захворювання, як епідемічний висипний тиф, зворотний тиф, "окопна лихоманка", чума. Від блохи можна заразитися бубонною чумою, черевним тифом, висипним тифом.
Тільки сильне похолодання припинить масове розмноження комах різних видів. З полегшенням постраждалі скажуть, "насилу зникли, усьому світу набридли".
8. П'ята страта (Вихід, 9:1-6)
Загибель домашніх тварин, «то ГОСПОДНЯ рука (кара) буде (вразить страшним мором) на твоїй худобі, що на рівнинах (полі): на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і на вівцях (дослівно, "на великій і дрібній худобі"). Вони загинуть від великої моровиці» (вірш 3, від "мору", "морової виразки", "згубної чуми").
Внаслідок хвороби, мабуть, сибірки [Л.3, 4, 21], вимерло у полі все поголів'я худоби (вірш 6). Таким чином у роки майбутньої Великої загибелі здохнуть тварини, що вціліли від цунамі, вогню, граду, кислотних дощів, повені.
Хаваккук, побачивши Адоная (Авв.3:3-17), попереджає. "Перед Ним йде моровиця" (вірш 5). Іоанн дивиться, на четвертій частині землі знищується все живе (Об’явл.6:8), в т.ч. моровицею, тобто, мором, епідемічними хворобами.
Внаслідок хвороби, мабуть, сибірки [Л.3, 4, 21], вимерло у полі все поголів'я худоби (вірш 6). Таким чином у роки майбутньої Великої загибелі здохнуть тварини, що вціліли від цунамі, вогню, граду, кислотних дощів, повені.
Хаваккук, побачивши Адоная (Авв.3:3-17), попереджає. "Перед Ним йде моровиця" (вірш 5). Іоанн дивиться, на четвертій частині землі знищується все живе (Об’явл.6:8), в т.ч. моровицею, тобто, мором, епідемічними хворобами.
Смерть худоби (мал.4) відбудеться через епізоотії й панзоотії. Джерелами інфекцій виявляться вода, смердюча від гниючої риби і трупів, що розкладаються (Вих.7:18), а також сплюндрована земля (8:10).
Заражені хвороботворними бактеріями, грибками, токсинами, паразитами вода та земля, викличуть гострі інфекційні хвороби: ящур, чуму, туляремію, лептоспіроз, гепатит, піроплазмоз, інше.
Причиною масової загибелі сільськогосподарських тварин (Вих.9:3) послужать трансмісивні хвороби, як сибірка, піроплазмоз, акаріази, інші заразні захворювання, їх збудників передають кровосмоктуючі членистоногі.
Зокрема бойові комарі, мошки, кліщі, блохи, мухи, ґедзі, оводи (Вих.8:20), вони поширюють малярію, жовту лихоманку, чуму, тиф, холеру, дизентерію, гепатит, гастроентерит.
Укуси численних комах та кліщів (налічується понад 48 тисяч видів) викличуть у ссавців інтоксикацію, запалення, нариви, сибіркові карбункули; набряк лімфатичних вузлів та легень, смерть.
Заражені хвороботворними бактеріями, грибками, токсинами, паразитами вода та земля, викличуть гострі інфекційні хвороби: ящур, чуму, туляремію, лептоспіроз, гепатит, піроплазмоз, інше.
Причиною масової загибелі сільськогосподарських тварин (Вих.9:3) послужать трансмісивні хвороби, як сибірка, піроплазмоз, акаріази, інші заразні захворювання, їх збудників передають кровосмоктуючі членистоногі.
Зокрема бойові комарі, мошки, кліщі, блохи, мухи, ґедзі, оводи (Вих.8:20), вони поширюють малярію, жовту лихоманку, чуму, тиф, холеру, дизентерію, гепатит, гастроентерит.
Укуси численних комах та кліщів (налічується понад 48 тисяч видів) викличуть у ссавців інтоксикацію, запалення, нариви, сибіркові карбункули; набряк лімфатичних вузлів та легень, смерть.
9. Шоста страта (Вихід, 9:8-11)
Гнійні нариви. «Тому ГОСПОДЬ сказав Мойсеєві та Ааронові такі слова: Візьміть повні жмені сажі (попелу) з печі, та нехай Мойсей, на очах у фараона, підкине її до неба (у повітря).
Вона стане курявою (як порошинки дрібні рознесеться) на всій єгипетській землі. На людях і тваринах
(худобі) в усьому єгипетському краю будуть утворюватись болячки (гнояки, запалення з наривами), що прориватимуться чиряками» (вірші 8, 9; "зола перетвориться на пил, що пронесеться по єгипетській землі, і якщо пил цей торкнеться людини чи тварини, у того на тілі з'являться нариви", пер. [Л.12]).
У ту давню епоху з волі Адоная сталося диво дивне:
• Моше кинув до неба залишок, взятий із великої печі (євр. "кишбан") для випалення вапна або плавки металів, вона має верхній виход для диму;
• гаряча зола, негорючий залишок, що утворюється з мінеральних домішок при згорянні палива, перетворилася на куряву, яка пронеслась Міцрайимом;
• тому виникли запалення, вони перейшли у гнійники (9:8-10); передбачається, їх викликали укуси жигалки осінньої [Л.4], але у вірші 9 ясно написано, причина – тонкий пил (пер. [Л.18]).
Аналогічні перипетії під час Великої загибелі відбудуться у такій самій послідовності. Жерла кількох сотень вулканів,
що прокинулись від небувалого глобального струсу (Об’явл.16:18), викинуть високо в гомосферу величезні обсяги гарячих попелу, золи, сажі, розмолотої пемзи, водяної пари, інших газів, крапель води, сірчаної, соляної, інших кислот.
Коли Елоах, прорвавши небеса зійде у світ, вулкани ("гори") згорять у полум'ї "ніби кущі", закиплять "ніби вода", розтануть від обличчя Його (Ісаї, 64:1, 2; пер. [Л.12]).
Наприклад, найпотужніший супервулкан Єллоустоун, вибухнувши (VEI = 8 балів), може викинути до 2 500 кубічних кілометрів (!) гарячої вулканічної речовини. До нього додадуться пил земний, закинутий сильними вихорами, ураганами, гіперганами, вибухами від падінь астероїдів, а також прах небесний згорілих метеорних тіл та частинок гірських порід, що випарувалися, а потім сконденсувалися в атмосфері.
Протягом декількох років, через наявність грубих дисперсних аерозолів, небом оволодіють ефектні криваво-червоні ранкові та вечірні зорі.
Вона стане курявою (як порошинки дрібні рознесеться) на всій єгипетській землі. На людях і тваринах
(худобі) в усьому єгипетському краю будуть утворюватись болячки (гнояки, запалення з наривами), що прориватимуться чиряками» (вірші 8, 9; "зола перетвориться на пил, що пронесеться по єгипетській землі, і якщо пил цей торкнеться людини чи тварини, у того на тілі з'являться нариви", пер. [Л.12]).
У ту давню епоху з волі Адоная сталося диво дивне:
• Моше кинув до неба залишок, взятий із великої печі (євр. "кишбан") для випалення вапна або плавки металів, вона має верхній виход для диму;
• гаряча зола, негорючий залишок, що утворюється з мінеральних домішок при згорянні палива, перетворилася на куряву, яка пронеслась Міцрайимом;
• тому виникли запалення, вони перейшли у гнійники (9:8-10); передбачається, їх викликали укуси жигалки осінньої [Л.4], але у вірші 9 ясно написано, причина – тонкий пил (пер. [Л.18]).
Аналогічні перипетії під час Великої загибелі відбудуться у такій самій послідовності. Жерла кількох сотень вулканів,
що прокинулись від небувалого глобального струсу (Об’явл.16:18), викинуть високо в гомосферу величезні обсяги гарячих попелу, золи, сажі, розмолотої пемзи, водяної пари, інших газів, крапель води, сірчаної, соляної, інших кислот.
Коли Елоах, прорвавши небеса зійде у світ, вулкани ("гори") згорять у полум'ї "ніби кущі", закиплять "ніби вода", розтануть від обличчя Його (Ісаї, 64:1, 2; пер. [Л.12]).
Наприклад, найпотужніший супервулкан Єллоустоун, вибухнувши (VEI = 8 балів), може викинути до 2 500 кубічних кілометрів (!) гарячої вулканічної речовини. До нього додадуться пил земний, закинутий сильними вихорами, ураганами, гіперганами, вибухами від падінь астероїдів, а також прах небесний згорілих метеорних тіл та частинок гірських порід, що випарувалися, а потім сконденсувалися в атмосфері.
Протягом декількох років, через наявність грубих дисперсних аерозолів, небом оволодіють ефектні криваво-червоні ранкові та вечірні зорі.
10. Тяжкі респіраторні хвороби
В останні дні нарешті виповниться загадково-незрозуміле біблійне пророцтво. «Замість дощу Господь дасть землі твоїй пил, і (тільки) прах (порох) з неба буде падати, падати на тебе, доки не будеш винищений»
(Второзаконня, 28:24, Синод. пер.; "поки ти не задихнешся", пер. [Л.20]).
Із закінченням сорока добових дощів, понад 3 роки з каламутного неба на землю безупинно падають розмелена пемза, попел, зола, сажа, мінеральна крихта, подібно до події шостої єгипетської страти. Сіре покривало на землю впало, роки йдуть, а воно лежить.
Пил і прах з неба, по-науковому, "пеплопади", містять дрібні та ультрадрібні склоподібні частинки вулканічного попелу, імпактного скла, піску. Вони можуть потрапити у верхню частину дихальних шляхів людини або тварини, де затримуються крупинки діаметром, що перевищує 5 мікрон; а меншого розміру – проникають у дрібні бронхи та бронхіоли.
Нагромаджена в легенях порошкоподібна речовина, контактуючи з вологою слизової оболонки, утворює цементні каменеподібні пробки. Згодом виникають пневмоконіози, у т.ч. силікоз, бронхіальна астма, емфізема легень або смерть від асфікції (задухи). Як передбачено, "поки ти не задихнешся" (Второзаконня, 28:24, пер. [Л.20]) внаслідок кисневого голодування органів, надлишку вуглекислоти в крові й тканинах.
Ще більшу небезпеку становлять порошинки менше 1 мікрона, вони проникають у альвеоли легень, а частинки нанометричних розмірів, через альвеоли, потрапляють навіть у кров, утворюючи токсичні продукти біохімічних реакцій. При інкапсуляції частинок та закупорці кровопостачальних судин виникають тяжкі серцево-судинні хвороби, зокрема, інфаркти серця, легень, нирок.
Можуть відбуватися спалахи інфекційних захворювань, токсемія, мікози, так як аерозолі здатні нести на собі віруси, мікроби, грибки. Через постійний смог, ті, хто уникнув попередніх страт, закриють обличчя, "плакати не плачуть, а сльози ллються".
В результаті зазначених фізико-хімічних процесів, «на людях і тваринах ... будут утворюватись болячки (запалення з наривами), що прориватимуться чиряками», подібно давньої історії (Вихід, 9:9, б). Зовсім не через випадання радіоактивних опадів із-за термоядерної війни, як припускають деякі.
Від попадання твердих частинок на слизову оболонку запаляться очі, внаслідок респіраторних хвороб лусне шкіра, тіло вкриється гнояками, мокнучими виразками, струпами, випаде волосся (Об'явл.16:2, Втор.28:22, 59, Іс.1:6, 3:23, Зах.14:12). Сповниться обіцянка Вседержителя занепалому роду, "моль поїсть їх, як одяг, черв'яки пожеруть їх, немов шерсть ..." (Ісаї, 51:8, пер. [Л.18]).
Ридаючі мешканці блукають серед руїн міст, спотикаються на сухих кістках в полях. Їх покриє попіл, він наповнить
вуста (Плач.3:16, пер. [Л.16], а пісок, що скрегоче в роті, скрушить зуби (Мт.13:40-42). Бо не слухали Господніх умовлянь, не дотримувалися ні заповідей ні уставів Його (Вих.15:26). Густий пеплопад засипле живих, поховає мертвих.
Із закінченням сорока добових дощів, понад 3 роки з каламутного неба на землю безупинно падають розмелена пемза, попел, зола, сажа, мінеральна крихта, подібно до події шостої єгипетської страти. Сіре покривало на землю впало, роки йдуть, а воно лежить.
Пил і прах з неба, по-науковому, "пеплопади", містять дрібні та ультрадрібні склоподібні частинки вулканічного попелу, імпактного скла, піску. Вони можуть потрапити у верхню частину дихальних шляхів людини або тварини, де затримуються крупинки діаметром, що перевищує 5 мікрон; а меншого розміру – проникають у дрібні бронхи та бронхіоли.
Нагромаджена в легенях порошкоподібна речовина, контактуючи з вологою слизової оболонки, утворює цементні каменеподібні пробки. Згодом виникають пневмоконіози, у т.ч. силікоз, бронхіальна астма, емфізема легень або смерть від асфікції (задухи). Як передбачено, "поки ти не задихнешся" (Второзаконня, 28:24, пер. [Л.20]) внаслідок кисневого голодування органів, надлишку вуглекислоти в крові й тканинах.
Ще більшу небезпеку становлять порошинки менше 1 мікрона, вони проникають у альвеоли легень, а частинки нанометричних розмірів, через альвеоли, потрапляють навіть у кров, утворюючи токсичні продукти біохімічних реакцій. При інкапсуляції частинок та закупорці кровопостачальних судин виникають тяжкі серцево-судинні хвороби, зокрема, інфаркти серця, легень, нирок.
Можуть відбуватися спалахи інфекційних захворювань, токсемія, мікози, так як аерозолі здатні нести на собі віруси, мікроби, грибки. Через постійний смог, ті, хто уникнув попередніх страт, закриють обличчя, "плакати не плачуть, а сльози ллються".
В результаті зазначених фізико-хімічних процесів, «на людях і тваринах ... будут утворюватись болячки (запалення з наривами), що прориватимуться чиряками», подібно давньої історії (Вихід, 9:9, б). Зовсім не через випадання радіоактивних опадів із-за термоядерної війни, як припускають деякі.
Від попадання твердих частинок на слизову оболонку запаляться очі, внаслідок респіраторних хвороб лусне шкіра, тіло вкриється гнояками, мокнучими виразками, струпами, випаде волосся (Об'явл.16:2, Втор.28:22, 59, Іс.1:6, 3:23, Зах.14:12). Сповниться обіцянка Вседержителя занепалому роду, "моль поїсть їх, як одяг, черв'яки пожеруть їх, немов шерсть ..." (Ісаї, 51:8, пер. [Л.18]).
Ридаючі мешканці блукають серед руїн міст, спотикаються на сухих кістках в полях. Їх покриє попіл, він наповнить
вуста (Плач.3:16, пер. [Л.16], а пісок, що скрегоче в роті, скрушить зуби (Мт.13:40-42). Бо не слухали Господніх умовлянь, не дотримувалися ні заповідей ні уставів Його (Вих.15:26). Густий пеплопад засипле живих, поховає мертвих.
11. Сьома страта (Вихід, 9:18-25)
Небачені опади. «І був (падав дуже великий) град і вогонь (горів) між градом, град вельми сильний, якого не було у всій землі Єгипетській від часу населення (заселення) її.
І побив град по всій землі Єгипетській все, що було в полі (під відкритим небом), від людини до худоби (тварини); і всю траву польову (рослинність) побив град, і всі дерева у полі поламав» (вірші, 24, 25, Синод. пер).
У сьомій страті вражає особливістю кілька обставин. По-перше, неймовірно руйнівна сила атмосферних опадів, в Пс.78:47 написано, – лід, тобто, "великий град" [Л.4, стор. 527]); він убив людей і худобу, поламав всі дерева (Вих.9:25).
Зазвичай крижинки мають розмір від міліметра до кількох сантиметрів, тривалість випадання в середньому 5 ... 10 хвилин. Найбільші крижані кулі діаметром до 13 см, одиничною масою близько 1 кг були в Бангладеш 14 квітня 1986, в результаті загинуло 92 людини [Л.14, стор. 182].
Є нечисленні випадки випадання більш потужних брил, наприклад, т.зв. "крижані бомби" діаметром з футбольний м'яч. Але такі бомбардування ніколи не носили масового характеру й не охоплювало великі території.
По-друге, дивує та обставина, що лід, перемішаний з вогнем, як написано. "І був (дуже великий) град і вогонь (горів) між градом" (Вихід, 9:24, Пс.105:32). Посольство злих ангелів знищило свійських тварин (Пс.78:48, в оригіналі, не "блискавки", а "полум'я").
Біблія не містить прямих фізичних аналогів опадів, які викликають подив, вони супроводжуються вогнем між шматками льоду, клубами полум'я (Вих.9:23, буквально, "вогонь полетів до землі" Пс.105:32). Щось схоже, розповідаючи про майбутнє відвідування землі Господом, повідомляють:
1) Давид у Псалмі 17. «Від яскравого сяйва перед Ним бігли Його хмари, град і палаючий жар» (Пс.18:13). "Його сліпуче сяйво розпарювало хмари, гримнув град і блискавки (у Масорі, "вугілля вогняне") схрестилися", пер. [Л.12];
2) Йешайа в есхатологічному 30-му розділі. Господь виявить себе «в полум'ї поїдаючого вогню; в бурі та в повені та в кам'яному граді» (Ісаї, 30:30, Синод. пер.). Інші переклади: "злетить полум'я, вогонь пожирає! Почнеться злива, буря, град полетить!" [Л.16]; "сила Господня – буря з великим дощем та великим градом" [Л.12]).
І побив град по всій землі Єгипетській все, що було в полі (під відкритим небом), від людини до худоби (тварини); і всю траву польову (рослинність) побив град, і всі дерева у полі поламав» (вірші, 24, 25, Синод. пер).
У сьомій страті вражає особливістю кілька обставин. По-перше, неймовірно руйнівна сила атмосферних опадів, в Пс.78:47 написано, – лід, тобто, "великий град" [Л.4, стор. 527]); він убив людей і худобу, поламав всі дерева (Вих.9:25).
Зазвичай крижинки мають розмір від міліметра до кількох сантиметрів, тривалість випадання в середньому 5 ... 10 хвилин. Найбільші крижані кулі діаметром до 13 см, одиничною масою близько 1 кг були в Бангладеш 14 квітня 1986, в результаті загинуло 92 людини [Л.14, стор. 182].
Є нечисленні випадки випадання більш потужних брил, наприклад, т.зв. "крижані бомби" діаметром з футбольний м'яч. Але такі бомбардування ніколи не носили масового характеру й не охоплювало великі території.
По-друге, дивує та обставина, що лід, перемішаний з вогнем, як написано. "І був (дуже великий) град і вогонь (горів) між градом" (Вихід, 9:24, Пс.105:32). Посольство злих ангелів знищило свійських тварин (Пс.78:48, в оригіналі, не "блискавки", а "полум'я").
Біблія не містить прямих фізичних аналогів опадів, які викликають подив, вони супроводжуються вогнем між шматками льоду, клубами полум'я (Вих.9:23, буквально, "вогонь полетів до землі" Пс.105:32). Щось схоже, розповідаючи про майбутнє відвідування землі Господом, повідомляють:
1) Давид у Псалмі 17. «Від яскравого сяйва перед Ним бігли Його хмари, град і палаючий жар» (Пс.18:13). "Його сліпуче сяйво розпарювало хмари, гримнув град і блискавки (у Масорі, "вугілля вогняне") схрестилися", пер. [Л.12];
2) Йешайа в есхатологічному 30-му розділі. Господь виявить себе «в полум'ї поїдаючого вогню; в бурі та в повені та в кам'яному граді» (Ісаї, 30:30, Синод. пер.). Інші переклади: "злетить полум'я, вогонь пожирає! Почнеться злива, буря, град полетить!" [Л.16]; "сила Господня – буря з великим дощем та великим градом" [Л.12]).
12. Без дзьоба та пазурів, а вбиває
У принципі, чи можливе масове випадання крижаних бомб, які літають серед вогню? Сцена, побачена Йохананом (Об'явл.8:7, 16:21), розсіюють наші сумніви. «І величезний град завбільшки з талант (приблизно 35 кг!) падав з неба на людей» (вірш 21, а).
Це знаряддя Небесний Воїн приготував на смутний період, день битви та війни (Йов.38:23); на весняний місяць авів (нісан), коли заколоситься ячмінь, а пшениця й жито ще не дозріють (Вих.9:31, 32).
Шматки льоду діаметром до 0,4 і більше метрів (мал.5), масою в кілька десятків кілограмів утворяться в переохолоджених хмарах. Глиби виникнуть внаслідок потужних турбулентних залпових викидів парів води в атмосферу, подальшого ефекту конденсації та замерзання рідини [Л.8].
Жахливий за розмірами град фактично може вбити всіх, хто не втече від нього (Вих.9:19, 25), може зруйнувати будь-які стародавні споруди (Єз.13:11-13, Іс.28:17), у тому числі піраміди, бо швидкість крижаних бомб близько 300 кілометрів на годину.
Понад те, згідно з видінням Іоанна, в судний день почнуть падати інші незвичайні опади. «І засурмив перший,– і зірвався град та вогонь, перемішані з кров'ю, і впали на землю» (Об'явлення, 8:7-10).
Аналогічний прогноз міститься в деяких апокрифах. Предвічний вразить землю "сірою, що з неба летить, камінням величезним, градом жахливим" (Сивілліни книги, 3:691). Великі повні лютості хмари проллють "страшну зірку, вогонь і град, мечі, що літають, і багато води" (3Езд. 15:40, 41).
У сучасному розумінні, разом зі шматками льоду (Іс.30:30) і криваво-червоним дощем, з гуркотом падатимуть вогняні кулі болідів. У Масорі, це "вогонь, що горить серед граду" (Вих.9:24), він викликає пожежі по всій планеті (9:23, Об.8:7).
13. Восьма страта (Вихід, 10:3-6, 12-15)
Навала сільськогосподарських шкідників. «Сарана налетіла (напала) на весь єгипетський край. У дуже великій кількості ... Вона вкрила всю земну поверхню, так що земля потемніла (не було видно).
Сарана поїла (зжерла) всю рослинність (кожну билинку) землі й усі плоди на деревах, які уціліли після граду. Не залишилось жодної зелені ні на деревах, ні на рослинах у полі в усій єгипетський землі» (вірші 14, 15).
Хто нападає як єдине військо, а царя не має? (Пр.30:27). "У Втор.28 передвіщено, що "в останні дні" (Втор.4:30, в Синод. пер. "наприкінці часу") Ізраїль піддасться стратам єгипетським (Втор.28:27, 60), включаючи страту сарани
(Втор.28:38-39, 42)" [Л.17, стор. 511].
Акріди відносяться до загону прямокрилих [Л.4], сімейство "справжні саранчові". У фазі "імаго" вони можуть утворювати велику зграю в кілька мільйонів особин, які мігрують на відстань до 2 000 км від місця виплоду. По волі Яхве безліч перельотних коників (Migratoria) закинув на Єгипет східний вітер (Вих.10:13). З того часу такі вторгнення стали архетипом божого прокляття.
Міграція стадних комах, зазвичай із Судану, починається ранньою весною. Площа, яку вони можуть покривати досягає 400 квадратних миль [Л.3, стор. 225], тобто, до 1 000 км2; щільність становить понад 100 млн. особин на 1 квадратну милю (2,59 км2).
Одна кобилка, у червні, відкладає від 28 до 146 яєчок, таких "похідних" кладок може бути від однієї до шести [Л.11, стор. 466]. За чотири місяці кожна самка, довжиною від 1 см до 10 см, може дати початок близько 18 мільйонів (!) нащадків [Л.3, стор. 880].
У дні Великої скорботи величезні зграї пустельної сарани виникнуть повсюдно. Скрізь, де ґрунт тривалий час вологий і теплий. Природні її вороги: птахи, ссавці, плазуни загинуть раніше внаслідок стихійних лих. Зазначені сприятливі умови призведуть до масового розмноження комах (мал.6); кожна з них на день поглинає кількість їжі, що приблизно дорівнює власній вазі.
Виповниться видіння Амоца про нашестя шкідників, його загрозу молитвою, він відвів у старозавітну епоху (Ам.7:1-3). Звістку про цю небачену за масштабами експансію передаватимуть з роду в рід (Йоіл.1:2, 3).
Крім кобилок, розмножаться гусениці (Пс.105:34), жуки, личинки (Йоіл. 1:4). Вони по всій землі з'їдять вціліле від граду та вогню; все, що знову насадить людина.
Один з наві провидить День Господній, коли покарання відбудеться. «Станеться таке: що залишиться від гусені, пожере сарана, а що залишиться від сарани, пожере личинка сарани,– нарешті те, що залишиться
після личинок сарани (доїли жуки), пожере черва» (Йоіла, 1:4, 2:25; Втор.28:38-40). Проте Господь не гнівається навіки, посилаючи велике військо Своє з акрид, личинок, черв'яків, гусені (Йоіл.2:25).
Сарана поїла (зжерла) всю рослинність (кожну билинку) землі й усі плоди на деревах, які уціліли після граду. Не залишилось жодної зелені ні на деревах, ні на рослинах у полі в усій єгипетський землі» (вірші 14, 15).
Хто нападає як єдине військо, а царя не має? (Пр.30:27). "У Втор.28 передвіщено, що "в останні дні" (Втор.4:30, в Синод. пер. "наприкінці часу") Ізраїль піддасться стратам єгипетським (Втор.28:27, 60), включаючи страту сарани
(Втор.28:38-39, 42)" [Л.17, стор. 511].
Акріди відносяться до загону прямокрилих [Л.4], сімейство "справжні саранчові". У фазі "імаго" вони можуть утворювати велику зграю в кілька мільйонів особин, які мігрують на відстань до 2 000 км від місця виплоду. По волі Яхве безліч перельотних коників (Migratoria) закинув на Єгипет східний вітер (Вих.10:13). З того часу такі вторгнення стали архетипом божого прокляття.
Міграція стадних комах, зазвичай із Судану, починається ранньою весною. Площа, яку вони можуть покривати досягає 400 квадратних миль [Л.3, стор. 225], тобто, до 1 000 км2; щільність становить понад 100 млн. особин на 1 квадратну милю (2,59 км2).
Одна кобилка, у червні, відкладає від 28 до 146 яєчок, таких "похідних" кладок може бути від однієї до шести [Л.11, стор. 466]. За чотири місяці кожна самка, довжиною від 1 см до 10 см, може дати початок близько 18 мільйонів (!) нащадків [Л.3, стор. 880].
У дні Великої скорботи величезні зграї пустельної сарани виникнуть повсюдно. Скрізь, де ґрунт тривалий час вологий і теплий. Природні її вороги: птахи, ссавці, плазуни загинуть раніше внаслідок стихійних лих. Зазначені сприятливі умови призведуть до масового розмноження комах (мал.6); кожна з них на день поглинає кількість їжі, що приблизно дорівнює власній вазі.
Виповниться видіння Амоца про нашестя шкідників, його загрозу молитвою, він відвів у старозавітну епоху (Ам.7:1-3). Звістку про цю небачену за масштабами експансію передаватимуть з роду в рід (Йоіл.1:2, 3).
Крім кобилок, розмножаться гусениці (Пс.105:34), жуки, личинки (Йоіл. 1:4). Вони по всій землі з'їдять вціліле від граду та вогню; все, що знову насадить людина.
Один з наві провидить День Господній, коли покарання відбудеться. «Станеться таке: що залишиться від гусені, пожере сарана, а що залишиться від сарани, пожере личинка сарани,– нарешті те, що залишиться
після личинок сарани (доїли жуки), пожере черва» (Йоіла, 1:4, 2:25; Втор.28:38-40). Проте Господь не гнівається навіки, посилаючи велике військо Своє з акрид, личинок, черв'яків, гусені (Йоіл.2:25).
14. Дев'ята страта (Вихід, 10:21-23)
Повна відсутність світла. «Тоді ГОСПОДЬ сказав Мойсеєві: Простягни свою руку до неба, і настане
(опуститься, ляже) така сильна темрява у єгипетському краї, що її можна буде відчути. Мойсей простягнув свою руку до неба, і три дні була густа (непроникна) темрява по всій єгипетській землі» (вірші 21, 22; "покрила хмара темряви, що стояла над Єгиптом три дні ", пер.[Л.12]).
Коли вона настане, нічого не побачиш, але її обов'язково помітиш. Невідомо за допомогою якого природного дива Адонай викликав тривалу вибіркову відсутність світла в Міцраїмі. Версії про сильну піщану буру (хамсин), винесення в атмосферу пилу від землетрусу або вулканічного виверження мало переконливі.
У дні Великої загибелі фізичною причиною густого мороку послужить масова конденсація парів води в атмосфері (2Сам.22:12). Навколо земної кулі утвориться суцільна пелена дощових хмар завтовшки тисячі метрів.
Надмірна темрява виявиться густою (Вих.10:22), навіть, як не дивно, відчутною (вірш 21) завдяки високій щільності повітря, сильним поривам вітру з попелом, піском, дрібним камінням.
Про чорноту періоду есхатологічного суду пише автор християнського твору початку II століття від Р.Х., "темрява і морок наступлять і одягнуть і огорнуть собою весь світ" (Об'явлення Петра, 5:1-5). Передбачене глобальне затемнення в нестерпно спекотному повітрі (Об'явл.16:9) бачить Йоханан.
«А п'ятий ангел вилив свою чашу на престол звіра – і стало (затьмилося, занурилось у пітьму) царство його темним» (16:10, а). Під престолом звіра, що наводить жах, слід розуміти не місто, столицю "антихриста", а повітря (Еф.2:2). Царство дикої тварини, це не відновлена Римська імперія, але вся Земля.
Світ, одягнений у непроникну темряву, оповитий буквальною імлою бачив Амоц. «Хіба не буде день Господа
(безпросвітною) пітьмою, а не світлом (немає в ньому сяйва),– мороком без проблиску світла?» (Амоса, 5:20, Синод. пер.; "Так і День Господній мороком обернеться для вас, а не світлом довгоочікуваним. Для вас він – темрява безпросвітна! "Пер. [Л.20]).
(опуститься, ляже) така сильна темрява у єгипетському краї, що її можна буде відчути. Мойсей простягнув свою руку до неба, і три дні була густа (непроникна) темрява по всій єгипетській землі» (вірші 21, 22; "покрила хмара темряви, що стояла над Єгиптом три дні ", пер.[Л.12]).
Коли вона настане, нічого не побачиш, але її обов'язково помітиш. Невідомо за допомогою якого природного дива Адонай викликав тривалу вибіркову відсутність світла в Міцраїмі. Версії про сильну піщану буру (хамсин), винесення в атмосферу пилу від землетрусу або вулканічного виверження мало переконливі.
У дні Великої загибелі фізичною причиною густого мороку послужить масова конденсація парів води в атмосфері (2Сам.22:12). Навколо земної кулі утвориться суцільна пелена дощових хмар завтовшки тисячі метрів.
Надмірна темрява виявиться густою (Вих.10:22), навіть, як не дивно, відчутною (вірш 21) завдяки високій щільності повітря, сильним поривам вітру з попелом, піском, дрібним камінням.
Про чорноту періоду есхатологічного суду пише автор християнського твору початку II століття від Р.Х., "темрява і морок наступлять і одягнуть і огорнуть собою весь світ" (Об'явлення Петра, 5:1-5). Передбачене глобальне затемнення в нестерпно спекотному повітрі (Об'явл.16:9) бачить Йоханан.
«А п'ятий ангел вилив свою чашу на престол звіра – і стало (затьмилося, занурилось у пітьму) царство його темним» (16:10, а). Під престолом звіра, що наводить жах, слід розуміти не місто, столицю "антихриста", а повітря (Еф.2:2). Царство дикої тварини, це не відновлена Римська імперія, але вся Земля.
Світ, одягнений у непроникну темряву, оповитий буквальною імлою бачив Амоц. «Хіба не буде день Господа
(безпросвітною) пітьмою, а не світлом (немає в ньому сяйва),– мороком без проблиску світла?» (Амоса, 5:20, Синод. пер.; "Так і День Господній мороком обернеться для вас, а не світлом довгоочікуваним. Для вас він – темрява безпросвітна! "Пер. [Л.20]).
15. Темрява останніх днів
Не тільки Амос і автор "Об'явлення Петра" пророкують безпросвітну ніч в Йом Адонай, але Цефанія, Йоейл, Йешайа, Йірмейа, цар Давид.
Основна тема старозавітних провидців "День Господній, який часто пов'язується з поняттям темряви" [Л.11, стор. 1254]. Наприклад. «Адже близький великий ГОСПОДНІЙ День ... темряви і мороку» (Софонії, 1:14, 15). «Це день темряви і мороку, день хмари і туману!» (Йоіла, 2:2; Іс.5:30, 8:22, Єр.4:28).
За поразкою Єгипту від царя Вавилонського (Єз.32:11, очевидно Навуходоносора II), у пророчій перспективі Йехезкейл бачить День загибелі ВСІХ єгиптян (ст.4-7), потім країна порине в цілодобову чорну ніч.
«Я затемню над тобою всі небесні світила (вважалося, джерела світла: сонце, місяць, зірки [Л.3, стор. 17]), так що темрява покриє весь твій край (на землю твою наведу пітьму),– говорить Владика ГОСПОДЬ» (Єзекіїля, 32:8, 30:3). Таку несамовиту трагедію, в стані занепаду духу, проклинає багатостраждальний Ійов.
«Нехай би той день став темрявою, і щоб Бог з висоти про нього не згадував, і нехай би над ним ніколи не засяяло світло. Нехай би його оповила (поглинула) темрява і смертна тінь, нехай би над ним нависла темна хмара ("затемнення його нехай жахне!", [Л.20]), і нехай би світло дня перетворилось на темряву»
(Йова, 3:4, 5).
Про майбутню пору блукань у темряві попереджає пророк Йірмейа (Єр.13:16). Давид бачить приход Адоная так.
«Він нахилив (розірвав) небеса і зійшов, а під Його стопами була темна хмара» (Псалми, 18:10; "небо розірвавши, Господь спустився, на грізних чорних хмарах стоячи" пер. [Л.12]).
Темрява і смертна тінь триватимуть приблизно 40 діб жалоби (мал.7), стільки, скільки ридатиме небо. Після закінчення шумної повсюдної зливи, ніч перейде в цілодобові сутінки.
Основна тема старозавітних провидців "День Господній, який часто пов'язується з поняттям темряви" [Л.11, стор. 1254]. Наприклад. «Адже близький великий ГОСПОДНІЙ День ... темряви і мороку» (Софонії, 1:14, 15). «Це день темряви і мороку, день хмари і туману!» (Йоіла, 2:2; Іс.5:30, 8:22, Єр.4:28).
За поразкою Єгипту від царя Вавилонського (Єз.32:11, очевидно Навуходоносора II), у пророчій перспективі Йехезкейл бачить День загибелі ВСІХ єгиптян (ст.4-7), потім країна порине в цілодобову чорну ніч.
«Я затемню над тобою всі небесні світила (вважалося, джерела світла: сонце, місяць, зірки [Л.3, стор. 17]), так що темрява покриє весь твій край (на землю твою наведу пітьму),– говорить Владика ГОСПОДЬ» (Єзекіїля, 32:8, 30:3). Таку несамовиту трагедію, в стані занепаду духу, проклинає багатостраждальний Ійов.
«Нехай би той день став темрявою, і щоб Бог з висоти про нього не згадував, і нехай би над ним ніколи не засяяло світло. Нехай би його оповила (поглинула) темрява і смертна тінь, нехай би над ним нависла темна хмара ("затемнення його нехай жахне!", [Л.20]), і нехай би світло дня перетворилось на темряву»
(Йова, 3:4, 5).
Про майбутню пору блукань у темряві попереджає пророк Йірмейа (Єр.13:16). Давид бачить приход Адоная так.
«Він нахилив (розірвав) небеса і зійшов, а під Його стопами була темна хмара» (Псалми, 18:10; "небо розірвавши, Господь спустився, на грізних чорних хмарах стоячи" пер. [Л.12]).
Темрява і смертна тінь триватимуть приблизно 40 діб жалоби (мал.7), стільки, скільки ридатиме небо. Після закінчення шумної повсюдної зливи, ніч перейде в цілодобові сутінки.
Фізичною причиною такого дивного сутінку послужать величезні обсяги грубих дисперсних частинок в атмосфері: мінерального пилу, імпактного та вулканічного попелу, сажі, золи, розмеленої пемзи, диму, тощо. Рівень освітленості виявиться недостатнім для зору у похмурі й туманні дні, період без дощів.
Тому наві характеризує Йом Адонай як "день темряви і мороку", одночасно, "день хмари і туману!" (Йоіла,
2:2). У ті трагічні роки. «Сонце і місяць потьмяніють і зірки (перестануть сяяти) втратять свій блиск» (4:15, Синод. пер.).
Тому наві характеризує Йом Адонай як "день темряви і мороку", одночасно, "день хмари і туману!" (Йоіла,
2:2). У ті трагічні роки. «Сонце і місяць потьмяніють і зірки (перестануть сяяти) втратять свій блиск» (4:15, Синод. пер.).
16. Десята страта (Вихід,11:4-7, 12:13, 21-30)
Смерть первородних. «Опівночі ГОСПОДЬ уразив (позбавив життя) кожного первістка в єгипетському
краю ... і зчинилося велике голосіння в усьому Єгипті; бо не було оселі, в якій не було б померлого» (12:29, 30).
Як древні жителі Міцра чинили з євреями (Вих.1:22), так Вседержитель вчинить з їхніми нащадками. Напередодні Шемот померли виключно первістки, але Єзекіїль пророкує смерть всіх єгіптян у День Господній (Єз.30:1-4). Як мовиться, "ніхто від неї не відкрутиться: ні цар, ні цариця, ні красна дівиця".
Небесний Воїн гряде "на легкій хмарині" (Ісаї, 19:1; точніше, "на швидкій", пер. [Л.12, 18]). "Фараон виходу
краю ... і зчинилося велике голосіння в усьому Єгипті; бо не було оселі, в якій не було б померлого» (12:29, 30).
Як древні жителі Міцра чинили з євреями (Вих.1:22), так Вседержитель вчинить з їхніми нащадками. Напередодні Шемот померли виключно первістки, але Єзекіїль пророкує смерть всіх єгіптян у День Господній (Єз.30:1-4). Як мовиться, "ніхто від неї не відкрутиться: ні цар, ні цариця, ні красна дівиця".
Небесний Воїн гряде "на легкій хмарині" (Ісаї, 19:1; точніше, "на швидкій", пер. [Л.12, 18]). "Фараон виходу
уособлює всіх, хто протистоїть істинному Богу. Виступаючі проти Бога перетворюються на ніщо" [Л.19, стор. 1268]. Так, як у баченні Йешайа.
«І затремтять (потрясуться) перед Ним рукотворні ідоли Єгипту й здригнеться (тремтить) в грудях у єгиптян їхнє серце» (Ісаї, 19:1, в). Бо великий землетрус вразить бовванів, зваляться тисячолітні піраміди, затремтять серця від інфразвукових хвиль [Л.9]. Виконається загроза Йахве Елохім,
«зроблю (перетворю) землю Єгипетську пустелею, і коли втратить (спорожніє) земля (від) всього, що наповнює її ("все, що на ній є, загине" [Л.16]), коли вражу (знищу) всіх, хто живе на ній ...» (Єзекіїля, 32:15, Синод. пер.). Гори, долини, вибоїни заповняться трупами (віршг 5, 6), сушу заллє кров (вірш 6); "гори (розмокнуть)
будуть просякнуті їхньою кров'ю" (Ісаї, 34:3, "кров їх буде текти по горах" [Л.12]), бурхливими потоками [Л.7-9].
Ель Шаддай обіцяє, «Я закрию небо й затемню його зірки,- сховаю (в темряві) серед хмар сонце, і місяць не дасть свого світла» (Єзекіїля, 32:7). Висохне ріка. Ніл (Іс.19:5-10, Зах.10:11), "кровоносна" система країни, тому вона стане пустелею з пустель (Єз.29:9, 10, Йоіл.4:19).
Чи торкнеться наростаючий за тяжкістю покарання бедлам лише єгиптян, подібно до сучасників Моше? Ні. В останні дні відплата за скоєні злочини наздожене також усіх бунтівників.
«Адже вони відкинули Закон (Тору) ГОСПОДА Саваота (Воїнств) і знехтували словом Святого Ізраїлевого.
Через те запалав ГОСПОДЬ гнівом на Свій народ. Він простягнув (підняв) проти нього Свою руку й вдарив
(вразив) його так, що затремтіли (здригнуться) гори, а їхні трупи (мертві тіла) лежали, наче гній (точно покидьки), на вулицях» (Ісаї, 5:24, 25).
Гори здригнуться через глобальний струс, загине безліч безбожних, але гнів Його не вщухне, покарання не припиниться (вірш 25, г). Поки не виповняться всі стадії всеосяжної кари лукавого роду цього; не втечуть від суду ні земля, ні вода, ні повітря.
Від перипетій Великої скорботи багато хто загине в країні пірамід, а ізраїльтяни помруть у пустелі; все це вже було (Числ.14:2, 29-32) і ... буде (Екл.1:9-11). Бо ще не виповнилося пророцтво, "всі, хто прихильний до зла, будуть
винищені" (Ісаї, 29:20, пер. [Л.18]).
Будь-яке творіння, що відпадає від Творця всесвіту, гине; осуду піддадуться Йисраель, Міцрайім, населення всієї Землі, що спотворило шлях свій. Ганебне існування людства припиниться, як відкрито у баченні Йоханана.
«І я поглянув, і ось – кінь блідий (зелено-жовтий). А той, хто сидів на ньому, мав ім'я – Смерть. І Ад
(пекло) ішов слідом за ним; і дано їм владу над четвертою частиною землі, щоб убивати мечем і голодом,
моровицею (епідеміями, чумою) і земними звірами» (Об'явлення, 6:8; Соф.2:4-3:8, Іс.24:1-6, 17-22).
«І затремтять (потрясуться) перед Ним рукотворні ідоли Єгипту й здригнеться (тремтить) в грудях у єгиптян їхнє серце» (Ісаї, 19:1, в). Бо великий землетрус вразить бовванів, зваляться тисячолітні піраміди, затремтять серця від інфразвукових хвиль [Л.9]. Виконається загроза Йахве Елохім,
«зроблю (перетворю) землю Єгипетську пустелею, і коли втратить (спорожніє) земля (від) всього, що наповнює її ("все, що на ній є, загине" [Л.16]), коли вражу (знищу) всіх, хто живе на ній ...» (Єзекіїля, 32:15, Синод. пер.). Гори, долини, вибоїни заповняться трупами (віршг 5, 6), сушу заллє кров (вірш 6); "гори (розмокнуть)
будуть просякнуті їхньою кров'ю" (Ісаї, 34:3, "кров їх буде текти по горах" [Л.12]), бурхливими потоками [Л.7-9].
Ель Шаддай обіцяє, «Я закрию небо й затемню його зірки,- сховаю (в темряві) серед хмар сонце, і місяць не дасть свого світла» (Єзекіїля, 32:7). Висохне ріка. Ніл (Іс.19:5-10, Зах.10:11), "кровоносна" система країни, тому вона стане пустелею з пустель (Єз.29:9, 10, Йоіл.4:19).
Чи торкнеться наростаючий за тяжкістю покарання бедлам лише єгиптян, подібно до сучасників Моше? Ні. В останні дні відплата за скоєні злочини наздожене також усіх бунтівників.
«Адже вони відкинули Закон (Тору) ГОСПОДА Саваота (Воїнств) і знехтували словом Святого Ізраїлевого.
Через те запалав ГОСПОДЬ гнівом на Свій народ. Він простягнув (підняв) проти нього Свою руку й вдарив
(вразив) його так, що затремтіли (здригнуться) гори, а їхні трупи (мертві тіла) лежали, наче гній (точно покидьки), на вулицях» (Ісаї, 5:24, 25).
Гори здригнуться через глобальний струс, загине безліч безбожних, але гнів Його не вщухне, покарання не припиниться (вірш 25, г). Поки не виповняться всі стадії всеосяжної кари лукавого роду цього; не втечуть від суду ні земля, ні вода, ні повітря.
Від перипетій Великої скорботи багато хто загине в країні пірамід, а ізраїльтяни помруть у пустелі; все це вже було (Числ.14:2, 29-32) і ... буде (Екл.1:9-11). Бо ще не виповнилося пророцтво, "всі, хто прихильний до зла, будуть
винищені" (Ісаї, 29:20, пер. [Л.18]).
Будь-яке творіння, що відпадає від Творця всесвіту, гине; осуду піддадуться Йисраель, Міцрайім, населення всієї Землі, що спотворило шлях свій. Ганебне існування людства припиниться, як відкрито у баченні Йоханана.
«І я поглянув, і ось – кінь блідий (зелено-жовтий). А той, хто сидів на ньому, мав ім'я – Смерть. І Ад
(пекло) ішов слідом за ним; і дано їм владу над четвертою частиною землі, щоб убивати мечем і голодом,
моровицею (епідеміями, чумою) і земними звірами» (Об'явлення, 6:8; Соф.2:4-3:8, Іс.24:1-6, 17-22).
17. Кінець роду цього
Одні, віддані злу, загинуть у масштабних природних катаклізмах, місцевих стихійних лихах, озброєних сутичках. Інші помруть, отруєні непридатним для дихання повітрям, отруйною водою, токсичною їжею. Змучені укусами комах, уражені запаленнями, наривами, згубною виразкою; ослаблі від травм, голоду, холоду, хвороб.
«Вони повмирають (страждальною смертю) від жахливих хвороб, не будуть ані оплакані, ані поховані,– гноєм лежатимуть на поверхні землі. Вони також гинутимуть (загинуть) від меча й від голоду, а їхні трупи стануть їжею для птахів небесних та земних звірів» (Єремії, 16:4; 25:33).
Не поховані мертві тіла дикі собаки розірвуть на частини, хижі птахи наситяться останками (7:33, Об'явл.6:8, 19:21); долини покриються сухими кістками (Єз.37:1, 2). За 42 місяці помре так багато потерпілих, що в Біблії сповіщується про кінець цього роду, в живих залишиться дуже мало землян (Об'явл.6:8, 8:9-11, 9:18, 19:21; Іс.13:12, 24:6; Єр.4:25, 27; Соф.1:3).
«І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслася б жодна людина" (Мк.13:20, "не вціліла б жодна жива істота" [Л.18]). Від тотальної депресії знеможе "кожен дух і душа», створені Богом (Ісаї, 57:16). У ніч останньої страти Він пощадив всіх, хто слухався; губитель пройшов повз будинки, помічені кров'ю замісної жертви, пасхального ягня (Вих.12:21-23).
У день Христов також спасуться слухняні Йому, хто відмічений, викуплений, виправданий кров'ю Його (Еф.1:13, Об'явл.5:9, Рим.5:8, 9). Збережуть життя ті, що сховалися під землю, не виходили назовні до закінчення винищення, подібно до днів Шемот (Вих.12:22, в).
Отже 10-ма специфічними стратами єгипетськими Всевишній попереджає тих, що мають жорстокі серця. Він нагадує про майбутні 7 чаші гніву всім, хто нехтує заповідями Його. У переддень Великої загибелі пропонує життя і смерть, порятунок і загибель, перемогу або фіаско.
«Не згасне (не вщухне) полум'я ГОСПОДНЬОГО обурення, аж доки не завершить, і доки Він не виконає задумів Свого серця. Все це належним чином зрозумієте в останні дні» (Єремії, 30:24, "Наприкінці часів ви осягнете це", пер. [Л.20]). Безсумнівно, незабаром виповниться пророцтво Йірмейа (Єр.30:24) про велику загибель (4:6, в), її приведе Ель Шаддай з півночі (вірш 6, б).
Він страшенно загримить з висоти (25:30), сильний гул пролунає по всій планеті (вірш 31), виникне великий вихор, лихо обрушиться на народи (вірш 32). "Бог використовує природні засоби, щоб вершити Свою волю" [Л.11, с. 658]. Трупи покриють землю (вірш 33), немає місця, де можна сховатися від люті Його (вірші 34-38).
Ось чому написано. «Тоді кожну людину охопить страх, і вони сповіщатимуть про Божі діла, роздумуючи про Його діяння» (Псалми, 64:10, "Буде людство в страху говорити один одному про справи Господні, і почнуть тоді вони міркувати про Нього", пер. [Л.12]).
Але страх перед Владикою всього сущого лише початок мудрості. Розум полягає в пізнанні волі Його, й закінчення мудрості – Премудрість Його любові.
Друг, розмірковуй про Творця світу сьогодні, вибери життя з Ісусом Христом завтра. Навіщо тобі вмирати останніми днями? «Адже Я (не хочу) не маю задоволення в смерті вмираючого (нічиєї смерті),– говорить Владика ГОСПОДЬ,– тож наверніться (поверніться до Мене, розкайтесь) і живіть! » (Єзекіїля, 18:32, "збережіть собі життя!).
«Вони повмирають (страждальною смертю) від жахливих хвороб, не будуть ані оплакані, ані поховані,– гноєм лежатимуть на поверхні землі. Вони також гинутимуть (загинуть) від меча й від голоду, а їхні трупи стануть їжею для птахів небесних та земних звірів» (Єремії, 16:4; 25:33).
Не поховані мертві тіла дикі собаки розірвуть на частини, хижі птахи наситяться останками (7:33, Об'явл.6:8, 19:21); долини покриються сухими кістками (Єз.37:1, 2). За 42 місяці помре так багато потерпілих, що в Біблії сповіщується про кінець цього роду, в живих залишиться дуже мало землян (Об'явл.6:8, 8:9-11, 9:18, 19:21; Іс.13:12, 24:6; Єр.4:25, 27; Соф.1:3).
«І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслася б жодна людина" (Мк.13:20, "не вціліла б жодна жива істота" [Л.18]). Від тотальної депресії знеможе "кожен дух і душа», створені Богом (Ісаї, 57:16). У ніч останньої страти Він пощадив всіх, хто слухався; губитель пройшов повз будинки, помічені кров'ю замісної жертви, пасхального ягня (Вих.12:21-23).
У день Христов також спасуться слухняні Йому, хто відмічений, викуплений, виправданий кров'ю Його (Еф.1:13, Об'явл.5:9, Рим.5:8, 9). Збережуть життя ті, що сховалися під землю, не виходили назовні до закінчення винищення, подібно до днів Шемот (Вих.12:22, в).
Отже 10-ма специфічними стратами єгипетськими Всевишній попереджає тих, що мають жорстокі серця. Він нагадує про майбутні 7 чаші гніву всім, хто нехтує заповідями Його. У переддень Великої загибелі пропонує життя і смерть, порятунок і загибель, перемогу або фіаско.
«Не згасне (не вщухне) полум'я ГОСПОДНЬОГО обурення, аж доки не завершить, і доки Він не виконає задумів Свого серця. Все це належним чином зрозумієте в останні дні» (Єремії, 30:24, "Наприкінці часів ви осягнете це", пер. [Л.20]). Безсумнівно, незабаром виповниться пророцтво Йірмейа (Єр.30:24) про велику загибель (4:6, в), її приведе Ель Шаддай з півночі (вірш 6, б).
Він страшенно загримить з висоти (25:30), сильний гул пролунає по всій планеті (вірш 31), виникне великий вихор, лихо обрушиться на народи (вірш 32). "Бог використовує природні засоби, щоб вершити Свою волю" [Л.11, с. 658]. Трупи покриють землю (вірш 33), немає місця, де можна сховатися від люті Його (вірші 34-38).
Ось чому написано. «Тоді кожну людину охопить страх, і вони сповіщатимуть про Божі діла, роздумуючи про Його діяння» (Псалми, 64:10, "Буде людство в страху говорити один одному про справи Господні, і почнуть тоді вони міркувати про Нього", пер. [Л.12]).
Але страх перед Владикою всього сущого лише початок мудрості. Розум полягає в пізнанні волі Його, й закінчення мудрості – Премудрість Його любові.
Друг, розмірковуй про Творця світу сьогодні, вибери життя з Ісусом Христом завтра. Навіщо тобі вмирати останніми днями? «Адже Я (не хочу) не маю задоволення в смерті вмираючого (нічиєї смерті),– говорить Владика ГОСПОДЬ,– тож наверніться (поверніться до Мене, розкайтесь) і живіть! » (Єзекіїля, 18:32, "збережіть собі життя!).
ЛИТЕРАТУРА
1. Барклі У. Тлумачення Послань до галатів, ефесян, филип'ян, колосян і фессалонікійців. - Scottdale: Всесвітній союз баптистів, 1986. - 447 с.
2. Спраул Р.Ч. Що говорив Ісус про останні дні. - СПб.: Біблія для всіх, 1999. - 246 с.
3. Біблійний культурно-історичний коментар. У 2-х частинах. Ч. 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003.-984 с.
4. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. – Кременчук: Християнська зоря, 1999. – 1088 с.
5. Щедровицький Д.В. Введення у Старий Завіт. П'ятикнижжя Мойсеєво. - М.: Теревінф, 2001. - 1088 с.
6. Стаття № 1 «Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа».
7. Стаття № 2 «Гог із землі Магог: кінець світу цього».
8. Стаття №3 «День Господній».
9. Стаття № 4 «Час великої скорботи».
10. Стаття № 5 «Так буде й у дні, коли Ісус Христос явиться».
11. Великий біблійний словник. СПб.: Біблія всім, 2005.- 1503 с.
12. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
13. Насекомые.
14. Кастер С. Від Патмосу до Раю. Тлумачення книги Одкровення. - Greenvill, BJU Press, 2006. - 255 с.
15. Біблія для нашого життя. Новий Заповіт. Finland, International Bible Society, 1999. - 687 с.
16. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
17. Старий Завіт на сторінках Нового. Т.3. Дії св. Апостолів. Загальні листи. Одкровення.- Черкаси: Колоквіум, 2013.- 592 с.
18. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
19. Словник біблійних образів. - СПб.: Біблія для всіх, 2016, 1423 с.
20. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
21. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Старий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2009. - 1142с.
2. Спраул Р.Ч. Що говорив Ісус про останні дні. - СПб.: Біблія для всіх, 1999. - 246 с.
3. Біблійний культурно-історичний коментар. У 2-х частинах. Ч. 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003.-984 с.
4. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. – Кременчук: Християнська зоря, 1999. – 1088 с.
5. Щедровицький Д.В. Введення у Старий Завіт. П'ятикнижжя Мойсеєво. - М.: Теревінф, 2001. - 1088 с.
6. Стаття № 1 «Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа».
7. Стаття № 2 «Гог із землі Магог: кінець світу цього».
8. Стаття №3 «День Господній».
9. Стаття № 4 «Час великої скорботи».
10. Стаття № 5 «Так буде й у дні, коли Ісус Христос явиться».
11. Великий біблійний словник. СПб.: Біблія всім, 2005.- 1503 с.
12. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
13. Насекомые.
14. Кастер С. Від Патмосу до Раю. Тлумачення книги Одкровення. - Greenvill, BJU Press, 2006. - 255 с.
15. Біблія для нашого життя. Новий Заповіт. Finland, International Bible Society, 1999. - 687 с.
16. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
17. Старий Завіт на сторінках Нового. Т.3. Дії св. Апостолів. Загальні листи. Одкровення.- Черкаси: Колоквіум, 2013.- 592 с.
18. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
19. Словник біблійних образів. - СПб.: Біблія для всіх, 2016, 1423 с.
20. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
21. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Старий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2009. - 1142с.