1. Що було, те й буде
Наш Вчитель, даючи пояснення учням щодо прийдешнього Царства на землі, порівнює обставини Свого повернення з днями, коли жили Ной чи Лот (Лк.17:22-30).
Тієї давньої епохи нащадки Адама, потонувши у метушні, забули Творця, полюбив зло, спотворили шлях свій. Поки потоп зненацька не застав сучасників Ноя, а загибель міст Содома, Гоморри, Адми, Севоіма – співгромадян Лота.
Нинішній злодійкуватий рід відвернувся від Творця всесвіту, відкидає волю Його, зневажає істину. Перебуваючи в такому ж збоченому, порочному, розбещеному стані (Рим.1:18-32), подібному ДО потопного світу, у ті дні.
«Бог оглянув землю,– і ось вона зовсім зіпсута (зло її переповнило, "світ розбещений", всюди було насильство),
бо кожне тіло (люди) викривило (зіпсувало, перекрутило) свою дорогу на землі ("сам спосіб життя людей і тварин став порочним", пер. [Л.29]).
Тоді сказав Бог Ноєві (Я вирішів): Прийшов кінець кожної (живої) істоти перед Моїм лицем, оскільки земля наповнилася злочинністю (злодіяннями, "переповнена жорстокістю та насильством" [Л.29]) від них. Через те Я знищу (загублю) і іх, і (разом із ними) землю» (Буття, 6:11-13, у дужках, тексти з інших перекладів).
Істинно, майже все живе Він знищив з лиця суші в минулому, щось подібне станеться в майбутньому. Бо так говорить Всезнаючий. «Про минуле Я провіщав (пророкував) наперед, і це виходило з Моїх уст,– Я його сповіщав (оголошував) і воно негайно (раптово) здійснювалось (і все виконувалося), ставало відомою подією
(явищем)» (Ісаї, 48:3).
Згідно з одним давнім переказом, "людство буде винищено двічі: потопом і вогнем" [Л.24, стор. 440]. Вірно, колись був всесвітній Потоп, тому відбудеться й майбутнє покарання вогнем, як проголошує Господь Ісус Христос (Лк.17:26-30). Знов виповниться старовинне прислів'я, "чому бути, того не минути".
Прислухаючись до слів Його, розглянемо, що спільного, крім раптовості, у давніх трагічних перипетіях і роках Великої скорботи, які стрімко наступають. Бо, згідно з Писанням. «Те що є (тепер), воно було давніше, як і те що має статись (що буде), також відбулось ще давніше, адже Бог час від часу відновлює (повторює) минуле»
(Еклезіаста, 3:15).
Тієї давньої епохи нащадки Адама, потонувши у метушні, забули Творця, полюбив зло, спотворили шлях свій. Поки потоп зненацька не застав сучасників Ноя, а загибель міст Содома, Гоморри, Адми, Севоіма – співгромадян Лота.
Нинішній злодійкуватий рід відвернувся від Творця всесвіту, відкидає волю Його, зневажає істину. Перебуваючи в такому ж збоченому, порочному, розбещеному стані (Рим.1:18-32), подібному ДО потопного світу, у ті дні.
«Бог оглянув землю,– і ось вона зовсім зіпсута (зло її переповнило, "світ розбещений", всюди було насильство),
бо кожне тіло (люди) викривило (зіпсувало, перекрутило) свою дорогу на землі ("сам спосіб життя людей і тварин став порочним", пер. [Л.29]).
Тоді сказав Бог Ноєві (Я вирішів): Прийшов кінець кожної (живої) істоти перед Моїм лицем, оскільки земля наповнилася злочинністю (злодіяннями, "переповнена жорстокістю та насильством" [Л.29]) від них. Через те Я знищу (загублю) і іх, і (разом із ними) землю» (Буття, 6:11-13, у дужках, тексти з інших перекладів).
Істинно, майже все живе Він знищив з лиця суші в минулому, щось подібне станеться в майбутньому. Бо так говорить Всезнаючий. «Про минуле Я провіщав (пророкував) наперед, і це виходило з Моїх уст,– Я його сповіщав (оголошував) і воно негайно (раптово) здійснювалось (і все виконувалося), ставало відомою подією
(явищем)» (Ісаї, 48:3).
Згідно з одним давнім переказом, "людство буде винищено двічі: потопом і вогнем" [Л.24, стор. 440]. Вірно, колись був всесвітній Потоп, тому відбудеться й майбутнє покарання вогнем, як проголошує Господь Ісус Христос (Лк.17:26-30). Знов виповниться старовинне прислів'я, "чому бути, того не минути".
Прислухаючись до слів Його, розглянемо, що спільного, крім раптовості, у давніх трагічних перипетіях і роках Великої скорботи, які стрімко наступають. Бо, згідно з Писанням. «Те що є (тепер), воно було давніше, як і те що має статись (що буде), також відбулось ще давніше, адже Бог час від часу відновлює (повторює) минуле»
(Еклезіаста, 3:15).
2. Історія міст содомських
Відкриємо "Сефер Маасе Бирейшит", книгу "Створення основ світу", в ній є новела про праведного Лота, його
родину, порочних жителів міст долини (Буття, 18:20-33, 19:1-38). Звернімо увагу на загадково-незрозумілі вірші 19:24, 25.
«ГОСПОДЬ же послав (обрушив) дощ на Содом і Гоморру – сірку ("палаючу сірку" [Л.1-3, 26, 28, 29]) й вогонь від ГОСПОДА з неба. І знищив (зруйнував) ті міста й усю околицю (всю долину), всіх мешканців (цих) міст і рослинність землі».
Однозначне трактування віршів 24, 25 серед християнських інтерпретаторів відсутнє. Передбачається, будівлі зруйнувалися з наступних можливих причин:
1) землетрусів та займання підземних покладів горючих речовин [Л.4, 5, 27];
2) виверження вулкана, його продукти обрушилися ніби згори [Л.6];
3) вулканічного викиду чи підземного вибуху бітуму [Л.8];
4) одночасно, виверження вулкана та землетрусу з сильною грозою [Л.7].
Перелічені версії такої надзвичайної події позбавлені логічного зв'язку, тому що в історії з Лотом повідомляється
про незвичайні атмосферні опади, і зовсім не згадуються потрясіння суші, вулканічні викиди або грозові блискавки.
Згадаймо фабулу, «пролив Господь ... дощем сірку і вогонь», точніше, "пославши з неба вогонь і сірку, що горить", пер. [Л.1]), потім повторюється звідки походить покарання – "від Господа з неба" (19:24, Синод. пер.).
Навіть вулкан, який раптово прокинувся, не в змозі знищити відразу "всіх мешканців" чотирьох поселень у долині Сіддім, віддалених один від одного на значні відстані, на думку археологів. Єремія повідомляє, Содом зруйнований
миттєво (Плач.4:6).
Тому вірш Бут.19:24 слід сприймати буквально, гнів, що змушує падати знаряддя покарання, вилився на міста содомські безпосередньо з небосхилу. Так стверджує і Господь Ісус Христос (Лк.17:29), але хіба це можливо? Чи існує наукове пояснення даного феноменального астрономічного явища?
«ГОСПОДЬ же послав (обрушив) дощ на Содом і Гоморру – сірку ("палаючу сірку" [Л.1-3, 26, 28, 29]) й вогонь від ГОСПОДА з неба. І знищив (зруйнував) ті міста й усю околицю (всю долину), всіх мешканців (цих) міст і рослинність землі».
Однозначне трактування віршів 24, 25 серед християнських інтерпретаторів відсутнє. Передбачається, будівлі зруйнувалися з наступних можливих причин:
1) землетрусів та займання підземних покладів горючих речовин [Л.4, 5, 27];
2) виверження вулкана, його продукти обрушилися ніби згори [Л.6];
3) вулканічного викиду чи підземного вибуху бітуму [Л.8];
4) одночасно, виверження вулкана та землетрусу з сильною грозою [Л.7].
Перелічені версії такої надзвичайної події позбавлені логічного зв'язку, тому що в історії з Лотом повідомляється
про незвичайні атмосферні опади, і зовсім не згадуються потрясіння суші, вулканічні викиди або грозові блискавки.
Згадаймо фабулу, «пролив Господь ... дощем сірку і вогонь», точніше, "пославши з неба вогонь і сірку, що горить", пер. [Л.1]), потім повторюється звідки походить покарання – "від Господа з неба" (19:24, Синод. пер.).
Навіть вулкан, який раптово прокинувся, не в змозі знищити відразу "всіх мешканців" чотирьох поселень у долині Сіддім, віддалених один від одного на значні відстані, на думку археологів. Єремія повідомляє, Содом зруйнований
миттєво (Плач.4:6).
Тому вірш Бут.19:24 слід сприймати буквально, гнів, що змушує падати знаряддя покарання, вилився на міста содомські безпосередньо з небосхилу. Так стверджує і Господь Ісус Христос (Лк.17:29), але хіба це можливо? Чи існує наукове пояснення даного феноменального астрономічного явища?
3. Унікальний дощ
Ймовірно, матеріальними знаряддями покарання грішних содомських міст послужили:
• каміння, що падає, подібно до днів Ісуса Навина; «ГОСПОДЬ став кидати на них з небес велике каміння» (Книга Ісуса Навина, 10:11, б);
• вогонь, сірка, град каміння; "Я зішлю ... кам'яний град разом з палаючою сіркою" (Єзекіїля, 38:22, в);
• палаючі атмосферні опади; «Він ... проллє дощем розжарене вугілля з палаючою сіркою» (Псалми, 10:6; 17:9, пер. [Л.28]).
Орієнтуючись в аналогічних біблійних текстах, треба врахувати, вони написані в ДО наукову епоху. Записані з використанням архетипів (прообразів), понять та вірувань свого часу.
Наукова назва знарядь гніву Бога зоряних військ – "метеорні тіла", космічні об'єкти до зіткнення з поверхнею Землі (мал.1). Серед них метеори, дрібні тверді частинки, що дають спалах не яскравіше 4-ї зоряної величини, вони повністю "згоряють", крім мікрометеоритів.
Більші за величиною боліди, з помітними кутовими розмірами або спалахом яскравіше 4-ї зоряної величини. Боліди втрачають частину маси, іноді до 90%, гальмуються гомосферою і падають на поверхню планети або руйнуються динамічним тиском у повітрі з випаданням дрібних метеоритів.
Моше (Бут.19:24), Йехезкейл (Єз.38:22), Давид (Пс.10:6, 17:9, 13, 14) називали "вогнем" метеороїди; "кам'яним градом" та "розжареним вугіллям" – метеорити; "палаючою сірою" називали метеори [Л.9; Л.31, стор. 244, 616].
У такому разі, чому таємничі метеорні спалахи, тобто, треки від дрібних небесних тіл, Мойсей називає "дощем із сірки"? Яке відношення має цей хімічний елемент до залізних, залізо-кам'яних та кам'яних прибульців з космосу?
• каміння, що падає, подібно до днів Ісуса Навина; «ГОСПОДЬ став кидати на них з небес велике каміння» (Книга Ісуса Навина, 10:11, б);
• вогонь, сірка, град каміння; "Я зішлю ... кам'яний град разом з палаючою сіркою" (Єзекіїля, 38:22, в);
• палаючі атмосферні опади; «Він ... проллє дощем розжарене вугілля з палаючою сіркою» (Псалми, 10:6; 17:9, пер. [Л.28]).
Орієнтуючись в аналогічних біблійних текстах, треба врахувати, вони написані в ДО наукову епоху. Записані з використанням архетипів (прообразів), понять та вірувань свого часу.
Наукова назва знарядь гніву Бога зоряних військ – "метеорні тіла", космічні об'єкти до зіткнення з поверхнею Землі (мал.1). Серед них метеори, дрібні тверді частинки, що дають спалах не яскравіше 4-ї зоряної величини, вони повністю "згоряють", крім мікрометеоритів.
Більші за величиною боліди, з помітними кутовими розмірами або спалахом яскравіше 4-ї зоряної величини. Боліди втрачають частину маси, іноді до 90%, гальмуються гомосферою і падають на поверхню планети або руйнуються динамічним тиском у повітрі з випаданням дрібних метеоритів.
Моше (Бут.19:24), Йехезкейл (Єз.38:22), Давид (Пс.10:6, 17:9, 13, 14) називали "вогнем" метеороїди; "кам'яним градом" та "розжареним вугіллям" – метеорити; "палаючою сірою" називали метеори [Л.9; Л.31, стор. 244, 616].
У такому разі, чому таємничі метеорні спалахи, тобто, треки від дрібних небесних тіл, Мойсей називає "дощем із сірки"? Яке відношення має цей хімічний елемент до залізних, залізо-кам'яних та кам'яних прибульців з космосу?
4. Який камінь може горіти?
Деяким народам з найдавніших часів знайомий "горючий камінь" [Л.8], по-науковому, самородна сірка, що має специфічну властивість пірофорності. У тонко подрібненому вигляді така речовина здатна до самозаймання без
нагріву, лише за рахунок екзотермічної реакції окиснення. "Це легкозаймистий мінерал, що виділяє при горінні їдкий і отруйний дим" [Л.15, стор. 613].
На Близькому Сході поклади мінералу перебували у долині річки Йордан, зокрема, на берегах Мертвого (Солоного) моря [Л.8, стор. 800; Л.10, стор. 887]. "Самородки сірки місцями лежать на поверхні землі, особливо у північно-західному березі Мертвого моря " [Л.28].
При згорянні на вугіллі в подрібненому вигляді мінерал дає яскраві спалахи, збільшує силу вогню [Л.4, стор. 595, 715]. Ось чому Моше називає загадкові метеори, "палаючою сіркою", пролитою "ніби дощ ... з небес" (Буття, 19:24, пер. [Л.26; Л.1-3]).
Таким чином, причиною займання природних газів і бітуму (лат. "гірська смола") в долині Сіддім послужили не блискавки, вулкан або землетрус. Ні. Але космічні тіла зверху, "розжарене вугілля з палаючою сіркою" (вірш 24, пер. [Л.28]), вони миттєво зруйнували міста, знищили їх околиці (вірш 25).
Вранці Авраам побачив, «ось підіймається полум’я від землі, немов дим із (гончарної) печі» (19:28, від "великої пожежі", пер. [Л.1]). У Третій книзі Ездри про останні дні читаємо. "І піднімуться хмари, великі та сильні, сповнені лютості, і зірка". Потім сильні хмари "проллють зірку і лють ... здійметься пил і дим аж до неба" (3Езд.15:40, 44).
Наведені описи нагадують новозавітне бачення Йоханана про падіння "зірки"-астероїда на землю (Об'явл.9:1). Слідом за ударом, «піднявся (вийшов, повалив) дим із колодязя (безодні), наче дим з великої (величезної) печі»,
внаслідок чого "померкло сонце та повітря» (9:2, "потемніло небо, і сонце потьмяніло", пер. [Л.1]).
У випадку з Лотом, коли вись заплакала вогненними сльозами, дощ із сірки та вогню знищив усіх городян (Бут.19:25), у т.ч. його дружину, яка бігла з усіма, але зупинилася, озирнулась назад (вірш 26). Вона загинула через раптовий опіковий шок, викликаний фізичним пошкодженням від попадання на тіло гарячого розплаву мінералу галиту
(кристалічна форма хлориду натрію, плавиться при 800 ºС).
Розплав галита, викинутий під час падіння метеорита, миттєво затвердів, дружина Лота "стала соляним стовпом" (19:26). Адже околиці Содома рясніли смоляними ямами (Бут.14:10, [Л.4, стор. 38]) й соляними полями [Л.10, стор. 927, вклейка 87], тобто, розробками бітумінозних порід та відкритими покладами солі [Л.8, стор. 800].
Метеорні кратери діаметром від 17 м до 100 метрів і метеоритне залізо вчені знайшли у 1931 р. в пустелі Вабар, розташованої у південно-західній частині пустелі Руб-ель-Халі на Аравійському півострові. Крім того, зовсім недавно археологи виявили на передбачуваних руїнах міста Содом півтораметровий шар попелу, вугілля, розплавленої цегли й глиняного посуду, а також крупиці так званого "шокового кварцу", що свідчать про ударне їхнє походження.
5. Вогняний потоп
нагріву, лише за рахунок екзотермічної реакції окиснення. "Це легкозаймистий мінерал, що виділяє при горінні їдкий і отруйний дим" [Л.15, стор. 613].
На Близькому Сході поклади мінералу перебували у долині річки Йордан, зокрема, на берегах Мертвого (Солоного) моря [Л.8, стор. 800; Л.10, стор. 887]. "Самородки сірки місцями лежать на поверхні землі, особливо у північно-західному березі Мертвого моря " [Л.28].
При згорянні на вугіллі в подрібненому вигляді мінерал дає яскраві спалахи, збільшує силу вогню [Л.4, стор. 595, 715]. Ось чому Моше називає загадкові метеори, "палаючою сіркою", пролитою "ніби дощ ... з небес" (Буття, 19:24, пер. [Л.26; Л.1-3]).
Таким чином, причиною займання природних газів і бітуму (лат. "гірська смола") в долині Сіддім послужили не блискавки, вулкан або землетрус. Ні. Але космічні тіла зверху, "розжарене вугілля з палаючою сіркою" (вірш 24, пер. [Л.28]), вони миттєво зруйнували міста, знищили їх околиці (вірш 25).
Вранці Авраам побачив, «ось підіймається полум’я від землі, немов дим із (гончарної) печі» (19:28, від "великої пожежі", пер. [Л.1]). У Третій книзі Ездри про останні дні читаємо. "І піднімуться хмари, великі та сильні, сповнені лютості, і зірка". Потім сильні хмари "проллють зірку і лють ... здійметься пил і дим аж до неба" (3Езд.15:40, 44).
Наведені описи нагадують новозавітне бачення Йоханана про падіння "зірки"-астероїда на землю (Об'явл.9:1). Слідом за ударом, «піднявся (вийшов, повалив) дим із колодязя (безодні), наче дим з великої (величезної) печі»,
внаслідок чого "померкло сонце та повітря» (9:2, "потемніло небо, і сонце потьмяніло", пер. [Л.1]).
У випадку з Лотом, коли вись заплакала вогненними сльозами, дощ із сірки та вогню знищив усіх городян (Бут.19:25), у т.ч. його дружину, яка бігла з усіма, але зупинилася, озирнулась назад (вірш 26). Вона загинула через раптовий опіковий шок, викликаний фізичним пошкодженням від попадання на тіло гарячого розплаву мінералу галиту
(кристалічна форма хлориду натрію, плавиться при 800 ºС).
Розплав галита, викинутий під час падіння метеорита, миттєво затвердів, дружина Лота "стала соляним стовпом" (19:26). Адже околиці Содома рясніли смоляними ямами (Бут.14:10, [Л.4, стор. 38]) й соляними полями [Л.10, стор. 927, вклейка 87], тобто, розробками бітумінозних порід та відкритими покладами солі [Л.8, стор. 800].
Метеорні кратери діаметром від 17 м до 100 метрів і метеоритне залізо вчені знайшли у 1931 р. в пустелі Вабар, розташованої у південно-західній частині пустелі Руб-ель-Халі на Аравійському півострові. Крім того, зовсім недавно археологи виявили на передбачуваних руїнах міста Содом півтораметровий шар попелу, вугілля, розплавленої цегли й глиняного посуду, а також крупиці так званого "шокового кварцу", що свідчать про ударне їхнє походження.
5. Вогняний потоп
Давньогрецька легенда про загибель Фаетона, сина Геліоса, і перетворення в попіл міст содомських, засуджених Богом на винищення за пороки їхніх мешканців, є наочним прикладом для розпусного роду цього (2Пет.2:6).
В останні дні (3:3-7), вибухне й запалає, внаслідок атмосферних плюмів, небозвід, "земля та (всі) діла, що на ній, згорять" (вірш 10). Будуть знищені "сіркою, що з неба летить" (Сивілліни книги, 3:690). Йешайа таким бачив есхатологічний суд над нечестивцями, зрозуміло, у термінах, поняттях, образах своєї епохи.
«Бо ось гряде ГОСПОДЬ у вогні, а Його колісниці, – наче вихор (ураган, буря, "Його армії - у хмарах пилу", пер. [Л.1]), щоб дати волю (відплатити, вилити) Своєму гніву (буквально, "гарячому диханню") і виконати Свою погрозу (з люттю) в полум’ї вогню ("покарати їх полум'ям") ... і буде багато уражених (побитих) ГОСПОДОМ»
(Ісаї, 66:15, 16).
Уражених виявиться дуже багато, тому пророк у розпачі вигукує. «І якби ГОСПОДЬ Саваот (Сил) не залишив нам невеличкого залишку (останку малого, кількох уцілілих), то ми перетворилися б (приречені) на Содом
і уподібнились (знищені) до Гоморри» (1:9, Мт.24:21, 22).
Наві Хаваккук, розкриваючи подробиці таємного пришестя Ель Шаддай (Авв.3:3-16), стверджує, "а слідом за Ним – (пекучий вітер) палаючий вогонь" (вірш 5, буквально, "жар, що спалює"; в Масорі, "полум'я").
Очевидно, про такий же стрімкий гарячий незвичайно потужний потік повітря, що нагадує хамсин, пророкує Йірмейа. У дні лиха та Великої загибелі, «пекучий вітер мчить з (голих вершин) висот пустельних ... піднімається
він подібно хмарам, і колісниці його – як (ураган) вихор» (Єремії, 4:11-13, Синод. пер.). Хамсін мучить мешканців північного сходу Африки та країни Близького Сходу. Його особливості:
1) висока температура, до 40 ºС і більше;
2) дуже низька відносна вологість повітря (менше 10%), заповненого пилом, дрібним і великим піском;
3) штормова сила до 140 км/год, шквалисті пориви тривають від 20 хвилин до 2 ... 3 годин.
Пекучий хамсин з пророцтв Авакума та Єремії, вихор, гнів Адоная з видіння Ісаї, називаються, по науковому,
високотемпературною газо-пиловою ударною хвилею, вона ж, "подих вогню та дихання полум'я та сильна буря" (3Ездр.13:10).
Масштабний смерч, він називається "пекучий вітер" (Псалми, 11:6, точніше, "вихор вогняний", пер. [Л.26]), складається з розпечених газів, мінерального пилу, піску, каміння. Температура фронту до 700 000 ºС, період існування близько 1 години, швидкість 3 500 км/год (надзвукова).
Пророк Нахум називає ударну хвилю, яка біжить, "вихором", "бурею", "хмарою пилу" від ходи Яхве по землі (Наума, 1:3). Хода Його супроводжується землетрусом, коливаннями поверхні суходолу (вірш 5), полум'ям гніву, що розливається, руйнуваннями скель (вірш 6); висиханням моря, рік; в'яненням рослинності на горах і пагорбах (вірш 4; Іс.42:15, Ам.1:2).
В останні дні (3:3-7), вибухне й запалає, внаслідок атмосферних плюмів, небозвід, "земля та (всі) діла, що на ній, згорять" (вірш 10). Будуть знищені "сіркою, що з неба летить" (Сивілліни книги, 3:690). Йешайа таким бачив есхатологічний суд над нечестивцями, зрозуміло, у термінах, поняттях, образах своєї епохи.
«Бо ось гряде ГОСПОДЬ у вогні, а Його колісниці, – наче вихор (ураган, буря, "Його армії - у хмарах пилу", пер. [Л.1]), щоб дати волю (відплатити, вилити) Своєму гніву (буквально, "гарячому диханню") і виконати Свою погрозу (з люттю) в полум’ї вогню ("покарати їх полум'ям") ... і буде багато уражених (побитих) ГОСПОДОМ»
(Ісаї, 66:15, 16).
Уражених виявиться дуже багато, тому пророк у розпачі вигукує. «І якби ГОСПОДЬ Саваот (Сил) не залишив нам невеличкого залишку (останку малого, кількох уцілілих), то ми перетворилися б (приречені) на Содом
і уподібнились (знищені) до Гоморри» (1:9, Мт.24:21, 22).
Наві Хаваккук, розкриваючи подробиці таємного пришестя Ель Шаддай (Авв.3:3-16), стверджує, "а слідом за Ним – (пекучий вітер) палаючий вогонь" (вірш 5, буквально, "жар, що спалює"; в Масорі, "полум'я").
Очевидно, про такий же стрімкий гарячий незвичайно потужний потік повітря, що нагадує хамсин, пророкує Йірмейа. У дні лиха та Великої загибелі, «пекучий вітер мчить з (голих вершин) висот пустельних ... піднімається
він подібно хмарам, і колісниці його – як (ураган) вихор» (Єремії, 4:11-13, Синод. пер.). Хамсін мучить мешканців північного сходу Африки та країни Близького Сходу. Його особливості:
1) висока температура, до 40 ºС і більше;
2) дуже низька відносна вологість повітря (менше 10%), заповненого пилом, дрібним і великим піском;
3) штормова сила до 140 км/год, шквалисті пориви тривають від 20 хвилин до 2 ... 3 годин.
Пекучий хамсин з пророцтв Авакума та Єремії, вихор, гнів Адоная з видіння Ісаї, називаються, по науковому,
високотемпературною газо-пиловою ударною хвилею, вона ж, "подих вогню та дихання полум'я та сильна буря" (3Ездр.13:10).
Масштабний смерч, він називається "пекучий вітер" (Псалми, 11:6, точніше, "вихор вогняний", пер. [Л.26]), складається з розпечених газів, мінерального пилу, піску, каміння. Температура фронту до 700 000 ºС, період існування близько 1 години, швидкість 3 500 км/год (надзвукова).
Пророк Нахум називає ударну хвилю, яка біжить, "вихором", "бурею", "хмарою пилу" від ходи Яхве по землі (Наума, 1:3). Хода Його супроводжується землетрусом, коливаннями поверхні суходолу (вірш 5), полум'ям гніву, що розливається, руйнуваннями скель (вірш 6); висиханням моря, рік; в'яненням рослинності на горах і пагорбах (вірш 4; Іс.42:15, Ам.1:2).
6. Наш притулок
Один Господь може служити надійним укриттям "у день скорботи" (Наума, 1:7), коли ударна хвиля знищить ворогів Його, спалить ніби суху солому (вірш 10; Мт.3:12).
Полум'я зжере усіх, хто ненавидить Йахве Елохім (Псалми, 21:9-13). «Під час гніву Твого Ти зробиш їх, як піч вогненну ("ніби кинеш їх у палаючу піч", пер. [Л.26]); у гніві Своїм Господь погубить їх, і пожере їх (спепелить, спалить) вогонь» (21:10, Синод пер.).
Люті хмари проллють "страшну зірку, вогонь і град, мечі, що літають" (3Езд.15: 40, 41). "І буде в день суду тим, хто відпали від віри в Бога і створили гріх, вогняні водоспади поллються ... і під небом буде полум'я жорстоке, що не згасне, але хлине до суду гніву ..." (Об'явлення Петра, 5:1-5).
Аналогічне фізичне покарання полум'ям очікує ам Ісраель, що відступив від Всевишнього (Єр.7:20, Іс.1: 28-31, Соф. 1:18). У Йом Адонай поллється нестримний Північний потік-2, що загрожує світу, примчиться юрка біда на білому коні, прилетить горе чорним лебедем, випадуть з пащі залізні зуби дракона.
Внаслідок палаючої бурі суша стане величезним кишбаном, древньою піччю для випалу цегли або плавлення металів [Л.4, стор. 597]. Вогняний потоп планетарного масштабу викличе "страшна зірка", (3Езд.15:40), "наче велика, охоплена (палаюча) вогнем гора" (Об’явлення, 8:8, мал.2).
Це космічне тіло, яке обертається, діаметром не менше 15 км, масою близько 5 трильйонів тонн,– знаряддя гніву Бога військової могутності і сили, призначене для покарання людства.
Небачену раніше палаючу гору, вона падає з неба, біблійний пророк називає так, "Його язик,– як пожираючий вогонь" (Ісаї, 30:27; точніше, "всепоїдаючий", пер. [Л.1]).
Полум'я зжере усіх, хто ненавидить Йахве Елохім (Псалми, 21:9-13). «Під час гніву Твого Ти зробиш їх, як піч вогненну ("ніби кинеш їх у палаючу піч", пер. [Л.26]); у гніві Своїм Господь погубить їх, і пожере їх (спепелить, спалить) вогонь» (21:10, Синод пер.).
Люті хмари проллють "страшну зірку, вогонь і град, мечі, що літають" (3Езд.15: 40, 41). "І буде в день суду тим, хто відпали від віри в Бога і створили гріх, вогняні водоспади поллються ... і під небом буде полум'я жорстоке, що не згасне, але хлине до суду гніву ..." (Об'явлення Петра, 5:1-5).
Аналогічне фізичне покарання полум'ям очікує ам Ісраель, що відступив від Всевишнього (Єр.7:20, Іс.1: 28-31, Соф. 1:18). У Йом Адонай поллється нестримний Північний потік-2, що загрожує світу, примчиться юрка біда на білому коні, прилетить горе чорним лебедем, випадуть з пащі залізні зуби дракона.
Внаслідок палаючої бурі суша стане величезним кишбаном, древньою піччю для випалу цегли або плавлення металів [Л.4, стор. 597]. Вогняний потоп планетарного масштабу викличе "страшна зірка", (3Езд.15:40), "наче велика, охоплена (палаюча) вогнем гора" (Об’явлення, 8:8, мал.2).
Це космічне тіло, яке обертається, діаметром не менше 15 км, масою близько 5 трильйонів тонн,– знаряддя гніву Бога військової могутності і сили, призначене для покарання людства.
Небачену раніше палаючу гору, вона падає з неба, біблійний пророк називає так, "Його язик,– як пожираючий вогонь" (Ісаї, 30:27; точніше, "всепоїдаючий", пер. [Л.1]).
7. Бомбардування з космосу
Поява загадкового "язика" Небесного Воїна (синекдоха), він же, "колісниця Його", описує наві Ісаія, зрозуміло, ДО науковою мовою.«ГОСПОДЬ Саваот (Воїнств) відвідає тебе (у Масорі, "Від Господа Цеваота покараний будеш") з громом, землетрусом і великим гулом (страшним шумом) бурі (ураганом), вихору і полум'я пожираючого
(всепожираючого) вогню» (Ісаї, 29:6; 30:30).
В есхатологічних пророцтвах, таємновидець, не маючи наукових знань, напрочуд точно фіксує: а) наслідки ескалації покарань; б) їх черговість.
За громом з небосхилу, тобто, за акустичною ударною хвилею, слідують великий струс, сильний гул і термічний вибух, його луна рознесеться по всій планеті. Утворюються вогненна яма в земній корі, великі хвилі в морі, сильні вітри і шквали полум'я в тропосфері. У місці падіння астероїда виникнуть:
1) ударний кратер,– глибоке широке, діаметром до 200 км, озеро киплячої лави;
2) спливаюча куля пилу з температурою в центрі близько 1 000 000 оС, яка набуває форми великої грибоподібної хмари;
3) гаряча ударна хвиля з газів, мінерального пилу, піску, яка розширюється на всі боки зі швидкістю, що в кілька разів перевищує швидкість звуку в повітрі (1 236 км/год);
4) деформації кори та верхньої мантії, масштабні зміщення континентальних мас, тектонічні зрушення літосферних плит;
5) телецунамі, які по кілька разів обгинають планету;
6) потужний імпакт й подальший дисбаланс мас змістять напрямок (умовної) осі обертання Землі, тому зміняться вид нічного небосхилу, положення зірок, траєкторії руху Сонця, Місяця, планет у поясі зодіаку.
8. Піч розміром з Землю?
Шквал всепожираючого вогню (1) ударної хвилі, яка миттєво випаровує все живе, за нею ще довго палахкотить полум'я (2), згадується в пророцтвах Малахі та Йоейла. "Адже надходить День, що палає, як піч" (Малахії, 3:19, а; "палить, немов розпечена піч", пер. [Л.26]).
«Перед ним (пожирає) нищівний вогонь (1), а за ним – палахкотливе полум'я (2). Перед ним (його приходом) земля, як Едемський сад, а позаду (після) нього – (уже) спустошена (випалена) пустеля! І вже нікому не буде порятунку» (Йоіла, 2:3).
Для тих, хто не сховається в бункер, "не буде порятунку" через високу температуру фронту смерча та його надзвукової швидкості; він здуває пагорби, ламає скелі, вириває з корінням дерева. Нечестивим не втекти від голосу Вседержителя з неба, Його караючої руки, сильного гніву "та пожираючому полум'ї" (Ісаї, 30:30, в Масорі, "вогню, що пожирає ураганом").
Надзвичайно гаряча ударна хвиля спровокує атмосферні вихори (смерчі, торнадо) та шторми. Їх викличуть:
масштабні лісові пожежі, вибухи супервулканів, виверження вулканів, горіння нафти, потрапляння у повітря величезних обсягів метану, етану, сірководню, пропану, інших горючих газів.
Ці гази горять, утворюючи море суцільного вогню заввишки 50 метрів, діаметром кілька десятків кілометрів, температурою до 1000 ºС, швидкістю переміщення від 30 км/год до 70 км/год. Допалюючи вціліле від ударної хвилі, перетворюючи суходіл на випалену пустелю.
Бачення описаного вище смерчу-шторму з палаючого повітря відкрито тайновидцю, "все це, тобто вогонь, полум'я, іскри, бурі, змішалося разом: і подих вогню і дихання полум'я і сильна буря" (3Ездр.13:10).
Тому що Ель Шаддай повстав для спустошення, жар гніву Його охопить усі народи (Соф.3:8), запалає навіть небозвід
(2Пет.3:7, 12). Більше того, Предвічний вразить увесь світ "Полум'ям і дощем, що затоплює землю, і сіркою, що з неба летить, камінням величезним, градом жахливим" (Сивілліни книги, 3:690, 691).
Господь хреститиме вогнем (Мт.3:10-12), Він Сам запалить його (Єз.20:47). Ось чому Малахія з жахом ставить риторичне питання, «хто витримає день Його пришестя, і хто встоїть, коли Він з'явиться? Адже Він, як ливарний вогонь (у плавильної печі) і як луг для (очищення) прання» (Малахії, 3:2; Наум.1:6).
"День пришестя Його - це день вторинного приходу Месії на Землю" [Л.30, стор. 1127]. Правильно, але чому таку світову подію наві порівнює з таємничим лугом?
В результаті незліченних пожеж утвориться багато деревної золи, розчиняючись у воді, вона утворить луг, розчин карбонатів калію і натрію, який має сильну лужну реакцію.
Ще раніше, схоже на Мал.3:2 запитання, ставив інший старозавітний пророк. «О, який же великий ГОСПОДНІЙ День! Він дуже (вельми) страшний, і хто зможе його (пережити) витримати?» (Йоіла, 2:11). Йоханан же бачив, яким чином "прийшов великий день Його гніву" (Об'явлення, 6:12-17).
9. З вогню та в полум'я
10. Вогонь пожирає, вода забирає
12. Де велика вода, там і біда
«Перед ним (пожирає) нищівний вогонь (1), а за ним – палахкотливе полум'я (2). Перед ним (його приходом) земля, як Едемський сад, а позаду (після) нього – (уже) спустошена (випалена) пустеля! І вже нікому не буде порятунку» (Йоіла, 2:3).
Для тих, хто не сховається в бункер, "не буде порятунку" через високу температуру фронту смерча та його надзвукової швидкості; він здуває пагорби, ламає скелі, вириває з корінням дерева. Нечестивим не втекти від голосу Вседержителя з неба, Його караючої руки, сильного гніву "та пожираючому полум'ї" (Ісаї, 30:30, в Масорі, "вогню, що пожирає ураганом").
Надзвичайно гаряча ударна хвиля спровокує атмосферні вихори (смерчі, торнадо) та шторми. Їх викличуть:
масштабні лісові пожежі, вибухи супервулканів, виверження вулканів, горіння нафти, потрапляння у повітря величезних обсягів метану, етану, сірководню, пропану, інших горючих газів.
Ці гази горять, утворюючи море суцільного вогню заввишки 50 метрів, діаметром кілька десятків кілометрів, температурою до 1000 ºС, швидкістю переміщення від 30 км/год до 70 км/год. Допалюючи вціліле від ударної хвилі, перетворюючи суходіл на випалену пустелю.
Бачення описаного вище смерчу-шторму з палаючого повітря відкрито тайновидцю, "все це, тобто вогонь, полум'я, іскри, бурі, змішалося разом: і подих вогню і дихання полум'я і сильна буря" (3Ездр.13:10).
Тому що Ель Шаддай повстав для спустошення, жар гніву Його охопить усі народи (Соф.3:8), запалає навіть небозвід
(2Пет.3:7, 12). Більше того, Предвічний вразить увесь світ "Полум'ям і дощем, що затоплює землю, і сіркою, що з неба летить, камінням величезним, градом жахливим" (Сивілліни книги, 3:690, 691).
Господь хреститиме вогнем (Мт.3:10-12), Він Сам запалить його (Єз.20:47). Ось чому Малахія з жахом ставить риторичне питання, «хто витримає день Його пришестя, і хто встоїть, коли Він з'явиться? Адже Він, як ливарний вогонь (у плавильної печі) і як луг для (очищення) прання» (Малахії, 3:2; Наум.1:6).
"День пришестя Його - це день вторинного приходу Месії на Землю" [Л.30, стор. 1127]. Правильно, але чому таку світову подію наві порівнює з таємничим лугом?
В результаті незліченних пожеж утвориться багато деревної золи, розчиняючись у воді, вона утворить луг, розчин карбонатів калію і натрію, який має сильну лужну реакцію.
Ще раніше, схоже на Мал.3:2 запитання, ставив інший старозавітний пророк. «О, який же великий ГОСПОДНІЙ День! Він дуже (вельми) страшний, і хто зможе його (пережити) витримати?» (Йоіла, 2:11). Йоханан же бачив, яким чином "прийшов великий день Його гніву" (Об'явлення, 6:12-17).
9. З вогню та в полум'я
Ісус у перше відвідування хрестив Святим Духом, у друге, використає вогонь (Мт.3:11). Адже "пророцтво часто виконується у два етапи - під час першого пришестя Христа і під час Його другого пришестя" [Л.27, стор. 937].
Всі народи та племена пройдуть хрещення та духовне очищення. Погорільці, здалеку спостерігаючи за димом від пожеж своїх міст (Об.18:8-10), усвідомлять сенс випробування, але далеко не всі.
«Чимало (багато) буде людей очищених ("придатних ... для служіння Богу", пер. [Л.1]), вибілених і
випробуваних вогнем. Нечестиві ж (безбожні) залишатимуться в своєму беззаконні (гріху). Жоден
нечестивий (безбожник) не матиме пізнання ("не зможуть вони зрозуміти того, що відбувається", пер. [Л.29]), а розумні зрозуміють» (Даниїла, 12:10).
З плавленням сріблястого свинцю у вогні, для видалення домішок, провидець порівнює катарсис стражданнями нечистого будинку Якова в майбутньому, використовуючи так званий "пророчий минулий період".
«Ось, Я перетопив (розплавив) тебе, але не як срібло.– Я випробував тебе в горнилі (печі) страждань»
(Ісаї, 48:10, "Я очистив тебе, як у полум'ї срібло очищають. Тебе Я очистив у вогні страждань", пер. [Л.1]).
Зехарія уточнює, 2/3 ізраїльтян будуть винищені, вимруть (Зах.13:8) "у період Великої скорботи" [Л.30]; випробуванню піддасться лише 1/3. «Я проведу цю третину через вогонь, і розплавлю їх, як плавиться
(очищається) срібло,– Я випробую їх, як випробовується (очищається) золото» (вірш 9, а; "І тоді Я випробую цих тих, що вижили", пер. [Л.1]).
Після загибеллю Ніневії, столиці Ассирії, Нахум бачить грізний день пришестя Йахве (Наум.1:1-5), він ставить тривожне риторичне питання. "І хто стерпить (може витримати) полум'я гніву Його?", пояснюючи, "Гнів (лютість)
Його розливається як вогонь" (вірш 6, Синод. пер.).
Істинно так, у День Господній почнеться пожежа як у пору Шемот у Тавейрі або при винищенні содомських міст, але набагато масштабніше. У випробуванні всі пройдуть хрещення вогнем (Мт.3:11, 12). Виконаються пророцтва про долю соломи (вірш 12) і кукілю (13:10), у "День, що палає, як піч" (Малахії, 3:19), час нестерпної спеки (Об’явл.16:9) в суцільній пітьмі (вірш 10).
«Але в той день, коли Лот покинув Содом, з неба пролилися дощем вогонь і сірка і всіх їх знищили. Так само буде і в той День, коли з'явиться (точніше, "явить Себе") Син Людський» (Луки, 17:29, 30; пер. [Л.29 ).
В цей День здійсниться аналогічна обіцянка про зруйнування Ізраїлю, подібно до знищення міст Содома і Гоморри (Ам.4:11). Пророцтво збудеться перед зустріччю народу заповіту з Богом своїм (вірш 12) на руїнах Єрусалиму (Іс.52:8, 9).
Всі народи та племена пройдуть хрещення та духовне очищення. Погорільці, здалеку спостерігаючи за димом від пожеж своїх міст (Об.18:8-10), усвідомлять сенс випробування, але далеко не всі.
«Чимало (багато) буде людей очищених ("придатних ... для служіння Богу", пер. [Л.1]), вибілених і
випробуваних вогнем. Нечестиві ж (безбожні) залишатимуться в своєму беззаконні (гріху). Жоден
нечестивий (безбожник) не матиме пізнання ("не зможуть вони зрозуміти того, що відбувається", пер. [Л.29]), а розумні зрозуміють» (Даниїла, 12:10).
З плавленням сріблястого свинцю у вогні, для видалення домішок, провидець порівнює катарсис стражданнями нечистого будинку Якова в майбутньому, використовуючи так званий "пророчий минулий період".
«Ось, Я перетопив (розплавив) тебе, але не як срібло.– Я випробував тебе в горнилі (печі) страждань»
(Ісаї, 48:10, "Я очистив тебе, як у полум'ї срібло очищають. Тебе Я очистив у вогні страждань", пер. [Л.1]).
Зехарія уточнює, 2/3 ізраїльтян будуть винищені, вимруть (Зах.13:8) "у період Великої скорботи" [Л.30]; випробуванню піддасться лише 1/3. «Я проведу цю третину через вогонь, і розплавлю їх, як плавиться
(очищається) срібло,– Я випробую їх, як випробовується (очищається) золото» (вірш 9, а; "І тоді Я випробую цих тих, що вижили", пер. [Л.1]).
Після загибеллю Ніневії, столиці Ассирії, Нахум бачить грізний день пришестя Йахве (Наум.1:1-5), він ставить тривожне риторичне питання. "І хто стерпить (може витримати) полум'я гніву Його?", пояснюючи, "Гнів (лютість)
Його розливається як вогонь" (вірш 6, Синод. пер.).
Істинно так, у День Господній почнеться пожежа як у пору Шемот у Тавейрі або при винищенні содомських міст, але набагато масштабніше. У випробуванні всі пройдуть хрещення вогнем (Мт.3:11, 12). Виконаються пророцтва про долю соломи (вірш 12) і кукілю (13:10), у "День, що палає, як піч" (Малахії, 3:19), час нестерпної спеки (Об’явл.16:9) в суцільній пітьмі (вірш 10).
«Але в той день, коли Лот покинув Содом, з неба пролилися дощем вогонь і сірка і всіх їх знищили. Так само буде і в той День, коли з'явиться (точніше, "явить Себе") Син Людський» (Луки, 17:29, 30; пер. [Л.29 ).
В цей День здійсниться аналогічна обіцянка про зруйнування Ізраїлю, подібно до знищення міст Содома і Гоморри (Ам.4:11). Пророцтво збудеться перед зустріччю народу заповіту з Богом своїм (вірш 12) на руїнах Єрусалиму (Іс.52:8, 9).
10. Вогонь пожирає, вода забирає
Лихо, передбачене Ісусом Христом і Амосом, торкнеться не тільки Медінат Їсраель. Про глобальний характер кари за беззаконня цього роду свідчать багато інших віршів (Мт.13:38-42, 2Пет.3:6-10, Об’явл.6:12-17, Іс.13:5-11, 24:1-6, Соф.1:2, 3, 3:8, Авд.15 і т.д.).
«Бо гнів Божий з’являється (сходить) з неба на всяку безбожність (гріх) і неправду (зло) людей ...»
(Рим.1:18, "несправедливість людей, які злом зневажають істину" пер. [Л.20]). Устами безбожних зруйнуються ВСІ міста (Пр.11:11), так як покарання світу пропорційне злочинам його (Об’явл.18:4-8). У ті дні виникнуть:
1) зловісні затемнення Сонця та Місяця (Йоїл.2:31);
2) лякаючий десант "зірок" (Об’явл.6:13);
3) грізне знамення на небі (Мт.24:29,30).
Так, насправді, "будуть ознаки (знамення) на (1) сонці, і (2) місяці, і (3) зорях" (Луки, 21:25, а). Бо впаде наповнена вогнем кадильниця (Об’явл.8:5), обмолочуючи землю зі сходу до заходу, з півночі до екватора; потопить їх у вогні (вірш 7).
Після закінчення загрозливих знаків, сонячного і місячного затемнення, "сили небесні ", тобто, воїнства-"зірки" [Л.11], захитаються (Лк.21:26), почнуть рухатись. Проллється "дощ вогненний і сірчаний" (17:29, Синод. пер.)
«Бо гнів Божий з’являється (сходить) з неба на всяку безбожність (гріх) і неправду (зло) людей ...»
(Рим.1:18, "несправедливість людей, які злом зневажають істину" пер. [Л.20]). Устами безбожних зруйнуються ВСІ міста (Пр.11:11), так як покарання світу пропорційне злочинам його (Об’явл.18:4-8). У ті дні виникнуть:
1) зловісні затемнення Сонця та Місяця (Йоїл.2:31);
2) лякаючий десант "зірок" (Об’явл.6:13);
3) грізне знамення на небі (Мт.24:29,30).
Так, насправді, "будуть ознаки (знамення) на (1) сонці, і (2) місяці, і (3) зорях" (Луки, 21:25, а). Бо впаде наповнена вогнем кадильниця (Об’явл.8:5), обмолочуючи землю зі сходу до заходу, з півночі до екватора; потопить їх у вогні (вірш 7).
Після закінчення загрозливих знаків, сонячного і місячного затемнення, "сили небесні ", тобто, воїнства-"зірки" [Л.11], захитаються (Лк.21:26), почнуть рухатись. Проллється "дощ вогненний і сірчаний" (17:29, Синод. пер.)
«на всіх, хто проживає на поверхні всієї землі» (21:35; [Л.12-14]).
Блискучі метеорні спалахи, ніби дощ із палаючої сірки (17:29), як блиск блискавки (вірш 24), за деякими
тлумаченнями, "як сяйво сонця", осяють все небо.
Метеори вилітають з області у центрі радіанта (мал.3) як із зубастої пащі величезного звіра, верхня щелепа її впирається у небо, нижня – в землю.
У Біблії іскри-треки з неба називаються сіркою, яка горить, сліди від польоту невеликих болідів – вогнем, запальними стрілами, мечем Бога. Довгі яскраві шлейфи за метеороїдами іменуються списами Його, астероїд – вогненною колісницею або горою, що палає.
тлумаченнями, "як сяйво сонця", осяють все небо.
Метеори вилітають з області у центрі радіанта (мал.3) як із зубастої пащі величезного звіра, верхня щелепа її впирається у небо, нижня – в землю.
У Біблії іскри-треки з неба називаються сіркою, яка горить, сліди від польоту невеликих болідів – вогнем, запальними стрілами, мечем Бога. Довгі яскраві шлейфи за метеороїдами іменуються списами Його, астероїд – вогненною колісницею або горою, що палає.
11. День прийде вночі?
Від яскравих численних спалахів буде так ясно, немов у темряві зійшло сонце, ніби вночі раптово настав світанок, згідно з небагатослівним пророцтвом апостола Петра. "Прийде ж день ... вночі" (2Пет.3:10, Синод. пер.).
Треки, видимі на небі (мал.3), не перетинаються, замість падаючих й згоряючих метеорів, виникають нові. Тому Йоейл, використовуючи знайомі сучасникам архетипи, говорить про загадкову армію Бога небесних воїнств (Йоіл.2:11) так.
«Вони не штовхають один одного, а тримаються свого напрямку,– прориваються крізь списи і стріли, але їм нічого не шкодить» (2:8). Перед легіонами варварів, яких неможливо зупинити, трясеться земля, здригається небо, тьмяніє світло зірок, місяця й сонця (вірш 10).
Зоряний дощ від межі півночі приведе до фундаментального руйнування міст (Бут.19:25, Об’явл.16:19, Іс.17:9), винищення людей (Бут.19:25, Об’явл.8:11, 9:18, [Л.13]), загибелі рослинності (Бут.19:25, Об’явл.8:7, Йоіл.1:19), безпліддя грунту (Втор.29:23, Йоіл.1:17).
Господь Ісус Христос попереджає тих, хто живе в останні дні, про астрономічні ефекти, грізні апокаліптичні знаки, "будуть великі (страшні) ознаки (жахливі явища) з неба" (Луки, 21:11).
"Знаками з неба", про які говорить євангеліст, можуть бути астероїди, уламки комет або інші космічні явища" [Л.25, стор. 131]). Оскільки біблійне "знамення означає початок виконання пророцтва" [Л.4, стор. 681].
Падіння стріл, дротиків, мечів метеорних тіл ("зірок" у Мк.13:25, "сил небесних" у Лк.21:26), доповняться
Треки, видимі на небі (мал.3), не перетинаються, замість падаючих й згоряючих метеорів, виникають нові. Тому Йоейл, використовуючи знайомі сучасникам архетипи, говорить про загадкову армію Бога небесних воїнств (Йоіл.2:11) так.
«Вони не штовхають один одного, а тримаються свого напрямку,– прориваються крізь списи і стріли, але їм нічого не шкодить» (2:8). Перед легіонами варварів, яких неможливо зупинити, трясеться земля, здригається небо, тьмяніє світло зірок, місяця й сонця (вірш 10).
Зоряний дощ від межі півночі приведе до фундаментального руйнування міст (Бут.19:25, Об’явл.16:19, Іс.17:9), винищення людей (Бут.19:25, Об’явл.8:11, 9:18, [Л.13]), загибелі рослинності (Бут.19:25, Об’явл.8:7, Йоіл.1:19), безпліддя грунту (Втор.29:23, Йоіл.1:17).
Господь Ісус Христос попереджає тих, хто живе в останні дні, про астрономічні ефекти, грізні апокаліптичні знаки, "будуть великі (страшні) ознаки (жахливі явища) з неба" (Луки, 21:11).
"Знаками з неба", про які говорить євангеліст, можуть бути астероїди, уламки комет або інші космічні явища" [Л.25, стор. 131]). Оскільки біблійне "знамення означає початок виконання пророцтва" [Л.4, стор. 681].
Падіння стріл, дротиків, мечів метеорних тіл ("зірок" у Мк.13:25, "сил небесних" у Лк.21:26), доповняться
потужними землетрусами в різних місцях планети (вірш 11; Об’явл.16:18-20). Мегаструси до дна розбурхають море (Лк.21:25), як написано в Третій книзі Ездри, зрозуміло, до науковою термінологією.
«Здригнулася земля та опори її; море хвилюється з дна, і хвилі його обурюються і риби його від Господнього лиця і від величі сили Його» (3 Езд.16:12). Слідом за здриганням суходолу і хвилюванням морів почнеться все потопляючий багатоденний безперервний дощ (Лк.17:26, Єз.38:22).
«Здригнулася земля та опори її; море хвилюється з дна, і хвилі його обурюються і риби його від Господнього лиця і від величі сили Його» (3 Езд.16:12). Слідом за здриганням суходолу і хвилюванням морів почнеться все потопляючий багатоденний безперервний дощ (Лк.17:26, Єз.38:22).
З вказаних причин Спаситель, посланий оголосити про День помсти (Іс.61:2), радить покинути міста ТА негайно бігти в гори (Лк.17:31, Мт.24:16), "Бо то будуть дні помсти, щоби сповнилося все написане" (Луки, 21:22, "Дні відплати, коли виповниться все передбачене в Писанні", пер. [Л.29]).
12. Де велика вода, там і біда
У Торі розповідається про велику повінь (Бут.6:13-22, 7:1-24, 8:1-14), вона неодмінно повториться в День Христів, про що фрагментарно пише євангеліст Лука.
«І як було за днів Ноя, так буде і за днів Людського Сина ("в ті дні, коли прийде Син Людський" пер. [Л.29]). Їли, пили, женилися, виходили заміж – до того дня, коли увійшов Ной до ковчега, і настав потоп, і вигубив (знищив) усіх» (Луки, 17:26, 27).
Що з неба впаде, але в землю не ввійде? Для відповіді на поставлене запитання знову звернемося до книги "Бирейшит" (гл. 6-8).
«Земля ж зіпсувалася (розбестилася) перед Богом, і наповнилася земля насильством (переповнилась розпустою і насильством)» (Буття, 6:11).
«Бо ось Я насилаю на землю води (великого) потопу, щоб знищити під небом усяке тіло (всяку істоту), в якому є дух життя. Усе, що живе на землі (помре, втратить життя) загине» (6:17).
«Бо ще сім днів – і Я пошлю дощ на землю (він триватиме) на сорок днів та сорок ночей, і знищу (зітру) з поверхні землі кожну (живу) істоту, яку Я створив!» (7:4; у дужках, тексти з інших перекладів).
Через 7 днів як Ноах з сім'єю увійшли в ковчег, відкрилися хляби небесні, залили сушу, затопили її вище за гори (7:10-12, 17-20). Треба зауважити, євр. "мабул", космічні води на небі, означає не тільки повінь, але пов'язане з поняттям прірви (євр. "tehom", космічні води на землі). Техом це морська безодня, що з усіх боків омивала terra (англ.)
Моря, згідно з уявленнями давніх євреїв, насичувалися від джерел [Л.4, стор. 601; Л.15, стор. 216]. Безодня служила уособленням первісного хаосу [Л.24. стор. 581], з грец. "глибока безодня". Там знаходилися хтонічні чудовиська: танін, левіафан, раав [Л.3]), вони прагнули знищити суходіл, але Творець утримував їх.
«Ти встановив границі (поклав межу морям), яких вони не можуть переступити, щоб повернутися й знову покрити землю» (Псалми, 104:6-9; 74:12-14, Іс.27:1). На момент катастрофи, вона відбулася майже 12 000 років тому, перепони між первозданним океаном-безоднею й твердю були зняті [Л.16]. Всі кінці сховалися у воду.
Деякі вчені заперечують всесвітній характер потопу, заявляючи, що атмосфера не могла утримувати необхідну кількість рідини. Правильно. Якщо згустити ВСІ існуючі нині пари у повітрі (1,5 x 1013 тонн), потім рівномірно розмістити конденсат по поверхні планети (площею 510,2 x 106 км2), висота його шару становитиме трохи більше 3-х сантиметрів.
Все ж таки невідомо, скільки вологи могла утримувати гомосфера в роки життя Ноя. Існують інші пояснення настільки значного підйому рівня морів.
«І як було за днів Ноя, так буде і за днів Людського Сина ("в ті дні, коли прийде Син Людський" пер. [Л.29]). Їли, пили, женилися, виходили заміж – до того дня, коли увійшов Ной до ковчега, і настав потоп, і вигубив (знищив) усіх» (Луки, 17:26, 27).
Що з неба впаде, але в землю не ввійде? Для відповіді на поставлене запитання знову звернемося до книги "Бирейшит" (гл. 6-8).
«Земля ж зіпсувалася (розбестилася) перед Богом, і наповнилася земля насильством (переповнилась розпустою і насильством)» (Буття, 6:11).
«Бо ось Я насилаю на землю води (великого) потопу, щоб знищити під небом усяке тіло (всяку істоту), в якому є дух життя. Усе, що живе на землі (помре, втратить життя) загине» (6:17).
«Бо ще сім днів – і Я пошлю дощ на землю (він триватиме) на сорок днів та сорок ночей, і знищу (зітру) з поверхні землі кожну (живу) істоту, яку Я створив!» (7:4; у дужках, тексти з інших перекладів).
Через 7 днів як Ноах з сім'єю увійшли в ковчег, відкрилися хляби небесні, залили сушу, затопили її вище за гори (7:10-12, 17-20). Треба зауважити, євр. "мабул", космічні води на небі, означає не тільки повінь, але пов'язане з поняттям прірви (євр. "tehom", космічні води на землі). Техом це морська безодня, що з усіх боків омивала terra (англ.)
Моря, згідно з уявленнями давніх євреїв, насичувалися від джерел [Л.4, стор. 601; Л.15, стор. 216]. Безодня служила уособленням первісного хаосу [Л.24. стор. 581], з грец. "глибока безодня". Там знаходилися хтонічні чудовиська: танін, левіафан, раав [Л.3]), вони прагнули знищити суходіл, але Творець утримував їх.
«Ти встановив границі (поклав межу морям), яких вони не можуть переступити, щоб повернутися й знову покрити землю» (Псалми, 104:6-9; 74:12-14, Іс.27:1). На момент катастрофи, вона відбулася майже 12 000 років тому, перепони між первозданним океаном-безоднею й твердю були зняті [Л.16]. Всі кінці сховалися у воду.
Деякі вчені заперечують всесвітній характер потопу, заявляючи, що атмосфера не могла утримувати необхідну кількість рідини. Правильно. Якщо згустити ВСІ існуючі нині пари у повітрі (1,5 x 1013 тонн), потім рівномірно розмістити конденсат по поверхні планети (площею 510,2 x 106 км2), висота його шару становитиме трохи більше 3-х сантиметрів.
Все ж таки невідомо, скільки вологи могла утримувати гомосфера в роки життя Ноя. Існують інші пояснення настільки значного підйому рівня морів.
13. Всесвітній чи локальний
Критики глобального катаклізму начебто не помічають, що в Біблії повідомляється про 2-і фізичні причини всесвітнього потопу, «цього дня (1) відкрилися всі джерела великої безодні (прірви), й (2) повідчинялися отвори (вікна) небесні»(Буття, 7:11).
Іншими словами, ресурсами води служили: 1) гідросфера, "велика безодня", зазначена першою; 2) атмосфера, "небо, яке відчинило свої вікна"; у давнину воно вважалося твердим, вікна чи ворота утримували рідину над тверддю [Л.15, стор. 552], через них виливався дощ [Л.4, стор. 580].
Головним ресурсом потоків, що хлинули на сушу з півночі, був Світовий океан. Деякі тлумачі припускають, у Бут.7:11 маються на увазі підземні грунтові води. Проте ця версія помилкова, так як словом "безодня" тут перекладено те ж давньоєврейське "tehom", що в Бут.1:2 [Л.17, стор. 93].
Техом вирвався, вийшов ніби з утроби (Йов.38:8), звільнився: широко відкрився, розсунувся, розверзся. Очевидно
внаслідок катастрофічних зміщень пластів кори [Л.6], рухів тектонічних плит океанічного дна [Л.18]; згідно з моделлю в рамках Теорії катастрофічної тектоніки плит [Л.31, стор. 517 - 622].
Пусковим механізмом нестримної субдукції могла стати сутичка нашої планети з кометою за версією автора [Л.17], насправді, масивним астероїдом, однією з голів звіра багряного. Монстр з прірви був (Об’явл.17:8, а), вже відвідував нас приблизно за 9 900 років до Р.Х, Це призвело всесвітнє затоплення, але химера з'явиться знову (вірш 8, в).
Основна причина потопу у дні Ноя зовсім НЕ атмосферні опади. Сильні землетруси, деформації океанічного дна, масштабні зрушення льодовиків, континентальні зсуви, виверження вулканів призвели до постійного виникнення численних великих хвиль (цунамі, мегацунамі, телецунамі) у всіх великих водоймах. Ось чому тотальне затоплення суходолу тривало протягом ще 110 днів ПІСЛЯ закінчення сорокаденних дощів. Як написано,
«сорок днів та сорок ночей невпинно падав (хлинула злива) на землю дощ» (Буття, 7:12), «і залишалась (посилювалася) вода на землі сто п'ятдесят днів» (вірш 24). Потім наведений вітер зупинив розлив води, вона поступово вернулася в океани і моря (8:1-3). Через рік й 11 днів Ной зі своїм сімейством та тваринами вийшли з ковчега (7:11, 8:13, 14).
На жаль, усі мешканці суші зникли. «І загинуло (втратило життя) всяке створіння, що рухалося по землі: птахи, худоба, звірі та усі плазуни (гади), що повзають по землі, і (загинули всі люди) кожна людина» (7:21-23).
Понад те, умовна точка північного полюса, яка тоді знаходилася на острові Гренландія, перемістилася на нинішнє місце внаслідок тогочасних великомасштабних зрушень колосальних мас льоду, материкової та океанічної кори,
речовини верхньої мантії.
Збільшення температури повітря планети призвело до танення льодовиків Гренландії, Канади, Північної Європи. На 18 метрів поступово піднявся рівень Світового океану за кілька століть після катаклізму, затопивши зруйновані міста.
"На підставі усних і письмових переказів, а також геологічних відкриттів та археологічних знахідок сучасні дослідники вважають безперечною гігантську катастрофу, викликану потопом у пізньому кам'яному столітті, про яку збереглися повідомлення та оповіді у багатьох народів" [Л.10, стор. 771].
"Біблійне вчення абсолютно однозначно: Потоп був катастрофою всесвітнього масштабу " [Л.31, стор. 611]. Що підтверджується широким поширенням у народах і племенах переказів про велику повінь [Л.24, стор. 324 - 327]; у світі існує понад 500 (!) таких сказань.
Іншими словами, ресурсами води служили: 1) гідросфера, "велика безодня", зазначена першою; 2) атмосфера, "небо, яке відчинило свої вікна"; у давнину воно вважалося твердим, вікна чи ворота утримували рідину над тверддю [Л.15, стор. 552], через них виливався дощ [Л.4, стор. 580].
Головним ресурсом потоків, що хлинули на сушу з півночі, був Світовий океан. Деякі тлумачі припускають, у Бут.7:11 маються на увазі підземні грунтові води. Проте ця версія помилкова, так як словом "безодня" тут перекладено те ж давньоєврейське "tehom", що в Бут.1:2 [Л.17, стор. 93].
Техом вирвався, вийшов ніби з утроби (Йов.38:8), звільнився: широко відкрився, розсунувся, розверзся. Очевидно
внаслідок катастрофічних зміщень пластів кори [Л.6], рухів тектонічних плит океанічного дна [Л.18]; згідно з моделлю в рамках Теорії катастрофічної тектоніки плит [Л.31, стор. 517 - 622].
Пусковим механізмом нестримної субдукції могла стати сутичка нашої планети з кометою за версією автора [Л.17], насправді, масивним астероїдом, однією з голів звіра багряного. Монстр з прірви був (Об’явл.17:8, а), вже відвідував нас приблизно за 9 900 років до Р.Х, Це призвело всесвітнє затоплення, але химера з'явиться знову (вірш 8, в).
Основна причина потопу у дні Ноя зовсім НЕ атмосферні опади. Сильні землетруси, деформації океанічного дна, масштабні зрушення льодовиків, континентальні зсуви, виверження вулканів призвели до постійного виникнення численних великих хвиль (цунамі, мегацунамі, телецунамі) у всіх великих водоймах. Ось чому тотальне затоплення суходолу тривало протягом ще 110 днів ПІСЛЯ закінчення сорокаденних дощів. Як написано,
«сорок днів та сорок ночей невпинно падав (хлинула злива) на землю дощ» (Буття, 7:12), «і залишалась (посилювалася) вода на землі сто п'ятдесят днів» (вірш 24). Потім наведений вітер зупинив розлив води, вона поступово вернулася в океани і моря (8:1-3). Через рік й 11 днів Ной зі своїм сімейством та тваринами вийшли з ковчега (7:11, 8:13, 14).
На жаль, усі мешканці суші зникли. «І загинуло (втратило життя) всяке створіння, що рухалося по землі: птахи, худоба, звірі та усі плазуни (гади), що повзають по землі, і (загинули всі люди) кожна людина» (7:21-23).
Понад те, умовна точка північного полюса, яка тоді знаходилася на острові Гренландія, перемістилася на нинішнє місце внаслідок тогочасних великомасштабних зрушень колосальних мас льоду, материкової та океанічної кори,
речовини верхньої мантії.
Збільшення температури повітря планети призвело до танення льодовиків Гренландії, Канади, Північної Європи. На 18 метрів поступово піднявся рівень Світового океану за кілька століть після катаклізму, затопивши зруйновані міста.
"На підставі усних і письмових переказів, а також геологічних відкриттів та археологічних знахідок сучасні дослідники вважають безперечною гігантську катастрофу, викликану потопом у пізньому кам'яному столітті, про яку збереглися повідомлення та оповіді у багатьох народів" [Л.10, стор. 771].
"Біблійне вчення абсолютно однозначно: Потоп був катастрофою всесвітнього масштабу " [Л.31, стор. 611]. Що підтверджується широким поширенням у народах і племенах переказів про велику повінь [Л.24, стор. 324 - 327]; у світі існує понад 500 (!) таких сказань.
14. Чи повториться покарання?
Після всесвітнього затоплення суходолу Адонай уклав з Ноахом та його нащадками заповіт, «і більше жодна істота не загине від вод потопу; не буде більше потопу, щоб знищити (спустошити) землю» (Буття, 9:9-11, "ніколи більше потоп не знищить все живе" пер. [Л.1]).Ще раз Яхве обіцяє. "Я присягнувся, що води Ноя більше не затоплять землі" (Іс.54:9, б). Знак цієї обітниці – веселка на небі (Бут.9:13-17). "Заповіт з Ноєм був фактично загальним завітом з людством і всіма живими істотами. Бог обіцяв ніколи більше не посилати потоп, щоб покарати людей" [Л.8, стор. 476].
У такому разі, чому Ісус стверджує? «І як було за днів Ноя, так буде і за днів ("коли прийде" [Л.29]) Людського Сина" (Луки, 17:26). Навпаки, Йешайа бачить, "вікна (ворота повені) в небесні відкриються, і захитаються основи землі» (Ісаї, 24:18; порівняйте з Бут.7:11); "прийде Він як бурхлива річка ("як потоп" [Л.15, стор. 658]), гнана Господнім вихором" (59:19, пер. [Л.28]).
Нахум, розповідаючи про пришестя Небесного Воїна для покарання винних (Наум.1:2-7), попереджає. "Він руйнує Своїх ворогів у темряві, і з потопом (Синод пер. "всепотопляюча повінь") всьому прийде кінець" (вірш 8, пер. [Л.1]).
У пророцтвах єврейської сивіли повідомляється про покарання "дощем, що затоплює землю" (Сивілліни книги, 3:690) під час есхатологічного суду (3:689). Бурхливі річки "затоплять місто, і мури, і гори, і пагорби, і дерева в лісах, і траву в луках, і хлібні рослини їх" (3Езд.15: 42). Невже глобальна повінь повториться?
Ні. Бог виконує обіцянки. "Хіба Він може сказати і не зробити, пообіцяти і не дотриматись слова?" (Числа, 23:19, б). Вода не вигубить все, що повзає, бігає, літає, хоча сильний розлив буде. Бо Йахве Елохім уже зламав жезло благовоління до цього роду: перелюбного, лукавого, невірного. Він же розірве договір, який уклав з усіма народами в особі Ноахової родини (Бут.9:9).
Діючий нині Заповіт із 7 заповідей, згідно з Талмудом [Л.31, стор. 704], "знищено буде того дня" (Зах.11:10-11, Синод. пер.). Знаряддям виявиться вогонь, про це повідомляється у багатьох віршах, зокрема, говорить Ісус. «Отже, як збирають кукіль (бур'яни виривають) і палять у вогні, так буде при кінці світу» (Матвія, 13:40-42).
Есхатологічне покарання Господом грішників передбачає Іван Хреститель. «Він буде хрестити вас (1) Духом Святим і (2) вогнем" (Луки, 3:16, 17). Фіксує Йоханан. "Від цих трьох кар: від вогню, від диму і від сірки ... загинула третина людей» (Об’явлення, 9:18; Іс.66:15, 16, Ам.7:4 і т.д.).
Апостол Петро, порівнюючи загибель колишнього світу і знищення безбожників останніми днями, попереджає,
«тодішній світ, потоплений водою, загинув. А сьогоднішнє небо й земля ... тримаються (зберігаються) для вогню на день суду і погибелі (смерті) безбожних людей ... земля та діла, що на ній, згорять»(2Петра, 3:6, 7, 10).
15. Біда біду кличе
Отже наповнена злодіяннями світобудова вигубиться вогнем під час Великої скорботи, тому Христос уподібнює її історії з Лотом (Лк.17:28-30). Проте порівняння Ісусом кінця світу з потопом в епоху Ноя (вірші 26, 27) теж НЕ випадково.
У годину Божого гніву морська вода затопить острови і більшість суходолу на всіх континентах (мал.4, [Л.12-14]). Усі народи будуть покарані "Полум'ям і дощем, що затоплює землю ..." (Сивілліни книги, 3:690). Ті, хто говорив цинічно, "після нас хоч потоп", потонуть.
Тайновидець описує судний день так. «І загримить (дасть людям почути) Господь величним голосом Своїм, і явить тяжкий м'яз (караючу руку) Свою в сильному гніві і в полум'ї пожираючого вогню, в бурі, і в повені (потопі, великому дощі), і в кам'яному граді» (Ісаї, 30:30, Синод. пер.).
У тому числі, "вікна небесні (брама повені) відкриються" (24:18), "пророк журиться, передбачаючи жахи Великої скорботи" [Л.30, стор. 915]. Вікна відкриються внаслідок утворення грозових хмар слідом за падінням страшної зірки, мечів-метеорів, вогню, граду. Так передбачено в Третій книзі Ездри з використанням понять, термінів, архетипів, що існували.
«І піднімуться хмари, великі та сильні, сповнені лютості, і зірка, щоб злякати всю землю та мешканців її; і проллють на всяке місце, високе та піднесене, страшну зірку, вогонь і град, мечі, що літають, і багато води, щоб наповнити всі поля та всі джерела безліччю вод» (3 Езд.15:40, 41).
Іншими словами, причиною затоплення, слідом за падінням зірки-астероїда, послужить неймовірна 40-добова ревуча злива в непроглядній темряві [Л.13]. Великі потоки, немов із утроби всесвіту, стіною ринуть з неба. Виконається пророцтво Йехезкейла, "Я зішлю (проллю) всепоглинаючу зливу" (Єзекіїля, 38:22, б).
Іоанн бачить другу причину сильної повені, – цунамі, «змій випустив за жінкою зі своїх уст (виригнув з пащі)
воду, наче річку, щоб змити (захлеснути) її рікою» (Об'явлення, 12:15). Але чому провидець, повідомляє про жахливий катаклізм за допомогою міфопоетичних архетипів, які викликають здивування?
Мабуть, тут алюзія на популярний єгипетський міф про величезного змія Апопа, що уособлював морок і зло. Він випивав підземну ріку Ніл, а бог сонця Ра перемагає його, змушує чудовисько випустити проковтну воду [Л.19, стор. 96].
Багатостраждальний Ійов так пророкує про долю людини, коли її беззаконня відкриє небо. «Накопичене в домі його забере потік, змиють його стрімкі води у день Божого гніву!» (Йова, 20:27-29, пер. [Л.29]).
Справді, у день Його гніву, "що принесе вітер, то забере вода". Подують ураганної сили виючі гіпергани, широко розіллються океани й моря, обрушаться багатоденні шумні зливи. У результаті, зваляться будинки, збудовані на піску (Мт.7:27).
Дивно, кількості рідини в атмосфері явно недостатньо для суттєвого підйому її рівня на суходолі від затяжної зливи. Але Іван бачить локальний криваво-червоний потік заввишки щонайменше 1,5 метра (Об’явл.14:20). Очевидно, у День Господній газоподібна оболонка нашої планети міститиме значно більше вологи, ніж зараз. Але чому, через які фізико-хімічні процеси?
Іоанн бачить другу причину сильної повені, – цунамі, «змій випустив за жінкою зі своїх уст (виригнув з пащі)
воду, наче річку, щоб змити (захлеснути) її рікою» (Об'явлення, 12:15). Але чому провидець, повідомляє про жахливий катаклізм за допомогою міфопоетичних архетипів, які викликають здивування?
Мабуть, тут алюзія на популярний єгипетський міф про величезного змія Апопа, що уособлював морок і зло. Він випивав підземну ріку Ніл, а бог сонця Ра перемагає його, змушує чудовисько випустити проковтну воду [Л.19, стор. 96].
Багатостраждальний Ійов так пророкує про долю людини, коли її беззаконня відкриє небо. «Накопичене в домі його забере потік, змиють його стрімкі води у день Божого гніву!» (Йова, 20:27-29, пер. [Л.29]).
Справді, у день Його гніву, "що принесе вітер, то забере вода". Подують ураганної сили виючі гіпергани, широко розіллються океани й моря, обрушаться багатоденні шумні зливи. У результаті, зваляться будинки, збудовані на піску (Мт.7:27).
Дивно, кількості рідини в атмосфері явно недостатньо для суттєвого підйому її рівня на суходолі від затяжної зливи. Але Іван бачить локальний криваво-червоний потік заввишки щонайменше 1,5 метра (Об’явл.14:20). Очевидно, у День Господній газоподібна оболонка нашої планети міститиме значно більше вологи, ніж зараз. Але чому, через які фізико-хімічні процеси?
16.Розігрів атмосфери
Внаслідок згоряння дрібних метеорів, часткової сублімації метеороїдів, контактного випаровування астероїдів при ударі; викидів гарячих продуктів імпактів, зокрема. плюмів; конденсації мінералів, які випарувалися від термічного вибуху; вивержень й вибухів вулканів; лісових пожеж, горіння природних газів та нафти, надійде величезна кількість теплоти в гомосферу.
Значно зміниться її термодинамічний режим, станеться сильна температурна інверсія. Замість існуючого розподілу градусів по вертикалі тропосфери (у середньому) від +10°С у приземному шарі до мінус 55°С на кордоні зі стратосферою, через перераховані вище перипетії, температура повітря зросте до +400°С.
Ось чому біблійний пророк називає прийдешній палаючий Йом Адонай,– "День, що палає, як (розпечена) піч" (Малахії, 3:19). Він спалить усіх гордеців, зухвалих, лиходіїв як солому. Іван бачить,
«четвертий [ангел] вилив чашу свою на сонце – і дано було йому палити людей вогнем. І палила людей велика (сильна) спека ...» (Об'явлення, 16:8, 9, "Люди згоряли від сильного жару" [Л.26], у темряві (ст.10). Буде дуже гаряче від падаючих уламків стихій, які розгорілися, ніби небеса зруйнувались (2Пет.3:10-12) потужним вибухом [Л.12, 13].
Про таку долю попереджає всіх беззаконників Давид. «Дощем проллє (обрушить) Він на нечестивих (злодіїв)
палаючі вугілля, вогонь і сірку (розпечене вугілля з палаючою сіркою); і палючий вітер (вихор вогненний) –їхня частка з чаші" (Псалми, 11:6, Синод. пер.); а "бунтівників (непокірні, відвернулися від Бога) залишає мешкати у вигорілій від сонця землі» (68:7).
Різка зміна термодинамічного стану атмосфери збільшить ємність водяної пари більш ніж у 200 разів. Так максимальна абсолютна вологість повітря при тиску 760 мм рт. ст. та температурі мінус 30°С дорівнює 0,29 г/м³, але при +50°С вже 83 г/м³. Таким чином, зі збільшенням ступеня нагріву повітря, суттєво зросте максимальна маса водяної пари, яка може перебувати у повітрі без утворення конденсату.
Насправді, вологоємність гомосфери збільшиться ще більше внаслідок попадання до неї великих кількостей двоокису вуглецю, метану, інших газів, що створюють парниковий ефект. У багато разів зросте як теоретична вологоємність, так і реальний вміст вологи за рахунок різних фізичних процесів:
1) падіння космічних тіл у Світовий океан; наприклад, астероїд діаметром 10 км викине близько 10 трильйонів тонн рідини та стільки ж пари;
2) кипіння морської води у рифтових зонах серединно-океанічних хребтів; вона проникне до розплавленої базальтової магми верхньої мантії Землі через великі розломи глибоководних жолобів (довжиною понад 1 000 км, завширшки до 100 км) на межах літосферних плит;
3) винесення рідини гіперганами, іншими сильними вітрами; навіть невеликий вихор з радіусом вирви 100 м і висотою 15 км засмоктує понад мільйон тонн води на годину;
4) випарів із поверхні океанів, морів, локальних відкритих водойм, із ґрунту, тому що температура землі в зоні проходження вибухової ударної хвилі, у місцях горіння газів, нафти, рослинності досягне 300 °С і більше;
5) спровокованих імпактом вивержень сотень наземних та десятків підводних вулканів, вибухах супервулканів, таких як Єллоустоун, Тоба, Кос;
У результаті, над кожним квадратним метром поверхні земної кулі, в тропосфері, частково стратосфері, буде кілька тонн пари і крапель, замість теперішніх 28,5 кг.
Значно зміниться її термодинамічний режим, станеться сильна температурна інверсія. Замість існуючого розподілу градусів по вертикалі тропосфери (у середньому) від +10°С у приземному шарі до мінус 55°С на кордоні зі стратосферою, через перераховані вище перипетії, температура повітря зросте до +400°С.
Ось чому біблійний пророк називає прийдешній палаючий Йом Адонай,– "День, що палає, як (розпечена) піч" (Малахії, 3:19). Він спалить усіх гордеців, зухвалих, лиходіїв як солому. Іван бачить,
«четвертий [ангел] вилив чашу свою на сонце – і дано було йому палити людей вогнем. І палила людей велика (сильна) спека ...» (Об'явлення, 16:8, 9, "Люди згоряли від сильного жару" [Л.26], у темряві (ст.10). Буде дуже гаряче від падаючих уламків стихій, які розгорілися, ніби небеса зруйнувались (2Пет.3:10-12) потужним вибухом [Л.12, 13].
Про таку долю попереджає всіх беззаконників Давид. «Дощем проллє (обрушить) Він на нечестивих (злодіїв)
палаючі вугілля, вогонь і сірку (розпечене вугілля з палаючою сіркою); і палючий вітер (вихор вогненний) –їхня частка з чаші" (Псалми, 11:6, Синод. пер.); а "бунтівників (непокірні, відвернулися від Бога) залишає мешкати у вигорілій від сонця землі» (68:7).
Різка зміна термодинамічного стану атмосфери збільшить ємність водяної пари більш ніж у 200 разів. Так максимальна абсолютна вологість повітря при тиску 760 мм рт. ст. та температурі мінус 30°С дорівнює 0,29 г/м³, але при +50°С вже 83 г/м³. Таким чином, зі збільшенням ступеня нагріву повітря, суттєво зросте максимальна маса водяної пари, яка може перебувати у повітрі без утворення конденсату.
Насправді, вологоємність гомосфери збільшиться ще більше внаслідок попадання до неї великих кількостей двоокису вуглецю, метану, інших газів, що створюють парниковий ефект. У багато разів зросте як теоретична вологоємність, так і реальний вміст вологи за рахунок різних фізичних процесів:
1) падіння космічних тіл у Світовий океан; наприклад, астероїд діаметром 10 км викине близько 10 трильйонів тонн рідини та стільки ж пари;
2) кипіння морської води у рифтових зонах серединно-океанічних хребтів; вона проникне до розплавленої базальтової магми верхньої мантії Землі через великі розломи глибоководних жолобів (довжиною понад 1 000 км, завширшки до 100 км) на межах літосферних плит;
3) винесення рідини гіперганами, іншими сильними вітрами; навіть невеликий вихор з радіусом вирви 100 м і висотою 15 км засмоктує понад мільйон тонн води на годину;
4) випарів із поверхні океанів, морів, локальних відкритих водойм, із ґрунту, тому що температура землі в зоні проходження вибухової ударної хвилі, у місцях горіння газів, нафти, рослинності досягне 300 °С і більше;
5) спровокованих імпактом вивержень сотень наземних та десятків підводних вулканів, вибухах супервулканів, таких як Єллоустоун, Тоба, Кос;
У результаті, над кожним квадратним метром поверхні земної кулі, в тропосфері, частково стратосфері, буде кілька тонн пари і крапель, замість теперішніх 28,5 кг.
17. Пожежа гідросфери?
Ще про одну причину випаровування колосальних об'ємів морської води, загадками, каже Амос, "ось, Владика
ГОСПОДЬ викликав для суду вогонь (вогненний дощ), аби той пожер (спалив, висушив) велику безодню"
(Амоса, 7:4; Йов.41:2)
Насправді Світовий океан повністю не випарується, але його рівень тимчасово знизиться на кілька метрів. Раніше кара не відбулася за молитвою наві (Ам.7:6), покарання виповниться у День Господній (Соф.3:8). Коли Небесний Воїн
прокладе шлях конями Своїми по морю, "зневажаючи хвилі, безодню багатоводну здіймаючи" (Авв.3:15, пер. [Л.29]).
Внаслідок чого води "перетворяться в палаючі вугілля, і все на землі горітиме, і море стане вогнем, і під небом буде полум'я жорстоке ..." (Об'явлення Петра, 5:1-5). Чи можливо, щоб від обурення кипіло море, від роздратування палав океан? монооксид дигідрогена НЕ спалахує навіть у дрібній калюжі.
Очевидно, пророки бачили горіння сірководню, метану, етану, пропану, викликане вогненним дощем (Ам.7:4) і атмосферними плюмами імпактного походження. Природні гази вирвуться з грунту у процесі повсюдних потужних землетрусів (Об’явл.16:18-20, Лк.21:11), що розбурхують море (вірш 25).
Крім сірководню в глибині, під океанічним дном є поклади газових гідратів. Підвищення їхньої температури викличе обвальне незворотне розкладання зі звільненням гігантських об'ємів різних газів. Частково розчиняючись, діоксид вуглецю призведе до підвищення кислотності океанів, а горючі гази забезпечать тривалу підтримку екзотермічної реакції.
Відбудеться кипіння рідини на величезній площі, оскільки світові запаси вуглеводнів у гідратах оцінюються в середньому як 5 х 1016 м3. Згідно з перерахованими вище шістьма фізичними причинами, в гомосфері збереться кількість вологи, достатня, щоб покрити ВСЮ планету умовним рівномірним шаром завтовшки в кілька метрів.
Повінь виникне від гарячої багатодобової безперервної зливи із-за охолодження тропосфери, так як процес постійного зниження її температури нижче "крапки роси" супроводжується безперервною конденсацією. Тому що повітря постійно перебуває у стані повного насичення парами, тобто, його відносна вологість 100%, незважаючи на поступове зменшення вмісту вологи, зниження значень абсолютної вологості.
Шляхом згущення неймовірних об'ємів гарячої пари, виникнуть грозові хмари товщиною в тисячі метрів, вони огортають суцільною оболонкою всю земну кулю. Настане непроглядна темрява, за образним висловом Давида.
"І мороком покрив Себе, як пологом ("Темряву навколо простяг як Свій покрив", пер. [Л.26]), згустивши води хмар небесних" (2Саміїла, 22:12, "води хмар зібрав Він у грозову хмару", пер. [Л.1]).
Потім почнеться шалена злива (Єз.38:22, пер. [Л.28]) з початковою інтенсивністю, що перевищує 100 мм в годину на 1 м2. Вона без перерв триватиме у постійній темряві 40 діб, увесь час жалоби планети (Бут.7:12, Лк.17:26). Початковий рівень Світового океану відновиться завдяки: дощу, поверненню протягом 7 місяців води, яка 5 місяців заливала сушу гравітаційними хвилями, таненню льодів.
ГОСПОДЬ викликав для суду вогонь (вогненний дощ), аби той пожер (спалив, висушив) велику безодню"
(Амоса, 7:4; Йов.41:2)
Насправді Світовий океан повністю не випарується, але його рівень тимчасово знизиться на кілька метрів. Раніше кара не відбулася за молитвою наві (Ам.7:6), покарання виповниться у День Господній (Соф.3:8). Коли Небесний Воїн
прокладе шлях конями Своїми по морю, "зневажаючи хвилі, безодню багатоводну здіймаючи" (Авв.3:15, пер. [Л.29]).
Внаслідок чого води "перетворяться в палаючі вугілля, і все на землі горітиме, і море стане вогнем, і під небом буде полум'я жорстоке ..." (Об'явлення Петра, 5:1-5). Чи можливо, щоб від обурення кипіло море, від роздратування палав океан? монооксид дигідрогена НЕ спалахує навіть у дрібній калюжі.
Очевидно, пророки бачили горіння сірководню, метану, етану, пропану, викликане вогненним дощем (Ам.7:4) і атмосферними плюмами імпактного походження. Природні гази вирвуться з грунту у процесі повсюдних потужних землетрусів (Об’явл.16:18-20, Лк.21:11), що розбурхують море (вірш 25).
Крім сірководню в глибині, під океанічним дном є поклади газових гідратів. Підвищення їхньої температури викличе обвальне незворотне розкладання зі звільненням гігантських об'ємів різних газів. Частково розчиняючись, діоксид вуглецю призведе до підвищення кислотності океанів, а горючі гази забезпечать тривалу підтримку екзотермічної реакції.
Відбудеться кипіння рідини на величезній площі, оскільки світові запаси вуглеводнів у гідратах оцінюються в середньому як 5 х 1016 м3. Згідно з перерахованими вище шістьма фізичними причинами, в гомосфері збереться кількість вологи, достатня, щоб покрити ВСЮ планету умовним рівномірним шаром завтовшки в кілька метрів.
Повінь виникне від гарячої багатодобової безперервної зливи із-за охолодження тропосфери, так як процес постійного зниження її температури нижче "крапки роси" супроводжується безперервною конденсацією. Тому що повітря постійно перебуває у стані повного насичення парами, тобто, його відносна вологість 100%, незважаючи на поступове зменшення вмісту вологи, зниження значень абсолютної вологості.
Шляхом згущення неймовірних об'ємів гарячої пари, виникнуть грозові хмари товщиною в тисячі метрів, вони огортають суцільною оболонкою всю земну кулю. Настане непроглядна темрява, за образним висловом Давида.
"І мороком покрив Себе, як пологом ("Темряву навколо простяг як Свій покрив", пер. [Л.26]), згустивши води хмар небесних" (2Саміїла, 22:12, "води хмар зібрав Він у грозову хмару", пер. [Л.1]).
Потім почнеться шалена злива (Єз.38:22, пер. [Л.28]) з початковою інтенсивністю, що перевищує 100 мм в годину на 1 м2. Вона без перерв триватиме у постійній темряві 40 діб, увесь час жалоби планети (Бут.7:12, Лк.17:26). Початковий рівень Світового океану відновиться завдяки: дощу, поверненню протягом 7 місяців води, яка 5 місяців заливала сушу гравітаційними хвилями, таненню льодів.
18. Причина затоплення континентів
Як у часи Ноя, не кривавий дощ побитої ридаючої Землі виявиться першоосновою глобальної повені. Всемогутній обіцяє, перед приходом Бажаного всіма народами (Йеhошуа ха Машіах), "Я ще раз,– а це станеться незабаром,– потрясу (затрясу) небеса (небо) й землю, море й суходіл" (Аггея, 2:6-9).Дійсно, вторгнення масивних космічних тіл, знарядь гніву Його, потрясе небо, їх зіткнення з поверхнею планети струсне море та сушу (Об’явл.8:8, 9:1, 16:18, Іс.24:18-20, 29:6).
Неботрус, падіння астероїдів у гідросферу, спровоковані імпактом землетруси, материкові берегові зсуви, локальні коливання рівня океанів і атмосферного тиску; одночасно, підводні: струси, виверження вулканів, тектонічні деформації океанічного дна, великі зсуви спричинять гравітаційні хвилі різної потужності, вони увірвуться до всіх міст на узбережжях. Підтвердиться прислів'я,"чим ближче до моря, тим більше горя" (мал.5).
Протягом щонайменше 5 місяців (Бут.7:24) сильні коливання виникатимуть у ВСІХ великих водоймах; в результаті розмиваються узбережжя, заливається суходіл. Через пророка Бог попереджає. «І пройде лихо морем і вразить (у Масоретському тексті, "здибить") хвилі морські» (Зах.10:11, Синод. пер.).
Псалмоспівець розповідаючи про ходу Йахве (2Самуїла, 22:8-16), повідомляє щось разюче. «Стало зримим дно морів ("відкрилися джерела моря" [Л.28], точніше, "ложа"), основи (опори) світу оголилися» (вірш 16, пер. [Л.29]).
[Л.29]). "Від грізного голосу Господа, від сильного дихання з Його ніздрів, змогли побачити ми морське дно", пер. [Л.1]].
Наукове пояснення цього неймовірного видіння виглядає так. Перед появою лавини води біля узбережжя, відбудуться надмірні відливи внаслідок попадання берега в западину довгої хвилі, що наближається. Тому на кілометри (!) від берега оголиться дно; ложе похмурої безодні можуть побачити усі охочі.
Пророк Хаваккук про ту саму подію, таємничу ходу Адоная, пише. «Побачивши Тебе, захитались (затремтіли, похитнулися) гори, ринули води потопу; подала свій голос (заревіла) безодня, високо піднімаючи свої руки (хвилі)» (Авв.3:10, "струсонули вершини. Води відступили від суші; вода морська заревіла", пер. [Л.1]).
Псалмоспівець розповідаючи про ходу Йахве (2Самуїла, 22:8-16), повідомляє щось разюче. «Стало зримим дно морів ("відкрилися джерела моря" [Л.28], точніше, "ложа"), основи (опори) світу оголилися» (вірш 16, пер. [Л.29]).
[Л.29]). "Від грізного голосу Господа, від сильного дихання з Його ніздрів, змогли побачити ми морське дно", пер. [Л.1]].
Наукове пояснення цього неймовірного видіння виглядає так. Перед появою лавини води біля узбережжя, відбудуться надмірні відливи внаслідок попадання берега в западину довгої хвилі, що наближається. Тому на кілометри (!) від берега оголиться дно; ложе похмурої безодні можуть побачити усі охочі.
Пророк Хаваккук про ту саму подію, таємничу ходу Адоная, пише. «Побачивши Тебе, захитались (затремтіли, похитнулися) гори, ринули води потопу; подала свій голос (заревіла) безодня, високо піднімаючи свої руки (хвилі)» (Авв.3:10, "струсонули вершини. Води відступили від суші; вода морська заревіла", пер. [Л.1]).
19. Величезні цунамі
Як пророкують біблійні провидці, так станеться. Похитнеться земля (Пс.18:8, 46:3), затремтять гори (Авв.3:10, Пс.18:8, 46:4); здибляться, запалають (Ам.7:4), закиплять моря (Йов.41:23). Ринуться хвилі (Об’явл.12:15), з швидкістю у відкритому морі до 1 000 км на годину.
На мілководному шельфі стіна рідини шириною по фронту від 100 км до 300 км й більше пожене перед собою маси повітря з сильним шумом, гулом, ревом. Безодня дасть свій голос (Авв.3:10, Пс.46:4), високо підніме руки (Авв.3:10).
Здіймуться гігантські хвилі, до 4 000 метрів (!) в епіцентрі імпакту, та від 300 м до 400 м при виході на континенти [Л.21]. Такі цунамі "підносяться до неба" (Псалми, 107:25, 26), шаленими "виворотами, зі швидкістю до 80 м/сек" [Л.31, стор. 653], стрімкими потоками заливають сушу. На сотні та тисячі кілометрів проникнуть углиб її (Ам.9:6).
Телецунамі кілька разів обігнуть земну кулю по поверхні Світового океану. Насамперед, буде розбито покинуті мегалополіси, міста, селища на узбережжях; вони потонуть подібно до Тиру (Єз.27:34). Ізраїльтяни втечуть на пагорби та гори (Єр.3:23), будуть жалібно плакати на висотах (вірш 21) і стогнати (Єз.7:16, Іс.59:11).
Паралізовані страхом почують рев розлютованої стихії, побачать, по землі високою стіною набігає розбурханий
пінний вал. «І зареве на нього в той день як би рев розлюченого моря» (Ісаї, 5:30, Синод. пер.).
Зрозуміло, воно "зашумить (точніше, "зареве") і обуриться (розбушується) ..." (Луки, 21:25, "на землі народи будуть у трепеті та відчаї від реву морських хвиль", пер. [Л.28]). Безодня масово викине на сушу водорості, рибу, ссавців, інших тварин. Води виявиться дуже багато, але солоної, не придатної для вгамування спраги; від неї загине прісноводна риба річок, озер, інших водойм.
Ель Шаддай вкине гріхи в безодню, більш ніж на рік (Бут.7:11, 8:13, 14), буруни затоплять долини, низини, ущелини
гір (Мих.7:19, Ам.9:6, Іс.28:17), заллє обличчя планети. Завдяки неодноразовим великим хвилям, вода та риба з Середземного потраплять у западину Солоного моря (Єз.47:10), розташовану в розломі Йорданської долини, піднімаючи його рівень більш ніж на 100 метрів. Сьогодні рівень Мертвого моря знаходиться на 430 м нижче за рівень Середземного, знижуючись приблизно на 1 метр щороку.
В День Господній, хто не згорів у вогні, не задихнувся в диму, уцілів від кам'яного граду, сховався від урагану, кого не завалила земля, хто не втік в гори, той потоне (Йов.22:10, 11, Пс.42:8). Подібно як від Індонезійського цунамі
загинуло понад 230 000 людей. Стихійне лихо обрушилося на узбережжях Південно-Східної Азії 26 грудня 2004 р., висота хвиль не перевищувала 30 метрів, постраждали території 18 країн.
Коливання води спричинив розлам океанічного дна (магнітуда 9,1 ... 9,3) завдовжки 1 200 км, по межі зіткнення двох тектонічних плит. На глибині 30 км одна плита "Бірманська", в зоні субдукції, піднялася над іншою "Індійською" на висоту приблизно 15 м, виникла зона розлому розмірами 400 км на 100 км. Деякі невеликі острови біля Суматри реально "втекли" на відстань до 20 метрів (дивіться наслідки майбутнього землетрусу в Об’явл.16:20).
На мілководному шельфі стіна рідини шириною по фронту від 100 км до 300 км й більше пожене перед собою маси повітря з сильним шумом, гулом, ревом. Безодня дасть свій голос (Авв.3:10, Пс.46:4), високо підніме руки (Авв.3:10).
Здіймуться гігантські хвилі, до 4 000 метрів (!) в епіцентрі імпакту, та від 300 м до 400 м при виході на континенти [Л.21]. Такі цунамі "підносяться до неба" (Псалми, 107:25, 26), шаленими "виворотами, зі швидкістю до 80 м/сек" [Л.31, стор. 653], стрімкими потоками заливають сушу. На сотні та тисячі кілометрів проникнуть углиб її (Ам.9:6).
Телецунамі кілька разів обігнуть земну кулю по поверхні Світового океану. Насамперед, буде розбито покинуті мегалополіси, міста, селища на узбережжях; вони потонуть подібно до Тиру (Єз.27:34). Ізраїльтяни втечуть на пагорби та гори (Єр.3:23), будуть жалібно плакати на висотах (вірш 21) і стогнати (Єз.7:16, Іс.59:11).
Паралізовані страхом почують рев розлютованої стихії, побачать, по землі високою стіною набігає розбурханий
пінний вал. «І зареве на нього в той день як би рев розлюченого моря» (Ісаї, 5:30, Синод. пер.).
Зрозуміло, воно "зашумить (точніше, "зареве") і обуриться (розбушується) ..." (Луки, 21:25, "на землі народи будуть у трепеті та відчаї від реву морських хвиль", пер. [Л.28]). Безодня масово викине на сушу водорості, рибу, ссавців, інших тварин. Води виявиться дуже багато, але солоної, не придатної для вгамування спраги; від неї загине прісноводна риба річок, озер, інших водойм.
Ель Шаддай вкине гріхи в безодню, більш ніж на рік (Бут.7:11, 8:13, 14), буруни затоплять долини, низини, ущелини
гір (Мих.7:19, Ам.9:6, Іс.28:17), заллє обличчя планети. Завдяки неодноразовим великим хвилям, вода та риба з Середземного потраплять у западину Солоного моря (Єз.47:10), розташовану в розломі Йорданської долини, піднімаючи його рівень більш ніж на 100 метрів. Сьогодні рівень Мертвого моря знаходиться на 430 м нижче за рівень Середземного, знижуючись приблизно на 1 метр щороку.
В День Господній, хто не згорів у вогні, не задихнувся в диму, уцілів від кам'яного граду, сховався від урагану, кого не завалила земля, хто не втік в гори, той потоне (Йов.22:10, 11, Пс.42:8). Подібно як від Індонезійського цунамі
загинуло понад 230 000 людей. Стихійне лихо обрушилося на узбережжях Південно-Східної Азії 26 грудня 2004 р., висота хвиль не перевищувала 30 метрів, постраждали території 18 країн.
Коливання води спричинив розлам океанічного дна (магнітуда 9,1 ... 9,3) завдовжки 1 200 км, по межі зіткнення двох тектонічних плит. На глибині 30 км одна плита "Бірманська", в зоні субдукції, піднялася над іншою "Індійською" на висоту приблизно 15 м, виникла зона розлому розмірами 400 км на 100 км. Деякі невеликі острови біля Суматри реально "втекли" на відстань до 20 метрів (дивіться наслідки майбутнього землетрусу в Об’явл.16:20).
20. Передбачення космічної катастрофи
Для підтвердження вищевикладеного, можна послатися на фрагмент наукового передбачення [Л.22, стор. 134] масштабних стихійних лих у разі відхилення нашої планети від теперішньої орбіти внаслідок наближення до неї масивного космічного тіла.
«У цей момент землетрус змусив би землю здригнутися. Повітря і вода продовжували б рухатися за інерцією; урагани підміли б землю, і моря розлилися б континентами, несучи з собою гравій, пісок і морських тварин, яких викинули б на землю.
Спека посилилася б, гори розплавилися, вулкани виверглись, лава полилася б із тріщин у луснувшу землю, і заповнила величезні простори. На рівнинах раптово виникли б гори і почали рухатися і підніматися на схили інших гір, створюючи розриви і тріщини.
Озера перекинулися б і спорожніли, річки змінили б свої русла; великі ділянки землі з усім, хто їх населяє, пішли б під воду. Ліси згоріли б або урагани і бурхливі моря вирвали б їх із землі, на якій вони росли, і нагромадили б гілки та коріння у величезні купи. Моря перетворилися б на пустелі, і води втекли б із них».
У ранній Церкві часто цитувалася 3-я Сивіліна книга прорікань, написана у II столітті до Р.Х., очевидно юдеєм з міста Олександрія. У рукописі зміст пророцтва про глобальну катастрофу (Сивілліни книги, 3:363-691) позбавлений наукової точності, але вражає емоційно.
«З небес на землю впадуть вогняні мечі. Світила зійдуть, великі і яскраві, сяючи серед людей; і земля, мати всесвіту, здригнеться (здригається) в ті дні від руки Предвічного. І риби морські, і звірі земні, і незліченні види літаючих істот, і всі душі людей і всі моря здригнуться від присутності Предвічного, і (скрізь) буде сум'яття (паніка).
І високі вершини гір, і гігантські пагорби зруйнує (переробить) Він, і похмура безодня (темні безодні) буде
видно всім. І глибокі ущелини у високих горах будуть сповнені мертвих тіл, і по скелях буде текти кров, і потоки її заповнять долину (заллють рівнини) ...
І Бог буде судити всіх війною та мечем, і сірка буде литися з небес, так, каміння та дощ, і град, жахливі та безперервні. І смерть спіткає чотириногих звірів ... Так, сама земля питиме кров тих, хто гине, і звірі наситяться їхньою плоттю» [Л.23, стор. 10-11].
22. Старий Завіт про кінець світу цього
23. Новозавітна Велика скорбота
Вони наздоженуть байдужих до свого Творця, які ігнорують заповіді Його; знищать безтурботних, суєтних, сплячих. Усіх сліпих, хто має очі і не бачить ознак кінця божевільного роду цього. У них є вуха, але не хочуть слухати Його порад; є розум, проте відкидають умовляння Його.
Навпаки, сліпонароджений, який повірив Христу, побачить те, що не бачить око, почує недоступне вуху, пізнає все, чого не збагнути розумом. Роду заколотників не виправдатися перед Богом, Який застерігає Своє творіння.
«Стережіться (будьте обережні, щоб розум ваш не притупився", пер. [Л.1]), щоб ваші серця не обтяжувалися
ненаситністю (розгулом), пияцтвом і життєвими клопотами, і щоб (не застигнув) не надійшов на вас той день
(тобто, "день Господа" [Л.9]) несподівано (зненацька),
наче пастка (сітка, мережа), бо прийде (обрушиться) він на всіх, хто проживає на поверхні всієї землі. Тож пильнуйте, постійно (кожного часу) моліться, щоби (вистачило сил) змогли ви уникнути (пройти) всього того, що має відбутися ("всіх цих лих" [Л.28]),– і стати перед Сином Людським!» (Луки, 21:34-36, в дужках, доповнення з інших перекладів).
Якщо Всевишній не пощадив нечестивого ДО потопного світу, коли засудив порочних жителів міст долини Сіддім (2Пет.2:5, 6), то чи Він пробачить гниючий у гріху лукавий, перелюбний, невірний рід цей? "Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі так само (як вони) загинете" (Луки, 13:3).
Бог карає всякий народ, який грішить перед Ним, кожну країну, що віроломно відступає від Нього (Єз.14:13-20); Він вижене безбожних з лиця Своєї землі за гидоту їх (Втор.18:10 -12).
Обмолочену планету пожне серп суду, жахливе знаряддя жнив (Об'явл.14:14-20). У вогненній печі згорять усі спокуси віку цього, загинуть ті, що роблять зло (Мт.13: 40-42). Помруть від термічного шоку, травм, голоду, холоду, хвороб, насильства [Л.14].
Немає жодної людини, яка стала б перед Богом у проломі неба, упокорила гнів Його, закрила уста Його, врятувала від всесвітнього катаклізму. Тому, друже, не спи, пильнуй, щоб дух, душа і тіло виявилися безпорочними при поверненні Господа, хоч би нам не осоромитися в пришестя Його ... «Однак, як прийде Людський Син, то чи знайде Він віру на землі?» (Луки, 18: 8).
«У цей момент землетрус змусив би землю здригнутися. Повітря і вода продовжували б рухатися за інерцією; урагани підміли б землю, і моря розлилися б континентами, несучи з собою гравій, пісок і морських тварин, яких викинули б на землю.
Спека посилилася б, гори розплавилися, вулкани виверглись, лава полилася б із тріщин у луснувшу землю, і заповнила величезні простори. На рівнинах раптово виникли б гори і почали рухатися і підніматися на схили інших гір, створюючи розриви і тріщини.
Озера перекинулися б і спорожніли, річки змінили б свої русла; великі ділянки землі з усім, хто їх населяє, пішли б під воду. Ліси згоріли б або урагани і бурхливі моря вирвали б їх із землі, на якій вони росли, і нагромадили б гілки та коріння у величезні купи. Моря перетворилися б на пустелі, і води втекли б із них».
У ранній Церкві часто цитувалася 3-я Сивіліна книга прорікань, написана у II столітті до Р.Х., очевидно юдеєм з міста Олександрія. У рукописі зміст пророцтва про глобальну катастрофу (Сивілліни книги, 3:363-691) позбавлений наукової точності, але вражає емоційно.
«З небес на землю впадуть вогняні мечі. Світила зійдуть, великі і яскраві, сяючи серед людей; і земля, мати всесвіту, здригнеться (здригається) в ті дні від руки Предвічного. І риби морські, і звірі земні, і незліченні види літаючих істот, і всі душі людей і всі моря здригнуться від присутності Предвічного, і (скрізь) буде сум'яття (паніка).
І високі вершини гір, і гігантські пагорби зруйнує (переробить) Він, і похмура безодня (темні безодні) буде
видно всім. І глибокі ущелини у високих горах будуть сповнені мертвих тіл, і по скелях буде текти кров, і потоки її заповнять долину (заллють рівнини) ...
І Бог буде судити всіх війною та мечем, і сірка буде литися з небес, так, каміння та дощ, і град, жахливі та безперервні. І смерть спіткає чотириногих звірів ... Так, сама земля питиме кров тих, хто гине, і звірі наситяться їхньою плоттю» [Л.23, стор. 10-11].
21. Яке нещастя роззявить пащу?
У стародавніх скандинавських епосах міститься пророцтво загибелі світу (Рагнарек) в результаті битви богів з хтонічними чудовиськами ([Л.24, стор. 362; Л.19, стор. 288]; мал.6).
Обіцяюча велике лихо битва почнеться зі звуком гучного рогу варти богів та хранителя світового дерева Хеймдалля, наступних падіннях зірок з неба і великого землетрусу.
Спливе світовий змій Йормунганд, що оперізав сушу хвостом, через що море вийде з берегів, утворюючи величезні хвилі.
Розірве кайдани величезний вовк Фенрір, прикутий богами до скелі глибоко під землею. Хтонічне вовчище відкриє ртище, верхня зубаста щелепа його впирається в небо, нижня - у твердь, з очей та ніздрів пашить полум'я. Величезний вовк Сколль, Син Фенріра, проковтне сонце, інший хижак, його брат Хаті, викраде місяць.
На чолі вогненних велетнів, у битві візьме участь Сурт, чорна істота величезних розмірів. Від жару, який виходить від нього, горять море і повітря, руйнуються гори; небозвід, розколовшись на частини, завалиться.
Вогненний велетень Сурт, у якого меч "яскравіший за сонце", жбурне полум'я і спалить все живе. За загибеллю від вогню та повені настане 3-річна "велетенська зима" зі сніговими бурями.
"Пророцтво вельви", написане в Х-му столітті від Р.Х., найзнаменитіша з пісень "Старшої Едди", містить есхатологічне передбачення. "Сонце чорно; землі канули в море. Зірки зриваються вниз з висоти. Пара всюди пашить, і живильник життя, лиже все небо пекучий вогонь" (пер. Свириденко).
Інший переклад того самого тексту. "Сонце померкло, земля тоне в морі, зриваються з неба світлі зірки, вирує полум'я джерела життя, жар нестерпний до неба доходить".
Обіцяюча велике лихо битва почнеться зі звуком гучного рогу варти богів та хранителя світового дерева Хеймдалля, наступних падіннях зірок з неба і великого землетрусу.
Спливе світовий змій Йормунганд, що оперізав сушу хвостом, через що море вийде з берегів, утворюючи величезні хвилі.
Розірве кайдани величезний вовк Фенрір, прикутий богами до скелі глибоко під землею. Хтонічне вовчище відкриє ртище, верхня зубаста щелепа його впирається в небо, нижня - у твердь, з очей та ніздрів пашить полум'я. Величезний вовк Сколль, Син Фенріра, проковтне сонце, інший хижак, його брат Хаті, викраде місяць.
На чолі вогненних велетнів, у битві візьме участь Сурт, чорна істота величезних розмірів. Від жару, який виходить від нього, горять море і повітря, руйнуються гори; небозвід, розколовшись на частини, завалиться.
Вогненний велетень Сурт, у якого меч "яскравіший за сонце", жбурне полум'я і спалить все живе. За загибеллю від вогню та повені настане 3-річна "велетенська зима" зі сніговими бурями.
"Пророцтво вельви", написане в Х-му столітті від Р.Х., найзнаменитіша з пісень "Старшої Едди", містить есхатологічне передбачення. "Сонце чорно; землі канули в море. Зірки зриваються вниз з висоти. Пара всюди пашить, і живильник життя, лиже все небо пекучий вогонь" (пер. Свириденко).
Інший переклад того самого тексту. "Сонце померкло, земля тоне в морі, зриваються з неба світлі зірки, вирує полум'я джерела життя, жар нестерпний до неба доходить".
22. Старий Завіт про кінець світу цього
У порівнянні з наведеними вище двома передбаченнями, найдавнішим, самим повним, найбільш точним є оповідання про День Господа в Псалтирі, зрозуміло, у термінах, поняттях, образах своєї епохи.
«Здригнулася (захиталася) земля й затремтіла (схвилювалася), основи гір захитались (похитнулись) і
зрушились (затрусилися), адже Бог запалав гнівом (лють Його стала видимою).
Пішов (вирвався, бухнув) дим з Його ніздрів,– пожираючий вогонь з Його уст (з рота рвалося полум'я), так що жаріюче (гаряче, палаюче) вугілля (вогняні іскри) палало перед Ним (сипалось від Нього).
Він нахилив (розірвав) небеса і зійшов (спустився), а під Його стопами була темна (густа) хмара (на грізних чорних хмарах стоячи). Він сів на херувима і злетів,– понісся (здійнявся) на крилах вітру.
Темряву Він зробив Своєю заслоною (пологом),– довкола Нього, як Його намет, темні води і густі (грозові) хмари (мороком покрив Себе). Від яскравого сяйва перед Ним бігли Його хмари (і блискавки в них), град і палаючий жар (вогняне вугілля).
«Здригнулася (захиталася) земля й затремтіла (схвилювалася), основи гір захитались (похитнулись) і
зрушились (затрусилися), адже Бог запалав гнівом (лють Його стала видимою).
Пішов (вирвався, бухнув) дим з Його ніздрів,– пожираючий вогонь з Його уст (з рота рвалося полум'я), так що жаріюче (гаряче, палаюче) вугілля (вогняні іскри) палало перед Ним (сипалось від Нього).
Він нахилив (розірвав) небеса і зійшов (спустився), а під Його стопами була темна (густа) хмара (на грізних чорних хмарах стоячи). Він сів на херувима і злетів,– понісся (здійнявся) на крилах вітру.
Темряву Він зробив Своєю заслоною (пологом),– довкола Нього, як Його намет, темні води і густі (грозові) хмари (мороком покрив Себе). Від яскравого сяйва перед Ним бігли Його хмари (і блискавки в них), град і палаючий жар (вогняне вугілля).
Загримів ГОСПОДЬ з небес (довгими гуркотами),– Всевишній подав (котився) Свій голос,– град (і блискавки)
і палаючий жар (вогняне вугілля) ... Він пустив Свої стріли і розпорошив (розсіяв) їх; Він примножив блискавки (безліч), і викликав у них збентеження.
і палаючий жар (вогняне вугілля) ... Він пустив Свої стріли і розпорошив (розсіяв) їх; Він примножив блискавки (безліч), і викликав у них збентеження.
Від грізного слова (вогняного гнівного дихання) ГОСПОДА, від (потужного) подиху вітру з ніздрів Його прорвалися (відкрились) джерела вод (стало зримим дно морів) й оголилися (відкрились) основи Всесвіту»
(Псалми, 18:8-16, у дужках, уточнення з інших перекладів).
«Дощем проллє (обрушить) на безбожних Він вугілля палаюче (розпечене) і сірку, що горить, і вітер
(Псалми, 18:8-16, у дужках, уточнення з інших перекладів).
«Дощем проллє (обрушить) на безбожних Він вугілля палаюче (розпечене) і сірку, що горить, і вітер
палячий (вихор вогненний) пошле на покарання (доля з чаші) їм» (11:6, пер. [Л.29).
«Голос ГОСПОДА і кедри валить (ламає),– ГОСПОДЬ ламає (валить, трощить) ліванські кедри. Він змушує Ліван скакати, наче теля, та Сиріон (гора Ірман), як молодого буйвола (дикого бика, єдинорога, атилопу).
Голос ГОСПОДА викрешує (висікає) полум'я вогню (як блискавка вражає, засліплює спалахами). Голос
ГОСПОДА потрясає (трусить, тремтіти примушує) пустелю ...» (29:3-10).
«Голос ГОСПОДА і кедри валить (ламає),– ГОСПОДЬ ламає (валить, трощить) ліванські кедри. Він змушує Ліван скакати, наче теля, та Сиріон (гора Ірман), як молодого буйвола (дикого бика, єдинорога, атилопу).
Голос ГОСПОДА викрешує (висікає) полум'я вогню (як блискавка вражає, засліплює спалахами). Голос
ГОСПОДА потрясає (трусить, тремтіти примушує) пустелю ...» (29:3-10).
Його гнів відкриється через землетруси, палаюче вугілля, іскри, дим, полум'я вогняних вихорів. Його голос подібний до гуркоту грому, він гримить ніби молот, який розбиває скелю; наче гора, що палає; немов ковадло, що гуркотить й проламує небозвід; буцім гуде барабан вогненної кадильниці з неба.
23. Новозавітна Велика скорбота
У Бріт Хадаша катастрофічні наслідки падінь кадильниці, наповненої вогнем, палаючої гори, зірки, що горить, скинутих з трубним звуком, бачить Іоанн;
«зірвалися (посипався) град та вогонь, перемішані з кров'ю, і впали (скинулися) на землю: і третина землі згоріла, і третина дерев згоріла, а зелена трава вся згоріла ... і наче велика (величезна), охоплена вогнем (палаюча) гора була вкинена в море,– і третина моря стала кров'ю,
і вимерла третина морських створінь (всього живого), які мають душі, й загинула третина кораблів ... і з неба впала велика (величезна) зоря, що палала мов смолоскип ... і багато людей померло від води ...
і уражена була третина сонця, і третина місяця, і третина зірок (потьмяніли вони на третину) ... аби не світили вони третину дня і також ночі (день позбувся третини світла свого, і ніч також) ...» (Об'явлення, 8:5-12, в дужках, уточнення з інших перекладів);
«і я побачив зорю, що з неба впала на землю ... й піднявся (вийшов, повалив) дим із колодязя (проходу, що веде до прірви), наче дим з великої (величезної) печі; й померкло (потемніло небо, затьмарилось) сонце та повітря від диму з колодязя» (9:1, 2).
«І був (стався) великий (сильний) землетрус, і сонце стало темне (почорніло) як той волосяний міх (рубище),
а весь місяць став (червоним) наче кров. І небесні зорі попадали на землю ...
І небо відійшло (зникло), згорнувшись як сувій (небеса розкололися і згорнулися); і кожна гора та острів (усі гори та острови) зрушилися зі своїх місць» (6:12-14).
На широкий розмах майбутніх катаклізмів вказують апостол Петро і автор одного з творів початку II століття від Р.Х., широко відомий у ранніх християн, він увійшов у так званий "Канон Мураторі".
«Прийде ж день Господній, як тать (злодій) вночі, і тоді небеса (небозвід) з шумом (гуркотом) перейдуть
(зникнуть), стихії ж (тіла небесні), розгорівшись, зруйнуються, земля і всі справи на ній (разом з усім, що на ній) згорять» (2Пет.3:10, Синод. пер.).
«зірвалися (посипався) град та вогонь, перемішані з кров'ю, і впали (скинулися) на землю: і третина землі згоріла, і третина дерев згоріла, а зелена трава вся згоріла ... і наче велика (величезна), охоплена вогнем (палаюча) гора була вкинена в море,– і третина моря стала кров'ю,
і вимерла третина морських створінь (всього живого), які мають душі, й загинула третина кораблів ... і з неба впала велика (величезна) зоря, що палала мов смолоскип ... і багато людей померло від води ...
і уражена була третина сонця, і третина місяця, і третина зірок (потьмяніли вони на третину) ... аби не світили вони третину дня і також ночі (день позбувся третини світла свого, і ніч також) ...» (Об'явлення, 8:5-12, в дужках, уточнення з інших перекладів);
«і я побачив зорю, що з неба впала на землю ... й піднявся (вийшов, повалив) дим із колодязя (проходу, що веде до прірви), наче дим з великої (величезної) печі; й померкло (потемніло небо, затьмарилось) сонце та повітря від диму з колодязя» (9:1, 2).
«І був (стався) великий (сильний) землетрус, і сонце стало темне (почорніло) як той волосяний міх (рубище),
а весь місяць став (червоним) наче кров. І небесні зорі попадали на землю ...
І небо відійшло (зникло), згорнувшись як сувій (небеса розкололися і згорнулися); і кожна гора та острів (усі гори та острови) зрушилися зі своїх місць» (6:12-14).
На широкий розмах майбутніх катаклізмів вказують апостол Петро і автор одного з творів початку II століття від Р.Х., широко відомий у ранніх християн, він увійшов у так званий "Канон Мураторі".
«Прийде ж день Господній, як тать (злодій) вночі, і тоді небеса (небозвід) з шумом (гуркотом) перейдуть
(зникнуть), стихії ж (тіла небесні), розгорівшись, зруйнуються, земля і всі справи на ній (разом з усім, що на ній) згорять» (2Пет.3:10, Синод. пер.).
«І буде в день суду тим, хто відпали від віри в Бога і створили гріх, вогняні водоспади поллються, темрява і морок настануть і одягнуть і огорнуть собою весь світ, і води обернуться в палаючий вугілля, і все на землі горітиме, і море стане вогнем, і під небом буде полум'я жорстоке, що не згасне, але хлине до суду гніву ...» (Об'явлення Петра, 5:1-5).
Бур'яни, вони вчинили гріх, втечуть від диму, але потраплять у вогонь (Мт.13:40-42).
Бур'яни, вони вчинили гріх, втечуть від диму, але потраплять у вогонь (Мт.13:40-42).
24. Друже, не спи, пильнуй!
Бачимо, майбутні перипетії дуже схожі на ті, що сталися у часи Лота і сучасників Ноя. Ось чому Ісус Христос, розповідаючи про своє повернення, говорить про вогненний дощ й велику повінь (Лк.17:26-30).Вони наздоженуть байдужих до свого Творця, які ігнорують заповіді Його; знищать безтурботних, суєтних, сплячих. Усіх сліпих, хто має очі і не бачить ознак кінця божевільного роду цього. У них є вуха, але не хочуть слухати Його порад; є розум, проте відкидають умовляння Його.
Навпаки, сліпонароджений, який повірив Христу, побачить те, що не бачить око, почує недоступне вуху, пізнає все, чого не збагнути розумом. Роду заколотників не виправдатися перед Богом, Який застерігає Своє творіння.
«Стережіться (будьте обережні, щоб розум ваш не притупився", пер. [Л.1]), щоб ваші серця не обтяжувалися
ненаситністю (розгулом), пияцтвом і життєвими клопотами, і щоб (не застигнув) не надійшов на вас той день
(тобто, "день Господа" [Л.9]) несподівано (зненацька),
наче пастка (сітка, мережа), бо прийде (обрушиться) він на всіх, хто проживає на поверхні всієї землі. Тож пильнуйте, постійно (кожного часу) моліться, щоби (вистачило сил) змогли ви уникнути (пройти) всього того, що має відбутися ("всіх цих лих" [Л.28]),– і стати перед Сином Людським!» (Луки, 21:34-36, в дужках, доповнення з інших перекладів).
Якщо Всевишній не пощадив нечестивого ДО потопного світу, коли засудив порочних жителів міст долини Сіддім (2Пет.2:5, 6), то чи Він пробачить гниючий у гріху лукавий, перелюбний, невірний рід цей? "Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі так само (як вони) загинете" (Луки, 13:3).
Бог карає всякий народ, який грішить перед Ним, кожну країну, що віроломно відступає від Нього (Єз.14:13-20); Він вижене безбожних з лиця Своєї землі за гидоту їх (Втор.18:10 -12).
Обмолочену планету пожне серп суду, жахливе знаряддя жнив (Об'явл.14:14-20). У вогненній печі згорять усі спокуси віку цього, загинуть ті, що роблять зло (Мт.13: 40-42). Помруть від термічного шоку, травм, голоду, холоду, хвороб, насильства [Л.14].
Немає жодної людини, яка стала б перед Богом у проломі неба, упокорила гнів Його, закрила уста Його, врятувала від всесвітнього катаклізму. Тому, друже, не спи, пильнуй, щоб дух, душа і тіло виявилися безпорочними при поверненні Господа, хоч би нам не осоромитися в пришестя Його ... «Однак, як прийде Людський Син, то чи знайде Він віру на землі?» (Луки, 18: 8).
ЛИТЕРАТУРА
1. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
2. Буття. Переклад Міжнародного біблійного товариства.- М.: ББІ св. апостола Андрія, 1998. - 81 с.
2. Буття. Переклад Міжнародного біблійного товариства.- М.: ББІ св. апостола Андрія, 1998. - 81 с.
3. Старий Завіт. Переклад з давньоєврейської. Книга Буття .- Мінськ: Изд-во РДГУ, 1999. - 128 с.
4. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
5. Біблійний словник. Склав Э.Нюстрем.- СПб.: Біблія всім, 2001.- 523 с.
6. Тлумачення Старозавітних Книг. Від Книги Буття за Книгою Руфь.-Київ: Демос, 1994. - 463 с.
7. Навчальна Біблія. З коментарями Дж. Мак-Артура. - Слов'янське Євангельське суспільство, 2004. - 2 201 с.
8. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія всім, 2005.- 1 503 с.
9. Стаття № 1 «Ознака і знамення Другого пришестя Ісуса Христа».
10. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1088 с.
11. Кузнєцова В.М. Євангеліє від Луки. Коментар.-М.: ОПУ ім. А.Меня, 2004. - 556 с.
12. Стаття № 2 «Гог із землі Магог: кінець світу цього».
13. Стаття №3 «День Господній».
14. Стаття № 4 «Час великої скорботи».
15. Словник біблійних образів.- СПб.: Біблія всім, 2005.- 1 423 с.
16. Мень А. Бібліологічний словник у трьох томах. Том 2. М: Фонд ім. А.Меня, 2002.- 560 с.
17. Щедровицький Д.В. Введення у Старий Завіт. П'ятикнижжя Мойсеєво. - М.: Теревінф, 2001. - 1088 с.
18. Джон К. Віткомб. Загиблий світ. - Russian Edition, 1993. - 184 с.
19. Міфи народів світу. Енциклопедія. Том 1. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 672 с.
20. Біблія в нашому житті. Новий Заповіт. Finland, Inter. Bible Society, 1999. - 687 с.
21. Ганіпровський П. Загроза космічного тероризму.
22. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2000. - 1465 с.
23. Джон Ф. Мак-Артур, мол. Тлумачення книг Нового Завіту. Євангеліє від Матвія, 24-28. - Мінськ: Слов'янське Євангельське Товариство, 2008. - 410 с.
24. Міфи народів світу. Енциклопедія Том 2. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 720 с.
25. Джон Ф. Мак-Артур. Друге пришестя: ознаки повернення Христа і смерті століття. - West Sacramento: Grace Publ. Int., 2007. - 358 с.
26. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
27. Словник біблійних образів. – СПб.: Біблія для всіх, 2016. – 1423 с.
28. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
29. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
30. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Старий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2009. - 1142 с.
31. Сарфаті Джонатан Д. Хроніка початку. – Київ: Книгоноша, 2018. – 864 с.
4. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
5. Біблійний словник. Склав Э.Нюстрем.- СПб.: Біблія всім, 2001.- 523 с.
6. Тлумачення Старозавітних Книг. Від Книги Буття за Книгою Руфь.-Київ: Демос, 1994. - 463 с.
7. Навчальна Біблія. З коментарями Дж. Мак-Артура. - Слов'янське Євангельське суспільство, 2004. - 2 201 с.
8. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія всім, 2005.- 1 503 с.
9. Стаття № 1 «Ознака і знамення Другого пришестя Ісуса Христа».
10. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1088 с.
11. Кузнєцова В.М. Євангеліє від Луки. Коментар.-М.: ОПУ ім. А.Меня, 2004. - 556 с.
12. Стаття № 2 «Гог із землі Магог: кінець світу цього».
13. Стаття №3 «День Господній».
14. Стаття № 4 «Час великої скорботи».
15. Словник біблійних образів.- СПб.: Біблія всім, 2005.- 1 423 с.
16. Мень А. Бібліологічний словник у трьох томах. Том 2. М: Фонд ім. А.Меня, 2002.- 560 с.
17. Щедровицький Д.В. Введення у Старий Завіт. П'ятикнижжя Мойсеєво. - М.: Теревінф, 2001. - 1088 с.
18. Джон К. Віткомб. Загиблий світ. - Russian Edition, 1993. - 184 с.
19. Міфи народів світу. Енциклопедія. Том 1. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 672 с.
20. Біблія в нашому житті. Новий Заповіт. Finland, Inter. Bible Society, 1999. - 687 с.
21. Ганіпровський П. Загроза космічного тероризму.
22. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2000. - 1465 с.
23. Джон Ф. Мак-Артур, мол. Тлумачення книг Нового Завіту. Євангеліє від Матвія, 24-28. - Мінськ: Слов'янське Євангельське Товариство, 2008. - 410 с.
24. Міфи народів світу. Енциклопедія Том 2. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 720 с.
25. Джон Ф. Мак-Артур. Друге пришестя: ознаки повернення Христа і смерті століття. - West Sacramento: Grace Publ. Int., 2007. - 358 с.
26. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
27. Словник біблійних образів. – СПб.: Біблія для всіх, 2016. – 1423 с.
28. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
29. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
30. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Старий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2009. - 1142 с.
31. Сарфаті Джонатан Д. Хроніка початку. – Київ: Книгоноша, 2018. – 864 с.