«Страх, яма і пастка на тебе, мешканцю землі
Станеться таке: хто втікатиме від страшного
крику, впаде в яму, а хто вилізе з ями,
потрапить у пастку, тому що вікна небесні
відкриються, і захитаються основи землі»
(Ісаї, 24:17, 18)
(Ісаї, 24:17, 18)
«стався великий землетрус, якого ще ніколи
не було, відколи живуть люди на землі:
такий землетрус, такий потужний!»
(Об'явлення, 16:18)
такий землетрус, такий потужний!»
(Об'явлення, 16:18)
1. Вступ
Автор роботи [Л.1] зазначає. "Ісая передбачає майбутні події, не вказуючи їх точну послідовність і розділяючі їх проміжки часу" (стор. 945). Цілком вірно, тому перша стаття [Л.2] і наступні викладені відповідно до хронології перипетій останніх днів існування цього роду.
Композиція віршів 24:17-23, 2:10-22. 1. Вступ, що містить пророцтво про лиха (24:17).
2. Виклад головної теми – Велика скорбота:
а) участь мешканців (24:18-21);
б) наслідок великого землетрусу (24:22, 2:10-21).
3. Висновок, закликаючий не сподіватися на людину (2:22).
Головна тема. Період великої скорботи, День Господній, коли Він покарає світ за зло.
Мета написання. Показати безпорадність нечестивих перед гнівом Йахве Елохім, спонукати їх до покаяння.
Зміст. Наві попереджає про жахливі стихійні лиха (24:17), коли відкриються вікна вгорі (вірш 18), потрясуться основи суходолу внизу (2:18-20). Всевишній відвідає та покарає небесне воїнство й земних правителів (24:21, 22), потім запанує в Йерушалаїмі (вірш 23).
Ісая радить сховатися в печеру або закопатися в грунт (2:10) із настанням Йом Адонай (вірші 11, 12). В результаті руйнування гір, веж, стін, знищення кораблів, падіння дерев, осідання пагорбів, зникнення ідолів (2:13-18) обрушиться велич нинішньої цивілізації, принизиться гординя її (вірші 11, 17). Багато хто сховається в земляні нори, перестане поклонятись кумирам, сподіватися, що вціліють (вірші 19-22).
Проблема тлумачення. Уривки 24:17-23, 2:10-22 мають есхатологічний характер або це просто алюзії на історії з книги Бирейшит, чи натяк на падіння Ассирії або вавилонський полон євреїв.
Композиція віршів 24:17-23, 2:10-22. 1. Вступ, що містить пророцтво про лиха (24:17).
2. Виклад головної теми – Велика скорбота:
а) участь мешканців (24:18-21);
б) наслідок великого землетрусу (24:22, 2:10-21).
3. Висновок, закликаючий не сподіватися на людину (2:22).
Головна тема. Період великої скорботи, День Господній, коли Він покарає світ за зло.
Мета написання. Показати безпорадність нечестивих перед гнівом Йахве Елохім, спонукати їх до покаяння.
Зміст. Наві попереджає про жахливі стихійні лиха (24:17), коли відкриються вікна вгорі (вірш 18), потрясуться основи суходолу внизу (2:18-20). Всевишній відвідає та покарає небесне воїнство й земних правителів (24:21, 22), потім запанує в Йерушалаїмі (вірш 23).
Ісая радить сховатися в печеру або закопатися в грунт (2:10) із настанням Йом Адонай (вірші 11, 12). В результаті руйнування гір, веж, стін, знищення кораблів, падіння дерев, осідання пагорбів, зникнення ідолів (2:13-18) обрушиться велич нинішньої цивілізації, принизиться гординя її (вірші 11, 17). Багато хто сховається в земляні нори, перестане поклонятись кумирам, сподіватися, що вціліють (вірші 19-22).
Проблема тлумачення. Уривки 24:17-23, 2:10-22 мають есхатологічний характер або це просто алюзії на історії з книги Бирейшит, чи натяк на падіння Ассирії або вавилонський полон євреїв.
2. Від лиха втікали та в яму попали (24:17, 18)
Стаття [Л.2] закінчується коментарем на вірш Іс.13:13 про великий землетрус, його викличе зіткнення з нашою планетою загадкового знаряддя гніву Яхве Цеваот. "Для цього потрясу небо, і земля зрушиться з місця свого від люті Господа Саваота, в день палаючого гніву Його" (13:13, Синод. пер.).
У розділі 24 Йешайа продовжує цю тему, передбачаючи катаклізми, загибель народів, безплідність грунту (24:1-13); описує наслідки потужних сейсмічних поштовхів (вірші 17-20) та "вселенські масштаби руйнування" [Л.25, стор. 823].
У розділі 24 Йешайа продовжує цю тему, передбачаючи катаклізми, загибель народів, безплідність грунту (24:1-13); описує наслідки потужних сейсмічних поштовхів (вірші 17-20) та "вселенські масштаби руйнування" [Л.25, стор. 823].
«Страх (жах), яма і пастка (чекають) на тебе, мешканцю землі. Станеться таке: хто втікатиме від страшного крику (крики жаху почувши), впаде в яму, а хто вилізе з ями, потрапить у пастку, тому що вікна небесні відкриються, і захитаються основи землі» (24:17, 18; у дужках текст з [Л.3]).
Вийде згідно з прислів'ям, "одна біда не ходить, за собою горе водить". Ті, що тікають, почувши крики жаху, проваляться в грунт або потраплять в інші пастки; хто може, той біжить, а не може, так повзе. Майже всі коментатори одностайні, у розділі 24 мова йде про останні дні [Л.1, 5-9 та ін.].
Безперечно, мається на увазі "велике горе" (Матвія, 24:21), воно ж, "лихо з півночі й велике нещастя!" (Єремії, 4:6). "Страшна картина останнього суду над грішною землею ..." [Л.9, стор. 62; Л.5, стор. 604]. "Без сумнівів, тут розповідається про події космічного масштабу. Бог приходить судити світ!" [Л.23, стор. 161].
Правильно. Однак деякі інтерпретатори сприймають Іс.24:17, 18 як алегорії [Л.8], метафори [Л.10], натяки на існуючі в архаїчну епоху способи полювання у євреїв. Замасковані заглиблення, пастки [Л.22], петлі, силки або мережи [Л.11, стор. 583]. Насправді, пророк, використовуючи мисливську термінологію, повідомляє про загибель у буквальних "ямах".
Безперечно, мається на увазі "велике горе" (Матвія, 24:21), воно ж, "лихо з півночі й велике нещастя!" (Єремії, 4:6). "Страшна картина останнього суду над грішною землею ..." [Л.9, стор. 62; Л.5, стор. 604]. "Без сумнівів, тут розповідається про події космічного масштабу. Бог приходить судити світ!" [Л.23, стор. 161].
Правильно. Однак деякі інтерпретатори сприймають Іс.24:17, 18 як алегорії [Л.8], метафори [Л.10], натяки на існуючі в архаїчну епоху способи полювання у євреїв. Замасковані заглиблення, пастки [Л.22], петлі, силки або мережи [Л.11, стор. 583]. Насправді, пророк, використовуючи мисливську термінологію, повідомляє про загибель у буквальних "ямах".
Тому що в розпоротому великим струсом суходолі (24:19) раптово утворюються великі провали, глибокі рови, тріщини (мал.1) шириною до 10 метрів, довжиною до кількох кілометрів [Л.12, 13, 20]. У несподівано виникаючі могили, з криками жаху впадуть ті, котрі втікають від лиха (24:18, а; Пс.141:7), як провалилися Корах, Датан, Авірам і домочадці їх, всі, що прогнівляли Господа (Числ.16:1-33).
Це було і зновуз буде. "Через сито смерті просіє Він народи" (Ісаї, 30:28, б; пер. [Л.3]). Якщо втікачі зможуть вилізти з ями, відразу потраплять у тенета (24:17, б; Пс.9:16).
Тенетами для ніг постраждалих, охоплених невимовним жахом (вірш 18), виявляться реактивні психози [Л.13]. Зокрема, психогенний ступор,– раптовий руховий розлад, втрата нормальної здатності ходити ("абазія") та/або стояти ("астазія"). У найспрітнішого "не стане сили втекти", сильний не збереться з силами, "хоробрий не врятує й власного життя" (Амоса, 2:13, 14).
Постраждалі слабшають, спотикаються, падають без сил, наче безпорадна тварина, що заплуталася в мисливських мережах (Іс.8:15). Як передбачено, "знемагатиме (лежатиме, пер. [Л.3]) в муках" (50:11) серед спопеляючого вогню, переповнені гнівом Ель Шаддай, вбиті грізним голосом Його (51:20).
Джерело згубного катаклізму, коли "захитаються основи землі" (24:17, г), НЕ сейсмічні хвилі із-за тектонічних розривів в "основі" материків. Ні, розриви самі наступлять після того, як "вікна небесні відкриються" (вірш 17, в), а небосхил захитається (13:13, "в Стародавньому світі вважали, що небо було твердим диском або куполом" [Л.17, стор. 581; Л.11, стор. 552]).
Слідом за потрясінням неба, на землю обрушиться таємничий нині меч Небесного Воїна (34:5), жезло вуст (11:4), язик Його (30:27); він же, наче велика гора, яка палає вогнем (Об'явл.8:8). Від чого наша планета "зрушиться з місця свого" (Ісаї, 13:13, Синод. пер.), знову виверне народи, що осквернили її (Лев.18:28), навіть кістки будуть викинуті із трун (Єр.8:1).
3. Глобальний землетрус (24:19, 20)
Безперечно, сильний термічний вибух від зіткнення з масивним небесним тілом зрушить планету з місця! (13:13). Стануть іншими її орбіта, ексцентриситет, швидкість руху, відбудеться кутове зміщення (умовної) осі обертання, географічних і магнітних полюсів, лінії екватора, інше.
Колосальний за силою імпакт викличе деформації кори та верхньої мантії, зсуви літосферних плит, горизонтальні та вертикальні значні переміщення континентальних мас, величезні розриви. Удар ззовні ініціює потужні поштовхи всередині планети, сейсмічні хвилі, руйнування поверхні. Як розповідає таємновидець, зрозуміло, ДО науковою мовою.
«Земля цілком буде зруйнована,– земля повністю буде розтрощена,– земля труситиметься до основ» (24:19, вона "руйнується", "розколюється", "сильно тремтить", пер. [Л.14]).
Колосальний за силою імпакт викличе деформації кори та верхньої мантії, зсуви літосферних плит, горизонтальні та вертикальні значні переміщення континентальних мас, величезні розриви. Удар ззовні ініціює потужні поштовхи всередині планети, сейсмічні хвилі, руйнування поверхні. Як розповідає таємновидець, зрозуміло, ДО науковою мовою.
«Земля цілком буде зруйнована,– земля повністю буде розтрощена,– земля труситиметься до основ» (24:19, вона "руйнується", "розколюється", "сильно тремтить", пер. [Л.14]).
Вірш 19 справляє ще сильніше враження в іншому перекладі. "Задрожить земля, затремтить, зруйнується вщент, у різні боки розповзеться" [Л.24]. Ясно, пророк бачить не процеси всередині кори чи мантії, а їх наслідки на поверхні.
У тому числі, глибокі ями, що виникають раптово, довгі тріщини, великі провали (24:17, 18, 22; Об'явл.16:19). Твердь розколюється, розповзається в різні боки (Іс.24:19), рветься немов старий одяг (51:6). Проваляться дерева, дороги, мости, будинки, вулиці, русла річок, ділянки суші та океанічного дна [Л.12, 20].
Острови побачать гігантські хвилі, які стрімко набігають, і налякаються, краї материків затремтять та зблизяться (41:5). Поверхня геосфери схвильується, "хитається земля, коливається земля!" (24:19, пер.[Л.3]), "буде підніматися і опускатися" (Амоса, 8:8, Синод. пер.; 9:5) немов річкова хвиля, стверджує пророк. Подібне видіння має Йешайа.
У тому числі, глибокі ями, що виникають раптово, довгі тріщини, великі провали (24:17, 18, 22; Об'явл.16:19). Твердь розколюється, розповзається в різні боки (Іс.24:19), рветься немов старий одяг (51:6). Проваляться дерева, дороги, мости, будинки, вулиці, русла річок, ділянки суші та океанічного дна [Л.12, 20].
Острови побачать гігантські хвилі, які стрімко набігають, і налякаються, краї материків затремтять та зблизяться (41:5). Поверхня геосфери схвильується, "хитається земля, коливається земля!" (24:19, пер.[Л.3]), "буде підніматися і опускатися" (Амоса, 8:8, Синод. пер.; 9:5) немов річкова хвиля, стверджує пророк. Подібне видіння має Йешайа.
«Хитається земля, як п'яний, і гойдається, як колиска, і беззаконня (гріх) її тяжіє на ній (лежить важким тягарем); вона впаде, і вже не встане» (24:20, Синод. пер.; в дужках текст з [Л.3]).
Образи п'яного або колиски, котра розгойдується, знадобилися наві, щоб передати викликаюче ШОК враження. Сильне потрясіння від споглядання тремтячих гір, таючих пагорбів, обвалів, зсувів; поверхні суходолу, вона хвилюється наче неспокійне море, та розповзається в різні боки. Щось подібне міститься в інших біблійних віршах (Єр.4:24, Наум.1:5, Пс.60:4).
Дивно, проте старозавітний провидець вважає причиною всесвітньої катастрофи відступництво від Бога людей з нечистими думками, вустами, справами. Причиною є ГРІХ, що обтяжує світ (Іс.24:20, 13:11), який лежить у злі (1Ін.5:19). Тому антропоморфно персоніфікована пророком планета "впаде, і вже не підійметься!" (Ісаї, 24:20) у прямому та переносному значеннях.
В прямому, все буде зруйновано, впадуть та вже не піднімуться в колишній величі гори, скелі, пагорби, вежі, стіни, овдовілі міста (2:12-17, 25:2, 30:25; Єз.38:20, Об'явл.16:19). У переносному значенні, цей деградувавший рід "впаде", тобто, винищиться (Іс.1:28, 13:9, 12, 34:1-3), "і вже не підійметься!" (24:20) у колишніх кількості, могутності, величі. Не зробить собі ім'я.
Образи п'яного або колиски, котра розгойдується, знадобилися наві, щоб передати викликаюче ШОК враження. Сильне потрясіння від споглядання тремтячих гір, таючих пагорбів, обвалів, зсувів; поверхні суходолу, вона хвилюється наче неспокійне море, та розповзається в різні боки. Щось подібне міститься в інших біблійних віршах (Єр.4:24, Наум.1:5, Пс.60:4).
Дивно, проте старозавітний провидець вважає причиною всесвітньої катастрофи відступництво від Бога людей з нечистими думками, вустами, справами. Причиною є ГРІХ, що обтяжує світ (Іс.24:20, 13:11), який лежить у злі (1Ін.5:19). Тому антропоморфно персоніфікована пророком планета "впаде, і вже не підійметься!" (Ісаї, 24:20) у прямому та переносному значеннях.
В прямому, все буде зруйновано, впадуть та вже не піднімуться в колишній величі гори, скелі, пагорби, вежі, стіни, овдовілі міста (2:12-17, 25:2, 30:25; Єз.38:20, Об'явл.16:19). У переносному значенні, цей деградувавший рід "впаде", тобто, винищиться (Іс.1:28, 13:9, 12, 34:1-3), "і вже не підійметься!" (24:20) у колишніх кількості, могутності, величі. Не зробить собі ім'я.
4. Покарання та втіха (24:21-23)
Таким чином, від сильного удару, планета "зрушиться з місця свого" (13:13), викликавши всесвітній землетрус (24:17-20, Об'явл.16:18-20). Все буде зруйновано (мал.2), спалено, залито водою [Л.20]. Катаклізм вибухне в Йом Адонай [Л.2], період теофанії [Л.16], коли Він навідається до нас (Іс.29:6), разом з таємничими знаряддями гніву (13:4-6).
«Того дня ГОСПОДЬ навідається ("покарає", пер. [Л.14]) до надземного війська вгорі й до земних царів на землі»
(24:21).
Припускається, словами "надземне (небесне) військо", або "воїнство" [Л.3, 14, 24], пророк називає ангелів [Л.1, 6, 8, 17]. Або "духовні сили, що повстали проти Творця" [Л.25, стор. 823], тобто, духів зла, вони протистоять Богові [Л.5, 7, 9, 18]. Все ж таки, в даному випадку, наведена думка помилкова. "Вираз "воїнство небесне" ... має два зовсім різні значення: перше відноситься до зір, а друге - до Божого небесного війська, тобто, мабуть, до ангелів "[Л.11, стор. 667]. "Воїнство небесне" - це планети та зірки ..." [Л.17, стор. 748].
Правильно. Сукупністю воїнів на висоті Йешайа називає зірки (40:26, 45:12), а загадкове "надземне військо" це падаючі тліючі зірки (34:4), по-науковому,
"метеорні тіла" [Л.19]. Земні ж царі у вірші 24:21, це всі правителі останнього роду цього, відповідальні за низький моральний стан своїх народів, за їхні нечестивість, жадібність, беззаконня. Як вчинить Адонай Цеваот в день Свій з тими, хто має владу?
«І будуть зібрані разом, як в'язні, в рів ("кинуті в яму", пер. [Л.3]), і будуть ув'язнені у в'язницю, і після багатьох днів будуть покарані » (24:22, Синод пер.).
Трактування вірша 22 у роботі [Л.17] виглядає так, "автор говорить про ув'язнення у в'язницю не земних царів, а інших істот (ангелів)" (стор. 710). Ні, надземне військо вгорі "зітліє" (34:4, пер. [Л.14]), а потраплять у рів саме земні правителі. На древньому Близькому Сході в'язнів утримували у ровах чи ямах [Л.9, 17].
В День Господній, коли потрясуться основи тверді, що розповзається в різні боки, багато хто впаде в ями, провали, тріщини (24:17-19); у т.ч. володарі "будуть ув'язнені" в підземну "в'язницю" (можливо, пекло [Л.4, 9], точніше, шеол, як у вірші 5:14). Після "багатьох днів" перебування у світі померлих, вони піддадуться суду (Об'явл.20:11-13), "будуть покарані" (Ісаї, 24:22, Об'явл.20:15).
Розповідь про жахливе видіння, "тут, на думку ряду коментаторів, описана доля загиблих під час великої скорботи" [Л.25, стор. 824]), наві закінчує словами втіхи, підбадьорення, радості.
«Місяць почервоніє від сорому, а сонце застидається, коли ГОСПОДЬ Саваот зацарює на горі Сіон та в Єрусалимі, а перед старійшинами засяє Його слава» (24:23, "явить славу Свою", пер. [Л.24]).
Деякі тлумачі помиляються, вважаючи, тут маються на увазі затемнення світил [Л.10], але вони тривають від декількох хвилин, видиме сонячне затемнення, до декількох годин (місячне). Насправді, пастух зірок "почервоніє" (засоромиться, пер. [Л.4], збентежиться [Л.14]), по причині насичення атмосфери грубими дисперсними аерозолями. На кілька років зміниться звичне дифузне випромінювання піднебіння [Л.20].
Сонце ж "застидається" (засоромиться, пер. [Л.15]) від сліпучого сяйва слави Господа, що сходить над Йерушалаїмом (60:1-3, 19). Тоді Цар "правитиме – на горі Сіоні" (24:23, пер. [Л.24]), буде панувати 1 000 років (Об'явл.20:6). "У вірші 24:23 передбачається наступ Тисячолітнього Царства Господа" [Л.25, стор. 824].
Не тільки кістки, навіть камені перетворяться на потовчене вапно (Іс.27:9, пер. [Л.15]),– продукт випалення матеріалів, котрі містять карбонат кальцію [Л.18].
Від гарячих ударних хвиль, вони рухаються з величезною швидкістю, та масштабних пожеж можна сховатися в печерах, але краще заритись в грунт (2:10), сховатися в норах (вірш 19, пер.[Л.24]).
Адже ВСЕ, що підноситься над поверхнею, приречене на знищення (2:11-17, мал.3). "Ліс буде повністю повалений, а місто – зруйновано вщент!" (32:19, пер. [Л.3]).
"Це буде час жахливих страждань. Природа буде спустошена. Мільйони людей загинуть ..." [Л.5, стор. 588]. НІ, не мільйони, а "всі, хто відданий злу, будуть винищені" (29:20, пер. [Л.14]). У ті великоскорботні дні виповниться ще одне пророцтво.
«Поникнуть горді погляди людини (очі гордовитого потупляться), буде принижена людська зарозумілість (гординя), і лише один ГОСПОДЬ у той день буде (возвеличений) піднесений» (2:11, у дужках текст із [Л.14]).
Блукаючи в цілодобовій темряві наче сліпі, чоловіки ревуть як ведмеді, жінки жалібно стогнуть ніби голуби (59:9-11); немає в них Утішника. Так відповідає Йешайа на запитання, яке пізніше задасть інший пророк. "Що ж ви робитимете, коли настане кінець?" (Єремії, 5:31, б; пер. [Л.24]).
Велика загибель скінчиться так, як каже наві (вірші 12-18), повним знищенням всього чванливого, зарозумілого, самовозвеличуваного. Осоромленням бундючної у своїй величі безбожної цивілізації, крахом її науково-технічної могутності та способу життя.
Так як і передбачено, "втратять свою мудрість їхні мудреці й потьмяніє розум найрозумніших!" (29:14). "Зарозуміла людина вважає себе істотою, подібною до Бога, і в цій манії величі зазнає краху" [Л.22, стор. 177].
Лише Всевишній буде звеличений того дня (2:17, 18), крім того, "ідоли – взагалі щезнуть". Неймовірно! такого ще ніколи не було в історії, але інші пророки стверджують те саме (Соф.2:11, Зах.13:2, Міх.5:13, Наум.1:14, Єз.37:23). 
Тому пророк попереджає населення планети так. «Усі, мешканці землі, що населяєте світ! Коли підніметься на горах стяг, будьте уважні! І коли звучить голос труби, прислухайтесь! (18:3).
Від радіанта метеорного потоку злякаються усі, що не мають страху перед Богом, кожен, хто підняв голову до нічного неба, яке сяє від одного краю до іншого [Л.19]. Щось подібне відбувалося 13 листопада 1833 року над північноамериканським континентом, "явище було таке страшне, що люди думали, що це все – настає кінець світу ..." [Л.21, стор. 91].
Втім та ніч виявилася лише попередженням лукавому роду цьому. На жаль, втікачі, замість покаяння, у паніці сховаються в укриття, коли загримить труба
Небесного Воїна (18:3), "коли стане Він стрясати землю!»" (2:19).
«аби сховатися в скельних печерах та в гірських ущелинах від страху перед ГОСПОДОМ і від слави Його величності, коли Він встане, щоб покарати ("зруйнувати", Синод. пер.) землю» (2:21, "підніметься Він – жахнеться земля!", пер. [Л.3]]).
У надзвичайних обставинах, коли жахнеться від струсу сама планета, кумири не допоможуть. Можливо, слід розраховувати на допомогу ближнього свого? що на кілька років сховався в укриття. Ні, таємновидець рішуче заявляє.
«Перестаньте сподіватися на людину, чиє життя тендітне, як його дихання. Хіба вона щось значить?» (2:22, пер. [Л.14]).
Звернення сина Амоца, обгрунтування його призову, стають зрозумілішими в одному сучасному не дослівному перекладі. "Ви не повинні більше довіряти іншим людям своє спасіння, вони лише люди і, як усі люди, смертні. Не думайте, що вони сильні, як Бог" [Л.4]. Який проголошує, "Я, лише Я – ГОСПОДЬ, і крім Мене немає Спасителя!" (43:11).
Істинно так. У роки Великої загибелі не треба сподіватися на потерпілих або їх кумирів, але виключно на свого Спасителя, так як написано. «Коли волатимеш (кричатимеш про допомогу), тебе не врятують зібрані тобою ідоли. Алже усіх їх розвіє вітер, підхопить його подув, але, хто покладається на Мене, успадкує землю та володітиме Моєю святою горою» (57:13).
В День Господній, коли потрясуться основи тверді, що розповзається в різні боки, багато хто впаде в ями, провали, тріщини (24:17-19); у т.ч. володарі "будуть ув'язнені" в підземну "в'язницю" (можливо, пекло [Л.4, 9], точніше, шеол, як у вірші 5:14). Після "багатьох днів" перебування у світі померлих, вони піддадуться суду (Об'явл.20:11-13), "будуть покарані" (Ісаї, 24:22, Об'явл.20:15).
Розповідь про жахливе видіння, "тут, на думку ряду коментаторів, описана доля загиблих під час великої скорботи" [Л.25, стор. 824]), наві закінчує словами втіхи, підбадьорення, радості.
«Місяць почервоніє від сорому, а сонце застидається, коли ГОСПОДЬ Саваот зацарює на горі Сіон та в Єрусалимі, а перед старійшинами засяє Його слава» (24:23, "явить славу Свою", пер. [Л.24]).
Деякі тлумачі помиляються, вважаючи, тут маються на увазі затемнення світил [Л.10], але вони тривають від декількох хвилин, видиме сонячне затемнення, до декількох годин (місячне). Насправді, пастух зірок "почервоніє" (засоромиться, пер. [Л.4], збентежиться [Л.14]), по причині насичення атмосфери грубими дисперсними аерозолями. На кілька років зміниться звичне дифузне випромінювання піднебіння [Л.20].
Сонце ж "застидається" (засоромиться, пер. [Л.15]) від сліпучого сяйва слави Господа, що сходить над Йерушалаїмом (60:1-3, 19). Тоді Цар "правитиме – на горі Сіоні" (24:23, пер. [Л.24]), буде панувати 1 000 років (Об'явл.20:6). "У вірші 24:23 передбачається наступ Тисячолітнього Царства Господа" [Л.25, стор. 824].
5. Велика скорбота прийде? (2:10, 11)
Відповідно Святого Письма, до початку теократії відбудеться важлива, але трагічна подія. "У Біблії згадується період великої скорботи, який спіткає землю і перевищуватиме за ступенем тяжкості всі страждання, які людство зазнавало досі" [Л.18, стор. 1418]. Що ж робити перед настанням надзвичайних обставин, вказаних у віршах 24:17-22? Пророк дає нам цінну пораду.
«Тому ввійди у скелю й сховайся (зарийся) в землю зі страху ("від жаху", пер. [Л.15]) перед ГОСПОДОМ і від слави (перед сяйвом) Його могутності» (2:10, в дужках текст з [Л.24] ).
"Являєма людям слава – образ Божої трансцендентності. Вона викликає трепет і жах ..." [Л.11, стор. 1088]. Тремтіння, більше того, жах, є реакція на все несподіване надприродне (64:3). "Ісая малює жахливу картину, описуючи, як люди намагаються сховатися від Бога серед скель" (там же, стор. 1073). Істинно, наві спонукає нас заховатись (2:10), але чому треба таїтися від могутності Ель Шаддай, сяйва слави Його, жаху перед Ним?
Навіщо пророк радить, "ввійди у скелю" (точніше, "печеру", пер. [Л.6, 9]), укрийся не у будинку, а "в землю зарийся"? (пер. [Л.24]). Відповіді на такі можливі запитання слухачі отримають пізніше, почувши його промову, звернуту до ВСІХ народів (34:1-9). Коли зрозуміють розповідь про видіння унікального небесного війська Яхве, знарядь гніву Його, призначених "знищити всю землю!" (13:5-13, 24:17-22).
Ми знаємо, при руйнуванні планети через зіткнення з її поверхнею масивних космічних тіл [Л.2, 12], виникнуть надзвукові газо-пилові ударні хвилі, вогняні смерчі з температурою до 700 000 ° С [Л.20]. Тайновидець називає їх "полум'я пожираючого вогню" (29:6) або "ГОСПОДНІЙ подих", який запалює похоронне багаття "наче сірчаний потік" (30:33).
Почорнілі річки перетворяться на смолу, чорний грунт стане сіркою, що горить (34:9; 2Пет.3:10), мешканці згорять наче клоччя (Іс.1:31). «І стануть народи за місце паління вапна, за тернину потяту, і будуть вогнем вони спалені» (33:12, пер. Івана Огієнка; "Люди горітимуть, поки їхні кістки не перетворяться на вапно, люди згорять швидко, немов кущі та колючки", пер. [Л.4]).
«Тому ввійди у скелю й сховайся (зарийся) в землю зі страху ("від жаху", пер. [Л.15]) перед ГОСПОДОМ і від слави (перед сяйвом) Його могутності» (2:10, в дужках текст з [Л.24] ).
"Являєма людям слава – образ Божої трансцендентності. Вона викликає трепет і жах ..." [Л.11, стор. 1088]. Тремтіння, більше того, жах, є реакція на все несподіване надприродне (64:3). "Ісая малює жахливу картину, описуючи, як люди намагаються сховатися від Бога серед скель" (там же, стор. 1073). Істинно, наві спонукає нас заховатись (2:10), але чому треба таїтися від могутності Ель Шаддай, сяйва слави Його, жаху перед Ним?
Навіщо пророк радить, "ввійди у скелю" (точніше, "печеру", пер. [Л.6, 9]), укрийся не у будинку, а "в землю зарийся"? (пер. [Л.24]). Відповіді на такі можливі запитання слухачі отримають пізніше, почувши його промову, звернуту до ВСІХ народів (34:1-9). Коли зрозуміють розповідь про видіння унікального небесного війська Яхве, знарядь гніву Його, призначених "знищити всю землю!" (13:5-13, 24:17-22).
Ми знаємо, при руйнуванні планети через зіткнення з її поверхнею масивних космічних тіл [Л.2, 12], виникнуть надзвукові газо-пилові ударні хвилі, вогняні смерчі з температурою до 700 000 ° С [Л.20]. Тайновидець називає їх "полум'я пожираючого вогню" (29:6) або "ГОСПОДНІЙ подих", який запалює похоронне багаття "наче сірчаний потік" (30:33).
Почорнілі річки перетворяться на смолу, чорний грунт стане сіркою, що горить (34:9; 2Пет.3:10), мешканці згорять наче клоччя (Іс.1:31). «І стануть народи за місце паління вапна, за тернину потяту, і будуть вогнем вони спалені» (33:12, пер. Івана Огієнка; "Люди горітимуть, поки їхні кістки не перетворяться на вапно, люди згорять швидко, немов кущі та колючки", пер. [Л.4]).
Не тільки кістки, навіть камені перетворяться на потовчене вапно (Іс.27:9, пер. [Л.15]),– продукт випалення матеріалів, котрі містять карбонат кальцію [Л.18]. Від гарячих ударних хвиль, вони рухаються з величезною швидкістю, та масштабних пожеж можна сховатися в печерах, але краще заритись в грунт (2:10), сховатися в норах (вірш 19, пер.[Л.24]).
Адже ВСЕ, що підноситься над поверхнею, приречене на знищення (2:11-17, мал.3). "Ліс буде повністю повалений, а місто – зруйновано вщент!" (32:19, пер. [Л.3]).
"Це буде час жахливих страждань. Природа буде спустошена. Мільйони людей загинуть ..." [Л.5, стор. 588]. НІ, не мільйони, а "всі, хто відданий злу, будуть винищені" (29:20, пер. [Л.14]). У ті великоскорботні дні виповниться ще одне пророцтво.
«Поникнуть горді погляди людини (очі гордовитого потупляться), буде принижена людська зарозумілість (гординя), і лише один ГОСПОДЬ у той день буде (возвеличений) піднесений» (2:11, у дужках текст із [Л.14]).
Блукаючи в цілодобовій темряві наче сліпі, чоловіки ревуть як ведмеді, жінки жалібно стогнуть ніби голуби (59:9-11); немає в них Утішника. Так відповідає Йешайа на запитання, яке пізніше задасть інший пророк. "Що ж ви робитимете, коли настане кінець?" (Єремії, 5:31, б; пер. [Л.24]).
6. Приниження зарозумілого (2:12-18)
Зневажливо-гордовите може принизити тільки максимально важке й глибоке хвилювання. Таким потрясінням для хитливих землян, гордих дерев, високих гір, потужних веж і стін, пагорбів, кораблів з дорогими товарами виявиться День Господній (2:11-17).
«Адже (майбутній) день ГОСПОДА Саваота торкнеться усього гордого та зарозумілого,– кожного самовозвеличуваного, і того, хто високо підноситься, аби їх упокорити (скинуті будуть вони!);
всіх високіх й тих, що виділяються,– кедрів Лівану, та всіх дубів башанських; всіх високіх гір, і всіх піднесених (шпилястих) пагорбів; кожної високої вежи, й кожного високого муру (неприступні стіни); всіх кораблів Таршишу, і всіх (суден з коштовностями) принадних прикрас кораблів» (2:12-16; у дужках текст з [Л.24]).
"У Іс.2:12-21 показано таку всеосяжну руйнацію, що люди будуть ховатися в печерах" [Л.11, стор. 263]. Дійсно, найпоширеніші слова у віршах 2:12-16, – "всіх" або "кожного", що вказує на загальний характер катаклізму. Від близьких до Йеуди територій Леванона і Васана до самого, в ті століття, далекого Таршиша (сучасна Іспанія).
Згідно з грізним пророцтвом, зруйнується ВСЕ, що спирається на сушу або воду, височіючи над ними. Будівлі, вишки, башти, мости, греблі, дерева, гори, високі пагорби, острови, кораблі, морські платформи. Від ревіння ієрихонських труб з неба, впадуть міцні неприступні стіни й високі вежі (2:15, 30:25).
"Як би високо стоячи над землею, пророк одним поглядом охоплює всі земні царства в сум'ятті їх" [Л.9, стор. 18]. Оглядає високотехнологічні країни, скинуті Владикою всього сущого з висоти їх пихатої могутності.
«І впокорена (принижена) буде гординя людини,– принизиться велич людей ("тоді вони перестануть бути гордими"). Один лише ГОСПОДЬ буде найвищим (звеличений) у той день, а ідоли – взагалі ("назавжди") щезнуть» (2:17, 18; у дужках текст із [Л.15], у лапках – з [Л.4]).
«Адже (майбутній) день ГОСПОДА Саваота торкнеться усього гордого та зарозумілого,– кожного самовозвеличуваного, і того, хто високо підноситься, аби їх упокорити (скинуті будуть вони!);
всіх високіх й тих, що виділяються,– кедрів Лівану, та всіх дубів башанських; всіх високіх гір, і всіх піднесених (шпилястих) пагорбів; кожної високої вежи, й кожного високого муру (неприступні стіни); всіх кораблів Таршишу, і всіх (суден з коштовностями) принадних прикрас кораблів» (2:12-16; у дужках текст з [Л.24]).
"У Іс.2:12-21 показано таку всеосяжну руйнацію, що люди будуть ховатися в печерах" [Л.11, стор. 263]. Дійсно, найпоширеніші слова у віршах 2:12-16, – "всіх" або "кожного", що вказує на загальний характер катаклізму. Від близьких до Йеуди територій Леванона і Васана до самого, в ті століття, далекого Таршиша (сучасна Іспанія).
Згідно з грізним пророцтвом, зруйнується ВСЕ, що спирається на сушу або воду, височіючи над ними. Будівлі, вишки, башти, мости, греблі, дерева, гори, високі пагорби, острови, кораблі, морські платформи. Від ревіння ієрихонських труб з неба, впадуть міцні неприступні стіни й високі вежі (2:15, 30:25).
"Як би високо стоячи над землею, пророк одним поглядом охоплює всі земні царства в сум'ятті їх" [Л.9, стор. 18]. Оглядає високотехнологічні країни, скинуті Владикою всього сущого з висоти їх пихатої могутності.
«І впокорена (принижена) буде гординя людини,– принизиться велич людей ("тоді вони перестануть бути гордими"). Один лише ГОСПОДЬ буде найвищим (звеличений) у той день, а ідоли – взагалі ("назавжди") щезнуть» (2:17, 18; у дужках текст із [Л.15], у лапках – з [Л.4]).
Велика загибель скінчиться так, як каже наві (вірші 12-18), повним знищенням всього чванливого, зарозумілого, самовозвеличуваного. Осоромленням бундючної у своїй величі безбожної цивілізації, крахом її науково-технічної могутності та способу життя.
Так як і передбачено, "втратять свою мудрість їхні мудреці й потьмяніє розум найрозумніших!" (29:14). "Зарозуміла людина вважає себе істотою, подібною до Бога, і в цій манії величі зазнає краху" [Л.22, стор. 177].
Лише Всевишній буде звеличений того дня (2:17, 18), крім того, "ідоли – взагалі щезнуть". Неймовірно! такого ще ніколи не було в історії, але інші пророки стверджують те саме (Соф.2:11, Зах.13:2, Міх.5:13, Наум.1:14, Єз.37:23).
7. Переляк від смерті не врятує (2:19)
Наві радить нам, перед наступом Йом Адонай, увійти в печеру або сховатися в нори (2:10). Багато жителів вчинять саме так, на 3,5 роки укриються в схованках [Л.13].
«Побіжать у печери ховатися, у нори земляні заб'ються в страху перед ГОСПОДОМ, перед сяйвом Його величі, коли стане Він стрясати ("зруйнувати", Синод. пер.) землю!» (2:19, пер. [Л.24]).
«Побіжать у печери ховатися, у нори земляні заб'ються в страху перед ГОСПОДОМ, перед сяйвом Його величі, коли стане Він стрясати ("зруйнувати", Синод. пер.) землю!» (2:19, пер. [Л.24]).
При читанні вірша 19 у перекладах [Л.3, 15, 24] може скластися враження, що втікачі юркнуть у печери або заб'ються в нори від жаху при появі, власне, Йахве Цеваот. Проте, Синод. пер. "від страху Господа" (також у [Л.14]) більш точний, вказуючи на ДЕЩО, скажімо, грізний знак від Всевишнього, котрий свідчить про Його загадкову незриму присутність.
"Які образи можна пов'язати із цим таємничим "страхом Божим"?" [Л.11, стор. 1163]. Ті, що "сховалися в печерах та в гірських ущелинах" (Об'явлення, 6:15) називають незвичайний знак обличчям "Того, хто сидить на престолі" (вірш 16). Ісая використовує ту ж синекдоху, «гори розтанули б від лиця Твого ... здригнулися б народи» (64:1, 2; Синод. пер.).
Інші найменування грізного майбутнього небесного знамення: уста Адонай Елохім (11:4, 30:27; Пс.18:9, Об'явл.19:15), колісниця Його (Іс.66:15), стяг (13:2), точило (63:3; Об'явл.19:15), світильник (Соф.1:12), схованка Його сили (Авв.3:4).
Що ввечері помалу спалахує, вночі яскраво світить, а вранці зникає? Це радіант (мал.4), грандіозний астрономічний стяг Йахве. Жар-птиця в небі, що кидає зверху пір'я, біблійні: світильник, схованка, точило у висоті.
"Які образи можна пов'язати із цим таємничим "страхом Божим"?" [Л.11, стор. 1163]. Ті, що "сховалися в печерах та в гірських ущелинах" (Об'явлення, 6:15) називають незвичайний знак обличчям "Того, хто сидить на престолі" (вірш 16). Ісая використовує ту ж синекдоху, «гори розтанули б від лиця Твого ... здригнулися б народи» (64:1, 2; Синод. пер.).
Інші найменування грізного майбутнього небесного знамення: уста Адонай Елохім (11:4, 30:27; Пс.18:9, Об'явл.19:15), колісниця Його (Іс.66:15), стяг (13:2), точило (63:3; Об'явл.19:15), світильник (Соф.1:12), схованка Його сили (Авв.3:4).
Що ввечері помалу спалахує, вночі яскраво світить, а вранці зникає? Це радіант (мал.4), грандіозний астрономічний стяг Йахве. Жар-птиця в небі, що кидає зверху пір'я, біблійні: світильник, схованка, точило у висоті.
Тому пророк попереджає населення планети так. «Усі, мешканці землі, що населяєте світ! Коли підніметься на горах стяг, будьте уважні! І коли звучить голос труби, прислухайтесь! (18:3). Від радіанта метеорного потоку злякаються усі, що не мають страху перед Богом, кожен, хто підняв голову до нічного неба, яке сяє від одного краю до іншого [Л.19]. Щось подібне відбувалося 13 листопада 1833 року над північноамериканським континентом, "явище було таке страшне, що люди думали, що це все – настає кінець світу ..." [Л.21, стор. 91].
Втім та ніч виявилася лише попередженням лукавому роду цьому. На жаль, втікачі, замість покаяння, у паніці сховаються в укриття, коли загримить труба
Небесного Воїна (18:3), "коли стане Він стрясати землю!»" (2:19).
8. Не сподівайтеся на кумирів (2:20-22)
На кого розраховувати переляканим забобонним язичникам під час Великої скорботи? Пророк отримав таке видіння (1:1).
«Того дня люди повикидають кротам і кажанам своїх срібних гидкіх ідолів та своїх ідолів золотих, яких собі зробили, щоб їм поклонятися » (2:20).
Вцілілі у День Господа, пору молотьби та жнив, перестануть сподіватися на кумирів, припинять поклонятися їм. Бо ще 2700 років тому попереджено, "будуть у сорому всі, хто на ідолів сподівався" (42:17, пер. [Л.24]). Але чому статуетки кинуть ("заховають у темні нори", пер. [Л.6]) кротам і кажанам? та ще в ями.
Ідолами Ісая називає зображення язичницьких богів, у т.ч. єгипетську богиню з мишачою головою, вона уособлювала пекло і смерть [Л.26, стор. 190]. "Як і люди, ідоли шукають порятунку від слави Господа в укриттях, але, позбавлені можливості пересуватися, переносяться туди нижчими тваринами" [Л.17, стор. 676]. Колишні шанувальники дадуть своїм кумирам рятуватися самостійно, побіжать без них:
«Того дня люди повикидають кротам і кажанам своїх срібних гидкіх ідолів та своїх ідолів золотих, яких собі зробили, щоб їм поклонятися » (2:20).
Вцілілі у День Господа, пору молотьби та жнив, перестануть сподіватися на кумирів, припинять поклонятися їм. Бо ще 2700 років тому попереджено, "будуть у сорому всі, хто на ідолів сподівався" (42:17, пер. [Л.24]). Але чому статуетки кинуть ("заховають у темні нори", пер. [Л.6]) кротам і кажанам? та ще в ями.
Ідолами Ісая називає зображення язичницьких богів, у т.ч. єгипетську богиню з мишачою головою, вона уособлювала пекло і смерть [Л.26, стор. 190]. "Як і люди, ідоли шукають порятунку від слави Господа в укриттях, але, позбавлені можливості пересуватися, переносяться туди нижчими тваринами" [Л.17, стор. 676]. Колишні шанувальники дадуть своїм кумирам рятуватися самостійно, побіжать без них:
«аби сховатися в скельних печерах та в гірських ущелинах від страху перед ГОСПОДОМ і від слави Його величності, коли Він встане, щоб покарати ("зруйнувати", Синод. пер.) землю» (2:21, "підніметься Він – жахнеться земля!", пер. [Л.3]]).
У надзвичайних обставинах, коли жахнеться від струсу сама планета, кумири не допоможуть. Можливо, слід розраховувати на допомогу ближнього свого? що на кілька років сховався в укриття. Ні, таємновидець рішуче заявляє.
«Перестаньте сподіватися на людину, чиє життя тендітне, як його дихання. Хіба вона щось значить?» (2:22, пер. [Л.14]).
Звернення сина Амоца, обгрунтування його призову, стають зрозумілішими в одному сучасному не дослівному перекладі. "Ви не повинні більше довіряти іншим людям своє спасіння, вони лише люди і, як усі люди, смертні. Не думайте, що вони сильні, як Бог" [Л.4]. Який проголошує, "Я, лише Я – ГОСПОДЬ, і крім Мене немає Спасителя!" (43:11).
Істинно так. У роки Великої загибелі не треба сподіватися на потерпілих або їх кумирів, але виключно на свого Спасителя, так як написано. «Коли волатимеш (кричатимеш про допомогу), тебе не врятують зібрані тобою ідоли. Алже усіх їх розвіє вітер, підхопить його подув, але, хто покладається на Мене, успадкує землю та володітиме Моєю святою горою» (57:13).
ЛІТЕРАТУРА
1. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
2. Стаття "11. Коментарі до книги пророка Ісаї. День Господа (34:1-9, 13:1-13)".
3. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
4. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
5. Уоррен Уірсбі. Коментар на Старий Завіт. У 2-х т. Том ІІ. Ездра - Малахія. - СПб.: Біблія для всіх, 2011. - 1111 с.
6. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 1. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1168 с.
7. Новий Біблійний коментар у 3 ч. Ч.2. Старий заповіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії. - СПб.: Мірт, 2000. - 571 с.
8. Джон Ф.А. Соєр. Коментарі до книг Старого Завіту. Книга пророка Ісаї I. Том 13. - USA, Scottdale, ВСБ, 1993.- 243 с.
9. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї до Книги Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
10. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
11. Словник біблійних образів. – СПб.: Біблія для всіх, 2016. – 1 423 с.
12. Стаття №3 "День Господній".
13. Стаття №4 "Час великої скорботи".
14. Біблія. Новий Переклад на Російську Мову. - Herrljunga, Sweden: Міжнародне Біблійне Товариство, 2007. - 1228 с.
15. Перші та останні пророки. - Йерушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975. - 1002 с.
16. Стаття "3. Коментарі до Книги пророка Авакума. Глава 3 - Богоявлення".
17. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
18. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1 503 с.
19. Стаття №1 "Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа".
20. Стаття №2 "Гог із землі Магог: кінець світу цього".
21. Проп. Іван Барчук. Пояснення на книгу Об'явлення.- Київ: Дорога правди, 1993.- 288 с.
21. Проп. Іван Барчук. Пояснення на книгу Об'явлення.- Київ: Дорога правди, 1993.- 288 с.
22. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1088 с.
23. Дерек Т. Ісая. - Мінськ: Поліграфкомбінат ім. Я.Коласа, 2013.- 400 с.
24. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с. 25. Слов'янський біблійний коментар. – Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016. - 1840 с.
26. Міфи народів світу. Енциклопедія. Том 2. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 720 с.