примушу сонце зайти опівдні, – так що серед
білого дня земля вкриється темрявою"
І був великий землетрус, і сонце стало темне,
як той волосяний міх, а весь місяць став, наче
кров" (Об'явлення, 6:12)
1. Вступ
До покликання Богом на пророче служіння, Амоц жив звичайним життям, пов'язаним із землею; пастух, можливо, скотар [Л.6, 8] або збирач сикимор [Л.1, 2, 5, 8]. Він не входив у релігійні чи політичні кола [Л.1-3].
Пророк жив у період правлінь іудейського царя Озії (792-740 р.р. до Р.Х.) та ізраїльського Єровоама II (793-753). За них країни проходили період економічного піднесення, політичного розквіту, військової могутності [Л.1, 3-5, 7, 8]. Амос сучасник Осії та Ісаї [Л.5].
Час написання книги. В точності невідомо, мабуть, 762 р. до Р.Х. [Л.8], близько 760 р. [Л.3, 4, 7], можливо в 752 році, не пізніше 738 р. [Л.10]. Рукопис міг з'явитися пізніше, ніж усна пророча діяльність Амоса, тобто, приблизько 760 року [Л.2].
Композиція восьмого розділу. 1. Бачення кошика зі стиглими плодами (8:1).
2. Роз'яснення видіння (8:2-7).
3. Процес суду:
а) коливання землі (8:8);
б) сонячне затемнення (8:9);
в) плач мешканців (8:10).
4. Наслідки покарання (8:11-14).
Головна тема. Суд над Ізраїлем та країнами, що протистоять Вседержителю.
Мета написання. Викрити одноплемінників у безбожності, оголосити майбутні кари від Ель Шаддай.
Зміст. Амоц розповідає слухачам про загадкове відіння (8:1), воно означає, прийшов кінець народу ізраїльському (вірші, 2, 3), за обман та злі справи (вірші, 4-7).
Час розплати настане після сонячного затемнення опівдні (8:9). Ще однією ознакою кінця виявляться коливання суші, наче річкової хвилі (вірш 8). У ті дні, свято перетвориться на скорботу, пісні – на плач, ридання, крики (вірш 10).
З закінченням стихійних лих, настане брак питної води (8:13), водночас, спрага почути слово від Господа (вірші 11, 12); але відступники упадуть, вже більше не встануть (вірш 14).
Проблема тлумачення. До якого періоду треба віднести здійснення передбачень.
2. Видіння Амоса (8:1-3)
«Ось що показав мені Владика ГОСПОДЬ у видінні: Я побачив кошика з дозрілими літніми плодами. Тоді Він спитав: Що ти бачиш, Амосе? Я відповів: Кошика з дозрілими плодами. І ГОСПОДЬ сказав мені: Назрів кінець для Мого народу Ізраїлю,– більше не буду його милувати» (8:1, 2; "прощати і щадити їх не буду", пер. [Л.20]).
Загадка вірша 8:1, у ньому "фігурує кошик зі стиглими плодами" [Л.7, стор. 1015], пояснюється у вірші 2, де «використано гру слів, заснована на подібності єврейських слів кайіц ("фрукти") і кец ("кінець")».
Корзина зі стиглими літніми плодами, готовими для вживання в їжу [Л.1], означає КІНЕЦЬ сезону врожаю; так і зоровий образ у вірші 1 свідчить про закінчення існування морально розбещених ізраїльтян.
З гри слів, використаних тайновидцем, випливає розгадка, "народ "дозрів для покарання" [Л.3, стор 54], "Ізраїль став "стиглим", "дозрів" у гріхах своїх для страшного жнива: страта, призначена йому, більше відкладена не буде" [Л.8, стор. 455].
Ель Шаддай не відсрочить стягнення, його зміст відкрито в першому і другому одкровеннях. Настане час для сарани, що з'їдає пізню весняну траву (7:1, 2), та вогню, він пожере "велику безодню" і "наділи землі" (вірш 4).

Винищення стосується Ізраїлю, Палестини, Сирії, Йорданії, Єгипту (Ам.1:2 -2:3; Єр.25:15-38) та УСІХ країн (Іс.13:5-12, 24:1-22; Мт.13:38-42, 2Пет. 3:6-10).
Пророки бачать, не поховані трупи, наче гній, заповнили вулиці і поля (Іс.5:25, 34:3; Єр.16:4; Об'явл.19:17-21, мал. 1).
«У той день співачки палаців будуть голосити,– говорить ГОСПОДЬ,– оскільки скрізь лежатиме безліч залишених трупів» (Амоса, 8:3; "у мовчанні люди будуть виносити мертві тіла і звалювати їх у купу", пер. [Л.13]; "на кожному місці будуть кидати їх мовчки", Синод. пер.; "на все зійде тиша", пер. [Л.12]).
Слова "У той день" тотожні раніше використаному виразу "Йом Адонай" (5:18). Це стадія ридань, горя, темряви (вірші 17-20), в час відвідування безбожних Всевишнім (Авв.3:3-12) для помсти ворогам (Наум.1:2-6). Світом заволодіє чорна карга з корзиною, вона "заріже без ножа, вб'є без сікача". Живі пожнуть те, що посіяли мертві, запанує гробове мовчання, "мовчання розпачу" [Л.21].
3. Коли золото виринає, правда тоне (8:4-6)
Сповістивши таємницю Йахве Цеваот, "Назрів кінець для Мого народу Ізраїлю" (8:2, в), пастух овець має моральне право викрити безчестя співвітчизників, насамперед, багатих купців.
«Послухайте це, ви, що топчете бідного, і що прагнете винищити всіх убогих з землі» (8:4, пер. Івана Огієнка).
До еліти ізраїльського суспільства, з викриттями, звертається інший наві (Соф.3:1-4), дорікаючи їй в невгамовному користолюбстві. Заради наживи правителі грабують ближнього, з'їдають його немов рикаючі леви, а судді поглинають наче зграя вечірніх вовків (вірш 3).
"Про те, що люди рівні перед Божим лицем, до Амосу не говорив жоден пророк" [Л.8, стор 457, 458]. Це так, але у чому конкретно він звинувачує заможних обивателів, котрі пригноблюють знедолених, винищують жебраків?
«Ви говорите: Скоріше б минуло свято нового місяця, аби можна було торгувати зерном; скоріше б пройшла субота, щоб виставити на продаж пшеницю! Тоді зменшимо мірку для зерна, і збільшимо ціну шекеля,– будемо обважувати фальшивими гірями» (8:5).
Євреям заборонено торгувати у святкові дні, наприклад, у молодик або суботу, це викликало у торговців невдоволення, бажання обійти заборону [Л.15]. Жага наживи штовхала їх зменшувати мірку об'ємів (ефу), використовувати невірні підроблені гірі, штучно завищувати ціни.
Торгашеський дух, який охопив Йісраеэль, зробив предметом бізнесу не лише зерно, а навіть бідних співвітчизників! За невеликі борги їх віддавали у рабство (вірш 2:6; [Л.1, 2, 4, 6]), багаті купували жебраків за безцінь, а незаможним продавали товари низької якості.
«Ми будемо купувати бідних за срібло й нужденних за пару сандаліїв,– продаватимо послід (відходи зерна) як чисту пшеницю» (8:6, "ми зуміємо продати і м'якіну!", пер. [Л.14]).
Ярмом рабства при втраті свободи духу; лихом, коли душа сліпа й глуха до порад Христа; нудьгою і порожнечою, якщо не чинить добра та ходить шляхами неправедними. У заможнього безліч друзів, все-таки, він самотній, у бідного один Батько, а він неймовірно багатий.
4. Покарання наближається? (8:7, 8)
«Клянеться Господь тим, що було гордістю Якова: «Довік не забуду нічого з того, що вони зробили!» (8:7, пер. [Л.20]; "Я повік не забуду того їхнього шахрайства!", пер. CUV'23).

Вона "схвилюється", тобто, її поверхня покриється хвилями, піднімаючись і опускаючись (мал. 2), немов річка єгипетська. Під землю проваляться дороги, мости, будинки, вулиці, міські квартали [Л.16].
Провидець порівнює коливання суходолу з рухом хвиль на повноводній річці Ніл. Значить висота хвиль із ґрунту складе від кількох десятків сантиметрів до 1 метра і більше, поблизу епіцентру.
Унікальне есхатологічне явище коливання суші пророк побачив ще раз (9:1-5). «Владико, Господь Сил, торкається землі – і вона тане (буквально
Риторичне питання, "не похитнеться чи від цього земля?", не потребує відповіді. Дійсно, від великих небачених сейсмічних коливань глобального масштабу (Наум.1:7, Об'явл.16:18-20, Авв.3:6) "заплаче кожен, хто живе на ній" (Амоса, 8:8). Всякий заридає, дрижить разом із почорнілим світом, тремтить як все, що перебуває в ньому (Єз.38:20).
Вібрація внутрішніх та зовнішніх органів тіла завершиться реактивним ступором. У стані ступору не можна нормально бігти, ходити чи стояти [Л.18]. Як написано, "і у спритного не стане сили бігти (втекти не зможе), і міцний (могутній) не втримає міцності своєї (всякої сили позбудеться), і хоробрий не врятує свого життя" (Амоса, 2:14, Синод. пер.; у дужках текст з [Л.20]).
5. Небесні знамення (8:9)

Раніше, ніж настане пора молотьби та жнив, Небесний Воїтель пошле грізні астрономічні знаки (мал.3).
"Потьмяніє сонце, а місяць стане, як кров, перед настанням Дня ГОСПОДНЬОГО – великого і страшного" (Йоіла, 3:4).
"Затьмарення місяця (і сонця) – знамення зміни порядку всесвітом в останні часи" [Л.3, стор. 753]. Бачення затьмарення денного світила, його можна спостерігати "в останні часи" з території Ізраїлю опівдні, відкриває Йахвэ Елохім провидцеві (мова саме про затьмарення [Л.4, 8, 10, 15]).
«У той день,– говорить Владика ГОСПОДЬ,– Я примушу сонце зайти опівдні,– так що серед білого дня земля вкриється темрявою» (8:9, "посеред дня на землю опуститься морок" [Л. 13], у лапках – із [Л. 14]).
Що було над землею спочатку і накриє світ наприкінці? "Передбачена Амосом темрява має на увазі не просто якісь лиха місцевого значення, а й катастрофи всесвітнього масштабу, що випливає зі слів багатьох інших пророків СЗ" [Л.7, стор. 233]. Так і є, "день Господній описується як день руйнування вселенського (світового) порядку і перетворення світла на темряву" [Л.21, стор. 535].
Правильно, "перетворення" світлоти на темряву, ось чому наві ставить перед нами запитання-загадку. «Так і День ГОСПОДНІЙ обернеться для вас темрявою, а не світлом? Для вас він – темнота безпросвітна» (5:20, "мороком обернеться для вас, а не світлом довгоочікуваним", пер. [Л.20]).
Ніч без видінь та темряву, що замінює одкровення оманливим наві, передбачує Міхей. «Сонце зайде над пророками, і потемніє над ними день» (Міх.3:5-7). Незабаром Сіон вкриється тріщинами, немов розоране поле борознами, а Єрусалим стане купою руїн (вірш 12).
У Бріт Хадаша, про ознаки кінця, попереджає Ісус Христос. "І будуть знамення в сонці, місяці та зірках" (Луки, 21:25, а; Синод. пер.). Вони супроводжують зневіру, точніше, "на землі народи будуть у тремтінні й розпачі" (вірш 25, б; пер. [Л.11; Л.14]) від астрономічних загрозливих ознак на небі, котрі трохи випередять ревіння морських хвиль, які високо здіймаються (вірш 25, в).
«Але в ті дні, після того горя (скорботи), сонце померкне, і місяць (не світитиме) не дасть свого світла» (Марка, 13:24). Потім втратять стійкість небесні тіла, " зорі спадатимуть з неба, і сили небесні порушаться" (вірш 25, пер. Івана Огієнка).
Затемнення світил уже бачив Йоханан в отриманому одкровенні [Л.17, стор. 547], «сонце стало темне, як той волосяний міх, а весь місяць став (червоним), наче кров» (Об'явлення, 6:12).
Усе перераховане вище зробить Ель Шаддай [Л.16]. Перетворить ясний день на темну ніч, а нічний морок – на яскраву зорю; розіллє бурхливі морські води по усій суші, зруйнує міста, спустошить землю (Ам.5:8, 9; пер. [Л.11]).
6. Горе в лахмітті, біда голяком (8:10)
Наступний вірш повертає нас до теми суду, розпочатої ще в уривку 8:2, 3. Амоц розвиває сюжет в традиціях старозавітних наві, передаючи пряму мову Бога.
«І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні в голосіння (похоронний плач), і на всі стегна спроваджу верету (у дрантя всіх одягну), а на всякую голову лисину, і вчиню це, немов та жалоба по одинакові (що не день, то сумний день!), і кінець же отого, немов гіркий день!» (8:10, пер. Івана Огієнка; у дужках текст з [Л.14]).
Старе прислів'я свідчить, "скільки не плакати, всіх сліз не виплакати". Через пригнічені духовний й тілесний стани, у дні Великого нещастя (Єр.4:6) ніхто не відзначає свят. Чути лише плач (Ам.5:16-18, 8:3, 10; Плач.2:5, 6; Іс.29:1-4), відчайдушні ридання в усіх країнах, немов на похоронах єдиного сина, продовжувача роду. Немає в них утішителя.
«На всіх майданах будуть плакати, й на всіх вулицях голоситимуть: Ой, горе, горе нам! Закличуть і землероба до плачу,– досвідчених плакальниць до голосіння" (Амоса, 5:16).
Зрозуміло, але до чого тут загадкова лисина "на всякую голову"? (8:10). Автори робіт [Л.8, 11, 13, 14] роз'яснюють загадку так, кожен єврей на знак жалоби брив голову. Усе ж її гоління заборонене, наприклад, священикам (Лев.21:5), такого не буде за часів (третього) єрусалимського храму (Єз.44:20); не брили голову жінки.
Ось чому в Ам.8:10 ідеться НЕ про гоління волосся на знак скорботи, а про лисину, тобто місце, де вилізло і не росте волосся. Насправді, не люди, а Сам Бог покладе пліш на кожну голову (вірш 10, б).
Йехезкейл підтверджує це пророцтво Амоца. «Тоді вони препояшуться вретіщем, і обійме їх трепет, і в усіх на обличчях буде сором, і в усіх на головах пліш» (Єзекіїль, 7:18, Синод. пер.). Справді, тоді "позаздрять плішиві лисим". У цій скорботі, не потрібно ні рвати на голові залишки волосся, ні голити її.

"Господь принесе біль на голови дочок Сіону (оголить тім'я), Господь
позбавить їх волосся" (Ісаї, 3:17, пер. [Л.13]).
У потерпілих почервоніють обличчя, як від сорому (Єз.7:18, Іс.13:8), випаде волосся (3:17), зламаються зуби (Плач.3:16), запаляться очі, висохне язик, згниє тіло (Зах14:12).
За роки великої загибелі (Єр.4:6) занепаде одяг, тому постраждалі змушені носити все, що попало (мал. 4). Замість широкого розшитого пояса, тонку мотузку, натомість просторого святкового одягу, чорні вузькі рубища (Іс.3:23). Здійсниться обіцянка Яхве Елохім, "у дрантя всіх одягну" (Ам.8:10, пер.
[Л.14]; вретище – "темне вбрання з грубої тканини", [Л.7, стор. 173]).
7. Голод (8:11, 12)
Майбутнє покарання, коли заплаче кожен житель (8:8), земля вкриється безліччю трупів (вірш 3), а ті, що вціліли, облисіють (вірш 10), доповниться масовим голодом (Йоіл.1:10-20, Іс.24:1-6, Об'явл.6:8).
Замість хліба, м'яса, молока,– полин, лобода та отруйна вода їжа і питво для людини. Так попереджає Той, Хто воздає за негідні справи, помисли, слова. «Я нагодую цей народ полином і напою їх отруйною водою!» (Єремії, 9:14, б).
Через тривалу нестачу продовольства, відсутність якісних води та повітря, всі ослабнуть (Ам.8:13, Плач.4:4-6). Заклякнуть від холоду, знесиляться хворобами, ізійдуть сльозами від пилу, що постійно висить у повітрі (Зах14:6, Об'явл.16:9). На жаль, не тільки в холоді, голоді, спразі біди їх, але в мовчанні Благословляючого.
«Наближаються дні,– каже Господь Бог,– коли Я пошлю на землю голод, і не тільки голод на їжу і воду, а й на спрагу почути слова Господні» (8:11, пер. [Л.13]).
Врешті-решт залишок лукавого, перелюбного, невірного роду цього, котрий вижив у небачених лихах періоду Великої скорботи, навернеться до Нього. Зрозуміє, не один хліб підтримує життя людини, а насичення Словом, пізнанням Благословенного й волі Його. Зазделегідь передбачено. "Не самим хлібом житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст" (Матвія, 4:4).
Сьогодні духовну їжу Спаситель задарма пропонує будь-кому, хто слухає Його. Амос же провидить гіркі дні (8:3, 10, 11), коли потерпілі самі марно шукають слова розради, підбадьорення, настанови від Джерела благословінь.
"Люди, які вціліли після катастрофи, ставитимуть серйозні запитання" [Л.22, стор. 1043] і підноситимуть гарячі молитви. Однак "Господь відповість на всі ці благання тишею – страшною безмовністю Божою" [Л.21, стор. 536], "втративши богоспілкування, віддалившись від свого Творця, людина сама ввергає себе в темряву" [Л.8].
«І бродитимуть від моря й до моря, поневіряючись з півночі до сходу, й шукаючи ГОСПОДНЬОГО слова, але не знайдуть» (8:12).
Ослабленим від голоду, спраги, спеки та холоду, пригніченим горем, неможливо втамувати тугу за Богом. Навіть якщо обійти всю землю, поневіряючись ("буквально: "ходити, похитуючись" [Л.10]) у темряві в пошуках істинного пророка з одкровенням від Нього; вони не знайдуть його (Пс.74:9, Єр.14:14).
«Бо постануть лжехристи та лжепророки і будуть чинити великі ознаки й чудеса, щоби звести (ввести в обман),
якщо вдасться, навіть і вибраних» (Матвія, 24:24).
8. Нужда змусить із калюжі пити (8:13, 14)
Уцілілі в стихійних лихах днів великої загибелі тануть від спраги (8:13). Автори [Л.12] припускають, із-за духовної, навпаки, коментатор [Л.10] вважає, від фізичної невгамованої потреби в питній воді. Третя думка, фізичної та духовної [Л.1, 6].
«Того дня будуть мліти від спраги гарні дівчата та юнаки» (8:13, "втрачатимуть свідомість", пер. [Л.13], "падатимуть без сил", [Л.14]).

нестачею якісної питної води (Йоіл.1:20, Єр.9:15) внаслідок падіння небесних тіл (Об'явл. 8:5-10).
Повсюдно виникнуть цунамі, заливаючи морською солоною водою суходіл, разом із річками, озерами, штучними водоймами.
Більше того, із-за багатоденних кислотних дощів, прісна вода стане отруйною (вірш 11), не придатною для пиття [Л.19]: кислою, теплою, гіркою, криваво-червоного кольору (16:4-6). Засохнуть пасовища, рослини зів'януть на вершинах гір (Ам.1:2).
Вціліли, їдять і не насичуються, п'ють й страждають від спраги. З якої причини Адонай Цеваот посилає нестерпно важкі випробування, наводить Велику загибель? На це важке запитання пророк відповідає.
«Господь, Бог наш, визначив нас на погибель (судив нам загинути) і дає нам пити воду з жовчю (напоїв нас водою отруйною) за те, що ми грішили перед Господом» (Єремії, 8:14, Синод. пер.; у дужках текст з [Л.14]).
Одкровення Йірмейа, справедливе в усі століття, апостол Павло підтверджує словами. "Адже заплата за гріх – смерть" (Римлян, 6:23, а; 2Пет.2:12-14). Нехтування Творця творінням Йоханан бачить у світі (Об'явл.16:9-11, 21), Амоц – у своєму народі:
«ті, котрі присягаються гріхом самарійським, кажучи: Свідок мені твій бог, Дане, або: Присягнись священною дорогою до Вірсавії! Усі вони впадуть, і більше не встануть» (8:14).
Під гріхом Самарії мається на увазі, очевидно [Л.4, 15], поклоніння сирійському божеству Ашима, що арамейською мовою означає "ім'я". Богом Дана наві іменує золотий телець, встановлений Єровоамом I (правитель 926-907 р.р. до Р.Х.) у місті Дан [Л.7, 15], це символ Яхве, він замінював ковчег Заповіту [Л.15]. Паломництво до Вірсавії священною дорогою відбувалося для язичницького поклоніння на висотах [Л.8].
За відступництво від Яхве і порушення Заповіту (Вих.20:2-5) ізраїльтяни загинуть (Ам.8:2, 3, 14; Ос.1:4), що сталося 722 року до Р.Х. [Л.3, 7]. Згодом, через багато років, "суворому суду Ізраїль піддав себе сам: іудеї накликали його на себе розп'яттям Ісуса" [Л.7, стор. 956].
У День Господній кінець настане для всього роду людського, котрий відвернувся від Бога (Соф.1:2, 3, 3:6, 8; Єр.25:29-33; Мт.24:14). "Суд спіткає всі народи землі ..." [Л.7, стор. 233]. "Божий суд буде супроводжуватися катаклізмами космічного масштабу" [Л.22, стор. 1043].
Хоча загибелі можна уникнути. «Нічия смерть Мені не до вподоби, - сповіщає Владика Господь, - Покайтеся і живіть!» (Єзекіїля, 18:32, пер. [Л.11]).
ЛІТЕРАТУРА
2. Даума Йохем. Шляхами Старого Заповіту. Т.5. Малі пророки.- Черкаси: Колоквіум, 2012.- 355 с.
3. Великий біблійний словник. - СПб.: Біблія для всіх, 2005. - 1 503 с.
4. Новий Біблійний коментар у 3 ч. Ч.2. Старий завіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії.- СПб.: Мирт, 2000.- 571 с.
5. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура.- Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004.- 2 201 с.
6. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. Під ред. Лопухіна О.П. Том 2.- Мінськ: Харвест, 2001.- 1 312 с.
7. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1 088 с.
8. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї по Книгу Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
9. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2 052 с.
10. Хоуард Джейкоб М. Майерс. Коментарі до книг Старого Заповіту. Том 17.- Одеса: Всесвітній союз баптистів, 1993.- 228 с.
11. Біблія. Новий Переклад на Російську Мову - Herrljunga, Sweden: Міжнародне Біблійне Товариство, 2007 - 1 228 с.
12. Перші й останні пророки.- Йерушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975.- 1 002 с.
13. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів.- М.: World Bible Translation Center, 2002.- 1150 с.
14. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне товариство, 2011. - 1 408 с.
15. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мирт, 2003. - 984 с.
16. Стаття №3 «День Господній».
17. Тлумачення новозавітних послань і Книги Одкровення. Гл. ред Харчлаа.- Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990.- 598 с.
18. Стаття № 4 «Час великої скорботи».
19. Стаття №6 «Страти єгипетські і Друге пришестя Ісуса Христа».
20. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Заповіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015.- 1856 с.
21. Коментарі до Старого і Нового Завітів - Мінськ: Фонд «Лютеранська культурна спадщина», 2007. - 832 с.
22. Слов'янський біблійний коментар - Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016. - 1840 с.
23. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Старий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2009. - 1142 с.
24. Словник біблійних образів. - СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1423 с.