гори, і розпадаються долини, наче віск від вогню, і як
1. Вступ
Про наві Авакума, євр. Хаваккук (означає "той, що охоплює"), відомо небагато. Родом з Іудеї, сучасник Єремії, Софонії, Наума; можливо проповідував, брав участь у храмовому літургійному співі як левит. Отримав і записав пророче видіння, вирізнявся глибокими релігійними переконаннями й поетичним даром [Л.1-8].
Час написання книги. Очевидно, в епоху правління іудейських царів Манасії, Йосії або Іоакима, тобто, в VII столітті до Р.Х. З трьох точніших дат виголошення пророцтв, найімовірнішою вважають 606-604 роки, приблизно, в момент перемоги Навуходоносора над єгиптянами в бою під Кархемісом у 605 році [Л.6, 7, 10, 19] або в 609 р., рік смерті царя Йосії [Л.3]. Хоча є інші думки про пізнішу дату створення манускрипту [Л.2, 4, 8].
Деякі богослови припускають, третій розділ написаний у IV столітті іншим автором, посилаючись на виявлені серед Кумранських рукописів коментарі на працю Хаваккука з тлумаченнями лише перших двох розділів.
Композиція третього розділу. 1. Вступ, що містить напис (3:1), ставлення наві до звістки від Господа (3:2).
2. Виклад головної теми – Богоявлення:
а) шехина (3:3, 4);
б) наслідки (3:5-11, 15);
в) мета відвідування (3:12-14).
3. Висновок про реакцію автора на отримане видіння (3:16-19).
Головна тема. Явлення Творця творінню, в контексті втручання в людську історію для покарання, особистого пришестя, встановлення Свого царства.
Мета написання. Клопотати перед Яхве Елохім стосовно милості, висловити відданість Йому, подяку за майбутній порятунок.
Зміст. Страшна звістка (1:1) спонукала Аввакума звернутися до Адоная з палкою молитвою, він надав їй поетичної форми псалма. У цій пісні, подібно до Давида в псалмі 18 (вірші 8-16), провидець розповідає про грізну теофанію (3:3-5), яка викликає страх, прохання милосердя (3:2).
Богоявлення супроводжується землетрусом, руйнуванням гір, осіданням пагорбів, ревом безодні, високими морськими хвилями, потоками води, що набігають на суходіл, палючим вітром, виразкою, зупинкою сонця й місяця (3:5-11, 15). Стихійні лиха є покаранням вождям та народам, порятунком юдеїв, прологом до Царства помазаника Божого (3:12-14).
Фізіологічні наслідки Дня гніву Ель Шаддай, коли нехтується населення землі, пророк почув, побачив й відчув на собі (3:16). В ту пору не зацвітуть дерева, зникнуть плоди у виноградниках, поля не дадуть хліб, загине дрібна та велика худоба (3:17). Однак навіть в таких надзвичайно важких обставинах наві пропонує радіти Господу, сподіватись на спасіння Його (3:18, 19).
Проблеми тлумачення. Розділ 3 містить міфопоетичний текст з елементами хананейської та вавилонської міфологій або реальне видіння. Чи треба відносити Богоявлення до виходу євреїв з Єгипту або моменту повернення іудеїв з Вавилону, чи до більш віддаленої епохи.
2. Теофанія (3:1-4)
Біблійні пророки стверджують, настане час і Елоах відвідає землю (Єр.31:2), перебуватиме в Йерушалаїмі, на горі Морія, у Храмі (Йоіл.4:17, Соф.1:8-12, 3:15, Зах.2:10-13, 8:3). Саме так й станеться, бо "Писання не може бути порушене" (Івана, 10:35, б).
Усе ж Йірмейа, Йоейл, Зехарйя майже нічого не повідомляють стосовно самого Богоявлення, а Цефанйя говорить винятково про нищення, руйнування, горе в День Господній (Соф.1:14-18), загибель тваринного світу та людей (вірші 2, 3).
Хаваккук заповнює вказану прогалину, присвятивши значну частину книги розповіді щодо звісткі (1:1) грандіозного явлення Адонай Цеваот творінню (3:3-12). Приголомшливе одкровення, отримане від Нього, спонукає наві молитися.
«Молитва пророка Аввакума для мінорного співу (на шигйонот). ГОСПОДИ, я почув вістку про Тебе, і мені стало страшно! ГОСПОДИ, оживи (у найближчі роки) Свою справу за наших днів! У наші (найближчі) роки яви Себе і в гніві Своїм згадай про милосердя!» (3:1, 2; у дужках текст з [Л.9]).
Точне значення слова «шигйонот» невідоме, імовірно, його можна віднести до співу [Л.6]. Якщо музично-богослужбовий термін походить від аккадського слова shigu, тоді він позначає форму плачу [Л.10], "на мелодію плачів", пер. [Л.23].
Зазначене припущення добре вписується в текст вірша 2,– переляк тайновидця від отриманої грізної вістки. Припускається, тут повідомлення від Йахве щодо знищення нечестивого Вавилона [Л.4, 6]. Ні, це спрощене тлумачення суперечить словам "в гніві Своїм згадай про милосердя!" (3:2, «Але в гніві згадай і прояви до нас милість», пер. [Л.11]).
Крім того, в ту пору загибелі Вавилонської імперії історики НЕ зафіксували перипетій, описаних у 3:6-12. Зі згаданих причин багато коментаторів, наприклад [Л.1, 3, 18], відносять уривок 3-9 до більш віддаленого минулого,– виходу євреїв із Єгипту. А саме, перехід з Синайського півострова (вірші 3, 4), страти (уривок 5), шлях у пустелі (вірш 6), перехід через море і річку Йордан (тексти 8-10).
Але в 3:2, подальших віршах, ідеться не стільки щодо євреїв Виходу, єгиптян або халдеїв, скільки за прийдешній Йом Адонай, трагічну долю народів в усьому світі [Л.12, 13]. "Грандіозність майбутнього явлення Бога перевершує досвід Ізраїлю на горі Синай, і наприкінці часів матиме загальне, а не тільки національне значення" [Л.19, стор. 506], адже написано.
"Бог від Фемана гряде (прийде) і Святий – від гори Фаран. Покрила небеса (небо) велич Його, і славою Його наповнилася земля. Блиск (сяйво) її – як сонячне світло; від руки Його промені (у англ. пер. "роги" [Л.18]), і тут (там) тайник Його (слави) сили!" (3:3, 4, Синод. пер.; у дужках текст з [Л.9]).
Згідно з видіння (1:1), планета наповниться сяйвом слави Йахве Елохім, здригнеться (3:6), як у давнину. "Коли слава Господа проходила перед Мойсеєм, або займала місце у святині скинії та храму, або залишала храм у видінні Єзекіїля, під вагою слави здригалися самі основи землі" [Л.22, стор. 1237].
3. Міфопоетичний гімн?
Автори роботи [Л.10] вважають, уривок 3:3-19 містить запозичені мотиви відомих літературних творів, має схожість з вавилонським епосом «Енума Еліш». Аввакум "переплітає між собою елементи вавилонської та хананейської міфології в цьому гімні" (стор. 921).
Зазначене судження позбавлене логіки. Навіщо тайновидцю використовувати елементи язичницької міфології? якщо він передає слухачам одкровення безпосередньо від Яхве. По-друге, що це за міфопоетичний текст? який насичений взаємопов'язаними і взаємообумовленими подіями, містить суцільно реальні, не вигадані подробиці.
Також не можна погодитись з думкою авторів [Л.6], зокрема, про текст 3:4,– його "можна сприйняти лише як образ – барвистий і поетичний" (стор. 525).НІ. Вірш 4, третій розділ, уся книга це "Пророцтво , яке отримав пророк Аввакум у відінні" (1:1).
Він спостерігав щось реальне, правда, вельми важке для сприйняття, викладу, розуміння його співвітчизниками, навіть тими, хто живе в останній період існування роду цього. Тому Господь попереджає нас, «ви будете вкрай здивовані (приголомшені), бо Я зроблю у ваші дні таке, чому б ви ніколи не повірили, якби вам розповідали про це» (1:5, пер. [Л.21]).
За допомогою Духа Святого спробуємо розібратись в дивовижному пророцтві Хаваккука, вдумаємося в його ефектні загадкові образи. Вникнемо у фізичну сутність приголомшливої теофанії, для чого скористаємось гіпотезою, викладеною в роботі [Л.14].
В статті стверджується, "ознака (знамення) Сина Людського на небі" (Матвія, 24:30) це радіант метеорного потоку. Невелика область небесної сфери, з якої виходять усі видимі і продовжені назад яскраві сліди (треки) метеорних тіл, що випаровуються в атмосфері (мал. 1).Пророк бачить шехіну,– небо вкриє сяйво Елоах, від Його величі померкне місяць; уся земля буде охоплена славою Його, її промені подібні сонячному світлу (Авв.3:3, 4).
У згаданих віршах, слова: "велич", "промені", "як сонячне світло", є синонімами, оскільки слава "означає сліпуче сяйво, що знаменує присутність Бога" [Л.15, стор. 70; Л.11, стор. 68]. "Слава, що являється людям, – образ Божої трансцендентності. Вона викликає трепет і жах ..." [Л.22, стор. 1088].
Незвичайне нічне світило із зенітним годинниковим числом ZHR > 10 000 випускає промені (букв. "роги"), як справжнє сонце вдень. Цефанйа називає його світильником Яхве (Соф.1:12). Темну пляму в центрі, наче з неї вилітають яскраві метеори, вони ж, промені від руки Бога небесних воїнств, Хаваккук іменує "таємниця (схованка) Його сили" (3:4).
«Отвір» астрономічного феномена наві сприймають немов сагайдак Адоная, "як відкритий гріб" (Єремії, 5:16); немов піхви для меча Небесного Воїна, "він туди уже не повернеться" (Єзекіїля, 21:3-10); начебто чавило (Іс.63:1-6). У Новому Завіті, радіант називається ознака на небі (Мт.24:30), давильня гніву (Об'явл.19:15), "знамення отвору на небі" (Дидахе, 16:6).
Характеристику невідомого радіанту і незрозумілої природної катастрофи, що супроводжуватиме його, біблійні пророки, фактично, заміщають теофанією. Але описують саме властивості й вплив небаченого раніше замінюваного явища, як у найдавнішому жанрі загадки [Л.2, стор. 480].
Оазис Едомської пустелі Феман (євр. "Тейман") і гора Фаран ("Паран") розташовані на півдні від Єрусалима [Л.1, 2, 4, 5]. У День Господній, "таємниця Його сили" (Авв3:4), заливаючи небо багрянцем, закриваючи червоними ризами Йахве Цеваот (Іс.63:1), матиме кульмінацію саме в південній частині нічного небосхилу. Над Тейманом та горою Паран, територією стародавнього Едому (Авв.3:3).
4. Наслідки Богоявлення для землі (3:5)
Чи становитиме небезпеку радіант метеорного потоку в Йом Адонай ? Безсумнівно, оскільки небачена кіннота від меж півночі мчить швидше за барсів, спритніше за вовків у темряві. Вовча зграя перевертнів оточує з усіх боків, летить наче орел, який каменем падає на здобич.
Адже обмолочувати землю будуть не метеори мікронних розмірів, а великі метеороїди та астероїди. Так зіткнення з нашою планетою космічного тіла еквівалентним діаметром біля 15 кілометрів спричинить катастрофу глобального масштабу.
Зокрема, миттєве виникнення надзвукової ударної хвилі з розпечених газів, мінерального пилу, піску. Так само, до віддалених трагічних наслідків: хвороб, епідемій, голоду, смерті. Близькі одна одній перипетії відкрилися пророкові у зворотній хронології, подібно до Йоейла (Йоіл.2:28-31), Амоса (Ам.8:8, 9), Йоханана (Об'явл.6:12, 13). Хаваккук бачить.
«Перед Ним йде моровиця ("хвороба смертельна", пер. [Л.23]), а слідом за Ним ("пекучий вітер", Синод. пер.) палаючий вогонь» (3:5, "Перед Ним іде мор, і полум'я виходить по стопах Його", пер. [Л.9], буквально, "жар, що спалює" [Л.6]).
Температура пекучого вітру, палаючого вогню, "жару, що спалює",– до 700 000 °С. Тому провидець попереджає, "народи працюють для вогню" (2:13, "вогонь зруйнує все, що побудували ці люди", пер. [Л.11]).
Йешайа, перераховуючи наслідки теофанії, котра викликає страх, бачить бурю, вихор, полум'я "пожираючого вогню" (Ісаї, 29:6, 1:1), він перетворить квітучу весняну землю на чорний спустошений степ (Йоіл.2:3).
Пекучий вітер з видінь Аввакума (3:5) та Єремії (4:11) це "нищивний вітер" у псалмі Давида (Пс.11:6), викликаний дощем метеорних тіл з вогню, сірки, жаріючого вугілля. По-наковому, потужна ударна хвиля, що руйнує гори й трощить скелі, "але не у вітрі ГОСПОДЬ" (1Царів, 19:11).
Ще одному наві відкрилося схоже, але більш розгорнуте бачення Богоявлення. «Бо ось, прийде Господь у вогні, і колісниці Його – як вихор (Його армії в хмарах пилу), щоб вилити гнів Свій з люттю (покарати їх полум'ям вогню) і прещення Своє з палаючим вогнем » (Ісаї, 66:15, Синод. пер.; у дужках текст з [Л.11]).
Уцілілі від палаючого вогню Адоная будуть покарані "хворобами смертельними" (Авв.3:5, пер. [Л.23]), цебто, моровицею: чумою, тифом, холерою, малярією, сибірською виразкою, дизентерією, інше [Л.17].
5. Сейсмичні коливання (3:6, 7)
Газо-пилову ударну хвилю викличе дуже сильний імпакт, цей удар із космосу струсоне планету. Викличе деформацію земної кори, горизонтальні та вертикальні зсуви континентальних мас, які супроводжуються зміщеннями літосферних плит [Л.16].
В землю проваляться будинки, вулиці, дороги, мости, дерева, озера, водосховища, русла річок. За твердженням Ісаї, земля зрушиться зі свого місця, коли Ель Шаддай сколихне небо "в день Його палкого (палаючого) гніву" (Ісаї, 13:13). Нахум, називаючи нашу планету "всесвітом", так оповідає про бачення загадкової теофанії, що вражає уяву (Наум.1:1-6).
«Перед Ним тремтять (стрясаються) гори, і тануть узгір'я (пагорби). Від Його присутності хитається (коливається, тремтить, здіймається) земля та Всесвіт,– у страху (тремтять) всі його мешканці» (вірш 5, у дужках, інші переклади). У подібних виразах описують Богоявлення Міхей (1:3, 4) та Ісая (40:3-5).
Одним із результатів відвідин землі Йахве Цеваот, пророк називає грім й землетрус (29:6, 24:18-20). Про останню подію повідомляють Міха (1:2-4), Йірмейя (4:24), Йехезкейл (38:19, 20), Йоейл (2:10, 3:16), Хаггай (Агг.2:6), Давид (Пс.18:8-12), Господь Ісус Христос (Лк.21:11), Іоханан (Об'явл.16:18).
Хаваккук теж пророкує сильні сейсмічні коливання, супроводжувані дивним небувалим тремтінням тіл у населення.
"Він став і похитнув землю; поглянув (глянув), і у тремтіння привів народи ("затремтіли народи всіх країн"); вікові (стародавні) гори розпалися (зруйнувались), первісні ("стародавні") пагорби обпали ("осіли"); шляхи Його вічні" (3:6, Синод. пер.; у дужках текст із [Л. 9], в лапках – з [Л. 11].
Слова "став", "похитнув", "глянув" слугують метафорами, як одним з основних давніх художніх засобів виразності, зокрема таким, що лежить в основі загадок. Інакше треба визнати, у Бога є ноги, очі, руки, тобто, якась тілесна форма, яку заперечують євреї [Л.10, стор. 596]. Отже, населення всіх країн затріпоче НЕ від вигляду Його; можливо, через страх перед природним лихом?
НІ. Навпаки, від фізичного ефекту резонансу зовнішніх і внутрішніх органів під впливом інфразвукових коливань землі, води, повітря [Л.17]. Тремтіти будуть не тільки люди (вірш 3:6), а й риби, птахи, звірі, плазуни (Єз.38:20). Нечестиві взяли гору над праведними, тому Велика скорбота вразить усі народи.
«Я бачив горе (у біді) в ефіопськіх поселеннях (Кушана). Тремтять (здригаються завіси шатрів землі Мідйан) у розгубленості мідіянські намети» (3:7; у дужках текст з [Л.9]).
Тайновидець бачить наслідки підземних поштовхів, вони стрясають завіси шатрів у південних степах Мідйан. Горе оселилося в поселеннях Кушана, у даному тексті, очевидно, кочове плем'я на півдні [Л.10]. Нахлинули лиха, здійсниться обіцянка Йахве Елохім. «Я цілковито знищу з поверхні землі все,– говорить ГОСПОДЬ!» (Софонії, 1:2, "Я зруйную все на землі", пер. [Л.11]).
Автори роботи [Л.6] припускають. "Природні катаклізми, описувані пророком, є образ катаклізмів історичних" (стор. 524). Однак це судження голослівне, воно не підтверджується ні доказами авторів, ні історичними фактами.
6. Горе як море, берегів не видно (3:8, 9)
Пророк переводить погляд із землі на річкові та морські води, вони теж зазнають сильного впливу гніву Небесного Воїна в день обурення Його.
«Хіба Ти прогнівався на річки, Господи? Хіба Ти прогнівався на потоки (вод)? Хіба Ти прогнівався на море, що сів на Своїх коней і на Свої переможні колісниці» (3:8, пер. [Л.21]; "коли мчав стрімголов на конях Своїх, на колісницях переможця?", пер. [Л.23]).
Гнів, обурення, лють не просто слова, що виражають сильні почуття, зовсім ні. Біблійні наві мали на увазі прояви теофанії, падіння Його знарядь гніву з небес, житла Бога (2Пар.30:27). А саме, язикі полум'я, вогонь, жаріюче вугілля, град, стріли, списи, сірка, іскри (Пс.11:6, 18:13-15, Авв.3:11).
Виникнуть: 1) сяйво радіанту метеорного потоку (3:3, 4); 2) палаючий вогонь (вірш 5, "пекучий вітер", Синод. пер.),– ударна хвиля з температурою в десятки й сотні тисяч градусів; 3) тряска суходолу і тремтіння тіл мешканців (3:6, 16); 4) руйнування гір, осідання пагорбів (вірш 6); 5) високі морські хвилі (3:8, 10), які заллють майше увесь суходіл. Згодом, повертаючись до морів, потоки води розітнуть грунт (вірш 9), він перестане плодоносити (вірш 17).
Риторичні запитання, їх провидець ставить Адонаю (3:8), не потребують відповідей. Його обурення й гнів (буквально, "гаряче дихання") спрямовані не стільки на природу, скільки на людину. Бо «ГОСПОДЬ висуває судовий позов проти мешканців землі,– адже немає ані правди (істини), ані милосердя (любові), ані пізнання Бога» (Осії, 4:1-3).
Тому Вседержитель обіцяє. "Я покараю світ за зло, і нечестивих,– за їхні злочини" (Ісаї, 13:11). У чому конкретно фізично виразиться Його гнів на річки, обурення на потоки, лють на море? Нахум відповідає, "воно висохне, обміліють усі ріки" (Наума, 1:4). Але з якої причини?
Глобальний землетрус (Авв.3:6, Наум.1:5, Об'явл.16:18), спричинений імпактом з неба, деформацією кори та масштабними зсувами континентальних мас [Л.16], змінить мега- і макрорельєфи ВСІЄЇ планети, зробить іншою будову її поверхні.
Із зазначеної причини пересохнуть русла багатьох річок (Об'явл.16:12, Іс.19:5-7, Єз.30:12), висохнуть струмки, колишні джерела (Іс.42:15, Пс.107:33). В океанах, морях, будь-якій великій водоймі раптово піднімуться височезні люті хвилі (Авв.3:10, Лк.21:25).
Загадковими кіньми й колісницями Ель Шаддай, вони скакатимуть під час явлення Його (Авв.3:8), наві називає масивні космічні об'єкти, вочевидь,"образ колісниці служить показником швидкості пересування" [Л.22]. У давнину вважали, небесні (обожнені) тіла переміщаються по небосхилу на конях або колісницях [Л.10, стор. 459].
Пророк бачить ще один катастрофічний наслідок Богоявлення для природи.
«Ти підняв (натягнув) Свій лук, давши стрілам клятвений наказ (стрілами сагайдак наповнив). Ти розсік (розверз) землю ріками» (3:9, у дужках текст з [Л. 20]).
"Остання фраза у вірші 9: Ти потоками розсік землю – у цьому контексті є знову-таки поетичний образ або метафора" [Л.6], геть не буквальне стихійне лихо. Але чи правильне таке тлумачення вірша 9?
7. З такої води не вийдеш сухим (3:10)
Незважаючи на деякі різночитання в перекладах вірша 9, зрозуміло, Хаваккук славить Яхве як Воїна, що виконує обіцянки. Його озброєння включає лук-радіант, у його центрі є сагайдак, наповнений стрілами (3:9) метеорних тіл й сяючими списами (вірш 11) болідів. Там же, блискучий меч метеороїдів, його особливість, він НЕ повертається в піхви свої (Єз.21:3-5, Іс.66:16).
Якими "поетичними" [Л.6] річками води (Авв.3:9) Адонай Цеваот розсік (т.зв. «пророчий минулий час») землю? З вірша 10 стає зрозуміло звідки ріки візьмуться.
«Побачивши Тебе, захитались гори (здригалися вершини), ринули води потопу (води відступили від суходолу), подала свій голос (вода морська зареврівела) безодня, високо піднімаючи свої руки (хвилі)» (3:10, у дужках текст з [Л. 11]).
"Вода відігравала важливу роль у космології Стародавнього світу, де море асоціювалося з первозданними водами хаосу, позначеними в Бут.1:2 терміном безодня" [Л.22, стор. 161], євр. «техом», буквально, «глибина».
Перед тим, як ринуть "води потопу" (Авв.3:10), на небі виникнуть промені загадкового радіанту, "там таємниця (схованка) Його сили" (вірш 4, б). Астрономічний феномен сяє наче нічне сонце, що знаменує присутність Бога (вірш 4, а), величі й слави Його (3:3). Побачивши шехіну, затремтять гори (вірш 10), віковічні скелі розколються, а відвічні пагорби осядуть (вірш 6).
Великий небувалий землетрус, він хитає гори, руйнує вершини, провалює пагорби, стане причиною численних цунамі і мегацунамі, гігантських ревучих хвиль (мал. 2). Навіть під лежачий камінь затече вода.Господь Ісус Христос попереджає, «народи будуть у трепеті й розпачі від реву морських хвиль» (Луки, 21:25, пер. [Л.21] ). Тому необхідно тікати в гори (Мт.24:16-18), бо море увірветься в міста поблизу Середземного моря, затопить Іудею, Самарію, Галілею [Л.16].
Очевидно, наві помиляється, стверджуючи, спочатку води відступлять (??)
Слідом за землетрусом, перед появою цунамі, вода на кілька кілометрів відійде від узбережжя, адже берег часто потрапляє в западину хвилі (відстань між верхівками хвиль 100 ... 300 км).
Потужний відлив оголить морське дно, "основи Всесвіту" (2Сам.22:16). Надалі з величезною швидкістю від 500 км/год до 1 000 км/год нахлинуть гравітаційні хвилі. Вони високо піднімають "руки" свої (Авв.3:10), "підносятся до неба й знову опускаються у безодню" (Псалми, 107:26). Згідно зі старим прислів'ям, "нанесе горя з бурхливого моря".
Людина, нехай далека від узбережжя, жахнеться, почувши наче ревіння розлюченого звіра, побачивши високий водяний вал, що стрімко набігає на сушу (вірш 10). «І реве він на нього того дня ревом моря; і (хто) погляне на землю, то ось – темрява лиха ...» (Ісаї, 5:30, пер. [Л.9]).
На мілководному шельфі швидкість цунамі падає до 50 км/год, але, через гальмування, різко зростає її висота (до 1 000 метрів). Величезні злісні хвилі обрушаться на берег з сильним шумом, ревом, гулом,– "подала свій голос безодня" (Авв.3:10).
Морська вода, змітаючи все на своєму шляху, проникне вглиб континентів на сотні й тисячі кілометрів. Змиє руїни міст, втопить острови, ззаллє території майже всіх країн на "сто п'ятдесят днів" (Буття, 7:24). Пізніше води повернуться в океани та моря, бурхливими річками розсікаючи землю (вірш 9) протягом 7-и місяців [Л.16]. На місці тимчасових морів залишаться океани бруду.
8. Наслідки Богоявлення для неба (3:11)
Піднімаючи погляд угору, пророк бачить щось неймовірне, це природне дивовижне явище може вразити будь-яку людину в усі епохи. Слід і нам відгадати подібну загадку, "двоє стоять, інші летять" .
«Сонце і місяць застигли ("зупинилися на місці своєму", Синод. пер.) на небесах, коли побачили Твої сяючі стріли і блиск Твоїх блискучих списів» (3:11, пер. [Л.21]).
Перша ж думка, яка спадає на думку під час читання вірша 11, "ЦЬОГО НЕ МОЖЕ БУТИ!". Наша зірка летить у космічному просторі навколо центру Галактики з величезною швидкістю (близько 217 кілометрів на секунду, прискорення вільного падіння 274 м/сек²).
Якщо Сонце, Місяць, Земля зупиняться (з якої причини??), неминуче загине життя в будь-яких високоорганізованих формах; чого не сталося за днів Єгошуа бин-Нуна (Іс.Нав.10:13). Крім того, Аввакум отримав одкровення від Самого Творця всесвіту, воно НЕ може містити помилки або неточності (Ів.17:17).
Очевидно, у виразі "сонце й місяць застигли ("зупинились", пер. [Л.20]) на місці" (Аввакума, 3:11) мається на увазі протистояння, по-науковому, "сизигія". Коли в повний місяць обидва світила видно на протилежних горизонтах (аспект "опозиція") одночасно [Л.10, стор. 251].
В опозиції вигляд космічних тіл спотворюється рефракцією земної атмосфери, унаслідок чого місяць ще видно через деякий час після того, як він зайшов, а нашу зірку можна побачити ще за кілька хвилин до її реального сходу. Як написано. «Сонце і місяць зупинилися на місці своєму ...» (3:11, Синод. пер.).
Унаслідок сяйва радіанта з "сяючих стріл" та "блискучих списів" (вырш 11, пер. [Л.21]), ослабне світло місяченька, що заходить, сонечка, яке сходить, а також незліченних зірок. Прийдешні катаклізми провидить Йешайа. «Зірки небесні і світила не дають від себе світла; сонце тьмяніє при сході своєму, і місяць не сяє світлом своїм» (Ісаї, 13:10, Синод. пер.).
Іншими словами, астрономічні об'єкти буде видно, але без притаманного їм яскравого світла (Йоіл.2:10). На що вказується у вірші Авв. 3:11, а. «Місяць і сонце втратили свій блиск, перестали світити, бачачи яскраві спалахи блискавок Твоїх» (пер. [Л.11]). Зрештою, із-за сизигії, небесні тіла, на деякий час, наче зупиняться на місцях своїх.
Дехто вважає, причина яскравих спалахів – іскрові розряди скупченої статичної атмосферної електрики [Л. 6, 8, 11], хоча написано. «Ці блискавки були подібні до списів і стріл, що летять у просторі» (3:11, б; пер. [Л.11]).
Подібність ще НЕ означає тотожність, проте, вважається. "Під стрілами, які випускає Яхве, зазвичай маються на увазі блискавки" [Л.10, стор. 594]. "Стріла часто явно або неявно порівнюється з блискавкою" [ Л.22, стор. 1165]. Але в оригіналі вірша 11 метальне знаряддя Ель Шаддай, яке летить у просторі, не називається блискавкою.
Миттєві спалахи не вважають есхатологічними іскровими розрядами ні Зехарйа (Зах.9:14, написано "наче блискавки"), ні Ісус Христос (Лк.17:24, грецьке "astrape" означає сяйво). Спалахи блискавок виглядають немов ламані лінії із зигзагоподібними відгалуженнями (мал.3). Сліди ж "сяючих стріл" невеликих метеорів і "блискучих списів" болідів є ПРЯМІ (малюнки 1 та 4, б).
Яскраві прямолінійні сліди-треки метеорних тіл з'являються високо вгорі, тому пророк називає їх стрілами та списами БОГА (3:12), променями-рогами зі схованки Його сили (вірш 4). Єгошуа іменує масивні небесні тіла "велике каміння" (Іс.Нав.10:11), Йешайа – язик Яхве (Іс.30:27), Зехарйа називає стрілами Його (Зах.9:14), Іоханан – зіркою (Об'явл.8:10, 9:1).
9. Покарання і порятунок (3:12, 13)
Переказуючи видіння загадкової масштабної теофанії, її жахливих фізичних наслідків для геосфери, гідросфери, атмосфери, наві констатує.
«У Своєму гніві ступаєш по землі,– в обуренні (люті) караєш ("топчеш", пер. [Л.20]; буквально, "молотиш" [Л.1], "змолочуєш" [Л.3]) народи» (3:12).
До Хаваккука схоже одкровення щодо майбутнього грандіозного Богоявлення отримав Давид, виклавши його в псалмі.
«Земля тряслася (затремтіла земля, здригнулася), дощенту гори тремтіли (похитнулися й основи гір) – так розгнівався Господь. Диміли Його ніздрі, з рота рвалося всепожираюче полум'я і вогняні іскри розліталися (сипалося від Нього жаріюче вугілля). І небо розірвавши Господь спустився ...
Його сліпуче сяйво розпорювало хмари (від сяйва перед Ним розгорялося жаріюче вугілля), гримнув град і блискавки схрестилися ...Від Його вогняного, гнівного дихання дно (підвалини світу) океану оголилось, і відкрилося підгрунтя землі ...» (Псалми, 17:8-16, пер. [Л.11]; у дужках текст з [Л.21]).
У зв'язку з теофанією, яка викликає почуття жаху, Нахум ставить 2-а риторичних запитання, вони припускають єдину можливу відповідь: НІ ОДНА людина не зможе витримати катастрофічноїо появи Всемогутнього (Наум.1:1-6).
«Хто може встояти перед Його гнівом,– хто (витримає) виступить проти Його обурення? Його гнів розливається
вогнем,– перед Ним розпадаються скелі» (вірш 6, "Лють Його, як лава, рікою виливається, перед Ним скелі руйнуються", пер. [Л.23]).
Точно так. Від г ніву (буквально, означає "гарячий подих") Небесного Воїна розколюються віковічні гори та осядуть відвічні
пагорби (Авв.3:6; Іс.40:4, Єз.38:20). Зареве безодня, високо піднімаючі хвилі (Авв.3:10; Лк.21:25); сонце і місяць втратять блиск (Авв.3:11; Іс.13:10); висохнуть русла річок (Авв.3:8; Іс.19:5-7, Єз.30:12).
В обмолочених країнах загине безліч жителів (Авв.3:7; Соф.1:2-18, 3:6-8, Іс.1:9, 24:6, Об'явл.6:8, 8:9-11, 9:18), їхні сухі кістки вкриють поверхню землі. Утім "Бог не постійно гнівається ... любить виявляти милосердя" (Міхея, 7:18). Пророк, клопочучи про милість Божу для юдеїв, сприймає покарання (Авв.1:2-4), як порятунок.
«Ти прийшов, щоб визволити Свій народ, врятувати Своїх обраних (щоб вести до перемоги Тобою обраного царя). Ти вбив главу дому беззаконня (кожної безчесної сім'ї від найменших до найвидатніших у країні), оголивши його з голови до п'ят» (3:13, пер. [Л.21]; у дужках текст з [Л.11]).
Йірмейа, з болем вигукуючи. "О, горе! великий (страшний) той день, не було подібного до нього; це - лихоліття (час страждань) для Якова" (Єремії, 30:7, Синод. пер.), утішає одноплемінників, "але він буде врятований від нього", точніше, "у ньому ж його порятунок", пер. [Л.9].
В ті тяжкі роки настане відродження Ерец Йісраель, після закінчення покарання кожної безчесної сім'ї (Авв.3:13), вигнання зла із Яакова, прощення гріхів, укладення вічного заповіту (Рим.11:26, 27, Єр.32:37-42).
Якого обраного царя (Авв.3:13, букв. "Помазанник" [Л.23]) Яхве Елохім поведе до перемоги? З вірша Соф.3:15 та його аналізу [Л.13], випливає, йдеться про Йегошуа ха Машіах, "Помазаний, Месія, Христос" [Л.23]. Апостол Павло називає Його Визволитель (Рим.11:26). Йешайа іменує Машіаха Викупитель (Іс.59:20), а також, сильний Бог, Отець вічності, Владика світу (9:6), Цар (32:1), праведний Слуга (53:11).
10. Ель Шаддай (3:14, 15)
«Посохом Мойсея Ти зупинив солдатів ворога, які, подібно до грози, прийшли битися проти нас. Вони думали, що нас перемогти так само легко, як таємно бідняка пограбувати» (3:14; пер. [Л.11]).
Буквальні переклади частини вірша 14, "Ти пронижеш ватажка його орд його ж списом ..." [Л.20] або "... коли його воїни, як вихор, кинулися, щоб розбити нас" [Л.21] відрізняються від наведеного вище. Проте, думка наві зрозуміла, Бог Авраама, Іцхака, Йаакова завжди з ам Йісраель, Він сильний захистити його від ворогів, "врятувати Своїх обраних" (3:13, пер. [Л.21]).
Яка подія мається на увазі? Автори роботи [Л.6] пишуть, категорія часу і зміст вірша 14 "не дозволяє віднести його до якоїсь конкретної події в Історії Ізраїлю". Вірно. «Адже видіння стосується визначеного (у майбутньому) часу,– воно провіщає, що станеться в кінці, і (неодмінно збудеться) не обмане» (2:3, а; у дужках текст із [Л.11]).
З урахуванням закінченої в смисловому відношенні попередньої частини глави 3, можна припустити, тайновидець говорить про віддалене майбутнє. Збройне зіткнення ізраїльтян із сусідами, про нього розповідає інший пророк у контексті подій Дня Господнього (Йоіл.4:9-14).
У той час навколишні народи, дивлячись на Йісраель, який лежить в руїнах, вважатимуть його легкою здобиччю, "як таємно проковтнути убогого" (Авв.3:14), забувши про Всемогутнього, що охороняє його. Він зупинить солдатів ворога, котрі, в сум'ятті, направили зброю один проти одного та своїх вождів. "Ти прошив голови його можновладців їхніми ж списами" (3:14).
Це міркування, щодо війни проти Єрусалима й плачевний її результат для нападників підтверджує паралельне пророцтво. «І буде того дня (тобто, у "ГОСПОДНІЙ День", вірш 14:1): станеться між ними велике сум'яття від Господа, так що один схопить руку іншого, і ("битимуться один з одним", пер. [Л.20]) підніметься рука його на руку ближнього його» (Захарії, 14:13, Синод. пер.).
Могутність Йахве Елохім поширюється на підвладний Йому світ, на все творіння, зокрема, й гідросферу.
«Твоїми кіньми Ти топчеш море, здіймаючи шумовиння великих вод» (3:15; "спінюючи великі води", пер. [Л.21], "коней Своїх Ти провів через море, від них сколихнулися великі води" [Л.11]).
"У вірші 15 згадується славний перехід через Червоне море (Вих.14)" [Л.24, стор. 1097]. "У вірші 15 – очевидне посилання на те, що сталося при переході євреїв через Червоне море" [Л.6], дивіться також роботи [Л.3, 4, 18, 19].
НІ. Цілком не посилання на давно минулу подію, у кращому разі, алюзія. Води Чермного моря не сколихнулися, а розпались (Вих.14:16), повністю розділились сильним вітром зі сходу, який дув усю ніч (вірш 21), зовсім НЕ кіньми Адоная небесних воїнств (мал. 5).
Та й мілке Очеретяне море це не "безодня великих вод" (Синод. пер.).
Уривок 3:15 відноситься до видіння МАЙБУТНЬОГО таємничого Богоявлення, йому присвячені попередні тексти, зокрема, вірш 8. Тут ми стикаємося з т.зв. «пророчим минулим часом», "характерним прийомом пророчої промови, що свідчив про впевненість того, хто говорив, у здійсненні того, про що він пророкував" [Л.6, стор. 84].
11. Кепські звістки не лежать на місці (3:16)
Дивовижно, наві не тільки бачив одкровення (1:1) й почув слова від Господа (2:2, 3), він НА СОБІ (!) відчув деякі загадково-незрозумілі фізіологічні розлади. Вони виникнуть у потерпілих в дні грізної грандіозної теофанії.
«Я почув, і здригнулася (затріпотіла) внутрішність (нутро) моя ("усе моє тіло здригнулося"); при звістці про це (від гуркоту) затремтіли губи мої, біль проник у кістки мої, і хитається місце піді мною (затремтів я на місці своєму; "ноги підкосилися", пер. [Л.21]);
а я маю бути спокійний у день лиха ("але терпляче я чекатиму на день руйнації"), коли прийде (підніметься) на народ мій грабіжник ("ворог") його» (3:16, Синод. пер.; у дужках текст із [Л.9], в лапках – з [Л.11]).
Досі ніхто не вірить, що вище перераховане станеться з їхніми тілами, але настане час і вони сильно здивуються, будуть приголомшені (1:5). Оскільки глобальний струс планети приведе у тремтіння народи (3:6), спровокує "місцями великі землетруси" (Луки, 21:11).
Коливання землі, води (цунамі), повітря (вихори, бурі, урагани) викличуть пружні хвилі низької частоти (приблизно до 16 герц), вони поширюються на величезні відстані. Збіг частоти інфразвукових хвиль з частотою коливань зовнішніх й внутрішніх органів людини (від 1 Гц до 20 Гц) збільшить їхню амплітуду (т.зв. "резонанс").
Резонанс викличе тремтіння органів, вібрацію нутрощів (Авв.3:16, Іс.21:3, 4), тремтіння губ (Авв.3:16; Єз.7:27), біль у кістках (Авв.3:16, Єр.23:9), тремтіння тіл (Авв.3:6, Йоіл.2:6, Наум.2:10). У стан вібрації увійдуть «риби в морі та небесні птахи, польові звіри та всі плазуни, які живуть на землі, а також усі люди ...» (Єзекіїля, 38:20).
Несподівана тряска тіла, що доповнюється судомами; землетруси, палючий сильний вітер, річки морської води на суші; палаючі стріли, що літають, та блискучі списи в небі, котрі супроводжують ходу Елохім (Авв.3:3-12), ввергнуть у розпач, викличуть невимовний жах і скорботу (Іс.24:17-20, Іез.7:27, Єр.8:15). "Краще в пучину, ніж у таку кручину".
Однак провидець переконує себе, "я маю бути спокійний у день лиха" (Авв.3:16); тим самим закликаючи нас терпляче пережити День великої руйнації, сподіваючись на милість, порятунок від Господа. Бо "праведний вірою живий буде" (2:4, пер. [Л.21]), нечестива ж душа ослабне у тяжких випробуваннях, не знайде спокою.
12. Надія на Всемогутньго (3:17-19)
Малахі, отримавши одкровення щодо пришестя Ангела заповіту, тотожного Богові, ставить риторичне запитання, «але хто витримає день Його пришестя, і хто встоїть, коли Він з'явиться?» (Малахії, 3:2, а).
Теж саме запитує інший старозавітний пророк, арактеризуючи момент пришестя так. «О, який же великий ГОСПОДНІЙ День! Він дуже страшний (жахливий), і хто зможе його витримати?» (Йоіл.2:11; Об'явл.6:17).
Ніхто не зуміє витримати жахливий Йом Адонай, його катастрофічні наслідки стихійних лих, якщо не прикличе ім'я Господа (Йоіл.3:5). Він є "притулок у день скорботи (лиха),– Він знає тих, котрі на Нього покладаються" (Наума, 1:7).
Треба сподіватися на Ісуса Христа (Дії.4:12), сповідуючи Його Господом (Рим.10:8-11); як утішається Адонаєм, радіє в Яхве Елоах наві.
«Бо не розквітне смоковниця, і не буде врожаю у виноградних лозах, виснажилися плоди оливи, і поля не дали їжі, загинула в загонах дрібна худоба, і немає великої худоби в хлівах. А я в Господі радіти буду, тріумфувати буду в Бозі спасіння мого» (3:17, 18; пер. [Л.9]).
Один із заключних результатів унікальної теофанії це утворення в атмосфері суцільної хмари аерозольних грубих дисперсних часток. Згідно з Писанням, "клубочиться пил під ногами Його" (Наума, 1:3, пер. [Л. 23]; мал. 6).Масовий викид частинок пилу в повітря бачить Іоанн, називаючи його "дим", який виник слідом за падінням "зірки" з неба. Від такого диму "померкло (затьмарилось) сонце та повітря" (Об'явлення, 9:1, 2).
Дим, пил, пара, зола, попіл, сажа, розмелена пемза щільною пеленою огорнуть усю земну кулю, перешкоджаючи надходженню сонячного світла до рослин [Л.17].
Через що перерветься фізико-хімічний процес фотосинтезу. Не розквітне смоковниця (інжир), не дозріє виноград, зав'язі на оливі не дадуть плодів, вони осиплються (Авв.3:17, Втор.28:40); поля принесуть не визріле зерно, яке не дасть борошна (Ос.8:7). Дрібна й велика худоба загине внаслідок стихійних лих, мору, багатомісячних пеплопадів (Авв.3:17, Соф.1:2, 3, Єр.7:20, Втор.28:21-24).
У таких вкрай важких обставинах Аввакум пропонує сподіватися на Спасителя, бо сила наша полягає в Ньому.
«Адже Владика ГОСПОДЬ – моя сила! (Всемогутній дає мені силу). Він зробить мої ноги, як у лані (Він допоможе мені бігти, як швидконогому оленю), і на верховини мене поведе!» (3:19; у дужках, текст із [Л.11]).
Там, де гнів Божий (3:2, 8, 12), недалеко й милість Його, Він дасть силу тим, хто сподівається на Нього. У стані рухових розладів (астазії/абазії) Спаситель допоможе втекти від лиха, поведе на рятівні висоти. "Подібно до того, як олень упевнено не зісковзуючи, піднімається на круті вершини ..." [Л.3, стор. 1306].
В ті дні, праведний вірністю Йому, живий буде (2:4, б), а "земля сповниться пізнанням ГОСПОДНЬОЇ слави, як море, наповнене водою" (вірш 14).
ЛІТЕРАТУРА
1. Уоррен Уірсбі. Коментар на Старий Заповіт. У 2-х т. Том II. Ездра - Малахія.- СПб.: Біблія для всіх, 2011.- 1 111 с.
2. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1 503 с.
3. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура.- Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004.- 2 201 с.
4. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. Під ред. Лопухіна О.П. Том 2.- Мінськ: Харвест, 2001.- 1 312 с.
5. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999, - 1 088 с.
6. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї по Книгу Малахії.- Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966.- 602 с.
7. Нова Женевська навчальна Біблія.- Hanssler-Verlag, 1998.- 2 052 с.
8. Хоуард Джеймс Гейлі Дж. (Молодший). Коментарі до книг Старого Заповіту. Том 18.- Одеса: Всесвітній союз баптистів, 1993.- 188 с.
9. Перші й останні пророки. - Єрусалаїм: Мосад Арав КУК, 1975. - 1 002 с.
10. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мирт, 2003. - 984 с.
11. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002, - 1150 с.
12. Стаття «1. Коментарі до Книги пророка Йоіля. Нашестя сарани».
13. Стаття «2. Коментарі до Книги пророка Софонії. День Господній».
14. Стаття №1 «Ознака і знамення Другого пришестя Ісуса Христа».
15. Кузнєцова В.Н. Євангеліє від Луки. Коментар. - М.: ОПУ ім. А. Меня, 2004. - 556 с.
16. Стаття №2 «Гог із землі Магог: кінець світу цього».
17. Стаття №4 «Час великої скорботи».
18. Метью Генрі. Тлумачення книг Старого Заповіту. - Netherlands Dutch Reformed Tract Society, 2010. - 784 с.
19. Новий Біблійний коментар у 3 ч. Ч.2. Старий завіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії.- СПб.: Мирт, 2000.- 571 с.
20. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Заповіту, канонічні. Сучасний російський переклад.- М.: Російське біблійне товариство, 2011.- 1408 с.
21. Біблія. Новий Переклад на Російську Мову. - Herrljunga, Sweden: Міжнародне Біблійне Товариство, 2007.- 1 228 с.
22. Словник біблійних образів.- СПб.: Біблія для всіх, 2016.- 1 423 с.
23. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Заповіту в сучасному російському перекладі.- М.: Видавництво ББІ, 2015.- 1856 с.
24. Макдональд У. Біблійний коментар для християн. Старий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2009.- 1142с.