«І зібрав їх на місце, що по-еврейски
називається Армагедон" (Об'явлення, 16:16)
називається Армагедон" (Об'явлення, 16:16)
«Таким чином уся зграя різних народів, що
воюють проти Арієла,– всі його вояки, що
тримають в облозі твердині, та всі його
гнобителі щезнуть як сон» (Исаї, 29:7)
тримають в облозі твердині, та всі його
гнобителі щезнуть як сон» (Исаї, 29:7)
1. Вступ
У період Великої скорботи (Іс.2:10-22, 19:5-8, 24:1-13), слідом за стихійними лихами Дня Господнього (13:13, 24:17-23, 34:1-9), настане важлива для Ізраїлю історична подія (29:1-9).
Останню війну провидять багато старозавітних наві: Зехарйа [Л.1], Йоейл [Л.2], Міха [Л.3], Нахум [Л.4], Хаваккук (Авв.3:13, 14), Йехезкейл (Єз.39:1-20), Йірмейа (Єр.30:11-18). У Новому Завіті вирішальний бій всієї військової кампанії називається "Армагедон" (Об'явл.16:14-16).
Композиція віршів 29:1-9. 1. Вступ з попередженням про долю, яка чекає на місто, в ньому колись жив Давид (29:1).
2. Виклад головної теми – близькосхідна ворожнеча:
а) оточення столиці (29:2-4, 7);
б) тривалість облоги, час її початку (29:1, 6-9);
в) поразка нападників на Сіон (29:5, 8).
Головна тема. Протиборство Мединат Йісраель та його сусідів, більш ніж річне оточення ворогами Йерушалаїма.
Мета написання. Попередити одноплемінників щодо майбутнього покарання від Господа, дати надію на прощення.
Зміст. Ісая сповіщає жителів Арієйла про горе (29:1), біда прийде від Яхве Елохім (вірш 2) в особі ворогів (вірші 5, 7), вони оточать місто (вірші 3, 7). Війна розпочнеться після теофанії, що супроводжується стихійними лихами (29:6) та функціональними розладами (вірш 9). На той час з неба падає порох, він приглушує голос (вірш 4).
Усі, воюючі проти Арієйла, мучаються з голоду, знемагають від спраги; вони не досягнуть мети (29:8), але, згідно з прислів'ям, раптово зникнуть немов полова при молотьбі (вірш 5).
Проблема тлумачення. Уривок 21:1-9 стосується періоду ассирійської навали в 701 р. до Р.Х. або вони мають есхатологічний характер.
«Горе тобі, Арієл,– тому місту, де отаборювався Давид! Додавайте же рік до року,– нехай свята йдуть за своєю почерговістю» (29:1, "нехай заколюють жертви", Синод. пер.).
Останню війну провидять багато старозавітних наві: Зехарйа [Л.1], Йоейл [Л.2], Міха [Л.3], Нахум [Л.4], Хаваккук (Авв.3:13, 14), Йехезкейл (Єз.39:1-20), Йірмейа (Єр.30:11-18). У Новому Завіті вирішальний бій всієї військової кампанії називається "Армагедон" (Об'явл.16:14-16).
Композиція віршів 29:1-9. 1. Вступ з попередженням про долю, яка чекає на місто, в ньому колись жив Давид (29:1).
2. Виклад головної теми – близькосхідна ворожнеча:
а) оточення столиці (29:2-4, 7);
б) тривалість облоги, час її початку (29:1, 6-9);
в) поразка нападників на Сіон (29:5, 8).
Головна тема. Протиборство Мединат Йісраель та його сусідів, більш ніж річне оточення ворогами Йерушалаїма.
Мета написання. Попередити одноплемінників щодо майбутнього покарання від Господа, дати надію на прощення.
Зміст. Ісая сповіщає жителів Арієйла про горе (29:1), біда прийде від Яхве Елохім (вірш 2) в особі ворогів (вірші 5, 7), вони оточать місто (вірші 3, 7). Війна розпочнеться після теофанії, що супроводжується стихійними лихами (29:6) та функціональними розладами (вірш 9). На той час з неба падає порох, він приглушує голос (вірш 4).
Усі, воюючі проти Арієйла, мучаються з голоду, знемагають від спраги; вони не досягнуть мети (29:8), але, згідно з прислів'ям, раптово зникнуть немов полова при молотьбі (вірш 5).
Проблема тлумачення. Уривок 21:1-9 стосується періоду ассирійської навали в 701 р. до Р.Х. або вони мають есхатологічний характер.
2. Горе зігне, біда доб'є (29:1)
Ісая передбачає гірку долю взятої в кільце ворогів столиці. Плач та нарікання її мешканців протягом більше року (29:1-5).«Горе тобі, Арієл,– тому місту, де отаборювався Давид! Додавайте же рік до року,– нехай свята йдуть за своєю почерговістю» (29:1, "нехай заколюють жертви", Синод. пер.).
Аріел (євр. Арієйль). "Поетичне ім'я Єрусалима ... синекдоха – поетичний прийом позначення цілого через частину" [Л.22, стор. 99], там знаходився "жертовник цілоспалення" [Л.16, стор. 50]. "Це синонім Єрусалима. Сама назва позначає "осередок, верхня частина жертовника Ела" [Л.6, стор. 713].
"Пророк не наважується проклясти Єрусалим, який благословенний Самим Богом. Тому він вдається до алегорії, називаючи його Аріелем" [Л.24, стор. 1039]. Гіпотеза алегорії зрозуміла, але чому син Амоца називає столицю так дивно, "осередок" вогню?
Автори коментаря [Л.6] припускають. "Це пророцтво говорить про місто, яке буде знищено, як жертви, принесені на вівтар" (стор. 713). Проте з вірша 29:8 виходить, нападники НЕ досягнуть мети, воно не згорить подібно до заколотих жертв на вівтарі, "залишок"
з мешканців міста уникне знищення" (Захарії, 14:1-3).
Очевидно згадана вище культова алюзія має глибше значення. Поселення, що засипається попелом густого попелу, наві уподібнює осередку, "на якому приносилися жертви цілоспалення" [Л.7, стор. 610]. У столиці, засипаній попелом, проллється кров багатьох захисників, "він буде місцем бійні" (там же).
Як довго триватиме горе Арієйлу? провидець відповідає. "Додавайте же рік до року" (29:1, б). "Правильніше перекласти це місце так: "у поточному році ви можете додати ще один цілісний рік ..." [Л.8, стор. 1090], "відбудеться це після закінчення поточного року, плюс коли пройде ще один" [Л.9, стор. 70].
Зрозуміло, але до якого періоду історії потрібно приписати облогу столиці Медінат Ісраель? тривалістю неповних два роки. Автори тлумачення [Л.9] пропонують версію. "Ісая пророкує подію, що відбулася в 701 р. до Р.Х., коли ассірійський цар Сеннахірим осадив Єрусалим" (стор. 69).
Цю думку поділяють інші богослови [Л.7, 8, 10, 11, 15, 23, 25], проте, деякі з них відзначають. "Але Ісая думав не тільки про історію, але і останні часи, коли на Єрусалим знову нападуть армії світу цього. Цей напад дослідники пророцтв називають Армагедоном ..." [Л.7, стор. 611].
У такому разі, вказівка пророка на нашестя відноситься до майбутнього Дня Господа [Л.12, 13], зовсім не до походу армії Ассірії. Тільки у майбутньому, «не стане гнобителя, і глузливий загине,– щезнуть (будуть винищені) усі зловмисники» (29:20).
Пророк бачить "спустошене спорожніле місто" (24:10-12, 52:9), закидане пилом з Сахари й пустель Аравійського півострова, засипане попелом, як осередок згаслого вогню, "покритий тліючою золою і забарвлений кров'ю" [Л.15, стор. 209], місце уподібниться до історічної кам'яної споруди [Л.6, 16] для
цілоспалення жертв (мал.1).
Завіса пилу досить щільна, здатна не тільки приглушувати звуки, але навіть на третину послабити денне та нічне світло (Об'явл. 8:12). У ті роки. "Сонце і
місяць потьмяніють, і зірки втратять блиск свій" (Йоіла, 4:15, Синод. пер.; Зах.14:6, 7).
Виконається покарання неслухняних курявою, порохом, безперервно падаючими дрібними останками (Втор.28:24). Лише через багато місяців Небесний Воїн знищить покривало смерті, "розпростерте над усіма народами", розвіє задушливий суцільний саван, "яким накриті всі племена" (Ісаї, 25:7).
Незвичайне природне явище невпинно падаючого попелу, замість дощу, настільки вразило провидця, що він, переводячи погляд з міста на численні ворожі загони, які оточили його, порівнює їх з тією ж трухою, що розлітається.
«Але полчища завойовників стануть як дрібна пилюка, нещадні орди
Скільки б загарбників не було, вони раптово зникнуть, подібно до м'якіни, що відлітає при віянні зерна в пору молотьби. Облога руїн Йерушалаїма несподівано припиниться (вірш 5, б). Серед гучного шуму бою, з недобудованого Храму пролунає "голос ГОСПОДА, Котрий відплачує Своїм ворогам" (66:6, б).
Він стане захистом для народу Свого (Йоіл.4:16), за обітницею (Зах.12:9). Багатомісячна пилова завіса безперервного попелопаду зникне з поверненням Іеhошуа ха Машіах на храмову гору. «На цій горі Господь знищить покривало, що накрило усі народи, завісу ("пелену", пер. [Л.14, 24]), що огорнула всі племена» (25:7, пер. [Л.19]). Ті, хто жив більше ніж три роки у темряві, побачать Світло велике (9:2, пер. Івана Огієнка).
"Пророк не наважується проклясти Єрусалим, який благословенний Самим Богом. Тому він вдається до алегорії, називаючи його Аріелем" [Л.24, стор. 1039]. Гіпотеза алегорії зрозуміла, але чому син Амоца називає столицю так дивно, "осередок" вогню?
Автори коментаря [Л.6] припускають. "Це пророцтво говорить про місто, яке буде знищено, як жертви, принесені на вівтар" (стор. 713). Проте з вірша 29:8 виходить, нападники НЕ досягнуть мети, воно не згорить подібно до заколотих жертв на вівтарі, "залишок"
з мешканців міста уникне знищення" (Захарії, 14:1-3).
Очевидно згадана вище культова алюзія має глибше значення. Поселення, що засипається попелом густого попелу, наві уподібнює осередку, "на якому приносилися жертви цілоспалення" [Л.7, стор. 610]. У столиці, засипаній попелом, проллється кров багатьох захисників, "він буде місцем бійні" (там же).
Як довго триватиме горе Арієйлу? провидець відповідає. "Додавайте же рік до року" (29:1, б). "Правильніше перекласти це місце так: "у поточному році ви можете додати ще один цілісний рік ..." [Л.8, стор. 1090], "відбудеться це після закінчення поточного року, плюс коли пройде ще один" [Л.9, стор. 70].
Зрозуміло, але до якого періоду історії потрібно приписати облогу столиці Медінат Ісраель? тривалістю неповних два роки. Автори тлумачення [Л.9] пропонують версію. "Ісая пророкує подію, що відбулася в 701 р. до Р.Х., коли ассірійський цар Сеннахірим осадив Єрусалим" (стор. 69).
Цю думку поділяють інші богослови [Л.7, 8, 10, 11, 15, 23, 25], проте, деякі з них відзначають. "Але Ісая думав не тільки про історію, але і останні часи, коли на Єрусалим знову нападуть армії світу цього. Цей напад дослідники пророцтв називають Армагедоном ..." [Л.7, стор. 611].
У такому разі, вказівка пророка на нашестя відноситься до майбутнього Дня Господа [Л.12, 13], зовсім не до походу армії Ассірії. Тільки у майбутньому, «не стане гнобителя, і глузливий загине,– щезнуть (будуть винищені) усі зловмисники» (29:20).
3. Риданням горе не відвернеш (29:2, 3)
Зехарйя пророкує тяжку долю як столиці (Зах.14:1, 2), так усім городянам, вони шанують Бога губами, серцем далекі від Нього (Іс.29:13). У Йом Адонай дві частини ізраїльтян загинуть, а третя буде проведена через вогонь (Зах.13:8, 9).
Усього, після масової загибелі, в країні залишиться десята частина її жителів, потім, "вона буде знову знищена" (Ісаї, 6:13), в т.ч. вороги пограбують Йерушалаїм (Зах.14:2). Ель Шаддай звертається до цього невеликого залишку, котрий повернеться з евакуації, так.
«Але наведу Я біду на Арієля, плачем наповниться він і риданням; буде Єрусалим жертовником Моїм» (29:2, пер. [Л.24]).
Усього, після масової загибелі, в країні залишиться десята частина її жителів, потім, "вона буде знову знищена" (Ісаї, 6:13), в т.ч. вороги пограбують Йерушалаїм (Зах.14:2). Ель Шаддай звертається до цього невеликого залишку, котрий повернеться з евакуації, так.
«Але наведу Я біду на Арієля, плачем наповниться він і риданням; буде Єрусалим жертовником Моїм» (29:2, пер. [Л.24]).
Пророк бачить "спустошене спорожніле місто" (24:10-12, 52:9), закидане пилом з Сахари й пустель Аравійського півострова, засипане попелом, як осередок згаслого вогню, "покритий тліючою золою і забарвлений кров'ю" [Л.15, стор. 209], місце уподібниться до історічної кам'яної споруди [Л.6, 16] для цілоспалення жертв (мал.1).
Виконається обіцянка, «наведу Я біду на Арієль, плачем наповниться він і риданням; буде Єрусалим жертовником Моїм» (29:2). У стиснутій ворогами з усіх боків столиці настануть дні смутку, нарікань, плачу та ридань від покарання Елоах.
«Я отаборюся довкола тебе, оточу тебе військом (споруджу проти тебе насип), і зведу проти тебе (осадові вежі) вали» (29:3; у дужках текст з [Л.5]).
Один з перекладів вірша 3 виглядає так. «Я армії навколо нього стягнув, намети війни навколо нього розкинув» [Л.17]. Але в Масоретському тексті [Л.5] йдеться про будівництво насипу (як у CUV'23) та веж, подібно до ще одного з перекладів, "осадовими вежами оточу" [Л.14].
СТОП. Що за насипи,– архаїчні споруди для облоги, окопи, осадові вежі в епоху реактивних літаків, ракетної техніки, гаубичної артилерії? Можливо, Йешайа має на увазі оточення поселення ассірійцями? НІ.
Глобальний землетрус у День Господній (29:6, 24:17-20, 13:13; Наум.1:5, Об'явл.16:18) зруйнує ВСІ язичницькі міста, навіть Йерушалаїм (вірш 19; 17:9, 24:10, 52:9). Сильні коливання землі пошкодять сучасну військову техніку.
Понад те, мости, тунелі, греблі, дороги будуть заблоковані покинутим транспортом. Потім, під час землетрусів, вони будуть зруйновані, залиті цунамі із Середземного моря та багатоденними дощами [Л.18]. Долина Ізреель, прибережна рівнина на північ від гори Карміл перетворяться на непрохідні болота.
З вказаних причин, в облозі руїн столиці Ізраїлю НЕ зможуть взяти участь танки, САУ, РСЗВ, БТРи, інша важка техніка. Розкинуть "намети війни навколо нього" (пер. [Л.17]) ті, що прийшли пішки, припливли, приїхали на конях (Зах.12:2-4) з навколишніх країн (Йоіл.4:11). Окупанти отаборяться, поставлять давкола численні буквальні намети.
Озброєні лише легкою стрілецькою зброєю, нападники змушені спорудити навколо зруйнованого міста облогові укріплення: траншеї, насипи, окопи, стрілецькі осередки; із руїн будинків спорудять осадові вежі.
«Я отаборюся довкола тебе, оточу тебе військом (споруджу проти тебе насип), і зведу проти тебе (осадові вежі) вали» (29:3; у дужках текст з [Л.5]).
Один з перекладів вірша 3 виглядає так. «Я армії навколо нього стягнув, намети війни навколо нього розкинув» [Л.17]. Але в Масоретському тексті [Л.5] йдеться про будівництво насипу (як у CUV'23) та веж, подібно до ще одного з перекладів, "осадовими вежами оточу" [Л.14].
СТОП. Що за насипи,– архаїчні споруди для облоги, окопи, осадові вежі в епоху реактивних літаків, ракетної техніки, гаубичної артилерії? Можливо, Йешайа має на увазі оточення поселення ассірійцями? НІ.
Глобальний землетрус у День Господній (29:6, 24:17-20, 13:13; Наум.1:5, Об'явл.16:18) зруйнує ВСІ язичницькі міста, навіть Йерушалаїм (вірш 19; 17:9, 24:10, 52:9). Сильні коливання землі пошкодять сучасну військову техніку.
Понад те, мости, тунелі, греблі, дороги будуть заблоковані покинутим транспортом. Потім, під час землетрусів, вони будуть зруйновані, залиті цунамі із Середземного моря та багатоденними дощами [Л.18]. Долина Ізреель, прибережна рівнина на північ від гори Карміл перетворяться на непрохідні болота.
З вказаних причин, в облозі руїн столиці Ізраїлю НЕ зможуть взяти участь танки, САУ, РСЗВ, БТРи, інша важка техніка. Розкинуть "намети війни навколо нього" (пер. [Л.17]) ті, що прийшли пішки, припливли, приїхали на конях (Зах.12:2-4) з навколишніх країн (Йоіл.4:11). Окупанти отаборяться, поставлять давкола численні буквальні намети.
Озброєні лише легкою стрілецькою зброєю, нападники змушені спорудити навколо зруйнованого міста облогові укріплення: траншеї, насипи, окопи, стрілецькі осередки; із руїн будинків спорудять осадові вежі.
4. Безперервний глобальний пеплопад? (29:4, 5)
Падає мовчить, лежить мовчить, а під ногами рипить; із землі підняти можна, а далеко закинути складно; у дні облоги захисники опиняться у загадковій обстановці. Наві бачить, навіть чує, про що попереджає Яхве Елохім.
«Внизу, в землі опинишся ти – звідти (з-під землі) ти говоритимеш, з пороху твої слова (приглушено) доноситимуться. Твій голос (шепіт), як голос мерця, стане з-під землі приходити (пробиватись), з праху ти шепотітимеш» (29:4, пер. [Л.19]; у дужках текст із CUV'23).
«Внизу, в землі опинишся ти – звідти (з-під землі) ти говоритимеш, з пороху твої слова (приглушено) доноситимуться. Твій голос (шепіт), як голос мерця, стане з-під землі приходити (пробиватись), з праху ти шепотітимеш» (29:4, пер. [Л.19]; у дужках текст із CUV'23).
"Цей образ означає крайній ступінь приниження. Мова може йти і про такий стан, коли люди вже не можуть голосно кричати до Бога, тому що голос сів від довгого ридання" [Л.25, стор. 827]. Можливо й так, "від довгого ридання", але чому зі ВСІЄЇ картини горя, плачу, скорботи (29:1-3), що відкрилася пророку, відзначено такі несподівані дивні деталі? (вірш 4).
Очевидно, його здивувало дві ситуації. Перша, бачення городян, які опинилися внизу "в землі" [Л.19], у бліндажах, окопах, норах. Друга обставина, порушення артикуляції, нерозбірлива глуха мова мешканців на землі із-за безперервно падаючого пилу, попелу, праху; як написано, "крізь пил пробиватиметься шепіт твій" (29:4, пер. [Л.24]). Невидиме повітря стане видимим.
Голос захисника столиці, засипаного попелом, Ісая порівнює з таємничим голосом черевомовника (Синод. пер.), у нього звуки виходять із черева. Точніше, мається на увазі глуха мова примари (пер. [Л.14, 17, 24]) або отримані заклиначами (медіумами) відповіді мерця (пер. [Л.19, Л.9, 16]).
Приглушені голоси привидів чи небіжчиків чути, але їх не видно. Подібно до них, теж погано чути і живих, вони покрили сіві голови, закрили обличчя; їх майже не видно через пелену пилу,– савану з сірої дисперсної маси (мал.2). Попіл поховає вбитих, засипле живих, неможливо струсити з одежі безперервно падаючий порох.
Очевидно, його здивувало дві ситуації. Перша, бачення городян, які опинилися внизу "в землі" [Л.19], у бліндажах, окопах, норах. Друга обставина, порушення артикуляції, нерозбірлива глуха мова мешканців на землі із-за безперервно падаючого пилу, попелу, праху; як написано, "крізь пил пробиватиметься шепіт твій" (29:4, пер. [Л.24]). Невидиме повітря стане видимим.
Голос захисника столиці, засипаного попелом, Ісая порівнює з таємничим голосом черевомовника (Синод. пер.), у нього звуки виходять із черева. Точніше, мається на увазі глуха мова примари (пер. [Л.14, 17, 24]) або отримані заклиначами (медіумами) відповіді мерця (пер. [Л.19, Л.9, 16]).
Приглушені голоси привидів чи небіжчиків чути, але їх не видно. Подібно до них, теж погано чути і живих, вони покрили сіві голови, закрили обличчя; їх майже не видно через пелену пилу,– савану з сірої дисперсної маси (мал.2). Попіл поховає вбитих, засипле живих, неможливо струсити з одежі безперервно падаючий порох.
Завіса пилу досить щільна, здатна не тільки приглушувати звуки, але навіть на третину послабити денне та нічне світло (Об'явл. 8:12). У ті роки. "Сонце імісяць потьмяніють, і зірки втратять блиск свій" (Йоіла, 4:15, Синод. пер.; Зах.14:6, 7).
Виконається покарання неслухняних курявою, порохом, безперервно падаючими дрібними останками (Втор.28:24). Лише через багато місяців Небесний Воїн знищить покривало смерті, "розпростерте над усіма народами", розвіє задушливий суцільний саван, "яким накриті всі племена" (Ісаї, 25:7).
Незвичайне природне явище невпинно падаючого попелу, замість дощу, настільки вразило провидця, що він, переводячи погляд з міста на численні ворожі загони, які оточили його, порівнює їх з тією ж трухою, що розлітається.
«Але полчища завойовників стануть як дрібна пилюка, нещадні орди
– як розвіяна м'якіна. Несподівано, в одну мить» (29:5, пер. [Л.14]).
Скільки б загарбників не було, вони раптово зникнуть, подібно до м'якіни, що відлітає при віянні зерна в пору молотьби. Облога руїн Йерушалаїма несподівано припиниться (вірш 5, б). Серед гучного шуму бою, з недобудованого Храму пролунає "голос ГОСПОДА, Котрий відплачує Своїм ворогам" (66:6, б).
Він стане захистом для народу Свого (Йоіл.4:16), за обітницею (Зах.12:9). Багатомісячна пилова завіса безперервного попелопаду зникне з поверненням Іеhошуа ха Машіах на храмову гору. «На цій горі Господь знищить покривало, що накрило усі народи, завісу ("пелену", пер. [Л.14, 24]), що огорнула всі племена» (25:7, пер. [Л.19]). Ті, хто жив більше ніж три роки у темряві, побачать Світло велике (9:2, пер. Івана Огієнка).
5. Теофанія (29:6)
Послухачів сина Амоца та багато поколінь читачів його пророцтв, звичайно ж, цікавила ДАТА події, яку він передбачив в уривку 29:1-5. Тайновидець відповідає, коли Адонай здійснить Свій візит.
«Сам Господь Воїнств відвідає тебе (від Господа Цеваота покараний будеш): і буде при явленні Його (1) грім, (2) землетрус і (3) шум великий), (4) буря (ураган), (5) вихор і (6) полум'я вогню пожираючого» (29:6, пер. [Л.24]; у дужках текст із [Л.5], цифри – послідовні етапи історичної події).
Здалеку прийде ім'я (євр. "Ашем") Небесного Воїна; "палаючи гнівом, у густій хмарі диму ... язик Його – вогонь, що пожирає" (30:27, пер. [Л.14]; "палає Його гнів, наче важкий тягар", пер. CUV'23). У який момент Ашем відвідає ізраїльтян? Автори тлумачень [Л.9, Л.11], припускають, Богоявлення вже відбулося, "з метою порятунку під час облоги ассірійцями" (стор. 939).
Однак у Масорі ясно написано, йдеться про покарання столиці, зовсім НЕ її порятунок. Крім того, факт теофанії в тому столітті не був зафіксований ні в Біблії, ні в світській історії Ізраїлю.
"Раптова поява Господа Саваофа серед грому, землетрусу, смерчу і всепожираючого вогню швидше нагадує Його явище ізраїльтянам на горі Синай ... ніж ворогам у людському образі, таким як Сеннахірим та ассирійці" [Л.15, стор. 209]. Логічно, тому в роботі [Л.10] вірш 29:6 відноситься до майбутнього. "Терміни вказують на період катаклізмів, що знаменують собою зняття печаток і час труб і чаш у книзі Одкровення" (стор. 986).
Чому ж Йешайа описує майбутню теофанію в таких загадково-незрозумілих термінах? особливо дивно вони виглядають у паралельному вірші 30:27 (уста Бога, язик Його, гнів, наче важкий тягар, пожираючий вогонь, густий дим). Ймовірно, пророк бачить падіння палаючого небесного тіла в клубах диму (мал.3). Напрочуд точно розповідаючи ДО науковою мовою про ВСІ 6 стадій катастрофи (29:6).
«Сам Господь Воїнств відвідає тебе (від Господа Цеваота покараний будеш): і буде при явленні Його (1) грім, (2) землетрус і (3) шум великий), (4) буря (ураган), (5) вихор і (6) полум'я вогню пожираючого» (29:6, пер. [Л.24]; у дужках текст із [Л.5], цифри – послідовні етапи історичної події).
Здалеку прийде ім'я (євр. "Ашем") Небесного Воїна; "палаючи гнівом, у густій хмарі диму ... язик Його – вогонь, що пожирає" (30:27, пер. [Л.14]; "палає Його гнів, наче важкий тягар", пер. CUV'23). У який момент Ашем відвідає ізраїльтян? Автори тлумачень [Л.9, Л.11], припускають, Богоявлення вже відбулося, "з метою порятунку під час облоги ассірійцями" (стор. 939).
Однак у Масорі ясно написано, йдеться про покарання столиці, зовсім НЕ її порятунок. Крім того, факт теофанії в тому столітті не був зафіксований ні в Біблії, ні в світській історії Ізраїлю.
"Раптова поява Господа Саваофа серед грому, землетрусу, смерчу і всепожираючого вогню швидше нагадує Його явище ізраїльтянам на горі Синай ... ніж ворогам у людському образі, таким як Сеннахірим та ассирійці" [Л.15, стор. 209]. Логічно, тому в роботі [Л.10] вірш 29:6 відноситься до майбутнього. "Терміни вказують на період катаклізмів, що знаменують собою зняття печаток і час труб і чаш у книзі Одкровення" (стор. 986).
Чому ж Йешайа описує майбутню теофанію в таких загадково-незрозумілих термінах? особливо дивно вони виглядають у паралельному вірші 30:27 (уста Бога, язик Його, гнів, наче важкий тягар, пожираючий вогонь, густий дим). Ймовірно, пророк бачить падіння палаючого небесного тіла в клубах диму (мал.3). Напрочуд точно розповідаючи ДО науковою мовою про ВСІ 6 стадій катастрофи (29:6).
Спочатку (1) грім звукової ударної хвилі при польоті астероїда в атмосфері нашої планети та (2) потужний землетрус, викликаний імпактом (вірш 6; 24:17-20). Також (3) "шум великий" як перекладено [Л.5, 19] або зі "страшним шумом" [Л.14] від сильного термічного вибуху, котрий називається потужним голосом Всевишнього (30:30, 33:3).
Потім, як наслідок вибуху, (4) буря, точніше "ураган" (пер. [Л.5, 14, 19]), по-науковому, "гіперган", і (5) вихор,– обертальний рух величезних мас повітря над епіцентром імпакту [Л.20].
Одночасно, надзвукова ударна хвиля з розпечених газів, кам'яного пилу, піску створить (6) "полум'я вогню пожираючого", його температура в епіцентрі сягає 700 000 оС.
Імпакти, вибухи супервулканів, виверження вулканів викинуть високо в атмосферу колосальні обсяги речовин: попелу, мінерального та органічного пилу, розмеленої пемзи, сажі, золи, водяної пари, інших газів. Перераховані останки землі, які називаються "прах" або "порох" (29:4), у вигляді пеплопадів будуть безупинно падати замість дощу (Втор.28:24), протягом декількох років.
6. Сірі привиди облоги (29:7, 8)
Завершивши повідомлення щодо видіння (1:1) есхатологічної теофанії (29:6), пророк повертається до блокади Йерушалаїма.
«І вся безліч народів чужих, що воюють з Арієлем, йдуть нападом на укріплення його і ведуть проти нього облогу,– зникне як сон, немов нічне видіння» (29:7, пер. [Л.24]).
«І вся безліч народів чужих, що воюють з Арієлем, йдуть нападом на укріплення його і ведуть проти нього облогу,– зникне як сон, немов нічне видіння» (29:7, пер. [Л.24]).
Виникає запитання, чому Ісая уподібнює облогу міста таємничому нічному видінню? Очевидно по тій же причині, за якою він у вірші 5 порівнює зграю ворогів з дрібним пилом (порохом), юрду загарбників – з половою, що розлітається від вітру при молотьбі.
Після обмолоту планети, в умовах сильного пеплопаду мова стає глухою наче у померлого (вірш 4). Бо шепіт привиду (пер. [Л.14, 17], в Синод пер. "черевомовника") або мерця (пер. [Л.19, 9]) чути, але його самого не видно чи погано видно.
Внаслідок пилу, який постійно висить у повітрі, похмуро навіть днем (мал. 2). Тому "уся зграя різних народів, що воюють проти Арієла" (29:7, б), та раптово виникають сірою тінню із сутінок, виглядає "ніби нічне видіння" (пер. [Л.24, 14, 19]), наче нічний кошмар ([Л.17]).
Облога руїн у таких надзвичайних природних умовах схожа на сон, як для захисників міста, так й для нападників.
«І як буває з голодним, якому сниться, що він їсть, а коли прокидається, його шлунок порожній, і як спраглому сниться, що він п'є, але коли прокидається, відчуває себе ослабленим і спраглим, так буде з полчищами всіх народів, котрі воюють проти гори Сіон» (29:8).
Яскраві загадкові образи вірша 8 годі сприймати виключно алегорично, адже оточення столиці, з метою її захоплення, триватиме понад рік (29:1, б). Тому натовпи завойовників почнуть відчувати гостру нестачу придатної для пиття води та якісного продовольства (Об'явл.6:8, 8:11), а "повітря скільки не ковтай, ситий не будеш".
Єремія на собі відчув горе від гніву Адоная, "Він нагодував мене гіркотою, напоїв мене полином" (Плач.3:15), завів у темряву (вірш 2), що виникне від безперервно падаючиого пороху мінерального та органічного походження (Втор.28:24, Іс.29:4, 5).
Чим далі в згорілий ліс, тим більше попелу, він накриє товстим килимом всю поверхню суші та води. Пил набивається в рот, пісок скрегоче на зубах, ось чому Єремія продовжує голосіння так. "Зламав камінням зуби мої, покрив мене попелом" (Плач. 3:16, Синод. пер.; "рот мій попелом наповнив", пер. [Л.19]).
Без продовольства та питної води, війна припиниться; різноплемінна орда раптово зникне, немов полова від вітру (Іс.29:5, 7). Ель Шаддай явить силу перед очима нападників (52:10), по заслугах віддасть ворогам (66:6). Тому провидець закликає.
«Вигукуйте з радості! Веселіться (співайте) всі разом, руїни Єрусалиму, тому що ГОСПОДЬ потішив Свій народ,– Він викупив Єрусалим!» (52:9). Віднині Ізраїль живе безпечно, більше не страждає від сусідів, які бажали йому зла (Єз.28:24:26).
Після обмолоту планети, в умовах сильного пеплопаду мова стає глухою наче у померлого (вірш 4). Бо шепіт привиду (пер. [Л.14, 17], в Синод пер. "черевомовника") або мерця (пер. [Л.19, 9]) чути, але його самого не видно чи погано видно.
Внаслідок пилу, який постійно висить у повітрі, похмуро навіть днем (мал. 2). Тому "уся зграя різних народів, що воюють проти Арієла" (29:7, б), та раптово виникають сірою тінню із сутінок, виглядає "ніби нічне видіння" (пер. [Л.24, 14, 19]), наче нічний кошмар ([Л.17]).
Облога руїн у таких надзвичайних природних умовах схожа на сон, як для захисників міста, так й для нападників.
«І як буває з голодним, якому сниться, що він їсть, а коли прокидається, його шлунок порожній, і як спраглому сниться, що він п'є, але коли прокидається, відчуває себе ослабленим і спраглим, так буде з полчищами всіх народів, котрі воюють проти гори Сіон» (29:8).
Яскраві загадкові образи вірша 8 годі сприймати виключно алегорично, адже оточення столиці, з метою її захоплення, триватиме понад рік (29:1, б). Тому натовпи завойовників почнуть відчувати гостру нестачу придатної для пиття води та якісного продовольства (Об'явл.6:8, 8:11), а "повітря скільки не ковтай, ситий не будеш".
Єремія на собі відчув горе від гніву Адоная, "Він нагодував мене гіркотою, напоїв мене полином" (Плач.3:15), завів у темряву (вірш 2), що виникне від безперервно падаючиого пороху мінерального та органічного походження (Втор.28:24, Іс.29:4, 5).
Чим далі в згорілий ліс, тим більше попелу, він накриє товстим килимом всю поверхню суші та води. Пил набивається в рот, пісок скрегоче на зубах, ось чому Єремія продовжує голосіння так. "Зламав камінням зуби мої, покрив мене попелом" (Плач. 3:16, Синод. пер.; "рот мій попелом наповнив", пер. [Л.19]).
Без продовольства та питної води, війна припиниться; різноплемінна орда раптово зникне, немов полова від вітру (Іс.29:5, 7). Ель Шаддай явить силу перед очима нападників (52:10), по заслугах віддасть ворогам (66:6). Тому провидець закликає.
«Вигукуйте з радості! Веселіться (співайте) всі разом, руїни Єрусалиму, тому що ГОСПОДЬ потішив Свій народ,– Він викупив Єрусалим!» (52:9). Віднині Ізраїль живе безпечно, більше не страждає від сусідів, які бажали йому зла (Єз.28:24:26).
7. День Господній (29:9)
Закінчивши тему облоги Йерушалаїма (29:1-8), головної перипетії Армагеддонської військової кампанії, провидець повертається до Йом Адонай, про який писав у вірші 6.
«Оторопійте і дивуйтеся! Осліпніть і залишайтесь осліпленими! Ви, наче п'яні, але не від вина, хитаєтесь, але не від міцних напоїв!» (29:9).
Ще один сучасний переклад. "Остовпійте, заціпенійте, осліпніть, незрячими станьте! Захмелійте, та не від вина, захитайтесь, та не від хмелю" [Л.19]. Або "поглянь і здивуйся – ви сп'яніли, але не вино вас сп'янило, поглянь і здивуйся – ви падаєте, але не вино валить вас з ніг" [Л.17].
Незважаючи на деякі різночитання у перекладах, зрозуміло, вірш 9 стосується не "політичної сліпоті юдеїв" за версією авторів [Л.9], але таємничого фізичного впливу теофанії на ізраїльтян (вірш 6). У результаті, "втратять свою мудрість їхні мудреці й потьмяніє розум найрозумніших!" (вірш 14, б).
Тому що через (2) глобальний землетрус (13:13, 24:17-20), він супроводжується (1) громом, (3) страшним шумом, (4) бурею, (5) вихором і (6) полум'ям пожираючого вогню (29:6), виникнуть пружні хвилі низькочастотних коливань землі, води, повітря.
Збіг частоти інфразвукових хвиль та власних коливань людських органів (по-науковому, "резонанс") викличе їх сильну вібрацію, котра приведе до функціональних комплексних розладів слуху, зору, мовлення, свідомості, рухових функцій [Л.21].
Потерпілі оторопіло дивляться один на одного, вони сліпнуть, хитаються, але не від міцних напоїв (29:9). «Всі охоплені страхом,– корчаться від болю й мук, як жінка, котра народжує. З жахом дивляться один на одного,– їх обличчя
(почервоніють) полум'яніють» (13:8). У шоковому стані психогенного (реактивного) ступору вони остовпіють, заціпеніють, осліпнуть (29:9, пер. [Л.19]).
Тому що істеричні психози призведуть до амаврозу – психогенної тимчасової втрати зору (вірш 9; 59:10). Ось чому така неузгодженість у перекладах: "вони засліпили інших" [Л.11], "засліпить себе" [Л.14, 8], "засліпіть собі очі" (пер. Івана Огієнка), "прикиньтеся сліпими" [Л.5], "засліпне ваш погляд" [Л.24], "осліпніть, незрячими станьте!" [Л.19]. Або "Осліпніть і залишайтесь осліпленими! – найбільш вдалий переклад (пер. CUV'23).
Через розлади рухових функцій ("астазія/абазія") постраждалі ведуть себе "наче п'яні, але не від вина" (29:9, в). Бо уражені небаченим особливим "сп'янінням", по-науковому, центральним вестибулярним запамороченням, відповідно, порушенням рівноваги.
Нещасні, які не від вина захмеліли (51:21), пересуваються невпевненою ходою, хитаються, "але не від міцних напоїв!" (29:9). Вони спотикаються, тримаються за стіни начебто повністю втратили зір; в точності здійсниться пророцтво.
"Ми - як без очей: натикаємось на стіни, як сліпі, спотикаємось і падаємо, немов у ночі, навіть вдень ми не бачимо і опівдні падаємо, наче мертві" (59:10, пер. [Л.17]; "живемо в темряві, як померлі", пер. CUV'23).
Передбачений Ісаєю загадковий фізіологічний стан нещасних і сп'янілих, хоч не від вина, припиниться (51:21, 22) після закінчення активної фази стихійних лих Дня Господнього [Л.21]. "Того дня глухі почують слова з Книги, а очі сліпих, котрі перебувають у темряві і мороці (прозріють), побачать!" (29:18) ... проте "всі, хто прихильний до зла, будуть винищені" (вірш 20, пер. [Л.14]).
«Оторопійте і дивуйтеся! Осліпніть і залишайтесь осліпленими! Ви, наче п'яні, але не від вина, хитаєтесь, але не від міцних напоїв!» (29:9).
Ще один сучасний переклад. "Остовпійте, заціпенійте, осліпніть, незрячими станьте! Захмелійте, та не від вина, захитайтесь, та не від хмелю" [Л.19]. Або "поглянь і здивуйся – ви сп'яніли, але не вино вас сп'янило, поглянь і здивуйся – ви падаєте, але не вино валить вас з ніг" [Л.17].
Незважаючи на деякі різночитання у перекладах, зрозуміло, вірш 9 стосується не "політичної сліпоті юдеїв" за версією авторів [Л.9], але таємничого фізичного впливу теофанії на ізраїльтян (вірш 6). У результаті, "втратять свою мудрість їхні мудреці й потьмяніє розум найрозумніших!" (вірш 14, б).
Тому що через (2) глобальний землетрус (13:13, 24:17-20), він супроводжується (1) громом, (3) страшним шумом, (4) бурею, (5) вихором і (6) полум'ям пожираючого вогню (29:6), виникнуть пружні хвилі низькочастотних коливань землі, води, повітря.
Збіг частоти інфразвукових хвиль та власних коливань людських органів (по-науковому, "резонанс") викличе їх сильну вібрацію, котра приведе до функціональних комплексних розладів слуху, зору, мовлення, свідомості, рухових функцій [Л.21].
Потерпілі оторопіло дивляться один на одного, вони сліпнуть, хитаються, але не від міцних напоїв (29:9). «Всі охоплені страхом,– корчаться від болю й мук, як жінка, котра народжує. З жахом дивляться один на одного,– їх обличчя
(почервоніють) полум'яніють» (13:8). У шоковому стані психогенного (реактивного) ступору вони остовпіють, заціпеніють, осліпнуть (29:9, пер. [Л.19]).
Тому що істеричні психози призведуть до амаврозу – психогенної тимчасової втрати зору (вірш 9; 59:10). Ось чому така неузгодженість у перекладах: "вони засліпили інших" [Л.11], "засліпить себе" [Л.14, 8], "засліпіть собі очі" (пер. Івана Огієнка), "прикиньтеся сліпими" [Л.5], "засліпне ваш погляд" [Л.24], "осліпніть, незрячими станьте!" [Л.19]. Або "Осліпніть і залишайтесь осліпленими! – найбільш вдалий переклад (пер. CUV'23).
Через розлади рухових функцій ("астазія/абазія") постраждалі ведуть себе "наче п'яні, але не від вина" (29:9, в). Бо уражені небаченим особливим "сп'янінням", по-науковому, центральним вестибулярним запамороченням, відповідно, порушенням рівноваги.
Нещасні, які не від вина захмеліли (51:21), пересуваються невпевненою ходою, хитаються, "але не від міцних напоїв!" (29:9). Вони спотикаються, тримаються за стіни начебто повністю втратили зір; в точності здійсниться пророцтво.
"Ми - як без очей: натикаємось на стіни, як сліпі, спотикаємось і падаємо, немов у ночі, навіть вдень ми не бачимо і опівдні падаємо, наче мертві" (59:10, пер. [Л.17]; "живемо в темряві, як померлі", пер. CUV'23).
Передбачений Ісаєю загадковий фізіологічний стан нещасних і сп'янілих, хоч не від вина, припиниться (51:21, 22) після закінчення активної фази стихійних лих Дня Господнього [Л.21]. "Того дня глухі почують слова з Книги, а очі сліпих, котрі перебувають у темряві і мороці (прозріють), побачать!" (29:18) ... проте "всі, хто прихильний до зла, будуть винищені" (вірш 20, пер. [Л.14]).
ЛІТЕРАТУРА
1. Стаття "4. Коментарі до Книги пророка Захарії. Глави 12-14 - Армагедон".
2. Стаття "1. Коментарі до Книги пророка Йоіла. Нашестя сарани".
3. Стаття "6. Коментарі до Книги пророка Міхея. Глава 4 - Тисячолітнє царство".
4. Стаття "5. Коментарі до Книги пророка Наума. Розділ 1 - Гнів Господній".
5. Перші та останні пророки. - Йерушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975. - 1002 с.
6. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
7. Уоррен Уірсбі. Коментар на Старий Завіт. У 2-х т. Том ІІ. Ездра - Малахія. - СПб.: Біблія для всіх, 2011. - 1111 с.
8. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 1. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1168 с.
9. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї по Книгу Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
10. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
11. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
12. Стаття №9 "Армагедон".
13. Стаття № 14 "Числа".
14. Біблія. Новий Переклад на Російську Мову.- Herrljunga, Sweden: Міжнародне Біблійне Товариство, 2007.- 1228 с.
15. Джон Ф.А. Соєр. Коментарі до книг Старого Завіту. Книга пророка Ісаї. Том 13. - USA, Scottdale, ВСБ, 1993.- 243 с.
16. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1088 с.
17. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
18. Стаття №3 "День Господній".
19. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
20. Стаття "3. Коментарі до Книги пророка Ісаї. Теофанія (30:27-30, 63:1-6, 64:1-3)".
21. Стаття №4 "Час великої скорботи".
21. Стаття №4 "Час великої скорботи".
22. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1 503 с.
23. Дерек Т. Ісая. - Мінськ: Поліграфкомбінат ім. Я.Коласа, 2013.- 400 с.
24. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
25. Слов'янський біблійний коментар. – Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016.- 1840 с.