1. Вступ
Ісаія, в євр. транскрипції "Йешайа" (означає "Господь – спасіння", точніше, "Спасає Яхве"), народився в VIII столітті до Р.Х. Жив і служив в Єрусалимі в періоди правління Озії (792-740 рр.), Йоафама (близько, 750-735), Ахаза (735-715), Єзекії (близько, 715-686) [Л.1-9].
Походив із знатної родини, можливо, був родичем царя Амасії [Л.5], мав доступ до політичної та релігійної еліт; за переказами, пов'язаний з правителем Озією кровними узами [Л.2, 9]. Ймовірно був історіографом іудейського двору [Л.5], служив священиком, пророкував протягом мінімум 40-а років, мабуть, близько 55-и років [Л.2, 6, 8]. Його сучасники наві Осія і Міхей [Л.3, 4, 9].
Рік смерті провидця невідомий, очевидно, після 686 р., дати смерті царя Єзекії, все ж не раніше 681 р., коли був убитий ассирійський монарх Сеннахірим, обставини смерті якого згадав Ісаія [Л.4]. Згідно з переказами, на мученицьку смерть старого провидця прирік нечестивий Манасія (одноосібно правив з 686 р. по 642 р.), за його наказом перепиляли порожнисте дерево з пророком, що сховався в ньому [Л.1, 4, 7-9].
Час написання книги. Богослови консервативної школи, що вважають Йешайя єдиним автором, припускають, вона писалася з 739 р. по 681 рік, щонайменше 58 років [Л.9], близько 60 років Л.26] або більше 50 років [Л.1, 4].
Останні два століття ліберальні богослови приписують синові Амоца лише розділи 1 – 39, стверджуючи, розділи з 40-го по 55-й написані іншим автором (так званим, Второісаєю), який жив в часи вавилонського полону євреїв у VI столітті до Р.Х. Розділи 56 – 66, нібито, склав ще пізніший автор (Тритоісаія), що існував у II - IV століттях; докладніше про ці версії дивіться в роботах [Л.2, 3, 5, 6, 8, 27].
Композиція віршів 34:1-9, 13:1-13. Промови провидця складені "не за хронологічним, а скоріше, за тематичним принципом ..." [Л.9, стор.8; Л.27, стор. 559]. Тому, для кращого сприйняття, дана стаття й всі наступні викладені в хронологічній послідовності майбутніх подій.
Побудова теми "День Господа" (34:1-9; 13:1-13) схожа на композицію книг Йоіля і Софонії.
1. Вступ, він закликає весь світ звернути увагу на віщу промову (34:1).
2. Повідомлення головної теми – Йом Адонай:
а) попередження про винищення всіх народів, які розгнівали Бога (34:2, 3);
б) знаряддя покарання (34:4-6, 13:2-6);
в) руйнування землі (13:5);
г) наслідки (34:7-9, 13:7-13).
Головна тема. Певний день Яхве, есхатологічний момент, коли Він втрутиться в історію деградуючого роду людського для суду, спустошення планети, винищення нечестивих.
Мета написання. Попередити щодо неминучості покарання, масової загибелі всього живого, руйнування безбожної спільноти, що спотворила своє призначення.
Зміст. Наві закликає народи слухати (34:1) грізне пророцтво про їх фізичне винищення (вірші 2, 3) за гріх, зло, нечестя (13:9, 11). Знаряддям послужить особливе військо Ель Шаддай (вірші 3-5) – небесне воїнство та меч Його (34:4-6).
Руйнування країни (13:5) відбудеться в Йом Адонай (вірші 6, 9). Потрясеться небо, за ним земля (вірш 13), річки та суша перетворяться на палаючу смолу (34:9), померкнуть світила на небі (13:10), загинуть тварини (34:7).
Опустяться руки, розтане серце (13:7), почервоніють обличчя, м'язи схоплять судоми (вірш 8); всюди розкидані вбиті, від їх крові розмокнут гори (34:3), живі зустрічаються рідше чистого золота (13:12).
Проблеми тлумачення. "Образи, пов'язані з днем Господа,– одні з найскладніших для розуміння при вивченні Біблії" [Л.19, стор. 264]. Чи потрібно сприймати пророцтва буквально або як поетичні вигадки; до яких історичних періодів відносяться вірші 34:1-9, 13:1-13.
2. Як сказано, так і зроблено (34:1-3)
Головна тема майже всіх творів малих пророків це "День Господній", скажімо, у Йоїля [Л.10] й Софонії [Л.12]. Або пов'язані з ним перипетії: Богоявлення (Аввакум, гл.3; Наум, гл.1), Його суд (Амос, гл.8; Осія, 3:4-4:6).
Зрозуміло, Йом Адонай теж повнокровно описаний в книзі Ісаї. Найвеличнішому, грандіозному, докладному манускрипті з сувоїв Невіїм. Майже в кожному розділі цього приголомшливого твору, прямо чи опосередковано, порушується тема цієї події. Розділ 34 не є винятком.
«Підійдіть, народи, щоб слухати, послухайте племена! Нехай чує земля і все, що наповнює її ("всі на землі повинні це чути!", пер. [Л.13]), світ і все, що народжується в ньому!» (34:1, пер. [Л.14]).
Бачення, відкрите погляду наві (Іс.1:1), виявилося настільки моторошним, що він закликає ВСІХ звернути увагу на вирок Божого суду, бо він "стосується всього світу" [Л.9, стор. 77]. Слухати пророцтво необхідно ВСІМ народам, усьому, котре народжується в світі; прислухатися доти, поки пророцтво не сповниться.
На жаль, ті, що втратили розсудливість, слухають, не розуміючи, дивляться й не усвідомлюють. «А що ви робитиме в день ваших відвідин (в день суду), коли нагряне на вас погибель здалеку? До кого втікатиме (кінетесь) по допомогу і де залишите (сховаєте) ваші скарби?» (10:3, у дужках текст із [Л.24]), – риторично запитує провидець.
«Тому що ГОСПОДНІЙ гнів на всі народи й обурення ("лють", пер. [Л.14]) на всі їхні війська. Він прирік їх закляттю, видавши їх на ("різанину!", пер. [Л.12]) знищення» (34:2).
Гнів Бога на країни, Його лють на людські маси ("полчища", пер. [Л.14], "військо" [Л.6, 9]), викликає гріх, зло та беззаконня, що панують в світі (Іс.13:9, 11). Ось чому Він призначив жителів планети, які втратили страх перед Ним, на повне знищення, "її мешканці загинуть, як мошки" (51:6, пер. [Л.12]).
Небесний Воїн "прирік їх закляттю" (34:2), віддав на "знищення", тобто, "на різанину" (пер. [Л.12]) або "бійню" [Л.14]. Тут не "гіперболічні вирази" і зовсім не метафоричне заклання, як передбачається в роботі [Л.6], але буквальні; "остаточна поразка чекає нечестивих під час великої скорботи" [Л.26, стор. 831].
«Тіла їхніх убитих не будуть поховані, і від них здійматиметься сморід; гори будуть просякнуті їхньою кров'ю» (34:3, "кров їх буде текти по горах", пер. [Л.13]).
"Що має бути, того не минути", підказує відоме прислів'я. Але чому, з закінченням бійні, тіла убитих НЕ поховають згідно з прийнятими похоронними обрядами? Чому трупи будуть розкидані ("кинуті", пер. [Л.12]; мал. 1).
Тому що в результаті масової загибелі (13:12, 24:6; Соф.1:2, 3) нечисленні залишки тих, хто вижив, не в силах поховати величезну кількість трупів, які розкладаються; незважаючи на сморід, що виходить від них і отруює повітря.У Масорі, гори не "розмокнуть від крові" (Ісаї, 34:2, Синод. пер.), а "розтануть" [Л.15]. Це вказує на землетрус (24:17-20; Авв.3:6), як причину танення гір та пагорбів (Міх.1:4, Наум.1:5).
"Кров" тече по горах, плоскогір'ях, рівнинах, пустелях; вона забарвить у криваво-червоний колір річки, озера, моря, джерела вод (Об'явл.16:3, 4), ВСІ відкриті водойми [Л.16]. «Бо ось, Господь виходить із житла Свого, щоб покарати мешканців землі за їх беззаконня, і земля відкриє (явить) поглинуту нею кров і вже не приховає убитих своїх» (Ісаї, 26:21, Синод. пер.).
3. Загадка від Ісаї (34:4)
Все-таки, що конкретно має на увазі пророк, використовуючи загадковий вислів " ГОСПОДНІЙ гнів на всі народи"? (34:2). Очевидно, причиною майбутньої масової загибелі населення виявляться таємничі "знаряддя Його гніву (13:5, буквально, "гарячого подиху"), бойове військо Ель Шаддай (13:3-5; 5:25-30).
Керує полчищем могутній виконавець (Йоіл.2:11), руйнівник народів (Єр.4:7), Господь направить його з півночі (4:6, Іс.41:25). Армія окупантів складається з безлічі дрібних й великих космічних тіл, що падають на землю; непрохані прибульці "накинуться на неї, подібно до зграї сарани" (33:4, б; пер. [Л.14]).
Армаду руйнівників метафорично описує інший пророк (Йоіл.2:1-11). Йешайа теж переносить міфологічні образи військового з'єднання на небачене диво (по-науковому, "метеорний потік"), вказуючи на катастрофічні результати появи небувалого повітряного десанту.
«Зірки на небі зітліють, і небо згорнеться, як сувій; все зоряне військо впаде, наче пожухле листя з лози, як засохлий ("недозрілий!", пер.[Л.28]) плід з інжиру» (34:4, пер. [Л.14]).
Пожухлий бісер у нічному небі ніхто не може зібрати: ні цар, ні цариця, ні красна дівиця; він сам посиплеться. Розгадка загадкового вірша 4 в тому, що будь-які світлові космічні об'єкти, крім сонця і місяця, в давнину вважалися зірками [Л.17, стор. 306].
Яскраві короткі нічні спалахи високо вгорі називалися "падаючими зірками", що відірвалися від нібито твердого склепіння. Насправді, треки викликаються вторгненням в атмосферу метеорів [Л.18].
«У Біблії слово kokab може означати будь-яке небесне тіло, в тому числі і метеор ("падаючу зірку") ...» [Л.29, стор. 244]. Космічні частинки миттєво нагріваються до дуже високої температури та, як правило, повністю "згорають"; точніше, сублімуються (у вірші 34:4, "зітліють") у верхніх шарах гомосфери.
4. Всі зірки розтануть ?
Але чому провидець стверджує, "все зоряне військо впаде"? пер. [Л.14], "зірки розтануть всі до однієї", пер. [Л.13]. Справа в тому, що він бачить небувале масове падіння метеорів, так званий "зоряний дощ", коли кількість метеорних спалахів на годину перевищує 10 000.
Після такого тижневого "дощу" не видно нічних маяків всесвіту (вірш 4, а) через сильну запиленість повітря. Крім того, "небо згорнеться, як (книжковий) сувій" (вірш 4, б), воно зникне (!?!), "немов дим" (51:6, пер. [Л.12]; Пс.102:26, 27; 2Пет.3:10). Те саме рідкисне видіння, через 800 років, відкрито Йоханану.
«І небесні зорі попадали на землю, як смоківнця (інжир) скидає свої (незрілі) плоди від сильного пориву вітру. І небо відійшло ("зникло", пер. [Л.24]), згорнувшись ("розкололося і згорнулося", пер. [Л.13]), як сувій ...» (Об'явлення, 6:13, 14). Тут і в паралельному вірші Іс.34:4 мова НЕ про ангелів, як помилково вважають деякі екзегети. НІ.
Пророки бачили масове падіння метеорів, немов незрілих плодів з інжиру від сильного пориву вітру. Тому Ісаія з подивом вигукує. «Ти створив небувале (зробив дивовижне) – то був давній задум Твій, непорушний, незмінний» (25:1, б; пер. [Л.12]).
Небо розколе масивне небесне тіло, наві називає його "ГОСПОДНІЙ меч" (34:5, 6), "жезлом Своїх уст" (11:4, пер. Івана Огієнка), а також, "Його язик" (30:27) або "колісниця" (66:15, пер. [Л.15]); "образ колісниці служить показником швидкості пересування" [Л.19].
Зіткнення астероїда з поверхнею земної кулі (Об'явл.8:8-10, 9:1, 2) викличе потужний вогняний смерч, глобальний вихор (Іс.29:6, Єр.30:23, 25:32, Наум.1:3). Згідно з пророцтвом, "гряде ГОСПОДЬ у вогні, а Його колісниці,– наче вихор" (Іс.66:15). Почервонівший купол над головою похитнеться, нахилиться, розколеться, згорнеться як сувій.
Масштабні кругові рухи величезних мас повітря згорнуть випалену вогнем висоту в гудінні, громових гуркотах, ревінні; небо згорнеться ніби тріснутий посередині розгорнутий книжковий сувій.
За завісою пилу й попелу зникнуть хмари, зірки, місяць, сонце; образно кажучи, "небо з гуркотом пройде" (2Пет.3:10, "в той день зникнуть з громовим гуркотом", пер. [Л.12]).
"Підтвердженням того, що в розділі 34 описується саме судний день, можна вважати той факт, що точно таку ж картину малює апостол Іоанн в Об'явл. 6:12-17" [Л.25, стор. 205; Л.9, стор. 77].
5. Меч Адоная (34:5, 6)
Його армія складається з дрібних і великих воїнів. Крихітні, повністю "згорять" в атмосфері, їх сліди (треки) створять радіант метеорного потоку (мал.2) в північній півкулі нічного неба, біля полярного сузір'я Цефей [Л.18].
Здоровенні космічні об'єкти, втративши частину маси із-за винесення
потоком повітря речовин, що випаровуються (так звана "абляція"), досягнуть
поверхні нашої планети.
Наприклад, масивний метеороїд або невеликий астероїд у вигляді вогняної
кулі з довгим хвостом з розпечених газів і твердих частинок.
В Біблії таке незвичайне знаряддя покарання іменується меч Яхве (Іс.34:5, 6,
66:16; Єз.21:3-5) або гострий меч Його (Об'явл.1:16, 19:15, 21). Але до чого тут небесна копія людської холодної зброї?
Справа у тому, що майже у кожного виду військового спорядження, яке застосовулось на землі, в літературі Стародавнього Сходу існував божественний аналог [Л.19, стор. 1165], меч бога виготовлявся з небесного вогню [Л.20, стор. 149]. По-друге, в Біблії образи великих розмірів пов'язуються з Всевишнім [Л.19, стор. 106].
По-третє, унікальне явище пророки бачать на НЕБІ, місцеперебуванні Його (2Хр.30:27). По-четверте, біблійна "символіка завжди грунтується на фізичних властивостях самого предмета" [Л.19, стор. 134], в даному випадку, колото-ріжучої зброї. Врахування всіх 4-х обставин дозволяє зрозуміти, чому космічне тіло провидець сприймає як булат Яхве, передаючи Його пряму мову.
«Мій меч на небі, немов оп'янів,– він впаде на Едом і на людей, приречених Мною на закляття ("на загибель", пер.[Л.12]). ГОСПОДНІЙ меч сповнився крові, насичений жиром та кров'ю ягнят і козенят, лоєм нирок козлів, бо ГОСПОДНЄ жертвоприношення ("різанина", [Л.15]) в Боцрі,– велике кровопролиття ("різанина", [Л.28]) в краю Едома» (34:5, 6).
Яке загадкове знаряддя покарання (вірш 5) з'явиться вгорі? Зрозуміло, особливе, тому що в біблійних загадках [Л.5, стор. 480], заснованих на метафорах, один предмет замінюється на інший, подібний. Високо в хмарній висоті з'явиться ятаган Небесного Воїна, він пройде по планеті немов молотильна дошка, ніби серп у пору жнив (Об'явл.14:14-16).
Його зброя зі свистом обрушиться на жителів УСІХ країн (Іс.34:1-3), «мечем Господь виконає вирок над усіма людьми, і багато буде побитих Господом» (66:16, б, пер. [Л.14]).
Для правильного розуміння віршів 34:5, 6 необхідно врахувати. "Едом служить Ісаї лише прообразом всього світу, над яким відбудеться суд" [Л.9, стор.77], "зображення Едома в ролі жертви просто вказує на майбутню долю всіх цих народів" [Л.21, стор. 717]. "Божий суд спіткає весь світ, і Едом тут – просто приклад ..." [Л.1, стор. 616].
Однак, якщо таємничим знаряддям гніву Яхве Елохім виявиться космічний об'єкт, чому написано, "Меч Господній наповниться кров'ю"? (34:6, Синод. пер.; "весь у крові!", пер. [Л.12]). Чи може таке бути? МОЖЕ.
В йом Адонай, по причині зміни характеру дифузного випромінювання атмосфери, ВСІ астрономічні тіла, спостережувані з Землі, будуть виглядати червоними [Л.22], в тому числі, вигнутий "меч". Тобто, серпоподібна смужка освітлюваної сонцем поверхні карликової планети набуде криваво-червоного кольору. "У Господа – меч, весь у крові!" (вірш 6, пер. [Л.12]).
6. Звістка про загибель тварин (34:7-9)
«І буйволи зійдуть (будуть вбиті) із ними, і телиці з биками , і напоїться кров'ю їхній край і насититься туком (жир змішається з брудом) їхній порох» (34:7, пер. Івана Огієнка; в дужках текст з [Л.13]).
В результаті нападу зграї нічних вовків, бомбардування планети з космосу, загинуть як дикі сильні тварини, так і домашні бики з телятами.Грунт насититься кров'ю загиблих істот (мал.3), що від вогню претворяться на порох, а їхній жир змішається з брудом. Ще більш моторошну картину загибелі всього живого в День Господній малює Цефанйа.
«Я цілковито знищу (зруйную) з поверхні землі все,– говорить ГОСПОДЬ! Змету (всіх) людей і худобу (тварин), знищу птахів небесних (у повітрі) і риб морських (у морі) ... Знищу з поверхні землі все людство,– говорить ГОСПОДЬ» (Софонії, 1:2, 3; у дужках текст з [Л.13]).
З неймовірною силою Він очистить стовбури багаторічних рослин від гілок, високі дерева впадуть на землю (Іс.10:33). Зі свистом "вирубає лісові хащі залізом" (вірш 34), від чого стовбури й товсті гілки, позбувшись кори, стануть білими (Йоіл.1:7). Планета зазнає спустошення, розорення, спотвориться її вигляд (Іс.24:1-6, 1:7-9, 2:12-17).
«Це буде день ГОСПОДНЬОЇ помсти,– рік відплати за бунт проти Сіону! Його (Едома) ріки перетворяться на смолу, а його земля – на сірку,– весь його край стане палаючою смолою» (34:8, 9).
У вірші 8 день помсти це Йом Адонай (13:9), час відплати, рік віддяки нащадкам Ісава за злочини проти Сіону; в ширшому контексті, покарання світу за його зло (13:11). "Найбільш розгорнута історія про помсту в Біблії висвітлюється в апокаліптичних баченнях майбутнього Божого суду над злом" [Л.19, стор. 608].
Суду вогнем, коли річки та грунт стануть "палаючою смолою" (34:9, 24:6, 66:15). Причому вогонь запалять не фламіни, а Сам Бог, полум'я опалить сушу від півдня до півночі (Єз.20:47), розплавить багатьох жителів (22:20-22, Зах.13:9, Іс.48:10). Зачекайте, яку загадкову речовину Йешайа у вірші 34:9 називає сіркою та смолою??
Зрозуміло, не липкий, твердіючий на повітрі сік деяких видів багаторічних рослин (смола); також людські останки, буквально, НЕ перетворюються на горючу мінеральну речовину (сірку). Очевидно, пророк бачив ЩОСЬ, яке нагадує димлячий асфальт (Бут.14:10, Вих.2:3), а саме: золу, сажу та попіл пожеж, розмолоту пемзу, інші гарячі продукти імпактних й вулканічних викидів.
Вони перетворять струмки на повільно текучу смолу, навіть грунт виявиться "палаючою смолою" (Ісаї, 34:9), річки зупинять свій біг, тихо "потечуть, як масло" (Єзекіїля, 32:14, Синод.пер.). Трупи же перегорять, "уподібняться до гашеного вапна" при випалюванні (Іс.33:12, а), кістки стануть крейдою.
Народи уподібняться "до вирваної тернини", згорять у вогні (вірш 12, б) надзвукової ударної хвилі [Л.22], "і не буде того, хто згасив би" їхні тіла (1:31). Поверхня грунту стане подібною до палаючої самородної сірки (34:9, т.зв. "горючий камінь" [Л.18]).
Вимруть мешканці [Л.23], зникне небо, "земля зітліє, як старий одяг" (51:6), покриється ямами, тріщинами, розривами [Л.16, 22]. Міста перетворяться на руїни (25:2), заростуть колючим чагарником, кропивою, реп'яхом (34:13). У зруйнованих будинках оселяться сови, пугачі, ворони, шуліки; їжаки, кішки, шакали; гієни, козли, інша дика живність (вірші 11-15).
7. Пророцтво про Бавель? (13:1-3)
Ще один великий уривок, присвячений Дню Господа, міститься в 13-му розділі. Повідомляючи звістку щодо трагічної долі стародавнього, тоді ще провінційного, міста Вавилон (13:14-22), син Амоца бачить есхатологічний Йом Адонай (вірші 2-13).
«Пророцтво про Вавилон, яке побачив Ісая, син Амоса. На видкритій горі ("голій вершині", пер. [Л.14]) підніміть прапор, голосніше заволайте, дайте знак рукою, щоб вони входили в брами можновладців!» (13:1, 2).
Серед коментаторів немає єдиної думки, чи передбачив наві руйнування Бавеля в 689 р. військами ассирійського царя Сеннахіріма [Л.3, 4, 9, 21], чи його захоплення армією мідо-персів в 539 році, на думку авторів [Л.1, 7].
У будь-якому випадку, "Ісаї, який описував військове протиборство своїх днів, було видно, ймовірно, крізь призму цього близького протистояння, те, яке відбудеться безпосередньо перед встановленням на землі Тисячолітнього царства" [Л.9, стор. 44]. "Ісаія бачив у падінні Вавилона символ дня Господнього (Іс.13:6, 9, 13) – часу, коли Бог виллє Свій гнів на світ" [Л.1, стор. 597], в епоху "останніх днів" [Л.3, стор. 237].
Деякі тлумачі вважають, заклик підняти прапор ("означає сигнал або військовий знак" [Л.8, стор. 354]), голосно заволати, махнути воїнам Яхве рукою звернений до ангелів [Л.6, 9], посланців Його, що не дуже далеко від істини. Точніше, знамено "на відкритій (голій) горі" є знаком-радиантом із треків космічних тіл (мал. 2, § 4), військовим сигналом для армії відплати.
У давнину вершина вважалася рівнозначною небосхилу [Л.19, 21], він "спочиває на найвищих горах" [Л.8, стор. 625]. Багато хто побачить знак вгорі, "коли підніметься на горах стяг"; ВСІ почують, "коли звучить голос труби" (Ісаї, 18:3; "трубний звук став есхатологічним образом, який в апокаліптичній літературі служить знаменням кінця часів" [Л.21, стор. 711]).
Бог небесних воїнств підніме стяг у напрямку далекого народу, "покличе його посвистом від країв землі" (5:26); запалає гнів Його і затремтять гори (вірш 25). Брами можновладців у вірші 13:2 це головні міські ворота для проїзду царів і високопоставлених чиновників; через такий отвір в небі увірвуться тріумфуючі воїни Ель Шаддай.
«Я дав наказ обраним ("посвяченим", пер. CUV'23) Моїм, і покликав для здійснення гніву Мого сильних Моїх, що тріумфують у величі Моїй» (13:3, Синод. пер.).
"Євр. куддашай – посвяченим/відокремленим, тут у значенні обраним для виконання визначеного Богом покарання" [Л.24, стор. 1019]. Один із сучасних перекладів так і виглядає. "Господь сказав: "Я Сам буду командувати освяченими для битви", пер. [Л.13].
Навіть без підказок перекладачів ясно, мова НЕ йде про людську армію ассирійців, мідо-персів або сучасних народів. НІ. Йдеться про незвичайних обраних воїнів Адонай Цеваот, що співають від Його перемоги, немов ранкові зірки (Йов.38:7).
8. Армія помсти (13:4, 5)
«Подібно до грому пролунає голос Господній" (вірш 11, пер. [Л.14]),
«це Він веде Своє військо!» (пер. [Л.12]).
Дуже схожі видіння у Ісаї. Неботрясіння, землетрус (13:13, 24:17-20, 29:6), зникнення звичного світла від сонця, місяця, зірок (13:10), що настане у День Господній (вірші 6, 9). Перераховані катаклізми викличуть таємничі знаряддя Його гніву (вірш 5).
«Гул стоїть, (гучний) шум на горах лунає, немов від багатолюдного натовпу: хвилювання охопило країни, народи зібралися – це ГОСПОДЬ Воїнств готує військо (армію відплати) до бою» (13:4, пер. [Л.24], в дужках текст з [Л.13]).
Символіка вірша 4 спирається на реальні фізичні властивості колективного персонажа,– полчища незвичайної сарани з видіння Йоіля. Але чому, немов від величезного натовпу, чути гучний шум НА горах? (Ісаї, 13:4). Крім того, син Петуїла бачить численний сильний народ, «якого не було від віку і після того не буде в родах родів» (Йоіл.2:2, Синод. пер.). Він скаче по ВЕРХІВ'ЯХ (?!) гір (вірш 5).
У давнину гори сприймалися як місце, де твердь стикалася з небом [Л.19], тому що "у свідомості стародавньої людини не було великої різниці між гірськими вершинами і небесами" [Л.21, стор. 824]. Там же знаходиться воїнство Його (Іс.24:21, 34:4), "армія відплати", оглянута Богом та підготовлена до бою (13:4).
Тому небачені раніше метеорні тіла пророки називають "подібними" народностям. Побачивши повітряний десант, "хвилювання охопило країни" (13:4). Тому що «З півночі клуби диму рухаються, відстаючих немає в цих полчищах» (14:31, пер. [Л.24]; "і немає жодного, хто залишив би своє місце", пер. CUV'23).
Дійсно, це будуть клуби диму з півночі від полчищ (14:31), немов від багатолюдного натовпу (13:4), він скаче по вершинах гір з гучним шумом: свистом, тріском, шипінням, гуркотом грому [Л.18]. Армада, призначена для знищення ВСІЄЇ планети (вірш 5). Автор [Л.7] пише, "найімовірніше 13:5 вказує вперед, на космічні метафори наступного уривка ..." (стор. 123). Вірно, "космічні", але зовсім не метафорічні, а буквальні знаряддя руйнування.
«Вони йдуть з далеких країн (віддалених земель), від краю небес (із-за горизонту). ГОСПОДЬ і знаряддя (Армія) Його
гніву прийдуть, щоб знищити всю землю!» (13:5), у дужках текст з [Л.13]).
Під виразом "край неба" слід розуміти горизонт. У давнину вірили, він є межа, край, ворота [Л.21, стор. 578]. З брами над головою або відчинених вікон (24:18), з віддалених невідомих земель вийдуть воїни Яхве, "щоб знищити всю землю!"(13:5). Серед нападників летить ХТОСЬ, схожий на потужний вихор, подібний руйнівним природним катаклізмам.
«Але є у ГОСПОДА хтось міцний, могутній, схожий на грозу і град, нещадний вихор, потоки води, що хлинули після бурі; рукою його повалить ГОСПОДЬ їх на землю!» (28:2, пер. [Л.24]).
"Ці кульмінаційні події отримали назву дня Господа, оскільки вважалося, вирішальну роль в їх розвитку відіграє особисте втручання Бога" [Л.19, стор. 263].
9. Серце не камінь, затремтить (13:6, 7)
Що пропонує Ісаія населенню при появі небесного знаряддя гніву Божого? Він дає надзвичайно дивно пораду.
«Ридайте, бо близько ГОСПОДНІЙ день! Він прийде як спустошення ("руйнівна сила", Синод. пер.) від Всемогутнього» (13:6, "спустошення Сильний послав", пер. [Л.12]).
Спочатку провидець пропонував евакуювати мешканців перед настанням Йом Адонай, увійти в скельні печери або сховатися в землю (2:10-12; Об'явл.6:15). Тепер він загадково радить, "ридайте", побачивши наближення того Дня (Іс.13:6). З якої причини залишається сильно плакати? Чому "всі народи землі заридають у відчаї" ? (Мт.24:30, пер. [Л.14]).
Плачевний стан пояснюється тим, що в печерах, підвалах, бункерах можна врятуватися від бурі, вихору, "полум'я пожираючого вогню" (Ісаї, 29:6), по-науковому, "високотемпературної ударної хвилі". Однак в них неможливо вціліти під час руйнівного землетрусу (24:17-20; Об'явл.16:18-20).
Згубна "руйнівна сила від Всемогутнього" (Ісаї, 13:6, Синод. пер.) викличе, зокрема, коливання грунту, води, повітря низької частоти [Л.23]. Їх збіг з частотою власних коливань людських органів призведе до резонансу, різкого зростання амплітуди. Збільшення розмаху коливань призведе до тремтіння серця, шлунка, легенів; дрижання рук, ніг, губ; болю, судом, спазмів м'язів й судин [Л.23]. Як і передбачено.
«Тому опустяться (ослабнуть, пер. [Л.14, 15]) всі руки і здригнеться кожне людське серце» (13:7).
Із-за інфразвукового резонансу слабшають й опускаються руки, при частоті від 2 Гц до 5 Гц; тремтить серце (4 ... 6 Гц) й тіло (21:4); дрижать стегна (вірш 3), коліна (Наум.2:10), кістки (Єр.23:9), нутрощі, навіть губи (Авв.3:16).
Наві Йехезкейл стверджує, в стан вібрації увійдуть риби, птахи, звірі, плазуни, "також усі люди" (Єзекіїля, 38:20, а). Причина, що викликає тремтіння,– глобальний імпактний землетрус (вірш 20, б; Об'явл.8:8, 16:18).
Передбачається, серце кожної людини тане від страху [Л.7, 9, 12-14, 19]. Насправді ситуація, коли воно "здригнеться" (Ісаї, 13:7, пер. [Л.14, Л.24) або "серця замруть від страху" [Л.12], можлива лише на одну мить. Але в Масорі написано, "знеможе" [Л.15], це передбачає тривалий проміжок часу, подібно до слова "розтануло" в Синодальному перекладі.
Гострий психоемоційний стрес викличе не короткочасне завмирання серця, а напад справжньої небезпечної хвороби. Очевидно нейроциркуляторної (вегето-судинної) дистонії, її синдромом служить брадикардія.
10. Ледве-ледве душа в тілі (13:8, 9)
«Всі охоплені страхом ("та будуть тремтіти", пер. [Л.28]),– корчаться від болю (в животі) й мук ("біль та судоми їх схоплять"), як жінка, котра народжує. З жахом дивляться один на одного,– їх обличчя (будуть червоні, як вогонь) полум'яніють» (13:8; в дужках текст із [Л.13], в лапках – з [Л.14]).
"Тремтіння від страху метафорично порівнюється з пологовими муками жінки" [Л.19, стор. 1163]. НІ. Тут не метафора, а буквальні різкі скорочення м'язів нижньої частини живота, тобто "біль та судоми" із-за інфразвукового резонансу. Постраждалі корчаться від справжної болі у животі, мучаться "як жінка, котра народжує".
Пологові перейми (21:3) будуть переживати НЕ тільки жінки (Єр.4:31), але й чоловіки (30:6, Ос.13:13, 1Фес.5:1-3); "ви знемагатиме в муках", обіцяє Адонай (Ісаї, 50:11). Від раптових судом і болю, усі "з жахом дивляться один на одного" (13:8, б); провидець збентежений ("вражений", пер. [Л.14]) тим, що бачить, приголомшений тим, що чує (21:3).
Ще однією причиною сильного здивування потерпілих є незвичайний колір їхніх облич, червоних як вогонь (13:8, в). Автори роботи [Л.9] пишуть, "кров від страху прилине до голови, від чого розпаляться обличчя" (стор. 44), те саме стверджується в [Л.6, стор. 1065]. Але в стані страху шкіра, як правило, НЕ червоніє, а блідне (наприклад, Єр.30:5, 6; в Масорі, "позеленіють" [Л.15]).
Полум'яні обличчя (Іс.13:8) це один із проявів нейроциркуляторної дистонії, т.зв. "блашинг-синдром". Через підвищення артеріального тиску, викликаного інфразвуковим резонансом, та розширення периферичних судин відбудеться сильний приплив крові. Обличчя "почервоніють" (13:8, пер. [Л.24]), "червоні як вогонь" [Л.13], "розгорілися" (Синод. пер.), "запалають" [Л.12], "будуть палати" [Л.14].
Крім блашинг-синдрому, потерпілих вразить "амавроз", короткочасна психогенна сліпота [Л.23]. Пророк розповідає про неї так, «йдемо, наче сліпі, обмацуючи стіну,– як незрячі ходимо навпомацки, спотикаємося в полудень, наче в сутінках ...» (59:10; "навіть вдень ми не бачимо", пер. [Л.13], "страшно мені – не бачу нічого" [Л.24]).
Початок 34-го розділу присвячений шокуючій звістці ВСІМ народам і племенам,– вони будуть винищені; небо згорнеться, загориться суходіл, вода стане смолою (34:1-9). У віршах 13:9-12 пишеться про те ж саме, з уточненням, хто саме загине.
Щодо якого прийдешнього спустошення попереджає тайновидець? Буквального, "насамперед у Біблії образ пустелі пов'язаний з апокаліптичними видіннями Божого суду над грішним світом ..." [Л.19, стор 364]. Все, передбачене наві, обов'язково здійсниться.
Прийде лютий День Господній (2:12-21; Соф.1:2-18; Йол.2:1-11) для перетворення планети на пустелю (Іс.13:9, 24:1-10; Соф.2:4-15; Йіол.1:10-20), винищення відступників, зловмисників, грішників, нечестивих (Іс.1:28, 29:20; Соф.1:3, 17).
Адонай говорив, але вони не слухали, кликав,– не відповідали, а вперто чинили зло перед Його очима (65:12). «Через те прокляття пожирає землю, і за гріх свій несуть покарання її мешканці. Тому будуть спалені ті, котрі проживають на землі, і небагато залишиться людей» (Ісаї, 24:6).
Всі, що розпалювали вогонь, тепер безпорадно лежать на кутах вулиць, знемагають в муках, згораючи у вогні (50:11). Втім навіщо передчасно вмирати? "Я хочу не смерті грішників",– проголошує Благословляючий,– "але того, щоб вони залишили свої (неправедні) шляхі і жили" (Єзекіїля, 33:11, б; пер. [Л.14]).
11. Чому світила потьмяніють? (13:10, 11)
«Зірки небесні та світила ("сузір'я", пер. [Л.12, 14, 24]) не дають від себе світла; сонце тьмяніє при сході своєму, і місяць не сяє світлом своїм» (13:10, Синод. пер.).
"Один з основних архетипів знаходить вираження в апокаліптичних видіннях, де місяць виступає в ролі космічної дійової особи в земній драмі кінцевої руйнації" [Л.19, стор 588]. Передбачається, мова про згаслі космічні об'єкти [Л.9], так випливає навіть з деяких перекладів.
"Згаснуть на небі зірки", пер. [Л.24]. "Зійде темне сонце, і місяць світити перестане", пер. [Л.12]. Але буквальне згасання астрономічних об'єктів у День Господній малоймовірне, тому робиться висновок. "Згаслі світила у вірші 10 можуть бути алегорією загального хаосу в близькосхідному регіоні" [Л.9, стор. 44].
Жодним чином. Вірш 13:10 не "алегорія", а реальна картина зміни оптичних властивостей запиленої атмосфери. Пророк називає разюче фізичне явище своїх видінь: "небеса зникнуть, як дим" (51:6) або "згорнуться, немов сувій" (34:4, пер. [Л.12, 14, 24]).
Справді, вночі не буде видно світла від зірок та їх скупчень, сильно ослабне світло від місяця (13:10, а, в). Вранці, "сонце тьмяніє при сході своєму" (вірш 10, б), тобто, його диск видно, але промені втратить яскравість, як у години курної бурі з пустелі (мал.5).
У ті роки, вціліли в пору молотьби та жнив, блукаючи в пітьмі, скажуть. "Ми чекали, що стане світло, але навколо темрява, чекали світла, але бродимо в темряві" (59:9, б; пер. [Л.12]).
Наві пророкує, в Йом Адонай "потьмяніють сонце і місяць, і втратять зірки свій блиск" (Йоіла, 3:15, пер. [Л.14]). Вірш 3:15, інші пророцтва (2:10; Іс.13:10, Єз.32:7, Соф.1:15, Об'явл.8:12) ніякого відношення до затемнень світил НЕ мають, всупереч версії авторів [Л.5, стор. 1190].
Отже, у День Господній потьмяніє світло, зітліє небесне воїнство, спорожніє поверхня планети; у річках вода почорніє, стане смолою, що горить; загинуть дикі та свійські тварини, знищаться народи і племена; від розкиданих усюди трупів підніметься сморід (13:1-10, 34:1-9). Але за що така жорстока кара?
«Я покараю світ за зло, і нечестивих ("безбожніх", пер. [Л.28]) – за їні (гріхи) злочини, покладу край зарозумілості, і впокорю (принижу) самовпевненість (тиранів) гнобителів» [Л.24]) (13:11), дужках текст з [Л.15]).
Скільки землі не обертатись, а мотузці нечестивих, зарозумілих, гнобителів не витися, а кінець обов'язково буде.
12. Планета зрушить з місця? (13:12, 13)
«Зроблю так, що легше здобути золото, ніж знайти на землі людей; будуть вони коштовніші за золото офірське»
(13:12, пер. [Л.24]; "Я зроблю так, що людей буде менше, ніж золота!", пер. [Л.13]).
"Люди цінуватимуться дорожче чистого золота (вірш 12) тому, що їх дуже багато загине і вкрай мало залишиться" [Л.9, стор. 44]. У такому разі причина катастрофи повинна мати глобальний космічний характер, як відкрито пророку.
«Для цього потрясу (Я) небо, і земля зрушиться з місця свого (здригнеться на місці своєму) від люті Господа Саваофа (Цеваота), в день палаючого гніву (великої люті) Його» (13:13, Синод. пер.; у дужках текст з [Л.15]).
"Єврейське слово " землетрус " означає сильний шум чи оглушливий рев ..." [Л.5, стор. 495]. У деяких перекладах початок вірша 13 має наступні вигляди. "Я примушу небо здригнутися" [Л.12], "Я струсну" його [Л.14], "похитну" [Л.24], "захитаю" (СUV'23). Якщо тут НЕ "алегорія", за помилковою версією авторів [Л.9], то яким чином Ель Шаддай захитає атмосферу?
Відповідь. "Гнів Мій струсить небо" (13:13, пер. [Л.13]), точніше, "знаряддя Його гніву" (вірш 5). А саме, астероїди та метероїди, що стрясають повітря страшним ревом, громом акустичної ударної хвилі [Л.10, 16, 22]. Провидець називає такий шум, "наче ревіння (розлюченого) моря" (5:30), "у величі потужного голосу" Адоная (30:30), також, "громом" і "великим гулом" (29:6).
Космічні об'єкти наві сприймає як небесні сили (34:4), меч Йахве (вірші 5, 6), язик Його (30:27), палаючі стріли (50:11). У видіннях Йоханана це падаючі: кадильниця, наповнена вогнем, величезна палаюча гора, велика зірка, що горить подібно до факелу (Об'явл. 8:5-10), зірка (9:1, 2).
Зіткнення масивного знаряддя гніву з поверхнею нашої планети викличе сейсмічний струс небаченої сили, з магнітудою близько 13 одиниць; "великий землетрус, якого ще ніколи не було" (Об'явл.16:18; Іс.24:17-20, Наум.1:5). Від нього "земля зрушиться з місця свого" (13:13, "зрушить з місця вона в тей день", пер. [Л.24]).
Розуміючи, що таке НЕМОЖЛИВО, автори перекладу Масоретського тексту російською мовою [Л.15] підправили Ісаю, "земля здригнеться на місці своєму". Навпаки, в інших перекладах, "рушить з місця" [Л.14], "зрушиться" [12, 13, 24]), "рухнеться" [Л.28]. Дивно, проте мають рацію не сучасні перекладачі Масори, а пророк, який жив 2 700 років тому!
Насправді, потужний термічний вибух призведе до деформацій кори та верхньої мантії, зсуву материкових мас, викиду частини речовини у відкритий космос. Планета змінить траєкторію руху, ексцентриситет орбіти, швидкість обертання.
Відбудеться переміщення географічних та магнітних полюсів, лінії екватора, зміниться положення зірок та їх скупчень на новому нічному куполі (65:17). Іншими словами, висловлюючись ДО науковою мовою, "земля зрушиться з місця свого". Ось чому, таємновидець, звертаючись до тих, хто живе наприкінці лукавого роду цього, ставить неприємні запитання.
«Що ви робитимете в той день ("день відплати і лиха", пер. [Л.15]), коли кара на вас впаде, коли буря ("ваша смерть", пер. [Л.13]) прилетить здалеку? До кого за допомогою побіжіте, де сховаєте свої багатства?» (10:3, пер. [Л.12]). Адже допомога так близько, зовсім поруч, вона в словах Господа: "Покайтеся і живіть!" (Єзекіїля, 18:32, пер. [Л.14]).
ЛІТЕРАТУРА
2. Даума Йохем. Дорогами Старого Завіту. Т.4. Великі пророки. – Черкаси: Колоквіум, 2012. – 280 с.
3. Новий Біблійний коментар в 3 ч. Ч.2. Старий заповіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії. - СПб.: Мірт, 2000. - 571 с.
4. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
5. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1 503 с.
6. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 1. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1168 с.
7. Джон Ф. А. Соєр. Коментарі до книг Старого Завіту. Книга пророка Ісаї I. Том 13. - USA, Scottdale, ВСБ, 1993. - 243 с.
8. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1088 с.
9. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї по Книгу Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
10. Стаття "1. Коментарі до Книги пророка Йоіля. Навала сарани".
11. Стаття "2. Коментарі до Книги пророка Софонії. День Господній".
12. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
13. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
14. Біблія. Новий Переклад на Російську Мову.- Herrljunga, Sweden: Міжнародне Біблійне Товариство, 2007.- 1228 с.
15. Перші та останні пророки. - Йерушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975. - 1002 с.
16. Стаття №3 "День Господній".
17. Новий біблійний словник: в 2 ч. Ч.2. Біблійні реалії. - СПб.: Мірт, 2001. - 1014 с.
18. Стаття №1 "Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа".
19. Словник біблійних образів. - СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1423 с.
20. Міфи народів світу. Енциклопедія. Том 2. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 720 с.
21. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
22. Стаття №2 "Гог із землі Магог: кінець світу цього".
23. Стаття №4 "Час великої скорботи".
24. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с. 25. Дерек Т. Ісая. - Мінськ: Поліграфкомбінат ім. Я.Коласа, 2013. – 400 с.
26. Слов'янський біблійний коментар. – Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016. – 1840 с.
27. Введення у Старий Завіт. За ред. Еріха Ценгера. - М: ББІ св. апостола Андрія, 2008. - 802 с.
28. Біблія або Книги Святого Письма Старого та Нового Заповіту.– Українське біблійне товариство, 1991.– 1256 с.
29. Сарфаті Дж. Д. Хроніка початку. – Київ: Книгоноша, 2018. – 864 с.