«Чути голос волаючого в пустелі: Приготуйте
ГОСПОДЕВІ дорогу,– рівняйте в степу стежку
нашому Богові!» (Исаї, 40:3)
«Адже ще трохи, дуже недовго – і прийде Той,
Хто йде,– і не забариться» (Евреїв, 10:37)
1. Вступ
Новозавітна Велика скорбота, вона ж, за змістом, День Господній, закінчиться найбільшою подією в історії,– поверненням Спасителя у силі та славі (Мт.24:21-30).
Якщо світ не йде до Бога, Він Сам відвідає Своє творіння. Про це говорить Господь (Мт.24:30, Мр.13:26, Лк.21:25-28), Котрого бачив Йоханан (Об'явл.1:7, 19:11-21), Його прибуття пророкували біблійні наві ([Л.1]), у т.ч. Ісая.
Слід зауважити. "Більшість старозавітних пророцтв про пришестя Христа мають на увазі не перше Його явище, коли Йому належало померти за наші гріхи, а друге – коли Він заснує Своє царствене правління" [Л.20, стор. 661].
Композиція віршів 40:1-5, 52:7-10, 60:1-3. 1. Введення, що містить втіху (40:1, 2).
2. Виклад головної теми – прибуття Господа:
а) заклик приготувати Йому дорогу (40:3, 4);
б) радість мешканців Єрусалиму (52:7-10);
в) парусія (40:5, 52:15, 60:1-3).
Головна тема. Пришестя Бога в силі та славі.
Мета написання. Дати розраду одноплемінникам, вони, за гріхи, зазнають покарання в Йом Адонай; також повідомити благу звістку про спасіння всім кінцям землі.
Зміст. Передбачивши стихійні лиха й руйнування столиці в День Йахве [Л.2, 3], потім тривалу її облогу численними ворогами [Л.4], провидець заспокоює городян приємною звісткою про відвідування Елоах (40:1-5), закликаючи приготувати Йому дорогу (40:3, 4).
Ісая розповідає про радість благовісника й сторожів на руїнах Йерушалаїма, вони на власні очі бачать повернення Господа (52:7-9, 60:1, 2). Від сяйва Його слави, вона сходить над містом, здивується багато народів, що прийшли (52:15, 60:3), оскільки побачать спасіння Боже (52:10).
Проблема тлумачення. До яких історичних періодів належать передбачення, котрі з них виконалися частково, повністю або ще не збулись.
«Потішайте, потішайте Мій народ!– каже ваш Бог. Приємне скажіть Єрусалиму,– проголосіть йому, що його боротьба завершилась і його провина прощена,– адже за всі свої гріхи він одержав з ГОСПОДНІХ рук удвічі більше»
(40:1, 2).
Якщо світ не йде до Бога, Він Сам відвідає Своє творіння. Про це говорить Господь (Мт.24:30, Мр.13:26, Лк.21:25-28), Котрого бачив Йоханан (Об'явл.1:7, 19:11-21), Його прибуття пророкували біблійні наві ([Л.1]), у т.ч. Ісая.
Слід зауважити. "Більшість старозавітних пророцтв про пришестя Христа мають на увазі не перше Його явище, коли Йому належало померти за наші гріхи, а друге – коли Він заснує Своє царствене правління" [Л.20, стор. 661].
Композиція віршів 40:1-5, 52:7-10, 60:1-3. 1. Введення, що містить втіху (40:1, 2).
2. Виклад головної теми – прибуття Господа:
а) заклик приготувати Йому дорогу (40:3, 4);
б) радість мешканців Єрусалиму (52:7-10);
в) парусія (40:5, 52:15, 60:1-3).
Головна тема. Пришестя Бога в силі та славі.
Мета написання. Дати розраду одноплемінникам, вони, за гріхи, зазнають покарання в Йом Адонай; також повідомити благу звістку про спасіння всім кінцям землі.
Зміст. Передбачивши стихійні лиха й руйнування столиці в День Йахве [Л.2, 3], потім тривалу її облогу численними ворогами [Л.4], провидець заспокоює городян приємною звісткою про відвідування Елоах (40:1-5), закликаючи приготувати Йому дорогу (40:3, 4).
Ісая розповідає про радість благовісника й сторожів на руїнах Йерушалаїма, вони на власні очі бачать повернення Господа (52:7-9, 60:1, 2). Від сяйва Його слави, вона сходить над містом, здивується багато народів, що прийшли (52:15, 60:3), оскільки побачать спасіння Боже (52:10).
Проблема тлумачення. До яких історичних періодів належать передбачення, котрі з них виконалися частково, повністю або ще не збулись.
2. Підбадьорення (40:1, 2)
У всі дні ам Йісраель має потребу у полегшенні страждань, особливо в Йом Адонай [Л.2], роки Великої скорботи [Л.3] й величезного нещастя (Єр.4:6), місяці облоги [Л.4]. Тому Йешайа закликає пророків.«Потішайте, потішайте Мій народ!– каже ваш Бог. Приємне скажіть Єрусалиму,– проголосіть йому, що його боротьба завершилась і його провина прощена,– адже за всі свої гріхи він одержав з ГОСПОДНІХ рук удвічі більше»
(40:1, 2).
Автор роботи [Л.6] вважає цю сцену містичною. Інші інтерпретатори приписують звернення наві до полонених євреїв, які потраплять у Вавилон [Л.7-11], дні ж випробувань, "боротьба" (вірш 2) під час військового періоду, це трирічна облога й руйнування столиці вавилонянами у 586 році до Р.Х. [Л.8].
"Пророцтво адресоване Божим пророкам, доручаючи їм повторювати полоненому народу в чужій землі, що знаходиться далеко від рідного міста Єрусалима, тему втіхи" [Л.9, стор. 1002]. Ще одне подібне судження. "Пророк звертається до юдеїв, до тих, хто живе тепер у Вавилоні, а Єрусалим він бачить як той, що вже лежить у руїнах" [Л.11, стор. 84].
Проте контекст розділу 40 і паралельні вірші інших глав (52:7-10, 60:1-3) звертають нашу увагу на значно більш віддалену подію. Вказують на облогу останніми днями (мал.1), на Армагедонську військову кампанію, вона триватиме майже два роки [Л.4].
"Повне виконання цього пророцтва відбудеться під час Другого Пришестя Христа" [Л.25, стор. 925].
Суворі випробування городяни зазнають "за всі свої гріхи" (40:2, б), отримають подвійну відплату, "удвічі більше" (вірш 2, в),– за гріхи всіх ізраїльтян (43:24). Потім їхні злочини будуть викуплені, прощені, забуті (вірш 25; 40:2, Дан.9:24).
3. Хто закликає у пустелі? (40:3)
Після закінчення відплати за безбожність, повернеться Іеhошуа ха Машиах бен Давид, тобто, Месія (Ів.4:25, 26). Він є "Бог міцний, Батько вічності, Князь миру" (Ісаї, 9:6) на престолі Давида (вірш 7); Викупитель грішників (59:20), Цар (32:1, Єр.23:5, Об'явл.11:15). Провидець радить приготувати Йому царський шлях.
«Голос закликає: у пустелі очищайте (приготуйте) дорогу для Господа, рівняйте в Араві (прямий у степу прокладіть) шлях Богові нашому» (40:3, пер. [Л.12]; у дужках текст з [Л.5]).
Автори коментарів [Л.10] приймають вірш 3 за алегорію. Інше припущення, мова про служіння Іоанна Хрестителя, "його попередників, серед яких був і сам Ісая" (стор. 952). Схожих поглядів дотримуються інші тлумачі [Л.7-9, 11, 21, 23, 25]. Іоанн, "закликаючи юдеїв до покаяння, він приготовляв шлях Господу Ісусу Христу" [Л.11, стор. 84].
Однак точність наведених трактувань викликає сумніви. По-перше, вірш 3 НЕ алегорія, повідомляється про реальне будівництво доріг у давнину [Л.13], їх розчищення перед урочистою процесією близькосхідного правителя.
"Тут описується гонець, який лагодить дорогу і прибирає з неї перешкоди, готуючи її до проїзду царя" [Л.7, стор. 625]. Навіть не одна людина, "цілі натовпи гінців, на обов'язки яких лежала, між іншим, розчищення та підготовка шляху" [Л.8, стор. 1103]. Іоанн до гінців з очищення доріг не входив.
По-друге, загадкове пророцтво вірша 3 повною мірою здійснилося не у служінні Хрестителя, всупереч думці авторів [Л.7-11, 21]. Він лише прообраз глашатая Ісаї (Ів.1:21), на що вказується у роботі [Л.9]. "Це також стосується майбутнього Предтечі, подібного до Іллі, який приготує народ до Другого Пришестя Христа" (стор. 1002).
Вірш Іс.40:3 цілком виповниться у дні Великої скорботи, тоді "Господь Сам усуне всі перепони на Своїм шляху..." [Л.10, с. 952]. Точніше, перешкоди усуне Його вісник, як написано.
«Ось Я посилаю Мого ангела (вісника), щоб він приготував дорогу переді Мною. Після цього зненацька прийде до Свого храму Господь ...» (Мал.3:1). Але яким чином ангел приготує путівець для Іеhошуа ха Машіах?
«Голос закликає: у пустелі очищайте (приготуйте) дорогу для Господа, рівняйте в Араві (прямий у степу прокладіть) шлях Богові нашому» (40:3, пер. [Л.12]; у дужках текст з [Л.5]).
Автори коментарів [Л.10] приймають вірш 3 за алегорію. Інше припущення, мова про служіння Іоанна Хрестителя, "його попередників, серед яких був і сам Ісая" (стор. 952). Схожих поглядів дотримуються інші тлумачі [Л.7-9, 11, 21, 23, 25]. Іоанн, "закликаючи юдеїв до покаяння, він приготовляв шлях Господу Ісусу Христу" [Л.11, стор. 84].
Однак точність наведених трактувань викликає сумніви. По-перше, вірш 3 НЕ алегорія, повідомляється про реальне будівництво доріг у давнину [Л.13], їх розчищення перед урочистою процесією близькосхідного правителя.
"Тут описується гонець, який лагодить дорогу і прибирає з неї перешкоди, готуючи її до проїзду царя" [Л.7, стор. 625]. Навіть не одна людина, "цілі натовпи гінців, на обов'язки яких лежала, між іншим, розчищення та підготовка шляху" [Л.8, стор. 1103]. Іоанн до гінців з очищення доріг не входив.
По-друге, загадкове пророцтво вірша 3 повною мірою здійснилося не у служінні Хрестителя, всупереч думці авторів [Л.7-11, 21]. Він лише прообраз глашатая Ісаї (Ів.1:21), на що вказується у роботі [Л.9]. "Це також стосується майбутнього Предтечі, подібного до Іллі, який приготує народ до Другого Пришестя Христа" (стор. 1002).
Вірш Іс.40:3 цілком виповниться у дні Великої скорботи, тоді "Господь Сам усуне всі перепони на Своїм шляху..." [Л.10, с. 952]. Точніше, перешкоди усуне Його вісник, як написано.
«Ось Я посилаю Мого ангела (вісника), щоб він приготував дорогу переді Мною. Після цього зненацька прийде до Свого храму Господь ...» (Мал.3:1). Але яким чином ангел приготує путівець для Іеhошуа ха Машіах?
4. Приготування дороги (40:4)
Тайновидцю відкривається унікальна картина неймовірно широкого шляху для пришестя Адоная, його побудує ангел (Мал.3:1) оригінальним методом ГЛОБАЛЬНИХ руйнувань.
«Кожна долина нехай підніметься, а кожна гора та пагорб – понизяться; кривизна нехай вирівняється, а вибоїстий шлях стане рівниною» (40:4, "нерівна земля нехай стане гладкою", пер. [Л.14], "і гірський ланцюг – долиною", [Л.12] ).
«Кожна долина нехай підніметься, а кожна гора та пагорб – понизяться; кривизна нехай вирівняється, а вибоїстий шлях стане рівниною» (40:4, "нерівна земля нехай стане гладкою", пер. [Л.14], "і гірський ланцюг – долиною", [Л.12] ).
"Гори та пагорби – символ людської гордості та гордовитості" [Л.25, стор. 925]. Інша думка, "вірші (40:3, 4) відображають звичай деяких східних монархів посилати перед собою вісників, щоб очистити дорогу від перешкод, вимостити її, випрямити викривлені дороги і долини і зрівняти пагорби" [Л.9, стор. 1002; Л.22, стор. 425].
Звичай звичаєм, але в архаїчну епоху була відсутня будівельна техніка, за допомогою якої можна було здійснити великомасштабні (Іс.40:4) зміни ландшафту. Навіть сьогодні в межах однієї Арави надзвичайно складно підняти кожну долину, знизити будь-яку гору та пагорб, зробити ВСІ шляхи гладкими.
Ні. У вірші 4 маються на увазі НЕ дорожньо-будівельні роботи, але надпотужний землетрус, він охопить всю планету "в день великої поразки ("багато хто буде вбитий", пер. [Л.15]), коли впадуть вежі" (30:25, Синод. пер.). Від жахливого за силою сейсмічного поштовху імпактного походження "зрушить з місця свого земля" !! (13:13, пер. [Л.14]; 24:17-20).
Звичай звичаєм, але в архаїчну епоху була відсутня будівельна техніка, за допомогою якої можна було здійснити великомасштабні (Іс.40:4) зміни ландшафту. Навіть сьогодні в межах однієї Арави надзвичайно складно підняти кожну долину, знизити будь-яку гору та пагорб, зробити ВСІ шляхи гладкими.
Ні. У вірші 4 маються на увазі НЕ дорожньо-будівельні роботи, але надпотужний землетрус, він охопить всю планету "в день великої поразки ("багато хто буде вбитий", пер. [Л.15]), коли впадуть вежі" (30:25, Синод. пер.). Від жахливого за силою сейсмічного поштовху імпактного походження "зрушить з місця свого земля" !! (13:13, пер. [Л.14]; 24:17-20).
Внаслідок не бувало великого струсу (Об'явл.16:18-20) кожна долина підніметься, кожні гора і пагорб понизяться, кривизна стане
рівниною,гірський ланцюг – долиною (Іс.40:4, мал.2).
Уся територія гористої Юдеї від Гіви до Ріммона (у Негеві) "перетвориться на рівнину" (Зах.14:10), Оливна гора розколеться навпіл (вірш 4).
Відбудеться "велике руйнування" на пагорбах (Соф.1:10), столиця розпадеться на 3-и частини (Об'явл.16:19). Поверхню суходолу вирівняють землетруси (Іс.24:17-20), цунамі (Авв.3:10), вихори-гіпергани (Єр.25:32-38).
Рухнуть житлові будинки язичницьких міст; обваляться промислові будівлі, громадські споруди, вежі, башти, мости; зруйнуються шосе, дороги, аеродроми, греблі, тунелі. ВСЕ, побудоване людством за тисячі років, зазнає руйнування, перетвориться на кам'янисту пустелю.
Можна вважати, подібно авторам [Л.11], пророк уподібнив до дикої пустки (40:3) "духовний і моральний стан своїх сучасників" (стор. 84), а головний зміст іносказань у вірші 4 – "випрямлення їх (кривизни) в серцях людських" (стор. 85).
Все ж таки це метафоричне тлумачення привносить в оригінальний текст пророцтва не властиве йому зміст. "У Біблії пустеля – залишене і покинуте місце, де немає життя, води, цивілізацїі і рослинності" [Л.19, стор. 364].
Тут зовсім не звістка про перемогу царя Кіра над вавилонянами, як припускає автор коментарів [Л.7]; вірш 7 "безперечно має відносити до Месії..." [Л.8; 25]. Посилаючись на слова "певного дня" попереднього вірша (52:6), у роботі [Л.11] зроблено висновок, "відносяться вони до месіанському часу" (стор. 106). Правильно, але наступне твердження, "під "благовісником" розуміється Месія", помилкове.
Гонець у вірші 52:7 і паралельному уривку 40:9-11, Наум.1:15 – людина, що повідомляє радісну звістку про благоденство, мир, урочисте пришестя Спасителя і теократії, що настає. Самому Іеhошуа ха Машіах присвячені подальші вірші (52:8-15, гл.53).
Радість Йешуруна від повернення Адоная (52:8), втішаючого всіх скорботних, зрозуміла. Але звідки візьметься озброєна охорона? та ще на руїнах Йерушалаїма (вірш 9).
Стража залишиться після закінчення Армагедонської військової кампанії [Л.4] для охорони міста (мал.3), яке повстає з руїн після великого землетрусу (Об'явл.16:18, 19). Пророк закликає.
«Вигукуйте з радості! Веселіться всі разом, руїни Єрусалима, тому що ГОСПОДЬ потішив Свій народ, – Він викупив Єрусалим!» (52:9).
Співають захисники столиці, позбавлені ворогів, втішені присутністю Благословенного, тріумфують і руїни, освітлені яскравим сяйвом шехіни (60:2). Місто буде відновлено, у т.ч. іноземцями (вірш 10). Все відбудеться виключно з милості Його до вірного залишку.
«ГОСПОДЬ відкрив ("м'яз", Синод. пер.) силу Своєї святої руки перед очима всіх народів,– усі краї землі побачили спасіння нашого Бога» (52:10, "М'яз і рука – біблійні образи сили та влади"
[Л.19, стр. 654]).
Як передбачив провидець, так станеться. Йом Адонай [Л.2], Велика скорбота [Л.3], облога Йерушалаїма [Л.4], його викуплення (52:9, 10), урочисте повернення Викупителя на Сіон (40:5, 52:8) до тих, хто покається у гріхах (59:20), укладання заповіту (42:6, 53:3, 61:8).
Адже написано, «всі народи прийдуть та поклоняться (ниць впадуть) перед Тобою, бо об'явилися (явлені нині!) Твої суди!» (Об'явлення, 15:4, б; у дужках текст з [Л.5]). 
Імпакти та спровоковані ними виверження вулканів, вибухи супервулканів, гіпергани викинуть в атмосферу величезні обсяги речовин, у т.ч. пилу, попелу, сажі, розмеленої пемзи, золи, інше (мал. 4).
Такі останки, іменовані "порох" (29:4, "прах", пер. [Л.14]), "дрібний пил" (29:5, Синод. пер.), будуть падати декілька років замість дощу (Втор.28:24, [Л.4]).
Унаслідок пеплопадів настане глобальне затемнення по всій планеті (Іс.60:2, а),– найдовша в історії людства ніч, якій не видно ні кінця ні краю.
Ель Шаддай затягне небо мороком, одягне його в жалобне темне веретище (50:3), послабить світло від світил; наведе темряву "того дня" (5:30, 8:22; Єз.32:8).
У цілодобовій чорноті також блукають жителі Єрусалиму, допоки не виникне над Храмом Велике Світло. "Нині ті люди живуть у пітьмі ... але "Велике Світло" засяє для них" (Ісаї, 9:2, пер. [Л.15]).
Дійсно, над містом виникне яскраве проміння (60:1), за твердженням наві, "засяє над тобою Господь, і слава Його над тобою зійде" (вірш 2, б). «Вираз "слава Господня" відноситься до сяйва, що спостерігається в присутності Бога» [Л.13, стор. 92].
Син Його обов'язково повернеться, бо Отець обіцяє, "через Тебе Я заключу завіт з народом і принесу світло язичникам" (42:6, пер. [Л.14]; "для всіх племен" [Л.5]).
рівниною,гірський ланцюг – долиною (Іс.40:4, мал.2). Уся територія гористої Юдеї від Гіви до Ріммона (у Негеві) "перетвориться на рівнину" (Зах.14:10), Оливна гора розколеться навпіл (вірш 4).
Відбудеться "велике руйнування" на пагорбах (Соф.1:10), столиця розпадеться на 3-и частини (Об'явл.16:19). Поверхню суходолу вирівняють землетруси (Іс.24:17-20), цунамі (Авв.3:10), вихори-гіпергани (Єр.25:32-38).
Рухнуть житлові будинки язичницьких міст; обваляться промислові будівлі, громадські споруди, вежі, башти, мости; зруйнуються шосе, дороги, аеродроми, греблі, тунелі. ВСЕ, побудоване людством за тисячі років, зазнає руйнування, перетвориться на кам'янисту пустелю.
Можна вважати, подібно авторам [Л.11], пророк уподібнив до дикої пустки (40:3) "духовний і моральний стан своїх сучасників" (стор. 84), а головний зміст іносказань у вірші 4 – "випрямлення їх (кривизни) в серцях людських" (стор. 85).
Все ж таки це метафоричне тлумачення привносить в оригінальний текст пророцтва не властиве йому зміст. "У Біблії пустеля – залишене і покинуте місце, де немає життя, води, цивілізацїі і рослинності" [Л.19, стор. 364].
5. Слава перебування (40:5, 52:7)
Після закінчення епізоду з будівництвом царської дороги методом масштабних руйнувань, Ісая бачить нову, таку ж вражаючу таємничу картину.
«І з'явиться (відкриється) слава ГОСПОДНЯ,– кожне творіння побачить її (всі люди разом побачать її), бо так провістили ГОСПОДНІ уста» (40:5, у дужках текст із [Л.14]).
Автори тлумачення [Л.11] вважають, у вірші 5 могли матися на увазі 3-і історичні перспективи: визволення євреїв з вавилонського
полону, перше або друге пришестя Ісуса Христа. Подібних думок дотримуються інші богослови, наприклад [Л.7, 22].
Однак в уривку 40:1-5 немає ні прямих вказівок ні натяків на вавилонський період в історії ам Йисраель. Тому вірш 5 "звичайно приурочується до певного моменту, саме до моменту Хрещення Господа і супутнього йому Богоявлення ..." [Л.8, стор. 1103].
Ця теза погано узгоджується з контекстом, особливо з глобальними руйнуваннями, передбаченими у вірші 4. Понад те, свідків хрещення Ісуса у водах Йордану було небагато, а пророк стверджує, шехіну помітить "кожне творіння" (40:5). Де шукати правильну відповідь?
Один із перекладів початку вірша 5 виглядає так. "І з'явиться тоді Господня Слава, і всі її побачать ..." [Л.15], вона є "один з видів, у якому Бог з'являвся людям, подібний до сяйва світла" (стор. 675). Славу перебування, що сяє над столицею, побачать євреї, котрі повернулися з евакуації, і народи, які прийшли на поклоніння (60:1-3).
Цій грандіозній події наві закликає втішатися увесь світ. «Радійте, небеса! Нехай весетиться земля, і радісно вигукують гори, бо Сам ГОСПОДЬ потішив Свій народ і змилосердився над Своїми страждальцями!» (49:13).
Втіха знедоленого стихійними лихами залишку настане, коли "темрява покриє землю, і морок – народи" (60:2, а; Синод. пер.), а над Храмом "засяє Господь, і слава Його з'явиться" жителям Єрусалиму (2, б). Він запанує у світі (Об'явл.11:15), про що повідомить городянам посланець.
«Прекрасні кроки того, хто несе по горах звістку ("яке щастя побачити вісника", пер. [Л.15]), провіщає благоденство, несе радісну звістку, сповіщає спасіння, каже Сіону: "Твій Бог запанував!" (52:7, пер. [Л.5]).
«І з'явиться (відкриється) слава ГОСПОДНЯ,– кожне творіння побачить її (всі люди разом побачать її), бо так провістили ГОСПОДНІ уста» (40:5, у дужках текст із [Л.14]).
Автори тлумачення [Л.11] вважають, у вірші 5 могли матися на увазі 3-і історичні перспективи: визволення євреїв з вавилонського
полону, перше або друге пришестя Ісуса Христа. Подібних думок дотримуються інші богослови, наприклад [Л.7, 22].
Однак в уривку 40:1-5 немає ні прямих вказівок ні натяків на вавилонський період в історії ам Йисраель. Тому вірш 5 "звичайно приурочується до певного моменту, саме до моменту Хрещення Господа і супутнього йому Богоявлення ..." [Л.8, стор. 1103].
Ця теза погано узгоджується з контекстом, особливо з глобальними руйнуваннями, передбаченими у вірші 4. Понад те, свідків хрещення Ісуса у водах Йордану було небагато, а пророк стверджує, шехіну помітить "кожне творіння" (40:5). Де шукати правильну відповідь?
Один із перекладів початку вірша 5 виглядає так. "І з'явиться тоді Господня Слава, і всі її побачать ..." [Л.15], вона є "один з видів, у якому Бог з'являвся людям, подібний до сяйва світла" (стор. 675). Славу перебування, що сяє над столицею, побачать євреї, котрі повернулися з евакуації, і народи, які прийшли на поклоніння (60:1-3).
Цій грандіозній події наві закликає втішатися увесь світ. «Радійте, небеса! Нехай весетиться земля, і радісно вигукують гори, бо Сам ГОСПОДЬ потішив Свій народ і змилосердився над Своїми страждальцями!» (49:13).
Втіха знедоленого стихійними лихами залишку настане, коли "темрява покриє землю, і морок – народи" (60:2, а; Синод. пер.), а над Храмом "засяє Господь, і слава Його з'явиться" жителям Єрусалиму (2, б). Він запанує у світі (Об'явл.11:15), про що повідомить городянам посланець.
«Прекрасні кроки того, хто несе по горах звістку ("яке щастя побачити вісника", пер. [Л.15]), провіщає благоденство, несе радісну звістку, сповіщає спасіння, каже Сіону: "Твій Бог запанував!" (52:7, пер. [Л.5]).
Тут зовсім не звістка про перемогу царя Кіра над вавилонянами, як припускає автор коментарів [Л.7]; вірш 7 "безперечно має відносити до Месії..." [Л.8; 25]. Посилаючись на слова "певного дня" попереднього вірша (52:6), у роботі [Л.11] зроблено висновок, "відносяться вони до месіанському часу" (стор. 106). Правильно, але наступне твердження, "під "благовісником" розуміється Месія", помилкове.
Гонець у вірші 52:7 і паралельному уривку 40:9-11, Наум.1:15 – людина, що повідомляє радісну звістку про благоденство, мир, урочисте пришестя Спасителя і теократії, що настає. Самому Іеhошуа ха Машіах присвячені подальші вірші (52:8-15, гл.53).
6. Друге пришестя буде? (52:8-10)
Сучасні молитви іудеїв, вони повинні вимовлятися тричі на день, містять, зокрема, слова. "Нехай побачимо ми своїми очима, як Ти повернешся в Сіон з милосердям. Благословенний Ти, Господь, повертаючий Свою Присутність у Сіон" [Л.24, стор. 409].
Надія тих, хто молиться, не даремна, через наві, Бог обіцяє, "Я прийду заспокоїти Ізраїль" (Єремії, 31:2, пер. [Л.14]). Ісус уточнив учням час відвідування, "коли весь світ оновиться", тоді "Син Людський сяде на престолі Своєї слави" (Матвія,19:28, пер. [Л.14]).
Іоанн пророкує появу Христа у славі ВСІМ народам, "побачить Його кожне око, і ті, хто Його проколов" (Об'явлення, 1:7). Йешайа, за 700 років до Йоханана, пророкував те саме (40:5), повідомляючи про отримане одкровення,– євреї побачать разюче диво!
«Ось голос твоїх сторожів, які, підіймаючи голос (кричать міські варти), всі разом з радістю закричали, оскільки бачать (кожен з них бачить) власними очима, що повертається Господь до Сіону» (52:8; у дужках текст з [Л.15]).
Яка мета Його тріумфу? пророк відповідає, «дати тим (хто сумує), котрі плачуть на Сіоні, замість попелу (пилу), вінець слави, єлей радості замість плачу (скорботи), і одяг слави замість (смутку) пригніченого духу» (61:3; у дужках текст із [Л.5]).
Надія тих, хто молиться, не даремна, через наві, Бог обіцяє, "Я прийду заспокоїти Ізраїль" (Єремії, 31:2, пер. [Л.14]). Ісус уточнив учням час відвідування, "коли весь світ оновиться", тоді "Син Людський сяде на престолі Своєї слави" (Матвія,19:28, пер. [Л.14]).
Іоанн пророкує появу Христа у славі ВСІМ народам, "побачить Його кожне око, і ті, хто Його проколов" (Об'явлення, 1:7). Йешайа, за 700 років до Йоханана, пророкував те саме (40:5), повідомляючи про отримане одкровення,– євреї побачать разюче диво!
«Ось голос твоїх сторожів, які, підіймаючи голос (кричать міські варти), всі разом з радістю закричали, оскільки бачать (кожен з них бачить) власними очима, що повертається Господь до Сіону» (52:8; у дужках текст з [Л.15]).
Яка мета Його тріумфу? пророк відповідає, «дати тим (хто сумує), котрі плачуть на Сіоні, замість попелу (пилу), вінець слави, єлей радості замість плачу (скорботи), і одяг слави замість (смутку) пригніченого духу» (61:3; у дужках текст із [Л.5]).
Саме так станеться, "дасться прикраса" (Синод. пер.) у вигляді сяючого вінця над головою замість попелу та пилу, що безупинно падали багато місяців; радість на зміну плачу у роки Великої загибелі; одяг слави і хвали Всевишньому на місце пригніченого духу ("духу відчаю", пер. [Л.14]).
Радість Йешуруна від повернення Адоная (52:8), втішаючого всіх скорботних, зрозуміла. Але звідки візьметься озброєна охорона? та ще на руїнах Йерушалаїма (вірш 9). Стража залишиться після закінчення Армагедонської військової кампанії [Л.4] для охорони міста (мал.3), яке повстає з руїн після великого землетрусу (Об'явл.16:18, 19). Пророк закликає.
«Вигукуйте з радості! Веселіться всі разом, руїни Єрусалима, тому що ГОСПОДЬ потішив Свій народ, – Він викупив Єрусалим!» (52:9).
Співають захисники столиці, позбавлені ворогів, втішені присутністю Благословенного, тріумфують і руїни, освітлені яскравим сяйвом шехіни (60:2). Місто буде відновлено, у т.ч. іноземцями (вірш 10). Все відбудеться виключно з милості Його до вірного залишку.
«ГОСПОДЬ відкрив ("м'яз", Синод. пер.) силу Своєї святої руки перед очима всіх народів,– усі краї землі побачили спасіння нашого Бога» (52:10, "М'яз і рука – біблійні образи сили та влади"
[Л.19, стр. 654]).
Як передбачив провидець, так станеться. Йом Адонай [Л.2], Велика скорбота [Л.3], облога Йерушалаїма [Л.4], його викуплення (52:9, 10), урочисте повернення Викупителя на Сіон (40:5, 52:8) до тих, хто покається у гріхах (59:20), укладання заповіту (42:6, 53:3, 61:8).
Адже написано, «всі народи прийдуть та поклоняться (ниць впадуть) перед Тобою, бо об'явилися (явлені нині!) Твої суди!» (Об'явлення, 15:4, б; у дужках текст з [Л.5]).
7. Помазаник в столиці світу (60:1)
"У Старому Завіті пророкується поява царя-помазанника і храму, але про те, хто саме буде цим царем, не сказано. У Новому Завіті показано як це очікування конкретизується: Господь Ісус Христос, що вже воскрес із мертвих, повернеться" [Л.24, стор. 455]. Логічно, але в якому вигляді Спаситель тріумфально повернеться на землю? Одні християни думають у людському; інші – в особливому уславленому тілі; треті вважають, повернення буде духовним, невидимим. Ісая проливає світло на цю загадкову унікальну історичну подію.
«Устань (піднімися!) і засяй Єрусалиме, бо зійшло твоє світло (прим. "тобто, Бог"), і слава ГОСПОДНЯ (буде над тобою сяяти) осяяла тебе!» (60:1, у дужках текст із [Л.15]).
"Перед пророком відкривається бачення далекого майбутнього: він споглядає не той Єрусалим, який зруйнований вавилонянами, що поступово повстає з руїн, але той, який після другого пришестя Месії стане духовним центром і світочем для всього світу" [Л.11, стор. 116]. "Сам Господь буде світлом у ньому, тому що там царюватиме Месія" [Л.23, стор. 851].
На месіанський характер глави 60 вказують інші автори [Л.7, 8, 10, 16, 25]. Безперечно, столиця, вона піднімається з руїн, стане місцем перебування Йеhошуа ха Машіах, у Храмі. Згідно з пророцтвами Йехезкейла (Єз.43:7, 37:27, 28), Зехарйя (Зах.2:10-12, 8:3, 14:4, 9), Малахі (Мал.3:1), Йоейла (Йоіл.4:17), Цефанйа (Соф.3:15).
Свідченням перебування Адоная в Бейт а Мікдаш служить Його слава. "Один з образів, в котризх Бог з'являвся людям, подібний до яскраво сяючого світла. Див. Вихід 40:34-36" (Л.15, стор. 696). Бо написано нам, "Бог є світло" (1Івана, 1:5). Есхатологічне видіння дивовижної шехіни описав Йехезкейл.
«І я побачив, як зі сходу наближається слава Ізраїлевого Бога. Його голос був, наче шум (гул) великої води,– й земля освітилась сяйвом Його слави ... слава ввійшла в Храм через браму, що звернена в свхідному напрямку»
(Єзекіїля, 43:2-5).
Тому святинею святинь назветься сама будівля і весь простір навколо неї на вершині гори (вірш 12). Шехіною Викупителя буде сяяти не один Бейт Елохім, але, згідно з видінням наві (Іс.60:1), вся столиця, всі її тріумфуючи руїни (52:9).
Місто стане як символічним "духовним центром і світочем для всього світу" [Л.11], так буквальним, внаслідок яскравого освітлення (60:1), вночі та вдень. «Вже не сонце буде в тебе денним світлом, і не місяць світитиме тобі вночі, але Сам ГОСПОДЬ буде тобі вічним світлом,– твій Бог – славою твоєю» (60:19).
Автори роботи [Л.18] припускають. "У день суду Божого сонце померкне; а після здійснення всього вже не буде Сонця, оскільки тоді Сам Бог стане сонцем Свого народу" (стор. 925). "Не потрібно буде більше сонця та місяця ..." [Л.19, стор. 1123].
НІ, загадковий вірш 60:19 витлумачений неправильно, це добре видно з інших пророцтв про існування сонця після закінчення загальної катастрофи, завершення цілодобової багатомісячної напівтемряви періоду великої загибелі (24:17-23). Більше того, за пришестям Месії й наступом Його царства відбудеться наступне.
«Місяць світитиме, як сонце, а сонце – у сім разів сильніше, наче сім днів разом засяють, і перев'яже Господь рани Свого народу, зцілить ненесені каліцтва» (30:26, пер. [Л.26]).
«Устань (піднімися!) і засяй Єрусалиме, бо зійшло твоє світло (прим. "тобто, Бог"), і слава ГОСПОДНЯ (буде над тобою сяяти) осяяла тебе!» (60:1, у дужках текст із [Л.15]).
"Перед пророком відкривається бачення далекого майбутнього: він споглядає не той Єрусалим, який зруйнований вавилонянами, що поступово повстає з руїн, але той, який після другого пришестя Месії стане духовним центром і світочем для всього світу" [Л.11, стор. 116]. "Сам Господь буде світлом у ньому, тому що там царюватиме Месія" [Л.23, стор. 851].
На месіанський характер глави 60 вказують інші автори [Л.7, 8, 10, 16, 25]. Безперечно, столиця, вона піднімається з руїн, стане місцем перебування Йеhошуа ха Машіах, у Храмі. Згідно з пророцтвами Йехезкейла (Єз.43:7, 37:27, 28), Зехарйя (Зах.2:10-12, 8:3, 14:4, 9), Малахі (Мал.3:1), Йоейла (Йоіл.4:17), Цефанйа (Соф.3:15).
Свідченням перебування Адоная в Бейт а Мікдаш служить Його слава. "Один з образів, в котризх Бог з'являвся людям, подібний до яскраво сяючого світла. Див. Вихід 40:34-36" (Л.15, стор. 696). Бо написано нам, "Бог є світло" (1Івана, 1:5). Есхатологічне видіння дивовижної шехіни описав Йехезкейл.
«І я побачив, як зі сходу наближається слава Ізраїлевого Бога. Його голос був, наче шум (гул) великої води,– й земля освітилась сяйвом Його слави ... слава ввійшла в Храм через браму, що звернена в свхідному напрямку»
(Єзекіїля, 43:2-5).
Тому святинею святинь назветься сама будівля і весь простір навколо неї на вершині гори (вірш 12). Шехіною Викупителя буде сяяти не один Бейт Елохім, але, згідно з видінням наві (Іс.60:1), вся столиця, всі її тріумфуючи руїни (52:9).
Місто стане як символічним "духовним центром і світочем для всього світу" [Л.11], так буквальним, внаслідок яскравого освітлення (60:1), вночі та вдень. «Вже не сонце буде в тебе денним світлом, і не місяць світитиме тобі вночі, але Сам ГОСПОДЬ буде тобі вічним світлом,– твій Бог – славою твоєю» (60:19).
Автори роботи [Л.18] припускають. "У день суду Божого сонце померкне; а після здійснення всього вже не буде Сонця, оскільки тоді Сам Бог стане сонцем Свого народу" (стор. 925). "Не потрібно буде більше сонця та місяця ..." [Л.19, стор. 1123].
НІ, загадковий вірш 60:19 витлумачений неправильно, це добре видно з інших пророцтв про існування сонця після закінчення загальної катастрофи, завершення цілодобової багатомісячної напівтемряви періоду великої загибелі (24:17-23). Більше того, за пришестям Месії й наступом Його царства відбудеться наступне.
«Місяць світитиме, як сонце, а сонце – у сім разів сильніше, наче сім днів разом засяють, і перев'яже Господь рани Свого народу, зцілить ненесені каліцтва» (30:26, пер. [Л.26]).
8. Чи настане глобальне затемнення? (60:2)
Читачів пророцтв сина Амоца, у всі епохи, безперечно цікавила дата відвідування творіння Творцем,– коли прийде "той день"? Наві вказує на загадкове природне явище, як застережливий знак Його пришестя.
«Земля ще покрита темрявою, у мороці народи, але засяє над тобою Господь, і слава Його над тобою зійде» (60:2, пер. [Л.15]).
«Земля ще покрита темрявою, у мороці народи, але засяє над тобою Господь, і слава Його над тобою зійде» (60:2, пер. [Л.15]).
Майже усі тлумачі вірша 2 вважають, наві говорить про духовні поняття [Л.8, 9, 11, 12, 22 і т.д.]. "Це – один з найулюбленіших пророчих образів – порівняння всього старозавітного людства з людьми, вкритими мороком, блукаючими в темряві ..." [Л.8, стор. 1154]. "Символ засмучення, придушення та гріха" [Л.22, стор. 435].
Однак контекст не підтверджує цю суто символічнуї версію. Та й сам вірш "Земля ще вкрита темрявою, у мороці народи ..." НЕ дає приводу для алегоричної екзегетики.
Більш поміркове судження. "Він описує жахливу темряву, яка покриє землю в день Господній (Ам.5:18), коли Бог покарає народи землі за їхні гріхи (Іс.2:12 і далі; 13:6 і далі)" [Л.7, стор. 644]. Як написано. "Ми чекали, що стане світло, але навколо темрява, чекали світла, але блукаємо у мороці" (59:9, б; пер. [Л.5]).
В такому разі, яку цілодобову темряву бачить Йешайа? Ту ж саму, що Йоханан (Об'явл.16:10),– через ослаблення світла від сонця, місяця, зірок (8:12) із-за падіння небесних об'єктів в море і на сушу (8:7-11, 9:1, 2).
Старозавітний пророк називає космічні тіла "небесні сили" (Ісаї, 34:4, "зіркове воїнство", пер. [Л.14]), "меч (Господа) на небі" (вірші 5, 6), "Його язик" (30:27), "запальні стріли" (50:11, Синод пер.; "смолоскипи", пер. [Л.14]).
Однак контекст не підтверджує цю суто символічнуї версію. Та й сам вірш "Земля ще вкрита темрявою, у мороці народи ..." НЕ дає приводу для алегоричної екзегетики.
Більш поміркове судження. "Він описує жахливу темряву, яка покриє землю в день Господній (Ам.5:18), коли Бог покарає народи землі за їхні гріхи (Іс.2:12 і далі; 13:6 і далі)" [Л.7, стор. 644]. Як написано. "Ми чекали, що стане світло, але навколо темрява, чекали світла, але блукаємо у мороці" (59:9, б; пер. [Л.5]).
В такому разі, яку цілодобову темряву бачить Йешайа? Ту ж саму, що Йоханан (Об'явл.16:10),– через ослаблення світла від сонця, місяця, зірок (8:12) із-за падіння небесних об'єктів в море і на сушу (8:7-11, 9:1, 2).
Старозавітний пророк називає космічні тіла "небесні сили" (Ісаї, 34:4, "зіркове воїнство", пер. [Л.14]), "меч (Господа) на небі" (вірші 5, 6), "Його язик" (30:27), "запальні стріли" (50:11, Синод пер.; "смолоскипи", пер. [Л.14]).
Імпакти та спровоковані ними виверження вулканів, вибухи супервулканів, гіпергани викинуть в атмосферу величезні обсяги речовин, у т.ч. пилу, попелу, сажі, розмеленої пемзи, золи, інше (мал. 4). Такі останки, іменовані "порох" (29:4, "прах", пер. [Л.14]), "дрібний пил" (29:5, Синод. пер.), будуть падати декілька років замість дощу (Втор.28:24, [Л.4]).
Унаслідок пеплопадів настане глобальне затемнення по всій планеті (Іс.60:2, а),– найдовша в історії людства ніч, якій не видно ні кінця ні краю.
Ель Шаддай затягне небо мороком, одягне його в жалобне темне веретище (50:3), послабить світло від світил; наведе темряву "того дня" (5:30, 8:22; Єз.32:8).
У цілодобовій чорноті також блукають жителі Єрусалиму, допоки не виникне над Храмом Велике Світло. "Нині ті люди живуть у пітьмі ... але "Велике Світло" засяє для них" (Ісаї, 9:2, пер. [Л.15]).
Дійсно, над містом виникне яскраве проміння (60:1), за твердженням наві, "засяє над тобою Господь, і слава Його над тобою зійде" (вірш 2, б). «Вираз "слава Господня" відноситься до сяйва, що спостерігається в присутності Бога» [Л.13, стор. 92].
Син Його обов'язково повернеться, бо Отець обіцяє, "через Тебе Я заключу завіт з народом і принесу світло язичникам" (42:6, пер. [Л.14]; "для всіх племен" [Л.5]).
9. Масове поклоніння (60:3)
Звістка про перебування Бога в столиці Медінат Йісраель пошириться по всій планеті (66:19), спонукаючи людей прийти на поклоніння (вірш 23). "Навіть прибулець і євнух будуть прийняті, і храм стане домом молитви для всіх народів" [Л.24, стор. 236].
Багато прочан з усіх громад виживання прийме рішення відвідати Йерушалаїм, зійти на святу гору Господню, щоб навчитися шляхам Його, відтепер йти за Ним (2:1-4).
«І підуть народи до твого світла, й царі – до твого яскравого сяйва» (60:3, "що сходить над тобою", Синод. пер; "будуть ходити народи при світлі твоїм, і царі – при блиску сяйва твого", пер. [Л.12]).
Паломники масово приходять у місто святкових зборів з багатими дарами (60:4-9), для поклоніння Йеhошуа ха Машіах бен Давид, кореня Єссея (11:10), стануть Його народом (Зах.2:11). Покірно прийдуть сини тих, хто пригнічував Ізраїль й зневажав мешканців його, вони назвуть столицю світу "Містом ГОСПОДНІМ" (Ісаї, 60:14).
Ба навіть більше. "Сини чужинців відбудують твої стіни, а їхні царі служитимуть тобі" (вірш 10, а), щоб сприяти городянам й служити Спасителю. Всі отримають від Нього чисті уста (Соф.3:9).
Навіть ті, хто воював проти ізраїльтян, щороку приходять до Єрусалиму на поклоніння Царю, "вшановуючи Свято Наметів" (Захарії, 14:16, [Л.17]). Там вони зможуть просити Його про милість (8:20-23).
Здійсниться пророцтво щодо Месії, Котрий обіцяє, "від Мене вийде Закон, і Моє правосуддя стане світлом народів" (51:4, б). Його несподіване повернення, видима незвична присутність сяючої шехіни над Храмом, мудре справедливе правосуддя приголомшить усіх, навіть правителів, мавших необмежену владу.
«Він здивує численні народи,– перед Ним замовкнуть царі, бо побачать таке, про що їм ніхто не говорив, і зрозуміють те, про що досі не чули» (52:15).
Але що станеться з небагатьма племенами, які не захотіли вклонитися Царю царів, віддати Йому славу, навчитися дорогам Його? Вони не прийшли до сяйва над Йерушалаїмом, щоб вшанувати Господа, послужити євреям. Пророк відповідає.
«Адже народ і царство, які тобі не служитимуть ("відмовляться", пер. [Л.26]), загинуть,– такі народи будуть цілковито знищені» (60:12).
Багато прочан з усіх громад виживання прийме рішення відвідати Йерушалаїм, зійти на святу гору Господню, щоб навчитися шляхам Його, відтепер йти за Ним (2:1-4).
«І підуть народи до твого світла, й царі – до твого яскравого сяйва» (60:3, "що сходить над тобою", Синод. пер; "будуть ходити народи при світлі твоїм, і царі – при блиску сяйва твого", пер. [Л.12]).
Паломники масово приходять у місто святкових зборів з багатими дарами (60:4-9), для поклоніння Йеhошуа ха Машіах бен Давид, кореня Єссея (11:10), стануть Його народом (Зах.2:11). Покірно прийдуть сини тих, хто пригнічував Ізраїль й зневажав мешканців його, вони назвуть столицю світу "Містом ГОСПОДНІМ" (Ісаї, 60:14).
Ба навіть більше. "Сини чужинців відбудують твої стіни, а їхні царі служитимуть тобі" (вірш 10, а), щоб сприяти городянам й служити Спасителю. Всі отримають від Нього чисті уста (Соф.3:9).
Навіть ті, хто воював проти ізраїльтян, щороку приходять до Єрусалиму на поклоніння Царю, "вшановуючи Свято Наметів" (Захарії, 14:16, [Л.17]). Там вони зможуть просити Його про милість (8:20-23).
Здійсниться пророцтво щодо Месії, Котрий обіцяє, "від Мене вийде Закон, і Моє правосуддя стане світлом народів" (51:4, б). Його несподіване повернення, видима незвична присутність сяючої шехіни над Храмом, мудре справедливе правосуддя приголомшить усіх, навіть правителів, мавших необмежену владу.
«Він здивує численні народи,– перед Ним замовкнуть царі, бо побачать таке, про що їм ніхто не говорив, і зрозуміють те, про що досі не чули» (52:15).
Але що станеться з небагатьма племенами, які не захотіли вклонитися Царю царів, віддати Йому славу, навчитися дорогам Його? Вони не прийшли до сяйва над Йерушалаїмом, щоб вшанувати Господа, послужити євреям. Пророк відповідає.
«Адже народ і царство, які тобі не служитимуть ("відмовляться", пер. [Л.26]), загинуть,– такі народи будуть цілковито знищені» (60:12).
ЛІТЕРАТУРА
1. Стаття "10. Коментарі до Книги пророка Малахії. Вірші 3:1-3; 4:1-6 – Пришестя Господа".
2. Стаття "1. Коментарі до книги пророка Ісаї. День Господа (34:1-9, 13:1-13)".
3. Стаття "2. Коментарі до Книги пророка Ісаї. Велика скорбота (24:17-23, 2:10-22)".
4. Стаття "5. Коментарі до Книги пророка Ісаї. Армагеддон (29:1-9)".
5. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
6. Джон Ф.А. Соєр. Коментарі до книг Старого Завіту. Книга пророка Ісаї. Том 14. - USA, Scottdale, ВСБ, 1993.- 179 с.
7. Уоррен Уірсбі. Коментар на Старий Завіт. У 2-х т. Том ІІ. Ездра - Малахія. - СПб.: Біблія для всіх, 2011. - 1111 с.
8. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
9. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
10. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
11. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї по Книгу Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
12. Перші та останні пророки. - Йерушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975. - 1002 с.
11. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї по Книгу Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
12. Перші та останні пророки. - Йерушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975. - 1002 с.
13. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
14. Біблія. Новий Переклад на Російську Мову.- Herrljunga, Sweden: Міжнародне Біблійне Товариство, 2007.- 1228 с.
15. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
16. Новий Біблійний коментар у 3 ч. Ч.2. Старий заповіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії. - СПб.: Мірт, 2000. - 571 с.
17. Стаття "4. Коментарі до Книги пророка Захарії. Глави 12-14 - Армагеддон".
18. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1088 с.
19. Словник біблійних образів. - СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1423 с.
20. Бойс Дж.М. Основи християнської віри. – Київ: Київська Богословська семінарія, 2001, 704 с.
21. Дерек Т. Ісая. - Мінськ: Поліграфкомбінат ім. Я.Коласа, 2013.- 400 с.
21. Дерек Т. Ісая. - Мінськ: Поліграфкомбінат ім. Я.Коласа, 2013.- 400 с.
22. Коментарі до Старого та Нового Завітів. - Мінськ: Фонд "Лютеранська культурна спадщина", 2007. - 832 с.
23. Слов'янський біблійний коментар.- Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016.- 1840 с.
24. Корефар Х., Пауль М.-Я. Богослов'я Старого Завіту.- Черкаси: Колоквіум, 2018.- 582 с.
25. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Старий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2009. - 1142 с.
26. Біблія Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
26. Біблія Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.