узгір'ями і до неї полинуть усі народи" (Михея, 4:1)
років" (Об'явлення, 20:4, в)
1. Вступ
Широко поширене ім'я Міхей (євр. "Міха") є скороченою формою від стародавнього імені Міхайагу, що означає "хто подібний до Яхве?".
Прийдешній пророк народився у невеликому іудейському селищі Морешеф-Геф (Морасфіт), що розташоване за 40 км на південний захід від Єрусалима, поблизу філістимського міста Геф. Він жив за часів правління іудейських царів Іоафама (750-735 р.р. до Р.Х.), Ахаза (735-715 р.р.), Єзекії (715-686 р.р.) [Л.1-8].
Міха Морасфітін, імовірно, був сільським жителем [Л.5, 9, 24], що утік від ассірійських військ до Єрусалима, де став пророком [Л.9]. Був сучасником наві Осії та Амоса в Ізраїлі, Ісаї – в Юдеї [Л.1, 2, 5, 7-9], його Міхей знав особисто [Л.2].
Час написання книги. Точно невідомий [Л.10], мабуть, у другій половині VIII століття до Р.Х. [Л.1, 3, 6], вочевидь, до падіння Самарії 722 року [Л.5, 7]. Деякі передбачення виголошені, можливо, у 704-701 роках в період спустошення Іудеї ассірійцями і облоги Єрусалима [Л.10].
Композиція четвертого розділу. 1. Опис месіанського царства:
а) поклоніння народів Господу в Йерушалаїмі (4:1, 2);
б) мир (4:3-6);
в) відновлення панування Ізраїлю (4:7, 8).
2. Попередні події:
а) фізіологічні розлади (4:9, 10);
б) війна сусідів з ізраїльтянами (4:11-13).
Головна тема. Майбутнє правління Благословенного на землі, після Його перемоги над ворогами.
Мета написання розділу. Підбадьорити слухачів звісткою щодо прийдешних благословінь теократичного царства, за скорботними розділами (1-3), присвяченими сумним долям Самарії та Єрусалима.
Зміст. Міха, подібно до багатьох інших старозавітних наві, провидить настання месіанської епохи, коли всі поклоняються одному істинному Богові (4:1-3). Паломники прийдуть до Єрусалима (вірш 1), зійдуть на Храмову гору (вірш 2), щоб навчитися миру (вірш 3). Війни припиняться, мешканці живуть безпечно (4:4), поклоняючись Господу (вірші 5, 6), що перебуває на Сіоні (вірші 7, 8).
Настанню теократії передують перипетії Йом Адонай; в цей час болі, немов породіллю, схоплять голосно кричущих (4:9), вони залишили міста й живуть у полі (вірш 10). Після закінчення стихійних лих, навколишні вороже налаштовані племена нападуть на Ізраїль (4:11), але зазнають поразки (вірші 12, 13).
Проблеми тлумачення. Чи слідують пророцтва в хронологічній послідовності чи ні, до якого періоду належать окремі уривки (4:5, 10-13).
2. Мілленіум (4:1)
Багато біблійних пророків передбачують чудесну еру, коли на землі буде встановлено теократію (Зах.2:10-12, 8:3-8, 14:9, 16-21; Соф.3:9-20; Йоіл.4:17, 18; Ам.9:11-15; Іс.11:1-10, 33:17-24, 65:17-25; і т.д.). Це "Форма правління, коли один лише Бог визнається вищою політичною владою ..." [Л.3, стор. 1236].
Даніейл бачив, Хто стане правити, "ніби Людський Син" (Даниїла, 7:13, 14), Він же, Князь світу (Іс.9:6), Цар (32:1, Зах.14:9), Бог (Соф.3:17, Йоіл.4:16, 17). Епоху текратії тривалістю тисячу років провидить Йоханан (Об'явл.11:15, 20:4-7).
Міхей (4:1-3) і Йешайя (Іс.2:2-4, немає однозначного пояснення ідентичності цих текстів [Л.2, 6, 8]), вносять важливі додаткові штрихи в загальну картину прийдешнього царства.
«Коли ж настануть останні дні, гора, на якій Храм ГОСПОДЕНЬ стоїть, головною (найвищою) стане серед усіх гір і над пагорбами підніметься – і всі племена (народи) до неї потечуть» (Міхея, 4:1, пер. [Л.23]; в дужках уточнення з [Л.19]).
У Святому Письмі вираз "останні дні" співвідноситься з майбутнім [Л.6, 9, 24], точніше, із періодом "великої (лютої) загибелі" (Єремії, 4:6, Синод. пер) та подальшим тисячолітнім правлінням Христа [Л.5, 8]. На таку послідовність етапів вказує Йехезкейл.
"Загибель, загибель, загибель! Я наведу її! Не відродиться ця земля, доки не прийде Той, Кому вона по праву належить; Йому Я віддам її" (Єзекіїля, 21:27, пер. [Л.19]).
Під час міленіуму храмова височина Йерушалаїма "головною (найвищою) стане, серед усіх гір" (Міхея, 4:1,пер. [Л. 23]), підніметься над всіма навколишніми пагорбами. Чому? "Нині гора Моріа – найнижча (?) частина міста" [Л.22, стор. 167], нижча за вершини Оливного пасма на 40 ... 50 метрів.
Причина суттєвого буквального підвищення священного місця це сильний землетрус. Внаслідок нього, "розпалося велике місто на три частини; розвалилися і міста народів ..." (Об'явлення, 16:19), зруйнувалися інші поселення, "зник кожний острів, і не стало гір" (вірш 20).Оливна гряда розколеться навпіл (Зах.14:4), горбиста місцевість Йеуди перетвориться на рівнину (вірш 10), один Єрусалим високо стоятиме на своєму місці (14:10).
Територія Будинку молитви підніметься над навколишніми горами, що "розтанули", та пагорбами, вони осіли (Міх.1:4, Авв.3:6). На вершині спорудять Бейт Адонай (Єр.30:18, Єз.37:26-28; мал. 1), до нього масово прямують прочани (Міх.4:1).
Дивно те, що прийдуть, припливуть, приїдуть навіть представники народів, які нещодавно воювали з Медінат Йісраель (Зах.14:16-19) в Армагеддонській кампанії [Л.13]. Але "Господь, Бог усіх людей. Чи є що-небудь неможливе для Мене?" (Єремії, 32:27, пер. [Л.19]).
3. Від Кого вийде слово? (4:2)
Пророк бачить, в місто стікається безліч мандрівних прочан; чує, що вони говорять один одному.
«І підуть туди (прийдуть) численні народи, говорячи: Ходімо, зійдемо на ГОСПОДНЮ гору,– до Храму Бога Якова. Він (навчить нас Своїх шляхів) вкаже нам Свої дороги, й ми будемо ходити (щоб ми могли йти) Його стежками! Адже з Сіону вийде Закон,– ГОСПОДНЄ слово – з Єрусалима» (4:2; у дужках текст з [Л.11]).
Масове прагнення вірян до столиці світу цілком зрозуміле, там, на горі Морія, у Храмі перебуває Сам Бог! (Йоіл.4:16, 17, Зах.2:11, 8:3). Згідно з обітницією, "Я прийду заспокоїти Ізраїль" (Єремії, 31:2, пер. [Л.19]). Доказ Його присутності – сяйво шехіни над містом, як бачить Йешайа.
«Бо темрява покриває землю ("Земля ще вкрита темрявою", пер. [Л.11]), й морок – народи; а над тобою засяяв ГОСПОДЬ, і Його слава осяяла тебе! І підуть народи до твого світла, й царі – до ("ясної твоєї зорі", пер. [Л.23]) твого яскравого сяйва» (Ісаї, 60:2, 3). Сам Бейт а-Мікдаш, весь простір навколо нього на вершині гори це святиня всіх святинь (Єз.43:12).
Різні причини приведуть звичайних трудівників та їх правителів до міста святкових зібрань. Головна з них,– засвоїти самим і навчити громади виживання шляхам Всевишнього (Міх.4:2). Пізнати Його закони, статути, заповіді й жити відповідно до них, щоб не спіткала вцілілих доля зруйнованої цивілізації (Соф.1:2, 3), котрра вперто ходила своїми дорогами (Міх.6:8).
Воістину, "з Сіону вийде Закон,– ГОСПОДНЄ слово – з Єрусалима" (4:2). "Пророк не думає про писаний закон, а про прості й прямі відповіді на проблеми, які стоять перед народними вождями всіх країн. Бог розв'яже проблеми, що виникли між народами, незалежно від того, чи знаходяться вони близько або далеко від Єрусалима" [Л.10, стор. 22].
Багато жителів із різних країн регулярно приходять у Дім молитви (4:2, Іс.60:3-12). Але лише один священик, його обере Адонай (Зах.6:13), зможе говорити з Ним у святая святих, як у дні життя Моше (Числ.7:89), або під час навернення Савла (Дії.26:13-18).
Головний священик, він очолює богослужіння в Храмі, служитель та свідок, у смиренні відкриває можновладцям волю Сина Божого. "І стане ГОСПОДЬ Царем усієї землі" (Захарії, 14:9; Об'явл.11:15).
4. Шалом алейхем (4:3, 4)
Якщо Творець всесвіту, Цар усієї землі, визнається Суддею між завзятими сперечальниками, в їхні стосунки проникає мир.
«І розсудить Він чвари незліченних племен, тяжби могутніх далеких народів (покладе кінець їхнім чварам усюди). Вони перекують мечі на лемеші, на серпи – наконечники списів, не піднімуть меча один на одного (не готуватимуться вони більше до війни), мистецтво війни забудуть» (4:3, пер. [Л.18]; у дужках текст із [Л.11]).
"Боже викриття, суд і пришестя в кінцевому рахунку принесуть людині мир" [Л.24, стор. 1062]. Шалом і дружелюбність характерні риси міленіуму, коли запанує Спаситель (Іс.52:7, Об'явл.11:15). "Царство – це правління Бога, надприродне явище, а не результат роботи людей" [Л.3, стор. 1367].
Третій єрусалимський Бейт Адонай прославиться в усіх країнах, як передбачено. «Слава цього останнього Храму буде більшою, ніж попереднього! – говорить ГОСПОДЬ Саваот. А це місце Я сповню миром,– говорить ГОСПОДЬ Саваот» (Аггея, 2:9).
Залишок роду цього житиме безпечно, якщо пасти його стане Той, "Якого походження від початку, від днів вічних" (Міхея, 5:2, Синод. пер.), Великий аж до країв землі, Владика миру (Іс.9:5).
Корінь єврейського слова шалом означає "бути досконалим, неушкодженим" або "жити ідеальним благочестивим життям" [Л.7, стор. 584]. Ідеальне життя бачить Міха в теократичній державі.
"Тоді кожний сидітиме під своєю виноградною лозою та під своєю смоківницею ("вони будуть жити безтурботно", пер. [Л.18]),– не стане тих, котрі наганяють страх, адже Сам ГОСПОДЬ Саваот це сказав" (4:4).
Спокійне благополучне життя зійде на багатостраждальну з моменту гріха 
Адама землю.
"Ідилічний образ миру і процвітання на стародавньому Близькому Сході виражався саме такою можливістю "сидіти під своєю виноградною лозою і під своєю фіговою смоковницею" [Л.14].
У ту епоху виноград (мал. 2) і плоди інжиру належали до основних продуктів харчування [Л.7, 14]. Смоківниці, їх часто саджали у виноградниках (Лк.13:6), досягають висоти 6 ... 9 м, широко розкинуті гілки з великим листям створюють густу крону [Л.7], що відкидає тінь.
Спекотного дня добре сидіти у своєму винограднику, під тінню інжиру (4:4), запрошуючи друзів (Зах.3:10, Йоіл.2:24-27).
5. Жити в ім'я Спасителя (4:5)
Тлумачення наступного вірша зустрічає певні труднощі [Л.6, 8]. Чи можна його вважати продовженням месіанської теми, чи ніяк не пов'язаним із нею?
«Як би інші народи не намагались діяти в ім'я своїх богів, ми будемо ходити в Ім'я ГОСПОДА, нашого Бога, повік-віків» (4:5; "Хоч би як були вірні своїм богам інші народи, ми віддано йтимемо за Господом", пер. [Л.23]).
"У вірші 5 ідолопоклонство, яке практикували за днів Міхея, протиставлено справжньому поклонінню в тисячолітньому царстві" [Л.25, стор. 1086].
Із зазначеної причини перекладачі Масори [Л.12], на відміну від Синодального перекладу, відносять уривок 4:5 до майбутніх подій. "Бо всі народи підуть ...", немов пророк продовжує розпочату тему.
Проте з паралельних біблійних віршів (Зах.13:1, 2; Іс.2:17-20) видно, в теократичній державі ідоли зникнуть, усі поклонятимуться лише імені (євр. "Ашем") Благословенного, так стверджує й Цефанйа.
«Господь виявить супроти них Свою грізну силу і знищить усіх ідолів-богів землі. Тоді Йому поклоняться всі острови народів,– кожен зі свого місця» (Софонії, 2:11, "кожен народ, де б він не жив, на узбережжях і на островах", пер. [Л.23]).
Тому вірш Міх.4:5 слід віднести до епохи, коли ідоли ще не знищені, а мешканці землі намагаються "діяти в ім'я своїх богів", ходити за своїми вигаданими кумирами.
Наві ж закликає ам Йісраель жити в ім'я Адоная ... "повік–віків". Періоду Старого Заповіту, століть Нового Заповіту, ери Тисячолітнього царства і Вічності.
У всі дні актуальне нагадування старозавітного пророка. «О, людино, Він сказав тобі, що є добре, і чого ГОСПОДЬ очікує (вимагає) від тебе, а саме: Щоб ти дотримувався правосуддя (діятв справедливо), любив чинити милосердя, і в покорі ходив з твоїм Богом!» (6:8).
6. Збирання залишку (4:6)
Міха у вірші 6 повертається до головної теми, використовуючи характерне словосполучення "того дня". В даному випадку, воно означає прийдешню епоху [Л.3, 4], початок теократії [Л. 8] після закінчення страждань в роки Великої скорботи [Л.15].
«Того дня,– говорить ГОСПОДЬ,– зберу кульгавих, згромаджу розпорошених,– всіх тих, на кого наводив лихо» (4:6).
Чи йдеться про незадовільний моральний стан слухачів провидця, на яких було наведено лихо? згідно з припущеннями авторів роботи [Л.8]. НІ.
По-перше, у вірші 6 маються на увазі не сучасникі, а жителі месіанського царства. "Перша його фраза, "того дня", вказує на есхатологічне значення пророцтва" [Л.3, стор. 821].
Абсолютно вірно, саме в такому значенні словосполучення "той день" використовується іншими наві (Зах.14:4-13, 13:1, 12:3-11; Соф.1:10, 3:16; Йоіл.4:18, Ам.8:9, 9:11).
По-друге, після років біди (Міх.4:9-13) та закінчення великого нещастя (Єр.4:6), Ашем Єгошуа ха Машіах бен Давид насправді збере кульгавих. Об'єднає розпорошених, "всіх тих, на кого наводив лихо" (4:6, "на кого Я накликав страждання", пер. [Л.23]) у Йом Адонай (Соф.1:14-18), великий й страшний (Йоіл.2:1-11).
Все-таки, чому із-за накликаних страждань з'явиться саме кульгавість (?), а не якесь інше ураження? Тому що всі, в т.ч. фізично здорові, почнуть шкандибати внаслідок тимчасових розладів рухових функцій (по-науковому, "астазія / абазія") в результаті психогенного реактивного ступору, викликаного масштабними стихійними лихами [Л.15].
«Адже ГОСПОДЬ виходить зі Свого місцеперебування,– Він сходить і ступає по висотах землі. Під Ним тануть гори, і розпадаються долини, наче віск від вогню, і як води, що стікають по стрімких схилах» (Міхея, 1:3, 4; Авв.3:2-6, Наум.1:3-6).
Евакуйовані шукають нові місця для проживання, безпечніші в умовах наведених Йахве Елохім нещасть. Слідом за перемогою (Соф.3:19, а), Спаситель збере кульгавих і об'єднає розпорошених (Міх.4:6) в один сильний залишок (вірш 7); прославить Свій потужний народ у всіх країнах, де його ганьбили (Соф.3:19, в).
"Старозавітна ідея про те, що залишок Ізраїлю врятується, пройшовши через суд Божий, являє собою ніби коротку “формулу” всіх біблійних пророцтв" [Л.7, стор. 669].
7. Як відновити велич Ізраїлю? (4:7, 8)
На відміну від сучасної божевільної цивілізації, вцілілі громади виживання слухняні Богові, вони живуть за заповідями Його, дотримуючись волі Його. Повною мірою здійсниться давня обітниця.
«Калік (кульгавих) Я учиню (зроблю) Своїм залишком (вцілілими), а з розпорошених (вигнанців) – потужний народ, і царюватиме (правитиме) над ними, на горі Сіон, ГОСПОДЬ – відтоді й на віки вічні» (4:7; у дужках текст з [Л.19]).
Тут маються на увазі вцілілі у дні Великої загибелі. На підставі Міх.2:12 і 5:7, 8; Соф.3:13, Іс.10:20-22, 37:31, 32 стверджується, що йдеться про юдеїв [Л.6, 8]. Ні, до залишку, учиненого Богом (Міх.4:7), увійдуть також інші національності (4:2, 3; Соф.3:9, 10; Зах.14:16), за Писанням.
«У майбутньому Господь знову покаже Свою любов до Якова, знову обере народ Ізраїлю і віддасть їм їхню землю, і тоді до Юдеї приєднаються неіудейські народи, і стануть сім'єю Якова і ті, і інші» (Ісаї, 14:1, пер. [Л.11]).
Бог почне царювати над усіма мешканцями планети (Зах.14:9, Міх.4:7, Об'яв.11:15). Зрозуміло, в умовах Його правління з Ційона, жителі Йерушалаїма (дочки Сіону) займуть особливе становище.
«А ти, башто стада, – підгірку (точніше, Офел, тобто район старого міста Давида на східному пагорбі [Л.14]) дочки Сіону, до тебе повернеться, тобто прийде, давнє володарювання – царство дочки Єрусалима» (4:8, "Так, царство знову буде в Єрусалимі, як і за старих часів", пер. [Л.11]).
Про яку башту, цебто, вежу йдеться? "Такі "вежі" будувалися посеред пасовищ, щоб пастухи могли з висоти спостерігати за стадами. Сіон стане тим місцем, звідки Пастир правитиме народом" [Л.24, стор. 1062]."Образ цей застосовується до Єрусалиму, тому що з нього буде вестися "спостереження" за всім, що відбувається у світі, і за "народами", які населяють його" [Л.8].
У попередні століття, особливо в роки царювання Давида і Соломона, Йісраель був сильною процвітаючою державою, котра володіла великою територією (мал. 3), суттєво впливаючи на сусідні країни [Л.3, 7].
З настанням міленіуму [Л.20, 21] Адонай відновить панування Ізраїлю, розширить його володіння до Сарепти в Лівані (Авд.19-21). Відтепер Йерушалаїм є столиця світу, Офел це сторожова башта стада, Храм – дім Вчителя, Судді, Пастиря (Міх.4:1-4).
«І стане Він, і буде пасти в силі Господній, у величі імені Господа, Бога Свого, і вони будуть жити безпечно (у спокої), адже тоді Він буде великим до країв землі» (5:4, Синод. пер.; "адже слава Його дійде до краю землі", пер. [Л.19]).
8. Великі скорботи (4:9)
Закінчивши тему месіанського царства (4:1-8), Міхей приступає до розповіді про видіння попередніх подій (вірші 9-13). Він неодноразово застерігав (1:2, 3:1, 6:1) щодо прийдешнього покарання за злодіяння (1:3-5, 2:1-3, 3:1-3, 12). Тепер, отримавши одкровення (1:1), провидець звертається до спільноти нащадків з трьома іронічними запитаннями.
«Чому ти тепер так голосно кричиш? Хіба немає в тебе царя? Чи може загинув твій порадник, і тебе охопили болі, мов у породіллі?» (4:9, "точно жінку під час пологів)", пер. [Л.19]).
Мається на увазі, правитель в Ізраїлі є і радник не загинув, а усі голосно кричать від фізичних страждань, їх схопили болі, наче породіллю. Про яку епоху говорить наві? Коментатори припускають.
"Пророк веде мову про близькі (в історичному плані) лиха, які вразять єврейський народ" [Л.8]. Зокрема про останні дні перед падінням Єрусалима під ударами вавилонян у 597 або 587 роках до Р.Х. [Л.10, 24] або період, коли євреїв викрадають у полон [Л.1, 4-6, 8, 9, 25].
Однак така екзегеза не дає змоги пояснити, чому головна відмітна риса лиха це не загибель під мечами ворогів, а біль від пологових переймів (?!), немов у жінок під час пологів. Якщо припустити, вірш 4:9 відноситься до днів Великої скорботи, вона ж "велика загибель" (Єр.4:6, Синод. пер.), що передує теократії (4:1-4, 6-8), стає зрозумілим зміст вірша Міх.4:9.
Болі, начебто від пологових переймів, це судоми, мимовільні різкі скорочення м'язів живота. Такі раптові хворобливі болючі скорочення м'язів виникнуть унаслідок резонансу, збігу частоти коливань зовнішніх і внутрішніх органів (1 ... 20 герц) із частотою інфразвукових хвиль (1 ... 16 герц), спричинених коливаннями землі, води, повітря [Л.15].
Стрибок амплітуди коливань органів тіла внаслідок резонансу призведе, крім судом, до вібрації нутрощів (тремтіння), дрижання губ (тремор), болю в кістках (Авв.3:16). Йешайа бачить саме цей стан здивованих жителів, у День Господа.
«Всі охоплені страхом,– корчаться від болю й мук, як жінка, котра народжує» (Ісаї, 13:8, а). У ті дні кожен голосно заволає, займеться криком (Міх.4:9); муки, наче у породіллі, схоплять УСІХ, як жінок (Єр.4:31), так і чоловіків (30:6, Ос.13:13).
Судоми супроводжуються психогенними розладами органів чуття [Л.15]. Серед іншого, скороминущими порушеннями мовлення, через несвідомі мимовільні скорочення м'язів гортані, водночас, пропажею слуху (істерична глухота). Як провидить Міха, "покладуть руки свої на уста (тобто, "оніміють" [Л.8]), а їхні вуха оглухнуть" (7:16, б).
Втративши здатність стояти й ходити (стан "астазії/абазії"), глухонімі, струшувані вібрацією органів та частин тіла, звиваючись,
повзуть із підземних сховищ, згідно з передбаченням. «Вони лизатимуть порох (прах), наче змії, плазуючи по землі ... з тремтінням виповзатимуть (як черв'яки) зі своїх (укріплень) криївок» (7:17, у дужках, Синод.пер.), нарешті злякаються Всемогутнього.
У яку пору здійсняться вищевказані пророцтва? Наві відповідає, коли Небесний Воїн "розтопче наші гріхи і всі наші беззаконня кине в морську безодню" (вірш 19, пер. [Л.19]).
9. Ізраїльтяни будуть жити в полі? (4:10)
Від глузливих уїдливих запитань (4:9) провидець переходить до одкровення про долю одноплемінників в останні дні.
«Доведеться тобі, дочко Сіону, ще корчитись і кричати від болю, як породілля (жінка під час пологів). Ти повинна будеш залишити місто й замешкати (розбиватимеш табір) в полі. Підеш аж у Вавілон, де то тебе прийде визволення і звідки тебе викупить, з рук твоїх ворогів, ГОСПОДЬ» (4:10, в дужках текст з [Л.19]).
Пророк стверджує, жителі будуть корчитись від болю і кричати, немов від перейм, НЕ в місті; вони вийшли з нього, розбили табір у відкритому полі мал.4).Залишили столицю із-за небезпеки загинути під руїнами будинків в час Богоявлення (1:3, 4; Наум.1:5, Авв.3:6), супроводжуваного великим землетрусом (Єр.4:24, Отк.16:18-20, Іс.24:18-20).
Йешайа бачить зруйнованим покинуте жителями спорожніле місто, в ньому
"всі будинки замнені" (вірш 10).
Дійсно. «Сіон буде розораний, як поле, Єрусалим стане купою руїн, а храмова гора заросте лісом» (Міхея, 3:12, пер. [Л.19]). У той період відбудеться сонячне затемнення, серед білого дня "Сонце зайде" і "потемніє над ними день", корисливих пророків чекає темрява замість одкровень (вірш 6).
Якщо Міха передбачає етап Великої загибелі, зовсім не викрадення євреїв у полон, як передбачається в [Л.1, 4-6, 8-10], чому біженці дійдуть до Вавилону? навіщо так далеко? Землетрус можна перечекати у відкритому полі недалеко від свого поселення.
На жаль, великомасштабні стихійні лиха, що супроводжують грандіозну теофанію, не обмежаться потужними потрясіннями суходолу. З морської безодні на шельфи хлинуть величезні, висотою до 1 000 метрів, гравітаційні морські хвилі [Л.16].
Цунамі високо піднімають руки свої (Авв.3:10), "до неба вони підіймаються, до безодні спадають" (Пс.107:26, пер. Івана Огієнка). Руйнуючи все дощенту (Наум.1:8), змиваючі в безодню розчавлені наші гріхи, поглинаючи беззаконня наші (Міх.7:19, б).
Ось чому населення прибережних країн, в т.ч. Медінат Йісраель, змушене "встати і піти", за порадою наві (2:10), покинути місця проживання, евакуюватися вглиб суші на сотні кілометрів. Ізраїльтяни поїдуть не тільки в області стародавніх Едома, Моава, Аммона (Дан.11:41), але досягнуть навіть території древнього Вавилону (Міх.4:10).
Там Яхве Елохім врятує їх від стихийних лих, разом з тим, позбавить від рук ворогів. Потім розсіяні залишки повернуться з місць евакуацій в Ерец Йісраель (7:12, Соф.3:10-20), щоб побудувати Бейт а-Мікдаш на храмовій горі. Вона "головною (найвищою) стане серед усіх гір і над пагорбами підніметься" (Міхея, 4:1, пер. [Л.23]).
10. Остання війна на Близькому Сході (4:11, 12)
Будівництво єрусалимського храму на місці зруйнованого землетрусом мешхеда "Купол над скелею" (Куббат-ас-Сахра) послужить приводом для збройного нападу на Ізраїль його сусідів.
«Але тепер проти тебе повстали численні народи, які кажуть: Нехай він буде зневажений, аби нам позловтішатися, дивлячись на Сіон!» (4:11, "нехай наші очі побачать нещастя Сіону!", пер. [Л.19]).
Погляди екзегетів щодо вірша 11 кардинально відрізняються один від одного. Одні стверджують. "Зібрання багатьох народів описує майбутню битву Армагеддон" [Л.5, стор. 1288; Л.1, стор. 996]. Інші заперечують. "Під словами "багато народів" ми можемо розуміти Ассирійське царство, у військах якого було багато рекрутів з інших народів, які платили данину" [Л.2, стор. 159; Л.4, стор. 483; Л.9].
Інші версії: скіфи, що напали на іудеїв після їх повернення з вавилонського полону; навала армій Салманасара або Сеннахіріма; напад Гога і Магога; люті вороги Ізраїлю в усі епохи [Л.6, 8, і т.д.]. "Втім, Міхей міг тут передбачити і якісь есхатологічні образи" [Л.24, стор. 1063].
Правильне останнє судження, контекст розділу 4 вказує на есхатологічну епоху. У ті дні збунтуються племена, язичники замислять підступне, повстануть земні царі, правителі змовляться проти Всевишнього (Пс.2:1-3).
Навколишнє населення (Йоіл.4:9-11, Зах.12:2) об'єднається, щоб напасти на Сіон. Зловтішно дивитимуться на його поразку (Міх.4:11), тростиною битимуть по щоці ізраїльського правителя (4:14). Втім, хто "планує зло проти ГОСПОДА" (Наум.1:11), навіть сильні та численні, "будуть посічені й зникнуть" (вірш 12), не усвідомлюючи задумів Його.
«Вони не знають ГОСПОДНІХ задумів і не розуміють Його наміру, адже Він їх зібрав, як снопи на току» (4:12).
Дивно, ворожі угруповання об'єднаються проти Медінат Йісраель не за порадою людини, що задумала зло, а за волею Яхве Цеваот, бо написано. «Я зберу всі народи та припроваджу їх у долину Йосафата, і судитимуся там з ними ...» (Йоіла, 4:2; 11).
Він збере тих, хто ненавидить добро й любить зло, з'єднає їх ніби зв'язки стиснутих стебел з колоссям хлібних злаків; зосередить снопи на площі для молотьби, але навіщо?
11. Армагедонська баталія (4:13).
Старозавітні пророцтва попереджають про важливу далеку подію, близькосхідну війну. Останню битву в роки Великої скорботи ("той день"), перед початком месіанського царства.Про таке збройне зіткнення повідомляють Зехарйа (Зах.12:2-9, 14:1-14), Йоейл (Йоіл.4:1-16), Йехезейл (Єз.39:1-20), Йешайа (Іс.29:1-8), Йірмейа (Єр.30:11-18).
"Ця велика битва зазвичай називається "битвою при Армагеддоні", хоча такого виразу немає ніде в Писанні" [Л.1, стор. 996].
Проте, в книзі Об'явлення місце вирішальної баталії називається Армагедон (Об'явл.16:16). Очевидно, судячи з назви місцевості, на ній відбудеться вирішальна сутичка (мал.5, [Л.17]).
Що ж зробить Ель Шаддай з тими, хто прийшов воювати проти Ізраїлю? Через пророка Він дає образну відповідь.
«Вставай і молоти їх, дочко Сіону! Я зроблю тобі залізного рога й дам тобі мідні копита. Ти розіб'єш численні народи, посвятивши ГОСПОДУ їхню здобич,– їхне багатство і майно віддаси Владиці всієї землі!» (4:13).
Знайомий слухачам образ обмолочування колосків хлібних злаків за допомогою тварин [Л.14], Міхей використовує для вказівки на вирішальну битву ізраїльтян з численними окупантами.
Перемогу здобуде залишок Якова (5:7, 8), "вони винищать всі навколишні народи праворуч і ліворуч" (Захарії, 12:6, Синод. пер.), адже Всевишній наділить Йеуду надзвичайними здібностями, подібно до Своїх ангелів (12:8).
Залізний ріг ам Йісраель розтрощить ворогів, його мідні копита розтопчуть їх (Міх.4:13). «У той час, Я буду готовий нищити всі народи, які посміють напасти на Єрусалим» (Зах.12:9). Згодом стануть розумнішими правителі, а судді навчаться служити Господу зі страхом, радіти Йому з тремтінням, шанувати Сина (Пс.2:10-12).
Після закінчення будівництва Храму, його освячення, відібрані у переможених надбання (Єз.39:10) і багатства, принесені добровільно (Зах.14:14, Іс.60:5-10), будуть присвячені "Владиці всієї землі!" (Міхея, 4:13; Зах.14:9, Об'явл.11:15).
ЛІТЕРАТУРА
1. Уоррен Уірсбі. Коментар до Старого Завіту. У 2-х т. Том II. Єздра - Малахія.- СПб.: Біблія для всіх, 2011.- 1 111 с.
2. Даума Йохем. Дорогами Старого Завіту. Т.5. Малі пророки. - Черкаси: Колоквіум, 2012.- 355 с.
3. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1 503 с.
4. Новий Біблійний коментар в 3 ч. Ч.2. Старий Завіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії.- СПб.: Мирт, 2000.- 571 с.
5. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура.- Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004.- 2 201 с.
6. Тлумачна Біблія. Коментар до всіх книг Святого Письма. Під ред. Лопухіна А.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1 312 с.
7. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1 088 с.
8. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї до Книги Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
9. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998.- 2 052 с.
10. Хоуард Джеймс Гейлі (молодший). Коментарі до книг Старого Завіту. Том 18.- Одеса: Всесвітній союз баптистів, 1993.- 188 с.
11. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
12. Перші та останні пророки. - Йерушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975. - 1002 с.
13. Стаття "4. Коментарі до Книги пророка Захарії. Глави 12-14 - Армагеддон".
14. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
15. Стаття № 4 "Час великої скорботи".
16. Стаття "3. Коментарі до Книги пророка Авакума. Глава 3 - Богоявлення".
17. Стаття № 8 "Армагедон".
18. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
19. Біблія. Новий Переклад на Російську Мова.- Herrljunga, Sweden: Міжнародне Біблійне Товариство, 2007.- 1228 с.
20. Зауер Е. Бог, людство та вічність. – Київ: Союз ЄХБ України, 1991. – 208 с.
21. Паш Р. Друге пришестя Ісуса Христа. - Gummersbach, Місія Вісник світу, 1995. - 287 с.
22. Нюстрем Е. Біблійний Словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2001.- 523 с.
23. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с. 24. Слов'янський біблійний коментар. – Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016. – 1840 с.
25. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Старий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2009. - 1142 с.