нещастя!» (Єремії, 4:6)
1. Вступ
Єремія, в євр. транскрипції Йірмейа, означає "Яхве возвеличує" або "Яхве зневажає". Майбутній пророк з'явився на світ близько 657 р. до Р.Х. [Л.1] або в 645 році [Л.2] за правління нечестивого іудейського царя Манасії (696 - 642 рр., одноосібно - з 687 року) [Л.1, 3].
Народився і виріс у невеликому селищі священиків Анафоф, що належало до племені Веніаміна [Л.10]. Селище знаходилося приблизно за годину ходьби (4,8 км) на північний схід від Єрусалима [Л.1, 4]. Його батько Хелкия був священиком [Л.1], членом левитської громади Анафофа [Л.2].
Пророче служіння Йірмеа почалося з 627 р., коли в Юдеї правив благочестивий Йосія (640 - 609 рр. до Р.Х.) [Л.5, 6], на 13-й рік його царювання [Л.3, 7, 8, 10]. Важке й навіть небезпечне для життя покликання тривало під час правління багатьох царів: Йоахаза (609 р.), Йоакима (609-598 рр.), Єхонії (597 р.), Седекії (597-586 рр.) [Л.9, 10].
Старого наві, після захоплення Єрусалиму вавилонянами, а згодом вбивства змовниками їх намісника Годолії, змусили втекти з рештою іудеїв до Єгипту (близько 584 року) [Л.1]. Можливо, його діяльність тривала до 582 р. [Л.2] або до 580 р. [Л. 3] або до 570 р. [Л.7], всього 50 років [Л.5].
За переказами, Єремію побили камінням євреї, які жили в єгипетському місті Тафніс [Л.1, 30]. Йому було приблизно 80 років [Л.3, 5], або він помер у віці 85-90 років у Вавилоні, в результаті захоплення вавилонянами Єгипту в 568-567 роках [Л.7].
Час написання книги. Писець Варух повторно записав пророцтва провидця в 605 р. до Р.Х., але дата завершення рукопису невідома [Л.3]. Ймовірно в 585 р., з додаванням останнього розділу після 561 року одним з учнів [Л.2].
Композиція віршів 4:6-29. Богослови, як правило, вважають твір антологією вибраних промов сина Хелкиї та його послідовників, у ній відсутня хронологія висловлювань [Л.2, 6, 7, 9, 30]. З зазначеної причини, всі дані статті з коментарями викладені послідовно. Побудова першої теми (4:6-29), аналогічна композиціям творів Йоіля і Софонії, виглядає наступним чином.
1. Вступ, попереджаючий про лихо (4:6).
2. Головна тема - Велике нещастя:
а) порада городянам плакати та ридати (4:7-10);
б) гарячий вітер суду (4:11-13).
3. Відступ від теми для заклику до покаяння (4:14-18).
4. Продовження опису перипетій:
а) відчуття, бачення, висновки (4:19-22);
б) розорена земля (4:22-26).
5. Висновок, що підтверджує істинність передбачень (4:27-29).
Головна тема. Велика загибель (нещастя), вона ж, День Господній або новозавітна Велика скорбота (горе),– пора, коли Яхве Елохім спустошить землю за гріхи її мешканців.
Мета написання. Схилити слухачів повернутися до Адоная, щоб не відкрився Його гнів через зло, котре чинять осквернені злобою (4:4).
Зміст. Йірмейа попереджає іудеїв про майбутнє велике нещастя (4:6) від появи винищувача народів (вірш 7) та палаючого гніву Ель Шаддай (вірш 8). Ніхто не зможе уникнути посланого Ним пекучого вітру (уривок 9-13).
Провидець закликає мешканців столиці до покаяння, щоб вони врятувалися (4:14); він чує фатальну звістку (вірш 15), бачить ворога (16, 17, 21), на собі відчуває наслідки нападу (вірш 19). На жаль, нечестя вразило одноплемінників, вони не хочуть знати свого Бога (4:18, 22).
Що ж внутрішнім поглядом бачить пророк? Розорену землю внизу, відсутність світла вгорі (4:23), тремтячі гори, пагорби, які коливаються (вірш 24), зникнення людей і птахів (25), перетворення родючого краю на кам'янисту пустелю, руйнування осель (4:20, 26, 29).
Світ заплаче багатоденними дощами, над ним почорніє небо (4:28), але повного знищення населення не буде (вірш 27). На період стихійних лих всі підуть в гори, покинуть міста, в них не залишиться жодного мешканця (вірш 29).
Проблеми тлумачення. Чи стосуються пророцтва періоду вавилонської навали чи ні, їх треба сприймати буквально або вважати поетичною гіперболою. Яким чином трактувати вірш 4:10.
2. Попередження про велике нещастя (4:6, 7)
Йірмеа звинувачує слухачів у відступництві, беззаконні, відсутності страху перед Богом (2:19), він спонукає підступних одноплемінників повернутися до Нього, відкинувши свої мерзоти (4:1).
Інакше палаючий гнів відкриється немов вогонь, "через ваші злочини" (вірш 4, "за всі злодіяння", пер. [Л.11]). Розуміючи, що нащадки заклику його не послухаються, пророк все-таки проголошує майбутнє покарання від Яхве.
«Підійміть стяг до Сіону! Ховайтесь, не зупиняючись, тому що Я спроваджую лихо з півночі й велике нещастя!»
(4:6, "великі лиха", пер. [Л.11], "страшну загибель" [Л.12], "люту загибель" [Л.13], "погібель велику" [Л.18], "велике руйнування"
[Л.27], "велике нещастя" [Л.31]).
Бігти, ховатись, евакуюватися ізраїльтянам вкрай необхідно, попереду, "біда на біді їде, бідою погоняє". Йірмейа провидить,
"смерть стукає в наші вікна, вривається в наші будинки" (9:21, пер. Л.27]). "Будуть валятися трупи, як гній на полі ..." (вірш 22, пер. Л.11]).
Чи жде Велика загибель лише ам Йісраель? дику ослицю, яка не засвоїла уроків. НІ. Повсюдні руйнування міст, знищення майна, масова смерть від стихійних лих вражатимуть ВСІХ, хто відвернувся від Господа, так пророкують старозавітні наві [Л.14-17].
Біду "з півночі" пошле Ель Шаддай (4:6) у вигляді надприродної алегоричної тварини (Об'явл. 12:3, 13:1, 17:8), як архетипу губителя, він перетворить країну на буквальну пустелю.
«Лев виходить із своєї гущавини, і той ("губитель", пер. [Л.11, 18], "винищувач" [Л.12], "кат" [Л.13], "руйнівник" [Л.27]), хто нищить народи, вирушає із місця свого ("залишив він межі свої", пер. [Л.27]), щоб твій край обернути на руїну, і спустошені будуть міста твої, так що забракне і мешканця! ...» (4:7).
Що має на увазі таємнознавець, використовуючи словосполучення "той, хто нищить народи"? Автори тлумачення [Л.2] вважають, це "армія Навуходоносора". Подібної думки: «вавилоняни», «халдеї», «символ Вавилонської імперії», дотримуються інші коментатори [Л.4 -7, 27, 28]. Хоча Нововавилонське царство знаходилося на СХОДІ від Юдеї, зовсім не на півночі, звідки прийде "велика загибель" (вірш 4:6, Синод пер.).
Ймовірно, в найближчій перспективі Єремія насправді передбачив вавилонську навалу, розорення Йеуди. Разом з тим, судячи з контексту (4:23-26), пророцтво остаточно здійсниться в есхатологічний період великого нещастя. "У своїх посланнях пророки часто починали з місцевої ситуації, а потім описували те, що Бог зробить в останні часи" [Л.4, стор. 700].
Майбутнього таємничого руйнівника з безодні, пожирача живих й мертвих, наві не випадково порівнює з левом. В архаїчну епоху, "лев виступає і як втілення злого і жорстокого духу, демонічних сил хаосу" [Л.32, стор. 42].
Злим демонічним силам "хаосу" уподібнюють химерних диких тварин Даніель, Йов, Йехезкейл, Йешайа, новозавітний Йоханан ([Л.19], мал.1).Іншими словами, біблійні провидці наділяють невідомий об'єкт, камінь Даниїла, ознаками реальних або фантастичних звірів. Адже міфологічне мислення в Стародавньому світі [Л.8, стор. 18] припускало, за всім неживим ховається живе.
Камінь (Дан.2:34, 35), він же, губитель-винищувач (Єр.4:7), зруйнує усі
3. Що радить пророк? (4:8-10)
Твердо впевнений у здійсненні своїх передбачень про майбутнє Велике нещастя, син Хелкиї дає невтішну пораду.
«Отож, опережіться веретами (одягніться в дерюгу), плачте та голосіть, бо лютість ("полум'я", пер. [Л.18]) Господнього гніву (не омине) від нас не відвернеться!» (4:8, в дужках текст з [Л.11]).
Вдягатися у верета, одяг з грубої тканини, належало "на знак жалоби, покаяння або покори" [Л.3], зокрема, у дні пам'яті національних лих [Л.8, стор. 743]. Тепер голосити, ридати, кликати плакальниць доведеться через "палючий" (пер. [Л.13]) гнів Ель Шаддай [Л.14, 21], що виллється з небес, Його оселі (2Хр.30:27).
Провидець стверджує, лють Вседержителя "не омине нас" (4:8, пер. [Л.11]). "Гірко кричатиме тоді навіть найхоробріший"
сповіщає іниший провидець (Соф.1:14, в). Єремія пояснює чому.
«Того дня станеться так: – говорить ГОСПОДЬ,– затремтить серце царя, як і серця його можновладців; жахнуться священники й заніміють пророки» (4:9; "пророки заціпеніють", пер. [Л.11]).
Словосполученням "Того дня" або "той день" наві вказували на Йом Адонай [Л.15-17, 26], період великих скорботи, горя, нещастя, загибелі. Раптові фізіологічні розлади вражатимуть правителів, можновладців, священиків, пророків (4:9), мешканців різних станів (Іс.24:1-3), які забули свого Творця.
Усередині необрізаних душею почне тремтіти серце, у черствих духом заціпеніє тіло, байдужих до чужого горя раптово охопить жах (Єр.4:9, 19, 15:8). Прониже біль, охоплять муки, опустяться руки (6:24); трясуться кістки, підкошуються ноги (23:9), хвилюється нутро (4:19, Плач.1:20). Тремтять: стегна (Іс.21:3), коліна (Наум.2:10), руки (Єз.7:27) та губи (Авв.3:16).
«Я тоді сказав: О, Мій Владико ГОСПОДИ, невже Ти (як же сильно Ти обдурив) говорив неправду цьому народові та (жителям) Єрусалимові, пообіцявши: У вас буде мир! А тим часом меч (приставлений до нашого горла) загрожує нашому життю!?» (4:10, в дужках текст з [Л.13]).
Вражений побаченим, відчувши на собі, подібно до інших пророків, загадкові фізіологічні наслідки майбутнього гніву Яхве Цеваот [Л.20], Йірмейа звертається до Нього з зухвалим запитанням (вірш 10). Виникає протиріччя між безгрішністю Всевишнього і звинуваченням Його слуги. "Єремія приписує неправдиву обіцянку Самому Богу" [Л.29, стор. 863].
Закид наві справедливий, ЯКЩО в попередньому уривку (4:6-9) і наступних віршах (23-26) йдеться про близький напад вавилонян. Однак він даремно сумнівався в правдивості обіцянок Адоная, бо одкровення в текстах 4:6-29 відноситься до ДУЖЕ віддаленої події, а саме, есхатологічного Великого нещастя ("загибелі", пер. [Л.12, 13, 18, Синод. пер.].
Стосується останніх днів існування лукавого роду цього, коли меч Небесного Воїтеля вразить "всіх мешканців землі" (25:29). Його меч НЕ вийшов з піхов навіть через 2 500 років після смерті таємновидця ... але обов'язково з'явиться (Іс.66:16).
«Бог не людина, щоб Він міг брехати, і не подібний до смертних, щоб передумувати. Хіба Він той, хто скаже і не зробить? Пообіцяє – і не виконає?» (Числа, 23:19, пер. [Л.27]).
4. Пекучий вітер (4:11, 12)
«У той час сказано буде цьому народу та жителям Єрусалиму: "Вітер пекучий з голих пагорбів пустелі налетить на дочку Мого народу! На такому вітрі зерна не провіяти, від полови зерно не очистити –» (4:11, пер. [Л.11]).
Що "без крил летить, без ніг біжить"? Який майбутній палючий (4:11), надто сильний вітер (вірш 12), небачену "грізну бурю" (25:32) пророкує Йірмеа? "Вторгнення ворогів пророк порівнює з буревієм пекучого вітру пустелі ..." [Л.2]. Навряд чи. В уривку 4:6-11 передбачаються природні лиха, а не навала ворожої армії.
Так Хавакук стверджує, стихійні наслідки есхатологічної теофанії не маютьвідношення до "Вторгнення ворогів" (Авв.3:3-6), "слідом за Ним – палаючий вогонь" (вірш 5).
Автор [Л.26] припускає. "Напевно, тут (Єр.4:11) мається на увазі сирокко, сухий, спекотний і руйнівний східний вітер" (стор.108; [Л.8, стор. 743]), "гарячий і сухий вітер, що несе пісок і пил" [Л.28, стор. 447].
Резонно. Більше того, Йешайа, розповідаючи про Богоявлення у великому гулі бурі, називає стрімкий рух сильно розпеченого повітря "полум'я пожираючого вогню" (Ісаї, 29:6), також, "ГОСПОДНІЙ подих", він запалює дрова! (30:33).
Пекучий Йом Адонай миттєво перетворить квітучу землю на спорожнілий степ (Йоіл.2:1-3; мал.2). Цей подих ніщивного вогню не годиться для віяння зерна (Єр.4:11). Нечестивим немає потреби шукати гарячого вітру в полі, він сам нагряне.
«Надто сильний ("пекучий", пер. [Л.12]) для цього вітер прийде від Мене ("з волі Моєї він примчить", пер. [Л.11]). Тепер Я Сам проголошу вирок щодо них» (4:12).
Прообразом спекотної бурі, її архетипом, провидцю служив близькосхідний хамсин (сирокко),– гарячі шквали з півдня, вони несуть багато піску й пилу. Все ж, палючий смерч Господній, він йде "слідом за Ним" (Аввакума, 3:5) з півночі (Єр.4:6), "надто сильний" (вірш 12). Набагато небезпечніший, спекотніший, швидший за хамсін з півдня.
Ніщивний пекучий вітер Ель Шаддай, по-науковому, називається надгарячою (до 700 000 ºС) газо-пиловою ударною хвилею, котра, після зіткнення астероїда із Землею, рухається з надзвуковою швидкістю [Л.21].
Подих Бога розплавить підступних, немов вогонь у печі (9:5-9, Єз.22:20-22, Зах.13:9). Ось тоді здійсниться Його суд, прийде "лихо з півночі й велике нещастя!" (Єр.4:6). «Отже, Я (Господь) перетворю Єрусалим на руїни, де мешкатимуть шакали, а міста Юдеї зроблю безлюдними й спустошеними» (9:11).
5. Від біди не втечеш на коні (4:13, 14)
Есхатологічний пекучий вітер суду Єремія порівнює зі стрімкою навалою нещадного ворожого війська, яке знищує населення.
«Дивіться! Він (вже) наближається, немов хмари, як ураган (вихор нестримний) його колісниці, коні (скакуни) його швидші за орлів. Горе нам! Ми (загинемо) загинули!» (4:13, пер. [Л.13]; в дужках уточнення з [Л.27]).
Прудкі, як "вихор нестримний", незвичайні бойові двоколісні візки з видінь Йірмейа та Йешайа (Іс.66:15) подібні до вогняної квадриги Фаетона [Л.32]. Від їх падіння виникнуть ударні хвилі з розпечених газів, кам'яного пилу, піску, вони наближаються наче ураган (Єр.4:13, а).
Небачені щільні хмари, переміщаючись по землі з величезною швидкістю й сильним шумом, дійсно, нагадують хмаровіння з пилу, підняте квадригами (вірш 13, б), що з гуркотом несуться на ворога (Йоіл.2:5).
Використання пророками саме такого порівняння стає зрозумілішим, якщо врахувати інформацію у роботі [Л.25]. "Колеса колісниць, котрі швидко обертаються, могли підняти хмару пилу, як при вихорі або піщаній бурі" (стор. 147]).
На відміну від хмаровіння з пилу та піску, масивні предмети, підхоплені потужною ударною хвилею, летять повільніше, ніби гірські орли, але вони "швидші за орлів" (Єр.4:13, в), що пікірують на жертву.
У результаті катаклізму, вершини пагорбів та гребені гір стануть голими (4:11; Іс.42:15, Ам.1:2). «По голих гребенях пустельних гір мчать спустошувачі. Пожирає Господній меч від краю до краю землі ...» (Єремії, 12:12, пер. [Л.13]).
Таким чином, таємновидець, у знайомих слухачам термінах військових з'єднань, розповідає про загадкову символічну армію спустошувачів й меч Небесного Воїна (4:13, 29, 5:15-17, 6:22-24, 12:12).
Але біблійна символіка заснована на реальних "фізичних властивостях самого предмета" [Л.25, стор. 134], у даному випадку: хмар, вихору, орлів, квадриг ("образ колісниці служить показником швидкості пересування", стор. 540).
6. Радіант відкриє рота?
Дивно, головною особливістю агресивного народу, який піднімається з півночі, "з країв землі" (6:22), виявиться всього лише ОДИН колчан для стріл. "Його сагайдак, як відкритий гріб" (5:16; точніше, "відкрита гробниця", пер. [Л.13]).Темний круглий вхід у відкриту гробницю, яка розміщувалась у печері [Л.3, стор. 214], наві порівнює з таємничим отвором у нічному небі, по-науковому, радіантом метеорного потоку (мал.3).
З небесного сагайдаку Його вилітають розпечені стріли дрібних метеорних тіл, міцні списи болідів, блискучі мечі метеороїдів [Л.23], немов жахаюча зброя велетнів, котрі обмолочують планету.
«Вони з'їдять весь твій урожай, всю їжу і знищать синів і дочок; вони з'їдять твої отари і стада, твій виноград і смокви. Вони зруйнують міцними мечами всі міста, в яких ти впевнений» (5:17, пер. [Л.12]). Таку біду не розвести руками.
Горе всім від навали небувалого всеїдного війська, "ми загинемо" (4:13, пер. [Л.27]), бо Яхве пошле "лихо з півночі й велике нещастя!" (вірш 6). Пророк бачить вражаючий "киплячий казан, з півночі він нависає" (1:13, пер. [Л.11]). Зачекайте, зупиніться! чому НЕ з півдня, заходу або сходу?
Дрібні метеорні тіла і великі киплячі без води "казани" астероїдів у хмарах диму з'являться саме з ПІВНОЧІ, від сузір'я Цефей в північній близько полярній частині небосхилу [Л.21, 23]. Чи є якийсь спосіб уникнути загибелі? Син Хелкиї відповідає, "є".
«Тож, поки час, змий зло з твого серця, Єрусалиме, щоб тобі врятуватись! Доки в тобі будуть гніздитися зловісні задуми? (4:14, "не виношуйте більше злих планів", пер. [Л.12]).
Через щире покаяння й прийняття спокутної жертви Сина Божого Ісуса Христа за свої гріхи ще можна уникнути смерті. Оскільки написано, "під небом немає іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися!" (Дії, 4:12).
7. Маючий вуха, почує (4:15-18)
Межі періодів у пророцтвах наві, як правило, стерті [Л.2, стор. 142]. Близькі та віддалені за хронологією події вони нерідко об'єднували в ОДНЕ [Л.22, стор. 105, 334]. Йірмейа в пророчій перспективі теж поєднав дві схожі, але різні події, близьке вавилонське вторгнення і далеку велику загибель. Він чує звуки біди з півночі (4:6, 15).
«Адже доноситься вже голос ("крик", пер. [Л.11]) від Дана, й страшна вістка з Єфремової гори» (4:15).
Голос від міста Дан, він був розташований на північному кордоні Медінат Йісраель [Л.8], може означати промову вісника про наближення вавилонян. «Послухайте, заговорив з Дана вісник, погані звістки приносить людина з пагорбів Єфрема», пер. [Л.12].
У День Господній, криком з півночі виявиться гучний звук з неба, "голос" загадкового винищувача, губителя народів (4:7). «Ревіння його, як ревіння левиці ... зареве на нього в той день як би ревіння розлюченого моря ...» (Ісаї, 5:29, 30, Синод. пер.). Виникає тривожне питання, що робити єврейським пророкам напередодні останніх днів?
«– Оголосіть народам, сповістіть Єрусалим: "Війська облягаючих йдуть з далекої землі, оголошуючи військовим кличем міста Юдеї» (4:16, пер. [Л.13]).
Провидець закликає оголосити про наближення лиха всім країнам, також повідомити жителів столиці, які відвернулися від Адоная, повстали проти Святого Ізраїлева. «Хто такі "облягаючі" невідомо; очевидно, тут мова йде про вороже військо» [Л.26, стор. 110].
Слушно, про загадкове "вороже військо", але зовсім НЕ земного походження (4:13, 23-26, 25:31-33). Закричать кликом, і заревуть над містами атакуючі, ніби тисячі левів, що ревуть над здобиччю.
«Вони оточать його, як вартові полів, бо він повстав проти Мене,– сповіщає Господь.– Твої шляхи, твої справи принесли все це тобі. Це твоя доля. Так гірко, що серце твоє розривається!» (4:17, 18, пер. [Л.13]).
Невже заслужена гірка доля чекає тільки Йерушалаїм? НІ, але всі міста (4:29) й мегаполіси світу. Гірко буде всім жителям, які повстали проти єдиного істинного Бога, спотворили свої шляхи, осквернені злом.
8. Скорбота, біль, трепет (4:19, 20)
«Нутро моє, нутро моє! Я (корчуся від болю, "я тремчу") здригаюся! (Рвуться) стіни серця мого, ниє ("трепоче") серце моє (калатає) в мені! Не (можу) мовчати, бо чуєш ти, душе моя, звук ("сурми") рогу, тривогу ("гук") брані» (14:19, пер. [Л.18]; в дужках текст із [Л.13], в лапках – з [Л.31]).
До якої епохи слід віднести вірш 19? Відповідь міститься в його кінцівці, а саме, "звук (сурми) рогу"; "трубний звук став есхатологічним образом, який в апокаліптичній літературі служить знаменням кінця часів (див.: Зах.9:14 і Отк.8:6-12)" [Л.8, стор. 711].
У ті дні вібрацію внутрішніх й зовнішніх органів тіла викличе ефект резонансу. Викликаний збігом низької частоти коливань землі, води, повітря (інфразвук) з частотою коливань органів [Л.20]. Відбудеться різке збільшення амплітуди коливань, яке таємновидець відчуває через здригання утроби, болі та судоми, тремтіння центрального органу кровообігу, стінки його розриваються (4:18).
"Серце пророка так сильно б'ється, що стінки серця ледь витримують його удари" [Л.5, стор. 20]. Трясуться кістки, порушиться робота вестибулярного апарату при резонансній частоті від 0,5 Гц до 13 Гц. Тому страждаючий стає подібним до п'яного, як написано, «моє серце в мені розбите ("розривається", пер. [Л.13]), тремтять усі мої кості; я заточуюсь, як п'яна людина» (23:9).
Втратять рівновагу батьки, сини впадуть один на одного, вони розіб'ються, немов глиняні посудини з вином (13:13, 14). Провидець скаржиться, Адонай напоїв його гіркою водою, зруйнував зуби піском, покрив безперервно падаючим попелом, забрав благоденство (Плач. 3:15-17).
Незрозумілий загадковий фізичний стан трепету також відчули на собі: Йешайа, Хавакук, Йехезкэйл, Нахум [Л.20]. Важкі фізіологічні розлади у нащадків відбудуться в моменти нищівних лих (Єр.4:7, 13, 19).
«Руйнування (біда) слідує за руйнуванням (бідою), розгромлена вся країна (вся земля спустошується). Разом зметені намети, в мить ока зникли притулки (намети) мої» (4:20, пер. [Л.27]; в дужках, Синод. пер.).
Автори [Л.2] вважають. "Намети і палатки (вірш 20) – метафора міст і будинків» (стор. 143). "Будинки і міста поетично позначаються як намети" [Л.5].Більш реалістична версія висувається в роботі [Л.26], "ймовірно, мова йде про руйнування житла громадян Іудеї" (стор. 113).
Правильно, але людині неможливо раптово зруйнувати ВСІ будинки і міста, таке може зробити лише глобальний землетрус (4:24; Іс.13:13, 24:19, 20; Йоіл.2:10, 4:16; Міх.1:2-4; Агг.2:6; Єз.38:19, 20; Об'явл.16:18-20).
Мова йде про глобальний руйнівний катаклізм (мал.4), за ним, згідно з баченням, слідують інші нещастя. "Біда за бідою" (4:20, Синод. пер., "букв. «руйнування за руйнуванням" [Л.26]). За прислів'ям, "біда ніколи не приходить одна".
9. Грізні знамення (4:21, 22)
«Аж доки я бачити прапора буду, буду чути голос сурми?» (4:21, пер. Івана Огієнка).
Про яке знамено і сурму, в оригіналі, прапор і ріг [Л.13, Л.18, Л.27], повідомляє тайновидець? Очевидно, знаком, немов "розчиненою гробницею" (5:16, пер. [Л.13]), називається таємничий радіант метеорного потоку; на нього "довго", не одну ніч, можна дивитись в небі (4:21; [Л.23]).
Йешайа теж називає грізний радіант "стягом" (Ісаї, 5:26; "як знак", пер. [Л.27]), "колісницями" (66:15), розірваними небесами (63:19). Темну діру в його центрі (мал. 3), інший пророк іменує "піхви" (Єз.21:4) для колючого меча Небесного Воїтеля, в них клинок вже ніколи НЕ повернеться (вірш 5).
Інші назви загадкової діри в нічному куполі, що випромінює різнокольорові промені,– "таємниця (схованка) Його сли" (Аввакума, 3:4), "велика давильня" Його гніву (Об'явлення, 14:19, 29).
Відповідно до видінь апостола Іоанна, падіння небесних тіл супроводжується гучними ТРУБНИМИ звуками (8:7-13). Йоейл, Йешайа, Амоц сприймають цей сильний шум, як голос Господа (Йоіл.2:11, Іс., 30:30, Ам.1:2). Від голосу Його "затремтять небеса і земля" (Йоіла, 4:16), потрясеться пустеля, оголяться ліси, потрощаться дерева (Пс.29:5-9, [Л.21]), впадуть всі стіни будівель немов від реву єрихонських труб (Іс. Нав.6:20).
Звук акустичної ударної хвилі чує Єремія (4:21, баранячий ріг використовувався, зокрема, для сигналу до атаки [Л.8, стор. 241, 242]). "Тому в Єр.4:21 звук труби служить позначенням війни" [Л.25, стор. 1225], боротьби між бунтівним творінням і його Творцем.
Непокірних одноплемінників всіх поколінь наві, раніше, закликав до покаяння (4:14), щоб вони врятувалися від покарання за нечестя (вірш 18). Тепер, розуміючи неминучість майбутньої кари, він формулює її причину, передаючи промову справедливого мудрого Царя.
«Який же Мій народ нерозумний! Мене знати не хоче. Вони – немудрі й недалекоглядні, – діти, що втратили розум. Вони мудрі робити лихе, а на вчинки добра вони не здатні!» (4:22).
На жаль, і лукавому роду цьому закон не писаний; зробивши добро ближньому, чекай зла. Тому що у дурості багато дітей, але немає батька. У мудрості дітей мало, зате є Батько, Його потрібно слухатись. Для непослуху Благословляючому достатньо однієї миті, а покорі Йому треба вчитися все життя.
Він бачить безрозсудність у відсутності слухняністі, бажанні пізнавати Його (2:13, Ос.6:3-6); вони майстри чинити зло, та не здатні творити добро (Єр.4:22, в). Це звинувачення справедливе для всього сучасного божевільного світу, невідворотна і відплата, "всі, хто прихильний до зла, будуть винищені" (Ісаї, 29:20, пер. [Л.13]).
10. Всесвітній масштаб руйнування (4:23)
На відміну від Ісаї [Л.14, 15], "малих" пророків [Л.16, 17] або Іоанна (Об'явл.8:5 - 9:19), Йірмейа мовчки говорить не про саму катастрофу, а повідомляє її трагічні наслідки. Попереджає "про вселенський масштаб руйнування" [Л.26, стор. 114].
«Я подивився на землю,– а вона порожня і спустошена ("на ній не залишилося нічого живого", пер. [Л.12]); на небо – й не було на ньому світла» (4:23).
"Єремія отримав пророче видіння про те, що зроблять із землею вавилоняни (вірші 23-29), які сіють хаос ..." [Л.4, стор. 663; Л.7], "після вавилонського нападу" [Л.28, стор. 447]. Антитеза, "одним із пророчих видінь майбутнього апокаліптичного суду є картина повернення первісного хаосу" [Л.25, стор. 1232; Л.29].
Існує третє судження. "Це, звичайно, гіпербола" [Л.5],– надмірне перебільшення з метою посилити враження. Автори роботи [Л.2] теж приймають текст 4:23-28 за поетичну гіперболу (хіба її можна побачити??). Зокрема вони пишуть. "Близьке лихо, яке спіткає Юдею, змальовується Єремією як якась космічна катастрофа" (стор. 143).
Не тільки "змальовується", а насправді виявиться буквальною космічною катастрофою (мал. 5), зіткненням нашої планети з метеорно-астероїдним потоком [Л.21].Правда, подією НЕ БЛИЗЬКОЮ до днів провидця, а вельми далекою, інакше Адонай обдурив його (дивіться вірш 4:10).
Лихо з півночі вразить як Єуду [Л.2], так й весь світ [Л.16]. У підсумку, внизу земля буде "порожня (розорена) і спустошена" (4:23, "ось,– порожнеча і хаос", пер. [Л.18]). «Творіння повертається до первісного хаосу» [Л.9].
Вгорі не стане "світла" (вірш 23, "світло їх згасло", пер. [Л.13]) "через дим від вогню, що пожирає міста" [Л.7]. Точніше, внаслідок величезних обсягів пилу, інших грубих дисперсних аерозолів, викинутих в атмосферу потужними імпактами, виверженнями і вибухами вулканів, пило-піщаними бурями з пустель [Л.20, 21, 24].
11. Куди не кинь, все клин (4:24, 25)
Від загальної перспективи почорнілого від горя спустошеного суходолу та небосхилу, закритого траурною пеленою смогу, таємновидець переходить до опису середніх планів. Для посилення достовірності, використовуючи 4 рази однакові за змістом слова: "подивився", "глянув", "дивлюся", "бачу".
«Я глянув на гори, а вони тремтять, і зрушились усі узгір'я» (4:24, "всі пагорби коливаються", пер. [Л.13]).
Поверхня планети коливається із-за повсюдних сильних землетрусів (Лк.21:11; Об'явл.6:12, 11:13, 16:18). Від них гори "тремтять" (Єр.4:24, Авв.3:10, Наум.1:5), усі узгір'я зрушились с місця, "всі пагорби коливаються" (Єремії, 4:24; Наум.1:5, Іс.54:10).
Єрусалим перетвориться на купу каміння (Єр.9:11), Єлеонська гряда розпадеться на 2 частини (Зах.14:4). Розкриються могили на її західному схилі, в долину Кедрон, з трун, випадуть кістки древніх городян (Єр.8:1).
У той час "смерть буде ліпша від життя!" (вірш 3, пер. Івана Огієнка). Поверхня Кедрона покриється сухими кістками; нікому їх зібрати, нема кому поховати (вірш 2).
«І була та долина повна кісток ... їх була незліченна безліч у тій долині» (Єзекіїля, 37:1, 2; пер. [Л.11]). Так, розкиданих частин скелетів дуже багато, але живих зовсім не видно.
«Дивлюся далі, і не бачу жодної людини ("навколо ні душі", пер. [Л.27], "не було ніде людей", [Л.12]), а всі небесні птахи порозлітались» (4:25).
Вірно, немає навіть птахів, ні синиць, ні журавлів, "куди не кинь, все клин". Але чому немає НІ ОДНІЄЇ живої душі? Якщо Ель Шаддай обіцяє НЕ винищувати жителів повністю (4:27).
Їх не видно, тому що сховаються в печерах та ущелинах гір (Об'явл.6:15), увійдуть у розщелини скель, зариються в грунт (Іс.2:10, 19). А птахи зникнуть (Єр.4:25, б), після стрімкого проходження гарячої надзвукової ударної хвилі, яка обігне всю земну кулю [Л.21].
12. Лиса планета (4:26, 27)
Йірмея продовжує розповідати слухачам про майбутнє опустелювання родючого грунту, руйнування покинутих міст (4:26-29).
«Я бачу, як перед ГОСПОДОМ родюча земля перетворилась на пустелю, а від Його палкого гніву всі її міста лежать у руїнах» (4:26).
Наведене грізне пророцтво жахливих стихийних лих (4:23-26) НЕ є унікальним. Таку ж долю занепалому світу пророкують: Йешайа (Іс.24:1-13, 17-22, [Л.14, 15]), Цефанйя (Соф.1:2-18, 2:4-15, 3:6, [Л.16]), Нахум (Наум.1:3-6), Йоейл (Йоіл.2:1-11), Амоц (Ам.8:1-10, [Л.17]), Хаваккук (Авв.3:3-10).
У Новому Завіті ціла книга, Об'явлення Іоанна, присвячена темі великого нещастя (Єр.4:6, точніше, "загибелі", пер. [Л.12, 13, 18]). "Коли б не були ті дні вкорочені, то не спаслася б жодна людина ..." (Матвія, 24:22), говорить нам Господь Ісус Христос. Віримо. Ті дні обов'язково скоротяться, згідно з обітницею.
«Бо так сказав Господь: вся земля буде спустошена, але повного винищення не зроблю» (4:27, Синод. пер.).
Де гнів Божий, там і милість Його, скажімо, Він обіцяє. "Руйнування буде по всій землі, але Я не знищу її повністю" (4:27, пер. [Л.27]), всупереч широко поширеній серед християн думці про загибель нашої планети, посилаючись на 2Пет.3:10.
Так само, населення НЕ ВСЕ загине, "знищення не буде тотальним" [Л.29, стор. 863]. Вірно, оскільки пророк ще раз передає Його пряму мову. «Але навіть у ті дні,– говорить ГОСПОДЬ,– Я не допущу вашого повного знищення!» (Єремії, 5:18).
Йешайа (Іс.1:9, 13:12, 24:6) і Амоц (Ам.6:9, 10) підтверджують ці слова. Проте, в результаті Великої загибелі (Єр.4:6, 7, 11-13, 20-27) зарозуміла техногенна цивілізація занепаде (Іс.2:10-17, [Л.15]).
Внаслідок повсюдного молотіння і жнив Земля облисіє, загине безліч людей. У стихійних лихах, від смертельних ран та опіків, спеки, задухи, спраги, голоду, холоду, від хвороб, насильства, диких тварин [Л.20].
«Трупи цього народу будуть поживою для птахів небесних і польових звірів, і не буде кому їх (хижаків) відганяти» (Єр.7:33), "нікому буде їх збирати" (9:22, в), оплакати та поховати. Однак Адонай не хоче смерті грішників, а бажає, щоб вони відвернулися від своїх гріховних справ, залишилися живими (Єз.33:11).
13. Невідворотність покарання (4:28, 29)
Скінчивши тему майбутніх великих нещасть, провидець наполягає на їх неминучості. Додаючи важливий, але загадковий штрих до загальної картини світу ПІСЛЯ закінчення активної фази катаклізму.
«Заплаче про це земля (заридає), і небеса потемніють вгорі (почорніє високе небо), бо Я сказав, Я визначив (виніс рішення) і не пошкодую про це (не передумаю) і не відступлю від цього (його виконаю)» (4:28, Синод. пер.; в дужках текст з [Л.11]).
"Основна тема Великих пророків – день Господній, який часто пов'язується з поняттям темряви" [Л.1, стор. 1254]), і не дарма. "Затемнені небеса свідчать про суд і плач" [Л.25, стор. 1218].
Зрозуміло, плач почорнілої планети, її траурний одяг можна сприймати як поетичні метафори, за версією авторів [Л.2, 8, 29]. Все-таки, що пророк бачив (4:23-26) насправді? потім одягаючи в алегоричну форму скорботного світу, слідом за його руйнуванням.
Ні, не затемнення сонця, як правильно зазначається в роботі [Л.8], воно триває всього кілька хвилин. Мова про похмуру висоту, чорну від грозових хмар, що висять над головою більше місяця (мал. 6).
У давнину "період жалоби становив тридцять днів, але якщо скорботний не втішався, цей термін міг бути продовжений" [Л.8, стор. 66].
Конденсація парів, вони потраплять в гомосферу внаслідок стихійних лих, призведе до утворення суцільних потужних грозових хмар, "почорніє вискоке небо" (4:28, б; пер. [Л.11]).
Миттєво почнеться безперервний гарячий кислотний дощ протягом 40-а діб [Л.24], за образним словом, "Заплаче про це земля" (вірш 28, а; Синод. пер.).
Небо почорніє від похоронного одягу, а годувальниця заридає, оплакуючи велику гибель усього, що мешкало на ній. Але Елоах прийняв рішення, не розкається в цьому, не скасує його (4:28, в). У вірші 7 провидець попереджав про руйнування поселень, тепер його погляду відкривається моторошна картина повного запустіння.
«Від шуму ("гуркотнечі", пер. [Л.31]) вершників і стрільців розбігаються всі жителі міст. Хто подається в ліси, хто йде в гори ("видиратимуться на скелі", пер. CUV'23) – всі міста залишені, немає в них жителів» (4:29, пер. [Л.13]).
Як передбачено, так і станеться. Перед нападом руйнівника, винищувача народів (4:7), та галасливою армією відплати з незвичайних вершників та стрільців (5:15-17, 6:22-24), населення планети покине насиджені місця (4:29).
У дні лиха й великого нещастя (4:6) занепадуть овдовілі міста-привиди (4:7, 20, 26; Іс.6:11-13, 24:10), "не залишиться жодного мешканця" (Єремії, 4:29, г). Купи каміння від зруйнованих будинків послужать житлом диким тваринам (9:10) і птахам (Іс.34:11-15), залишки будівель заростуть бур'янами (вірш 13).
ЛИТЕРАТУРА
1. Великий біблійний словник. - СПб.: Біблія для всіх, 2005. - 1 503 с.
2. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї до Книги Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
3. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1 088 с.
4. Уоррен Уірсбі. Коментар до Старого Завіту. У 2-х т. Том II. Ездра - Малахія. - СПб.: Біблія для всіх, 2011. - 1 111 с.
5. Тлумачна Біблія. Коментар до всіх книг Святого Письма. Під ред. Лопухіна А.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1 312 с.
6. Новий Біблійний коментар у 3 ч. Ч.2. Старий Завіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії.- СПб.: Мирт, 2000.- 571 с.
7. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2 201 с.
8. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Завіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
9. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2 052 с.
10. Даума Йохем. Дорогами Старого Завіту. Т.4. Великі пророки. - Черкаси: Колоквіум, 2012. - 280 с.
11. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне товариство, 2011. - 1 408 с.
12. Біблія. Сучасний переклад біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
13. Біблія. Новий переклад російською мовою. - Herrljunga, Sweden: Міжнародне Біблійне Товариство, 2007. - 1 228 с.
14. Стаття «1. Коментарі до Книги пророка Ісаї. День Господній (34:1-9, 13:1-13)».
15. Стаття «2. Коментарі до Книги пророка Ісаї. Велика скорбота (24:17-23, 2:10-22)».
16. Стаття «2. Коментарі до Книги пророка Софонії. День Господній».
17. Стаття «7. Коментарі до Книги пророка Амоса. Глава 8 - Час суду».
18. Перші та останні пророки.- Єрушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975.- 1 002 с.
19. Стаття №9 «Антихрист: хто ж він?».
20. Стаття №4 «Час великої скорботи».
21. Стаття №2 «Гог із землі Магог: кінець світу цього».
22. Джон Ф. Мак-Артур. Друге пришестя: ознаки повернення Христа і кінця століття. — West Sacramento: Grace Publisching International, 2007.- 358 с.
23. Стаття №1 «Ознака і знамення Другого пришестя Ісуса Христа».
24. Стаття №3 «День Господній».
25. Словник біблійних образів. - СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1 423 с.
26. Воргез А. Книга Єремії. Глави 1-25.- СПб.: Біблія для всіх, 2010.- 431 с.
27. Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Завіту в сучасному російському перекладі.- М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
28. Коментарі до Старого і Нового Завітів. - Мінськ: Фонд «Лютеранська культурна спадщина», 2007. - 832 с.
29. Слов'янський біблійний коментар. - Київ: ЕААА, Книгоноша, 2016. - 1840 с.
30. Вступ до Старого Завіту. Під ред. Еріха Ценгера. - М.: ББІ св. апостола Андрія, 2008. - 802 с.
31. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту.- Українське біблійне товариство, 1991.- 1256 с.
32. Міфи народів світу. Енциклопедія. Том 2.- Радянська енциклопедія, 1980.- 720 с.