«Усі зрозуміють, що Я – ГОСПОДЬ, коли пошлю
вогонь на Єгипет, і будуть розбиті всі, що йому
вогонь на Єгипет, і будуть розбиті всі, що йому
допомагають» (Єзекіїля, 30:8)
«Ріка засмердиться, обміліють і висохнуть
притоки та канали Єгипту, очерет і папірус
зігниють» (Ісаї, 19:6)
притоки та канали Єгипту, очерет і папірус
зігниють» (Ісаї, 19:6)
1. Вступ
Головна тема численних старозавітних пророцтв це грандіозний День Господній (Іс.2:10-22, 13:6-13, 24:17-23, 34:1-9; Єр.4:6-29, 25:29-38, 30:5-9; Йоіл.1:15-20, 2:1-11, 4:12-16; Соф.1:7-18, 2:1-15, 3:6-8; Ам.5:18-20, 8:8-10; Авв.3:3-12; Наум.1:3-9 і т.д.).
Йехезкейл також не міг залишити без уваги майбутній суд над світом, він розкриває його зміст через одкровення про загибель держави Єгипет.
Композиція віршів 30:1–8, 32:5–8. 1. Введення, що вказує на джерело інформації (30:1).
2. Виклад головної теми – Господній День :
а) пропозиція ридати від наближення жахливого дня (30:2, 3);
б) обіцянка прийдешніх лих (30:4-8);
в) знищення краю (32:5-8).
Головна тема. Йом Адонай, період покарання Богом лукавого роду цього, тоді загине сучасна Арабська Республіка Єгипет, постраждають інші країни.
Мета написання. Попередити читачів, що живуть напередодні кінця,– настає "час відплати народам!" (30:3, б).
Зміст. Син Бузі передає слухачам звістку від Яхве (30:1) про наближення злощасного дня (вірш 2), лиха для всіх країн (вірш 3), зокрема, для могутнього Міцрайіма (вірш 4) та сусідів (вірш 5). Зруйнуються його підпори (30:6), вогнем спустошиться земля (вірші 7, 8). Трупи заповнять вибоїни, кров (?) затопить долини до самих гір, на них будуть розкидані мертві тіла (32:5, 6).
Катастрофа станеться за обставини унікального природного ефекту, багатоденної унікальної пітьми (вірш 8), коли суцільна хмара закрите світло від сонця, місяця, зірок (вірш 7).
Проблеми тлумачення. Уривки 30:1-8, 32:5-8 справдилися повністю, частково або не виповнились зовсім. Про які меч (30:4), вогонь (вірш 8), потоки крові (32:5) повідомляється; яка фізична причина цілодобової пітьми (вірші 7, 8).
Йехезкейл також не міг залишити без уваги майбутній суд над світом, він розкриває його зміст через одкровення про загибель держави Єгипет.
Композиція віршів 30:1–8, 32:5–8. 1. Введення, що вказує на джерело інформації (30:1).
2. Виклад головної теми – Господній День :
а) пропозиція ридати від наближення жахливого дня (30:2, 3);
б) обіцянка прийдешніх лих (30:4-8);
в) знищення краю (32:5-8).
Головна тема. Йом Адонай, період покарання Богом лукавого роду цього, тоді загине сучасна Арабська Республіка Єгипет, постраждають інші країни.
Мета написання. Попередити читачів, що живуть напередодні кінця,– настає "час відплати народам!" (30:3, б).
Зміст. Син Бузі передає слухачам звістку від Яхве (30:1) про наближення злощасного дня (вірш 2), лиха для всіх країн (вірш 3), зокрема, для могутнього Міцрайіма (вірш 4) та сусідів (вірш 5). Зруйнуються його підпори (30:6), вогнем спустошиться земля (вірші 7, 8). Трупи заповнять вибоїни, кров (?) затопить долини до самих гір, на них будуть розкидані мертві тіла (32:5, 6).
Катастрофа станеться за обставини унікального природного ефекту, багатоденної унікальної пітьми (вірш 8), коли суцільна хмара закрите світло від сонця, місяця, зірок (вірш 7).
Проблеми тлумачення. Уривки 30:1-8, 32:5-8 справдилися повністю, частково або не виповнились зовсім. Про які меч (30:4), вогонь (вірш 8), потоки крові (32:5) повідомляється; яка фізична причина цілодобової пітьми (вірші 7, 8).
2. Передбачення (30:1, 2)
Композиція 30-го розділу книги Єзекіїля, побудованої за тематичним принципом [Л.1], аналогічна співвідношенню та взаємному розташуванню частин подібної теми у главі 29.
Перше пророцтво про Єгипет (29:1-16) має есхатологічний характер, друге (уривок 17-21) – історичний. Тридцята глава доповнює зазначені пророцтва, як перше (30:1-8), так й друге (тексти 10-19). Джерело отриманих наві одкровень, ясна річ, те саме.
«Далі було до мене ГОСПОДНЄ слово такого змісту: Сину людський, проголоси пророцтво й скажи: Так говорить Владика ГОСПОДЬ: Голосіть: Ой, який же злощасний цей день!» (30:1, 2; "жахливий день приходить!", пер. [Л.2]).
Перше пророцтво про Єгипет (29:1-16) має есхатологічний характер, друге (уривок 17-21) – історичний. Тридцята глава доповнює зазначені пророцтва, як перше (30:1-8), так й друге (тексти 10-19). Джерело отриманих наві одкровень, ясна річ, те саме.
«Далі було до мене ГОСПОДНЄ слово такого змісту: Сину людський, проголоси пророцтво й скажи: Так говорить Владика ГОСПОДЬ: Голосіть: Ой, який же злощасний цей день!» (30:1, 2; "жахливий день приходить!", пер. [Л.2]).
Чим глибше горе, тим більше сліз. Подія, при настанні якої усьому населенню планети залишається лише ридати,– "Йом Адонай" (вірш 3). "Словосполучення "День Господа" в Біблії означає майбутній Божий суд. Таким чином, це пророцтво, як і попереднє, є есхатологічним, вказуючи на чорне покривало Великої скорботи, яке одного разу накриє всю землю" [Л.22, стор. 956].
Вказаний термін спочатку означав День викуплення (Йом Кіппур, мал. 1), але пізніше, "все більшою мірою під цими словами малися на увазі майбутні суди і загибель" [Л.3]. Ось чому у свитку Невіїм, вказаний період називається днем смерті, лиха, скорботи, спустошення, руйнування; пов'язаним з карами небесними, вони вразять усі народи [Л.4, 5].
Старозавітні наві попереджали про жахливі перипетії, "як часу суду над усім світом, часу катаклізмів та масової загибелі ..." [Л.6, стор. 597]. Зокрема, Йешайа застерігає.
«Так невблаганно надходить ГОСПОДНІЙ день ("він буде жахливий", пер. [Л.2]), палаючий обуренням і гнівом, аби обернути землю в пустелю і знищити на ній грішників» (Ісаї, 13:9). У підсумку, "всі, хто прихильний до зла, будуть винищені" (29:20, пер. [Л.8]).
3. Йом Адонай (30:3)
Слідом за Йешайа, він закликав плакати від майбутнього покарання руйнівною силою Ель Шаддай (Іс.13:6), Йехезкейл повторює.
«Адже близько день! ("суду", пер. [Л.2]) Близько ГОСПОДНІЙ день,– день хмарний, час ("біди", пер. [Л.8]) відплати народам» (30:3).
"День Господа (вірш 3) – біблійний вислів, що описує період Божого суду". Точніше, "період великої скорботи в останні часи, коли Господь буде карати народи, перед тим, як повернеться на землю і заснує Своє царство" [Л.9, стор. 810].
Істинно так [Л.4, 5]. Існує й протилежне судження про історичний характер пророцтва (30:1-5), воно, нібито, виповнилося у VI столітті до Р.Х. вторгненням армії Навуходоносора II до Єгипту [Л.6, 10].
Автор коментарів [Л.11] намагається примирити обидві точки зору. "У цьому вірші (тобто, 30:3) Божий судний день для Єгипту (? мова поки йшла про "час біди для народів" [Л.8]) передбачає як найближче виконання цього пророцтва
у навалі Вавилону, так і майбутній День Господа під час періоду скорботи ..." (стор. 1179)
Однак версію часткового виконання цієї грізної звістки у минулому спростовують паралельні вірші, котрі передбачають ЗАГИБЕЛЬ єгипетської держави. Як у Єзекіїля (29:9-12, 32:5-8), так в інших провидців (Іс.19:5-10, Йоіл.4:19, Міх.7:13).
Скажімо, Йешайа стверджує, в повноводній річці Ніл (єгип. "Хапі") зникне вода, "ріка пересохне,– вона висохне" (Ісаї, 19:5). Зміліють й висохнуть численні єгипетські канали, зав'януть очерет і папірус, "все посіяне біля ріки" (вірші 6, 7).
Безрадісну картину наслідків страшного всебічного суду [Л.12] посилює конкретна обіцянка Яхве Елохім. «Я зроблю єгипетський край найбільш спустошеним з-поміж інших спустошених країн, а його міста – зруйнованими з-поміж інших зруйнованих міст протягом сорока років. Я розпорошу єгиптян поміж народами, – розкидаю їх по різних країнах» (29:12).
«Адже близько день! ("суду", пер. [Л.2]) Близько ГОСПОДНІЙ день,– день хмарний, час ("біди", пер. [Л.8]) відплати народам» (30:3).
"День Господа (вірш 3) – біблійний вислів, що описує період Божого суду". Точніше, "період великої скорботи в останні часи, коли Господь буде карати народи, перед тим, як повернеться на землю і заснує Своє царство" [Л.9, стор. 810].
Істинно так [Л.4, 5]. Існує й протилежне судження про історичний характер пророцтва (30:1-5), воно, нібито, виповнилося у VI столітті до Р.Х. вторгненням армії Навуходоносора II до Єгипту [Л.6, 10].
Автор коментарів [Л.11] намагається примирити обидві точки зору. "У цьому вірші (тобто, 30:3) Божий судний день для Єгипту (? мова поки йшла про "час біди для народів" [Л.8]) передбачає як найближче виконання цього пророцтва
у навалі Вавилону, так і майбутній День Господа під час періоду скорботи ..." (стор. 1179)
Однак версію часткового виконання цієї грізної звістки у минулому спростовують паралельні вірші, котрі передбачають ЗАГИБЕЛЬ єгипетської держави. Як у Єзекіїля (29:9-12, 32:5-8), так в інших провидців (Іс.19:5-10, Йоіл.4:19, Міх.7:13).
Скажімо, Йешайа стверджує, в повноводній річці Ніл (єгип. "Хапі") зникне вода, "ріка пересохне,– вона висохне" (Ісаї, 19:5). Зміліють й висохнуть численні єгипетські канали, зав'януть очерет і папірус, "все посіяне біля ріки" (вірші 6, 7).
Безрадісну картину наслідків страшного всебічного суду [Л.12] посилює конкретна обіцянка Яхве Елохім. «Я зроблю єгипетський край найбільш спустошеним з-поміж інших спустошених країн, а його міста – зруйнованими з-поміж інших зруйнованих міст протягом сорока років. Я розпорошу єгиптян поміж народами, – розкидаю їх по різних країнах» (29:12).
4. Участь Міцрайім (30:4, 5)
Загроза Всевишнього (29:12) НЕ виповнилась досі, єгиптяни не розпорошені серед чужих земель, їхні міста цілі, родючий грунт нітрохи не схожий на пустелю, та ще протягом 40 років!
Як і раніше, тече велика річка Хапі, наповнені водою незліченні канали загальною протяжністю біля 13 340 км; Господь ще не навів страху на мешканців (30:13, 32:32). Але таємновидцю вже відкрита трагічна доля великої країни та її сусідів.
«І піде меч на Єгипет, і жах ("тремтіння", пер. Івана Огієнка) пошириться в Ефіопії, коли в Єгипті будуть падати вражені, коли візьмуть багатство його, і підстави його будуть зруйновані» (30:4, Синод. пер.;).
Як і раніше, тече велика річка Хапі, наповнені водою незліченні канали загальною протяжністю біля 13 340 км; Господь ще не навів страху на мешканців (30:13, 32:32). Але таємновидцю вже відкрита трагічна доля великої країни та її сусідів.
«І піде меч на Єгипет, і жах ("тремтіння", пер. Івана Огієнка) пошириться в Ефіопії, коли в Єгипті будуть падати вражені, коли візьмуть багатство його, і підстави його будуть зруйновані» (30:4, Синод. пер.;).
Жах це звичайна реакція тих, хто стикається з чимось надприродним, в даному випадку, з холодною зброєю Йахве від меж півночі. Який таємничий булат, він "обрушиться" (пер. [Л.13]) на Міцр, має на увазі пророк?
"Меч у руці вавилонського царя – це меч Господа" [Л.14, стор. 1102], "вавилонський меч" [Л.9], "Єгипет та його союзники загинуть від руки Навуходоносора" [Л.10].
Однак навіщо довільно вдаватися до алегорії? У Небесного Воїтеля є Свій особливий палаш (21:1-10, мал.2), виготовлений з небесного вогню [Л.1].
Коли Він на швидкій хмарі наблизиться до країни (Іс.19:1), то витягне караючий меч з піхов (Єз.21:3, 4) "і він уже не повернеться в свої піхви" (вірш 5, пер. [Л.21]), на відміну зброї вавилонського царя (21:19- 21, 30:10, 11).
Від небесного ескалібуру "багато хто мертвими упаде в Єгипті!" (30:4, пер. [Л.2]), основи його міст, велика іригаційна система Нілу "зруйновані будуть".
Народи Куша, це сучасні південна територія АРЄ, Судан й північна Ефіопія, охоплять жах, ("тремтіння", пер. Огієнка, "здригання" [Л.7], "мука" [Л.13]). Населення Міцра "затрясеться" (пер. [Л.2]) внаслідок реактивних психозів, викликаних Великим лихом [Л.5]. Кушити, інші племена, подібно до єгиптян, погинуть.
«Кушити, лівійці, лідійці та інший різноплемінний люд, кувійці та сини країни договору ("Заповіту", пер. CUV'23) – всі загинуть від меча разом з єгиптянами» (30:5, пер. [Л.13]).
Від небесного ескалібуру "багато хто мертвими упаде в Єгипті!" (30:4, пер. [Л.2]), основи його міст, велика іригаційна система Нілу "зруйновані будуть".
Народи Куша, це сучасні південна територія АРЄ, Судан й північна Ефіопія, охоплять жах, ("тремтіння", пер. Огієнка, "здригання" [Л.7], "мука" [Л.13]). Населення Міцра "затрясеться" (пер. [Л.2]) внаслідок реактивних психозів, викликаних Великим лихом [Л.5]. Кушити, інші племена, подібно до єгиптян, погинуть.
«Кушити, лівійці, лідійці та інший різноплемінний люд, кувійці та сини країни договору ("Заповіту", пер. CUV'23) – всі загинуть від меча разом з єгиптянами» (30:5, пер. [Л.13]).
5. Спустошення (30:6, 7)
Отримане Йехезкейлом одкровення про загибель могутньої держави потрясло його (29:1-12). Він знову і знову повертається до дивовижної неймовірної звістки (розділи 29-32), ДВІЧІ посилаючись на Адоная в одному вірші.
«Так говорить ГОСПОДЬ: Впадуть усі підпори (прибічники) Єгипту й рухне гординя його сили (горда міць) від Мігдолу й до Сієни,– всі поляжуть у ньому від меча,– говорить (сповіщає) Владика ГОСПОДЬ» (30:6; у дужках текст з [Л.8]).
«Так говорить ГОСПОДЬ: Впадуть усі підпори (прибічники) Єгипту й рухне гординя його сили (горда міць) від Мігдолу й до Сієни,– всі поляжуть у ньому від меча,– говорить (сповіщає) Владика ГОСПОДЬ» (30:6; у дужках текст з [Л.8]).
Поляжуть від караючого меча Йахве сусіди, що "підтримують Міцрайім" (пер. [Л.7], загине й сама країна. "Мігдол і Сієна позначали північну та південну (відповідно) межі Єгипту" [Л.6], його "горда міць згине" (пер. [Л.8]).
«"І стане Єгипет найбільш спустошеним серед інших спустошених країн, а його міста будуть зруйновані понад усі інші зруйновані міста» (30:7).
«"І стане Єгипет найбільш спустошеним серед інших спустошених країн, а його міста будуть зруйновані понад усі інші зруйновані міста» (30:7).
Зрозуміло. Але чому АРЄ виявиться найбільш спустошеною, самою зруйнованою з УСІХ країн? якщо йдеться про стихійне лихо світового масштабу.Тому що основа сільського господарства держави – водна система річки Хапі, її регулярні розливи (мал.3). "Єгипет майже не знає опадів; без вод Нілу він був би такою ж мертвою пустелею, як і Сахара" [Л.16, стор. 633].
Внаслідок глобального землетрусу, деформацій земної кори, масштабних скидів гірських порід, річкові системи Нілу змінять свої русла у південному Судані [Л.12]. Можливо, навіть у гірському масиві Східно-Африканського плоскогір'я.
З вказаної причини в єгипетській частині русла вода зникне. Сповниться пророцтво Йешайа. "Води річки Нілу висохнуть, пересохне русло та стане сушею. Канали почнуть смердіти; річки Єгипту обміліють і пересохнуть. Вигорять і комиш, і очерет" (Ісаї, 19:5, 6, пер. [Л.8]; Зах.10:11).
Міцрайім перетвориться на найбільш спустошений край з усіх близькосхідних країн (Єз.30:7), стане подібним до пустелі Сахара, якою нині протікає Ніл; горда міць держави загине (вірш 6).
«Тому Я виступлю проти тебе і проти твоїх рік,– Я перетворю єгипетський край на безлюдну пустелю,– зруйную її від Мігдолу до Сієни, і аж до Ефіопських кордонів» (29:10; 30:12, "річки - це рукава дельти Нілу"). Розоренню призначено тривати протягом 40 років (вірш 12).
«Тому Я виступлю проти тебе і проти твоїх рік,– Я перетворю єгипетський край на безлюдну пустелю,– зруйную її від Мігдолу до Сієни, і аж до Ефіопських кордонів» (29:10; 30:12, "річки - це рукава дельти Нілу"). Розоренню призначено тривати протягом 40 років (вірш 12).
6. Хто пошле вогонь? (30:8)
Відповідно до передбачення, руйнація основ єгипетської держави в Йом Адонай (30:3, 4) не обмежиться руйнуванням міст (вірш 7), зникненням річки Ніл та її каналів (29:10).
«Усі зрозуміють, що Я – ГОСПОДЬ, коли пошлю вогонь на Єгипет, і будуть розбиті всі, що йому допомагають» (30:8).
«Усі зрозуміють, що Я – ГОСПОДЬ, коли пошлю вогонь на Єгипет, і будуть розбиті всі, що йому допомагають» (30:8).
Коментуючи цей вірш, автор [Л.11] пише. "У день Божого суду всі союзники Єгипту та їхня зброя будуть безпорадні" (стор. 1179). Правильно, але чому? Можлива відповідь, "вавилонський меч вторгнеться в землю, пропаде не тільки Єгипет, але і його союзники" [Л.9, стор. 810].
Однак історична звістка про нашестя вавилонян починається лише із 30:10, а уривок 4-8 є продовженням тематично подібного, але есхатологічного пророцтва про ГОСПОДНІЙ день (вірші 2, 3). Єзекіїль ясно і точно передає слова Всемогутнього, "пошлю вогонь" (30:8), "Я віддам Єгипет вогню", пер. [Л.13], він "стане безлюдною пустелею" (29:9, [Л.8]).
Однак історична звістка про нашестя вавилонян починається лише із 30:10, а уривок 4-8 є продовженням тематично подібного, але есхатологічного пророцтва про ГОСПОДНІЙ день (вірші 2, 3). Єзекіїль ясно і точно передає слова Всемогутнього, "пошлю вогонь" (30:8), "Я віддам Єгипет вогню", пер. [Л.13], він "стане безлюдною пустелею" (29:9, [Л.8]).
Знищить Міцрайім вогнем саме Небесний Воїтель, зовсім не Навуходоносор II. Вторгнення його армії 568 р. до Р.Х. нічим примітним НЕ відрізнялося [Л.15, стор. 827]. Країна продовжувала існувати і після зазначеної воєнної кампанії, більше того. "Згодом відбувається зближення Єгипту з Вавилоном ... " [Л.16, стор. 287].
У такому разі, про яку загадкову пожежу йдеться в 30:8? "Вогонь у вірші 8 – те саме, що "війна" [Л.6, стор. 301], але так припускати немає біблійних підстав. Йдеться про буквальне обурення Ель Шаддай, Котрий дмухне "полум'ям Свого гніву" (22:21) в пришестя Своє [Л.17].
Він розпалить величезне багаття, воно знищить як сухі дерева, так і зеленіючі; полум'я не згасне, доки ВСЕ не згорить, від півдня до півночі (21:1-4). Вихор розпеченої до 700 000 оС ударної хвилі [Л.4, 5] розплавить багатьох жителів (22:22; Зах.13:9, Іс.48:10).
«Бо ось прийде Господь ув огні, і Його колесниці ("колісниця", пер. [Л.7]) мов буря, щоб відплатити жаром гніву Свого, а погрози Свої полум'яним огнем! Бо огнем та мечем Своїм буде судитись Господь з кожним тілом ("виконає вирок над усіма людьми", пер. [Л.8]), і буде багато побитих від Господа ...» (Ісаї, 66:15, 16; пер. Івана Огаєнка).
Коли зруйнуються основи держави (Єз.30:4) жаром і холодною зброєю Його, єгиптяни зрозуміють, покарав їх Бог Авраама, Іцхака, Йаакова вірш (8). Немає в них утішника.
У такому разі, про яку загадкову пожежу йдеться в 30:8? "Вогонь у вірші 8 – те саме, що "війна" [Л.6, стор. 301], але так припускати немає біблійних підстав. Йдеться про буквальне обурення Ель Шаддай, Котрий дмухне "полум'ям Свого гніву" (22:21) в пришестя Своє [Л.17].
Він розпалить величезне багаття, воно знищить як сухі дерева, так і зеленіючі; полум'я не згасне, доки ВСЕ не згорить, від півдня до півночі (21:1-4). Вихор розпеченої до 700 000 оС ударної хвилі [Л.4, 5] розплавить багатьох жителів (22:22; Зах.13:9, Іс.48:10).
«Бо ось прийде Господь ув огні, і Його колесниці ("колісниця", пер. [Л.7]) мов буря, щоб відплатити жаром гніву Свого, а погрози Свої полум'яним огнем! Бо огнем та мечем Своїм буде судитись Господь з кожним тілом ("виконає вирок над усіма людьми", пер. [Л.8]), і буде багато побитих від Господа ...» (Ісаї, 66:15, 16; пер. Івана Огаєнка).
Коли зруйнуються основи держави (Єз.30:4) жаром і холодною зброєю Його, єгиптяни зрозуміють, покарав їх Бог Авраама, Іцхака, Йаакова вірш (8). Немає в них утішника.
7. Пророча алегорія (32:5, 6)
Чотири глави поспіль, Єхезкейл присвятив одній темі, а саме, одкровенню про покарання Єгипту. Як у близькому історичному аспекті, навалою вавилонян, так віддаленому, покаранням небесним мечем Ель Шаддай.
Труднощі з поясненням причин майбутньої раптової загибелі сусідньої країни, наві намагається подолати шляхом використання алегоричної мови. По-перше, через відсутність іншої (наукової) термінології. По-друге, "пророки заради передачі своєї вісті часто використовують знайомі міфологічні образи" [Л.15, стор. 921].
Наприклад. "Зараз Єзекіїль уподібнює Єгипет великому морському чудовиську, але Господь підпорядкує його Собі" [Л.14, стор. 1102]. Яким же чином Він підкорить Собі алегоричне чудовисько?
"По горах розкидаю твою плоть ("м'ясо", пер. Огієнка) і наповню долини останками ("трупами", пер. [Л.7]) твоїми. Землю напою потоками твоєї крові до самих гір, всі русла наповняться нею" (32:5, 6, пер. [Л.21]; "Я на гори кров твою виллю" [Л.2]).
Адонай розкидає останки по горах ("м'ясо" у вірші 5 – те ж, що й трупи" [Л.6]), мертві тіла заповнять долини ("ущелини", (пер. [Л.8]), "русла" [Л.7]). Він виллє на гори червону рідину, її потоки (мал.4) заллють все навкруги.
Кров'ю наповняться річки [Л.2], гори та лощини [Л.13]; "вона не просочиться в землю, а підніметься до гірських вершин" [Л.6, стор. 303].
Автори інтерпретацій називають вірші 5, 6, як правило, гіперболою, котра викликає жах [Л.6] та "доведена до приголомшливих розмірів" [Л.18, стор. 183]. "Крові буде так багато на землі, що вона, як вода потопу, досягне вершин гір. Жахлива гіпербола" (стор. 184).
Однак такий висновок спотворює біблійну істину. Так, вірші 5 та 6 це пророча алегорія, проте не поетичний прийом надмірного перебільшення ("гіпербола") з метою посилення враження на читачів.8. Винищування народів?
Труднощі з поясненням причин майбутньої раптової загибелі сусідньої країни, наві намагається подолати шляхом використання алегоричної мови. По-перше, через відсутність іншої (наукової) термінології. По-друге, "пророки заради передачі своєї вісті часто використовують знайомі міфологічні образи" [Л.15, стор. 921].
Наприклад. "Зараз Єзекіїль уподібнює Єгипет великому морському чудовиську, але Господь підпорядкує його Собі" [Л.14, стор. 1102]. Яким же чином Він підкорить Собі алегоричне чудовисько?
"По горах розкидаю твою плоть ("м'ясо", пер. Огієнка) і наповню долини останками ("трупами", пер. [Л.7]) твоїми. Землю напою потоками твоєї крові до самих гір, всі русла наповняться нею" (32:5, 6, пер. [Л.21]; "Я на гори кров твою виллю" [Л.2]).
Адонай розкидає останки по горах ("м'ясо" у вірші 5 – те ж, що й трупи" [Л.6]), мертві тіла заповнять долини ("ущелини", (пер. [Л.8]), "русла" [Л.7]). Він виллє на гори червону рідину, її потоки (мал.4) заллють все навкруги. Кров'ю наповняться річки [Л.2], гори та лощини [Л.13]; "вона не просочиться в землю, а підніметься до гірських вершин" [Л.6, стор. 303].
Автори інтерпретацій називають вірші 5, 6, як правило, гіперболою, котра викликає жах [Л.6] та "доведена до приголомшливих розмірів" [Л.18, стор. 183]. "Крові буде так багато на землі, що вона, як вода потопу, досягне вершин гір. Жахлива гіпербола" (стор. 184).
Однак такий висновок спотворює біблійну істину. Так, вірші 5 та 6 це пророча алегорія, проте не поетичний прийом надмірного перебільшення ("гіпербола") з метою посилення враження на читачів.
8. Винищування народів?
У День Господній, час молотьби та жнив, загине безліч нечестивих. Від вогню, диму, сірки, повсюдних землетрусів, гігантських морських хвиль, ураганного вітру, пило-піщаних буревіїв, великого граду, густих пеплопадів [Л.5].
Приймуть смерть не одні єгиптяни та їхні сусіди (Єз.30:4-6) євреї (Єр.9:22, Ам.8:3), але мешканці багатьох країн (Іс.34:1-3, 13:6-12; Соф.1:2-18, 3:6-8; Йоїл.2:1-11), як пророкує Йешайа. «Тіла їхніх убитих не будуть поховані, і від них здійматиметься сморід; гори будуть просякнуті їхньою кров'ю» (Ісаї, 34:3).
Аналогічне одкровення, конкретно про Єгипет, отримав Єхезкейл, "розкидаю м'ясо твоє по горах, і долини наповню твоїми трупами" (32:5, Синод. пер). Дивно, чому в АРЄ потоки крові піднімуться до вершин (вірш 6)? яким чином останки виявляться на горах? чому мертвими тілами наповняться саме долини?
Справа в тому, що внаслідок катаклізмів, морська вода на багато місяців затопить величезні території. Рятуючись від цунамі, втікачі кинуться на ВИСОТИ. "Всі, хто вціліє і врятується, стогнатимуть у горах " (7:16, пер. [Л.8]).
Дійсно, вони скиглитимуть у відрогах Аравійської пустелі: Шаіб-ель Банат, Каттар, Гаріб, Абу Духан, у т.ч. півдня Синайського півострова. Все ж частина єгиптян потоне в гравітаційних хвилях (цунамі), інші помруть від отриманих травм, опіків, хвороб, голоду, насильства.
Мертві тіла вода змиє у долини (32:5), залиті червоною водою. Від трупів підніметься сморід [Л.19], адже "нема кому буде зібрати їх" (Єр.9:22, пер. [Л.8]), оплакати й поховати (25:33); "вони будуть як гній на просторах землі" (вірш 33).
Йешайа провидить, "гори будуть просякнуті їхньою кров'ю"(Ісаї, 34:3), яка підніметься до вершин (Єз.32:6). На цій підставі пророцтва вважаються гіперболами, мовляв, таке НЕМОЖЛИВО. Але чи правильне це судження? Яку загадкову рідину мали на увазі пророки?
Очевидно, "всепоглинаючу зливу" (38:22), потужний дощ криваво-червоного кольору. Так Господь небесних воїнств обіцяє, "Я на гори кров твою виллю" (32:6, пер. [Л.2]), вона "буде текти по горах" (Ісаї, 34:3, пер. [Л.2]), наповнюючи долини, лощини, русла річок, підіймаючись вгору схилами (Єз.32:6).
З якої причини хлине сорокаденна злива, повсюдний несподіваний червоний дощ? Із-за лавиноподібної конденсації водяної пари на мікрочастинках: піщаних буревіїв, імпактного мінерального пилу, сублімованих метеорних тіл, інших аерозолях [Л.4].
Внаслідок хімічних реакцій виникнуть гідратовані оксиди заліза, які фарбують конденсат (краплі дощу) у червоний колір. В результаті стануть "кров'ю" моря (Об'явл.8:8, 16:3), річки, джерела вод (16:4, 14:20), вона заллє суходіл "до самих гір" (Єзекіїля, 32:6). Адже так попереджає Елоах, покараю їх "моровицею та кров'ю" (38:22, пер. [Л.13, Л.7]).
Приймуть смерть не одні єгиптяни та їхні сусіди (Єз.30:4-6) євреї (Єр.9:22, Ам.8:3), але мешканці багатьох країн (Іс.34:1-3, 13:6-12; Соф.1:2-18, 3:6-8; Йоїл.2:1-11), як пророкує Йешайа. «Тіла їхніх убитих не будуть поховані, і від них здійматиметься сморід; гори будуть просякнуті їхньою кров'ю» (Ісаї, 34:3).
Аналогічне одкровення, конкретно про Єгипет, отримав Єхезкейл, "розкидаю м'ясо твоє по горах, і долини наповню твоїми трупами" (32:5, Синод. пер). Дивно, чому в АРЄ потоки крові піднімуться до вершин (вірш 6)? яким чином останки виявляться на горах? чому мертвими тілами наповняться саме долини?
Справа в тому, що внаслідок катаклізмів, морська вода на багато місяців затопить величезні території. Рятуючись від цунамі, втікачі кинуться на ВИСОТИ. "Всі, хто вціліє і врятується, стогнатимуть у горах " (7:16, пер. [Л.8]).
Дійсно, вони скиглитимуть у відрогах Аравійської пустелі: Шаіб-ель Банат, Каттар, Гаріб, Абу Духан, у т.ч. півдня Синайського півострова. Все ж частина єгиптян потоне в гравітаційних хвилях (цунамі), інші помруть від отриманих травм, опіків, хвороб, голоду, насильства.
Мертві тіла вода змиє у долини (32:5), залиті червоною водою. Від трупів підніметься сморід [Л.19], адже "нема кому буде зібрати їх" (Єр.9:22, пер. [Л.8]), оплакати й поховати (25:33); "вони будуть як гній на просторах землі" (вірш 33).
Йешайа провидить, "гори будуть просякнуті їхньою кров'ю"(Ісаї, 34:3), яка підніметься до вершин (Єз.32:6). На цій підставі пророцтва вважаються гіперболами, мовляв, таке НЕМОЖЛИВО. Але чи правильне це судження? Яку загадкову рідину мали на увазі пророки?
Очевидно, "всепоглинаючу зливу" (38:22), потужний дощ криваво-червоного кольору. Так Господь небесних воїнств обіцяє, "Я на гори кров твою виллю" (32:6, пер. [Л.2]), вона "буде текти по горах" (Ісаї, 34:3, пер. [Л.2]), наповнюючи долини, лощини, русла річок, підіймаючись вгору схилами (Єз.32:6).
З якої причини хлине сорокаденна злива, повсюдний несподіваний червоний дощ? Із-за лавиноподібної конденсації водяної пари на мікрочастинках: піщаних буревіїв, імпактного мінерального пилу, сублімованих метеорних тіл, інших аерозолях [Л.4].
Внаслідок хімічних реакцій виникнуть гідратовані оксиди заліза, які фарбують конденсат (краплі дощу) у червоний колір. В результаті стануть "кров'ю" моря (Об'явл.8:8, 16:3), річки, джерела вод (16:4, 14:20), вона заллє суходіл "до самих гір" (Єзекіїля, 32:6). Адже так попереджає Елоах, покараю їх "моровицею та кров'ю" (38:22, пер. [Л.13, Л.7]).
9. Глобальне затемнення (32:7, 8)
Що було на спочатку та повториться наприкінці? "Основна тема Великих пророків – день Господній, який часто пов'язується з поняттям темряви" [Л.20, стор. 1254]. Пророцтво долі Єгипту у прийдешній Йом Адонай, Йехезкейл закінчує одкровенням про унікальну цілодобову ПОВНУ відсутність світла.
«І коли ти гаснутимеш (згасатимеш з волі Моєї), Я закрию небо й затемню (сховаю в темряві) його зірки,– сховаю серед хмар сонце (закрию хмарою), і місяць не дасть свого світла.
«І коли ти гаснутимеш (згасатимеш з волі Моєї), Я закрию небо й затемню (сховаю в темряві) його зірки,– сховаю серед хмар сонце (закрию хмарою), і місяць не дасть свого світла.
Я затемню над тобою (приховаю у темряві) всі небесні світила, так що темрява покриє весь твій край,– говорить Владика ГОСПОДЬ» (32:7, 8; у дужках текст з [Л.21]).
"Це може бути образним описом занепаду цивілізації" [Л.22, стор. 957]. "Звичайне в Біблії зближення між великими катастрофами на землі та переворотами в зоряному світі ... Небо померкне із співчуття ...", припускають автори коментаря [Л.18].
Безперечно, у "день хмарний" (30:3) зв'язок між всесвітньою катастрофою на нашій планеті та світом зірок буде існувати. Однак небо померкне не "із співчуття", а внаслідок конденсації (згущення) колосальних обсягів парів води під час Богоявлення (2Сам.22:8-16). Про нього, зокрема, написано так.
"І темрявою покрив Себе, як сенію (пологом), згустивши води хмар небесних" (вірш 12, Синод. пер.; "і води хмар зібрав Він у грозову тучу", пер. [Л.2]). Так, насправді, ОДНА грозова хмара, у вигляді суцільного товстого пологу у тропосфері, сірим саваном огорне ВСЮ земну кулю [Л.4].
Виповниться обіцяння Йахве, "закрию небо й затемню його зірки," (Єзекіїля, 32:7). Тому, більш ніж на місяць, зникне світло як вдень, так уночі. Єгипет, інші країни поринуть у густу непроглядну темряву (вірш 8; Ам.5:20. Іс.5:30), всі мешканці "будуть кинуті в непроглядний морок" (8:22, пер. [Л.8]).
Ось чому грізний загадковий День Господа Цефанйа називає "днем темряви і мороку, днем хмари й (імли) туману" (Софонії, 1:15). Зруйнований спустошений світ, залитий водою, зануриться в багато добову ніч, овдовіле чорне небо одягнеться в жалобу. Здійсниться видіння наві Йірмейа.
«Я подивився на землю,– а вона порожня і спустошена ("на ній не залишилося нічого живого", пер. [Л.2]); на небо – й не було на ньому світла» (Єремії, 4:23).
Подібно до старозавітних пророків, новозавітний таємновидець Йоханан бачить, слідом за перетворенням морської води та прісної води в кров (Об'явл.16:3-6), "все царство звіра занурилось у темряву" (вірш 10, пер. [Л.8]).
"Це може бути образним описом занепаду цивілізації" [Л.22, стор. 957]. "Звичайне в Біблії зближення між великими катастрофами на землі та переворотами в зоряному світі ... Небо померкне із співчуття ...", припускають автори коментаря [Л.18].
Безперечно, у "день хмарний" (30:3) зв'язок між всесвітньою катастрофою на нашій планеті та світом зірок буде існувати. Однак небо померкне не "із співчуття", а внаслідок конденсації (згущення) колосальних обсягів парів води під час Богоявлення (2Сам.22:8-16). Про нього, зокрема, написано так.
"І темрявою покрив Себе, як сенію (пологом), згустивши води хмар небесних" (вірш 12, Синод. пер.; "і води хмар зібрав Він у грозову тучу", пер. [Л.2]). Так, насправді, ОДНА грозова хмара, у вигляді суцільного товстого пологу у тропосфері, сірим саваном огорне ВСЮ земну кулю [Л.4].
Виповниться обіцяння Йахве, "закрию небо й затемню його зірки," (Єзекіїля, 32:7). Тому, більш ніж на місяць, зникне світло як вдень, так уночі. Єгипет, інші країни поринуть у густу непроглядну темряву (вірш 8; Ам.5:20. Іс.5:30), всі мешканці "будуть кинуті в непроглядний морок" (8:22, пер. [Л.8]).
Ось чому грізний загадковий День Господа Цефанйа називає "днем темряви і мороку, днем хмари й (імли) туману" (Софонії, 1:15). Зруйнований спустошений світ, залитий водою, зануриться в багато добову ніч, овдовіле чорне небо одягнеться в жалобу. Здійсниться видіння наві Йірмейа.
«Я подивився на землю,– а вона порожня і спустошена ("на ній не залишилося нічого живого", пер. [Л.2]); на небо – й не було на ньому світла» (Єремії, 4:23).
Подібно до старозавітних пророків, новозавітний таємновидець Йоханан бачить, слідом за перетворенням морської води та прісної води в кров (Об'явл.16:3-6), "все царство звіра занурилось у темряву" (вірш 10, пер. [Л.8]).
ЛІТЕРАТУРА
1. Стаття "13 Коментарі до Книги пророка Єзекіїля. Меч Яхве (21:1-13)".
2. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
3. Спраул Р.Ч. Що говорив Ісус про останні дні. - СПб.: Біблія для всіх, 1999. - 246 с.
4. Стаття №3 "День Господній".
5. Стаття № 4 "Час великої скорботи".
6. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї по Книгу Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
7. Перші та останні пророки. - Йерушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975. - 1002 с.
8. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
9. Уоррен Уірсбі. Коментар на Старий Завіт. У 2-х т. Том ІІ. Ездра - Малахія. - СПб.: Біблія для всіх, 2011. - 1111 с.
10. Новий Біблійний коментар у 3 част. Ч.2. Старий заповіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії. - СПб.: Мірт, 2000. - 571 с.
11. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
12. Стаття "4. Коментарі до Книги пророка Ісаї. Наслідки суду (19:5-8, 24:1-13)".
13. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
14 Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
15. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
16. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1088 с.
17. Стаття №5 "Так буде й у дні, коли Ісус Христос з'явиться".
18. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
19. Стаття "1. Коментарі до книги пророка Ісаї. День Господа (34:1-9, 13:1-13)".
20. Великий Біблійний словник. - СПб.: Біблія для всіх, 2005. - 1503 с.
21. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
22. Слов'янський біблійний коментар. – Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016. – 1840 с.
2. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
3. Спраул Р.Ч. Що говорив Ісус про останні дні. - СПб.: Біблія для всіх, 1999. - 246 с.
4. Стаття №3 "День Господній".
5. Стаття № 4 "Час великої скорботи".
6. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї по Книгу Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
7. Перші та останні пророки. - Йерушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975. - 1002 с.
8. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
9. Уоррен Уірсбі. Коментар на Старий Завіт. У 2-х т. Том ІІ. Ездра - Малахія. - СПб.: Біблія для всіх, 2011. - 1111 с.
10. Новий Біблійний коментар у 3 част. Ч.2. Старий заповіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії. - СПб.: Мірт, 2000. - 571 с.
11. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
12. Стаття "4. Коментарі до Книги пророка Ісаї. Наслідки суду (19:5-8, 24:1-13)".
13. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
14 Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
15. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
16. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1088 с.
17. Стаття №5 "Так буде й у дні, коли Ісус Христос з'явиться".
18. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
19. Стаття "1. Коментарі до книги пророка Ісаї. День Господа (34:1-9, 13:1-13)".
20. Великий Біблійний словник. - СПб.: Біблія для всіх, 2005. - 1503 с.
21. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
22. Слов'янський біблійний коментар. – Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016. – 1840 с.