«І велика ознака з'явилася на небі: жінка,
зодягнена в сонце ... І з'явилася на небі
інша ознака: ось, великий червоний
дракон ...» (Об'явлення, 12:1-3)
«Я покажу ознаки на небі й на землі,–
кров, вогонь і стовпи диму» (Йоіла, 3:3)
1. Вступ
Розповідаючи про майбутнє, Іоанн використав ряд алегоричних міфопоетичних символів, зокрема, таємничої великої розпусниці та небаченого багряного звіра (гл. 17, [Л.1]).
"Незвичайність образів – одна з основних відмінних рис апокаліптичних видінь, що часто справляють сюрреалістичне враження" [Л.31, стор. 44]. Адже таємновидець описував "апокаліптичні видіння" НЕ в наукових поняттях, вони були відсутні, але у наочних чуттєво-конкретних образах.
Його особливі герої не є дійовими осібами архаїчних казок, а відносяться до класичних прикладів космічної есхатології. Персонажі "космічної есхатології можна знайти в єврейських та християнських апокаліпсисах, самим яскравим з яких являється Одкровення" [Л.32, стор. 911].
Архетипи жінки та звіра, в іншій, ніж у главі 17 зовнішності, зустрічаються в 12-му розділі. Оскільки одна із особливостей Апокаліпсису це повтори деяких подій, образів, сцен, окремих віршів [Л.2]. Крім того, жінка й дракон "обидва стосуються і земного, і небесного" [Л.3].
Дійсно, Іоанн поєднує земне знайоме з небесним незнайомим, позаяк бачить обидва світи одночасно. Виникаючі при такому синтезі проблеми, спонукали його до розвитку давніх архетипів, алегорій, астрономічних символів.
"Апокаліптична література рясніє символами, які тісно пов'язані з міфологічними сюжетами" [Л.38, стор. 794]. Треба врахувати. "Вживаючи (міфологічний) образ, автор має на увазі щось інше, але це щось інше все ж таки реально і снує"
[Л.41, стор. 112].
Окрім відродження архетипів, у книзі також використано жанр загадок, з вживанням традиційних антропо- та зооморфізмів, коли невідомі об'єкти наділялися властивостями людини або звірів [Л.1, 2, 31].
Композиція гл.12. 1. Загадково-незрозумілі знаки (12:1-6).
2. Війна ангелів на небі (7-12).
3. Переслідування жіночої особи драконом (13-18).
Головна тема. Боротьба в останні дні сил зла з силами світла.
Мета написання. Попередити всіх вірних Господу про тяжкі майбутні випробування.
Зміст. Пророку відкриваються знамення на НЕБІ: страшна семиглава хвостата тварюка (12:3, 4) і дивовижна жінка, одягнена в сонце (вірші 1, 2); вона народила немовля (5), втекла від звіра в пустелю (6). На небі сталася війна між ангелами (12:7), в ній сатана та його спільники зазнали поразки (8), були скинуті на землю (9-12).
Тварина стала переслідувати даму (12:13), щоб захлеснути її водою (15), але вона сховалася в пустелі (14), земля допомогла їй вціліти (16). Хімера вступила в боротьбу з тими, хто дотримується Божих заповідей, несе свідчення Ісуса Христа (17, 18).
Проблеми тлумачення. Надзвичайні герої видіння є абстрактні поняття, метафори чи відображення реальних персонажів. Кого чи що мав на увазі провидець, називаючи особою, одягненою в сонце, великим семиголовим драконом, немовлям чоловічої статі, древнім змієм, рікою води.
"Незвичайність образів – одна з основних відмінних рис апокаліптичних видінь, що часто справляють сюрреалістичне враження" [Л.31, стор. 44]. Адже таємновидець описував "апокаліптичні видіння" НЕ в наукових поняттях, вони були відсутні, але у наочних чуттєво-конкретних образах.
Його особливі герої не є дійовими осібами архаїчних казок, а відносяться до класичних прикладів космічної есхатології. Персонажі "космічної есхатології можна знайти в єврейських та християнських апокаліпсисах, самим яскравим з яких являється Одкровення" [Л.32, стор. 911].
Архетипи жінки та звіра, в іншій, ніж у главі 17 зовнішності, зустрічаються в 12-му розділі. Оскільки одна із особливостей Апокаліпсису це повтори деяких подій, образів, сцен, окремих віршів [Л.2]. Крім того, жінка й дракон "обидва стосуються і земного, і небесного" [Л.3].
Дійсно, Іоанн поєднує земне знайоме з небесним незнайомим, позаяк бачить обидва світи одночасно. Виникаючі при такому синтезі проблеми, спонукали його до розвитку давніх архетипів, алегорій, астрономічних символів.
"Апокаліптична література рясніє символами, які тісно пов'язані з міфологічними сюжетами" [Л.38, стор. 794]. Треба врахувати. "Вживаючи (міфологічний) образ, автор має на увазі щось інше, але це щось інше все ж таки реально і снує"
[Л.41, стор. 112].
Окрім відродження архетипів, у книзі також використано жанр загадок, з вживанням традиційних антропо- та зооморфізмів, коли невідомі об'єкти наділялися властивостями людини або звірів [Л.1, 2, 31].
Композиція гл.12. 1. Загадково-незрозумілі знаки (12:1-6).
2. Війна ангелів на небі (7-12).
3. Переслідування жіночої особи драконом (13-18).
Головна тема. Боротьба в останні дні сил зла з силами світла.
Мета написання. Попередити всіх вірних Господу про тяжкі майбутні випробування.
Зміст. Пророку відкриваються знамення на НЕБІ: страшна семиглава хвостата тварюка (12:3, 4) і дивовижна жінка, одягнена в сонце (вірші 1, 2); вона народила немовля (5), втекла від звіра в пустелю (6). На небі сталася війна між ангелами (12:7), в ній сатана та його спільники зазнали поразки (8), були скинуті на землю (9-12).
Тварина стала переслідувати даму (12:13), щоб захлеснути її водою (15), але вона сховалася в пустелі (14), земля допомогла їй вціліти (16). Хімера вступила в боротьбу з тими, хто дотримується Божих заповідей, несе свідчення Ісуса Христа (17, 18).
Проблеми тлумачення. Надзвичайні герої видіння є абстрактні поняття, метафори чи відображення реальних персонажів. Кого чи що мав на увазі провидець, називаючи особою, одягненою в сонце, великим семиголовим драконом, немовлям чоловічої статі, древнім змієм, рікою води.
2. Таємниця жінки, одягненої в сонце (12:1)
Іоанн, у 17-му розділі, представив Землю, з усіма язичницькими містами її, як велику блудницю [Л.1]. Так і є. Все ж таки несправедливо, без антитези, обмежитися одним характерним аспектом архетипу, негативному по суті.
На нашій планеті мешкає обраний Богом єврейський народ, жила святим життям діва Марія, перебуває свята Церква. Тому учню Христа відкрилася таємниця як темної (гл.17), так й світлої сторони землі (гл.12).
"Об'явлення – книга крайнощів. Космологічні образи простягаються на величезному просторі від висот неба до глибин безодні" [Л.32, стор. 739].
«І велика ознака ("вражаюче знамення", пер. [Л.4]) з'явилася на небі: жінка ("дружина", Синод. пер.), зодягнена в сонце, і місяць під її ногами, а на її голові – вінець із дванадцяти зірок» (12:1).
На нашій планеті мешкає обраний Богом єврейський народ, жила святим життям діва Марія, перебуває свята Церква. Тому учню Христа відкрилася таємниця як темної (гл.17), так й світлої сторони землі (гл.12).
"Об'явлення – книга крайнощів. Космологічні образи простягаються на величезному просторі від висот неба до глибин безодні" [Л.32, стор. 739].
«І велика ознака ("вражаюче знамення", пер. [Л.4]) з'явилася на небі: жінка ("дружина", Синод. пер.), зодягнена в сонце, і місяць під її ногами, а на її голові – вінець із дванадцяти зірок» (12:1).
Ознака, точніше, знак або знамення, це чудо (Ів.3:2, 4:48, 6:30, 7:31, 20:30),– "Видима подія чи ознака, явище, що таїть у собі приховане значення ..." [Л.6]. Явно, у вірші 1 приховані НЕ типажі астральних міфів.
Католики вважають, йдеться про Діву Марію, але проти цієї інтерпретації є низка серйозних заперечень, приміром, у роботах [Л.3, 7, 17]. Найімовірнішими вважаються інші 2 припущення.
"Жінка символізує Ізраїль" [Л.8; Л.3, 5, 9-19, 31, 39, 44] або "символізує Церкву" [Л.20; Л.6, 7, 21-23], сонце – Ісус Христос [Л.7, 20-22, 24] чи Авраам [Л.39]. Цікаве міркування у автора [Л.43], "старозавітна Церква як носителька Божих задумів мала космічне значення " (стор. 109).
Існує третій погляд, як бажання примирити попередні. "Жінка символізує ідеальну спільність обраного Богом народу"
[Л.25], тут "народ Старого та Нового Завітів вірний Богу" [Л.24, 26], "під цією жінкою треба розуміти Ізраїльський народ" [Л.17, стор. 136]. Але чому ж апостол бачить його на НЕБІ?
Нічне світило під н огами м олодиці означає " підпорядкування Закону віку благодаті" [ Л.7] або, протилежно,
Католики вважають, йдеться про Діву Марію, але проти цієї інтерпретації є низка серйозних заперечень, приміром, у роботах [Л.3, 7, 17]. Найімовірнішими вважаються інші 2 припущення.
"Жінка символізує Ізраїль" [Л.8; Л.3, 5, 9-19, 31, 39, 44] або "символізує Церкву" [Л.20; Л.6, 7, 21-23], сонце – Ісус Христос [Л.7, 20-22, 24] чи Авраам [Л.39]. Цікаве міркування у автора [Л.43], "старозавітна Церква як носителька Божих задумів мала космічне значення " (стор. 109).
Існує третій погляд, як бажання примирити попередні. "Жінка символізує ідеальну спільність обраного Богом народу"
[Л.25], тут "народ Старого та Нового Завітів вірний Богу" [Л.24, 26], "під цією жінкою треба розуміти Ізраїльський народ" [Л.17, стор. 136]. Але чому ж апостол бачить його на НЕБІ?
Нічне світило під н огами м олодиці означає " підпорядкування Закону віку благодаті" [ Л.7] або, протилежно,
"відношення заповіту Бога з Ізраїлем" [Л.12]. НІ, "під сонцем і місяцем мається на увазі Яків і Рахіль" [Л.8] або, небесне тіло це Ісаак [Л.39]. "Місяць – символ земної мудрості" [Л.17], навпаки, він "символізує плотське людське світло" [Л.24],
"все земне, суєтне, минуще" [Л.3] і так далі.
"все земне, суєтне, минуще" [Л.3] і так далі.
3. Алегорії зірок
Відсутня єдність і щодо "дванадцяти зірок". Вони символізують 12 синів Якова [Л.8, 17, 39] або 12 племен (колін) Ізраїлю [Л.3, 5, 13, 15, 27], чи 12 апостолів Христа [Л.7, 22-24], або 12 зірок зодіаку [Л.28].
Людина, котра має розвинену фантазію, може вигадати багато інших образів, які символізують: дружину, "зодягнену в сонце", місяць, "вінець із дванадцяти зірок".
Насправді, що БАЧИВ Іоанн? не міг він спостерігати (Об'явл.1:2) символи Місяця, Сонця, зірок, тобто, суто абстрактні поняття, що нав'язуються сучасними екзегетами. НІ.
"Доктрина зрозумілості Біблії передбачає практичне правило: "Якщо у прямому значенні тексту є сенс, то не слід шукати іншого сенсу, щоб не створювати нісенітницю" [Л.43, стор. 56].
Велика кількість суперечливих гіпотез, що породжуються алегоричною герменевтикою, змушує тлумачити вірш 12:1 буквально. На небі, "місяць" це ... МІСЯЦЬ, "сонце" є СОНЦЕ, "вінець із дванадцяти зірок" – СУЗІР'Я, котре
складається з 12 зірок.
У Писанні, "метафоричне значення ґрунтується на фізичних властивостях явища" [Л.31, стор. 216]. В главі 12, загадковим астрономічним знаком, "жінка, одягнена в сонце" (пер. [Л.4, 5]), позначена наша планета (мал.1, 2), представлена в міфологічному антропоморфному вигляді (мал.1).
Перебуваючи в дусі (1:10, 4:2), розпусницю-землю пророк бачив у порожньому (космічному) просторі (17:3, [Л.1]). Там же, "на небі" (12:1), йому відкрилося аналогічне астрономічне видіння, але вже красуні-землі, освітленої сонцем (мал.2, [Л.2]).
Людина, котра має розвинену фантазію, може вигадати багато інших образів, які символізують: дружину, "зодягнену в сонце", місяць, "вінець із дванадцяти зірок".
Насправді, що БАЧИВ Іоанн? не міг він спостерігати (Об'явл.1:2) символи Місяця, Сонця, зірок, тобто, суто абстрактні поняття, що нав'язуються сучасними екзегетами. НІ.
"Доктрина зрозумілості Біблії передбачає практичне правило: "Якщо у прямому значенні тексту є сенс, то не слід шукати іншого сенсу, щоб не створювати нісенітницю" [Л.43, стор. 56].
Велика кількість суперечливих гіпотез, що породжуються алегоричною герменевтикою, змушує тлумачити вірш 12:1 буквально. На небі, "місяць" це ... МІСЯЦЬ, "сонце" є СОНЦЕ, "вінець із дванадцяти зірок" – СУЗІР'Я, котре
складається з 12 зірок.
У Писанні, "метафоричне значення ґрунтується на фізичних властивостях явища" [Л.31, стор. 216]. В главі 12, загадковим астрономічним знаком, "жінка, одягнена в сонце" (пер. [Л.4, 5]), позначена наша планета (мал.1, 2), представлена в міфологічному антропоморфному вигляді (мал.1).
Перебуваючи в дусі (1:10, 4:2), розпусницю-землю пророк бачив у порожньому (космічному) просторі (17:3, [Л.1]). Там же, "на небі" (12:1), йому відкрилося аналогічне астрономічне видіння, але вже красуні-землі, освітленої сонцем (мал.2, [Л.2]).
Вона уся "зодягнена в сонце" (12:1, б), "місяць під її ногами" (вірш 1, в), на голові "вінець із дванадцяти зірок" (1, г) зодіакального сузір'я "Діва". На архаїчних зоряних картах воно зображувалося у вигляді дівчини з крилами.
4. Родові перейми (12:2)
Апокаліптичне знамення на НЕБІ (12:1) вразило таємновидця, як незвичайністю поєднання космічних персонажів, так особливим станом породіллі.
"Вона була вагітна і кричала від болю, тому що у неї почалися родові перейми" (12:2, пер. [Л.4]).
Деякі богослови стверджують, мова йде про страждання Церкви перед приходом Господа [Л.6, 7, 21, 24]. Інші,
"Вона була вагітна і кричала від болю, тому що у неї почалися родові перейми" (12:2, пер. [Л.4]).
Деякі богослови стверджують, мова йде про страждання Церкви перед приходом Господа [Л.6, 7, 21, 24]. Інші,
наполягають на версії нещасть єврейського народу перед Його різдвом [Л.17] або народженні в муках нового Ізраїлю [Л.8]. "І в муках цих сама дружина, старозавітна громада, стає новозавітною" [Л.42, стор. 109]. Треті, вважають родовими стражданнями діви Марії [Л.10, 40].
З метою правильного тлумачення вірша 2, необхідно врахувати його культурно-історичний контекст. У стародавньому Ізраїлі були поширені наступні уявлення про День Господа (новозавітне "велике горе", Мт.24:20-22).
Перед настанням Йом Адонай, "увесь всесвіт буде переживати страшні катаклізми, їх часто порівнювали з родовими муками. Як жінка страждає, народжуючи дитину, так і явищу Кінця і наступу Нового Століття передує особливий період, який у раввіністичній літературі часто називався "родовими муками Месії", що означає не страждання Месії, а світу, який народжує Месію" [Л.29, стор. 459].
Біди "світу, який народжує Месію", але, водночас, відроджує новий ам Йісраель, образно передбачив наві Йешайа.
"Земля повинна пізнати біль народження, і після цього болю вона народить своїх дітей – новий народ" (Ісаї, 66:8, пер. [Л.30]).
Видіння буквального здійснення цього есхатологічного віщування мав Іоанн (Об'явл.12:2). А саме, "родові перейми" планети, що сіпається, трясеться і корчиться від судом, небувалих по силі та руйнівним наслідкам (16:18-20), ніби всередині неї штовхається дитина (12:2).
Схоже пророцтво знаходиться в Книзі Невиїм. «Земля цілком буде зруйнована,– земля повністю буде розтрощена (розколюється),– земля труситиметься (сильно тремтить) до основ. Наче п'яниця, хитатиметься, заточуючись, земля гойдатиметься, мов (хатина) колиба ...» (Ісаї, 24:19-21; у дужках текст із [Л.4]).
З метою правильного тлумачення вірша 2, необхідно врахувати його культурно-історичний контекст. У стародавньому Ізраїлі були поширені наступні уявлення про День Господа (новозавітне "велике горе", Мт.24:20-22).
Перед настанням Йом Адонай, "увесь всесвіт буде переживати страшні катаклізми, їх часто порівнювали з родовими муками. Як жінка страждає, народжуючи дитину, так і явищу Кінця і наступу Нового Століття передує особливий період, який у раввіністичній літературі часто називався "родовими муками Месії", що означає не страждання Месії, а світу, який народжує Месію" [Л.29, стор. 459].
Біди "світу, який народжує Месію", але, водночас, відроджує новий ам Йісраель, образно передбачив наві Йешайа.
"Земля повинна пізнати біль народження, і після цього болю вона народить своїх дітей – новий народ" (Ісаї, 66:8, пер. [Л.30]).
Видіння буквального здійснення цього есхатологічного віщування мав Іоанн (Об'явл.12:2). А саме, "родові перейми" планети, що сіпається, трясеться і корчиться від судом, небувалих по силі та руйнівним наслідкам (16:18-20), ніби всередині неї штовхається дитина (12:2).
Схоже пророцтво знаходиться в Книзі Невиїм. «Земля цілком буде зруйнована,– земля повністю буде розтрощена (розколюється),– земля труситиметься (сильно тремтить) до основ. Наче п'яниця, хитатиметься, заточуючись, земля гойдатиметься, мов (хатина) колиба ...» (Ісаї, 24:19-21; у дужках текст із [Л.4]).
Ясна річ, таємниче знамення дами, освітленої сонцем (Об'явл.12:1), НЕ МОЖНА зводити лише до одного антропоморфного образу Землі. У до наукову епоху, будь-який об'єкт, особливо небесний, міг бути самим собою і, одночасно, чимось іншим.
Жіноча особа входить у так звані "архетипи позитивного досвіду" [Л.31, стор. 18]. В даному випадку, один архетип складається з кількох персонажів, ОБ'ЄДНАНИХ темою "родові перейми" (Об'явлення, 12:2). Це Земля (вірші 1, 2), діва Марія (5), Ізраїль (6, 13-16) та Церква (11, 17) у період Великої скорботи.
Позитивним біблійним архетипам протистоїть вавилонська повія (17:1, 2), "архетип негативного досвіду" [Л.31, стор. 18], зібраний з декількох огидних типів, ОБ'ЄДНАНИХ темою "розпуста". Це язичницька богиня, яка впивається кров'ю святих (17:3-6), Земля з блудливими жителями її (15, 16), велике розпусне місто, котре царствує над світом (18).
Жіноча особа входить у так звані "архетипи позитивного досвіду" [Л.31, стор. 18]. В даному випадку, один архетип складається з кількох персонажів, ОБ'ЄДНАНИХ темою "родові перейми" (Об'явлення, 12:2). Це Земля (вірші 1, 2), діва Марія (5), Ізраїль (6, 13-16) та Церква (11, 17) у період Великої скорботи.
Позитивним біблійним архетипам протистоїть вавилонська повія (17:1, 2), "архетип негативного досвіду" [Л.31, стор. 18], зібраний з декількох огидних типів, ОБ'ЄДНАНИХ темою "розпуста". Це язичницька богиня, яка впивається кров'ю святих (17:3-6), Земля з блудливими жителями її (15, 16), велике розпусне місто, котре царствує над світом (18).
5. Не бик, а рогатий (12:3)
Якщо Іванові відкрилося видіння дружини-землі (12:1), чому вона кричить "від болю та мук народження"? (вірш 2, Синод. пер.), чому в неї почалися родові перейми? Відповідь,– внаслідок нападу на неї мерзенної семиголової
рогатої тварюки (мал.3), що видно із загадкового вірша 4.
Розповідаючи про таку астрономічну ознаку (вірш 3), провидець міг скористатися єдиною доступною йому мовою легенд, алегорій, архетипів. "Це видіння розкриває образ, який був широко відомий у стародавній міфології" [Л.27].
"Спільна риса цих міфів – уявлення про чудовисько з моря, яке бореться з небесними богами..." [Л.32, стор. 518; Л.28]. Жахлива потворна істота уособлює ХАОС, первозданну безодню.
Разом із тим, характерна риса астральних міфів,– "наявність кількох космічних персонажів " [Л.33, стор. 116], вони, як правило, дивують своєю незвичністю.
Так "в усіх міфологічних системах є уявлення про зв'язок Землі з різноманітними хтонічними чудовиськами" [Л.33, стор. 467].
«І з'явилася на небі інша ознака: ось, великий червоний ("змій червоноогняний", пер. Огієнка) дракон, який мав сім голів і десять рогів, і на його головах – сім вінців» (12:3; у дужках, текст із [Л.30]).
Архетип рикаючого змія широко представлений у переказах багатьох народів [Л.33, стор. 468 - 470]. Що ж до Святого Письма, то візьмемо до уваги важливе твердження, "основні образи Біблії присутні в ній від початку до кінця" [Л.31, стор. 21].
Драконоподібна звірюга називається: Левіятан (Іс.27:1, Йов.40:20, 41:4-25, Пс.74:13, 14), звір (Дан.7:7, Об'явл.
13:1-4, 17:7-12), "руйнівник (винищувач, Синод. пер. ) народів" (Єремії, 4:7), Гог (Єз.38:2-7), дракон (Об'явл.12:3, 4).
У західносемітській угаритській міфології моторошний Левіятан (Латану) поставав могутнім семиголовим хвостатим чудовиськом (мал.3). Яке поєднувало форми та частини тіл різних реальних тварин [Л.33, стор. 394, 469]. Приміром, у др. грецьких міфах, химера це "тератоморфна істота з трьома головами: лева, кози та змія", вона вивергає полум'я [Л.46, стор. 592].
Драконоподібна звірюга називається: Левіятан (Іс.27:1, Йов.40:20, 41:4-25, Пс.74:13, 14), звір (Дан.7:7, Об'явл.
13:1-4, 17:7-12), "руйнівник (винищувач, Синод. пер. ) народів" (Єремії, 4:7), Гог (Єз.38:2-7), дракон (Об'явл.12:3, 4).
У західносемітській угаритській міфології моторошний Левіятан (Латану) поставав могутнім семиголовим хвостатим чудовиськом (мал.3). Яке поєднувало форми та частини тіл різних реальних тварин [Л.33, стор. 394, 469]. Приміром, у др. грецьких міфах, химера це "тератоморфна істота з трьома головами: лева, кози та змія", вона вивергає полум'я [Л.46, стор. 592].
6. Зооморфне планетоподібне тіло
Основними ознаками міфологічного дракона служили: наявність кількох голів, часто з рогами, здатність до польоту, оглушливий рев, вогняне дихання, розумність.
Тому що в астральних міфах зірки, сузір'я, планети оживотворені, причому "часто представляються у вигляді тварин" ([Л.33, стор. 116]. Скажімо, одне з найбільших за площею й кількістю світил сузір'я Північної півкулі носило назву "Дракон".
За летючих зміїв приймалися зооморфно персоніфіковані комети і метеороїди [Л.2]. Ось чому небачена раніше карликова планета, в оточенні 7 сателітів,– астероїдів у вінцях з безлічі дрібних уламків,– називається "ознака на небі" (12:3, пер. Огієнка; "знамення", пер. [Л.4, 5, 34]) ). Ознака без крил, а летить, без вогню, горить, але без ніг падає (8:8).
Наділяючи астрономічний знак виглядом і властивостями тварини (так званий, "зооморфізм"), Іоанн ототожнює його з архетипом міфологічного суб'єкта (12:3),– "чудовисько, що уособлювало космічний хаос" [Л.45, стор. 298].
«В Одкровенні ж ми бачимо старозавітних космічних ворогів, що відродилися у вигляді "великого дракона" (Об'явл.12) і "звіра з моря" (Об'явл.13)» [Л.31, стор. 189].
Автори перекладу [Л.34] називають колір страшилища «вогнено-червоний"... – Ймовірно, колір крові; у деяких рукописах: "вогненний" – вогнедишний» (стор. 1386).
Вогнедишний вид зумовлять язики полум'я, які виникають при вторгненні в гомосферу голів-астероїдів. Вони ж,
голови-гори у вірші 17:9 і "ніби величезна гора вогню" у вірші 8:8 (пер.[Л.34]; "щось, подібне до величезної гори, охопленої вогнем", пер. [Л.30]).
Грецьке "пірос", перекладене у 12:3, як правило, словом червоний, точніше, означає "палаючий" [Л.13]. Тому колір есхатологічного монстра, всупереч думці тлумачів, не вказує на "колір свіжопролитої крові" [Л.24; Л.8, 12]. Таким же чином, НЕ означає, "що він покритий людською кров'ю" [Л.7; Л.9, 10].
НІ. Вогненно-червоний колір зооморфного планетоподібного тіла (12:3, 17:3) й Місяця (6:12), буде викликаний зміною характеру дифузного випромінювання піднебіння, появу аерозольного розсіювання світла замість релеєвського
молекулярного [Л.35].
Внаслідок входження астероїда в щільні шари земної атмосфери він запалає, що й БАЧИВ новозавітний пророк: "наче велика, охоплена вогнем гора була вкинена в море" (8:8, б).
Тому що в астральних міфах зірки, сузір'я, планети оживотворені, причому "часто представляються у вигляді тварин" ([Л.33, стор. 116]. Скажімо, одне з найбільших за площею й кількістю світил сузір'я Північної півкулі носило назву "Дракон".
За летючих зміїв приймалися зооморфно персоніфіковані комети і метеороїди [Л.2]. Ось чому небачена раніше карликова планета, в оточенні 7 сателітів,– астероїдів у вінцях з безлічі дрібних уламків,– називається "ознака на небі" (12:3, пер. Огієнка; "знамення", пер. [Л.4, 5, 34]) ). Ознака без крил, а летить, без вогню, горить, але без ніг падає (8:8).
Наділяючи астрономічний знак виглядом і властивостями тварини (так званий, "зооморфізм"), Іоанн ототожнює його з архетипом міфологічного суб'єкта (12:3),– "чудовисько, що уособлювало космічний хаос" [Л.45, стор. 298].
«В Одкровенні ж ми бачимо старозавітних космічних ворогів, що відродилися у вигляді "великого дракона" (Об'явл.12) і "звіра з моря" (Об'явл.13)» [Л.31, стор. 189].
Автори перекладу [Л.34] називають колір страшилища «вогнено-червоний"... – Ймовірно, колір крові; у деяких рукописах: "вогненний" – вогнедишний» (стор. 1386).
Вогнедишний вид зумовлять язики полум'я, які виникають при вторгненні в гомосферу голів-астероїдів. Вони ж,
голови-гори у вірші 17:9 і "ніби величезна гора вогню" у вірші 8:8 (пер.[Л.34]; "щось, подібне до величезної гори, охопленої вогнем", пер. [Л.30]).
Грецьке "пірос", перекладене у 12:3, як правило, словом червоний, точніше, означає "палаючий" [Л.13]. Тому колір есхатологічного монстра, всупереч думці тлумачів, не вказує на "колір свіжопролитої крові" [Л.24; Л.8, 12]. Таким же чином, НЕ означає, "що він покритий людською кров'ю" [Л.7; Л.9, 10].
НІ. Вогненно-червоний колір зооморфного планетоподібного тіла (12:3, 17:3) й Місяця (6:12), буде викликаний зміною характеру дифузного випромінювання піднебіння, появу аерозольного розсіювання світла замість релеєвського
молекулярного [Л.35].
Внаслідок входження астероїда в щільні шари земної атмосфери він запалає, що й БАЧИВ новозавітний пророк: "наче велика, охоплена вогнем гора була вкинена в море" (8:8, б).
7. Летить не птах, виє не звір (12:4, а)
Жахливий семиголовий рогатий вогненно-червоний дракон, видимий вночі, не статичний, він робить щось напрочуд
чудернацьке.
«А його хвіст змів ("змахнув", пер.[Л.5]) третину небесних зірок і скинув їх на землю» (12:4, а).
чудернацьке.
«А його хвіст змів ("змахнув", пер.[Л.5]) третину небесних зірок і скинув їх на землю» (12:4, а).
Єдність думок при трактуванні вірша 4 відсутня. Майже всі екзегети припускають, скинутий повітряний десант із маяків всесвіту символізує ангелів [Л.3, 5, 6, 10, 12, 14, 15, 17, 20, 23, 24, 27, 40, 42, 44 і т.д.], але до чого тут хвіст? який неможливо ні обрізати, ні обірвати.
Протилежне судження. "Зірки – це вчительські сили Церкви, а хвіст – лжепророки та лжевчителі" [Л.7; Л.21] або сатанинська сила [Л.8]. Зовсім ні, тут третина населення, вона "входить у відновлену Римську імперію" [Л.16]; або "лідери Ізраїлю" [Л.11] чи "союз націй, царів та племен на землі" [Л.9].
Однак вище наведені версії мають загальний недолік, з їх допомогою неможливо пояснити паралельний вірш про невеликий таємничий ріг з іншого пророчого видіння. «Він дотягнувся аж до небесного воїнства, і скинув на землю частину воїнства та зірок, і потоптав їх» (Даниїла, 8:10).
Якщо передбачаються ангели [Л.40] чи "легіони демонів" [Л.8], чому їх повелитель скине спільників ХВОСТОМ? навіть потопче. У Біблії нічого не повідомляється ні про розтоптаних кимось духах, ні про падаючих ангелів (Іс.34:4, пер. [Л.4, Л.30]). Можливо, мається на увазі людство, за версією авторів [Л.9, 11, 16] або святі в Ізраїлі [Л.39]. Але яким чином їх скинуть з НЕБА? та ще хвостом!
Неспроможність алегоричного підходу спонукає до буквального тлумачення побаченого апостолом (12:4),– мова йде про нічні світила. Точніше, зорями або зірками в Об'явл.6:13, 8:10, 9:1, 12:4, Дан.8:10, Іс.13:10 та небесним воїнством (Дан.8:10, Іс.34:4) пророки називали деякі астрономічні об'єкти, по-науковому, "метеорні тіла" [Л.2, 35].
"У давньоєврейській мові, як і в давньогрецькій, будь-який яскравий об'єкт у небі називався «зіркою». До цієї категорії належали і «падаючі зірки» – метеорити" [Л.43, стор. 616].
Не тільки, а й дрібні метеори, "зіркове воїнство" (Іс.34:4, пер. [Л.4]), воно "зітліє", повністю випарується в атмосфері. Також більш масивні об'єкти, що світяться (Об'явл.8:10, 11, 9:1, 2), тобто, метеороїди, і дуже великі,– "наче велика, охоплена вогнем гора була вкинена в море" (8:8, це планетоїд).
Усіх їх змахне на землю метеорно-астероїдний потік; він білим, потім червоним, згодом чорним, лебедем перетне орбіту нашої планети. Він же, "хвіст" великого червоноогняного ЗМІЯ (пер. Огієнка), що "мав сім голів і десять рогів" (12:3, 4). Дракон створює за своїми відрубаними головами шлейфи диму з розпечених газів та частинок речовин тіла. Роги-боліди звіра спустошать землю-розпусницю, "з'їдять її тіло і спалять вогнем" (17:16).
Але чому Іван і Данило бачили, як скидається НЕ весь розсип нічних світил, а лише третина? Сьогодні у північній півкулі видно неозброєним оком приблизно 3 000 астрономічних зірок. Однак у День Господній, із-за неботрясіння, на землю шльопнуться смокви-метеорити, немов весняні незрілі плоди "від сильного пориву вітру" (6:13).
Після цього буде видно близько 2 000 найяскравіших світлячків, цебто, на "третину" (12:4) менше, внаслідок
запиленості атмосфери нашої планети. Як і зазначається в одному з видінь, "третина зірок затьмарилася" (8:12, пер. [Л.30]).
Протилежне судження. "Зірки – це вчительські сили Церкви, а хвіст – лжепророки та лжевчителі" [Л.7; Л.21] або сатанинська сила [Л.8]. Зовсім ні, тут третина населення, вона "входить у відновлену Римську імперію" [Л.16]; або "лідери Ізраїлю" [Л.11] чи "союз націй, царів та племен на землі" [Л.9].
Однак вище наведені версії мають загальний недолік, з їх допомогою неможливо пояснити паралельний вірш про невеликий таємничий ріг з іншого пророчого видіння. «Він дотягнувся аж до небесного воїнства, і скинув на землю частину воїнства та зірок, і потоптав їх» (Даниїла, 8:10).
Якщо передбачаються ангели [Л.40] чи "легіони демонів" [Л.8], чому їх повелитель скине спільників ХВОСТОМ? навіть потопче. У Біблії нічого не повідомляється ні про розтоптаних кимось духах, ні про падаючих ангелів (Іс.34:4, пер. [Л.4, Л.30]). Можливо, мається на увазі людство, за версією авторів [Л.9, 11, 16] або святі в Ізраїлі [Л.39]. Але яким чином їх скинуть з НЕБА? та ще хвостом!
Неспроможність алегоричного підходу спонукає до буквального тлумачення побаченого апостолом (12:4),– мова йде про нічні світила. Точніше, зорями або зірками в Об'явл.6:13, 8:10, 9:1, 12:4, Дан.8:10, Іс.13:10 та небесним воїнством (Дан.8:10, Іс.34:4) пророки називали деякі астрономічні об'єкти, по-науковому, "метеорні тіла" [Л.2, 35].
"У давньоєврейській мові, як і в давньогрецькій, будь-який яскравий об'єкт у небі називався «зіркою». До цієї категорії належали і «падаючі зірки» – метеорити" [Л.43, стор. 616].
Не тільки, а й дрібні метеори, "зіркове воїнство" (Іс.34:4, пер. [Л.4]), воно "зітліє", повністю випарується в атмосфері. Також більш масивні об'єкти, що світяться (Об'явл.8:10, 11, 9:1, 2), тобто, метеороїди, і дуже великі,– "наче велика, охоплена вогнем гора була вкинена в море" (8:8, це планетоїд).
Усіх їх змахне на землю метеорно-астероїдний потік; він білим, потім червоним, згодом чорним, лебедем перетне орбіту нашої планети. Він же, "хвіст" великого червоноогняного ЗМІЯ (пер. Огієнка), що "мав сім голів і десять рогів" (12:3, 4). Дракон створює за своїми відрубаними головами шлейфи диму з розпечених газів та частинок речовин тіла. Роги-боліди звіра спустошать землю-розпусницю, "з'їдять її тіло і спалять вогнем" (17:16).
Але чому Іван і Данило бачили, як скидається НЕ весь розсип нічних світил, а лише третина? Сьогодні у північній півкулі видно неозброєним оком приблизно 3 000 астрономічних зірок. Однак у День Господній, із-за неботрясіння, на землю шльопнуться смокви-метеорити, немов весняні незрілі плоди "від сильного пориву вітру" (6:13).
Після цього буде видно близько 2 000 найяскравіших світлячків, цебто, на "третину" (12:4) менше, внаслідок
запиленості атмосфери нашої планети. Як і зазначається в одному з видінь, "третина зірок затьмарилася" (8:12, пер. [Л.30]).
8. Напад на породіллю (12:4,б – 6)
Ще один дивний вчинок загадкового левіафану космічної есхатології описує таємновидець, коли переходить від загального плану видіння чудо-знамен на небі (12:1-4, а) до окремих картин.
«І змій став перед жінкою, яка мала народити, щоб, коли народить, пожерти ("відразу проковтнути", пер. [Л.4, 5]) її Дитину» (12:4, б).
"Спроба дракона пожерти Немовля, мабуть, відноситься до його бажання знищити Ісуса Христа" [Л.8]. З цією думкою згодні майже всі богослови [Л.7, 10, 11, 16, 17, 20, 24, 40, 42 та ін.], за наступними винятками.
Мова про християнську релігію "при самому зародженні її" [Л.21]; "все сказане про "немовля" пов'язане не з історичними подіями минулого, а з другим пришестям Христа ..." [Л.36]. Останнє судження виглядає правильним, з ним можна погодитись, якби не вірш 5.
«І вона народила Дитину чоловічої статі, Котра має пасти всі народи залізним жезлом. І взяте було її Дитя до Бога і до Його престолу» (12:5).
"Спроба дракона пожерти Немовля, мабуть, відноситься до його бажання знищити Ісуса Христа" [Л.8]. З цією думкою згодні майже всі богослови [Л.7, 10, 11, 16, 17, 20, 24, 40, 42 та ін.], за наступними винятками.
Мова про християнську релігію "при самому зародженні її" [Л.21]; "все сказане про "немовля" пов'язане не з історичними подіями минулого, а з другим пришестям Христа ..." [Л.36]. Останнє судження виглядає правильним, з ним можна погодитись, якби не вірш 5.
«І вона народила Дитину чоловічої статі, Котра має пасти всі народи залізним жезлом. І взяте було її Дитя до Бога і до Його престолу» (12:5).
"Вираз «захоплене було дитя» говорить про піднесення Ісуса Христа" [Л.10, 12, 15, 17, 18, 24, 42], не Церкви, як помилково вважається в роботах [Л.7, 11]. "Цілком очевидно, що тут мається на увазі Ісус Христос" [Л.8; Л.9, 12, 14-20, 24-28, 41]. Логічно, але тоді у вірші 5 мається на увазі єврейка Маріам, зовсім не Екклесія або Ізраїль.
Історична подія народження Сина Людського, Його вознесіння "до Бога і до Його престолу", за масштабом та впливом, тотожна поверненню Господа. Понад те, пологи Марії (12:5) тематично пов'язані (вірш 2) з майбутніми стражданнями "світу, що народжує Месію" [Л.29].
«А жінка втекла в пустелю, де мала місце, приготовлене Богом, щоб там утримувати її тисячу двісті шістдесят днів» (12:6).
Історична подія народження Сина Людського, Його вознесіння "до Бога і до Його престолу", за масштабом та впливом, тотожна поверненню Господа. Понад те, пологи Марії (12:5) тематично пов'язані (вірш 2) з майбутніми стражданнями "світу, що народжує Месію" [Л.29].
«А жінка втекла в пустелю, де мала місце, приготовлене Богом, щоб там утримувати її тисячу двісті шістдесят днів» (12:6).
Попередній текст 12:5 це єдина історична вставка у 12-му розділі Апокаліпсису, у наступному вірші (6) Іоанн повертається до перипетій Великої скорботи [Л.8, 10, 11] тривалістю 1 260 діб [Л.37]. Тому вираз "втекла в пустелю" (вірш 6) відноситься НЕ до юдейки в минулому (як у вірші 5), але до майбутнього держави Ізраїль.
"Євангеліст Матвій прямо вказує на те, що на початку великої скорботи євреї втечуть у пустелю" [Л.8; Л.10, 14], "у районі Моава, Аммона та Едома, на схід Палестини" [Л.12]. Тому вона "жінка, що представляє народ Ізраїлю" [Л.11; Л.16, 17] чи Церква [Л.42].
"Деякі тлумачі припускають, що в цьому уривку йдеться про вигнання сатани з небес у давнину" [Л.40, стор. 1816].
Протилежна думка. "Хоча час цієї події не уточнюється, судячи з контексту, воно відбудеться "при кінці" [Л.8], "може збігатися з початком великої скорботи" [Л.19].
Архангел Михайло, захисник ізраїльського народу (Дан.12:1), очолить війну сил світла проти сил темряви (мал.4). Потвора виявиться недостатньо сильною, зазнає поразки разом із поплічниками, вони втратять місце вгорі.
«І скинутий був великий дракон, давній змій, котрий зветься диявол і сатана, який обманює весь світ; скинутий він був на землю, і його ангели були скинуті з ним» (12:9).
"Євангеліст Матвій прямо вказує на те, що на початку великої скорботи євреї втечуть у пустелю" [Л.8; Л.10, 14], "у районі Моава, Аммона та Едома, на схід Палестини" [Л.12]. Тому вона "жінка, що представляє народ Ізраїлю" [Л.11; Л.16, 17] чи Церква [Л.42].
9. Війна між надприродними істотами? (12:7-10)
Згідно з біблійною концепцією, "зіткненням у людській історії відповідають конфлікти у небесній сфері" [Л.38, стор. 862]. "Бурхливі події на землі в дні Великої скорботи знаходять своє відображення на небесах" [Л.12]. У даному випадку, зіткнення Землі з величезним червоним тератоморфом, що управляє метеорно-астероїдним потоком; саме із цим
співвідноситься конфлікт "у небесній сфері".
"А в небі почалася війна: Михайло і його ангели билися з драконом ("із змієм", пер. CUV'23 та Огієнка). Дракон бився разом зі своїми ангелами, але не зміг здолати, і вони втратили своє місце на небі" (12:7, 8; пер. [Л.34]).
співвідноситься конфлікт "у небесній сфері".
"А в небі почалася війна: Михайло і його ангели билися з драконом ("із змієм", пер. CUV'23 та Огієнка). Дракон бився разом зі своїми ангелами, але не зміг здолати, і вони втратили своє місце на небі" (12:7, 8; пер. [Л.34]).
"Деякі тлумачі припускають, що в цьому уривку йдеться про вигнання сатани з небес у давнину" [Л.40, стор. 1816]. Протилежна думка. "Хоча час цієї події не уточнюється, судячи з контексту, воно відбудеться "при кінці" [Л.8], "може збігатися з початком великої скорботи" [Л.19].
Архангел Михайло, захисник ізраїльського народу (Дан.12:1), очолить війну сил світла проти сил темряви (мал.4). Потвора виявиться недостатньо сильною, зазнає поразки разом із поплічниками, вони втратять місце вгорі.
«І скинутий був великий дракон, давній змій, котрий зветься диявол і сатана, який обманює весь світ; скинутий він був на землю, і його ангели були скинуті з ним» (12:9).
Повалене чудовисько є архетип, "давній змій", що обдурив Адама і Єву. Він же називається "диявол" (грецьке, "обвинувач", "наклепник", "спокусник") і "сатана" (арамейське, "противник").
Скинутий "великий дракон" (12:9) принципово відрізняється від знамення семиголового рогатого суб'єкта (вірш 3). Наклепник, по суті це дух, який чинить опір Богу, а зовсім НЕ величезна червона істота, що нападає на жінку (вірш 4).
У давнину злих духів (диявола, бісів) представляли "нечисті" тварини, зокрема, левіафан [Л.31, стор. 59]. Згідно з Писанням, у сатани немає 7 голів, 10 рогів, хвоста; він шахрай, батько брехні, "який обманює весь світ" (12:9).
Проте, обидва "герої" входять у "архетипи негативного досвіду" [Л.31, стор. 18]. Їх поєднують: відсутність творчого початку, прагнення руйнації й вбивства, надприродні здібності. Обидва потраплять до вогняного озера, спочатку звір (19:20), через 1 000 років сатана (20:10).
Очевидно тому Іоанн, сприймаючи хтонічне чудовисько немов реальну істоту (12:3, 4а, 14, 15; 13:1-4; 17:8-12), ототожнює її з архетипом змія-диявола (12:4 б, 7-13). Наслідуючи старозавітних пророків, котрі ототожнювали РЕАЛЬНИХ земних царів з їх лукавим повелителем (Єз.28:1-19, Іс.14:4-17). Потім.
«І я почув гучний голос на небі, що промовляв: Тепер настало спасіння і сила, і Царство нашого Бога, і влада Його Христа, оскільки скинуто обвинувача наших братів, який обвинувачує перед нашим Богом день і ніч» (12:10).
Скинутий "великий дракон" (12:9) принципово відрізняється від знамення семиголового рогатого суб'єкта (вірш 3). Наклепник, по суті це дух, який чинить опір Богу, а зовсім НЕ величезна червона істота, що нападає на жінку (вірш 4).
У давнину злих духів (диявола, бісів) представляли "нечисті" тварини, зокрема, левіафан [Л.31, стор. 59]. Згідно з Писанням, у сатани немає 7 голів, 10 рогів, хвоста; він шахрай, батько брехні, "який обманює весь світ" (12:9).
Проте, обидва "герої" входять у "архетипи негативного досвіду" [Л.31, стор. 18]. Їх поєднують: відсутність творчого початку, прагнення руйнації й вбивства, надприродні здібності. Обидва потраплять до вогняного озера, спочатку звір (19:20), через 1 000 років сатана (20:10).
Очевидно тому Іоанн, сприймаючи хтонічне чудовисько немов реальну істоту (12:3, 4а, 14, 15; 13:1-4; 17:8-12), ототожнює її з архетипом змія-диявола (12:4 б, 7-13). Наслідуючи старозавітних пророків, котрі ототожнювали РЕАЛЬНИХ земних царів з їх лукавим повелителем (Єз.28:1-19, Іс.14:4-17). Потім.
«І я почув гучний голос на небі, що промовляв: Тепер настало спасіння і сила, і Царство нашого Бога, і влада Його Христа, оскільки скинуто обвинувача наших братів, який обвинувачує перед нашим Богом день і ніч» (12:10).
Наклепника язик до цугундера доведе. Сатана та його ангели будуть скинуті (12:9) на початку Великої скорботи. Потім, через 1 260 днів (вірш 6, [Л.37]), прийде "спасіння" (вірш 10), настане тисячолітнє "Царство нашого Бога", запанує Його Помазаник, Ісус Христос (12:10, 11:15).
10. Тріумф (12:11, 12)
Господь наш на самоті переміг диявола на Голгофському хресті. Остаточний успіх сил світла в боротьбі "з піднебесними духами злоби" (Ефесян, 6:12) носить колективний характер.
«Наші брати перемогли Його (його) кров'ю Агнця і (словом) свідченням істини. Вони не дорожили своїм життям (не боялися) навіть під загрозою смерті» (12:11, пер. [Л.30]; у дужках текст з [Л.4]).
Людина долає сатану, її спокуси, брехню, "кров'ю Агнця" (12:11), пролиту за ВСІХ грішників (Рим.5:6-8). Більше того, християни вже "оправдані Його кров'ю" (вірш 9).
Значний внесок у спільне торжество над силами темряви робить Церква. Зокрема "свідченням істини" (Об'явл.
«Наші брати перемогли Його (його) кров'ю Агнця і (словом) свідченням істини. Вони не дорожили своїм життям (не боялися) навіть під загрозою смерті» (12:11, пер. [Л.30]; у дужках текст з [Л.4]).
Людина долає сатану, її спокуси, брехню, "кров'ю Агнця" (12:11), пролиту за ВСІХ грішників (Рим.5:6-8). Більше того, християни вже "оправдані Його кров'ю" (вірш 9).
Значний внесок у спільне торжество над силами темряви робить Церква. Зокрема "свідченням істини" (Об'явл.
12:11, а) – "те, що має бути сказано, заявлено, вимовлено вголос на адресу Бога, людини чи сатани" [Л.7]. Навіть, якщо "словом свого свідчення" можна наразити на небезпеку своє життя (вірш 11, б).
«Тому веселіться, небеса, і ті, хто живе на них! Горе землі й морю, бо до вас зійшов диявол, який у великій люті, знаючи, що має обмаль часу!» (12:12, "час його минає", пер. [Л.34], "трохи часу йому залишилося!" пер. [Л.30]).
«Тому веселіться, небеса, і ті, хто живе на них! Горе землі й морю, бо до вас зійшов диявол, який у великій люті, знаючи, що має обмаль часу!» (12:12, "час його минає", пер. [Л.34], "трохи часу йому залишилося!" пер. [Л.30]).
"Небожителі будуть веселитися, тому що диявол скинутий і небо звільнилося від його присутності" [Л.7; Л.10, 23]. А
землі біда від скинутої темної духовної сили, сповненої злості, гніву, "великій люті" (12:12). Загалом зрозуміло, але дивно, чому "Горе ... морю"?
У пророцтві Йехезкейла образ реального царя міста Тир (Єз.28:1-10) поступово зливається з образом херувима (текст 12-16), він буде скинутий (вірш 17). ДВА скинуті персонажі з видінь Іоанна теж ЗЛИТІ воєдино. Виступаючи то як змій-сатана (12:4, 7-13, 17), то як великий червоний змій-дракон (вірш 3, 4, 14, 15); він же, образина з безодні (13:1-4), багряний виродок (17:8-12).
Звірі, персонажі космічної есхатології [Л.32], вразять нашу планету. Буквально, "розорять її, залишать голою, будуть поїдати її тіло та палити її у вогні" (17:16, пер. [Л.4]). Сильно постраждають геосфера і гідросфера [Л.1, 2], в останній, загине ТРЕТИНА живих істот (8:9). Ось чому написано, "Горе землі й морю" (12:12).
Лихо суходолу, нещастя морю, на який період? "Усього 1260 днів, у котрі триватиме велика скорбота" [Л.8; Л.9, 10, 18, 19], потім настане царство Господа Ісуса Христа на землі (11:15). Таким чином противнику Його, "не багато йому залишається часу!" (12:12, Синод. пер.).
Мова йде про стрімке ревуче переміщення по суші величезних мас води, по-науковому, "цунамі" (мал.5).
Причиною телецунамі, що кілька разів обігне земну кулю, стане
"великий землетрус" (16:18) імпактного (ударного) походження [Л.2].
Величезне потрясіння планети виявиться руйнівним наслідком нападу червоної істоти з сімома головами, десятьма рогами (12:3) та хвостом, що змітає з неба "третину небесних зірок" (вірш 4).
Гігантські хвилі захлеснуть острови (16:20) і території всіх країн, розташованих біля великих водойм, зокрема, Мединат Йісраэль, дружину Йахве (Іс.54:5, 6, Єр.3:6-8, Ос.2:16). Слово "вода" у Об'явленні (12:15) має буквальне, а не символічне значення, про це свідчить вірш 16.
«Але земля допомогла жінці: вона розкрилася та проковтнула річку, яку дракон випустив зі своєї пащі» (12:16, пер. [Л.4]).
землі біда від скинутої темної духовної сили, сповненої злості, гніву, "великій люті" (12:12). Загалом зрозуміло, але дивно, чому "Горе ... морю"?
У пророцтві Йехезкейла образ реального царя міста Тир (Єз.28:1-10) поступово зливається з образом херувима (текст 12-16), він буде скинутий (вірш 17). ДВА скинуті персонажі з видінь Іоанна теж ЗЛИТІ воєдино. Виступаючи то як змій-сатана (12:4, 7-13, 17), то як великий червоний змій-дракон (вірш 3, 4, 14, 15); він же, образина з безодні (13:1-4), багряний виродок (17:8-12).
Звірі, персонажі космічної есхатології [Л.32], вразять нашу планету. Буквально, "розорять її, залишать голою, будуть поїдати її тіло та палити її у вогні" (17:16, пер. [Л.4]). Сильно постраждають геосфера і гідросфера [Л.1, 2], в останній, загине ТРЕТИНА живих істот (8:9). Ось чому написано, "Горе землі й морю" (12:12).
Лихо суходолу, нещастя морю, на який період? "Усього 1260 днів, у котрі триватиме велика скорбота" [Л.8; Л.9, 10, 18, 19], потім настане царство Господа Ісуса Христа на землі (11:15). Таким чином противнику Його, "не багато йому залишається часу!" (12:12, Синод. пер.).
11. Порятунок Ізраїлю (12:13, 14)
Головна мета противника Господа, у всі епохи, переслідувати обраний народ. Диявол не дасть йому спокою до останнього дня свого перебування у фізичному світі.
«І коли змій побачив, що скинений на землю, то став переслідувати жінку, яка народила Хлоп'ятко»
«І коли змій побачив, що скинений на землю, то став переслідувати жінку, яка народила Хлоп'ятко»
(12:13).
Церква створена Ісусом, зовсім НЕ народила Його, отже у вірші 13 йдеться про ізраїльтян, як правильно вважають автори [Л.10-12, 16, 17]. Ам Йісраель дав світові всіх євреїв, від Авраама, котрий народив Ісаака, до "Марії, від якої народився Ісус" (Матвія, 1:1-16); саме "від них же тілом і Христос" (Римлян, 9:5). Яка доля обраних у останні роки існування цього роду?
«І було дано жінці ("дружині", Синод. пер.) два крила великого орла, щоб летіла в пустелю на своє місце, де буде переховуватися впродовж часу, часів і пів-часу від обличчя змія» (12:14); "протягом року, двох років і ще півроку, поза досяжністю дракона", пер. [Л.4]).
«І було дано жінці ("дружині", Синод. пер.) два крила великого орла, щоб летіла в пустелю на своє місце, де буде переховуватися впродовж часу, часів і пів-часу від обличчя змія» (12:14); "протягом року, двох років і ще півроку, поза досяжністю дракона", пер. [Л.4]).
Згідно із пророцтвом, ам Йісраель, дружина Йахве, врятується від страховиська, полетівши в пустелю; "народ Ізраїлю буде захищений від повного знищення" [Л.13]. Словами "два крила великого орла" (вірш 14) таємновидець називає, очевидно, крила великих пасажирських літаків. "Це не справжні крила птиці ..." [Л.12]. Куди ж полетять ізраїльтяни?
Богослови вважають, "єдомська пустиня" [Л.17] або місто Петра, на південь від Мертвого моря [Л.8, 11, 14]. Але туди не треба летіти, можна доїхати машиною чи дістатися пішки.
Дочка Сіона евакуюється набагато далі, побачивши апокаліптичний знак семиголового монстра на небі, злякавшись загрози цунамі із Середземного моря. Так наві пророкує їй. «Ти повинна будеш залишити місто й замешкати в полі. Підеш аж у Вавилон ...» (Міхея, 4:10, б).
Біженці, які потрапили до Іраку (колишня Вавилонія), а також врятувалися "від обличчя змія" (Об'явлення, 12:14) у Зайордання (Дан.11:41), житимуть у ВІДКРИТОМУ полі "три з половиною роки" (Об'явлення, 12:14, пер. [Л.34]),
тобто, 1260 днів (вірш 6). Потім вони повернуться до Ізраїлю [Л.37].
Апостол наполягає, ВЕСЬ зазначений період жінка знаходиться "поза досяжністю дракона" (Об'явлення, 12:14, пер. [Л.4, 5]). Зрозуміло, мова не може йти про всюдисущого диявола. Безсумнівно, мається на увазі його уособлення, архаїчний страшний левіафан, котрий воюватиме із землею та жителями її (12:3, 4а, 15; 13:7).
Богослови вважають, "єдомська пустиня" [Л.17] або місто Петра, на південь від Мертвого моря [Л.8, 11, 14]. Але туди не треба летіти, можна доїхати машиною чи дістатися пішки.
Дочка Сіона евакуюється набагато далі, побачивши апокаліптичний знак семиголового монстра на небі, злякавшись загрози цунамі із Середземного моря. Так наві пророкує їй. «Ти повинна будеш залишити місто й замешкати в полі. Підеш аж у Вавилон ...» (Міхея, 4:10, б).
Біженці, які потрапили до Іраку (колишня Вавилонія), а також врятувалися "від обличчя змія" (Об'явлення, 12:14) у Зайордання (Дан.11:41), житимуть у ВІДКРИТОМУ полі "три з половиною роки" (Об'явлення, 12:14, пер. [Л.34]),
тобто, 1260 днів (вірш 6). Потім вони повернуться до Ізраїлю [Л.37].
Апостол наполягає, ВЕСЬ зазначений період жінка знаходиться "поза досяжністю дракона" (Об'явлення, 12:14, пер. [Л.4, 5]). Зрозуміло, мова не може йти про всюдисущого диявола. Безсумнівно, мається на увазі його уособлення, архаїчний страшний левіафан, котрий воюватиме із землею та жителями її (12:3, 4а, 15; 13:7).
12. Потік бісівського вчення? (12:15, 16)
Іоанн у 12-му розділі дуже коротко розповідає про зміст трагічних подій, на відміну від інших розділів (6:12-14, 8:5-12, гл.9, 13:1-7, 17:12-16). Тим не менш, звертає нашу увагу на найбільш небезпечний й дуже загадковий побачений їм епізод.
«А змій випустив (вивергнув) за жінкою зі своїх уст (пащі) воду, наче ріку, щоб змити (захлеснути) її рікою» (12:15; у дужках текст із [Л.30]).
«А змій випустив (вивергнув) за жінкою зі своїх уст (пащі) воду, наче ріку, щоб змити (захлеснути) її рікою» (12:15; у дужках текст із [Л.30]).
"За логікою речей тут під водою мається на увазі бісівське вчення ..." [Л.7], "величезна кількість лжевчень" [Л.40, стор. 1817]. Потік "єресей та помилок, які були обрушені на церкву ..." [Л.21]. "Цілком ймовірно – це була річка ненависті, злості, погроз, наклепу та засудження" [Л.36; Л.8, 16, 44] або "переслідування в період великої скорботи" [Л.19].
Інші автори дотримуються іншої точки зору такого ж чисто символічного характеру [Л.18]. Це вир історичних подій [Л.42]; НІ, "потік людей, людські маси із моря народів" [Л.24; Л.9] або "образ обширного війська, посланого антихристом" [Л.11; Л.3, 12, 17, 23]. Метафора суду, гоніння на Божий народ [Л.39]. "Раптова повінь внаслідок зливи" [Л.10].
Розмаїття суперечливих гіпотез свідчить про відсутність правильної версії тлумачення. За логікою речей, тут мається на увазі буквальна ВОДА (12:15; дослівно, "бути забраним річкою, бути змитим" [Л.13]). Проте, вода НЕ у вигляді "зливи" зверху [Л.10], а сильний потік від лютого змія, який з ревом "вивергнув із пащі цілу річку" (12:15, пер. [Л.34]).
Інші автори дотримуються іншої точки зору такого ж чисто символічного характеру [Л.18]. Це вир історичних подій [Л.42]; НІ, "потік людей, людські маси із моря народів" [Л.24; Л.9] або "образ обширного війська, посланого антихристом" [Л.11; Л.3, 12, 17, 23]. Метафора суду, гоніння на Божий народ [Л.39]. "Раптова повінь внаслідок зливи" [Л.10].
Розмаїття суперечливих гіпотез свідчить про відсутність правильної версії тлумачення. За логікою речей, тут мається на увазі буквальна ВОДА (12:15; дослівно, "бути забраним річкою, бути змитим" [Л.13]). Проте, вода НЕ у вигляді "зливи" зверху [Л.10], а сильний потік від лютого змія, який з ревом "вивергнув із пащі цілу річку" (12:15, пер. [Л.34]).
Мова йде про стрімке ревуче переміщення по суші величезних мас води, по-науковому, "цунамі" (мал.5).Причиною телецунамі, що кілька разів обігне земну кулю, стане
"великий землетрус" (16:18) імпактного (ударного) походження [Л.2].
Величезне потрясіння планети виявиться руйнівним наслідком нападу червоної істоти з сімома головами, десятьма рогами (12:3) та хвостом, що змітає з неба "третину небесних зірок" (вірш 4).
Гігантські хвилі захлеснуть острови (16:20) і території всіх країн, розташованих біля великих водойм, зокрема, Мединат Йісраэль, дружину Йахве (Іс.54:5, 6, Єр.3:6-8, Ос.2:16). Слово "вода" у Об'явленні (12:15) має буквальне, а не символічне значення, про це свідчить вірш 16.
«Але земля допомогла жінці: вона розкрилася та проковтнула річку, яку дракон випустив зі своєї пащі» (12:16, пер. [Л.4]).
Як БАЧИВ Іван, так і станеться. Внаслідок потужних сейсмічних коливань розваляться не тільки "міста народів" (16:19), але розколеться навіть суходіл (Пс.60:4, Іс.24:19). Бо написано, "розверзла земля уста свої" (Об'явлення, 12:16, Синод. пер). "У буквальному значенні (уста) це вхідний отвір у внутрішню порожнину" [Л.31, стор. 1006], в даному випадку, широкі та глибокі тріщини в землі багатокілометрової довжини.
Немає худа без добра, таємничий "змій пускає слідом за народом велику річку, але землетрус поглинає воду" [Л.14]. Точніше, не сам струс, а викликані ним величезні провали в ґрунті поглинуть воду, "яку дракон випустив зі своєї пащі" (вірш 16, пер. [Л.4]).
Немає худа без добра, таємничий "змій пускає слідом за народом велику річку, але землетрус поглинає воду" [Л.14]. Точніше, не сам струс, а викликані ним величезні провали в ґрунті поглинуть воду, "яку дракон випустив зі своєї пащі" (вірш 16, пер. [Л.4]).
13. Діти дружини, зодягненої в сонце (12:17, 18)
Нещастя постраждалих не обмежаться численними потрясіннями суходолу, цунамі, масовим падінням "зірок".
«Тож змій розлютився на жінку і пішов воювати з рештою її нащадків (тих), які зберігають Божі заповіді (повеління) й мають (несуть людям) свідчення Ісуса. І опинився на морському піску» (12:17, 18; у дужках текст із [Л.4]).
«Тож змій розлютився на жінку і пішов воювати з рештою її нащадків (тих), які зберігають Божі заповіді (повеління) й мають (несуть людям) свідчення Ісуса. І опинився на морському піску» (12:17, 18; у дужках текст із [Л.4]).
Хто такі нащадки у вірші 17? "Існує давня ворожнеча між дияволом та євреями" [Л.10]. "Це також будуть євреї, яким не вдалося втекти" [Л.17; Л.3, 16, 19, 36], "144 тисячі юдеїв" [Л.11; Л.9], як частина "третини", що виживе в Ізраїлі" [Л.8; Л.14].
Нітрохи, мова про Церкву [Л.23, 25], "це віруючі різних християнських деномінацій" [Л.7; Л.26], християни, не євреї [Л.15], "покоління християн, що живе на землі у період останніх подій ... дружина – це Церква Христова" [Л.24].
Тут частково мають рацію прихильники обох гіпотез. Іоанна, як єврея, безперечно цікавив талан обраного народу,
"дружини" Йахве, яка протистоїть змію-спокуснику (12:6, 13-16). Звичайно, апостола хвилювало і майбутнє Церкви, доля християн, "які зберігають Божі заповіді й мають свідчення Ісуса" (12:17, б).
Учень Господа бачив нещадне протиборство Його дітей із сатаною. Війна закінчиться перемогою Агнця та всіх істинних християн; вони "не злюбили свого життя навіть до смерті" (вірш 11).
Однак видіння у ДВОХ різних світах неправильно зводити до однієї містичної сфери. У фізичному світі пророк побачив реальне небесне тіло, ототожнивши його з давнім змієм-дияволом, метафізичним противником Бога.
"І ось дракон став на березі моря" (пер. [Л.4], "опинився на морському піску", пер. CUV'23). Цю фразу, неточно наведену в Синод. перекладі, фахівці відносять або до 12-го розділу [Л.5, 30, 34] або до 13-го [Л.4].
У будь-якому разі мається на увазі НЕ диявол, а "великий червоний дракон, який мав сім голів і десять рогів" (12:3, 4а, 15),– моторошний левіафан, котрий виходить з моря (13:1), точніше, із-за морського горизонту [Л.2].
Сатана зазнає поразки (12:11), а нещадна дика тварина, що розлютилася (вірш 17), переможе у війні зі святими (13:7). Загине "всякий, хто не буде поклонятися образу звіра" (вірш 15, Синод. пер.) ... але й воскресне! (7:13-17, 20:4).
Нітрохи, мова про Церкву [Л.23, 25], "це віруючі різних християнських деномінацій" [Л.7; Л.26], християни, не євреї [Л.15], "покоління християн, що живе на землі у період останніх подій ... дружина – це Церква Христова" [Л.24].
Тут частково мають рацію прихильники обох гіпотез. Іоанна, як єврея, безперечно цікавив талан обраного народу,
"дружини" Йахве, яка протистоїть змію-спокуснику (12:6, 13-16). Звичайно, апостола хвилювало і майбутнє Церкви, доля християн, "які зберігають Божі заповіді й мають свідчення Ісуса" (12:17, б).
Учень Господа бачив нещадне протиборство Його дітей із сатаною. Війна закінчиться перемогою Агнця та всіх істинних християн; вони "не злюбили свого життя навіть до смерті" (вірш 11).
Однак видіння у ДВОХ різних світах неправильно зводити до однієї містичної сфери. У фізичному світі пророк побачив реальне небесне тіло, ототожнивши його з давнім змієм-дияволом, метафізичним противником Бога.
"І ось дракон став на березі моря" (пер. [Л.4], "опинився на морському піску", пер. CUV'23). Цю фразу, неточно наведену в Синод. перекладі, фахівці відносять або до 12-го розділу [Л.5, 30, 34] або до 13-го [Л.4].
У будь-якому разі мається на увазі НЕ диявол, а "великий червоний дракон, який мав сім голів і десять рогів" (12:3, 4а, 15),– моторошний левіафан, котрий виходить з моря (13:1), точніше, із-за морського горизонту [Л.2].
Сатана зазнає поразки (12:11), а нещадна дика тварина, що розлютилася (вірш 17), переможе у війні зі святими (13:7). Загине "всякий, хто не буде поклонятися образу звіра" (вірш 15, Синод. пер.) ... але й воскресне! (7:13-17, 20:4).
ЛІТЕРАТУРА
1. Стаття "6. Коментарі до Книги Об'явлення. Глава 17 – Велика блудниця".
2. Стаття № 7 "Апокаліпсис Іоанна Богослова".
3. Дудник А.В. Тлумачення на книгу Одкровення Іоанна Богослова. - Харцизьк: Світло, 2012. - 975 с.
4. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
5. Біблія для нашого життя. Новий Заповіт. Finland, International Bible Society, 1999. - 687 с.
6. Великий Біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1503 с.
7. Канатуш В.Я. Апокаліпсис та Друге пришестя. - М.: ХРЦ "Протестант", 2000. - 384 с.
8. Тлумачення новозавітних послань та Книги Одкровення. Гол. ред. Харчлаа. - Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990. - 598 с.
9. Хедінг Д. Від часу у вічність. Книга Одкровення. - Рівне: Живе слово, 2008. - 328 с.
2. Стаття № 7 "Апокаліпсис Іоанна Богослова".
3. Дудник А.В. Тлумачення на книгу Одкровення Іоанна Богослова. - Харцизьк: Світло, 2012. - 975 с.
4. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
5. Біблія для нашого життя. Новий Заповіт. Finland, International Bible Society, 1999. - 687 с.
6. Великий Біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1503 с.
7. Канатуш В.Я. Апокаліпсис та Друге пришестя. - М.: ХРЦ "Протестант", 2000. - 384 с.
8. Тлумачення новозавітних послань та Книги Одкровення. Гол. ред. Харчлаа. - Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990. - 598 с.
9. Хедінг Д. Від часу у вічність. Книга Одкровення. - Рівне: Живе слово, 2008. - 328 с.
10. Кастер С. Від Патмосу до Раю. Тлумачення книги Одкровення. - Greenvill, BJU Press, 2006. - 255 с.
11. Стедмен Р. Останнє слово Бога. Осягаючи Одкровення. - Новосибірськ: Посох, 2004. - 416 с.
12. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське суспільство, 2004. - 2 201 с.
13. Клеон Л. Роджерс – мол., Клеон Роджерс III. Новий лінгвістичний та екзегетичний ключ до грецького тексту Нового Завіту. - М.: Біблія для всіх, 2001. - 1008 с.
14. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2000. - 1465 с.
15. Стерн Д. Коментар до Єврейського Нового Заповіту. - М.: НП "Сілоам", 2004. - 1156 с.
16. Бейнс Т.Б. Одкровення Ісуса Христа. - Germany, Dillenburg: GBV, 1994. - 300 с.
17. Барчук І. Пояснення на книгу Об'явлення.- Київ: Дорога правди, 1993.- 288 с.
18. Вуд Леон Дж. Біблія та події майбутнього: Огляд подій останніх днів. - СПб.: Біблія для всіх, 2006. - 213 с.
19. Біблійний довідник Геллея.- СПб.: Біблія для всіх, 2006.- 787 с.
20. Хендріксен В. Ті, хто перемагає силою Христа. - Мінськ: Заповіт Христа, 2004. - 224 с.
21. Метью Генрі. Тлумачення книги Нового Завіту. Том 6. - Netherlands, Dutch Reformed Trast Society, 2004. - 405 с.
22. Музичко І.В. Світло одкровення. - Торонто, 1995. - 224 с.
23. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
24. Грюнцвейг Ф. Одкровення Іоанна. - Корнталь: Світло на Сході, 1992. - 597 с.
25. Барклі У. Тлумачення Одкровення Іоанна. - Всесв. Спілка баптистів, 1986. - 439 с.
26. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
27. Біблійний культурно-історичний коментар. В 2 част. Ч.2. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2005. - 733 с.
28. Новий Біблійний коментар: в 3 част. Ч.3. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2001. - 751 с.
29. Кузнєцова В.М. Євангеліє від Матвія. Коментар. - М: ОПУ ім. А.Меня, 2002. - 568 с.
30. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
31. Словник біблійних образів. СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1423 с.
32. Словник Нового Завіту. Т.2. Світ Нового Завіту. - М.: ББІ св. ап. Андрія, 2010. - 960 с.
33. Міфи народів світу. Енциклопедія Том 1. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 672 с.
34. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
35. Стаття №2 "Гог із землі Магог: кінець світу цього".
36. Рогозін П. Таємниці Апокаліпсису. - Корнталь: Світло на Сході, 2003. - 432 с.
37. Стаття №14 "Числа".
38. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт.- СПб.: Мірт, 2003.- 984 с.
39. Старий Завіт на сторінках Нового. Т.3. Дії св. Апостолів. Загальні листи. Одкровення.- Черкаси: Колоквіум, 2013.- 592 с.
40. Слов'янський біблійний коментар. – Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016. - 1840 с.
41. Лаурі Р. Рапсодія на тему Одкровення. - М.: Духовна Академія Апостола Павла, 2011. - 232 с.
42. Мень А. Апокаліпсис. Одкровення Іоанна Богослова. - Рига: Фонд ім. А.Меня, 1992. - 180 с.
43. Сарфаті Дж. Д. Хроніка початку. – Київ: Книгоноша, 2018. - 864 с.
44. Уірсбі У. Коментар на Новий Заповіт. Том II. - СПБ.: Біблія для всіх, 2018. - 696 с.
45. Тлумачення Старозавітних Книг. Від Книги Ісаї по Книгу Малахії. - Ашфорд, Коннектикут, США, Слов'янське місіонерське видавництво, 1996. - 602 с.
46. Міфи народів світу. Енциклопедія Том 2. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 720 с.
11. Стедмен Р. Останнє слово Бога. Осягаючи Одкровення. - Новосибірськ: Посох, 2004. - 416 с.
12. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське суспільство, 2004. - 2 201 с.
13. Клеон Л. Роджерс – мол., Клеон Роджерс III. Новий лінгвістичний та екзегетичний ключ до грецького тексту Нового Завіту. - М.: Біблія для всіх, 2001. - 1008 с.
14. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2000. - 1465 с.
15. Стерн Д. Коментар до Єврейського Нового Заповіту. - М.: НП "Сілоам", 2004. - 1156 с.
16. Бейнс Т.Б. Одкровення Ісуса Христа. - Germany, Dillenburg: GBV, 1994. - 300 с.
17. Барчук І. Пояснення на книгу Об'явлення.- Київ: Дорога правди, 1993.- 288 с.
18. Вуд Леон Дж. Біблія та події майбутнього: Огляд подій останніх днів. - СПб.: Біблія для всіх, 2006. - 213 с.
19. Біблійний довідник Геллея.- СПб.: Біблія для всіх, 2006.- 787 с.
20. Хендріксен В. Ті, хто перемагає силою Христа. - Мінськ: Заповіт Христа, 2004. - 224 с.
21. Метью Генрі. Тлумачення книги Нового Завіту. Том 6. - Netherlands, Dutch Reformed Trast Society, 2004. - 405 с.
22. Музичко І.В. Світло одкровення. - Торонто, 1995. - 224 с.
23. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
24. Грюнцвейг Ф. Одкровення Іоанна. - Корнталь: Світло на Сході, 1992. - 597 с.
25. Барклі У. Тлумачення Одкровення Іоанна. - Всесв. Спілка баптистів, 1986. - 439 с.
26. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
27. Біблійний культурно-історичний коментар. В 2 част. Ч.2. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2005. - 733 с.
28. Новий Біблійний коментар: в 3 част. Ч.3. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2001. - 751 с.
29. Кузнєцова В.М. Євангеліє від Матвія. Коментар. - М: ОПУ ім. А.Меня, 2002. - 568 с.
30. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
31. Словник біблійних образів. СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1423 с.
32. Словник Нового Завіту. Т.2. Світ Нового Завіту. - М.: ББІ св. ап. Андрія, 2010. - 960 с.
33. Міфи народів світу. Енциклопедія Том 1. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 672 с.
34. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
35. Стаття №2 "Гог із землі Магог: кінець світу цього".
36. Рогозін П. Таємниці Апокаліпсису. - Корнталь: Світло на Сході, 2003. - 432 с.
37. Стаття №14 "Числа".
38. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт.- СПб.: Мірт, 2003.- 984 с.
39. Старий Завіт на сторінках Нового. Т.3. Дії св. Апостолів. Загальні листи. Одкровення.- Черкаси: Колоквіум, 2013.- 592 с.
40. Слов'янський біблійний коментар. – Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016. - 1840 с.
41. Лаурі Р. Рапсодія на тему Одкровення. - М.: Духовна Академія Апостола Павла, 2011. - 232 с.
42. Мень А. Апокаліпсис. Одкровення Іоанна Богослова. - Рига: Фонд ім. А.Меня, 1992. - 180 с.
43. Сарфаті Дж. Д. Хроніка початку. – Київ: Книгоноша, 2018. - 864 с.
44. Уірсбі У. Коментар на Новий Заповіт. Том II. - СПБ.: Біблія для всіх, 2018. - 696 с.
45. Тлумачення Старозавітних Книг. Від Книги Ісаї по Книгу Малахії. - Ашфорд, Коннектикут, США, Слов'янське місіонерське видавництво, 1996. - 602 с.
46. Міфи народів світу. Енциклопедія Том 2. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 720 с.