Основні драматичні сцени Об'явлення зосереджені у видіннях 7 печаток (глави 6, 8), 7 труб (8, 9, 11), 7 чаш (15, 16). Архетипи печаток, труб, чаш взаємопов'язані один з одним та взаємозумовлені [Л.1]. Проте тут не історичні епохи, не три періоди Великої скорботи, ні різні групи покарань, відокремлені невизначеними проміжками часу, як передбачається в роботах [Л.2-6, 29]. НІ. Усі епізоди відносяться до одного і того ж суду. Спочатку він сповіщається зняттям печаток зі сувою, потім здійснюється під звуки труб, далі описуються його наслідки через вилив 7 чаш.

Божий вирок цивілізації, що деградувала, проголошується зі зняттям печаток (архетип таємниці) та перерахуванням їх персонажів [Л.1, 2]. Сцени процесу покарання відкриваються Іоанну під звуки ангельських труб (архетип суду [Л.3]), його наслідки – через вилив чаш, архетипу Його гніву (Об'явл. глава 16). Тому сім чаш не є окремим особливо жахливим заключним видом покарання, чи аналогією, повторенням або посиленням впливу 7-ми труб, ні розвитком суду сьомої, всупереч припущенням авторів [Л.4-7].

Слово "одкровення", грец. "апокалюпсис" та однокорінне дієслово "апокалюпто" означають "розкривати, відкривати, знімати завісу", в даному випадку, розсекречувати раніше приховану таємницю [Л.1-5]. Твір відноситься до особливого жанру (апокаліптичної) літератури [Л.1, 3, 6]. Містить есхатологічні видіння персонажів-архетипів, описаних мовою алегорій, загадок, символів, метафор [Л.3, 4, 7, 32]. "Есхатологія традиційно розуміється як розділ богослов'я, що вивчає "останні події". Майбутні долі світу, друге пришестя Ісуса Христа, прийдешнє царство Боже, страшний суд над людством, воскресіння з мертвих, рай та пекло, кінцеве перетворення світу ..." [Л.1. стор. 888].

Петро, ​​у грецькому переклад з арамейського, Кіфа [Л.1], точніше, Кефа [Л.2], означає "камінь" або "скеля", один із 12 перших учнів Господа. Справжнє ім'я апостола Симон, євр. "Симеон Бар-Іона" (Мт.16:17, Ів.1:42), нове ім'я "Петро" він отримав від Ісуса при першій їх зустрічі [Л.2]. Родом з Вефсаїди, Симеон жив у Капернаумі, займався ловом риби разом із братом Андрієм, учнем Іоанна Хрестителя [Л.1]. Після покликання на служіння біля Генісаретського озера, Кіфа, завдяки своїм якостям, став лідером серед найближчого оточення Вчителя, особливо близьким до Нього, поряд з Іоанном та Яковом.

Матвій, у євр. транскрипції "Маттафія" або "Маттіягу" (означає "дар Яхве"), син Алфея, апостол, автор одного з Євангелій [Л.1-3]. До обрання, носив ім'я Левій [Л.2-4], служив митником у Галілейському Капернаумі, збираючи мита з товарів, що перевозяться вздовж східного узбережжя Середземного моря [Л.1]. Вчитель обрав Левія учнем, покликавши від збору мит до апостольського служіння. Після піднесення Христа, Матвій багато років проповідував Євангеліє євреям у Палестині, згодом, у азіатських країнах. За переказами, помер мученицькою смертю в Ієраполі у Фрігії чи Персії [Л.3].