«А Господній день прийде, мов злодій [уночі],
коли небо з гуркотом пройде, а розпечені
стихії розплавляться, і земля та діла, що на
ній, згорять» (2Петра, 3:10)
коли небо з гуркотом пройде, а розпечені
стихії розплавляться, і земля та діла, що на
ній, згорять» (2Петра, 3:10)
«Через те прокляття пожирає землю, і за гріх
свій несуть покарання її мешканці. Тому
будуть спалені ті, котрі проживають на землі,
і небагато залишиться людей» (Ісаї, 24:6)
будуть спалені ті, котрі проживають на землі,
і небагато залишиться людей» (Ісаї, 24:6)
1. Вступ
Петро, у грецькому переклад з арамейського, Кіфа [Л.1], точніше, Кефа [Л.2], означає "камінь" або "скеля", один із 12 перших учнів Господа. Справжнє ім'я апостола Симон, євр. "Симеон Бар-Іона" (Мт.16:17, Ів.1:42), нове ім'я "Петро" він отримав від Ісуса при першій їх зустрічі [Л.2].
Родом з Вефсаїди, Симеон жив у Капернаумі, займався ловом риби разом із братом Андрієм, учнем Іоанна Хрестителя [Л.1]. Після покликання на служіння біля Генісаретського озера, Кіфа, завдяки своїм якостям, став лідером серед найближчого оточення Вчителя, особливо близьким до Нього, поряд з Іоанном та Яковом.
В апостольський період Петро був керівником церкви, проповідником, місіонером протягом понад 30 років. Про дату та обставини його смерті, місце поховання майже нічого невідомо [Л.2].
За переказами, останні роки служіння видатного учня Господа пройшли в Римі. У роки гонінь на християн за імператора Нерона, апостол прийняв мученицьку смерть через розп'яття вниз головою [Л.1, 3]. Вважається, його стратили в кінці 67 р. від Р.Х., або на початку 68 р. [Л.3-5], або ще в 64 році [Л.1].
Симеон Бар-Іона визнається автором 2-х послань, вони відрізняються за стилем, змістом, строками написання. Деякими богословами його авторство, під час написання Другого послання, піддається сумніву, проте їх аргументам бракує переконливості.
Час написання книги. В точності не визначено, від першої половини І століття до другої половини ІІ століття. Більшість фахівців наполягає на ранній даті написання: між 64 та 68 р.р. [Л.5], у 67 або 68 роках [Л.6], між 65 та 67 р.р. [Л.4, 7], близько 67 року [Л.8, 9] або 66 р. [Л.10], раніше 64 р. [Л.2], з 60 по 70 роки [Л.1].
Композиція віршів 3:6-13. 1. Вступ з нагадуванням про долю попереднього світу, загубленого водою (3:6).
2. Виклад головної теми – обставини суду в останні дні:
а) загибель від вогню (уривок 7-9);
б) саморуйнування стихій (вірш 10);
в) апеляція до святих (11, 12).
3. Заключення, що закликає християн чекати на нові небо і землю (вірш 13).
Головна тема. Есхатологічний День Господній, час Його активного втручання в історію людства для покарання та спасіння.
Мета написання. Попередити віруючих щодо майбутнього покарання нечестивих, усіх покликати до святого життя.
Зміст. Нагадавши про долю попереднього покоління (3:6), апостол передбачає подібну участь існуючого лукавого роду (вірш 7). Наскільки швидко настане кінець невдячному творінню, що спотворило вказаний йому шлях, знає один Господь (вірш 8), Він не поспішає з відплатою, чекаючи покаяння (9).
Суд почнеться у Йом Адонай, тоді зникне небо, а стихії, що розгорілися, зруйнуються, на поверхні все згорить (3:10). Тому ловець людей закликає до святості (вірш 11) тих, хто чекає й бажає настання Дня Божого (12), нових неба та землі (13).
Проблеми тлумачення. Нинішня цивілізація буде повністю знищена чи лише очищена вогнем. Чому апокаліптичний День Господній порівнюється з нічним злодієм; з якої причини зникне небо; що мається на увазі під стихіями і новою світобудовою.
Родом з Вефсаїди, Симеон жив у Капернаумі, займався ловом риби разом із братом Андрієм, учнем Іоанна Хрестителя [Л.1]. Після покликання на служіння біля Генісаретського озера, Кіфа, завдяки своїм якостям, став лідером серед найближчого оточення Вчителя, особливо близьким до Нього, поряд з Іоанном та Яковом.
В апостольський період Петро був керівником церкви, проповідником, місіонером протягом понад 30 років. Про дату та обставини його смерті, місце поховання майже нічого невідомо [Л.2].
За переказами, останні роки служіння видатного учня Господа пройшли в Римі. У роки гонінь на християн за імператора Нерона, апостол прийняв мученицьку смерть через розп'яття вниз головою [Л.1, 3]. Вважається, його стратили в кінці 67 р. від Р.Х., або на початку 68 р. [Л.3-5], або ще в 64 році [Л.1].
Симеон Бар-Іона визнається автором 2-х послань, вони відрізняються за стилем, змістом, строками написання. Деякими богословами його авторство, під час написання Другого послання, піддається сумніву, проте їх аргументам бракує переконливості.
Час написання книги. В точності не визначено, від першої половини І століття до другої половини ІІ століття. Більшість фахівців наполягає на ранній даті написання: між 64 та 68 р.р. [Л.5], у 67 або 68 роках [Л.6], між 65 та 67 р.р. [Л.4, 7], близько 67 року [Л.8, 9] або 66 р. [Л.10], раніше 64 р. [Л.2], з 60 по 70 роки [Л.1].
Композиція віршів 3:6-13. 1. Вступ з нагадуванням про долю попереднього світу, загубленого водою (3:6).
2. Виклад головної теми – обставини суду в останні дні:
а) загибель від вогню (уривок 7-9);
б) саморуйнування стихій (вірш 10);
в) апеляція до святих (11, 12).
3. Заключення, що закликає християн чекати на нові небо і землю (вірш 13).
Головна тема. Есхатологічний День Господній, час Його активного втручання в історію людства для покарання та спасіння.
Мета написання. Попередити віруючих щодо майбутнього покарання нечестивих, усіх покликати до святого життя.
Зміст. Нагадавши про долю попереднього покоління (3:6), апостол передбачає подібну участь існуючого лукавого роду (вірш 7). Наскільки швидко настане кінець невдячному творінню, що спотворило вказаний йому шлях, знає один Господь (вірш 8), Він не поспішає з відплатою, чекаючи покаяння (9).
Суд почнеться у Йом Адонай, тоді зникне небо, а стихії, що розгорілися, зруйнуються, на поверхні все згорить (3:10). Тому ловець людей закликає до святості (вірш 11) тих, хто чекає й бажає настання Дня Божого (12), нових неба та землі (13).
Проблеми тлумачення. Нинішня цивілізація буде повністю знищена чи лише очищена вогнем. Чому апокаліптичний День Господній порівнюється з нічним злодієм; з якої причини зникне небо; що мається на увазі під стихіями і новою світобудовою.
2. Очищення вогнем? (3:6, 7)
Ще за життя Його учнів існували насмішники, які відкидали жертву Ісуса Христа за свої гріхи, не вірили в друге пришестя, суд, покарання (3:1-4). "Жодних катаклізмів не траплялося в минулому,– стверджують вони,– тому немає причини вважати, що таке трапиться в майбутньому" [Л.33, стор. 732]. Нахабним кепкунам, що втратили страх перед Богом, Петро нагадує:
«через те тодішній світ, потоплений водою, загинув» (3:6; "за допомогою води був зруйнований колишній світ, будучи затоплений", пер. [Л.10]).
Творець всесвіту у дні життя Ноя навів глобальний потоп (Бут.6:17), бо "земля наповнилася від них (людей) злодіяннями" (вірш 13, Синод. пер.; "переповнена їх жорстокістю та насильством", пер. [Л.30]). Майже усі жителі суші померли, від людини до тварин, що наповнювали її (7:21-23). Бог дотримався слова в минулому, отже в майбутньому також виповниться Його обіцянка знищити лукавий рід цей за всі злочини його [Л.11].
Винищення станеться перед поверненням Сина Людського (Лк.17:26-30), але загубить синів лукавого не вода, а нещадне полум'я (Мт.13:38-42). "Йосип Флавій в "Юдейських старовинах " повідомляє легенду, за якою Сиф та його нащадки ... знали від Адама, що людство буде винищено двічі: потопом і вогнем" [Л.35, стор. 440]. Як написано.
«через те тодішній світ, потоплений водою, загинув» (3:6; "за допомогою води був зруйнований колишній світ, будучи затоплений", пер. [Л.10]).
Творець всесвіту у дні життя Ноя навів глобальний потоп (Бут.6:17), бо "земля наповнилася від них (людей) злодіяннями" (вірш 13, Синод. пер.; "переповнена їх жорстокістю та насильством", пер. [Л.30]). Майже усі жителі суші померли, від людини до тварин, що наповнювали її (7:21-23). Бог дотримався слова в минулому, отже в майбутньому також виповниться Його обіцянка знищити лукавий рід цей за всі злочини його [Л.11].
Винищення станеться перед поверненням Сина Людського (Лк.17:26-30), але загубить синів лукавого не вода, а нещадне полум'я (Мт.13:38-42). "Йосип Флавій в "Юдейських старовинах " повідомляє легенду, за якою Сиф та його нащадки ... знали від Адама, що людство буде винищено двічі: потопом і вогнем" [Л.35, стор. 440]. Як написано.
«А сьогоднішнє небо й земля збережені ("заховані", пер. [Л.32]) тим самим Словом і тримаються для вогню на день суду і погибелі безбожних людей» (2Петра, 3:7).
"Окрім віршів 7, 10 і 12, ніде більше в Новому Завіті не описується майбутнє знищення світу вогнем" [Л.5; Л.7]. Невірно. Про те саме говорили: Ісус Христос (Мт.13:40-42), Іван Хреститель (3:11, 12), апостол Павло (2 Сол.1:7, 8); майбутню загибель всього сущого бачив Іван (Об'явл.8:5-7, 9:18, 17:16).
Аналогію майбутньому загальному катаклізму,– пожежі на небі та на суші (вірш 7),– апостол знаходить у далекому минулому, а саме, перетворенні на попіл міст Содомських та Гоморських
(2Пет.2:6, [Л.12], мал.1).
Такий же Божий суд пророкують інші біблійні пророки.
Йешайа (Іс.29:6, 30:30, 33:12, 66:15, 16), Малахі (Мал.3:2, 19), Йоейл (Йоіл.2:1-3), Цефанйа (Соф.3:8), Зехарйа (Зах.13:8, 9), Нахум (Наум.1:6), Міха (Міх.4:1) та інші.
Автор роботи [Л.13] передбачає, у тексті 2Пет.3:7 мова "про остаточне знищення світу ... під час знищення світу вогнем не врятується жодна людина" (стор. 101). "Потім небо і земля будуть знищені вогнем" [Л.5; Л.3, 7, 8, 33]. Понад те, "не буде Сонця" [Л.2, стор. 925].
Однак Ісус, апостоли Петро й Павло, Іван Хреститель, Іван Богослов, старозавітні пророки мають на увазі тільки очищення землі [Л.12]. Геть НЕ припинення існування неба, моря, сонця, суходолу, всіх жителів його.
Скажімо, наві бачать прийдешнє спустошення планети, скоєне Йахве Елохім (Іс.24:1-13, Єр.4:23-27, 5:18) для покарання грішників. «Через те прокляття пожирає землю, і за гріх свій несуть покарання її мешканці. Тому будуть спалені ті, котрі проживають на землі, і небагато залишиться людей» (Ісаї, 24:6; "лише деякі вціліють", пер. [Л.14]).
Йірмейа стверджує те саме. "Так говорить Господь: - Вся земля буде спустошена, хоч Я і не погублю її повністю" (Єремії, 4:27, пер. [Л.10]).
3. Божі міри часу (3:8, 9)
Якщо Симон, син Йонін, так упевнений у неминучості суду над суспільством, що деградує (3:7), чому до сих пір не повернувся Вчитель? "Де обіцяне друге пришестя Христа?" (вірш 4, пер. [Л.14]). На це складне запитання Петро відповідає всім поколінням християн.
«Це одне хай не буде приховане від вас ("ось чого ви не повинні забувати", пер. [Л.15]), улюблені: один день у Господа – немов тисяча років, а тисяча років – неначе один день!» (3:8).
«Це одне хай не буде приховане від вас ("ось чого ви не повинні забувати", пер. [Л.15]), улюблені: один день у Господа – немов тисяча років, а тисяча років – неначе один день!» (3:8).
"З людської точки зору, між роком і одним днем існує величезна різниця, і тим більше між одним днем і тисячею років, але з точки зору Бога, що живе у вічності, в якій немає перебігу часу, між ними немає ніякої різниці, бо все минуле, сучасне і майбутнє завжди знаходиться перед Ним, і затримка на тисячу років для Нього не означає так багато, як для людини відстрочка на одну годину чи день" [Л.13].
На підставі вірша 8, деякі тлумачі переконують нас, що у біблійних пророцтвах вечір-ранок означає рік чи навіть тисячу років. Але таке припущення помилкове, як, наприклад, у роботі [Л.4].
Лише для темпорального Творця всього видимого та невидимого, «один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день» (3:8, Синод. пер.; Пс.90:5). Для нас, людей, доба складається з одного ранку і одного вечора.
Все-таки, яка причина затримки? адже апостол сам стверджував, "наближається всьому кінець" (1Пет.4:7; пер. [Л.10]). Чому Ісус не повернувся протягом майже 2 000 (!) років? чого Він чекає?
«Не бариться Господь з обітницею ("того, що Він обіцяв", пер. [Л.10]), хоч це деякі вважають за зволікання, але є довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття» (3:9).
На підставі вірша 8, деякі тлумачі переконують нас, що у біблійних пророцтвах вечір-ранок означає рік чи навіть тисячу років. Але таке припущення помилкове, як, наприклад, у роботі [Л.4].
Лише для темпорального Творця всього видимого та невидимого, «один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день» (3:8, Синод. пер.; Пс.90:5). Для нас, людей, доба складається з одного ранку і одного вечора.
Все-таки, яка причина затримки? адже апостол сам стверджував, "наближається всьому кінець" (1Пет.4:7; пер. [Л.10]). Чому Ісус не повернувся протягом майже 2 000 (!) років? чого Він чекає?
«Не бариться Господь з обітницею ("того, що Він обіцяв", пер. [Л.10]), хоч це деякі вважають за зволікання, але є довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття» (3:9).
"Причина того, що Друге Пришестя Христа і суд відкладаються, не в тому, що Господь зволікає виконати Свою обіцянку, і не в тому, що Він хоче засудити якнайбільше нечестивих, і не в тому, що Він слабкий перед лицем зла, а в тому, що Він терплячий і бажає дати людям час для покаяння" [Л.3, стор. 1710; Л.4-8, 13, 16].
Цілком правильно. Бог "бажає, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини" (1Тимофія, 2:4). "Він дійсно хоче, щоб усі люди спаслись, проте знає, що багато хто відкине Його" [Л.5, стор. 74].
Цілком правильно. Бог "бажає, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини" (1Тимофія, 2:4). "Він дійсно хоче, щоб усі люди спаслись, проте знає, що багато хто відкине Його" [Л.5, стор. 74].
4. Яко тать вночі (3:10, а)
На питання глумливих: "Де обітниця Його приходу?" (3:3, 4), апостол пропонує християнам вагомі аргументи для відповіді (текст 6-9). Далі переходить до опису змісту відплати (уривок 10-12), котра передує поверненню Христа.
«Прийде ж Господній день, як тать ("як злодій", пер. [Л.32]; "немов крадій" [Л.10, 14, 15]) вночі ...»" (3:10, "як злодій в ночі", пер. [Л.17]).
Господній день або "день Йахве" у старозавітних пророків, – етап, "коли Бог активно втручається в хід історії, насамперед для суду ... Зрештою термін означає останній суд над світом" [Л.1, стор. 347]."Таке уявлення перейшло і в Новий Завіт, де день Господній розуміється як Божий суд при поверненні Христа наприкінці цього століття" [Л.18, стор. 262].
Коли розпочнеться ця історична подія? в уривку 3:6-13 відповіді НЕМАЄ, але автор коментаря [Л.34] вважає. "День Господній – період, який піде за захопленням церкви" (стор. 468). "Сімдесята сьомина почнеться з пришестям антихриста" (стор. 470).
Такий же висновок міститься у колективній праці [Л.5]. "День Господній" – термін, що має на увазі події останнього часу, які почнуться після захоплення Церкви..." (стор. 74). Але в Біблії відсутні підтвердження вищенаведених здогадів.
Друге запитання до Петра: "чому Божий суд прийде "немов крадій"? згідно з сучасними перекладами [Л.9, 10, 14, 15, 17]. Можливо апостол невдало висловився? Проте порівняння Йом Адонай або Його пришестя з викрадачем є у Павла (1Сол.5:2, 4). 16:15), у наві Йоейла,– "як грабіжник нагряне", (Йоіла, 1:15, пер. [Л.15]).
На думку багатьох екзегетів, слово "крадій" обумовлено бажанням апостолів підкреслити несподіваність повернення Христа [Л.3, 5-7, 13, 16, 18-21 та ін.]. Зазначена думка знайшла своє відображення навіть у деяких перекладах.
"Але день пришестя Господа підкрадеться несподівано ("прийде раптово", пер. [Л.15]), немов крадій" (3:10, пер. [Л.14]), "коли ніхто не чекатиме його", пер. [Л.30].
Тим не менш, існують більш вдалі синоніми до слова "несподіваність". На додаток до зазначеного, ВСІ мешканці землі дізнаються про настання Дня гніву не менше ніж за 42 місяці до його початку [Л.31], яка ж тут раптовість? Очевидно, справа в іншому, але в чому?
«Прийде ж Господній день, як тать ("як злодій", пер. [Л.32]; "немов крадій" [Л.10, 14, 15]) вночі ...»" (3:10, "як злодій в ночі", пер. [Л.17]).
Господній день або "день Йахве" у старозавітних пророків, – етап, "коли Бог активно втручається в хід історії, насамперед для суду ... Зрештою термін означає останній суд над світом" [Л.1, стор. 347]."Таке уявлення перейшло і в Новий Завіт, де день Господній розуміється як Божий суд при поверненні Христа наприкінці цього століття" [Л.18, стор. 262].
Коли розпочнеться ця історична подія? в уривку 3:6-13 відповіді НЕМАЄ, але автор коментаря [Л.34] вважає. "День Господній – період, який піде за захопленням церкви" (стор. 468). "Сімдесята сьомина почнеться з пришестям антихриста" (стор. 470).
Такий же висновок міститься у колективній праці [Л.5]. "День Господній" – термін, що має на увазі події останнього часу, які почнуться після захоплення Церкви..." (стор. 74). Але в Біблії відсутні підтвердження вищенаведених здогадів.
Друге запитання до Петра: "чому Божий суд прийде "немов крадій"? згідно з сучасними перекладами [Л.9, 10, 14, 15, 17]. Можливо апостол невдало висловився? Проте порівняння Йом Адонай або Його пришестя з викрадачем є у Павла (1Сол.5:2, 4). 16:15), у наві Йоейла,– "як грабіжник нагряне", (Йоіла, 1:15, пер. [Л.15]).
На думку багатьох екзегетів, слово "крадій" обумовлено бажанням апостолів підкреслити несподіваність повернення Христа [Л.3, 5-7, 13, 16, 18-21 та ін.]. Зазначена думка знайшла своє відображення навіть у деяких перекладах.
"Але день пришестя Господа підкрадеться несподівано ("прийде раптово", пер. [Л.15]), немов крадій" (3:10, пер. [Л.14]), "коли ніхто не чекатиме його", пер. [Л.30].
Тим не менш, існують більш вдалі синоніми до слова "несподіваність". На додаток до зазначеного, ВСІ мешканці землі дізнаються про настання Дня гніву не менше ніж за 42 місяці до його початку [Л.31], яка ж тут раптовість? Очевидно, справа в іншому, але в чому?
5. Проти такого злодія немає засувів
Використання Петром незвичайного і, на перший погляд, недоречного порівняння Божого дня (3:12) з крадієм
(вірш 10) або грабіжником (Йоіл.1:15, пер. [Л.15] ) пояснюється древнім культурно-побутовим контекстом.
По-перше, мотивом з "вікном як отвором" [Л.18, стор. 720],– проникненням через вікна в оселю зловмисників або смерті (Йоіол.2:9, Єр.9:21); вони викрадають майно господаря та/або його життя, подібно до Дня Господа (1Пет.3:10).
Друге, на Близькому Сході крадіжка зазвичай відбувалася "під покровом нічної темряви" [Л.18, стор. 180]. По-третє, крадій проникав уночі до хати прокопуючи дірку в стіні із земляної цегли [Л.22, стор. 180].
Так Ісус Христос попереджає тих, хто живе напередодні Його повернення, "коли б знав господар, о котрій
сторожі прийде злодій, то він пільнував би, і підкопати свого дому не дав би" (Матвія, 24:43, пер. Івана
Івана Огієнка).
(вірш 10) або грабіжником (Йоіл.1:15, пер. [Л.15] ) пояснюється древнім культурно-побутовим контекстом.
По-перше, мотивом з "вікном як отвором" [Л.18, стор. 720],– проникненням через вікна в оселю зловмисників або смерті (Йоіол.2:9, Єр.9:21); вони викрадають майно господаря та/або його життя, подібно до Дня Господа (1Пет.3:10).
Друге, на Близькому Сході крадіжка зазвичай відбувалася "під покровом нічної темряви" [Л.18, стор. 180]. По-третє, крадій проникав уночі до хати прокопуючи дірку в стіні із земляної цегли [Л.22, стор. 180].
Так Ісус Христос попереджає тих, хто живе напередодні Його повернення, "коли б знав господар, о котрій
сторожі прийде злодій, то він пільнував би, і підкопати свого дому не дав би" (Матвія, 24:43, пер. Івана
Івана Огієнка).
Саме радіант метеорного потоку (мал.2) виявиться таким собі раптовим "підкопом" (вірш 43), "роздертими небесами" (Ісаї,64:1, пер. Огієнка, [Л.10, 15, 30]), ознакою "отвору на небі"
(Дідаху, 16:16). Це буде не спійманий злодій, на якому вінець горить.
Він свою присутність видасть появою апокаліптичної ДІРКИ в нічному небосхилі, через неї проникнуть в атмосферу метеорні тіла [Л.23], в до наукову епоху, іменовані "зірки" (Мт.24:29, Об'явл.6:13,
Іс.34:4).
Таким чином, Йом Адонай почнеться з виникненням радіанта
метеорного потоку, прийде "як тать", котрий проникає через отвір до оселі ВНОЧІ. Схоже, як опівночі Йахве Елохім викрав усіх первістків з Єгипту (Вих.12:29-31).
Астрономічний феномен видно виключно у темну пору доби. Його сяйво до такої міри яскраве, наче раптом зійшло сонце, ніби в густій темряві несподівано настав світанок. Ось чому написано. "Прийде ж день ... вночі" (2Пет.3:10, Синод. пер.; "як злодій в ночі" [Л.17]), "це буде день досі небаченої космічної катастрофи" [Л.16, стор. 165].
6. Гомосфера зникне? (3:10, б)
Що відбудеться, коли настане момент Божого гніву над нечестивими мешканцями землі? Скоїться щось безпрецедентне, загадкове, незрозуміле:
«небо з гуркотом пройде ...» (3:10, б; "Небозвід з гучним шумом зникне", пер. [Л.9, Л.10]).
Під "гучним шумом" мається на увазі гуркіт, згідно з перекладом [Л.14]. "Цього дня з гуркотом зникнуть небеса" або "з гуркотом небо мине" [Л.32]. Ще більш вдалий переклад міститься в [Л.15], "з громовим гуркотом".
Автори нового ключа до грецького тексту Нового Завіту [Л.24] наполягають, захмарна висота зникне "з шипінням і тріском" (грец. "rhoizedon"). "Це звуконаслідувальне слово означає свистячий звук, що виникає при опорі повітря ... Тут, можливо, мається на увазі рев полум'я" (стор. 891; дивіться також [Л.16, стор. 166]).
Остання гіпотеза розвинена в роботі [Л.3], "шум" говорить про гуркіт і тріск, які відбуваються при пожежі ". Тим самим, "позначається уявлення про страшну руйнівну стихійну силу" [Л.7].
Усі перелічені вище висновки перекладачів й коментаторів, в принципі, вірні. Тільки "гуркіт" (2Пет.3:10) НЕ МАЄ
жодного відношення до "атомних реакцій" або термоядерної війни, як помилково прогнозується в роботах [Л.3; Л.6, 20, 21, 33 та ін].
Шипіння, гуркіт, громовий рокіт, тріск, "свистячий звук, що виникає при опорі повітря" викличуть великі об'єкти, що вторгаються в атмосферу Землі, наче вгорі ревуть тисячі левів над здобиччю [Л.23, 25, 26]. У такому разі, чому зникне купол над головою? бо написано, "небо з гуркотом пройде", хіба таке можливо?
ТАК. Більше того, відомо, яким чином вони зникнуть,– "згорнуться, як сувій книжковий" (Ісаї, 34:4, Синод. пер.); "небо відійшло ("зникло", пер. [Л.15]), згорнувшись, як сувій" (Об'явлення, 6:14; "небеса розкололись і згорнулись", пер. [Л.14]).
Їх "розколе" планетоподібне тіло, воно пронизує гомосферу "з громовим гуркотом" (3:10, пер. [Л.15]). Астероїд розірве навпіл небозвід, він похитнеться, нахилиться, розколеться й згорнеться.
Випалене вогнем "розірване" небо згорнеться, "як сувій книжковий" (Іс.34:4, Об'явл.6:14), внаслідок обертання величезних мас повітря. Вихор колосальних розмірів виникне через зіткнення масивного космічного об'єкта з поверхнею води (8:8, Єр.25:32, 33).
Приголомшена висота вибухне від гніву, потім зникне [Л.25], "небо з гуркотом пройде" (2Пет.3:10); в одному із сучасних перекладів, "з шумом великим обрушаться і зникнуть небеса" [Л.30]. Зрозуміло, блакитний купол буквально НЕ обрушиться, не зникне фізично, гомосфера збережеться, всупереч думці деяких тлумачів.
Все ж таки, жахливий за силою імпакт підніме у повітря трильйони тонн пилу, попелу, пари. Тому не буде видно сонця, місяця, зірок, хмар, їх НЕ можна побачити з поверхні земної кулі.
На кілька років все нагорі сховається, затягнуте попелястою суспензією, як попереджає Ель Шаддай. "Я приховаю небо, зірки сховаю в темряві, сонце покрию імлою, і місяць світити перестане" (Єзекіїля, 32:7, пер. [Л.15]).
Приголомшена висота вибухне від гніву, потім зникне [Л.25], "небо з гуркотом пройде" (2Пет.3:10); в одному із сучасних перекладів, "з шумом великим обрушаться і зникнуть небеса" [Л.30]. Зрозуміло, блакитний купол буквально НЕ обрушиться, не зникне фізично, гомосфера збережеться, всупереч думці деяких тлумачів.
Все ж таки, жахливий за силою імпакт підніме у повітря трильйони тонн пилу, попелу, пари. Тому не буде видно сонця, місяця, зірок, хмар, їх НЕ можна побачити з поверхні земної кулі.
На кілька років все нагорі сховається, затягнуте попелястою суспензією, як попереджає Ель Шаддай. "Я приховаю небо, зірки сховаю в темряві, сонце покрию імлою, і місяць світити перестане" (Єзекіїля, 32:7, пер. [Л.15]).
7. Руйнування стихій, що розгорілися (3:10, в, г)
Перипетії Дня Господнього не обмежаться неботрясінням, громовим гуркотом, гулом. Внаслідок катаклізму зазнають збитків як непрохані космічні прибульці, так й наша планета:
«розпечені стихії (небесні тіла) розплавляться (зруйнуються і згорять), і земля та діла, що на ній, згорять» (3:10, в, г; у дужках текст з [Л.15]; "вся земля зі справами людськими буде віддана суду", пер. [Л.30], "буде спалена" [Л.14], "земля та діла, що на ній, погорять" [Л.32]).
«розпечені стихії (небесні тіла) розплавляться (зруйнуються і згорять), і земля та діла, що на ній, згорять» (3:10, в, г; у дужках текст з [Л.15]; "вся земля зі справами людськими буде віддана суду", пер. [Л.30], "буде спалена" [Л.14], "земля та діла, що на ній, погорять" [Л.32]).
Незважаючи на різночитання кінцівки вірша 10, слово "стоїхея" перекладається однаково – "небесні тіла" [Л.9, 10, 14, 15]. "Тут очевидно маються на увазі фізичні елементи.
Можуть матися на увазі чотири елементи: земля, вода, вогонь і повітря, або небесні тіла: сонце, місяць і зірки; або ж атомні частинки, що становлять основу природи" [Л.24]. "Петро має на увазі, що всі атоми, нейтрони, протони та електрони зруйнуються" [Л.3].
Інші автори спростовують такі НЕ наукові судження. Насправді, "не хімічні елементи періодичної системи. Не має він на увазі також і елементи: вогонь, землю, повітря та воду ... Іноді цим словом (стихії) позначали зірки, планети та галактики" [Л.16].
Трете міркування полягає у спробі примирити два попередні, "або зірки, або елементи матерії, з яких складено наш всесвіт" [Л.5].
Можуть матися на увазі чотири елементи: земля, вода, вогонь і повітря, або небесні тіла: сонце, місяць і зірки; або ж атомні частинки, що становлять основу природи" [Л.24]. "Петро має на увазі, що всі атоми, нейтрони, протони та електрони зруйнуються" [Л.3].
Інші автори спростовують такі НЕ наукові судження. Насправді, "не хімічні елементи періодичної системи. Не має він на увазі також і елементи: вогонь, землю, повітря та воду ... Іноді цим словом (стихії) позначали зірки, планети та галактики" [Л.16].
Трете міркування полягає у спробі примирити два попередні, "або зірки, або елементи матерії, з яких складено наш всесвіт" [Л.5].
Категорично НІ! Ні те, ні інше, не астрономічні зірки, сонце, місяць або навіть компоненти матерії. Оскільки всесвіт, включаючи наші світила та планети НЕ руйнуватимуться в День Господній. У вірші 10 мова про метеори, в давнину, їх називали "падаючі зірки" [Л.23].
Зокрема, боліди, із-за зіткнення з молекулами атмосферних
газів, розігріваються до дуже високої температури.
Потім вони, зазвичай, руйнуються у повітрі під впливом температури і динамічного тиску (мал.3), розвалюються з випаданням дрібних метеоритів.
8. Землю буде знищено?
Отже, апостол передбачає, "стихії ж (небесні тіла), розгорівшись, зруйнуються" (3:10, в; Синод. пер.). Від пожежі зверху, імпактних атмосферних плюмів, падінь уламків, що розгорілися, суша і "всі справи на ній згорять" (вірш 10, г).
Те саме стверджує старозавітний наві Цефанйа, розповідаючи про День гніву Ель Шаддай. "У полум'ї Його ревнощів згорить вся земля" (Соф.1:18, пер. [Л.10]),"її жителі і всі справи на землі згорять" [Л.13].
"Вся фізична матеріальна земля, що існує зараз, і весь всесвіт будуть поглинені вогнем" [Л.3], підмісячна мандрівниця "буде знищена" [Л.9; Л.6, 21], існування на ній завершиться [Л.18, стор. 869]. "Він зруйнує землю і атмосферу навколо неї, всесвіт ..." [Л.33, стор. 736], "відбудеться розпад нинішнього всесвіту" [Л.28].
Однак такі панічно несамовиті інтерпретації вірша 10, нібито, як пророцтва про знищення нашої планети, більш того, розпад нинішнього Всесвіту, ПОМИЛКОВІ.
З різних варіантів перекладу: "оголиться", "згорить", "спустошиться", або "буде визнана винною", контекст підтверджує перше трактування – "оголиться" [Л.4, 16]. Тобто, "мається на увазі земля не як планета, а скоріше як те, що знаходиться на поверхні" [Л.27, стор. 1309], згідно сучасного перекладу Л.14].
По-друге, якщо вона буде ЗНИЩЕНА з усіма мешканцями, безглуздо чекати і "квапити" [Л.16] пришестя дня Божого (2Пет.3:12). По-третє, куди ж повернеться Христос для встановлення тисячолітнього царства? згідно з обіцянкою, "коли весь світ оновиться, і Син Людський сяде на престолі Своєї слави" (Мт.19:28, пер. [Л.10]).
Згодившись із твердженням, "земля буде знищена" [Л.9], необхідно визнати помилковими (?!) численні пророцтва про майбутнє царство Месії на землі (Іс.2:1-4, 11:1-10, 35:1-10, 66:19-24; Єр.23:1-12, 30:18-22; Єз.34:10-26, 37:22-28; Зах.8:3-8, 14:9, 16-21; Соф.3:9-20; Ам.9:11-15; Об'явл.11:15, 20:4-6).
Беручи до уваги наведені аргументи, слід визнати вірним тлумачення [Л.1]. "Коли настане день Господній, земля буде оновлена та очищена вогнем" (стор. 347). Полум'я зверху знищить НЕ саму планету, згорять справи рук людських на її поверхні (2Пет.3:10, Єр.4:27).
При очищенні вогнем не потрібно дивуватися "вогняної спокуси" (1Пет.4:12, Синод. пер.), оскільки вона посилається нам Богом "для випробування". Слідом за катарсисом настане радість й тріумф в день явища "Його слави" (вірш 13).
«Коли все це таким чином буде знищене ("якщо все буде так зруйновано", пер. [Л.9]), то якими треба бути у святому житті й у побіжності вам» (3:11, "то яким святим і благочестивим життям ви повинні жити", пер. [Л.10] ).
Сотні тисяч кубічних кілометрів (!) речовин будуть викинуті в атмосферу надпотужним термічним вибухом під час зіткнення великого астероїда із Землею [Л.25].
Потім, за кілька годин після жахливого за силою вибуху, небо заплаче вогненними сльозами, продукти масштабного викиду, що палають, проллються дощем (мал.4), обмолочуючи нашу планету.
Твердий, за архаїчними віруваннями, купол над головою [Л.18, стор. 552] обрушиться, як образно пише автор, "небозвід буде зруйнований вогнем" (3:12, пер. [Л.10]. Жодного відношення до гіпотетичних ядерних вибухів вірш 12 НЕ МАЄ.
Те саме стверджує старозавітний наві Цефанйа, розповідаючи про День гніву Ель Шаддай. "У полум'ї Його ревнощів згорить вся земля" (Соф.1:18, пер. [Л.10]),"її жителі і всі справи на землі згорять" [Л.13].
"Вся фізична матеріальна земля, що існує зараз, і весь всесвіт будуть поглинені вогнем" [Л.3], підмісячна мандрівниця "буде знищена" [Л.9; Л.6, 21], існування на ній завершиться [Л.18, стор. 869]. "Він зруйнує землю і атмосферу навколо неї, всесвіт ..." [Л.33, стор. 736], "відбудеться розпад нинішнього всесвіту" [Л.28].
Однак такі панічно несамовиті інтерпретації вірша 10, нібито, як пророцтва про знищення нашої планети, більш того, розпад нинішнього Всесвіту, ПОМИЛКОВІ.
З різних варіантів перекладу: "оголиться", "згорить", "спустошиться", або "буде визнана винною", контекст підтверджує перше трактування – "оголиться" [Л.4, 16]. Тобто, "мається на увазі земля не як планета, а скоріше як те, що знаходиться на поверхні" [Л.27, стор. 1309], згідно сучасного перекладу Л.14].
По-друге, якщо вона буде ЗНИЩЕНА з усіма мешканцями, безглуздо чекати і "квапити" [Л.16] пришестя дня Божого (2Пет.3:12). По-третє, куди ж повернеться Христос для встановлення тисячолітнього царства? згідно з обіцянкою, "коли весь світ оновиться, і Син Людський сяде на престолі Своєї слави" (Мт.19:28, пер. [Л.10]).
Згодившись із твердженням, "земля буде знищена" [Л.9], необхідно визнати помилковими (?!) численні пророцтва про майбутнє царство Месії на землі (Іс.2:1-4, 11:1-10, 35:1-10, 66:19-24; Єр.23:1-12, 30:18-22; Єз.34:10-26, 37:22-28; Зах.8:3-8, 14:9, 16-21; Соф.3:9-20; Ам.9:11-15; Об'явл.11:15, 20:4-6).
Беручи до уваги наведені аргументи, слід визнати вірним тлумачення [Л.1]. "Коли настане день Господній, земля буде оновлена та очищена вогнем" (стор. 347). Полум'я зверху знищить НЕ саму планету, згорять справи рук людських на її поверхні (2Пет.3:10, Єр.4:27).
При очищенні вогнем не потрібно дивуватися "вогняної спокуси" (1Пет.4:12, Синод. пер.), оскільки вона посилається нам Богом "для випробування". Слідом за катарсисом настане радість й тріумф в день явища "Його слави" (вірш 13).
9. Очікування пришестя (3:11, 12)
У День Господній, як випливає з аналізу біблійних текстів, наш світ збережеться, НЕ всі його мешканці винищаться (Іс.1:9, 13:12, 24:6; Єр.4:27, 5:18; [Л.11]). Тим не менш, багато жителів загине у стихійних лихах (Мт.24:22).
Зачахнуть від травм, ран, опіків, задухи; помруть через голод, холод, хвороби; будуть роздерті дикими тваринами, убиті в збройних зіткненнях, постраждають від фізичного насильства [Л.26]. Прогнила цивілізація зруйнується, повністю занепаде [Л.25]. Знаючи про наслідки катастрофи, ловець людей звертається до нас, християн, зі словами.
Зачахнуть від травм, ран, опіків, задухи; помруть через голод, холод, хвороби; будуть роздерті дикими тваринами, убиті в збройних зіткненнях, постраждають від фізичного насильства [Л.26]. Прогнила цивілізація зруйнується, повністю занепаде [Л.25]. Знаючи про наслідки катастрофи, ловець людей звертається до нас, християн, зі словами.
«Коли все це таким чином буде знищене ("якщо все буде так зруйновано", пер. [Л.9]), то якими треба бути у святому житті й у побіжності вам» (3:11, "то яким святим і благочестивим життям ви повинні жити", пер. [Л.10] ).
Заохочувати християн до святості, благочестя, прощення повинні знання про перипетії Великої скорботи, вона ж велике нещастя й загибель (Єр.4:6), також очікування повернення Господа. Він пробачив навіть тим, хто розпинав Його, чому ж ми не прощаємо ближнього? що набагато менше грішить проти нас.
Жити треба не тільки для себе, але й для інших; смиренно служачи Йому добрими справами, сподіваючись на "благодать, що приноситься вам у з'явленні Ісуса Христа" (1Пет.1:13). Подумати потрібно ВСІМ,
«котрі чекаєте й прагнете приходу Божого дня, під час якого небо, охоплене полум'ям, зникне ("небозвід буде зруйнований вогнем", пер. [Л.10]), а розжарені стихії розплавляться?» (3:12).
Жити треба не тільки для себе, але й для інших; смиренно служачи Йому добрими справами, сподіваючись на "благодать, що приноситься вам у з'явленні Ісуса Христа" (1Пет.1:13). Подумати потрібно ВСІМ,
«котрі чекаєте й прагнете приходу Божого дня, під час якого небо, охоплене полум'ям, зникне ("небозвід буде зруйнований вогнем", пер. [Л.10]), а розжарені стихії розплавляться?» (3:12).
У сучасних перекладах читаємо, небесні тіла "розплавляться" від у вогню [Л.15, 17, 30] чи нестерпної спеки [Л.9, 10, 14]. Але в оригінальному тексті мається на увазі НЕ плавлення, бо написано, "стихії розтануть" (Синод. пер.; або "розтопляться", пер. Огієнка, [Л.32]). Оскільки в ДО науковому розумінні світу, категорія "танення" займала основне положення [Л.18, стор. 777].
Підтвердження цьому можна знайти в Біблії, приміром, Наум.1:5, Ам.9:5, Мих.1:4, Іс.64:1, де слово "танути" означає зникати, поступово зменшуючись. Петро називає стихіями (2Пет.3:10, 12) метеори, вони розгорівшись, "розтануть" (вірш 12), випаруються в гомосфері. Але що розумів апостол, написавши "небо, охоплене полум'ям"? Хіба може статися така масштабна пожежа в надхмарній височині?
МОЖЕ. Внаслідок масового повернення викинутих вибухом роздроблених та/або розплавлених порід: палаючих уламків, розпеченого каміння, гарячого піску. Тобто, впаде "кам'яний град (град каміння) разом з палаючою і сіркою" (Єзекіїля, 38:22, б).
Підтвердження цьому можна знайти в Біблії, приміром, Наум.1:5, Ам.9:5, Мих.1:4, Іс.64:1, де слово "танути" означає зникати, поступово зменшуючись. Петро називає стихіями (2Пет.3:10, 12) метеори, вони розгорівшись, "розтануть" (вірш 12), випаруються в гомосфері. Але що розумів апостол, написавши "небо, охоплене полум'ям"? Хіба може статися така масштабна пожежа в надхмарній височині?
МОЖЕ. Внаслідок масового повернення викинутих вибухом роздроблених та/або розплавлених порід: палаючих уламків, розпеченого каміння, гарячого піску. Тобто, впаде "кам'яний град (град каміння) разом з палаючою і сіркою" (Єзекіїля, 38:22, б).
Сотні тисяч кубічних кілометрів (!) речовин будуть викинуті в атмосферу надпотужним термічним вибухом під час зіткнення великого астероїда із Землею [Л.25]. Потім, за кілька годин після жахливого за силою вибуху, небо заплаче вогненними сльозами, продукти масштабного викиду, що палають, проллються дощем (мал.4), обмолочуючи нашу планету.
Твердий, за архаїчними віруваннями, купол над головою [Л.18, стор. 552] обрушиться, як образно пише автор, "небозвід буде зруйнований вогнем" (3:12, пер. [Л.10]. Жодного відношення до гіпотетичних ядерних вибухів вірш 12 НЕ МАЄ.
10. Інший загадковий світ (3:13)
Закінчуючи пророцтво про прийдешній Божий суд (3:7-12), Петро пропонує нам чекати не руйнування старого укладу, а повернення Христа (1Пет.4:12, 13), встановлення іншого порядку.
"Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда ("праведність", пер. CUV'23, [Л.10, 15, 30]) на них перебуває» (2Пет.3:13, пер. Івана Огієнка;).
Який устрій, у ньому перебуває праведність, обіцяє Господь? коли "стара космічна система буде замінена новим небом та новою землею" [Л.5]. "Вдруге світ буде знищено вогнем ... будуть створені нові небеса та нова земля" [Л.8; Л.3, 9, 13, 21].
"Очевидно, теперішній всесвіт повернеться до безформної енергії, з якої Бог створить нові Небеса і нову землю"
[Л.28, стор. 794], "складові цього світу розпадуться, а потім знову з'єднуються в нове ціле" [Л.29, стор. 723]. Але в Біблії нічого не повідомляється про ІНШУ планету, тим більше, інший Всесвіт.
Діаметрально протилежний погляд автора коментаря [Л.7]. Складові частини, що виникли, "не будуть новим, новоствореним світом, а світом відтвореним, оновленим, покращеним, але в основі тим же світом, який існує і тепер" (стор. 1018).
Останній висновок має міцні біблійні підстави. Наприклад, Йешайа, розповідаючи про "нове небо і нову землю"
(Ісаї, 65:17-25), явно має на увазі оновлену існуючу нині планету. Зокрема, місто Йерушалаїм, його веселий, радісний, довгоживучий народ; будівництво осель, насадження виноградників, гармонію у природі, святість на Храмовій горі (уривок 18-25).
В Йом Адонай зміниться становище зірок й сузір'їв вгорі, стануть іншими геоморфологічні особливостями внизу [Л.25], тому Йешайа і Петро сприймають все ІНШИМ. Більш того, навколо "мешкає праведність" (2Пет.3:13, пер. [Л.10]), після з'явлення слави Господа (1Пет.4:12, 13; Лк.21:27, 28), настання Його царства (Об'явл.11:15).
Нарешті здійсниться молитовне прохання, воно звучить із вуст християн майже 2 тисячі років: «нехай прийде
Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі,» (Матвія, 6:10).
Ще одне тлумачення 2Пет.3:13, "старий порядок повністю гине у вогні суду" [Л.29, стор. 694]. "Петро відносить ці слова виключно до вічності, коли існуючі небо і земля вже перейдуть" [Л.6, стор. 691]. З контексту не випливає, що апостол відносить текст "винятково до вічності", водночас, вірш 13 може мати зазначений сенс.
Так Іван, перебуваючи в Дусі, бачив загадковий трансцендентний світ (Об'явл.21:1). Там немає смерті, хвороб, страждань (вірш 4), а живе праведність, перебуває святий Єрусалим (уривок 10-26), доступний лише тим, хто записаний у книзі життя Агнця (вірш 27).
Можна по-різному інтерпретувати таємничу ремарку учня Христа (2Пет.3:13),– вірш відноситься до майбутнього нашої планети чи вічності. У будь-якому випадку, напередодні близького Дня Господа ми, християни, "очікуємо нового неба і нової землі, де живе праведність" (вірш 13, пер. [Л.9]).
"Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда ("праведність", пер. CUV'23, [Л.10, 15, 30]) на них перебуває» (2Пет.3:13, пер. Івана Огієнка;).
Який устрій, у ньому перебуває праведність, обіцяє Господь? коли "стара космічна система буде замінена новим небом та новою землею" [Л.5]. "Вдруге світ буде знищено вогнем ... будуть створені нові небеса та нова земля" [Л.8; Л.3, 9, 13, 21].
"Очевидно, теперішній всесвіт повернеться до безформної енергії, з якої Бог створить нові Небеса і нову землю"
[Л.28, стор. 794], "складові цього світу розпадуться, а потім знову з'єднуються в нове ціле" [Л.29, стор. 723]. Але в Біблії нічого не повідомляється про ІНШУ планету, тим більше, інший Всесвіт.
Діаметрально протилежний погляд автора коментаря [Л.7]. Складові частини, що виникли, "не будуть новим, новоствореним світом, а світом відтвореним, оновленим, покращеним, але в основі тим же світом, який існує і тепер" (стор. 1018).
Останній висновок має міцні біблійні підстави. Наприклад, Йешайа, розповідаючи про "нове небо і нову землю"
(Ісаї, 65:17-25), явно має на увазі оновлену існуючу нині планету. Зокрема, місто Йерушалаїм, його веселий, радісний, довгоживучий народ; будівництво осель, насадження виноградників, гармонію у природі, святість на Храмовій горі (уривок 18-25).
В Йом Адонай зміниться становище зірок й сузір'їв вгорі, стануть іншими геоморфологічні особливостями внизу [Л.25], тому Йешайа і Петро сприймають все ІНШИМ. Більш того, навколо "мешкає праведність" (2Пет.3:13, пер. [Л.10]), після з'явлення слави Господа (1Пет.4:12, 13; Лк.21:27, 28), настання Його царства (Об'явл.11:15).
Нарешті здійсниться молитовне прохання, воно звучить із вуст християн майже 2 тисячі років: «нехай прийде
Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі,» (Матвія, 6:10).
Ще одне тлумачення 2Пет.3:13, "старий порядок повністю гине у вогні суду" [Л.29, стор. 694]. "Петро відносить ці слова виключно до вічності, коли існуючі небо і земля вже перейдуть" [Л.6, стор. 691]. З контексту не випливає, що апостол відносить текст "винятково до вічності", водночас, вірш 13 може мати зазначений сенс.
Так Іван, перебуваючи в Дусі, бачив загадковий трансцендентний світ (Об'явл.21:1). Там немає смерті, хвороб, страждань (вірш 4), а живе праведність, перебуває святий Єрусалим (уривок 10-26), доступний лише тим, хто записаний у книзі життя Агнця (вірш 27).
Можна по-різному інтерпретувати таємничу ремарку учня Христа (2Пет.3:13),– вірш відноситься до майбутнього нашої планети чи вічності. У будь-якому випадку, напередодні близького Дня Господа ми, християни, "очікуємо нового неба і нової землі, де живе праведність" (вірш 13, пер. [Л.9]).
ЛІТЕРАТУРА
1. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1 503 с.
2. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза.- Кременчук: Християнська зоря, 1999.- 1088 с.
3. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
4. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
5. Тлумачення новозавітних послань та Книги Одкровення. Гол. ред. Харчлаа. - Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990. - 598 с.
6. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2000. - 1465 с.
7. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
8. Біблійний довідник Геллея.- СПб.: Біблія для всіх, 2006.- 787 с.
9. Біблія для нашого життя. Новий Заповіт. Finland, International Bible Society, 1999. - 687 с.
10. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
11. Стаття "1. Коментарі до Євангелія від Матвія. Кінець цього світу і повернення Ісуса Христа (Мт.24:14-31)".
12. Стаття №5 "Так буде й у дні, коли Ісус Христос з'явиться".
13. Метью Генрі. Тлумачення книги Нового Завіту. Том 1. Євангеліє від Матвія. - Netherlands, Dutch Reformed Trast Society, 2002. - 526 с.
14. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
15. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
16. Лукас Д., Грін К. Друге послання Петра і Послання Юди. - СПб.: Мірт, 2010. - 335 с.
17. Підрядковий грецький Новий Заповіт. Дослівний сучасний переклад. – Житомир: УОБ, 2005. – 1044 с.
18. Словник біблійних образів. СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1423 с.
19. Новий Біблійний коментар: у 3 част. Ч.3. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2001. - 751 с.
20. Вивчення Слова Божого за книгами 2 Петра та Юди, що змінює життя.- Одеса: Християнська освіта, 2010.- 120 с.
21. Бентлі М. Жити для Христа в язичницькому світі. - Харків: Д. Ф. Ткаченка, 2002. - 256 с.
22. Біблійна енциклопедія. - М.: РБО, 1996. - 352 с.
23. Стаття №1 "Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа".
24. Клеон Л. Роджерс – мол., Клеон Роджерс III. Новий лінгвістичний та екзегетичний ключ до грецького тексту Нового Завіту. - М.: Біблія для всіх, 2001. - 1008 с.
25. Стаття №3 "День Господній".
26. Стаття №4 "Час великої скорботи".
27. Грудем Уейн. Систематичне богослов'я: Введення в біблійне вчення. - СПб.: Мірт, 2004. - 1453 с.
28. Баракман Х. Флойд. Практична християнська теологія. Всебічне дослідження основ християнського віровчення. - М.: Асоціація "Духовне відродження" ЄХБ, 2002. - 958 с.
29. Ледд Д. Богослов'я Нового Завіту.- СПб.: Біблія для всіх, 2003.- 800 с.
30. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
31. Стаття № 14 "Числа".
32. Біблія або Книги Святого Письма Старого та Нового Заповіту. – Українське біблійне товариство, 1991.- 1256 с.
33. Уірсбі У. Коментар на Новий Заповіт. Том I. – СПб.: Біблія для всіх, 2017.- 848 с.
34. Уірсбі У. Коментар на Новий Заповіт. Том II. – СПб.: Біблія для всіх, 2018.- 696 с.
35. Міфи народів світу. Енциклопедія Том 2. - М: Радянська енциклопедія. 1980. - 720 с.
2. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза.- Кременчук: Християнська зоря, 1999.- 1088 с.
3. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
4. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
5. Тлумачення новозавітних послань та Книги Одкровення. Гол. ред. Харчлаа. - Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990. - 598 с.
6. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2000. - 1465 с.
7. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
8. Біблійний довідник Геллея.- СПб.: Біблія для всіх, 2006.- 787 с.
9. Біблія для нашого життя. Новий Заповіт. Finland, International Bible Society, 1999. - 687 с.
10. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
11. Стаття "1. Коментарі до Євангелія від Матвія. Кінець цього світу і повернення Ісуса Христа (Мт.24:14-31)".
12. Стаття №5 "Так буде й у дні, коли Ісус Христос з'явиться".
13. Метью Генрі. Тлумачення книги Нового Завіту. Том 1. Євангеліє від Матвія. - Netherlands, Dutch Reformed Trast Society, 2002. - 526 с.
14. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
15. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
16. Лукас Д., Грін К. Друге послання Петра і Послання Юди. - СПб.: Мірт, 2010. - 335 с.
17. Підрядковий грецький Новий Заповіт. Дослівний сучасний переклад. – Житомир: УОБ, 2005. – 1044 с.
18. Словник біблійних образів. СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1423 с.
19. Новий Біблійний коментар: у 3 част. Ч.3. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2001. - 751 с.
20. Вивчення Слова Божого за книгами 2 Петра та Юди, що змінює життя.- Одеса: Християнська освіта, 2010.- 120 с.
21. Бентлі М. Жити для Христа в язичницькому світі. - Харків: Д. Ф. Ткаченка, 2002. - 256 с.
22. Біблійна енциклопедія. - М.: РБО, 1996. - 352 с.
23. Стаття №1 "Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа".
24. Клеон Л. Роджерс – мол., Клеон Роджерс III. Новий лінгвістичний та екзегетичний ключ до грецького тексту Нового Завіту. - М.: Біблія для всіх, 2001. - 1008 с.
25. Стаття №3 "День Господній".
26. Стаття №4 "Час великої скорботи".
27. Грудем Уейн. Систематичне богослов'я: Введення в біблійне вчення. - СПб.: Мірт, 2004. - 1453 с.
28. Баракман Х. Флойд. Практична християнська теологія. Всебічне дослідження основ християнського віровчення. - М.: Асоціація "Духовне відродження" ЄХБ, 2002. - 958 с.
29. Ледд Д. Богослов'я Нового Завіту.- СПб.: Біблія для всіх, 2003.- 800 с.
30. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
31. Стаття № 14 "Числа".
32. Біблія або Книги Святого Письма Старого та Нового Заповіту. – Українське біблійне товариство, 1991.- 1256 с.
33. Уірсбі У. Коментар на Новий Заповіт. Том I. – СПб.: Біблія для всіх, 2017.- 848 с.
34. Уірсбі У. Коментар на Новий Заповіт. Том II. – СПб.: Біблія для всіх, 2018.- 696 с.
35. Міфи народів світу. Енциклопедія Том 2. - М: Радянська енциклопедія. 1980. - 720 с.