«І я глянув, коли Він відкрив шосту печать. І
був великий землетрус, і сонце стало темне,
як той волосяний міх, а весь місяць став,
наче кров» (Об'явлення, 6:12)
був великий землетрус, і сонце стало темне,
як той волосяний міх, а весь місяць став,
наче кров» (Об'явлення, 6:12)
«Страх, яма і пастка на тебе, мешканцю землі.
Станеться таке: хто втікатиме від страшного
крику, впаде в яму, а хто вилізе з ями, потрапить
Станеться таке: хто втікатиме від страшного
крику, впаде в яму, а хто вилізе з ями, потрапить
у пастку, тому що вікна небесні відкриються, і
захитаються основи землі» (Ісаї, 24:17, 18)
1. Вступ
Слово "одкровення", грец. "апокалюпсис" та однокорінне дієслово "апокалюпто" означають "розкривати, відкривати, знімати завісу", в даному випадку, розсекречувати раніше приховану таємницю [Л.1-5]. Твір відноситься до особливого жанру (апокаліптичної) літератури [Л.1, 3, 6]. Містить есхатологічні видіння персонажів-архетипів, описаних мовою алегорій, загадок, символів, метафор [Л.3, 4, 7, 32].
"Есхатологія традиційно розуміється як розділ богослов'я, що вивчає "останні події". Майбутні долі світу, друге пришестя Ісуса Христа, прийдешнє царство Боже, страшний суд над людством, воскресіння з мертвих, рай та пекло, кінцеве перетворення світу ..." [Л.1. стор. 888].
Водночас, книга належить до пророчих праць [Л.1, 6, 8], а деякі бачать тісне переплетення 3-х літературних жанрів: апокаліпсис, пророцтво, послання [Л.1, 4].
Автор "Об'явлення Ісуса Христа" Сам Бог Отець (Об'явл.1:1), через ангела, його зміст передано Івану, в деяких рукописах додано слово "Богослову" [Л.2]. Згідно з церковним переказом і думкою більшості фахівців, людина, яка отримала, а потім записала одкровення Христа, це Його улюблений учень, упорядник Євангелія від Іоанна [Л.2, 5-10].
Час написання книги. Існують 2 передбачувані дати. Рання, між 54 та 68 р.р. від Р.Х. [Л.3], та більш переконлива, пізня: 90 ... 96 роки [Л.2, 6, 11], 94 ... 96 р.р. [Л.8, 10], близько 95 [Л.1, 9, 12] або 96 років [Л.5, 7].
Композиція віршів 6:12-17. 1. Стихійні лиха (6:12-14).
2. Реакція постраждалих (уривок 15–16).
3. Вказівка на ознаку виконання пророцтва (вірш 17).
Головна тема. Зняття 6-ї печатки, котра розкриває зміст майбутньої катастрофи космічного масштабу, "занепаду та руйнування всього світового порядку внаслідок всесвітнього катаклізму" [Л.32, стор. 891].
Мета написання. Попередити нащадків про майбутній Божий суд.
Зміст. Зняття Агнцем печаток з сувою відкриває ряд видінь (6:1-17), зокрема, великого землетрусу, затемнень сонця й місяця (вірш 12), падіння зірок (13), зникнення неба, переміщення гір і островів (14).
Всі мешканці сховаються в притулках (6:15), рятуючись від каміння, що падає з неба, ховаючись від обличчя Бога (вірш 16). Мало хто зможе пережити Великий день Його гніву (17).
Проблеми тлумачення. "Основні екзегетичні проблеми в тлумаченні Одкровення пов'язані з питанням про те, чи відносяться ті чи інші пасажі до історичного часу або до того, що має здійснитися наприкінці часів" [Л.1, стор. 905].
Особливо неясні фізичні причини лих, зв'язок великого землетрусу зі змінами у світлі сонця та місяця, падінням зірок (?!), зникненням неба, переміщенням усіх (?) гір та всіх (?) островів планети, інше. "Не можна не помітити значення природи, яка здебільшого показана в стані руйнування" [Л.32, стор. 739].
"Есхатологія традиційно розуміється як розділ богослов'я, що вивчає "останні події". Майбутні долі світу, друге пришестя Ісуса Христа, прийдешнє царство Боже, страшний суд над людством, воскресіння з мертвих, рай та пекло, кінцеве перетворення світу ..." [Л.1. стор. 888].
Водночас, книга належить до пророчих праць [Л.1, 6, 8], а деякі бачать тісне переплетення 3-х літературних жанрів: апокаліпсис, пророцтво, послання [Л.1, 4].
Автор "Об'явлення Ісуса Христа" Сам Бог Отець (Об'явл.1:1), через ангела, його зміст передано Івану, в деяких рукописах додано слово "Богослову" [Л.2]. Згідно з церковним переказом і думкою більшості фахівців, людина, яка отримала, а потім записала одкровення Христа, це Його улюблений учень, упорядник Євангелія від Іоанна [Л.2, 5-10].
Час написання книги. Існують 2 передбачувані дати. Рання, між 54 та 68 р.р. від Р.Х. [Л.3], та більш переконлива, пізня: 90 ... 96 роки [Л.2, 6, 11], 94 ... 96 р.р. [Л.8, 10], близько 95 [Л.1, 9, 12] або 96 років [Л.5, 7].
Композиція віршів 6:12-17. 1. Стихійні лиха (6:12-14).
2. Реакція постраждалих (уривок 15–16).
3. Вказівка на ознаку виконання пророцтва (вірш 17).
Головна тема. Зняття 6-ї печатки, котра розкриває зміст майбутньої катастрофи космічного масштабу, "занепаду та руйнування всього світового порядку внаслідок всесвітнього катаклізму" [Л.32, стор. 891].
Мета написання. Попередити нащадків про майбутній Божий суд.
Зміст. Зняття Агнцем печаток з сувою відкриває ряд видінь (6:1-17), зокрема, великого землетрусу, затемнень сонця й місяця (вірш 12), падіння зірок (13), зникнення неба, переміщення гір і островів (14).
Всі мешканці сховаються в притулках (6:15), рятуючись від каміння, що падає з неба, ховаючись від обличчя Бога (вірш 16). Мало хто зможе пережити Великий день Його гніву (17).
Проблеми тлумачення. "Основні екзегетичні проблеми в тлумаченні Одкровення пов'язані з питанням про те, чи відносяться ті чи інші пасажі до історичного часу або до того, що має здійснитися наприкінці часів" [Л.1, стор. 905].
Особливо неясні фізичні причини лих, зв'язок великого землетрусу зі змінами у світлі сонця та місяця, падінням зірок (?!), зникненням неба, переміщенням усіх (?) гір та всіх (?) островів планети, інше. "Не можна не помітити значення природи, яка здебільшого показана в стані руйнування" [Л.32, стор. 739].
2. Принципи інтерпретації
Фахівцями обґрунтовано стверджується, "тлумачення книги Одкровення пов'язане з великими труднощами" [Л.2]. Тому виникли кілька різних підходів [Л.3, 6-8, 10, 31] до трактування розділів 4 ... 19 унікального рукопису.
Претеристичний (ретроспективний),– всі події відбулися ДО його написання. Але такий погляд суперечить твердженню автора щодо пророчого характеру книги, крім того, деяким з передбачуваних перипетій неможливо знайти достовірні аналоги в минулому.
Історичний (літописний),– огляд періоду від першого до другого пришестя Христа, у тому числі, основні етапи розвитку Церкви. Однак пояснення реальних подій у прив'язці до одних і тих же віршів книги Об'явлення, суперечать один одному. "Висновки окремих екзегетів при цьому майже ніколи не збігаються ..." [Л.2, стор. 677].
Претеристичний (ретроспективний),– всі події відбулися ДО його написання. Але такий погляд суперечить твердженню автора щодо пророчого характеру книги, крім того, деяким з передбачуваних перипетій неможливо знайти достовірні аналоги в минулому.
Історичний (літописний),– огляд періоду від першого до другого пришестя Христа, у тому числі, основні етапи розвитку Церкви. Однак пояснення реальних подій у прив'язці до одних і тих же віршів книги Об'явлення, суперечать один одному. "Висновки окремих екзегетів при цьому майже ніколи не збігаються ..." [Л.2, стор. 677].
Алегоричний (ідеалістичний), – поетичний символічний твір, що містить картини космічної духовної боротьби між добром та злом, вони не пов'язані з формаціями до Іоанна, історією Церкви чи есхатологією. За такого підходу ігнорується пророчий характер твору, факти сприймаються немов алегорії.
Футуристичний, – обставини реальні, усі вони відносяться до майбутнього. "Зображені події не просто футуристичні – це есхатологічні образи кінця світу" [Л.32, стор. 740], "передбачаються космічні катастрофи наприкінці часів" [Л.2, стор. 344].
Диспенсаціоналісти, прихильники вкрай футуристичної інтерпретації, припускають, мова про різні Божі задуми: 1) лиха для Ізраїлю; 2) захоплення Церкви. Прибічники ж помірного напрямку бачать дві ІНШІ теми, "суд над злом і наступ Царства" [Л.31, стор. 713, 714].
Вибір екзегетичного методу визначає спосіб розуміння Апокаліпсису: буквальний, алегоричний, символічний або їх комбінації. Подібні варіанти використовують рабини при поясненні ТаНаХа: пшат - "простий", прямий буквальний зміст тексту, ремез - "натяк", мідраш - "дослідження", сод - "секрет", тобто, загадка.
"Жодна інша книга Нового Завіту не представляє настільки серйозних труднощів при тлумаченні як Одкровення" [Л.8, стор. 1978], вона, "на загальну думку, темна і незрозуміла для більшості сучасних читачів" [Л.1, стор. 511].
Так, "незрозуміла", якщо НЕ враховувати ВСЮ сукупність сюжетних стилістичних особливостей книги, притаманних жанру апокаліптичного кінця світу. "Класичні приклади космічної есхатології можна знайти в єврейських та християнських апокаліпсисах, найяскравішим з яких є Одкровення" [Л.1, стор. 911].
Видіння Іоанна не тотожні галюцинаціям, фантазіям, снам, адже відносяться до об'єктивної реальності. Однак, із-за проблем з передачею змісту подій, через відсутність відповідних термінів й понять, таємновидець часто використовує міфопоетичну мову, вдаючись до зоо - і антропоморфізму.
Дійсно, апокаліпсис служить класичним прикладом "космічної есхатології" [Л.1]. Тому для розуміння основних астрономічних архетипів, інших алегоричних образів треба враховувати: культурно-історичні перипетії I століття від Р.Х. та ХХI століття абсолютно РІЗНІ.
В архаїчну епоху, 1) роль науки грала міфологія; 2) світогляд формувався вірою в надприродне; 3) вважалося, за всім неживим ховається живе; 4) земні предмети є лише відображення небесних; 5) в апокаліпсисах далеко не всі деталі мали символічне значення [Л.14, стор. 18, 234, 516, 764, 929]. Необхідно також взяти до уваги:
а) особливості пророчої мови Іоанна з широким використанням алегорій, метафор, архетипів, як традиційних, так нових, що розвивають давні;
б) незвичайність стану, у якому він спостерігав видіння 2-х різних світів одночасно;
в) злиття епізодів або образів: земних, космічних і трансцендентних;
г) відокремленість ситуацій, повторюваність картин;
д) часта відсутність хронології [Л.15]; Всезнаючий "називає те, що не існує, як існуюче" (Рим.4:17; повідомляє "про те, чого ще немає, ніби воно вже є", пер. [Л.11]).
"Потужний землетрус кінця часів передбачається старозавітними пророками" [Л.6], "відбудеться страшний землетрус" [Л.17].
"Цей землетрус буде всесвітнім. Ні одна країна чи народ, ні одне місто чи село не уникнуть його. Тому цей землетрус не буде зрозумілим для науки" [Л.19, стор. 91].
"Вся земна кора покриється тріщинами, які почнуть одночасно ламатися. Це призведе до всесвітнього землетрусу" [Л.8].
Остання думка схожа на правду, все-таки, тріщини в корі та верхній мантії землі є НЕ причиною, а наслідком всесвітнього катаклізму. Причина ж матиме космічний характер.
Глобальні потрясіння викличе зіткнення нашої планети з масивним астероїдом. Тайновидець називає його "наче велика, охоплена вогнем гора" (8:8; "на кшталт величезної палаючої гори", пер. [Л.11]; "ніби величезна гора вогню", [Л.24]).
Власяниця це темний одяг з грубої тканини [Л.2], такого ж чорного кольору буде денне світило, а нічне стане кривавим. Але чому? "Мова тут може йти про катастрофічні зміни на сонці, яке майже перестане освітлювати землю ..." Л.10, стор. 548]. Які саме "катастрофічні зміни на сонці", від яких воно зчорніє?
Менш фантастична і більш реалістична версія. "Одночасно із землетрусом відбудуться виверження вулканів, що супроводжуються викидом в атмосферу великої кількості попелу та лави. В результаті цього сонце змеркне, а місяць набуде криваво-червоний відтінок" [Л.8].
Логічно. Подібні ефекти виникають, як правило, внаслідок вулканічної діяльності, масових викидів в атмосферу грубих дисперсних аерозолів, котрі змінюють її оптичні властивості [Л.15].
Однак, можна припустити, велике потрясіння настане НЕ одночасно, а ПІСЛЯ змін у світлі наших зірки і місяця (на що вказує вірш 13). Тоді у тексті 12 повідомляється про затемнення, їх також передбачив Ісус Христос.
"І будуть знамення (ознаки) в сонці і місяці і зірках" (Луки, 21:25, Синод. пер.), "сонце померкне, і місяць не дасть свого світла" (Матвія, 24:29, б), тільки потім "зорі падатимуть з неба" (вірш 29, в). Внаслідок чого виникне астрономічний знак, по-науковому, радіант метеорного потоку. Як написано, "тоді з'явиться (знамення) ознака ... на небі" (вірш 30, а).
Пророки Старого Завіту також передбачають затьмарення великого й малого світил, як архетипів кінця світу напередодні Йом Адонай. «Потьмяніє сонце ("перетвориться на темряву", пер. [Л.11]), а місяць стане, як кров, перед настанням Дня ГОСПОДНЬОГО – великого і страшного» (Йоіла, 3:4).
На відміну від зчорнілого сонця, що раніше заслоняло світло зір, 
Якщо сказане вище істинно, то в останні дні існування роду цього, неодмінно з'явиться загадковий радіант метеорного потоку, мов нічне сонце (мал.3). Ісус Христос називає його "ознака Сина Людського на небі" (Матвія, 24:29, 30).
Загадку виникнення астрономічного знака розкриває зняття шостої печатки (Об'явл.6:12), воно супроводжується атакою "зірок" (вірш 13; по-науковому, "метеорних тіл").
Кругла плоска печатка на стародавньому сувої, котра приховує таємницю, тотожна есхатологічному радіанту вгорі, як земне відображення небесного. Феномен створять не тільки короткі сліди спалахів (т.зв. "треки") дрібних космічних частинок, але довгі хвости, що світяться.
Маються на увазі шлейфи від польоту метеороїдів, які руйнуються у повітрі з випаданням невеликих метеоритів. Або падіння масивнішого астероїда [Л.22], що супроводжується "сильним поривом вітру" (6:13), тобто, надзвукової ударної хвилі після імпакту.
"Слово " зірки" (Об'явл.6:13) може означати будь-яке небесне тіло, велике чи маленьке ... Найкраще пояснення – це масивний астероїд чи метеоритний дощ" [Л.8]. "Метеоритний дощ спричинить руйнування, земна кора зсунеться" [Л.7]. "Під падаючими на землю зорями треба розуміти не сонця чи планети, а метеори" [Л.19]. Тут "падіння зірок, у вигляді астероїдів, метеорів" [Л.17], мова "про масове падіння астероїдів, метеоритів і т.п." [Л.10].
Наведені вище одностайні думки коментаторів підтверджуються видіннями Іоанна, «наче велика, охоплена вогнем гора була вкинена в море" (8:8), "з неба впала велика зоря, що палала, мов смолоскип» ((8:10; 9:1).
Карликова планета-гора, охоплена вогнем (8:8), викличе не бувало потужні струси небозводу (Іс.13:13, Агг.2:6) та суходолу (Об'явл.6:12, 11:13), "такий землетрус, такий потужний!" (16:18; Іс.13:13, 24:19, 20, 29:6; Єр.4:24; Єз.38:19, 20; Агг.2:6; Йоіл.2:10, 4:16).
Невже спалена вогнем атмосфера (3:7) перестане існувати
буквально, фізично? на думку деяких тлумачів, приміром [Л.2, 8, 18, 19, 33]. НІ, вона не зникне, не випарується.
Однак, із-за безперервного пеплопаду, небо, разом з зірками, сонцем, місяцем, хмарами, закрите жалобною пеленою, НЕ БУДЕ видно (мал.4) протягом декількох років!
Тому Йешайа передбачає, над Єрусалимом засяє Господь тоді,
коли "темрява покриває землю, й морок – народи" (Ісаї, 60:2).
Другий глобальний наслідок космічної перипетії,– таємниче пересування зі своїх місць ВСІХ (!) гір та островів (Об'явл. 6:14).
Через великий струс (6:12, 16:18) ударного походження (8:8, 10; 9:1), воно спровокує "великі землетруси по місцях" (Луки, 21:11, Синод. пер).
Із-за серії хвилеподібних сейсмічних коливань, "кожна гора та острів ("всі гори та острови", пер. [Л.23])
зрушилися зі своїх місць" (Об'явлення, 6:14, б), втекли в серце морів (16:20, Пс.46:3).
"Під впливом глобального землетрусу величезні сегменти земної кори почнуть рухатися, руйнуючи та перебудовуючи цілі континенти" [Л.8]. Про майбутні руйнування міст, веж, стін, пагорбів повідомляють старозавітні пророки (Іс.13:13, 24:18-20, 30:25, Єз.38:20, Єр.24:4, Наум.1:5, Ам.8:8; Пс.60:4).
Слідом за появою астрономічного знака-феномена, поступово набере іншого вигляду дифузне випромінювання атмосфери, її забарвлення зміниться з блакитного на червоне [Л.29].
Незвичайний загрозливий колір небосхилу, викликаний масовим падінням метеорних тіл, апостол називає гнівом Агнця (6:16).
Подібно до старозавітних наві, вони багаторазово вживали архетип "гнів Його", передвіщаючи жахливий Йом Адонай (Іс.13:5- 9, 30:27, 63:3-6, 66:15; Соф.1:14-18, 2:1-3, 3:8; Єр.25:30-38 і т.д.).
"Це буде найдраматичніший період у всій людській історії" [Л.10]. Мало хто зможе пережити його (Об'явл.6:8, 8:11, 9:18; Мт.24:22, Іс.13:12, 24:6).
«Адже прийшов великий день Його гніву,– і хто може встояти?» (Об'явлення, 6:17).
Футуристичний, – обставини реальні, усі вони відносяться до майбутнього. "Зображені події не просто футуристичні – це есхатологічні образи кінця світу" [Л.32, стор. 740], "передбачаються космічні катастрофи наприкінці часів" [Л.2, стор. 344].
Диспенсаціоналісти, прихильники вкрай футуристичної інтерпретації, припускають, мова про різні Божі задуми: 1) лиха для Ізраїлю; 2) захоплення Церкви. Прибічники ж помірного напрямку бачать дві ІНШІ теми, "суд над злом і наступ Царства" [Л.31, стор. 713, 714].
Вибір екзегетичного методу визначає спосіб розуміння Апокаліпсису: буквальний, алегоричний, символічний або їх комбінації. Подібні варіанти використовують рабини при поясненні ТаНаХа: пшат - "простий", прямий буквальний зміст тексту, ремез - "натяк", мідраш - "дослідження", сод - "секрет", тобто, загадка.
"Жодна інша книга Нового Завіту не представляє настільки серйозних труднощів при тлумаченні як Одкровення" [Л.8, стор. 1978], вона, "на загальну думку, темна і незрозуміла для більшості сучасних читачів" [Л.1, стор. 511].
Так, "незрозуміла", якщо НЕ враховувати ВСЮ сукупність сюжетних стилістичних особливостей книги, притаманних жанру апокаліптичного кінця світу. "Класичні приклади космічної есхатології можна знайти в єврейських та християнських апокаліпсисах, найяскравішим з яких є Одкровення" [Л.1, стор. 911].
Видіння Іоанна не тотожні галюцинаціям, фантазіям, снам, адже відносяться до об'єктивної реальності. Однак, із-за проблем з передачею змісту подій, через відсутність відповідних термінів й понять, таємновидець часто використовує міфопоетичну мову, вдаючись до зоо - і антропоморфізму.
Дійсно, апокаліпсис служить класичним прикладом "космічної есхатології" [Л.1]. Тому для розуміння основних астрономічних архетипів, інших алегоричних образів треба враховувати: культурно-історичні перипетії I століття від Р.Х. та ХХI століття абсолютно РІЗНІ.
В архаїчну епоху, 1) роль науки грала міфологія; 2) світогляд формувався вірою в надприродне; 3) вважалося, за всім неживим ховається живе; 4) земні предмети є лише відображення небесних; 5) в апокаліпсисах далеко не всі деталі мали символічне значення [Л.14, стор. 18, 234, 516, 764, 929]. Необхідно також взяти до уваги:
а) особливості пророчої мови Іоанна з широким використанням алегорій, метафор, архетипів, як традиційних, так нових, що розвивають давні;
б) незвичайність стану, у якому він спостерігав видіння 2-х різних світів одночасно;
в) злиття епізодів або образів: земних, космічних і трансцендентних;
г) відокремленість ситуацій, повторюваність картин;
д) часта відсутність хронології [Л.15]; Всезнаючий "називає те, що не існує, як існуюче" (Рим.4:17; повідомляє "про те, чого ще немає, ніби воно вже є", пер. [Л.11]).
3. Горе якщо не задавить, то з ніг звалить (6:12, а)
Сувій у руці Агнця (5:7-9) подібний отриманому Єзекіїлем на початку пророчого служіння. На обох його сторонах
"були написані слова голосіння, скорботи і горя" (Єзекіїля, 2:10, пер. [Л.11]; "плач, і стогін, і горе", Синод. пер.).
Зняття печаток (архетип таємниці) означало відкриття та оприлюднення змісту документа. Тому, у міру видалення Господом 5-ти печаток, Іванові, який перебував у особливому стані (4:2), відкриваються видіння загадкового вершника на різних за кольором конях (6:1-8), потім, душ убитих християн (уривок 9-11). Далі.
«І я глянув (побачив), коли Він відкрив шосту печать. І був (раптом вибухнув) великий (сильний) землетрус»
(6:12, а; у дужках текст з [Л.12]; дане євр. слово "означає сильний шум або оглушливий рев").
"були написані слова голосіння, скорботи і горя" (Єзекіїля, 2:10, пер. [Л.11]; "плач, і стогін, і горе", Синод. пер.).
Зняття печаток (архетип таємниці) означало відкриття та оприлюднення змісту документа. Тому, у міру видалення Господом 5-ти печаток, Іванові, який перебував у особливому стані (4:2), відкриваються видіння загадкового вершника на різних за кольором конях (6:1-8), потім, душ убитих християн (уривок 9-11). Далі.
«І я глянув (побачив), коли Він відкрив шосту печать. І був (раптом вибухнув) великий (сильний) землетрус»
(6:12, а; у дужках текст з [Л.12]; дане євр. слово "означає сильний шум або оглушливий рев").
"Деякі відносять це (зміст вірша 12) до великих переворотів часів імператора Костянтина, до падіння язичництва; інші, з більшою ймовірністю, до руйнування Єрусалиму ... Це можна розуміти в політичному сенсі" [Л.16, стор. 368].
Чимало інших богословів, як зазначається у роботі [Л.10], так само намагалися пояснювати текст вірша 6:12
ретроспективно або алегорично. Але багато сучасних коментаторів сприймають вірш 12 буквально [Л.4-10, 17-20, 33 та ін.]. Понад те, виконання пророцтва належить МАЙБУТНЬОМУ.
"З Одк. 6 починається розповідь про події, що відбуваються на землі під час семи років великої скорботи" [Л.7], "в шостій печатці мова йшла про настання часу другого пришестя, про час дня Господнього" [Л.17], "йдеться про кінець часів" [Л.6].
Вірно, уривок 12-17 відноситься до кінця існування цього роду, настання Дня Господнього й Великої скорботи перед поверненням Христа [Л.21, 22]. Кульмінацією виливу гніву стане "великий (сильний) землетрус" (6:12).
Потрясеться небозвід, планета зрушить з місця (Іс.13:13), тобто, змінить ексцентриситет орбіти, швидкість руху, положення (умовної) осі обертання, географічних полюсів, лінії екватора, інше. Сейсмічні коливання, спричинені деформаціями кори, вертикальними та горизонтальними зсувами мас, зіткненнями літосферних плит, поширяться на великі території.
У повній відповідності до попередження Вчителя. "Будуть сильні (великі) землетруси ... у різних (багатьох)
місцях" (Луки, 21:11, пер. [Л.11]; у дужках текст з [Л.24]). Навіть у країнах, які ніколи їх не відчували (мал.1, [Л.15, 29].
Чимало інших богословів, як зазначається у роботі [Л.10], так само намагалися пояснювати текст вірша 6:12
ретроспективно або алегорично. Але багато сучасних коментаторів сприймають вірш 12 буквально [Л.4-10, 17-20, 33 та ін.]. Понад те, виконання пророцтва належить МАЙБУТНЬОМУ.
"З Одк. 6 починається розповідь про події, що відбуваються на землі під час семи років великої скорботи" [Л.7], "в шостій печатці мова йшла про настання часу другого пришестя, про час дня Господнього" [Л.17], "йдеться про кінець часів" [Л.6].
Вірно, уривок 12-17 відноситься до кінця існування цього роду, настання Дня Господнього й Великої скорботи перед поверненням Христа [Л.21, 22]. Кульмінацією виливу гніву стане "великий (сильний) землетрус" (6:12).
Потрясеться небозвід, планета зрушить з місця (Іс.13:13), тобто, змінить ексцентриситет орбіти, швидкість руху, положення (умовної) осі обертання, географічних полюсів, лінії екватора, інше. Сейсмічні коливання, спричинені деформаціями кори, вертикальними та горизонтальними зсувами мас, зіткненнями літосферних плит, поширяться на великі території.
У повній відповідності до попередження Вчителя. "Будуть сильні (великі) землетруси ... у різних (багатьох)
місцях" (Луки, 21:11, пер. [Л.11]; у дужках текст з [Л.24]). Навіть у країнах, які ніколи їх не відчували (мал.1, [Л.15, 29].
"Потужний землетрус кінця часів передбачається старозавітними пророками" [Л.6], "відбудеться страшний землетрус" [Л.17]."Цей землетрус буде всесвітнім. Ні одна країна чи народ, ні одне місто чи село не уникнуть його. Тому цей землетрус не буде зрозумілим для науки" [Л.19, стор. 91].
"Вся земна кора покриється тріщинами, які почнуть одночасно ламатися. Це призведе до всесвітнього землетрусу" [Л.8].
Остання думка схожа на правду, все-таки, тріщини в корі та верхній мантії землі є НЕ причиною, а наслідком всесвітнього катаклізму. Причина ж матиме космічний характер.
Глобальні потрясіння викличе зіткнення нашої планети з масивним астероїдом. Тайновидець називає його "наче велика, охоплена вогнем гора" (8:8; "на кшталт величезної палаючої гори", пер. [Л.11]; "ніби величезна гора вогню", [Л.24]).
4. Затемнення (6:12, б)
У всі століття, читачів Об'явлення цікавили відповіді на 2 питання, "коли станеться унікальний "великий землетрус" ? які саме апокаліптичні природні знаки та незвичайні ефекти передують йому?".
Адже передбачено Господом, "будуть відбуватися жахливі події і з'являться великі знамення на небі" (Луки, 21:11, пер. [Л.11]; "в небесах страшні явища і великі ознаки", пер. [Л.24]). Таємничих астрономічних знаків-архетипів виявиться ТРИ, два з них містяться у вірші 12, б:
Адже передбачено Господом, "будуть відбуватися жахливі події і з'являться великі знамення на небі" (Луки, 21:11, пер. [Л.11]; "в небесах страшні явища і великі ознаки", пер. [Л.24]). Таємничих астрономічних знаків-архетипів виявиться ТРИ, два з них містяться у вірші 12, б:
«і сонце стало темне ("зчорніло", пер. Огієнка), як той волосяний міх ("як власяниця", Синод. пер.) а весь місяць став ("кривавим", пер. [Л.23]), наче кров» (6:12, б).
Власяниця це темний одяг з грубої тканини [Л.2], такого ж чорного кольору буде денне світило, а нічне стане кривавим. Але чому? "Мова тут може йти про катастрофічні зміни на сонці, яке майже перестане освітлювати землю ..." Л.10, стор. 548]. Які саме "катастрофічні зміни на сонці", від яких воно зчорніє?
Менш фантастична і більш реалістична версія. "Одночасно із землетрусом відбудуться виверження вулканів, що супроводжуються викидом в атмосферу великої кількості попелу та лави. В результаті цього сонце змеркне, а місяць набуде криваво-червоний відтінок" [Л.8].
Логічно. Подібні ефекти виникають, як правило, внаслідок вулканічної діяльності, масових викидів в атмосферу грубих дисперсних аерозолів, котрі змінюють її оптичні властивості [Л.15].
Однак, можна припустити, велике потрясіння настане НЕ одночасно, а ПІСЛЯ змін у світлі наших зірки і місяця (на що вказує вірш 13). Тоді у тексті 12 повідомляється про затемнення, їх також передбачив Ісус Христос.
"І будуть знамення (ознаки) в сонці і місяці і зірках" (Луки, 21:25, Синод. пер.), "сонце померкне, і місяць не дасть свого світла" (Матвія, 24:29, б), тільки потім "зорі падатимуть з неба" (вірш 29, в). Внаслідок чого виникне астрономічний знак, по-науковому, радіант метеорного потоку. Як написано, "тоді з'явиться (знамення) ознака ... на небі" (вірш 30, а).
Пророки Старого Завіту також передбачають затьмарення великого й малого світил, як архетипів кінця світу напередодні Йом Адонай. «Потьмяніє сонце ("перетвориться на темряву", пер. [Л.11]), а місяць стане, як кров, перед настанням Дня ГОСПОДНЬОГО – великого і страшного» (Йоіла, 3:4).
На відміну від зчорнілого сонця, що раніше заслоняло світло зір,їх місяць-пастух НЕ перетвориться на темряву, а набуде кольору, схожого на "кров" (мал.2).
Безсумнівно, у вірші 3:4 пророкуються затемнення світил, це стверджується у роботах [Л.14, 25, 30]. "Під знаменнями маються на увазі сонячні та місячні затемнення", пише й автор [Л.26, стор. 43], коментуючи Йоіла.
Йахве Елохім, через наві Амоса, також обіцяє. "Я примушу сонце зайти опівдні,– так що серед білого дня земля вкриється темрявою" (Амоса, 8:9; "серед дня на землю опуститься морок", пер. [Л.23]).
Безсумнівно, у вірші 3:4 пророкуються затемнення світил, це стверджується у роботах [Л.14, 25, 30]. "Під знаменнями маються на увазі сонячні та місячні затемнення", пише й автор [Л.26, стор. 43], коментуючи Йоіла.
Йахве Елохім, через наві Амоса, також обіцяє. "Я примушу сонце зайти опівдні,– так що серед білого дня земля вкриється темрявою" (Амоса, 8:9; "серед дня на землю опуститься морок", пер. [Л.23]).
5. Чого не можна точно порахувати? (6:13)
Слідом за сонячним й місячним затемненнями (6:12), Іоанн бачить третій есхатологічний апокаліптичний знак. На відміну від перших двох, ЩОСЬ зовсім неймовірне, дивовижне, загадкове.
«І небесні зорі попадали на землю, як смоківниця скидає свої ("недозрілі", пер. Огієнка, [Л.11, 24]) плоди від сильного пориву вітру» (6:13).
«І небесні зорі попадали на землю, як смоківниця скидає свої ("недозрілі", пер. Огієнка, [Л.11, 24]) плоди від сильного пориву вітру» (6:13).
"Всеохоплююче видіння жаху представлене у Книзі Одкровення" [Л.32, стор. 1162]. А саме, великий землетрус (6:12), зникнення неба, пересування ВСІХ гір по землі й УСІХ островів у морі (вірш 14), небачений повітряний десант (13).
Дозвольте, дозвольте, які такі "небесні зорі" (вірш 13), що попадали "від сильного пориву вітру", має на увазі провидець? Деякі екзегети припускають, мова про ангелів, однак у паралельних віршах Іс.34:4, Дан.8:10, Мк.13:24, 25 явно йдеться про зірки. У Біблії ніколи НЕ згадуються ні падаючі від вітру істоти, що тануть, ні кимось розтоптані ангели.
У такому разі, із Землею зіткнуться буквальні плазмові воднево-гелієві астрономічні дуже великі об'єкти величезної маси? НІ. За старих часів, під самоцвітами неба малися на увазі будь-які тіла, що світяться, крім сонця й місяця.
Падаючими зорями називалися метеорні тіла [Л.34, стор. 244],– тверді космічні частинки, котрі дають яскравий нічний спалах при вторгненні в атмосферу Землі. Метеори вважалися зірками, які відірвалися від твердого небосхилу [Л.32, стор. 552; Л.24, стор. 1401].
Виникнення одиночного спалаху це рядове явище, але пророк бачив МАСОВИЙ десант метеорів внаслідок неботрясіння. Він порівнює їх з маленькими незрілими весняними смоквами, що злітають "з дерев від сильного пориву вітру" (6:13, пер. [Л.12]).
Дозвольте, дозвольте, які такі "небесні зорі" (вірш 13), що попадали "від сильного пориву вітру", має на увазі провидець? Деякі екзегети припускають, мова про ангелів, однак у паралельних віршах Іс.34:4, Дан.8:10, Мк.13:24, 25 явно йдеться про зірки. У Біблії ніколи НЕ згадуються ні падаючі від вітру істоти, що тануть, ні кимось розтоптані ангели.
У такому разі, із Землею зіткнуться буквальні плазмові воднево-гелієві астрономічні дуже великі об'єкти величезної маси? НІ. За старих часів, під самоцвітами неба малися на увазі будь-які тіла, що світяться, крім сонця й місяця.
Падаючими зорями називалися метеорні тіла [Л.34, стор. 244],– тверді космічні частинки, котрі дають яскравий нічний спалах при вторгненні в атмосферу Землі. Метеори вважалися зірками, які відірвалися від твердого небосхилу [Л.32, стор. 552; Л.24, стор. 1401].
Виникнення одиночного спалаху це рядове явище, але пророк бачив МАСОВИЙ десант метеорів внаслідок неботрясіння. Він порівнює їх з маленькими незрілими весняними смоквами, що злітають "з дерев від сильного пориву вітру" (6:13, пер. [Л.12]).
Якщо сказане вище істинно, то в останні дні існування роду цього, неодмінно з'явиться загадковий радіант метеорного потоку, мов нічне сонце (мал.3). Ісус Христос називає його "ознака Сина Людського на небі" (Матвія, 24:29, 30).Загадку виникнення астрономічного знака розкриває зняття шостої печатки (Об'явл.6:12), воно супроводжується атакою "зірок" (вірш 13; по-науковому, "метеорних тіл").
Кругла плоска печатка на стародавньому сувої, котра приховує таємницю, тотожна есхатологічному радіанту вгорі, як земне відображення небесного. Феномен створять не тільки короткі сліди спалахів (т.зв. "треки") дрібних космічних частинок, але довгі хвости, що світяться.
Маються на увазі шлейфи від польоту метеороїдів, які руйнуються у повітрі з випаданням невеликих метеоритів. Або падіння масивнішого астероїда [Л.22], що супроводжується "сильним поривом вітру" (6:13), тобто, надзвукової ударної хвилі після імпакту.
"Слово " зірки" (Об'явл.6:13) може означати будь-яке небесне тіло, велике чи маленьке ... Найкраще пояснення – це масивний астероїд чи метеоритний дощ" [Л.8]. "Метеоритний дощ спричинить руйнування, земна кора зсунеться" [Л.7]. "Під падаючими на землю зорями треба розуміти не сонця чи планети, а метеори" [Л.19]. Тут "падіння зірок, у вигляді астероїдів, метеорів" [Л.17], мова "про масове падіння астероїдів, метеоритів і т.п." [Л.10].
Наведені вище одностайні думки коментаторів підтверджуються видіннями Іоанна, «наче велика, охоплена вогнем гора була вкинена в море" (8:8), "з неба впала велика зоря, що палала, мов смолоскип» ((8:10; 9:1).
Карликова планета-гора, охоплена вогнем (8:8), викличе не бувало потужні струси небозводу (Іс.13:13, Агг.2:6) та суходолу (Об'явл.6:12, 11:13), "такий землетрус, такий потужний!" (16:18; Іс.13:13, 24:19, 20, 29:6; Єр.4:24; Єз.38:19, 20; Агг.2:6; Йоіл.2:10, 4:16).
6. Небосхил зникне? (6:14)
Ще два глобальних і, на перший погляд, надприродних наслідків космічного катаклізму відкриваються апостолу в наступному видінні.
«І небо відійшло (зникло), згорнувшись як сувій, і кожна гора та острів зрушилися (зсунились) зі своїх місць» (6:14, у дужках текст із [Л.24]).
«І небо відійшло (зникло), згорнувшись як сувій, і кожна гора та острів зрушилися (зсунились) зі своїх місць» (6:14, у дужках текст із [Л.24]).
"Мається на увазі папірусний сувій, який згортається на обох кінцях" [Л.28]. "Тут небо порівнюється з розгорнутим і натягнутим сувоєм, який раптом тріскається посередині і кожна половина відскакує і згортається" [Л.20]. Образне порівняння височини з манускриптом, як архетипом таємниці, зрозуміло, але чому небозвід "раптом тріскається посередині" ??
Атмосферу "розірве" масивне космічне тіло, що пронизує її з дуже гучним нечуваним шумом та громовими гуркотами [Л.22]. Купол угорі розколеться, згідно з видінням, "Небеса розкололися і згорнулися" (6:14, пер. [Л.23]). "Найважче зрозуміти, як могло "небо згорнутися"?" [Л.19, стор. 93].
Зрозуміти загадковий процес його згортання можна наступним чином. Вихрове обертання величезних мас повітря згорне небозвід, що розколовся, подібно як сам собою скручується тріснутий посередині розгорнутий "сувій книжковий" (Ісаї, 34:4, Синод. пер.).
Обставиною виникнення глобального вихору-гіпергану послужить падіння великого астероїда в морську стихію (Об'явл.8:8) або на сушу (9:1). У результаті все, що над головою, похитнеться, нахилиться, згорнеться. як передбачено,
"небо зникло, скрутившись як сувій" (6:14, пер. [Л.24]; Ісаї, 34:4). Те саме пророкує Симеон бар-Іона, "небозвід з гучним шумом зникне" (2Петра, 3:10, пер. [11, 12]).
Атмосферу "розірве" масивне космічне тіло, що пронизує її з дуже гучним нечуваним шумом та громовими гуркотами [Л.22]. Купол угорі розколеться, згідно з видінням, "Небеса розкололися і згорнулися" (6:14, пер. [Л.23]). "Найважче зрозуміти, як могло "небо згорнутися"?" [Л.19, стор. 93].
Зрозуміти загадковий процес його згортання можна наступним чином. Вихрове обертання величезних мас повітря згорне небозвід, що розколовся, подібно як сам собою скручується тріснутий посередині розгорнутий "сувій книжковий" (Ісаї, 34:4, Синод. пер.).
Обставиною виникнення глобального вихору-гіпергану послужить падіння великого астероїда в морську стихію (Об'явл.8:8) або на сушу (9:1). У результаті все, що над головою, похитнеться, нахилиться, згорнеться. як передбачено,
"небо зникло, скрутившись як сувій" (6:14, пер. [Л.24]; Ісаї, 34:4). Те саме пророкує Симеон бар-Іона, "небозвід з гучним шумом зникне" (2Петра, 3:10, пер. [11, 12]).
Невже спалена вогнем атмосфера (3:7) перестане існуватибуквально, фізично? на думку деяких тлумачів, приміром [Л.2, 8, 18, 19, 33]. НІ, вона не зникне, не випарується.
Однак, із-за безперервного пеплопаду, небо, разом з зірками, сонцем, місяцем, хмарами, закрите жалобною пеленою, НЕ БУДЕ видно (мал.4) протягом декількох років!
Тому Йешайа передбачає, над Єрусалимом засяє Господь тоді,
коли "темрява покриває землю, й морок – народи" (Ісаї, 60:2).
Другий глобальний наслідок космічної перипетії,– таємниче пересування зі своїх місць ВСІХ (!) гір та островів (Об'явл. 6:14).
Через великий струс (6:12, 16:18) ударного походження (8:8, 10; 9:1), воно спровокує "великі землетруси по місцях" (Луки, 21:11, Синод. пер).
Із-за серії хвилеподібних сейсмічних коливань, "кожна гора та острів ("всі гори та острови", пер. [Л.23])
зрушилися зі своїх місць" (Об'явлення, 6:14, б), втекли в серце морів (16:20, Пс.46:3).
"Під впливом глобального землетрусу величезні сегменти земної кори почнуть рухатися, руйнуючи та перебудовуючи цілі континенти" [Л.8]. Про майбутні руйнування міст, веж, стін, пагорбів повідомляють старозавітні пророки (Іс.13:13, 24:18-20, 30:25, Єз.38:20, Єр.24:4, Наум.1:5, Ам.8:8; Пс.60:4).
7. Масова втеча (6:15)
Зняття шостої печатки розкриває видіння останніх днів: сонячне затемнення та місячне затемнення, великий землетрус, падіння "зірок", зникнення неба, переміщення ВСІХ гір та островів (6:12-14). Як же поведе себе населення?
«А земні царі, вельможи, тисяцькі, багатії, сильні, кожний раб і [кожний] вільний сховалися в печерах та в гірських ущелинах» (6:15).
«А земні царі, вельможи, тисяцькі, багатії, сильні, кожний раб і [кожний] вільний сховалися в печерах та в гірських ущелинах» (6:15).
"Перераховано сім громадських станів, що включають усі верстви суспільства від імператора до останнього раба" [Л.28; Л.4, 5, 19], це вказує "на всеосяжний характер суду" [Л.9]. Розглядаючи в нічному небі червоні грона гніву Божого, страх, потім жах охоплять народи, вразять усіх мешканців (6:16, 18:10, 15; Єз.7:27, Єр.4:9, 15:8).
В точності з пророцтвом Господа Ісуса Христа. "Люди ослабнуть від страху і жаху ("падатимуть бездиханими", пер. [Л.24]) перед лихами, що насуваються на землю ..." (Лк.21:26, пер. [Л.23]).
Побачивши апокаліптичний знак Сина Людського на небі, ВСІ жителі заголосять (Мт.24:30), евакуюються, далеко побіжать, гнані наче "полова від гірського вітру" (Ісаї, 17:13). Кинуться шукати куди сховати своє життя, як пророкує наві.
"Люди сховаються в скелях, підуть у нори, під землю, зі страху перед Господом, із-за блиску і величі Його. Підніметься Він – жахнеться земля!" (2:19, пер. [Л.24]; "коли Він повстане розгромити землю", Синод. пер., [Л.23]).
Але чому перед тим, як Господь повстане, щоб зруйнувати планету, її мешканці "підуть у нори, під землю"? так само сховаються "в печерах та в гірських ущелинах" (Об'явлення, 6:15) на 3,5 роки, вони ж, 42 місяці, вони ж, 1260 днів. Незважаючи на реальну загрозу загинути в печерах, норах, бункерах внаслідок великого струсу (6:12, 14; 16:18-20).
Пояснення криється у характері майбутніх великомасштабних стихійних лих. Зокрема, виникненню надзвукових ударних хвиль з розпечених газів, мінерального пилу, піску, вони змітають та спалюють все на поверхні суходолу; вогняних буревіїв, штормів, сильно нагрітого, навіть поза місцями пожеж, повітря, що обпікає легені при диханні.
Крім перерахованих вище бід, це ще падіння метеоритів, багатоденні кислотні дощі, густі пеплопади, котрі утруднюють нормальне дихання [Л.29]. Уникнути впливу всіх згубних факторів можна лише в укриттях (6:15), скажімо, під землею. Адже серпоподібна небесна "зброя суду" [Л.10] пожне всю поверхню нашої планети (14:14-20).
В точності з пророцтвом Господа Ісуса Христа. "Люди ослабнуть від страху і жаху ("падатимуть бездиханими", пер. [Л.24]) перед лихами, що насуваються на землю ..." (Лк.21:26, пер. [Л.23]).
Побачивши апокаліптичний знак Сина Людського на небі, ВСІ жителі заголосять (Мт.24:30), евакуюються, далеко побіжать, гнані наче "полова від гірського вітру" (Ісаї, 17:13). Кинуться шукати куди сховати своє життя, як пророкує наві.
"Люди сховаються в скелях, підуть у нори, під землю, зі страху перед Господом, із-за блиску і величі Його. Підніметься Він – жахнеться земля!" (2:19, пер. [Л.24]; "коли Він повстане розгромити землю", Синод. пер., [Л.23]).
Але чому перед тим, як Господь повстане, щоб зруйнувати планету, її мешканці "підуть у нори, під землю"? так само сховаються "в печерах та в гірських ущелинах" (Об'явлення, 6:15) на 3,5 роки, вони ж, 42 місяці, вони ж, 1260 днів. Незважаючи на реальну загрозу загинути в печерах, норах, бункерах внаслідок великого струсу (6:12, 14; 16:18-20).
Пояснення криється у характері майбутніх великомасштабних стихійних лих. Зокрема, виникненню надзвукових ударних хвиль з розпечених газів, мінерального пилу, піску, вони змітають та спалюють все на поверхні суходолу; вогняних буревіїв, штормів, сильно нагрітого, навіть поза місцями пожеж, повітря, що обпікає легені при диханні.
Крім перерахованих вище бід, це ще падіння метеоритів, багатоденні кислотні дощі, густі пеплопади, котрі утруднюють нормальне дихання [Л.29]. Уникнути впливу всіх згубних факторів можна лише в укриттях (6:15), скажімо, під землею. Адже серпоподібна небесна "зброя суду" [Л.10] пожне всю поверхню нашої планети (14:14-20).
8. День Христовий (6:16, 17)
Масову втечу мешканців в печери та в ущелини гір бачить Іван (вірш 15), більше того, чує, що вони кажуть.
«- Впадіть на нас,– молили вони гори й скелі,– сховайте нас від лиця Того, що сидить на троні і від гніву Ягня!» (6:16, пер. [Л.11]).
«- Впадіть на нас,– молили вони гори й скелі,– сховайте нас від лиця Того, що сидить на троні і від гніву Ягня!» (6:16, пер. [Л.11]).
"Дивно, що грішники моляться не за спасіння своєї душі, а про своє знищення" [Л.30]. "Смерть стане їм бажаною" [Л.10]. "Вони воліли загинути під уламками гір, що руйнуються, і камінням, ніж терпіти покарання Боже і гнів Агнця" [Л.5; Л.16]. Ні, це геть хибні тлумачення.
Згідно з видінням, ті, що сховалися в печерах, НЕ "воліли загинути", навпаки, хочуть зберегти життя, сховавшись від суду Божого в горах, котрі обваляться, коли Він доторкнеться землі (Ам.9:5, а). Від лиця Небесного Воїтеля, від погляду Його хвилюється навіть суходол, він піднімається вгору і опускається вниз наче річкова хвиля (вірш 5, б).
Що ж має на увазі таємновидець під архетипом "обличчя Бога"? висловлюючись, "сховайте нас від лиця Того, що сидить на троні". Очевидно загадковий радіант метеорного потоку, наче сонце нічного неба (мал.3), це знак Сина вгорі (Мт.24:30), він перетворює темну ніч у ясний день [Л.22, 27].
Бо написано, "обличчя Його – мов сонце, що сяє у своїй силі" (Об'явлення, 1:16, "ніби пекуче сонце в зеніті", пер. [Л.24]), тому пророк радить. "Приховайся в скелі, сховайся в землі із-за страху перед Господом, із-за блиску і величі Його!" (Ісаї, 2:10, пер. [Л.24]).
Від сяючого "обличчя" Всемогутнього розтануть гори, здригнуться народи (64:1, 2), небеса покриє Його велич, славою наповниться земля (Авв.3:3). "Сяйво від Нього, як сонячне світло" (вірш 4).
Характерною ознакою Дня Господа, тривалістю кількох місяців стихійних лих, послужить сяючий 7 ночей радіант; разом з тим, "гнів Агнця",– криваво-червоні небеса (мал.5; Йоіл.3:3, Іс.63:1-3, Втор.28:23).
Згідно з видінням, ті, що сховалися в печерах, НЕ "воліли загинути", навпаки, хочуть зберегти життя, сховавшись від суду Божого в горах, котрі обваляться, коли Він доторкнеться землі (Ам.9:5, а). Від лиця Небесного Воїтеля, від погляду Його хвилюється навіть суходол, він піднімається вгору і опускається вниз наче річкова хвиля (вірш 5, б).
Що ж має на увазі таємновидець під архетипом "обличчя Бога"? висловлюючись, "сховайте нас від лиця Того, що сидить на троні". Очевидно загадковий радіант метеорного потоку, наче сонце нічного неба (мал.3), це знак Сина вгорі (Мт.24:30), він перетворює темну ніч у ясний день [Л.22, 27].
Бо написано, "обличчя Його – мов сонце, що сяє у своїй силі" (Об'явлення, 1:16, "ніби пекуче сонце в зеніті", пер. [Л.24]), тому пророк радить. "Приховайся в скелі, сховайся в землі із-за страху перед Господом, із-за блиску і величі Його!" (Ісаї, 2:10, пер. [Л.24]).
Від сяючого "обличчя" Всемогутнього розтануть гори, здригнуться народи (64:1, 2), небеса покриє Його велич, славою наповниться земля (Авв.3:3). "Сяйво від Нього, як сонячне світло" (вірш 4).
Характерною ознакою Дня Господа, тривалістю кількох місяців стихійних лих, послужить сяючий 7 ночей радіант; разом з тим, "гнів Агнця",– криваво-червоні небеса (мал.5; Йоіл.3:3, Іс.63:1-3, Втор.28:23).
Слідом за появою астрономічного знака-феномена, поступово набере іншого вигляду дифузне випромінювання атмосфери, її забарвлення зміниться з блакитного на червоне [Л.29].Незвичайний загрозливий колір небосхилу, викликаний масовим падінням метеорних тіл, апостол називає гнівом Агнця (6:16).
Подібно до старозавітних наві, вони багаторазово вживали архетип "гнів Його", передвіщаючи жахливий Йом Адонай (Іс.13:5- 9, 30:27, 63:3-6, 66:15; Соф.1:14-18, 2:1-3, 3:8; Єр.25:30-38 і т.д.).
"Це буде найдраматичніший період у всій людській історії" [Л.10]. Мало хто зможе пережити його (Об'явл.6:8, 8:11, 9:18; Мт.24:22, Іс.13:12, 24:6).
«Адже прийшов великий день Його гніву,– і хто може встояти?» (Об'явлення, 6:17).
"Шоста печатка відкриває те, що пророки називають "День Господній" [Л.8]. "Слова вірша 17 як би підтверджують, що в шостій печатці мова йшла про настання часу другого пришестя, про час дня Господнього" [Л.17].
Питання, задане нам Іоанном (вірш 17), НЕ потребує відповіді, як і риторичне запитання Йоейла, "О, який же великий ГОСПОДНІЙ День! Він дуже страшний, і хто зможе його витримати?" (Йоіла, 2:11, в).
Питання, задане нам Іоанном (вірш 17), НЕ потребує відповіді, як і риторичне запитання Йоейла, "О, який же великий ГОСПОДНІЙ День! Він дуже страшний, і хто зможе його витримати?" (Йоіла, 2:11, в).
ЛІТЕРАТУРА
1. Словник Нового Завіту. Т.2. Світ Нового Завіту. - М.: ББІ св. ап. Андрія, 2010.- 960 с.
2. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза.- Кременчук: Християнська зоря, 1999.- 1088 с.
3. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1 503 с.
4. Новий Біблійний коментар: у 3 част. Ч.3. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2001. - 751 с.
5. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2000. - 1465 с.
6. Біблійний культурно-історичний коментар. У 2 част. Ч.2. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2005. - 733 с.
7. Біблійний довідник Геллея.- СПб.: Біблія для всіх, 2006.- 787 с.
8. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
9. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
10. Тлумачення новозавітних послань та Книги Одкровення. Гол. ред. Харчлаа. - Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990. - 598 с.
11. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011.- 1 185 с.
12. Біблія для нашого життя. Новий Заповіт. Finland, International Bible Society, 1999. - 687 с.
13. Стерн Д. Коментар до Єврейського Нового Заповіту. - М.: НП "Сілоам", 2004. - 1156 с.
14. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
15. Стаття № 7 "Апокаліпсис Іоанна Богослова".
16. Метью Генрі. Тлумачення книг Нового Заповіту. Том 6. – Netherlands, Dutch Reformed Trast Society, 2004.- 405 с.
17. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
18. Дудник А.В. Тлумачення на книгу Одкровення Іоанна Богослова. - Харцизьк: Світло, 2012. - 975 с.
19. Барчук І. Пояснення на книгу Об'явлення.- Київ: Дорога правди, 1993.- 288 с.
20. Барклі У. Тлумачення Одкровення Іоанна. - Всесв. Спілка баптистів, 1986. - 439 с.
2. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза.- Кременчук: Християнська зоря, 1999.- 1088 с.
3. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1 503 с.
4. Новий Біблійний коментар: у 3 част. Ч.3. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2001. - 751 с.
5. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2000. - 1465 с.
6. Біблійний культурно-історичний коментар. У 2 част. Ч.2. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2005. - 733 с.
7. Біблійний довідник Геллея.- СПб.: Біблія для всіх, 2006.- 787 с.
8. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
9. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
10. Тлумачення новозавітних послань та Книги Одкровення. Гол. ред. Харчлаа. - Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990. - 598 с.
11. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011.- 1 185 с.
12. Біблія для нашого життя. Новий Заповіт. Finland, International Bible Society, 1999. - 687 с.
13. Стерн Д. Коментар до Єврейського Нового Заповіту. - М.: НП "Сілоам", 2004. - 1156 с.
14. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
15. Стаття № 7 "Апокаліпсис Іоанна Богослова".
16. Метью Генрі. Тлумачення книг Нового Заповіту. Том 6. – Netherlands, Dutch Reformed Trast Society, 2004.- 405 с.
17. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
18. Дудник А.В. Тлумачення на книгу Одкровення Іоанна Богослова. - Харцизьк: Світло, 2012. - 975 с.
19. Барчук І. Пояснення на книгу Об'явлення.- Київ: Дорога правди, 1993.- 288 с.
20. Барклі У. Тлумачення Одкровення Іоанна. - Всесв. Спілка баптистів, 1986. - 439 с.
21. Стаття "1. Коментарі до Євангелія від Матвія. Кінець цього світу і повернення Ісуса Христа (Мт.24:14-31)".
22. Стаття "2. Коментарі до Другого послання Петра. День Господній (3:6-13)".
23. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
24. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Заповіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
25. Тлумачення Старозавітних Книг. Від Книги Ісаї по Книгу Малахії. - Ашфорд, Коннектикут, США, Слов'янське місіонерське видавництво, 1996. - 602 с.
26. Щедровицький Д.В. Введення у Старий Заповіт. П'ятикнижжя Мойсеєво. - М.: Теревінф, 2001. - 1088 с.
27. Стаття №1 "Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа".
28. Клеон Л. Роджерс – мол., Клеон Роджерс III. Новий лінгвістичний та екзегетичний ключ до грецького тексту Нового Заповіту. - М.: Біблія для всіх, 2001. - 1008 с.
29. Стаття №2 "Гог із землі Магог: кінець світу цього".
30. Канатуш В.Я. Апокаліпсис та Друге Пришестя. - М.: ХРЦ "Протестант", 2000. - 384 с.
31. Ледд Д. Богослов'я Нового Заповіту.- СПб.: Біблія для всіх, 2003.- 800 с.
32. Словник біблійних образів. - СПб.: Біблія для всіх, 2016, 1423 с.
33. Фріскні Т. Сила до перемоги. - М.: Звістка, 2003. - 221 с.
34. Сарфаті Дж. Д. Хроніка початку. – Київ: Книгоноша, 2018. – 864 с.
22. Стаття "2. Коментарі до Другого послання Петра. День Господній (3:6-13)".
23. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
24. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Заповіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
25. Тлумачення Старозавітних Книг. Від Книги Ісаї по Книгу Малахії. - Ашфорд, Коннектикут, США, Слов'янське місіонерське видавництво, 1996. - 602 с.
26. Щедровицький Д.В. Введення у Старий Заповіт. П'ятикнижжя Мойсеєво. - М.: Теревінф, 2001. - 1088 с.
27. Стаття №1 "Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа".
28. Клеон Л. Роджерс – мол., Клеон Роджерс III. Новий лінгвістичний та екзегетичний ключ до грецького тексту Нового Заповіту. - М.: Біблія для всіх, 2001. - 1008 с.
29. Стаття №2 "Гог із землі Магог: кінець світу цього".
30. Канатуш В.Я. Апокаліпсис та Друге Пришестя. - М.: ХРЦ "Протестант", 2000. - 384 с.
31. Ледд Д. Богослов'я Нового Заповіту.- СПб.: Біблія для всіх, 2003.- 800 с.
32. Словник біблійних образів. - СПб.: Біблія для всіх, 2016, 1423 с.
33. Фріскні Т. Сила до перемоги. - М.: Звістка, 2003. - 221 с.
34. Сарфаті Дж. Д. Хроніка початку. – Київ: Книгоноша, 2018. – 864 с.