«І ця Євангелія Царства буде проповідуватися
по всьому світі на свідчення всім народам,–
і тоді прийде кінець» (Матвія, 24:14)
і тоді прийде кінець» (Матвія, 24:14)
«Ось Він іде з хмарами! І побачить Його кожне
око, і ті, хто Його проколов; і голоситимуть за
Ним усі племена землі. Так, амінь!»
(Об'явлення, 1:7)
(Об'явлення, 1:7)
1. Вступ
Матвій, у євр. транскрипції "Маттафія" або "Маттіягу" (означає "дар Яхве"), син Алфея, апостол, автор одного з Євангелій [Л.1-3]. До обрання, носив ім'я Левій [Л.2-4], служив митником у Галілейському Капернаумі, збираючи мита з товарів, що перевозяться вздовж східного узбережжя Середземного моря [Л.1].
Вчитель обрав Левія учнем, покликавши від збору мит до апостольського служіння. Після піднесення Христа, Матвій багато років проповідував Євангеліє євреям у Палестині, згодом, у азіатських країнах. За переказами, помер мученицькою смертю в Ієраполі у Фрігії чи Персії [Л.3].
Час написання книги. В точності невідомо, очевидно між 37 і 100 роками від Р.Х. Більшість фахівців упевнена в ранній даті написання,– до руйнування Єрусалима у 70-му році. Називаються, 42-й рік [Л.3], 50-й [Л.4, 5], закінчення 50-х – початок 60-х [Л.2], 50-65 р.р. [Л.6], 60-ті роки [Л.1], близько 64 р. [Л.7], між 60 та 65 роками [Л.8].
Композиція віршів 24:14-31. 1. Вступ, котрий вказує на ознаку кінця (24:14).
2. Виклад головної теми – загибель лукавої цивілізації, повернення Спасителя:
а) горе (24:15-22);
б) лжехристи та лжепророки (уривок 23-26);
в) явлення Господа (вірші 27-30).
3. Висновок, що містить Його обіцянку зібрати вірних (24:31).
Головна тема. Загибель морально деградуючого роду, пришестя Божого Сина.
Мета написання. Передати Церкві пророцтво Наставника про Своє майбутнє повернення, після закінчення періоду смертельно небезпечних лих.
Зміст. Повідомивши головну ознаку настання кінця (24:14), Ісус радить жителям Юдеї бігти в гори (текст 16-19) побачивши гидоту запустіння (вірш 15), також молитися за сприятливі умови для втечі (20). Адже незабаром настане Велике горе (21), від нього мало хто спасеться (22).
В останні дні з'являться лжехристи і лжепророки, які стверджують, Христос уже прийшов (24:23-26). Не можна вірити їм, оскільки астрономічне знамення пришестя буде видно УСІМ народам (уривок 27-30). Після повернення Господа ангели зберуть обраних для епохи теократичного правління (вірш 31).
Проблеми тлумачення. "Деякі з Його висловлювань настільки складні для розуміння, що неможливо визначити, до чого вони належать" [Л.9]. Скажімо, до якого часу треба приписати висловлювання про загибель світу; що мається на увазі під загадковими гидотою спустошення (24:15), великим горем (вірш 21), знаменням на небі (30). Апокаліптичне пророцтво 24:14-31 виповнилось повністю, частково чи ще не справдилось.
Вчитель обрав Левія учнем, покликавши від збору мит до апостольського служіння. Після піднесення Христа, Матвій багато років проповідував Євангеліє євреям у Палестині, згодом, у азіатських країнах. За переказами, помер мученицькою смертю в Ієраполі у Фрігії чи Персії [Л.3].
Час написання книги. В точності невідомо, очевидно між 37 і 100 роками від Р.Х. Більшість фахівців упевнена в ранній даті написання,– до руйнування Єрусалима у 70-му році. Називаються, 42-й рік [Л.3], 50-й [Л.4, 5], закінчення 50-х – початок 60-х [Л.2], 50-65 р.р. [Л.6], 60-ті роки [Л.1], близько 64 р. [Л.7], між 60 та 65 роками [Л.8].
Композиція віршів 24:14-31. 1. Вступ, котрий вказує на ознаку кінця (24:14).
2. Виклад головної теми – загибель лукавої цивілізації, повернення Спасителя:
а) горе (24:15-22);
б) лжехристи та лжепророки (уривок 23-26);
в) явлення Господа (вірші 27-30).
3. Висновок, що містить Його обіцянку зібрати вірних (24:31).
Головна тема. Загибель морально деградуючого роду, пришестя Божого Сина.
Мета написання. Передати Церкві пророцтво Наставника про Своє майбутнє повернення, після закінчення періоду смертельно небезпечних лих.
Зміст. Повідомивши головну ознаку настання кінця (24:14), Ісус радить жителям Юдеї бігти в гори (текст 16-19) побачивши гидоту запустіння (вірш 15), також молитися за сприятливі умови для втечі (20). Адже незабаром настане Велике горе (21), від нього мало хто спасеться (22).
В останні дні з'являться лжехристи і лжепророки, які стверджують, Христос уже прийшов (24:23-26). Не можна вірити їм, оскільки астрономічне знамення пришестя буде видно УСІМ народам (уривок 27-30). Після повернення Господа ангели зберуть обраних для епохи теократичного правління (вірш 31).
Проблеми тлумачення. "Деякі з Його висловлювань настільки складні для розуміння, що неможливо визначити, до чого вони належать" [Л.9]. Скажімо, до якого часу треба приписати висловлювання про загибель світу; що мається на увазі під загадковими гидотою спустошення (24:15), великим горем (вірш 21), знаменням на небі (30). Апокаліптичне пророцтво 24:14-31 виповнилось повністю, частково чи ще не справдилось.
2. Ознаки фіналу (24:14, 15)
За кілька днів до смерті Вчителя, учні запитали Його про ознаку кінця віку (1-13). Перерахувавши ряд близьких й віддалених майбутніх історичних перипетій (уривок 4-13), що НЕ мають прямого відношення до періоду Великого горя, Господь дав відповідь.
«І ця Євангелія Царства буде проповідуватися по всьому світі на свідчення всім народам,– і тоді ("тільки тоді", пер. [Л.6]) прийде кінець» (24:14).
Тут "Ісус сказав, що перш ніж Він повернеться, Радісна звістка про Царство і спасіння повинна бути проповідана по всьому світу" [Л.8]. Правильно. Аби ВСІ почули звістку про наближення тисячолітнього правління Сина Божого.
Особливо інтенсивно "Євангелія Царства" (вірш 14, а) почне сповіщатись у перші роки останнього семиріччя існування цього лукавого роду. Потім "прийде кінець" (14, б).
Скільки порочному світу не крутитись, а фінал для великої блудниці обов'язково настане (Об'явл.17:16). Божевільне суспільство, з усіма мерзотами його, буде зруйноване (16:18-21; [Л.11]), ЗГОРИТЬ від вогняного дощу й ПОТОНЕ у воді, згідно з пророцтвом (Лк.17:26-30).
Також апостол Павло стверджує, "світ, у його нинішньому вигляді, припиняє своє існування" (1Коринтян, 7:31, пер. [Л.6]); в іншому перекладі, "йде до свого кінця" [Л.33]). "Слово " кінець " означає фінал, болючі родові перейми. Так Христос характеризує час великої скорботи, описаний у наступних віршах" [Л.4]. Для мешканців Єрусалиму Він повідомляє додаткову, але ще більш загадкову ознаку.
«Отже, коли ви побачите на святому місці "мерзоту запустіння", про яку говорив пророк Даниїл (нехай читач здогадається, що це означає)» (Матвія, 24:15, пер. [Л.8]).
Хто дає справжню мудрість, але її часто ігнорують? Пророк Даніель дає відгадку,– Адонай "наділяє мудрістю мудрих й розумних – знанням" (Даниїла, 2:21). На жаль, щодо вірша Мт.24:15, натхнення сучасних мудрих богословів обертається, як правило, лише навколо загадкової фігури антихриста [Л.4, 8, 12, 13, 32 та ін.].
"Йдеться про припинення богослужінь у відновленому єрусалимському храмі (Дан.12:11) і про заснування там поклоніння антихристу" [Л.5; Л.4, 12], "мається на увазі і явище антихриста" [Л.31, стор. 1199]. "Що таке "мерзота запустіння"? Це образ "звіра", встановлений у храмі Єрусалиму" [Л.34, стор. 671].
Однак розумний старозавітний пророк нічого не говорив ні про відновлення Храму, ні поклоніння в ньому "образу звіра". Понад те, його таємниче пророцтво про гидоту запустіння (Дан.9:27, 12:11) НЕ МАЄ прямого відношення до сирійського царя Антіоха IV Єпіфана [Л.14], як помилково передбачається в роботах [Л.3, 4, 6, 8, 10, 12, 13, 15, 29, 31].
Наві бачив есхатологічну "гидоту ("походить від", пер. [Л.7]) запустіння" покинутих жителями міст-примар,
зокрема, Йерушалаїма. Занедбаність настане в середині останньої 70-ї сьомини (9:27), напередодні Великого горя [Л.14].
Особливо інтенсивно "Євангелія Царства" (вірш 14, а) почне сповіщатись у перші роки останнього семиріччя існування цього лукавого роду. Потім "прийде кінець" (14, б).
Скільки порочному світу не крутитись, а фінал для великої блудниці обов'язково настане (Об'явл.17:16). Божевільне суспільство, з усіма мерзотами його, буде зруйноване (16:18-21; [Л.11]), ЗГОРИТЬ від вогняного дощу й ПОТОНЕ у воді, згідно з пророцтвом (Лк.17:26-30).
Також апостол Павло стверджує, "світ, у його нинішньому вигляді, припиняє своє існування" (1Коринтян, 7:31, пер. [Л.6]); в іншому перекладі, "йде до свого кінця" [Л.33]). "Слово " кінець " означає фінал, болючі родові перейми. Так Христос характеризує час великої скорботи, описаний у наступних віршах" [Л.4]. Для мешканців Єрусалиму Він повідомляє додаткову, але ще більш загадкову ознаку.
«Отже, коли ви побачите на святому місці "мерзоту запустіння", про яку говорив пророк Даниїл (нехай читач здогадається, що це означає)» (Матвія, 24:15, пер. [Л.8]).
Хто дає справжню мудрість, але її часто ігнорують? Пророк Даніель дає відгадку,– Адонай "наділяє мудрістю мудрих й розумних – знанням" (Даниїла, 2:21). На жаль, щодо вірша Мт.24:15, натхнення сучасних мудрих богословів обертається, як правило, лише навколо загадкової фігури антихриста [Л.4, 8, 12, 13, 32 та ін.].
"Йдеться про припинення богослужінь у відновленому єрусалимському храмі (Дан.12:11) і про заснування там поклоніння антихристу" [Л.5; Л.4, 12], "мається на увазі і явище антихриста" [Л.31, стор. 1199]. "Що таке "мерзота запустіння"? Це образ "звіра", встановлений у храмі Єрусалиму" [Л.34, стор. 671].
Однак розумний старозавітний пророк нічого не говорив ні про відновлення Храму, ні поклоніння в ньому "образу звіра". Понад те, його таємниче пророцтво про гидоту запустіння (Дан.9:27, 12:11) НЕ МАЄ прямого відношення до сирійського царя Антіоха IV Єпіфана [Л.14], як помилково передбачається в роботах [Л.3, 4, 6, 8, 10, 12, 13, 15, 29, 31].
Наві бачив есхатологічну "гидоту ("походить від", пер. [Л.7]) запустіння" покинутих жителями міст-примар,
зокрема, Йерушалаїма. Занедбаність настане в середині останньої 70-ї сьомини (9:27), напередодні Великого горя [Л.14].
3. Чому треба втікати у гори? (24:16-18)
Побачивши наближення губителя, що робити тим, хто живе в останні дні? Наставник дає одноплемінникам цінну пораду:
«тоді ті, хто ("знаходиться", пер. [Л.6]) в Юдеї, хай втікають у гори» (24:16).
"Головна тема цієї частини пророцтва нашого Господа – взяття Єрусалиму римлянами" [Л.16]. Подібної думки дотримуються деякі інші коментатори [Л.3, 15, 17, 18]. Навпаки, автори робіт [Л.5, 7, 11-13, 19, 32] вважають, вірш 16 ще не виповнився, мова йде про переслідування іудеїв антихристом.
Третя, найпоширеніша версія, поєднує дві попередні. "Падіння Єрусалима під натиском римських легіонів могло служити прототипом майбутньої багаторічної скорботи" [Л.1, стор. 1179; Л.3, 5, 7, 29]. "Саме ж пророцтво Ісуса частково виповнилося в 70 р., коли храм був зруйнований римлянами, а в повноті воно відбудеться наприкінці часів" [Л.6; Л.8, 9, 16, 20].
НІ. Текст 24:14-31 відноситься виключно до кінця цього роду (вірш 14), поверненню Сина Людського (30). На відміну від Євангелія від Луки, де спочатку передбачається руйнування Йерушалаїма римлянами в 70-му році від Р.Х. (Лк.21:20-24), згодом, після закінчення епохи язичників (вірш 24), настануть дні Великого горя, котрі закінчаться пришестям Господа (уривок 25-28).
Все-таки, чому потрібно втікати саме в ГОРИ? біженцям все одно не сховатись у горах від довгої руки всесвітнього диктатора-антихриста. Відповідь,– усім юдеям потрібно евакуюватися в гори, позаяк Середземне "море зашумить і обуриться" (Луки, 21:25, Синод. пер.); "народи будуть тремтіти у відчаї від реву моря і бурхливих хвиль" пер. [Л.10]).
«тоді ті, хто ("знаходиться", пер. [Л.6]) в Юдеї, хай втікають у гори» (24:16).
"Головна тема цієї частини пророцтва нашого Господа – взяття Єрусалиму римлянами" [Л.16]. Подібної думки дотримуються деякі інші коментатори [Л.3, 15, 17, 18]. Навпаки, автори робіт [Л.5, 7, 11-13, 19, 32] вважають, вірш 16 ще не виповнився, мова йде про переслідування іудеїв антихристом.
Третя, найпоширеніша версія, поєднує дві попередні. "Падіння Єрусалима під натиском римських легіонів могло служити прототипом майбутньої багаторічної скорботи" [Л.1, стор. 1179; Л.3, 5, 7, 29]. "Саме ж пророцтво Ісуса частково виповнилося в 70 р., коли храм був зруйнований римлянами, а в повноті воно відбудеться наприкінці часів" [Л.6; Л.8, 9, 16, 20].
НІ. Текст 24:14-31 відноситься виключно до кінця цього роду (вірш 14), поверненню Сина Людського (30). На відміну від Євангелія від Луки, де спочатку передбачається руйнування Йерушалаїма римлянами в 70-му році від Р.Х. (Лк.21:20-24), згодом, після закінчення епохи язичників (вірш 24), настануть дні Великого горя, котрі закінчаться пришестям Господа (уривок 25-28).
Все-таки, чому потрібно втікати саме в ГОРИ? біженцям все одно не сховатись у горах від довгої руки всесвітнього диктатора-антихриста. Відповідь,– усім юдеям потрібно евакуюватися в гори, позаяк Середземне "море зашумить і обуриться" (Луки, 21:25, Синод. пер.); "народи будуть тремтіти у відчаї від реву моря і бурхливих хвиль" пер. [Л.10]).
На узбережжя Ізраїлю з жахливим ревом обрушаться гігантські морські хвилі ([Л.11], мал. 1). Сховатися від них можна втечею"у гори", за порадою Ісуса (Мт.24:16).
Але навіть і там "народи будуть тремтіти" (Лк. 21:25, 26; пер. [Л.10]) від інфразвукових хвиль, котрі викликають явище
резонансу, відповідно, вібрацію (тремтіння) органів тіла [Л.21].
Телецунамі та цунамі, останні, далеко проникають углиб
континентів, сформуються раптово, при виході невисокої в морі гравітаційної хвилі на мілководний шельф. Тому Спаситель попереджає всіх, хто не встиг сховатися у горах:
«хто на даху, хай не сходить узяти те, що в його домі, і
хто на полі, хай не повертається назад узяти свій одяг»
(27:17, 18).
"Події кінця історії відбуватимуться у величезних масштабах, створюючи враження стихійного масового лиха, що веде до страшної катастрофи ... образи кінця світу вселяють жах, який ще більше посилюється завдяки розмаху пов'язаних з ними явищ ..." [Л.30, стор. 869].
Тільки страх перед Господом може зробити людину безстрашною під час стихійних лих, "і зло його не досягне"
(Притчі, 19:23, в).
Тільки страх перед Господом може зробити людину безстрашною під час стихійних лих, "і зло його не досягне"
(Притчі, 19:23, в).
4. Горе не мовчить (24:19, 20)
З усіх постраждалих при настанні подій "кінця світу", котрі "вселяють жах" [Л.30, стор. 869], Христос чомусь особливо виділяє 2-і категорії молодих жінок.
«Горе ж вагітним і тим, хто годуватиме грудьми в ті дні» (24:19; "Але найгірше в ті дні буде вагітним жінкам і матерям, що годують", пер. [Л.8]).
Дивно, "найгірше у ті дні" (пер. [Л.8]) буде НЕ людям похилого віку, інвалідам чи дітям, але молодим жінкам в особливому становищі. Загадка. Чому антихрист найсильніше переслідуватиме саме їх?
"Вагітні жінки і матері-годувальниці опиняться в однаково незручному становищі – ї м буде важко швидко втекти"
[Л.19], "їм важко швидко пересуватися" [Л.13; Л.17, 20], "тому будуть наражатися на більший ризик бути схопленими і вбитими" [Л.12].
Дозвольте, дозвольте, але старим, інвалідам, немовлятам ще важче "швидко пересуватися". У пору Великої скорботи, ВСЕ ОДНО, "чи йдеш скоро, наздожене горе, чи йдеш тихо, нажене лихо". Але ми читаємо, незалежно від швидкості пересування, "горе вагітним і тим, хто годують грудьми!" (24:19, пер. [Л.22]). ЧОМУ?
Коливання води (цунамі), повітря (бурі, урагани), суходолу (землетруси, виверження вулканів, масштабні пожежі), удари блискавок, падіння метеорних тіл викличуть пружні хвилі низької частоти (інфразвук). Збіг із частотою коливань внутрішніх та зовнішніх органів людини призведе до резонансу,– різкого збільшення амплітуди коливань [Л.21].
Резонанс спровокує судомні скорочення всіх м'язів, зокрема, живота та грудей. У вагітних можуть наступити передчасні пологи, а ті, хто годує грудьми, страждають від сильного грудного болю, постійно сочиться молоко; тому "найгірше у ті дні" буде, насамперед, таким жінкам (вірш 19).
У будь-яких важких обставинах дітям Божим варто звертатися до Нього в молитві, так радить наш Учитель.
«Тож моліться, щоб ваша втеча не сталася взимку ("не довелося тікати взимку", пер. [Л.22]), або в суботу»
(24:20).
Евакуація у безпечні піднесені місця з міст та сільської місцевості, особливо з пожитками, найскладніше взимку (у Палестині, сезон дощів). Також, для правовірних євреїв, пересування на великі відстані у суботу обмежує Тора (закон).
Завдяки милості Благословенного й молитвам, час втечі прийде на початок весни (24:32-34). Вихід здійсниться не за одну добу [Л.23], оскільки "Шляхи суботнього дня",– точніше,– "суботнього шляху", довжиною фактично від 0,9 км до 1,11 км [Л.13], "буде недостатньо, щоб вибратися з небезпечного району" [Л.19].
Зазначені фізичний та психічний стани потерпілих НЕ мають відношення до винищення жителів так званим "антихристом". З тексту Мт.24:16-19 видно, словосполучення "велике горе" (вірш 21) відноситься до стихійних лих.
Яких саме? тих, що перелічені в уривку Лк.17:26-30,– "дощ вогненний і сірчаний" (Синод. пер.; мал.2) як у дні Лота, разом з тим, "потоп", його колись пережила сім'я Ноя [Л.25].
"Даний Ісусом опис прийдешніх катаклізмів має велику схожість з описаним у Об'явл.16 гнівом Божим, вилитим на всю землю ..."
[Л.4].
Наслідки виливу Його гніву "на всю землю" в дні безмірно великого горя (Мт.24:21) та всесвітнього жнива (13:38-42), коли серпоподібне небесне знаряддя суду пожне увесь світ (Об'явл.14:14-20), викладені в роботах [Л.11, 21].
«Коли б не були ті дні вкорочені, то не спаслася б жодна людина ("ніхто б не залишився живим", пер. [Л.33]). Але заради вибраних ті дні будуть вкорочені» (24:22).
Буквальний переклад середини вірша 22, " не вціліла б жодна жива істота " (пер. [Л.6]), що "означає: ніхто з людей і навіть тварин" [Л.20]. Так має статися згідно з есхатологічним пророцтвом Цефанйа.
«Я цілковито знищу з поверхні землі все,– говорить ГОСПОДЬ! Змету людей і худобу, знищу птахів небесних і риб морських ...» (Софонії, 1:2, 3). Зрозуміло, що будуть знищені мешканці НЕ в повному обсязі, це видно з подальших віршів (2:9, 11, 3:9-13).
Проте, з різних причин, МАСОВО загинуть організми з царств тварин, рослин, водоростей, з мікросвіту та людської спільноти (Мт.13:38-42, Лк.17:26-30, Об'явл.8:7-11, Іс.24:1-6). Агнець Божий обов'язково зменшить кількість злощасних діб, інакше "ніхто б не залишився живим" (Матвія, 24:22, пер. [Л.33]).
"Ісус, ймовірно, має на увазі 1290 днів за Даниїлом; цей час буде скорочено ..." [Л.17]. "Ймовірно, це означає, що Бог чудовим чином скоротить тривалість світлового дня, коли відбувається найбільше битв та вбивств" [Л.19; Л.12].
Анітрохи. Так рахувати НЕМАЄ найменших біблійних підстав. Період великої скорботи охопить 3,5 роки, а стихійні лиха займуть лише кілька місяців, більше того, їхня активна фаза скоротиться Викупителем до 7-ми діб [Л.23].
Однак, чому все живе буде врятовано від ПОВНОГО знищення? Відповідь, "заради вибраних ті дні будуть вкорочені" (вірш 22). Хто ж вони? "Ті, кого Бог присвятив для спасіння у Христі ..." [Л.16], "які прийняли Ісуса" [Л.19].
Інші думки, тут євреї, віруючі з Ізраїлю, різних країн [Л.18], юдеї та прозеліти [Л.32]. "В Ізраїлі залишається вірний залишок" [Л.13; Л.8], це "народ Ізраїлю, який у Старому Завіті часто називається Божим обраним народом" [Л.12].
"Вибрані тут не позначають Церкву ..." [Л.32, стор. 96].
Дані висловлювання помилкові, вони суперечать новозавітному розумінню слова "вибрані", під ним, однозначно, маються на увазі християни (Ів.15:16, 19; 1Пет.1:1, 2:9; 1Кор.1:26-30 і т.д.). "Господь випробовує праведних"
(Пс.10:5, пер. [Л.6]) і, задля їх фізичного спасіння, "будуть скорочені ті дні" (Мт.24:22, пер. [Л.10]).
По суті, невелика область небесної сфери ("крапка"), з неї ніби виходять всі видимі або продовжені назад яскраві сліди-треки космічних тіл, що вдерлися в атмосферу Землі. Адже у вірші 30 словом "з'явиться" перекладено грецьке слово, похідне від дієслова "світити".
Радіант виникне під час затемнення, коли "місяць ("не буде сяяти", пер. [Л.10]) не дасть свого світла" (24:29, б), а "зорі
(по-науковому, метеори) падатимуть з неба" (ст.29, в).
Метеорні спалахи дадуть дрібні частинки [Л.26], впадуть і більші космічні об'єкти, як передбачено, "небесні сили ("тіла", пер. [Л.8]) захитаються" (вірш 29, г), тобто, почнуть рухатися.
Побачивши страхітливе апокаліптичне сяйво над головами, усіх охопить невимовний жах; виповниться пророцтво Господа:
«люди ціпенітимуть від страху (при одній тільки думці) й очікування того ("перед лихами", пер. [Л.6), що надходить (насувається) на цілий світ, бо сили небесні захитаються» (Луки, 21:26; у дужках текст із [Л.33]).
1. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1 503 с.
2. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза.- Кременчук: Християнська зоря, 1999. – 1088 с.
3. Шатров П.К. Коментарі до Євангелія від Матвія.- СПб.: Біблія для всіх, 2000. – 608 с.
4. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура.- Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
5. Тлумачення чотирьох Євангелій та Книги діянь Апостолів. Біблійна кафедра.- Київ: Демос, 1994. – 456 с.
6. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
7. Нова Женевська навчальна Біблія.- Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
8. Біблія для нашого життя. Новий Заповіт. Finland, International Bible Society, 1999. - 687 с.
9. Біблійний довідник Геллея.- СПб.: Біблія для всіх, 2006.- 787 с.
10. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад.- М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
11. Стаття №2 "Гог із землі Магог: кінець світу цього".
12. Джон Ф. Мак-Артур, мол. Тлумачення книг Нового Завіту. Євангеліє від Матвія, 24-28.- Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2008. - 410 с.
13. Кузнєцова В.М. Євангеліє від Матвія. Коментар. - М.: ОПУ, 2002. - 568 с.
14. Стаття "22. Коментарі до Книги пророка Даніїїла. Сімдесят сьомин (9:24-27, 12:10-13)".
15. Новий Біблійний коментар: у 3 част. Ч.3. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2001. - 751 с.
16. Райл Дж.К. Роздуми над Євангелієм від Матвія.- Харків: Д.Ф. Ткаченка, 2001.- 352 с.
17. Біблійний культурно-історичний коментар. У 2 част. Ч.2. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2005. - 733 с.
18. Проп. Іван Барчук. Пояснення чотирьох Євангелій. Том другий. - Київ: Дорога Правди, 1993. - 618 с.
19. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Заповіт.- Bielefeld: CLV, 2000. - 1465 с.
20. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
21. Стаття №4 "Час великої скорботи".
22. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
23. Стаття №14 "Числа".
24. Метью Генрі. Тлумачення книг Нового Завіту. Том 1. Євангеліє від Матвія. - Netherlands, Dutch Reformed Trast Society, 2002. - 526 с.
25. Стаття №5 "Так буде й у дні, коли Ісус Христос з'явиться".
26. Стаття №1 "Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа".
27. Стаття №11 "Спасіння".
28. Грудем Уейн. Систематичне богослов'я: Введення в біблійне вчення. - СПб.: Мірт, 2004. - 1453 с.
29. Ледд Д. Богослов'я Нового Завіту.- СПб.: Біблія для всіх, 2003.- 800 с.
30. Словник біблійних образів.- СПб.: Біблія для всіх, 2016.- 1423 с.
31. Слов'янський біблійний коментар.- Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016. – 1840 с.
32. Уірсбі У. Коментар на Новий Заповіт. Том I.- СПб.: Біблія для всіх, 2017. – 848 с.
33. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
34. Уірсбі У. Коментар на Новий Заповіт. Том II. – СПб.: Біблія для всіх, 2018. – 696 с.
«Горе ж вагітним і тим, хто годуватиме грудьми в ті дні» (24:19; "Але найгірше в ті дні буде вагітним жінкам і матерям, що годують", пер. [Л.8]).
Дивно, "найгірше у ті дні" (пер. [Л.8]) буде НЕ людям похилого віку, інвалідам чи дітям, але молодим жінкам в особливому становищі. Загадка. Чому антихрист найсильніше переслідуватиме саме їх?
"Вагітні жінки і матері-годувальниці опиняться в однаково незручному становищі – ї м буде важко швидко втекти"
[Л.19], "їм важко швидко пересуватися" [Л.13; Л.17, 20], "тому будуть наражатися на більший ризик бути схопленими і вбитими" [Л.12].
Дозвольте, дозвольте, але старим, інвалідам, немовлятам ще важче "швидко пересуватися". У пору Великої скорботи, ВСЕ ОДНО, "чи йдеш скоро, наздожене горе, чи йдеш тихо, нажене лихо". Але ми читаємо, незалежно від швидкості пересування, "горе вагітним і тим, хто годують грудьми!" (24:19, пер. [Л.22]). ЧОМУ?
Коливання води (цунамі), повітря (бурі, урагани), суходолу (землетруси, виверження вулканів, масштабні пожежі), удари блискавок, падіння метеорних тіл викличуть пружні хвилі низької частоти (інфразвук). Збіг із частотою коливань внутрішніх та зовнішніх органів людини призведе до резонансу,– різкого збільшення амплітуди коливань [Л.21].
Резонанс спровокує судомні скорочення всіх м'язів, зокрема, живота та грудей. У вагітних можуть наступити передчасні пологи, а ті, хто годує грудьми, страждають від сильного грудного болю, постійно сочиться молоко; тому "найгірше у ті дні" буде, насамперед, таким жінкам (вірш 19).
У будь-яких важких обставинах дітям Божим варто звертатися до Нього в молитві, так радить наш Учитель.
«Тож моліться, щоб ваша втеча не сталася взимку ("не довелося тікати взимку", пер. [Л.22]), або в суботу»
(24:20).
Евакуація у безпечні піднесені місця з міст та сільської місцевості, особливо з пожитками, найскладніше взимку (у Палестині, сезон дощів). Також, для правовірних євреїв, пересування на великі відстані у суботу обмежує Тора (закон).
Завдяки милості Благословенного й молитвам, час втечі прийде на початок весни (24:32-34). Вихід здійсниться не за одну добу [Л.23], оскільки "Шляхи суботнього дня",– точніше,– "суботнього шляху", довжиною фактично від 0,9 км до 1,11 км [Л.13], "буде недостатньо, щоб вибратися з небезпечного району" [Л.19].
5. Хто має вуха, той почує (24:21)
Ісус Христос, оповідаючи про перипетії кінця світу (24:15-20, Лк.17:26-30, 21:25-28), підсумовує.
«Адже тоді буде велике горе ("велика скорбота", пер. [Л.10]; "великого лиха", [Л.33]), якого не було від початку світу дотепер, і не буде» (Мт.24:21; "ніколи більше не відбудеться", пер. [Л.22]).
«Адже тоді буде велике горе ("велика скорбота", пер. [Л.10]; "великого лиха", [Л.33]), якого не було від початку світу дотепер, і не буде» (Мт.24:21; "ніколи більше не відбудеться", пер. [Л.22]).
У сучасних перекладах вірша 21, "скорбота" означає "біди" [Л.6, 8] або "лиха" [Л.22]. "У Біблії згадується період великої скорботи, який спіткає землю і перевищуватиме за ступенем тяжкості всі страждання, які людство зазнало досі"
[Л.1, стор. 1418].
Через пророка Йірмейа, Йахве Елохім попереджає, "з півночі Я наведу біду – люту загибель" (Єремії, 4:6, пер. [Л.6]; "велике нещастя!", пер. CUV'23). Усі переконаються у справедливості прислів'я, "чому бути, того не уникнути".
Що ж саме мається на увазі під майбутнім великим горем (Мт.24:21) та лютою загибеллю? (Єр.4:6).
Зверніть увагу, трагедія розіграється ПЕРЕД поверненням Господа. Всупереч твердженням авторів [Л.3, 15, 17, 20, 24] про велике нещастя, котре вже збулося при руйнуванні Єрусалима римлянами в 70-му році від Р.Х. НІ. Звернення Учителя спрямоване тим, хто живе в останню епоху Кінця, для них "будуть у той час лиха великі ... яких ніколи більше не відбудеться" (Матвія, 24:21, пер. [Л.22]).
"Це пророцтво не могло виповнитися ніякими колишніми гоніннями, оскільки ясно сказано, що цей період закінчиться другим пришестям Христа" [Л.19]. "Жодний час чи подія в Історії Ізраїлю не зрівняється з тим винищенням євреїв, про яке тут говорить Ісус" [Л.12], "страждання Ізраїлю є прелюдія перед Кінцем цього століття" [Л.13]. "Весь цей уривок відноситься тільки до юдеїв ..." [Л.32, стор. 96].
Наведені судження загалом вірні, але містять прикру неточність, нібито, страждання торкнуться виключно Ізраїлю. Однак написано, "заголосять усі племена землі" (24:30, "всі народи", пер. [Л.6, 8, 10]). Тремтіння, розпач, зневіра, сильна депресія охоплять УСІ народи (Лк.21:25), а не один ам Йісраель.
[Л.1, стор. 1418].
Через пророка Йірмейа, Йахве Елохім попереджає, "з півночі Я наведу біду – люту загибель" (Єремії, 4:6, пер. [Л.6]; "велике нещастя!", пер. CUV'23). Усі переконаються у справедливості прислів'я, "чому бути, того не уникнути".
Що ж саме мається на увазі під майбутнім великим горем (Мт.24:21) та лютою загибеллю? (Єр.4:6).
Зверніть увагу, трагедія розіграється ПЕРЕД поверненням Господа. Всупереч твердженням авторів [Л.3, 15, 17, 20, 24] про велике нещастя, котре вже збулося при руйнуванні Єрусалима римлянами в 70-му році від Р.Х. НІ. Звернення Учителя спрямоване тим, хто живе в останню епоху Кінця, для них "будуть у той час лиха великі ... яких ніколи більше не відбудеться" (Матвія, 24:21, пер. [Л.22]).
"Це пророцтво не могло виповнитися ніякими колишніми гоніннями, оскільки ясно сказано, що цей період закінчиться другим пришестям Христа" [Л.19]. "Жодний час чи подія в Історії Ізраїлю не зрівняється з тим винищенням євреїв, про яке тут говорить Ісус" [Л.12], "страждання Ізраїлю є прелюдія перед Кінцем цього століття" [Л.13]. "Весь цей уривок відноситься тільки до юдеїв ..." [Л.32, стор. 96].
Наведені судження загалом вірні, але містять прикру неточність, нібито, страждання торкнуться виключно Ізраїлю. Однак написано, "заголосять усі племена землі" (24:30, "всі народи", пер. [Л.6, 8, 10]). Тремтіння, розпач, зневіра, сильна депресія охоплять УСІ народи (Лк.21:25), а не один ам Йісраель.
Зазначені фізичний та психічний стани потерпілих НЕ мають відношення до винищення жителів так званим "антихристом". З тексту Мт.24:16-19 видно, словосполучення "велике горе" (вірш 21) відноситься до стихійних лих.Яких саме? тих, що перелічені в уривку Лк.17:26-30,– "дощ вогненний і сірчаний" (Синод. пер.; мал.2) як у дні Лота, разом з тим, "потоп", його колись пережила сім'я Ноя [Л.25].
"Даний Ісусом опис прийдешніх катаклізмів має велику схожість з описаним у Об'явл.16 гнівом Божим, вилитим на всю землю ..."
[Л.4].
Наслідки виливу Його гніву "на всю землю" в дні безмірно великого горя (Мт.24:21) та всесвітнього жнива (13:38-42), коли серпоподібне небесне знаряддя суду пожне увесь світ (Об'явл.14:14-20), викладені в роботах [Л.11, 21].
6. Яка тривалість лих? (24:22)
Слухачів есхатологічного пророцтва Господа, звичайно ж, цікавила тривалість Великого горя. Він не дав прямої відповіді, а сказав.
«Коли б не були ті дні вкорочені, то не спаслася б жодна людина ("ніхто б не залишився живим", пер. [Л.33]). Але заради вибраних ті дні будуть вкорочені» (24:22).
Буквальний переклад середини вірша 22, " не вціліла б жодна жива істота " (пер. [Л.6]), що "означає: ніхто з людей і навіть тварин" [Л.20]. Так має статися згідно з есхатологічним пророцтвом Цефанйа.
«Я цілковито знищу з поверхні землі все,– говорить ГОСПОДЬ! Змету людей і худобу, знищу птахів небесних і риб морських ...» (Софонії, 1:2, 3). Зрозуміло, що будуть знищені мешканці НЕ в повному обсязі, це видно з подальших віршів (2:9, 11, 3:9-13).
Проте, з різних причин, МАСОВО загинуть організми з царств тварин, рослин, водоростей, з мікросвіту та людської спільноти (Мт.13:38-42, Лк.17:26-30, Об'явл.8:7-11, Іс.24:1-6). Агнець Божий обов'язково зменшить кількість злощасних діб, інакше "ніхто б не залишився живим" (Матвія, 24:22, пер. [Л.33]).
"Ісус, ймовірно, має на увазі 1290 днів за Даниїлом; цей час буде скорочено ..." [Л.17]. "Ймовірно, це означає, що Бог чудовим чином скоротить тривалість світлового дня, коли відбувається найбільше битв та вбивств" [Л.19; Л.12].
Анітрохи. Так рахувати НЕМАЄ найменших біблійних підстав. Період великої скорботи охопить 3,5 роки, а стихійні лиха займуть лише кілька місяців, більше того, їхня активна фаза скоротиться Викупителем до 7-ми діб [Л.23].
Однак, чому все живе буде врятовано від ПОВНОГО знищення? Відповідь, "заради вибраних ті дні будуть вкорочені" (вірш 22). Хто ж вони? "Ті, кого Бог присвятив для спасіння у Христі ..." [Л.16], "які прийняли Ісуса" [Л.19].
Інші думки, тут євреї, віруючі з Ізраїлю, різних країн [Л.18], юдеї та прозеліти [Л.32]. "В Ізраїлі залишається вірний залишок" [Л.13; Л.8], це "народ Ізраїлю, який у Старому Завіті часто називається Божим обраним народом" [Л.12].
"Вибрані тут не позначають Церкву ..." [Л.32, стор. 96].
Дані висловлювання помилкові, вони суперечать новозавітному розумінню слова "вибрані", під ним, однозначно, маються на увазі християни (Ів.15:16, 19; 1Пет.1:1, 2:9; 1Кор.1:26-30 і т.д.). "Господь випробовує праведних"
(Пс.10:5, пер. [Л.6]) і, задля їх фізичного спасіння, "будуть скорочені ті дні" (Мт.24:22, пер. [Л.10]).
7. Лжехристи і лжепророки (24:23-26)
У роки Великого горя, після закінчення катаклізмів, з'явиться багато самозванців, вони промовляють брехливі пророцтва або називають себе Месією, що повернувся. Як потрібно реагувати на це гірке коріння, содомські виноградні лози?
«Тоді, коли хто вам скаже: Ось тут Христос! Або: Там! – не вірте. Бо постануть лжехристи (з'явиться багато лжемесій) та лжепророки і будуть чинити великі ознаки (дивовижні знамення) й чудеса, щоб звести (обдурити), якщо вдасться, навіть і вибраних" (24:23, 24; у дужках текст із [Л.8]).
«Тоді, коли хто вам скаже: Ось тут Христос! Або: Там! – не вірте. Бо постануть лжехристи (з'явиться багато лжемесій) та лжепророки і будуть чинити великі ознаки (дивовижні знамення) й чудеса, щоб звести (обдурити), якщо вдасться, навіть і вибраних" (24:23, 24; у дужках текст із [Л.8]).
"Надія на рятівника (спасителя, визволителя) або рятівників природня під час важких лих. Лихо – це велике нещастя з важким, часто згубним наслідком. У важкі часи можуть з'являтися люди, які видають себе за тих, ким вони не є" [Л.3].
Діями лжехристів та лжепророків управляє прагнення до влади у тій місцевості, де кожен із них перебуває. Але щоб підкорити своїй волі інших, необхідно обдурити їх, зокрема, "вибраних" (християн), які з нетерпінням чекають на повернення Спасителя.
Нахабні ошуканці вдадуться до різних методів маніпуляцій, навіть "покажуть дивовижні знамення і створять великі чудеса" (24:24, б; пер. [Л.8]). Тому Господь попереджає.
«Ось, Я попередив вас! Отже, коли вам скажуть: Ось Він у пустелі! – не виходьте; Ось Він у потайних
кімнатах! – не вірте» (24:25, 26).
Христос перебував у нашому світі в людському тілі (мал.3). Тому багато християн вважають, Він і повернеться в подібному вигляді. На таке очікування розраховують посібники хибних месій та
пророків, розповсюджуючи чутки про місце Його перебування.
Навпаки, Ісус попереджає (вірш 25), що не прийде з пустелі, не ховається у внутрішніх кімнатах будинку (26), але приходить з небес
"з великою силою і славою" (30).
"У тілі Господь не буде присутній у той час на землі. Але раптово
Він повернеться на неї. Його друге пришестя буде видимим і величним" [Л.5, стор. 77].
Діями лжехристів та лжепророків управляє прагнення до влади у тій місцевості, де кожен із них перебуває. Але щоб підкорити своїй волі інших, необхідно обдурити їх, зокрема, "вибраних" (християн), які з нетерпінням чекають на повернення Спасителя.
Нахабні ошуканці вдадуться до різних методів маніпуляцій, навіть "покажуть дивовижні знамення і створять великі чудеса" (24:24, б; пер. [Л.8]). Тому Господь попереджає.
«Ось, Я попередив вас! Отже, коли вам скажуть: Ось Він у пустелі! – не виходьте; Ось Він у потайних
кімнатах! – не вірте» (24:25, 26).
Христос перебував у нашому світі в людському тілі (мал.3). Тому багато християн вважають, Він і повернеться в подібному вигляді. На таке очікування розраховують посібники хибних месій тапророків, розповсюджуючи чутки про місце Його перебування.
Навпаки, Ісус попереджає (вірш 25), що не прийде з пустелі, не ховається у внутрішніх кімнатах будинку (26), але приходить з небес
"з великою силою і славою" (30).
"У тілі Господь не буде присутній у той час на землі. Але раптово
Він повернеться на неї. Його друге пришестя буде видимим і величним" [Л.5, стор. 77].
8. Загадкові характеристики пришестя (24:27, 28)
Якщо не слід очікувати повернення Сина Бога живого в людській подобі з пустелі чи кімнат, тоді з чим порівняти Його незвичайне повернення?
«адже, як блискавка (спалахнувши) виходить зі сходу і з'являється аж на заході (світлом своїм осяює і захід), таким буде й прихід Сина Людського» (24:27; у дужках текст із [Л.33]).
«адже, як блискавка (спалахнувши) виходить зі сходу і з'являється аж на заході (світлом своїм осяює і захід), таким буде й прихід Сина Людського» (24:27; у дужках текст із [Л.33]).
У загадковому вірші 27, "Ісус Христос Своє пришестя порівнює з блиском блискавки, особливо в нічний час, коли здається, що весь небозвід висвітлюється нею" [Л.3]. Правильно, але ЧОМУ ототожнює? Відповідь,– "пришестя буде швидким і раптовим" (там же). Так припускають інші коментатори [Л.5, 12, 13, 16, 19, 20, 24, 31, 32].
Однак тут мова НЕ про раптовість чи швидкість, повідомляється навіть НЕ про розряд статичної атмосферної електрики, бо написано "як блискавка". Господь порівнює Своє тріумфальне повернення з потужними спалахами світла, подібним ефекту, котрий справляє гігантський іскровий розряд.
Це сяйво висвітлює небо від сходу до заходу, що "позначає всю довжину землі" [Л.2, стор. 169]. "Так видно спалах блискавки (згідно з деякими тлумаченнями: "сяйво сонця"), яка в одну мить осяює всю землю" [Л.13, стор. 467]. Саме "сяйво сонця" або блиск спалаху, зовсім НЕ його швидкість чи раптовість; це добре видно із паралельного вірша.
"Бо як блиск блискавки висвітлює небо від краю до краю, так буде і Син Людський у День, коли Він прийде" (Луки, 17:24, пер. [Л.6, Л.8]). Тотожний світловий ефект, "як блиск" або "сяйво сонця", справляє МАСОВА
поява космічних частинок з радіанта метеорного потоку, вони згоряють у атмосфері [Л.26].
Завдяки численним метеорним спалахам, потужний астрономічний феномен "висвітлює небо від краю до краю" (17:24). Забезпечує постійним яскравим світлом планету протягом УСІЄЇ НОЧІ, на відміну від секундного спалаху блискавки. Учитель сповіщає нас про ще одну важливу і не менш загадкову характеристику Свого повернення:
«бо де буде труп, там зберуться орли» (Матвія, 24:28; точніше, "туди зберуться стерв'ятники" пер. [Л.6, 8, 10]).
Однак тут мова НЕ про раптовість чи швидкість, повідомляється навіть НЕ про розряд статичної атмосферної електрики, бо написано "як блискавка". Господь порівнює Своє тріумфальне повернення з потужними спалахами світла, подібним ефекту, котрий справляє гігантський іскровий розряд.
Це сяйво висвітлює небо від сходу до заходу, що "позначає всю довжину землі" [Л.2, стор. 169]. "Так видно спалах блискавки (згідно з деякими тлумаченнями: "сяйво сонця"), яка в одну мить осяює всю землю" [Л.13, стор. 467]. Саме "сяйво сонця" або блиск спалаху, зовсім НЕ його швидкість чи раптовість; це добре видно із паралельного вірша.
"Бо як блиск блискавки висвітлює небо від краю до краю, так буде і Син Людський у День, коли Він прийде" (Луки, 17:24, пер. [Л.6, Л.8]). Тотожний світловий ефект, "як блиск" або "сяйво сонця", справляє МАСОВА
поява космічних частинок з радіанта метеорного потоку, вони згоряють у атмосфері [Л.26].
Завдяки численним метеорним спалахам, потужний астрономічний феномен "висвітлює небо від краю до краю" (17:24). Забезпечує постійним яскравим світлом планету протягом УСІЄЇ НОЧІ, на відміну від секундного спалаху блискавки. Учитель сповіщає нас про ще одну важливу і не менш загадкову характеристику Свого повернення:
«бо де буде труп, там зберуться орли» (Матвія, 24:28; точніше, "туди зберуться стерв'ятники" пер. [Л.6, 8, 10]).
Попри ясність вірша, очевидно тут алюзія на Втор.28:26 чи Єр.7:33, існують найнеймовірніші тлумачення образів трупа й птахів-стервятників. Наприклад, "де проповідується Христос, туди до Нього збираються душі" [Л.24], "орли можуть означати ангелів, які збирають праведників" [Л.31, стор. 1201].
"Труп символізує юдаїзм, що відступив від віри, християнство і всі світові системи ..." [Л.19]. "До кінця великої скорботи світ до країв наповнить чашу гріха, духовно розклавшись і перетворившись на жалюгідний неживий труп" [Л.12; Л.3, 5]. Також йдеться про апогей морального розкладання [Л.5] чи неминучість очевидності Другого пришестя [Л.2, стор. 570]. Орли можуть належати "до римської армії, штандарти якої прикрашалися срібними орлами" [Л.13], і так далі.
НІ. Зміст вірша 28 треба сприймати не алегорично, а буквально. У дні молотьби та жнив загине безліч нечестивих [Л.21]. До їхніх трупів "зберуться орли" (Мт.24:28; Об'явл.6:8, 19:21) і звірі, "і не буде кому їх (хижаків) відганяти"
(Єремії, 7:33). Немає нікого, хто міг би оплакати та поховати мертві тіла, розкидані "на поверхні землі" (16:4). Весь світ лежить у злі, тому випаде йому за жеребом орел (Мт.24:28).
"Труп символізує юдаїзм, що відступив від віри, християнство і всі світові системи ..." [Л.19]. "До кінця великої скорботи світ до країв наповнить чашу гріха, духовно розклавшись і перетворившись на жалюгідний неживий труп" [Л.12; Л.3, 5]. Також йдеться про апогей морального розкладання [Л.5] чи неминучість очевидності Другого пришестя [Л.2, стор. 570]. Орли можуть належати "до римської армії, штандарти якої прикрашалися срібними орлами" [Л.13], і так далі.
НІ. Зміст вірша 28 треба сприймати не алегорично, а буквально. У дні молотьби та жнив загине безліч нечестивих [Л.21]. До їхніх трупів "зберуться орли" (Мт.24:28; Об'явл.6:8, 19:21) і звірі, "і не буде кому їх (хижаків) відганяти"
(Єремії, 7:33). Немає нікого, хто міг би оплакати та поховати мертві тіла, розкидані "на поверхні землі" (16:4). Весь світ лежить у злі, тому випаде йому за жеребом орел (Мт.24:28).
9. Зміни у світилах (24:29)
Поверненню Господа передуватимуть рідкісні астрономічні явища, НЕБУВАЛІ у своїй сукупності.
«Відразу по тих днях горя (1) сонце померкне, і (2) місяць не дасть свого світла, і (3) зорі падатимуть з неба, і небесні сили захитаються» (24:29, "порушаться", пер. Огієнка; "струснуті будуть", [Л.33]; "похитнуться",
[Л.6, Л.22]).
«Відразу по тих днях горя (1) сонце померкне, і (2) місяць не дасть свого світла, і (3) зорі падатимуть з неба, і небесні сили захитаються» (24:29, "порушаться", пер. Огієнка; "струснуті будуть", [Л.33]; "похитнуться",
[Л.6, Л.22]).
Деякі сприймають зміст вірша 29 алегорично, "в Біблії затьмарення сонця та інших небесних світил символізує Божий суд" [Л.30, стор. 1122]. Навпаки, автор [Л.28] не згоден "з тим, що опис падіння зірок з неба і затьмарення сонця і місяця – це лише символічна мова. Правильніше було б розглядати ці описи як буквальні знаки, які відбудуться безпосередньо перед поверненням Христа ..." (стор. 1246).
Так воно і є. Однак, якщо мова про буквальні апокаліптичні знаки, яка пора горя мається на увазі? "Скорбота тих
днів, коли був зруйнований Єрусалим, коли був зрівняний із землею чудовий храм ..." [Л.3], "говориться про облогу Єрусалима. Тут ми бачимо його кульмінацію" [Л.15].
Але при руйнуванні міста римлянами у 70-му році від Р.Х., зміни у світлі денного та нічного світил були ВІДСУТНІ, не впали зірки, не захитались небесні сили. З зазначених причин, події тексту 29:24 інтерпретатори відносять, як правило, до парусії [Л.5, 7, 12, 13, 16-19, 24, 28, 31, 32].
"Друге пришестя (паруссія) відбудеться раптово, і його супроводжуватимуть катаклізми космічного масштабу ..." [Л.31, стор. 1200]. "Ісус говорить про космічну катастрофу: померкнуть сонце і місяць, будуть падати зірки, і сили небесні захитаються" [Л.29, стор. 225]. "З Другим пришестям Христа пов'язується всесвітня катастрофа ..." [Л.2, стор. 675].
Цілком вірно. "Відразу по тих днях горя" (вірш 29), а саме, по закінченні 3,5 років першої половини останньої сьомини Даниїла [Л.23], періоду скорботи в очікуванні "всесвітньої" [Л.2] "космічної катастрофи" [Л.29], відбудеться наступне. По-перше, сонце "померкне" внаслідок затемнення.
По-друге, через 14 діб настане затемнення місяця, він не сяятиме, "не дасть свого світла "; це "знамення зміни порядку всесвіту в останні часи" [Л.1, стор. 753]. По-третє, під час неботрясіння, "зорі падатимуть з неба", наче незрілі весняні смокви злітають зі смоківниці від поривів сильного вітру.
Вночі виникнуть сліди-треки численних метеорних тіл, по-науковому "радіант", почнеться Велике горе, друга половина останньої сьомини. Потім метеори доповняться десантом із все більших космічних об'єктів, бо "сили небесні порушаться" (пер. Івана Огієнка). Згідно з твердженням апостола, "зруйнуються і згорять небесні тіла" (2Пет.3:10, пер. [Л.10]).
Що мав на увазі Петро під словом "тіла", котрі зруйнуються і згорять, а Ісус – під "силами небесними" (Мт.24:29), вони порушаться? Сутність згаданих біблійних термінів стає зрозумілою з одкровення, отриманого Іваном (Об'явл.8:7-9:2). З небосхилу впадуть: "наче велика гора, охоплена вогнем" (8:8), "велика зоря, що палала, мов смолоскип " (вірш 10), "зоря" з ключем від колодязя безодні (9:1).
Таким чином, в уривку Мт.24:29 повідомляється про ТРИ астрономічні апокаліптичні знаки, вони йдуть один за одним. Про них же йдеться у паралельному вірші, "будуть ознаки (тобто, затемнення) на (1) сонці, і (2) місяці, і (3) зорях" (Луки, 21:25, в останньому випадку, це радіант метеорного потоку).
Період зазначених небувалих у своїй сукупності ефектів, котрі збігаються з катаклізмами "космічного масштабу"
[Л.31, 29], Ісус називає "велике горе" (Мт.24:21). Апостол Петро іменує "Господній день" (2Пет.3:10), подібно до Йешайа (Іс.13:5-13), Йоейла (Йоіл.2:1-11, 4:14), Цефанйя (Соф.1:2-18), інших старозавітних пророків.
Так воно і є. Однак, якщо мова про буквальні апокаліптичні знаки, яка пора горя мається на увазі? "Скорбота тих
днів, коли був зруйнований Єрусалим, коли був зрівняний із землею чудовий храм ..." [Л.3], "говориться про облогу Єрусалима. Тут ми бачимо його кульмінацію" [Л.15].
Але при руйнуванні міста римлянами у 70-му році від Р.Х., зміни у світлі денного та нічного світил були ВІДСУТНІ, не впали зірки, не захитались небесні сили. З зазначених причин, події тексту 29:24 інтерпретатори відносять, як правило, до парусії [Л.5, 7, 12, 13, 16-19, 24, 28, 31, 32].
"Друге пришестя (паруссія) відбудеться раптово, і його супроводжуватимуть катаклізми космічного масштабу ..." [Л.31, стор. 1200]. "Ісус говорить про космічну катастрофу: померкнуть сонце і місяць, будуть падати зірки, і сили небесні захитаються" [Л.29, стор. 225]. "З Другим пришестям Христа пов'язується всесвітня катастрофа ..." [Л.2, стор. 675].
Цілком вірно. "Відразу по тих днях горя" (вірш 29), а саме, по закінченні 3,5 років першої половини останньої сьомини Даниїла [Л.23], періоду скорботи в очікуванні "всесвітньої" [Л.2] "космічної катастрофи" [Л.29], відбудеться наступне. По-перше, сонце "померкне" внаслідок затемнення.
По-друге, через 14 діб настане затемнення місяця, він не сяятиме, "не дасть свого світла "; це "знамення зміни порядку всесвіту в останні часи" [Л.1, стор. 753]. По-третє, під час неботрясіння, "зорі падатимуть з неба", наче незрілі весняні смокви злітають зі смоківниці від поривів сильного вітру.
Вночі виникнуть сліди-треки численних метеорних тіл, по-науковому "радіант", почнеться Велике горе, друга половина останньої сьомини. Потім метеори доповняться десантом із все більших космічних об'єктів, бо "сили небесні порушаться" (пер. Івана Огієнка). Згідно з твердженням апостола, "зруйнуються і згорять небесні тіла" (2Пет.3:10, пер. [Л.10]).
Що мав на увазі Петро під словом "тіла", котрі зруйнуються і згорять, а Ісус – під "силами небесними" (Мт.24:29), вони порушаться? Сутність згаданих біблійних термінів стає зрозумілою з одкровення, отриманого Іваном (Об'явл.8:7-9:2). З небосхилу впадуть: "наче велика гора, охоплена вогнем" (8:8), "велика зоря, що палала, мов смолоскип " (вірш 10), "зоря" з ключем від колодязя безодні (9:1).
Таким чином, в уривку Мт.24:29 повідомляється про ТРИ астрономічні апокаліптичні знаки, вони йдуть один за одним. Про них же йдеться у паралельному вірші, "будуть ознаки (тобто, затемнення) на (1) сонці, і (2) місяці, і (3) зорях" (Луки, 21:25, в останньому випадку, це радіант метеорного потоку).
Період зазначених небувалих у своїй сукупності ефектів, котрі збігаються з катаклізмами "космічного масштабу"
[Л.31, 29], Ісус називає "велике горе" (Мт.24:21). Апостол Петро іменує "Господній день" (2Пет.3:10), подібно до Йешайа (Іс.13:5-13), Йоейла (Йоіл.2:1-11, 4:14), Цефанйя (Соф.1:2-18), інших старозавітних пророків.
10. Що за передвістя? (24:30, а)
Христос вказав ознаку кінця цього лукавого роду (24:14), потім розповів про події Великого горя, котрі передують Його поверненню (уривок 15-29). Одна з них – виникнення таємничого астрономічного знака.
"І тоді з'явиться ознака ("знамення", пер. [Л.6, Л.33], "знак", пер. [Л.10]) Сина Людського на небі ..." (24:30, а).
Тут. "Очевидна подія або ознака, явище, що таїть у собі приховане значення, яке осягається за допомогою спостереження за видимою, зовнішньою стороною" [Л.1, стор. 500]. "Не зовсім зрозуміло, про яке саме знамення йдеться. Ясно лише те, що воно буде очевидним для всіх" [Л.31, стор. 1200].
"Яким вона буде – "ознака Сина Людського" невідомо" [Л.5] і дуже загадково. Пропоновані версії: величезний хрест, що яскраво горить, обличчя Христа, незвичайна зірка, вона зависне над Єрусалимом, прапор, Божа слава (шехіна) в чорній дірі, авангард ангелів з трубами й вогненними мечами, надзвичайно яскраве світло [Л.26].
Більшість коментаторів вважають особливою прикметою (вірш 24:30) Самого Христа. "Але знаменням із знамень буде Сам Син Людський, Який з'явиться на небі" [Л.12; дивится також Л.4, 7, 16, 18, 19, 24].
Все-таки ознака, а саме, астрономічне знамення на початку Великого горя, це ще НЕ сама парусія, після закінчення стихійних лих [Л.23]. Написано так: (1) виникне щось угорі, від чого (2) "заридають у розпачі" ВСІ народи, згодом (3) прийде Господь (24:30, пер. [Л.6]).
Який фізичний ефект мав на увазі Ісус? Називаючи його "ознака на небі"; воно виникне "вночі" (2Пет.3:10). Як у загадці, "що в темну пору сяє без вогню, світить, а не гріє, викликає розпач та ридання?". Вочевидь, передвістям народам виявиться нічне сонце, тобто, потужний радіант метеорного потоку (мал.4).
"І тоді з'явиться ознака ("знамення", пер. [Л.6, Л.33], "знак", пер. [Л.10]) Сина Людського на небі ..." (24:30, а).
Тут. "Очевидна подія або ознака, явище, що таїть у собі приховане значення, яке осягається за допомогою спостереження за видимою, зовнішньою стороною" [Л.1, стор. 500]. "Не зовсім зрозуміло, про яке саме знамення йдеться. Ясно лише те, що воно буде очевидним для всіх" [Л.31, стор. 1200].
"Яким вона буде – "ознака Сина Людського" невідомо" [Л.5] і дуже загадково. Пропоновані версії: величезний хрест, що яскраво горить, обличчя Христа, незвичайна зірка, вона зависне над Єрусалимом, прапор, Божа слава (шехіна) в чорній дірі, авангард ангелів з трубами й вогненними мечами, надзвичайно яскраве світло [Л.26].
Більшість коментаторів вважають особливою прикметою (вірш 24:30) Самого Христа. "Але знаменням із знамень буде Сам Син Людський, Який з'явиться на небі" [Л.12; дивится також Л.4, 7, 16, 18, 19, 24].
Все-таки ознака, а саме, астрономічне знамення на початку Великого горя, це ще НЕ сама парусія, після закінчення стихійних лих [Л.23]. Написано так: (1) виникне щось угорі, від чого (2) "заридають у розпачі" ВСІ народи, згодом (3) прийде Господь (24:30, пер. [Л.6]).
Який фізичний ефект мав на увазі Ісус? Називаючи його "ознака на небі"; воно виникне "вночі" (2Пет.3:10). Як у загадці, "що в темну пору сяє без вогню, світить, а не гріє, викликає розпач та ридання?". Вочевидь, передвістям народам виявиться нічне сонце, тобто, потужний радіант метеорного потоку (мал.4).
По суті, невелика область небесної сфери ("крапка"), з неї ніби виходять всі видимі або продовжені назад яскраві сліди-треки космічних тіл, що вдерлися в атмосферу Землі. Адже у вірші 30 словом "з'явиться" перекладено грецьке слово, похідне від дієслова "світити".Радіант виникне під час затемнення, коли "місяць ("не буде сяяти", пер. [Л.10]) не дасть свого світла" (24:29, б), а "зорі
(по-науковому, метеори) падатимуть з неба" (ст.29, в).
Метеорні спалахи дадуть дрібні частинки [Л.26], впадуть і більші космічні об'єкти, як передбачено, "небесні сили ("тіла", пер. [Л.8]) захитаються" (вірш 29, г), тобто, почнуть рухатися.
Побачивши страхітливе апокаліптичне сяйво над головами, усіх охопить невимовний жах; виповниться пророцтво Господа:
«люди ціпенітимуть від страху (при одній тільки думці) й очікування того ("перед лихами", пер. [Л.6), що надходить (насувається) на цілий світ, бо сили небесні захитаються» (Луки, 21:26; у дужках текст із [Л.33]).
11. Черговість перипетій (24:30)
При поверхневому читанні тексту 15-29 може скластися хибне враження про одночасність подій. Вірш 30 змушує переглянути цю популярну думку.
«І тоді з'явиться (1) ознака (з'явиться на небі знак) Сина Людського на небі, й (2) заголосять усі племена землі (заридають у відчаї всі народи), й (3) побачать Сина Людського, Який іде на хмарах небесних з великою силою і славою» (24:30;у дужках текст із [Л.10]).
«І тоді з'явиться (1) ознака (з'явиться на небі знак) Сина Людського на небі, й (2) заголосять усі племена землі (заридають у відчаї всі народи), й (3) побачать Сина Людського, Який іде на хмарах небесних з великою силою і славою» (24:30;у дужках текст із [Л.10]).
Христос говорить не стільки про зміст подій, як у попередньому уривку 6-29, скільки про їхню черговість. На початку (1) виникне астрономічна ознака від Бога. Потім (2) заридають у відчаї ВСІ народи. Згодом (3) мешканці планети побачать Його в силі та славі.
Зазначена послідовність ще чіткіше простежується у трьох віршах поспіль Євангелія від Луки (21:25-27; у дужках текст із [Л.10]).
1) «І будуть (грізні) ознаки на сонці, і місяці, і зорях» (вірш 25), при настанні Великого горя (Мт.24:21, 29);
2) «люди ціпенітимуть (падають бездиханими) від страху» (Луки, 21:26, "та очікування лих", Синод. пер.) у дні випробувань "мешканців Землі" (Об'явлення, 3:10);
3) «І тоді побачать Сина Людського» (Луки, 21:27), по закінченні 42 місяців, тобто, 3,5 років грандіозних страждань (Об'явл.13:5-7).
Черговість, викладену вище, підтверджує вірш Мт.24:33, "коли ви побачите, що все це збувається",– сонце потьмяніє, місяць не дасть світла, впадуть зірки-метеори, виникне знак на небі, заридають народи,– "знайте, що Він (Ісус Христос) вже близько, біля дверей" (пер. [Л.6]).
В якому вигляді побачать Господа, Його тріумф "усі племена землі"? (Мт.24:30). Одні християни вважають, у людському, як за Першого пришестя; інші, в особливому уславленому тілі. Треті, думають, повернення виявиться духовним чи у вигляді шехіни. "Ніхто не може побачити Бога і залишитися в живих, тому Він прикриває Себе хмарою"
[Л.30, стор. 700].
На жаль, у Новому Завіті немає відомостей, на підставі яких можна впевнено вибрати правильну версію. Знаємо тільки:
а) Ісус "прийде так само" (Дії, 1:11), "коли Він відходив на небо!";
б) "Господь є Дух" (2Коринтян, 3:17; Ів.4:24), "Бог є світло" (1Івана, 1:5; Іс.60:20);
в) Савл і колишні з ним побачили "світло з неба, яскравіше від сонячного світла" (Дії, 26:13-15).
Біблійний пророк наступним чином розповідає про есхатологічне видіння (Іс.1:1) пришестя Адоная на землю. "Устань
(піднімись!) і засяй Єрусалиме, бо зійшло твоє світло (Тобто Бог), і слава ГОСПОДНЯ (буде над тобою сяяти)
осяяла тебе ...
над тобою засяяв ГОСПОДЬ, і Його слава ("Один з образів, в яких Бог з'являвся людям, подібний до яскраво сяючого світла") осяяла тебе! (60:1, 2; у дужках текст і примітка із [Л.22]).
Зазначена послідовність ще чіткіше простежується у трьох віршах поспіль Євангелія від Луки (21:25-27; у дужках текст із [Л.10]).
1) «І будуть (грізні) ознаки на сонці, і місяці, і зорях» (вірш 25), при настанні Великого горя (Мт.24:21, 29);
2) «люди ціпенітимуть (падають бездиханими) від страху» (Луки, 21:26, "та очікування лих", Синод. пер.) у дні випробувань "мешканців Землі" (Об'явлення, 3:10);
3) «І тоді побачать Сина Людського» (Луки, 21:27), по закінченні 42 місяців, тобто, 3,5 років грандіозних страждань (Об'явл.13:5-7).
Черговість, викладену вище, підтверджує вірш Мт.24:33, "коли ви побачите, що все це збувається",– сонце потьмяніє, місяць не дасть світла, впадуть зірки-метеори, виникне знак на небі, заридають народи,– "знайте, що Він (Ісус Христос) вже близько, біля дверей" (пер. [Л.6]).
В якому вигляді побачать Господа, Його тріумф "усі племена землі"? (Мт.24:30). Одні християни вважають, у людському, як за Першого пришестя; інші, в особливому уславленому тілі. Треті, думають, повернення виявиться духовним чи у вигляді шехіни. "Ніхто не може побачити Бога і залишитися в живих, тому Він прикриває Себе хмарою"
[Л.30, стор. 700].
На жаль, у Новому Завіті немає відомостей, на підставі яких можна впевнено вибрати правильну версію. Знаємо тільки:
а) Ісус "прийде так само" (Дії, 1:11), "коли Він відходив на небо!";
б) "Господь є Дух" (2Коринтян, 3:17; Ів.4:24), "Бог є світло" (1Івана, 1:5; Іс.60:20);
в) Савл і колишні з ним побачили "світло з неба, яскравіше від сонячного світла" (Дії, 26:13-15).
Біблійний пророк наступним чином розповідає про есхатологічне видіння (Іс.1:1) пришестя Адоная на землю. "Устань
(піднімись!) і засяй Єрусалиме, бо зійшло твоє світло (Тобто Бог), і слава ГОСПОДНЯ (буде над тобою сяяти)
осяяла тебе ...
над тобою засяяв ГОСПОДЬ, і Його слава ("Один з образів, в яких Бог з'являвся людям, подібний до яскраво сяючого світла") осяяла тебе! (60:1, 2; у дужках текст і примітка із [Л.22]).
Славу Йахве Елохім, що сяє над Йерушалаїмом, наві Йешайа називає "Велике Світло" (9:2, б; пер. [Л.22]). Його побачить "Народ, що живе у темряві (вірш 2, а; пер. [Л.10], живе у мороці із-за багатомісячного безперервного
попелопаду.
Отже, наш вік завершиться Великим горем (Мт.24:3, 21). Нова ера, епоха теократії, почнеться з поверненням Сина Божого (вірш 30) на нову після великого землетрусу планету, під новим зоряним небом (Іс.65:17, 66:22).
попелопаду.
Отже, наш вік завершиться Великим горем (Мт.24:3, 21). Нова ера, епоха теократії, почнеться з поверненням Сина Божого (вірш 30) на нову після великого землетрусу планету, під новим зоряним небом (Іс.65:17, 66:22).
12. Збирання найкращих (24:31)
Після затемнення сонця та подальшого затемнення місяця, останнє збігається з падінням "зірок" (Мт.24:29), виникне апокаліптичний знак-радіант; заридають у розпачі УСІ земляни, згодом, повернеться Син Людський (вірш 30).
«Він пошле Своїх ангелів, і ті під гучний трубний поклик зберуть Його вибраних з чотирьох сторін світу, від краю до краю небес» (24:31, пер [Л.6]).
«Він пошле Своїх ангелів, і ті під гучний трубний поклик зберуть Його вибраних з чотирьох сторін світу, від краю до краю небес» (24:31, пер [Л.6]).
"Коли Він зійде, Він пошле ангелів Своїх по всій землі, щоб зібрати Свій обраний народ, віруючий Ізраїль, у країну Палестину" [Л.19], тут "есхатологічне збирання Ізраїлю" [Л.13]. Все ж таки, дане твердження неточне.
Безсумнівно, вцілілий в молотьбі й жнивах залишок, ангели зберуть від чотирьох сторін світу для царства Христа (Об'явл.11:15, Лк.21:27-33). Багато уцілілих, насправді, зберуться в Палестині, Єрусалимі, відновленому Храмі [Л.27].
Однак у вірші 31, "вибраними" названі НЕ ізраїльтяни, а "народ Христовий" [Л.16], тобто, християни [Л.3, 5, 24]. Причому і ті, "хто стануть віруючими в останню сьомину Даниїла" [Л.5], і ВСІ вірні нашому Господу (Еф.1:4, 1Пет.2:9). "Він винагородить їх за страждання і терпіння, з яким вони чекали на Його пришестя" [Л.1, стор. 545]. Саме "заради
вибраних ті дні будуть вкорочені" (Матвія, 24:21, 22). Щоб обрані увійшли до месіанського царства (вірш 31), несли світло новому світу (5:14-16).
"Церква пройде через період скорботи, передбачений Ісусом" [Л.28, стор. 1282], тому Спаситель так втішає вірних, хто переживе роки великих випробувань. «Коли ж почне це збуватися, випростайтеся ("розпряміть спини", пер. [Л.10]) і підійміть свої голови, бо наближається ваше визволення» (Луки, 21:28).
Висловлювання Вчителя часто починаються із земного, а закінчуються небесним. В даному випадку, що відбудеться в момент всесвітнього жнива (Мт.13:38-40), зокрема, з вибраними, котрі не залишились на землі (24:40, 41), але
забраними від неї? Переможених звіром (Об'явл.13:7), убитих, бо не вклонилися образу його (вірш 15).
Позбавлених тіла смерті теж зберуть ангели "з чотирьох сторін світу" (вірш 31, пер. [Л.6]), щоб віднести їх на НЕБО. "Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця свого" (Матвія, 13:43).
Так Іван вже бачив душі великої кількості християн (Об'явл.20:4) з кожного народу, покоління, племені (7:9), "котрі
прийшли з великої скорботи" до престолу Бога (13-17), перемогли звіра (15:2).
Безсумнівно, вцілілий в молотьбі й жнивах залишок, ангели зберуть від чотирьох сторін світу для царства Христа (Об'явл.11:15, Лк.21:27-33). Багато уцілілих, насправді, зберуться в Палестині, Єрусалимі, відновленому Храмі [Л.27].
Однак у вірші 31, "вибраними" названі НЕ ізраїльтяни, а "народ Христовий" [Л.16], тобто, християни [Л.3, 5, 24]. Причому і ті, "хто стануть віруючими в останню сьомину Даниїла" [Л.5], і ВСІ вірні нашому Господу (Еф.1:4, 1Пет.2:9). "Він винагородить їх за страждання і терпіння, з яким вони чекали на Його пришестя" [Л.1, стор. 545]. Саме "заради
вибраних ті дні будуть вкорочені" (Матвія, 24:21, 22). Щоб обрані увійшли до месіанського царства (вірш 31), несли світло новому світу (5:14-16).
"Церква пройде через період скорботи, передбачений Ісусом" [Л.28, стор. 1282], тому Спаситель так втішає вірних, хто переживе роки великих випробувань. «Коли ж почне це збуватися, випростайтеся ("розпряміть спини", пер. [Л.10]) і підійміть свої голови, бо наближається ваше визволення» (Луки, 21:28).
Висловлювання Вчителя часто починаються із земного, а закінчуються небесним. В даному випадку, що відбудеться в момент всесвітнього жнива (Мт.13:38-40), зокрема, з вибраними, котрі не залишились на землі (24:40, 41), але
забраними від неї? Переможених звіром (Об'явл.13:7), убитих, бо не вклонилися образу його (вірш 15).
Позбавлених тіла смерті теж зберуть ангели "з чотирьох сторін світу" (вірш 31, пер. [Л.6]), щоб віднести їх на НЕБО. "Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця свого" (Матвія, 13:43).
Так Іван вже бачив душі великої кількості християн (Об'явл.20:4) з кожного народу, покоління, племені (7:9), "котрі
прийшли з великої скорботи" до престолу Бога (13-17), перемогли звіра (15:2).
ЛІТЕРАТУРА
1. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1 503 с.
2. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза.- Кременчук: Християнська зоря, 1999. – 1088 с.
3. Шатров П.К. Коментарі до Євангелія від Матвія.- СПб.: Біблія для всіх, 2000. – 608 с.
4. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура.- Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
5. Тлумачення чотирьох Євангелій та Книги діянь Апостолів. Біблійна кафедра.- Київ: Демос, 1994. – 456 с.
6. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
7. Нова Женевська навчальна Біблія.- Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
8. Біблія для нашого життя. Новий Заповіт. Finland, International Bible Society, 1999. - 687 с.
9. Біблійний довідник Геллея.- СПб.: Біблія для всіх, 2006.- 787 с.
10. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад.- М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
11. Стаття №2 "Гог із землі Магог: кінець світу цього".
12. Джон Ф. Мак-Артур, мол. Тлумачення книг Нового Завіту. Євангеліє від Матвія, 24-28.- Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2008. - 410 с.
13. Кузнєцова В.М. Євангеліє від Матвія. Коментар. - М.: ОПУ, 2002. - 568 с.
14. Стаття "22. Коментарі до Книги пророка Даніїїла. Сімдесят сьомин (9:24-27, 12:10-13)".
15. Новий Біблійний коментар: у 3 част. Ч.3. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2001. - 751 с.
16. Райл Дж.К. Роздуми над Євангелієм від Матвія.- Харків: Д.Ф. Ткаченка, 2001.- 352 с.
17. Біблійний культурно-історичний коментар. У 2 част. Ч.2. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2005. - 733 с.
18. Проп. Іван Барчук. Пояснення чотирьох Євангелій. Том другий. - Київ: Дорога Правди, 1993. - 618 с.
19. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Заповіт.- Bielefeld: CLV, 2000. - 1465 с.
20. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
21. Стаття №4 "Час великої скорботи".
22. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
23. Стаття №14 "Числа".
24. Метью Генрі. Тлумачення книг Нового Завіту. Том 1. Євангеліє від Матвія. - Netherlands, Dutch Reformed Trast Society, 2002. - 526 с.
25. Стаття №5 "Так буде й у дні, коли Ісус Христос з'явиться".
26. Стаття №1 "Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа".
27. Стаття №11 "Спасіння".
28. Грудем Уейн. Систематичне богослов'я: Введення в біблійне вчення. - СПб.: Мірт, 2004. - 1453 с.
29. Ледд Д. Богослов'я Нового Завіту.- СПб.: Біблія для всіх, 2003.- 800 с.
30. Словник біблійних образів.- СПб.: Біблія для всіх, 2016.- 1423 с.
31. Слов'янський біблійний коментар.- Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016. – 1840 с.
32. Уірсбі У. Коментар на Новий Заповіт. Том I.- СПб.: Біблія для всіх, 2017. – 848 с.
33. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
34. Уірсбі У. Коментар на Новий Заповіт. Том II. – СПб.: Біблія для всіх, 2018. – 696 с.