«Царство Небесне подібне до скарбу, схованого
в полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї
радості йде та продає все, що має, й купує те
поле»(Матвія,13:44)
«І місто не потребує ні сонця, ні місяця, щоб у
ньому світили, тому що Божа слава освітила
його, і світильником для нього є Агнець»
(Об'явлення, 21:23)
(Об'явлення, 21:23)
1. Вступ
Унікальні видіння посмертної долі загиблих у роки Великої скорботи, вона ж, велике нещастя (Єр.4:6), головна тема 20-го розділу Об'явлення [Л.1]. Останні дві глави присвячені розповіді про Царство Небесне,– місце перебування всіх, чиї імена записані в Книзі життя.
"В Біблії показані світ земний і світ небесний" [Л.26, стор. 1108]. Цілком вірно, існують 2 світи: іманентний фізичний і надприродний метафізичний (трансцендентний). Вони абсолютно РІЗНІ, але, загадковим чином, пов'язані між собою, наприклад, як земний Єрусалим уособлює небесний (Євр.12:22-24).
Композиція віршів 21:1-8, 23-27. 1. Вступ про місце перебування Іоанна (21:1).
2. Описи раю та його мешканців (тексти 2-7, 23-26).
3. Висновок, що містить умову входження в потойбічний мегаполіс (вірш 27).
Головна тема. Неземне місто, приготоване немов наречена Агнця, прикрашена для чоловіка.
Мета написання. Заспокоїти та підбадьорити християн усіх епох, і навіть віруючих, котрі живуть у період Великої скорботи.
Зміст. Перебуваючи на небі (21:1), апостол бачив святе місто, ошатне, ніби наречена (вірш 2). Місце, де Бог перебуває зі Своїм народом (3), творячи все нове (5), а колишнє мине: смерть, сльози, хвороби (4). Переможець успадковує все суще (21:6, 7), а на переможених гріхом чекає друга смерть (вірш 8).
Небесний Йерушалаїм не потребує ні сонця, ні місяця, оскільки постійно освітлюється Богом (21:23-26). Його ворота завжди відкриті (вірш 25), однак ніхто з нечестивих не може проникнути до нього (27).
Проблеми тлумачення. Що саме мається на увазі під новими землею й небом; де знаходиться святий Єрусалим та все нове, що творить Сидячий на престолі. Яка сутність термінів "вода життя", "друга смерть", "слава Божа".
"В Біблії показані світ земний і світ небесний" [Л.26, стор. 1108]. Цілком вірно, існують 2 світи: іманентний фізичний і надприродний метафізичний (трансцендентний). Вони абсолютно РІЗНІ, але, загадковим чином, пов'язані між собою, наприклад, як земний Єрусалим уособлює небесний (Євр.12:22-24).
Композиція віршів 21:1-8, 23-27. 1. Вступ про місце перебування Іоанна (21:1).
2. Описи раю та його мешканців (тексти 2-7, 23-26).
3. Висновок, що містить умову входження в потойбічний мегаполіс (вірш 27).
Головна тема. Неземне місто, приготоване немов наречена Агнця, прикрашена для чоловіка.
Мета написання. Заспокоїти та підбадьорити християн усіх епох, і навіть віруючих, котрі живуть у період Великої скорботи.
Зміст. Перебуваючи на небі (21:1), апостол бачив святе місто, ошатне, ніби наречена (вірш 2). Місце, де Бог перебуває зі Своїм народом (3), творячи все нове (5), а колишнє мине: смерть, сльози, хвороби (4). Переможець успадковує все суще (21:6, 7), а на переможених гріхом чекає друга смерть (вірш 8).
Небесний Йерушалаїм не потребує ні сонця, ні місяця, оскільки постійно освітлюється Богом (21:23-26). Його ворота завжди відкриті (вірш 25), однак ніхто з нечестивих не може проникнути до нього (27).
Проблеми тлумачення. Що саме мається на увазі під новими землею й небом; де знаходиться святий Єрусалим та все нове, що творить Сидячий на престолі. Яка сутність термінів "вода життя", "друга смерть", "слава Божа".
2. Трансцендентний світ (21:1)
Суд у духовному царстві, біля великого білого престолу, завершується знищенням сховищ померлих (20:14) і загибеллю душ тих, "хто не знайшовся написаний в книзі життя" (вірш 15, пер. Івана Огієнка; [Л.1]).
Далі пророку відкривається видіння таємничого місця, де колишні агрегатні стани усіх речовин спливли; небо (1),
земля (2), море (3) проминули, буквально, "зникли" (пер. [Л.20]). Втекли від Сидячого на престолі (20:11), адже провидець був перенесений на гору в дусі (21:10, велика й висока гора означала небеса).
«І я побачив нове небо і нову землю, оскільки перше небо (1) і перша земля (2) проминули ("пішли назавжди", пер. [Л.19]), і моря (3) вже не було» (21:1).
Далі пророку відкривається видіння таємничого місця, де колишні агрегатні стани усіх речовин спливли; небо (1),
земля (2), море (3) проминули, буквально, "зникли" (пер. [Л.20]). Втекли від Сидячого на престолі (20:11), адже провидець був перенесений на гору в дусі (21:10, велика й висока гора означала небеса).
«І я побачив нове небо і нову землю, оскільки перше небо (1) і перша земля (2) проминули ("пішли назавжди", пер. [Л.19]), і моря (3) вже не було» (21:1).
Дивно, що до уривку 21:1 написано більше коментарів, ніж до всіх інших, разом узятих, віршів 21-го розділу. Тут "описується створення нового неба і нової землі; хронологічно воно відбудеться після тисячолітнього царства" [Л.4].
"Судячи з усього, нинішній всесвіт повернеться до безформної енергії, з якої Бог створить нові Небеса і нову землю"
[Л.30, стор. 794], "складові цього світу розпадаються, а потім знову з'єднуються" [Л.31, стор. 723]. Колишні атмосфера та геосфера будуть усунені, знищені, зникнуть, згорять, перестануть існувати [Л.5-14, 21, 24].
"Отже, це «перше небо», тобто наша земна атмосфера, має зникнути, як дим, промайнути з гуркотом і, палаючи, розтопитися … всі елементи повітря згорять, а азот розтопиться" [Л.16, стор. 270]. "Увесь колишній всесвіт зруйнований, і Бог створює новий всесвіт, який буде місцем вічного життя спасенних" [Л.10]. Після закінчення суду Творець створить інший світ [Л.3, 21] або оновить колишній [Л.5, 10, 16, 25, 28, 29].
"Не думаю, що Бог знищуватиме існуючі зараз небеса і землю. Швидше, Він піддасть очищенню і перебудові ту субстанцію, з якої створений існуючий нині всесвіт" [Л.15; Л.32]. Зникнуть гірські масиви, моря, океани, згорить вода, нібито, розпавшись на водень і кисень [Л.16], "але з того перетопленого та оновленого матеріалу Бог створить нову землю" (стор. 271).
Усі наведені вище припущення, включаючи казкові, цікаві. Але в Біблії НІЧОГО не повідомляється про майбутню іншу планету або кардинально оновлену стару. Зовсім НІ. Так Яхве Елохім обіцяє обраному народу, «Я почую в небесах, прощу їхні гріхи, й оздоровлю їхню землю» (2Хронік, 7:14, в). Милосердний зцілить колиску людства, а не розплавить її та створить чергову.
Господь Ісус Христос відкриває нам істину, "весь світ оновиться, і Син Людський сяде на престолі Своєї слави" (Матвія, 19:28, пер. [Л. 2]), Він повернеться у раніше створений світ (24:30). Іоанн же перебував на НЕБЕСАХ (4:1-3), оглядав принципово нові для нього рай і святий Єрусалим; бачив їх ВЖЕ існуючими (21:1, 2, 10-21).
Традиційне посилання на Ісаї 65:17-25 та 66:22 є абсолютно неправомірним, адже наві передбачає майбутню теократію на колишній землі, це добре видно з контексту. Там є сонце (24:23, 30:26) й море (49:8-12), знову виникнуть дороги та річки в колишній безводній пустелі (43:19), залишиться потомство (66:22).
Більше того, в епоху правління Месії, "ще присутні гріх і смерть. З Вічного царства вони будуть назавжди усунені"
[Л.17]. Так, у 21-му розділі Апокаліпсису йдеться про видіння "Вічного царства", в ньому відсутні хвороби, смерть, гріх (вірші 4, 27). Безсумнівно, учень Христа бачив трансцендентний світ, архетипом якого служив біблійний рай.
"Судячи з усього, нинішній всесвіт повернеться до безформної енергії, з якої Бог створить нові Небеса і нову землю"
[Л.30, стор. 794], "складові цього світу розпадаються, а потім знову з'єднуються" [Л.31, стор. 723]. Колишні атмосфера та геосфера будуть усунені, знищені, зникнуть, згорять, перестануть існувати [Л.5-14, 21, 24].
"Отже, це «перше небо», тобто наша земна атмосфера, має зникнути, як дим, промайнути з гуркотом і, палаючи, розтопитися … всі елементи повітря згорять, а азот розтопиться" [Л.16, стор. 270]. "Увесь колишній всесвіт зруйнований, і Бог створює новий всесвіт, який буде місцем вічного життя спасенних" [Л.10]. Після закінчення суду Творець створить інший світ [Л.3, 21] або оновить колишній [Л.5, 10, 16, 25, 28, 29].
"Не думаю, що Бог знищуватиме існуючі зараз небеса і землю. Швидше, Він піддасть очищенню і перебудові ту субстанцію, з якої створений існуючий нині всесвіт" [Л.15; Л.32]. Зникнуть гірські масиви, моря, океани, згорить вода, нібито, розпавшись на водень і кисень [Л.16], "але з того перетопленого та оновленого матеріалу Бог створить нову землю" (стор. 271).
Усі наведені вище припущення, включаючи казкові, цікаві. Але в Біблії НІЧОГО не повідомляється про майбутню іншу планету або кардинально оновлену стару. Зовсім НІ. Так Яхве Елохім обіцяє обраному народу, «Я почую в небесах, прощу їхні гріхи, й оздоровлю їхню землю» (2Хронік, 7:14, в). Милосердний зцілить колиску людства, а не розплавить її та створить чергову.
Господь Ісус Христос відкриває нам істину, "весь світ оновиться, і Син Людський сяде на престолі Своєї слави" (Матвія, 19:28, пер. [Л. 2]), Він повернеться у раніше створений світ (24:30). Іоанн же перебував на НЕБЕСАХ (4:1-3), оглядав принципово нові для нього рай і святий Єрусалим; бачив їх ВЖЕ існуючими (21:1, 2, 10-21).
Традиційне посилання на Ісаї 65:17-25 та 66:22 є абсолютно неправомірним, адже наві передбачає майбутню теократію на колишній землі, це добре видно з контексту. Там є сонце (24:23, 30:26) й море (49:8-12), знову виникнуть дороги та річки в колишній безводній пустелі (43:19), залишиться потомство (66:22).
Більше того, в епоху правління Месії, "ще присутні гріх і смерть. З Вічного царства вони будуть назавжди усунені"
[Л.17]. Так, у 21-му розділі Апокаліпсису йдеться про видіння "Вічного царства", в ньому відсутні хвороби, смерть, гріх (вірші 4, 27). Безсумнівно, учень Христа бачив трансцендентний світ, архетипом якого служив біблійний рай.
3. Притулок благодаті ?
Автори роботи [Л.18] стверджують. "Багато з того, що говориться про нову землю, нагадує Едемський сад, рай ..."
(стор. 250), "який описується в Об. 21:1" [Л.33, стор. 370]. "Раєм починається Святе Письмо, раєм воно закінчується"
(стор. 250), "який описується в Об. 21:1" [Л.33, стор. 370]. "Раєм починається Святе Письмо, раєм воно закінчується"
[Л.24, стор. 185]. Цілком вірно.
Якщо створення чергової планети, нібито, відбудеться ПІСЛЯ Міленіуму, за версією авторів [Л.3, 4, 30 та ін.], тоді де перебувають усі врятовані душі? І навіщо створювати нову землю, якщо ВЖЕ існує місце блаженства?
"Небо – це вічний і трансцендентний світ, обитель Бога, ангелів і прославлених віруючих" [Л.26, стор. 673]. Як пише апостол Павло, "наше життя – на небесах" (Филип'ян, 3:20); у домі Отця, де "багато осель" (Івана, 14:2). Петро називає їх "вічне Царство нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа" (2 Петра, 1:11, пер. [Л.2]).
Місце всіх християн, позбавлених тіла смерті, у Небесному Царстві (2Тим.4:18), там перебувають Авраам, Ісаак, Яків (Мт.8:11), Божі пророки (Лк.13:28). Вони знаходяться НЕ на майбутній планеті чи проміжному Небі, але в обіймах Отця і Сина (Ів.12:26), стають подібними до Його образу (Рим.8:29, 1Ів.3:2).
Провидець, перебуваючи в дусі (21:10), безсумнівно, побачив рай (уривки 1-4, 10-27; 22:1-5). "Іоанн пов'язує рай з новими небесами і новою землею" [Л.32, стор. 805], там відсутнє все знайоме, звичне, незмінне.
Він оглядав таємничий метафізичний світ, небесний престол, ріку життя. Також дерево життя, що "є в Божому раю" (2:7), яке аж ніяк не росте посеред іншої планети. Павло, подібно до Івана, "був підхоплений ("піднятий", пер. [Л.2]) аж до третього неба" (2Коринтян, 12:1-4), побував в Едемі (вірш 4).
Цей притулок благодаті, де "проживає праведність" (2Петра, 3:13), вже існував, як мінімум, 2 тисячі років тому; його з нетерпінням очікував Петро, чекали перші християни (вірш 13; Євр.12:22-24).
Лиходію, котрий покаявся, Ісус сказав: "сьогодні ти будеш зі Мною в раю!" (Луки, 23:43). Він не обіцяв забрати його, коли створить нову землю й небо – вони "є образами духовного, небесного світу, вічного Царства Божого ... це те місце, де мешкає Бог" [Л.27, стор. 209, 210].
Згідно з Писанням. «Господь на небесах поставив Свій престол, і царська влада Його панує над усім» (Пс. 102:19, пер. [Л.2]), зокрема, панує над майбутнім Міленіумом на землі (Об'явл.11:15), відображенням вищого світу, що належить Йому.
«Адже (1) небо й (2) небеса небес (буквально, "вищі небеса" [Л.32, стор. 868]), (3) земля і (4) все, що на ній, належать ГОСПОДУ, твоєму Богові» (Второзаконня, 10:14).
Якщо створення чергової планети, нібито, відбудеться ПІСЛЯ Міленіуму, за версією авторів [Л.3, 4, 30 та ін.], тоді де перебувають усі врятовані душі? І навіщо створювати нову землю, якщо ВЖЕ існує місце блаженства?
"Небо – це вічний і трансцендентний світ, обитель Бога, ангелів і прославлених віруючих" [Л.26, стор. 673]. Як пише апостол Павло, "наше життя – на небесах" (Филип'ян, 3:20); у домі Отця, де "багато осель" (Івана, 14:2). Петро називає їх "вічне Царство нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа" (2 Петра, 1:11, пер. [Л.2]).
Місце всіх християн, позбавлених тіла смерті, у Небесному Царстві (2Тим.4:18), там перебувають Авраам, Ісаак, Яків (Мт.8:11), Божі пророки (Лк.13:28). Вони знаходяться НЕ на майбутній планеті чи проміжному Небі, але в обіймах Отця і Сина (Ів.12:26), стають подібними до Його образу (Рим.8:29, 1Ів.3:2).
Провидець, перебуваючи в дусі (21:10), безсумнівно, побачив рай (уривки 1-4, 10-27; 22:1-5). "Іоанн пов'язує рай з новими небесами і новою землею" [Л.32, стор. 805], там відсутнє все знайоме, звичне, незмінне.
Він оглядав таємничий метафізичний світ, небесний престол, ріку життя. Також дерево життя, що "є в Божому раю" (2:7), яке аж ніяк не росте посеред іншої планети. Павло, подібно до Івана, "був підхоплений ("піднятий", пер. [Л.2]) аж до третього неба" (2Коринтян, 12:1-4), побував в Едемі (вірш 4).
Цей притулок благодаті, де "проживає праведність" (2Петра, 3:13), вже існував, як мінімум, 2 тисячі років тому; його з нетерпінням очікував Петро, чекали перші християни (вірш 13; Євр.12:22-24).
Лиходію, котрий покаявся, Ісус сказав: "сьогодні ти будеш зі Мною в раю!" (Луки, 23:43). Він не обіцяв забрати його, коли створить нову землю й небо – вони "є образами духовного, небесного світу, вічного Царства Божого ... це те місце, де мешкає Бог" [Л.27, стор. 209, 210].
Згідно з Писанням. «Господь на небесах поставив Свій престол, і царська влада Його панує над усім» (Пс. 102:19, пер. [Л.2]), зокрема, панує над майбутнім Міленіумом на землі (Об'явл.11:15), відображенням вищого світу, що належить Йому.
«Адже (1) небо й (2) небеса небес (буквально, "вищі небеса" [Л.32, стор. 868]), (3) земля і (4) все, що на ній, належать ГОСПОДУ, твоєму Богові» (Второзаконня, 10:14).
4. Наречена (21:2)
У Вседержителя зовсім інше "небо", принципово, інша "земля", "моря більше немає" (21:1, пер. [Л.19]). Але чому новозавітний пророк звертає увагу читачів на саме таку деталь?
В міфології стародавнього Близького Сходу, МОРЕ слугувало архетипом Хаосу, тобто, безладу, безформності, невпорядкованості. У потойбічному світі, "Хаосу більше немає, є тільки досконале й упорядковане Царство Бога" [Л.26, стор. 1273].
Для всіх, хто прагне до притулку благодаті, "Він приготував їм місто" (Євреїв, 11:16), його архітектор й будівничий – Господь (вірш 10).
«І я побачив святе місто, новий Єрусалим, що сходив з неба від Бога, приготований, немов наречена»
В міфології стародавнього Близького Сходу, МОРЕ слугувало архетипом Хаосу, тобто, безладу, безформності, невпорядкованості. У потойбічному світі, "Хаосу більше немає, є тільки досконале й упорядковане Царство Бога" [Л.26, стор. 1273].
Для всіх, хто прагне до притулку благодаті, "Він приготував їм місто" (Євреїв, 11:16), його архітектор й будівничий – Господь (вірш 10).
«І я побачив святе місто, новий Єрусалим, що сходив з неба від Бога, приготований, немов наречена»
(Об'явлення, 21:2).
Деякі богослови вважають, небесний Єрусалим зійде зверху [Л.4, 10, 24, 30, 31] у хмарах [Л.26, стор. 1088]; "у ньому буде мешкати Ісус, Агнець Божий" (стор. 742).
Лише "зникнення колишньої землі звільняє місце для Небесного Єрусалима, що сходить від Бога на нову землю"
[Л.21, стор. 625] або зійде "на нову Землю ... на проміжному Небі" [Л.29].
Лише "зникнення колишньої землі звільняє місце для Небесного Єрусалима, що сходить від Бога на нову землю"
[Л.21, стор. 625] або зійде "на нову Землю ... на проміжному Небі" [Л.29].
Протилежна думка, місто "створюється на землі" [Л.8; Л.28]. "Воно буде побудовано на єдиній великій конусоподібній горі, на місці, як думають, стародавнього Єрусалима" [Л.16].
"Остаточне житло праведників теж називатиметься Єрусалимом, який перебуватиме на землі. Це місто зійде з небес після фінального суду" [Л.37, стор. 211].
Треті автори заперечують, "воно зійшло з неба, але до землі не
дійшло" [Л.7]. "Той факт, що ніде не йдеться про його приземлення, підштовхує деяких бачити його висячим над новою землею" [Л.17; Л.4].
"Як видно, це місто зависне в просторі, як зірка" ([Л.7], мал.1). Декотрі християни припускають, над сушею зависне НЕ мегаполіс, а Церква – наречена Христа, але навіщо їй зависати?
5. Низ / верх
Причина перерахованих вище дитячих помилок криється в ігноруванні очевидного факту. "У Біблії представлено два Єрусалими. Перший знаходиться на землі і стає домом Христа під час тисячолітнього царства. Інший – на небі, небесне місто, відображення земного Єрусалима" [Л.13].
Точніше, тимчасові споруди внизу є відображенням вічного житла вгорі. "Наша мати – це він!" (Галатів, 4:26, пер. [Л.19]), пише Павло про небесний Єрусалим, протиставляючи йому мирський (вірш 25), в якому НЕМАЄ дерева життя.
Згідно з Писанням, НИЗ, земне (євр. "олам газе"), стосується фізичного світу, зокрема, нова відновлена після великого землетрусу столиця [Л.22] та Храм, виміряти його запропоновано улюбленому учневі Христа (11:1).
Разом з тим, ВЕРХ, небесне (євр. "олам габа"), належить вічності, де знаходиться святий Єрусалим і його мешканці (21:2-4, 10-27; велика й висока гора у вірші 10 рівнозначна небесам).
Відтак написано. «Тут, на землі, у нас немає батьківщини, і ми очікуємо майбутнього міста» (Євреїв, 13:14, пер. [Л.2]), небесного мегаполісу (12:22). У ньому немає храму (Об'явл.21:22), але є таємниче дерево життя (22:2),"що росте в раю у Бога" (2:7, пер. [Л.19]).
Іоанн побачив нове для нього супермісто неймовірних розмірів: довжиною, шириною та висотою по 2 200 кілометрів! (21:16). Створене з будівельних матеріалів, яких НЕ існує у світі (уривок 18–21), у ньому немає дерева смерті.
Йерушалаїм, "що сходив з неба від Бога" (вірш 2), "творцем і будівничим якого є Бог" (Євреїв, 11:10), НЕ зійде на нашу планету (навіщо?), навіть НЕ зависне над нею. Але з однієї небесної сфери спускається на іншу, буквально, сходить від центру до периферії (Об'явл.3:12).
У пізньому іудаїзмі налічувалося 7 сфер [Л.21, стор. 626]), рай знаходився на третій (стор. 817). Павло "був узятий до третього неба" (2Коринтян, 12:2-4; пер. Огієнка), побував у раю.
Точніше, тимчасові споруди внизу є відображенням вічного житла вгорі. "Наша мати – це він!" (Галатів, 4:26, пер. [Л.19]), пише Павло про небесний Єрусалим, протиставляючи йому мирський (вірш 25), в якому НЕМАЄ дерева життя.
Згідно з Писанням, НИЗ, земне (євр. "олам газе"), стосується фізичного світу, зокрема, нова відновлена після великого землетрусу столиця [Л.22] та Храм, виміряти його запропоновано улюбленому учневі Христа (11:1).
Разом з тим, ВЕРХ, небесне (євр. "олам габа"), належить вічності, де знаходиться святий Єрусалим і його мешканці (21:2-4, 10-27; велика й висока гора у вірші 10 рівнозначна небесам).
Відтак написано. «Тут, на землі, у нас немає батьківщини, і ми очікуємо майбутнього міста» (Євреїв, 13:14, пер. [Л.2]), небесного мегаполісу (12:22). У ньому немає храму (Об'явл.21:22), але є таємниче дерево життя (22:2),"що росте в раю у Бога" (2:7, пер. [Л.19]).
Іоанн побачив нове для нього супермісто неймовірних розмірів: довжиною, шириною та висотою по 2 200 кілометрів! (21:16). Створене з будівельних матеріалів, яких НЕ існує у світі (уривок 18–21), у ньому немає дерева смерті.
Йерушалаїм, "що сходив з неба від Бога" (вірш 2), "творцем і будівничим якого є Бог" (Євреїв, 11:10), НЕ зійде на нашу планету (навіщо?), навіть НЕ зависне над нею. Але з однієї небесної сфери спускається на іншу, буквально, сходить від центру до периферії (Об'явл.3:12).
У пізньому іудаїзмі налічувалося 7 сфер [Л.21, стор. 626]), рай знаходився на третій (стор. 817). Павло "був узятий до третього неба" (2Коринтян, 12:2-4; пер. Огієнка), побував у раю.
Прекрасне нескінченне місто-сад прозоре, наче скло, його будівлі, пропускаючи крізь себе світло, сяють немов чисте золото в променях сонця, переливаються всіма кольорами веселки, ніби дорогоцінні камінці (Об'явл.21:18-21); воно наповнене щасливими мешканцями з усіх народів (текст 24-27).
Цю розкіш, котра далеко виходить за межі людського досвіду, важко описати через відсутність відповідних термінів, понять, архетипів. Тому провидець порівнює побачене з нареченою, "що вбралася заради свого чоловіка" (вірш 2, пер. [Л.20]).
Цю розкіш, котра далеко виходить за межі людського досвіду, важко описати через відсутність відповідних термінів, понять, архетипів. Тому провидець порівнює побачене з нареченою, "що вбралася заради свого чоловіка" (вірш 2, пер. [Л.20]).
6. Святилище (21:3, 4)
Перебуваючи в дусі, апостол бачить неземний Єрусалим (21:2, 10-27) та чує слова, які так втішають християн.
«І почув я гучний голос із престолу, що промовляв: Ось Божа оселя з людьми; і Він поселиться з ними, і вони будуть Його народом, і сам Бог буде з ними – їхній Бог» (21:3, "і буде їм Богом", пер. [Л.2]).
«І почув я гучний голос із престолу, що промовляв: Ось Божа оселя з людьми; і Він поселиться з ними, і вони будуть Його народом, і сам Бог буде з ними – їхній Бог» (21:3, "і буде їм Богом", пер. [Л.2]).
Порівняно невеликий похідний намет-храм Моше (Вих. гл. 25-31) служив тимчасовою переносною спорудою для Йахве Елохім (29:45). Він мешкав серед "синів Ізраїлевих" невидимо, у приміщенні ("Святая Святих", євр. "Двір"), за завісою. Та спілкувався з грішним народом за допомогою священиків й системи принесення жертв.
На небі, скинія це місто, вражаючих величезних розмірів у формі геометричної фігури (Об'явл.21:16). Ймовірно, куба, подібно до внутрішнього приміщення в єрусалимському Домі молитви (1Цар.6:20).
Головна відмінність райської споруди від земних храмів полягає не в розмірах, а в близьких довірливих стосунках Спасителя зі спасенними. "Він буде жити разом із людьми!" (Об'явлення, 21:3, пер. [Л.19]). Христос перебуває в трансцендентному Двірі (Еф.1:20), де знаходиться Церква первородних (Євр.12:22-24). Ми теж там будемо (Ів.12:26),
бо "наше життя – на небесах" (Филип'ян, 3:20), де "багато осель" (Івана, 14:2).
"Ісус порівнює небо з величним домом з багатьма оселями ..." [Л.26, стор. 997]. Так, насправді, місце паломників у Домі Христа НЕ на новій планеті, за версією [Л.4, 24], або проміжному Небі [Л.29], у проміжному тілі [Л.30].
До того ж, "Той, Хто сидить на престолі, буде жити з ними" (Об'явлення, 7:15), у храмі Духа. Адже "Господь є Дух" (2Коринтян, 3:17), "Бог є Дух" (Івана, 4:24, пер. [Л. 2, 3, 19, 20]). Творець і творіння, створене як образ Його, яке підкорилося "Отцеві наших духів" (Євреїв, 12:9, пер. [Л.2]), стануть ОДНИМ цілим (Ів.14:20).
Нарешті здійсниться сподівання скитальців усіх епох, "вони будуть Його народом, і Сам Бог буде з ними і буде їм Богом" (Об'явлення, 21:3, пер. [Л.2]). Господарем духам праведників, що стали досконалими (Євр.12:23), понад те, "праведники побачать Його обличчя" (Пс.10:7, пер. [Л.2]).
Воістину. "Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать" (Матвія, 5:8; Об'явл.22:4). Його угледять мешканці святого Йерушалаїма, "викуплені періодів Старого та Нового Завітів" [Л.31, стор. 723]. Відтепер любов, радість, мир назавжди перебувають із спасенними. Утопічне ілюзорне стало реальним, а сумна болісна реальність – ілюзорною;
«і Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю,– вже більше не буде, тому що перше минулося» (21:4, "все колишнє пішло назавжди", пер. [Л.19]).
На небі, скинія це місто, вражаючих величезних розмірів у формі геометричної фігури (Об'явл.21:16). Ймовірно, куба, подібно до внутрішнього приміщення в єрусалимському Домі молитви (1Цар.6:20).
Головна відмінність райської споруди від земних храмів полягає не в розмірах, а в близьких довірливих стосунках Спасителя зі спасенними. "Він буде жити разом із людьми!" (Об'явлення, 21:3, пер. [Л.19]). Христос перебуває в трансцендентному Двірі (Еф.1:20), де знаходиться Церква первородних (Євр.12:22-24). Ми теж там будемо (Ів.12:26),
бо "наше життя – на небесах" (Филип'ян, 3:20), де "багато осель" (Івана, 14:2).
"Ісус порівнює небо з величним домом з багатьма оселями ..." [Л.26, стор. 997]. Так, насправді, місце паломників у Домі Христа НЕ на новій планеті, за версією [Л.4, 24], або проміжному Небі [Л.29], у проміжному тілі [Л.30].
До того ж, "Той, Хто сидить на престолі, буде жити з ними" (Об'явлення, 7:15), у храмі Духа. Адже "Господь є Дух" (2Коринтян, 3:17), "Бог є Дух" (Івана, 4:24, пер. [Л. 2, 3, 19, 20]). Творець і творіння, створене як образ Його, яке підкорилося "Отцеві наших духів" (Євреїв, 12:9, пер. [Л.2]), стануть ОДНИМ цілим (Ів.14:20).
Нарешті здійсниться сподівання скитальців усіх епох, "вони будуть Його народом, і Сам Бог буде з ними і буде їм Богом" (Об'явлення, 21:3, пер. [Л.2]). Господарем духам праведників, що стали досконалими (Євр.12:23), понад те, "праведники побачать Його обличчя" (Пс.10:7, пер. [Л.2]).
Воістину. "Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать" (Матвія, 5:8; Об'явл.22:4). Його угледять мешканці святого Йерушалаїма, "викуплені періодів Старого та Нового Завітів" [Л.31, стор. 723]. Відтепер любов, радість, мир назавжди перебувають із спасенними. Утопічне ілюзорне стало реальним, а сумна болісна реальність – ілюзорною;
«і Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю,– вже більше не буде, тому що перше минулося» (21:4, "все колишнє пішло назавжди", пер. [Л.19]).
У розповіді про Царство Небесне не обійтись без зворушливої алегорії батьківської розради дітей (вірш 4, а) або пасторальних символів (7:17). З їхньою допомогою нам відкривається дорогоцінна істина: НЕМАЄ безпечнішого й щасливішого місця, ніж обителі Отця, Сина і Святого Духа; країні, де збуваються мрії усіх безхатченків.
Оповідаючи про загадковий метафізичний світ (21:1, 4, 22-27), Іоанн зображує його "шляхом заперечення присутності в ньому земних якостей" [Л.26, стор. 997]. Там "не буде смерті " (вірш 4), назавжди зникнуть сльози, страждання, хвороби, болі. Щезнуть голод, спрага, спека (7:16), відчуття часу, "бо все старе зникло" (21:4, пер. [Л.20]).
Значить, "Господь створить якісно нові небо і землю ... замість старого неба і землі" [Л.9]? Малоймовірно, оскільки у вірші 5 відсутні згадані відомості. Можливо, "оновлення стосується всього творіння" [Л.7]? Ні, тут йдеться не про заміну всього застарілого.
Але, "якщо Він сказав, що творить усе нове, значить, це вже здійснилося" [Л.23]. Приміром, створення всесвіту (Бут. гл.1), потім, "завершивши труд творення, Він перебував у спокої" (Буття, 2:1-3, пер. [Л.19]).
Істинно сказано Сидячим на престолі, "Дивись, Я творю все нове! (Об'явлення, 21:5, пер. [Л.19]). Все ж, це твердження стосується не стільки об’єктів УЖЕ створеного всесвіту, його креслення знаходяться на небесах, скільки має відношення до темпоральної вічності. Потойбічного таємничого царства, воно безперервно трансформується Словом, Духом, творчою волею Отця.
Вічність НЕ є безчасовою, всупереч поширеній думці, адже творити можна лише в системі послідовності змін, а їх мірою слугує їхня кількість. Христос стверджує, "Мій Отець виконує роботу завжди" (Івана, 5:17, б; пер. [Л.2]). Позаяк "вічність являє собою нескінченну тривалість часу" [Л. 36, стор. 204].
На плоди творчості Художника і Будівничого (Євр.11:10, 12:22-24) пропонується подивитися Іоанну (Об'явл.21:5), зокрема, на чудове місто-сад, "наречену, дружину Агнця" (уривок 9-21).
Чому Господь наполягає на очевидному? наказуючи провидцю. "Напиши, бо ці слова правдиві й вірні!" (вірш 5). Тому що усвідомлення істини створеності ВСЬОГО сущого служить основою здорового світогляду в усі епохи.
У фразі "Ось творю все нове! " звучить велика втіха для тих, хто любить Ісуса Христа, усіх, що залишають тлінний світ, долину скорботи та смертної тіні. На небесах, Благословляючий творить для них ВСЕ інше, раніше недоступне пізнанню, небачене (1 Кор.2:9), досконале (13:8-10).
Як би не тлумачити вірш Об'явл.21:5, ми знаємо, Творець виступає як єдиний творчий Початок, Він створює як невидиме, так і видиме, яке походить з невидимого для нас (Євр.11:3).
Господь творив, творить і ЗАВЖДИ творитиме, зводячи в Царстві Небесному "все нове!" (21:5). Тому, подібно до першої та останньої літер грецького алфавіту (мал. 2), Він є "Альфа й Омега, Початок і Кінець!" (вірш 6). Хто починає справу творіння й завершує її, Сам перебуваючи вічно.
Усім спраглим Спаситель урочисто обіцяє: "Я щедро роздаю воду з джерела життя" (21:6, пер. [Л.20]; "дам даром від джерела
«Там не буде ані дня, ані ночі, ані перерв у праці, ані зупинки в діяльності, тобто назавжди зникне поняття часу» [Л.7], точніше, зникне його відчуття.
Час зупинить руйнівний біг, його щільність дуже велика; новими мірилами виявляться: обсяги творчості, їх послідовність, результати (Об'явл.21:5, 2Пет.3:8).
Звісно, у темпоральній вічності "пророцтва припиняться, і мови замовкнуть", людське "знання скасується" (1Коринтян, 13:8, Синод. пер.); що зовсім не означає, що в Царство нічого не може надійти ззовні.
«І принесуть до нього славу та честь народів» (21:26).
Царі принесуть до міста-саду "свою славу" (вірш 24), також і їхні піддані (26). Паломники доставлять "Найкращі цінності людської цивілізації ..." [Л.9], скарби, зібрані не для мирських цілей, а призначені небу (Мт.6:19-21). УСІ мешканці землі воздадуть
Богу славу (Об'явл.7:9-12).
У вірші 21:8 апостол уже поділився одкровенням про посмертну долю нечестивих. Тепер, розповідаючи про Небесний Єрусалим, він нагадує про їхню судьбу.
«І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний в книзі життя Агнця» (21:27).
ЛІТЕРАТУРА
Оповідаючи про загадковий метафізичний світ (21:1, 4, 22-27), Іоанн зображує його "шляхом заперечення присутності в ньому земних якостей" [Л.26, стор. 997]. Там "не буде смерті " (вірш 4), назавжди зникнуть сльози, страждання, хвороби, болі. Щезнуть голод, спрага, спека (7:16), відчуття часу, "бо все старе зникло" (21:4, пер. [Л.20]).
7. Правдиві й вірні слова (21:5)
Якщо колишнє відійде в минуле (вірш 4), звідки візьметься заміна старому? Пророк почув підбадьорливу промову.
«І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось творю все нове! І каже: Напиши, бо ці слова правдиві й вірні!» (21:5).
«І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось творю все нове! І каже: Напиши, бо ці слова правдиві й вірні!» (21:5).
Значить, "Господь створить якісно нові небо і землю ... замість старого неба і землі" [Л.9]? Малоймовірно, оскільки у вірші 5 відсутні згадані відомості. Можливо, "оновлення стосується всього творіння" [Л.7]? Ні, тут йдеться не про заміну всього застарілого.
Але, "якщо Він сказав, що творить усе нове, значить, це вже здійснилося" [Л.23]. Приміром, створення всесвіту (Бут. гл.1), потім, "завершивши труд творення, Він перебував у спокої" (Буття, 2:1-3, пер. [Л.19]).
Істинно сказано Сидячим на престолі, "Дивись, Я творю все нове! (Об'явлення, 21:5, пер. [Л.19]). Все ж, це твердження стосується не стільки об’єктів УЖЕ створеного всесвіту, його креслення знаходяться на небесах, скільки має відношення до темпоральної вічності. Потойбічного таємничого царства, воно безперервно трансформується Словом, Духом, творчою волею Отця.
Вічність НЕ є безчасовою, всупереч поширеній думці, адже творити можна лише в системі послідовності змін, а їх мірою слугує їхня кількість. Христос стверджує, "Мій Отець виконує роботу завжди" (Івана, 5:17, б; пер. [Л.2]). Позаяк "вічність являє собою нескінченну тривалість часу" [Л. 36, стор. 204].
На плоди творчості Художника і Будівничого (Євр.11:10, 12:22-24) пропонується подивитися Іоанну (Об'явл.21:5), зокрема, на чудове місто-сад, "наречену, дружину Агнця" (уривок 9-21).
Чому Господь наполягає на очевидному? наказуючи провидцю. "Напиши, бо ці слова правдиві й вірні!" (вірш 5). Тому що усвідомлення істини створеності ВСЬОГО сущого служить основою здорового світогляду в усі епохи.
У фразі "Ось творю все нове! " звучить велика втіха для тих, хто любить Ісуса Христа, усіх, що залишають тлінний світ, долину скорботи та смертної тіні. На небесах, Благословляючий творить для них ВСЕ інше, раніше недоступне пізнанню, небачене (1 Кор.2:9), досконале (13:8-10).
Як би не тлумачити вірш Об'явл.21:5, ми знаємо, Творець виступає як єдиний творчий Початок, Він створює як невидиме, так і видиме, яке походить з невидимого для нас (Євр.11:3).
8. Альфа й Омега (21:6)
У наступному тексті, Сидячий на престолі, відкриває Іоанну таємницю, повідомляє 3 важливі істини, котрі стосуються світу, його Творця та людей, що прагнуть вічності.
«І Він сказав мені: Звершилося! Я є Альфа й Омега, Початок і Кінець. Я спраглому дам задаром живої води з джерела» (21:6).
Слово "звершилося", точніше, "здійснилось" [Л.2, 3, 19, 20], "в оригіналі стоїть у множині й означає: "Здійснилися ці справи" [Л.7]. Очевидно, вказуючи на завершення історії людства [Л.1].
"Проголошення Вічного Царства знаменує завершення Божих планів для землі, на якій ми живемо" [Л.17]. "Здійснилося те, що від вічності було передбачено Богом у Його дивному плані спасіння" [Л.6; Л.3, 5, 9].
«І Він сказав мені: Звершилося! Я є Альфа й Омега, Початок і Кінець. Я спраглому дам задаром живої води з джерела» (21:6).
Слово "звершилося", точніше, "здійснилось" [Л.2, 3, 19, 20], "в оригіналі стоїть у множині й означає: "Здійснилися ці справи" [Л.7]. Очевидно, вказуючи на завершення історії людства [Л.1].
"Проголошення Вічного Царства знаменує завершення Божих планів для землі, на якій ми живемо" [Л.17]. "Здійснилося те, що від вічності було передбачено Богом у Його дивному плані спасіння" [Л.6; Л.3, 5, 9].
Господь творив, творить і ЗАВЖДИ творитиме, зводячи в Царстві Небесному "все нове!" (21:5). Тому, подібно до першої та останньої літер грецького алфавіту (мал. 2), Він є "Альфа й Омега, Початок і Кінець!" (вірш 6). Хто починає справу творіння й завершує її, Сам перебуваючи вічно.Усім спраглим Спаситель урочисто обіцяє: "Я щедро роздаю воду з джерела життя" (21:6, пер. [Л.20]; "дам даром від джерела
живої води", Синод. пер.).
Зрозуміло, мова йде НЕ про фізичну спрагу, мається на увазі палке бажання спасіння від смерті, джерело "живої води" (вірш 6), духовний потік, що виходить "від престолу Бога і Агнця"
(22:1). Відображенням його на землі є буквальна річка майбутнього месіанського царства, вона тече з-під єрусалимського храму (Єз.47:1
-12, Йоіл.4:18, Зах.14:8).
Господь Ісус Христос даром пропонує спраглому Свою воду, котра "стане у ньому джерелом води, що тече ("мчить", пер. [Л.19]) у життя вічне" (Івана, 4:14), одягає смертне в безсмертне (1Кор.15:54).
Традиційне тлумачення. "Вода життя є символом … це повнота життя з Богом і вічні благословення" [Л.3, стор. 685; Л.25, стор. 1742]. "Вічна духовна" субстанція [Л.17]. З цими символічними визначеннями можна було б погодитися.
Однак у Царстві Небесному Іоанн бачив "ріку живої води, прозорої, мов кришталь" (22:1). Він говорить про щось конкретне, НЕ про символ, тобто, умовний знак абстрактного поняття.
Ріка, що виблискує немов кришталь, служить джерелом існування (21:6), по її обидва боки росте вічнозелене плодоносне дерево для зцілення (22:2). Що означають загадкові потік і рослина, котрі дають "життя вічне"?
Зараз ми не можемо це зрозуміти, як і багато іншого із потойбічного дивовижного духовного світу ... але обов'язково пізнаємо (1Кор.13:12). Оскільки "Плід праведного – дерево життя" (Притчі, 11:30; Об'явл.22:14), він отримує доступ до Дерева знань, життєдайної річки, щасливого творчого буття.
Зрозуміло, мова йде НЕ про фізичну спрагу, мається на увазі палке бажання спасіння від смерті, джерело "живої води" (вірш 6), духовний потік, що виходить "від престолу Бога і Агнця"
(22:1). Відображенням його на землі є буквальна річка майбутнього месіанського царства, вона тече з-під єрусалимського храму (Єз.47:1
-12, Йоіл.4:18, Зах.14:8).
Господь Ісус Христос даром пропонує спраглому Свою воду, котра "стане у ньому джерелом води, що тече ("мчить", пер. [Л.19]) у життя вічне" (Івана, 4:14), одягає смертне в безсмертне (1Кор.15:54).
Традиційне тлумачення. "Вода життя є символом … це повнота життя з Богом і вічні благословення" [Л.3, стор. 685; Л.25, стор. 1742]. "Вічна духовна" субстанція [Л.17]. З цими символічними визначеннями можна було б погодитися.
Однак у Царстві Небесному Іоанн бачив "ріку живої води, прозорої, мов кришталь" (22:1). Він говорить про щось конкретне, НЕ про символ, тобто, умовний знак абстрактного поняття.
Ріка, що виблискує немов кришталь, служить джерелом існування (21:6), по її обидва боки росте вічнозелене плодоносне дерево для зцілення (22:2). Що означають загадкові потік і рослина, котрі дають "життя вічне"?
Зараз ми не можемо це зрозуміти, як і багато іншого із потойбічного дивовижного духовного світу ... але обов'язково пізнаємо (1Кор.13:12). Оскільки "Плід праведного – дерево життя" (Притчі, 11:30; Об'явл.22:14), він отримує доступ до Дерева знань, життєдайної річки, щасливого творчого буття.
9. Різні долі (21:7, 8)
Крім обітниці дару вічного життя, Господь дає ще дві обіцянки (21:7, 8). Адже тільки Він "має владу впускати чи не впускати людей до вічного Царства Божого" [Л2., стор. 1171], саме у Нього є ключ (Об'явл.3:7, 1:18). Іоанн повідомляє про долю 2-х категорій душ, що потрапили в трансцендентний світ: тріумфатори та ті, хто впав у відчай (21:7, 8).
«Переможець успадкує все, і Я буду його Богом, а він буде Мені сином» (21:7).
Щодо кого йдеться у вірші? В більшості перекладів, це "переможець", точніше, "той, хто здобуде перемогу"
[Л.20]. Очевидно, "хто вірить, що Ісус – Син Божий (1Ів. 5:5). Вірою він перемагає світ (вірш 4)" [Л.17], "людина, над якою гріх не панує" [Л.5, 6].
Логічно. Християни, котрі досягли успіху в боротьбі з джерелом гріха "кров'ю Агнця і словом свідчення свого"
(12:11), отримають у спадок "все" в Його Царстві (21:3-7). Здобудуть повноту знання, неймовірний розум, небачені сили, безмежні творчі можливості, всеосяжну любов (1Кор.13:10-13, Пр.2:6).
Адже "Сидячий на престолі, буде мешкати в них" (Об'явлення, 7:15, Синод. пер.; "розтягне намета над ними", пер. Огієнка). Оскільки є Слово (Ів.1:1-3), Він є Дух (4:24, 2Кор.3:17), Його слава освітлює Небесний Єрусалим (Об'явл.21:23), місто неймовірних розмірів (вірш 16).
Усе, чим володіє Господь, успадковують переможці зла добром, на правах улюблених дітей Його, згідно з обіцянкою. "Я буду його Богом, а він буде Мені сином" (Об'явлення, 21:7). Що ж чекає у потойбічному світі на тих, кого переміг гріх?
«А лякливим (боягузам) і невірним (зрадникам), і нечистим (негідникам), і вбивцям, і тим, які чинять розпусту
та чари, ідолопоклонникам і всім неправдомовцям (брехунам) – їхня частка (місце) в озері, яке горить вогнем і сіркою, що є другою смертю» (21:8, у дужках текст із [Л.19]).
«Переможець успадкує все, і Я буду його Богом, а він буде Мені сином» (21:7).
Щодо кого йдеться у вірші? В більшості перекладів, це "переможець", точніше, "той, хто здобуде перемогу"
[Л.20]. Очевидно, "хто вірить, що Ісус – Син Божий (1Ів. 5:5). Вірою він перемагає світ (вірш 4)" [Л.17], "людина, над якою гріх не панує" [Л.5, 6].
Логічно. Християни, котрі досягли успіху в боротьбі з джерелом гріха "кров'ю Агнця і словом свідчення свого"
(12:11), отримають у спадок "все" в Його Царстві (21:3-7). Здобудуть повноту знання, неймовірний розум, небачені сили, безмежні творчі можливості, всеосяжну любов (1Кор.13:10-13, Пр.2:6).
Адже "Сидячий на престолі, буде мешкати в них" (Об'явлення, 7:15, Синод. пер.; "розтягне намета над ними", пер. Огієнка). Оскільки є Слово (Ів.1:1-3), Він є Дух (4:24, 2Кор.3:17), Його слава освітлює Небесний Єрусалим (Об'явл.21:23), місто неймовірних розмірів (вірш 16).
Усе, чим володіє Господь, успадковують переможці зла добром, на правах улюблених дітей Його, згідно з обіцянкою. "Я буду його Богом, а він буде Мені сином" (Об'явлення, 21:7). Що ж чекає у потойбічному світі на тих, кого переміг гріх?
«А лякливим (боягузам) і невірним (зрадникам), і нечистим (негідникам), і вбивцям, і тим, які чинять розпусту
та чари, ідолопоклонникам і всім неправдомовцям (брехунам) – їхня частка (місце) в озері, яке горить вогнем і сіркою, що є другою смертю» (21:8, у дужках текст із [Л.19]).
Боягузами, у Синод. пер. "боязливі", та невірними ("невіруючі", пер. [Л.20], "зрадники" [Л.19]) Іоанн називає НЕ прояви фізичного страху, слабкої віри або невіри в існування Вседержителя. Швидше, страх довірити життя Ісусу Христу або зрада стосовно Нього. В останньому випадку, вони "невірні", "ті, хто відпав від Бога і відмовився слідувати за Ним далі" [Л.3].
Після закінчення суду (20:11-13), ВСІ нечестиві, зокрема, названі у вірші 21:8, НЕ отримають безсмертя. Навпаки, опиняться "в озері з палаючою сіркою. Це друга смерть" (пер. [Л.2]), "раввіністичний термін, що означає смерть грішників у потойбічному світі" [Л.34, стор. 790].
Точно невідомо, чи мається на увазі кінець існування душі (вірш 8), чи її вічні муки. Проте контраст між долями переможців і переможених вражаючий (Рим. 6:23).
Для нечестивих перша смерть – молодша сестра другої, страшнішої. Тільки "На шляху праведності – життя; ходячи її стежками, смерті не зустрінеш" (Притчі, 12:28, пер. [Л. 2]).
Після закінчення суду (20:11-13), ВСІ нечестиві, зокрема, названі у вірші 21:8, НЕ отримають безсмертя. Навпаки, опиняться "в озері з палаючою сіркою. Це друга смерть" (пер. [Л.2]), "раввіністичний термін, що означає смерть грішників у потойбічному світі" [Л.34, стор. 790].
Точно невідомо, чи мається на увазі кінець існування душі (вірш 8), чи її вічні муки. Проте контраст між долями переможців і переможених вражаючий (Рим. 6:23).
Для нечестивих перша смерть – молодша сестра другої, страшнішої. Тільки "На шляху праведності – життя; ходячи її стежками, смерті не зустрінеш" (Притчі, 12:28, пер. [Л. 2]).
10. Небесний Йерушалаїм (21:23, 24)
Зробивши відступ про посмертну долю нечестивих (21:8), провидець повертається до теми вражаючої райської світобудови (уривок 9-22), повідомляючи дивовижні, загадкові, неймовірні для нас відомості.
«І місто не потребує ні сонця, ні місяця, щоб у ньому світили ("не потребує сонячного чи місячного світла", пер. [Л.2]), тому що Божа слава освітила його, і світильником для нього є Агнець» (21:23).
«І місто не потребує ні сонця, ні місяця, щоб у ньому світили ("не потребує сонячного чи місячного світла", пер. [Л.2]), тому що Божа слава освітила його, і світильником для нього є Агнець» (21:23).
"Загальний опис устрою міста в Об.21:12-22 взято з видіння Єз. 40-48 ..." [Л.28, стор. 572]. Ні в якому разі! На відміну від старозавітного пророка, апостол повідомляє про місце, в якому НЕМАЄ храму (Об'явл.21:22), описаного Йехезкейлом
(Єз. 40-48). Безперечно, мається на увазі небесний Єрусалим.
Автори роботи [Л.26] відносять вірш Об'явл.21:23 до риторики трансцендентності. "Стає ясно, що це зовсім інший світ, ніж той, у якому ми живемо" (стор. 997). Також не може йтися про кардинальне оновлення існуючої системи речей у фізичному світі або будівництво нових землі й неба.
(Єз. 40-48). Безперечно, мається на увазі небесний Єрусалим.
Автори роботи [Л.26] відносять вірш Об'явл.21:23 до риторики трансцендентності. "Стає ясно, що це зовсім інший світ, ніж той, у якому ми живемо" (стор. 997). Також не може йтися про кардинальне оновлення існуючої системи речей у фізичному світі або будівництво нових землі й неба.
Навіщо потрібна інша планета?? Без моря, сонця, місяця, зірок, хмар, дощу. Безсумнівно, Іоанн бачив неземну обитель. "Місту не потрібні сонце й місяць, створені джерела світла, бо воно освітлюється світлом нествореним ..." [Л.7]. "Там немає ні сонця, ні місяця, бо слава Божа освітлює його, і Агнець" [Л.17]).
Твердження, «місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці для свого освітлення» (21:23, Синод. пер.) та фізична природа електромагнітного випромінювання, яке не дає тіні, є загадковими. Все ж ми віримо, "Господь є Дух" (2Коринтян, 3:17, Ів. 4:24), і знаємо, "Бог є світло" (1Івана, 1:5).
Воістину, Христос є Світло (Ів.1:7-10), хто піде за Ним, "матиме Світло життя" (8:12). Однак, "щоб стати «синами» Його, треба "отримати світло від Ісуса" [Л.35, стор. 557]; а нехтуючий Його спасінням, перебуває у темряві смертної тіні.
На небі, Йерушалаїм осяює слава Отця через Сина (Об'явл.21:23). "Присутність Бога наповнює все місто" [Л.9], переповнює всіх мешканців. Він "буде світити над ними" (22:5, пер. Л.2]), більше того, таємничим чином Сам мешкає всередині них (7:15), об’єднуючи в ОДНЕ тіло у Христі. Того дня сповниться Його обітниця, "ви в Мені, і Я у вас" (Івана, 14:20).
Викуплені стануть "синами Світла!" (12:36), самі "засяють, як сонце" (Матвія, 13:43), блищать, немов зірки на небосхилі, "повік-віків" (Даниїла, 12:3). Необхідну для життя енергію дає світло, яке виходить від Бога Отця через Агнця Христа (Об'явл.21:23).
Хто йде за Ним, уникне темряви, потрапить до Його оселі; відтепер "світло, що несе життя, завжди буде з ним"
(Івана, 8:12, пер. [Л.20]). Разом з тим, небесне місто-сад виявиться сонцем і для спасенних язичників, згідно з обіцянкою.
«І народи ходитимуть у його світлі, й царі землі принесуть свою славу до нього» (21:24).
"То будуть спасені народи з поган, спасені в усі часи від створення світу, а особливо під час тисячолітнього царства"
[Л.16], там "будуть мешкати народи, тобто, "язичники" [Л.4]. "Язичники будуть насолоджуватися його красою" [Л.17; Л.7].
Але шанувальники інших богів, навіть прославлені "царі земні", потраплять до раю лише після Суду (20:11-15). Врятуються, якщо їхні імена записані в Книзі життя у Агнця [Л.1].
Твердження, «місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці для свого освітлення» (21:23, Синод. пер.) та фізична природа електромагнітного випромінювання, яке не дає тіні, є загадковими. Все ж ми віримо, "Господь є Дух" (2Коринтян, 3:17, Ів. 4:24), і знаємо, "Бог є світло" (1Івана, 1:5).
Воістину, Христос є Світло (Ів.1:7-10), хто піде за Ним, "матиме Світло життя" (8:12). Однак, "щоб стати «синами» Його, треба "отримати світло від Ісуса" [Л.35, стор. 557]; а нехтуючий Його спасінням, перебуває у темряві смертної тіні.
На небі, Йерушалаїм осяює слава Отця через Сина (Об'явл.21:23). "Присутність Бога наповнює все місто" [Л.9], переповнює всіх мешканців. Він "буде світити над ними" (22:5, пер. Л.2]), більше того, таємничим чином Сам мешкає всередині них (7:15), об’єднуючи в ОДНЕ тіло у Христі. Того дня сповниться Його обітниця, "ви в Мені, і Я у вас" (Івана, 14:20).
Викуплені стануть "синами Світла!" (12:36), самі "засяють, як сонце" (Матвія, 13:43), блищать, немов зірки на небосхилі, "повік-віків" (Даниїла, 12:3). Необхідну для життя енергію дає світло, яке виходить від Бога Отця через Агнця Христа (Об'явл.21:23).
Хто йде за Ним, уникне темряви, потрапить до Його оселі; відтепер "світло, що несе життя, завжди буде з ним"
(Івана, 8:12, пер. [Л.20]). Разом з тим, небесне місто-сад виявиться сонцем і для спасенних язичників, згідно з обіцянкою.
«І народи ходитимуть у його світлі, й царі землі принесуть свою славу до нього» (21:24).
"То будуть спасені народи з поган, спасені в усі часи від створення світу, а особливо під час тисячолітнього царства"
[Л.16], там "будуть мешкати народи, тобто, "язичники" [Л.4]. "Язичники будуть насолоджуватися його красою" [Л.17; Л.7].
Але шанувальники інших богів, навіть прославлені "царі земні", потраплять до раю лише після Суду (20:11-15). Врятуються, якщо їхні імена записані в Книзі життя у Агнця [Л.1].
11. Місто навстіж? (21:25-27)
З безлічі побаченого, Іоанн розповідає ще низку незвичайних фактів про таємниче загадкове місто.
«І його брами ("ніколи", пер. [Л.2]) не зачинятимуться вдень, а ночі там не буде» (21:25).
«І його брами ("ніколи", пер. [Л.2]) не зачинятимуться вдень, а ночі там не буде» (21:25).
Вдень брами в стіні не закривали, "замикали на ніч або при наближенні ворога" [Л.21, стор. 163; Л.25]. "Міські ворота закривалися щоночі для захисту мешканців" [Л.26, стор. 181].
Пророка здивувало інше, 12 воріт високої стіни (21:10-13) не замикаються НІКОЛИ. Навіть у нічний час доби ... бо "ночі там не буде" (вірш 25, мал. 3). Повну безпеку мешканців супермегаполісу, його безперервне освітлення, забезпечує Сам Бог (22:5). Ніхто не має влади над усім сущим, крім Творця матерії, енергії, простору (Кол.1:16).
Пророка здивувало інше, 12 воріт високої стіни (21:10-13) не замикаються НІКОЛИ. Навіть у нічний час доби ... бо "ночі там не буде" (вірш 25, мал. 3). Повну безпеку мешканців супермегаполісу, його безперервне освітлення, забезпечує Сам Бог (22:5). Ніхто не має влади над усім сущим, крім Творця матерії, енергії, простору (Кол.1:16).
«Там не буде ані дня, ані ночі, ані перерв у праці, ані зупинки в діяльності, тобто назавжди зникне поняття часу» [Л.7], точніше, зникне його відчуття.Час зупинить руйнівний біг, його щільність дуже велика; новими мірилами виявляться: обсяги творчості, їх послідовність, результати (Об'явл.21:5, 2Пет.3:8).
Звісно, у темпоральній вічності "пророцтва припиняться, і мови замовкнуть", людське "знання скасується" (1Коринтян, 13:8, Синод. пер.); що зовсім не означає, що в Царство нічого не може надійти ззовні.
«І принесуть до нього славу та честь народів» (21:26).
Царі принесуть до міста-саду "свою славу" (вірш 24), також і їхні піддані (26). Паломники доставлять "Найкращі цінності людської цивілізації ..." [Л.9], скарби, зібрані не для мирських цілей, а призначені небу (Мт.6:19-21). УСІ мешканці землі воздадуть
Богу славу (Об'явл.7:9-12).
У вірші 21:8 апостол уже поділився одкровенням про посмертну долю нечестивих. Тепер, розповідаючи про Небесний Єрусалим, він нагадує про їхню судьбу.
«І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний в книзі життя Агнця» (21:27).
"Якщо ім’я людини є в цій книзі, їй гарантовано пропуск до Нового Єрусалима. Якщо ж імені людини там немає, вона буде засуджена на смерть" [Л.32, стор. 685]. Слушно.
Після суду біля білого престолу, суду по ділах, УСІ душі, чиї імена не занесені до Книги життя, кинуть у загадкове "вогненне озеро" (20:11-15), що прирівнюється до другої смерті (вірш 14, 21:8). Ось чому в постійно відкриті ворота міста вже НЕ проникне ніщо духовно нечисте, мерзенне, брехливе (21:27, 1 Кор.6:9, 10, Гал.5:19-21).
Далеко не всі дивовижні особливості надприродного Царства описав Іоанн, із сказаного, не все зрозуміло. Проте ясно, увійти до райських осель можна тільки через Господа Ісуса Христа, якщо ваше ім'я записане в Його "книзі життя" [Л.22].
Після суду біля білого престолу, суду по ділах, УСІ душі, чиї імена не занесені до Книги життя, кинуть у загадкове "вогненне озеро" (20:11-15), що прирівнюється до другої смерті (вірш 14, 21:8). Ось чому в постійно відкриті ворота міста вже НЕ проникне ніщо духовно нечисте, мерзенне, брехливе (21:27, 1 Кор.6:9, 10, Гал.5:19-21).
Далеко не всі дивовижні особливості надприродного Царства описав Іоанн, із сказаного, не все зрозуміло. Проте ясно, увійти до райських осель можна тільки через Господа Ісуса Христа, якщо ваше ім'я записане в Його "книзі життя" [Л.22].
ЛІТЕРАТУРА
1. Стаття «9. Коментарі до Книги Об’явлення. Посмертна доля (20:4-6, 11-15)».
2. Біблія. Новий переклад російською мовою.- United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011.- 1 185 с.
3. Біблія для нашого життя. Новий Завіт. Finland, International Bible Society, 1999.- 687 с.
4. Тлумачення новозавітних послань і Книги Одкровення. Голов. ред. Харчлаа.- Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990.- 598 с.
5. Дудник А.В. Тлумачення книги Об'явлення Іоанна Богослова.- Харцизськ: Світло, 2012. - 975 с.
6. Рогозін П. Таємниці Апокаліпсису.- Корнталь: Світло на Сході, 2003.- 432 с.
7. Канатуш В.Я. Апокаліпсис і Друге Пришестя.- М.: ХРЦ «Протестант», 2000.- 384 с.
8. Грюнцвейг Ф. Одкровення Іоанна.- Корнталь: Світло на Сході, 1992.- 597 с.
9. Кастер С. Від Патмосу до Раю. Тлумачення книги Одкровення.- Greenvill, BJU Press, 2006.- 255 с.
10. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура.- Мінськ: Слов’янське Євангельське товариство, 2004. - 2 201 с.
11. Тлумачна Біблія. Коментар до всіх книг Святого Письма. За ред. Лопухіна А.П. Том 2.- Мінськ: Харвест, 2001. - 1 312 с.
12. Хедінг Д. Від часу до вічності. Книга Об’явлення.- Рівне: Живе слово, 2008. - 328 с.
13. Біблійний довідник Геллея. - СПб.: Біблія для всіх, 2006. - 787 с.
14. Бейнс Т.Б. Об'явлення Ісуса Христа. - Germany, Dillenburg: GBV, 1994.- 300 с.
15. Стедмен Р. Останнє слово Бога. Осягаючи Одкровення.- Новосибірськ: Посох, 2004.- 416 с.
16. Барчук І. Пояснення до книги Об’явлення.- Київ: Дорога правди, 1993.- 288 с.
17. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Завіт.- Bielefeld: CLV, 2000.- 1465 c.
18. Бухвальд В., Рягузов В. Майбутнє світу та Ізраїль.- СПб.: Біблія для всіх, 2010.- 256 с.
19. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад.- М.: Російське біблійне товариство, 2011.- 1 408 с.
20. Біблія. Сучасний переклад біблійних текстів.- М.: World Bible Translation Center, 2002.- 1150 с.
21. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза.- Кременчук: Християнська зоря, 1999.- 1 088 с.
22. Стаття № 11 «Спасіння».
23. Метью Генрі. Тлумачення книг Нового Завіту. Том 6. - Netherlands, Dutch Reformed Trast Society, 2004.- 405 с.
24. Зауер Е. Тріумф розп'ятого. - Київ: Союз ЄХБ України, 1991. - 220 с.
25. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2 052 с.
26. Словник біблійних образів. СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1 423 с.
27. Музичко І.В. Світло одкровення. - Торонто, 1995.- 224 с.
28. Старий Завіт на сторінках Нового. Т.3. Діяння св. Апостолів. Загальні послання. Одкровення.- Черкаси: Колоквіум, 2013.- 592 с.
29. Елкорн Ренді. Небеса. - Чернігів: In Lumine, 2011. - 364 с.
30. Баракман Х. Флойд. Практична християнська теологія. Всебічне дослідження основ християнського віровчення. - М.: Асоціація «Духовне відродження» ЄХБ, 2002. - 958 с.
31. Ледд Д. Богослов’я Нового Завіту.- СПб.: Біблія для всіх, 2003.- 800 с.
32. Великий біблійний словник. - СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1503 с.
33. Нюстрем Е. Біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2001.- 523 с.
34. Теологічний енциклопедичний словник. - М.: Асоціація «Духовне відродження» ЄХБ, 2003.- 1468 с.
35. Словник «Ісус і Євангелія».- М.: ББІ св. апостола Андрія, 2003.- 832 с.
36. Прокопенко А. Задум Вседержителя: Біблійне вчення про Божу волю і провидіння. - СПб.: Біблія для всіх, 2013. - 552 с.
37. Бівер Дж. Руховані вічністю.- Україна, 2018.- 345 с.
2. Біблія. Новий переклад російською мовою.- United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011.- 1 185 с.
3. Біблія для нашого життя. Новий Завіт. Finland, International Bible Society, 1999.- 687 с.
4. Тлумачення новозавітних послань і Книги Одкровення. Голов. ред. Харчлаа.- Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990.- 598 с.
5. Дудник А.В. Тлумачення книги Об'явлення Іоанна Богослова.- Харцизськ: Світло, 2012. - 975 с.
6. Рогозін П. Таємниці Апокаліпсису.- Корнталь: Світло на Сході, 2003.- 432 с.
7. Канатуш В.Я. Апокаліпсис і Друге Пришестя.- М.: ХРЦ «Протестант», 2000.- 384 с.
8. Грюнцвейг Ф. Одкровення Іоанна.- Корнталь: Світло на Сході, 1992.- 597 с.
9. Кастер С. Від Патмосу до Раю. Тлумачення книги Одкровення.- Greenvill, BJU Press, 2006.- 255 с.
10. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура.- Мінськ: Слов’янське Євангельське товариство, 2004. - 2 201 с.
11. Тлумачна Біблія. Коментар до всіх книг Святого Письма. За ред. Лопухіна А.П. Том 2.- Мінськ: Харвест, 2001. - 1 312 с.
12. Хедінг Д. Від часу до вічності. Книга Об’явлення.- Рівне: Живе слово, 2008. - 328 с.
13. Біблійний довідник Геллея. - СПб.: Біблія для всіх, 2006. - 787 с.
14. Бейнс Т.Б. Об'явлення Ісуса Христа. - Germany, Dillenburg: GBV, 1994.- 300 с.
15. Стедмен Р. Останнє слово Бога. Осягаючи Одкровення.- Новосибірськ: Посох, 2004.- 416 с.
16. Барчук І. Пояснення до книги Об’явлення.- Київ: Дорога правди, 1993.- 288 с.
17. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Завіт.- Bielefeld: CLV, 2000.- 1465 c.
18. Бухвальд В., Рягузов В. Майбутнє світу та Ізраїль.- СПб.: Біблія для всіх, 2010.- 256 с.
19. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад.- М.: Російське біблійне товариство, 2011.- 1 408 с.
20. Біблія. Сучасний переклад біблійних текстів.- М.: World Bible Translation Center, 2002.- 1150 с.
21. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза.- Кременчук: Християнська зоря, 1999.- 1 088 с.
22. Стаття № 11 «Спасіння».
23. Метью Генрі. Тлумачення книг Нового Завіту. Том 6. - Netherlands, Dutch Reformed Trast Society, 2004.- 405 с.
24. Зауер Е. Тріумф розп'ятого. - Київ: Союз ЄХБ України, 1991. - 220 с.
25. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2 052 с.
26. Словник біблійних образів. СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1 423 с.
27. Музичко І.В. Світло одкровення. - Торонто, 1995.- 224 с.
28. Старий Завіт на сторінках Нового. Т.3. Діяння св. Апостолів. Загальні послання. Одкровення.- Черкаси: Колоквіум, 2013.- 592 с.
29. Елкорн Ренді. Небеса. - Чернігів: In Lumine, 2011. - 364 с.
30. Баракман Х. Флойд. Практична християнська теологія. Всебічне дослідження основ християнського віровчення. - М.: Асоціація «Духовне відродження» ЄХБ, 2002. - 958 с.
31. Ледд Д. Богослов’я Нового Завіту.- СПб.: Біблія для всіх, 2003.- 800 с.
32. Великий біблійний словник. - СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1503 с.
33. Нюстрем Е. Біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2001.- 523 с.
34. Теологічний енциклопедичний словник. - М.: Асоціація «Духовне відродження» ЄХБ, 2003.- 1468 с.
35. Словник «Ісус і Євангелія».- М.: ББІ св. апостола Андрія, 2003.- 832 с.
36. Прокопенко А. Задум Вседержителя: Біблійне вчення про Божу волю і провидіння. - СПб.: Біблія для всіх, 2013. - 552 с.
37. Бівер Дж. Руховані вічністю.- Україна, 2018.- 345 с.