«А після цього я побачив у нічному видінні
четвертого звіра – страшного,– один вигляд
звіра наводив жах, оскільки він був
надзвичайно сильним,– він мав великі залізні
надзвичайно сильним,– він мав великі залізні
зуби, тому все пожирав, трощив, а рештки
топтав ногами. Він відрізнявся від усіх інших
звірів, що були перед ним, і мав десять рогів»
(Даниїла, 7:7)
«І я побачив іншого звіра, який виходив із
землі; він мав два роги, такі як у ягняти,
але говорив, як змій» (Об'явлення, 13:11)
1. Вступ
Описи апокаліптичних видінь у Об'явленні містять ряд приголомшливих НЕБЕСНИХ і ЗЕМНИХ сюрреалістичних осіб антропо- і зооморфного характеру. "Чимало образів просто фантастичні і виходять за рамки всього відомого в емпіричній реальності" [Л.24, стор. 44].
Наприклад, таємнича велика розпусниця, вона осідлала загадкового семиголового багряного звіра, цю блудницю
розорять й спалять його 10 рогів [Л.1]. Також небачена жінка на небі, одягнена в сонце [Л.2], її атакує жахливий
дракон з 7-ма головами,– той же звір, та в іншій шерсті.
Продовжуючи бінарну опозицію зазначених уявлень космічної есхатології, Іоанн, тією ж міфопоетичною мовою, схематизує видіння ще 2-х загадкових персонажів. Перший, семиголовий з 10-ма рогами виходить із моря, другий, з однією головою та двома невеликими рогами,– із землі.
Всі перелічені учасники трагедії НЕ взяті апостолом прямо зі Старого Завіту, всупереч думці авторів [Л.35]. Витоки архетипів повії, вагітної дружини і семиголового змія, інших диких тварин, слід шукати у легендах, котрі служили науковим методом пізнання реальності. "У Стародавньому світі міфологія грала таку ж роль, яку у сучасному світі грає наука" [Л.3, стор. 18].
На основі міфологічних поглядів сформувалася алегорія (грецьке, "іносказання"), вона розкриває уявлення про навколишній світ в образах та поведінці героїв, тварин, явищ і предметів, що набувають переносного значення. Адже Іоанну треба було пояснити секретне, "велике й неосяжне", чого він раніше не бачив, ніколи НЕ знав (Єремії, 33:3).
Композиція гл.13. 1. Вступ (13:1), відкриває нову картину слідом за астрономічними знаками глави 12.
2. Виклад головної теми – напад на землян дивовижних хтонічних істот:
а) лютого звіра, котрий виходить із моря (13:2-10);
б) незвичайного суб'єкта, що виходить із землі (13:11-17).
3. Висновок, який закликає читача до кмітливості (13:18).
Головна тема. Переможна війна жахливих монстрів з усіма народами на планеті.
Мета написання. Попередити християн про важкі випробування останніх днів існування роду цього.
Зміст. Апостол бачить як піднімається з морської безодні семиголовий хижак (13:1), подібний до міфологічного
левіафана Йова, Ісаї, Асафа. Надприродний покруч поєднує частини різних звірів, маючи силу змія-дракона (вірш 2); одна з голів химери, яка отримала смертельну рану, зцілилася (3).
Багато хто вклониться чудовиську (13:4, 8), що зневажає Бога (текст 5, 6), а святі зазнають поразки у війні з ним (вірш 7). В неймовірно важких випробуваннях проявиться терпіння й віра християн (уривок 9, 10).
Згодом виникає інший персонаж із двома рогами, однодумець змія (13:11), він змушує усіх вклонитися першому звірові (12, 13, 15). Ще спонукає мешканців створити образ потвори (вірш 14), оживить його (15); встановить тавро, напис імені або числа почвари на праву руку чи лоб (текст 16, 17). Тайновидець пропонує читачеві виявити кмітливість, порахувати число імені загадкової першої істоти.
Проблеми тлумачення. Жахлива тварина з моря носить казковий характер, служить уособленням Римської імперії, людини або чогось іншого з жанру космічної есхатології. Чим є сім голів і десять рогів страховиська, його лапи та паща; що означає число 666. Персона із землі це релігійний діяч або диктатор-антихрист.
Наприклад, таємнича велика розпусниця, вона осідлала загадкового семиголового багряного звіра, цю блудницю
розорять й спалять його 10 рогів [Л.1]. Також небачена жінка на небі, одягнена в сонце [Л.2], її атакує жахливий
дракон з 7-ма головами,– той же звір, та в іншій шерсті.
Продовжуючи бінарну опозицію зазначених уявлень космічної есхатології, Іоанн, тією ж міфопоетичною мовою, схематизує видіння ще 2-х загадкових персонажів. Перший, семиголовий з 10-ма рогами виходить із моря, другий, з однією головою та двома невеликими рогами,– із землі.
Всі перелічені учасники трагедії НЕ взяті апостолом прямо зі Старого Завіту, всупереч думці авторів [Л.35]. Витоки архетипів повії, вагітної дружини і семиголового змія, інших диких тварин, слід шукати у легендах, котрі служили науковим методом пізнання реальності. "У Стародавньому світі міфологія грала таку ж роль, яку у сучасному світі грає наука" [Л.3, стор. 18].
На основі міфологічних поглядів сформувалася алегорія (грецьке, "іносказання"), вона розкриває уявлення про навколишній світ в образах та поведінці героїв, тварин, явищ і предметів, що набувають переносного значення. Адже Іоанну треба було пояснити секретне, "велике й неосяжне", чого він раніше не бачив, ніколи НЕ знав (Єремії, 33:3).
Композиція гл.13. 1. Вступ (13:1), відкриває нову картину слідом за астрономічними знаками глави 12.
2. Виклад головної теми – напад на землян дивовижних хтонічних істот:
а) лютого звіра, котрий виходить із моря (13:2-10);
б) незвичайного суб'єкта, що виходить із землі (13:11-17).
3. Висновок, який закликає читача до кмітливості (13:18).
Головна тема. Переможна війна жахливих монстрів з усіма народами на планеті.
Мета написання. Попередити християн про важкі випробування останніх днів існування роду цього.
Зміст. Апостол бачить як піднімається з морської безодні семиголовий хижак (13:1), подібний до міфологічного
левіафана Йова, Ісаї, Асафа. Надприродний покруч поєднує частини різних звірів, маючи силу змія-дракона (вірш 2); одна з голів химери, яка отримала смертельну рану, зцілилася (3).
Багато хто вклониться чудовиську (13:4, 8), що зневажає Бога (текст 5, 6), а святі зазнають поразки у війні з ним (вірш 7). В неймовірно важких випробуваннях проявиться терпіння й віра християн (уривок 9, 10).
Згодом виникає інший персонаж із двома рогами, однодумець змія (13:11), він змушує усіх вклонитися першому звірові (12, 13, 15). Ще спонукає мешканців створити образ потвори (вірш 14), оживить його (15); встановить тавро, напис імені або числа почвари на праву руку чи лоб (текст 16, 17). Тайновидець пропонує читачеві виявити кмітливість, порахувати число імені загадкової першої істоти.
Проблеми тлумачення. Жахлива тварина з моря носить казковий характер, служить уособленням Римської імперії, людини або чогось іншого з жанру космічної есхатології. Чим є сім голів і десять рогів страховиська, його лапи та паща; що означає число 666. Персона із землі це релігійний діяч або диктатор-антихрист.
2. Були б голови, а роги знайдуться (13:1)
Велику розпусницю, яка сидить на чудовиську яскраво-червоного кольору, "повному богозневажливих імен"
(17:3), Іоанн побачив у порожньому просторі [Л.1]. Ознака червоного дракона-левіафана (12:3) виникла на небі [Л.2]. Тепер пророк бачить, той самий анімальний об'єкт піднімається з пучини.
«("І я став на морському піску", пер. Івана Огієнка") І я побачив звіра, який виходив ("піднімається ", пер. [Л.7-9]) з моря і мав сім голів і десять рогів; на його рогах – десять вінців, а на його головах – богозневажливі імена» (13:1).
(17:3), Іоанн побачив у порожньому просторі [Л.1]. Ознака червоного дракона-левіафана (12:3) виникла на небі [Л.2]. Тепер пророк бачить, той самий анімальний об'єкт піднімається з пучини.
«("І я став на морському піску", пер. Івана Огієнка") І я побачив звіра, який виходив ("піднімається ", пер. [Л.7-9]) з моря і мав сім голів і десять рогів; на його рогах – десять вінців, а на його головах – богозневажливі імена» (13:1).
У деяких перекладах, на березі стояв очевидець, точніше, "я був поставлений на піску" [Л.5]. Але у більшості древніх грецьких манускриптів написано, "він стояв" [Л.6], це дозволяє сучасним богословам вважати, мова йде про "звіра", "дракона" [Л.4, 7 - 9] чи "сатану" [Л.40].
Хто б не стояв на піску, найбільший інтерес викликає жахлива дика істота. "Уявлення про дику тварину має на увазі її незалежність від людини і навіть незнання людиною про її існування" [Л.24, стор. 343]. На додаток до сказаного, такі "тварини в занепалому світі часто символізують жах" (стор. 906).
Очевидно з вказаних причин, апостол називає загадкову особу з видіння словом-архетипом "звір", грец."теріон",
що означає "чудовисько, дика тварина, особливо хижа, зла, ворожа людині" [Л.21, стор. 956]; його за роги не схопиш. Хто ж він конкретно?
"Звір, що виходить з моря, символізує римську імперію, втілення зла в уявленні Івана" [Л.10; Л.11, 12, 28, 36], "могутню імперію зла" [Л.38, стор. 116]. "Світова держава представлена тут під виглядом "звіра" [Л.13; Л.33], "перед нами Римська імперія" [Л.39, стор. 114].
Така думка була первісною [Л.9], зараз, образина "також символізує Антихриста" (стор. 673), "зазвичай вважається антихристом" [Л.14; Л.6, 13, 15, 16, 24, 29, 34, 36, 40]. "Писання називає антихриста "звіром" [Л.17]. "Тут йдеться про політичного вождя, який стає об'єктом релігійного поклоніння і отримує диктаторські повноваження" [Л.27, стор. 39].
Саме тому автор [Л.18], спираючись на алегоричну герменевтику, робить безапеляційний висновок. "Немає сумніву в тому, що ці звірі символізують людей, які будуть грати визначні ролі в період великої скорботи". Сумнів все-таки є.
Іоанн не міг БАЧИТИ власне символи, за визначенням, "умовні знаки"; символи НЕ виходять з моря. Очевидно, він побачив щось реальне, хоч і незнайоме, приміром. "Він – людина..." [Л.40, стор. 669], але мутанти "з сімома головами і десятьма рогами" (13:1, Синод. пер.) на землі НЕ існують. Відсутнє в природі не може мати "богозневажливі імена" (вірш 1, в).
Хто б не стояв на піску, найбільший інтерес викликає жахлива дика істота. "Уявлення про дику тварину має на увазі її незалежність від людини і навіть незнання людиною про її існування" [Л.24, стор. 343]. На додаток до сказаного, такі "тварини в занепалому світі часто символізують жах" (стор. 906).
Очевидно з вказаних причин, апостол називає загадкову особу з видіння словом-архетипом "звір", грец."теріон",
що означає "чудовисько, дика тварина, особливо хижа, зла, ворожа людині" [Л.21, стор. 956]; його за роги не схопиш. Хто ж він конкретно?
"Звір, що виходить з моря, символізує римську імперію, втілення зла в уявленні Івана" [Л.10; Л.11, 12, 28, 36], "могутню імперію зла" [Л.38, стор. 116]. "Світова держава представлена тут під виглядом "звіра" [Л.13; Л.33], "перед нами Римська імперія" [Л.39, стор. 114].
Така думка була первісною [Л.9], зараз, образина "також символізує Антихриста" (стор. 673), "зазвичай вважається антихристом" [Л.14; Л.6, 13, 15, 16, 24, 29, 34, 36, 40]. "Писання називає антихриста "звіром" [Л.17]. "Тут йдеться про політичного вождя, який стає об'єктом релігійного поклоніння і отримує диктаторські повноваження" [Л.27, стор. 39].
Саме тому автор [Л.18], спираючись на алегоричну герменевтику, робить безапеляційний висновок. "Немає сумніву в тому, що ці звірі символізують людей, які будуть грати визначні ролі в період великої скорботи". Сумнів все-таки є.
Іоанн не міг БАЧИТИ власне символи, за визначенням, "умовні знаки"; символи НЕ виходять з моря. Очевидно, він побачив щось реальне, хоч і незнайоме, приміром. "Він – людина..." [Л.40, стор. 669], але мутанти "з сімома головами і десятьма рогами" (13:1, Синод. пер.) на землі НЕ існують. Відсутнє в природі не може мати "богозневажливі імена" (вірш 1, в).
Якщо мається на увазі покруч-антихрист, чого використаний збірний образ тварин (13:2), а не людей? Чому пророк бачить СІМ голів, не одну? з якої причини на них припадає всього ОДНА паща? (13:2, 6; 12:15) та 10 рогів (13:1, 12:3, 17:3), а не 7 чи 14, що логічніше.
Навіщо людині на гострих виростах "десять вінців"? чому він піднімається (пер. [Л.7-9]) з морської безодні? і яка тривалість процесу піднімання? Чи можна силоміць витягнути його з води? накинувши мережу на всі 7 голів та 10 рогів.
Очевидно, у спробі ототожнити почвару, котра викликає сильне здивування, з відродженою Римською імперією або всесвітнім диктатором-антихристом допущені серйозні помилки із-за паралогізму. Так не враховуються: різниця в часі, яка відокремлює нас від Апокаліпсису, стародавній світогляд його слухачів, міфологічне сприйняття світу перших поколінь читачів; не береться до уваги жанр книги.
У роботі [Л.24] зроблено правильний висновок. "Звірі, що виходять із води (Об.13:1-10) і з землі (Об.13:11-18), являють собою жахливі істоти, не схожі ні на що в реальному світі" (стор. 1319, 1320).4. Скручений змій
У західносемітській міфології, левіафан (мал.1) "втілює руйнівні
Навіщо людині на гострих виростах "десять вінців"? чому він піднімається (пер. [Л.7-9]) з морської безодні? і яка тривалість процесу піднімання? Чи можна силоміць витягнути його з води? накинувши мережу на всі 7 голів та 10 рогів.
Очевидно, у спробі ототожнити почвару, котра викликає сильне здивування, з відродженою Римською імперією або всесвітнім диктатором-антихристом допущені серйозні помилки із-за паралогізму. Так не враховуються: різниця в часі, яка відокремлює нас від Апокаліпсису, стародавній світогляд його слухачів, міфологічне сприйняття світу перших поколінь читачів; не береться до уваги жанр книги.
У роботі [Л.24] зроблено правильний висновок. "Звірі, що виходять із води (Об.13:1-10) і з землі (Об.13:11-18), являють собою жахливі істоти, не схожі ні на що в реальному світі" (стор. 1319, 1320).
3. Яких звірів немає в пучині? (13:1, а)
Ключ до правильної екзегези вірша 1, це зовсім не таємничий загадковий образ унікальної дикої тварини, не схожої
"ні на що у реальному світі" [Л.24]. Розгадка криється в архетипі моря, точніше, "безодні" (17:8, 11:7, дав. грец. "безкрайня прірва").
Традиційна інтерпретація, учень Христа має на увазі "людські маси, збентежені, неспокійні народи, що вороже ставляться до Бога" [Л.12; Л.34]. "Він виходить із моря, прообразу язичницьких народів" [Л.18, Л.13, 20, 40], тут "море народів" [Л.16; Л.11, 14, 15, 29, 33].
Протилежний аспект. "Людина, що стоїть на березі моря, стоїть як би на березі безодні, звідки приходять усі темні хвилі" [Л.39, стор. 114], "мається на увазі Середземне море" [Л.6].
Версія про буквальну стихію узгоджується з лінгвістичним аналізом слова "море" у вірші 13:1. "Цей термін можна також розуміти як безодню" [Л.21], підтвердженням чого є вірші 17:8 та 11:7.
"Крім того, в уяві євреїв була присутня картина триярусного світобудови, в якій земля розташовувалась між небом зверху і "безоднею" знизу" [Л.24, стор. 216]. Дійсно, увесь світ вважався стародавніми у вигляді архетипу цілісної організованої моделі,– космосу, що виник з ХАОСУ (грецьке, "зяяча безодня").
Хаос це "безладний стан матерії", він протистоїть космосу [Л.22], їх взаємини у просторі уявлялися так. "Сферична
схема космосу, охопленого хаосом, первозданним океаном, світовою безоднею ..." (стор. 10).
Солона вода в "давньоєврейській концепції образів хаосу", є "залишок безодні на землі" [Л.22]. Причому "всі, хто чинить опір богові і намагається порушити світовий порядок, поміщаються в морські води" (стор. 582), а саме: Левіафан, Раав, Таннін-дракон, Нахаш (там же).
"У тих же "глибинах" мешкають морські чудовиська і сили хаосу ..." [Л.24, стор. 216]. "В Біблії, як і на стародавньому Близькому Сході, море і потвори, що жили в ньому, уособлювали первозданний хаос" [Л.3, "У світогляді євреїв" [Л.24],
це "було образом жаху, страшним і небезпечним світом, населеним чудовиськами хаосу ..." (стор. 546).
"ні на що у реальному світі" [Л.24]. Розгадка криється в архетипі моря, точніше, "безодні" (17:8, 11:7, дав. грец. "безкрайня прірва").
Традиційна інтерпретація, учень Христа має на увазі "людські маси, збентежені, неспокійні народи, що вороже ставляться до Бога" [Л.12; Л.34]. "Він виходить із моря, прообразу язичницьких народів" [Л.18, Л.13, 20, 40], тут "море народів" [Л.16; Л.11, 14, 15, 29, 33].
Протилежний аспект. "Людина, що стоїть на березі моря, стоїть як би на березі безодні, звідки приходять усі темні хвилі" [Л.39, стор. 114], "мається на увазі Середземне море" [Л.6].
Версія про буквальну стихію узгоджується з лінгвістичним аналізом слова "море" у вірші 13:1. "Цей термін можна також розуміти як безодню" [Л.21], підтвердженням чого є вірші 17:8 та 11:7.
"Крім того, в уяві євреїв була присутня картина триярусного світобудови, в якій земля розташовувалась між небом зверху і "безоднею" знизу" [Л.24, стор. 216]. Дійсно, увесь світ вважався стародавніми у вигляді архетипу цілісної організованої моделі,– космосу, що виник з ХАОСУ (грецьке, "зяяча безодня").
Хаос це "безладний стан матерії", він протистоїть космосу [Л.22], їх взаємини у просторі уявлялися так. "Сферична
схема космосу, охопленого хаосом, первозданним океаном, світовою безоднею ..." (стор. 10).
Солона вода в "давньоєврейській концепції образів хаосу", є "залишок безодні на землі" [Л.22]. Причому "всі, хто чинить опір богові і намагається порушити світовий порядок, поміщаються в морські води" (стор. 582), а саме: Левіафан, Раав, Таннін-дракон, Нахаш (там же).
"У тих же "глибинах" мешкають морські чудовиська і сили хаосу ..." [Л.24, стор. 216]. "В Біблії, як і на стародавньому Близькому Сході, море і потвори, що жили в ньому, уособлювали первозданний хаос" [Л.3, "У світогляді євреїв" [Л.24],
це "було образом жаху, страшним і небезпечним світом, населеним чудовиськами хаосу ..." (стор. 546).
4. Скручений змій
У західносемітській міфології, левіафан (мал.1) "втілює руйнівні сили водного світу, постає як могутнє семиголове чудовисько"
[Л.22, стор. 43].
"Левіафан "кип'ятить пучину, як котел" (Йов.41:23). Його хвіст б'є по безодні (Йов.4:24), викликаючи катастрофи вселенського масштабу (Об.12:4; порівняйте Об.9:10, 19)" [Л.24, стор. 551].
Ще дві біблійні назви рикаючої істоти,– Таннін і Раав. "Дракон або морське чудовисько древнього міфу, яке правило морем" [Л.4, стор. 513].
Вказані міфічні тварюки, символізуючи "сили зла і руйнування"
[Л.22, стор. 43].
"Левіафан "кип'ятить пучину, як котел" (Йов.41:23). Його хвіст б'є по безодні (Йов.4:24), викликаючи катастрофи вселенського масштабу (Об.12:4; порівняйте Об.9:10, 19)" [Л.24, стор. 551].
Ще дві біблійні назви рикаючої істоти,– Таннін і Раав. "Дракон або морське чудовисько древнього міфу, яке правило морем" [Л.4, стор. 513].
Вказані міфічні тварюки, символізуючи "сили зла і руйнування"
[Л.7, стор. 540]), ототожнювалися з вселенським Хаосом, тобто, "безоднею". "У семітської міфологічної літературі те саме слово (таннін) вживається при описі чудовиська, що уособлював космічний хаос" [Л.23, стор. 298].
Образи створених Богом великих риб (Бут.1:21), точніше, "величезних чудищ морських" (пер. [Л.8]) служили "основним класифікатором нижньої космічної зони" [Л.22, стор. 391]. Традиційна думка про символічне "море народів" у Об'явл.13:1, це помилка. У дійсності мова про СПРАВЖНЮ стихію, на її березі, "на морському піску" (12:18), стояв Іоанн (13:1, пер. Огієнка, [Л.5]) або дракон [Л.4, 7-9]).
З чорної прірви навколо землі виходить НЕ антихрист. "Він – людина, але набуває силу від пекла, тому що виходить з безодні" [Л.40, стор. 669]. НІ. Піднімається не чоловік, а жахлива химера з 7-ма сателітами,– анімальне уособлення космічного хаосу. Ця космологічна персоніфікація є розвитком найдавнішого архетипу, "з сімома головами і десятьма
рогами" (13:1, Синод. пер.),– "звір, чудовисько, дика тварина" [Л.21].
Він же, в інших подібних пророчих видіннях, багряний звір (17:3, [Л.1]), червоний дракон (12:3, [Л.2]), що зображувався на стародавніх картах зоряного неба. Це той, "хто чинить опір богові і намагається порушити світовий порядок" [Л.22, стор. 582]. Всі противники Бога "поміщаються в морські води, тобто, в залишок безодні на землі" (там же).
У такому разі, чому таємновидець НЕ називає семиголового рогатого монстра з пучини (13:1), міксаморфа з безодні (17:8), дракона на небі (12:3) левіафаном? подібно до старозавітного Йова, псалмоспівця Асафа, наві Ісая.
Скручений величезний змій, у дні Іоанна, очевидно, уже вважався міфічною істотою [Л.22, стор. 43]. Але апостол бачив ЩОСЬ цілком реальне і не хотів, щоб читачі прийняли його за казковий персонаж.
Він переніс знайомі читачам міфологічні образи на реально існуючі небесні тіла, із-за відсутності наукових визначень. Розповів про побачене мовою алегорій, метафор, загадок, подібно до попередників.
Потрібно врахувати, перед біблійними пророками, видіння "появлялися в картинах, категоріях і поняттях їхнього часу", навіть якщо вони відносились до "віддаленого майбутнього" [Л.23, стор. 316].
Через зазначене, вузькі сліди болідів, що світяться під час польоту, апостол називає "десять рогів" (13:1). Промені-роги походять від семи голів (мал.2) на фоні радіанта метеорного потоку ("паща" у віршах 2 та 6).
Закінчуються 10 незвичайних рогів зубчастими вінцями з яскравих слідів метеоритів, що розлітаються при руйнуванні ("вибуху") болідів в атмосфері [Л.26]. Чому ж тонкі гострі промені болідів названі саме "рогами"?
У єврейській мові дієслово "karan",– випромінювати промені, сяяти,– за написанням, не відрізняється від дієслівної форми "kеrеn", – РІГ, первісне
За спиною таємничого міксаморфа, образно кажучи, виразно стирчать роги, хвіст, пазурі диявола (мал.3).
Іншими словами, Іоанн ототожнює унікального хижака (13:5) з його повелителем змієм-сатаною (вірш 2).
Те саме він зробив раніше, представляючи звіра (12:3, 4) уособленням архетипу древнього дракона-диявола (вірш 9, [Л.2]), – "обвинувача наших братів" (10).
Хоча демон передав звірюзі свою силу, престол (усю землю), "велику владу" (13:2), але Всемогутній дозволить йому панувати лише "сорок два місяці" (вірш 5).
Язичники топтатимуть місто Йерушалаїм теж 42 місяці (11:2), саме, 1260 днів (12:6) або 3,5 роки (вірш 14, [Л.31]). "Це останні три з половиною роки страждань" [Л.21], "час великої скорботи" [Л.19], вона ж, велике нещастя й загибель (Єр.4:6), період діяльності страшного антропо-зооморфного монстра, занепалого божества.
«Він розкрив свою пащу, щоб звести наклеп на Бога, на Його Ім'я, на Його оселю і на всіх мешканців неба» (13:6, пер. [Л.7, 9]).
З чорної прірви навколо землі виходить НЕ антихрист. "Він – людина, але набуває силу від пекла, тому що виходить з безодні" [Л.40, стор. 669]. НІ. Піднімається не чоловік, а жахлива химера з 7-ма сателітами,– анімальне уособлення космічного хаосу. Ця космологічна персоніфікація є розвитком найдавнішого архетипу, "з сімома головами і десятьма
рогами" (13:1, Синод. пер.),– "звір, чудовисько, дика тварина" [Л.21].
Він же, в інших подібних пророчих видіннях, багряний звір (17:3, [Л.1]), червоний дракон (12:3, [Л.2]), що зображувався на стародавніх картах зоряного неба. Це той, "хто чинить опір богові і намагається порушити світовий порядок" [Л.22, стор. 582]. Всі противники Бога "поміщаються в морські води, тобто, в залишок безодні на землі" (там же).
У такому разі, чому таємновидець НЕ називає семиголового рогатого монстра з пучини (13:1), міксаморфа з безодні (17:8), дракона на небі (12:3) левіафаном? подібно до старозавітного Йова, псалмоспівця Асафа, наві Ісая.
Скручений величезний змій, у дні Іоанна, очевидно, уже вважався міфічною істотою [Л.22, стор. 43]. Але апостол бачив ЩОСЬ цілком реальне і не хотів, щоб читачі прийняли його за казковий персонаж.
Він переніс знайомі читачам міфологічні образи на реально існуючі небесні тіла, із-за відсутності наукових визначень. Розповів про побачене мовою алегорій, метафор, загадок, подібно до попередників.
5. Діючі особи астральної міфології (13:1, б)
Чому жахлива тварина піднімається з моря? якщо червоного дракона пророк побачив на висоті (12:3), багряного звіра – у пустелі (17:3, буквально, "пустельне місце" [Л.12]). Можлива відповідь. "Згідно з уявленнями стародавніх, сонце, місяць, зірки і хмари виходять на небо через ворота, а горизонт, таким чином, служить кордоном розташування цих небесних воріт" [Л.3, стор. 578].
Так учень Христа стояв "на піску", на березі, і бачив як чудо-юдо піднімається "з моря". Насправді, багатоголовий космічний об'єкт мало-помалу повстає від видимого морського горизонту, внаслідок повільного обертання небосхилу, точніше, кружляння Землі навколо (умовної) осі.
Називаючи невідомий об'єкт звіром, пророк використовує образи астральної міфології за відсутністю інших. В астральних міфах зірки, сузір'я, планети оживлені і "часто видаються у вигляді тварин" [Л.25, стор. 116; Л.3, стор. 638].
Іоанн, звертаючись до архаїчних космологічних вірувань, представляє сукупність космічних тіл звіром, відсутнім у природі (12:3, 4, 13:1-4, 17:7-12). НЕ запозичуючи образи-архетипи зі Старого Завіту, за версією авторів [Л.35, стор. 531, 532], навпаки, відроджуючи архетипи, слідуючи Даніелу (Дан.7:3-7, 8:8-10), Ійову (Йов.41:4-25), Йешайа (Іс.5:29, 27:1).
Вони ототожнювали побачене з містичними чудовиськами безодні-моря: левіафаном, танніном, раавом, нахашем. Іоанн теж використав перелічені архетипи, уподібнюючи небесні об'єкти свого бачення (вони ж, "гори" у вірші 17:9)
страшному міфологічному хижакові, він "мав сім голів" (13:1).
Так учень Христа стояв "на піску", на березі, і бачив як чудо-юдо піднімається "з моря". Насправді, багатоголовий космічний об'єкт мало-помалу повстає від видимого морського горизонту, внаслідок повільного обертання небосхилу, точніше, кружляння Землі навколо (умовної) осі.
Називаючи невідомий об'єкт звіром, пророк використовує образи астральної міфології за відсутністю інших. В астральних міфах зірки, сузір'я, планети оживлені і "часто видаються у вигляді тварин" [Л.25, стор. 116; Л.3, стор. 638].
Іоанн, звертаючись до архаїчних космологічних вірувань, представляє сукупність космічних тіл звіром, відсутнім у природі (12:3, 4, 13:1-4, 17:7-12). НЕ запозичуючи образи-архетипи зі Старого Завіту, за версією авторів [Л.35, стор. 531, 532], навпаки, відроджуючи архетипи, слідуючи Даніелу (Дан.7:3-7, 8:8-10), Ійову (Йов.41:4-25), Йешайа (Іс.5:29, 27:1).
Вони ототожнювали побачене з містичними чудовиськами безодні-моря: левіафаном, танніном, раавом, нахашем. Іоанн теж використав перелічені архетипи, уподібнюючи небесні об'єкти свого бачення (вони ж, "гори" у вірші 17:9)
страшному міфологічному хижакові, він "мав сім голів" (13:1).
Потрібно врахувати, перед біблійними пророками, видіння "появлялися в картинах, категоріях і поняттях їхнього часу", навіть якщо вони відносились до "віддаленого майбутнього" [Л.23, стор. 316]. Через зазначене, вузькі сліди болідів, що світяться під час польоту, апостол називає "десять рогів" (13:1). Промені-роги походять від семи голів (мал.2) на фоні радіанта метеорного потоку ("паща" у віршах 2 та 6).
Закінчуються 10 незвичайних рогів зубчастими вінцями з яскравих слідів метеоритів, що розлітаються при руйнуванні ("вибуху") болідів в атмосфері [Л.26]. Чому ж тонкі гострі промені болідів названі саме "рогами"?
У єврейській мові дієслово "karan",– випромінювати промені, сяяти,– за написанням, не відрізняється від дієслівної форми "kеrеn", – РІГ, первісне
значення "вістря" [Л.27]).
Інакше кажучи, промені цілком можуть іменуватися рогами, наприклад, Авв.3:4, як зазначено у роботі [Л.23, стор. 526]. Деяким астероїдам астрономи присвоять блюзнірські імена, тому "на його головах – богозневажливі імена" (вірш 1, д), ними сповнений багряний звір (17:3); "не бик, але бодається".
Інакше кажучи, промені цілком можуть іменуватися рогами, наприклад, Авв.3:4, як зазначено у роботі [Л.23, стор. 526]. Деяким астероїдам астрономи присвоять блюзнірські імена, тому "на його головах – богозневажливі імена" (вірш 1, д), ними сповнений багряний звір (17:3); "не бик, але бодається".
6. Таємничий тератоморф (13:2)
Жахливого семиголового виродка, "який виходив з моря" (13:1), провидець описує за допомогою зооморфізму, подібно до попередників, старозавітних пророків.
«Звір, якого я побачив, був подібний до леопарда, і ноги його – наче у ведмедя, а паща його – як паща лева. І змій дав йому свою силу, і свій престол, і велику владу» (13:2).
Чудо-юдо, а не леопард, ноги хижака, та не ведмідь, левова паща, а не лев. Вважається, у вірші 2 символічно зображуються 3 імперії давнини: Греція, Мідо-Персія, Вавилон [Л.12].
"Є й інше тлумачення, за яким "барс" уособлює лукавство антихриста, "ведмідь" – його завзятість, а "лев" – зарозумілість і жадібне честолюбство " (стор. 562). НІ.
За першим трактуванням, улюблений учень Ісуса бачив майбутні перипетії, які ще НЕ минули. По другий інтерпретації, як можна ПОБАЧИТИ лукавство, зарозумілість, жадібне честолюбство?
Ясно написано. "Звір, якого я побачив, був подібний до леопарда", зовсім НЕ на пороки антихриста. Потрібно шукати більш чіткі орієнтири для плідної екзегези вірша 13:2. Приміром, темні плями барса-леопарда [Л.27, стор. 71] символізують зірки, архетипи ведмідя і лева теж мають особливе значення.
"Лев виступає і як втілення злого і жорстокого духу, демонічних сил хаосу" [Л.22, стор. 42]. "Сумісність" ведмедя і лева характерна для біблійної традиції" (стор. 129),– обидва видають дикий грізний РЕВ. "У семітських міфах про створення світу різні нижчі божества", зокрема, тварини [Л.25], "ототожнювалися з зодіакальними сузір'ями" [Л.24, стор. 553].
За такого підходу презентація Іоанном зооморфно персоніфікованого небесного тіла, подібного до "леопарда"
«Звір, якого я побачив, був подібний до леопарда, і ноги його – наче у ведмедя, а паща його – як паща лева. І змій дав йому свою силу, і свій престол, і велику владу» (13:2).
Чудо-юдо, а не леопард, ноги хижака, та не ведмідь, левова паща, а не лев. Вважається, у вірші 2 символічно зображуються 3 імперії давнини: Греція, Мідо-Персія, Вавилон [Л.12].
"Є й інше тлумачення, за яким "барс" уособлює лукавство антихриста, "ведмідь" – його завзятість, а "лев" – зарозумілість і жадібне честолюбство " (стор. 562). НІ.
За першим трактуванням, улюблений учень Ісуса бачив майбутні перипетії, які ще НЕ минули. По другий інтерпретації, як можна ПОБАЧИТИ лукавство, зарозумілість, жадібне честолюбство?
Ясно написано. "Звір, якого я побачив, був подібний до леопарда", зовсім НЕ на пороки антихриста. Потрібно шукати більш чіткі орієнтири для плідної екзегези вірша 13:2. Приміром, темні плями барса-леопарда [Л.27, стор. 71] символізують зірки, архетипи ведмідя і лева теж мають особливе значення.
"Лев виступає і як втілення злого і жорстокого духу, демонічних сил хаосу" [Л.22, стор. 42]. "Сумісність" ведмедя і лева характерна для біблійної традиції" (стор. 129),– обидва видають дикий грізний РЕВ. "У семітських міфах про створення світу різні нижчі божества", зокрема, тварини [Л.25], "ототожнювалися з зодіакальними сузір'ями" [Л.24, стор. 553].
За такого підходу презентація Іоанном зооморфно персоніфікованого небесного тіла, подібного до "леопарда"
(13:2) або дракона на НЕБІ (12:3), є алюзією. Оригінальним аналогом архаїчних зображень звірів у сузір'ях північної півкулі.
Так з полярних скупчень зірок, що не заходять, пророк запозичив: "лапи" Великої та Малої Ведмедиць, "пащу" Малого Лева, "силу" сузір'я Дракон,– древнього змія-сатани (12:9). Звіру саме "змій дав йому свою силу, і свій престол, і велику владу" (13:2, б).
У грецькій міфології схожий архетип називається тератоморфом (монстром) або міксаморфом, істотою зі змішаним фенотипом, химерою [Л.22]. У Біблії він іменується: левіятан (Йов3:8, 40:20, Іс.27:1, Пс.74:14, 104:26), Рахав (Йов.9:13, 26:12, Іс.51:9, Пс.89:11), чудовисько (Єр.51:34), танін (Бут.1:21, Йов.7:12), звір (Дан.7:3-7, Об'явл.13:1-8, 17:3, 8-10), дракон (12:3) або леопард (13:2).
Чому, розповідаючи про єдиного у своєму роді небаченого лютого хижака, Іоанн згадує леопарда? Ймовірно, із-за відокремленого спосібу життя, звички "спостерігати за своєю територією з піднесених місць" [Л.24, стор. 342]; світлої шкіри з темними плямами [Л.27, стор. 71], вони вважалися віддзеркаленням зірок.
«І вклонилися змієві, який дав владу звірові. І вклонилися вони звірові, кажучи: Хто подібний до звіра і хто може з ним поборотися?» (13:4, пер. [Л.4]; "Хто зрівняється могутністю зі звіром, і хто може воювати з ним?", пер. [Л.4]).
У грецькій міфології схожий архетип називається тератоморфом (монстром) або міксаморфом, істотою зі змішаним фенотипом, химерою [Л.22]. У Біблії він іменується: левіятан (Йов3:8, 40:20, Іс.27:1, Пс.74:14, 104:26), Рахав (Йов.9:13, 26:12, Іс.51:9, Пс.89:11), чудовисько (Єр.51:34), танін (Бут.1:21, Йов.7:12), звір (Дан.7:3-7, Об'явл.13:1-8, 17:3, 8-10), дракон (12:3) або леопард (13:2).
Чому, розповідаючи про єдиного у своєму роді небаченого лютого хижака, Іоанн згадує леопарда? Ймовірно, із-за відокремленого спосібу життя, звички "спостерігати за своєю територією з піднесених місць" [Л.24, стор. 342]; світлої шкіри з темними плямами [Л.27, стор. 71], вони вважалися віддзеркаленням зірок.
7. Хто такі чотири звірі ?
Загадковий персонаж у вірші 13:2 зовсім НЕ символічне зображення стародавніх імперій, як помилково вважає
чимало інтерпретаторів. Ні трьох: Греція, Мідо-Персія та Вавилон [Л.12, 18, 19] або Рим [Л.15], ні чотирьох: Греція, Персія, Вавилон, Рим [Л.13, 20 29, 33] або Вавилон, Мідія, Персія, Греція [Л.10, 28].
Щезлі монархії змінювали одна одну протягом століть, але Іоанн побачив ВСІ частини тератоморфа одночасно. А саме, сім голів-гір, десять рогів-променів, шкуру леопарда з зоряних плям, кігті лап болідів, що руйнуються, ікласту пащу-радіант лева, чув його рев. До того ж, поява міксаморфа відноситься до МАЙБУТНЬГО, а не минулої для першоапостольської церкви історії.
Існує ще одна популярна думка. "Тут цей звір поєднав у собі риси тих чотирьох (держав) і символізує Римську імперію" [Л.8, стор. 1387; Л.10, 11, 18, 28, 39, 40].
Проте Рим давно втратив світове панування. Немає підстав думати, що імперія під його правлінням буде відновлена; "тлумачення про прийдешнє "возз'єднання 10 держав західної Європи" ... абсолютно ні на чому не засноване" [Л.17, стор. 257; Л.29, стор. 694].
Так, у Даніейла, чотири таємничі НЕ існуючі в природі істоти представляють 4 небачених на землі войовничі царства (Дан.7:17-23). Іоанн же говорить про одного воюючого з мешканцями надприродного протагоніста з сімома головами і 10-ма рогами, але в 4-х видах: величезний червоний дракон (12:3), монстр з моря (13:1), багряний суб'єкт з безодні (17:8), наче велика гора, охоплена вогнем (8:8).
Певна річ, в 4-х окремих видіннях апостола, звір ОДИН і той же, у певному сенсі, він "поєднав у собі риси тих чотирьох (держав)" [Л.8]. Спочатку чудовисько виходить з глибокої бездонній прірви (гл.17), наблизившись, виникає у вигляді знамення на НЕБІ (гл.12). Згодом, поблизу, як почвара, що виходить з-за морського горизонту (гл. 13), нарешті, падає в море великою палаючою горою (гл. 8).
Деякі тлумачі вважають, у вірші 13:2 мається на увазі, так званий, антихрист [Л.12, 13, 15-17] або "Великий політичний керівник" [Л.21]. Однак розповідь про неймовірного семиголового покруча з безодні, вона супроводжується моторошними деталями (13:1, 2, 17:8), зовсім НЕ схожа на портрет якої-небудь людини, яка ще й піднімається з моря (?).
чимало інтерпретаторів. Ні трьох: Греція, Мідо-Персія та Вавилон [Л.12, 18, 19] або Рим [Л.15], ні чотирьох: Греція, Персія, Вавилон, Рим [Л.13, 20 29, 33] або Вавилон, Мідія, Персія, Греція [Л.10, 28].
Щезлі монархії змінювали одна одну протягом століть, але Іоанн побачив ВСІ частини тератоморфа одночасно. А саме, сім голів-гір, десять рогів-променів, шкуру леопарда з зоряних плям, кігті лап болідів, що руйнуються, ікласту пащу-радіант лева, чув його рев. До того ж, поява міксаморфа відноситься до МАЙБУТНЬГО, а не минулої для першоапостольської церкви історії.
Існує ще одна популярна думка. "Тут цей звір поєднав у собі риси тих чотирьох (держав) і символізує Римську імперію" [Л.8, стор. 1387; Л.10, 11, 18, 28, 39, 40].
Проте Рим давно втратив світове панування. Немає підстав думати, що імперія під його правлінням буде відновлена; "тлумачення про прийдешнє "возз'єднання 10 держав західної Європи" ... абсолютно ні на чому не засноване" [Л.17, стор. 257; Л.29, стор. 694].
Так, у Даніейла, чотири таємничі НЕ існуючі в природі істоти представляють 4 небачених на землі войовничі царства (Дан.7:17-23). Іоанн же говорить про одного воюючого з мешканцями надприродного протагоніста з сімома головами і 10-ма рогами, але в 4-х видах: величезний червоний дракон (12:3), монстр з моря (13:1), багряний суб'єкт з безодні (17:8), наче велика гора, охоплена вогнем (8:8).
Певна річ, в 4-х окремих видіннях апостола, звір ОДИН і той же, у певному сенсі, він "поєднав у собі риси тих чотирьох (держав)" [Л.8]. Спочатку чудовисько виходить з глибокої бездонній прірви (гл.17), наблизившись, виникає у вигляді знамення на НЕБІ (гл.12). Згодом, поблизу, як почвара, що виходить з-за морського горизонту (гл. 13), нарешті, падає в море великою палаючою горою (гл. 8).
Деякі тлумачі вважають, у вірші 13:2 мається на увазі, так званий, антихрист [Л.12, 13, 15-17] або "Великий політичний керівник" [Л.21]. Однак розповідь про неймовірного семиголового покруча з безодні, вона супроводжується моторошними деталями (13:1, 2, 17:8), зовсім НЕ схожа на портрет якої-небудь людини, яка ще й піднімається з моря (?).
8. Смертельна рана (13:3, 4)
Реакція світу на появу апокаліптичного страхіття, його ушкодження,– суть змісту віршів 3, 4, котрі дивують своєю
надзвичайністю.
«Здавалося, що одній з голів звіра було завдано смертельного удару, але рана його смертельна була зцілена. Вся земля ("дивувалася, спостерігаючи за звіром", пер. CUV'23), з приголомшенням дивилася на звіра» (13:3, пер. [Л.41]; "весь світ був вражений", пер. [Л.4]).
надзвичайністю.
«Здавалося, що одній з голів звіра було завдано смертельного удару, але рана його смертельна була зцілена. Вся земля ("дивувалася, спостерігаючи за звіром", пер. CUV'23), з приголомшенням дивилася на звіра» (13:3, пер. [Л.41]; "весь світ був вражений", пер. [Л.4]).
"Можливо, рана могла символізувати звернення імператора Костянтина в християнство" або "нищівний удар, який завдало папству чисте євангельське вчення, відновлене Реформацією " [Л.36, стор. 825]. НІ. Тут не символ, бо написано "І бачив я ..." (вірш 3, Синод. пер.).
Друга думка, це "свідчення того, що один із царів був убитий, але повернувся до життя. Тут явно проглядається історія імператора Нерона" [Л.30; Л.10]. "Нерон помер, але повернеться з царства мертвих" [Л.28]. Ідеться про відродження відновлення імперії [Л.33].
Третя версія, "антихристу при виході його на арену історії буде кимось завдано смертельної рани, яка чудовим чином буде зцілена сатаною" [Л.12; Л.6, 13, 15-17, 29]. "Але, швидше за все, це відноситься до удаваної смерті і воскресіння, інсценованими антихристом" [Л.19; Л.9, 14, 27].
Але, згідно з видінням (13:3), каліцтво отримає НЕ він (дивно, чому Іоанн жодного разу не називає дику тварину словом "антихрист", яке 5 разів використовував у своїх Посланнях). Смертельну колоту рану від Всевишнього [Л.35] отримала "одна з його голів" (вірш 3). Четверта [Л.10], сьома [Л.16] або, згідно з припущенням автора [Л.38], смертельно травмовано усі сім.
У такому разі, невже з'явиться мутант із сімома черепами? Якщо ж вірш 3 всього лише алегорія, то яку загадкову істоту БАЧИВ пророк насправді? потім вербально формулюючи видіння в міфопоетичній формі.
Враховуючи написане в попередніх § 3 ... 7, можна висловити наступний здогад. Одній із семи "голів-гір-царів" (17:9-11, а саме, астероїдів [Л.1]), в результаті зіткнення з іншою горою, мечем Бога "було завдано смертельного удару" (13:3, пер. [Л.41]; Іс.27:1), тобто, вона розкололася.
Згодом, "ця рана загоїлася",– частини небесного тіла невидимим чином (силами гравітації) притягнулися одна до одної. Такому "приголомшливому" [Л.21] диву, "вся земля дивувалася, спостерігаючи за звіром" (13:3).
Друга думка, це "свідчення того, що один із царів був убитий, але повернувся до життя. Тут явно проглядається історія імператора Нерона" [Л.30; Л.10]. "Нерон помер, але повернеться з царства мертвих" [Л.28]. Ідеться про відродження відновлення імперії [Л.33].
Третя версія, "антихристу при виході його на арену історії буде кимось завдано смертельної рани, яка чудовим чином буде зцілена сатаною" [Л.12; Л.6, 13, 15-17, 29]. "Але, швидше за все, це відноситься до удаваної смерті і воскресіння, інсценованими антихристом" [Л.19; Л.9, 14, 27].
Але, згідно з видінням (13:3), каліцтво отримає НЕ він (дивно, чому Іоанн жодного разу не називає дику тварину словом "антихрист", яке 5 разів використовував у своїх Посланнях). Смертельну колоту рану від Всевишнього [Л.35] отримала "одна з його голів" (вірш 3). Четверта [Л.10], сьома [Л.16] або, згідно з припущенням автора [Л.38], смертельно травмовано усі сім.
У такому разі, невже з'явиться мутант із сімома черепами? Якщо ж вірш 3 всього лише алегорія, то яку загадкову істоту БАЧИВ пророк насправді? потім вербально формулюючи видіння в міфопоетичній формі.
Враховуючи написане в попередніх § 3 ... 7, можна висловити наступний здогад. Одній із семи "голів-гір-царів" (17:9-11, а саме, астероїдів [Л.1]), в результаті зіткнення з іншою горою, мечем Бога "було завдано смертельного удару" (13:3, пер. [Л.41]; Іс.27:1), тобто, вона розкололася.
Згодом, "ця рана загоїлася",– частини небесного тіла невидимим чином (силами гравітації) притягнулися одна до одної. Такому "приголомшливому" [Л.21] диву, "вся земля дивувалася, спостерігаючи за звіром" (13:3).
«І вклонилися змієві, який дав владу звірові. І вклонилися вони звірові, кажучи: Хто подібний до звіра і хто може з ним поборотися?» (13:4, пер. [Л.4]; "Хто зрівняється могутністю зі звіром, і хто може воювати з ним?", пер. [Л.4]).
Поведінка нечестивих цілком передбачувана. Поклоніння сатані (12:9), він дав химері "свою силу, і свій престол, і
велику владу" (13:2). Також визнання над собою влади самої дикої тварини, з її могутністю НЕ МОЖЕ зрівнятися жодна країна. Перемогти у війні з метеорно-астероїдним потоком, він оточує карликову планету, нездатна навіть сучасна
велику владу" (13:2). Також визнання над собою влади самої дикої тварини, з її могутністю НЕ МОЖЕ зрівнятися жодна країна. Перемогти у війні з метеорно-астероїдним потоком, він оточує карликову планету, нездатна навіть сучасна
цивілізація з усіма науково-технічними досягненнями її.
9. Пророчий антропоморфізм (13:5, 6)
У міфології стародавніх народів було розвинене "уявлення про тварину як про особливу іпостась людини" [Л.25, стор. 440] або анімальним архетипам надавалися якості людей [Л.24, стор. 619]. У такому сприйнятті суб'єкт "фігурує у двох іпостасях – антропоморфній та зооморфній" [Л.25, стор. 245].
Навіть у Писанні повідомляється про істот, що говорять (Чис.22:28-30, Бут.3:1-5). "Паралель "людина – тварина" характерна для Біблії" [Л.3, стор. 747]. Тому Іоанн наділяє нижнє семітське божество подвійною зоо-антропоморфною
природою: як звірячими рисами (13:1-4, 12:3, 4, 17:7-12), так властивостями особистості.
«І дано йому вуста, які говорили (блюзнірські слова) гордовито й богозневажливо; і дано йому владу діяти (дозволено панувати) сорок два місяці» (13:5; у дужках текст із [Л.7]).
Навіть у Писанні повідомляється про істот, що говорять (Чис.22:28-30, Бут.3:1-5). "Паралель "людина – тварина" характерна для Біблії" [Л.3, стор. 747]. Тому Іоанн наділяє нижнє семітське божество подвійною зоо-антропоморфною
природою: як звірячими рисами (13:1-4, 12:3, 4, 17:7-12), так властивостями особистості.
«І дано йому вуста, які говорили (блюзнірські слова) гордовито й богозневажливо; і дано йому владу діяти (дозволено панувати) сорок два місяці» (13:5; у дужках текст із [Л.7]).
За спиною таємничого міксаморфа, образно кажучи, виразно стирчать роги, хвіст, пазурі диявола (мал.3). Іншими словами, Іоанн ототожнює унікального хижака (13:5) з його повелителем змієм-сатаною (вірш 2).
Те саме він зробив раніше, представляючи звіра (12:3, 4) уособленням архетипу древнього дракона-диявола (вірш 9, [Л.2]), – "обвинувача наших братів" (10).
Хоча демон передав звірюзі свою силу, престол (усю землю), "велику владу" (13:2), але Всемогутній дозволить йому панувати лише "сорок два місяці" (вірш 5).
Язичники топтатимуть місто Йерушалаїм теж 42 місяці (11:2), саме, 1260 днів (12:6) або 3,5 роки (вірш 14, [Л.31]). "Це останні три з половиною роки страждань" [Л.21], "час великої скорботи" [Л.19], вона ж, велике нещастя й загибель (Єр.4:6), період діяльності страшного антропо-зооморфного монстра, занепалого божества.
«Він розкрив свою пащу, щоб звести наклеп на Бога, на Його Ім'я, на Його оселю і на всіх мешканців неба» (13:6, пер. [Л.7, 9]).
Прихильники гіпотези "звір це імперія" [Л.10-13, 38] зазнають значних труднощів при тлумаченні вірша 6. Набагато впевненіше пояснюють його послідовники версії "звір – антихрист" [Л.6, 9, 13-17, 19, 28]. "Гордість, зухвалість, звеличення, опір Богові і хулення – природа дракона. Нею він наділяє і антихриста, свого ставленика, який буде його втіленням, його людським відображенням" [Л.13].
Дозвольте, дозвольте, якщо антихрист служить "людським відображенням" сатани, чому у нього не рот, а "паща"? та ще із залізними зубами (Дан.7:7). Чому ОДНА паща (Об'явл.13:2, 6), не СІМ? за кількістю голів, вони ж, гори (17:9). Як людина з рота може випустити колосальні обсяги води? "наче ріку" (12:15). І навіщо йому 7 голів, 10 рогів, 10 вінців на рогах? "а на його головах – богозневажливі імена" (13:1).
Аналізуючи уривок 1-6, слід визнати, жахливий семиголовий левіафан з безодні є справді ставленик диявола, його "відображення ". Все ж таки, уособлення неживої природи, втілення антропоморфне, зовсім НЕ особистісне.
«І дано йому (право) вести бій (воювати) зі святими (народом Божим) й перемогти їх; і дано йому владу над кожним поколінням (всяким родом), народом, народностями і племенами» (13:7; у дужках текст із [Л.8]).
«Кому призначено йти в полон, той піде в полон, і кому призначено бути вбитим мечем, той буде вбитий мечем. Від святих потрібні терпіння і віра» (13:10, пер. [Л.7]; "Цим святий народ Божий закликається зберігати стійкість і вірність!", пер. [Л.8]).
Стійкість християн у випробуваннях, наша вірність Господу Ісусу Христу, заохочувані Святим Духом, спираються на міцну основу,– довіру Отцю. Лише Він вирішує кому в дні Великої загибелі "призначено йти в полон", "кому призначено бути вбитим мечем" (13:10) і хто залишиться живим для Тисячолітнього царства.
Від справжніх християн потрібні "терпіння і віра" (вірш 10). Адже сказано нам, "хіба Бог не захистить вибраних Своїх, які кличуть ("волають", пер. [Л.4, 7, 8, 41]) до Нього день і ніч?" (Луки, 18:7, 8).
"Книга Одкровення стає ясніше, якщо розглядати її як звернення не до першого лише покоління християн, що стояли перед лицем жорстоких переслідувань, але до віруючих всіх часів, і особливо до тих, які будуть жити у останні часи" [Л.12, стор. 563].
Захист Богом вибраних Своїх, у останні дні, висловиться як через їх спасіння, так і дію закону відплати загалом. Другий сенс проглядається у деяких стародавніх рукописах, відповідно, і перекладах вірша 13:10 (Синодальному, Івана Огієнка, [Л.4], інших). Наприклад.
«Той, хто в полон веде, в полон і піде; якщо хто мечем буде вбивати, той буде мечем убитий»(пер. CUV'23). За будь-якого варіанта тлумачення вірша 10, "Ось терпіння і віра святих!».
Окремі богослови бачать його (мал.4) у другому персонажі [Л.11, 33]. Приміром, "термін "антихрист" слід використовувати щодо другого звіра" [Л.20], "це лжехристос, релігійний антихрист" [Л.21].
Щоб правильно розуміти вірш 11, потрібно визначити, про яке місце появи йдеться? Палестина, Ізраїль, припускають автори робіт [Л.13, 17, 18, 20]. Навпаки. "Така точка зору не є достатньо обгрунтованою" [Л.12].
Зовсім інший, несподіваний висновок. "Схоже, це ще одне посилання на безодню, що лежить під землею" [Л.19]. Логічно.
"У Старому Завіті, безодня (євр. техом) означає морську пучину ... Безодня – це також місця під землею" [Л.27, стор. 74]. "В апокаліптичних видіннях "безодня" це поєднання глибин моря і землі (Об.9:1, 2; 13:1, 11)" [Л.24, стор. 216]. Саме глибокий колодязь має на увазі Іоанн у тексті 9:1, 2; напевно, також у вірші 13:11.
Про появу такого безбожника в День Господній попереджає християн апостол Павло. «І тоді з'явиться
Дозвольте, дозвольте, якщо антихрист служить "людським відображенням" сатани, чому у нього не рот, а "паща"? та ще із залізними зубами (Дан.7:7). Чому ОДНА паща (Об'явл.13:2, 6), не СІМ? за кількістю голів, вони ж, гори (17:9). Як людина з рота може випустити колосальні обсяги води? "наче ріку" (12:15). І навіщо йому 7 голів, 10 рогів, 10 вінців на рогах? "а на його головах – богозневажливі імена" (13:1).
Аналізуючи уривок 1-6, слід визнати, жахливий семиголовий левіафан з безодні є справді ставленик диявола, його "відображення ". Все ж таки, уособлення неживої природи, втілення антропоморфне, зовсім НЕ особистісне.
10. Війна із праведниками (13:7, 8)
Сатана не обмежиться наклепами на Господа, небеса, їхніх жителів (13:5, 6), він почне воювати з благочестивими на землі, використовуючи свого ставленика.
«І дано йому (право) вести бій (воювати) зі святими (народом Божим) й перемогти їх; і дано йому владу над кожним поколінням (всяким родом), народом, народностями і племенами» (13:7; у дужках текст із [Л.8]).
Кого має на увазі таємновидець називаючи "святими"? Ізраїльтян, вважає автор [Л.17], "переважно євреї, що приймуть Христа" [Л.15] або "християни та євреї" [Л.13]. НІ. Ці тлумачення суперечать новозавітному розумінню слова "святі". Апостоли явно мають на увазі християн (Дії 9:13, 32, 41; 1Пет.2:5, 9; Юд.1:3; Рим.1:7, 8:26-30, 12:10-13), як і сам Іоанн (Об'явл.14:12).
У роботі [Л.16] стверджується. "Церква Христова в цей час ще перебуває у світі". Вірно, бо лютий звір стане "воювати" (13:7, пер. [Л.4, 8, 41]) з усіма, "хто дотримується вказівок ("заповідей", пер. CUV'23) Божих і несе людям свідчення Ісуса" (12:17, пер. [Л.7]).
Війна пошириться на увесь світ, оскільки єдиному у своєму роді пожирачеві живих і мертвих дана влада над ВСІМА країнами та їх населенням (13:7, б). У нещадній боротьбі загине багато людей (6:8, 8:11, 9:18; Дан.8:24), звісно, і святі з ВСІХ народів, народностей, племен (Об'явл.6:9-11, 7:9-14, 13:7, 15).
Ось чому апостол бачить незліченну кількість душ віруючих, "котрі прийшли з великої скорботи" в Царство Небесне (7:13-17, 20:4). Жорстокому винищувачу з чорної безодні дозволено "перемогти їх" (13:7), його перемога у фізичному знищенні християн під час всесвітньої молотьби та жнив.
Але його повелитель, наклепник-сатана, зазнає нищівної поразки від великомучеників, вони "не злюбили свого
життя навіть до смерті" (12:11, б). Вийшли переможцями у духовній війні, потрапили до раю (15:2). Якою виявиться поведінка решти мешканців, котрі побачать химеру?
У роботі [Л.16] стверджується. "Церква Христова в цей час ще перебуває у світі". Вірно, бо лютий звір стане "воювати" (13:7, пер. [Л.4, 8, 41]) з усіма, "хто дотримується вказівок ("заповідей", пер. CUV'23) Божих і несе людям свідчення Ісуса" (12:17, пер. [Л.7]).
Війна пошириться на увесь світ, оскільки єдиному у своєму роді пожирачеві живих і мертвих дана влада над ВСІМА країнами та їх населенням (13:7, б). У нещадній боротьбі загине багато людей (6:8, 8:11, 9:18; Дан.8:24), звісно, і святі з ВСІХ народів, народностей, племен (Об'явл.6:9-11, 7:9-14, 13:7, 15).
Ось чому апостол бачить незліченну кількість душ віруючих, "котрі прийшли з великої скорботи" в Царство Небесне (7:13-17, 20:4). Жорстокому винищувачу з чорної безодні дозволено "перемогти їх" (13:7), його перемога у фізичному знищенні християн під час всесвітньої молотьби та жнив.
Але його повелитель, наклепник-сатана, зазнає нищівної поразки від великомучеників, вони "не злюбили свого
життя навіть до смерті" (12:11, б). Вийшли переможцями у духовній війні, потрапили до раю (15:2). Якою виявиться поведінка решти мешканців, котрі побачать химеру?
«Вклоняться йому всі, хто живе на землі, чиї імена не вписані в Книгу Життя Агнця, принесеного в жертву від створення світу» (13:8, пер. [Л.41]; "перш, ніж створений був світ", пер. [Л.8]).
Тисячі років язичники поклонялися небесним тілам, наділяючи світила могутністю, розумом, волею (так званий, "сабеїзм"). З давніх-давен вважаючи, що зірки, сонце, місяць, планети впливають на їхнє життя ("астролатрія"). Сучасні язичники теж вклоняться семиголовому звірові та змієві (13:3, 4); бо їх "імена не вписані в Книгу Життя"
(вірш 8).
"Книга ця є список імен, викуплених кров'ю Христовою і призначених до нового життя" [Л.32]. Вона знаходиться у Господа, записи в ній зроблені ДО жертовної смерті Агнця, внесені до списку ще у вічності, "перш, ніж створений був світ" (пер. [Л.8])
У вірші 13:8 відсутній фаталізм, навпаки, йдеться про свободу вибору в поклонінні Богу або істоті. З подальшим попередженням про наслідки вибору: або царювання з Христом (20:4) чи смерть в огненному озері (вірші 14, 15).
(вірш 8).
"Книга ця є список імен, викуплених кров'ю Христовою і призначених до нового життя" [Л.32]. Вона знаходиться у Господа, записи в ній зроблені ДО жертовної смерті Агнця, внесені до списку ще у вічності, "перш, ніж створений був світ" (пер. [Л.8])
У вірші 13:8 відсутній фаталізм, навпаки, йдеться про свободу вибору в поклонінні Богу або істоті. З подальшим попередженням про наслідки вибору: або царювання з Христом (20:4) чи смерть в огненному озері (вірші 14, 15).
11. Що слухати? (13:9, 10)
У вступі до опису пророцтв, що приголомшують уяву, Іоанн закликає читачів притриматися його свідчення, "адже час близький!" (1:3).
На жаль, ми читаємо не вникаючи, слухаємо та не чуємо, якщо щось вловлюємо, то не звертаємо належної уваги. З розумним виглядом міркуємо над Божими вказівками і ... не виконуємо їх. Тому наставник ще раз звертається до нас, котрі живуть напередодні Великої скорботи й горя.
На жаль, ми читаємо не вникаючи, слухаємо та не чуємо, якщо щось вловлюємо, то не звертаємо належної уваги. З розумним виглядом міркуємо над Божими вказівками і ... не виконуємо їх. Тому наставник ще раз звертається до нас, котрі живуть напередодні Великої скорботи й горя.
«Якщо хто має вухо, нехай слухає!» (13:9, "Якщо в кого є вуха, хай почує!", пер. [Л.7]).
"Ця фраза підкреслює важливість сказаного" [Л.6], зокрема, про левіафана з моря, найдавнішого архетипу зооморфно-антропоморфного характеру. Він буде воювати з мешканцями планети, а вони усі вклоняться йому, крім святих (13:1-8).
Однак правильніше віднести вказівку у вірші 9 не до сказаного раніше, але до наступного тексту, згідно з одним із перекладів, "Хто чує все це, має почути ось що" [Л.4].
Однак правильніше віднести вказівку у вірші 9 не до сказаного раніше, але до наступного тексту, згідно з одним із перекладів, "Хто чує все це, має почути ось що" [Л.4].
«Кому призначено йти в полон, той піде в полон, і кому призначено бути вбитим мечем, той буде вбитий мечем. Від святих потрібні терпіння і віра» (13:10, пер. [Л.7]; "Цим святий народ Божий закликається зберігати стійкість і вірність!", пер. [Л.8]).
Стійкість християн у випробуваннях, наша вірність Господу Ісусу Христу, заохочувані Святим Духом, спираються на міцну основу,– довіру Отцю. Лише Він вирішує кому в дні Великої загибелі "призначено йти в полон", "кому призначено бути вбитим мечем" (13:10) і хто залишиться живим для Тисячолітнього царства.
Від справжніх християн потрібні "терпіння і віра" (вірш 10). Адже сказано нам, "хіба Бог не захистить вибраних Своїх, які кличуть ("волають", пер. [Л.4, 7, 8, 41]) до Нього день і ніч?" (Луки, 18:7, 8).
"Книга Одкровення стає ясніше, якщо розглядати її як звернення не до першого лише покоління християн, що стояли перед лицем жорстоких переслідувань, але до віруючих всіх часів, і особливо до тих, які будуть жити у останні часи" [Л.12, стор. 563].
Захист Богом вибраних Своїх, у останні дні, висловиться як через їх спасіння, так і дію закону відплати загалом. Другий сенс проглядається у деяких стародавніх рукописах, відповідно, і перекладах вірша 13:10 (Синодальному, Івана Огієнка, [Л.4], інших). Наприклад.
«Той, хто в полон веде, в полон і піде; якщо хто мечем буде вбивати, той буде мечем убитий»(пер. CUV'23). За будь-якого варіанта тлумачення вірша 10, "Ось терпіння і віра святих!».
12. Немає звіра страшнішого за людину (13:11)
Слідом за першим видінням жахливого монстра з пучини (13:1-7), таємновидцю відкривається друга загадкова дійова особа.
«І я побачив іншого звіра, який виходив із землі; він мав два роги, такі як у ягняти, але говорив, як змій» (13:11).
«І я побачив іншого звіра, який виходив із землі; він мав два роги, такі як у ягняти, але говорив, як змій» (13:11).
"Для прибічників претеристичного тлумачення, звір-ягня – це жрецька ієрархія Римської імперії ... Для прихильників футуристичного тлумачення, звір-ягня – глава церкви останньої світової імперії, політичною главою якої буде звір-барс, сам антихрист" [Л.14].
Окремі богослови бачать його (мал.4) у другому персонажі [Л.11, 33]. Приміром, "термін "антихрист" слід використовувати щодо другого звіра" [Л.20], "це лжехристос, релігійний антихрист" [Л.21]. Щоб правильно розуміти вірш 11, потрібно визначити, про яке місце появи йдеться? Палестина, Ізраїль, припускають автори робіт [Л.13, 17, 18, 20]. Навпаки. "Така точка зору не є достатньо обгрунтованою" [Л.12].
Зовсім інший, несподіваний висновок. "Схоже, це ще одне посилання на безодню, що лежить під землею" [Л.19]. Логічно.
"У Старому Завіті, безодня (євр. техом) означає морську пучину ... Безодня – це також місця під землею" [Л.27, стор. 74]. "В апокаліптичних видіннях "безодня" це поєднання глибин моря і землі (Об.9:1, 2; 13:1, 11)" [Л.24, стор. 216]. Саме глибокий колодязь має на увазі Іоанн у тексті 9:1, 2; напевно, також у вірші 13:11.
"Ця друга звірина вийшла з землі, чи за оригінальним текстом, з підземного світу ... Придивляючись до цієї звірини, ми переконаємось, що це буде також демон, а не звичайна особа" [Л.15]. "Він, очевидно, буде також бісівського походження" [Л.29].
Подібні погляди достовірні, лякаючий знак величезної червоної істоти на НЕБІ (12:3), одночасно, є сатана (уривок 9-13) і жахлива почвара з морської глибини (13:1-6). Оскільки в давнину будь-який об'єкт, особливо НЕБЕСНИЙ, міг бути самим собою і, водночас, чимось іншим; у даному випадку, заодно, дикою твариною і особистістю.
Уособленням суб'єкта, "який виходив із землі" (вірш 11), ймовірно, служить небесне тіло, котре виникає із-за видимого горизонту неба й суходолу. Воно схоже на занепалого ангела з підземної безодні, подібного Аваддону (9:11). У свою чергу, зримим образом ангела з потойбіччя виявиться людина, "лжепророк" (16:13, 19:20, 20:10).
Три персонажі: змій-сатана, левіафан, неправдивий пророк входять у так звані "архетипи негативного досвіду" [Л.24, стор. 18]. Тому другий тип, хоч і маскуватиметься під ягня, "але говорив, як змій" (13:11).
Подібні погляди достовірні, лякаючий знак величезної червоної істоти на НЕБІ (12:3), одночасно, є сатана (уривок 9-13) і жахлива почвара з морської глибини (13:1-6). Оскільки в давнину будь-який об'єкт, особливо НЕБЕСНИЙ, міг бути самим собою і, водночас, чимось іншим; у даному випадку, заодно, дикою твариною і особистістю.
Уособленням суб'єкта, "який виходив із землі" (вірш 11), ймовірно, служить небесне тіло, котре виникає із-за видимого горизонту неба й суходолу. Воно схоже на занепалого ангела з підземної безодні, подібного Аваддону (9:11). У свою чергу, зримим образом ангела з потойбіччя виявиться людина, "лжепророк" (16:13, 19:20, 20:10).
Три персонажі: змій-сатана, левіафан, неправдивий пророк входять у так звані "архетипи негативного досвіду" [Л.24, стор. 18]. Тому другий тип, хоч і маскуватиметься під ягня, "але говорив, як змій" (13:11).
13. Маріонетка диявола (13:12-14)
На відміну від статичної вінценосної істоти вгорі (12:3), хибний пророк розвине бурхливу діяльність внизу (13:12-17), в першу половину останньої сьомини (Дан.9:27).
«І він діє всією владою першого звіра перед ним, і робить так, щоби земля і ті, хто живе на ній, поклонилися першому звірові, який був зцілений від смертельної рани» (13:12).
«І він діє всією владою першого звіра перед ним, і робить так, щоби земля і ті, хто живе на ній, поклонилися першому звірові, який був зцілений від смертельної рани» (13:12).
Таємнича семиголова потвора, котра виходить через видимий морський горизонт (13:1), набула влади від змія (вірш 2). Одноголовий ворожбит, одержимий нечистим духом (16:13), теж отримає право від сатани підкоряти людей своїй волі.
Диявольську владу він використає, щоб змусити нечестивих, котрі втратили страх перед Богом, визнати над собою панування міксаморфа з безодні. До речі, на очах усього світу, його "смертельна рана зцілилася" (13:3, 12, пер. [Л.8]).
Настануть дні, коли безжальна тварюка підпорядкує собі "всю землю і тих, що живуть на ній" (вірш 12, б; Синод. пер.). Птахів небесних, морських риб, звірів польових, безтурботних приматів. Навіть суша вклониться їй, "буде підніматися та опускатись, як річка" (Амоса, 8:8, Синод. пер.).
Для підтвердження своєї демонічної сили, чаклун використає надприродні ефекти.
Диявольську владу він використає, щоб змусити нечестивих, котрі втратили страх перед Богом, визнати над собою панування міксаморфа з безодні. До речі, на очах усього світу, його "смертельна рана зцілилася" (13:3, 12, пер. [Л.8]).
Настануть дні, коли безжальна тварюка підпорядкує собі "всю землю і тих, що живуть на ній" (вірш 12, б; Синод. пер.). Птахів небесних, морських риб, звірів польових, безтурботних приматів. Навіть суша вклониться їй, "буде підніматися та опускатись, як річка" (Амоса, 8:8, Синод. пер.).
Для підтвердження своєї демонічної сили, чаклун використає надприродні ефекти.
«І він робить великі чудеса ("знамення", пер. [Л.8, 41]; "ознаки", пер. Огієнка), так що і вогонь зводить з неба на землю перед людьми» (13:13).
Про появу такого безбожника в День Господній попереджає християн апостол Павло. «І тоді з'явиться
беззаконник ... Його прихід – за сприяння сатани – буде з усякою силою, ознаками, фальшивими чудесами» (2Солунян, 2:8, 9). Яку мету має чарівник? демонстрацією сили, знамень, фальшивих чудес;
«і обманює мешканців землі ознаками, які дано йому робити перед звіром ("в присутності першого звіра", пер. [Л.4]), намовляючи мешканців землі створити образ ("зображення", пер. Л.7, 8, 9]) звіра, який має рану від меча і залишився живим» (13:14).
«і обманює мешканців землі ознаками, які дано йому робити перед звіром ("в присутності першого звіра", пер. [Л.4]), намовляючи мешканців землі створити образ ("зображення", пер. Л.7, 8, 9]) звіра, який має рану від меча і залишився живим» (13:14).
Яке саме зображення мається на увазі? Передбачається, "лжепророк створить ідола у храмі" [Л.20; Л.9, 12, 15, 19]. Але образ покруча мають зробити САМІ мешканці (вірш 14), очевидно, по всій планеті, "в присутності першого звіра" (пер. [Л.4]). Крім того, єрусалимський храм буде побудований й освячений після зникнення всіх чудовиськ [Л.31].
«Вираз "вкласти дух у образ звіра" або "вдихнути життя в зображення" вказує саме на теле- або комп'ютерну техніку» [Л.13], "це буде майстерно виконаний робот" [Л.29]. "Цілком можливо, це буде одержимий демоном комп'ютер або робот" [Л.6; Л.12].
Малоймовірні версії. Навряд чи за образ химери (13:15) Іоанн прийняв демонізований (?) "комп'ютер або робот" . Бо малюнок наказано зробити всім, "що живуть на землі" (вірш 14, пер. [Л.4]). Понад те, створити зображення "у присутності першого звіра" , його знамення можна побачити на НЕБІ (12:3; [Л.2]).
Очевидно маються на увазі незліченні інтернетівські рисунки чудовиська, натхненні сатанинським духом антихриста. Дане "зображення могло не тільки говорити, а й наказати вбити всіх, хто не поклонятиметься йому" (13:15, пер. [Л.4]). На цьому диявольська активність фальшивого пророка не закінчиться.
«І він робить так, щоб усім – малим і великим, багатим і бідним, вільним і рабам – було дано знак ("знамено", пер. Огієнка, "тавро", пер. [Л.4, 7, 8, 41], ) на їхній правій руці або на їхніх чолах» (13:16).
"Існує безліч міркувань і здогадів щодо "накреслення звіра".
Безліч спроб розшифрувати число 666 ..." [Л.12; Л.33]. Що свідчить про відсутність правильної версії з усього розмаїття тлумачень.
Скажімо, ряд цифр "виражає людську недосконалість" [Л.19; Л.6, 9, 12, 17, 18, 20, 32]. Але яким чином її можна порахувати? за порадою тайновидця.
Числом 666 зашифроване ім'я буквальної (семиголової?) особистості, антихриста, вважають інші автори [Л.8, 10, 14-16, 28, 30, 34]. Анітрохи. "У Біблії немає чисел з таємним чи прихованим змістом" [Л.24, стор. 1313].
Всупереч біблійній істині знаходяться прихильники таємного сенсу. Вони дотримуються гематричної теорії буквено-числових еквівалентів, підраховуючи суму доданків, кожне з яких відповідає одній літері в імені.
У такий спосіб, під кількість 666 у різні епохи підбиралися наступні діячі: Калігула, Нерон, Домініціан, Магомет, Кромвель, Джон Нокс, Мартін Лютер, Гітлер, Кеннеді, Кісінджер, Горбачов, деякі римські папи [Л.20, 29]. Вигадувалися
й екзотичні прізвиська: Еуанфас, Теітан, Латеїнос, Арноуме, інше [Л.10, 15, 36]. 
Абак служив найдавнішим механічний пристроєм з позиційною системою числення і числовими розрядами (смужки, лінії, канавки) для перерахування одиниць, десятків, сотень, тисяч будь чого.17. Скільки буде членів сім'ї ?
Через те Іоанн, в уривку 13:17, використовує слово "ім'я" у тому самому значенні, тобто, як синонім загальної СУМИ чого- небудь.
Підтвердженням цього служать його ж слова, "загинуло від землетрусу сім тисяч людських імен" (11:13).
Відтак у вірші 18 мова йде про кількість, її необхідно "рахувати на рахівниці" [Л.21], використовуючи позиційну систему числення абак. Пересуваючи округлі камінці по розрядах, у процесі математичної операції додавання.
Що треба лічити? Деякі вважають, людей, але для такої простої арифметичної дії НЕ потрібні ні мудрість, ні особливий розум (13:18).
Очевидно, доведеться перераховувати камінчики ("псифос") гігантського космічного "абака" (мал.7). Камінці оточують планетоподібне тіло (13:1), воно ж, "на небі ... ознака" (12:3; [Л.2]), "звір" з головами-горами (17:7-10; [Л.1]), цар північної імперії зла й оточення його.
У результаті псифофорії, кількість кам'яних небесних тіл становитиме 666 або 646, чи 616. Отже таємновидець попереджає про мирське число (13:18), зовсім не ангельське. Лише кмітливий очевидець подій порахує його, розгадає загадку Іоанна.
14. Хіба малюнок може розмовляти? (13:15-17)
Страхітливий образ, його зроблять ті, хто піддався спокусі (вірш 14), не схоже на німі язичницькі ідоли, позаяк його оживить лжепророк.
«Цьому другому звірові було дано вдихнути життя в зображення (першого) звіра, щоб воно змогло говорити і діяти так (не тільки говорити, а й наказати вбити), щоб був страчений кожен, хто не вклониться зображенню звіра» (13:15, пер. [Л.7]; у дужках текст з [Л.4]).
«Цьому другому звірові було дано вдихнути життя в зображення (першого) звіра, щоб воно змогло говорити і діяти так (не тільки говорити, а й наказати вбити), щоб був страчений кожен, хто не вклониться зображенню звіра» (13:15, пер. [Л.7]; у дужках текст з [Л.4]).
«Вираз "вкласти дух у образ звіра" або "вдихнути життя в зображення" вказує саме на теле- або комп'ютерну техніку» [Л.13], "це буде майстерно виконаний робот" [Л.29]. "Цілком можливо, це буде одержимий демоном комп'ютер або робот" [Л.6; Л.12].
Малоймовірні версії. Навряд чи за образ химери (13:15) Іоанн прийняв демонізований (?) "комп'ютер або робот" . Бо малюнок наказано зробити всім, "що живуть на землі" (вірш 14, пер. [Л.4]). Понад те, створити зображення "у присутності першого звіра" , його знамення можна побачити на НЕБІ (12:3; [Л.2]).
Очевидно маються на увазі незліченні інтернетівські рисунки чудовиська, натхненні сатанинським духом антихриста. Дане "зображення могло не тільки говорити, а й наказати вбити всіх, хто не поклонятиметься йому" (13:15, пер. [Л.4]). На цьому диявольська активність фальшивого пророка не закінчиться.
«І він робить так, щоб усім – малим і великим, багатим і бідним, вільним і рабам – було дано знак ("знамено", пер. Огієнка, "тавро", пер. [Л.4, 7, 8, 41], ) на їхній правій руці або на їхніх чолах» (13:16).
"Тавро звіра на чолі нехристиян протиставляється печатці Бога на чолі християн (7:1-8); і те й інше знаменують собою належність відповідно до сатани або Бога" [Л.30].
Вірні Господу (2:10), вони "не злюбили свого життя навіть до смерті" (12:11, б), не дадуть відзначити себе тавром. Під ним богослови мають на увазі: посвідчення [Л.10], татуювання [Л.16], зокрема, невидиме [Л.29], або мікрочіп, що вживлюється під шкіру [Л.13, 20].
Яким шляхом змусити УСІ соціальні верстви населення прийняти зображення потвори? Економічним.
«"І що нікому не можна буде ні купувати, ні продавати, крім того, хто має це тавро, або ім'я звіра або число його імені» (13:17, Синод. пер.).
Вірні Господу (2:10), вони "не злюбили свого життя навіть до смерті" (12:11, б), не дадуть відзначити себе тавром. Під ним богослови мають на увазі: посвідчення [Л.10], татуювання [Л.16], зокрема, невидиме [Л.29], або мікрочіп, що вживлюється під шкіру [Л.13, 20].
Яким шляхом змусити УСІ соціальні верстви населення прийняти зображення потвори? Економічним.
«"І що нікому не можна буде ні купувати, ні продавати, крім того, хто має це тавро, або ім'я звіра або число його імені» (13:17, Синод. пер.).
15. Загадка на кмітливість (13:18)
Іоанн нічого не розповідає про зміст зображення, не називає ім'я архетипу, а дає вельми загадкову інформацію.
«Тут (потрібна) – мудрість ("розуміння, сприйняття"). Хто має розум (людина кмітлива), нехай вирахує ("букв., рахувати на рахунках") число звіра, бо те число людське. І його число – шістсот шістдесят шість» (13:18; у дужках текст з [Л.8], в лапках – із [Л.21]).
«Тут (потрібна) – мудрість ("розуміння, сприйняття"). Хто має розум (людина кмітлива), нехай вирахує ("букв., рахувати на рахунках") число звіра, бо те число людське. І його число – шістсот шістдесят шість» (13:18; у дужках текст з [Л.8], в лапках – із [Л.21]).
Бог подарував цареві Соломонові мудрість (1Цар.3:12), на жаль, її вкрали у нього численні дружини та наложниці (11:1-11). Безсумнівно, щасливий той, хто отримав премудрість, але блаженний, хто утримує її.
У сучасних розумників кмітливість краде бурхливий потік знань, тому так важко порахувати на рахівницях "число звіра". Зрозуміло, йдеться про земну суму цифр, не ангельську, хоча вона і належить небу (мал.5) та космічним тілам (мал.7).
У сучасних розумників кмітливість краде бурхливий потік знань, тому так важко порахувати на рахівницях "число звіра". Зрозуміло, йдеться про земну суму цифр, не ангельську, хоча вона і належить небу (мал.5) та космічним тілам (мал.7).
"Існує безліч міркувань і здогадів щодо "накреслення звіра".Безліч спроб розшифрувати число 666 ..." [Л.12; Л.33]. Що свідчить про відсутність правильної версії з усього розмаїття тлумачень.
Скажімо, ряд цифр "виражає людську недосконалість" [Л.19; Л.6, 9, 12, 17, 18, 20, 32]. Але яким чином її можна порахувати? за порадою тайновидця.
Числом 666 зашифроване ім'я буквальної (семиголової?) особистості, антихриста, вважають інші автори [Л.8, 10, 14-16, 28, 30, 34]. Анітрохи. "У Біблії немає чисел з таємним чи прихованим змістом" [Л.24, стор. 1313].
Всупереч біблійній істині знаходяться прихильники таємного сенсу. Вони дотримуються гематричної теорії буквено-числових еквівалентів, підраховуючи суму доданків, кожне з яких відповідає одній літері в імені.
У такий спосіб, під кількість 666 у різні епохи підбиралися наступні діячі: Калігула, Нерон, Домініціан, Магомет, Кромвель, Джон Нокс, Мартін Лютер, Гітлер, Кеннеді, Кісінджер, Горбачов, деякі римські папи [Л.20, 29]. Вигадувалися
й екзотичні прізвиська: Еуанфас, Теітан, Латеїнос, Арноуме, інше [Л.10, 15, 36].
16. Тонка іронія
З усіх версій тлумачень, їх понад 100, найпопулярніша – "Кесар Нерон" [Л.6, 8, 10, 16, 28, 30, 32]. "Не доводиться сумніватися в тому, що число звіра символізує імператора Нерона, і що Іоанн передбачає пришестя антихриста в образі Нерона, втілення зла, котре повернулося на цю землю" [Л.10].
НІ, сумніви є. Літерно-числовий еквівалент 666 дає ім'я "Цезар Нерон", точніше, рідко вживана форма Neron-Kaisar, написана єврейськими літерами [Л.6, 8, 28], а "по-грецьки позначається числом "1005" [28]. Однак Апокаліпсис написаний саме грецькою мовою, для всіх народів.
Водночас існують манускрипти з цифрами 646 та 616 [Л.8, стор. 1388; Л.38, стор. 126; Л.39, стор. 120], це не
відповідає імені римського правителя навіть єврейською мовою. Безвихідь, в яку заводить НЕ позиційна система числення, спонукає глибше розібратися у загадці Іоанна (13:18). Якою "рахівницею" [Л.21] пропонує скористатися пророк?
Однозначно, мається на увазі "абак" (мал.6), це лічильна дошка зі смугами (лініями) чи заглибленнями (канавками). Ними пересувалися округлі камінчики чи кісточки з метою арифметичних обчислень: додавання, віднімання, множення, ділення [Л.37]. Окремий камінчик грецького абака називався "псифос", розкладання камінців – "псифофорією".
НІ, сумніви є. Літерно-числовий еквівалент 666 дає ім'я "Цезар Нерон", точніше, рідко вживана форма Neron-Kaisar, написана єврейськими літерами [Л.6, 8, 28], а "по-грецьки позначається числом "1005" [28]. Однак Апокаліпсис написаний саме грецькою мовою, для всіх народів.
Водночас існують манускрипти з цифрами 646 та 616 [Л.8, стор. 1388; Л.38, стор. 126; Л.39, стор. 120], це не
відповідає імені римського правителя навіть єврейською мовою. Безвихідь, в яку заводить НЕ позиційна система числення, спонукає глибше розібратися у загадці Іоанна (13:18). Якою "рахівницею" [Л.21] пропонує скористатися пророк?
Однозначно, мається на увазі "абак" (мал.6), це лічильна дошка зі смугами (лініями) чи заглибленнями (канавками). Ними пересувалися округлі камінчики чи кісточки з метою арифметичних обчислень: додавання, віднімання, множення, ділення [Л.37]. Окремий камінчик грецького абака називався "псифос", розкладання камінців – "псифофорією".
Абак служив найдавнішим механічний пристроєм з позиційною системою числення і числовими розрядами (смужки, лінії, канавки) для перерахування одиниць, десятків, сотень, тисяч будь чого. Пристрій застосовувався у Стародавній Греції з 5 століття до Р.Х., згодом, у Римській імперії, пізніше, у Європі, навіть до 18 століття від Р.Х.
Все сказане вище призводить до думки, у пропозиції порахувати людське число монстра (13:18) міститься ІРОНІЯ.
На тонке глузування, виражене у прихованій формі, вказує початок вірша. "Тут – мудрість. Хто має розум ...", а хтось погодиться про відсутність у нього розуму? зізнається, що його сестра дурість? НІ.
Тоді "порахуй на камінчиках кількість", пропонує Іоанн розумникам. Знаючи, розгадати його загадку, до появи семиголового рогатого хижака, неможливо. Справді, за 2 тисячі років ніхто не зміг достовірно полічити його ім'я … ні МУДРІ, ні РОЗУМНІ.
Все сказане вище призводить до думки, у пропозиції порахувати людське число монстра (13:18) міститься ІРОНІЯ.
На тонке глузування, виражене у прихованій формі, вказує початок вірша. "Тут – мудрість. Хто має розум ...", а хтось погодиться про відсутність у нього розуму? зізнається, що його сестра дурість? НІ.
Тоді "порахуй на камінчиках кількість", пропонує Іоанн розумникам. Знаючи, розгадати його загадку, до появи семиголового рогатого хижака, неможливо. Справді, за 2 тисячі років ніхто не зміг достовірно полічити його ім'я … ні МУДРІ, ні РОЗУМНІ.
Багатостолітні безплідні спроби ідентифікації суми 666 з ім'ям невідомої науці істоти, змусили сучасних тлумачів висувати інші варіанти розгадки. Скажімо, "мова йде швидше про число, ніж про ім'я, і що це число зазначено на штрих-кодах продуктів споживання" [Л.14; Л.13].
17. Скільки буде членів сім'ї ?
Припущення, "йдеться скоріш про число, ніж про ім'я" [Л.14] є правильним. Адже написано, 666 це щось "людське" (13:18); водночас, не якесь конкретне ім'я, просто, "воно відповідає людському числу" (пер. [Л.4]).
Все-таки це не штрих-код Єдиної системи кодування продукції (ЕСКП), у вигляді трьох смужок, еквівалентних трьом цифрам "6". Проте вважається, на основі ЄСКП, кожен отримає ідентифікаційний номер. Потім на лобі або на руці "номер буде записаний за допомогою невидимого лазерного татуювання вертикальними знаками" [Л.13, стор. 228; Л.29, стор. 605] або під шкіру встановлять мікрочіп.
НІ. Апостол Христа наполягає на видимій печатці. І не тільки помітний "номер", але, одночасно, або зримий "знак" (13:16), цебто, зображення (тавро), "в грец. оригіналі "пам'ятний знак" [Л.27, стор. 693]), або "ім'я звіра" (вірш 17). Сума 666 належить НЕ особистості, а презентує архетип.
Так, при моделюванні світу, в архаїчних письменах букви співвідносилися з цифрами, вони часто означали оживлені астрономічні об'єкти: сонце, місяць, планети, сузір'я [Л.22, стор. 315, 316]. Наприклад, математики-халдеї "представляли своїх богів числами (Сін=30; Іштар=15)" [Л.3, стор. 857]. Син це вавилонський бог Місяця, Іштар – уособлення планети Венера.
Вираз "число його імені" (13:17, Синод. пер.) найкраще тлумачити в одному з біблійних значень: "КІЛЬКІСТЬ членів сім'ї (роду, племені), які носять ім'я глави". Приміром, Яхве дає Мойсеєві таку вказівку.
«Обчисліть ("перерахуй", пер. [Л.4]) все суспільство синів Ізраїлевих за родами їх, за сімействами їх, за числом імен ...» (Числа, 1:2, Синод. пер.). Ще одна подібна настанова, "буде розподілена земля у спадкове володіння за кількістю ("за числом", пер. Огієнка) імен" (26:53, дивіться також Езд.гл.2, Іс.4:1, Наум.1:14).
Все-таки це не штрих-код Єдиної системи кодування продукції (ЕСКП), у вигляді трьох смужок, еквівалентних трьом цифрам "6". Проте вважається, на основі ЄСКП, кожен отримає ідентифікаційний номер. Потім на лобі або на руці "номер буде записаний за допомогою невидимого лазерного татуювання вертикальними знаками" [Л.13, стор. 228; Л.29, стор. 605] або під шкіру встановлять мікрочіп.
НІ. Апостол Христа наполягає на видимій печатці. І не тільки помітний "номер", але, одночасно, або зримий "знак" (13:16), цебто, зображення (тавро), "в грец. оригіналі "пам'ятний знак" [Л.27, стор. 693]), або "ім'я звіра" (вірш 17). Сума 666 належить НЕ особистості, а презентує архетип.
Так, при моделюванні світу, в архаїчних письменах букви співвідносилися з цифрами, вони часто означали оживлені астрономічні об'єкти: сонце, місяць, планети, сузір'я [Л.22, стор. 315, 316]. Наприклад, математики-халдеї "представляли своїх богів числами (Сін=30; Іштар=15)" [Л.3, стор. 857]. Син це вавилонський бог Місяця, Іштар – уособлення планети Венера.
Вираз "число його імені" (13:17, Синод. пер.) найкраще тлумачити в одному з біблійних значень: "КІЛЬКІСТЬ членів сім'ї (роду, племені), які носять ім'я глави". Приміром, Яхве дає Мойсеєві таку вказівку.
«Обчисліть ("перерахуй", пер. [Л.4]) все суспільство синів Ізраїлевих за родами їх, за сімействами їх, за числом імен ...» (Числа, 1:2, Синод. пер.). Ще одна подібна настанова, "буде розподілена земля у спадкове володіння за кількістю ("за числом", пер. Огієнка) імен" (26:53, дивіться також Езд.гл.2, Іс.4:1, Наум.1:14).
Через те Іоанн, в уривку 13:17, використовує слово "ім'я" у тому самому значенні, тобто, як синонім загальної СУМИ чого- небудь. Підтвердженням цього служать його ж слова, "загинуло від землетрусу сім тисяч людських імен" (11:13).
Відтак у вірші 18 мова йде про кількість, її необхідно "рахувати на рахівниці" [Л.21], використовуючи позиційну систему числення абак. Пересуваючи округлі камінці по розрядах, у процесі математичної операції додавання.
Що треба лічити? Деякі вважають, людей, але для такої простої арифметичної дії НЕ потрібні ні мудрість, ні особливий розум (13:18).
Очевидно, доведеться перераховувати камінчики ("псифос") гігантського космічного "абака" (мал.7). Камінці оточують планетоподібне тіло (13:1), воно ж, "на небі ... ознака" (12:3; [Л.2]), "звір" з головами-горами (17:7-10; [Л.1]), цар північної імперії зла й оточення його.
У результаті псифофорії, кількість кам'яних небесних тіл становитиме 666 або 646, чи 616. Отже таємновидець попереджає про мирське число (13:18), зовсім не ангельське. Лише кмітливий очевидець подій порахує його, розгадає загадку Іоанна.
ЛІТЕРАТУРА
1. Стаття "6. Коментарі до Книги Об'явлення. Глава 17 - Велика блудниця".
2. Стаття "7. Коментарі до Книги Об'явлення. Глава 12 - Жінка та дракон".
3. Біблійний культурно-історичний коментар. У 2 ч. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
4. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
5. Підрядковий грецько-російський Новий Заповіт. Дослівний сучасний переклад [LCV]. – Житомир, Українське товариство Благодаті, 2005.- 1048 с.
6. Кастер С. Від Патмосу до Раю. Тлумачення книги Одкровення. - Greenvill, BJU Press, 2006. - 255 с.
7. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
8. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
9. Біблія для нашого життя. Новий Заповіт. Finland, International Bible Society, 1999. - 687 с.
10. Барклі У. Тлумачення Одкровення Іоанна. - Всесв. Спілка баптистів, 1986. - 439 с.
11. Бейнс Т.Б. Одкровення Ісуса Христа. - Germany, Dillenburg: GBV, 1994. - 300 с.
12. Тлумачення новозавітних послань та Книги Одкровення. Гол. ред. Харчлаа. - Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990. - 598 с.
13. Канатуш В.Я. Апокаліпсис та Друге Пришестя. - М.: ХРЦ "Протестант", 2000. - 384 с.
14. Біблійний довідник Геллея.- СПб.: Біблія для всіх, 2006.- 787 с.
15. Барчук І. Пояснення на книгу Об'явлення.- Київ: Дорога правди, 1993.- 288 с.
16. Грюнцвейг Ф. Одкровення Іоанна. - Корнталь: Світло на Сході, 1992. - 597 с.
17. Рогозін П. Таємниці Апокаліпсису. - Корнталь: Світло на Сході, 2003. - 432 с.
18. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2000. - 1 465 c.
19. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
20. Стедмен Р. Останнє слово Бога. Осягаючи Одкровення. - Новосибірськ: Посох, 2004. - 416 с.
21. Клеон Л. Роджерс – мол., Клеон Роджерс III. Новий лінгвістичний та екзегетичний ключ до грецького тексту Нового Завіту. - М.: Біблія для всіх, 2001. - 1008 с.
22. Міфи народів світу. Енциклопедія Том 2. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 720 с.
23. Тлумачення Старозавітних Книг. Від Книги Ісаї по Книгу Малахії. - Ашфорд, Коннектикут, США, Слов'янське місіонерське видавництво, 1996. - 602 с.
24. Словник біблійних образів. СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1423 с.
25. Міфи народів світу. Енциклопедія Том 1. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 672 с.
26. Стаття № 7 "Апокаліпсис Іоанна Богослова".
27. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1088 с.
28. Біблійний культурно-історичний коментар. У 2 част. Частина 2. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2005. - 733 с.
29. Дудник А.В. Тлумачення на книгу Одкровення Іоанна Богослова. - Харцизьк: Світло, 2012. - 975 с.
30. Новий Біблійний коментар: в 3 част. Ч.3. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2001. - 751 с.
31. Стаття № 14 "Числа".
32. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
33. Хедінг Д. Від часу у вічність. Книга Одкровення. - Рівне: Живе слово, 2008. - 328 с.
34. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
35. Старий Завіт на сторінках Нового. Т.3. Дії св. Апостолів. Загальні листи. Одкровення.- Черкаси: Колоквіум, 2013.- 592 с.
36. Коментарі до Старого та Нового Завітів. - Мінськ: Фонд "Лютеранська культурна спадщина", 2007. - 832 с.
37. Депман І.Я. Історія арифметики. - М.: Просвітництво, 1965. - 416 с.
38. Фріскні Т. Сила до перемоги. - М.: Звістка, 2003. - 221 с.
39. Мень А. Апокаліпсис. Одкровення Іоанна Богослова. - Рига: Фонд ім. А.Меня, 1992. - 180 с.
40. Уірсбі У. Коментар на Новий Заповіт. Том II.- СПб.: Біблія для всіх, 2018.- 696 с.
41. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
2. Стаття "7. Коментарі до Книги Об'явлення. Глава 12 - Жінка та дракон".
3. Біблійний культурно-історичний коментар. У 2 ч. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
4. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
5. Підрядковий грецько-російський Новий Заповіт. Дослівний сучасний переклад [LCV]. – Житомир, Українське товариство Благодаті, 2005.- 1048 с.
6. Кастер С. Від Патмосу до Раю. Тлумачення книги Одкровення. - Greenvill, BJU Press, 2006. - 255 с.
7. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
8. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
9. Біблія для нашого життя. Новий Заповіт. Finland, International Bible Society, 1999. - 687 с.
10. Барклі У. Тлумачення Одкровення Іоанна. - Всесв. Спілка баптистів, 1986. - 439 с.
11. Бейнс Т.Б. Одкровення Ісуса Христа. - Germany, Dillenburg: GBV, 1994. - 300 с.
12. Тлумачення новозавітних послань та Книги Одкровення. Гол. ред. Харчлаа. - Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990. - 598 с.
13. Канатуш В.Я. Апокаліпсис та Друге Пришестя. - М.: ХРЦ "Протестант", 2000. - 384 с.
14. Біблійний довідник Геллея.- СПб.: Біблія для всіх, 2006.- 787 с.
15. Барчук І. Пояснення на книгу Об'явлення.- Київ: Дорога правди, 1993.- 288 с.
16. Грюнцвейг Ф. Одкровення Іоанна. - Корнталь: Світло на Сході, 1992. - 597 с.
17. Рогозін П. Таємниці Апокаліпсису. - Корнталь: Світло на Сході, 2003. - 432 с.
18. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2000. - 1 465 c.
19. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
20. Стедмен Р. Останнє слово Бога. Осягаючи Одкровення. - Новосибірськ: Посох, 2004. - 416 с.
21. Клеон Л. Роджерс – мол., Клеон Роджерс III. Новий лінгвістичний та екзегетичний ключ до грецького тексту Нового Завіту. - М.: Біблія для всіх, 2001. - 1008 с.
22. Міфи народів світу. Енциклопедія Том 2. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 720 с.
23. Тлумачення Старозавітних Книг. Від Книги Ісаї по Книгу Малахії. - Ашфорд, Коннектикут, США, Слов'янське місіонерське видавництво, 1996. - 602 с.
24. Словник біблійних образів. СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1423 с.
25. Міфи народів світу. Енциклопедія Том 1. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 672 с.
26. Стаття № 7 "Апокаліпсис Іоанна Богослова".
27. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1088 с.
28. Біблійний культурно-історичний коментар. У 2 част. Частина 2. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2005. - 733 с.
29. Дудник А.В. Тлумачення на книгу Одкровення Іоанна Богослова. - Харцизьк: Світло, 2012. - 975 с.
30. Новий Біблійний коментар: в 3 част. Ч.3. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2001. - 751 с.
31. Стаття № 14 "Числа".
32. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
33. Хедінг Д. Від часу у вічність. Книга Одкровення. - Рівне: Живе слово, 2008. - 328 с.
34. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
35. Старий Завіт на сторінках Нового. Т.3. Дії св. Апостолів. Загальні листи. Одкровення.- Черкаси: Колоквіум, 2013.- 592 с.
36. Коментарі до Старого та Нового Завітів. - Мінськ: Фонд "Лютеранська культурна спадщина", 2007. - 832 с.
37. Депман І.Я. Історія арифметики. - М.: Просвітництво, 1965. - 416 с.
38. Фріскні Т. Сила до перемоги. - М.: Звістка, 2003. - 221 с.
39. Мень А. Апокаліпсис. Одкровення Іоанна Богослова. - Рига: Фонд ім. А.Меня, 1992. - 180 с.
40. Уірсбі У. Коментар на Новий Заповіт. Том II.- СПб.: Біблія для всіх, 2018.- 696 с.
41. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.