«І я почув гучний голос із храму, що говрорив
сімом ангелам: Ідіть і вилийте на землю сім
чаш Божого гніву!» (Об'явлення, 16:1)
«На нечестивих, наче дощем, Він пошле
вогонь, сірку та нищівний вітер,– як
вогонь, сірку та нищівний вітер,– як
частку їхньої долі» (Псалми, 11:6)
1. Вступ
Божий вирок цивілізації, що деградувала, проголошується зі зняттям печаток (архетип таємниці) та перерахуванням їх персонажів [Л.1, 2]. Сцени процесу покарання відкриваються Іоанну під звуки ангельських труб (архетип суду [Л.3]), його наслідки – через вилив чаш, архетипу Його гніву (Об'явл. глава 16).
Тому сім чаш не є окремим особливо жахливим заключним видом покарання, чи аналогією, повторенням або посиленням впливу 7-ми труб, ні розвитком суду сьомої, всупереч припущенням авторів [Л.4-7].
Все ж таки, чому розповідь про чаші обурення Бога (гл.16) резонно не слідує відразу за словесним викладом змісту всіх печаток (гл.6-8) та труб (гл.8-11)? Тому що джерелом гніву з неба служать не лише сім ангельських духових інструментів, але також звірі-персонажі, описані в 12-му та 13-му розділах.
Композиція віршів 16:1-12, 17-21. 1. Вступ, наказ ангелам (16:1).
2. Виклад головної теми – наслідки виконання судового рішення на землі:
а) хвороби (вірш 2);
б) перетворення води на кров (3, 7);
в) нестерпна спека, пересихання річок (8-12);
г) великий землетрус (17-20).
3. Заключення про реакцію постраждалих (вірш 21).
Головна тема. Катастрофічні результати виливання чаш з неба на землю в останні дні.
Мета написання. Попередити безтурботних грішників щодо наслідків майбутнього покарання, спонукати їх до покаяння.
Зміст. Сигналом для виплескування вмісту фіалів виявиться наказ з храму на небесах (16:1), нечестивих вразять страшні виразки й хворобливі нариви (вірш 2). Прісна і морська води перетворяться на кров (3, 4), це буде справедливою відплатою за пролиту кров праведників (5-7).
Ще одна сувора розплата для проклинаючих ім'я Творця свого – небувала спека (16:8, 9) у цілодобовій багатоденній темряві (вірші 10, 11), після великого струсу (18). Із-за нього впадуть усі міста (19), втечуть острови, обрушаться гори (20), висохнуть повноводні річки (вірш 12).
На вцілілих у стихійних лихах падає небачено великий град, але й таке нещастя не змусить їх змінити своє ставлення до Бога (16:21).
Проблеми тлумачення. Видіння виливання змісту чаш треба сприймати алегорично чи буквально. Які фізичні причини виникнення наривів і виразок, перетворення води на кров, нестерпної спеки у темряві, небувалого землетрусу, масового падіння великих шматків льоду.
Тому сім чаш не є окремим особливо жахливим заключним видом покарання, чи аналогією, повторенням або посиленням впливу 7-ми труб, ні розвитком суду сьомої, всупереч припущенням авторів [Л.4-7].
Все ж таки, чому розповідь про чаші обурення Бога (гл.16) резонно не слідує відразу за словесним викладом змісту всіх печаток (гл.6-8) та труб (гл.8-11)? Тому що джерелом гніву з неба служать не лише сім ангельських духових інструментів, але також звірі-персонажі, описані в 12-му та 13-му розділах.
Композиція віршів 16:1-12, 17-21. 1. Вступ, наказ ангелам (16:1).
2. Виклад головної теми – наслідки виконання судового рішення на землі:
а) хвороби (вірш 2);
б) перетворення води на кров (3, 7);
в) нестерпна спека, пересихання річок (8-12);
г) великий землетрус (17-20).
3. Заключення про реакцію постраждалих (вірш 21).
Головна тема. Катастрофічні результати виливання чаш з неба на землю в останні дні.
Мета написання. Попередити безтурботних грішників щодо наслідків майбутнього покарання, спонукати їх до покаяння.
Зміст. Сигналом для виплескування вмісту фіалів виявиться наказ з храму на небесах (16:1), нечестивих вразять страшні виразки й хворобливі нариви (вірш 2). Прісна і морська води перетворяться на кров (3, 4), це буде справедливою відплатою за пролиту кров праведників (5-7).
Ще одна сувора розплата для проклинаючих ім'я Творця свого – небувала спека (16:8, 9) у цілодобовій багатоденній темряві (вірші 10, 11), після великого струсу (18). Із-за нього впадуть усі міста (19), втечуть острови, обрушаться гори (20), висохнуть повноводні річки (вірш 12).
На вцілілих у стихійних лихах падає небачено великий град, але й таке нещастя не змусить їх змінити своє ставлення до Бога (16:21).
Проблеми тлумачення. Видіння виливання змісту чаш треба сприймати алегорично чи буквально. Які фізичні причини виникнення наривів і виразок, перетворення води на кров, нестерпної спеки у темряві, небувалого землетрусу, масового падіння великих шматків льоду.
2. Ураження мешканців (16:1, 2)
Божий Суд відбувається на небесах, інциденти на землі це його наслідки. Дана істина відкрилася Іоанну у видіннях
7-ми посудин, вони ж, "сім кар" (15:6, 7).
Образ чаш у Старому Завіті нерідко служить символом гніву Яхве, засудженням гріха [Л.33, стор. 1306]. Тим не менш, біблійна "символіка завжди ґрунтується на фізичних властивостях самого предмета" (стор. 134). В даному випадку, архетип фіалів ангелів – буквальні храмові посудини з кров'ю ягнят [Л.1].
Священики виливали кров тварин до підніжжя жертовника, що "знаменувало собою очищення скинії від осквернення гріхом, так виливання чаш очищає землю від осквернення гріхом через суд" [Л.31, стор. 546].
«І я почув гучний голос із храму, що говорив сімом ангелам: Ідіть і вилийте на землю сім чаш Божого гніву!» (16:1).
7-ми посудин, вони ж, "сім кар" (15:6, 7).
Образ чаш у Старому Завіті нерідко служить символом гніву Яхве, засудженням гріха [Л.33, стор. 1306]. Тим не менш, біблійна "символіка завжди ґрунтується на фізичних властивостях самого предмета" (стор. 134). В даному випадку, архетип фіалів ангелів – буквальні храмові посудини з кров'ю ягнят [Л.1].
Священики виливали кров тварин до підніжжя жертовника, що "знаменувало собою очищення скинії від осквернення гріхом, так виливання чаш очищає землю від осквернення гріхом через суд" [Л.31, стор. 546].
«І я почув гучний голос із храму, що говорив сімом ангелам: Ідіть і вилийте на землю сім чаш Божого гніву!» (16:1).
"Безперечно, це був голос Самого Бога, який говорив зі Свого небесного храму" [Л.5; Л.10, 11]. "Голос із храму – це голос Бога..." [Л.12; Л.13, 31]. Можливо, бас архангела Михайла чи тенор одного з чотирьох херувимів, припускає автор [Л.14]. Голос належить посланцю [Л.15] або одній з тварин [Л.16].
Кому б не належав "гучний (точніше, "великий", грецьке "мегалес") голос", всі посланці беззастережно виконали наказ.
«Перший ангел пішов і вилив вміст своєї чаші на сушу. Після цього у людей, які мали клеймо (знак) звіра і поклонялися його зображенню, з'явилися (страшні й жахливі болячки) жахливі і болючі нариви» (16:2, пер. [Л.26]; у дужках текст із пер. CUV'23).
Кому б не належав "гучний (точніше, "великий", грецьке "мегалес") голос", всі посланці беззастережно виконали наказ.
«Перший ангел пішов і вилив вміст своєї чаші на сушу. Після цього у людей, які мали клеймо (знак) звіра і поклонялися його зображенню, з'явилися (страшні й жахливі болячки) жахливі і болючі нариви» (16:2, пер. [Л.26]; у дужках текст із пер. CUV'23).
"Богослови, що дотримуються символічного тлумачення, пояснюють ці рани, як "моральні виразки" [Л.17], "в даному випадку виразка – це, скоріше, щось духовне ... ніж фізичне ураження тіла" [Л.18].
Інші екзегети думають по-інакшому."Під цією карою не можна розуміти лише символічний образ" [Л.11], дотримуючись буквального тлумачення [Л.5, 19, 20, 31, 32]. Приміром, "майже все населення світу страждатиме від болісної хвороби, яку ніщо не зможе вилікувати" [Л.35, стор. 675]. "Відгнивати будуть руки, ноги; вигниватимуть очі, нищимуть слух..." [Л.14].
Інші екзегети думають по-інакшому."Під цією карою не можна розуміти лише символічний образ" [Л.11], дотримуючись буквального тлумачення [Л.5, 19, 20, 31, 32]. Приміром, "майже все населення світу страждатиме від болісної хвороби, яку ніщо не зможе вилікувати" [Л.35, стор. 675]. "Відгнивати будуть руки, ноги; вигниватимуть очі, нищимуть слух..." [Л.14].
Що ж викличе загадкові фізичні ураження тіл? чому виникнуть невиліковні "жахливі і болючі нариви? (вірш 2, пер. [Л.26]; "нестерпні виразки", [Л.37], "страшні й жахливі болячки", CUV'23). Для відповіді необхідно згадати причинно-наслідковий зв'язок перипетій Апокаліпсису: перша труба (причина), перша чаша (наслідок).
Так падіння небесних тіл при першій трубі (8:5-7) призведуть до надходження в атмосферу величезних обсягів диму (вірш 7), сажі, золи, мінерального пилу, розмеленої пемзи, вулканічного попелу, тощо [Л.3].
У пору пеплопадів, тривалістю більше 3-х років, ультра дрібні частинки можуть потрапляти, згодом, накопичуватися в дихальних шляхах, навіть в кровоносній системі [Л.21]. Викликаючи запалення з жахливими болючими гнійними наривами, огидні мокнучі виразки, запалення слизової оболонки очей, болісне гниття тіл (16:2; Зах.14:12, Іс.1:6, Втор. 28:59-61).
Так падіння небесних тіл при першій трубі (8:5-7) призведуть до надходження в атмосферу величезних обсягів диму (вірш 7), сажі, золи, мінерального пилу, розмеленої пемзи, вулканічного попелу, тощо [Л.3].
У пору пеплопадів, тривалістю більше 3-х років, ультра дрібні частинки можуть потрапляти, згодом, накопичуватися в дихальних шляхах, навіть в кровоносній системі [Л.21]. Викликаючи запалення з жахливими болючими гнійними наривами, огидні мокнучі виразки, запалення слизової оболонки очей, болісне гниття тіл (16:2; Зах.14:12, Іс.1:6, Втор. 28:59-61).
3. Пошкодження води? (16:3, 4)
Зі звуками другої труби, в безодню впала "наче велика ("величезна", пер. [Л.9]), охоплена вогнем гора" (8:8). У всій повноті провидцю відкриваються результати цього катаклізму космічних масштабів (16:3-12, 18-21).
«Другий ангел вилив вміст своєї чаші в море, і вода моря перетворилася на кров, схожу на кров мерця, і все живе в морі померло.
Третій ангел вилив вміст своєї чаші на річки і на джерела вод, і ті також перетворилися на кров» (16:3, 4; пер. [Л.26]).
«Другий ангел вилив вміст своєї чаші в море, і вода моря перетворилася на кров, схожу на кров мерця, і все живе в морі померло.
Третій ангел вилив вміст своєї чаші на річки і на джерела вод, і ті також перетворилися на кров» (16:3, 4; пер. [Л.26]).
При інтерпретації віршів 3 і 4 богослови діляться на дві групи. Прихильники алегоричного тлумачення сприймають архетипи храмових чаш, річок, джерел, океану, що "перетворилися на кров", духовно [Л.15]. Наприклад, "море означає великий натовп народу" [Л.18; Л.7]. "Море" – звичайний символ язичницького світу" [Л.20; Л.4] або "правосуддя і панування папи" [Л.13], інше.
Навпаки. Чимало тлумачів дотримуються буквального трактування. "Ми ж віримо, що це здійсниться в самому
буквальному сенсі" [Л.16; Л.11, 14, 19, 22, 35]. "Вода у світовому океані стане густою (щільною), темною і згорнеться, як кров мерця" [Л.23].
Навпаки. Чимало тлумачів дотримуються буквального трактування. "Ми ж віримо, що це здійсниться в самому
буквальному сенсі" [Л.16; Л.11, 14, 19, 22, 35]. "Вода у світовому океані стане густою (щільною), темною і згорнеться, як кров мерця" [Л.23].
Можливо, можливо. Однак чому "море" (16:3), "ріки йджерела" (вірш 4), тобто, всі ВІДКРИТІ водойми, перетворяться на загадкову кров? (мал. 1).
«Навряд чи хімічний склад океану стане ідентичним хімічному складу крові; більш імовірно, що вода в ньому стане схожою на кров за виглядом ..." [Л.5].
Абсолютно вірно, "за виглядом". Однак в результаті яких фізико- хімічних процесів вона "стане схожою" на рідину з форменних елементів і плазми?
Розгадка знаходиться в уривку 8:5-9:2,– бомбардування Землі
залізними, залізо-кам'яними та кам'яними об'єктами, в останніх, також присутнє залізо у вільному стані. Вилітаючи з чаші-радіанта космічні тіла випаровуються (точніше, сублімуються), або при польоті через атмосферу, або в результаті імпакту.
Виникне незліченна кількість мікрочастинок вільного заліза, які негайно вступають в хімічну реакцію з вологою і киснем. Утворяться червоно-бурі гідратовані оксиди заліза, котрі забарвлять УСІ поверхні ВІДКРИТИХ водойм в багряний колір.
Крім того, внаслідок сильних пило-піщаних бур та попелопадів збільшиться в'язкість води, її поверхня набуде темно-червоного відтінку [Л.25]. Здійсниться пророцтво, "вода моря перетворилася на кров, схожу на кров мерця" (16:3, пер. [Л.26]),– червону, темну, густу.
Частина риб, інших тварин і мікроорганізмів загине від нестачі кисню в рідкій "каші", що плаває на поверхні; інші – від високої температури, гідродинамічних ударних хвиль, закислення води [Л.25]. Тому провидець стверджує, "все живе в морі померло" (вірш 3).
Третій ангел виллє вміст своєї чаші на річки (вірш 4), від чого потече кров висотою "аж коням до до вуздечок (≈ 1,5 м), на тисячу шістсот стадій" (14:20, тобто, "майже на триста кілометрів", пер. [Л.8]). Про що йдеться у цьому дивному вірші?
Напевно пророк бачив потік червоної рідини по вузькій Йорданській долині, ущелині довжиною 252 км. Потужний
водостік триватиме усі 40 діб безперервної кривавої зливи.
Виливання другої чаші в безодню, третьої,– в річки й джерела, це наслідок ДВОХ факторів, а саме, звуків 2-ї та 3-ї труб (8:8-11).
4. Правосуддя Всевишнього (16:5-7)
Опісля вилиття 3-ї чаші, архетипу гніву Його, у своєму оповіданні Іоанн робить невеликий відступ від головної теми.
«І я почув ангела вод ("що має владу над водами", пер. [Л.26]), який промовляв: Справедливий Ти ("у вироках, які виніс", пер. [Л.8]), Хто є, і Хто був, і Святий, бо Ти це присудив, –» (16:5).
«І я почув ангела вод ("що має владу над водами", пер. [Л.26]), який промовляв: Справедливий Ти ("у вироках, які виніс", пер. [Л.8]), Хто є, і Хто був, і Святий, бо Ти це присудив, –» (16:5).
"Ангел вод, як управитель певною стихією, вихваляє Господа за Його правосуддя, за Його незмінність і за Його вірність Своїй сутності всесвятій і правій" [Л.11].
Істинно так, бо написано. "Праведний Ти, ГОСПОДИ, й справедливі присуди Твої!" (Пс.119:137). Яким чином проявиться Його об'єктивність? Апостол відповідає:
«за те, що вони пролили кров (Твоїх) святих і пророків,– і Ти дав їм пити кров. Вони (заслужили це) варті того !» (Об'явлення, 16:6; в дужках, текст із [Л.8]).
"Люди лише отримують відплату за свої гріховні вчинки. Вони в достатку пролили кров, а тепер в покарання за це будуть пити кров замість води" [Л.27], "страта страшна і неймовірна ..." [Л.11].
Віддаючись фантазіям, без урахування фактів, автори [Л.11, Л.27] сильно перебільшують; змучені спрагою НЕ стануть буквально "пити кров замість води" (?!). Твердження ангела, "Ти дав їм пити кров" (вірш 6), НЕ означає її достеменне вживання для пиття.
Ті, хто вижив у стихійних лихах, будуть намагатися очистити червону токсичну рідину від оксидів заліза, інших домішок, кислот, сміття, хвороботворних бактерій, неприємного запаху й смаку.
У разі невдачі з фільтрацією, вони почнуть копати біля водойм, щоб добути воду, придатну для пиття [Л.21]. Подібно до стародавніх єгиптян в дні Шемот, слідом за першою карою (Вих.7:24).
Нещасним, котрі відвернулися від Бога, це покарання може здатися жорстоким, несправедливим, марним; тому знадобилися слова виправдання ще одного ангела, він уособлює жертовник [Л.23].
«І я чув [від] жертовника слова: Так, Господи Боже, Вседержителю, правдиві й праведні суди Твої !»
Істинно так, бо написано. "Праведний Ти, ГОСПОДИ, й справедливі присуди Твої!" (Пс.119:137). Яким чином проявиться Його об'єктивність? Апостол відповідає:
«за те, що вони пролили кров (Твоїх) святих і пророків,– і Ти дав їм пити кров. Вони (заслужили це) варті того !» (Об'явлення, 16:6; в дужках, текст із [Л.8]).
"Люди лише отримують відплату за свої гріховні вчинки. Вони в достатку пролили кров, а тепер в покарання за це будуть пити кров замість води" [Л.27], "страта страшна і неймовірна ..." [Л.11].
Віддаючись фантазіям, без урахування фактів, автори [Л.11, Л.27] сильно перебільшують; змучені спрагою НЕ стануть буквально "пити кров замість води" (?!). Твердження ангела, "Ти дав їм пити кров" (вірш 6), НЕ означає її достеменне вживання для пиття.
Ті, хто вижив у стихійних лихах, будуть намагатися очистити червону токсичну рідину від оксидів заліза, інших домішок, кислот, сміття, хвороботворних бактерій, неприємного запаху й смаку.
У разі невдачі з фільтрацією, вони почнуть копати біля водойм, щоб добути воду, придатну для пиття [Л.21]. Подібно до стародавніх єгиптян в дні Шемот, слідом за першою карою (Вих.7:24).
Нещасним, котрі відвернулися від Бога, це покарання може здатися жорстоким, несправедливим, марним; тому знадобилися слова виправдання ще одного ангела, він уособлює жертовник [Л.23].
«І я чув [від] жертовника слова: Так, Господи Боже, Вседержителю, правдиві й праведні суди Твої !»
(16:7; "вірні і справедливі Твої вироки!", пер. [Л.9]).
Іоанн бачить, з вилиттям вмісту п'ятої чаши, "стало царство його (звіра) темним" (16:10, "занурилося в темряву", пер. [Л.26]).
У темряві на землі, наша зірка НЕ МОЖЕ обпалювати людей, але їх буде палити вогонь, котрий виходить ВІД неї.
Також пророк Малахія пророкує особливий "День, що палає
(пекучий), як (розпечена) піч" (Малахії, 3:19, у дужках, пер. [Л.9]).
Причина виникнення Дня, як розпеченої "печі",– дуже висока
5. Пошкодження піднебіння? (16:8, 9)
Основи стародавнього розуміння устрою світу характеризували 4 архетипи стихій: земля, вода, повітря, вогонь. Гнів Творця вразив перші дві з них (16:1-4), настає черга неба.
«А четвертий [ангел] вилив свою чашу на сонце – і дано йому палити людей вогнем. І палила людей велика спека ... » (16:8, 9; "їх палила нестерпна спека", пер. [Л.26], "люди згорали від сильної спеки" [Л.9]).
«А четвертий [ангел] вилив свою чашу на сонце – і дано йому палити людей вогнем. І палила людей велика спека ... » (16:8, 9; "їх палила нестерпна спека", пер. [Л.26], "люди згорали від сильної спеки" [Л.9]).
"Деякі вважають, що під сонцем мається на увазі якийсь великий цар папістського віросповідання ..." [Л.13], "народи стогнуть під палючими променями гнітючої влади" [Л.18]. "Бог є на пророчій мові сонцем ..." [Л.7].
Все-таки переважна більшість екзегетів трактують загадкові вірші 8, 9 буквально,– обпалює саме денне світило [Л.4, 12, 14-17, 19, 22, 23, 27, 35]. "Сутність цього суду полягатиме в незвичайній спеці, яку стане випромінювати сонце" [Л.5]. Тут "посилення сонячної радіації" [Л.32, стор. 769], "палючий жар сонця, що обпалює грішників" [Л.33, стор. 1122].
Існує ряд припущень про загадкову "незвичайну спеку", які пояснюють "палючий жар". Приміром, зникнення захисного озонового шару навколо земної кулі [Л.15, 19, 22], різке підвищення температури Сонця [Л.4, 10] або, навпаки, затемнення [Л.28], скидання його зовнішньої оболонки, інше.
Але пояснення виразу "палила людей сильна спека" потрібно шукати в самій книзі Об'явлення. Адже видіння 4-ї чаші (16:8, 9) є наслідком дії 4-ї труби, а саме, ураження світла від астрономічних об'єктів – "затьмарилася їх третя частина" (8:12). День і ніч втратять третину (!) повного світлового потоку [Л.3], мал.2.
Все-таки переважна більшість екзегетів трактують загадкові вірші 8, 9 буквально,– обпалює саме денне світило [Л.4, 12, 14-17, 19, 22, 23, 27, 35]. "Сутність цього суду полягатиме в незвичайній спеці, яку стане випромінювати сонце" [Л.5]. Тут "посилення сонячної радіації" [Л.32, стор. 769], "палючий жар сонця, що обпалює грішників" [Л.33, стор. 1122].
Існує ряд припущень про загадкову "незвичайну спеку", які пояснюють "палючий жар". Приміром, зникнення захисного озонового шару навколо земної кулі [Л.15, 19, 22], різке підвищення температури Сонця [Л.4, 10] або, навпаки, затемнення [Л.28], скидання його зовнішньої оболонки, інше.
Але пояснення виразу "палила людей сильна спека" потрібно шукати в самій книзі Об'явлення. Адже видіння 4-ї чаші (16:8, 9) є наслідком дії 4-ї труби, а саме, ураження світла від астрономічних об'єктів – "затьмарилася їх третя частина" (8:12). День і ніч втратять третину (!) повного світлового потоку [Л.3], мал.2.
Іоанн бачить, з вилиттям вмісту п'ятої чаши, "стало царство його (звіра) темним" (16:10, "занурилося в темряву", пер. [Л.26]).У темряві на землі, наша зірка НЕ МОЖЕ обпалювати людей, але їх буде палити вогонь, котрий виходить ВІД неї.
Також пророк Малахія пророкує особливий "День, що палає
(пекучий), як (розпечена) піч" (Малахії, 3:19, у дужках, пер. [Л.9]).
Причина виникнення Дня, як розпеченої "печі",– дуже висока
температура повітря (до 400 °С), поверхні суші (до 300 °С), кипляча вода [Л.25]. Всіх мешканців охопить нестерпний жар, "і
дано йому (ангелу) палити людей вогнем" (Об'явлення, 16:8).
Жар від падаючих небесних тіл: кадильниця, наповнена вогнем (8:5), "наче велика, охоплена вогнем гора" (вірш 8), "велика зоря, що палала, мов смолоскип" (вірш 10), зірка (9:1).
У сучасному розумінні це метеороїди, астероїди, метеори. Суттєво погіршать ситуацію надзвичайно гарячі газо-пилові надзвукові ударні хвилі над поверхнею землі та палаючі продукти імпактних викидів, що повертаються зверху.
Тому одним із самих негативних результатів падіння палаючих космічних тіл та масового повернення палаючих викидів буде вкрай висока температура повітря в умовах напівтемряви днів Великої скорботи, вона ж, велике нещастя й загибель (Єр.4:6). Пророк бачить незвичайний стан нерозкаяних богохульників.
«Їх палила нестерпна спека, і вони проклинали ім'я Бога, що має владу над цими лихами ("карами", пер. CUV'23). Але вони не покаялися і не віддали Йому славу» (16:9, пер. [Л.26]).
Жар від падаючих небесних тіл: кадильниця, наповнена вогнем (8:5), "наче велика, охоплена вогнем гора" (вірш 8), "велика зоря, що палала, мов смолоскип" (вірш 10), зірка (9:1).
У сучасному розумінні це метеороїди, астероїди, метеори. Суттєво погіршать ситуацію надзвичайно гарячі газо-пилові надзвукові ударні хвилі над поверхнею землі та палаючі продукти імпактних викидів, що повертаються зверху.
Тому одним із самих негативних результатів падіння палаючих космічних тіл та масового повернення палаючих викидів буде вкрай висока температура повітря в умовах напівтемряви днів Великої скорботи, вона ж, велике нещастя й загибель (Єр.4:6). Пророк бачить незвичайний стан нерозкаяних богохульників.
«Їх палила нестерпна спека, і вони проклинали ім'я Бога, що має владу над цими лихами ("карами", пер. CUV'23). Але вони не покаялися і не віддали Йому славу» (16:9, пер. [Л.26]).
6. Язик прилипне до гортані (16:10, 11)
Опис апокаліптичних наслідків від звуків труб, що вражають третю з чотирьох стихій, продовжується в уривку 10 - 12.
«А п'ятий ангел вилив свою чашу на престол звіра – і стало царство його темним ("занурилося в темряву", пер. [Л.26]), і кусали свої язики від болю» (16:10, "вони кусали язики свої від страждання", Синод. пер.).
«А п'ятий ангел вилив свою чашу на престол звіра – і стало царство його темним ("занурилося в темряву", пер. [Л.26]), і кусали свої язики від болю» (16:10, "вони кусали язики свої від страждання", Синод. пер.).
Традиційне тлумачення, архетипом звіра є антихрист, його престол це земне царство [Л.7, 11, 23, 32]. Точніше, відроджена Римська імперія Західної Європи [Л.4] чи держави-однодумці [Л.19], інше. Або мається на увазі резиденція антихриста чи столиця його імперії [Л.22]: Єрусалим [Л.14, 16], Рим [Л.13] або Вавилон [Л.14].
Однак таємновидець має на увазі НЕ людину, а дракона-сатану (12:3-9),– "князь, який панує в повітрі" (Ефесян, 2:2). Дракон дасть звірині "свій престол" (Об'явлення, 13:2), тобто, весь повітряний простір.
Істота, яка виходить з-за морського горизонту (вірші 1-3), є зооморфно персоніфікованим об'єктом [Л.1]. Раніше Іоанн називав її зіркою; так, із звуком 5-ї ТРУБИ, "я побачив зорю, що з неба впала на землю" (9:1).
Космічний мандрівник, по-науковому, "планетоподібне тіло", внаслідок падіння, утворить в землі глибоку яму-колодязь (так звана, "астроблема"). Одночасно, викине в атмосферу колосальні обсяги мінерального пилу, попелу, сажі, розмеленої пемзи, газів ("дим" у вірші 9:2). З зазначеної причини, "померкло сонце та повітря від диму з колодязя", після звуків 5-ї ТРУБИ.
Ось чому, з вилиттям вмісту 5-ї ЧАШІ, все небо одягнеться в траурні шати, "стало царство його темним" (16:10, від дієслова "затемнювати, робити темним" [Л.24]). Світло від сонця слабшає, а спека зверху посилюється (16:8, 9).
Деякі екзегети наполягають на моральному, духовному, алегоричному характері темряви [Л.14, 18]. Насправді, тут мова йде про фізичну непроглядну темряву [Л.25], буквальне затемнення [Л.4, 5, 16, 19, 20, 22, 23], надприродну темряву, на думку автора [Л.32].
У такому випадку, чому з усіх можливих характеристик страждання пророк виділяє лише ОДНУ? І то вельми дивну,– люди "кусали свої язики від болю" (16:10, "вони кусали язики свої від страждання", Синод. пер.).
"Це слово (жувати, кусати) означає біль від спеки четвертої чаші гніву ...",– абсолютно вірно,– "так що люди прикушують язики в агонії" [Л.24]. Стоп. У тексті 16:10 ні про який передсмертний стан ("агонію") НЕ йдеться, судячи з поведінки богохульників у віршах 11, 16, 21.
Вони жують або "прикушують язики" мимоволі, оскільки в пересохлому горлі язик сильно розпухне внаслідок нестерпної спеки, він прилипне до гортані. Адже написано, "палила людей велика ("нестерпна", пер. [Л.26]) спека"
(16:9). Згодом, від опіків, на тілах виникнуть огидні виразки, "страшні й жахливі болячки" (вірш 2).
Поведінка безбожних, котрі зазнали справедливого покарання, цілком передбачувана; змусь нечестивого сина молитися, він і Отця прокляне:
Однак таємновидець має на увазі НЕ людину, а дракона-сатану (12:3-9),– "князь, який панує в повітрі" (Ефесян, 2:2). Дракон дасть звірині "свій престол" (Об'явлення, 13:2), тобто, весь повітряний простір.
Істота, яка виходить з-за морського горизонту (вірші 1-3), є зооморфно персоніфікованим об'єктом [Л.1]. Раніше Іоанн називав її зіркою; так, із звуком 5-ї ТРУБИ, "я побачив зорю, що з неба впала на землю" (9:1).
Космічний мандрівник, по-науковому, "планетоподібне тіло", внаслідок падіння, утворить в землі глибоку яму-колодязь (так звана, "астроблема"). Одночасно, викине в атмосферу колосальні обсяги мінерального пилу, попелу, сажі, розмеленої пемзи, газів ("дим" у вірші 9:2). З зазначеної причини, "померкло сонце та повітря від диму з колодязя", після звуків 5-ї ТРУБИ.
Ось чому, з вилиттям вмісту 5-ї ЧАШІ, все небо одягнеться в траурні шати, "стало царство його темним" (16:10, від дієслова "затемнювати, робити темним" [Л.24]). Світло від сонця слабшає, а спека зверху посилюється (16:8, 9).
Деякі екзегети наполягають на моральному, духовному, алегоричному характері темряви [Л.14, 18]. Насправді, тут мова йде про фізичну непроглядну темряву [Л.25], буквальне затемнення [Л.4, 5, 16, 19, 20, 22, 23], надприродну темряву, на думку автора [Л.32].
У такому випадку, чому з усіх можливих характеристик страждання пророк виділяє лише ОДНУ? І то вельми дивну,– люди "кусали свої язики від болю" (16:10, "вони кусали язики свої від страждання", Синод. пер.).
"Це слово (жувати, кусати) означає біль від спеки четвертої чаші гніву ...",– абсолютно вірно,– "так що люди прикушують язики в агонії" [Л.24]. Стоп. У тексті 16:10 ні про який передсмертний стан ("агонію") НЕ йдеться, судячи з поведінки богохульників у віршах 11, 16, 21.
Вони жують або "прикушують язики" мимоволі, оскільки в пересохлому горлі язик сильно розпухне внаслідок нестерпної спеки, він прилипне до гортані. Адже написано, "палила людей велика ("нестерпна", пер. [Л.26]) спека"
(16:9). Згодом, від опіків, на тілах виникнуть огидні виразки, "страшні й жахливі болячки" (вірш 2).
Поведінка безбожних, котрі зазнали справедливого покарання, цілком передбачувана; змусь нечестивого сина молитися, він і Отця прокляне:
«і проклинали Небесного Бога за біль і виразки ("й від своїх болячок", пер. Огієнка). Але вони не розкаялися у своїх вчинках» (16:11, пер. [Л.9]).
Із-за скидань гірських порід у нагір'ях, Євфрат змінить напрям течії у південно-східному напрямку, тому води його теперішнього русла в Месопотамії висохнуть (16:12, мал.3), після звуків 6-ї
ТРУБИ.
З тієї ж причини, зі зміною рельєфу Східно-Африканського плоскогір'я, висохне єгипетська частина великого Нілу [Л.29].
Обміління Євфрату на територіях Іраку й Сирії відкриє "дорогу царям", разом з їх озброєними загонами, на Палестину для участі в Армагедонській військовій кампанії [Л.30].
«Сьомий ангел вилив вміст своєї чаши у повітря, і з храму від трону пролунав гучний голос: – Здійснилося!» (16:17, пер. [Л.26]).
7. Пошкодження річок? (16:12, 17)
В результаті перипетій, вони слідували за звуками ангельських труб (8:7 - 9:2), поверхні водойм набудуть криваво-червоного кольору (16:3, 4). Крім того, неймовірно, але в деяких дуже великих руслах волога зовсім зникне.
«А шостий ангел вилив свою чашу на велику ріку Євфрат – і висохла вода, аби приготувати дорогу царям, які зі сходу сонця» (16:12).
«А шостий ангел вилив свою чашу на велику ріку Євфрат – і висохла вода, аби приготувати дорогу царям, які зі сходу сонця» (16:12).
Всі богослови тлумачать текст 6:12 дослівно. "Лише буквальне розуміння цього вірша відповідає як даному контексту,
так і цілій серії пророцтв" [Л.5; Л.15]. Приміром, пророцтв Йешая (Іс.11:15) та Йірмеа (Єр.50:38) про таку ж долю річки Євфрат.
Але майже ніхто з тлумачів НЕ пояснює, по якій причині в ній "висохла вода". Рідкісний виняток, коментар [Л.23]. "Через тривалу посуху і сильну спеку рівень води в річці впаде" (стор. 2003). Відчуваючи слабкість аргументів, автор додає, "Бог надприродним чином осушить її повністю ..." (там же).
Так, Він може створити будь-яке диво. Все ж Іоанн бачив природний чинник зникнення рідини в руслах, вона вказана у віршах 6:12, 8:5, 11:13, 19, 16:18, це "великий землетрус». Струс континентальних масштабів змінить рельєф кожної місцевості, зокрема, Вірменського нагір'я та гірської гряди Тавра [Л.1].
так і цілій серії пророцтв" [Л.5; Л.15]. Приміром, пророцтв Йешая (Іс.11:15) та Йірмеа (Єр.50:38) про таку ж долю річки Євфрат.
Але майже ніхто з тлумачів НЕ пояснює, по якій причині в ній "висохла вода". Рідкісний виняток, коментар [Л.23]. "Через тривалу посуху і сильну спеку рівень води в річці впаде" (стор. 2003). Відчуваючи слабкість аргументів, автор додає, "Бог надприродним чином осушить її повністю ..." (там же).
Так, Він може створити будь-яке диво. Все ж Іоанн бачив природний чинник зникнення рідини в руслах, вона вказана у віршах 6:12, 8:5, 11:13, 19, 16:18, це "великий землетрус». Струс континентальних масштабів змінить рельєф кожної місцевості, зокрема, Вірменського нагір'я та гірської гряди Тавра [Л.1].
Із-за скидань гірських порід у нагір'ях, Євфрат змінить напрям течії у південно-східному напрямку, тому води його теперішнього русла в Месопотамії висохнуть (16:12, мал.3), після звуків 6-їТРУБИ.
З тієї ж причини, зі зміною рельєфу Східно-Африканського плоскогір'я, висохне єгипетська частина великого Нілу [Л.29].
Обміління Євфрату на територіях Іраку й Сирії відкриє "дорогу царям", разом з їх озброєними загонами, на Палестину для участі в Армагедонській військовій кампанії [Л.30].
«Сьомий ангел вилив вміст своєї чаши у повітря, і з храму від трону пролунав гучний голос: – Здійснилося!» (16:17, пер. [Л.26]).
Передбачається, 7-а чаша завершує 3-і серії Божих судів-архетипів: печаток, труб, чаш [Л.4-7, 17, 19, 20, 23, 27]. Але чаші, на відміну від труб, НЕ є власне карами, а лише описом наслідків покарань.
На додаток до сказаного, сьомий фіал (16:17, 18) не закінчує, так звані, "суди чаш", а служить рефреном головних подій після 7-ї ПЕЧАТІ (8:1-5) і 7-ї ТРУБИ (11:15-19). У підсумку, голос від небесного престолу, він, мабуть, належить Самому Богу, повідомляє "Зроблено" (16:17, пер. [Л.9]).
Чому ангел "вихлюпнув" (пер. [Л.8]) вміст фіалу саме "у повітря"? (16:17). Тому що нещастя обрушаться ЗВЕРХУ: зірки (6:13), кадильниця з вогнем (8:5), град, вогонь, кров (вірш 7), велика гора (8), велика зірка (10), зірка (9:1, 2), серп (14:14-16). Атмосфера, вражена гнівом Вседержителя, наповниться димом, пилом, попелом, сажею, парою, отруйними газами.
На додаток до сказаного, сьомий фіал (16:17, 18) не закінчує, так звані, "суди чаш", а служить рефреном головних подій після 7-ї ПЕЧАТІ (8:1-5) і 7-ї ТРУБИ (11:15-19). У підсумку, голос від небесного престолу, він, мабуть, належить Самому Богу, повідомляє "Зроблено" (16:17, пер. [Л.9]).
Чому ангел "вихлюпнув" (пер. [Л.8]) вміст фіалу саме "у повітря"? (16:17). Тому що нещастя обрушаться ЗВЕРХУ: зірки (6:13), кадильниця з вогнем (8:5), град, вогонь, кров (вірш 7), велика гора (8), велика зірка (10), зірка (9:1, 2), серп (14:14-16). Атмосфера, вражена гнівом Вседержителя, наповниться димом, пилом, попелом, сажею, парою, отруйними газами.
8. Великий струс (16:18, 19)
Негайні катастрофічні наслідки падіння космічних тіл (8:5-10, 9:1) відкриваються Іоанну в приголомшливих видіннях (16:18-21).
«І зчинилися блискавки, голоси ("гуркіт", пер. [Л.34]) і громи, і стався великий землетрус, якого ("такого сильного", пер. [Л.8]) ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі: такий землетрус, такий потужний!»
(16:18).
«І зчинилися блискавки, голоси ("гуркіт", пер. [Л.34]) і громи, і стався великий землетрус, якого ("такого сильного", пер. [Л.8]) ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі: такий землетрус, такий потужний!»
(16:18).
Тайновидець стверджує, раніше жодна душа ніколи не бачила подібного потрясіння. Блискавки, гуркіт грому, унікальний за тривалістю повсюдний зливовий дощ в Йом Адонай неодмінно будуть [Л.25]; але вони НЕ МОЖУТЬ викликати "великий землетрус".
Під словами: "блискавки", точніше, "світло" (пер. [Л.24]), "голоси", вони ж "вибухи" [Л.27], "і громи" треба розуміти НЕ атмосферні ефекти під час грози, всупереч думці інтерпретаторів. НІ, а термічний вибух, світловий спалах, грім, які миттєво виникають в результаті удару астероїда об поверхню суходолу або води.
Надпотужний імпакт деформує кору і верхню мантію, призведе до тектонічних зсувів, обширних зміщень континентальних мас, викличе сейсмічну активність "в різних місцях" (Луки, 21:11, пер. [Л.26]), по всьому світу (Агг.2:6). Під землю проваляться дороги, мости, дамби, греблі, будинки, вулиці, міські квартали [Л.25].
«Такого потужного землетрусу не було за весь час існування людей на землі!» (Об'явлення, 16:18, пер. [Л.26]). Від жахливого за силою удару наша планета змінить свою орбіту й орбітальну швидкість, швидкість обертання навколо (умовної) осі, положення географічних і магнітних полюсів, лінії екватора, вигляд зоряного купола, інше.
Пророк Йешайа передбачає, слідом за потрясінням НЕБА, "земля зрушиться з місця свого" (Ісаї, 13:13, б; Синод. пер.) "в день палаючого гніву Його" (вірш 13, г), тобто, в День Господній (вірш 6). Суша потрясеться, розтрощиться,
"в різні боки розповзеться" (24:19, пер.[Л.37]). Ніби розрізана гострим ножем, мов зорана гігантським плугом; вона захитається наче п'яний, гойдається нібито колиска (вірш 20), потім розколеться. Так Іоанн бачить.
«І розпалося велике місто на три частини; розвалилися і міста народів ("попадали людські міста", пер. Л.34]). І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоби дати йому чашу вина Його лютого гніву» (16:19).
Під словами: "блискавки", точніше, "світло" (пер. [Л.24]), "голоси", вони ж "вибухи" [Л.27], "і громи" треба розуміти НЕ атмосферні ефекти під час грози, всупереч думці інтерпретаторів. НІ, а термічний вибух, світловий спалах, грім, які миттєво виникають в результаті удару астероїда об поверхню суходолу або води.
Надпотужний імпакт деформує кору і верхню мантію, призведе до тектонічних зсувів, обширних зміщень континентальних мас, викличе сейсмічну активність "в різних місцях" (Луки, 21:11, пер. [Л.26]), по всьому світу (Агг.2:6). Під землю проваляться дороги, мости, дамби, греблі, будинки, вулиці, міські квартали [Л.25].
«Такого потужного землетрусу не було за весь час існування людей на землі!» (Об'явлення, 16:18, пер. [Л.26]). Від жахливого за силою удару наша планета змінить свою орбіту й орбітальну швидкість, швидкість обертання навколо (умовної) осі, положення географічних і магнітних полюсів, лінії екватора, вигляд зоряного купола, інше.
Пророк Йешайа передбачає, слідом за потрясінням НЕБА, "земля зрушиться з місця свого" (Ісаї, 13:13, б; Синод. пер.) "в день палаючого гніву Його" (вірш 13, г), тобто, в День Господній (вірш 6). Суша потрясеться, розтрощиться,
"в різні боки розповзеться" (24:19, пер.[Л.37]). Ніби розрізана гострим ножем, мов зорана гігантським плугом; вона захитається наче п'яний, гойдається нібито колиска (вірш 20), потім розколеться. Так Іоанн бачить.
«І розпалося велике місто на три частини; розвалилися і міста народів ("попадали людські міста", пер. Л.34]). І великий Вавилон був згаданий перед Богом, щоби дати йому чашу вина Його лютого гніву» (16:19).
Сильний поштовх (16:18) миттєво знищить все, що будувалося століттями: будинки, вулиці, мегаполіси. З приводу "великого міста" серед богословів немає єдиної думки. Одні вважають, мова йде про Єрусалим [Л.4, 14, 19, 20, 23, 35], інші – про Вавилон [Л.5, 13, 27, 32], треті – Рим [Л.7, 12, 17, 18].
Однак "великим" Іоанн називає Єрусалим, "де і їхній Господь був розп'ятий" (11:8). Внаслідок сильного землетрусу столиця розпадеться на три частини (16:19), стане купою каменів (Іс.25:2, 52:9). Єлеонська гряда, біля східної стіни Храмової гори, розколеться надвоє (Зах.14:1-4), розкриються могили на західному її схилі, згідно з пророцтвом.
«У той час, - сповіщає Господь, - кістки царів і правителів Юдеї, кістки священиків, пророків і жителів Єрусалиму будуть викинуті з могил» (Єремії, 8:1, пер. [Л.26]).
Поселення інших народів зруйнуються ВСІ, "міста будуть зруйновані в усіх країнах" [Л.5]. "Всі вони будуть зруйновані і перетворяться на руїни" [Л.16, стор. 659]. Купи каменів заростуть бур'янами, руїни наповняться дикими тваринами та птахами (Іс.34:11-15, Єр.9:11). Подібно до стародавнього Вавилону (Об'явл.18:2, Іс.13:19-22), яскравого символу-архетипу [Л.1] всіх мегаполісів світу, по суті бісівських, огидних Богу. 10. В чому полягає жах катастрофи?
Жах полягає у масі кожної з крижаних брил (мал.4),
"надприродно величезні маси льоду" [Л.5]. Ніби зуби величезного дракона, котрі випадають з його червоної пащі на небі.
Візьмемо до уваги, давня міра ваги 1 талант налічувала приблизно 35 кілограмів [Л.17, 23, 28], точніше, від 33,51 кг до 36,6 кг [Л.36, стор. 253], можливо 45 кг [Л.5, 27] або 50 кг [Л.32].
Автор роботи [Л.7] вважає, джерелом цих неймовірних за розмірами опадів буде всюдисуща невимовно страшна гроза (стор.
419). Але шматки льоду масою 35 кг неможливі навіть для всюдисущої грози.
"Найбільший град, вагою один кілограм, випав у регіоні Гопалгандж у країні Бангладеш 14 квітня 1986 року; в результаті загинуло 92 людини" [Л.17].
Апостол же бачив крижані кулі масою в 35 (!) разів більші. "Градини величезних розмірів свідчать про небувалі атмосферні катаклізми" [Л.23]. Суща правда. Але про які саме "атмосферні катаклізми" йде мова?
Оскільки, щоб у гомосфері на мікрочастинках пилу встигли замерзнути брили вагою в десятки кілограмів, зародки процесу конденсації повинні тривалий період утримуватися потужними висхідними потоками повітря.
Більше того, для утворення й масового випадання таких унікальних за розмірами опадів, у повітря повинні надійти колосальні залпові обсяги водяної пари.
Перераховані вище умови реалізуються тільки в ЄДИНОМУ випадку, якщо "велика ("величезна", пер. [Л.9]), охоплена вогнем гора" (8:8) упаде в Світовий океан [Л.3, 25]. Землянам доведеться випити всі 7 чаш Його гніву ... до дна.
Реакція постраждалих передбачувана, "люди проклинали (ім'я) Бога" (16:21, пер. [Л.26]). У стародавню епоху богохульників Імені Господа ізраїльтяни побивали камінням (Лев.24:16), сучасних богохульників поб'ють камені граду (Об'явл.16:21).
Однак "великим" Іоанн називає Єрусалим, "де і їхній Господь був розп'ятий" (11:8). Внаслідок сильного землетрусу столиця розпадеться на три частини (16:19), стане купою каменів (Іс.25:2, 52:9). Єлеонська гряда, біля східної стіни Храмової гори, розколеться надвоє (Зах.14:1-4), розкриються могили на західному її схилі, згідно з пророцтвом.
«У той час, - сповіщає Господь, - кістки царів і правителів Юдеї, кістки священиків, пророків і жителів Єрусалиму будуть викинуті з могил» (Єремії, 8:1, пер. [Л.26]).
Поселення інших народів зруйнуються ВСІ, "міста будуть зруйновані в усіх країнах" [Л.5]. "Всі вони будуть зруйновані і перетворяться на руїни" [Л.16, стор. 659]. Купи каменів заростуть бур'янами, руїни наповняться дикими тваринами та птахами (Іс.34:11-15, Єр.9:11). Подібно до стародавнього Вавилону (Об'явл.18:2, Іс.13:19-22), яскравого символу-архетипу [Л.1] всіх мегаполісів світу, по суті бісівських, огидних Богу.
9. Зміна топографії (16:20, 21)
Продовжуючи розповідь про наслідки апокаліптичного землетрусу (16:18, 19), провидець малює небачену, абсолютно
НЕЙМОВІРНУ картину.
«І зник кожний острів (втекли всі острови) , і не стало (більше не знайти!) гір» (16:20, в дужках текст із [Л.9]; "3никли всі острови, і не залишилося гір", пер. [Л.8; Л.6, 26]).
НЕЙМОВІРНУ картину.
«І зник кожний острів (втекли всі острови) , і не стало (більше не знайти!) гір» (16:20, в дужках текст із [Л.9]; "3никли всі острови, і не залишилося гір", пер. [Л.8; Л.6, 26]).
Деякі богослови пропонують ставитися до цього загадкового й незрозумілого вірша, як до символу (наприклад, [Л.10]) або розуміти його як буквально, так і метафорично [Л.15].
Все-таки більшість екзегетів сприймають вірш 20 буквально [Л.12, 16, 17 та ін.], через реальне велике глобальне потрясіння [Л.14, 19, 27, 32].
"Це потужний землетрус докорінно змінить топографію ..." [Л.23]. "Узяті буквально, вірші 18-20 свідчать про зміну рельєфу землі: острови підуть під воду, а гори обрушаться" [Л.5].
НІ. Пророк НЕ стверджує, що вони "підуть під воду" [Л.5], потонуть [Л.12], "підуть у морську безодню" [Л.16], зникнуть [Л.6, 8, 26, 34, 37]. Він бачить, "кожен острів втік" (16:20, [Л.24]), в сучасному розумінні, перемістився від сейсмічних коливань океанічної кори. Її поштовхи пересувають невеликі ділянки суходолу, вони УСІ зрушуються зі своїх місць (6:12-14).
Також гори НЕ зруйнуються повністю, не зрівняються з рівнем землі, на помилкову думку авторів [Л.14, 16, 17, 19]. Вони зрушать зі своїх місць (6:14), тремтять (Єр.4:24, Наум.1:5), розколюються (Авв.3:6, Зах.14:4), навіть заваляться (Єз.38:20). Однак НЕ ЗНИКНУТЬ, а всього лише "понизяться" (Ісаї, 40:4), буцімто невидимий звір пережовує гори наче м'які пагорби.
За звуками труби першого ангела, Іоанн побачив, на землю впали "град та вогонь, перемішані з кров'ю" (8:7). Безпрецедентне видовище поєднання шматків льоду та язиків вогню настільки вразило апостола, що він ще раз повертається до цієї теми.
«На людей з небес (неба) падав град (величезні градини, кожна) вагою в один талант, і люди проклинали
(ім'я) Бога за це лихо з градом, тому що воно було абсолютно жахливим» (16:21, пер. [Л.26]; в дужках текст із [Л.8]).
Все-таки більшість екзегетів сприймають вірш 20 буквально [Л.12, 16, 17 та ін.], через реальне велике глобальне потрясіння [Л.14, 19, 27, 32].
"Це потужний землетрус докорінно змінить топографію ..." [Л.23]. "Узяті буквально, вірші 18-20 свідчать про зміну рельєфу землі: острови підуть під воду, а гори обрушаться" [Л.5].
НІ. Пророк НЕ стверджує, що вони "підуть під воду" [Л.5], потонуть [Л.12], "підуть у морську безодню" [Л.16], зникнуть [Л.6, 8, 26, 34, 37]. Він бачить, "кожен острів втік" (16:20, [Л.24]), в сучасному розумінні, перемістився від сейсмічних коливань океанічної кори. Її поштовхи пересувають невеликі ділянки суходолу, вони УСІ зрушуються зі своїх місць (6:12-14).
Також гори НЕ зруйнуються повністю, не зрівняються з рівнем землі, на помилкову думку авторів [Л.14, 16, 17, 19]. Вони зрушать зі своїх місць (6:14), тремтять (Єр.4:24, Наум.1:5), розколюються (Авв.3:6, Зах.14:4), навіть заваляться (Єз.38:20). Однак НЕ ЗНИКНУТЬ, а всього лише "понизяться" (Ісаї, 40:4), буцімто невидимий звір пережовує гори наче м'які пагорби.
За звуками труби першого ангела, Іоанн побачив, на землю впали "град та вогонь, перемішані з кров'ю" (8:7). Безпрецедентне видовище поєднання шматків льоду та язиків вогню настільки вразило апостола, що він ще раз повертається до цієї теми.
«На людей з небес (неба) падав град (величезні градини, кожна) вагою в один талант, і люди проклинали
(ім'я) Бога за це лихо з градом, тому що воно було абсолютно жахливим» (16:21, пер. [Л.26]; в дужках текст із [Л.8]).
10. В чому полягає жах катастрофи?
Жах полягає у масі кожної з крижаних брил (мал.4),"надприродно величезні маси льоду" [Л.5]. Ніби зуби величезного дракона, котрі випадають з його червоної пащі на небі.
Візьмемо до уваги, давня міра ваги 1 талант налічувала приблизно 35 кілограмів [Л.17, 23, 28], точніше, від 33,51 кг до 36,6 кг [Л.36, стор. 253], можливо 45 кг [Л.5, 27] або 50 кг [Л.32].
Автор роботи [Л.7] вважає, джерелом цих неймовірних за розмірами опадів буде всюдисуща невимовно страшна гроза (стор.
419). Але шматки льоду масою 35 кг неможливі навіть для всюдисущої грози.
"Найбільший град, вагою один кілограм, випав у регіоні Гопалгандж у країні Бангладеш 14 квітня 1986 року; в результаті загинуло 92 людини" [Л.17].
Апостол же бачив крижані кулі масою в 35 (!) разів більші. "Градини величезних розмірів свідчать про небувалі атмосферні катаклізми" [Л.23]. Суща правда. Але про які саме "атмосферні катаклізми" йде мова?
Оскільки, щоб у гомосфері на мікрочастинках пилу встигли замерзнути брили вагою в десятки кілограмів, зародки процесу конденсації повинні тривалий період утримуватися потужними висхідними потоками повітря.
Більше того, для утворення й масового випадання таких унікальних за розмірами опадів, у повітря повинні надійти колосальні залпові обсяги водяної пари.
Перераховані вище умови реалізуються тільки в ЄДИНОМУ випадку, якщо "велика ("величезна", пер. [Л.9]), охоплена вогнем гора" (8:8) упаде в Світовий океан [Л.3, 25]. Землянам доведеться випити всі 7 чаш Його гніву ... до дна.
Реакція постраждалих передбачувана, "люди проклинали (ім'я) Бога" (16:21, пер. [Л.26]). У стародавню епоху богохульників Імені Господа ізраїльтяни побивали камінням (Лев.24:16), сучасних богохульників поб'ють камені граду (Об'явл.16:21).
ЛІТЕРАТУРА
1. Стаття № 7 «Апокаліпсис Іоанна Богослова».
2. Стаття «3. Коментарі до книги Одкровення. Шоста печатка (6:12-17)».
3. Стаття «4. Коментарі до книги Одкровення. Звуки труб (8:5-12)» .
4. Стедмен Р. Останнє слово Бога. Осягаючи Одкровення.- Новосибірськ: Посох, 2004.- 416 с.
5. Тлумачення новозавітних послань і Книги Одкровення. Головний редактор Харчлаа.- Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990. - 598 с.
6. Біблія для нашого життя. Новий Завіт. Фінляндія, Міжнародне Біблійне Товариство, 1999.- 687 с.
7. Грюнцвейг Ф. Одкровення Іоанна.- Корнталь: Світло на Сході, 1992.- 597 с.
8. Біблія. Сучасний переклад біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
9. Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне товариство, 2011. - 1 408 с.
10. Новий Біблійний коментар: у 3 ч. Ч.3. Новий Завіт. - СПб.: Мірт, 2001. - 751 с.
11. Тлумачна Біблія. Коментар до всіх книг Святого Письма. Під ред. Лопухіна А.П. Том 2.- Мінськ: Харвест, 2001.- 1 312 с.
12. Барклі У. Тлумачення Одкровення Іоанна.- Всесв. Союз баптистів, 1986. - 439 с.
13. Метью Генрі. Тлумачення на книги Нового Заповіту. Том 6. - Нідерланди, Dutch Reformed Trast Society, 2004.- 405 с.
14. Барчук І. Пояснення на книгу Об'явлення.- Київ: Дорога правди, 1993.- 288 с.
15. Хедінг Д. Від часу до вічності. Книга Одкровення. - Рівне: Живе слово, 2008. - 328 с.
16. Дудник А.В. Тлумачення книги Одкровення Іоанна Богослова. - Харцизьк: Світло, 2012. - 975 с.
17. Кастер С. Від Патмоса до Раю. Тлумачення книги Одкровення. - Greenvill, BJU Press, 2006. - 255 с.
18. Бейнс Т.Б. Одкровення Ісуса Христа. - Німеччина, Ділленбург: GBV, 1994. - 300 с.
19. Канатуш В.Я. Апокаліпсис і Друге Пришестя.- М.: ХРЦ «Протестант», 2000.- 384 с.
20. Рогозін П. Таємниці Апокаліпсису.- Корнталь: Світло на Сході, 2003.- 432 с.
21. Стаття № 6 «Кари єгипетські та Друге пришестя Христа».
22. Музичко І.В. Світло одкровення.- Торонто, 1995.- 224 с.
23. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004.- 2 201 с.
24. Клеон Л. Роджерс - мол., Клеон Роджерс III. Новий лінгвістичний та екзегетичний ключ до грецького тексту Нового Заповіту.- М.: Біблія для всіх, 2001. - 1008 с.
25. Стаття № 3 «День Господній».
26. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
27. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Завіт. - Білефельд: CLV, 2000. - 1465 с.
28. Біблійний довідник Геллея. - СПб.: Біблія для всіх, 2002. - 787 с.
29. Стаття «4. Коментарі до Книги пророка Ісаї. Наслідки суду (19:5-8, 24:1-13)».
30. Стаття № 8 «Армагеддон».
31. Старий Завіт на сторінках Нового. Т.3. Діяння св. Апостолів. Загальні послання. Одкровення.- Черкаси: Колоквіум, 2013.- 592 с.
32. Баракман Х. Флойд. Практична християнська теологія. Всебічне дослідження основ християнського віровчення. - М.: Асоціація «Духовне відродження» ЄХБ, 2002. - 958 с.
33. Словник біблійних образів. - СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1423 с.
34. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. - Українське біблійне товариство, 1991. - 1256 с.
35. Уірсбі У. Коментар до Нового Заповіту. Том II. - СПб.: Біблія для всіх, 2018. - 696 с.
36. Короткий біблійний словник. - Олександрія: Ездра, 2005. - 496 с.
2. Стаття «3. Коментарі до книги Одкровення. Шоста печатка (6:12-17)».
3. Стаття «4. Коментарі до книги Одкровення. Звуки труб (8:5-12)» .
4. Стедмен Р. Останнє слово Бога. Осягаючи Одкровення.- Новосибірськ: Посох, 2004.- 416 с.
5. Тлумачення новозавітних послань і Книги Одкровення. Головний редактор Харчлаа.- Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990. - 598 с.
6. Біблія для нашого життя. Новий Завіт. Фінляндія, Міжнародне Біблійне Товариство, 1999.- 687 с.
7. Грюнцвейг Ф. Одкровення Іоанна.- Корнталь: Світло на Сході, 1992.- 597 с.
8. Біблія. Сучасний переклад біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
9. Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне товариство, 2011. - 1 408 с.
10. Новий Біблійний коментар: у 3 ч. Ч.3. Новий Завіт. - СПб.: Мірт, 2001. - 751 с.
11. Тлумачна Біблія. Коментар до всіх книг Святого Письма. Під ред. Лопухіна А.П. Том 2.- Мінськ: Харвест, 2001.- 1 312 с.
12. Барклі У. Тлумачення Одкровення Іоанна.- Всесв. Союз баптистів, 1986. - 439 с.
13. Метью Генрі. Тлумачення на книги Нового Заповіту. Том 6. - Нідерланди, Dutch Reformed Trast Society, 2004.- 405 с.
14. Барчук І. Пояснення на книгу Об'явлення.- Київ: Дорога правди, 1993.- 288 с.
15. Хедінг Д. Від часу до вічності. Книга Одкровення. - Рівне: Живе слово, 2008. - 328 с.
16. Дудник А.В. Тлумачення книги Одкровення Іоанна Богослова. - Харцизьк: Світло, 2012. - 975 с.
17. Кастер С. Від Патмоса до Раю. Тлумачення книги Одкровення. - Greenvill, BJU Press, 2006. - 255 с.
18. Бейнс Т.Б. Одкровення Ісуса Христа. - Німеччина, Ділленбург: GBV, 1994. - 300 с.
19. Канатуш В.Я. Апокаліпсис і Друге Пришестя.- М.: ХРЦ «Протестант», 2000.- 384 с.
20. Рогозін П. Таємниці Апокаліпсису.- Корнталь: Світло на Сході, 2003.- 432 с.
21. Стаття № 6 «Кари єгипетські та Друге пришестя Христа».
22. Музичко І.В. Світло одкровення.- Торонто, 1995.- 224 с.
23. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004.- 2 201 с.
24. Клеон Л. Роджерс - мол., Клеон Роджерс III. Новий лінгвістичний та екзегетичний ключ до грецького тексту Нового Заповіту.- М.: Біблія для всіх, 2001. - 1008 с.
25. Стаття № 3 «День Господній».
26. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
27. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Завіт. - Білефельд: CLV, 2000. - 1465 с.
28. Біблійний довідник Геллея. - СПб.: Біблія для всіх, 2002. - 787 с.
29. Стаття «4. Коментарі до Книги пророка Ісаї. Наслідки суду (19:5-8, 24:1-13)».
30. Стаття № 8 «Армагеддон».
31. Старий Завіт на сторінках Нового. Т.3. Діяння св. Апостолів. Загальні послання. Одкровення.- Черкаси: Колоквіум, 2013.- 592 с.
32. Баракман Х. Флойд. Практична християнська теологія. Всебічне дослідження основ християнського віровчення. - М.: Асоціація «Духовне відродження» ЄХБ, 2002. - 958 с.
33. Словник біблійних образів. - СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1423 с.
34. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. - Українське біблійне товариство, 1991. - 1256 с.
35. Уірсбі У. Коментар до Нового Заповіту. Том II. - СПб.: Біблія для всіх, 2018. - 696 с.
36. Короткий біблійний словник. - Олександрія: Ездра, 2005. - 496 с.
37. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.