«Сину людський, повернись своїм обличчям
проти Гога в краю Магог,- проти володаря
Роша, Мешеха та Тувала, й проголоси проти
нього (Гога) пророцтво» (Єзекіїля, 38:2)
«через те тодішній світ, потоплений
водою, загинув. А сьогоднішнє небо й земля …
тримаються для вогню на день суду і погибелі
безбожних людей» (2Петра, 3:6, 7)
1. Передбачення катастрофи
Наприкінці ХХ століття з'явилося багато публікацій, що передбачали знищення цивілізації у 1999, 2000 чи 2001 роках. Фатальні сценарії вражали уяву: термоядерна війна, навала інопланетян, зіткнення Землі з кометою, вибух Сонця чи близької наднової зірки, переміщення центру тяжкості нашої планети, реверс її обертання, розпад метастабільного вакууму, та інші подібні сценарії.
При цьому автори сумнівних публікацій посилалися на (1) думки сучасних учених, чи представників окультних практик: парапсихологів, ворожок, астрологів і ясновидців, (2) черпали "одкровення" з давніх езотеричних джерел (магічних книг, містичних навчань), (3) складали гороскопи.
Найавторитетніші з-поміж цих провісників використовували всі три способи, обов'язково включаючи власну інтерпретацію туманних катренів середньовічного лікаря і астролога Мішеля Нострадамуса [Л.1]. Особливо часто цитувався катрен 72 із 10-ї центурії про всесвітню катастрофу в липні–серпні 1999 року (за різними тлумаченнями оригінального французького тексту), однак це передбачення не справдилося.
У ХХІ столітті, особливо з розвитком Інтернету, кількість таких сенсаційних передбачень ще більше зросла. Так, лише в період з 2008 по 2020 рік очікувалося, за неповними підрахунками, щонайменше 12 разів передбачуваних "кінців світу".
При цьому автори сумнівних публікацій посилалися на (1) думки сучасних учених, чи представників окультних практик: парапсихологів, ворожок, астрологів і ясновидців, (2) черпали "одкровення" з давніх езотеричних джерел (магічних книг, містичних навчань), (3) складали гороскопи.
Найавторитетніші з-поміж цих провісників використовували всі три способи, обов'язково включаючи власну інтерпретацію туманних катренів середньовічного лікаря і астролога Мішеля Нострадамуса [Л.1]. Особливо часто цитувався катрен 72 із 10-ї центурії про всесвітню катастрофу в липні–серпні 1999 року (за різними тлумаченнями оригінального французького тексту), однак це передбачення не справдилося.
У ХХІ столітті, особливо з розвитком Інтернету, кількість таких сенсаційних передбачень ще більше зросла. Так, лише в період з 2008 по 2020 рік очікувалося, за неповними підрахунками, щонайменше 12 разів передбачуваних "кінців світу".
На тлі цього калейдоскопа спростованих пророцтв постає питання: чи є джерело, передбачення якого підтверджувалися б системно, а не випадково? На це запитання, відповідь "так". Таке джерело існує. Для християн, які у своєму житті керуються Святим Письмом, найавторитетнішим джерелом знань є Біблія, дана Богом людству. Протягом століть біблійні пророцтва збувалися з вражаючою точністю, і Той, Хто непізнаваний у Своїй сутності, сповіщає нам нове.
«Те, що віддавна Мною було провіщено, відбулось, і тепер Я сповіщаю нове; перш ніж воно почне звершуватись, Я вам звіщу» (Ісаї, 42:9). «Адже Владика ГОСПОДЬ не вчинить нічого, не оголосивши наперед про Свої наміри (в інших перекладах: "таємниці", "задуми", "плани") Своїм слугам, пророкам» (Амоса, 3:7).
"Цілком ясно, що ми швидко наближаємося до кінця світу" [Л.3, с. 23]. "Треба бути сліпим, щоб не бачити, наскільки нинішнє становище відповідає тому, що говорить Біблія про останній час" (там само, с. 24).
Серед сучасних християнських есхатологічних гіпотез, перекладених українською чи російською мовою, становлять інтерес судження авторів [Л.2-7] та тлумачення Апокаліпсису [Л.8-19, 24, 32, 35, 36]. З цих робіт випливає, що Спаситель повернеться:
1) після закінчення Тисячолітнього царства, встановленого Церквою (позиція постміленаристів);
2) на початок тисячолітньої епохи теократії (позиція преміленаристів);
3) у період вже чинного царства, не буквального, а невидимої духовної дійсності невизначеної тривалості (позиція аміленістів).
Друге пришестя Господа (деякі богослови розрізняють два або навіть три окремі етапи пришестя Господа) та захоплення Церкви відбудуться: 3. Що ввечері з'являється, вночі світить, вранці зникає
Втручання Творця в основні етапи історії, зазвичай, супроводжується якимось знаком (Бут.9:13-16, Вих.4:2-7, Йоіл.2:30). Найважливіший етап – кінець богоборчої цивілізації та повернення Господа Ісуса Христа в силі та славі для правління у Тисячолітньому царстві.
Логічно припустити, що провісником зазначених подій послужить астрономічний знак від Бога, як у перше пришестя (Мт.2:9). Саме «Він ... чинить чудеса і знамення на небі і на землі» (Даниїла, 6:27, Синодальний пер.). Загадковий чудесний знак на небосхилі обов'язково буде, про нього сповіщає Сам Учитель.
«І тоді з'явиться ознака (знамення, знак) Сина Людського на небі...» (Матвія, 24:30, а), тоді, у іншому перекладі, «всі народи землі заридають (заголосять) у розпачі» (вірш 30, б; пер. [Л.39]), "заволають від страху і сум'яття" (пер. [Л.41], насувається Велика скорбота (Матвія, 24:21).
Ось чому жодна гіпотеза тлумачів не може вважатися достатньо обґрунтованою, якщо її автор не звертає уваги на зазначене попередження Вчителя чи дає йому поверхневе пояснення. Ще в одному зі своїх попередніх досліджень, уперше опублікованому на вебсайті God Day у 2006 році, автор [Л.43] на підставі екзегетичного аналізу та з урахуванням окремих наукових даних дійшов наступного висновку.
Фізичним знаком настання дня Христового виявиться радіант (від латинського radiāns, "те, що випускає промені") метеорного-астероїдного потоку позасонячного походження (детальна аргументація наведена у попередніх статтях). Тоді здійсниться пророцтво, "з'явиться (від грецького дієслова "світити") ознака (знамення) ... на небі" (Матвія, 24:30).
Знак нічного сонця, що випромінює промені (мал.1), виникне через вторгнення в атмосферу безлічі «падаючих зірок»,- твердих космічних частинок метеорних тіл, вони летять від сузір'я "Цефей". Йдеться не про один із відомих сьогодні щорічних потоків Цефеїд, а про грандіозний метеорно-астероїдний потік, що прийде з тієї ж ділянки неба у недалекому майбутньому.
Ісус, мовою тогочасних астрономічних уявлень, зрозумілою Його сучасникам, так характеризує таємниче астрономічне явище, «зорі падатимуть з неба, і небесні сили (тіла) захитаються (втратять стійкість)» (Матвія, 24:29, Марка, 13:25).
Метеори падатимуть, немов вогняне пір'я фенікса чи слов'янської жар-птиці, що прилетіла з далекого, немов казкове тридесяте царство, космосу. Наче гострі зуби в роззявленій пащі чудовиська (Йов.41:6), ніби ефектні знаряддя гніву, що вилучаються зі сховища (Єр.50:25).
"Коли сонце, місяць і зірки змінять порядок свого руху, настане кінець світу" пишуть автори [Л.20], коментуючи Об’явл.6:13. З ними солідаризується Макдональд [Л.21], пояснюючи Матвія 24:29,- "Зірки впадуть з неба, і планети зійдуть зі своїх орбіт", ніби борючись з нічними світилами (Суд.5:20, Об’явл.8:10-12 ).
Іван бачить те, про що говорив Наставник: падіння "зірок" (Об'явл.6:13, 8:10), граду, вогню, великої гори (вірші 5-9). Святість Божа відкриється грішному світу в гніві Його та суді (16:5). Все вже пораховано, зважено, буде зламано; як написано про єдину у своєму роді біду.
«Отже, тепер тобі кінець (загибель)! Я спроваджу (зіллю) на тебе Мій гнів і судитиму тебе за твоїми (справами) дорогами життя й поводження,- покараю тебе за всі твої мерзотні вчинки» (Єзекіїля 7:3, "Я вас платити примушу за всі жахливі ваші справи", пер. [Л.33]). Бо переповнилася міра беззаконня лукавого, перелюбного, невірного роду цього .
"Цілком ясно, що ми швидко наближаємося до кінця світу" [Л.3, с. 23]. "Треба бути сліпим, щоб не бачити, наскільки нинішнє становище відповідає тому, що говорить Біблія про останній час" (там само, с. 24).
2. Кончина цього віку
Які основоположні відомості містяться в Святому Письмі про припинення існування цього грішного роду, про повернення Господа Ісуса Христа?
По-перше, немає підстав вважати закінчення одного століття (тисячоліття) або початок іншого завершенням історії. По-друге, «Про той же день або годину не знає ніхто» (Марка, 13:32). По-третє, все, що станеться в той День, викладається фрагментарно. Наш Наставник, за мудрістю Своєю, не дав послідовних, пов'язаних у просторі та часі картин Великої скорботи.
Ускладнює розуміння екстраординарних подій також алегорична мова пророчих книг, особливо "Об'явлення Іоанна". З вказаних причин виникають різноманітні сумнівні версії загибелі світу, що суперечать біблійній есхатології, правилам тлумачення біблійних текстів (герменевтики) та їх практичного застосування (екзегетики).
По-перше, немає підстав вважати закінчення одного століття (тисячоліття) або початок іншого завершенням історії. По-друге, «Про той же день або годину не знає ніхто» (Марка, 13:32). По-третє, все, що станеться в той День, викладається фрагментарно. Наш Наставник, за мудрістю Своєю, не дав послідовних, пов'язаних у просторі та часі картин Великої скорботи.
Ускладнює розуміння екстраординарних подій також алегорична мова пророчих книг, особливо "Об'явлення Іоанна". З вказаних причин виникають різноманітні сумнівні версії загибелі світу, що суперечать біблійній есхатології, правилам тлумачення біблійних текстів (герменевтики) та їх практичного застосування (екзегетики).
Серед сучасних християнських есхатологічних гіпотез, перекладених українською чи російською мовою, становлять інтерес судження авторів [Л.2-7] та тлумачення Апокаліпсису [Л.8-19, 24, 32, 35, 36]. З цих робіт випливає, що Спаситель повернеться:
1) після закінчення Тисячолітнього царства, встановленого Церквою (позиція постміленаристів);
2) на початок тисячолітньої епохи теократії (позиція преміленаристів);
3) у період вже чинного царства, не буквального, а невидимої духовної дійсності невизначеної тривалості (позиція аміленістів).
Друге пришестя Господа (деякі богослови розрізняють два або навіть три окремі етапи пришестя Господа) та захоплення Церкви відбудуться:
1) на початок Великої скорботи;
2) після її завершення;
3) у середині великоскорбних днів.
Перед поверненням Христа з'явиться антихрист – потворний звір з моря (Об'явл. 13:1) – і виявиться:
1) надлюдиною;
2) демоном;
3) Папою Римським;
4) колективним злим духом чи ідеологією.
Наведений перелік думок, гіпотез, тлумачень і коментарів — лише мала частина значно ширшої полеміки; до неї можна додати роботи [Л.2-19, 21-24, 31, 32, 35, 36, 40]. Це переконливо свідчить про відсутність узгодженої точки зору на загадкові перипетії кінця світу навіть серед християнських авторів.
2) після її завершення;
3) у середині великоскорбних днів.
Перед поверненням Христа з'явиться антихрист – потворний звір з моря (Об'явл. 13:1) – і виявиться:
1) надлюдиною;
2) демоном;
3) Папою Римським;
4) колективним злим духом чи ідеологією.
Наведений перелік думок, гіпотез, тлумачень і коментарів — лише мала частина значно ширшої полеміки; до неї можна додати роботи [Л.2-19, 21-24, 31, 32, 35, 36, 40]. Це переконливо свідчить про відсутність узгодженої точки зору на загадкові перипетії кінця світу навіть серед християнських авторів.
Спробуємо самостійно розібратися в перелічених вище передбаченнях, спираючись на Біблію, залучаючи, де це необхідно, сучасні наукові знання. Однак найвищим авторитетом для нашого дослідження залишатиметься Святе Письмо. Тому що «втаїв Ти це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам» (Матвія, 11:25; "приховавши від мудреців і вчених, відкрив це немовлятам" [Л.39]), тобто людям, які з довірою приймають Боже Слово.
3. Що ввечері з'являється, вночі світить, вранці зникає
Втручання Творця в основні етапи історії, зазвичай, супроводжується якимось знаком (Бут.9:13-16, Вих.4:2-7, Йоіл.2:30). Найважливіший етап – кінець богоборчої цивілізації та повернення Господа Ісуса Христа в силі та славі для правління у Тисячолітньому царстві.Логічно припустити, що провісником зазначених подій послужить астрономічний знак від Бога, як у перше пришестя (Мт.2:9). Саме «Він ... чинить чудеса і знамення на небі і на землі» (Даниїла, 6:27, Синодальний пер.). Загадковий чудесний знак на небосхилі обов'язково буде, про нього сповіщає Сам Учитель.
«І тоді з'явиться ознака (знамення, знак) Сина Людського на небі...» (Матвія, 24:30, а), тоді, у іншому перекладі, «всі народи землі заридають (заголосять) у розпачі» (вірш 30, б; пер. [Л.39]), "заволають від страху і сум'яття" (пер. [Л.41], насувається Велика скорбота (Матвія, 24:21).
Ось чому жодна гіпотеза тлумачів не може вважатися достатньо обґрунтованою, якщо її автор не звертає уваги на зазначене попередження Вчителя чи дає йому поверхневе пояснення. Ще в одному зі своїх попередніх досліджень, уперше опублікованому на вебсайті God Day у 2006 році, автор [Л.43] на підставі екзегетичного аналізу та з урахуванням окремих наукових даних дійшов наступного висновку.
Фізичним знаком настання дня Христового виявиться радіант (від латинського radiāns, "те, що випускає промені") метеорного-астероїдного потоку позасонячного походження (детальна аргументація наведена у попередніх статтях). Тоді здійсниться пророцтво, "з'явиться (від грецького дієслова "світити") ознака (знамення) ... на небі" (Матвія, 24:30).
Знак нічного сонця, що випромінює промені (мал.1), виникне через вторгнення в атмосферу безлічі «падаючих зірок»,- твердих космічних частинок метеорних тіл, вони летять від сузір'я "Цефей". Йдеться не про один із відомих сьогодні щорічних потоків Цефеїд, а про грандіозний метеорно-астероїдний потік, що прийде з тієї ж ділянки неба у недалекому майбутньому.
Ісус, мовою тогочасних астрономічних уявлень, зрозумілою Його сучасникам, так характеризує таємниче астрономічне явище, «зорі падатимуть з неба, і небесні сили (тіла) захитаються (втратять стійкість)» (Матвія, 24:29, Марка, 13:25).Метеори падатимуть, немов вогняне пір'я фенікса чи слов'янської жар-птиці, що прилетіла з далекого, немов казкове тридесяте царство, космосу. Наче гострі зуби в роззявленій пащі чудовиська (Йов.41:6), ніби ефектні знаряддя гніву, що вилучаються зі сховища (Єр.50:25).
"Коли сонце, місяць і зірки змінять порядок свого руху, настане кінець світу" пишуть автори [Л.20], коментуючи Об’явл.6:13. З ними солідаризується Макдональд [Л.21], пояснюючи Матвія 24:29,- "Зірки впадуть з неба, і планети зійдуть зі своїх орбіт", ніби борючись з нічними світилами (Суд.5:20, Об’явл.8:10-12 ).
Іван бачить те, про що говорив Наставник: падіння "зірок" (Об'явл.6:13, 8:10), граду, вогню, великої гори (вірші 5-9). Святість Божа відкриється грішному світу в гніві Його та суді (16:5). Все вже пораховано, зважено, буде зламано; як написано про єдину у своєму роді біду.
«Отже, тепер тобі кінець (загибель)! Я спроваджу (зіллю) на тебе Мій гнів і судитиму тебе за твоїми (справами) дорогами життя й поводження,- покараю тебе за всі твої мерзотні вчинки» (Єзекіїля 7:3, "Я вас платити примушу за всі жахливі ваші справи", пер. [Л.33]). Бо переповнилася міра беззаконня лукавого, перелюбного, невірного роду цього .
4. Зорепад
Насправді, чи становить реальну небезпеку у День Господній приголомшливе видовище масового падіння метеорів через пролом нічного неба? Так. Про це свідчать описані в Святому Письмі катастрофічні наслідки цих подій.
«і будуть місцями (у різних місцях) великі (сильні) землетруси, голод, пошесті (епідемії) й жахливі події, і будуть великі ознаки (знамення) з неба» (Луки, 21:11). Землетрусам і неботрясінням (Іс.13:13) передують великі ознаки (Лк.21:11), зловісні природні явища на небі (Мт.24:29).
У ті дні, "заголосять (заридають у розпачі) усі племена землі" (Матвія, 24:30, б), буквально, затремтять всі, хто живе (Йоіл.2:1, Наум.1:5, Єз.38:20). Іоанн бачив (Об’явл.14:20), "потекла кров (річка крові) із давильні (точила) аж коням до вуздечок, на тисячу шістсот стадій", якщо буквально перерахувати біблійну міру, глибина річки "крові" становитиме приблизно 1,5 м, довжина – 300 км !
Автор роботи [Л.12], коментуючи Об’явл.6:13, пише, "під падаючими на землю зірками потрібно розуміти не сонця або планети, а метеори. 1833 року 13 листопада над американським континентом протягом 3-х годин падав справжній метеоритний дощ . Це явище було таке страшне, що люди думали, що це все - настає кінець світу ..." (стор. 91).
Ще один автор [Л.19] додає до опису подій "зіркопаду 1833 року" наступний факт. "Того дня люди падали навколішки, благаючи Бога про милість". Фактором масового падіння дрібних космічних тіл у ніч з 12 на 13 листопада 1833 року послужив сильний метеорний потік "Леоніди", викликаний речовиною комети Темпля-Туттля, його радіант перебував у сузір'ї Лева, ZHR (зенітне годинне число) оцінюється в десятки тисяч метеорів за годину.
Нечисті перед Божими очима, тобто несправжні "зорі", боротимуться із Землею (Об'явл.6:13, 8:10-12, 9:1-5, 12:4), як у сиву давнину (Суддів.5:20). Стрибне небачений вогонь з широкого неба, воно ахне, потім зникне, згорнувшись ніби сувій (Іс.34: 4). Море зареве (5:30), кожен острів, всяка гора зрушать з місць своїх (Об'явл.6:12-14). Застогне планета від астроблем, закричить немовби при пологових схватках породіллі, за аналогією з образом Об'явл. 12:2.
У ті дні, "заголосять (заридають у розпачі) усі племена землі" (Матвія, 24:30, б), буквально, затремтять всі, хто живе (Йоіл.2:1, Наум.1:5, Єз.38:20). Іоанн бачив (Об’явл.14:20), "потекла кров (річка крові) із давильні (точила) аж коням до вуздечок, на тисячу шістсот стадій", якщо буквально перерахувати біблійну міру, глибина річки "крові" становитиме приблизно 1,5 м, довжина – 300 км !
Автор роботи [Л.12], коментуючи Об’явл.6:13, пише, "під падаючими на землю зірками потрібно розуміти не сонця або планети, а метеори. 1833 року 13 листопада над американським континентом протягом 3-х годин падав справжній метеоритний дощ . Це явище було таке страшне, що люди думали, що це все - настає кінець світу ..." (стор. 91).
Ще один автор [Л.19] додає до опису подій "зіркопаду 1833 року" наступний факт. "Того дня люди падали навколішки, благаючи Бога про милість". Фактором масового падіння дрібних космічних тіл у ніч з 12 на 13 листопада 1833 року послужив сильний метеорний потік "Леоніди", викликаний речовиною комети Темпля-Туттля, його радіант перебував у сузір'ї Лева, ZHR (зенітне годинне число) оцінюється в десятки тисяч метеорів за годину.
Трагічний період Великої загибелі (Єр.4:6) всім жителям пророкує Софонія. «Я цілковито знищу (винищу, змету) з поверхні землі все, - говорить ГОСПОДЬ! Змету (винищу, загублю) людей і худобу (тварин), знищу птахів небесних і риб морських ... Знищу з поверхі землі все людство, говорить ГОСПОДЬ» (Софонії, 1:2,3).
Далі пророк переходить від опису загального масштабу суду до його наслідків для людини. «Тоді наведу страх на людей, так що ходитимуть (будуть бродити) наче сліпі, тому що вони згрішили проти ГОСПОДА. Їхня кров розіллється по землі, а їхні тіла лежатимуть гноєм» (Соф.1:17; "Багато людей буде вбито, кров буде буде литися ... і трупи вистилатимуть землю, як гній", пер. [Л.33]).
Кульмінацією цього пророцтва стає твердження, що жодні матеріальні багатства не зможуть захистити людину від Божого суду. «У день ГОСПОДНЬОГО гніву їх не врятує ні їхнє срібло, ані їхнє золото, тому що вогонь Його обурення охопить усю землю (згорить вся ця земля). Він готує страшне знищення (притому раптове) для всіх мешканців землі» (Соф.1:17, 18; Іс.13:6-13, Єр.4:13, 23:19, 20, 2Пет.3:10).
"У біблійних образах кончини століття закладено два основні принципи. Перший - вселенські масштаби. Пророцтва про останні дні стосуються не конкретних людей, а природних сил і народів ... Друга особливість полягає в тому, що образи кінця світу вселяють жах, який ще більше посилюється завдяки розмаху пов'язаних із ними явищ” [Л.38, с. 869].
5. Метеорний рій
Читаючи пророцтва Софонії, Йоіля, Єзекіїля, Даниїла, інших біблійних пророків, треба пам'ятати, вони отримали одкровення про майбутні катаклізми, абсолютно не схожі на існуючі в їх часи. Це були бачення, які не мали жодних аналогів у їхньому досвіді.
Провидці "стояли перед майже нерозв'язною проблемою: як описати те, чого не знаєш? Як пояснити своїм сучасникам предмети та події з зовсім чужого світу, для якого у власному світі немає ні понять, ні аналогій?" [Л.35, с. 51]. Вони були змушені використовувати стародавні жанри алегорій, притч, метафор, загадок.
У вказаних жанрах, один предмет чи явище, часто незнайомі, заміщаються іншими, знайомими, що мають деяку схожість і подібні властивості. Якщо виходити з цього принципу, то біблійні образи можуть бути не лише художніми символами, а й образними описами реальних фізичних явищ, переданих мовою, зрозумілою людям того часу.
Наведена нижче реконструкція є авторською спробою поєднати біблійні описи з сучасними уявленнями про майбутню космічну катастрофу. Вона не претендує на заміну біблійного тексту, а покликана запропонувати можливу фізичну модель описаних у ній подій.
Отже, матеріальним знаряддям раптового винищення всього живого (Соф.1:2,3) послужить не сарана, тварини з моря чи людське військо, а метеорно-астероїдний потік. Величезна зграя хижих "тварин", рій розсерджених "комах", що жалять до смерті, летять, як птах, виють наче звір.
Це буде не регулярна зустріч з невеликими дуже розрідженими хмарами метеорних частинок комет, що давно розпалися. Йтиметься не про регулярну зустріч. Навпаки, Земля перетне траєкторією польоту безлічі досить великих космічних фрагментів, що колись виникли в результаті руйнування планет і астероїдів (мал.2).
Астероїди (від грецького – "подібні до зірки") це планетоподібні тіла розмірами від кількох метрів до 940 км (найбільший об'єкт поясу, Церера, нині класифікується як карликова планета). Ці астероїди обертаються навколо Сонця, в основному між орбітами Марса і Юпітера. Вони мало небезпечні, але Землю може відвідати непроханий кам'яний гість із далекого космосу.
Навколо карликової планети може бути зосереджено до 98%
маси астероїдної "сім'ї"; силами слабкого тяжіння утримуються сателіти: 7 астероїдів (згідно припущень автора), їхні уламки, незліченне каміння, мільярди тонн піску, трильйони тонн пилу.
Десантно-штурмове темне військо летить у вигляді "хмари", витягнутої вздовж напрямку руху на 50 ...100 млн. км. Її діаметр може налічувати 30 ...40 млн. км , а швидкість перевищує швидкість звуку в повітрі більш ніж у 100 разів.
Провидці "стояли перед майже нерозв'язною проблемою: як описати те, чого не знаєш? Як пояснити своїм сучасникам предмети та події з зовсім чужого світу, для якого у власному світі немає ні понять, ні аналогій?" [Л.35, с. 51]. Вони були змушені використовувати стародавні жанри алегорій, притч, метафор, загадок.
У вказаних жанрах, один предмет чи явище, часто незнайомі, заміщаються іншими, знайомими, що мають деяку схожість і подібні властивості. Якщо виходити з цього принципу, то біблійні образи можуть бути не лише художніми символами, а й образними описами реальних фізичних явищ, переданих мовою, зрозумілою людям того часу.
Наведена нижче реконструкція є авторською спробою поєднати біблійні описи з сучасними уявленнями про майбутню космічну катастрофу. Вона не претендує на заміну біблійного тексту, а покликана запропонувати можливу фізичну модель описаних у ній подій.
Отже, матеріальним знаряддям раптового винищення всього живого (Соф.1:2,3) послужить не сарана, тварини з моря чи людське військо, а метеорно-астероїдний потік. Величезна зграя хижих "тварин", рій розсерджених "комах", що жалять до смерті, летять, як птах, виють наче звір.
Це буде не регулярна зустріч з невеликими дуже розрідженими хмарами метеорних частинок комет, що давно розпалися. Йтиметься не про регулярну зустріч. Навпаки, Земля перетне траєкторією польоту безлічі досить великих космічних фрагментів, що колись виникли в результаті руйнування планет і астероїдів (мал.2).
Астероїди (від грецького – "подібні до зірки") це планетоподібні тіла розмірами від кількох метрів до 940 км (найбільший об'єкт поясу, Церера, нині класифікується як карликова планета). Ці астероїди обертаються навколо Сонця, в основному між орбітами Марса і Юпітера. Вони мало небезпечні, але Землю може відвідати непроханий кам'яний гість із далекого космосу.Навколо карликової планети може бути зосереджено до 98%
маси астероїдної "сім'ї"; силами слабкого тяжіння утримуються сателіти: 7 астероїдів (згідно припущень автора), їхні уламки, незліченне каміння, мільярди тонн піску, трильйони тонн пилу.
Десантно-штурмове темне військо летить у вигляді "хмари", витягнутої вздовж напрямку руху на 50 ...100 млн. км. Її діаметр може налічувати 30 ...40 млн. км , а швидкість перевищує швидкість звуку в повітрі більш ніж у 100 разів.
Один з астероїдів-вбивць, хазяїн півночі, має в діаметрі близько 15 км, масою приблизно 5 трильйонів тонн, тобто, складає приблизно чверть від маси сезонного морського льодового покриву Арктики. Володіючи кінетичною енергією приблизно 3 х 1024 Дж, він з оглушливим гуркотом зіткнеться з Землею в області між Північним Льодовитим та Атлантичним океанами, біля північного узбережжя Гренландії та Канадського Арктичного архіпелагу.
Згідно з розрахунками автора, небесний прибулець майже прямовисно впаде на лід Басейну Кейна протоки Нерса в точці з координатами: 79,5 о північної широти та 68 о західної довготи [Л.44]. Північні краї островів Елсмір і Гренландія будуть знищені жахливим за силою термічним вибухом, всі літосферні плити почнуть рухатися. Лід Північного Льодовитого океану, тріскаючись і ламаючись, зрушить у напрямку Канади та Гренландії, льоди Антарктиди – у бік Австралії.
6. Карликова планета
Нічого доброго світові не принесе те, що автор умовно називає "Північний потік-2"», тому що «з півночі насувається лихо» (Єремії, 1:13, 14) і «велике нещастя!» (4:6). Повний зміст застосованої умовної назви стане зрозумілим у розділі 8, де буде пояснено її походження.
Одним із найдетальніших старозавітних описів подій останнього часу є пророцтво наві Йехезкейла (євр. ім'я пророка Єзекіїля) про Гога із землі Магог (розділ 38). Якщо застосувати принцип образного опису, розглянутий у попередньому розділі, то він, очевидно, мав на увазі метеорно-астероїдний потік, представляючи його великим антропоморфним полчищем; зрозуміло, у термінах, поняттях, образах-архетипах своєї епохи.
Жорстока відморожена північна імперія зла складається з багатьох національностей, які зневажаються царем, ханом, перевертнем Гогом. Зборище з безлічі юрких холопів, що обертаються, «всі (?!) вони вершники на конях – велике полчище (зборище) з численним військом» (Єзекіїля, 38:3-7, 15).
В арсеналі повітряного десанту орків багато потужних катапульт, далекобійних бомбард, гуркотливих вогняних колісниць; не порахувати багряних гарячих вершників на легких швидких конях, метальників дротиків і лучників на важких залізних візках (Іс.66:15, Йоіл.2:4-6, Наум.2:3, 4). Величезна ханська орда з неба, що штурмує Землю; у міцних обладунках, з тугими луками, довгими списами, гострими мечами.
Покірні раби, що підіймаються від країв землі, несуть смерть, вони люті й нещадні (Єр.6:22-24), ревуть точно звірі (Іс.5:28-30). З гомеричним реготом кинуться на абордаж, похитнуть і нахилять небосхил, згорнуть його ніби сувій (Іс.34:4, Об’явл.6:14). Земля трісне немов шкірка на стиглі волоському горіху, закричить від болю (12:2).
Таємничого руйнівника, на якому сидить блудниця, Іоанн нарікає багряним звіром (17:3), ворог роду людського вже відвідував нашу планету (вірш 8). Даниїл називає свиту четвертого звіра з великими металевими зубами "царством" , що відрізняється від усіх історичних країн; тоталітарна федерація «поглинатиме (пожиратиме) всю землю, трощитиме (руйнуватиме) та топтатиме»(Даниїла, 7:23).
Усі ці образи не слід розуміти буквально. Вони відображають спробу біблійних пророків описати небачене ними космічне явище мовою військових образів своєї доби. Фізичним знаряддям терору топтання, трощі, дроблення послужить незвичайний камінь (2:35), вогняна колісниця Ель Шаддай (Іс.66:15).
Попри образність цього пророцтва, у ньому можна виділити кілька важливих обставин, які мають безпосереднє значення для подальшого аналізу.
В арсеналі повітряного десанту орків багато потужних катапульт, далекобійних бомбард, гуркотливих вогняних колісниць; не порахувати багряних гарячих вершників на легких швидких конях, метальників дротиків і лучників на важких залізних візках (Іс.66:15, Йоіл.2:4-6, Наум.2:3, 4). Величезна ханська орда з неба, що штурмує Землю; у міцних обладунках, з тугими луками, довгими списами, гострими мечами.
Покірні раби, що підіймаються від країв землі, несуть смерть, вони люті й нещадні (Єр.6:22-24), ревуть точно звірі (Іс.5:28-30). З гомеричним реготом кинуться на абордаж, похитнуть і нахилять небосхил, згорнуть його ніби сувій (Іс.34:4, Об’явл.6:14). Земля трісне немов шкірка на стиглі волоському горіху, закричить від болю (12:2).
Таємничого руйнівника, на якому сидить блудниця, Іоанн нарікає багряним звіром (17:3), ворог роду людського вже відвідував нашу планету (вірш 8). Даниїл називає свиту четвертого звіра з великими металевими зубами "царством" , що відрізняється від усіх історичних країн; тоталітарна федерація «поглинатиме (пожиратиме) всю землю, трощитиме (руйнуватиме) та топтатиме»(Даниїла, 7:23).
Усі ці образи не слід розуміти буквально. Вони відображають спробу біблійних пророків описати небачене ними космічне явище мовою військових образів своєї доби. Фізичним знаряддям терору топтання, трощі, дроблення послужить незвичайний камінь (2:35), вогняна колісниця Ель Шаддай (Іс.66:15).
Попри образність цього пророцтва, у ньому можна виділити кілька важливих обставин, які мають безпосереднє значення для подальшого аналізу.
1. Напад, про нього попереджає Єзекіїль в 38 главі, станеться в "останні роки" (вірш 8), "останні дні" (16), тобто, відноситься до Дня Господа. Що підтверджується віршем 23, "явлю Себе (відкриюся) перед очима багатьох народів" (Синодальний переклад; порівняйте з Мт.24:30, Об’явл.1:7);
2. В Біблії немає згадок про агресивного Гога, як існувавшому коли-небудь племені. Більше того, "Писання не дає підстав пов'язувати ці терміни з будь-яким сучасним народом" [Л.27, с. 760].
3. Титул "князь" євреї використовували також по відношенню до надприродних істот, наприклад, в Дан.10:13, Кумранських рукописах [Л.28, с. 862].
2. В Біблії немає згадок про агресивного Гога, як існувавшому коли-небудь племені. Більше того, "Писання не дає підстав пов'язувати ці терміни з будь-яким сучасним народом" [Л.27, с. 760].
3. Титул "князь" євреї використовували також по відношенню до надприродних істот, наприклад, в Дан.10:13, Кумранських рукописах [Л.28, с. 862].
7. Яка тварина має людське ім'я?
Існує чимало суперечок щодо загадкового вождя Гога, "з християнського розуміння, антихриста" [Л.26, с.104]. Особливі труднощі викликає словосполучення "князь Роша", хоча цього в оригіналі Єз. 38:2 немає. Більше того, "Рош" як назва народу чи країни у Біблії не засвідчена.
Відповідь на запитання, "чи людина Гог?" має принципове значення, хоча більшість тлумачів саме так його і розуміє. Ні. Слово "гог", можливо, означає "гора", у такому разі тут перевертництво, перехід персонажу з одного стану до іншого [Л.34, с. 234, 235]. На користь такого розуміння можна навести кілька незалежних аргументів.
По-перше, пророк, наділяючи перевертня властивостями особистості (38:10-12), тим не менш, описує його так, ніби йдеться про істоту, яку ведуть за допомогою гачків та вудил.
«Ось Я виступаю проти тебе, Гогу, володарю (князю) Роша (може перекладатися як "глава" або "верховний правитель" [Л.39]), Мешеха і Тувала! Я заверну тебе ("Я примушу тебе піти в інший бік") [Л.37]), вклавши гачки (удила) в твої щелепи » (Єзекіїля, 38:3, 4).
До цього дня, "чисельні та різноманітні спроби (протягом століть!) ідентифікувати ці імена з конкретними народами успіхом не увінчалися" [Л.22, с. 315]. І надалі навряд чи з'являться реальні кандидати з країн на землі. Можливо, ці назви мають не етнічний, а символічний зміст: "рош" може означати "голова", вершина гори; "Мешех" – протяжність, "Тувал" – світ, всесвіт.
По-друге, той, хто має гачки в щелепах своїх, підніметься «мов ураган (буря, смерч), і накинешся ("полетиш", пер. [Л.42]), як хмара, вкриваючи (закриваючи, щоб покрити) землю, а з тобою всі твої орди,- численні полчища (незліченні народи) твоїх однодумців, які довкола тебе» (Єзекіїля, 38:9).
Якщо ж розглядати це пророцтво як образний опис космічної катастрофи, тоді хмара космічного пилу, орда, легіон темряви нелюдів з прірви, насправді, летить "як хмара", при її зіткненні з нашою планетою виникне "ураган", небачений глобальний вихор-гіперган. Поверхня суходолу покриється метеорним пилом і метеоритами, "незліченними народами".
По-третє, унікальний ескорт найманців жорстокого правителя Гога нападе на мирні селища, "незахищений край (землю неогороджену)", "на безтурботних людей, що відчувають себе в безпеці" (вірш 11).
Проллється кам'яний град, вогонь та сірка; затрясеться все, що повзає, бігає, плаває; обрушаться гори, впадуть скелі, зваляться стіни; хлине багатоденна всепоглинаюча злива, спалахне морова виразка (38:18-22).
Тут бачимо опис космічної катастрофи планетарного масштабу, що викликає різноманітні стихійні лиха, а не перелік військових дій земних армій. Про війну ізраїльтян із військовим злочинцем, авантюристом, плешивим кентавром Гогом у главі 38 нічого не повідомляється.
По-друге, той, хто має гачки в щелепах своїх, підніметься «мов ураган (буря, смерч), і накинешся ("полетиш", пер. [Л.42]), як хмара, вкриваючи (закриваючи, щоб покрити) землю, а з тобою всі твої орди,- численні полчища (незліченні народи) твоїх однодумців, які довкола тебе» (Єзекіїля, 38:9).
Якщо ж розглядати це пророцтво як образний опис космічної катастрофи, тоді хмара космічного пилу, орда, легіон темряви нелюдів з прірви, насправді, летить "як хмара", при її зіткненні з нашою планетою виникне "ураган", небачений глобальний вихор-гіперган. Поверхня суходолу покриється метеорним пилом і метеоритами, "незліченними народами".
По-третє, унікальний ескорт найманців жорстокого правителя Гога нападе на мирні селища, "незахищений край (землю неогороджену)", "на безтурботних людей, що відчувають себе в безпеці" (вірш 11).
Проллється кам'яний град, вогонь та сірка; затрясеться все, що повзає, бігає, плаває; обрушаться гори, впадуть скелі, зваляться стіни; хлине багатоденна всепоглинаюча злива, спалахне морова виразка (38:18-22).
Тут бачимо опис космічної катастрофи планетарного масштабу, що викликає різноманітні стихійні лиха, а не перелік військових дій земних армій. Про війну ізраїльтян із військовим злочинцем, авантюристом, плешивим кентавром Гогом у главі 38 нічого не повідомляється.
Отже, наведені три аргументи дають підстави розглядати страшне «ефіопське» полчище Гога — образ, пов'язаний із давнім зображенням сузір'я Цефея, — як пророчу персоніфікацію, а не опис конкретної земної армії. У такому разі його прихід «від меж півночі» можна співвіднести не з певною державою, а з напрямком появи метеорно-астероїдного потоку — від сузір'я Цефей у північній частині зоряного неба.
Перед нами один із характерних прийомів біблійної мови, коли властивості людини (антропоморфізм) або тварини (зооморфізм) переносяться на незнайомі неживі об'єкти, щоб зробити зрозумілими майбутні явища, які не мали аналогів у часи біблійних пророків.
8. Потоп у дні Ноя
Прийдешній напад космічного агресора на нашу планету безпрецедентний? Ні. Причини майбутнього катаклізму слід шукати в переказах глибокої давнини — шумерських, вавилонських, китайських та інших оповідях про Всесвітній потоп, зокрема, й у біблійному свідченні.
«Іноді люди про щось кажуть: Дивись, це щось нове,– проте в минулі віки (це вже бувало за старих часів), задовго до нас, воно вже було» (Еклезіаста, 1:10).
Саме цей біблійний принцип спонукає звернутися до найдавніших свідчень людства про глобальну катастрофу. У далекому минулому Всемогутній у гніві пересував, рушив, перевертав гори; переривав світло від сонця та зірок, розривав небо, зневажав морські хвилі, виливав потоки води (Йов.9:5-8, Бут.5-7, 7:17-20).
Так Іоанн отримав одкровення про неодноразове відвідування землян таємничою зооморфною істотою. «Звір цей, якого ти бачив, він колись був, і немає його, він знову підніметься (має прийти) з безодні, перш ніж загинути йому» (Об'явлення, 17:8, пер. [Л.41]).
Очевидно, апостол не говорить про буквальну семиголову істоту. Образ звіра знову вказує на явище, яке вже колись з'являлося в історії людства й має з'явитися ще раз, на що вказують слова "знову підніметься з безодні".
Попередній катастрофічний потік умовно назвемо "Північним потоком-1". Саме його супроводжував той самий карлик, який "колись був", згідно з реконструкцією автора [Л.44], став причиною катастрофи, що лягла в основу численних переказів про Всесвітній потоп.
Це сталося на початку епохи мезоліту, майже 12 000 років тому, коли умовна точка географічного Північного полюса знаходилася на території сучасної Гренландії. Зіткнення з одним із великих сателітів Гога викликало екстремальний за потужністю землетрус: коливання, зрушення, фундаментальні перерозподіли континентальних мас планети, що оберталась.
Про такий всесвітній потоп в епоху Ноя йдеться у Книзі Праведного (пізньосередньовічний єврейський текст), зрозуміло, мовою, доступною людям тієї доби. «І того дня Господь викликав землетрус по всій землі. І сонце померкло, і основи всесвіту вирували, і вся земля металася несамовито ...» (6:11).
Очевидно, про цю подію лаконічно пише Давид. «Ти трусонув (потряс) землею й розколов (розбив, " розверз ", пер. [Л.41]) її. Направ її щилини (зціли ушкодження, зімкни ж розсілини), бо вона (ось-ось розвалиться) хитається» (Псалми, 60:4; 82:5).
У підсумку, згідно з розрахунками автора, Північний полюс поступово змістився приблизно на 2 000 кілометрів у Північний Льодовитий океан. Тобто змінилось положення (умовної) осі обертання внаслідок удару, а також перерозподіл мас планети у літосфері та верхній мантії. Стали іншими параметри обертання Землі, топографія, положення екватору і кліматичних зон, розташування зірок на небі, сходів/ заходів сонця й місяця, тощо.
На північні узбережжя Азії обрушилися мегацунами з морської води і розкришеного льоду, що миттєво поховали все живе, останки якого добре збереглися в вічній мерзлоті до цього часу. Загинуло або вимерло до 75% родів великої фауни (мегафауни) — тварин масою понад 45 кг, як-от мамонти, мастодонти, шаблезубі тварини, тощо. Майже усі мешканці землі потонули, за Писанням.
Саме така картина, на думку автора, могла зберегтися в історичній пам'яті народів і лягти в основу переказів про Всесвітній потоп.
«І загинуло (втратило життя) всяке створіння, що рухалось по землі ("всяке живе творіння, що мешкало на землі", пер. [Л.41]): птахи, худоба, звірі, та усі плазуни, що повзають по землі, і кожна людина» (Буття, 7: 21).
Саме цей біблійний принцип спонукає звернутися до найдавніших свідчень людства про глобальну катастрофу. У далекому минулому Всемогутній у гніві пересував, рушив, перевертав гори; переривав світло від сонця та зірок, розривав небо, зневажав морські хвилі, виливав потоки води (Йов.9:5-8, Бут.5-7, 7:17-20).
Так Іоанн отримав одкровення про неодноразове відвідування землян таємничою зооморфною істотою. «Звір цей, якого ти бачив, він колись був, і немає його, він знову підніметься (має прийти) з безодні, перш ніж загинути йому» (Об'явлення, 17:8, пер. [Л.41]).
Очевидно, апостол не говорить про буквальну семиголову істоту. Образ звіра знову вказує на явище, яке вже колись з'являлося в історії людства й має з'явитися ще раз, на що вказують слова "знову підніметься з безодні".
Попередній катастрофічний потік умовно назвемо "Північним потоком-1". Саме його супроводжував той самий карлик, який "колись був", згідно з реконструкцією автора [Л.44], став причиною катастрофи, що лягла в основу численних переказів про Всесвітній потоп.
Це сталося на початку епохи мезоліту, майже 12 000 років тому, коли умовна точка географічного Північного полюса знаходилася на території сучасної Гренландії. Зіткнення з одним із великих сателітів Гога викликало екстремальний за потужністю землетрус: коливання, зрушення, фундаментальні перерозподіли континентальних мас планети, що оберталась.
Про такий всесвітній потоп в епоху Ноя йдеться у Книзі Праведного (пізньосередньовічний єврейський текст), зрозуміло, мовою, доступною людям тієї доби. «І того дня Господь викликав землетрус по всій землі. І сонце померкло, і основи всесвіту вирували, і вся земля металася несамовито ...» (6:11).
Очевидно, про цю подію лаконічно пише Давид. «Ти трусонув (потряс) землею й розколов (розбив, " розверз ", пер. [Л.41]) її. Направ її щилини (зціли ушкодження, зімкни ж розсілини), бо вона (ось-ось розвалиться) хитається» (Псалми, 60:4; 82:5).
У підсумку, згідно з розрахунками автора, Північний полюс поступово змістився приблизно на 2 000 кілометрів у Північний Льодовитий океан. Тобто змінилось положення (умовної) осі обертання внаслідок удару, а також перерозподіл мас планети у літосфері та верхній мантії. Стали іншими параметри обертання Землі, топографія, положення екватору і кліматичних зон, розташування зірок на небі, сходів/ заходів сонця й місяця, тощо.
На північні узбережжя Азії обрушилися мегацунами з морської води і розкришеного льоду, що миттєво поховали все живе, останки якого добре збереглися в вічній мерзлоті до цього часу. Загинуло або вимерло до 75% родів великої фауни (мегафауни) — тварин масою понад 45 кг, як-от мамонти, мастодонти, шаблезубі тварини, тощо. Майже усі мешканці землі потонули, за Писанням.
Саме така картина, на думку автора, могла зберегтися в історичній пам'яті народів і лягти в основу переказів про Всесвітній потоп.
«І загинуло (втратило життя) всяке створіння, що рухалось по землі ("всяке живе творіння, що мешкало на землі", пер. [Л.41]): птахи, худоба, звірі, та усі плазуни, що повзають по землі, і кожна людина» (Буття, 7: 21).
9. Астероїд Апокаліпсису
Карлик Гог, що безупинно обертається у космічному просторі, постає антропоморфним образом-архетипом великого небесного тіла, невідомого Єзекіїлеві. Його супутники, за припущенням автора, виникли внаслідок руйнування більшого небесного тіла, символічно ототожненого з Магогом (Єз. 38:2).
Рош — голова Мешеха, вершина Тувала — постає тим самим загадковим каменем, що без допомоги людських рук відірвався від світової гори (Дан. 2:34–35). Саме цей образ пророки пов'язують із "вогняною колісницею" (Іс.66:15) та звіром, що жує гори залізними зубами, мов м'які пагорби. Цей винищувач народів неодноразово згадується у есхатологічних пророцтвах Старого Заповіту (Єр. 4:7, 6:26; Єз.38:17; Іс.14:12, 54:16; Дан.7:7, 10; Йоіл.2:11).
У новозавітну епоху апостолу Івану відкриваються приголомшливі бачення майбутнього космічного бомбардування, що супроводжується потужними звуками ієрихонських труб зверху, з самого неба.
«І засурмив перший (Ангел),- і зірвалися (посипалися) град та вогонь, перемішані з кров'ю, і впали на землю: і третина землі згоріла, і третина дерев згоріла, а зелена трава (вся) згоріла» (Об'явлення, 8:7, "синтаксис" вірша означає, що криваво-червона буря має з'явитися на небі і потім обрушитися на землю". [Л.20]).
Далі картина стає ще страшнішою. «І другий ангел засурмив,- і наче велика (величезна), охоплена вогнем (що палає вогнем) гора, була вкинена (впала) в море,- і третина моря стала кров'ю. І вимерла третина (живого) морських створінь, які мають душі, й загинула третина кораблів» (8: 8, 9).
Якщо друга сурма приносить загибель морю, то третя вражає джерела прісної води. «І третій ангел засурмив,- і з неба впала велика (величезна) зоря, що палала мов смолоскип (як світильник, в грецькому оригіналі "факел" [Л.20]), і впала на третину рік водних джерел. А назва тієї зорі – Полин. І третина вод стала (гіркою) як полин, і багато людей померло від води, бо вона стала гіркою» (8:10, 11).
Подібне розуміння знаходимо і в сучасних біблійних коментарях. Так, автор праці [Л.23] зазначає:"Якщо ці вірші Книги Одкровення розуміти буквально, тоді, оскільки Бог досягає Своїх цілей за допомогою природи, можна уявити бомбардування планети астероїдами, затемнення неба і отруєння води іншими елементами з космосу, вогняні спалахи, що спалюють рослинність" (с. 1103).
Таким чином, навіть автори, які не пов'язують між собою всі біблійні свідчення, незалежно один від одного приходять до подібного висновку: образи сурм Одкровення можуть відображати реальні космічні явища. Загалом таке пояснення видається обґрунтованим.
Той, "Хто створив небо, землю, море і джерела вод!" (Об'явл.14:7), використає море, джерела вод, сушу і навіть небесну височінь, що реве немов труба (Об'явл. 8:5–12), як природні знаряддя суду над занепалим світом. Образ цього космічного протистояння нагадує давні міфи, у яких "олімпійці і титани кидають один в одного скелі та гори" [Л.26, с. 332].
У новозавітну епоху апостолу Івану відкриваються приголомшливі бачення майбутнього космічного бомбардування, що супроводжується потужними звуками ієрихонських труб зверху, з самого неба.
«І засурмив перший (Ангел),- і зірвалися (посипалися) град та вогонь, перемішані з кров'ю, і впали на землю: і третина землі згоріла, і третина дерев згоріла, а зелена трава (вся) згоріла» (Об'явлення, 8:7, "синтаксис" вірша означає, що криваво-червона буря має з'явитися на небі і потім обрушитися на землю". [Л.20]).
Далі картина стає ще страшнішою. «І другий ангел засурмив,- і наче велика (величезна), охоплена вогнем (що палає вогнем) гора, була вкинена (впала) в море,- і третина моря стала кров'ю. І вимерла третина (живого) морських створінь, які мають душі, й загинула третина кораблів» (8: 8, 9).
Якщо друга сурма приносить загибель морю, то третя вражає джерела прісної води. «І третій ангел засурмив,- і з неба впала велика (величезна) зоря, що палала мов смолоскип (як світильник, в грецькому оригіналі "факел" [Л.20]), і впала на третину рік водних джерел. А назва тієї зорі – Полин. І третина вод стала (гіркою) як полин, і багато людей померло від води, бо вона стала гіркою» (8:10, 11).
Подібне розуміння знаходимо і в сучасних біблійних коментарях. Так, автор праці [Л.23] зазначає:"Якщо ці вірші Книги Одкровення розуміти буквально, тоді, оскільки Бог досягає Своїх цілей за допомогою природи, можна уявити бомбардування планети астероїдами, затемнення неба і отруєння води іншими елементами з космосу, вогняні спалахи, що спалюють рослинність" (с. 1103).
Таким чином, навіть автори, які не пов'язують між собою всі біблійні свідчення, незалежно один від одного приходять до подібного висновку: образи сурм Одкровення можуть відображати реальні космічні явища. Загалом таке пояснення видається обґрунтованим.
Той, "Хто створив небо, землю, море і джерела вод!" (Об'явл.14:7), використає море, джерела вод, сушу і навіть небесну височінь, що реве немов труба (Об'явл. 8:5–12), як природні знаряддя суду над занепалим світом. Образ цього космічного протистояння нагадує давні міфи, у яких "олімпійці і титани кидають один в одного скелі та гори" [Л.26, с. 332].
Автор роботи [Л.19] вважає. "Фразою "велика гора, що палає вогнем" явно описується астероїд, якому астрономи дають таке визначення: кам'яна брила розміром з гору (діаметром від 1 до 1 000 км), що летить у космосі. Якби астероїд наблизився до Землі, то він почав би палати через тертя з атмосферою" (с. 114).
До подібного висновку приходить і автор праці [Л.24]: "Ймовірно, мова тут йде про розжарене небесне тіло, що впало в земний океан ... великого метеорита або зірки, в результаті чого будуть отруєні прісноводні джерела" (с. 552).
До подібного висновку приходить і автор праці [Л.24]: "Ймовірно, мова тут йде про розжарене небесне тіло, що впало в земний океан ... великого метеорита або зірки, в результаті чого будуть отруєні прісноводні джерела" (с. 552).
10. Дифузне випромінювання
У межах запропонованої реконструкції "Північний потік-2" швидко наближається до Землі. Наймасивніший космічний об'єкт цього потоку назвемо Гогом і дамо йому умовний титул царя північної імперії зла. Саме він постає плешивою горою — головою Мешеха, Тувала та інших непроханих прибульців.
Планетоподібне тіло, що перекидається в космічному просторі, має майже чорну поверхню. У міру наближення до нашої сонячної системи, воно ставатиме видимим завдяки освітленню його поверхні сонячними променями й сприйматиметься як біле.
Лише пізніше, коли Земля увійде в розріджену хмару метеорно-астероїдного потоку, почнуть змінюватися оптичні властивості атмосфери. Спочатку це буде зумовлено космічним пилом та продуктами його сублімації, а згодом – імпактними викидами, димом пожеж, вулканічним попелом та іншими грубими дисперсними аерозолями. Тому видимий колір Гога, Місяця й зірок набуде червоних відтінків, як і самого неба (мал. 3).
Лише пізніше, коли Земля увійде в розріджену хмару метеорно-астероїдного потоку, почнуть змінюватися оптичні властивості атмосфери. Спочатку це буде зумовлено космічним пилом та продуктами його сублімації, а згодом – імпактними викидами, димом пожеж, вулканічним попелом та іншими грубими дисперсними аерозолями. Тому видимий колір Гога, Місяця й зірок набуде червоних відтінків, як і самого неба (мал. 3).
Щоб зрозуміти причину такої зміни кольору, необхідно коротко розглянути фізику розсіювання сонячного світла в атмосфері Землі. Сонячне світло досягає земної поверхні не лише безпосередньо, а й після розсіювання на випадкових згущеннях молекул газів і дрібних атмосферних частинках.
Приблизно дві третини розсіяної в атмосфері сонячної радіації надходить до земної поверхні саме у вигляді дифузного випромінювання.
Це явище називають релеївським молекулярним розсіюванням електромагнітних хвиль із співвідношенням (k) діаметрів наноелементів (d) до довжини хвилі світла (λ) менше 0,1. Це дифузне випромінювання, 2/3 якого розсіються в газоподібній оболонці та додатково доходить до земної поверхні.
Сьогодні блакитний колір неба обумовлений розсіюванням переважно короткохвильової (0,38 ... 0,52 мкм) частини спектру сонячного світла: блакитних, синіх, фіолетових променів. Набагато менше червоних, за винятком ранкової та вечірньої пори.
У період Великої скорботи колір небосхилу буде визначатися не молекулярним (k < 0,1), а більш інтенсивним аерозольним розсіюванням (0,1 < k < 10) на частинках розміром, порівнянним з довжиною хвилі червоного світла (λ = 0,76 мкм), що падає, тобто на частинках, значно більших за молекулярні згущення газів.
Сьогодні блакитний колір неба обумовлений розсіюванням переважно короткохвильової (0,38 ... 0,52 мкм) частини спектру сонячного світла: блакитних, синіх, фіолетових променів. Набагато менше червоних, за винятком ранкової та вечірньої пори.
У період Великої скорботи колір небосхилу буде визначатися не молекулярним (k < 0,1), а більш інтенсивним аерозольним розсіюванням (0,1 < k < 10) на частинках розміром, порівнянним з довжиною хвилі червоного світла (λ = 0,76 мкм), що падає, тобто на частинках, значно більших за молекулярні згущення газів.
Аерозольне розсіювання створять аеродисперсні колоїдні системи з дрібних твердих та рідких елементів від 0,1 нанометра до кількох сотень мікронів: аерозолі – до 0,1 мкм, дим – від 0,1 мкм до 5 мкм, пил – від 5 мкм до 100 мкм і більше.
Частинки масово виникнуть внаслідок випаровування метеорних тіл у польоті, при зіткненні астероїдів з поверхнею нашої планети, конденсації в атмосфері гірських порід, що випарувалися; виверженнях вулканів, вибухах супервулканів, пожежах, пилових бурях, тощо. Такі колоїдні системи виникатимуть також у вигляді сірчано-кисневих та азотоводневих сполук [Л.25] в результаті хімічних реакцій між викинутими у повітря газами.
Частинки масово виникнуть внаслідок випаровування метеорних тіл у польоті, при зіткненні астероїдів з поверхнею нашої планети, конденсації в атмосфері гірських порід, що випарувалися; виверженнях вулканів, вибухах супервулканів, пожежах, пилових бурях, тощо. Такі колоїдні системи виникатимуть також у вигляді сірчано-кисневих та азотоводневих сполук [Л.25] в результаті хімічних реакцій між викинутими у повітря газами.
Внаслідок утворення в атмосфері дисперсійного середовища з грубих аерозолів світло Сонця настільки потьмяніє (Об’явл. 9:2), що зникнуть тіні на землі, а Місяць і зорі втратять звичну яскравість (Іс. 13:10; Йоіл. 3:15). Зміниться і характер дифузного випромінювання небосхилу — він набуде червоного відтінку (мал. 3).
Саме тому в криваво-червоних барвах спостерігатимуться Гог, його "червона гвардія", Місяць і зорі (Об’явл. 6:12; 12:3; Наум. 2:3). Така фізична картина розсіювання світла, на думку автора, пояснює біблійні образи червоного неба та небесних світил у останні дні.
11. Хто біжить, земля тремтить?
Одним із найзагадковіших образів книги Об'явлення є вершники на чотирьох конях (Об. 6:2–8). Іоанн бачить одного й того самого вершника на білому, рудому та вороному (чорному) конях (Об.6:2-8). Вони "виходять із присутності Господа і входять у світ, символізуючи втручання Божого суду в історичні події" [Л.38, с. 1307].
Саме такі пояснення сьогодні переважають у більшості біблійних коментарів. Передбачається, перший вершник, алегорія Христа або антихриста, другий, уособлення громадянської війни. Третій, служить зображенням голоду; чорний колір означає плач по відпалих від віри. Четвертий верховий, є алегорією епідемій, так звана "Чума" або "Мор".
У межах запропонованої авторської реконструкції цей загадковий персонаж постає не лише символом певних історичних явищ, а образом реального космічного об'єкта, описаного мовою біблійної образності. Як можна побачити те, що є символом, умовним знаком?
Постає природне запитання: як можна побачити голод чи епідемію, якщо вони самі по собі не є видимими об'єктами, а лише символічними поняттями? Саме тому частина дослідників вважає вершників ангелами. Але тоді виникає інше запитання: навіщо ангелові кінь? та ще й без крил і вуздечки. Ні, тут не духовне, а реальне, але оживлене космічне тіло; у такому разі, до чого тут дивовижні коні?
Міфологічні уявлення багатьох стародавніх народів були засновані на архетипах, тому обожнювані небесні об'єкти пересувалися прозорим твердим куполом на скакунах або колісницях [Л.26, с. 116, 666]. Так болід приймався за вогняний візок, у ньому спускався бог. Як транспортний засіб богів кінь епічно сприймався посередником між небом та землею.
Рисаки в Книзі пророка Захарії, що породжують здивування, іменуються "чотири небесні вітри" (Захарії, 6:1-6, пер. [Л.37]). Кольори вітрів-тварин відбивають "різницю між чотирма окремими частинами небесного воїнства" [Л.37, с. 545].
У світогляді багатьох стародавніх народів земні предмети: кінь, вершник, спис, лук, меч це відображення подібного в іншому вишньому світі. Тому Іоанн сприймає невідому планету немов вершника, оживляючи щось, що рухається небозводом. Захарія бачить рисаків у колісницях перед Богом (Зах.6:5). Єзекіїль описує незвичайного наїздника, що одночасно є твариною (Єз.38:4).
Таким чином, біблійні пророки вже використовують прийом, коли один і той самий образ поєднує ознаки людини, тварини та неживого об'єкта. Саме цей спосіб опису і становить основу подальшої реконструкції автора.
Антропоморфне військо від «далекої півночі» складається з сателітів імперії надприродного князя Гога,- «всі (?!) вони вершники на конях» (вірш 15). Неймовірно для армії інтервентів у роки життя пророка, тим більше, у наші дні.
Наві Йоіл, двічі використовуючи порівняльний союз, повідомляє. «На вигляд вони подібні до коней, і женуться, як кіннота з вершниками» (Йоіл.2:4). Народи опиняться в положенні захоплених зненацька обложених троянців, яким ахейці підкинули статую коня.
11. Хто біжить, земля тремтить?
Одним із найзагадковіших образів книги Об'явлення є вершники на чотирьох конях (Об. 6:2–8). Іоанн бачить одного й того самого вершника на білому, рудому та вороному (чорному) конях (Об.6:2-8). Вони "виходять із присутності Господа і входять у світ, символізуючи втручання Божого суду в історичні події" [Л.38, с. 1307].Саме такі пояснення сьогодні переважають у більшості біблійних коментарів. Передбачається, перший вершник, алегорія Христа або антихриста, другий, уособлення громадянської війни. Третій, служить зображенням голоду; чорний колір означає плач по відпалих від віри. Четвертий верховий, є алегорією епідемій, так звана "Чума" або "Мор".
У межах запропонованої авторської реконструкції цей загадковий персонаж постає не лише символом певних історичних явищ, а образом реального космічного об'єкта, описаного мовою біблійної образності. Як можна побачити те, що є символом, умовним знаком?
Постає природне запитання: як можна побачити голод чи епідемію, якщо вони самі по собі не є видимими об'єктами, а лише символічними поняттями? Саме тому частина дослідників вважає вершників ангелами. Але тоді виникає інше запитання: навіщо ангелові кінь? та ще й без крил і вуздечки. Ні, тут не духовне, а реальне, але оживлене космічне тіло; у такому разі, до чого тут дивовижні коні?
Міфологічні уявлення багатьох стародавніх народів були засновані на архетипах, тому обожнювані небесні об'єкти пересувалися прозорим твердим куполом на скакунах або колісницях [Л.26, с. 116, 666]. Так болід приймався за вогняний візок, у ньому спускався бог. Як транспортний засіб богів кінь епічно сприймався посередником між небом та землею.
Рисаки в Книзі пророка Захарії, що породжують здивування, іменуються "чотири небесні вітри" (Захарії, 6:1-6, пер. [Л.37]). Кольори вітрів-тварин відбивають "різницю між чотирма окремими частинами небесного воїнства" [Л.37, с. 545].
У світогляді багатьох стародавніх народів земні предмети: кінь, вершник, спис, лук, меч це відображення подібного в іншому вишньому світі. Тому Іоанн сприймає невідому планету немов вершника, оживляючи щось, що рухається небозводом. Захарія бачить рисаків у колісницях перед Богом (Зах.6:5). Єзекіїль описує незвичайного наїздника, що одночасно є твариною (Єз.38:4).
Таким чином, біблійні пророки вже використовують прийом, коли один і той самий образ поєднує ознаки людини, тварини та неживого об'єкта. Саме цей спосіб опису і становить основу подальшої реконструкції автора.
Антропоморфне військо від «далекої півночі» складається з сателітів імперії надприродного князя Гога,- «всі (?!) вони вершники на конях» (вірш 15). Неймовірно для армії інтервентів у роки життя пророка, тим більше, у наші дні.
Наві Йоіл, двічі використовуючи порівняльний союз, повідомляє. «На вигляд вони подібні до коней, і женуться, як кіннота з вершниками» (Йоіл.2:4). Народи опиняться в положенні захоплених зненацька обложених троянців, яким ахейці підкинули статую коня.
12. Атрибути наїзника
З приводу космічних троянців деякі дослідники книги Об'явлення обґрунтовано вважають, що в шостому розділі апостол Іоанн описує не чотирьох різних вершників, а одного й того самого, який у різні моменти видіння постає з несхожими атрибутами та в різному образі. При цьому послідовність цих образів не обов'язково відповідає хронології майбутніх подій. Якщо уважно придивитися до опису, вершник не виявляє ознак звичайної людської особистості. Апостол майже не описує його зовнішності чи дії. Натомість головна увага зосереджена на наслідках його появи, «був великий (сильний)
землетрус …
І небесні зорі попадали на землю ... І небо відійшло (зникло, сховалось, розкололося), згорнувшись, як сувій; і кожна гора та острів (усі гори та острови) зрушилися зі своїх місць » (Об'явлення, 6:12-17; Єз.38:18-22).
Отже, увага пророка прикута не до самого вершника, а до космічних і геологічних наслідків його приходу. Подібно до богині відплати Немезіди (чи знайомішої європейцям Феміди-Юстиції), яка карає за злочини, таємничий верховий на чорному неприборканому жеребці має ваги.
«І я поглянув (та побачив) і ось – чорний (вороний) кінь. А той, хто сидів на ньому (вершник), мав у своїй руці вагу» (Об'явлення, 6:5, б).
Але чому головним атрибутом вершника стають саме терези? "Прилад для зважування предметів за допомогою спеціальних гирьок" [Л.27, с. 230]. "Металеві чашки терезів підвішувалися на мотузках, прикріплених до кінців трубчастої перекладини" [Л.38, с.133].
У біблійній традиції терези нерідко пов'язані з Божим судом та оцінкою (згадайте Дан.5:27). Тому образ терезів природно викликає думку про час, коли будуть "зважені" діла людства, неприємні Творцеві всесвіту. Цей образ можна співвіднести із символічним "зважуванням" самої Землі та небесних тіл.
Всемогутній виміряє на терезах гори й визначить гирками масу пагорбів, поклавши на одну чашу Землю, а на іншу — небесне каміння, знаряддя Свого гніву (у євреїв терези (אֶבֶן - евен) називалися "камінням"). Через стихійні лиха настане голод, зерно почнуть зважувати малими порціями (Об'явл., 6:6).
На іншому етапі того самого видіння вершник уже постає на білому коні. При наближенні до царства Сонця, у лучника, що викликає страх, небесний "кінь" уже постає білим, також він має вінець та особливий лук,– грізну зброю для поразки нашої планети стрілами метеорних тіл.
«І я поглянув (та побачив); і ось – білий кінь. А той, хто сидів на ньому (вершник), мав лук. І дано йому вінець, і він вийшов (виїхав) немов переможець, щоби перемогти» (6:2).
Єремія порівнює своєрідний сагайдак, один на усе військо, з "відчиненим гробом" (Єремія, 5:16), немов розчинена похоронна камера-печера в скелі. Цей образ можна співвіднести з темною центральною ділянкою радіанта метеорного потоку, звідки, немов стріли, вилітають незліченні метеорні тіла древніх "воїнів"; вони з'їдять на поверхні землі ВСЕ (вірші 15-17).
За гіпотезою автора, вінець вершника може символізувати своєрідну "корону" з білих цяток численних малих астероїдів у кількості 666 (за аналогією з "числом імені його", Об'явл.13:18). Але важко порахувати їх.
Подібний до далекої зорі, узурпатор Гог виходить із великої космічної безодні від півночі (Єр.1:13), «немов переможець, щоб перемогти» (Об'явлення, 6:2). Саме так починається його останній похід до Землі, щоб взяти участь у суді над занепалим світом.
13. Прапор заграви
Стривожиться заблокована Земля, побачивши ще один "білий місяць" — величезне світле небесне тіло. Вона сховається за тонким покривалом неба, немов за легким щитом своїм.
Хмара космічної "сарани" — подібно до образу пророка Йоіла — зіткнувшись із нашою планетою, прорве це покривало над головою. Падаючі метеори, які спостерігачі давнини сприймали як падаючі зорі, почнуть випаровуватися в атмосфері; "небесні світила (воїнство)", за твердженням пророка, "усі позникають" (Ісаї, 34:4, "зітліє все небесне воїнство", Синод. пер.).
Наскочивши на захист, згорять малі ватаги ворога, розвіються дрібним прахом; забарвиться кров'ю розбитих ворогів блакитний щит земного неба. Виникає прапор заграви вечірньої пори та зникає вранці. З кожним днем Сонце все більше втрачатиме свою яскравість для земного спостерігача, зловісно червоніє Місяць (Йоіл.2:30, Об.6:12-14).
Мікрочастинки зітлілих метеорів, а з часом дим, мінеральна пилюка, інші грубі дисперсні аерозолі, змінять оптичні властивості атмосфери. Сонячне світло потьмяніє вдень (Іс.13:10, Йоіл.3:15), вночі світло, що відбивається Місяцем, червоніє (2:31, Об’явл.6:12). Невловимий вершник знову постає на іншому коні – цього разу червоному
(грецьке "πυρρός" означає "вогненно-червоний").
«І вийшов інший кінь – червоний. А тому, хто на ньому сидів, дано було забрати мир із землі, щоб убивали одне одного, і дано йому великий меч» (6:4; грецьке "махаіра" означає короткий меч/великий ніж для заколювання).
На даному етапі перевертень Гог має не ваги, потенційну загрозу голоду, не лук, реальну загрозу життю. Цей великий дивний меч автор розглядає як образ численних вогняних слідів метеорних тіл, що прорізають атмосферу. Клинок Господній, буде «проти всього живого – від півдня й до півночі» (Єзекіїля, 21:9), вийде з піхов своїх (радіанта), але вже НЕ повернеться в них (вірш 10).
Від галопу червоного шаленого скакуна стане темно. Сонце, місяць, зірки сховаються за щільним чорним покривалом, саваном смерті. У міру випадання з атмосфери великих твердих і рідких частинок сонячне світло почне розсіюватися на дрібніших, дифузне випромінювання неба, за символічним співзвуччям із кольором четвертого вершника, поступово набуде зловісного жовто-зеленого відтінку.
У послідовності бачення Іоанна останній кінь постає з незвичайною, майже неприродною для земного сприйняття твариною, на ньому з'явиться смерть (Об’явл.6:8). Оскільки грецьке слово "χλωρός" (хлорос) означає не чалий, а жовто-зелений, "подібний до кольору трупа або блідій особі людини, враженої жахом" [Л.20].
17. Труба, голос, дихання Господа
Падіння великої палаючої гори в море (Об’явл.8:8) супроводжується громом у польоті, нестерпним гуркотом, що оглушує, по-науковому, "звукова ударна хвиля". Коли зареве, немов труба, небо, тоді, немов породілля, закричить від болю Земля (порівняйте Об'явл. 8:8; 12:2).
Біблійні наві Амоц (Ам.1:2), Йоейл (Йоіл.2:11), Йешайа (Іс.30:30) називають сильний громоподібний шум зверху "голосом Господа". Від нього "затремтять (здригнуться) небо і земля" (Йоіл.4:16), потрясеться пустеля, оголяться ліси, ламаються дерева (Пс.29:5-9).
Мешканці світу почують «голос (грім) труби» (Ісаї, 18:3); істинно так, «Владика ГОСПОДЬ затрубить трубою» (Захарії, 9:14), «потужно (страшно) загримить» (Єремії, 25:30), довго (4:21-26). Потужний звук, подібний до реву тисяч реактивних двигунів, «донесеться до країв (кінців) землі» (25:31).
Величезний тепловий вибух під час удару астероїда об поверхню планети утворює гігантський кратер (т.зв. "зоряна рана ") початковою глибиною до 20 км, діаметром до 250 км. Утворений кратер заповнюється киплячою магмою, розплавом речовин з температурою 1 700 оС ... 2 000 оС. Один із старозавітних пророків називає таку загадкову магматичну яму вогню місцем для спалення, Тофетом.
Цей біблійний образ, реконструюючи майбутні події, автор співвідносить із гігантським магматичним кратером. Він «глибокий і широкий; в багатті його багато вогню і дров; подих Господа, як потік ("палаючої", пер. [ Л.39]) сірки запалить його» (Ісаї, 30:33, Синод. пер.).
Крім кратера з магмою, миттєво виникнуть буря, вихор, полум'я "пожираючого вогню", як провидять Ісая (Іс.29: 6, 30:27) і Давид (Пс.18:8, 9, 14).
Пожухнуть пасовища пастухів, в першу чергу висохне рослинний покрив на горах і пагорбах (Ам.1:2, Іс.42:15). Вся рослинність на піднесених місцях засохне, вражена жаром (Пс.11:6, Об.16:9), як прояв Божого суду, подихом духу гніву Його (2Цар.22:14-16) в день скорботи (Наум.1:7).
Іоанн бачить, з трубним звуком «з неба впала велика (величезна) зоря, що палала мов смолоскип (факел), і впала (упала) на третину рік та водних джерел» (Об'явлення, 8:10), "на третину всіх річок та водних джерел", пер. [Л.37]. Але яким чином зоряний смолоскип впаде на таку велику площу земної поверхні? В одному випадку, якщо він якось роздробиться в повітрі.
Сучасною мовою це явище відповідає польоту боліда – надзвичайно яскравого метеора, породженого великим метеороїдом, тобто, великою вогняною кулею яскравішою за зоряну величину мінус 4.
Політ боліда супроводжується оболонкою з вогню, снопами іскор, хвостом диму, змінною яскравістю освітлення місцевості, жаром. Єдиний стародавній аналог – це факел з просмоленого клоччя, що горить на вітрі. Смолоскип давав язики вогню, снопи іскор, густий дим, блимаючий світ, сильний жар.
Для космічних тіл масою менше 1 тонни політ закінчується найчастіше на висоті від 80 км до 20 км руйнуванням у щільних шарах атмосфери від термічних напруг усередині та динамічного тиску зовні. При цьому з області затримки випадає безліч дрібних метеоритів на велику площу у вигляді еліпса, по-науковому, "кратерне поле".
Боліди називаються в Біблії стрілами і списами Бога (Авв.3:11, Зах.9:14), вогнем з неба (Бут.19:24, Єз.38:22, Об.8:7), конями, що хропуть (Єр. 8:16), колісницями, що гримлять та палають, як смолоскипи, "миготять, наче блискавки" (Наум.2:4, 5, 3:2, Йоїл.2:5).
Вони стрімко проносяться небозводом, а на висотах нижче приблизно 55 км їх політ супроводжується вогнем, шлейфами диму, громовими ударами, гуркотом, свистом.
Приголомшені силою Його обурення знепритомніють (Лк.21:26), порушаться робота серця та процес дихання [Л.46]. Термічний вибух «потужною силою (зірве гілки дерев) повідтинає галузки», вигубить величне, звалить все високе, «вирубає (посіче) хащі лісові (гущавину) залізом» (Іс.10:33, 34).
У зоні до 1 500 км від центру імпакту умови стануть несумісними з виживанням більшості живих організмів, «нікому не буде порятунку» (Йоіл.2:3), не залишиться живих організмів у відкритому середовищі. В області радіусом 5 000 км буде «спустошена пустеля», вціліють дрібні звірі в норах.
Тільки на віддаленні понад 8 000 км від астроблеми залишаться живими великі тварини. Температура приземного шару тропосфери може зрости до 400 ºС, земну кулю огорне густа темрява, що розривається відблисками пожеж.
21. Що посіяли, то пожнемо?
Завзято сіємо бурі чвар, у відповідь отримаємо гіпергани феноменальної сили [Л.42], що перевищують верхню межу 12-бальної шкали Бофорта. Вони зламають ліси та міста, зруйнують пагорби і скелі, здують пісок та каміння, піднімуть величезні хвилі в морях. В повітрі мчать вирвані з корінням дерева, дахи будівель, уламки стін, каміння, пісок, пил; також трупи птахів, звірів, морських тварин, людей.
У теоретичних моделях гіперганів швидкість вітру над океаном може досягати сотень кілометрів за годину, у деяких оцінках 500–800 км/год. Саме такі параметри були теоретично обґрунтовані американським метеорологом Керрі Емануелем у 1995 році в його науковій теорії гіперганів, пов'язаних із падінням астероїдів [Л.42] 22. Великий струс
Іоанн бачить пророцтва наві здійсненими, "стався великий землетрус, якого ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі ("як з'явилася людина", пер. [Л.36]): такий землетрус, такий (великий) потужний!"(Об’явлення, 16:18-20; 6:12, 8:5, 11:13, 19; мал.6).
Суходіл здіймається, немов морська хвиля, котра підганяється ураганом. Судоми нашої породіллі – колиски людства – миттєво зруйнують усе, що створювалося століттями на її поверхні.
«Схвилюється вся вона як річка, і підніматиметься і опускатиметься як річка Єгипетська» (Амоса, 8:8, Синод. пер.; "у вірші 8 є передбачення землетрусу: коливання грунту, які при цьому будуть, порівнюються з підйомом і спадом води в річці Ніл" [Л.22, с. 456]). Розлючена планета скине з себе своїх мучителів, струсить нечестивих назустріч зорі (Іов.38:13).
Гори й пагорби сплющаться як глина під печаткою, можуть обрушитись навіть єгипетські піраміди, так як прийшов День Господа. "Він ступає,- і трясеться земля" (Авв.3:6, а). «Перед Ним тремтять гори, і тануть узгір’я (підгірки, пагорби). Від Його присутності (перед обличчям Його) хитається (здіймається, трясеться, коливається) земля та Всесвіт,- у страху всі його мешканці» (Наум. 1:5; Ам.9:5).
Внаслідок серії хвилеподібних макросейсмічних коливань океанічної та континентальної кори (за деякими моделями, з висотою хвилі до 10 метрів), у вигляді пружних деформацій земної кулі, що стрімко обгинають її менш ніж за 1 годину, відбудеться наступне:
1) всі острови, гори та міста біля узбережжя рушать з місць своїх у серця морів (Об'явл.6:14, 16:20, 18:21; Пс.46:3), великі ділянки суход у поринуть у бурхливі води;
2) обваляться овдовілі мегалополіси (Об'явл.16:19, "міста народів", пер. [Л.39]), за їх загибеллю здалеку спостерігають городяни (18:9-10);
3) знизяться гори й пагорби, піднесуться долини та яри (Іс.40:4, 24:20);
4) раптово з тріском розкриються широкі провали, в ями та глибокі довгі тріщини проваляться жителі (24:18), їхні будинки й автомобілі, мости, дерева;
5) розкриються могили, з трун випадуть кістки, згідно з пророцтвом (Єр.8:1);
6) гори тріскаються, скелі руйнуються, зіштовхуючись одна з одною і розсипаючись (Наум.1:6), вони плавляться немов віск (Пс.97:5, Авв.3:6);
7) активізуються численні вулкани (Пс.104:32, Іс.64:1-3) від великого струсу та зіткнень літосферних плит, викидаючи в атмосферу попіл, пар, пил, отруйні гази на висоту 10 ... 30 км;
8) зашумить (зареве), обуриться (розбушується) море (Лк.21:25, Іс.5:30), на сушу обрушаться гігантські хвилі, потонуть спорожнілі міста (Об.18: 21);
9) рівнинні річки потечуть назад, пересунуться їхні русла, перекинуться озера; затремтять та наче зблизяться «краї (кінці) землі» (Іс.41:5), оскільки рельєф земної поверхні кардинально зміниться і стане більш пласким. 25. Чому горе, коли вирує море?
26. Причини гравітаційних хвиль
Фізичними підставами обурення моря, його надвисоких водяних валів, послужать падіння астероїдів (Об.8:8, 9, мал.7) та спровоковані ними ефекти титанічного розмаху: підводні землетруси, виверження вулканів, масштабні зсуви, деформації океанічного дна, тощо.
Серії цунамі, спричинених первинними та вторинними наслідками імпактів, можуть виникати протягом не менше п’яти місяців (Бут.7:24). Потім ще 7 місяців знадобиться, щоб морська вода залишила суходіл (8:3-6, 13, 14), розтинаючи його бурхливими потоками (Авв.3:9, б), залишаючи за собою глибокі довгі каньйони, широкі промоїни, западини, бруд.
Згідно з комп'ютерним моделюванням фахівців, за певних умов падіння в океан астероїда діаметром 1 км може спричинити викид водяного стовпа (так званий "заплеск") на висоту до 4000 метрів.
У місці падіння астероїда діаметром 2 км, цунамі, урагани, землетруси, повені охоплять область до 2 000 км, зона ж повної руйнації становитиме приблизно 500 км. На території розміром близько 800 х 800 км вирує вітер зі швидкістю до 500 км/год, область суцільних пожеж становитиме приблизно 200 км.
Серії гігантських хвиль, спричинені первинним та вторинними наслідками падіння в Атлантичний океан астероїда діаметром 5 км, накриють майже весь європейський материк. Ще катастрофічніші руйнації очікуються при зіткненні із Землею астероїда діаметром, еквівалентним 15 км.
землетрус …
І небесні зорі попадали на землю ... І небо відійшло (зникло, сховалось, розкололося), згорнувшись, як сувій; і кожна гора та острів (усі гори та острови) зрушилися зі своїх місць » (Об'явлення, 6:12-17; Єз.38:18-22).
Отже, увага пророка прикута не до самого вершника, а до космічних і геологічних наслідків його приходу. Подібно до богині відплати Немезіди (чи знайомішої європейцям Феміди-Юстиції), яка карає за злочини, таємничий верховий на чорному неприборканому жеребці має ваги.
«І я поглянув (та побачив) і ось – чорний (вороний) кінь. А той, хто сидів на ньому (вершник), мав у своїй руці вагу» (Об'явлення, 6:5, б).
Але чому головним атрибутом вершника стають саме терези? "Прилад для зважування предметів за допомогою спеціальних гирьок" [Л.27, с. 230]. "Металеві чашки терезів підвішувалися на мотузках, прикріплених до кінців трубчастої перекладини" [Л.38, с.133].
У біблійній традиції терези нерідко пов'язані з Божим судом та оцінкою (згадайте Дан.5:27). Тому образ терезів природно викликає думку про час, коли будуть "зважені" діла людства, неприємні Творцеві всесвіту. Цей образ можна співвіднести із символічним "зважуванням" самої Землі та небесних тіл.
Всемогутній виміряє на терезах гори й визначить гирками масу пагорбів, поклавши на одну чашу Землю, а на іншу — небесне каміння, знаряддя Свого гніву (у євреїв терези (אֶבֶן - евен) називалися "камінням"). Через стихійні лиха настане голод, зерно почнуть зважувати малими порціями (Об'явл., 6:6).
На іншому етапі того самого видіння вершник уже постає на білому коні. При наближенні до царства Сонця, у лучника, що викликає страх, небесний "кінь" уже постає білим, також він має вінець та особливий лук,– грізну зброю для поразки нашої планети стрілами метеорних тіл.
«І я поглянув (та побачив); і ось – білий кінь. А той, хто сидів на ньому (вершник), мав лук. І дано йому вінець, і він вийшов (виїхав) немов переможець, щоби перемогти» (6:2).
Єремія порівнює своєрідний сагайдак, один на усе військо, з "відчиненим гробом" (Єремія, 5:16), немов розчинена похоронна камера-печера в скелі. Цей образ можна співвіднести з темною центральною ділянкою радіанта метеорного потоку, звідки, немов стріли, вилітають незліченні метеорні тіла древніх "воїнів"; вони з'їдять на поверхні землі ВСЕ (вірші 15-17).
За гіпотезою автора, вінець вершника може символізувати своєрідну "корону" з білих цяток численних малих астероїдів у кількості 666 (за аналогією з "числом імені його", Об'явл.13:18). Але важко порахувати їх.
Подібний до далекої зорі, узурпатор Гог виходить із великої космічної безодні від півночі (Єр.1:13), «немов переможець, щоб перемогти» (Об'явлення, 6:2). Саме так починається його останній похід до Землі, щоб взяти участь у суді над занепалим світом.
13. Прапор заграви
Стривожиться заблокована Земля, побачивши ще один "білий місяць" — величезне світле небесне тіло. Вона сховається за тонким покривалом неба, немов за легким щитом своїм.Хмара космічної "сарани" — подібно до образу пророка Йоіла — зіткнувшись із нашою планетою, прорве це покривало над головою. Падаючі метеори, які спостерігачі давнини сприймали як падаючі зорі, почнуть випаровуватися в атмосфері; "небесні світила (воїнство)", за твердженням пророка, "усі позникають" (Ісаї, 34:4, "зітліє все небесне воїнство", Синод. пер.).
Наскочивши на захист, згорять малі ватаги ворога, розвіються дрібним прахом; забарвиться кров'ю розбитих ворогів блакитний щит земного неба. Виникає прапор заграви вечірньої пори та зникає вранці. З кожним днем Сонце все більше втрачатиме свою яскравість для земного спостерігача, зловісно червоніє Місяць (Йоіл.2:30, Об.6:12-14).
Мікрочастинки зітлілих метеорів, а з часом дим, мінеральна пилюка, інші грубі дисперсні аерозолі, змінять оптичні властивості атмосфери. Сонячне світло потьмяніє вдень (Іс.13:10, Йоіл.3:15), вночі світло, що відбивається Місяцем, червоніє (2:31, Об’явл.6:12). Невловимий вершник знову постає на іншому коні – цього разу червоному
(грецьке "πυρρός" означає "вогненно-червоний").
«І вийшов інший кінь – червоний. А тому, хто на ньому сидів, дано було забрати мир із землі, щоб убивали одне одного, і дано йому великий меч» (6:4; грецьке "махаіра" означає короткий меч/великий ніж для заколювання).
На даному етапі перевертень Гог має не ваги, потенційну загрозу голоду, не лук, реальну загрозу життю. Цей великий дивний меч автор розглядає як образ численних вогняних слідів метеорних тіл, що прорізають атмосферу. Клинок Господній, буде «проти всього живого – від півдня й до півночі» (Єзекіїля, 21:9), вийде з піхов своїх (радіанта), але вже НЕ повернеться в них (вірш 10).
Від галопу червоного шаленого скакуна стане темно. Сонце, місяць, зірки сховаються за щільним чорним покривалом, саваном смерті. У міру випадання з атмосфери великих твердих і рідких частинок сонячне світло почне розсіюватися на дрібніших, дифузне випромінювання неба, за символічним співзвуччям із кольором четвертого вершника, поступово набуде зловісного жовто-зеленого відтінку.
У послідовності бачення Іоанна останній кінь постає з незвичайною, майже неприродною для земного сприйняття твариною, на ньому з'явиться смерть (Об’явл.6:8). Оскільки грецьке слово "χλωρός" (хлорос) означає не чалий, а жовто-зелений, "подібний до кольору трупа або блідій особі людини, враженої жахом" [Л.20].
14. Час розкидати каміння
Фізичні наслідки проходження Землі через "хмару" космічного пилу, піску, каміння та астероїдних тіл, описані в Біблії фрагментарно, але достатньо докладно. Зрозуміло, мовою, доступною людям того часу, ще до появи сучасної науки. На підставі біблійних пророцтв можна скласти загальну картину ескалації лих лавиноподібного характеру, приблизно, протягом 2-х тижнів.
Сукупність специфічних особливостей трагедії полягає в тому, що катастрофічні події охоплять ВСЮ планету від півночі до півдня, від сходу до заходу. "Кінець часів буде відзначений наростанням числа природних катаклізмів внаслідок Божого суду над землею" [Л.38, с. 1171]. Стихійні лиха накочуватимуться щогодини й щодня — з наростаючою силою.
На початку, протягом близько 3,5 доби, масово падають периферійні метеорні тіла дуже малих розмірів. Вони для земного спостерігача безшумно "згорять" у верхніх шарах атмосфери (крім мікрометеоритів), вночі їх сліди-треки видно немов "дощ вогненний та сірний" (Лк.17:29, 30, Синод пер.).
Згодом, протягом майже ще 3,5 діб, мов ловча мережа, про яку попереджав Господь (Лк.21:35), під звуки канонади здійснить наліт основна ударна маса ворога, що дотримується суворої субординації, – кожне тіло рухається своїм шляхом, не перетинаючи інші (Йоіл. 2:7, 8).
Дрібний прах доповниться ескортом метеороїдів все зростаючих розмірів; вони, немов небесне військо пророка Йоіла, рухаються впорядковано, кожне своєю дорогою. Це каміння з небес (Іс.Нав. 10:11), у пророчій образності: «залізні зуби» (Дан.7:7), «пожирущий вогонь» (Пс.18:9, гаряче вугілля), «зірки» (Мк.13:25, Об.6:13).
Багато зла завдадуть ті, що ширяють у повітрі, безжальні загарбники, окупанти з кам'яним серцем: тупі, нахабні, нещадні. Мобільні загони штурмовиків раптово з'являються і зникають, гинуть, а не здаються, їдять і залишаються голодними. Що ненажерливі не зжеруть, то вандали зруйнують, що люті не зруйнують, то отруйні отруять; заберуть варвари все, чого не давали (Єремія, 5:15-17).
У третій, найактивнішій фазі космічного бомбардування, приблизно через тиждень, на планету зваляться розпечені
стихії (2Пет.3:10, 12), що "розгорілися", тобто, червоні, немов кров, вогняні сліди болідів, гори вогню астероїдів, палаючі продукти імпактних викидів, що повертаються назад . У Землі немає можливості маневрувати, тому вона зазнає фіаско.
Одіозний Гог з лютим ревом шарахне царськими печатками своїми: вогнедишними снарядами стінобитних знарядь, розпеченим камінням катапульт, смолоскипами колісниць, що створюють при польоті довгі шлейфи розпечених частинок і газів, що світяться.
За розрахунками автора, кульмінаційний момент настане після першого тижня, коли протягом близько 10 годин буде тривати процес проходження Землі через щільнішу частину "хмари" з космічних тіл. У цей період кілька дуже масивних астероїдів зіткнуться з планетою. По закінченні другого тижня, наша планета вийде за межі метеорно-астероїдного потоку Гог.
Рухне цинічна цивілізація, колос на глиняних ногах (Дан.2: 31-35), «тому що вікна небесні відкриються (розчиняться), і захитаються (затремтять) основи землі» (Ісаї, 24:18, в); "пророк журиться, передбачаючи жахи Великого Скорботи" [Л.40, с. 915].
15. Хто летить виє, впаде, землю риє?
При ударі "космічного жука" об поверхню нашої планети – образу величезного небесного тіла, побаченого через призму біблійної символіки, – майже вся його кінетична енергія перетворюється на теплову, а під час проникнення в земну поверхню він немовби "риє землю". Внаслідок випаровування та миттєвого розширення речовин це створить ефект вибуху неймовірної потужності, еквівалентній сотням мільйонів мегатонн у тротиловому еквіваленті.
Від цього удару «зрушиться зі свого місця земля» (Ісаї, 13:13), в сучасному розумінні, параметри її руху зазнають суттєвих змін! Зміняться її ексцентриситет, швидкість осьового обертання та орбітальна швидкість, положення географічних та магнітних полюсів, тощо. Виявляться іншими тривалість доби, місяців, року; розташування кліматичних зон; змістяться межі 4-х звичних природних сезонів.
Північний географічний полюс зрушиться у море Баффіна, південний,– наблизиться до Австралії. У разі значного зміщення осі обертання Землі небесний полюс поступово зміститься, і замість сучасної Полярної зорі орієнтиром стане інша ділянка зоряного неба – серед сузір'я Цефей.
Нахиляться небеса (Пс.18:10), нічні маяки всесвіту поведуть хоровод, попливуть по колу знаки зодіаку, вони займуть нові положення. Звичні для людини положення сузір'їв поступово зміняться: Риби опиняться там, де раніше спостерігався Овен, Овен – там, де був Телець, змінять свої місця інші скупчення та лідери їх. Як передбачено у стародавньому юдейському апокрифічному тексті.
"І багато глав зірок порушать порядок. І змінять вони свої орбіти і завдання, І не з'являться в час, наказаний їм" (Перша книга Еноха, 80:6). Місяць сприйматиметься таким, що сходить і заходить не у звичний час рухається не в свою пору і не в тих сузір'ях (вірш 4), як і Сонце. Планети також змінять видимі з Землі свої шляхи серед нічних світил.
Після катастрофічної трансформації, звичний світ, яким його знали люди, ніколи уже не буде таким як у наші дні. Ідучи за образом Ісаї, 65:17, нікому «колишнє не згадуватиметься, і не спаде на думку» (Ісаї, 65:17).
Самий сильний з імпактів, внаслідок майже прямовисного падіння планетоподібної махини (мал.4), спричинить різкі деформації земної кори, особливо в зонах контакту літосферних плит.
Відбудуться як миттєві та і поступові деформації кори та верхньої мантії, зіткнення літосферних плит, горизонтальні та вертикальні зміщення континентальних мас. Виникнуть численні глибинні розломи, переважно на кордонах літосферних платформ. Деякі ділянки суші підуть під воду, зануряться в Атлантичний, Тихий, Індійський океани та моря, піднімуться з води нові острови.
Поряд із діючими, може активізуватися величезна кількість наземних і підводних вулканів. Особливо багато їх "проснеться" в області екватора, між Індійським та Тихим океанами в зоні Малайського архіпелагу, а також у Карибському морі, Андах, Кордильєрах, Антарктиді.
16. Наслідки імпакту
Таким чином, від нечуваної канонади випадуть залізні зуби і роги небаченого звіра (Дан.7:7, 8:8). Вибухне небо, зруйнуються самі "стихії" (2 Пет. 3:10–12) – те, що апостол називає основними елементами світобудови. Параметри орбіти Землі зазнають суттєвих змін (Іс.13:13), вона закрутиться у вирі екстремальних стихійних лих.
Жахливим термічним вибухом, відлуння від нього рознесеться по всій планеті, в атмосферу буде викинута імпактна речовина, що випарувалася ("дим" в Об’явленні, 9:2). Через кілька годин більша частина розплавленої та роздробленої речовини повернеться вогненним дощем (8:7), обмолочуючи землю. Як говорить давнє прислів'я, "біда не приходить одна, за нею поспішають ще багато бід".
Так Іван бачив падіння в море чогось, що називає «велика, охоплена вогнем гора» (Об’явлення, 8:8). Не метеора, за версією автора [Л.12, с. 106], а величезного масивного астероїда. Він буде причиною фундаментальних руйнувань, смерті третини морських тварин, загибелі третини судів (вірш 9).
Планетоїд роздробить побудоване із заліза, глини, піску; розвіє на порох усе, що було виготовлене із міді, срібла та золота (Дан.2:35). Вогняними стовпами здибить суходіл, величезними вирвами усіє землю, що сколихнулася.
В апогеї своєї сили стародавній левіафан розпоре дно киплячих океанів, змінить русла та напрямок течії багатьох річок; роздробить віковий лід, розтопить сніг на горах, випарує води озер, а поверхню морів перетворить на киплячу мазь (Йов 41:23). Велетенським грибом підніме у повітря пил, гази, попіл, пісок, ґрунт і роздроблені гірські породи.
Так Іван бачив падіння в море чогось, що називає «велика, охоплена вогнем гора» (Об’явлення, 8:8). Не метеора, за версією автора [Л.12, с. 106], а величезного масивного астероїда. Він буде причиною фундаментальних руйнувань, смерті третини морських тварин, загибелі третини судів (вірш 9).
Планетоїд роздробить побудоване із заліза, глини, піску; розвіє на порох усе, що було виготовлене із міді, срібла та золота (Дан.2:35). Вогняними стовпами здибить суходіл, величезними вирвами усіє землю, що сколихнулася.
В апогеї своєї сили стародавній левіафан розпоре дно киплячих океанів, змінить русла та напрямок течії багатьох річок; роздробить віковий лід, розтопить сніг на горах, випарує води озер, а поверхню морів перетворить на киплячу мазь (Йов 41:23). Велетенським грибом підніме у повітря пил, гази, попіл, пісок, ґрунт і роздроблені гірські породи.
Йірмейа передбачає лихо з півночі й велику загибель (Єр.4:6). У межах запропонованої реконструкції цей пророчий образ отримує космічне прочитання. Пророк називає велике тіло, що вторглося в атмосферу в клубах диму, киплячим котлом. "Обличчя" якого з'явиться з боку протилежному півдню, «киплячий казан (нависає), передня сторона якого нахилена в бік півночі» (1:13, пер. [Л.37]).
За оцінкою автора маса "казана", він же, камінь, що руйнує все на планеті (Дан.2:34, 35), має становити трильйони тонн, діаметр – близько 15 кілометрів. Насправді, «наче (щось на зразок) велика, охоплена (що палає) вогнем гора» впаде в море (Об’явлення, 8:8, а).
Відповідно пророцтву єврейської сивіли, Бог, що змушує падати опади, покарає світ "полум'ям і дощем, що затоплює землю, і сіркою, що з неба летить, камінням величезним, градом жахливим" (Сивілліни книги, 3:862-865).
Існувала давня легенда, згідно з якою людство буде винищено двічі (Йосиф Флавій, "Юдейські старожитності"): перший раз потопом, другий – вогнем [Л.41, с. 440]. Найзавбачливіші на кілька років укриються в сховищах (Іс.2:19).
За оцінкою автора маса "казана", він же, камінь, що руйнує все на планеті (Дан.2:34, 35), має становити трильйони тонн, діаметр – близько 15 кілометрів. Насправді, «наче (щось на зразок) велика, охоплена (що палає) вогнем гора» впаде в море (Об’явлення, 8:8, а).
Відповідно пророцтву єврейської сивіли, Бог, що змушує падати опади, покарає світ "полум'ям і дощем, що затоплює землю, і сіркою, що з неба летить, камінням величезним, градом жахливим" (Сивілліни книги, 3:862-865).
Існувала давня легенда, згідно з якою людство буде винищено двічі (Йосиф Флавій, "Юдейські старожитності"): перший раз потопом, другий – вогнем [Л.41, с. 440]. Найзавбачливіші на кілька років укриються в сховищах (Іс.2:19).
17. Труба, голос, дихання Господа
Біблійні наві Амоц (Ам.1:2), Йоейл (Йоіл.2:11), Йешайа (Іс.30:30) називають сильний громоподібний шум зверху "голосом Господа". Від нього "затремтять (здригнуться) небо і земля" (Йоіл.4:16), потрясеться пустеля, оголяться ліси, ламаються дерева (Пс.29:5-9).
Мешканці світу почують «голос (грім) труби» (Ісаї, 18:3); істинно так, «Владика ГОСПОДЬ затрубить трубою» (Захарії, 9:14), «потужно (страшно) загримить» (Єремії, 25:30), довго (4:21-26). Потужний звук, подібний до реву тисяч реактивних двигунів, «донесеться до країв (кінців) землі» (25:31).
Величезний тепловий вибух під час удару астероїда об поверхню планети утворює гігантський кратер (т.зв. "зоряна рана ") початковою глибиною до 20 км, діаметром до 250 км. Утворений кратер заповнюється киплячою магмою, розплавом речовин з температурою 1 700 оС ... 2 000 оС. Один із старозавітних пророків називає таку загадкову магматичну яму вогню місцем для спалення, Тофетом.
Цей біблійний образ, реконструюючи майбутні події, автор співвідносить із гігантським магматичним кратером. Він «глибокий і широкий; в багатті його багато вогню і дров; подих Господа, як потік ("палаючої", пер. [ Л.39]) сірки запалить його» (Ісаї, 30:33, Синод. пер.).
Крім кратера з магмою, миттєво виникнуть буря, вихор, полум'я "пожираючого вогню", як провидять Ісая (Іс.29: 6, 30:27) і Давид (Пс.18:8, 9, 14).
Пожухнуть пасовища пастухів, в першу чергу висохне рослинний покрив на горах і пагорбах (Ам.1:2, Іс.42:15). Вся рослинність на піднесених місцях засохне, вражена жаром (Пс.11:6, Об.16:9), як прояв Божого суду, подихом духу гніву Його (2Цар.22:14-16) в день скорботи (Наум.1:7).
Іоанн бачить, з трубним звуком «з неба впала велика (величезна) зоря, що палала мов смолоскип (факел), і впала (упала) на третину рік та водних джерел» (Об'явлення, 8:10), "на третину всіх річок та водних джерел", пер. [Л.37]. Але яким чином зоряний смолоскип впаде на таку велику площу земної поверхні? В одному випадку, якщо він якось роздробиться в повітрі.
Сучасною мовою це явище відповідає польоту боліда – надзвичайно яскравого метеора, породженого великим метеороїдом, тобто, великою вогняною кулею яскравішою за зоряну величину мінус 4.
Політ боліда супроводжується оболонкою з вогню, снопами іскор, хвостом диму, змінною яскравістю освітлення місцевості, жаром. Єдиний стародавній аналог – це факел з просмоленого клоччя, що горить на вітрі. Смолоскип давав язики вогню, снопи іскор, густий дим, блимаючий світ, сильний жар.
Для космічних тіл масою менше 1 тонни політ закінчується найчастіше на висоті від 80 км до 20 км руйнуванням у щільних шарах атмосфери від термічних напруг усередині та динамічного тиску зовні. При цьому з області затримки випадає безліч дрібних метеоритів на велику площу у вигляді еліпса, по-науковому, "кратерне поле".
Боліди називаються в Біблії стрілами і списами Бога (Авв.3:11, Зах.9:14), вогнем з неба (Бут.19:24, Єз.38:22, Об.8:7), конями, що хропуть (Єр. 8:16), колісницями, що гримлять та палають, як смолоскипи, "миготять, наче блискавки" (Наум.2:4, 5, 3:2, Йоїл.2:5).
Вони стрімко проносяться небозводом, а на висотах нижче приблизно 55 км їх політ супроводжується вогнем, шлейфами диму, громовими ударами, гуркотом, свистом.
18. Надзвукова поверхня розриву
Крім метеороїдів на нашу планету впадуть масивніші космічні об'єкти. Серед можливих біблійних образів, які можуть бути співвіднесені з такими об'єктами, згадуються: нищівна гора (Єр.51:25), камінь (Дан.2:34, 35), язик Господа (Іс.30:27), жезл Його (11:4, Об’явл.19:15), немов велика гора, що палає вогнем, та велика зірка (8:8, 10, 9:1, 2).
В результаті вибуху при зіткненні гори-астероїда з поверхнею Землі (Об’явл.8:8) безпосереднім наслідком стане виникнення ударної хвилі, яка характеризується різким стрибком тиску, щільності і температури середовища. Миттєво утвориться гігантська напівсфера з розпечених газів, кам'яного пилу, піску.
Потім формується вогненна куля діаметром кілька десятків кілометрів, що підіймається на висоту до 100 км, температура в її центрі – декілька тисяч градусів. Ця вогненна куля, що розширюється із надзвуковою швидкістю, у Танаху описується як:
«полум'я пожираючого вогню» (Іс.29:6), «нищівний (гарячий, палючий) вітер» (Пс.11:6; "Вихор вогняний", пер. [Л.37]), «сухий (пекучий, спекотний) вітер» (Єр.4:11, Авв.3:5, буквально, "палаючий вогонь"), «буря» (Ос.8:7),
«потужний (великий, страшний) вітер,– настільки сильний, що руйнуватиме (роздиратиме) гори й трощитиме скелі» (1Цар.19:11), «ГОСПОДНІЙ подих» (Іс.30:33), «крила вітру» (Пс.18:11).
Великий вогняний ураган від півночі зруйнує будинки, міста, скелі, пагорби, дерева. Створить смертельно небезпечні умови навколо епіцентру вибуху на сотні кілометрів; вижити зможуть лише ті, хто перебуватиме у добре захищених підземних укриттях. Все ж, чому Давид, Єремія, Авакум незнайоме явище називають гарячим, пекучим або спекотним вітром?
Єдиним близьким за зовнішніми ознаками природним явищем, відомим людям давнини, був хамсин (арабське "п'ятдесят"), він же самум. Пекучий шквал з розпеченого повітря, пилу, піску (температура до 40 ºС і більше, вологість менше 10 %).
Самум може раптово виникати в середньому раз на тиждень протягом до 50 днів після весняного рівнодення. Упродовж близько 2-х годин хмари пилу та піску з пустель, від поривів вітру до 100 км/год (за екстремальних умов, до 140 км/год) затьмарюють сонце, значно знижують видимість.
Через образ хамсину, «ГОСПОДЬ виявить Себе у величі потужного голосу і покаже важку Свою руку ("яка обрушиться в ударі" [Л.39]) в шаленому гніві та пожираючому полум'ї, в супроводі бурі ...» (Ісаї, 30:30). Іншими словами, у супроводі потоку дуже гарячих газів із великою кількістю пилу, уламків та розпечених частинок від потужним термічним вибухом.
19. Обурення Творця
Цікаво, що у єврейській мові біблійний таємничий образ Божого гніву передається, зокрема, виразом "charon-af" ("палання ніздрів"), який буквально передає образ гарячого дихання або полум'яного подиху.Приголомшені силою Його обурення знепритомніють (Лк.21:26), порушаться робота серця та процес дихання [Л.46]. Термічний вибух «потужною силою (зірве гілки дерев) повідтинає галузки», вигубить величне, звалить все високе, «вирубає (посіче) хащі лісові (гущавину) залізом» (Іс.10:33, 34).
Дійсно, імпактна хвиля, що летить з надзвуковою швидкістю від півночі, обламає дерева, наче піскоструминним апаратом, обдере кору з них, тому гілки стануть "білими" (Йоіл.1:7). Пісок і дрібні камені дряпатимуть гілки, січутимуть гущавину, пробиватимуть одяг, як свинцевий дріб.
Негативні фактори ударної хвилі виникнуть в атмосфері, земляній корі, морській воді. Володар світу, Який чує всі звуки творіння, виконає Свою обіцянку про майбутнє неботрясіння, великий землетрус, небувалий моретрус. «Я ... потрясу (зригну) небеса й землю, море й суходіл» (Аггея, 2:6, б).
Суцільний фронт розпечених газів, пилу та уламків відразу спричинить займання рослин; миттєво пожере все, що легко згорає, за ним догоряє інше. В точності з пророкуванням біблійних пророків.
«Адже надходить День, що палає як (ніби розпечена) піч ...". "Перед ним (пожирає) нищівний вогонь, а за ним – (палає) палахкотливе полум'я. Перед ним (його приходом) земля, як Едемський сад, а позаду його (після нього) – спустошена пустеля! І вже нікому не буде порятунку» (Мал.3:19, Йоіл.2:3; у дужках, текст з [Л.37]).
Надзвукова поверхня розриву, через тепловий вибух астероїда діаметром 15 км, миттєво зруйнує все навколо епіцентру; навіть каміння розсиплеться в порошкоподібну речовину, схожу на вапно. За оцінками спеціалістів, початкові параметри такої ударної хвилі можуть становити: температура перевищить 10 000 ºС, тиск щонайменше 60 ГПа, швидкість фронту понад 40 000 м/с; тривалість її дії близько однієї години.
Суцільний фронт розпечених газів, пилу та уламків відразу спричинить займання рослин; миттєво пожере все, що легко згорає, за ним догоряє інше. В точності з пророкуванням біблійних пророків.
«Адже надходить День, що палає як (ніби розпечена) піч ...". "Перед ним (пожирає) нищівний вогонь, а за ним – (палає) палахкотливе полум'я. Перед ним (його приходом) земля, як Едемський сад, а позаду його (після нього) – спустошена пустеля! І вже нікому не буде порятунку» (Мал.3:19, Йоіл.2:3; у дужках, текст з [Л.37]).
Надзвукова поверхня розриву, через тепловий вибух астероїда діаметром 15 км, миттєво зруйнує все навколо епіцентру; навіть каміння розсиплеться в порошкоподібну речовину, схожу на вапно. За оцінками спеціалістів, початкові параметри такої ударної хвилі можуть становити: температура перевищить 10 000 ºС, тиск щонайменше 60 ГПа, швидкість фронту понад 40 000 м/с; тривалість її дії близько однієї години.
У зоні до 1 500 км від центру імпакту умови стануть несумісними з виживанням більшості живих організмів, «нікому не буде порятунку» (Йоіл.2:3), не залишиться живих організмів у відкритому середовищі. В області радіусом 5 000 км буде «спустошена пустеля», вціліють дрібні звірі в норах.
Тільки на віддаленні понад 8 000 км від астроблеми залишаться живими великі тварини. Температура приземного шару тропосфери може зрости до 400 ºС, земну кулю огорне густа темрява, що розривається відблисками пожеж.
20. Пожежі
В дні молотьби і жнив ліси затріщать від полум'я, немов кукіль, що спалюється у печі (Мт.13:38-42). Внаслідок вогню, що впав зверху, зникнуть зелені покриви нашої планети, згідно з видінням, відкритим Іоанну, "і третина дерев згоріла, а зелена трава вся згоріла" (Об'явлення, 8:7).
Проте чому апостол стверджує, що вогонь винищить ВСЮ траву і лише третину дерев? Розгадка може полягати у швидкому переміщенні ударної хвилі, істотному падінні її температури в міру віддалення від епіцентру, а також у повсюдних зливах із градом.
Ось чому пожежі, що промчалися, швидко знищать всі невеликі рослини, а 2/3 деревних порід, особливо без весняного листя, не встигнуть спалахнути або повністю згоріти. Тим не менш, в гарячих вихорах та штормах-бурях обуглиться частина суходолу, оскільки температура його поверхні зросте до 300 ºС і більше.
Тому написано, "ріки перетворяться на смолу, а його земля – на сірку" (Ісаї, 34:9), "земля та діла, що на ній, згорять" (2Петра.3:10); гори трясуться, потім згорять немов хмиз (Іс.64:1-2). Покинуті мегалополіси спалить великий Господній вогонь (Об’явл.18:8, 18); виявиться, що на нього працювали їхні жителі. Палає і суходіл і небо (2Пет.3: 7, 12).
Неймовірно, але факт, спалахне навіть "вода", полум'я вразить Світовий океан! Звісно загоряться не самі води, а горючі гази, що виділяться з його надр і вийдуть на поверхню. Там їх підпалять атмосферні плюми та дощі з палаючих продуктів імпактів, що були викинуті вибухом і повернулися назад. Як написано у ранньохристиянському апокрифі "Об'явлення Петра", який користувався певним авторитетом у частині ранньої Церкви.
"І буде в день суду... води обернуться в палаючі вугілля, і все на землі горітиме, і море стане вогнем, і під небом буде полум'я жорстоке ..." (Об'явлення Петра, 5:1-5). Від високої температури стихій, риби спливуть черевом вгору, птахи засмажаться у повітрі, перетворяться у вугілля трупи тварин і людей.
Схоже одкровення, набагато раніше (у VIII столітті до Р.Х.), отримав старозавітний пророк Амос. «Владика ГОСПОДЬ викликав для суду вогонь (вогненний дощ), аби той пожер велику безодню (загорілася велика безодня, частина згоріла),- і той почав пожирати наділи (частину) землі»(Амоса, 7:4; у дужках, текст з [Л.37]).
У зоні ураження води повільних течій у річках стануть гарячими, густими, чорними, як смола – "ріки перетворяться на смолу" (Ісаї, 34:9), засипані золою, сажею, розмеленою пемзою, вулканічним попелом, мінеральним пилом. Всіх уцілілих мешканців охопить нестерпний жар, ніби в розпеченій печі (Мал.3:19), немов у палаючій топці крематорію.
Проте чому апостол стверджує, що вогонь винищить ВСЮ траву і лише третину дерев? Розгадка може полягати у швидкому переміщенні ударної хвилі, істотному падінні її температури в міру віддалення від епіцентру, а також у повсюдних зливах із градом.
Ось чому пожежі, що промчалися, швидко знищать всі невеликі рослини, а 2/3 деревних порід, особливо без весняного листя, не встигнуть спалахнути або повністю згоріти. Тим не менш, в гарячих вихорах та штормах-бурях обуглиться частина суходолу, оскільки температура його поверхні зросте до 300 ºС і більше.
Тому написано, "ріки перетворяться на смолу, а його земля – на сірку" (Ісаї, 34:9), "земля та діла, що на ній, згорять" (2Петра.3:10); гори трясуться, потім згорять немов хмиз (Іс.64:1-2). Покинуті мегалополіси спалить великий Господній вогонь (Об’явл.18:8, 18); виявиться, що на нього працювали їхні жителі. Палає і суходіл і небо (2Пет.3: 7, 12).
Неймовірно, але факт, спалахне навіть "вода", полум'я вразить Світовий океан! Звісно загоряться не самі води, а горючі гази, що виділяться з його надр і вийдуть на поверхню. Там їх підпалять атмосферні плюми та дощі з палаючих продуктів імпактів, що були викинуті вибухом і повернулися назад. Як написано у ранньохристиянському апокрифі "Об'явлення Петра", який користувався певним авторитетом у частині ранньої Церкви.
"І буде в день суду... води обернуться в палаючі вугілля, і все на землі горітиме, і море стане вогнем, і під небом буде полум'я жорстоке ..." (Об'явлення Петра, 5:1-5). Від високої температури стихій, риби спливуть черевом вгору, птахи засмажаться у повітрі, перетворяться у вугілля трупи тварин і людей.
Схоже одкровення, набагато раніше (у VIII столітті до Р.Х.), отримав старозавітний пророк Амос. «Владика ГОСПОДЬ викликав для суду вогонь (вогненний дощ), аби той пожер велику безодню (загорілася велика безодня, частина згоріла),- і той почав пожирати наділи (частину) землі»(Амоса, 7:4; у дужках, текст з [Л.37]).
У зоні ураження води повільних течій у річках стануть гарячими, густими, чорними, як смола – "ріки перетворяться на смолу" (Ісаї, 34:9), засипані золою, сажею, розмеленою пемзою, вулканічним попелом, мінеральним пилом. Всіх уцілілих мешканців охопить нестерпний жар, ніби в розпеченій печі (Мал.3:19), немов у палаючій топці крематорію.
21. Що посіяли, то пожнемо?
Завзято сіємо бурі чвар, у відповідь отримаємо гіпергани феноменальної сили [Л.42], що перевищують верхню межу 12-бальної шкали Бофорта. Вони зламають ліси та міста, зруйнують пагорби і скелі, здують пісок та каміння, піднімуть величезні хвилі в морях. В повітрі мчать вирвані з корінням дерева, дахи будівель, уламки стін, каміння, пісок, пил; також трупи птахів, звірів, морських тварин, людей. У теоретичних моделях гіперганів швидкість вітру над океаном може досягати сотень кілометрів за годину, у деяких оцінках 500–800 км/год. Саме такі параметри були теоретично обґрунтовані американським метеорологом Керрі Емануелем у 1995 році в його науковій теорії гіперганів, пов'язаних із падінням астероїдів [Л.42] Над Світовим океаном виникнуть мегациклони континентальних масштабів,– турбулентні маси атмосферного повітря й вологи, що обертаються спірально (мал.5), висотою до 40 км, діаметром "ока" до 300 км.
Причина виникнення унікальних гіперганів це утворення локальних зон з високою температурою води (близько 50ºС), яка в
багатьох моделях гіперганів розглядається як необхідна умова їх формування. Наприклад, в епіцентрах падіння астероїдів, над підводними вулканами, що прокинулися, над тектонічними розломами океанічного дна.
У таких місцях вода закипить і буде залишатися аномально гарячою протягом тривалого часу (кілька тижнів), дозволяючи існувати першому потужному вітру та сформуватись наступним. Або виникнуть тропічні і не тропічні циклони при температурі рідини менше 50 оС, але понад 26,8 оС.
Застосовуючи біблійну образність, Земля злякається, затремтить і завиє, схопиться за свій одяг, та важко буде його зберегти. Могутні вихори високо піднімуть трильйони тонн пилу, піску і каміння пустель; закружляють покриви планети, сильні бурі з тріском розірвуть покривала її, які запалають.
Асаф так пророкує пожежі і руйнівний вітер майбутньої загадкової появи Бога (теофанії). «Іде (гряде) наш Бог, Він не мовчатиме! Перед Ним палаючий вогонь (поїдає), а навколо Нього надзвичайно потужна (сильна, грізна) буря» (Псалми, 50:3).
Давид вказує на небесні явища як причину жару, перераховуючи фактори ураження: жаріюче вугілля, яке в межах запропонованої реконструкції можна співвіднести з метеорними тілами, гарячі продукти імпактів, розпечені гази ударної хвилі.
«На нечестивих, наче дощем, Він (проллє) пошле (палаюче вугілля) вогонь, сірку та нищівний (палючий)
вітер ("Вихор вогняний", пер. [Л.37]),– як частку (з чаші) їхньої долі» (Псалми, 11:6; Іс.29:6, Єр.25: 32, Наум.1: 3).
Палаюча гора, що випала з чаші-радіанта в море (Об’явл.8:8), створить пекучий вихор не тільки в епіцентрі вибуху. За твердженням Давида, повсюдно, через падіння палаючого вугілля, язиків вогню, іскор сірки. Також повернуться назад розпечені продукти імпактів, викинуті в тропосферу, стратосферу, навіть мезосферу потужними вибухами.
Ніби після детонації неба, дощем впаде "гаряче вугілля", підпалюючи звільнені метан, сірководень, інші горючі гази, що потрапили в повітря. У приземному шарі атмосфери багато що згорить в бурхливому полум'ї. «Адже надходить (прийде) День, що палає, як (розпечена) піч» (Малахії.3:19, а).
Відбудеться сильна температурна інверсія, тобто збільшення температури повітря з висотою замість існуючого нині зниження; це призведе до зміни характеру атмосферної рефракції в гомосфері. Іншим стане і заломлення світла внаслідок колосальних обсягів аерозолів, викинутих термічними вибухами, виверженнями та вибухами вулканів, гіперганами.
Причина виникнення унікальних гіперганів це утворення локальних зон з високою температурою води (близько 50ºС), яка в
багатьох моделях гіперганів розглядається як необхідна умова їх формування. Наприклад, в епіцентрах падіння астероїдів, над підводними вулканами, що прокинулися, над тектонічними розломами океанічного дна.
У таких місцях вода закипить і буде залишатися аномально гарячою протягом тривалого часу (кілька тижнів), дозволяючи існувати першому потужному вітру та сформуватись наступним. Або виникнуть тропічні і не тропічні циклони при температурі рідини менше 50 оС, але понад 26,8 оС.
Застосовуючи біблійну образність, Земля злякається, затремтить і завиє, схопиться за свій одяг, та важко буде його зберегти. Могутні вихори високо піднімуть трильйони тонн пилу, піску і каміння пустель; закружляють покриви планети, сильні бурі з тріском розірвуть покривала її, які запалають.
Асаф так пророкує пожежі і руйнівний вітер майбутньої загадкової появи Бога (теофанії). «Іде (гряде) наш Бог, Він не мовчатиме! Перед Ним палаючий вогонь (поїдає), а навколо Нього надзвичайно потужна (сильна, грізна) буря» (Псалми, 50:3).
Давид вказує на небесні явища як причину жару, перераховуючи фактори ураження: жаріюче вугілля, яке в межах запропонованої реконструкції можна співвіднести з метеорними тілами, гарячі продукти імпактів, розпечені гази ударної хвилі.
«На нечестивих, наче дощем, Він (проллє) пошле (палаюче вугілля) вогонь, сірку та нищівний (палючий)
вітер ("Вихор вогняний", пер. [Л.37]),– як частку (з чаші) їхньої долі» (Псалми, 11:6; Іс.29:6, Єр.25: 32, Наум.1: 3).
Палаюча гора, що випала з чаші-радіанта в море (Об’явл.8:8), створить пекучий вихор не тільки в епіцентрі вибуху. За твердженням Давида, повсюдно, через падіння палаючого вугілля, язиків вогню, іскор сірки. Також повернуться назад розпечені продукти імпактів, викинуті в тропосферу, стратосферу, навіть мезосферу потужними вибухами.
Ніби після детонації неба, дощем впаде "гаряче вугілля", підпалюючи звільнені метан, сірководень, інші горючі гази, що потрапили в повітря. У приземному шарі атмосфери багато що згорить в бурхливому полум'ї. «Адже надходить (прийде) День, що палає, як (розпечена) піч» (Малахії.3:19, а).
Відбудеться сильна температурна інверсія, тобто збільшення температури повітря з висотою замість існуючого нині зниження; це призведе до зміни характеру атмосферної рефракції в гомосфері. Іншим стане і заломлення світла внаслідок колосальних обсягів аерозолів, викинутих термічними вибухами, виверженнями та вибухами вулканів, гіперганами.
22. Великий струс
Гуркіт космічних тіл, що руйнуються в повітрі, вразить небозвід, а від ударів астероїдів здригнуться гідросфера і літосфера. Стрепенеться Земля від убивчих вибухів, захитається, почне ходити ходуном; загримить прокльонами, наче втратила рівновагу.
Завиє від страху, застогне від зоряних ран, вчепиться в одежу свою, що рветься, тужиться і кричить, немов при пологових переймах, ніби нутрощі її вивертаються. Через біль й сором глибоко схвилюється ображена (Ам.8:8). Вибухне від гніву приголомшене небо, захитаються обурені океани, розплескаються моря, трясуться гори, танцюють пагорби (Пс.46:2-9).
Вириваються з корінням дерева (29:4-6), руйнуються хмарочоси, провалюються будинки, вулиці, міські квартали, немов давній хтонічний Тифон знову ворушиться під землею. Опустяться або піднімуться великі ділянки суходолу та океанічного дна, зокрема, гори та острови, особливо в зонах субдукції та спредінгу. Річки повернуть назад, перевернуться озера, наче перекинулась планета.
Змішаються один з одним стихії, що ревуть та б'ються: повітря, вода, вогонь, твердь. «Ось що говорить ГОСПОДЬ Саваот: Я ще раз,- а це станеться незабаром, - потрясу (сотрясу) небеса й землю, море й суходіл» (Аггея, 2:6; Єв.12:26, Пс.77:17-19). У давньоєврейській мові слово רַעַשׁ (рааш), пов'язане із землетрусом, також має значення сильного шуму або оглушливого реву [Л.27, с.495].
Автор Послання до Євреїв, розмірковуючи над словами Агг.2:6, стверджує: «Слова "ще раз" показують, що все створене буде знищено ...» (Євр.12:27, пер. [Л.33]). "Адже наш Бог – це нищівний ("що спалює все", пер. [Л.41]) вогонь" (вірш 29).
Пусковим механізмом серії суперструсів стане мегапоштовх через тепловий вибух від падіння величезного астероїда,– "наче велика гора, охоплена (що палає) вогнем" (Об’явлення, 8:8) або "зоря" (9:1). В атмосфері виникне вогненна куля, що перетворюється на дуже значну за розмірами грибоподібну хмару.
Зіткнення величезного космічного тіла із Землею, що обертається, може спричинити значний перерозподіл мас у літосфері та верхній мантії, що, своєю чергою, змінить тензор моменту інерції Землі, викличе великі тектонічні зміщення й деформації земної кори.
Завиє від страху, застогне від зоряних ран, вчепиться в одежу свою, що рветься, тужиться і кричить, немов при пологових переймах, ніби нутрощі її вивертаються. Через біль й сором глибоко схвилюється ображена (Ам.8:8). Вибухне від гніву приголомшене небо, захитаються обурені океани, розплескаються моря, трясуться гори, танцюють пагорби (Пс.46:2-9).
Вириваються з корінням дерева (29:4-6), руйнуються хмарочоси, провалюються будинки, вулиці, міські квартали, немов давній хтонічний Тифон знову ворушиться під землею. Опустяться або піднімуться великі ділянки суходолу та океанічного дна, зокрема, гори та острови, особливо в зонах субдукції та спредінгу. Річки повернуть назад, перевернуться озера, наче перекинулась планета.
Змішаються один з одним стихії, що ревуть та б'ються: повітря, вода, вогонь, твердь. «Ось що говорить ГОСПОДЬ Саваот: Я ще раз,- а це станеться незабаром, - потрясу (сотрясу) небеса й землю, море й суходіл» (Аггея, 2:6; Єв.12:26, Пс.77:17-19). У давньоєврейській мові слово רַעַשׁ (рааш), пов'язане із землетрусом, також має значення сильного шуму або оглушливого реву [Л.27, с.495].
Автор Послання до Євреїв, розмірковуючи над словами Агг.2:6, стверджує: «Слова "ще раз" показують, що все створене буде знищено ...» (Євр.12:27, пер. [Л.33]). "Адже наш Бог – це нищівний ("що спалює все", пер. [Л.41]) вогонь" (вірш 29).
Пусковим механізмом серії суперструсів стане мегапоштовх через тепловий вибух від падіння величезного астероїда,– "наче велика гора, охоплена (що палає) вогнем" (Об’явлення, 8:8) або "зоря" (9:1). В атмосфері виникне вогненна куля, що перетворюється на дуже значну за розмірами грибоподібну хмару.
Зіткнення величезного космічного тіла із Землею, що обертається, може спричинити значний перерозподіл мас у літосфері та верхній мантії, що, своєю чергою, змінить тензор моменту інерції Землі, викличе великі тектонічні зміщення й деформації земної кори.
Інтенсивні вертикальні та горизонтальні переміщення мас в зонах субдукції літосферних плит, які плавають астеносферою, спричинять наслідки світових масштабів:
1) по лінії океанічних хребтів й западин,– геологічні розломи літосфери довжиною тисячі кілометрів, точніше, "зони розломів" , тобто, місця однотипних геофізичних деформацій;
2) численні великі провали, глибокі ями, довгі широкі тріщини, великі гірські обвали, зсуви, сіли, що перегороджують шляхи річкам; не вціліє жодна споруда, всі прибережні міста сповзуть у моря;
3) випаровування великих об'ємів морської води за рахунок теплоти гарячої магми (1 700 °С ... 2 000 °С), що заповнює зони розломів, які утворюються між океанічними плитами, що розходяться;
4) серії повсюдних земле- та моретрусів, одночасно активну експлозію вулканів та вибухи супервулканів, внаслідок звільнення колосальної енергії в момент зіткнення тектонічних платформ уздовж конвергентних меж плит;
5) невпізнанно зміняться структура, мега - і макрорельєф планети: гори знизяться, а долини піднімуться; одні ділянки суходолу стануть великими водоймищами, навпаки, деякі моря висохнуть, як це вже було в історії;
6) стане іншою циркуляція вод Світового океану, зокрема, навколо Антарктиди, у Північному Льодовитому океані; тепла течія Гольфстрім змінить свої шляхи.
1) по лінії океанічних хребтів й западин,– геологічні розломи літосфери довжиною тисячі кілометрів, точніше, "зони розломів" , тобто, місця однотипних геофізичних деформацій;
2) численні великі провали, глибокі ями, довгі широкі тріщини, великі гірські обвали, зсуви, сіли, що перегороджують шляхи річкам; не вціліє жодна споруда, всі прибережні міста сповзуть у моря;
3) випаровування великих об'ємів морської води за рахунок теплоти гарячої магми (1 700 °С ... 2 000 °С), що заповнює зони розломів, які утворюються між океанічними плитами, що розходяться;
4) серії повсюдних земле- та моретрусів, одночасно активну експлозію вулканів та вибухи супервулканів, внаслідок звільнення колосальної енергії в момент зіткнення тектонічних платформ уздовж конвергентних меж плит;
5) невпізнанно зміняться структура, мега - і макрорельєф планети: гори знизяться, а долини піднімуться; одні ділянки суходолу стануть великими водоймищами, навпаки, деякі моря висохнуть, як це вже було в історії;
6) стане іншою циркуляція вод Світового океану, зокрема, навколо Антарктиди, у Північному Льодовитому океані; тепла течія Гольфстрім змінить свої шляхи.
23. Крах цивілізації
У місці імпакту виникне астроблема (з грецької "зоряна рана") – велетенський ударний кратер, "кладезь безодні" в сприйнятті Іоанна (Об’явл.9:1, 2; "прохід, що веде до прірви", пер. [Л.33]). Його початкова глибина може становити близько 20 км, а діаметр – до 250 км. Високо в атмосферу потраплять розпечені гази, пари води, дрібнодисперсний пил ("дим" у вірші 9:2).
Нечувану сейсмічну катастрофу "в день палаючого гніву Його" пророкують старозавітні пророки. Ісая (Іс.13:13; 24:19, 20, 29:6), Йоіл (Йоіл.2:10, 3:16), Міхей (Міх.1:2-4), Єремія (Єр.4:24), Єзекіїль (Єз.38:19, 20; "під великим землетрусом, мабуть, маються на увазі космічні катаклізми " [Л.28, с. 834] - усі вони говорять про це майбутнє потрясіння.
Нечувану сейсмічну катастрофу "в день палаючого гніву Його" пророкують старозавітні пророки. Ісая (Іс.13:13; 24:19, 20, 29:6), Йоіл (Йоіл.2:10, 3:16), Міхей (Міх.1:2-4), Єремія (Єр.4:24), Єзекіїль (Єз.38:19, 20; "під великим землетрусом, мабуть, маються на увазі космічні катаклізми " [Л.28, с. 834] - усі вони говорять про це майбутнє потрясіння.
Іоанн бачить пророцтва наві здійсненими, "стався великий землетрус, якого ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі ("як з'явилася людина", пер. [Л.36]): такий землетрус, такий (великий) потужний!"(Об’явлення, 16:18-20; 6:12, 8:5, 11:13, 19; мал.6).Суходіл здіймається, немов морська хвиля, котра підганяється ураганом. Судоми нашої породіллі – колиски людства – миттєво зруйнують усе, що створювалося століттями на її поверхні.
Глобальне потрясіння "змінить все обличчя планети" [Л.24],
"жодна країна чи народ, жодне місто чи село не уникнуть його", "вся поверхня землі почне рухатися, почне хвилюватися і тремтіти, панічний жах охопить тоді все живе" [Л.12, с. 91, 93]; "тепер удар обрушиться на всі міста землі. Усі вони будуть зруйновані і перетворяться на руїни" [Л.36, с. 659].
Важко не погодитись з твердженням цитованих авторів. Ймовірними наслідками стануть руйнування майже усіх міст, веж, старовинних замків, доріг, мостів, віадуків, дамб, пірсів, бун, гребель, шлюзів, інших гідроспоруд, газо- і нафтопроводів, атомних електростанцій, зокрема, ядерних реакторів та сховищ відпрацьованого палива, тощо.
За період Великої скорботи сейсмічні поштовхи повністю знищать техногенну цивілізацію. Чимало людей загине (Мт.24:21, 22, Лк.21:11) провалившись під землю, подібно до того, як вона поглинула тих, що зневажали Господа в дні Виходу (Числ.16:23-33).
Ісус Христос, повідомляючи учням про появу попереджувального знака Свого повернення каже: «й заголосять (заплачуть, заридають у розпачі) усі племена (народи) землі» (Матвія, 24:30; у дужках, текст з [Л.37]). Дивно, чому, побачивши знак пришестя, ВСІ люди плачуть, а не радіють?
Відповідь на закономірне питання міститься у книзі нави Амоца. «Бо Господь, Бог Всемогутній, торкнеться землі, і земля розтане ("похитнеться", пер. [Л.37]) і всі, хто живе на ній, заридають» (Амоса, 9:5; пер. [Л.33]).
Заридають, бо суходіл «здибиться, як Ніл, потім опуститься, як річка єгипетська» (вірш 5). Вийде як за тим прислів'ям: "журба та горе з ніг звалять, а біда землею привалить".
"жодна країна чи народ, жодне місто чи село не уникнуть його", "вся поверхня землі почне рухатися, почне хвилюватися і тремтіти, панічний жах охопить тоді все живе" [Л.12, с. 91, 93]; "тепер удар обрушиться на всі міста землі. Усі вони будуть зруйновані і перетворяться на руїни" [Л.36, с. 659].
Важко не погодитись з твердженням цитованих авторів. Ймовірними наслідками стануть руйнування майже усіх міст, веж, старовинних замків, доріг, мостів, віадуків, дамб, пірсів, бун, гребель, шлюзів, інших гідроспоруд, газо- і нафтопроводів, атомних електростанцій, зокрема, ядерних реакторів та сховищ відпрацьованого палива, тощо.
За період Великої скорботи сейсмічні поштовхи повністю знищать техногенну цивілізацію. Чимало людей загине (Мт.24:21, 22, Лк.21:11) провалившись під землю, подібно до того, як вона поглинула тих, що зневажали Господа в дні Виходу (Числ.16:23-33).
Ісус Христос, повідомляючи учням про появу попереджувального знака Свого повернення каже: «й заголосять (заплачуть, заридають у розпачі) усі племена (народи) землі» (Матвія, 24:30; у дужках, текст з [Л.37]). Дивно, чому, побачивши знак пришестя, ВСІ люди плачуть, а не радіють?
Відповідь на закономірне питання міститься у книзі нави Амоца. «Бо Господь, Бог Всемогутній, торкнеться землі, і земля розтане ("похитнеться", пер. [Л.37]) і всі, хто живе на ній, заридають» (Амоса, 9:5; пер. [Л.33]).
Заридають, бо суходіл «здибиться, як Ніл, потім опуститься, як річка єгипетська» (вірш 5). Вийде як за тим прислів'ям: "журба та горе з ніг звалять, а біда землею привалить".
24. Макросейсмічні коливання
Відбудеться так, як передбачено пророком Амосом (9:5): згідно з Божою обіцянкою (Агг.2:6) світ здригнеться, а суша почне коливатися (Пс.18:8; Єр.4:24), піднімаючись і опускаючись, наче річкова хвиля.
«Схвилюється вся вона як річка, і підніматиметься і опускатиметься як річка Єгипетська» (Амоса, 8:8, Синод. пер.; "у вірші 8 є передбачення землетрусу: коливання грунту, які при цьому будуть, порівнюються з підйомом і спадом води в річці Ніл" [Л.22, с. 456]). Розлючена планета скине з себе своїх мучителів, струсить нечестивих назустріч зорі (Іов.38:13).
Гори й пагорби сплющаться як глина під печаткою, можуть обрушитись навіть єгипетські піраміди, так як прийшов День Господа. "Він ступає,- і трясеться земля" (Авв.3:6, а). «Перед Ним тремтять гори, і тануть узгір’я (підгірки, пагорби). Від Його присутності (перед обличчям Його) хитається (здіймається, трясеться, коливається) земля та Всесвіт,- у страху всі його мешканці» (Наум. 1:5; Ам.9:5).
Внаслідок серії хвилеподібних макросейсмічних коливань океанічної та континентальної кори (за деякими моделями, з висотою хвилі до 10 метрів), у вигляді пружних деформацій земної кулі, що стрімко обгинають її менш ніж за 1 годину, відбудеться наступне:
1) всі острови, гори та міста біля узбережжя рушать з місць своїх у серця морів (Об'явл.6:14, 16:20, 18:21; Пс.46:3), великі ділянки суход у поринуть у бурхливі води;
2) обваляться овдовілі мегалополіси (Об'явл.16:19, "міста народів", пер. [Л.39]), за їх загибеллю здалеку спостерігають городяни (18:9-10);
3) знизяться гори й пагорби, піднесуться долини та яри (Іс.40:4, 24:20);
4) раптово з тріском розкриються широкі провали, в ями та глибокі довгі тріщини проваляться жителі (24:18), їхні будинки й автомобілі, мости, дерева;
5) розкриються могили, з трун випадуть кістки, згідно з пророцтвом (Єр.8:1);
6) гори тріскаються, скелі руйнуються, зіштовхуючись одна з одною і розсипаючись (Наум.1:6), вони плавляться немов віск (Пс.97:5, Авв.3:6);
7) активізуються численні вулкани (Пс.104:32, Іс.64:1-3) від великого струсу та зіткнень літосферних плит, викидаючи в атмосферу попіл, пар, пил, отруйні гази на висоту 10 ... 30 км;
8) зашумить (зареве), обуриться (розбушується) море (Лк.21:25, Іс.5:30), на сушу обрушаться гігантські хвилі, потонуть спорожнілі міста (Об.18: 21);
9) рівнинні річки потечуть назад, пересунуться їхні русла, перекинуться озера; затремтять та наче зблизяться «краї (кінці) землі» (Іс.41:5), оскільки рельєф земної поверхні кардинально зміниться і стане більш пласким.
Проте чому написано: "краї землі затремтіли і, наближуючись, зійшлись"? (вірш 5, б). Ймовірно, в есхатологічному баченні пророк спостерігав ефект "підняття (нахилення) видимого горизонту", зумовлений позитивною рефракцією та сильною температурною інверсією в атмосфері.
Іншими словами, видимий геодезичний обрій піднявся, розширився, його географічна дальність збільшилася настільки, що наблизилися місцевості, котрі зазвичай приховуються кривизною земної кулі. Дальність видимості може зрости настільки, що, образно кажучи, краї землі "наближуючись, зійшлись" (Іс.41:5; у Масоретському тексті, "наблизилися вони і прийшли").
Після руйнівних повсюдних сейсмічних потрясінь однією з найбільших небезпек становитиме затоплення суходолу морською водою строком п'ять місяців. Згідно з авторським тлумаченням "сарани" з безодні (Об'явл.9:1–3, 7–10), як вулканічних наслідків імпакту [Л.45].
Іншими словами, видимий геодезичний обрій піднявся, розширився, його географічна дальність збільшилася настільки, що наблизилися місцевості, котрі зазвичай приховуються кривизною земної кулі. Дальність видимості може зрости настільки, що, образно кажучи, краї землі "наближуючись, зійшлись" (Іс.41:5; у Масоретському тексті, "наблизилися вони і прийшли").
Після руйнівних повсюдних сейсмічних потрясінь однією з найбільших небезпек становитиме затоплення суходолу морською водою строком п'ять місяців. Згідно з авторським тлумаченням "сарани" з безодні (Об'явл.9:1–3, 7–10), як вулканічних наслідків імпакту [Л.45].
25. Чому горе, коли вирує море?
Внаслідок "родових схваток" Землі – глибоководних землетрусів, вивержень підводних вулканів, макросейсмічних коливань, тектонічних деформацій океанічного дна, континентальних надводних і підводних зсувів, раптових зміщень льодовикових мас, падіння астероїдів у гідросферу та локальних тривалих коливань рівня океану – на суходіл із ревом ринуть гравітаційні хвилі (по-науковому – космогенні цунамі).
Планета розхлюпає океани й моря, оголяться фундаментальні частини її тіла; шлейфи цунамі обгорнуть узбережжя, вщент розбиваючи їх, з прірви приллють солоні сльози. За образним виразом, "ринулися води (Води відступили від суші, пер. [Л.33]); безодня дала голос (заревіла) свій, високо підняла руки свої (Авв.3:10, "підняла свої хвилі вгору", пер. [Л.39]).
Біля узбережжя морські цунамічні хвилі піднімуться на висоту гір (Пс.104:6-8), так високо, ніби небо занурилося в Світовий океан. Про майбутній струс попереджає наві Зехарйа (Зах.10:9-11; у Масоретському тексті, «І пройде Він … і здибить у морі хвилі»).
Перед появою цунамі вода далеко відступить від суходолу, відбудуться сильні відливи, через потрапляння берегової лінії у западину між верхівками двох сусідніх хвиль, віддалених одна від одної на 100 ... 300 км; оголиться дно (2Цар.22:16).
Далі зі швидкістю від 500 до 1000 км/год на острови та узбережжя континентів ринуть хвилі небаченої висоти, вони «підносяться до неба й знову опускаються у безодню» (Псалми, 107:26; 46:3, 4).
У відкритому морі, поза епіцентром, цунамі невисокі, але при виході на шельф довжина хвилі (150 ... 300 км і більше) скорочується через її гальмування. Швидкість фронту падає приблизно до 30-80 км/год, при цьому висота цунамі зростає "до неба".
Потім ревуча стихія, змітаючи все на своєму шляху, розіллється по обличчю суші; вириваючи дерева, перекидаючи на десятки кілометрів ератичні валуни, змиваючи піски островів, родючі ґрунти материків і руїни портових міст.
Біля узбережжя морські цунамічні хвилі піднімуться на висоту гір (Пс.104:6-8), так високо, ніби небо занурилося в Світовий океан. Про майбутній струс попереджає наві Зехарйа (Зах.10:9-11; у Масоретському тексті, «І пройде Він … і здибить у морі хвилі»).
Перед появою цунамі вода далеко відступить від суходолу, відбудуться сильні відливи, через потрапляння берегової лінії у западину між верхівками двох сусідніх хвиль, віддалених одна від одної на 100 ... 300 км; оголиться дно (2Цар.22:16).
Далі зі швидкістю від 500 до 1000 км/год на острови та узбережжя континентів ринуть хвилі небаченої висоти, вони «підносяться до неба й знову опускаються у безодню» (Псалми, 107:26; 46:3, 4).
У відкритому морі, поза епіцентром, цунамі невисокі, але при виході на шельф довжина хвилі (150 ... 300 км і більше) скорочується через її гальмування. Швидкість фронту падає приблизно до 30-80 км/год, при цьому висота цунамі зростає "до неба".
Потім ревуча стихія, змітаючи все на своєму шляху, розіллється по обличчю суші; вириваючи дерева, перекидаючи на десятки кілометрів ератичні валуни, змиваючи піски островів, родючі ґрунти материків і руїни портових міст.
На сотні й тисячі кілометрів безодня проникне вглиб континентів, викидаючи на суходіл мешканців Світового океану: риб, молюсків, тюленів, моржів, китів, кашалотів, акул, інших тварин. Заливаючи території багатьох країн, утворюючи величезні вирви й розмиви ґрунту. Як кажуть, "завжди чекай біди, перебуваючи біля морської води".
Ось чому Ісус пропонує бігти в гори (Мт.24:16-18), бо злісне «море зашумить (зареве) і обуриться (розбушується)» (Лк.21:25, Синод. пер.), затопивши Юдею, Самарію, Галілею. Цієї Його поради дотримаються жителі багатьох країн, зокрема, розташованих біля морів та океанів.
За окремими модельними розрахунками, у разі реалізації подібного сценарію втрати населення можуть бути надзвичайно великими; в окремих роботах вони оцінюються до 20 % населення світу. Уцілілі стогнатимуть на горах й плакатимуть на пагорбах (Єр.3:21-23, Єз.7:16, Іс.2:21).
Ось чому Ісус пропонує бігти в гори (Мт.24:16-18), бо злісне «море зашумить (зареве) і обуриться (розбушується)» (Лк.21:25, Синод. пер.), затопивши Юдею, Самарію, Галілею. Цієї Його поради дотримаються жителі багатьох країн, зокрема, розташованих біля морів та океанів.
За окремими модельними розрахунками, у разі реалізації подібного сценарію втрати населення можуть бути надзвичайно великими; в окремих роботах вони оцінюються до 20 % населення світу. Уцілілі стогнатимуть на горах й плакатимуть на пагорбах (Єр.3:21-23, Єз.7:16, Іс.2:21).
26. Причини гравітаційних хвиль
Фізичними підставами обурення моря, його надвисоких водяних валів, послужать падіння астероїдів (Об.8:8, 9, мал.7) та спровоковані ними ефекти титанічного розмаху: підводні землетруси, виверження вулканів, масштабні зсуви, деформації океанічного дна, тощо.Серії цунамі, спричинених первинними та вторинними наслідками імпактів, можуть виникати протягом не менше п’яти місяців (Бут.7:24). Потім ще 7 місяців знадобиться, щоб морська вода залишила суходіл (8:3-6, 13, 14), розтинаючи його бурхливими потоками (Авв.3:9, б), залишаючи за собою глибокі довгі каньйони, широкі промоїни, западини, бруд.
Згідно з комп'ютерним моделюванням фахівців, за певних умов падіння в океан астероїда діаметром 1 км може спричинити викид водяного стовпа (так званий "заплеск") на висоту до 4000 метрів. У відкритому морі одна за одною розійдуться 20 ... 40-метрові хвилі, на прилеглі узбережжя обрушаться цунамі заввишки до 1 000 метрів [Л.29].
Деякі дослідники Біблії припускають, що гора, яка палає вогнем, впаде в Середземне море [Л.12, с.106; Л.19, с. 115]. Однак, згідно з розрахунками автора, йдеться не про Середземне море, а про значно віддалений район – лід Північного Льодовитого океану.
Деякі дослідники Біблії припускають, що гора, яка палає вогнем, впаде в Середземне море [Л.12, с.106; Л.19, с. 115]. Однак, згідно з розрахунками автора, йдеться не про Середземне море, а про значно віддалений район – лід Північного Льодовитого океану.
У місці падіння астероїда діаметром 2 км, цунамі, урагани, землетруси, повені охоплять область до 2 000 км, зона ж повної руйнації становитиме приблизно 500 км. На території розміром близько 800 х 800 км вирує вітер зі швидкістю до 500 км/год, область суцільних пожеж становитиме приблизно 200 км.
Серії гігантських хвиль, спричинені первинним та вторинними наслідками падіння в Атлантичний океан астероїда діаметром 5 км, накриють майже весь європейський материк. Ще катастрофічніші руйнації очікуються при зіткненні із Землею астероїда діаметром, еквівалентним 15 км.
Утвориться кратер початковою глибиною до 20 км, розміром близько 250 х 250 км, з киплячою лавою на дні. В атмосферу буде викинуто до 70 трильйонів тонн речовин, їх більшість знову впаде на поверхню суші або гідросфери.
Енергія, що виділиться при термічному вибуху, близько 3х1024 Дж, що приблизно у 12 мільйонів разів перевищує енергію вибуху термоядерного заряду потужністю 100 Мт ТНТ ([Л.30], «([Л.30]; точніше, 58,6 Мт ТНТ – енергія вибуху так званої "Цар-бомби" 1961 року).
Енергія, що виділиться при термічному вибуху, близько 3х1024 Дж, що приблизно у 12 мільйонів разів перевищує енергію вибуху термоядерного заряду потужністю 100 Мт ТНТ ([Л.30], «([Л.30]; точніше, 58,6 Мт ТНТ – енергія вибуху так званої "Цар-бомби" 1961 року).
Вибух астероїда масою 5 трильйонів тонн спричинить руйнівні телецунамі та землетруси неймовірної сили, а балістична енергія викиду розплавлених порід зумовить повсюдне горіння всього, що може горіти, майже на всіх континентах.
Температура атмосфери підвищиться на сотні градусів, але потім настане так звана "астероїдна зима" зі сніжними бурями. На думку деяких спеціалістів, зіткнення із надзвичайно великим астероїдом діаметром у десятки кілометрів може призвести до глобальної біосферної кризи та зникнення багатьох високоорганізованих форм життя.
Температура атмосфери підвищиться на сотні градусів, але потім настане так звана "астероїдна зима" зі сніжними бурями. На думку деяких спеціалістів, зіткнення із надзвичайно великим астероїдом діаметром у десятки кілометрів може призвести до глобальної біосферної кризи та зникнення багатьох високоорганізованих форм життя.
27. Велика скорбота
Отже, покарання роду людського, який морально деградував, відпав від Бога, загруз у злі та проливає кров, невідворотно наближається. Чому ж зруйнується сучасна технологічна цивілізація?
Традиційна думка, країни знищать одна одну у пожежі тотальної термоядерної війни. Ні. Творець не допустить, щоб людство самознищилося; Він Сам судитиме світ за правдою (Пс.9:9, 96:13), засудить нечестивих по справедливості (Об’явл.14:7, 20:12-15).
Всемогутній змусить падати гарячі знаряддя гніву Свого. Вразить народи блискавками, голосом і громом; кам'яним градом, вогнем і сіркою; великим шумом, небо- і землетрусами, бурею та вихором; полум'ям всепожираючого вогню, нестерпною спекою, пітьмою; повінню, багатомісячним прахом зверху (Іс.29:6, 30:30, Єз.38:22, Об.16:8-10, 18-21, Втор.28:24).
Третя світова війна блідне в порівнянні з неймовірним хаосом каскаду природних катастроф, який породить небачений синергетичний ефект. Несподівано, як чорний лебідь, налетить «велике горе (скорбота), якого не було від початку світу" (Матвія, 24:21, б), «настане час скрути (тяжкий, час лих),- такої скрути, якої ще ніколи не було (не знав жоден народ) відколи, існують люди (з'явилися народи)» (Дан.12:1).
Внаслідок стихійних лих кумулятивного характеру сильно постраждає біосфера. Загинуть великі ссавці, зникнуть багато видів тварин, риб, мешканців морів, птахів, комах, інших створінь; багато людей буде знищено (Мк.13:20, Соф.1:2, 3, Об.6:8, 8:9-11, 9:18, 11:13, Іс.1:9, 24:6).
Хто спробує зберегти життя, той втратить його (Ів.12:25), а хто втратить життя заради Христа, той отримає його (Мт.16:25). При великому ураженні вибухне небо, вийдуть з берегів океани й моря, застогне залита кров'ю Земля, суходіл уподібниться витоптаному гумну після молотьби. Тоді нехай не говорить нарікаючий: «сліпий випадок причина цього», але "Нехай би вона нарікала на власні гріхи" (Плач.3:39).
Творець всесвіту поширив космос, дав закон усьому його небесному воїнству (Іс.45:12), розгорнув царство Гога (Єз.38:3, 4) і не скасує Свого рішення (14:13-20). Небесний Воїн звертається до нас, які живуть останніми днями.
«Адже, коли Я кликав їх,- вони не відповідали (ніхто не відповів), Я говорив, - але вони не слухали, й чинили те, що є злом (справи ненависні) у Моїх очах" (Ісаї, 66:4, б). Понад те, "вони задовольняються своїми гидотами» (ст.3; "люблять гидоти свої", пер. [Л.37]).
"Люди, які відкидають Божий заклик до покаяння і не бажають ходити Його шляхами, пізнають гнів Господа" [Л.40, с.946]. Настане відплата. «Так і Я вживу їх спокушання (у Масорі "виберу ганьбить їх") і наведу ("обреку їх на муки" [Л.37]) на них жахливе ("чого вони найбільше бояться" [Л.33]) для них» (ст.4, а; Синод. пер.).
Традиційна думка, країни знищать одна одну у пожежі тотальної термоядерної війни. Ні. Творець не допустить, щоб людство самознищилося; Він Сам судитиме світ за правдою (Пс.9:9, 96:13), засудить нечестивих по справедливості (Об’явл.14:7, 20:12-15).
Всемогутній змусить падати гарячі знаряддя гніву Свого. Вразить народи блискавками, голосом і громом; кам'яним градом, вогнем і сіркою; великим шумом, небо- і землетрусами, бурею та вихором; полум'ям всепожираючого вогню, нестерпною спекою, пітьмою; повінню, багатомісячним прахом зверху (Іс.29:6, 30:30, Єз.38:22, Об.16:8-10, 18-21, Втор.28:24).
Третя світова війна блідне в порівнянні з неймовірним хаосом каскаду природних катастроф, який породить небачений синергетичний ефект. Несподівано, як чорний лебідь, налетить «велике горе (скорбота), якого не було від початку світу" (Матвія, 24:21, б), «настане час скрути (тяжкий, час лих),- такої скрути, якої ще ніколи не було (не знав жоден народ) відколи, існують люди (з'явилися народи)» (Дан.12:1).
Внаслідок стихійних лих кумулятивного характеру сильно постраждає біосфера. Загинуть великі ссавці, зникнуть багато видів тварин, риб, мешканців морів, птахів, комах, інших створінь; багато людей буде знищено (Мк.13:20, Соф.1:2, 3, Об.6:8, 8:9-11, 9:18, 11:13, Іс.1:9, 24:6).
Хто спробує зберегти життя, той втратить його (Ів.12:25), а хто втратить життя заради Христа, той отримає його (Мт.16:25). При великому ураженні вибухне небо, вийдуть з берегів океани й моря, застогне залита кров'ю Земля, суходіл уподібниться витоптаному гумну після молотьби. Тоді нехай не говорить нарікаючий: «сліпий випадок причина цього», але "Нехай би вона нарікала на власні гріхи" (Плач.3:39).
Творець всесвіту поширив космос, дав закон усьому його небесному воїнству (Іс.45:12), розгорнув царство Гога (Єз.38:3, 4) і не скасує Свого рішення (14:13-20). Небесний Воїн звертається до нас, які живуть останніми днями.
«Адже, коли Я кликав їх,- вони не відповідали (ніхто не відповів), Я говорив, - але вони не слухали, й чинили те, що є злом (справи ненависні) у Моїх очах" (Ісаї, 66:4, б). Понад те, "вони задовольняються своїми гидотами» (ст.3; "люблять гидоти свої", пер. [Л.37]).
"Люди, які відкидають Божий заклик до покаяння і не бажають ходити Його шляхами, пізнають гнів Господа" [Л.40, с.946]. Настане відплата. «Так і Я вживу їх спокушання (у Масорі "виберу ганьбить їх") і наведу ("обреку їх на муки" [Л.37]) на них жахливе ("чого вони найбільше бояться" [Л.33]) для них» (ст.4, а; Синод. пер.).
28. Останні сторінки світової історії
Обрушаться гори (Об.16:20, Єз.38:20, Міх.1:4), прокинуться вулкани (Пс.104:32), попливуть оголені острови (Об’явл.6:14, 16:20, Іс.40:15, 41:5); покинуті жителями міста-примари зруйнує великий землетрус (Об’явл.11:13, 16:19, Єр.4:26, Іс.17:9, 25:2), не залишиться каменя на камені.
Руїни заллє морська вода, засипле порох із неба, попіл та пил (Втор.28:24). Нагромадження руїн руїн заросте травою, бур'янами, чагарниками, лісом (Мих.3: 12). У залишках зруйнованих будов поселяться дикі тварини і птиці (Іс.34: 11-15, Єр. 9: 11), нагромадження битої цегли та уламків бетону покриються попелом й сіллю (Втор.29:22).
Наразі Земля забруднена шкідливими викидами газів, отруєна хімікатами, залита токсичними промисловими відходами, закидана нечистотами, засипана горами сміття. Тому в День Господній перетвориться на клоаку з численними зонами забруднення, з величезними звалищами уламків техногенної цивілізації.
Морська вода, що залила на рік території багатьох країн, навіть цілі континенти, частково повернеться в океани та моря. Потужні вири й потоки несуть дерева, сміття, ґрунт, пісок, каміння; глибоко розсікає землю (Авв.3:8, 9; Ам.9:6), "як бурхлива річка" (Іс.59:19, пер. [Л .39]), що риє яри і каньйони. Вода схлине, але залишаться внутрішні моря, гіркі озера, солоні болота.
"Останні сторінки світової історії будуть найжахливішими і похмурішими, яких людство раніше не переживало" [Л.36, с. 785]. Зодягнена в жалобу Земля, з перекошеним від горя обличчям, позбудеться всього прекрасного через безтурботність, жорстокість, жадібність її мешканців. Які тепер у роки Великої скорботи помирають від травм, голоду, холоду, хвороб і насильства; вцілілий буде нещасніший за небіжчика.
Руїни заллє морська вода, засипле порох із неба, попіл та пил (Втор.28:24). Нагромадження руїн руїн заросте травою, бур'янами, чагарниками, лісом (Мих.3: 12). У залишках зруйнованих будов поселяться дикі тварини і птиці (Іс.34: 11-15, Єр. 9: 11), нагромадження битої цегли та уламків бетону покриються попелом й сіллю (Втор.29:22).
Наразі Земля забруднена шкідливими викидами газів, отруєна хімікатами, залита токсичними промисловими відходами, закидана нечистотами, засипана горами сміття. Тому в День Господній перетвориться на клоаку з численними зонами забруднення, з величезними звалищами уламків техногенної цивілізації.
Морська вода, що залила на рік території багатьох країн, навіть цілі континенти, частково повернеться в океани та моря. Потужні вири й потоки несуть дерева, сміття, ґрунт, пісок, каміння; глибоко розсікає землю (Авв.3:8, 9; Ам.9:6), "як бурхлива річка" (Іс.59:19, пер. [Л .39]), що риє яри і каньйони. Вода схлине, але залишаться внутрішні моря, гіркі озера, солоні болота.
"Останні сторінки світової історії будуть найжахливішими і похмурішими, яких людство раніше не переживало" [Л.36, с. 785]. Зодягнена в жалобу Земля, з перекошеним від горя обличчям, позбудеться всього прекрасного через безтурботність, жорстокість, жадібність її мешканців. Які тепер у роки Великої скорботи помирають від травм, голоду, холоду, хвороб і насильства; вцілілий буде нещасніший за небіжчика.
Деякі богослови припускають, що планети почнуть безладно носитися в просторі, а всесвіт розвалиться [Л.20, 21, 31]. Таке тлумачення є надмірним перебільшенням, проте руйнування набудуть планетарного розмаху. Бо «зрушиться ("рушить" [Л.39]) зі свого місця земля» (Ісаї, 13:13; Йов.9:5, 6).
Принизиться все високе (Іс.2:12), підвищиться низьке, гірські ланцюги стануть рівнинами, вирівняється шлях Господній, з'явиться Його слава. «Чути голос волаючого (роздається) у пустелі: Приготуйте ГОСПОДЕВІ дорогу,- рівняйте (прямими зробіть) в степу стежку (шлях, дорогу) нашому Богові!
Кожна долина (всякий дол) нехай підніметься (наповниться), а кожна гора та пагорб – понизяться (опустяться); кривизна нехай вирівняється, а вибоїстий (горбистий, нерівний) шлях стане (гладким) рівниною;
І з'явиться (відкриється) слава ГОСПОДНЯ,- кожне творіння побачить її, бо так провістили ГОСПОДНІ уста» (Ісаї, 40:3-5). Кожен побачить те, що ніколи не бачила жодна людина.
Список використаних джерел
Принизиться все високе (Іс.2:12), підвищиться низьке, гірські ланцюги стануть рівнинами, вирівняється шлях Господній, з'явиться Його слава. «Чути голос волаючого (роздається) у пустелі: Приготуйте ГОСПОДЕВІ дорогу,- рівняйте (прямими зробіть) в степу стежку (шлях, дорогу) нашому Богові!
Кожна долина (всякий дол) нехай підніметься (наповниться), а кожна гора та пагорб – понизяться (опустяться); кривизна нехай вирівняється, а вибоїстий (горбистий, нерівний) шлях стане (гладким) рівниною;
І з'явиться (відкриється) слава ГОСПОДНЯ,- кожне творіння побачить її, бо так провістили ГОСПОДНІ уста» (Ісаї, 40:3-5). Кожен побачить те, що ніколи не бачила жодна людина.
Список використаних джерел
- Стівен Полас. Нострадамус 1999. Хто виживе? – Київ: Софія, 1997. – 256 с.
- Йоахім Лангхаммер. Що буде з цим світом? – Бад Залцуфлен: Євангельська місія, 1995. – 156 с.
- Рене Паш. Друге пришестя Ісуса Христа. – Gummersbach: Місія Фріденсботе, 1995. – 287 с.
- Мартін Ллойд-Джонс. Церква і останні часи. – Харків: Видавництво Ткаченко Д.Ф., 2001. – 208 с.
- Еріх Зауер. Тріумф розп'ятого. – Київ: Союз ЄХБ, 1991. – 220 с.
- Куйвенховен Е. День Господній. – СПб.: Мірт, 2006. – 220 с.
- Леон Дж. Вуд. Біблія та події майбутнього. Огляд подій останніх днів. – СПб.: Біблія для всіх, 2006. – 213 с.
- Рей Стедмен. Останнє слово Бога. Осягаючи Одкровення. – Новосибірськ: Посох, 2004. – 416 с.
- Хендріксен В. Переможці силою Христа. – Мінськ: Заповіт Христа, 2004. – 224 с.
- Павло Рогозін. Таємниці Апокаліпсису. – Корнталь: Світло на Сході, 2003. – 432 с.
- Фріц Грюнцвейг. Одкровення Іоанна. – Hanssler-Verlag, 1992. – 597 с.
- Проп. Іван Барчук. Пояснення на книгу Об'явлення. – Київ: Дорога правди, 1993. – 288 с.
- Вільям Барклі. Тлумачення Одкровення Іоанна. – Всесвітній Союз Баптистів, 1986. – 439 с.
- Майкл Вілкок. Одкровення Іоанна Богослова. – СПб.: Мірт, 2000. – 219 с.
- Музичко І.В. Світло Одкровення. – Торонто, 1995. – 224 с.
- Біллі Грем. Чотири вершники Апокаліпсису. – М.: Паломник, 1992. – 267 с.
- Канатуш В.Я. Таємниці Апокаліпсису. – Мінськ: Пробудження, 1993. – 168 с.
- Олександр Мень. Читаючи Апокаліпсис. – М.: Фонд ім. А. Меня, 2000. – 264 с.
- Кастер С. Від Патмосу до Раю. Тлумачення книги Одкровення. – Greenville: BJU Press, 2006. – 255 с.
- Клеон Л. Роджерс-мол., Клеон Роджерс III. Новий лінгвістичний та екзегетичний ключ до грецького тексту Нового Заповіту. – М.: Біблія для всіх, 2001. – 1008 с.
- Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Заповіт. – Bielefeld: CLV, 2000. – 1465 с.
- Тлумачення Старозаповітних Книг. Від Книги Ісаї по Книгу Малахії. – Ашфорд: Слов'янське Місіонерське Видавництво, 1996. – 602 с.
- Стерн Д. Коментар до Єврейського Нового Заповіту. – М.: НП «Сілоам», 2004. – 1156 с.
- Тлумачення Новозавітних послань та Книги Одкровення. Гол. ред. Харчлаа. – Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990. – 598 с.
- Звєрєва С.В. У світі сонячного світла. – Ленінград: Гідрометеовидав, 1988.
- Міфи народів світу. Енциклопедія. Том 1. – М.: Радянська енциклопедія, 1980. – 672 с.
- Великий біблійний словник. – СПб.: Біблія для всіх, 2005. – 1503 с.
- Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. – СПб.: Мірт, 2003. – 984 с.
- Earth Impact Database. Planetary and Space Science Centre, University of New Brunswick. Fredericton, New Brunswick, Canada. Електронний ресурс.
- Фурман В. Фізика імпактних взаємодій космічних тіл із оболонками Землі. Електронний ресурс.
- Джон Ф. Мак-Артур, мл. Тлумачення книг Нового Заповіту. Євангеліє від Матвія, 24–28. – Мінськ: Слов'янське Євангельське Товариство, 2008. – 410 с.
- Хедінг Д. Від часу у вічність. Книга Об'явлення. – Рівне: Живе слово, 2008. – 328 с.
- Біблія. Сучасний переклад біблійних текстів. – М.: World Bible Translation Center, 2002. – 1150 с.
- Міфи народів світу. Енциклопедія. Том 2. – М.: Радянська енциклопедія, 1980. – 720 с.
- Зіменс Д. Кризи, катастрофи та Біблія. Що говорить Біблія про майбутнє нашого світу? – Meinerzhagen: Missionswerk Friedensbote, 2010. – 131 с.
- Дудник А.В. Тлумачення на книгу Одкровення Іоанна Богослова. – Харцизьк: Світло, 2012. – 975 с.
- Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. – М.: Російське біблійне товариство, 2011. – 1408 с.
- Словник біблійних образів. – СПб.: Біблія для всіх, 2016. – 1423 с.
- Біблія. Новий переклад на російську мову. – Carlisle, United Kingdom: Biblica Europe, 2011.
- Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Старий Заповіт. – Bielefeld: CLV, 2009. – 1142 с.
41. Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Завіту в сучасному російському перекладі. – М.: Вид-во ББІ, 2015. – 1856 с.
42. Emanuel K. A. et al. Hypercanes: A possible link in global extinction scenarios // Journal of Geophysical Research: Atmospheres. – 1995. – Vol. 100, No. D7. – P. 13755–13765.
Праці автора, що стосуються даної статті
43. Заріпов В. Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа. // God Day : вебсайт. Електронний ресурс.
44.Заріпов В. Як відбудеться кінець світу? // God Day: вебсайт. Електронний ресурс, відкритий 29.03.2006.
45. Заріпов В. Апокаліпсіс Іоанна Богослова // God Day: вебсайт. Електронний ресурс, відкритий 29.03.2006.
46. Заріпов В. Час великої скорботи // God Day: вебсайт. Електронний ресурс, відкритий 29.03.2006.