Іоанн, перенесений на високу гору в дусі (Об'явл.21:10), бачить скарб, дорогоцінну перлину (Мт.13:45, 46), абсолютно незвичайне (Об'явл. 21:10-21) потойбічне таємниче місце.
     Зовсім не новостворену тверду планету, у вигляді кулі, на ній, нібито, житимуть спасенні народи. "Нові небеса і земля – це майбутнє" [Л.36, стор. 253]. "Ці нові небеса ще не існують" [Л.41, стор. 596]. У такому разі, де перебувають уже врятовані душі? якщо небеса "ще не існують". Де вони чекають будівництва Землі? і навіщо нова обитель душ, якщо вже існує РАЙ? (Лк.23:43).
      Павло стверджує, «наше життя – на небесах» (Филип'ян, 3:20); там позбавлені тіл смерті "є такими, як  ангели на небі" (Марка, 12:25; "духовні істоти ... повністю духовні творіння" [Л.36, стор. 58, 59]).
     Хто виконав заповіді любові (Мт.22:37-39), повернувшись додому, перебувають НЕ на виниклій нещодавно або кардинально зміненій старій планетах, у чистилищі, лімбі чи на гіпотетичному проміжному рівні. НІ. Вони знаходяться в небесному Єрусалимі (Євр.12:22-24), Небесному Царстві (2Тим.4:18, євр. "Малхут шамайім"), де "багато осель" (Івана, 14:2).
      Усім, котрі вірно служать Господу, Він обіцяє, "де Я, там буде Мій слуга" (12:26; 14:3; 17:24); а Христос перебуває на НЕБІ (Мр. 16:19, Євр. 9:24, Дії.1:11, 7:55, 56), не на якійсь планеті.
     "Багато що з того, що говориться про нову землю, нагадує Едемський сад, рай ..." [Л.28, стор. 250], "який описується в Об'явл.21:1" [Л.38, стор. 370]. Абсолютно вірно. "Іоанн пов'язує рай із новими небесами і новою землею" [Л.36, стор. 805], аж ніяк не з майбутньою проміжною височиною, чистилищем або оновленою твердю.
     При трактуванні біблійних сюжетів не потрібно вводити додаткових понять, множачи і спотворюючи сутності. Провидець, перебуваючи в дусі (Об'явл.21:10), бачив місце (22:1, 2), де знаходяться: 1) престол Бога й Агнця; 2) річка води життя; 3) древо життя, розташоване "в Божому раю" (2:7).
       Апостол Павло, подібно до Іоанна (Об'явл.4:1-3), «був підхоплений (піднесений) аж до третього неба» (2Коринтян, 12:2-4), а не потрапив на інше тверде кулясте космічне тіло. У раю опинився розумний розбійник, згідно з обітнецею Ісуса, «сьогодні ти будеш зі Мною в раю!» (Луки, 23:43). Після смерті, ангели відразу віднесли Лазаря на лоно Авраама (16:22).
      У Біблії нічого не повідомляється про будь-який інший тимчасовий світ, навпаки, згадуються вічні "небеса небес" (Второзаконня, 10:14, імовірно, вони "відповідають “третьому небу” у Павла" [Л.36, стор. 868]). Для тих, що вижили у роки Великої скорботи, нове з'явиться в месіанському царстві на колишній землі (Іс.65:17-25). 

       Згідно з урочистою обіцянкою Спасителя (Мт.16:18), потойбічні сили не здолають Церкву, брама Шеолу не зможе втримати її. Подолання смерті це продовження стосунків з Ісусом Христом, а такожі одне з одним, проте на зовсім іншому запаморочливому рівні.
      Про стан християн Павло пише так. «Ми (спокійні і) зберігаємо впевненість і вважаємо за краще покинути наші тіла і відправитися жити з Господом» (2Коринтян, 5:8, пер. [Л.8]) у Небесне Царство (2Тим.4:18). Позаяк, "Твої померлі оживуть" (Ісаї, 26:19), стверджує Йешайя, вторить йому Даніейл (Дан.12:2).
      Лиходія, що покаявся, Ісус запевнив, «сьогодні ти будеш зі Мною в раю!» (Луки, 23:43). Він не обіцяв воскресити його, коли створить іншу землю або вдруге повернеться на стару. Авраам, Ісаак, Яків, божі пророки ВЖЕ перебували в іншому світі за життя Христа (Лк.13:28).
      Нове існування Учитель називає "пакибуття" (Матвія, 19:28, Синод. пер.; або "новий світ", пер. [Л.8]), як синонім слів "Царство Небесне" (вірш 23). "Рай – це лише інша назва для небес" [Л.31, стор. 923]. Там, за чистою річкою життя, квітучий сад, але за брудним могильним струмком – брідке пекло (мал.1).

5. Ган  Еден      

       Кожного, хто увійде в радість Господа свого, Він підхоплює в прекрасний вічнозелений сад (Об'явл.22:1, 2), де перебуває досконала любов (1Ів.4:8). Там зберігається те, що не снилося штучному інтелекту. Наші молитви (Об'явл.5:8), праведність (2Пет.3:13), премудрість (Пр.8:12-30). У небесному притулку знаходяться блаженство (Пс.16:11) і  свобода (2Кор.3:17).
       Феєричний Божий світ зовсім інший, ніж земний. У ньому немає зміни сезонів року, відсутні планети, зірки, сонце, місяць (Об'явл. 21:23), море (вірш 1), катма сильного вітру, а значить хмар й атмосферних опадів; нема болю, хвороб, смерті (вірш 4). Зникли сили гравітації, вабить лише Господь, притягаючи до Себе (Ів.12:32), тому воскреслі можуть літати, як ангели (Об'явл.14:6), на небесах (Мр.12:25).
     Зникне відчуття бігу хвилин, "тому що перше (колишнє) минулося" (Об'явлення, 21:4, "пішло назавжди", пер. [Л.27]). Реальність перетворилася на ілюзію, зате ілюзорне стало реальним. Сон виявився дійсністю ... неможливе – можливим.
     Потойбічне загадкове місце гармонії не містить НІЧОГО знайомого, звичного, незмінного (1Кор.2:9). Владика всього сущого перманентно творить усе нове (Об'явл. 21:5). Відкриється парадоксальний світ, гаму фарб якого можна чути, палітру слів бачити, музики торкатися.    
       Це є Царство ідеальної справедливості, безумовної любові, абсолютного часу. Його надихаючу гармонію ніжних звуків, чарівність точних чисел, колорит яскравих прозорих фарб, пишність пейзажів неможливо описати земними категоріями.
      Деякі богослови, множачи сутності, припускають, після фізичної смерті християни опиняються не в раю, а в особливому місці, перебуваючи в деякому серединному стані в очікуванні воскресіння, воно має настати в майбутньому, під час кінця світу [Л.32, 41, 45].
       "Ми потрапляємо в проміжне Небо, де чекатимемо на повернення Христа на Землю, на наше тілесне воскресіння, на останній суд, а також на творення нової Землі і нового Неба" [Л.32, стор. 46]. "Не можна забувати, що в проміжному стані немає повноти буття, оскільки ще немає тіл» [Л.41, стор. 548], однак, «проміжний період може бути скорочений" [Л.45].
       Але в Біблії немає ЖОДНИХ відомостей про існування будь-якого проміжного рівня, певного періоду існування померлих християн у перехідному стані або навіть смерті душі й духу разом із померлим тілом. Цілком не так вважав Павло.
      «Хочу (маю бажання) піти з цього світу (померти, звільнитися) і бути з Христом» (Филип'ян, 1:23, пер. [Л. 27]), Який "приведе мене в Царство Небесне Своє" (2Тимофія, 4:18, пер. [Л.8]). Іоанн ще 2 000 років тому бачив безліч тих, що живуть на небі, прославляють Господа (Об'явл.19:1-6), одружилися з Агнцем (вірші 7-9).  

6. Як знайти шлях у нове буття?     

       Багатий, котрий відкидає систему цінностей свого Творця, жебрак в очах Його. Навпаки, той, що здобуває заступників, допомагаючи бідним, сиротам, людям похилого віку, сліпим, кульгавим, невимовно багатий (Лк.16:9). Він обов'язково знайде скарб на небі (Мт.6:19-21, 33), отримає нагороду (5:12); проте, завершивши справи, безвідповідально з'явитися перед Святим із порожніми руками.
      Невідступно просіть вишнього і вам вкажуть шлях; заповзято шукайте стежку, тоді знайдете; наполегливо стукайте у двері, вам обов'язково відчинять. Але врахуйте, «вузькі ворота й тісна (вузька) та дорога, що ведуть до життя» в потойбічному дивовижному світі, «і мало є тих, хто їх знаходить» (Матвія, 7:14). Разом з ними, "багато хто намагатиметься увійти, але не зможе" (Луки, 13:24, пер. [Л.35]).
     Проникнути в ірраціональні небеса можна лише через Спасителя, браму вівцям, тому не відмовляйтеся від запрошень Христа слідувати за Ним (Лк.9:23), стати членом Його сім'ї (Мт.12:48-50). "Як треба шукати Царство, Ісус показував Своїми словами і справами (Лк.12:22-34)" [Л.47, стор. 776].
     Ті, що наситилися праведністю, пам'ятають слова, діла, заповіді люблячого Пастиря, добровільно віддавшого життя за них (Ів.10:9-18). Якщо ви навчились відрізняти добро від зла,  довіряти Богові й Синові Його, то знайдете шлях до Дому Отця (14:1-4).
     Кожна душа померлого переміщається з іманентного світу в трансцендентний. Однак не потрапить у країну чудес той, хто сумнівається, не приймає її наче дитина (Мр.10:15). Також усі, що чинять противне волі Господа, не зможуть знайти двері в Його оселю, не успадкують її (Гал.5:19-21, 1Кор.6-9, 10), а потраплять у пекло. "Там буде плач і скрегіт зубів" (Луки, 13:28) від нестерпних страждань.
      З гірчичного зерна виростає дерево, так закінчується й шлях до раю, в його гілках перебуває безліч душ, як птахів (Лк.13:18-20, Об'явл.7:9). Їхня праведність перевершила благочестивість фарисеїв та справедливість книжників, учителів Закону (Мт.5:20). Нечестиві проминули безцінний скарб, вони не увійдуть в новий Єрусалим (Об'явл.21:27, Мр.7:21-23).
      Щоб знайти шлях у нове буття, необхідно вдруге народитися на землі, «ніхто не зможе увійти в Царство Боже, якщо не буде народжений від води і Духа» (Івана, 3:5, пер. [Л.35]).
     Народитися від них можна тільки прийнявши спокутну жертву Христа за свої гріхи (Рим.3:23-25). Згодом, доклавши зусиль (Мт.11:12), гідно подолавши багато скорбот, "ввійти до Царства Божого" (Дії, 14:22).
       З усього можна робити гроші, щоправда, потім вони зроблять з вас усе, що захочуть. Вірна народна мудрість, "не в грошах щастя", через те, треба збирати лише ті багатства, які знадобляться на небесах (Мт.6:19-21), скарби, угодні Господу (Гал.5:22, 23).
     Насичений майном, але убогий духом потрапить у пекло (Лк.16:19-24), важко плутократу проникнути в обителі Духа, душа нувориша маніакально прив'язана до всього земного, вона раба його (Мр.10:21-24). Навіть у вільній спільноті багато невільників. Адже покарані багатством служать мамоні, не прагнучи стати учнями Ісуса Христа, нехтують Ним, не поклоняються Йому в Дусі.
     Великим назветься той, хто навчився любити ближнього, виконуючи заповіді Отця, і навчив інших дотримуватися їх (Мт. 5:19), його обов'язково відзначать. «Жнець отримує свою нагороду. Він збирає врожай для життя вічного, щоб раділи разом і сіяч, і жнець» (Івана, 4:36, пер. [Л.35]). Немає нічого вічного ... крім вічності.

 7. Взяті  в  майбутнє     

        Позбавитель від тіла смерті, обіцяє слухняним вівцям, «і Я даю їм вічне життя,  і вони не загинуть повік (ніколи), і ніхто не забере (не вихопить) їх з Моїх рук» (Івана, 10:28). Чудесна дорогоцінна обітниця Його неодмінно виконується.
       У безмежному світі ніхто не може панувати, крім Творця простору, матерії, часу, знання (Кол.1:16), "мудрість (розум) Його безмежна" (Псалми, 147:5), усі джерела в Ньому (87:7). Тому пророцтва припиняться, забобони зникнуть, людське знання скасується.
       Найдосконаліший у знанні (Йов.37:6-16) оглядає минуле, теперішнє, майбутнє Свого творіння (Пс.139:16), Він "бачить (весь рід) усіх людських синів" (33:13). Нема жодної таємної миті в справах мешканців землі або всесвіту, що невідома Йому й жителям небес.
     Автори роботи [Л.37] стверджують. "Час і вічність – два різні способи буття, що належать до різних світів ..." (стор. 172). Правильно. Наприклад, у багаторівневому новому бутті минуле НЕ минає, чарівні миті не зникають, але продовжують реально існувати разом із сьогоденням і майбутнім.
       Тут специфічна прозора "матерія" немає маси, важкозрозумілий "простір" долається миттєво, всі події пов'язані єдиною системою причинно-наслідкових зв'язків. У континуумі антиномій відсутні близьке й далеке, центр і периферія, швидке та повільне, легке або важке, маленьке чи велике.
      Зникли відносні міри: дні, місяці, роки, століття, оскільки бракує петльової квантової гравітації. Нема конфлікту між суцільною вічністю і дискретним часом, останній, зупинив свій руйнівний прямолінійний біг, щільність його нескінченна (2Кор.4:18).
      Все ж вічність НЕ безчасна (Об'явл.6:11, 22:2), у ній відсутнє щось застигле, бо все постійно видозмінюється, а мірами змін слугують обсяги творчості, їхня послідовність, результати (21:5, 2Пет.3:8).
     Раніше непідвладні для людини миті, що невблаганно пролітали, стали доступними, як і веселка. Сама матриця епох стала багатовимірною, не лінійною, не циклічною, має багато напрямків, відповідно, безліч сфер, відкритих для відвідування.
      У нових формах існування духу і душі час подібний до простору. Дозволяючи переміщатися ні з чим не порівнянним незвичайним чином, наближаючи до себе місце візуалізації. Тим, що зазирнули за горизонт подій, одразу стають доступні минуле, сьогодення, майбутнє всіх творінь. Вносячи поправки в проект будь-якого фізичного світу, можна змінювати його майбутнє.    

 8. На  сьомому  небі      

        Вільні від обмежень простору і часу, ширяють "мов ангели на небі" (Матвія, 22:30, "це безтілесні духи" [Л.46, стор. 19]).
       Дійсно, взяті в майбутнє "є рівні ангелам" (Луки, 20:36), службовим духам (Євр.1:14). "Ісус учив, що воскреслі люди будуть подібні до ангелів" [Л.36, стор. 1271]. Зрадіють постраждалі від стихійних лих періоду Великої скорботи, прославлять Сина Божого, перетворяться на образ Його (Рим.8:29, 2Кор.3:18).
      Збудеться обіцянка старозавітного пророка, «хто покладається на ГОСПОДА, відновлюватимуться силами! (наберуться нових сил). Вони розправлять крила (здіймуться на крилах), як орли,– побіжать і не втомляться, підуть і не знесиляться» (Ісаї, 40:31, у дужках, переклади з [Л.35]).
       Істинно так, невагомий для польоту здобув нові сили, літаючи серед інших білих метеликів, ширяючи нарівні з іншими красивими різнокольоровими птахами ніколи не втомиться. У місці, що захоплює незвичайною пишністю, справджуються надії, збуваються мрії; немовлята набувають зрілості, до людей похилого віку повертається молодість.
      Викуплений від рабства гріху, позбавлений жала смерті, «знову, як у юності, розквітне, і молодість до нього повернеться» (Йова, 33:25, пер. [Л.27]). Побачить таємні причини колишніх страждань своїх.
       Мирські печалі змінить неземна радість, її вже ніхто не відніме (Об'явл.21:4, Ів.16:22). Замість болю, плачу, попелу, темного одягу, всі, котрі навчилися прощати, перемогли зло добром, відчують спокій, умиротворення, безтурботність.
      У колоритній країні танцюючого світла, білий колір переходить у червоний, потім помаранчевий, який змінюється жовтим та зеленим, блакитний розчиняється у фіолетовому і синьому. Казково красиві кольори постійно змінюються, рухаються, переливаються, танцюють немов живі.
     Променистий Світ одягне воскреслих в немеркнуче світло (Еф.5:14), немов у білі кришталеві шати (Об'явл.3:5). Вони самі випромінюють незгасимий блиск, «засяють, як сонце, в Царстві Отця Свого» (Матвія, 13:43; Дан.12:3).

9. Що  отримують  небожителі?     

       Духовні прочани зрозуміють, наскільки вічне невидиме, до чого так прагнула душа, важливіше за тимчасове видиме. Навіть неграмотному Джерело премудрості дасть ВСЮ повноту спрямованого на творення абсолютного знання, в об'ємних рухомих картинках, думках, звуках, числах.
       Кожний, потрапивший у світ геніїв, миттєво отримає видатний інтелект, бездонну пам'ять, безмежні творчі можливості (Прит.2:6, 1Кор.13:10-13). З вічності бачить близьких і ворогів, що залишилися на землі (Об'явл.6:9, 10), їхні задуми та майбутні справи.
      Зможе побачити свою планету і все на поверхні та всередині суходолу, океанів, морів, річок, аж до найдрібніших організмів. Оглядає цілий фізичний світ, весь створений всесвіт, початок, розвиток й кінець усього, яке щомиті наповнює його.
      Виконавці свого призначення увійдуть у славу Господаря свого; хто був ніким, набуде можливості необмеженого спілкування з Ним. Прозрівши, досягнуть розуміння сенсу життя, дізнаються про задуми Його, своє місце в них.
      Ті, хто живе в любові Отця, вона проникає всередину кожної душі, пізнають глибини Премудрості та критерії істини. Успадкують УСЕ, зокрема, образ думок Його, бо діти Царя вічності (Мт.25:34, Об'явл.21:7). Знайшли дари Святого Духа, голос споконвічного Логоса всередині них.
      Він відгукується раніше, ніж мешканці небес подумають, відповідає перед тим, як Його запитають. «І буде, перш ніж вони покличуть, Я відповім; вони ще будуть говорити, і Я вже почую» (Ісаї, 65:24, Синод. пер.; "Я знатиму, що їм потрібно, перш ніж вони попросять про це, Я допоможу їм, перш ніж вони стануть просити", пер. [Л.8]).
      Усі, котрі не заплямував свого одягу, ходять з Господом (Об'явл.3:4, 5; 6:11; 7:9) у білосніжних шатах (Мт.17:2). Постійно розвиваються у безперервно перетворюваному царстві (Об'явл.21:5) незмінного Творця (Мал.3:6), навчаючись від Нього (Ів.6:45, 8:28), пізнаючи Джерело гармонії, згідно з Писанням.
      «Адже вічне життя полягає в пізнанні Тебе, єдиного істинного Бога, і Ісуса Христа, Якого Ти послав» (Івана, 17:3, пер. [Л.35]).
      В оселях благодаті сліпий побачить невидиме,  почує глухий не вимовлене, кульгавий побіжить без допомоги ніг і німий заговорить, не відкриваючи вуст своїх. Оскільки настало досконале (1Кор.13:10), воно далеко виходить за межі людського досвіду (вірші 11-13).

10. Зникнення  колишнього       

       Тих, що пройшли вогонь, воду, мідні труби Великої скорботи, не палитиме сонце, не терзають хвороби, не мучитиме спрага й голод (Ів.4:14, Об'явл.7:16), "тому що перше минулося" (21:4). Відтепер живе таємниче світло любові пронизує душі, вони насичуються Господом (Ів.6:57, 58), особливим не створеним Світлом (8:12, Об'явл.21:23).
      Воскреслим не потрібні повітря, сон, амброзія чи нектар (Рим.14:17, Ін.6:35), бо вони харчуються словом, яке походить від Бога (Мт.4:4), виконують волю Його, роблячи Його справу (Ів.4:34). Колишнім мандрівникам стали відомі всі закони фізичного світу, котрі вже не діють на них.
     Знецінене творінням слово відновить могутню дію (Ів.1:1-3), воно навіки утверджене у сфері вищої реальності, на небесах (Пс.119:89), як написано. «Він підтримує (тримає) все і вся Своїм могутнім Словом» (Євреям, 1:3; пер. [Л.8]). Від Вседержителя надходить сила (Лк.6:19, Пс.89:9), любов (1Ів.4:8), благодать, милість і мир (2Тим.1:2); ними утримується все Царство Його.
      Тепер врятовані переконаються, здійснилася перша обіцянка Ісуса Христа, про фізичну смерть, «хто вірить у Мене,– хоч і помре, буде жити» (Івана, 11:25, б). Зрозуміють, яким чином збувається друге зобов'язання (про дух), «кожний, хто живе й вірить у Мене, не помре повік» (11:26), маючи доступ до джерела життя (Пс.36:10), де смертне зодягається в безсмертя (1Кор. 15:54).
       В ідеальному світі ВСІ стають досконалими, бо вершина ідеалу – Отець (Мт.5:48). Унаслідок радикальної зміни фізичної природи, «вони стануть безсмертними, як ангели. Вони діти Бога, тому що вони беруть участь у воскресінні» (Лк.20:36, пер. [Л.7]).
      Про те ж говорить апостол Павло. «Так (буде) і при воскресінні мертвих: сіється в тлінні, повстає (воскрешається) в нетлінні ... сіється (ховається) тіло душевне (земне), повстає тіло духовне» (1Кор.15:42-44, 50, Синод. пер.; ховається "фізичне тіло, а воскресає – духовне" пер. [Л.35]).
      У різнобарвному саду парадоксів, де в спектрі набагато більше, ніж 7 кольорів веселки, безліч мерехтливих півтонів; все напрочуд гармонійно. Проте вкрай незвично через не матеріальну, але живу природу, що постійно оновлюється.
    Важко передати словами барвисту гаму й аромати небачених чарівних квітів, вони ростуть на прозорій "землі", троянд з дивовижним ароматом, яскравозелених трав, розкішних незнайомих кущів й дерев, які випромінюють світло і схожі на дуб, фінікову пальму, гранат, оливкову олію, смереку, березу, смоківницю. Вони співають, цвітуть та дають плоди одночасно (Об'явл.22:2).
     Навкруги смарагдові поля, луки, парки, пагорби, гори, кришталеві струмки й річки; чарівні метелики, співочі птахи, симпатичні лагідні тварини, зокрема, домашні (1Кор.2:9, Іс.11:6-8). Нев'януча, чиста, надихаюча спадщина, яка випромінює світло та зберігається на небесах (1Пет.1:4).      

11. Досконалий  світ      

       Музика кохання, краса звуків, гармонія кольорів і відтінків зачаровують душу, захоплюють дух. Серед чарівної природи немає пилу, спеки чи холоду, навпаки, відчувається м'яка теплота, спокій, безтурботність й абсолютна любов. Досконала любов перебуває в чудовому світі, де язики замовкають, пророцтва припиняються, людське знання применшується.
     Колоритне небо блищить у феєричних переливах фарб. Під ним знаходяться сяючі блакитні річки, сині озера, кришталеві водоспади, що бризкають ароматом, свіжістю, музикою. Різнокольорові килими рослин, серед них нема двох однакових; усі кольори флори чудові, ніжні, прозорі, світяться зсередини.
       Навколо панує унікальне надприродне світло, воно проникає в душу, не відбивається, не засліплює,  не відкидає тіней. «Бог є світло, і в Ньому немає (ніякої) жодної темряви!» (1Івана, 1:5), "як плащем, Ти оповитий світлом" (Псалми, 104:2, пер. [Л.27]).
      У царстві духів відсутня необхідність у природному джерелі випромінювання, «бо Господь Бог їх (висвітлює ) освічує» (Об'явлення, 22:5), через те, «у сяйві Твоєму ми бачимо світло» (Псалми, 36:10). Відчуємо любов, співчуття, розуміння, які виходять від Нього.
      Для невагомих духовних ментальних субстанцій немає потреби ні в майні, ні в їжі (Рим.14:17). Необхідну для життя енергію дає немеркнуча слава, вона йде від Бога, а світильник є Агнець (Об'явл.21:23). Хто піде за Христом, не залишиться блукати в темряві шеолу, «світло, що несе життя, завжди буде з ним» (Івана, 8:12, пер. [Л.8]).
      Співгромадяни святим отримують вінець життя, правди, слави (Іс.61:10, Мт.5:12). Душі сяють у досконалому світі Отця (13:43), "як зірки" (Даниїла, 12:3), досягаючи повноти буття.
      Нарешті бажання Творця і розумного творіння, створеного за образом Його, співпадуть, вони об'єднуються завдяки спокутній жертві Спасителя. Здійсниться Його дивовижне пророцтво.
     «Того дня ви пізнаєте, що Я в Моєму Отці, й ви в Мені, і Я у вас» (Івана, 14:20). Воістину, станемо перебувати в Ньому, складаючи ідеальну єдність.
       Наставник житиме всередині кожного з нас, поєднуючи безліч «я» в одне «ми» (17:21-24). Надалі ми одна сім'я, один розум, один дух; адже написано. «Той же, хто з'єднується з Господом (об'єднується з Ним у дусі), є одним духом із Ним» (1Коринтян, 6:17, пер. [Л.35], звісно ж, БЕЗ втрати індивідуальності (Об'явл.21:7).
      Людина створена для слави Його (Іс.43:7), утворена як Божий образ (Бут.1:26, 27), але гріх пошкодив її. Ось чому необхідно все земне життя виконувати волю Отця, перетворюючись на образ Ісуса Христа (2Кор.3:18) під проводом Святого Духа (Рим.8:14).

12. Місто  на  небесах       

       У чарівному трансцендентному місті (мал. 6), приготованому Творцем (Євр.  11:16), у кожного охочого є своя оселя (Ів.14:2, 3).
     На центральній вулиці знаходиться трон Бога й Агнця (Об'явл.22:2, 3) у  найбільшій кришталевій будівлі.
      Від престолу тече чиста, прозора, блискуча життєдайна вода, що випромінює  світло, біля річки росте вічнозелене древо життя (вірші 1, 2).
     В присутності Святого все чисто, прозоро, свято; немає чорного кольору,  темних думок, нечестивих вчинків, нема місця злу.
     Джерелу абсолютного знання неможливо збрехати. «І (ніколи) не ввійде в  нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду (ганебне або  бреше), але тільки ті, хто (чиї імена) записаний в книзі життя Агнця»  (Об'явлення, 21:27).
     Невимовно прекрасний мегаполіс парадоксів, «творцем (архітектором) і  будівничим якого є Бог» (Євреїв, 11:10), принципово не схожий на земний.  Будівлі прозорі  ніби скло, й немає двох однакових, вони самі випромінюють незгасиме світло; сяють немов чисте золото в променях сонця; немов дорогоцінне каміння, що переливається всіма кольорами веселки (Об'явл.21:18-21).
     Дивовижно, на постійно освітлених незвичним чином вулицях відсутній будь-який транспорт, там неможливо куди-небудь запізнитись. Місто-парк не вміщує нічого, що може зламатися або зів'янути; у ньому, водночас, усе близько й далеко.
      У Йерушалаїмі немає тіней (21:23), світло, не відбиваючись, проходить крізь перламутрові ворота, міські стіни, будинки, інші будівлі, рослини, через небожителів. Понад те, увсе виділяє сяйво, кожна травинка.
     Автор тлумачення [Л.26] припускає. «Новий Єрусалим на новій землі буде місцем престолу Всевишнього ... Таким чином, на нинішній землі буде вічне царство Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа» (стор. 924, 933). НІ. Вічні лише слова Його, а не тимчасові нинішні небо та земля (Мт.24:35).

14. Які  дари  приготував  Отець?      

        У трансцендентному світі ми обов'язково зустрінемося, бо всі, хто любов'ю пов'язаний на землі, будуть нерозлучні на небесах, де подібне притягується подібним. Ось чому сім'ї складаються з багатьох поколінь родичів, згідно обітниці (Мт.19:29).
      Зустрінемо покійних близьких, без руйнівних ознак віку, юних літніх друзів, знайомих; впізнаємо навіть тих, кого помітимо вперше (Лк.9:29-33, 16:23). Без допомоги очей побачимо Авраама, Ісаака, Якова, інших знаменитостей (Мт.22:32, 8:11), в одязі, вигляді, віці, які вони захочуть прийняти.
      Без вух почуємо ще не народжене, без докладання зусиль миттєво осягнемо таємниче, велике, недоступне, чого ніколи не знали (Єр.33:3, Пс.139:16). В оселях безмежної любові, істини, ідей, що здійснюються, одразу пізнаємо устрій світу апорій; без вивчення, моментально дізнаємося суть усього існуючого і ... не існуючого. 
       Як написано. «Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило ("такого не може уявити серце", пер. [Л.27]),– те приготував Бог тим, які люблять Його!» (1Коринтян, 2:9). Тому що. «Ми зараз бачимо неясно, як відображення в тьмяному дзеркалі, потім побачимо віч-на-віч. Зараз я знаю лише частково, тоді ж буду знати так само досконало, як мене знає Бог» (13:12, пер. [Л.7]).
      Хто навчився любити Господа, тепер ні про що не запитають Його. Отримуючи від древа абсолютних знань відповіді на питання, які виникають, отримаємо геніальну ясність свідомості, небачену швидкість мислення, здатність розв'язувати одразу кілька завдань паралельно. Немовля стане талановитішим за своїх батьків, що залишилися на землі.
       Душі співають, танцюють, випромінюють радість, нема місця для самотності. Навіть усіма покинутий у минулому житті, тут знайде сотні близьких родичів. Оскільки зараз всі тісно пов'язані один з одним, маючи доступ до загального знання. Кожен виконує своє призначення (Мт.25:21), посідаючи певне місце в структурі Небесного Йерушалаїма (Об'явл.3:12, 22:3).
      Неповоротке, безбарвне, плоске, безсиле слово наше стало рухомою, кольоровою, всемогутньою думкою, що формує задумане. Потім плідні образи втілюються силою слова, воно здійснює те, для чого послано (Іс.55:11).
     Вступимо у стосунки з багатьма ближніми одночасно, побачимо інформацію, яку вони передають, зрозуміємо одне одного без вимовлених слів, бо настало ідеальне взаєморозуміння. Це спілкування універсальною мовою динамічних об'ємних образів, різнокольорових живих думок, точних чисел, музики, що викликає захват.
     У землян є таємниці, але для Сім'ї, котра мешкає на небесах, секретів немає, адже відсутнє все нечисте (Об'явл.21:27). Думки і почуття, їх неможливо приховати на обличчі прозорої душі, виявляться загальним надбанням, частками єдиного Царства (2Кор.12:4, Об'явл.21:24-26). Відтепер ми служимо не собі, а Господу Ісусові Христу (22:3), що мешкає в нас, подібно до того, як Він в Отці (Ів.14:20). 

15. Оригінал  незліченних копій       

       Майстер слів, утворивши всесвіт, вирішив. «Створимо людину за Нашим образом й за Нашою подобою» (Буття, 1:26). У чому ж полягає сутність загадково-незрозумілої подібності? якщо Творець не має фізичних форм.
     Біблійна відповідь. "Бог є Дух" (Івана, 4:24, пер. [Л.7, 8, 27]), Дух Святий є Дух (1Кор.2:10-13), Христос, "Господь є Дух" (2Коринтян, 3:17, 18), а людина це руах, що повертається додому (Екл.12:7). Святий Дух «живе з вами і залишиться в вас» (Івана, 14:17, пер. [Л.35]), обіцяє Син слухняним "Отцеві (наших) духів" (Євреїв, 12:9).
      Той, Хто перебуває поза цим світом (Ів.18:36), є невимовне "Світло" (1:7-10), що освітлює колосальних розмірів місто-сад не створеною променистою енергією, а славою (Об'явл.21:23). "Бог не тільки Сам є Світлом, а й дозволяє Своєму народові долучитися до Своєї світлої сутності ..." [Л.37, стор. 862], "щоб стати дітьми Світла" (Івана, 12:36, пер. [Л.8]).
      У цьому новому існуванні, вони «побачать Його обличчя, а Його ім'я (буде) на їхніх чолах» (Об'явлення, 22:4). Агнець усіх об'єднує в один Ідеал (Ів.17:20-23), зберігаючи індивідуальність переможців (Об'явл.2:7, 11, 17; 3:4, 5, 12, 21; 21:7).
      Роблячи характери співпрацівників Отця подібними до сутності Сина, пропонуючи брати участь у творчості Святого Духа. Творець "наділив духом усіх людей, так що вони здатні спілкуватися з Ним у Його Царстві та Його природі" [Л.36, стор. 373].
      За вірою нашою буде нам. Про щось подумаємо, воно здійсниться (Іс.55:11), котре уявимо, почне реально існувати (Ів.1:1-3, Пр.3:19), що не забажаємо, увсе виповниться (Пс.37:4); коли побачимо, як Отець все творить із нічого. НІХТО не може робити сам від себе, поки не пізнає задуми Його (Ів.5:19, 20), не отримає владу над словом (Іс.55:11).
      Таким чином, усякий, що залишає тлінний світ з вірою в спокутну жертву Ісуса Христа, воскресає, бачить славу та велич Його, постійно перебуває з Ним. Згідно з бажанням Джерела буття. «Воля Мого Отця є та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у Нього, мав вічне життя,– і Я воскрешу його останнього дня» (Івана, 6:39, 40; 5:21-24).
      Опинившись в Небесному Єрусалимі, Іоанн чує слова, «сь скинія (оселя) Бога з людьми, і Він буде мешкати з ними» (Об'явлення, 21:3, Синод. пер). Те ж саме спадкоємцям вічності сповіщаєь Павло, «знаємо, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить (перед Собою) з вами» (2Коринтян, 4:14, "ми постанемо разом із вами перед ликом Його", пер. [Л.8]).
     Адже ми, християни, не живемо самі по собі і не  помираємо за власним бажанням, а існуємо або відпускаємо дух – все заради Господа, тому що належимо Йому (Рим.14:7-9). Але. «Якщо ми померли з Христом, то віримо, що й будемо жити з Ним» (6:8; Пс.140:14).    

16. Суд  над  праведниками?       

       Тих, хто полюбив Бога й творіння Його всім серцем, душею, розумом і всіма силами своїми, апостол Петро називає родом обраним, царственим священством, народом святим (1Пет.2:9).
       Навіщо ж судовий процес? Чому Павло стверджує, «всі ми маємо (повинні, доведеться) з'явитися перед судовим престолом Христа»? (2Коринтян, 5:10; Рим.14:10). Петро уточнює, "час розпочати суд з (народу, сім'ї) Божого дому" (1Петра, 4:17). Більш того. "Ніхто не буде винятком" [Л.41, стор. 588]. Ще вельми страхітливий текст, "Мтф.25:31- 46 – загальний суд над усіма людьми" [Л.42, стор. 844].
      Зовсім не те обіцяє Ісус слухачам Своїм, маючим участь у першому воскресінні, «віруючий ... на суд не приходить ("йому не доведеться приходити на суд", пер. [Л.35], "не постане він перед Судом" [Л.27]), але перейшов від смерті в життя» (Івана, 5:24, Синод. пер.; 3:18; Пс.34:23). Перемістився зі світу небіжчиків у рай.
      Протиріччя між словами Учителя і Його апостолів позірне, тому що йдеться про РІЗНІ за змістом й термінами події. Петро має на увазі випробування днів скорботи на землі (2Пет.3:6-12, 1Пет.4:12, 13), від нього навіть "праведник ледь спасається" (1Петра, 4:18), "наче через вогонь" (1Коринтян, 3:15).
       Господь попереджає люд про вселенське дійство біля престолу на небесах, після закінчення 1000-літнього царства на землі (Об'явл.20:1-10) та масового воскресіння (вірші 11-15). Мається на увазі суд над померлими, за їхніми справами (Ів.5:27-29), він "не торкнеться віруючих" [Л.37, стор. 174]. На суд потраплять не вцілілі в результаті Великої скорботи, за версією авторів [Л.20, 22, 26], а «зберуться перед Ним усі народи» (Мт.25:32).
      Яким чином внутрішня людина, на розгляді у справах, виправдається перед Всезнаючим? Життям по совісті, вмінням прощати, добрими вчинками. Але хто відвертався від бідолашного, від того відвернуться, котрий не чув прохань скорботного, того не почують.
       На суді у справах, "Христос відокремлює овець від козлів і винагороджує тих, хто отримує Його благословення" [Л.31, стор. 1291]. "Вівці", що зробили милість (християнам), будуть виправдані (Мт.25:31-40), а самозвані або фальшиві християни та інші, не записані в Книзі життя,– засуджені (вірші 41-46, Об'явл.20:15, [Л.21]). Виверти не допоможуть проклятим, вони не увійдуть у Царство Небесне (Мт.7:21-23).   
      Чи всі душі будуть покликані на процес біля великого білого престолу? Ні, лише "інші (померлі) мертві", що воскреслі в друге воскресіння (Об'явл.20:5). Суд над ними у справах, настане через 1000 років від першого масового воскресіння обезголовлених за свідоцтво про Ісуса, які перебувають з Христом (вірші 4-12).
       Отже Павло має на увазі розгляд справ ПО ВІРІ, одразу за фізичною смертю і воскресінням християнина на небесах (2Кор.5:1-10). Тоді «кожний з нас сам за себе дасть відповідь (звіт) Богові» (Римлян, 14:12), виправдавшись вірою (3:28), виявленою добрими справами (Як.2:24). "На цьому судилищі ... буде оцінено життя віруючих і дана або не дана їм нагорода" [Л.28, стор. 206].
       Вірно, бо написано, "Господь (зважає на дух) оцінює спонукання" (Притчі, 16:2, пер. [Л.35]), і невинним дають нагороди, різні за значенням (1Кор.3:14, 15). Ось чому суд Ісуса над християнами (2Кор.5:10) докорінно відрізняється від трибуналу у справах над іншими (Об'явл.20:11-15).     

17. Розгляд  по  вірі      

        На індивідуальному суді Христос не зважує хороші й погані вчинки на чашах золотих терез, а запитує: "як ти вчинив із життям, яке Я дав тобі, що зробив доброго?". Він знає про нас усе (Євр.4:13, Ів.2:25), просвічуючи кожного, коли він приходить до Нього (3:21). Проте, ставить запитання, щоб ми дали оцінку своїм діям.
       Всевидячий відкриє книгу закарбованого життя нашого: тривимірну, кольорову, з міттєво минаючими образами, від останнього смертного дня до першого, усвідомленого. Бо світильник для Нього це дух людини, що висвітлює таємниці її життя (Пр.20:27), фіксує ВСІ події, висловлювання, помисли.
      Стануть зрозумілі причини й наслідки їх, а вчинки оцінюються за мірками добра/зла. Справедливість Бога лякає, але ще більше дивує Його любов. Співчуваючи, Спаситель похвалить й дасть вінці слави (1Пет.5:4, 1Кор.9:25) "усім, хто полюбив Його прихід" (2Тимофія, 4:8; "з нетерпінням чекає на Його прихід", пер. [Л.7]). Чиї справи записані у Пам'ятній Книзі (Мал.3:16).
      В ідеальній країні живих врятовані дізнаються, одне слово подяки, почуте від Благословляючого, цінніше за всі людські нагороди (мал.7).
     Нарешті вони усвідомлять, із земного тимчасового важливо лише те, що цінне з погляду вічного. Переживаючи заново події свого життя, виникне жаль про раніше втрачені шанси в пізнанні Всевишнього та волі Його.
    Джерело всеосяжної любові висвітить плоди нашої праведності, справи справедливості "виведе, як світло" (Псалми, 37:6, Синод. пер), "тоді кожному буде похвала від Бога" (1Коринтян, 4:5).
     Однак явить Святий, перед сяйвом обличчя Свого (Пс.90:8), потаємні думки, докори сумління, егоїстичні вчинки, кепські випадки, їхні негативні наслідки для інших. «Адже Бог приведе на суд кожну справу, і навіть утаємничену  ("усе приховане, і добре, і зле", пер. [Л. 27]),– добра вона, чи злочинна» (Еклезіаста, 12:14; 2Кор.5:10).
      Господь поставить у провину непривабливі діла, якщо нас не пробачили потерпілі. Тому не засуджуйте на землі, тоді вас не засудять на небесах; прощайте, вас пробачать; давайте, і отримаєте у сто разів більше й життя вічне.

18. Звіт  у  справах        

        Перед Всевидячим, «немає створіння, яке б сховалося від Нього, але все оголене й відкрите перед Його очима,– Йому дамо звіт!» (Євреїв, 4:13), доповідь про минуле, для погляду в майбутнє.
      Християнам чимало надано, з нас багато і спитається. Пастир добрий зримо відкриє приховані наміри наших сердець, усі таємні вчинки (1Кор.4:5). Тому Іоанн дає мудру пораду, «дітоньки, залишайтеся (перебувайте, живіть) в Ньому, щоб, коли  з'явиться Він, ми мали сміливість (відвагу, не відали страху) і не були засоромлені перед Ним під час Його (пришестя) приходу» (1Івана, 2:28).
     Розкривши ганебне, Дух Святий викриє нас, у соромі згорять мирські справи, пустопорожні слова, негідні помисли. Натомість виллється любов Отця, завдяки заступництву Сина. «Блаженна людина, якій Господь не зарахує (гріхів) провини, і в кому (чиєму дусі) немає (лукавства, обману)  підступу» (Псалми, 32:2). 
       Усі віруючі повинні відзвітувати перед Ним (Рим.14:12), щоб вибілити душі, а духом вічно перебувати в єднанні зі справедливим Суддею. «Він відплатить кожному згідно з його вчинками» (2:6), одним, віддасть вічне життя, іншим,– лють та гнів (вірші 7-9).
        В потойбічному існуванні нас чекає те, що радісніше  за перше  життя,  але  може  виявитися  небезпечнішим  за  першу  смерть,
страшнішим за другу.  Марне  покаяння після переходу в інший світ, тому для грішника раптовий кінець це величезна біда.
       Шлях життя на землі однозначно визначає трансцендентне місце перебування; як то кажуть, «вільному воля, а спасенному рай». Люблячий творіння більше, ніж Творця, не повернеться до Нього, хто приймав випробування за саме буття і прив'язаний душею до світу цього, як відв'яжеться?   
      Нечестиві, блукаючі духом у шеолі, чи знайдуть дорогу в оселю Отця? НІ. Як і лукавий, що намагався обдурити Його, будував мишоловку ближньому або сам втік від життя. «Є дороги, які видаються людині прямими, але їх кінець (наприкінці виявиться) – стежка до смерті» (Притчі, 14:12).
      Шеол небезпечний для всіх, котрі не пізнали сутності добра і суті зла. Раби гріха не вміють ні жити, ні вмирати, підмінивши віру, надію, любов забобонами, безнадією, байдужістю. Вони не готові до фіналу й повзуть по життю у страху, тузі, відчаї. Тому, хто харчується від дерева смерті, існує окремо від свого Творця, він сирота, що ігнорує Його, такий захопленню не підлягає. Як обіцяно Ісусом.
      «Кажу вам: тієї ночі будуть двоє на одному ліжку,– одного візьмуть, а другого залишать» (Луки, 17:34). Дітям Своїм Господь дає вічний притулок, а ті, що відвернулися від Нього, «залишаються в спекотній пустелі» (Псалми, 68:7, Синод. пер.). Шляхи гріха і праведності, ненависті й любові, темряви та світла НЕ співпадуть, ніколи.       

19. Втрачений  рай        

       Зло, ненависть, страждання доти перебуватимуть в світі, доки людиною править людина або створене нею. У добра одне Обличчя, зло багатолике, але пора темряви це коротка ніч, світла – вічний день. Хто чинить зле, ненавидить Світло, не йде до Нього, «щоби його вчинки (не розкрились і) не були осуджені» (Івана, 3:20).
       Тих, що образили святість Благословенного своїм життям, ангели ізолюють у темряві пекла, «там буде плач і скрегіт зубів» (Матвія, 13:49, 50). Згодом, після закінчення Суду біля білого престолу, винного кинуть у загадкове вогняне озеро (Об'явл.20:11-15). Навпаки, йдучий за Христом, «не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя» (Івана, 8:12), у вічності (Об'явл.21:23).
      Немає спокою невдячним мерцям, які робили те, чому опиралася їхня совість, засуджував Бог. Розум, непроникний для слова Його, оглухне. Хто засуджував чужі вади, а своїх злочинів не помічав (Лк.6:41), короткозорий, осліпне дух його; від брудних помислів й гнилих слів оніміє горбата душа. Могила вже нікого не виправить.
      Якщо внутрішня людина не любить Отця, у ній оселяється байдужість, потім приходить ворожість, за нею вповзає зло. Звертаючись до перевертнів, дятлів, криводухих, котрі називають зло добром, а добро злом, вважають темряву світлом, а світло – темрявою, Павло попереджає про гнів, суд, покарання. Вони обов'язково настануть.
      «Ви ж, уперті й наполегливі (нерозкаяні серцем), відмовляєтеся покаятися і цим посилюєте покарання, яке спіткає вас (обрушиться на тебе) того дня ("у День гніву", пер. [Л.27, 39]), коли Бог проявить Свій гнів, і люди побачать Його праведний (справедливий) суд» (Римлян, 2:5, пер. [Л. 8]).
     Незавидна доля байдужих у прийдешній День гніву, хто їздив перед Господом, не ходив. Але смертельно небезпечний жереб фальшивих християн (Дії.20:29, 30; 2Пет. гл. 2; Юди.1:4-19), вони і сьогодні помирають, не прийнявши спокутної жертви Ісуса за свої гріхи. Також неприваблива планида самовдоволених, котрі не встигнули пізнати волю Його, відкидали містицизм, пасивно пливли на човні смерті в країну мовчання.  
     Вони раптово вийдуть із тіла, полетять через темний тунель, що свистить, дзижчить, гуде або реве, надовго потраплять у потойбічний світ (євр. "шеол", грецьке «гадес», буквально, "безвидний"). "Гадес – це місце, в якому перебувають мертві ... позначаючи царство мертвих" [Л.30, стор. 494], область "перебування померлих" [Л.36, стор. 28].
       Усе-таки, згідно з Писанням, "сам по собі шеол не був місцем покарання" [Л.9, стор. 584], він дуже відрізняється від іншого трансцендентного простору (пекла). "Внаслідок цього, перекладати дане єврейське слово (шеол) як «пекло» було б невірно, оскільки останнє за визначенням означає місце покарання" (там же, стор. 678). Шеол, оселя смерті, НЕ вічний, він служить тимчасовою територією перебування душ "інших" з померлих (Об'явл. 20:5, 13, 14).    

20. Чи буде  воскресіння  інших?         

       Ті, хто не пізнав Господа, перебувають в шеолі, вони неодмінно прокинуться (Дан12:2) для останнього суду за справами (Ів.5:29). Як "вівці", так "цапи" (Мт.25:31-46), а саме: іудеї, ніневітяни (12:41), мешканці Тиру, Сидону, Капернауму (11:20-24), лжеопророки (7:15), псевдопастирі (Дії.20:28-30), малі й великі з усіх народів (Об'явл.20:11-13).
       Воскреснуть, проте не увійдуть у небеса непрощені, гріхи якіх залишилися на землі, вони приймали дари князя світу цього, їх імена відсутні в Книзі життя у Агнця. Глухі, сліпі, німі душі не одягнуться в безсмертя.
       Потраплять на шлюбний бенкет звані, у весільному одязі (Мт.22:2-14), котрі вийдуть назустріч Нареченому (25:6). Необхідно, щоб Він упізнав вас (вірш 12), а відомі Йому всі, що люблять Його (1Кор.8:3), йдуть дорогою праведності (Мт.5:20).
     Воістину, «коли хто не народиться згори ("не буде заново народжений", пер. [Л.35]), то не може побачити Божого Царства!» (Івана, 3:3; Євр.12:14). Те ж саме стверджують апостоли. «Хіба ви не знаєте, що неправедні не успадкують  Божого Царства?» (1Коринтян, 6:9, 10; Гал.5:19-21, Об'явл.21:27, 22:15).
       Негідне дерево не приносить якісних плодів, але погана людина може принести хороший доробок, прийнявши безцінний дар, спокутну жертву Христа. Коли неправедний полюбить Прощаючого гріхи, відвернеться від нечестивих справ своїх, йому багато чого пробачиться. 
       Хто з чим іде, той до того прийде. Котрий прямує з добрими думками, словами, вчинками, потрапить у державу любові, до доброго; переможений злом – у країну мук, до злостивого,  «і всі його праведні вчинки, які він робив, не згадаються» (Єзекіїля, 3:20; «не зарахувалися йому добрі справи», пер. [Л.27]).
       Бо «Господь ненавидить тих, хто чинить зло, але щасливий тими, хто чинить праведно» (Притчі, 11:20, пер. [Л.8]). «Безперчно, що погана людина  покарання  не уникне  ("лиходієві  не  виправдатися",  пер. [Л.27]),  тоді  як  навіть  нащадки  праведних 
будуть врятовані» (вірш 21).
     Правильно. Слідом за смертю зовнішньої людини, внутрішня пізнає неупереджений Суд (Рим.2:1-9, 1Пет.4:3-5, Юди.14,15), потрапивши на нього з шеолу, темниці смерті, і пекла, місця страждань. Бачення майбутнього масового судочинства, яке наводить страх, відкрито Іоанну.
      «І я побачив великий (величезний) білий престол (трон) і Того, Хто сидів на ньому ... І я побачив померлих, малих і великих, які стояли перед Богом (престолом). І розгорнули книги; була розгорнута й інша книга,що є книгою життя. І судили мертвих, як записано в книгах, за (згідно)  їхніми ділами» (Об'явлення, 20:11-15).
     "Після загального воскресіння для всього людства настане останній (Страшний) Суд, на якому людство буде навіки розділене на врятованих і загиблих" [Л.37, стор. 788]. Тому, перш ніж згрішити, подумайте, чи ви зможете виправдатись перед Отцем вашим? 

  21. Останній  суд         

        Людина довершена, тому що створена Бездоганним, але згрішивши, перестала відповідати образу Його. Пристрасті пригнічували дух, користолюбство травмувало душу, хтивість вбивала тіло. Тому попереду процес над іншими з мертвих, після закінчення 1000-річного месіанського царства (Об'явл.20:5-15), коли широко відчиняться ворота шеолу-смерті й пекла (вірш 13).
       У справедливому розгляді, викриє Сидячий на престолі, всіх, що любили і чинили неправду, брали участь у справах темряви,  служили злу (вірші 11-13). На суді "не знадобляться свідки, ніхто не стане оскаржувати і доводити свою невинність, просити помилування" [Л.26, стор. 806, 807]. Померлі не дадуть відповіді ... але їх обов'язково запитають.
       Зримо представить Свідок вірний явні й таємні справи кожного, хто цурався Його або нехтував заповідями, догоджав лише собі (Пс.50:21, Мт.25:41-46, Лк.16:19-25). Бо всі спонукання, думки, вчинки людини знає Створивший її (Пр.15:3, 11). 

       Тема розгляду справ має важливе значення, "тринадцять відсотків із 1870 віршів, що містять слова Ісуса Христа, стосуються теми суду і пекла" [Л.41, стор. 606], «тоді Він воздасть кожному за ділами його» (Матвія, 16:27, пер. [Л.35]).
   Все-таки не Сам Господь оцінює  уникаючих  Його,  а  щось набагато дивовижніше. «Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я казав,– воно судитиме (засудить) його останнього дня» (Івана, 12:47, "в останній День" [Л.35, 39]).
    Неповноцінна душа усвідомить негідне й мерзенне  в зримих образах вчиненого нею зла, в осудливих словах, що висвітлюють її безбожне життя (мал.8).
    Злочину без покарання немає. Оскільки можна уникнути кримінального процесу, підкупити учасників його або перехитрити їх. Однак неможливо ухилитися від Вищого суду чи обдурити його; не допоможе й заклинання "я чистий, я чистий, я чистий".
     Відсутній заступник  у вважаших Бога  ілюзією,   немає рятувальника у переможених  гріхом. Неможливо відмовитись від пред'явлених провин, від жахливих слів (Юди.15), не обдурити Справедливість. «Тому-то й не встоять (не виправдаються) нечестиві на суді» (Псалми, 1:5). 
     Грішники, «немов розбурхане море, що не може заспокоїтись і  води (хвилі) якого викидають намул і бруд,– для нечестивих (безбожних) миру (спокою) немає,– каже мій Бог” (Ісаї, 57:20, 21).
     Хто йде дорогою любові, слідує стежкою добра, він прийде до Джерела любові, отримає все. Але той, що крадеться шляхом ненависті або повзе доріжкою зла, буде пійманий князем темряви. Відберуть у нещасного навіть те, що має (Мт.25:29). Котрі полюбили пітьму в житті, потраплять у неї після смерті.
      Не можна нікому бажати лиха, ображати, приносити страждання, адже вони неодмінно повернуться до людини та роду її. Сіячі зла пожнуть біль, копачі ям іншим душам, самі потрапить у них. Хто жив для себе, забувши заповідь Христа, а тепер вигнанці, почують гіркі слова.
      «Ідіть (геть) від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам!» (Матвія, 25:41, б). «І підуть ці (на вічне покарання) в муку вічну» (вірш 46, Синод. пер.), "на ганьбу й на вічну наругу" (Даниїла, 12:2). «Вони будуть покарані вічною загибеллю: будуть назавжди відокремлені від Господа і від слави Його могутності» (2Сол.1:9, пер. [Л.7]).   

22. Шеол        

      Автор фундаментальної праці із систематичного богослів'я [Л.31] стверджує, "віруючі відразу після смерті вирушають у присутність Божу, а невіруючі після смерті переходять у стан відокремленості від Бога, у муки й покарання ..." (стор. 1294).
      Правильно, але потрібне принципове уточнення. ВСІ душі потрапляють у гадес (євр. "шеол"), у порожнечу таємничої оселі мерців (Йов.30:23, Пс.89:49, Іс.5:14). Як праведні (Бут.37:35, Пс.86:13, Іс.38:10, 57:2), так неправедні (Числ.16:30, Пс.9:18, 31:18, Йов.21:13, 24:19, Пр.2:18, 19).
      "Шеол – у Старому Завіті місце, де перебувають душі померлих" [Л.35, стор. 35]. «Там нечестивці, що перестали творити злочини (наводити страх) ... Малий і великий там рівні» (Йова, 3:17-19), звільнені від гріха (Рим.6:7).
       Місткий Аваддон, широко роззявлена паща його (Пр.27:20, Іс.5:14, Авв.2:5), він усіх поглинає, немов танучий сніг (Йов.24:19). Все ж таки, "Шеол кращий за світ, що загруз у пороках" [Л.9, стор. 731], оскільки не служить місцем покарання (стор. 684).
      Навпаки, є простір спокою (Йов.3:17), "куди після смерті потрапляють грішники ... де рятуються праведники" [Л.10, стор. 216]. "Царство мертвих, куди зберуться всі люди" [Л.38, стор. 7].
       Живі, «не знають вони, що там духи померлих, що гості її в глибинах (шеолу) світу мертвих» (Притчі, 9:18, пер. [Л.35]; 7:27), покоях Аваддона (27:20, Йов.26:6, 28:22); духи опиняються в трансцендентному недоступному для землян місці, спільноті мерців (Пр.21:16).
      Згідно з Писанням (Пс. 49:10-14). «Їх женуть, наче овець, до шеолу, смерть їх пасе ... шеол стане для них домівкою» (вірш 15). Дійсно, нечестивим біда, а благочестивим воскресіння.
       Вибрані для нового життя, з гадесу негайно "вирушають у присутність Божу" ([Л.31]; Лк.23:43), "шеол не може бути житлом душ тих, хто помер у Господі" [Л.42, стор. 792]. Брами його (Іс.38:10, Йов.38:17) не в змозі здолати Церкву Христову, не можуть утримати посланців її (Мт.16:18).       

23. Хто  може  відчинити двері?         

         У Агнця є ключі від в'язниці смерті (Об'явл.1:18), Він відчиняє або зачиняє її (3:7). Сам власник ключа відкриває спадкоємцям двері у вічність, «і їх ніхто не може зачинити» (3:8).
       Аваддон оголений перед Всевидячим (Йов.26:6), Який може відвідувати його (Пс.139:8, Еф.4:9), сповіщаючи про Свою перемогу над гріхом загиблим у дні всесвітнього потопу (1Пет.3:18 -20).
       Ще в старозавітню епоху ізраїльському народу дано обітницю. «Я вбережу їх від влади світу мертвих (шеолу). Я викуплю їх від смерті» (Осії, 13:14, пер. [Л.35]; 1Кор.15:55).
      Всевишній не залишає праведників у країні мовчання (Пс.94:17, 16:10, Йов.19:25-27; слово шеол "зустрічається 65 разів у ВЗ" [Л.34; Л.41]). Забирає їх на небеса (Ів.14:3, 2Кор.5:8), як стверджує псалмоспівець, «Бог визволить мою душу з влади шеолу (світу мертвих). Він прийме (до Себе) мене» (Псалми, 49:16).
      Навпаки, нечестиві душі потрапляють "у муки й покарання" [Л.31] жахливої замкнутої області (Лк.16:22-24). Пекло це "місце вічного, усвідомлюваного покарання грішників" (стор. 1297) до Суду біля великого білого престолу. Потім тартар вкинуть у "озеро вогняне" (Об'явлення, 20:14).
        Хто ж перебуває за щільно закритими дверима загадкової долини смертної тіні, до воскресіння й останнього суду? "інші мертві" (вірш 5), душевні (1Кор.2:14).Вони жили лише для себе, не пізнали Христа, пройшли повз любов Отця, не закарбовані Святим Духом. 
      Нікчемними виявилися справи порожніх душ, суєтними думки й слова, тому невлаштованість (Йов.10:22) і порожнеча (15:31) – винагорода їм. Зникли любов, ревнощі, ненависть, знання (Екл.9:5, 6), у безодні господаря порожнечі немає мудрості (Йов.18:13, 14, 28:22).
        Але, якщо "мертві почують голос Сина Божого"  в потойбічному світі, то "почувши оживуть" (Ів.5:25), прокинуться (Дан.12:2, 3); повіривши, воскреснуть для життя у вічності. Понад те, настане момент, коли голос Його сприймуть ВСІ ув'язнені в шеолі та пеклі, призначені для Суду за справами і вчинками своїми.
       Отже, інші, що не пізнали Спасителя, залишаться в сонному царстві померлих на деякий термін (Об'явл.20:5-12). Наприкінці історії вони потраплять із тимчасових сховищ на суд (вірш 13), де сформуються 2-і групи.
      «Ті, хто робив добро, воскреснуть, щоб жити, і ті, хто робив зло, піднімуться, щоб отримати осуд» (Івана, 5:29, пер. [Л.35]). Засуджені потраплять в озеро вогняне. "Це – друга смерть" (Об'явлення, 20:11-15).    

24. Перебування у Шеолі         

       Мешканців його безліч. Неможливо  охарактеризувати словами стан розгублених сірих душ, вони не знають куди йти, за ким слідувати, що шукати.             
      Для них «немає ні праці (роботи, дії), ні мислення (роздуумів, розуміння), ні пізнання (знання), ні мудрості» (Еклезіаста, 9:10, у дужках, уточнення з інших перекладів). "Там стихає суєта нечестивих" (Йова, 3:17, пер. [Л.27]). Заблукалі духом, у напівнебутті, не вихваляють Господа; сліпі, німі, глухі нешама не розкажуть про милість, серед здивованих мовчать про Його любов (Псалми, 88:11-13).
      По той бік життя, "місце смерті і сама смерть" [Л.41, стор. 550], "похмуре місце втоми, занепаду, темряви й забуття, і всі рівною мірою віддалені від Бога" [Л.36, стор. 27]. "Трагедія перебування в шеолі полягала в тому, що людина була відірвана від спілкування з Богом" (стор. 259), там неможливо пізнати або прославити Його (Пс.6:6, 30:10, Іс.8:18).  
      Не можна самому позбутися уз, «хто сходить до шеолу,– він звідти більше не виходить» (Йова, 7:9; Пс.88:9-13, 49:15). Знерухомлений (18:6) позбавляється можливості самостійно покинути простір пітьми (49:20), бездонну прірву темряви (88:7). Не може залишити край смертної імли (Йов.10:21, 22, 18:18), спокою (3:13-17), тиші (Пс.94:17, 115:17), світ безсилля (Іс.14:10).
      У холодному сутінку країни забуття немає ясних уявлень про час, простір, оточуючих, власну сутність, втрачаються спогади. Тут відсутнє Світло, усіх охопив морок, «а хто ходить у темряві, не знає, куди йде» (Івана, 12:35). Все ж "мертві зберігають щось на зразок свідомості" [Л. 36, стор. 497; Л. 37, стор. 13], ураженої безвір'ям, байдужістю, безнадією.  
       Каламутне світло в глухій оболонці сліпої душі, безсила німа думка. Серед мовчазних безпорадних тіней ніхто нікого не бачить, не чує, не зазнає. Нічим не можна поділитися один з одним, всі «замовкнуть у шеолі» (Пс.31:18). "Це не небуття, але й не життя, оскільки життя можливе тільки в присутності Бога" [Л.10, стор. 216].
       Він панує над небіжчиками, за Писанням. «Господь умертвляє і оживляє; зводить у світ мертвих (євр.: «шеол» – місце, де перебувають душі мертвих», [Л.35]) і виводить із нього» (1Самуїла, 2:6, пер. [Л.35]). Адонай бачить  потрапивших туди, чує їх (Пр.15:11, Йона.2:3, Пс.7:5-7), може покликати створіння, воно відповість Йому (Йов.14:15, 38:1, 39:33).
       Необхідно, щоб всі схилилися перед ім'ям Ісуса, визнали Його Господом (Філ.2:10, 11), врятувались (Дії.2:21). Істинно. «Хто вірує в Сина, той вічне життя успадкує, а хто Сину відмовляється вірити, ніколи того життя не побачить – гнів Божий накликає він на себе» (Івана, 3:36, пер. [Л.39]).       

25. Хто  потрапить  у  тартар?         

        Самогубці, нечестиві, а також фальшиві християни, які «богу молились, і з чортами водились» не затримуються в покоях смерті. Вони стрімко падають, провалюються немов у каналізацію.
      Ніби розлючені оси, затягуються в мокру мряку вогняної ями, "потрапляють у пекло відразу після смерті" [Л.36, стор. 805]. За вбивство, самогубство, насильство; жорстокість, віроломство та підлість; безсердечність, жадібність, егоїзм; обман, брехню й наклеп; крадіжки, розпусту, неробство і багато інших гидот зміїного світу цього. Бо подібне притягується подібним.
       Жертви спокус, що любили темряву більше за світло, страхітливі бісівські духи потягнуть з шеолу в непроглядний морок океану вогню, вони потраплять до Самаеля, "Царя Жахів" (Йова, 18:14-18). Зміїним виродкам не уникнути пристрасних обіймів геєни (Мт.23:33), де перебуває заподіяне ними зло, переслідують біль й страждання, завдані іншим. Тут панує відчай, гине надія (Пр.11:6, 7).
       Недоступні людському розумінню тюремні камери для тортур абсолютно НЕ схожі на одноманітну країну безмовності. Ба більше, у Старому Заповіті "шеол ніколи не асоціюється з муками пекла ..." [Л.9, стор. 584, 692]. "Муки, страждання і тортури стійко асоціюються з пеклом і демонами" [Л.47, стор. 650].
     У Новому Завіті, співтовариство тихих мерців це "синонім грецького "гадес", що означає "невидимий світ духів", аж ніяк не "пекло" або "могила" [Л.24, стор.62, 269]). Цілком вірно, "пекло" і "шеол" ("гадес") – поняття різні" [Л.18]. Геєна (Мт18:9) є місцем страждання (Лк.16:28), "де мучаться в очікуванні останнього суду" [Л.36, стор. 278].
     Пошкоджені души, що не покаялися за життя, гріхи яких не пробачили потерпілі, чекає таємнича темна печера, вогняна піч, дзеркало концентрованого зла, підземелля жахів й мук (Лк.16:23, Мт.13:42). «Де черв'як їхній не вмирає, і вогонь не згасає» (Марка, 9:44, Синод. пер.; мал.9).
       Моторошний ізольований простір (Лк.16:26), у ньому відсутні світло, повітря, небо, земля, вода, тварини, рослинність. Немає жодних ознак життєдіяльності, всі паралізовані страхом, разом із згрішними янголами, скутими ланцюгами мороку (2Пет.2:4, Іуд.1:6).

      Темряву зовнішню і внутрішню, "не слід сприймати як  місце,  де будуть у буквальному сенсі хробаки і незгасимий  вогонь" [Л.36, стор. 27].
    Оскільки "більшу частину описів пекла слід розуміти  метафорично, в переносному сенсі" [Л.41, стор. 609, 610].
    Правильно, у пеклі відсутні буквальні брами, діряві  посудини, осикові кілки, казани з киплячою водою, палаючими  смолою й сіркою.
      Немає рогатих хвостатих чортів з вилами, упирів, чорних  круків, півнів, мишей, черв'яків, нечистот, тощо. Проте, відчувається жахливий сморід, болісний жар, відповідно,  нестерпна спрага (Лк.16:22-25). Сильний біль  роздирає душу  на частини, немов її розсікають на шматки (Мт.10:28, 24:51),  ніби первісток смерті Малах га-Мавет з'їдає члени тіла (Йов.18:13).

26. Нестерпні  страждання       

        Знає нечестивий, чиї душі погубив, він "радий би в рай, та гріхи не пускають". У царстві тіней неможливо уникнути ганебних спогадів, що викликають заціпеніння; бачень, які зримо втілилися, наганячи панічний жах; потворних гримас, лякаючих звуків, огидних запахів, відчуття виснажливої спеки та постійного голоду.
      Всюди лунають несамовитий плач, невимовні стогони, безвихідні крики легіонів грішників; в кожного з них своя мука і немає двох однакових. Всеосяжне нескінченне страждання охоплює гниючу душу, скуту ланцюгами безсилля; не фізичний біль, але набагато дошкульнійший.
      Муки вигнанців, приречених на самотність, відбуваються в нестерпно гарячій темряві, задушливій тісноті, атмосфері безнадійності, у присутності відчутного на дотик гучного зла, «там буде плач і скрегіт зубів» (Матвія, 8:12, 25:30).
       В кайданах пекельного мороку (8:12, 2Пет.2:17, Юд. 1:13) не можна пізнати Творця всесвіту, в тумані неможливо визначити хід часу. Спотворені криві душі захочуть покинути місце катувань, не зможуть; бажають позбутися тортур зовнішніми жахливими спогадами, вони нахлинуть.
      Скуті одним ланцюгом намагаються зменшити страждання від спраги, голоду, спопеляючого внутрішнього вогню, біль лише посилиться. Що не попросять у потворних жорстоких занепалих ангелів у чорному, не отримають; бажання нечестивих згаснуть (Пр.11:7).
      Нескінченну агонію моторошної відокремленості неможливо описати, ніхто з жителів землі не відчував такого болю. Горе прозрілим насмішникам, цинікам, лицемірам, вони стануть плакати та ридати (Лк.6:25). Адже в пеклі немає милості (Лк.16:24-31), але є влада моторошної темряви. 
      «І дим їхніх мук підіймається навіки-віків, і не мають спокою ні вдень, ні вночі» (Об'явлення, 14:11, а). Тому що недобрі думки та підлі справи притягують до пітьми, чорного дерева смерті, страждань; добрі – ведуть до вічнозеленого дерева життя, наближають до прекрасного Світла, сповненого любові.
      Чиста душа вбирається у світло, якщо сповнена темного зла, засмоктується темрявою. Духовно сліпі осліпнуть, "світильник нечестивих погасне!" (Притчі, 24:20). Ось чому все, що в житті веде до гріха, треба нещадно відсікати, щоб після смерті самому не опинитися розсіченим (Мт.24:51).   

27. Кінець        

        Першої смерті не минути, а другу не пережити. Той, хто губив душі в іманентному світі, позбудеться своєї в трансцендентному. У лиходія немає панацеї від загибелі, він руйнує своє прийдешне, нема майбуття у душогубів.
      В'язні безодні зрозуміють, чому їхні імена записані в книзі смерті, навіщо всі шляхи ведуть у задушливий непроглядний морок. Пізнають, які широкі врата спокус, що тягнуть у погибель, та просторим є шлях гріха в кола темряви (Мт.7:13).
       Тюремні муки не нескінченні, пекло спорожніє, само опиниться у озері вогню (Об'явл.20:14). Слідом за воскресінням і Судом біля білого престолу, за вжаленим у п'яту прийде друга смерть, вона вразить нечестивих (21:8, Мт.10:28, 2Сол.1:9).
      "Фізична смерть або «перша смерть»,– це відділення душі від тіла" [Л.36, стор. 1417]. Тіло померлого повертається в прах (Бут.3:19), а нешама не вмирає, але опиняється в потойбічному світі, Шеолі.
       Сказане не означає, що вона не може вмерти, потрапивши з пекла в зяючу безодню таємничого вогняного озера, місця хаосу, максимальної ентропії. "Це – друга смерть" (Об'явлення, 20:13-15, 21:8; Мт.10:28), в обіймах пожирача мертвих душ.
      Про долю грішників, байдужих до справ Адоная, старозавітний Давид говорить так. «Він їх зруйнує і більше (не відновить) не відбудує» (Псалми, 28:5; Синод. пер., "не створить їх").
       У новозавітну епоху Господь попереджає. «А ті, що не перебувають у Мені, подібні до гілок безплідних: викидають їх, і вони засихають. Збирають їх, кидають у вогонь, і згорають вони» (Івана, 15:6, пер. [Л.39]).
      Згідно з Писанням, єдиний, Хто володіє безсмертям, є Бог (1Тим.6:16). Думка про нескінченне існування нешама (грецьке, "псюхе") НЕ біблійна, вона потрапила в християнське середовище з грецької філософії. У такому разі, душа праведника, праведністю Христовою, може померти, раз вона НЕ вічна? НІ.
      По-перше, християнам обіцяно, «переможець не зазнає шкоди від другої смерті» (Об'явлення, 2:11; 20:6). По-друге, у Царстві Небесному звитяжці одягнуться в безсмертя завдяки перемозі Господа (1Кор.15:54-57). «Беззаконники всі разом будуть знищені,– майбутнього в нечестивих немає» (Псалми, 37:38; 69:29).
       Так, надія на любов Його не захищає від земних страждань, але рятує від воскресіння осуду, позбавляє від Аваддона, потворних бісів, фурій, другої смерті. Адже світло зливається з Отцем світів, темрява ж з'єднується з князем пітьми.
       Висновок: кожен, що живе і вмирає у Ісусі Христі, воскресає, удостоїться вічно перебувати з Ним. Однак той, хто існує без Бога, залишиться один, серед згорілої полови, вмираючи на самоті, не побачить Царства Його. Лише угледить переповнених ненавистю смердючих демонів, відчує палючий вогонь й крижаний морок, нестерпну спеку і холод (Мт.13:40-42, 25:30, Лк.16:24).
 

ЛИТЕРАТУРА

1. Стаття № 2 «Гог із землі Магог: кінець світу цього».
2. Стаття № 3 «День Господній».
3. Стаття № 4 «Час великої скорботи».
4. Стаття № 5 «Так буде і в дні, коли Ісус Христос з'явиться».
5. Стаття № 6 «Страти єгипетські і Друге пришестя Ісуса Христа».
6. Паш. Р. Друге пришестя Ісуса Христа. - Gummersbach: Місія Вісник Світу, 1995.- 287 с.
7. Біблія для нашого життя. Новий Заповіт.- Finland: International Bible Society, 1999.- 687 с.
8. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
9. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мирт, 2003. - 984 с.
10. Ледд Дж. Е. Богослов'я Нового Заповіту. - СПб.: Біблія для всіх, 2003. - 800 с. 
11. Клеон Л. Роджерс - мол., Клеон Роджерс III. Новий лінгвістичний та екзегетичний ключ до грецького тексту Нового Заповіту. - М.: Біблія для всіх, 2001, - 1 008 с.
12. Стаття № 10 «День Господній близький».
13. Єврейські свята та обряди. - Сімферополь: Реноме, 2001. - 304 с.
14. Кузнєцова В.М. Євангеліє від Луки. Коментар.- М.: ОПУ ім. А.Меня, 2004.- 556 с.
15. Сперджен Ч. Скажи нам, коли це буде? - Vancouver: Hope of Salvation Mission, 2008.- 238 с.
16. Кузнєцова В.М. Євангеліє від Марка. Коментар - М.: ОПУ ім. А.Меня, 2004, - 320 с.
17. Канатуш В.Я. Апокаліпсис і Друге Пришестя. - М.: ХРЦ «Протестант», 2000. - 384 с.
18. Тлумачення новозавітних послань і Книги Одкровення. Гл. ред. Харчлаа.- Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990.- 598 с.
19. Тлумачення Старозавітних книг. Від Книги Ісаї по Книгу Малахії. - Ашфорд: Слов'янське Місіонерське видавництво, 1996. - 602 с.
20. Тлумачення чотирьох Євангелій і Книги діянь Апостолів. Біблійна кафедра.- Київ: Демос, 1994.- 456 с.
21. Канатуш В.Я. Ознаки пришестя і готування до нього. - Новосибірськ: Посох, 2008, - 304 с.
22. Джон Ф. Мак-Артур. Друге пришестя: ознаки повернення Христа і кінець віку. - West Sacramento: Grace Publ. Int., 2007.- 358 с.
23. Деннет Е. Коментарі до книг Захарії та Малахії. Благословенна надія. - Рівне: Живое слово, 2010, - 352 с.
24. Айронсайд Г.А. Коментарі до книг малих пророків. - Рівне: Живе слово, 2008. - 308 с.
25. Джон Ф. Мак-Артур. Слава Небес: істина про Небо, ангелів і вічне життя. - Київ: Grace Publishing International, 2008, - 320 с.
26. Дудник А.В. Тлумачення на книгу Об'явлення Іоанна Богослова. - Харцизьк: Світло, 2012. - 975 с.
27. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад.- М.: Російське біблійне товариство, 2011.- 1 408 с.
28. Бухвальд В., Рягузов В. Майбутнє світу та Ізраїль.- СПб.: Біблія для всіх, 2010.- 256 с.
29. Райт Т. Головна таємниця Біблії. Смерть і життя після смерті в християнстві. - М.: Эксмо, 2009.- 364 с.
30. Старий Завіт на сторінках Нового. Т.3. Діяння св. Апостолів. Загальні послання. Одкровення. - Черкаси: Колоквіум, 2013. - 592 с.
31. Грудем Вейн. Систематичне богослов'я: Введення в біблійне вчення. - СПб.: Мирт, 2004 - 1453 с.
32. Елкорн Ренді. Небеса. - Чернігів: In Lumine, 2011. - 364 с.
33. Баракман Х. Флойд. Практична християнська теологія. Всебічне дослідження основ християнського віровчення. - М.: Асоціація «Духовне відродження» ЄХБ, 2002, - 958 с.
34. Теологічний енциклопедичний словник. - М.: Асоціація «Духовне відродження» ЄХБ, 2003. - 1468 с.
35. Біблія. Новий переклад російською мовою - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011, - 1 185 с.
36. Великий біблійний словник. - СПб.: Біблія для всіх, 2005. - 1 503 с.
37. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1088 с.
38. Нюстрем Е. Біблійний Словник. - СПб.: Біблія для всіх, 2001. - 523 с.
39. Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
40. Люцер Е. Перемога над смертю.- Київ: Нард, 2013.- 156 с. 
41. Коттрелл Джек. Віра, передана святим: Біблійна доктрина для сучасних читачів. - Сімферополь: Teaching Ministries International, 2006 - 640 с.
42. Беркхоф Л. Систематичне богослов'я. - Мінськ: Поліграфкомбінат їм. Я. Коласа, 2014.- 880 с.
43. Райрі Ч. Основи богослов'я. - Одеса: Християнське просвітництво, 2008. - 656 с.
44. Уірсбі У. Коментар на Новий Заповіт. Том II. - СПб.: Біблія для всіх, 2018, - 696 с.
45. Кульман О. Безсмертя душі або воскресіння мертвих. - СПб.: Контраст, 2015.- 608 с.
46. Кріфт П. Ангели і демони. Що ми справді знаємо про них?» - М.: Видавництво ББІ, 2014.- 163 с.
47. Словник біблійного богослов'я. - СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1 423 с.