«А Господній день прийде, мов злодій [уночі],
коли небо з гуркотом пройде, а розпечені стихії
розплавляться, руйнуються, і земля та діла,
що на ній, згорять» (2Петра, 3:10)
«... і зірвалися град та вогонь, перемішані
з кров'ю, і впали на землю ... і наче велика,
охоплена вогнем гора була вкинена в море
... і з неба впала велика зоря, що палала мов,
смолоскіп» (Об'явлення, 8:7-10)
Крах безбожної цивілізації у Старому Заповіті називається «День Господній», у Новому Заповіті - «Велика скорбота». Писання розкриває трагічні наслідки масштабної катастрофи з каскадним механізмом розвитку.
Пророцтва стихійних лих і кінця світу фрагментарно містяться в багатьох пророчих книгах, об'єднані в одне ціле футуристичним твором «Об'явлення Іоанна».
Розглянемо основні етапи надзвичайного імпактного катаклізму, зіткнення Землі з метеорно-астероїдним потоком, що оточує карликову планету. Дослідимо тему в контексті стародавніх біблійних пророцтв, уточнюючи їх за допомогою сучасних наукових знань.
1. Космічний пил
Перетин орбіти Землі непроханими прибульцями, вони з'являться від сузір'я Цефей у північній півкулі зоряного неба, призведе до потрапляння в атмосферу космічного пилу.
Спочатку увірвуться периферійні дрібні тверді частинки розміром 0,1 ... 0,001 мм, масою від 10 -6 г до 10 -13 грам. Можлива початкова швидкість метеорів, що відвідують нашу планету, 11...73 км/с, найбільш ймовірна для великих об'єктів - 20 ... 40 км/сек. Метеорні тіла, зіштовхуючись із молекулами газів, швидко нагріються, потім повністю "згорять" на висоті від 130 км до 60 км від поверхні земної кулі. Точніше, сублімуються, миттєво випаруються, за винятком дрібних порошин розміром менше 4 мікрон (т.зв. «мікрометеорити»), що пролітають через атмосферу майже без втрати маси.
Через сублімацію космічних тіл виникнуть метеорні спалахи, - вузькі яскраві, від 4-ї зоряної величини до 1-ї, сліди (треки), викликані світінням розпечених газів частинок, що випаровуються. При кількості спалахів понад 10 тисяч на годину, безхмарної ночі чітко видно радіант метеорного потоку (рис. 1).
Астрономічний феномен являє собою невелику область небосхилу, як «отвір», з якого через ефект перспективи ніби виходять всі видимі або продовжені назад сліди метеорів, що насправді летять по паралельних напрямках.
У давнину, незвичайний ефект, викликаний зустріччю Землі з пилом комет, що давно розпалися, називався «зоряний дощ» (він провіщав всілякі нещастя), а центральна область - отвором над головою.
Витоки цих вірувань простежуються в словах Ісуса Христа, «зорі падатимуть з неба, і небесні сили (тіла) захитаються (прийдуть у рух). І тоді з'явиться ознака Сина Людського на небі; й заголосять усі племена землі ...» (Матвія, 24:29, 30).
Апостол Іоанн те саме майбутнє знамення бачить як воно збулося. «І небесні зорі попадали на землю» (Об'явлення, 6:13). Один із старозавітних пророків передбачає, у день гніву Бога, «Щезнуть усі небесні сили; а небеса звинуться, як сувій, і всі його сили (зорі) попадають ...» (Ісаї, 34:4).
2. Метеороїди
Космічний пил, що перетинає орбіту Землі, за кілька днів доповниться метеорними тілами розміром від 0,1 мм до 50 метрів, масою від часток грама до тисяч тонн. Їхня поверхня в процесі гальмування земною атмосферою нагрівається до 3 000 °С.
Дрібні метеороїди, що рухаються зі швидкістю понад 25 км/сек, повністю згорають; інші, втрачають частину своєї маси (іноді, до 90%) через абляцію, винесення речовини з їх поверхні потоком гарячого газу.
У міру гальмування вони змінюють траєкторію падіння майже до вертикальної і досягають поверхні нашої планети, встигаючи охолонути, такі залишки називаються метеоритами.
Великий метеор у вигляді вогняної кулі з довгим яскравим хвостом (яскравіше 4-ї зоряної величини) з розпечених газів і частинок, називається болідом (грецьк. «метальний спис», рис.2). 
Зазвичай він досягає поверхні, руйнуючись у повітрі з випаданням численних дрібних фрагментів, т.зв. "метеоритний дощ". Стародавні приймали боліди за вогнедишних хвостатих драконів, що летять небом.
У Біблії космічні прибульці називаються стрілами і списами Бога, вогнем поїдаючим, полум'яниками, колісницями, великими зірками, світильником (смолоскипом), метеорити - вогненним дощем, кам'яним градом, розпеченим вугіллям, сіркою, що горить.
Наприклад, в одній із пророчих картин апостол Іоанн бачив, «з неба впала велика зоря, що палала мов смолоскіп, і впала на третину рік та водних джерел» (Об'явлення.8:10).
Великою зіркою апостол називає болід, що палає наче смолоскіп та освітлює місцевість на сотні кілометрів яскравим миготливим світлом. Це дуже точне порівняння не випадкове, саме смолоскип на вітрі або під час руху залишає за собою хвіст з диму, іскор, дає миготливе світло.
Далі таємновидець повідомляє щось неймовірне, гість із космосу («зоря») впаде на величезну за площею поверхню. Але і це бачення реально, так як тверде тіло масою до 1 тонни зазвичай розпадається ще в гомосфері на висоті від 80 км до 20 км.
Метеороїди руйнуються під впливом динамічного тиску повітря та термічної напруги всередині через аеродинамічний розігрів при гальмуванні атмосферою. Безліч дрібних уламків, з області затримки, випадає на велику площу у вигляді еліпса.
3. Астероїдная атака
Разом із згаданими вище явищами, апостол Іоанн бачив, «якби велика гора, що палає вогнем, скинулась у море» (Об'явлення, 8:8). Велику гору, що палає вогнем, біблійний пророк Єремія називає киплячим казаном.
"Бачу киплячий казан, передня сторона якого нахилена в бік півночі", "З півночі насувається лихо" (Єремія.1:13, 14). Ісая стверджує, "з півночі клубиться дим великого війська, і немає жодного, хто залишив би своє місце" (Ісаї.14:31).
Падіння палаючої гори-котла, оточеного хмарою диму, спричинить великий землетрус на всіх континентах. Поблизу епіцентру від шуму при вибуху можуть луснути барабанні перетинки вух; сильний гул почують жителі у будь-якій точці планети.
Необхідно враховувати, масивні космічні тіла досягають поверхні земної кулі майже без гальмування атмосферою. Тому при імпакті (ударі) майже вся колосальна кінетична енергія астероїда перетворюється на теплову, а також на енергію потужного світлового імпульсу, руху речовини за фронтом ударної хвилі, гарячого стовпа пилу, пари, води (т.зв. "плюм"), що викидаються на висоту до 100 км.
Виникне сильний ураган, точніше гіперган зі швидкість вітру до 1 000 км/год, площею розміром з Північну Америку. Суцільне полум'я вогню надзвукової ударної хвилі, тобто, вогняного смерчу з початковою температурою в кілька сотень тисяч градусів, знищить все довкола на відстані багатьох кілометрів від місця падіння.
Щось подібне бачив у видінні Ісая понад 2 700 років тому. «ГОСПОДЬ Саваот відвідає тебе (у Масоретському тексті "Від Господа Цеваота покараний будеш") з громом, землетрусом і великим гулом ("шумом великим") бурі ("урагана"), вихору і полум'я пожираючого вогню» (Ісаї, 29:6).
Дійсно, в активній фазі космічного бомбардування, на лід, воду, сушу впадуть не тільки кам'яний град (метеорити) та метальні списи (боліди), але також дуже великі об'єкти - астероїди, по-науковому, «планетообразні тіла» (до 2004 р. іменувалися як «малі планети»).
Еквівалентні діаметри таких космічних мандрівників від 50 м до 15 км і більше, маса від кількох тисяч тонн до кількох трильйонів тонн, швидкість руху до 50 000 км/год. Ударна хвиля при польоті та плюм нагрівають гомосферу Землі до кількох тисяч градусів.
При ударі об ґрунт чи воду тиск сягає 109 бар, глибина проникнення до 30 км. Кількість енергії, що миттєво виділяється в осередку поразки, величезна, до 5×1024 Дж., або більше мільярда мегатонн в тротиловому еквіваленті. Вона достатня для повного випаровування планетоподібного тіла і порушення суцільності гірських порід, тобто, цілісності континентальної кори та океанічного дна.
Тому будуть катастрофічними наслідки зіткнення, як безпосередні, так ще більшою мірою спровоковані. Вони охоплять усі 3 класи НОЯ («Несприятливі та небезпечні природні явища та процеси»): атмосферні, гідросферні, літосферні. Наприклад, при падінні планетоїда утворюється гігантська вогненна куля з температурою в центрі близько мільйона градусів.
Через світловий імпульс можна отримати опіки сітківки очей і не захищених ділянок тіла на відстані в сотні кілометрів від епіцентру. Вогняна куля, піднімаючись нагору, спливаючи на висоту до 100 км і розширюючись, залучить до зони розрідження під нею величезні обсяги речовин: газів, води, мінерального пилу, піску, каміння, інше.
Від термічного вибуху виникне потужна ударна хвиля, вузька перехідна область (т.зв. «фронт»), де відбувається різке збільшення щільності, тиску, температури речовини. Так, у місці вибуху температура фронту ударної хвилі близько 700 000 ºС, тиск 1 000 МПа, початкова швидкість фронту перевищує 100 000 м/сек. У міру віддалення від точки удару, величини зазначених параметрів знижуються.
Швидкість стає порівнянною з польотом кулі (близько 1 000 м/сек), температура падає до 400 ºС. Але навіть на відстані сотень кілометрів від кратера, переміщення фронту перевищує швидкість поширення звукових хвиль у повітрі (330 м/сек). На великій дистанції надзвукова хвиля вироджується в звукову, швидкість її переміщення зменшується, наближаючись до швидкості звуку у навколишньому середовищі.
4. Місце основного удару
З усіх 666 астероїдів лише десять зіштовхнуться із Землею, у її північній півкулі. Найбільший впаде між Північним Льодовитим океаном (море Лінкольна) та Атлантичним океаном (море Баффіна). Точніше, між північним узбережжям Гренландії та островом Елсмір з Канадського Арктичного архіпелагу, в районі Арктичного рухомого складчастого (геосинкального) поясу.
Еквівалентний діаметр планетоподібного тіла біля 15 км, маса приблизно 5 трильйонів тонн, що можна порівняти з масою льодового покриву всієї Арктики (≈ 9 000 км3). Зі швидкістю, що перевищує швидкість звуку більш ніж у 100 разів, астероїд майже прямовисно (під кутом 70о) впаде на лід Басейну Кейна протоки Нерса в точці з координатами: 79,5о північної широти., 68о західної довготи.
Прийдуть в інтенсивний рух усі літосферні плити, а лід Північного Льодовитого океану, ламаючись і руйнуючись, зрушить у напрямку Канади та Гренландії, лід Антарктиди - у напрямку Австралії. Кінетична енергія космічного ординця близько 3×1024 Дж, тобто майже мільярд мегатонн тринітротолуолу (ТНТ) при його детонації.
Від удару та термічногоо вибуху виникне кратер з початковою глибиною, близько 30 км (т.зв. "перехідна порожнина"), його остаточний діаметр понад 200 км, швидкість ґрунту, навіть далеко від епіцентру, десятки метрів за секунду.
Через імпакт, від Північно-Американської платформи в області перешийка Канадського щита відколеться Гренландська тектонічна плита. Повертаючись ударною хвилею стиснення навколо центру мас ("полюса повороту"), вона зміститься по поверхні астеносфери в Гренландське море на відстань до 100 метрів. Північні краї островів Гренландія та Елсмір зруйнуються повністю, сховаються під водою і розкришеним льодом Північного Льодовитого океану.
Підніметься морське дно в районі Фарерсько-Ісландського порогу і порогу Томпсона Уайвілла, тому зміниться схема руху теплої морської течії на північ від Великобританії, Скандинавії, півночі Атлантичного океану в цілому. Острів Ісландія сильно постраждає від мегацунамі та діяльності вулканів, з роками покриється товстим шаром льоду, як о. Гренландія і майже вся територія Канади, вони опиняться у межах нового Північного полярного кола.
Береги північної Європи, Північної Америки, півночі Азії зазнають нападів великих гравітаційних хвиль, що проникають углиб материків на сотні та тисячі (в пологій місцевості) кілометрів. Висота цунамі, які обрушаться на Ісландію, Норвегію, Ірландію, Велику Британію, острови Північного Льодовитого океану, північне узбережжя Росії, Іспанію,- до 1 000 метрів і більше.
Удар по крижаній маківці Землі виявиться настільки сильним, а зони дроблення літосфери, деформації кори і верхньої мантії такі великі, що у антиподальному фокусі, тобто, на протилежному боці планети, виникне широка інерційна опуклість (в координатах 60о південної широти, 63о західної довготи). Випуклість виникне між Вогненною Землею на краю Південної Америки та мисом Прайм-Хед півострова Трініті (Антарктида).
В зоні трансформних розломів між Антарктичною платформою та плитою Скоша з дна глибокої протоки Дрейка "випливе" суша. Разом із Південними Шетландськими островами піднімуться залишки міні-літосферних плит Фенікс та Фараллон.
На півдні Тихого та Атлантичного океанів розійдуться гігантські хвилі заввишки до 4 000 метрів; вони обрушаться на Південну Америку, Антарктиду, південь Африканського континенту, Австралію. З тієї ж причини в Карибському морі біля північного узбережжя Південної Америки виникнуть нові острови.
В Атлантичному океані, його морях та затоках піднімуться цунамі, особливо високі (1 000 метрів і більше) при виході на узбережжя з мілководними шельфами. Тихоокеанські узбережжя Південно- та Північноамериканських континентів зазнають сильних руйнувань, особливо в зоні трансформного розлому Сан-Андреас.
На протилежному Карибському морю боці планети, у південній півкулі, на сотні метрів підніметься дно, зокрема, у найглибшому місці Яванської западини (т.зв. "Зондський жолоб"). У Яванському морі, на півдні Південно-Китайського моря, навколо узбережжя Австралії з'являться нові острови.
В зоні субдукції Австралійського та Зондського тектонічних блоків утворяться великі глибинні розломи (рифти); найдовший з них понад 1 500 км, шириною в десятки кілометрів. Потужні телецунамі розійдуться Індійським і Тихим океанами.
5. Глобальна катастрофа
Зіткнення із Землею астероїда масою в кілька трильйонів тонн, як 12 000 років тому, різко змінить геодинамічну обстановку через насув, розсув, подвиг і горизонтальні зсуви літосферних платформ відносно одна одної.
Наприклад, "Гренландський шматок" Північно-Американської плити, що відколовся, зіткнеться з північно-східною частиною Євразійської, викликаючи деформації в прикордонній зоні: руйнування, дроблення, занурення ділянок кори в мантію. У свою чергу, Євразійська ділянка літосфери штовхне Африканський, Аравійський, Індонстанський блоки.
Північноамериканська платформа по астеносфері наповзе на Карибську, Південноамериканську, Тихоокеанську та плиту Кокос. У антиподальному фокусі імпакту, Південно-Американська ділянка кори посуне на плиту Скоша, притиснуту до Антарктичної. Найбільшим тектонічним руйнуванням зазнають малі плити: Карибська, Кокос, Наска, Скоша, Зондська, багато інших дрібніших, типу мікропліт: Анатолійської, Панамської, Тиморської, цілісних блоків Моллуцького моря.
На дні Північного Льодовитого, Атлантичного, Тихого океанів виникнуть нові серединно-океанічні підводні хребти, складчасті гори, глибинні жолоби. У Карибському, Яванському, Південно-Китайському морях, у протоці Дрейка піднімуться острови. Деякі ділянки океанічного дна та суші проваляться, особливо в зонах спредингу та сильних землетрусів.
Від жахливого за силою удару "зрушиться зі свого місця земля" пророкує Ісая (Ісаї, 13:13), тому "кожна гора та острів зрушилися зі своїх місць", бачить апостол Іоанн (Об’явлення, 6:14). У сучасному розумінні, імпакт придасть Землі додатковий момент кількості руху, він же, момент імпульсу щодо її осі, він же, кінетичний, кутовий або орбітальний момент. Величина, що визначається кутовою швидкістю обертання тіла, масою та її розподілом у просторі.
Збільшення кількості обертального руху нашої планети, що втратила рівновагу, змінить її швидкість на орбіті таі швидкість обертання навколо своєї (умовної) осі, збільшиться ексцентриситет орбіти. Через великий осьовий момент інерції Землі, кут нахилу між її віссю обертання і перпендикуляром до площини орбіти (у середньому, 23,4о), залишиться приблизно тим самим.
Проте значно зміняться положення північного і південного географічних і магнітних полюсів. При відновленні стійкої рівноваги земної кулі, що обертається після імпакту, Північний полюс зміститься на 1 600 кілометрів і опиниться в морі Баффіна, тобто, зрушиться на ≈15о в точку з координатами 75о північної широти, 68о західної довготи, південний - у бік Австралії (75о півд. шир., 112о схід. довг.).
Інше положення займе лінія екватора, у Західній півкулі вона зміститься на 15о по 68 градусу Гринвічського меридіану і буде проходити по території Болівії, у Східній півкулі - перетне В'єтнам. Стане іншим вид зоряного купола через прецесію, зміни напрямку руху осі нашої планети в просторі.
Прецесія та нутація (похитування) відбуваються під впливом сил гравітації Місяця та Сонця, водночас через перерозподіл мас усередині та на поверхні Землі. Ось чому орієнтація її осі на якусь зірку здійснює повільне коло прецесії протягом 25 765 років (тобто швидкість 1о за 71,6 років), відповідно поступово змінюється вигляд неба вночі.
Однак у результаті жахливого за силою удару з космосу, напрямок планетарної осі почне зміщуватися від Полярної зірки в сузір'ї Цефей не за 2 000 років, а набагато швидше. Всі нічні світильники на небосхилі займуть нові положення, в т.ч. зрушивши приблизно на 30о в зодіакальному поясі.
Так сузір'я Риби переміститься на місце, яке сьогодні посідає Овен. Тоді Сонце підніматиметься з-за обрію серед Риб не у березні/квітні (зараз з 11.03 по 18.04), але у квітні/травні, як тепер серед Овна (з 18.04 по 13.05). Крапка весняного рівнодення зміститься у сузір'я Водолій, осіннього - у Лева, зміняться траєкторії планет сонячної системи в нічному небі.
Зрозуміло відбудуться великомасштабні деформації земної кори, зіткнення літосферних плит, горизонтальні та вертикальні зміщення мас у верхній мантії, потужний викид в атмосферу трильйонів тонн пари, киплячої та гарячої води, мінеральних порід. На сотні кілометрів від єпіцентру теплового вибуху сублімується, розплавиться або роздробиться не лише лід, а й осадові та скельні породи.
6. Результати падіння астероїдів
Якщо один із планетоїдів, наприклад діаметром 2 км, впаде на сушу, область повної руйнації складе близько 500 км, зону площею 4 млн. км2 охоплять землетруси, урагани, повені. На території розміром 800 х 800 км швидкість вітру перевищить 500 км/год, область суцільних пожеж охопить площу приблизно 200 х 200 км (рис.3). Потужний електромагнітний імпульс виведе з ладу все існуюче електронне обладнання та системи зв'язку.
Тисячі кубічних кілометрів речовини будуть викинуті в атмосферу, приблизно в 10 разів більше за масу астероїда або близько 100 000 тонн викиду на одну мегатонну (ТНТ) енергії термічного вибуху. Потім палаючі уламки порід, каміння, пісок, попіл, пил повернуться назад, частково.
Зіткнення із Землею малої планети діаметром 10 км утворює озеро киплячої лави розміром у сотні километрів. Буде викинуто до 10 000 км3 речовин, у т.ч. від 300 до 2 000 мільярдів тонн дрібнодисперсного пилу (0,6 ... 4 кг на 1 м2 поверхні).
Магнітуда землетрусу до 13 одиниць, температура верхніх шарів атмосфери підвищиться на десятки та сотні градусів. Утворюються "зоряні рани" діаметром до 200 км, глибиною близько 10 км як відстань між верхнім краєм кратера і поверхнею брекчії, що утворюється на дні. Початкова ж глибина астроблеми від астероїда 10 км становитиме понад 20 км. Величезну по глибині шахту від падіння зірки з неба Іоанн називає "колодязем безодні" (Об’явлення, 9:1,2).
Викид в атмосферу стовпа гарячих імпактних газів, водяної пари, сажі, дрібнодисперсного мінерального пилу, піску (т.зв. "плюм") новозаповітний таємновидець сприймає як дим із криниці, немов «з великої печі». Від колосальних обсягів попелу, сажі, пилу, інших грубих дисперсних частинок, що повільно осідають протягом кількох років, потемніє небо і потьмяніє сонце.
Наприклад, якщо енергія, що виділилася при імпакті, складе всього лише 10 000 мегатонн ТНТ, то потік сонячної енергії у поверхні ґрунту зони ураження скоротиться в 400 разів, часткове самоочищення атмосфери відбудеться лише через багато місяців. Різке зменшення сонячної енергії, що надходить через сильно запилену і насичену сульфатними аерозолями атмосферу викличе значне похолодання.
Температура повітря над деякими материками зменшиться до мінус 50 ºС і більше. Все ж таки глобальної багаторічної «астероїдної зими» і зледеніння поверхні всієї планети не буде через парниковий ефект. Його створять пари води, що потрапили в атмосферу, також двоокис вуглецю, метан, інші гази та аерозолі.
За рахунок інфрачервоного перевипромінювання вони зменшать теплові втрати в космос, відповідно підвищать температуру повітря. Настане посуха, її пророкують пророки Захарія, Йоїл, Ісая. Не менше, ніж на рік перерветься процес фотосинтезу, поля приносять зерно, що не визріло, плодові дерева не дають зав'язі (пророцтва Осії, Авакума, Іоіля).
Екосистеми Світового океану зазнають великих змін, в т.ч. циркуляція морських течій: Гольфстріму, течій у Північному Льодовитому океані та навколо Антарктиди.
Стануть іншими: магнітне поле нашої планети, її орбіта, швидкість обертання, відповідно тривалість доби, місяця, року. Зміняться розташування полюсів, напрямок осі обертання у просторі. Декілька космічних мандрівників захопить гравітаційне поле Землі, окрім Місяця в небі з'являться інші супутники, видимі вночі.
6.1. Великий струс п ланети
Ще один катастрофічний результат удару з космічного простору це землетрус планетарного масштабу, геофізична надзвичайна подія (рис. 4).
Мегатрус з магнітудою до 13 одиниць за шкалою Ріхтера викликає зрушення, руйнування, занурення в астеносферу літосферних плит у зонах субдукції, обдукції та спредингу на дивергентних межах.
Як 12 000 років тому, потрясуться Американські континенти: Північна Америка, від Землі Гранта до узбережжя Мексиканської затоки, від Каліфорнії до о. Ньюфаундленд; вся Південна Америка, від Малих Антильських островів до протоки Дрейка.
Потужно затремтить Канада, особливо Канадський Арктичний архіпелаг і острови Гренландія, Ісландія, Ірландія, Великобританія, Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа, Нова Земля, інші острови Північного Льодовитого океану та північної частини Атлантичного океану.
Струсить Європу, Азію, Африку, Австралію. Від глобального струсу та спровокованих ним місцевих землетрусів найбільше постраждають території та країни, розташовані вздовж т.зв. "Тихоокеанського вогняного кільця" та в зоні Альпійсько-Гімалайського рухомого поясу.
Загалом, це Японія з Курильськими островами, Індонезія, Філіппіни, Малайзія, Папуа-Нова Гвінея, Нова Зеландія, В'єтнам. Острів Камчатка, о. Сахалін, Аляска, США, Мексика, країни Центральної Америки, Куба. Колумбія, Венесуела, Еквадор, Перу, Болівія, Чилі, Аргентина. Китай, Індія, Непал, Пакистан, Бутан, М'янма. Туреччина (особливо п-ів Анатолія), Сирія, Іран, Афганістан. Азербайджан, Вірменія, Грузія, Туркменістан, Таджикистан, Киргизстан, Узбекистан, Казахстан. Італія, Австрія, Швейцарія, Франція, Німеччина, Португалія, Іспанія, Словенія. Румунія, Сербія, інші Балканські країни, Словаччина, Україна (Карпати, Крим).
Адже потужність таких космічних імпактів еквівалентна вибуху від 100 тисяч до 100 мільйонів (!) атомних мегатонних бомб. Сейсмічна енергія, що виділяється при вибуху лише однієї мегатонної бомби, тотожна землетрусу з магнітудою 7,2. Небачений по силі сейсмічний поштовх набагато, приблизно на 4 одиниці, перевищить значення магнітуд, що спостерігалися досі за шкалою Ріхтера (потужність удару краще розраховувати за шкалою Канаморі, заснованої на понятті сейсмічного моменту).
Інша важлива характеристика, інтенсивність трясіння у вигляді довгих поверхневих L-хвиль, вона становитиме максимальних ХІІ балів за Європейською макросейсмічною шкалою (ЕМS-98). Мегаудар призведе до деформацій всієї кори планети, широким зонам дроблення літосфери, зсувам мас континентальних масштабів, інтенсивному горизонтальному переміщенню, зсуву, насуву, скидання плит-платформ, що ковзають по астеносфері, - частково розплавленому шару верхньої мантії на поверхні Мохоровичича.
6.1.1. Наслідки мегаструсу
Через падіння масивного астероїда, на межі зіткнення літосферних плит виникнуть численні тектонічні деформації, розриви, які проникають у мантію, тобто, глибинні розломи в корі (рифти) завдовжки тисячі кілометрів, наприклад, уздовж західного узбережжя Північної та Південної Америки.
Такий найнебезпечніший трансформний розлом Сан-Андреас проходить під узбережжями США та Мексики, за кордоном Тихоокеанської та Північно-Американської літосферних платформ. Після сильного удару по північно-східному краю Північно-Американської плити (в районі Канадського щита), її південно-західний край, включаючи узбережжя Північної Америки, розколеться лінією розлому Сан-Андреас, підніметься над Тихоокеанською платформою, плитою Кокос і Карибським блоком.
Розломи кори, що утворюють великі ділянки її дроблення, також виникнуть в інших місцях планети, зокрема, у затоці Дрейка, Карибському, Яванському, Южно-Китайском морях; одні острови потонуть, але піднімуться нові. В областях спредингу та скидів сформуються рифтові та грабенові зони, що викликають землетруси магнітудою до 13 одиниць та інтенсивністю руйнувань до 12 балів (за шкалою ЕМS-98).
Спустілі мегаполіси: Лос-Анжелес, Сан-Франциско, Сан-Дієго, Паркфілд, Тафт, інші покинуті міста Каліфорнії (США), Канади, Мексики, країн Центральної Америки будуть повністю зруйновані, їх руїни змиють величезні гравітаційні хвилі заввишки до 1 000 метрів. Потужне тектонічне потрясіння залишить від півострова Каліфорнія лише кілька острівців, а прибережна територія штату провалиться в море, що кипить.
Перестане існувати Панамський перешийок, через Карибське море Атлантичний океан з'єднається з Тихим. Сильно постраждають усі острови Канадського архіпелагу, Карибського моря, Малайського архіпелагу, Середземного моря, зокрема, Сицилія, Корсика, Сардинія, Кіпр, Кріт, інші грецькі острови, особливо в північній акваторії Егейського моря.
Сейсмічні хвилі, що рухаються в корі зі швидкістю від 2 до 8 км/сек, викличуть серію місцевих струсів, вони охоплять ВСЮ планету. Майбутній небувалий за силою, жахливий за руйнівними наслідками катаклізм вже бачив апостол Іоанн, «стався великий землетрус, якого ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі: такий землетрус! такий потужний!» (Об’явлення, 16:18).
Масштабні стихійні лиха в день палаючого гніву Вседержителя пророкують Ісая, Йоїл, Єзекіїль. Так Ісая бачить, що земля зсувається з місця свого, по-науковому, змінює орбіту, її ексцентриситет, швидкості руху, положення осі обертання. У видінні пророка суша сильно вражена, хитається як п'яний, несподівано розкривається і розколюється; жителі, з криками жаху, падають у провали, тріщини, ями немов у мисливські пастки (Ісаї, 24:17-20).
При сильних потрясіннях велику небезпеку становлять схилові переміщення гірських порід: зсуви, обвали, осипи, селеві потоки; сходи льодовиків, снігові лавини. Суша не тільки розколюється, але, за твердженням Ісаї та Амоса вагається, хитається немов колиска; вона здіймається і опускається наче річкова хвиля.
У ті дні злетять у повітря камені, що лежать на землі, валуни вистрибнуть з ґрунту. Хвилясті сейсмічні коливання континентальної та океанічної кори викличуть переміщення зі своїх місць островів, гір, пагорбів; зруйнують гірські системи та язичницькі міста по всій планеті, як було відкрито Іоанну.
Знизиться все високе, здійметься все низьке, розтануть гори та пагорби, рельєф стане більш рівним; у ґрунті виникнуть тріщини (Ісаї, 2:12-19). Зашумить, обуриться, зареве, розбушується море (Луки.21:25, 26), через небачені по висоті морські хвилі, що з страшним гуркотом набігають на сушу.
6.2. Гігантські цунамі
Згідно з видіннями учня Ісуса Христа, небесні тіла падають як на сушу, так у Світовий океан, в останньому випадку викликаючи гідрологічну катастрофу ще більших масштабів. Адже зіткнення астероїда з водяною поверхнею дозволить йому глибше проникнути в гідросферу через меншу щільність середовища, порівняно з геосферою.
Тому при ударі об дно руйнування кори відбудуться на велику глибину завдяки вибуховому зростанню тиску в сотні гігапаскалів, температури до сотень тисяч градусів. В атмосферу буде викинуто тисячі кубічних кілометрів породи з дна, трильйони тонн води та пари. Рідина випарується в області діаметром 100 ... 500 км; загине все живе на відстані в сотні і тисячі кілометрів від епіцентру вибуху через гідродинамічні ударні хвилі, високу температуру довкілля.
Падіння малої планети, його масштабні наслідки бачив Іоанн, «наче велика, охоплена вогнем гора була вкинена в море,- і третина моря стала кров’ю, і вмерла третина морских створінь, які мають души, й загинула третина кораблів» (Об’явлення.8:8,9).
Зіткнення палаючої вогнем гори з поверхнею безодні обов'язково призведе до морської гідрологічної надзвичайної події, заплеску в епіцентрі заввишки до 4 000 метрів (від астероїда діаметром всього 1 км). Огинаючи земну кулю, у Світовому океані зі швидкістю від 500 до 1 000 км/год розійдуться довгі гравітаційні телецунамі заввишки 20 ... 40 м; при виході на сушу їхня ширина по фронту 100 ... 300 км, як при підводних землетрусах.
На мілководному шельфі швидкість хвиль, через гальмування, почне падати, а висота різко зростатиме. На узбережжя обрушаться водяні вали заввишки від 300 м до 1 000 метрів (зазвичай вони не перевищують 30 м). Просуваючись углиб континентів зі швидкістю близько 50 км на годину, цунамі зметуть все на своєму багатокілометровому шляху (рис.5): будови, пагорби, дерева. 
Максимальна глибина проникнення, до 1 000 км, залежить від висоти хвилі, що набігає, і берега, шорсткості прибережної зони, нахилу суші.
Гігантські хвилі, викликані падінням у північну частину Атлантичного океану карликової планети діаметром 15 км, через Норвезьке, Північне, Баренцеве моря накриють майже всю Європу водою, роздробленим льодом, гравієм, піском, мулом.
Кінетична енергія першого валу заввишки до 1 500 метрів настільки велика, що величезні валуни масою в десятки тонн закине зі Скандинавії на території Естонії, Латвії, Литви, Польщі, північ Німеччини, як уже було в історії Землі.
Вода надовго затопить ділянки суходолу, розташовані нижче 300 м від рівня моря. Участь Європи очікує східне узбережжя США. Зникнуть з лиця землі руїни покинутих міст: Нью-Йорка, Філадельфії, Джексонвілла, Вашингтона, Бостона, Майамі, Галіфакса, Нового Орлеана та інших, зруйнованих глобальним землетрусом, змитих великими морськими хвилями. Гудзонова затока тимчасово з'єднається із затоками Святого Лаврентія та Мексиканською.
Від імпакту постраждає західне узбережжя США. Повністю буде зруйновано і залито морською водою Лос-Анжелес, Окленд, Сан-Дієго, Сан-Франциско, інші міста. Найбільші людські жертви, згідно з комп'ютерним моделюванням, очікують також Індонезію, Японію, Китай, Індію. Однак кілька величезних цунамі, спричинених падінням астероїдів у моря чи на сушу, ще далеко не кінець стихійного гідросферного лиха.
6.2.1. Території, які зазнають затоплення
Спровоковані потужним імпактом підводні: виверження вулканів, зсуви та землетруси з магнітудою понад 6 одиниць; тектонічні деформації океанічного дна; локальні довгі коливання рівня океанів та атмосферного тиску; масштабні надводні зсуви, наприклад, західний схил вулкана Кумбре Вьеха на Канарських островах, зрушення і сходи льодовиків викличуть мегацунами, телецунами, цунамі, що набігають одну за одною, у всіх великих водоймах.
Гравітаційні хвилі накриють майже ВСЮ планету, через ті чи інші причини постійно виникаючи протягом 5 місяців. У північній півкулі Землі, за винятком гористих місцевостей, майже на рік будуть затоплені Канада, США (з Аляскою), Мексика, острови між Північною та Південною Америками; у Південній – Венесуела, Колумбія, Гвіана; усі країни Центральної Америки.
На Африканському континенті це Західна Сахара, Мавританія, Сенегал, Малі, Нігерія, Нігер, Лівія, Єгипет, Судан. Країни Перської затоки: Ємен, Оман, ОАЕ, Кувейт, Катар, Бахрейн, Ірак. У Південно-Східній Азії – Індія, Пакистан, Таїланд, Камбоджа, східний Китай, Південна Корея, частина Північної Кореї. Численні острови, зокрема, Малайського архіпелагу, о. Тайвань, Японські острови.
В Європі це Ісландія, Великобританія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Данія, Португалія, Іспанія, Італія, Польща, Естонія, Латвія, Литва, Білорусія, Україна (її Крим стане невеликим островом), Румунія, Угорщина, Молдова, частина Болгарії та Греції, всі острови в Середземному та Егейському морях.
На півночі Азії, вода, перемішана з розкришеним льодом, заллє острови Північного Льодовитого океану, Східноєвропейську рівнину, Західно-Сибірську низовину, басейни рік Лена, Індигірка, Колима; Чукотку, басейн річки Анадир, п-ів Камчатка, о. Сахалін; як було у дні всесвітнього потопу 9 900 років до н.е. У Центральній Азії затопить території Азербайджану, Казахстану, Туркменістану, Узбекистану.
Рідини буде настільки багато, що північні моря: Норвезьке, Біле, Північне, Баренцеве, Карське, Лаптєвих поєднаються з внутрішніми материковими, Середземним, Червоним, Чорним, Азовським, Каспійським, залишками Аральського. Рівень води суттєво підніметься, особливо Каспійського, Аральського, Азовського морів, значно збільшиться їхня площа.
У південній півкулі, крім гористих місцевостей, зазнають тимчасового затоплення Австралія, всі острови між Індійським і Тихим океанами; узбережжя Африканського континенту, о. Мадагаскар, Антарктида, країни Південної Америки – Аргентина, Уругвай, Парагвай, Бразилія, Болівія, Перу.
Телецунамі накриють усі острови у Світовому океані, багато хто з них змінить колишні місця розташування, частина зникне, з'являться нові. Через 5 місяців рідина, що затопила континенти, почне поступово повертатися в океани та моря, розтинаючи землю каньйонами та глибокими западинами протягом 7 місяців.
Незліченні бурхливі солоні річки, будуть нести родючий ґрунт, пісок, каміння, вирвані з корінням дерева, трупи, сміття; на місці висохлих морів залишаться океани бруду. Все-таки повернеться не вся вода, на континентах залишаться нові внутрішні солоні водойми.
У Біблії розповідається про схожий глобальний катаклізм, він стався дуже давно, мабуть, 12 000 років тому. Мова про всесвітній потоп, викликаний зіткненням із Землею планетоїда або його великого фрагмента, що впав на територію острова Гренландія.
6.3. Кипіння та горіння морів
Потужні термічні вибухи від космічних тіл, що впали у Світовий океан, виверження десятків підводних вулканів, горіння газів викличуть кипіння рідини у відповідних осередках діаметром до 500 км і більше. Приведуть до значного нагрівання води поза безпосередніми зонами імпактного ураження, вулканічної діяльності або горіння газів.
Крім того, в результаті рифтогенезу, тектонічні деформації дна, зокрема сейсмічні розриви довжиною 1000 ... 1500 км та шириною до 100 км дозволять воді проникнути до поверхні Мохоровичича між корою та верхньою мантією (її температура близько 2 500 ºС). Рідина нагріється і, випливаючи, закипить через зменшення тиску.
З перелічених вище чинників істотно зросте температура океанів і морів. Збільшення придонної температури, навіть на кілька градусів, викличе обвальне незворотне розкладання метастабільних мінералів. Йдеться про т.зв. «газові гідрати», кристалічні нестехіометричні сполуки води та газів (метану, сірководню, діоксиду вуглецю тощо).
Гідрати утворилися дуже давно, за певних термобаричних умов у відкладеннях під морським дном, а також у кріолітичних зонах материків. Зростання температури та зменшення тиску вивільнять із гідратів (зовні нагадують пресований сніг) гігантські об'єми газів. Адже в 1 см3 газового гідрату міститься до 180 см3 чистого газу, а світові запаси вуглеводнів у гідратному стані оцінюються від 1,8×1014 м3 до 7,6×1018 м3.
Вибухоподібне звільнення газів з донних відкладень викликає: а) барботажне закипання поверхні води, її спінювання; б) колосальні викиди газів у повітря; в) горіння метану, етану, сірководню над поверхнею гідросфери: 1) в епіцентрах падінь астероїдів, вивержень морських вулканів; 2) вздовж тектонічних сейсморозривів океанічного дна; 3) у місцях підводних землетрусів та масштабних зсувів.
Чи повідомляється що-небудь у Біблії про неймовірне явище горіння і кипіння гідросфери? чи вказуються причини дивовижних унікальних процесів? Так, наприклад, вже згадуваний левіафан Іова. «Наче казан, він приводить до кипіння безодню (морську безодню), а море перетворює котел з киплячим зіллям» (Йов.41:23).
Міфологічний левіафан має ще одну разючу властивість, «за собою він залишає сяючий слід», тобто, палаючий газ над довгими сейсмічними розривами дна; «видається, що безодня посивіла». (вірш 24, сучасні переклад його кінцівки, стала «сивою піною»)
Пророку Амосу відкрито бачення випаровування вогнем колосальної кількості морської води, «ось Владика Господь Бог викликав для суду вогонь, аби той пожер (спалив) велику безодню…» (Ам.7:4). Насправді, внаслідок космічної катастрофи Світовий океан повністю не випарується, але його рівень з різних причин тимчасово знизиться на кілька метрів.
6.4. Виверження вулканів
Переміщення літосферних платформ, викликані сейсмічним поштовхом від термічного вибуху при зіткненні нашої планети з масивним астероїдом, призведуть, крім повсюдних землетрусів, до інших надзвичайних геофізичних подій, вони викликаються ковзанням по астеносфері плит уздовж ліній великих трансформних розломів кори.
За кілька годин прокинуться сотні сплячих вулканів (їх приблизно 3 000, що періодично діють понад 600). Наприклад, у підводних арктичних хребтах Ломоносова, Гаккеля, Альфа; конусоподібних гір, розташованих уздовж кордонів 8 великих тектонічних платформ, десятків середніх і безлічі дрібних плит у поясах між великими блоками кори.
Вулканічні викиди супроводжуються випаданням попелу, тефри, балістичних бомб, пірокластичними, лавовими та грязьовими потоками і лавинами. Особливо небезпечні ефузивні геологічні утворення Тихоокеанського вогняного кільця, де виділяється понад 80% усієї сейсмічної енергії Землі.
Дуже багато вивержень вулканів буде в області між Індійським і Тихим океанами, зокрема, в Малайському архіпелазі. Мова про Кракатау, Мерапі, Дієнг, Тенгер, Тангкубан, Раунг, Келуд, Галунггунг та багатьох інших (о. Ява); Тамбора, Батур, Рінджані, Агунг, інші (Малі Зондські о-ви); Тоба, Ранау, Суох, Демпо, Каба, багато інших (о. Суматра); Серуа, Теон, Гунунгапі-Ветар, Банда-Алі та інші (море Банда); Чоло, Аву, Руанг, Тангкоко-Дуасудара, інші (о. Сулавесі, о-ва Сангіле); Гамконора, Макіан, Ібу, Гамалама, Дуконо, інші (о. Хальмахера); Пінатубо, Майон, Тааль, Канлаон, Булузан, Сміт, інші (Філіппінські о-ви); Манан, Ріттер, Сакар, Бам, Каркар, багато інших (о. Нова Гвінея). Небезпечні вулкани Карибського моря: Монтань-Пеле, Суфрієр, Суфрієр-Хілс, Калібу, Морн-Труа-Пітон та ін.
Вершини з кратерами та найбільшою активністю виявляться в Ісландії, на о. Гаваї, Філіппінських, Японських, Антильських, Алеутських, Курильських островах, півострові Камчатка. Разом з ними, Кракатау, Тамбора, Керінчі, Мерапі, Келуд (Індонезія), Етна, Везувій, Стромболі, Вулькано (Італія), Тейде та плато Ла Гарроча (Іспанія), Невадо-дель-Руїс, Галерас, Уїла, Пурасе та інші (Колумбія).
Попокатепетль, Колима, Ель-Чічон, Барсена та багато інших (Мексика), Тунгурауа, Ревентадор, Котопахі, Сангай (Еквадор), Чайтен і Сан-Педоро (Чилі), Льюльяйльяко (Чилі-Аргентина), Аконкагуа (Аргентина), (Перу), Ньірагонго (Конго), Камерун (Камерун), Августин, Катмай, Новарупта, Редаубт, Акутан-Айленд, інші (Аляска), Худу, Едзіза, Міджер, Гарібальді (Канада), Сен-Хеленс, Рейнір, Лонг- Уеллі, Лассен-Пік та багато інших (США).
Сан-Мігель, Ісалько, Сан-Сальвадор, інші (Сальвадор), Ла-Егуада та Бару (Панама), Ареналь, Рінкон-де-ла В'єха, Турріальба та інші (Коста-Ріка), Момотомбо, Серро-Негро, Сан- Крістобаль, інші (Нікарагуа), Санта - Марія, Пакайа, Фуего, багато інших (Гватемала), Уайт-Айленд і Таупо (Нова Зеландія), Улавун і Матурі (о. Нова Гвінея), Пітон-де-ла-Фурнез (про Реюньон), Ясур (о. Танна), Моусон-Пік, Біг-Бен, Кінрара, Баррін, Ічем (Австралія), Еребус, Десепшен, Хадсон, Берлін, Мельбурн та багато інших (Антарктида).
6.4.1. Активна діяльність кратерів
Бачення потужного виверження вулкана, за падінням «зірки» з неба, відкрито Іоанну; він стверджує, що від «вогню», «диму», «сірки» загине третина (!) населення Землі.
Справді, хмари зооморфно-антропоморфної сарани, описаної пророком, схожі на продукти вулканічних викидів (рис. 6).
Експлозії складаються з розпечених газів оксидів сірки, сірководню, вуглекислого та чадного газів, інше, а також тефри (попіл, лапіллі, балістичні бомби).
Речовина викидається вбік або рідше вгору, потім звалюється до підніжжя гори. Осідаюча хмара попелу, сажі, розмеленої пемзи, газів, породжує пекучу вулканічну хмару, т.зв. «пірокластичний потік» із температурою до 1 000 ºС. Переміщаючись зі швидкістю близько 120 км/год, лавина випалює все навколо на відстані десятки кілометрів.
Жителі, насправді, загинуть не від лави, але, як передбачає Іоанн, через «вогонь» (опіки), «дим», тобто, задухи від пилу та газів, «сірку» - отруєння сірковмісними газами. Частина оксидів сірки у викидах, окислюються у повітрі киснем і, взаємодіючи з атмосферними парами води, утворюють сірчану кислоту, вона проллється багатоденним дощем.
Якщо сила виверження однієї з вершин перевищить 6 балів, відповідно до Вулканічного експлозивного індексу VEI (max = 8 балів при об'ємі викиду понад 1 000 км3 та висоті колони понад 25 км), то відбудеться помітне похолодання планетарного масштабу. Подібно до виверження в 1991 році Пінатубо на філіпінському о. Лусон (VEI ≈ 6 балів), що спричинило зниження температури всієї атмосфери на 0,5 ºС.
Більш значне падіння температури на планеті, за різними оцінками на 0,7 ºС ... 2,5 ºС, відбулося в 1815 р. після виверження Тамбора. Об'єм викиду 150 ... 180 км3, загальна маса викиду близько 1,4×1014 кг, через що 1816 р. став «роком без літа». Бо попіл і гази, що викидаються на висоту 20 ... 40 км (т.зв. «еруптивна колона»), розсіюючись, різко зменшують прозорість атмосфери для сонячних променів, викликаючи зниження температури повітря.
Поступово, завдяки коагуляції, зростає маса аерозольних частинок, вони випадають на землю, покриваючи її шаром завтовшки в кілька метрів. Виверження вулкана Катмай на Алясці 1912 р. насипало тефру на 3 метри навіть на відстані 160 км від кратера. Виверження Тамбора призвело до випадання попелу на відстані не менше 1 300 км від нього.
6.4.2. Вибухи супервулканів
Вони становлять особливу небезпеку, таких понад 20, приблизно 15 можуть стати активними. Це плоске геологічне утворення над величезними обсягами магми, воно не вивергається, а вибухає (VEI = 8 балів), в даному випадку, спровоковане сейсмічним поштовхом від зіткнення з карликовою планетою.
Наприклад, після вибуху Тоба (VEI = 8 балів) на о. Суматра приблизно 73 000 років тому, сонце було закрито пилом протягом 6 місяців (викинуто близько 3 000 км3 попелу). Кислотні дощі продовжувалися 6 років, одного сірчистого ангідриду звільнилося до 3 мільярдів тонн. Температура повітря знизилася на 11 ºС, що спровокувало наступне тисячолітнє похолодання.
За кількістю енергії, що виділяється, супервулкани в тисячі разів перевищують найсильніші виверження або вибухи звичайних вулканів (1019 ... 1020 Дж). Навіть таких потужних як Тамбора на о. Сумбава в Індонезії (виверження 1815 р.) і Кракатау, розташованому між о. Ява та о. Суматра (1883 р.). Найбільш відомий супервулкан, він обов'язково вибухне за падінням астероїда на перешийок Канадського щита, знаходиться в національному парку Єллоустоун в США, штати Вайомінг, Монтана, Айдахо.
Його гігантську кальдеру площею 3 825 км2, тобто. западину приблизно 72 км х 55 км можна побачити лише з літака або сфотографувати з космосу. Магнітуда виверження Єллоустоуна 600 тисяч років тому склала 8 одиниць, обсяг викидів ≈ 2 450 км3. Усього протягом останніх 17 мільйонів років сталося багато його вивержень; на думку вулканологів, чергове очікується найближчими роками. Землетрус від вибухів кальдери відчувається повсюдно, у всіх точках планети; викликаючи виверження навіть сплячих звичайних вулканів, зокрема океанських, що породжують потужні руйнівні цунамі і телецунамі.
Крім Єллоустоуна особливу небезпеку становлять Кальдера Лонг-Веллі (штат Каліфорнія), Кальдера Валлес (Нью-Мексико), Ла-Гаріта-Кальдера (Колорадо); Місема-Кальдера (провінція Онтаріо та Квебек, Канада); Айра/Сакурадзіма (Японія); Тоба та Мерапі (Індонезія); Таупо (Нова Зеландія); Серро Галан (Аргентина); Ла Пакана-Кальдера (Чилі); Флегрейське поле (Італія).
Супервулкан загрожує життю населення на великій площі діаметром близько 2 500 км, наприклад, Єллоустоун майже всій території США. Причому як у момент кількох жахливих за силою вибухів, викиду магми на висоту до 50 км, континентального землетрусу, руху лави об'ємом тисячі кубічних кілометрів, атмосферного плюма, ураганної сили гарячих пірокластичних потоків, так тривалий період після катаклізму.
Оскільки такий надпотужний вулкан може викинути в атмосферу на висоту 30 ... 40 км і більше до 2 500 кубічних кілометрів (!) речовини. Для порівняння, Тамбора викинув не більше 180 км3 на висоту 43 км; загинуло близько 100 тисяч людей, Кракатау - 20 км3 на висоту 30 км; 36 тисяч загиблих.
У великих викидах міститься до 100 км3 найдрібнішого склоподібного пилу, він протягом близько 4-х років висить у повітрі. Склоподібний пил з гострих твердих мікро- та наночастинок, потрапляючи у легені та кровоносну систему людини чи тварини, призводить до важких хвороб, часто до смерті.
Після вибуху супервулкану (рис.7), глобальні кислотні дощі знищать рослинність. Пеплопади, настільки густі, що нічого не видно на відстані понад 30 см від очей, покриють ґрунт шаром попелу, сажі, перемеленої в пил пемзи, засипають кучугурами заввишки 4 ... 5 м навіть далеко від вулканів.
На багато місяців померкне світло від сонця через смог і грубі дисперсні аерозолі, що огорнули земну кулю; на кілька років суворе похолодання запанує на планеті.
Так спровоковані імпактом з космосу вибухи кальдери Єллоустоуна (можуть продовжуватися кілька діб), за оцінками вчених, знищать живе в області діаметром 2 500 км, засиплять ВСЮ територію США шаром частинок товщиною, в середньому, близько 1 метра.
Приведуть до зниження температури тропосфери, приблизно на 20 ºС, зледеніння поверхні континенту вище 50о північної широти. Загибелі понад 2 мільярди людей від голоду протягом перших місяців. За даними Світової метрологічної організації, кінець цивілізації настане, якщо в атмосферу потрапить понад 23 000 км3 вулканічного попелу, мінерального пилу, газів.
6.5. Пожежі
Зіткнення масивних космічних тіл із Землею, повернення з атмосфери розпеченої речовини імпактних викидів, атмосферні плюми, виверження вулканів, вибухи супервулканів, удари блискавок викличуть великі великомасштабні лісові, степові, совані пожежі. Як у пророцтві Софонії. «Тоді у вогні Моєї ревності (обурення) буде знищена вся земля» (Софонії, 3:8, г).
Малахія називає такий період «День, що палає, як піч» (Малахії, 3:19). Гігантська піч, що викидає мільярди тонн золи, попелу, сажі, пари, чадного та вуглекислого газів, оксидів азоту, сірки та інше. Оксиди азоту та сірки, окисляючись киснем, взаємодіючи з парами води та радикалами гідроксилів, утворюють пари азотної та сірчаної кислот; пари конденсуються і проллються зливовим дощем.
Пророк Йоїл також говорить про великий страшний Йом Адонай, Його численне військо. «Перед ним ніщивний вогонь, а за ним - палахкотливе полум'я. Перед ним земля, як Едемський сад, а позаду нього - спустошена пустеля! І вже нікому не буде порятунку» (Йоіл, 2:3).
Ось чому апостол Іван бачить, через падіння з неба кадильниці, наповненої вогнем, згоріла вся трава, третина дерев. Йоіл попереджає, що в День Господній вогонь знищить злачні пасовища, попалить усі дерева в полі. Проте, згідно з Біблією, горітимуть не лише трава, кущі, дерева, а й те, що ... НЕ може горіти.
Наприклад, Ісая передбачає пожежі, від яких загоряться річки, пил, запалає сама земля, «ріки перетворяться на смолу, а його земля − на сірку,− весь його край стане палаючою смолою» (Ісаї, 34:9), гори згорять немов кущі. Більше того, загориться повітря через вогняні вихори (смерчі, торнадо) діаметром до 3 км, швидкістю переміщення 30 ... 70 км/год, висотою від 3 до 10 км.
Суцільне море вогню виникне під час вибухів супервулканів, специфічних виверженнях звичайних вулканів, пожежах у місцях із високою концентрацією горючих матеріалів, зокрема, що звільнилися з газових гідратів і гірських порід метану, етану, пропану, сірководню. Від високої температури вогняних торнадо (до 1 000 °С) згорить все, що може горіти всередині вихору або всмоктується через термобаричний ефект димової труби.
Розплавляться алюмінієві конструкції, сталь стане пластичною та деформується. При швидкості, що перевищує 70 км/год, вертикальний вогняний вихор перетворюється на вогненний шторм, тобто, похилий або горизонтальний фронт вогню, диму, розжарених газів, що рухається у напрямку вітру зі швидкістю до 200 км/год.
Пророк Амос бачив, вогненний шторм спалив велику морську безодню, «пожер (спалив) і частину землі» (Ам, 7:4 ). У Новому Заповіті майбутню вогненну стихію, пророкує Господь Ісус Христос. «Отже, як збирають (виривають) кукіль (бур'яни) і палять у вогні, так буде при кінці світу» (Матвія.13:40).
Його учень, апостол Петро, стверджує, що від зруйнованих небесних тіл згорить поверхня планети, разом з усім, що на ній. «А Господній день, прийде, мов злодій [уночі], коли небо з гуркотом пройде, а розпечені стихії (небесні тіла), розплавляться, і земля та діла, що на ній, згорять» (2Пет.3:10).
6.6. Гипергани
Повсюдні пожежі швидко рухаються у реві і гулі, підганяються ураганами небачених руйнівної сили і швидкості вітру від 100 ... 350 км на годину до 500 ... 800 км / год. У останьому випадку, жахливий за силою вітер називається гиперганом, гігантським ураганом площею з континент, потужністю максимальних 12 балів за шкалою Бофорта.
Він формується за температури морської води, що перевищує 50 оС. Гіпергани, а також тайфуни зі швидкістю вітру до 400 км/год, бурі (60 ... 100 км/год), смерчі (торнадо) виникатимуть завдяки тропічним і нетропічним циклонам. Багато циклонів (тайфунів) одночасно сформуються над Світовим океаном через нагрівання води на глибину в десятки метрів, утворення великих зон з високою температурою води (понад 26,8 оС).
Над такими зонами піднімуться величезні маси гарячого вологого повітря, обертаючись по спіралі (рис. 8, ліворуч, у кутку). Райони лиха діаметром від 3 000 км до 10 000 км і більше виникнуть як поблизу екватора, так і в місцях падіння астероїдів, над тектонічними розломами океанічного дна, підводними вулканами, що прокинулись, в місцях горіння метану, етану, сірководню з морських газових гідратів.
Протягом тривалого існування тайфунів, вони викликають локальні підйоми рівня океану, на мілководні узбережжя обрушаться хвилі заввишки до 10 м. Основне джерело кінетичної енергії сильного масштабного вітру - прихована теплота лавиноподібної конденсації переохолодженої водяної пари вологого повітря, що піднімається у верхні холодні шари атмосфери.
Відбудеться різке зниження локального тиску, що викликає великі потужні висхідні теплі і низхідні холодні потоки повітря, що створюють шум як від реактивного літака, що злітає. Урагани, тайфуни, гіпергани піднімуть високо в гомосферу сотні мільярдів тонн пилу та піску з Сахари, Аравійських пустель, Калахарі в Африці, Патагонії в Південній Америці, пустель Австралії, Центральної Азії, Північної Америки (т.зв. "пило-піщані бурі") .
В одному з псалмів, Асаф пророкує останні дні цьому роду так. «Іде наш Бог, Він не мовчатиме! Перед Ним палаючий вогонь, а навколо Нього надзвичайно потужна буря» (Псалом, 50:3).
Цар Давид свідчить про причину палаючого вогню та потужної гарячої бурі, - дощ з метеорних тіл, іменованих «вогонь, сірка та нищівний вітер» (Псалом, 10:6).
Характеризуючи відвідування Богом землі, Ісая говорить про громовий гуркіт, землетрус, великий гул бурі, полум'я пожираючого вогню (Ісаї, 29:6). Виникнення останнього пророкують пророки Єремія та Наум.
За таких вітрів як ураган, вертикальний смерч, торнадо, маси повітря переміщаються поступово зі швидкістю 20 ... 60 км/год (у гіперганах до 800 км/год), і одночасно обертаються навколо якоїсь невидимої осі.
Вирва-хобот вихору (рис. 8, у центрі) діаметром у нижньому перерізі до кількох кілометрів, складається з 2-х ламінарних потоків. Внутрішнього, що піднімається нагору зі швидкістю до 300 км/год, зовнішнього: повітря, вода, пісок, каміння, шматки льоду, уламки будівель, інше, що обертається по спіралі зі швидкістю 100 ... 600 км/год; за деякими оцінками до 1 300 км/год, т.зв. "шалені торнадо" вищої категорії F 5.
Сотні вертикальних звичайних і вогняних вихорів охоплять значно меншу територію, ніж гіпергани, урагани, бурі, проте зроблять не менш сильні руйнування. Енергію навіть звичайного середнього за розмірами смерчу зі швидкістю обертання 250 км/год, діаметром хобота 2 км, можна порівняти з енергією, що виділяється при вибуху мегатонної атомної бомби. Руїни зруйнованих землетрусами міст розвіє сильний вітер, а цунамі заллють їх морською водою, занесуть сміттям, мулом, піском.
6.7. Зникнення неба
У Біблії передбачаються метеорологічні надзвичайні події Дня Господа у вигляді пило-піщаної бурі (т.зв. "хамсин"), смерчів, шквалів, вихорів, разом з тим, передбачається щось неймовірне, а саме, згортання небозводу!
Так Ісая стверджує. «Щезнуть усі небесні сили; а небеса звинуться, як сувій; і всі його сили (зорі) попадають ...» (Ісаї, 34:4). Іоанн бачить дану подію вже здійсненою. «І небесні зорі попадали на землю ... і небо відійшло, згорнувшись (сучасний переклад, „розкололося і згорнулося“) як сувій» (Об’явлення, 6:13, 14).
Те саме пророкує апостол Петро, «небо з гуркотом пройде» (2Петра, 3:10, в інших перекладах, "зникне"). Але хіба таке, в принципі, можливо, чи немає тут помилки? Щоб правильно відповісти на поставлені питання, приділимо увагу наступній обставині.
Усі три пророцтва про зникнення склепіння над головою, шляхом його згортання, пов'язуються з падінням «зірок» (Ісая, Іоанн), по-науковому, метеорів, або з «руйнуванням стихій» (Петро), тобто, з розпадом космічних тіл більшого розміру.
Коли астероїд впаде у Світовий океан, утвориться гіперган, що вразить багато країн. Про нього попереджає пророк Єремія, «Нещастя переходитиме від народу до народу,- грізна буря вже зривається від країв землі» (Єремії, 25:32), «ураган (сучасний переклад „смерч") клубочиться над головами нечестивих» (30:23).
Гіперган згорне вись ніби сувій книжковий; вона, слідом за таким масштабним вихором, «минеться», зникне за пеленою пилу та попелу. Півроку зовсім не видно сонця, місяця, зірок, хмар.
Руїни покинутих міст, тимчасово залитих морською водою, засиплють пил, попіл, пісок, розмелена пемза, сіль. З закінченням інтенсивного падіння попелу знову видно диск Сонця, але його світло не сліпить очі через дрібний пил, що висить у повітрі.
Звичний блакитний колір піднебіння, зумовлений молекулярним розсіюванням короткохвильової (0,38 ... 0,52 мкм) частини спектру сонячного світла, зміниться. Тепер воно стане червоним від аерозольного розсіювання на частинках диму, пилу, сірчано-кисневих та азотоводневих сполук, інше.
Оскільки діаметр частинок (0,1 ... 100 мікрон) перевищує розміри згущень молекул газів і дорівнює або перевищує довжину падаючої хвилі червоного світла (0,76 мкм). Через зміни оптичних властивостей земної атмосфери, червоними будуть виглядати будь-які космічні тіла: місяць і меч Яхве у баченні Ісаї; місяць, великий дракон, звір багряний у Іоанна.
6.8. Загальна повінь
Стихійне лихо, аналогічне потопу в дні життя Ноя у 9 900 р. до н.е., викличуть морські хвилі, що породжуються землетрусами, тайфунами, тропічними циклонами, штормами; сильні зливи; розливи рік через перегородження стоків води льодом, зсувами, обвалами, лавинами, схиловими змивами; руйнування гребель; швидке танення снігу та льоду.
Всі ці фактори загальної повені доповнять інші катаклізми, описані раніше. Так, внаслідок падінь астероїдів у Світовий океан, вивержень кількох сотень наземних і десятків підводних вулканів, вибухів супервулканів, випаровування та кипіння води, її винесення гіперганами, ємність сильно розігрітої атмосфери для парів води збільшиться більш ніж у 200 разів.
Тому, коли вона почне охолоджуватися, завдяки випромінюванню теплоти в космічний простір, збільшиться відносна вологість повітря (до точки роси), почнеться лавиноподібна конденсація (згущення) пари. Виникнуть повсюдні безперервні гарячі кислотні опади (ph ≈ 4) у вигляді злив: чорних, білих, червоних.
Гарячих, через високу температуру конденсації (понад 50 ºС). Чорних від попелу, сажі, золи; білих через мінеральний пил карбонатних порід; червоних, від оксидів заліза, воно знаходиться у метеоритах у вільному стані. Кислотних, завдяки переважно окислам сірки та азоту; джерелами оксидів послужать вулканічні викиди, горіння сірководню, вибухи при падінні метеорних тіл, лісові пожежі та інше.
Частина оксидів, вступаючи в реакцію з водяною парою, утворюють сірчану та азотну кислоти, їх попадання на ґрунт, разом із сильною запиленістю повітря, загальмують процес фотоситезу. Приведуть до пошкодження дихальних систем організмів, отруєння питної води, погіршення родючості ґрунту.
Згідно з біблійною історією потопу, повсюдний дощ у непроглядній темряві, цього разу, очевидно, теж триватиме близько 40 діб, стільки, скільки остигатиме атмосфера.
Така надзвичайно велика тривалість зливового дощу пояснюється безперервною конденсацією, що супроводжує зниження температури повітря. Тому що незважаючи на постійне зменшення абсолютної його вологості, всі 40 діб він перебуватиме в стані повного насичення парами води.
Пророк Єзекіїль, попереджаючи про майбутній суд, поряд із кам'яним градом, вогнем, сіркою згадує надзвичайну «всепоглинаючу зливу» (Єзекіїль.38:22). Ісая також говорить про опади, для них відкриються "ворота" в небі, разом із потрясінням основ землі. Всепотоплюючу зливу пророк називає «повінью» (у сучасному перекладі, «великий дощ»), перераховуючи інші кари: полум'я вогню, що поїдає, бурю, кам'яний град.
6.9. Наслідки катастрофи
Прийдешню гідрологічну надзвичайну подію в Ізраїлі, апостол Іоанн бачить як розлив річки, криваво-червоний потік заввишки близько 1,5 м, завдовжки 300 км. Сорока добові опади ще більше збільшать рівень води, що залишилася на всіх континентах від навали небачених по висоті цунамі, що затопили великі ділянки суші.
Тому Господь Ісус Христос, попереджаючи про останні дні існування цього лукавого роду, порівнює загальне лихо з епохою Ноя. «І як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського… прийшов потоп і занапастив усіх» (Луки, 17:26, 27).
Адже потоки води, особливо в горбистих та гірських місцевостях, мають більшу руйнівну силу. Знищуючи дамби, греблі, мости, дороги, дерева, знищуючи будівлі та промислові споруди; загрожуючи життю потерпілим.
Через 5 місяців вода на суші почне стікати в моря і океани, стрімкими потоками розтинаючи землю. Пройде 1 рік після катастрофи і затоплені території висохнуть, але всередині багатьох континентів залишаться нові моря, а внутрішні, що існували раніше, значно збільшаться по площі. З роками, через танення антарктичних та арктичних льодів, повністю відновиться рівень Світового океану.
Внаслідок дії надзвукових ударних хвиль, мегаземлетрусів, вивержень вулканів, вибухів супервулканів, цунамі, ураганів та гіперганів, великих пожеж, густих пеплопадів, кислотних дощів, повеней найбільше постраждають: Канада, США, Ісландія, Великобританія, Ірландія; Мексика, Куба, Венесуела, Колумбія; Аргентина, Уругвай, Чилі, Бразилія; Індонезія, Філіппіни, Японія, Австралія.
Неможливо проживати в Канаді, частково зруйнованій термічним вибухом на півночі Канадського Арктичного архіпелагу. Країні, спустошеній цунамі, засипаній попелом, скутою вічними льодами через переміщення Північного полюсу в море Баффіна.
Проблематично існувати на більшій частині території США, після глобального землетрусу, нашестя морських хвиль, вибуху супервулканів Йеллоустоун та Кальдери Лонг-Веллі, ймовірно, Валлес кальдери та Ла Гаріта. Клімат стане набагато холоднішим, особливо в північних штатах, навпаки, на Алясці потеплішає.
Всі уцілілі Гренландські острови та поверхню моря навколо них знову накриє товстий шар льоду. В Австралії похолодає, проте поступово розтане багатовіковий лід частини Антарктиди, зверненої до Південної Америки, і крижаний покрив Північного Льодовитого океану з боку узбережжя Азійського континенту.
Акваторії морів: Чукотського, Берингового, Східно-Сибірського, Лаптєвих, Карського і, частково, Баренцового звільняться від льоду. Виростуть густі ліси у тундрі, там буде так тепло, що можна вирощувати зернові культури.