«А Господній день прийде, мов злодій [уночі],
коли  небо  з гуркотом  пройде,  а  розпечені
стихії  розплавляться, і земля та  діла, що на 
 ній, згорять» (2Петра, 3:10)

«... і зірвалися град та вогонь, перемішані з
кров'ю, і впали на землю ...  і наче  велика,
охоплена вогнем гора була вкинена в море
... і з неба впала велика зоря, що палала мов,
смолоскіп» (Об'явлення, 8:7-10)

1. Космічний  пил       

  2. Метеороїди

      Згідно із сучасною фізичною теорією метеорно-астероїдних потоків, космічний пил, що перетинає орбіту Землі, через кілька днів доповниться метеорними тілами розміром від 0,1 мм до 50 метрів, масою від часток грама до тисяч тонн. Їхня поверхня в процесі гальмування земною атмосферою нагрівається до 3000 °С.

     Дрібні метеороїди, що рухаються зі швидкістю понад 25 км/с, повністю "згорають". Інші втрачають частину своєї маси (інколи до 90 %) внаслідок абляції – винесення речовини з поверхні потоком гарячого газу. У міру гальмування вони змінюють траєкторію падіння до майже вертикальної та досягають поверхні нашої планети, встигаючи охолонути; такі залишки називаються метеоритами.

    Великий метеор у вигляді вогняної кулі з довгим яскравим хвостом (яскравішим за 4-ту зоряну величину) із розжарених газів і частинок називається болідом (грец. «метальний спис», мал. 2).     

    Зазвичай він не досягає поверхні, руйнуючись у повітрі з випаданням численних дрібних фрагментів — так званого "метеоритного дощу". Давні мешканці сприймали боліди як вогнедишних хвостатих драконів, що летять небом.

     У Біблії космічні гості називаються стрілами та списами Бога, вогнем пожираючим, полум’ям, колісницями, великими зорями, смолоскипом, а метеорити – вогняним дощем, кам’яним градом, жаріючим вугіллям, палаючою сіркою.

     Наприклад, в одній із пророчих картин апостол Іоанн бачив, як  «з неба впала велика зоря, що палала мов смолоскип, і впала на третину рік та водних джерел» (Об'явлення 8:10).

      «Великою зорею» апостол називає болід, що палає, мов «смолоскип», освітлюючи місцевість на сотні кілометрів яскравим миготливим світлом. Це досить точне порівняння не є випадковим: саме смолоскип на вітрі або в русі залишає за собою хвіст із диму та іскор і дає мерехтливе світло.

      Далі таємновидець повідомляє дещо неймовірне: космічний мандрівник («зірка») впаде на величезну за площею поверхню. Але й це видіння є реальним, оскільки тверде тіло масою до 1 тони, як правило, розпадається ще в гомосфері на висоті від 80 км до 20 км.

      Метеороїди руйнуються під впливом динамічного тиску повітря та термічних напружень усередині внаслідок аеродинамічного нагрівання під час гальмування атмосферою. Безліч дрібних уламків із області затримки випадає на велику площу у вигляді еліпса.

3. Концептуальна  реконструкція  імпактного  катаклізму

      Разом із згаданими вище явищами апостол Іоанн бачив, «якби велика гора, що палає вогнем, скинулась у море» (Об'явлення 8:8) Велику гору, яка палає вогнем, біблійний пророк Єремія називає киплячим казаном:  «Бачу киплячий казан, передня сторона якого нахилена в бік півночі», «З півночі насувається лихо» (Єремія, 1:13, 14). 

    Ісая стверджує, «з півночі клубиться дим великого війська, і немає жодного, хто залишив би своє місце» (Ісаї 14:31). Падіння палаючої гори-казана, оточеної хмарою диму, спричинить Великий небачений землетрус на всіх континентах. Поблизу епіцентру від гуркоту вибуху можуть лопнути барабанні перетинки вух; сильний гул почують мешканці в будь-якій точці планети.

      Слід урахувати, що масивні космічні тіла досягають поверхні земної кулі практично без гальмування атмосферою. Тому при імпакті (ударі) майже вся колосальна кінетична енергія астероїда перетворюється на теплову, а також на енергію потужного світлового імпульсу, руху речовини за фронтом ударної хвилі, гарячого стовпа пилу, пари та води (так званого "плюму"), що викидаються на висоту до 100 км.

       З високою ймовірністю виникне потужний ураган, точніше – теоретично можливий гіперган зі швидкістю вітру від 500 до понад 800+ км/год, площею розміром із Північну Америку. Суцільне полум’я вогню надзвукової ударної хвилі, тобто вогняного смерчу з початковою температурою у кілька сотень тисяч градусів, знищить усе навколо на відстані багатьох сотень кілометрів від місця падіння.

      Щось подібне провидів Ісая понад 2700 років тому: «ГОСПОДЬ Саваот відвідає тебе (у Масоретському тексті "Від Господа Цеваота покараний будеш") з громом, землетрусом і великим гулом ("шумом великим") бурі ("урагана"),  вихору і полум'я пожираючого вогню» (Ісаї 29:6).

     Справді, в активній фазі космічного бомбардування на воду, лід і сушу падатимуть не лише кам’яний град (метеорити) та метальні списи (боліди), а й дуже великі об’єкти – астероїди, або, за науковою термінологією, «планетоїдні тіла» (до 2004 року називалися "малими планетами").

      Еквівалентні діаметри таких несподіваних космічних гостей – від 50 м до 15 км і більше, маса – від кількох тисяч тонн до кількох трильйонів тонн, швидкість руху – 70 000 … 140 000 км/год. Ударна хвиля під час польоту та плюм нагрівають локальні зони гомосфери Землі до кількох тисяч градусів.

3.1. Наслідки  зіткнення  з  астероїдом

     Згідно з розрахунками, при ударі (імпакті) об ґрунт або воду тиск досягає 10⁹ бар, а глибина проникнення 30 – 40 км у залежності від значень кута падіння та кількості енергії, що миттєво виділяється в осередку ураження. Вона може бути  величезною – до 5×10²⁴ Дж або понад мільярд мегатонн у тротиловому еквіваленті. Цього достатньо для повного випаровування планетоїдного тіла та порушення суцільності гірських порід, тобто цілісності континентальної кори або океанічного дна.             
      
      Тому зіткнення має спричинити катастрофічні наслідки – як безпосередні, так і, ще більшою мірою, спровоковані. Вони охоплять усі три класи НОЯ («Несприятливі та небезпечні природні явища і процеси»): атмосферні, гідросферні та літосферні. Наприклад, при падінні планетоїда утвориться гігантська вогняна куля з температурою в епіцентрі кілька десятків тисяч градусів.

     Через світловий імпульс можна отримати опіки сітківки очей, а також незахищених ділянок тіла на відстані сотень кілометрів від епіцентру. Вогняна куля, піднімаючись угору, спливаючи на висоту 10 … 100 км і розширюючись, втягне в зону розрідження під собою величезні обсяги речовин: газів, води, мінерального пилу, піску, каміння тощо.
      
      Унаслідок термічного вибуху виникне потужна ударна хвиля – вузька перехідна область (так званий "фронт"), у якій відбувається різке збільшення густини, тиску та температури речовини. Відповідно до результатів моделювання, у місці вибуху ударний тиск (дарсі) буде до 100 гігапаскалів (до 1 мільйона атмосфер), початкова температура фронту ударної хвилі становитиме більше ніж 10 000 ºС, початкова швидкість перевищуватиме швидкість звуку в декілька разів. У міру віддалення від точки удару величини зазначених параметрів зменшуються.

     Швидкість стає співмірною зі швидкістю польоту кулі (350 … 1200 м/с), температура падає до ∼ 400 ºС. Але навіть на відстані сотень кілометрів від ударного кратера переміщення фронту перевищує швидкість поширення звукових хвиль у повітрі (330 – 343 м/с залежно від його температури). На дуже великій дистанції надзвукова хвиля вироджується у звукову, а швидкість її поширення зменшується, наближаючись до швидкості звуку в навколишньому середовищі.             

4. Реконструкція  сценарію  арктичного  імпакту

      Згідно з есхатологічним видінням апостола Іоанна, із усіх 666  тіл лише десять зіткнуться із Землею – у її північній півкулі, як випливає з аналізу біблійних пророцтв.

     Відповідно до авторської моделі реконструкції, один із найбільших астероїдів упаде між Північним Льодовитим океаном (море Лінкольна) та Атлантичним океаном (море Баффіна). Точніше – між північним узбережжям Гренландії та островом Елсмір Канадського Арктичного архіпелагу, в районі Арктичного рухомого складчастого (геосинклінального) поясу.

      Еквівалентний діаметр цього астероїда, вірогідно, становитиме близько 15 км, а маса – орієнтовно 5 трильйонів тонн, що співмірно з масою льодового покриву всієї Арктики (∼ 9000 км³). Його швидкість відносно Сонця приблизно 30 м/с, а від нашої планети – 42, 28 м/с, з урахуванням гравітаційного притягання Землі це 43,74 м/с, кут падіння до горизонтальної поверхні приблизно 70^о.

     Початкова кінетична енергія перед зіткненням складе орієнтовно 4,784 х10²⁴ Джоулів (тротиловий еквівалент – 1,14 х 10⁹ Мт). Ця мала планета майже прямовисно впаде на лід басейну Кейна в протоці Нерса. Згідно з розрахунками автора, у точці з приблизними координатами: 79,5° північної широти та 68° західної довготи.

     Від механічного удару та теплового вибуху утвориться кратер: початкова глибина, так звана "перехідна (транзитна) порожнина", становитиме 30 – 40 км, а початковий діаметр ∼ 140 км. Меше ніж через хвилину кратер розшириться до    270 км у діаметрі, а його глибина зменшиться до 1,2 – 1,5 км.

      В зоні радіусом до 250 км від епіцентру імпакту вода й лід (приблизно 1500 км³) та частина твердої породи (десятки кубічних кілометрів) мітєво перейдуть у пар і газ надкритичної фази , а також сформується розжарений ударний плюм.  У зоні радіусом до 500 км розплавляться, роздробляться та будуть викинуті за межі кратера значні об'єми речовин (до 50 000 км³). Зона радіусом 1 000 км це область, де лід та тверді породи зазнають ударного руйнування та сейсмічного струшування.

    Найближчі до епіцентру вибуху окраїни островів Гренландія та Елсмір будуть повністю зруйновані, сховаються під водою та розкришеним льодом. Частина Гренландії може бути відокремлена як геологічний блок протягом наступних десятиліть й століть, під час яких масив острова буде рухатись як ціле, або  навіть миттєво у момент утворення транзитної порожнини. Цьому сприятимуть:  

        1) повне дроблення та часткове плавлення кори у центральній зоні імпакту;
        2) гігантські радіальні й кільцеві розломи;
        3) відрив окремих блоків кори;
        4) утворення зон, де кристалічна кора буде фактично перерізана;
        5) сильне порушення зв'язку між верхньою корою та глибшими частинами літосфери.

     У підсумку, загальним наслідком потужної ударної деформації і термічного вибуху стане часткова руйнація та частковий розрив острова Гренландія, також із невеликим поворотом основної маси острова та його ледяного щита навколо центра мас ("полюса обертання").  Деякі ділянки узбережжя можуть бути відокремлені у перші секунди удару або пізніше. 

  4. 1. Гідросферні  трансформації    

      В момент зіткнення астероїда з нашою планетою льодовий щит Гренландії посунеться у Гренландське море (з початковою швидкістю  приблизно 15 м/с) на відстань від 250 м до 600 м. Тверді породи острова теж перемістяться, але з меншою швидкістю та на значно меншу відстань.   

     У безпосередній зоні удару виникнуть початкові водно-імпактні структури висотою від 3 км до 5 км, які протягом перших хвилин швидко перебудуються та частково зруйнуються, формуючи далекопоширувальні хвильові системи значно меншої висоти. Так в оточуючих Гренландію морях здіймуться цунамі заввишки 150 – 300 м, спричинені самим термічним вибухом, та інерційні хвилі 50 – 100 м від переміщення льодового щита і твердих порід.  

    Інерційні хвилі значно менші по висоті ніж "вибухові", але мають значно більшу довжину та масу води. Вони будуть заходити на суходіл безперервним потоком, затоплюючи його на десятки й сотні кілометрів. Наприклад, висота цунамі при вході на території країн Європи – від 30 м до 100+ метрів (Ісландії > 150 м,  Шотландії та Північної Ірландії > 120 м). 

    Від морских хвиль більше всіх постраждають Ісландія, Ірландія, Шотландія, Велика Британія, Норвегія, Нідерланди, Данія, Бельгія, Германия, Франція, Канада. Меншою мірою: острови Північного Льодовитого океану, Аляска, північне узбережжя Росії. Адже висота хвиль залежить від відстані до епіцентру імпакту, рельєфу континентального шельфу і конкретного дна, крутизни берега тощо.

     Імовірно, підніметься морське дно в районі Фареро-Ісландського порога та порога Томпсона – Вайвілла, унаслідок цього та інших причин може змінитися схема руху морського течії Гольфстрім, зокрема на півночі від Великої Британії та Скандинавії, можливо і на півночі Атлантичного океану загалом.   Інші течії теж можуть змінити напрямки свого руху.

4. 2. Інерційні  вздуття

        Удар по крижаній верхівці Землі буде настільки потужним, а зони дроблення літосфери, деформації кори та верхньої мантії – настільки великими, що у Південній півкулі Землі, як показує моделювання імпакту, має виникнути велике інерційне здуття (приблизні координати: 60^о південної широти, 63^о західної довготи). Це здуття утвориться між Вогняною Землею на краю Південної Америки та мисом Прайм-Хед півострова Триніті (Антарктида).
          
      Очевидно, саме в цій зоні трансформних розломів між Антарктичною платформою та плитою Скоша з дна глибокої протоки Дрейка "спливе" суша. Разом із Південними Шетландськими островами піднімуться залишки мінілітосферних плит Фенікс і Фараллон.

     У відповідності з результатами моделювання процесу утворення кратера Чиксулуб, за аналогією, у південній частині Тихого та Атлантичного океанів розійдуться хвилі висотою до 5 м і більше. Через кілька годин після імпакту хвильові потяги перетнуть Атлантичний та інші океани. Високо піднімаючись на континентальних шельфах цунамі обрушаться на Північно- та Південноамериканські континенти, Африку, Азію, Австралію та Антарктиду.

     З тієї ж причини – імпакту на півночі – у Карибському морі біля північного узбережжя Південної Америки через деформації земної кори виникнуть нові острови. В Атлантичному океані, його морях і затоках здіймуться цунамі, особливо високі при виході на пологі узбережжя з мілководним дном. Також тихоокеанські узбережжя американських континентів, судячи з усього, зазнають руйнувань, особливо в зоні трансформного розлому Сан-Андреас.

     При реконструкції астероїдного удару,  логічно припустити, що на протилежному Карибському морю боці планети, у південній півкулі, на сотні метрів здійметься дно, зокрема в найглибшому місці Яванської западини ("Зондський жолоб"). З Яванського моря, на півдні Південнокитайського моря та навколо узбережжя Австралії можуть з’явитися нові острови. 

    Катастрофічна подія таких масштабів повинна спричинити великі глибинні розломи. Тому в зоні субдукції Австралійського та Зондського тектонічних блоків слід очікувати виникнення рифтів завдовжки до 1500 км і більше та шириною в десятки кілометрів. Як наслідок рифтингу, потужні телецунамі розійдуться Індійським й Тихим океанами.   

4.3. Тектонічні  деформації

      Зіткнення із Землею астероїда масою в кілька трильйонів тонн, мабуть, як і 12 000 років тому, різко змінить геодинамічну обстановку через насув, розсув, підсув й горизонтальні зміщення літосферних платформ одна відносно одної.

     Наприклад, на думку автора, Гренландська частина Північноамериканської плити зіткнеться з північно-східною частиною Євразійської, спричиняючи деформації у прикордонній зоні: руйнування, дроблення, занурення ділянок кори в мантію. Своєю чергою, Євразійська ділянка літосфери штовхне Африканський, Аравійський та Індостанський блоки. Північноамериканська платформа по астеносфері насунеться на Карибську, Південноамериканську, Тихоокеанську плити та плиту Кокос.

    Південноамериканська ділянка кори повинна насунутися на плиту Скоша, притиснуту до Антарктичної. Найбільших тектонічних змін, вочевидь, зазнають малі плити: Карибська, Кокос, Наска, Скоша, Зондська та багато інших дрібніших, аж до мікроплит – Анатолійської, Панамської, Тиморської, а також цілісних блоків Молуккського моря.
     
       На дні Північного Льодовитого, Атлантичного й Тихого океанів, найімовірніше, виникнуть нові серединно-океанічні підводні хребти, складчасті гори та глибоководні жолоби. У Карибському, Яванському, Південнокитайському морях та в протоці Дрейка з’являться острови. Деякі ділянки океанічного дна і суші проваляться, особливо в зонах спредингу й сильних землетрусів.

      Від надпотужного удару "зрушиться зі свого місця земля" пророкує Ісая (Ісаї 13:13), тому "кожна гора та острів зрушилися зі своїх місць", бачить апостол Іоанн (Об’явлення, 6:14).

      У сучасному розумінні, імпакт дасть Землі додатковий момент кількості руху, тобто момент імпульсу відносно її осі, або ж кінетичний, кутовий чи орбітальний момент. Це величина, що визначається кутовою швидкістю обертання тіла, масою та її розподілом у просторі.

5.  Земля  зрушиться  зі  свого  місця

    Додатковий момент імпульсу, який отримає наша планета від зіткнення з астероїдом, змінить, хоч і незначно, її параметри: ексцентриситет орбіти, орбітальну швидкість та швидкість обертання навколо власної (умовної) осі. Унаслідок чого зміниться тривалість доби (приблизно на одну мілісекунду).

      Однак через великий осьовий момент інерції Землі кут нахилу між її віссю обертання та перпендикуляром до площини орбіти (∼ 23,44°), згідно з моделюванням, залишиться практично тим самим (зміниться лише на мільйонні частки градуса). Проте зразу, а потім поступово трохи зміняться положення Північного та Південного географічних полюсів внаслідок  перерозподілу мас порід усередині планети та льодових мас на її поверхні.

     Також переміниться вигляд зоряного склепіння внаслідок прецесії,– тобто через зміну напряму руху (умовної) осі нашої планети у просторі. Прецесія та нутація (похитування) відбуваються під впливом гравітаційних сил Місяця й Сонця, а також через перерозподіл мас усередині та на поверхні Землі. Саме тому орієнтація її осі на певну зірку здійснює коло прецесії протягом 25 765 років (тобто зі швидкістю ∼ 1° за 71,6 року), відповідно стає іншим вигляд нічного зоряного неба, але як бачимо дуже повільно. 

      Внаслідок імпакту зміняться тензор інерції, який зв'язує кутову швидкість із моментом імпульсу, та азимутальна орієнтація осі обертання нашої планети. Тому з часом для спостерігача на Землі стане іншим положення небесного північного полюса, а разом з ним – видиме положення всіх зір й сузір’їв на небесній сфері. У зодіакальному поясі це проявиться як їхнє зміщення приблизно на 30° відносно нинішніх положень. Це не означає фізичного переміщення самих зірок: зміниться саме напрямок земної осі, тобто система відліку, пов’язана з обертанням Землі. 

    Тепер же, внаслідок надзвичайно потужного удару з космосу, напрямок планетарної осі на Полярну зірку почне зміщуватися до зірки Гама Цефея не за звичайні 2 150 років, а значно швидше (саме в її бік нині зміщується небесний полюс). Урешті-решт усі нічні світила на небосхилі займуть нові положення, зокрема у зодіакальному поясі. Водночас важливо зазначити, що кут нахилу осі обертання Землі до площини екліптики залишиться практично незмінним (∼ 66,5°). 

     При цьому зміщення приблизно на 30° по азимуту не обов’язково має встановитися миттєво в момент удару. Початковий імпульс змінить вектор кутового моменту Землі, після чого вісь почне переходити до нового напрямку. Частина зміни її орієнтації може відбутися дуже швидко, а остаточне встановлення нового положення – протягом наступного періоду прецесійного руху. Подальші повільні зміни азимутальної орієнтації земної осі вже відбуватимуться на тлі нового положення, зокрема, під дією прискореної прецесії внаслідок додаткового кутового моменту імпульсу від імпакту.   

     Виконана автором реконструкція показує, що для споглядача з Землі, сузір’я Риб поступово переміститься на місце, яке сьогодні займає Овен. Тоді Сонце підніматиметься з-за горизонту серед Риб не в березні/квітні (нині з 11.03 по 18.04), а у квітні/травні, як тепер серед Овна (з 18.04 по 13.05). Точка весняного рівнодення повільно зміститься в сузір’я Водолія, осіннього – у Лева. Зрозуміло, для спостерігача на Землі зміняться й видимі траєкторії планет Сонячної системи на нічному небі.      

6. Наслідки  глобального  катаклізму

      Земля може зіткнутись не тільки з одним планетоїдом діаметром 19 км иасою 5 трильонів тонн, а з цілою групою космічних прибульців менших розмірів. 
     Якщо один із астероїдів, приміром діаметром 2 км, впаде на сушу, область повної руйнації становитиме близько 500 км, а зону площею 4 млн км² охоплять землетруси, урагани та повені. На території розміром 800 × 800 км швидкість вітру перевищить 500 км/год, а область суцільних пожеж охопить площу приблизно 200 × 200 км (мал. 3). Потужний електромагнітний імпульс виведе з ладу все працююче електронне обладнання та системи зв’язку.

   Тисячі кубічних кілометрів речовини будуть викинуті в атмосферу – приблизно у 10 разів більше за масу астероїда, або близько 100 000 тонн викиду на одну мегатонну (ТНТ) енергії термічного вибуху. Через декілька годин палаючі уламки порід, каміння та пісок частково повернуться назад.

     Зіткнення із Землею малої планети діаметром 10 км утворить озеро киплячої лави розміром у сотні кілометрів. Буде викинуто до 10 000 км³ речовини, зокрема від 300 до 2000 мільярдів тонн дрібнодисперсного пилу (0,6…4 кг на 1 м² поверхні).

   Моментна магнітуда землетрусу сягне 11–12 по шкалі Канаморі, а температура верхніх шарів атмосфери підвищиться на десятки й сотні градусів. На землі утворяться "зоряні рани" діаметром до 200 км і глибиною близько 10 км – як відстань між верхнім краєм кратера та поверхнею брекчії, що формується на дні. Початкова ж глибина астроблеми від астероїда діаметром 10 км становитиме понад 20 км.

       Величезну за глибиною шахту від падіння зорі з неба Іоанн називає  "колодязем  безодні" (Об’явлення 9:1–2).    Викид в атмосферу стовпа гарячих імпактних газів, водяної пари, сажі, дрібнодисперсного мінерального пилу та піску (так званого "плюму") новозавітний таємновидець сприймає як дим із колодязя, ніби «з великої печі». Від колосальних обсягів попелу, сажі, пилу та інших грубих дисперсних частинок, що повільно осідатимуть протягом кількох років, потемніє небо і потьмяніє сонце.
     
     Приміром, якщо енергія, що виділиться при імпакті, становитиме лише 10 000 мегатонн ТНТ, то потік сонячної енергії біля поверхні ґрунту в зоні ураження скоротиться у 400 разів, а часткове самоочищення атмосфери відбудеться лише через багато місяців. Різке зменшення сонячної енергії, що надходитиме через сильно запилену й насичену сульфатними аерозолями атмосферу, спричинить значне похолодання.

      Температура повітря над деякими материками знизиться до мінус 50 ºС і більше. Водночас глобальної багаторічної "астероїдної зими" та зледеніння всієї поверхні планети НЕ буде завдяки парниковому ефекту. Його створять: водяна пара, що потрапить в атмосферу, а також двоокис вуглецю, метан, інші гази й аерозолі.

    Завдяки інфрачервоному перевипромінюванню вони зменшать теплові втрати в космос і, відповідно, підвищать температуру повітря. Настане посуха, яку пророкують Захарія, Йоїл та Ісая. Щонайменше на рік перерветься процес фотосинтезу, поля даватимуть незріле зерно, а плодові дерева не утворюватимуть зав’язі (пророцтва Осії, Авакума та Йоїла).

     Екосистеми Світового океану зазнають великих змін, зокрема зміниться циркуляція морських течій: Гольфстріму, Куросіо, Ель-Ніньйо тощо, течій у Північному Льодовитому океані та навколо Антарктиди.

     Трохи іншими стануть магнітне поле нашої планети, її орбіта, швидкість обертання, останнє, дещо вплине на тривалість доби, місяця та року. Зміняться розташування полюсів і напрямок азимутального обертання у просторі. Кілька космічних мандрівників, ймовірно, будуть захоплені гравітаційним полем Землі, і, крім Місяця, на небі з’являться інші супутники, видимі вночі.       

6.1. Землетрус  планетарного  масштабу

     Ще одним катастрофічним результатом удару з космосу стане  геофізична надзвичайна подія – глобальний землетрус (мал. 4). 

    Найсильніші землетруси, як показують результати моделювання, відбудуться на межах літосферних платформ, а саме вздовж Каліфорнійських трансформних розломів, рифтових зон Східної Африки, зон субдукції Індонезії, Японії та Південної Америки, а також Серединно-Атлантичного хребта.  

      Від глобального струшення та спровокованих ним локальних землетрусів найбільше постраждають території й країни, розташовані вздовж так званого "Тихоокеанського вогняного кільця" та в зоні розломів "Альпійсько-Гімалайського" рухомого поясу:  
    
    Японія з Курильськими островами, Індонезія, Філіппіни, Малайзія, Папуа — Нова Гвінея, Нова Зеландія, В’єтнам; півострів Камчатка, острів Сахалін, Аляска, США, Мексика, країни Центральної Америки, Куба; Колумбія, Венесуела, Еквадор, Перу, Болівія, Чилі, Аргентина; Китай, Індія, Непал, Пакистан, Бутан, М’янма; Туреччина (особливо півострів Анатолія), Сирія, Іран, Афганістан; Азербайджан, Вірменія, Грузія, Туркменістан, Таджикистан, Киргизстан, Узбекистан, Казахстан; Італія, Австрія, Швейцарія, Франція, Німеччина, Португалія, Іспанія, Словенія; Румунія, Сербія, інші Балканські країни, Словаччина, Україна (Карпати, Крим).
    
     Розрахунки демонструють, що потужність ударів із космосу еквівалентна вибуху від 100 тисяч до 100 мільйонів (!) атомних мегатонних бомб. Сейсмічна енергія, що виділяється під час вибуху лише однієї мегатонної бомби, тотожна землетрусу з магнітудою 7,2 за шкалою Ріхтера. Цей небачений за силою сейсмічний поштовх значно перевищить усі дотепер спостережувані значення магнітуд за цією шкалою.

    Тому потужність удару доцільніше оцінювати за шкалою Канаморі, заснованою на понятті сейсмічного моменту (у цьому випадку моментна магнітуда буде куди більша 11, ніж у разі утворення кратера Чиксулуб).

    Інша важлива характеристика – інтенсивність струшування у вигляді довгих поверхневих L-хвиль – становитиме максимальні XII балів за Європейською макросейсмічною шкалою (EMS-98). Мегаудар призведе до деформацій кори планети, утворення великих зон дроблення літосфери, зміщень мас континентального масштабу, інтенсивного горизонтального переміщення, зсуву, насуву, скидових і підкидових рухів плит-платформ, що ковзають по астеносфері – частково розплавленому шару верхньої мантії на поверхні Мохоровичича.            

6.1.1. Наслідки  мегаструсу

      Внаслідок падіння масивного астероїда на межах зіткнення літосферних плит неминуче виникнуть численні тектонічні деформації та розриви, що проникатимуть у мантію. Це будуть глибинні розломи в корі (тобто рифти) довжиною в тисячі кілометрів, наприклад уздовж західного узбережжя Північної та Південної Америки.

     Так, найнебезпечніший трансформний розлом Сан-Андреас проходить під узбережжями США та Мексики, по межі Тихоокеанської та Північноамериканської літосферних платформ. Після майбутнього сильного удару по північно-східному краю Північноамериканської плити (в районі Канадського щита) її південно-західний край, включно з узбережжям Північної Америки, ще ширше й глибше розколеться по нинішній лінії розлому Сан-Андреас, підніметься над Тихоокеанською платформою, плитою Кокос і Карибським блоком.

     Розломи кори, що утворять великі зони її дроблення, виникнуть також в інших місцях планети, зокрема в протоці Дрейка, Карибському, Яванському та Південнокитайському морях; одні острови затонуть, але "спливуть" нові. У зонах спредингу та скидових зміщень сформуються рифтові й грабенові області, що спричинять землетруси з аномально великою моментною магнітудою та інтенсивністю руйнувань до максимальних 12 балів за шкалою EMS-98.
    
       Спорожнілі мегаполіси – Лос-Анджелес, Сан-Франциско, Сан-Дієго, Паркфілд, Тафт та інші покинуті міста Каліфорнії (США), Мексики й країн Центральної Америки – вочевидь, будуть повністю зруйновані, а їхні руїни змиють величезні гравітаційні хвилі заввишки від 30 до 100+ метрів в окремих районах. Потужне тектонічне потрясіння  залишить від півострова Каліфорнія, мабуть, лише кілька острівців, а прибережна територія штату провалиться в кипляче море.

     Імовірно, перестане існувати Панамський перешийок, а через Карибське море Атлантичний океан з’єднається з Тихим. Сильно постраждають усі острови Канадського архіпелагу, Карибського моря, Малайського архіпелагу, Середземного моря, зокрема Сицилія, Корсика, Сардинія, Кіпр, Крит та інші грецькі острови, особливо в північній акваторії Егейського моря.
    
      Сейсмічні хвилі в земній корі, що рухатимуться зі швидкістю від 2 до 8 км/с, викличуть серію локальних струсів, які охоплять УСЮ планету. Майбутній небувалий за силою та руйнівними наслідками катаклізм передбачав апостол Іоанн: «стався великий землетрус, якого ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі: такий землетрус, такий потужний!» (Об’явлення, 16:18).

      Масштабні стихійні лиха в День палаючого гніву Вседержителя передбачають пророки Ісая, Йоїл та Єзекіїль. Так Ісая бачить, що земля зрушується зі свого місця, тобто, у сучасному розумінні, змінює швидкість руху, напрям осі обертання та параметри орбіти. У видінні пророка суходіл інтенсивно стрясається, хитається мов п’яний, раптово розверзається й розколюється. Люди з криками жаху падають у провалля, тріщини та ями, немов у мисливські пастки (Ісаї, 24:17-20).
     
     Під час сильних струсів велику небезпеку становлять схилові переміщення гірських порід: зсуви, обвали, осипи, селеві потоки, сходження льодовиків і снігові лавини. Суша не лише розколюється, а й, за словами Ісаї та Амоса, коливається й гойдається, немов колиска; вона здіймається й опускається, мов річкова хвиля.

     У ті дні каміння, що лежить на ґрунті, злітатиме в повітря, а валуни вистрибуватимуть із землі. Хвилеподібні сейсмічні коливання континентальної та океанічної кори зрушать зі своїх місць острови, гори й пагорби, зруйнують гірські системи та язичницькі міста по всій планеті, як це було відкрито у видінні Іоанну.
     
      Понизиться все високе, піднесеться все низьке, розтануть гори й пагорби, рельєф стане рівнішим; у ґрунті виникнуть тріщини (Ісаї, 2:12-19). Зашумить, зареве, збуриться й розбушується море (Луки.21:25, 26) через небачені за висотою морські хвилі, що зі страшним ревом накочуватимуться на сушу.      

6.2. 1. Глобальні  повені  та  руйнування

     Гігантські хвилі, спричинені падінням у північну частину Атлантичного океану карликової планети діаметром 15 км, через Норвезьке, Північне та Баренцове моря накриють майже всю Європу водою, подрібненим льодом, гравієм, піском і мулом.

     Кінетична енергія першого валу буде настільки великою, що деякі величезні валуни масою в десятки тонн закидатиме зі Скандинавії на території Естонії, Латвії, Литви, Польщі та півночі Німеччини, як це вже траплялося в історії Землі.

     Вода надовго затопить ділянки суші, розташовані нижче приблизно 100 м над рівнем моря. Участь північної Європи чекатиме й східне узбережжя США.

     Зникнуть з лиця землі руїни покинутих міст: Нью-Йорка, Філадельфії, Джексонвілла, Вашингтона, Бостона, Маямі, Галіфакса, Нового Орлеана та інших, зруйнованих Великим землетрусом і змитих величезними морськими хвилями. Вочевидь, Гудзонова затока тимчасово з’єднається із затокою Святого Лаврентія та Мексиканською затокою.

    Від імпакту постраждає і західне узбережжя США: з великою ймовірністю будуть повністю зруйновані й затоплені морською водою Лос-Анджелес, Окленд, Сан-Дієго, Сан-Франциско та інші міста. 

       Найбільші людські жертви, згідно з комп’ютерним моделюванням, очікують також Індонезію, Японію, Китай та Індію. Однак десятки величезних цунамі, викликаних падінням астероїдів у море чи на сушу, – це ще далеко НЕ кінець стихійного гідросферного лиха. 

6.2.2. Території,  які  постраждають  від   затоплення

       Спровоковані потужним імпактом підводні виверження вулканів, зсуви та землетруси з моментною магнітудою понад 6; тектонічні деформації океанічного дна, локальні довгі коливання рівня океанів і атмосферного тиску; масштабні надводні зсуви, приміром західного схилу вулкана Кумбре-В’єха на Канарських островах, а також зрушення й сходження льодовиків викличуть цунамі, мегацунамі та телецунамі, що накочуватимуться одне за одним у ВСІХ великих водоймах.

      Гравітаційні хвилі накриють майже ВСЮ планету, як це було в дні всесвітнього потопу близько 9 900 року до н.е. З різних причин цунамі постійно виникатимуть протягом біля п’яти місяців. У Північній півкулі Землі, за винятком гірських місцевостей, майже на рік будуть затоплені Канада, США (разом з Аляскою), Мексика, острови між Північною та Південною Америками; у Південній – Венесуела, Колумбія, Гвіана та всі країни Центральної Америки.

     На Африканському континенті будуть затоплені Західна Сахара, Мавританія, Сенегал, Малі, Нігерія, Нігер, Лівія, Єгипет, Судан. У країнах Перської затоки – Ємен, Оман, ОАЕ, Кувейт, Катар, Бахрейн, Ірак. У Південно-Східній Азії – Індія, Пакистан, Таїланд, Камбоджа, східний Китай, Південна Корея та частина Північної Кореї. Під водою опиняться численні острови, зокрема Малайського архіпелагу, Тайвань та Японські острови.

      У Європі постраждають Ісландія, Велика Британія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Данія, Португалія, Іспанія, Італія, Польща, Естонія, Латвія, Литва, Білорусь, Україна (її Крим стане невеликим островом), Румунія, Угорщина, Молдова, частина Болгарії та Греції, а також усі острови Середземного й Егейського морів.

      На півночі Азії вода, перемішана з подрібненим льодом, затопить острови Північного Льодовитого океану, Східноєвропейську рівнину, Західносибірську низовину, басейни річок Лена, Індигірка, Колима, Чукотку, басейн річки Анадир, півострів Камчатка та острів Сахалін. У Центральній Азії затопить території Азербайджану, Казахстану, Туркменістану та Узбекистану.

     Води буде настільки багато, що північні моря – Норвезьке, Біле, Північне, Баренцове, Карське та море Лаптєвих – вочевидь, з’єднаються з внутрішніми материковими морями: Середземним, Червоним, Чорним, Азовським, Каспійським та залишками Аральського моря. Рівень води суттєво підніметься, особливо в Каспійському, Аральському й Азовському морях, а їхня площа значно збільшиться.

      У Південній півкулі, окрім гірських районів, тимчасового затоплення зазнають Австралія, всі острови між Індійським і Тихим океанами, узбережжя Африканського континенту, острів Мадагаскар, Антарктида, а також країни Південної Америки: Аргентина, Уругвай, Парагвай, Бразилія, Болівія та Перу. Телецунамі накриють усі острови Світового океану: багато з них змінять своє розташування, частина зникне, натомість з’являться нові.

       Приблизно через п’ять місяців вода, що затопила континенти, почне інтенсивніше повертатися в океани та моря, прорізаючи землю каньйонами й глибокими западинами протягом близько семи місяців. Незліченні бурхливі солоні річки нестимуть родючий ґрунт, пісок, каміння, вирвані з корінням дерева, тіла загиблих і сміття; на місці висохлих тимчасових "морів" залишаться океани бруду. Проте повернеться не вся вода – на континентах залишаться нові внутрішні солоні водойми.

     У Біблії описано подібний глобальний катаклізм, що стався дуже давно, ймовірно, близько 12 000 років тому. Йдеться про всесвітній потоп, який, найімовірніше, був спричинений зіткненням Землі з масивним астероїдом або його великим фрагментом, що впав на територію острова Гренландія, згідно з концептуальною реконструкцією автора.   

6.3. Кипіння  та  горіння  морів

      Потужні термічні вибухи від космічних тіл, що впали у Світовий океан, виверження десятків підводних вулканів, а також горіння газів спричинять кипіння води у відповідних осередках діаметром до 500 км і більше. Це призведе до значного нагрівання води навіть поза безпосередніми зонами імпактного ураження, вулканічної активності чи горіння газів.

    Крім того, внаслідок рифтогенезу тектонічні деформації дна, зокрема сейсмічні розриви довжиною 1000 … 1500 км і шириною до 100 км, дозволять воді проникати до поверхні Мохоровичича між земною корою та верхньою мантією, температура якої становить близько 2500 ºС. Рідина нагріється і, виходячи назовні, закипатиме через зниження тиску.

      Внаслідок перелічених вище чинників значно підвищиться температура океанів і морів. Зростання придонної температури в зонах тектонічної активності, на думку морських гідрологів, спричинить лавиноподібне незворотне розкладання метастабільних мінералів –  так званих "газових гідратів", кристалічних нестехіометричних сполук води та газів (метану, сірководню, діоксиду вуглецю, тощо).

Гідрати утворилися дуже давно за певних термобаричних умов у відкладах під морським дном, а також у кріолітичних зонах материків. Підвищення температури та зменшення тиску вивільнять із гідратів, які зовні нагадують пресований сніг, колосальні об’єми газів. Адже в 1 см³ газового гідрату міститься до 180 см³ чистого газу, а світові запаси вуглеводнів у гідратному стані оцінюються від 2,8×10¹⁵ м³ до 8,5×10¹⁸ м³.

      Вибухоподібне вивільнення газів із донних відкладів зумовить:

        а) барботажне закипання поверхні води та її спінювання;
        б) гігантські викиди газів у атмосферу;
        в) горіння метану, етану й сірководню над поверхнею гідросфери:

• в епіцентрах падіння астероїдів та вивержень морських вулканів;
• уздовж тектонічних сейсморозривів океанічного дна;
• у місцях підводних землетрусів і масштабних зсувів.

    Чи повідомляється щось у Біблії про неймовірне явище горіння й кипіння гідросфери? Чи вказуються причини цих дивовижних унікальних процесів? Так, наприклад, уже згадуваний левіафан у книзі Йова: «Наче казан, він приводить до кипіння безодню (морську безодню), а море перетворює на котел з киплячим зіллям» (Йова,41:23).
      
      Міфологічний левіафан має ще одну разючу властивість:«за собою він залишає сяючий слід», тобто палаючий газ над довгими сейсмічними розривами дна; «видається, що безодня посивіла» (вірш 24; у сучасному перекладі – стала "сивою піною").
     
        Пророку  Амосу  відкрито  видіння  випаровування  вогнем  колосальної  кількості  морської  води:  «ось  Владика 
ГОСПОДЬ викликав для суду вогонь, аби той пожер (спалив) велику безодню …» (Амоса, 7:4). Насправді, внаслідок космічної катастрофи, Світовий океан повністю НЕ випарується, але його рівень, із різних причин, тимчасово знизиться на кілька метрів.     

 6.4. Виверження  вулканів

    Переміщення літосферних платформ, спричинені сейсмічним поштовхом від термічного вибуху при зіткненні нашої планети з масивним астероїдом, призведуть, окрім повсюдних землетрусів, і до інших надзвичайних геофізичних явищ. Вони будуть викликані ковзанням плит по астеносфері вздовж ліній великих трансформних розломів кори.

      Зміщення величезних мас гірських порід підвищить тиск і температуру у верхній мантії Землі. Через це, вже за кілька годин після імпакту, прокинуться сотні сплячих вулканів із приблизно 1800 потенційно активних (щороку вивергаються від 50 до 70). Зокрема, у районах підводних арктичних хребтів Ломоносова, Гаккеля, Альфа, а також конусоподібних гір, розташованих уздовж меж восьми великих тектонічних платформ, десятків середніх і численних дрібних плит у поясах між великими блоками кори.

       Вулканічні викиди супроводжуватимуться випадінням попелу, лапілів, балістичних бомб, лавовими, грязьовими та пірокластичними потоками, а також лавинами. Особливо небезпечними є ефузивні геологічні утворення Тихоокеанського вогняного кільця, де виділяється понад 80% усієї сейсмічної енергії Землі. Надзвичайно багато вивержень надводних і підводних вулканів очікується в області між Індійським і Тихим океанами, зокрема в Малайському архіпелазі.

      Йдеться про вулкани Кракатау, Мерапі, Дієнг, Тенгер, Тангкубан, Раунг, Келуд, Галунггунг та багато інших на острові Ява; Тамбора, Батур, Ринджані, Агунг та інші на Малих Зондських островах; Тоба, Ранау, Суох, Демпо, Каба та численні інші на Суматрі; Серуа, Теон, Гунунгапі-Ветар, Банда-Алі та інші в морі Банда; Чоло, Аву, Руанг, Тангкоко-Дуасудара та інші на Сулавесі й островах Сангіре; Гамконора, Макіан, Ібу, Гамалама, Дуконо та інші на острові Хальмахера; Пінатубо, Майон, Тааль, Канлаон, Булузан, Сміт та інші на Філіппінських островах; Манам, Ріттер, Сакар, Бам, Каркар та багато інших на острові Нова Гвінея.

     Небезпечними залишаються й вулкани Карибського моря: Монтань-Пеле, Суфрієр, Суфрієр-Хіллс, Калібу, Морн-Труа-Пітон та інші. Найбільш активними стануть вершини з кратерами в Ісландії, на Гавайських, Філіппінських, Японських, Антильських, Алеутських і Курильських островах, а також на півострові Камчатка. Разом із ними активізуються Кракатау, Тамбора, Керінчі, Мерапі, Келуд (Індонезія), Етна, Везувій, Стромболі, Вулькано (Італія), Тейде та плато Ла-Гарроча (Іспанія), Невадо-дель-Руїс, Галерас, Уїла, Пурасе та інші (Колумбія).

    Також небезпечними стануть Попокатепетль, Коліма, Ель-Чичон, Барсена та багато інших вулканів Мексики; Тунгурауа, Ревентадор, Котопахі, Сангай (Еквадор); Чайтен і Сан-Педро (Чилі); Льюльяйльяко (Чилі–Аргентина), Аконкагуа (Аргентина), Ель-Місті (Перу), Ньїрагонго (Конго), Камерун (Камерун), Августин, Катмай, Новарупта, Редаут, Акутан-Айленд та інші на Алясці; Худу, Едзиза, Міджер, Гарібальді (Канада); Сент-Хеленс, Рейнір, Лонг-Веллі, Лассен-Пік та багато інших у США.

      Сан-Мігель, Ісалько, Сан-Сальвадор та інші вулкани Сальвадору; Ла-Єгуада і Бару (Панама); Ареналь, Рінкон-де-ла-В’єха, Турріальба та інші (Коста-Рика); Момотомбо, Серро-Негро, Сан-Крістобаль та інші (Нікарагуа); Санта-Марія, Пакая, Фуего та багато інших (Гватемала); Вайт-Айленд і Таупо (Нова Зеландія); Улавун і Матурі (Нова Гвінея); Пітон-де-ла-Фурнез (острів Реюньйон); Ясур (острів Танна); Моусон-Пік, Біг-Бен, Кінрара, Баррін, Ічем (Австралія), Еребус, Десепшен, Хадсон, Берлін, Мельбурн та багато інших вулканів Антарктиди.      

6.4.1. Активна  діяльність  кратерів
   

    Видіння потужного виверження вулкана після падіння «зірки» з неба було відкрито апостолу Іоанну; він стверджує, що від вогню, диму та сірки загине третина (!) людства.

     Справді, хмари зооморфно-антропоморфної сарани, описаної пророком, дуже нагадують продукти вулканічних викидів (мал. 6).
   
     Експлозії складаються з розпечених газів – оксидів сірки, сірководню, вуглекислого та чадного газів, тощо, а також тефри (попелу, лапілів, балістичних бомб). Речовина викидається вбік або, рідше, вгору, після чого обвалюється до підніжжя гори.   

   Осідаюча хмара попелу, сажі, подрібненої пемзи та газів породжує пекучу вулканічну хмару – так званий "пірокластичний потік" із температурою від 100 ºС до 800 ºС. Переміщуючись зі швидкістю від 80 до 700 км/год, така лавина випалює все навколо на відстані десятків кілометрів.

     Насправді люди загинуть не від лави, а, як передбачає Іоанн, від «вогню» (опіків), «диму», тобто задухи від пилу та газів, і «сірки» – отруєння сірковмісними газами. Частина оксидів сірки, що містяться у викидах, окислюється в повітрі киснем і, взаємодіючи з атмосферною водяною парою, утворює сірчану кислоту, яка проллється багатоденними кислотними дощами, подібно до того, як це сталося після утворення кратера Чиксулуб.

     Кліматологи стверджують: якщо сила виверження одного з вулканів перевищить 6 балів за Вулканічним експлозивним індексом VEI (максимум – 8 балів при об’ємі викиду понад 1000 км³ і висоті стовпа попелу більше 25 км), то відбудеться помітне похолодання планетарного масштабу. Подібно до виверження вулкана Пінатубо 1991 року на філіппінському острові Лусон (VEI ≈ 6 балів), яке спричинило зниження температури атмосфери Землі приблизно на 0,5 ºС.

      Ще значніше зниження температури на планеті – за різними оцінками, на 0,7 ºС … 2,5 ºС – сталося 1815 року після виверження вулкана Тамбора. Об’єм викиду становив 150 … 180 км³, загальна маса – близько 1,4×10¹⁴ кг, унаслідок чого 1816 рік став "роком без літа". Попіл і гази, викинуті на висоту 20 … 40 км (так звана "еруптивна колона"), розсіюючись, різко зменшують прозорість атмосфери для сонячних променів, спричиняючи падіння температури повітря.

    Поступово, завдяки коагуляції, маса аерозольних частинок збільшується, і вони випадають на землю, вкриваючи її шаром товщиною в кілька метрів. Виверження вулкана Катмай на Алясці 1912 року насипало тефру шаром до 3 метрів навіть на відстані 160 км від кратера. Виверження Тамбори призвело до випадіння попелу на відстані не менше 1300 км від вулкана. 

6.4.2. Вибухи  супервулканів

        Вони становлять особливу небезпеку; таких формацій офіційно підтверджено близько 20, і всі вони класифікуються вулканологами як потенційно активні. Це плоске геологічне утворення (VEI = 8 балів), розташоване над величезними об’ємами магми; воно не вивергається у звичайному розумінні, а вибухає. Такий вибух може бути спровокований сейсмічним поштовхом від зіткнення Землі з карликовою планетою.

    Якими будуть наслідки? Згідно з фізичними моделями та математичними симуляціями, після вибуху Тоба (VEI = 8 балів) на острові Суматра приблизно 73 000 років тому сонце було закрите пилом протягом шести місяців (в атмосферу викинуто близько 3 000 км³ попелу). Кислотні дощі тривали близько 6-и років, оскільки вивільнилося до 3 мільярдів тонн сірчистого ангідриду. Температура повітря знизилася приблизно на 11 ºС (за іншими оцінками, навіть більше), що, спричинило подальше десятилітнє похолодання.

      За кількістю вивільнюваної енергії супервулкани у тисячі разів перевищують найпотужніші виверження або вибухи звичайних вулканів (10¹⁹ ... 10²⁰ Дж). Навіть таких потужних, як Тамбора на острові Сумбава в Індонезії (виверження 1815 р.) та Кракатау, розташований між островами Ява і Суматра (1883 р.).

     Найвідоміший супервулкан, який, імовірно, може активізуватися після падіння астероїда на перешийок Канадського щита, розташований у національному парку Єллоустоун у США (штати Вайомінг, Монтана, Айдахо). Його гігантську кальдеру площею 3 825 км², тобто западину приблизно 72 × 55 км, можна побачити лише з літака або сфотографувати з космосу.

      Магнітуда виверження Єллоустоуна близько 600 тисяч років тому оцінюється приблизно у 8 балів, а обсяг викидів — близько 2 450 км³. За останні 17 мільйонів років відбулося багато його вивержень; на думку частини вулканологів, у найближчому майбутньому можливе нове значне виверження. Землетруси, пов’язані з вибухами кальдери, можуть відчуватися на великих відстанях і здатні провокувати активізацію інших вулканів, у тому числі океанічних, що, своєю чергою, може спричинити виникнення потужних цунамі і телецунамі.

     Крім Єллоустоуна особливу небезпеку становлять Кальдера Лонг-Веллі (штат Каліфорнія), Кальдера Валлес (Нью-Мексико), Ла-Гаріта-Кальдера (Колорадо); Місема-Кальдера (провінція Онтаріо та Квебек, Канада); Айра/Сакурадзіма (Японія); Тоба та Мерапі (Індонезія); Таупо (Нова Зеландія); Серро Галан (Аргентина); Ла Пакана-Кальдера (Чилі); Флегрейське поле (Італія).

     Супервулкан становить загрозу для життя населення на величезній території діаметром близько 2 500 км; прииміром, Єллоустоун потенційно може вплинути майже на всю територію США. Причому небезпеку становлять як самі вибухи колосальної сили, викид магми на висоту до 50 км, континентальні землетруси, рух лави обсягом у тисячі кубічних кілометрів, атмосферний плюм та гарячі пірокластичні потоки ураганної сили, так і тривалий період після завершення катаклізму.

       Оскільки такий надпотужний вулкан здатний викинути в атмосферу на висоту 30 ... 40 км і більше до 2 500 км³ речовини. Для порівняння: Тамбора викинув не більше 180 км³ на висоту близько 43 км; загинуло приблизно 100 тисяч осіб. Кракатау – близько 20 км³ на висоту до 30 км; кількість загиблих перевищила 36 тисяч.

       У масштабних викидах може міститися до 100 км³ найдрібнішого склоподібного пилу, який здатен залишатися в атмосфері близько чотирьох років. Такий пил, що складається з гострих твердих мікро- та наночастинок, потрапляючи до легень і кровоносної системи людини чи тварини, спричиняє важкі захворювання, а нерідко – і смерть.
     
   Після вибуху супервулкана (мал. 7) повсюдні кислотні дощі  знищать рослинність. Попелопади, настільки густі, що видимість  зменшиться до кількох десятків сантиметрів, вкриють ґрунт шаром  попелу, сажі та перемеленої на пил пемзи; навіть на значній  відстані  від вулканів утворяться замети заввишки 4 ... 5 м.

    На багато місяців потьмяніє сонячне світло через смог і грубі  дисперсні аерозолі, що огорнуть земну кулю; на планеті на кілька  років запанує суворе похолодання.
     
  Так, спровоковані космічним імпактом вибухи кальдери  Єллоустоун  (які можуть тривати кілька діб), за оцінками вчених, здатні знищити все живе в області діаметром до 2 500 км та засипати значну частину території США шаром вулканічних частинок середньою товщиною близько 1 м.    Це може призвести до зниження температури тропосфери приблизно на 20 ºС, а також до масштабного зледеніння територій, розташованих північніше 50° північної широти.

Наслідком таких подій може стати загибель понад 2 мільярдів людей від голоду протягом перших місяців. Однак, на думку автора, кількість жертв голоду буде значно меншою, адже багато хто загине раніше: від масштабних пожеж, ударних надзвукових хвиль, численних гігантських цунамі та глобального потопу.   

     За даними Світової метрологічної організації і оцінками окремих фахівців у галузі кліматології та вулканології, критичне накопичення в атмосфері величезних обсягів вулканічного попелу, мінерального пилу та газів здатне спричинити руйнівні наслідки для сучасної цивілізації, якщо в атмосферу потрапить понад 23 000 км³ таких викидів.     

6.5. Пожежі

      Зіткнення масивних космічних тіл із Землею, повернення з атмосфери розпеченої речовини імпактних викидів, атмосферні плюми, виверження вулканів, вибухи супервулканів та удари блискавок викличуть масштабні лісові, степові й торф’яні пожежі. Як сказано у пророцтві Книга пророка Софонії: «Тоді у вогні Моєї ревності (обурення) буде знищена вся земля» (Софонії, 3:8, г).

      Книга пророка Малахії називає цей період «День, що палає, як піч» (Малахії, 3:19). Гігантська «піч» викидатиме мільярди тонн золи, попелу, сажі, водяної пари, чадного та вуглекислого газів, оксидів азоту й сірки. Оксиди азоту та сірки, окиснюючись киснем і взаємодіючи з парами води та гідроксильними радикалами, утворюватимуть азотну й сірчану кислоти; їхні конденсовані пари випадатимуть у вигляді зливових кислотних дощів.

      Пророк Йоіл також говорить про великий і страшний День Господній та Його численне військо: «Перед ним ніщівний вогонь, а за ним - палахкотливе полум'я. Перед ним земля, як Едемський сад, а позаду нього – спустошена пустеля! І вже нікому не буде порятунку» (Йоіла, 2:3).
       
     Ось чому апостол Іван бачить, як через падіння з неба кадильниці, наповненої вогнем, згоріла вся трава і третина дерев. Йоіл попереджає, що у День Господній вогонь знищить пасовища та попалить усі дерева в полі. Проте, згідно з біблійними образами, горітимуть не лише трава, кущі та ліси, а й речовини, які за звичайних умов НЕ підтримують горіння.

   Так, пророк Ісая передбачає пожежі, від яких загоряться ріки й навіть сама земля: «ріки перетворяться на смолу, а його земля − на сірку,− весь його край стане палаючою смолою» (Ісаї, 34:9). Гори, за його словами, горітимуть немов кущі. Більше того, загориться повітря через виникнення вогняних вихорів – смерчів і торнадо діаметром до кількох кілометрів, висотою від 3 до 10 км та швидкістю переміщення 30 ... 70 км/год.

      Суцільне море вогню може виникати під час вибухів супервулканів, специфічних вивержень звичайних вулканів, а також масштабних пожеж у районах із високою концентрацією горючих речовин, зокрема метану, етану, пропану й сірководню, що вивільнилися з газових гідратів та гірських порід. Внаслідок надзвичайно високої температури вогняних торнадо (до 1 000 °С) згорятиме все, що здатне горіти всередині вихору або всмоктується в нього завдяки потужному термобаричному ефекту.

       Розплавлятимуться алюмінієві конструкції, а сталь втратить міцність і деформуватиметься. Якщо швидкість такого вертикального вогняного вихору перевищить приблизно 70 км/год, він може перейти у вогненний шторм – похилий або горизонтальний фронт полум’я, диму й розпечених газів, що рухається за напрямком вітру зі швидкістю до 200 км/год.

     Пророк Амос бачив, як вогненний шторм «пожер (спалив) і частину землі» (Амоса, 7:4). У Новому Заповіті майбутню вогненну стихію, пророкує Господь Ісус Христос. «Отже, як збирають (виривають) кукіль (бур'яни) і палять у вогні, так буде при кінці світу» (Матвія, 13:40).

      Його учень, апостол Петро, ​​стверджує, що від розпечених й зруйнованих небесних тіл згорить поверхня планети разом з усім, що на ній. «А Господній день, прийде, мов злодій [уночі], коли небо з гуркотом пройде, а розпечені стихії (небесні тіла), розплавляться, і земля та діла, що на ній, згорять» (2Пет.3:10).

    У разі зіткнення великого астероїда із Землею можуть виникнути не лише масштабні пожежі, а й екстремальні атмосферні процеси, серед яких потенційно можуть бути гіпергани.     

6.6. Гипергани

       Повсюдні лісові пожежі стрімко переміщатимуться у реві та гуркоті, підганяючись ураганами небаченої руйнівної сили й швидкості вітру від 100 ... 350 км/год до 500 ... 800 км/год (за деякими теоретичними моделями). В останньому випадку, такий надзвичайний за швидкістю вітер називатиметься гіперганом, – це суперураган площею з континент, руйнівною потужністю максимальних 12 балів за шкалою Бофорта.

    Точні параметри передбачуваних гіперганів невідомі через відсутність подібних явищ у сучасну епоху. Проте тропічні метеорологи обґрунтовано вважають, що вони можуть формуватися за температури морської води, вищої за 50 ºС, подібно до сучасних тайфунів, які виникають при температурі води понад 26,8 ºС.

    Тайфуни зі швидкістю вітру до 400 км/год, бурі (60 ... 100 км/год), смерчі (торнадо) виникатимуть завдяки тропічним і позатропічним циклонам. Десятки циклонів (тайфунів) одночасно сформуються над Світовим океаном через нагрівання води на глибину в десятки метрів, утворення великих зон із високою температурою води (понад 26,8 ºС, але менше 50 ºС); над ними піднімуться величезні маси гарячого вологого повітря, обертаючись по спіралі (мал. 8, ліворуч, у кутку).

         Райони лиха від тайфунів і гіперганів діаметром, за різними оцінками, від 3 000 км до 10 000 км і більше виникнуть як поблизу екватора, так і в місцях падіння астероїдів, над тектонічними розломами океанічного дна, підводними вулканами, що прокинулись, у місцях горіння метану, етану, сірководню з морських газових гідратів. Протягом тривалого періоду існування таких сильних вітрів вони навіть викликатимуть локальні підйоми рівня океану, на мілководні узбережжя обрушаться хвилі заввишки понад 15 метрів.

     Урагани, тайфуни, гіпергани піднімуть високо в гомосферу сотні мільярдів тонн пилу та піску із Сахари, Аравійських пустель, Калахарі в Африці, Патагонії в Південній Америці, пустель Австралії, Центральної Азії, Північної Америки (так звані "пило-піщані бурі").

  Основне джерело кінетичної енергії масштабного вітру – прихована теплота лавиноподібної конденсації переохолодженої водяної пари вологого гарячого повітря, що піднімається у верхні холодні шари атмосфери. Відбудеться різке зниження локального тиску, яке спричинить великі потужні висхідні теплі та низхідні холодні потоки повітря, що створюватимуть шум, подібний до шуму реактивного літака, який злітає.      

      В одному з псалмів, Асаф пророкує останні дні цьому роду  так. «Іде наш Бог, Він не мовчатиме! Перед Ним палаючий вогонь, а навколо Нього надзвичайно потужна буря» (Псалом, 50:3).

     Цар Давид вказує на причину вогню, що пожирає, та палючого вітру, – дощ із метеорних тіл,  іменованих «вогонь, сірка та нищівний вітер» (Псалом, 11:6).

6.7. Зникнення  неба

      У Біблії передбачаються метеорологічні надзвичайні явища Дня Господнього у вигляді пилово-піщаних бур (т.зв. "хамсин"), смерчів, шквалів, вихорів, разом з тим, пророкується дещо неймовірне, а саме — згортання небосхилу!

    Так Ісая стверджує:  «Щезнуть усі небесні сили; а небеса звинуться, як сувій; і всі його сили (зорі) попадають ...» (Ісаї, 34:4). Апостол Іоанн цю подію бачить уже такою, що здійснилася. «І небесні зорі попадали на землю ... І небо відійшло, згорнувшись (сучасний переклад, „розкололося і згорнулося“) як сувій» (Об’явлення, 6:13, 14).  Те саме пророкує апостол Петро, ​​«небо з гуркотом пройде» (2Петра, 3:10, в інших перекладах, "зникне"). Але хіба таке, в принципі, можливо, чи немає тут помилки? 

      Для того, щоб правильно відповісти на поставлені запитання, звернемо увагу на таку обставину. Усі три пророцтва про зникнення склепіння над головою шляхом його згортання пов’язуються з падінням «зірок» (Ісая, Іоанн), по-науковому – метеорів, або з «руйнуванням стихій» (Петро), тобто розпадом більших космічних тіл.    

      Коли астероїд впаде у Світовий океан, з великою ймовірністю утвориться гіперган континентального масштабу, що послідовно вражатиме одну країну за іншою. Про нього попереджає пророк Єремія: «Нещастя переходитиме від народу до народу,– грізна буря вже зривається від країв землі» (Єремії, 25:32), «ураган (сучасний переклад "смерч") клубочиться над головами нечестивих» (30:23).
 
       Цей гіперган згорне небосхил, немов книжний сувій; він, услід за таким масштабним вихором, «минеться», зникне за пеленою пилу та попелу. Пів року зовсім не буде видно сонця, місяця, зірок, хмар. Руїни покинутих міст, тимчасово залитих морською водою, засипле пил, попіл, пісок, розмелена пемза, сыль.

       Із закінченням інтенсивного попелопаду знову можна буде побачити диск Сонця, але його світло не сліпитиме очей через пил, що висить у повітрі. Звичний блакитний колір неба, зумовлений молекулярним розсіюванням короткохвильової (0,38 ... 0,52 мкм) частини спектра сонячного світла, зміниться. Тепер воно стане червоним внаслідок аерозольного розсіювання на частинках диму, пилу, сірчано-кисневих, азотно-водневих сполук, тощо.

    Оскільки діаметр частинок (0,1 мкм ... 100 мікрон) перевищує розміри скупчень молекул газів і є співмірним із довжиною падаючої хвилі червоного світла (0,76 мкм). Через зміну оптичних властивостей земної атмосфери червоними виглядатимуть будь-які космічні тіла: місяць і меч Яхве у видінні Ісаї; місяць, великий дракон, звір багряний в Іоанна.      

6.8. Загальна  повінь

       Стихійне лихо, аналогічне потопу за днів життя Ноя (приблизно 9 900 р. до н.е.), спричинять: 1) морські хвилі, породжені землетрусами, тайфунами, тропічними циклонами, штормами; 2) рясні зливові дощі; 3) розливи річок через перешкоджання стоку води льодом, зсувами, обвалами, лавинами, схиловими змивами; 4) руйнування дамб; 5) швидке танення снігу та льоду.

      Усі перелічені фізичні чинники загальної повені доповнять інші події, на які вказує моделювання процесів, пов’язаних з утворенням кратера Чиксулуб. Так, у результаті падінь астероїдів у Світовий океан, вивержень кількох сотень наземних і десятків підводних вулканів, вибухів супервулканів, випаровування та кипіння води, її винесення гіперганами, вологомісткість сильно розігрітої атмосфери, за розрахунками автора, збільшиться більш ніж у 200 разів.

      Тому, коли вона почне охолоджуватися завдяки випромінюванню тепла в космічний простір, збільшиться відносна вологість повітря (до точки роси), розпочнеться лавиноподібна конденсація (згущення) парів. Виникнуть повсюдні безперервні гарячі кислотні опади (pH ≈ 4) у вигляді злив: чорного, білого, червоного кольорів.

    Гарячих – внаслідок високої температури конденсації (понад 50 ºС) із-за екстремального перегріву тропосфери. Чорних – від попелу, чорного вуглецю, золи; білих – через мінеральний пил карбонатних порід; червоних – від оксидів заліза, яке міститься в метеоритах у вільному стані. Кислотних – переважно із-за оксидів сірки та азоту; джерелами оксидів стануть вулканічні викиди, горіння сірководню, вибухи при падінні метеорних тіл, лісові пожежі, тощо.
      
      Частина оксидів, вступаючи в реакцію з водяною парою, утворює сірчану та азотну кислоти, які отруять воду і ґрунт. Унаслідок сильної запиленості атмосфери пригальмується процес фотосинтезу. Усе це призведе до пошкодження дихальних систем організмів, отруєння питної води та погіршення родючості ґрунтів.

     Згідно з біблійною історією потопу, повсюдний дощ у суцільній темряві, ймовірно, і цього разу також триватиме близько 40 діб – стільки, скільки буде остигати тропосфера.

  Така незвично велика тривалість зливи пояснюється безперервною конденсацією, що супроводжує зниження температури повітря. Адже, незважаючи на постійне зменшення його абсолютної вологості, всі 40 діб воно перебуватиме у стані повного насичення водяною парою.   
       
    Пророк Єзекіїль, попереджаючи про суд в останні дні, поряд із кам’яним градом, вогнем і сіркою згадує незвичайний «всепотопний дощ» (Єзекіїль.38:22). Ісая також говорить про опади, для них відкриються "ворота" в небі, разом із потрясінням основ землі. Всепотопний зливовий дощ пророк називає «повінню» (у сучасному перекладі — "великий дощ"), перелічуючи інші кари: полум’я пожираючого вогню, бурю, кам’яний град.   

6.9. Довготривалі  наслідки  катастрофи

      Прийдешню гідрологічну надзвичайну подію в Ізраїлі, апостол Іоанн бачить як розлив річки, криваво-червоний потік заввишки близько 1,5 м і завдовжки 300 км. Зливові опади у глобальній сорока добовій темряві ще більше підвищать рівень води, котра залишилася на всіх континентах після навали небачених за висотою цунамі, які затопили величезні  ділянки суходолу.

     Тому Господь Ісус Христос, попереджаючи про останні дні існування цього лукавого роду, порівнює загальне лихо з епохою Ноя:  «І як було за днів Ноя, так буде і за днів Людського Сина … настав потоп і вигубив усіх» (Луки, 17:26, 27).

     Адже потоки води, особливо в горбистих й гірських місцевостях, мають велику руйнівну силу, знищуючи дамби, греблі, мости, дороги, дерева, будівлі та промислові споруди, загрожуючи життю постраждалих.
   
      Через 5 місяців вода на суші почне стікати в моря й океани, стрімкими потоками розтинаючи землю. Минe не менше 12 місяців після катастрофи, і затоплені території висохнуть, як у часи Ноя. Але всередині багатьох континентів залишаться нові моря, а внутрішні, що існували раніше, значно збільшаться у площі.

     Попри вимивання попелу, мінерального пилу, сажі (чорного вуглецю), золи та інших грубодисперсних частинок з тропосфери потужними зливами, навколо земної кулі надовго збережеться доволі щільний аерозольний екран, який майже не пропускає до її поверхні сонячні промені. Тому, після початкового екстремального розігріву атмосфери та суходолу,  через 6-7 місяців після імпакту розпочнеться поступове глобальне зниження температури, особливо у Північній півкулі, де воно співпаде з початком зимової пори. 

     Настане так звана "астероїдна зима", яка запанує приблизно через 1,5 року після катаклізму. Температура на планеті впаде на 15 ^оС ... 20 ^оС і більше (середня глобальна температура на поверхні Землі протягом року становить приблизно +15 ^оС). У деяких районах континентів, зокрема, над Північною Америкою та внутрішніх територіях Євразії – знизиться на 20–30 ^оС. Навіть у "теплих" широтах влітку температура залишатиметься нижче 0 ^оС.

      Орієнтовно через 3 роки після імпакту глобальне затемнення піде на спад через зниження аерозольного навантаження, зокрема, завдяки коагуляції та випаданню мікрочастинок. Тепер, внаслідок поступового відновлення прогріву поверхні планети сонячними променями та парникового ефекту, глобальна температура почне повільно зростати. 

       Наслідки катаклізму будуть відчуватись ще у наступні десятки років, сила їх впливу буде визначатись залишковими об'ємами аерозолів (зокрема, сульфатних) та парникових газів у атмосфері, ступеню охолодження Світового океану та розташування циркуляцій основних течій у ньому, стану гідрологічних циклів, розмірів льодового покриву та інших зворотніх зв'язків.

     Але вже зараз можна передбачити, що внаслідок майбутнього зіткнення нашої планети з астероїдами, від надзвукових ударних хвиль, мегаземлетрусів, вивержень вулканів, вибухів супервулканів, цунамі, ураганів та гіперганів, великих пожеж, густих пеплопадів, кислотних дощів і повеней найбільше постраждають: Канада, США, Ісландія, Великобританія, Ірландія; Мексика, Куба, Венесуела, Колумбія; Аргентина, Уругвай, Чилі, Бразилія; Індонезія, Філіппіни, Японія, Австралія та деякі інші країни.
     
      Неможливо буде проживати в Канаді, частково зруйнованій термічним вибухом на півночі Канадського Арктичного архіпелагу – країні, спустошеній цунамі, засипаній попелом, скутою льодами.  Проблематично існувати на більшій частині території США після глобального землетрусу, нашестя морських хвиль, вибуху супервулканів Єллоустоун та кальдери Лонг-Веллі, імовірно, кальдери Валлес та Ла Гаріта. Клімат стане значно холоднішим, особливо в північних штатах.