1. Вступ
Ім'я Софонія, в євр. транскрипції, Цефанйа, означає "той, кого захищає Яхве" або "Яхве укриває". Єдиний старозавітний пророк, родовід якого відомий до четвертого коліна, що свідчить про знатність його роду. Можливо, Цефанйа праправнук благочестивого Єзекії, юдейського царя.
Наві жив і пророкував в Єрусалимі [Л. 5, 29], був сучасником Єремії, котрий розпочав служіння в 13-й рік царювання Йосії [Л.1-4].
Час написання книги. Згідно з надписом (1:1), у період керівництва країною Йосії (640-609 р.р. до Р.Х.). Пророцтва виголошені, мабуть, між 622 р., коли первосвященик Хелкія виявив у храмі сувій Закону, та 612-м, роком руйнування ассірійського міста Ніневія [Л.1-8].
Композиція, дуже схожа на Книгу пророка Йоіля:
1. Вступ, що представляє автора (1:1).
2. Розкриття головної теми – Йом Адонай:
а) все живе буде винищено (1:2-7);
б) Яхве відвідає творіння (1:8-12);
в) настане день гніву (1:13-18).
3. Відступ (2:1-3) для заклику до покаяння.
4. Продовження опису того Дня:
а) суд над народами (2:4-15, 3:8);
б) вирок Єрусалиму (3:1-7).
5. Висновок, який містить бачення майбутньої теократії (3:9-20).
Головна тема. День Господа, момент Його втручання в людську історію для суду, особистого пришестя, встановлення Свого царства на землі.
Мета написання книги. Попередити юдеїв та інші народи про невідворотність кари за нечестя. "Цей термін (Йом Адонай) не новий, і пророк знав, що він викличе страх у слухачів" [Л.5, стор. 1196].
Зміст. Йахве Елохім сповіщає пророка, що Він знищить все живе на землі, зокрема, іудеїв, які відступили від Нього (1:2-6). Винищення почнеться в годину відвідин, коли Всемогутній огляне Єрусалим зі світильником (вірші 7-12).
У ту пору гніву, скорботи, тісноти, спустошення, розорення, багатства не врятують тих, хто згрішив проти Бога;, все пожере вогонь (1:13-18). Тому наві закликає одноплемінників до зміни життя, покаяння, пошуку смирення та скромності (2:1-3).
Розгрому піддадуться всі сторони світу. На заході, Филистія з її містами, на сході, жителі Моава й Аммона, на півдні, Ефіопія, на півночі, територія Ассирії (2:4-15, 3:6). У зруйнованих містах не залишиться жодного мешканця; нечиста Юдея, осквернений Єрусалим також не зможуть уникнути невідворотного покарання (3:1-7).
Із закінченням гніву Небесного Воїна, коли Його вогнем і Його мечем буде спустошена вся планета (3:8), вцілілі прикличуть ім'я Спасителя, що перебуває серед них, смиренно служать Господу, як один народ (вірші 9-20).
Проблеми тлумачення. Фразу "Я цілковито знищу з поверхні землі все" (1:2) варто сприймати буквально чи метафорично, наче гіперболу. Пророцтво вже відбулося або йому належить здійснитися, яка армія Цеваот знищить усе живе на поверхні планети.
"Образи, пов'язані з днем Господа,– одні з найскладніших для розуміння при вивченні Біблії" [Л.18, стор. 264].
2. Слово Адоная (1:1-3)
Цефанйа, подібно до Йоейла, починає пророцтво із вказівки на його приналежність Йахве. Разом з тим, у надписі перераховано його родовід, повідомляється час пророчого служіння.
«ГОСПОДНЄ слово, яке було до Софонії (Цефанії), сина Кушія (Куші), внука Гедалії, правнука Амарії, праправнука Єзекії (Хізкії), за днів Йосії (Йошійау), Амонового сина, царя (Йеуди) Юдеї» (1:1; у дужках текст з [Л.9]).
Отримане одкровення виявилося настільки вражаючим, що наві одразу ж, без довгого вступу, поспішає донести слухачам приголомшливу звістку, двічі повторюючи, слово від Самого Елоах.
«Я цілковито знищу ("змету") з поверхні землі все ("Я зруйную все"),– говорить ГОСПОДЬ! Змету (винищу) людей і худобу (тварин), знищу птахів небесних (у повітрі) і риб морських (у морі),– покладу край спокусам разом з нечестивими ("примушу впасти лиходіїв"). Знищу з поверхні землі все людство,– говорить ГОСПОДЬ» (1:2, 3; у дужках текст із [Л.10], в лапках – з [Л.25]).
"Цей розділ описує, як знищення землі загалом, так і Юдеї з Єрусалимом зокрема. Бог винищить усе" [Л.32, стор. 1100, 1101].
Тут (мал. 1), "кошмарне бачення винищення Богом усього живого з лиця землі" [Л.18, стор. 869]. "Грядущий суд над гріхом ..." (стор. 1307).
"Бог проголошує суд, який можна порівняти з потопом ... Господь винищить усе творіння" [Л.30, стор. 1086]. "Суд гряде, він гряде на всю землю!" [Л.4].
Вірно, бо за Писанням. Так Ісая стверджує, «всі, хто прихильний до зла, будуть винищені» (Ісаї, 29:20, пер. [Л.26]), а прихильні до зла ВСІ.
Чи означає пророцтво (Соф.1:2, 3) алюзію на потоп в епоху Ноя? за версією авторів [Л.5, 18]. А саме, повне знищення людей, тварин, птахів, риб, згідно з пророцтвом "нікому не буде порятунку" (Йоіла, 2:3).
НІ. Не дивлячись на сучасний текст Соф.1:2, 3, близький до оригіналу. "Єврейське слово, переведене як "винищу”, означає "стерти повністю" [Л.1], подібно одному з перекладів, "зітру людину з лиця землі" [Л.26]. Всемогутній винищить НЕ всіх мешканців, це добре видно з подальших віршів (2:9, 11, 3:9-13).
Проте масово загинє багато живих організмів, зникнуть чимало видів з УСІХ природних екологічних спільнот: людської, царства тварин, світу рослин, мікросвіту водоростей і одноклітинних організмів (Об'явл.8:7-11, Іс.24:1-6, Ос.4:3). Немає укриття на планеті, де її мешканці можуть безпечно сховатись.
Для суду Ель Шаддай використовує створені Ним "небо, землю, море і джерела вод" (Об'явлення, 14:7, 8:5-12). Разом із ними, руйнівника народів, «Я спроваджую (приведу) лихо з півночі й велике нещастя!» (Єремії, 4:6, 7). Фізичні механізми винищення наступні.
Птахів і звірів, висока температура повітря (до 400 °С) та землі (до 300 °С). Риб і морських тварин – гідродинамічні імпактні хвилі, підвищення температури води (аж до кипіння!), закислення океанів, нестача кисню у воді [Л.22]. Жителі багатьох країн, домашні та дикі тварини, рослини загинуть від надзвукових ударних хвиль із розпечених газів, кам'яного пилу, піску; від пожеж, землетрусів, гігантських цунамі.
Неправильно думати, що вірші 1:2, 3 відносяться тільки до Ерец Йісраель, це міркування суперечить віршам 3:6, 8. Схоже одкровення про загибель Едома в Йом Адонай отримав Овадйя (Авд.1-16), Єгипту – Йехезкейл (Єз.32:1-8). Про майбутнє винищення Юдеї, Єгипту, Філістії, Едома, Моава, інших країн, повідомляє Йірмейа (Єр.25:15-38).
У Бріт Хадаша (Новому Завіті) пророкується загибель населення ВСІЄЇ планети (Лк.17:26-30, Мт.13:38-42, 24:22, 2Пет.3:6, 7). Ось чому уривок Соф.1:2, 3 та вірші 14-18, не поетична метафора або надмірне перебільшення з метою посилення враження, тобто, гіпербола, як помилково припускається у роботах [Л.4, 18].
3. Усіх нечестивих буде винищено? (1:4-6)
Писання неодноразово попереджає про буквальний тотальний характер кари за нечестя занепавшого творіння, яке втратило страх перед Богом (Йоіл.2:1-11, Авд.15, Іс.13:5-12, 24:1-22; Мт.13:38-42, Мк.13:20, 2Пет.3:6-10, Об'явлення 6:12-17, 8:9-11, 9:18, і т.д.). Звісно, покарання торкнеться Йеуди, обрушиться на мешканців Йерушалаїма.
«Я простягну Мою руку (покараю) проти Юдеї та проти всіх мешканців Єрусалима; Я зітру (знищу) з цього місця залишки (все, що залишилося від поклоніння) Ваала, і навіть імена (чужих богів) жерців разом з їхніми священиками.
Викореню й тих, котрі поклоняються на дахах небесному війську, а також тих, які присягаються ГОСПОДОМ (обіцяли поклонятися Мені) і одночасно присягаються (лжебогу) своїм царем (Молохом).
так само й тих, котрі відступають від ГОСПОДА, як і тих, які не шукають ГОСПОДА (переставши просити Його про допомогу) та не звертаються до Нього» (1:4-6, у дужках текст з [Л.10]).
Дитинство Софонії припало на роки правління богомерзенного Манассії [Л.4, 6], за нього в країні та її столиці продовжували поклонятися ідолам, подібно до часу царювання безчесного Ахава (1Цар.16:29-33).
Зокрема процвітали культи хананейського бога родючості Ваала (Баал, Балу), поклоніння "воїнству небесному", тобто, астральним божествам: сонцю, місяцю, зіркам, планетам (т.зв. "астролатрія"). Заодно, верховному богу аммонітян Молоху, в оригіналі, "Мілкому" [Л.6], володареві пекла; його ім'ям клялися іудеї.
Багатовікове ідолопоклонство не вдалося знищити навіть релігійними реформами царя Йосії. В очах єврейського пророка, юдеї байдуже повернулися спиною до Яхве; відступили від Нього, не шукають Його, не звертаються до Нього (1:6). Тому вони знищаться (Зах.13:8), разом з об'єктами поклоніння, жерцями, священиками чужих богів (Соф.1:4).
До якого періоду належить це передбачення? "Насамперед пророцтво Софонії в цій його частині (1:4-2:3) явно свідчить про загибель нечестивих юдеїв під час вторгнення до Єрусалима вавилонської армії (у 586 р. до Р.Х.)" [Л.4, стор. 532].
Однак навала халдеїв на Іудею мала локальний характер навіть за масштабами стародавнього Близького Сходу. Тайновидець же пророкує знищення ВСІЄЇ екосфери (1:2, 3), загибель відомих йому народів на чотирьох сторонах світу (2:4-15, 3:6, 8).
Примирити обидві точки зору може врахування перспективи, а саме, т.зв. "спресованого часу" [Л.4, стор. 178, 429]. Коли найближчі до моменту проголошення пророцтва перипетії, як спустошення Єуди, руйнування Єрусалаїмай Храму, винищення городян, зливається з віддаленим,– майбутнє знищення всього живого [Л.5, стор. 347, Л.15].
Скажімо, подібно до спресованих у часі прогнозів Йехезкейла, Йешайа, Йірмейа про нашестя військ вавилонського царя Навуходоносора II та есхатологічний Йом Адонай (Єз.30:3-10, 32:2-15, Іс.13:1-16, Єр.25:9-38).
4. День Йахвэ (1:7-9)
Слухачі, вражені тривожною звісткою про покарання, подумали або, можливо, запитали, "що ж нам робити?". Цефанйа відповідає.
«Замовкніть ("мовчіть") перед лицем Господа Бога, бо близький день Господній (для суду). Уже приготував Господь (жертву) жертовне заклання ("різанину"), призначив (звані Його приготувалися до трапези) кого покликати» (1:7, Синод. пер.; у дужках текст із [Л.10], в лапках – з [Л.9]).
Про які жертву і трапезу йдеться? Загадка. Син Хусія називає похмуре майбутнє "Йом Адонай". "Вираз, який використовували пророки ... для позначення моменту, коли Бог активно втручається в хід історії, насамперед для суду" [Л.5, стор. 347; Л.18, стор. 262, 263], "день Господній асоціюється із судом над усією землею (див. Іс.24)" [Л.4, стор. 532]. У ту пору треба замовкнути перед Ним (Соф.1:7), більше того, ридати, за порадою інших наві.
«Ридайте, бо близько ГОСПОДНІЙ день! Він прийде як спустошення ("розорення", пер. [Л.28]; "руйнівна сила", Синод. пер.; "загибель" [Л.26]) від Всемогутнього» (Ісаї, 13:6; Йоіл.1:13-15). «Голосіть: Ой, який же злощасний цей день! Адже близько день! Близько ГОСПОДНІЙ день,– день хмарний, час відплати народам!» (Єзекіїля, 30:2, 3; Єр.4:8, 9).
Тут йдеться про "особливий час Божого суду в глобальному масштабі, коли суд виллється не тільки на одну людину, один народ або якусь обмежену територію, а одразу на багато (або навіть усі) народів землі" [Л.31, стор. 192].
Все ж таки, яку таємничу трапезу (Соф.1:7) має на увазі пророк? Очевидно, "велику Божу вечерю" з драматичного видіння Йоханана про винищення ВСІХ жителів планети й правителів їх (Об'явл.19:15-21).
Прообразом новозавітного бачення бенкету смерті послужила знайома апостолу "пасхальна жертва" (Вихід, 12:3-8, 27), іменована "жертовне заклання" (Соф.1:7, Синод. пер.; у Масорі, "різанина"). "Знищення, підготовлене Богом, іронічно називається "жертовним закланням" [Л.18, стор. 869].
Напередодні свята Песах священики різали великодніх агнців на території єрусалимського храму, від полудня, у три зміни [Л.11, стор. 352]; кров зливалася в Кедронську долину. Адонай, подібно до священика на Пасху, приготує "жертовне заклання".
Жертвами виявляться не одні євреї, на хибну думку авторів [Л.1, 5, 24, 29, 32], але ВСІ національності та народи [Л.3]. Обов'язково будуть покарані ті, хто відвернувся від заповідей Всевишнього, засівав планету лицемірством, наповнював її злодіяннями.
«Бо вже ГОСПОДЬ виходить зі Свого місцеперебування (житла), аби покарати мешканців землі за їхні беззаконня (злочини). Земля тоді відкриє (всю) пролиту на ній кров, і більше не ховатиме (перестане приховувати) своїх убитих» (Ісаї, 26:21, у дужках текст із [Л. 25]).
Малоймовірно, що Він призначив покликати до великодньої трапези стародавніх халдеїв (вавилонян), за версією авторів [Л.1, 6, 8, 24, 29, 32]. Оскільки, відповідно до Тори, "ніякий (жоден) іноплемінник не повинен їсти її" (Вих.12:43, Синод. пер.). Софонія, перераховуючи кого саме покарають, передає пряму мову Йахве Елохім.
«У день ГОСПОДНЬОЇ жертви (різанини, "жертвопринесення") станеться таке: Я покараю можновладців і царських синів ("ватажків") а також усіх, хто одягається в чужоземну одежу. Покараю в той день і тих, хто ("забобонно" [Л.28 ]) перескакує через поріг, тоді як вони наповнюють дім свого владики (лиходійством) насильством та ("зрадою") шахрайством» (1:8, 9; у дужках текст із [Л.9], в лапках – з [Л.10]).
Зовнішньою ознакою іудеїв, які відпали від Благословенного, слугувало носіння знаттю й багатіями чужоземного одягу. У низці випадків, також забобонне перестрибування через поріг свого будинку, ймовірно, наслідуючи жерців філістимського божества Дагона, вони перескакували поріг його храму [Л.7, 10]. Усередині іудеї сповнені неправди, зла, обману, тому "ГОСПОДЬ висуває судовий позов проти мешканців землі" (Осії, 4:1-3).
5. Велике руйнування (1:10, 11)
Під час відвідин Ель Шаддай сучасного Медінат Йісраель, що станеться з Єрусалимом, його населенням?
«І буде того дня, каже Господь, крик біля воріт рибних (люди будуть волати про допомогу) і ридання біля інших воріт ("нової частини міста"), і велика руйнація на пагорбах (почують вони гучний шум руйнувань). Ридайте, жителі нижньої частини ("торгового району") міста, бо зникне (винищені будуть) увесь торговельний народ, і винищені будуть (багаті купці) обтяжені сріблом» (1:10, 11, Синод. пер.; у дужках текст з [Л.10]).
Зойк означає "гучний крик в момент переляку, страху, гноблення" [Л.2].
Заклики про допомогу і ридання наповнять Єрусалим, від воріт рибного ринку до інших воріт (Мішне), очевидно, в північній частині міста [Л.4].
Відчайдушні крики населення викличе "велике руйнування (на) від пагорбів" (вірш 10), точніше, "страшний гуркіт з ("усіх" [Л.25]) пагорбів" (пер. [Л.26], мал.2).
Гучний шум руйнувань спричинить небувало великий землетрус, він розділить столицю на 3-и частини, розтрощить УСІ язичницькі міста (Об'явл. 16:18, 19).
Небачене за руйнівними наслідками глобальне потрясіння "в день палаючого гніву Його" (Ісаї, 13:13; Синод. пер.) пророкують багато біблійних пророків. Йешайа (Іс.24:18-20, 29:6), Йоейл (Йоіл.2:10, 3:16), Міха (Міх.1:2-4), Йірмейя (Єр.4:24), Йехезкейл (Єз.38:19, 20,– "під великим землетрусом, очевидно, маються на увазі космічні катаклізми" [Л.12, стор. 834]).
Внаслідок космічно-сейсмічного катаклізму гориста Юдея стане рівниною (Зах.14:10). У столиці станеться "велика руйнація" (Соф.1:10), місто перетвориться на купу каміння (Іс.25:2, мал. 2).
Згідно Соф.1:11, заридають "жителі нижньої частини міста" (Махтейша), буквально, "ті, що сидять у ступі", "народ відчуватиме себе так, ніби його розтирають у ступі" [Л.2, стор. 952]. Загинуть торговці, "кенаанейці" (пер. [Л.9]), нащадки ханаанського народу. Долина Кедрон наповниться стародавніми кістками городян, викинутими з гробів (Єр.8:1-3, Єз.37:1, 2).
6. Хто має вуха, нехай почує (1:12-14)
Дивно, Сам Бог обіцяє особисто відвідати місто з метою покарати тих, хто живе безтурботно, відступивши від Нього у своїй байдужості .
«У той час Я обшукаю Єрусалим зі світильником (у пошуках самовдоволених) і покараю мужів, котрі закостеніли (на дріжжах) над помутнілими осадами вина в чашах і вважають: Господь (нам) не робить (нічого) ні доброго, ні злого» (1:12, у дужках текст з [Л.26]).
В цьому вірші пророк нагадує іудеям про Бдікат Хамец, важливий релігійний ритуал напередодні Песах. Глава сім'ї, в оточенні дітей, обшукував будинок зі світильником або свічкою, щоб виявити квасне (хамец) й видалити його [Л.13, 14]. На виконання вимоги Йахвє Елохім (Вих.12:19).
Але опоганюють душі не присутність дріжжів в будинках на час свята, а те, що вилазить з середини людини. «Адже із серця виходять лукаві думки, вбивства, перелюб, розпуста, злодійство (крадіжки), неправдиві свідчення, богозневага» (Матвія, 15:17-19). Осквернення гріхом грубо порушує церемонію підготовки великоднього Седера духовно нечистим, байдужим до свого Творця народом.
Темної пасхальної ночі в "день жертви ("різанини", пер. [Л.9]) Господньої" (Софонії, 1:8, Синод. пер.), Він, із загадковим освітлювальним пристроєм, обшукає весь Йерушалаїм, виявить закваску гріха (вірш 12) і знищить її (1:13-18). Такий нічник Божий ввечері розгорається, вночі висвітлює все небо, до ранку гасне.
Стародавні вірили, "земні предмети являють собою лише відображення небесних, але обидві субстанції мають кожна свої виміри" [Л.19, стор. 653]. Відображенням маленького рукотворного світильника на землі послужить величезний астрономічний радіант у небі [Л.15], за прислів'ям, "не ліхтар, а світло дає на увесь світ". Таке нічне сонце перетворить темну пору доби на ясний ранок.
Про те, що покарання настане вночі, пишуть апостоли Петро (2Пет.3:10) та Павло (1Сол.5:2). Сучасна деградована цивілізація впаде, вже ніколи не встане у колишній своїй могутності. Самовдоволені на Бога не сподівалися ..., а самі схибили (Соф.1:12).
«Їхне майно буде розграбоване, а їхні будинки – спустошені. Вони збудують доми, але не житимуть у них,– насадять виноградники, але вино з них не питимуть» (1:13).
Як передбачено, так і станеться. "Майно тих, хто розбагатів неправедним шляхом, буде викинуто на вулицю і піддасться розграбуванню" [Л.29, стор. 554]. Хто відступив від Бога, осквернився дотиком до зла, втратить матеріальний добробут, їх спіткає запустіння будинків, грунти втратять родючість.
Чи настане розорення Йеуди із-за вавилонського нашестя? Безсумнівно. Разом з тим, у старозавітних наві, «страждання в найближчому майбутньому відносяться зазвичай до вавилонського полону, а в далекому майбутньому – до великої скорботи» [Л.23, стор.53]. Повністю пророцтво вірша 13 здійсниться лише в Йом Адонай, котрий стрімко наближається.
«Адже близький великий ГОСПОДНІЙ День,– він наближається і дуже швидко наступає. Вже чути наближення ГОСПОДНЬОГО Дня! Гірко кричатиме тоді навіть найхоробріший!» (1:14, "Гіркий буде плач людей в цей день, і заридають навіть хоробрі воїни!", пер. [Л.10]).
Вираз "ГОСПОДНІЙ День" зустрічається як у ТаНаХу, так в Брит Хадаша. Приміром, у наві Йоейла (Йоіл.1:15, 2:1, 11), Амоса (Ам.5:18, 20), Овадйя (Авд.15), Зехарйя (Зах.14:1), Йешайя (Іс.2:12, 13:6), в апостолів Петра (2Пет.3:10) та Павла (1Сол.5:2).
Згідно з поглядами євреїв, "увесь час ділився на два століття: вік нинішній – абсолютно непоправно поганий, і вік прийдешній – Золотий вік Божий. А між ними – День Господній – страшний і жахливий. Цього дня світ буде розбитий вщент і народиться інший світ ..." [Л.16].
У видіннях пророків, таємничий Йом Йахве це пора тотальної молотьби й жнив, він погубить безліч людей, тварин, птахів, риб, рослин, зруйнує міста, спустошить всю землю. Ось чому він називається днем загибелі, лиха, спустошення, скорботи, розорення. Фатальний тей час вразить ВСІХ мешканців планети (Лк.21:35), його не слід рахувати за одну добу (Іс.34:8).
Гучний голос лиха чують Цефанйа (1:14, "гул", пер. [Л.28], "страшний шум", пер. [Л.26]), Йешайя (Іс.30:30, 33:3), Йоейл (Йоіл.2:11, 3:16), Амос (Ам.1:2). Пророк Йірмейя уточнює, голос Небесного Воїна "загримить з висоти", з помешкання Його, "потужно загримить" (Єремії, 25:30). Але чому гірко заволає навіть найхоробріший? почувши гуркіт зверху.
7. Єгипетська темрява (1:15, 16)
Основна тема біблійних пророків "день Господній, який часто пов'язується з поняттям темряви" [Л.5, стор. 1254]. Наприклад, Йоейл описує навалу небесного воїнства в Йом Адонай (Йоіл.2:1-11) як пору темну, похмуру, туманну. Схожими виразними словами говорить про неї Цефанйа.
«Цей День є ("буде") днем гніву (люті), днем горя (лиха) і скорботи (нещастя, "страждань"), днем нищення (розорення) і руйнування, днем темряви і мороку, днем ("чорних хмар") хмари й ("імли") туману» (1:15, у дужках текст із [Л.9], у лапках – з [Л.28]; "Бог покаже Свій гнів ... у день страшних лих і руйнувань", пер. [Л.10]).
В Новому Завіті про майбутню небувало велику скорботу, яка одночасно означає фізичні страждання, муки, біль [Л.18, стор. 1079], попереджає Ісус Христос (Мт.24:21). Але чому старозавітні наві такими дивними загадково-незрозумілими епітетами (тьма, морок, імла) характеризують світлу пору доби? схожу на ніч. Точніше "ні то день, ні то ніч", як говорить про нього пророк (Зах.14:1, 7).
Річ у тім, що до глобального землетрусу, від нього буде "велике руйнування на пагорбах" (Соф.1:10, Синод. пер.), призведе дуже потужний імпакт (удар). З гучним трубним звуком у море впаде "наче велика, охоплена вогнем гора" (Об'явлення, 8:8), на сушу – "зірка", яка відкриє колодязь у безодню (9:1, 2). Зоряні знаряддя суду Ель Шаддай обмолотять майже всю планету.
Внаслідок сильних термічнихі вибухів, подальшіх пилових буревіїв та пожеж, у атмосферу потраплять колосальні об'єми пари, мінерального пилу, золи, сажі, попелу (дим в Об'явл.9:2), інших грубих дисперсних аерозолів.Через що «померкло (затьмарилося) сонце та повітря від диму» (вірш 2), на третину знизиться інтенсивність освітлення (8:12, мал.3).
Далі гірше, у період багатоденних цілодобових дощів небо вдягнеться в траур, настане непроглядна темрява (Об'явл.16:10, Ам.5:18, 20, Іс.8:22), встановиться "день темряви і мороку, день хмари й імли" (Софонії, 1:15, Синод. пер).
Спустошення, розорення, фізичні страждання, скорботу та нещастя принесе гнів Божий посивілим жителям почорнілої землі. Провидець називає його періодом"скорботи і муки, днем загибелі і руйнування" (1:15; пер. [Л.26]). З чим порівняти таку масштабну подію в стародавні роки? З єдиною аналогією,
«днем заклику трубного і бойового кличу ("лайливого крику", Синод. пер.), днем битви проти укріплених міст і проти веж високих!» (1:16, пер. [Л.28]; "Він буде схожий на воєнний час, коли в укріплених містах і на сторожових вежах лунають звуки горнів і сурм" [Л.10]).
Йоейл порівнює події Господнього Дня з нашестям незвичайної сарани, вона скаче по вершинах гір (Йоіл.1:6, 2:2-10). Софонія використовує інший образ, уподібнює облозі ворожим військом укріплених міст під оглушливий рев. У Біблії "трубний звук став есхатологічним образом, який в апокаліптичній літературі слугує знаменням кінця часів" [Л.12, стор. 711].
8. Реактивні психози (1:17, 18)
Що зробить Всемогутній населенню планети, перебуваючому в облозі? з усіх боків їх оточує грізне небесне воїнство Його.
«Тоді наведу страх на людей, так що ходитимуть (блукатимуть) наче сліпі, тому що вони згрішили (грішили) проти ГОСПОДА (багато людей буде вбито). Їхня кров розіллеться по землі, а їхні тіла лежатимуть (трупи вистилатимуть землю) гноєм» (1:17, у дужках текст з [Л.10]).
Пророк стверджує, Ель Шаддай стисне (Синод. пер.) жителів , різко обмежить свободу їхнього пересування. Понад те, вони
ходитимуть наче СЛІПІ. У перекладі [Л.26], «Я пошлю на людей таке лихо, що вони стануть блукати, як сліпі», не зможуть відрізнити шар від куба.
"Сліпота, про яку йде тут мова, може бути буквальним описом тих страждань, які належить пережити Йуді" [Л.30, стор. 1088]. Як же розуміти сутність згаданих "страждань"? алегорично, за версією автора [Л.24], НІ.
У тяжких умовах розорення та скорботи (1:15), коли винищується все живе (вірші 2, 3), а потерпілі розбігаються з криками жаху (Іс.24:17-19, Єр.49:5, Єз.7:27), виникають тимчасові психотичні захворювання (реактивні психози). Скажімо:
а) психогенний (реактивний) ступор,– раптовий руховий розлад, що найчастіше проявляється у втраті нормальної здатності стояти і ходити ("астазія/абазія");
б) істеричні психози, їхній клінічний прояв, зокрема,– тимчасове психотичне порушення зору; ось чому в Соф.1:17 написано, "наче сліпі", "вони, подібно до сліпих, будуть тупцювати на місці" [Л.2, стор. 490; Л.4, стор. 536].
Те ж саме бачення стану істеричного амаврозу та астазії/абазії, раніше відкрилося наві (Іс.59:9-11), «йдемо наче сліпі, обмацуючі стіну (натикаємося на стіни),– і, як незрячі ходимо навпомацки, спотикаємося (і падаємо) в полудень, наче в сутінках (навіть удень не бачимо),– живемо в темряві, як померлі» (вірш 10, у дужках текст з [Л.10]).
Покарання народів незрячих, хоча в них є очі, та глухих, незважаючи на їхні вуха, НЕ обмежиться тимчасовими психотичними розладами. Кров розіллється по всій землі, незліченні трупи немов гній будуть розкидані по весняних полях (Соф.1:17; Іс.26:21, Єр.25:33).
«У День ГОСПОДНЬОГО гніву їх не врятує ні їхнє срібло, ані їхнє золото, тому що вогонь Його обурення охопить
усю землю (усе спалить). Він готує страшне знищення (страшний кінець уготовано Ним) для всіх мешканців землі» (1:18, у дужках, текст з [Л. 28]; "Господь розтрощить всю землю, і повністю винищить усіх людей", пер. [Л.10]).
Марні спобівання. "Багатство не допоможе в день гніву" (Притчі, 11:4). Ні сріблом, ні золотом не можна втамувати голод, не наповнити шлунки (Соф.1:18, Єз.7:16-19). Накопичені непосильною працею багатства не можуть врятувати тих, хто відступив від Господа, лише в Ньому спасіння від провини й страху смерті (Дії, 4:12).
Вогонь, що пожирає планету, запалить Сам Елохім (Єз.20:47), палаюче полум'я обпалить усе, від півдня до півночі (вірші 46-48). «Адже надходить (прийде) День, що палає, як піч», щоб спалити зарозумілих та нечестивих (Малахії, 3:19), "нікому не буде порятунку", сповіщає інший пророк (Йоіл.2:3).
Знищення усього живого вогнем гніву Його не тільки розхожа біблійна метафора. Оскільки корінь євр. слова гнів означає "гаряче дихання", в даному контексті, величезний радіант на небі є "уста" Яхве (Іс.11:4, 30:27, 28). Від Нього виходить гарячий подих ударної хвилі, вона обігне всю планету, "згорить уся земля" (Софонії, 1:18, пер. [Л.26]).
9. Поради провидця (2:1-3)
Слухачів Сина Куші, мабуть, сильно налякала, глибоко засмутила його промова, яка викликає почуття страху; їм бракувало розрад, викриттів, настанов. Дивовижна перша порада наві, вся пронизана духом Бріт Хадаша.
«Зберіться й усвідомте ("змініть своє життя"), безсоромні народи (покайтеся), перше ніж здійсниться заплановане
(вирок),– день пролетить як полова від вітру ("і не пролетіли сприятливі дні, як гнана вітром половиця", пер. [Л.26 ]),– доки не прийшов на вас День ГОСПОДНЬОГО обурення ("змініть же своє життя"), і не запалав на вас ГОСПОДНІЙ гнів!» (2:1, 2; у дужках текст із [Л. 9], в лапках – з [Л. 10]).
Чому провидець у невеликій книзі 5 разів використовує слово "гнів"? Характеризуючи його як палкий, лютий, вогонь обурення, нищення і руйнування (1:15, 18; 2:2, 3:8). Тому що біблійні пророки гнівом Ель Шаддай часто називали падіння з небес, житла Його (2Хронік.30:27), важкого меча, карного жезла, вогняного язика Його, всепожираючого полум'я, гарячого вугілля.
"Завершивши опис страшного дня гніву Господнього, Софонія переходить нарешті до того, заради чого звернувся до своїх читачів. Адже метою його було не в розпач їх привести, а до покаяння ..." [Л.4, стор. 536]. Йоейл, слідом за попередженням про напад таємничого небесного воїнства, що спустошує землю в Йом Адонай (Йоіл.2:1-11), УСІХ закликає до покаяння (вірші 12-14).
Мудрі настанови дає також Цефанйа,– дослідити свою безсоромність, покаятись, змінити життя. Як виконати ці вказівки, зміст другої поради безсоромним народам.
«Шукайте (просіть) ГОСПОДА, усі покірні (скромні) люди землі, які виконують Його (заповіді) Закон! Шукайте
справедливості, досягайте покірливості (скромності),– може ви будете захищені в день ГОСПОДНЬОГО гніву» (2:3; у дужках текст з [Л.9]).
Покаяння породжує покірливість, яка спонукає шукати Бога, прагнути пізнання Його, виконання заповідей, досягати праведності та лагідності. Ось, єдиний шлях, який може привести до спасіння в День гніву, стверджує Софонія.
10. Покарання жителів Филистії, Моава, Аммона (2:4-9)
Зробивши відступ для заклику безсоромних до покаяння (2:1-3), провидець знову повертається до головної теми пророцтв,– розорення усіх країн в Йом Адонай .
"У великий день Господній усі народи землі постануть перед Божим судом" [Л.1, стор. 1021]. "Суд поширюється на всі боки світу і охоплює на заході землю Филистимську й острови язичників, на сході – Моав і Аммон, на півдні – Ефіопію, а на півночі – Ассирію" [Л.2, стор. 490].
«Тому що Газа буде залишена (покинута), Ашкелон – спустошений (лежатиме в руїнах), з Ашдода серед білого дня (до полудня) повикидають його мешканців, а Екрон взагалі буде викорінений (спорожніє). Горе вам, керитейці (народ критський),– народе приморського краю! Проти (для) вас, филистимці, мешканці ханаанської землі, спрямовані слова ГОСПОДА: Я знищу вас так, що не залишиться жодного живого» (2:4, 5, у дужках текст з [Л.10]).
Мова про филистимлян, західного сусіда, ворога юдеїв, які продавали їх у рабство іншим племенам (Ам.1:6-8). Міста Аскалон, Газа, Азот, Екрон і не названий Геф слугували адміністративними центрами п'яти округів Філістії (євр. "Пеліштім"), вони знаходилися в прибережній смузі східного краю Середземного моря.
Филистимлян називали хананеями (2:5) або народом крітським, який в архаїчні віки переселився з острова Крит (Кафтор). Усі жителі покинуть країну вдень; спорожніють, потім зруйнуються їхні міста (вірш 4) морськими хвилями. Бо "море зашумить (заревє) і збуриться (розбурхається)" (Луки, 21:25, Синод. пер.). Що ж станеться з цією територією потім?
«І стане помор'я пасовиськом ("луками пастушими"), де мешкатимуть пастухи і будуть кошари для отар. Поморський край дістанеться залишку покоління Юди (тим, кому вдалося вижити). Там вони пастимуть отари, а вечорами відпочиватимуть в ашкелонських будинках (у спорожнілих домівках). Там їх відвідає ("поклопочеться їм") ГОСПОДЬ, їхній Бог, і відновить їхній ("колишній") добробут» (2:6, 7; у дужках текст із [Л.10 ], в лапках – з [Л.25]).
Після закінчення Йом Адонай приморська країна з її містами-примарами перетвориться на поле, придатне лише для випасу худоби. Належить вона залишку юдеїв, що вижили, про них подбає Господь, поверне з чужих країн, "відновить їхній добробут"
(вірш 7). Із західного напрямку пророк переводить погляд на схід (від Йерушалаїма).
«Я чув наругу (образи) з боку Моаву і глузування аммонійців, котрі знущались з Мого народу й підносились
(звеличувалися) над їхніми кордонами» (2:8, у дужках текст із [Л. 9]).
На сході сусідами Юди були кровні родичі євреїв по лінії праотця Лота, племінника Авраама (Бут.19:37, 38). Вони принесли багато горя та страждань ізраїльтянам, постійно ворогуючи з ними. Уїдливі глузування Моава, образливі слова синів Аммонових відносились не тільки до іудеїв, а поширювалися на їхнього Бога [Л.4]. Він чує знущання, урочисто грізно відповідає на них.
«А тому, як Я живий (так само вірно, як те, що Я живий),– говорить ГОСПОДЬ Саваот, Бог Ізраїлю,– так Моав
перетвориться на Содом, а край Аммона – на Гоморру. Їхня місцевість заросте терниною (бур'янами), перетвориться в солончаки (земля буде вкрита сіллю) навіки. Для залишку Мого народу вони стануть здобиччю,– уцілілі з Мого народу їх успадкують» (2:9; у дужках текст з [Л.10]).
11. Дощ із сірки та вогню? (2:10, 11)
Чому наві порівнює жереб Моава з долею міста Содом, майбутнє Аммона з фатумом Гоморри? Тому що для покарання будуть використані такі ж самі знаряддя гніву Йахве.
За днів Лота, порочних жителів долини Сіддім і самі міста Седом, Амора, Адма, Цевоім знищив особливий дощ із сірки та вогню [Л.17], "від ГОСПОДА з неба" (Буття, 19:24, 25).
Падіння метеорних тіл (мал. 4) Давид порівнює з дощем з вогня, сірки, жаріючого вугілля (Пс.11:6, 18:9). Йеошуа, син Нуна, називає великим камінням
з небес (Іс.Нав.10:11), Йехезкейл – кам'яним градом "разом з палаючою
сіркою" (Єзекіїля, 38:22).
У День Божого гніву вогняний "дощ" винищить усі міста на території стародавніх Моава й Аммона, земля Йорданського королівства перетвориться на пустелю, покриється сіллю, заросте бур'янами. Відтепер вона належить залишку юдеїв (вірш 9), як Филистія (вірш 7). Але за що таке жорстоке покарання?
«Станеться з ними так через їхню гордість (гординю), позаяк глузували (насміхалися) й підносились над народом ГОСПОДА Саваота.
Господь виявить супроти них Свою грізну силу і знищить усіх ідолів- богів землі. Тоді Йому поклоняться всі острови народів (усі люди),– кожен (в своїй країні) зі свого місця» (2:10, 11; у дужках текст з [Л.25]).
Закон відплати, встановлений Творцем всесвіту, діє у всі епохи, у всіх місцях. Що посіє людина, те й пожне, хто «сіяв горе (зло), той сам його і пожинав» (Йова, 4:8). Все горде, зарозуміле, самозвеличуване, принизиться, завалиться в день Адонай Цеваот (Іс.2:12-18), "уникнути періоду великої скорботи неможливо" [Л.5, стор. 1196].
Неймовірно. Однак Ісая (2:18) та Софонія (2:11) стверджують, НЕ залишиться ідолів-богів (сьогодні в одному спільному індуїстському пантеоні їх тисячі!). Усіх богів розвінчає Всевишній, одному Йому почнуть поклонятися ВСІ країни [Л.6]. Кожна на місці своєму, бо "всі острови народів" (вірш 11) означають "язичницький світ у його сукупності" [Л.4].
12. Покарання жителів Ефіопії та Ассура (2:12-15)
Найнебезпечнішим південним сусідом Юдеї завжди був Єгипет. Ефіоплянами, вони ж кушити, називалося плем'я, яке жило у верхів'ях річки Ніл, на південь від першого порога, на територіях сучасного Судану, південного Єгипту, північної Ефіопії [Л.4, 7].
«А ви, ефіопляни (кушити), поляжете ("побиті будете") від Мого меча» (2:12, у дужках переклад з [Л.26], в лапках – Синод. пер.).
Ефіоплянами названо, очевидно, населення Міцраїма [Л.1, 30] або верхів'їв Нілу [Л.29]. Деякий час, з 712 по 670 р.р. до Р.Х., Єгиптом правила ефіопська (кушитська) династія. У майбутньому його мешканці поляжуть від Господнього меча (вірш 12). Яку холодну зброю має на увазі наві? "Ефіопія буде покарана Божим мечем (вавилонським царем)" [Л.32, стор. 1101].
НІ, не вавилонським правителем. В міфологічній літературі Близького Сходу у людської зброї був божественний аналог: меча, стріли, списа [Л.18, стор. 1165]. Стародавні вірили, величезний палаш солярних богів виготовляється з "небесного вогню" [Л.19, стор. 149].
Йешайа, за падінням зірок й згортанням неба (Іс.34:4) у день битви Небесного Воїна з народами (вірші 1-3), бачить меч угорі, повний крові (вірші 5, 6). Це блискуче знаряддя НЕ повертається в піхви-радіант, Йехезкейл порівнює його з блискавкою (Єз.21:15). Еспадон Його знищить нечестивого та праведного, "від півдня й до півночі" (3-8).
Бачення масової загибелі жителів від разючого небесного булата, що викликає почуття жаху, відкрито Йоханану. «А інші (решта) вбиті мечем Того, Хто сидить на коні (Вершника), що вийшов з Його уст (рота), і всі птахи наситилися їхніми (трупами) тілами» (Об'явлення, 19:21; в дужках текстіз [Л.20]).
Меч Бога у Софонії (2:12), так само як в Ісаї, Єзекіїля, Іоанна, означає яскравий слід у гомосфері під час польоту великих космічних об'єктів. У донаукові часи, іменованих колісниці Його і вогонь (Іс.66:15, 16), язик (30:27), меч (Єз.21:10), жезл (Пс.2:9), величезні гора та зірка (Об'явл.8:8-10, 9:1, 2).
На півночі, щодо Юдеї, могутнім войовничим сусідом була Ассирія, населенню її уготована доля, подібна до єгиптян.
«Він простягне Свою руку проти півночі, й знищить (погубить) Ассирію, перетворивши Ніневію на руїну й безводну
пустелю. На її просторах відпочиватимуть отари та всі польові звірі. Сичи (їжаки) й сови житимуть на її капітелях (що лежать усюди), а ночами з вікон лунатимуть різні голоси; шматки сухої глини і каміння лежатимуть на порозі (буде запустіння), стирчатимуть уламки кедрових дошок.
Отак буде з веселим у минулому містом, яке почувало себе безпечно, і само себе переконувало: Тільки я, і немає іншого! (Зі мною ніхто не зрівняється). Якою ж руїною воно стало,– лігвищем для звірів! Кожен, хто проходитиме повз нього (знущаються), засвище й (презирливо) махне рукою ... » (2:13-15, у дужках текст з [Л.26]).
До якого терміну треба віднести виконання передбачення? Безсумнівно, до кінця VII століття до Р.Х., коли ослабла Ассирійська імперія в 612 році втратила свою добре укріплену столицю Ніневію. Захоплену, пограбовану, зруйновану об'єднаною армією мідійців і халдеїв (вавилонян). До сих пір вона не відновлена, її руїни приховують два великі пагорби [Л.2].
Отже, пророцтво про загибель населення на території Ассирії збулося остаточно? НІ. Повністю воно здійсниться в есхатологічний День Господа, це добре видно з подальших віршів (3:6, 8, 9). "Софонія описує події кінця історії ... Названо країни, що представляють
схід, захід, південь і північ" [Л.5, стор. 1196].
13. Горе нечистому місту (3:1-6)
Від теми знищення природи і людини (1:2, 3), зокрема, покарання мешканців країн, що оточували Юдею (2:4-15), Цефанйа повертається до теми суду над самими юдеями, розпочатої у віршах 1:4-18.
«Горе (тобі, Єрусалиме) бунтівливому, розбещеному й сповненому насильства (утискав інший народ, і ти заплямований гріхом) місту! Воно не слухається закликів, не сприймає повчання (не прийняв Мого вчення), не покладає надії на ГОСПОДА і не наближується до свого Бога» (3:1, 2; у дужках текст із [Л.10]).
З контексту випливає, бунтівливе місто, заплямоване гріхом,– Єрусалим, йому пророкується горе (вірш 1). Непослух Яхве принесе нещастя мешканцям столиці, таке "горе не кинеш у море". Чотири тяжких звинувачення висуває наві сучасникам.
Вони (1) не слухаються голосу Бога від істинних пророків, (2) відкидають настанови Його від вірних священиків, (3) не покладаються на Адоная в житті, (4) віддаляються від Нього серцем (буквально, "не наближаються до Бога з молитвою" [Л.3]). Викриття стосуються всіх городян, але особливо серйозні нещадні звинувачення Софонія кидає іудейській "еліті".
«Його можновладці в ньому, як рикаючі леви, а його судді, як зграя вечірніх вовків,– не залишають після себе до ранку нічого. Його пророки зарозумілі й зрадливі (віроломні). Його священики опаганюють Святиню (святе), нехтуючи
(чинили лиходійство над Торою) Законом» (3:3, 4; у дужках текст з [Л. 9]).
Відповідальність за низький духовний стан суспільства провидець покладає на сановників, суддів, пророків, священиків. Замість того, щоб пасти стадо, яке їм довірив Адонай, вони нахабно розкрадають його (Іс.1:23, Єр.5:26-28, Міх.3:9-11).
Слова викриття старозавітних наві цілком застосовні до сучасної світської держави Йісраель. Про неї пророкує Ошейа. "Можливо, тоді вони (ізраїльтяни) скажуть: Немає в нас царя, бо ми не мали ГОСПОДНЬОГО страху" (Осії, 10:3). Навпаки, Благословенний вірний та праведний в усі епохи, Він не змінюється.
«Але ГОСПОДЬ, Який перебуває посеред нього, праведний і не учинить неправди. З самого ранку Він (вершить) Своє справедливе судочинство виводить на світло,– і його не бракує, але злочинець (нечестиві) не знає сорому» (3:5; у дужках текст з [Л.28]).
Нечестиві, що наполягають на беззаконні своєму, не залишаться без покарання, піддадуться суду. Так пророкують ті ж самі вищезгадані пророки у своїх наступних віршах (Іс.1:24, Єр.5:29). «Тож через вас Сіон буде розораний, як поле, Єрусалим стане купою руїн» (Міхея, 3:12, пер. [Л.26]). Якщо Ель Шаддай не пощадив нечестиві країни, чи змилується Він над Своєю бунтівною столицею? впертою телицею, безплідною смоковницею, сухими кістками.
«Я знищив (цілі) народи, зруйнував їхні (укріплені) фортеці, зробив бездюдними (зруйнував) їхні вулиці, так що ніхто ними не ходить. Їхні міста спустошені ("лежать у руїнах"), й немає в них мешканців» (3:6; у дужках текст із [Л. 10], в лапках – з [Л. 25]).
Тут може йтися як про минулі події, наприклад, знищення в 722 р. до Р.Х. ассірійським царем Саргоном II північного царства (Ізраїлю), так і про майбутні. Загибелі Ассирійської імперії в 605 р., розоренні південного царства (Іудеї) вавилонянами в 605-586 роках, прийдешньому Йом Адонай (вірш 3:8).
Передрікаючи близькі до його часу перипетії, тайновидець пророкував подібні до них, але дуже віддалені, більш важливіші (т.зв. "пророча перспектива"). Це "пророцтво можна тлумачити і як вказівку на есхатологічний День Господній – суд над усіма народами і царствами" [Л.30, стор. 1090].
14. Знищення тих, хто чинить зло (3:7, 8)
На початку третього розділу наві пророкує горе нечистому місту (Єрусалиму), жителі якого відкидають настанови Адоная, водійство Його у всіх сферах життя. Немає ні поваги до Нього, ні страху перед Ним.
«Хоч Я їм говорив: Майте страх переді Мною, приймайте Моє повчання ("настанову"), і ваші оселі не будуть зруйновані. Не прийде призначене Мною лихо (Мені не доведеться карати вас). Вони ж, натомість (хотіли жити так само порочно, як і раніше), від самого ранку ще активніше творили ("намагалися ще старанніше робити одне лише зло") усі свої недостойні вчинки» (3:7; у дужках текст із [Л. 10], в лапках – з [Л. 26]).
Уникнути біди можна через покаяння, послух Богові, виконання настанов Його. «Нічия смерть Мені не до вподоби,– сповіщає Владика Господь,– Покайтеся і живіть!» (Єзекіїля, 18:32, пер. [Л.26]). Навпаки, ігнорування творінням волі Творця, в усі епохи, приносить трагічний результат: падіння, суд, смерть (Бут.2:17, 3:6-19, 6:4-7, 1Сам.28:16-19, Дії.5:1-10).
Не стане винятком лукавий, перелюбний та невірний рід цей, заплямований злом. Його чекає доля попереднього розбещеного племені (2Пет.3:6, 7). Будуть винищені народи, зруйнуються всі царства в День гніву Вседержителя, за Писанням. «Я покараю світ за зло, і нечестивих – за їхні злочини ...» (Ісаї, 13:11, "Я на світ надішлю біду, Я покараю за зло і за гріхи", пер. [Л.10]).
«Тому тепер чекайте дня,– говорить (попереджає) ГОСПОДЬ,– коли Я виступлю як ваш обвинувач. Адже Я вірішив зібрати народи, скликати царства, аби вилити на них Свє обурення (гнів Моєї люті),– весь Мій палкий гнів. Тоді у вогні Моєї ревності буде знищена вся земля» (3:8, у дужках текст з [Л.28]; "у полум'ї Моєго ревнивого гніву згорить уся земля", пер. [Л.26]) .
Дійсно, на відміну від ДО потопного світу, погубленого водою, нинішню цивілізацію спалить вогонь (мал. 5). Тільки істина спасіння "у вогні не горить і у воді не тоне".Згідно з легендою, згаданою Йосипом Флавієм в Юдейських старожитностях, "Сиф і його нащадки ... знали від Адама, що людство буде винищено двічі: потопом і вогнем" [Л.19, стор. 440].
Апостол Петро підтверджує давню легенду (2Пет.3:6, 7), пророкуючи. "А сьогоднішнє небо й земля ... тримаються (зберігаються) для вогню на день суду і погибелі безбожних людей" (вірш 7).
Вірш Соф.3:8 завершує головну тему сувію, грізний День Господній, час Його суду над усіма країнами (1:2, 3), зокрема над Юдеєю (1:4-2:3), її сусідами (2:4-15).
15. Коли настане кінець?
Слухачів Цефанйа, подібно до сучасників Йоейла, звісно ж, цікавила відповідь на запитання: "у який час настане великий День скорботи, спустошення, розорення?". Адонай не дає прямої відповіді, але пропонує чекати Його (3:8, а).
Аналогічно, на запитання учнів "коли це буде?" (Матвія, 24:3) Господь Ісус Христос відповів, "пильнуйте" (вірш 42). Усім потрібно пильнувати в очікуванні дня, коли Всесильний повстане для вилиття 7-ми чаш гніву на всі країни, розорення всіх царств (Соф.3:8, б; Об'явл.16:1-21).
ВОГНЕМ, що виходить від Нього, "буде знищена вся земля" (Соф.3:8, в), подібно до видіння іншого наві (Йоіл.2:3). Таку саму обіцянку Небесний Воїн передає через Йешайа, повідомляючи додаткові подробиці Свого відвідування з небесними арміями в хмарах пилу та палаючим вогнем зверху.
«Послухай, Господь іде у вогні, Його армії – у хмарах пилу ("колісниці Його подібні до урагану", пер. [Л.26]), іде Він, щоб на народ вилити свій гнів і покарати їх полум'ям вогню» (Ісаї, 66:15, пер. [Л.10]). Тому у Соф.3:8 гнівом люті Бога, що пожирає планету, вогнем ревнощів Його, слід розуміти буквальний вогонь із неба.
Відповідно з іншими передбаченнями, відвідини землі Яхве Елохім супроводжуються громом, шумом (вибухами), землетрусом, кам'яним градом, бурею, вихором, полум'ям всепожираючого вогню, повінню (Іс.29:6, 30:30). Мета відвідин – суд, як обіцяно.
«Здійснить вогнем і мечем ГОСПОДЬ Свій суд над усіма живими, і повергне (уразить) багатьох ГОСПОДЬ» (66:16, пер. [Л.28]). Із віршів 66:15-22 видно, що НЕ всі будуть винищені, як може здатися при читанні Книги пророка Софонії (особливо, 1:2, 3).
Паралельні біблійні тексти свідчать, в роки Великої скорботи Йом Адонай загине безліч нечестивих з нечистими вустами, але повного винищення НЕ станеться (Іс.24:6, Єр.4:23-27, 5:18, Єз.14:22, Мт.24:21, 22).
Необхідно зазначити, вірш Соф.3:8 не має жодного стосунку ні до Армагеддонської битви, як помилково припускають автори [Л.1, 4], ні до зібрання "всіх (?!) язичницьких народів перед Єрусалимом" [Л.8].
По-перше, після закінчення стихійних лих Дня Господнього, близькосхідний військовий конфлікт виникне між Ізраїлем і його сусідами (Йоіл.4:11), зіткнення зовсім не всесвітнього характеру [Л.21]. По-друге, вороги євреїв загинуть унаслідок епідемій та міжусобиці (Зах.14:12, 13). Їх не пожере вогонь, подібно до царств у зазначених вище пророцтвах.
16. Доля залишку (3:9-13)
Катастрофічні перипетії Йом Адонай справлять на вцілілих приголомшливе враження, повністю змінять їхній світогляд, морально-етичні підвалини, духовні потреби, релігійні запити. «З ГОСПОДНЬОЇ милості ми все ж не загинули, тому що Його милосердя (ніколи) не вичерпується» (Плач Єремії, 3:22).
«Після того Я відновлю в людей чисті уста, аби всі вони прикликали ГОСПОДНЄ ім'я, і одностайно служили Йому. Навіть ті Мої поклонники, що мешкають за ріками Ефіопії,– Мій розпорошений народ принесе Мені свої дари» (3:9, 10).
Той, Хто милує, обіцяє дати чисті вуста. Не в сенсі використання хороших слів, дару єврейської або якоїсь іншої єдиної мови. Як припускає автор [Л.27], "у світі залишиться одна всесвітня мова" (стор. 792), "всі народи говоритимуть однією мовою" [Л.5, стор. 859].
Ні, всі продовжать говорити своїми мовами (Дан.7:14, Іс.66:18). У вірші Соф.3:9 йдеться про моральне очищення залишку (1Ів.1:9; [Л.4-6]). Це видно з перекладу [Л.28], "Я відновлю в народів мову, не осквернену гріхом". У колишньому стані гріха не можна прикликати Ім'я (єврейською, "Ашем") Благословляючого і служити Йому, про це свідчить історія з пророком (Іс.6:5-7).
У Вавилонському Талмуді вірш Соф.3:9 тлумачать як свідчення майбутньої величі ВСІХ країн, єдиних з євреями в служінні Предвічному (трактат Авода Зара, 24, а). Слідом за зміною застарілих неба та землі (Пс.102:26, 27), "народи й царства зберуться разом для служіння ГОСПОДУ" (вірш 23).
Відбудеться так, як обіцяв Цефанйа у вірші 2:11. Після знищення всіх богів, почнуть поклонятися Пантократору жителі навіть найвіддаленіших країн, відомих наві. Адже Він "Бог усіх людей" (Єремії, 32:27, пер. [Л.26]; 1Ів.5:20).
"Коли настане Тисячолітнє Царство, язичники повернуть євреїв, що розсіялися по всьому світу, назад у їхню країну як дарунок Господу" [Л.32, стор. 1102]. «(Ті, що живуть) по той бік річок Куша, Атарай, дочка Пуцай, принесуть дар Мені» (Соф.3:10, пер. [Л.9], вочевидь, ідеться про район Блакитного й Білого Нілу [Л.12]). "Це найдальший край, який можна було тоді уявити" [Л.29, стор. 555].
Мабуть, вірші 3:10, 11 містять навмисну алюзію на хананейський міф про Ваала, принесеного в дар богові Яму [Л.18, стор.519]. Серед тих, що несуть новозавітні дари, опиняться діти розсіяних нині ізраїльтян.
«І тоді (в той день), Єрусалим, ти не будеш більше соромитися того, що творив (грішив) проти Мене твій народ, бо Я видалю всіх цих грішників з Єрусалима. Я вилучу цих гордеців (хто гордий і зарозумілий), і не буде на Моїй Святій горі нікого з них» (3:11, пер. [Л.10]; у дужках текст з [Л.26]).
"Зауважимо, що «усяким вчинкам», якими Ізраїль грішив проти Бога, відповідає євр. слово, яке скоріше означає "жахливі справи" [Л.4, стор. 542]. До сьогодні євреї ганьблять себе "усякими вчинками", негідними в очах Йахве Елохім. З видаленням в той День грішників й марнославних гордеців з Йерушалаїму, нікому буде звеличувати себе на священній Храмовій горі.
«Але залишу серед тебе народ смиренний (бідний) і простий (злиденний), і вони будуть уповати (покладатися) на ім'я Господнє» (3:12, Синод. пер.; у дужках текст із [Л.9]).
"Що є у злиденних, а немає у багатих?". Втративши майно, бідний залишок почне "в Ім'я Господнє шукати притулку" (пер. [Л.26]), покладатися на Нього. Постійно закликати ім'я Його, а не тільки під час загибелі 2/3 населення, перебування у вогні третьої частини його (Зах.13:8, 9).
Виповниться пророцтво псалмоспівця Асафа про останні дні. "Воістину, Твій гнів на людей принесе Тобі хвалу, і тих, хто вижив після Твого гніву, Ти упокориш" (Псалми, 76:8-11, пер. [Л.26]). Хто уникнув смерті в дні Його гніву, сильно зміняться.
«Залишок Ізраїлю (ті, хто залишиться і виживе) не чинитиме несправедливості ("лиходійства") й не говоритиме неправди,– серед них не знайдеться підступних і лукавих уст. Вони будуть пастися (як вівці) та відпочівати ("спатимуть спокійно"), і вже ніхто їх не лякатиме» (3:13; у дужках текст із [Л. 10], в лапках – з [Л. 25]).
Причина несправедливої поведінки ам Йісраель,– брехня, використання обману в спілкуванні з сусідами, ворожа налаштованість іудеїв, відсутність миру, військові конфлікти. Після закінчення Дня гніву та освячення єрусалимського храму, Спаситель покладе край таким відносинам, "це місце Я сповню миром" (Аггея, 2:9).
17. Пришестя Царя (3:14-17)
У Книзі пророка Йірмейа міститься обіцянка Адоная: "Я прийду заспокоїти Ізраїль" (Єремії, 31:2, пер. [Л.26]). Обітниця здійсниться, коли вщухне палаючий гнів Його "в останні дні" (30:24). Йоейл, розповідаючи про День гніву Яхве, пророкує парусію, настання теократії (Йоіл.4:17, 18). Те ж саме провидить Цефанйа, закликаючи юдеїв до веселощів.
«Радій, дочко Сіону! Весело вигукуй, Ізраїлю! Від усьго серця радій і веселися,, дочко Єрусалима!» (3:14).
Ісая та Захарія пояснюють, чому потрібно радіти, "бо величний посеред тебе, Святий Ізраїлів!" (Ісаї, 12:6; Зах.2:10-12). У ті дні всі громади виживання дізнаються, в Єрусалаїмі, на горі Морія, в Храмі перебуває Кодеш Ашем (Йоіл.4:17).
Багато паломників прийде до таємничого сяйва, яке сходить над містом, вони піднімуться до Бейт Елохім, що випромінює світло Його слави (Іс.60:1-3). Зрештою закінчаться нещастя багатостраждального єврейського народу, більше він не побачить зла.
«ГОСПОДЬ відмінив вирок щодо тебе, прогнав твоїх ворогів. Цар Ізраїлів, ГОСПОДЬ, посеред тебе, тому більше не зазнаєш лиха» (3:15).
Появу якого царя пророкує Софонія? Масорецький текст виглядає так. "Цар Йісраейля, Господь – серед тебе!" [Л.9]. Тобто, не звичайний правитель, а Цар божественного походження, Його провидець називає Богом (3:17), подібно до іншого пророка (Йоїл.4:16, 17).
Йешайа іменує, як Отець вічності, Князь світу, Бог міцний (Іс.9:6), Цар (32:1), Праведник (53:11), Йірмейа – Паросток, Цар, наша Праведність (Єр.23:5, 6).
Безсумнівно, ідеться про Ашем Єгошуа ха Машіах, Ісуса Христа (Лк.1:31-33, Мт.26:63, 64, Ів.1:41, 4:25, 26; мал.6). "Бо свідоцтво про Ісуса – це дух пророцтва" (Об'явлення, 19:10, пер. [Л.20]).
Його тріумфальну парусію пророкують наві Старого Заповіту (Єз.34:23, 24, Єр.30:9, Ос.3:5, Іс.9:7 та ін.), називаючи Месію Давидом (дивіться також Дії.2:29-36, Об'явл.22:16). Настане щаслива пора.
«Того часу скажуть Єрусалимові: Не бійся, Сіоне! Нехай (у зневірі) не опускаються твої руки! ГОСПОДЬ, твій Бог, (нині) є посеред тебе,– Всемогутній (Воїн сильний) тебе врятує! Він радітиме тобою (у Своїй любові до тебе) особливою радістю,– відновить Свою любов! Він буде тішитись тобою, як веселяться у свята» (3:16, 17; в дужках текст з [Л.28]).
Адонай заспокоїть Йерушалаїм, перестане карати лихами, прожене нападників-сусідів (вірш 3:15, Зах.12:6). Руки, що не опускаються, знадобляться городянам для будівництва Храму, відновлення зруйнованої столиці.
Її руїни восторжествують разом із вартою, "оскільки бачать власними очима, що повертається Господь до Сіону" (Ісаї, 52:7-9), сильний, щоб рятувати (вірш 10). Здійсниться видіння шехини Його, вона простує над містом до нового Храму (Єз.43:1-5), усі зможуть побачити Сина в силі та славі (Мт.14:62, Об'явл.1:7).
18. Месіанське царство (3:18-20)
Син Петуїла пророкує розорення землі в Йом Адонай (Йоіл.2:1-11), згодом, відновлення родючості, регулярні опади, достаток води й продуктів харчування (2:22-26, 4:18).
Щасливе становище уцілілого залишку на благословенній новій землі під новим небом передбачають Йірмейя, Єхехезкейл, Йешайа. Господь збере євреїв, поверне їх на колишнє місце, очистить від скверн, дасть нове серце, мирне безпечне життя (Єр.32:37, 23:3, Єз.36:24-28, Іс.65:20-25).
Тепер усі належать своєму Творцю (Єр.32:38, Єз.11:20, Іс.10:20-22), через укладення нового заповіту (Єр.32:40, Єз.37:26, Іс.61:8). Додаткові риси в розповідях про Месіанське царство вносить Софонія.
«Я усуну з-посеред тебе лихо, аби через нього ти не зазнав ганьби" (3:18, "Я вимету геть твої біди, і не доведеться тобі терпіти ганьбу", пер. [Л.25]; "Господь сказав: "Я зніму з тебе ганьбу. Я змушу їх не гнобити тебе більше" [Л.10]; "Про тих, хто тужить за святковими днями, Я відведу смуток, що для вас як ганьба і тягар", [Л.10]).
Незважаючи на деяку неясність оригінального тексту, відповідно, розбіжностей у перекладах, загальний зміст зрозумілий. Ноша ганьби опоганеного Єрусалиму, який повернулося спиною до Бога (3:1-4), зробила нечистими навіть покірливих простих мешканців, зібраних й врятованих Ним (вірші 11-13). Вони тужили за урочистими святковими днями.
Які свята маються на увазі? Вочевидь дні урочистостей, встановлених Йахве Елохім (Вих.23:14, 17): Песах (пасха), Шавуот (тижні, тобто, П'ятидесятниця), Суккот (курені, кущі).
Глибокий смуток уцілілих викликає неможливість святкування Песах, Шавуот, Суккот; в умовах лиха Дня гніву і його катастрофічних наслідків, подібно до років вавилонського полону. Після закінчення Великої скорботи, з пришестям Спасителя, становище кардинально зміниться (Зах.14:16, Іс.66:23).
«Тоді ж Я розправлюсь (знищую) з усіма твоїми гнобителями (тих, що мучили тебе), спасу кульгавих і зберу відкинутих (відторгнуте),– сприятиму тому, щоб їх поважали і величали ("будуть їх прославляти") у кожній країні, де їх ганьбили.
Того часу Я поверну вас,– обов'язково Я вас позбираю тоді ("і приведу вас назад"). Неодмінно Я зроблю вас іменитими й славними (прославленими) поміж усіма народами землі! Саме тоді, на ваших очах, Я зміню вашу гірку долю ("поверну додому"),– говорить ГОСПОДЬ» (3:19, 20; у дужках текст із [Л.9], в лапках – з [Л.10]).
Хто гнобив Ізраїль, самі будуть покарані Всевишнім (2:4-15, 3:6, 8). Він збере розсіяний залишок Свій, поверне йому колишнє благоденство [Л.25, 26], зробить прославленим серед усіх національностей. Не за достоїнствами ізраїльтян, ні, Сам Цар і Первосвященик перебуває серед них! (вірш 3:15).
"Месія, Цар Ізраїлю, буде керувати ним у Царстві, яке створить" [Л.4, стор. 543]. Керувати не одним Медінат Йісраель, а всіма країнами світу (Об'явл.11:15), у тисячолітньому теократичному царстві Своєму (20:6). Так Він сказав, а Його словам можна вірити.
«Бог не людина – не збреше; не як люди Він – не передумає. Невже скаже Він і не зробить? Пообіцяє і невиконає?» (Числа, 23:19, пер. [Л.25]).
ЛІТЕРАТУРА
1. Уоррен Уірсбі. Коментар на Старий Заповіт. У 2-х т. Том II. Єздра - Малахія.- СПб.: Біблія для всіх, 2011.- 1 111 с.
2. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1 088 с.
3. Нова Женевська навчальна Біблія - Hanssler-Verlag, 1998. - 2 052 с.
4. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї по Книгу Малахії.- Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966.- 602 с.
5. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1 503 с.
6. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура.- Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004.- 2 201 с.
7. Хоуард Джейкоб М. Майерс. Коментарі до книг Старого Заповіту. Том 17.- Одеса: Всесвітній союз баптистів, 1993.- 188 с.
8. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. Під ред. Лопухіна А.П. Том 2.- Мінськ: Харвест, 2001.- 1 312 с.
9. Перші й останні пророки. - Йерушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975. - 1 002 с.
10. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
11. Щедровицький Д.В. Введення до Старого Заповіту - М.: Теревінф, 2001, - 1 088 с.
12. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мирт, 2003. - 984 с.
13. Фрухтенбаум А.Г. Свята Ізраїлю.- Єрусалим: Керен Ахва Мешихіт, 2007.- 280 с.
14. Єврейські свята та обряди. - Сімферополь: Реноме, 2001. - 304 с.
15. Стаття №1 «Ознака і знамення Другого пришестя Ісуса Христа».
16. Барклі У. Тлумачення Послань до галатів, ефесян, філіппійців, колосян і фессалонікійців. - Scottdale: Всесвітній союз баптистів, 1986. - 447 с.
17. Стаття № 5 «Так буде і в дні, коли Ісус Христос з'явиться».
18. Словник біблійних образів.- СПб.: Біблія для всіх, 2016.- 1 423 с.
19. Міфи народів світу. Енциклопедія. Том 2.- М.: Радянська енциклопедія, 1980.- 720 с.
20. Біблія для нашого життя. Новий Заповіт. Finland, International Bible Society, 1999.- 687 с.
21. Стаття №8 «Армагеддон».
22. Стаття №2 «День Господній».
23. Вуд Леон Дж. Біблія і події майбутнього: Огляд подій останніх днів. - СПб.: Біблія для всіх, 2006. - 213 с.
24. Метью Генрі. Тлумачення книг Старого Заповіту. - Netherlands Dutch Reformed Tract Society, 2010. - 784 с.
25. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад.- М.: Російське біблійне товариство, 2011.- 1 408 с.
26. Біблія. Новий Переклад на Російську Мову - Herrljunga, Sweden: Міжнародне Біблійне Товариство, 2007, - 1 228 с.
27. Баракман Х. Флойд. Практична християнська теологія. Всебічне дослідження основ християнського віровчення.- М.: Асоціація «Духовне відродження» ЄХБ, 2002, - 958 с.
28. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Заповіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
29. Коментарі до Старого і Нового Завітів. - Мінськ: Фонд «Лютеранська культурна спадщина», 2007. - 832 с.
30. Слов'янський біблійний коментар.- Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016.- 1840 с.
31. Прокопенко О.В. Вісники Царства: Богослов'я старозавітних пророків. - Харків: Глобус, 2016, - 414 с.
32. Макдональд. У. Біблійні коментарі для християн. - Bielefeld: CLV, 2009. - 1142 с.