«І ця Євангелія Царства буде проповідуватися по
всьому світі на свідчення всім народам,– і тоді
прийде кінець» ( Матвія, 24:14)
«Потьмяніє сонце, а місяць стане, як кров, перед
настанням Дня ГОСПОДНЬОГО – великого і
страшного» ( Йоіла, 2:31)
Під "кінцем світу" у даній статті розуміється не руйнування планети Земля, а завершення існування сучасної техногенної цивілізації та радикальна зміна світового устрою. На питання "чи буде кінець світу?" найімовірніша відповідь "ТАК". Бо втратило сенс існування лукавого, перелюбного й невірного роду цього, що спотворив своє призначення та зійшов зі свого шляху.
У багатьох сучасних світоглядних концепціях місце Творця займає сама людина, людство або безособова космічна сила, зведена у ранг божества, а рушієм природи вважається безцільна еволюція. Суспільство закликають бути терпимим до всього, що відбувається, оскільки все стало відносним: зло, добро, істина та моральні цінності, а світ нібито не є хорошим чи поганим.
Навпаки, світ прекрасний, але хіба може виникнути щось прекрасне без Вищого Розуму? Абсолютний моральний закон існує, і ні людина, ні народ чи нація не можуть порушувати його безкарно. На жаль, наші беззаконня остаточно відокремили творіння від Творця – кожен живе власною волею. Усі, хто втратив здатність відрізняти добро від зла, йдуть своїм "правильним", але хибним шляхом.
Проте. "Є дороги, які видаються людині прямими; але їх кінець – стежка до смерті" (Притчі, 14:12). Рухаючись широким шляхом до смерті, багато хто заспокоює себе та інших заклинаннями.
"Якщо і проноситиметься всепоглинаюче лихо, воно пройде мимо, і нас не знайде, бо ми з обману влаштували собі схованку і фальшем прикрились!" (Ісаї, 28:15). НІ, це ілюзія. Всеохопний бич пройде по кожному з нас, не допоможуть ані магічні практики, політичні союзи, економічні гарантії, ані будь-які людські способи самозахисту.
Ставлячи друге питання – "як саме станеться кінець світу?" – ми вже у попередніх статтях ознайомилися з біблійною версією подій та розглянули її узгодженість із деякими сучасними науковими уявленнями. Тепер залишилося знайти відповідь на третє питання: «коли настане кінець світу?».
Деякі вчені колись лякали людство катастрофою, яка повинна відбутись 13 квітня 2029 р. внаслідок зіткнення Землі з астероїдом Апофіс (діаметр 325 м, маса 27 млн. т, швидкість понад 110 000 км / год), його відкрили в 2004 році, або в момент наступного його візиту. Проте на сьогодні фахівці НАСА практично виключили ймовірність зіткнення. Деякі астрофізики вже називають інші дати та космічні об'єкти.
Як бачимо, людство навчилося розрізняти обличчя неба, проте не здатне розпізнати знамення останніх днів. Чимало християнських богословів вважають, початком кінця техногенної цивілізації послужить формування єдиної світової економічної системи під керівництвом світового уряду, та створення глобальної релігійної системи (так званої "релігії антихриста").
Однак у наведеної думки відсутні міцні біблійні підстави. Так у книзі Об'явлення термін "антихрист" безпосередньо не використовується, тому традиційне ототожнення антихриста з окремими образами Апокаліпсису (приміром, звіром із моря) потребує додаткового біблійного обґрунтування.
Спробуємо самостійно розібратися у питанні початку кінця цього деградуючого роду, спираючись на авторитетне першоджерело знань – Святе Письмо.
1. Біблійні свідчення
Старий Заповіт містить одну з найважливіших обіцянок Бога. «Те, що віддавна Мною було провіщено, відбулось, і тепер Я сповіщаю нове; перш ніж воно почне звершуватись, Я вам сповіщу» (Ісаї, 42:9). І ще одна схожа обіцянка. «Я від початку провіщав те, що мало статись, наперед те, чого ще не відбулося» (46:10).
У минулому Всевишній завжди попереджав нечестивих про майбутній суд: жителів Ніневії, єгиптян, покоління Ноя, сучасників Лота та ізраїльських царів. Не стане винятком і фінальне покарання, про яке Господь сповіщав як у старозавітну епоху, так й чітко попередив у Новому Заповіті. Які ж основні ознаки наближення кінця світу вказані в Біблії? Загалом їх сім.
Перший, наведений Матвієм. «І ця Євангелія Царства буде проповідуватися по всьому світі на свідчення всім народам,– і тоді прийде кінець» (Матвія, 24:14).
Другий сигнал наближення загибелі цивілізації – відновлення державності Ізраїлю. Євреї втратили її терміном майже на 2-і тисячі років, перебуваючи у розсіянні; як провіщено, "потраплять у полон до всіх народів" (Луки, 21:24).
Про есхатологічну подію відновлення держави останніми днями, пророкували Єремія, Єзекіїль, Осія. Через пророка Йоіла, Бог обіцяє. «Але в ті дні,– саме того часу, коли Я поверну полонених Юдеї та Єрусалима, Я зберу всі народи ...» (4:1, 2).
Третя ознака. Згідно з пророцтвом Ісуса Христа, це закінчення епохи язичництва в Єрусалимі. Початком її послужило захоплення міста римською армією у I столітті н.е., згодом, полон іудеїв, руйнування міста та Храму:
«і впадуть від вістря меча, і потраплять у полон до всіх народів, а Єрусалим буде топтаний язичниками, доки не закінчаться часи язичників » (Луки, 21:24).
Четвертим симптомом останніх днів є будівництво Ізраїлем так званої "стіни безпеки". Фортифікаційного загородження довжиною понад 700 км, зокрема, біля 10% у вигляді стіни заввишки від 3 м до 8 м. Загородження перешкоджає проникненню на територію Ізраїлю радикальних озброєних груп (рис.1).
Наві Єзекіїль провидить, споруда буде зруйнована, але ... не людьми. «У Своєму обуренні Я пошлю нищівний вітер,– від Мого гніву проллється злива дощу, і падатиме камінний град, який руйнуватиме все. Я зруйную стіну ... Під тими руїнами загинете й ви» (Єзекіїля, 13:13, 14).
У контексті авторської реконструкції майбутніх подій, уривок Єзекіїля 13:10–15 розглядається не лише як образне викриття лжепророків, але й як есхатологічне пророцтво. Автор допускає буквальне його виконання в останні дні через руйнування сучасної ізраїльської "стіни безпеки" не людьми, а силами природи. Це передбачення відноситься до тих біблійних пророцтв, що мають подвійне виконання: первинне історичне та майбутнє есхатологічне.
П'ята ознака наведена у посланні до солунян апостола Павла. «Хай ніхто вас не ошукає жодним способом. Адже раніше має прийти відступлення та виявитися людина беззаконня, син погибелі» (2Солунян, 2:3).
Шостою особливістю є пророцтво в Книзі пророка Йоіла. «Потьмяніє сонце, а місяць стане, як кров, перед настанням Дня ГОСПОДНЬОГО – великого і страшного» (3:4).
Сьомий знак наступу Великої скорботи вказано в Євангелії від Матвія. «І тоді з'явиться ознака Сина Людського на небі, й заголосять усі племена землі ...» (24:30).
2. Чи справдилися всі ознаки?
Згідно з Біблією, у відповідності з її есхатологічними пророцтвами, настане великий страшний День Господній. Його
сутність ми детально розглянули у попередніх статтях.
Виникає питання, «можливо, вказані ознаки вже відбулися?» в 1844, 1914, 1999 або 2000 році, як припускали деякі провісники. НІ, всі 7 біблійних показників не справдилися; деякі вже стали історією, один реалізується зараз, а іншим лише належить здійснитися. Розглянемо їх докладніше.
Перша ознака (у процесі виконання). Переважній кількості жителів нашої планети вже проголошено Євангеліє прийдешнього Царства Христа на землі, що наближається. Ба більше, у майбутні перші 3,5 року періоди Скорботи це свідчення почують УСІ народи.
Друге знамення (здійснилось). За рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1947 р. створено, а 14 травня 1948 р. о 4-й годині дня в будівлі Тель Авівського музею культури проголошено державу Ізраїль. З того часу із розсіяння на історичну батьківщину повернулися євреї більш як з 150 країн світу.
Третя характеристика (збулася). У ході Шестиденної війни (з 5 по 10 червня 1967 року) ізраїльська армія встановила контроль над усією територією Єрусалима, який отримав новий статус. Кнесет 30 червня 1980 року оголосив місто єдиною та неподільною столицею держави.
Четверта ознака (здійснилася). Будівництво Ізраїлем "стіни безпеки", розпочате у 2004 році, на сьогодні в основному завершено.
П'яте пророцтво (не виповнилося). Велике обурення, масове відступлення (апостасія) від Бога ще НЕ набуло свого апогею, також досі ще не відкрився син смерті.
Шостий знак (ще не справдився). Пророк Йоіл повідомляє про затемнення сонця та місяця, їх побачать ізраїльтяни безпосередньо ПЕРЕД настанням Дня Господа (Йоіля, 3:4).Оскільки затемнення Сонця та Місяця не є унікальними астрономічними явищами, їх необхідно розглядати не ізольовано, а в сукупності з іншими есхатологічними ознаками, насамперед з тими, що безпосередньо передують Дню Господньому.
Сьоме передбачення (не виконане), знак на небі прямо стосується початку Великої скорботи. Автор пов'язує його із зіткненням нашої планети з метеорно-астероїдною хмарою та появою радіанта метеорного потоку на небосхилі (рис. 2). Таке тлумачення ґрунтується на реконструкції подій, викладеній у попередніх статтях, і буде додатково обґрунтоване в наступних розділах.
Ця сьома ознака відбудеться одразу після шостої. Таким чином, із семи ключових біблійних знаків, один реалізується прямо зараз, три вже повністю виконані, а три залишаються у майбутньому. В який час здійсняться перше, п'яте, сьоме – точно невідомо.
Перша ознака, імовірно, завершиться у першій половині XXI століття. Дату виникнення радіанта (сьомий знак) можна математично розрахувати після виповнення п'ятої ознаки,– появи сина погибелі. Відповідно до авторської концепції майбутніх перипетій, наведеної у попередніх статтях, це буде карликова планета. Детальне біблійне та природничо-наукове обґрунтування такого тлумачення буде наведено в наступних розділах.
Для точного визначення терміну загибелі цивілізації, що деградувала, ключовим орієнтиром залишається шоста
ознака, пророцтво Йоіла про есхатологічні сонячне і місячне затемнення.
3. Екліпси та їх наслідки у Старому Заповіті
Сонячне затемнення виникає тоді, коли Місяць опиняється між Землею і Сонцем, а ділянка земної поверхні потрапляє в його тінь. Місячне затемнення відбувається тоді, коли Місяць проходить через тінь, яку відкидає Земля.
Повні екліпси Місяця можуть тривати до 1 год. 45 хв., а повні сонячні – трохи більше 7,5 хв., з шириною тіні на поверхні Землі від 100 км до 300 км. Тінь ковзає зі швидкістю близько 1 км/сек, пробігаючи відстань до 15 000 км. Щорічно відбувається від 2-х до 7 екліпсів, з них не більше 3-х місячних.
Вже у давнину жерці Стародавнього Єгипту та інших народів уважно спостерігали за затемненнями та складали відповідні таблиці. У багатьох людей того часу ці явища викликали страх і нерідко сприймалися як провісники майбутніх лих.
Також в останній період, як бачить пророк після затьмареннями світил, настане День покарання, великий та страшний. «Я покажу ознаки на небі й на землі,– кров, вогонь і стовпи диму. Потьмяніє сонце, а місяць стане як кров, перед настанням Дня ГОСПОДНЬОГО – великого і страшного» (Йоіла, 3:3, 4).
Майбутні наведені Йоілом знамення доцільно розглядати (подібно випадку з пророцтвом Єзекіїля 13:10–15) не лише наче символічні образи Божого суду, але й як можливі буквальні наслідки прийдешньої природної катастрофи.
Тоді кров це почервоніла вода відкритих водойм; вогонь – масштабні пожежи; стовпи диму – шлейфи аерозолів від палаючих лісів. Водночас подібні знамення виникнуть і на небі: кривавого кольору небосхил та падаючі небесні тіла, охоплені вогнем, що залишають за собою стовпи диму.
Про таку жахливу добу, коли перед її початком почорніє денне світило, пише пророк Амос. "У той день,– говорить Владика Господь,– Я примушу сонце зайти опівдні,– так що серед білого дня земля вкриється темрявою" (Амоса, 8:9; в інших перекладах: "серед дня на землю опуститься морок"). У цьому ж пророцтві згадується великий струс, під час якого поверхня суходолу здійматиметься та опускатиметься подібно до хвиль ріки Ніл (8:8; 9:5).
Схоже передбачення, як у Амоса, але вже для лжепророків, прозорливців, віщунів дає Міхей: «вас чекає ніч без видінь,– темрява вас жде, а не одкровення. Сонце зайде над пророками і потемніє над ними день»(Міхея, 3:6). У біблійній мові подібні образи темряви нерідко супроводжують опис Божого суду, який у подальшому тексті конкретизується як руйнування Єрусалима (3:12).
4. Екліпси та їх наслідки у Новому Заповіті
Про затемнення, як знак кінця, попереджає Ісус Христос: «І будуть ознаки (знамення) на сонці, і місяці, і зорях, а на землі тривога народів від раптового морського реву та розбурханих хвиль» (Луки, 21:25).
Ослабнуть від жаху безтурботні, нечестиві втрачатимуть свідомість від страху перед загрозами стихійних лих та їх наслідками. Адже «будуть місцями великі землетруси, голод, пошесті (епідемії) й жахливі події (з неба) і будуть великі ознаки з неба» (Лк.21:11). В Євангелії від Матвія про ті самі події читаємо наступне висловлювання Христа:
«сонце померкне, і місяць не дасть свого світла» (Матвія, 24:29, а). Потім «небесні сили захитаються» (у деяких перекладах, "здригнуться"), від чого «зорі падатимуть з неба» (24:29, б, в). У сучасному астрономічному розумінні, почнуть падати НЕ буквальні зірки, а будуть влітати в атмосферу метеорні тіла.
«І тоді з'явиться ознака (знамення) … на небі» (вірш 30, а). Автор пов'язує появу цієї "ознаки на небі", від споглядання якої «заголосять усі племена (точніше, "всі народи") на землі» (24:30) у зв’язку з формуванням радіанта потужного метеорного потоку (рис. 2).
Радіант виникне саме внаслідок масової появи метеорних тіл в нічному небі. У пророчому описі: затемнення, падіння зірок та поява знамення наведені як елементи одного ланцюга подій, тому можна зробити висновок,що між затемненнями і настанням Дня Господа (Великої скорботи) немає якогось значного проміжку часу.
Зазначені зміни в кольорі світил (рис.3), котрі ще здійсняться, вже бачив апостол Іоанн: «сонце стало темне (почорніло), як той волосяний міх, а весь місяць став наче кров» (Об'явлення, 6:12).
Чому Іоанн та Йоіль стверджують, що бачили місяць криваво-червоним (рис.3, б), не чорним подібно до сонця? (рис.3, а). Чи не помилилися біблійні пророки?
Зовсім НІ. При місячному затемненні сонячні промені проходять по дотичній до поверхні земної кулі, де в атмосфері розсіюються переважно короткохвильова частина синьо-блакитного спектра. Натомість промені з довгохвильового червоно-жовтого діапазону спектра проникають крізь атмосферу, потрапляють на Місяць, відбиваються від його поверхні і повертаються до спостерігача на нашій планеті.
Саме тому під час місячного затемнення наш супутник може набувати криваво-червоного кольору, подібного до описаного в есхатологічних видіннях Йоіла (3:4) та Іоанна (Об'явлення, 6:12).
5. У який сезон виповняться пророцтва?
Низка біблійних пророцтв дозволяє припустити, що час покарання світу цього за зло його (День Господній) пов'язаний із весняним періодом року. Точніше, у сучасному місяці квітні, коли дозрівають зернові культури в Палестині.
Так із жнивами хліба порівнює пророк суд над народами. «Тож пускайте серпи в діло, оскільки доспіло жниво! … Натовпи, великі натовпи в долині Рішень (суду), адже близько День ГОСПОДНІЙ у Долині Суду!» (Йоіла, 4:13, 14).
Глава 32 книги Ісаї містить пророцтво, котре ще не виповнилося. «Можливо, трохи більше ніж за рік,– ви, безтурботні, злякаєтесь, бо вже не буде збирання винограду, і жнив також не буде» (Ісаї, 32:10).
У цьому передбаченні йдеться про початок нового давньоєврейського року за левітським священним календарем. А саме, про місяць колосків Авів (сучасний еквівалент "березень/квітень"), він же, місяць Нісан після Вавілонського полону.
У ті дні, стверджує пророк, збирання винограду не буде, не настане жнив ячменю або пшениці, вони загинуть раніше. З вказаної причини тайновидець закликає: «Сумуйте, хлібороби, плачте, виноградарі, голосіть за пшеницею і ячменем, адже врожай на полях загинув» (Йоіла, 1:11).
Осія напрочуд точно описує атмосферні явища, пов'язуючи Боже втручання з ранковою зорею, пізнім дощем і східним вітром (Осії, 6:3; 13:15). Настання Дня Господнього він порівнює з ранковою зорею (почервонілим небосхилом), пізнім дощем, котрий в Палестині йде наприкінці березня або на початку квітня, та східним спекотним вітром (одна з його назв "хамсин"), який з'являється саме навесні, переважно у квітні.
Амос, у видінні про створену Богом сарану (Амоса, 7:1), згадує весняну траву після царських покосів, а Ісая порівнює людей із травою, що в'яне від подиху Єль Шаддай (Ісаї, 40:7), мабуть, образно натякаючи на наслідки впливу спекотного хамсину.
У Новому Заповіті знищення цього роду теж порівнюється з весняними жнивами. Усі жителі, які чинять беззаконня, будуть зібрані наче кукіль (бур'яни) в полі і спалені вогнем. В одному з одкровень Іоанн бачить, що згоріла ВСЯ (!) зелена трава внаслідок падіння з неба кадильниці, наповненої вогнем.
Зазначеній події передують астрономічні знаки: "велика ознака з'явилася на небі: жінка, зодягнена в сонце; і місяць під її ногами, а на її голові – вінець із дванадцяти зірок" (Об'явлення, 12:1).
Поряд із традиційними богословськими тлумаченнями, у межах авторської реконструкції цей образ допускає також космічну інтерпретацію. У такому випадку жінка, зодягнена в сонце, може розглядатися як Земля, освітлена сонцем, під нею місяць, а над нею – 12 зірок. Адже Іоанн перебував у особливому духовному стані (Об'явлення, 1:10, 4:2, 17:3),
який дозволив йому бачити вказані астрономічні об'єкти і навіть Небесний Єрусалим (21:10).
За результатами астрономічного моделювання, виконаного автором, подібна конфігурація Землі, Місяця та 12 найбільш помітних зірок, що утворюють характерний контур сузір'я Діви, спостерігається навесні. В період приблизно з 12 березня по 18 квітня, якщо розглядати їх з боку сузір'я Риб уздовж площини екліптики. У межах такої моделі існує час (біля 3 квітня), коли Місяць опиняється практично під "ногами" символічної фігури, утвореної Землею та зорями сузір'я Діви.
Ісус Христос пропонує судити про близькість кінця лукавого роду на прикладі смоківниці (інжиру), що пускає листя. У Палестині інжир пускає листя на початку квітня, перші невеликі зелені плоди (точніше, бруньки) дійсно з'являються ще наприкінці березня, раніше за листя, але вони швидко опадають у квітні. Проте опадають не самі по собі , а саме від поривів весняного суховію.
У природних умовах Палестини перші незрілі плоди смоківниці нерідко опадають під дією сильних весняних вітрів (хамсину). Саме цей добре відомий образ використовує апостол Іоанн. «І небесні зорі попадали на землю, як смоківниця скидає свої плоди від сильного пориву вітру» (Об'явлення, 6:13). У цьому видінні, падіння на землю "зірок", у сучасному розумінні "метеорних тіл", Іоанн порівнює з опаданням у квітні незрілих смокв.
6. Останній Великдень
Одне з трьох свят, дотримуватися яких Бог заповідав своєму народу вічно, це Песах (рис.4). Він має відзначатися щорічно в перший повний місяць нового року, ввечері 14 Нісана, зараз найчастіше випадає на сучасний квітень.
Між заходом сонця й настанням темряви євреї готували жертовне заклання з пасхального ягняти або козеняти. Їли ж його вночі, запрошуючи до трапези сусідів, за потреби.
Дивно, але пророк Софонія (1:7) використовує образ жертви, приготовленої Самим Господом! а не жителями Єрусалима, священиками в Храмі чи главами сімейств поза столиці. Більш того, Він уже призначив кого покликати у Свій День, коли замовкне перед Ним будь-яка плоть.
«Замовкніть перед Владикою ГОСПОДОМ, адже ГОСПОДНІЙ день близько,– ГОСПОДЬ приготував жертву ...» (Софонії, 1:7, точніше, "жертовне заклання").
У межах авторської концепції реконструкції, згаданий незвичайний образ розглядається як такий, що перегукується з пасхальним закланням і може вказувати на есхатологічний Песах останніх днів.
Через людські гріхи жертвою тотального винищення буде все творіння: птахи у небі, тварини на землі, мешканці морів, самі нечестиві. Наслідком Суду стане загибель багатьох народів та їх правителів, образно представлена як зібрання "на велику Божу вечерю" (Об'явлення 19:17–21).
Ще одну обіцянку через Софонію передає нам Бог. «У той час Я обшукаю Єрусалим зі світильником і покараю мужів, котрі ("сидять на дріжджах своїх") ... і вважають: Господь не робить ні доброго ні злого" (1:12).
Тут пророк нагадує про традиційну святкову церемонію пошуку в будинку главою сім'ї дріжджів або чогось квасного. Його алегорія ясна й актуальна: "так, ми неслухняні Богу, оскільки сидимо на своїх гріхах, але Йому все одно!". Ні, зовсім не так.
Настане пасхальна ніч, тоді Ель Шаддай покаже Свій небачений світильник і жодна людина не залишиться непоміченою. Він виявить закваску гріха та знищить її. Автор вважає, цей потужний "світильник" може означати надзвичайно яскраве небесне явище, пов'язане з появою радіанта метеорного потоку, який стане видимим у нічному небі.
Таким чином, Софонія, передбачаючи винищення всього живого в День Господній, поєднує його з Песахом. Якщо
врахувати інші біблійні пророцтва, то алегорія обшуку з небаченим світильником набуває цілком реалістичного фізичного
змісту.
У таку пасхальну ніч Місячне затемнення зробить небо похмурішим, тому знадобиться зовнішнє джерело світла. При умові, що пророцтво Софонії та передбачення Йоіла (3:4), Амоса (8:9), Міхея (3:6), Іоанна (Об'явлення, 6:12) пов'язані з затемненням Місяця.
В Новому Заповіті про настання Йом Адонай вночі повідомляють апостоли Петро та Павло. «А Господній день прийде мов злодій [уночі], коли небо з гуркотом пройде ... земля та діла що на ній, згорять» (2 Петра, 3:10). Теж саме каже Павло: «день Господній приходить, як злодій уночі»(1 Солунян 5:2).
Ці визначення апостолів НЕ вказують на раптовість настання Дня Господнього, а лише на те, що він розпочнеться під час нічної темряви, коли злодії зазвичай проникали у стародавні оселі. Такий висновок підтверджують і слова пророка Амоса: «Навіщо вам той ГОСПОДНІЙ День? Адже він для вас буде темрявою, а не світлом!» (Амоса, 5:18).
7. Коли настане кінець?
Отже на підставі біблійних пророцтв можна зробити 3 висновки:
1) День Господній нагряне навесні, в місяці нісан (авів), у перший повний місяць після весняного рівнодення;
2) ця подія настане вночі з 14 на 15 Нісана; тоді для освітлення з'явиться небесний світильник, знамення на небосхилі, яке перетворить темну ніч на ясний ранок;
3) перед початком катаклізму має відбутися сонячне затемнення (у молодик), а через 2 тижні за ним – місячне затемнення, яке збігається з Песахом. Ці екліпси будуть добре видно з Ізраїлю, тобто, вони повинні мати значні максимальні фази.
Усі умови, вказані в пункті 3, збігаються вкрай рідко, оскількти в тій самій місцевості може спостерігатися сонячне затемнення (відбувається нечасто), а через 14 днів може не відбутися місячного (або навпаки). Буває, що затемнення денного світила відбувається після місячного, яке дуже рідко випадає на перший повний місяць після весняного рівнодення.
Тому, якщо розглядати пророцтва Йоіла,, Амоса, Міхея та Іоанна як вказівку на реальні сонячне та місячне затемнення, вони мають бути добре видимими в Ізраїлі та відбуватися в послідовності, описаній вище, то серед розрахованих автором варіантів у XXI–XXII століттях найбільш примітними є всього два роки: 2034 р. та 2182 р.
Особливий інтерес становить 2034 рік, оскільки максимальна фаза затемнення для Єрусалима припадає приблизно на середину дня, що краще узгоджується з пророцтвом Амоса про потемніння сонця опівдні.
Навпаки, почорніння денного світила у 2182 році настане НЕ опівдні. Його початок, щодо м. Єрусалим,– о 7 годині. 57 хв., максимальна фаза о 9 год. 16 хв.
Навесні ж 2034 р. відбудеться затемнення Сонця (20 березня) за таких місцевих умов (для м. Єрусалим): максимальна фаза – 0,782, початок об 11 годині 40 хвилин 34 секунди, його максимальна фаза о 13 год. 3 хв. 53 сек., закінчення о 14 год. 22 хв. 25 сек.
Через 14 діб відбудеться екліпс місяця (3 квітня) з максимальною фазою 0,878. Початок о 18 год. 51,8 хв., максимальна фаза о 21 год. 6,8 хв., закінчення о 23 год. 21,7 хвилин.
Того ж вечора 3 квітня (14 Нісана) 2034 р. розпочнеться Песах із заходом сонця та появою на небі трьох зірок (приблизно о 18 годині). Відповідно до розрахунків автора, саме в цей період місячного затемнення може стати видимим радіант метеорного потоку Цефей, який розглядається як можливий прообраз згаданого у пророцтвах небесного знамення (рис.5).
Згідно з однією з поширених сучасних реконструкцій, підтримуваною низкою дослідників, розп'яття Ісуса Христа могло відбутися 3 квітня 33 року н.е., напередодні Песаха.
Поєднання астрономічних розрахунків затемнень із біблійним календарем та історичною датою розп'яття Христа утворюють символічний збіг, за якого початок новозавітної епохи та ймовірна дата завершення сучасної цивілізації припадають на один і той же календарний день – 3 квітня.
8. Найважливіше семиріччя в історії
У книзі пророка Даниїла повідомляється про останню сімдесяту семину, у цьому семиріччі зосередяться ВСІ основні події, що стосуються "кінця часу".
Останні 7 років існування цього роду прийнято ділити на дві частини по 3,5 року кожна. Другу половину богослови часто називають "Великою скорботою" або "періодом великої скорботи".
Якщо наведена вище реконструкція майбутніх подій правильна і Велика скорбота розпочнеться навесні 2034 року, то початок останньої семини Даниїла припаде приблизно на осінь 2030 року.
Автор передбачає, що до цього часу астрономи виявлять великий метеорно-астероїдний потік, котрий буде розцінений як потенційна загроза Землі. В міру уточнення траєкторії руху, рівень небезпеки об'єкта може зрости до найвищих значень Туринської шкали.
Планетоїд, він же камінь, звір і спустошувач Даниїла, син зорі Ісаї, винищувач народів та гора обгоріла Єремії, вершник на білому коні, дракон і звір Іоанна, левіафан Іова, з'явиться серед семи опорних зірок сузір'я Цефея, як показано у попередніх статтях.
У межах авторської реконструкції, всі наведені біблійні образи розглядаються як різні описи одного й того самого космічного об'єкта. Описи, що мають алегоричну образну форму, характерну для стародавньої пророчої літератури, яка, зрозуміло, не могла оперувати сучасними науковими поняттями.
Білого коня астрономи побачать на півночі біля краю неба та землі; винищувач народів отримає біблійне ім'я "Гог". Саме з цим об'єктом автор ототожнює біблійного Гога з пророцтва Єзекіїля. Із наближенням метеорно-астероідного потоку до Землі (рис. 6), суспільство охопить дедалі сильніше занепокоєння, яке з часом може перерости у страх й масову психологічну напругу.
У разі офіційного прогнозу неминучості глобального зіткнення, значна частина населення може почати залишати великі міста, шукаючи безпечніші райони. Побачивши це, на згадку прийдуть слова Ісуса Христа: «Тоді ті, хто в Юдеї, хай втікають у гори» (Матвія 24:16). Потім відбудеться затемнення Сонця 20 березня 2034 року.
9. Катастрофа
Після настання затемнення Місяця 3 квітня 2034 р., на небосхилі все виразніше почне виявлятися радіант метеорно-астероїдного потоку Цефея (рис.5), що свідчитиме про входження Землі в потік космічних тіл, у якому вона перебуватиме близько двох тижнів.
Відповідно до розрахунків автора, період активного бомбардування з космосу становитиме приблизно 7 діб, а кульмінаційна фаза проходження Землі крізь хмару метеорно-астероїдних тіл може припасти орієнтовно на 10 квітня 2034 року. Цього дня протягом біля 10 годин нас атакуватимуть космічні тіла різної величини. Наймасивніший із них впаде між Північним Льодовитим океаном та Атлантичним океаном поблизу острова Гренландія.
Імпакт викличе «великий землетрус, якого ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі» (Об'явлення, 16:18). Глобальний струс та спровоковані ним регіональні потрясіння зруйнують ВСІ міста й інші поселення (як у видіннях Іоанна, вірш 19; Єремії, 4:26 та 9:11; Ісаї, 17:9 та 25:2; Міхея, 3:12). Струси призведуть до руйнації гір, пересунуть острови, розірвуть ґрунт широкими довгими тріщинами, великими провалами, глибокими ямами.
На шельфових узбережжях Світового океану виникнуть гігантські цунамі й телецунамі, що проникають углиб континентів на сотні і тисячі кілометрів, змітаючи все на своєму шляху. Величезні за площею території багатьох країн будуть тимчасово затоплені морською водою протягом року.
Найбільший імпактор може мати параметри, співмірні з космічними тілами, здатними викликати глобальні біосферні наслідки, приміром, як астероїд Чиксулуб. За авторською оцінкою, еквівалентний діаметр імпактора буде близько 15 км, маса біля 5 трильйонів тонн. Його падіння та наступні сейсмічні поштовхи призведуть до надзвичайних ситуацій, каскадного характеру.
Геологічних,– масштабні зсуви, обвали, осипи, лахари, сіли, лавини, сходи льодовиків. Метеорологічних,– гіпергани, урагани, бурі, смерчі, шквали, вертикальні вихори; великий град, багатоденний кислотний дощ, подальша глобальна посуха.
Морських гідрологічних,– локальні коливання рівня Світового океану, цунамі, телецунамі і мегацунамі, інтенсивне руйнування та дрейф полярних льодів, зміна океанічних течій. Гідрологічних,– затоплення суші морською водою, дощові паводки, повінь, підтоплення, місцеві повені. Понад те, суцільні лісові, степові саванні пожежі.
Надзвичайні геофізичні ситуації супроводжуються також активною вулканічною діяльністю. Виверженням численних
вулканів, розташованих уздовж кордонів тектонічних платформ, та вибухами кількох із відомих надпотужних супервулканічних систем Землі.
Великі пожежі, що роздмухуються гіперганами небаченої сили, охоплять майже всю планету. Під гіперганами маються на увазі надпотужні урагани зі швидкістю вітру до 800 км/год, які, за окремими теоретичними моделями, можуть виникати після надзвичайно потужних імпактів. Через гігантські атмосферні збурення, потужний лютий вихор "згорне" небо немов книжковий сувій, що перегукується з цим біблійним образом у Ісаї та Іоанна у Об'явленні.
Коли атмосфера почне остигати, у темряві проллються багатоденні (близько 40 діб подібно до потопу у часи Ноя) безперервні кислотні дощі, вони закінчаться, за авторською оцінкою, у червні 2034 року. Потім настане похмурий цілодобовий час, «ні то день, ні то ніч» (Захарії, 14:7), тривалістю багато місяців.
Якщо вважати, що Велика скорбота буде тривати другу половину Даниїлової семини, то період кліматичної нестабільності може тривати близько 3,5 року. Тоді лише з листопада 2037 року відновиться термодинамічна рівновага гомосфери, після чого знову розпочнуться довгоочікувані дощі.
10. Хто винний?
Отже, на запитання "коли настане кінець?" ми, за допомогою Біблії та сучасних наукових знань, знайшли відповідь. На підставі запропонованої автором інтерпретації біблійних пророцтв та його особистих розрахунків, найбільш імовірним періодом описаних подій є ХХI століття, точніше, час останнього пророчого семиріччя Даниїла, другої його половині, у 2034 – 2037 роках.
Звісно, виникає традиційне з найдавніших часів запитання: "хто винуватець?".Те, що людство загине не в термоядерній пожежі Третьої світової війни, а в результаті космічного катаклізму ще не означає,– винуватців немає.
Вульгарний матеріаліст відповість: "ніхто не винен! це справа рук сліпого випадку". Але, з погляду біблійного світогляду, випадковість не є остаточним поясненням трагічних перипетій, оскільки за видимими подіями можуть стояти глибші духовні причини, пов'язані з Божим задумом і Його промислом.
Тоді, можливо, "винний Бог"? НІ, Він створив світ і має владу звершити суд над людством, як уже було за днів Ноя. Адже Той, Хто дав життя творінню, має право визначати межі його існування. Але чи була вагома причина загибелі попереднього роду? БУЛА. У книзі Берешит читаємо:
«Побачив ГОСПОДЬ, що дуже велика розбещеність людей на землі, й усі бажання їхніх сердець повсякчасно спрямовані лише на зло (в іншому перекладі, "вони про зло тільки й думають"), тож засмутився ГОСПОДЬ, що створив людину на землі, і сповнилося болем серце Його» (Буття, 6:5, 6).
Сьогодні, Він теж сумує у серці Своїм, закликаючи духовно мертвих через злочини змінити гріховне життя, перестати робити зло. Але ті, що втратили страх перед Богом, заткнули вуха, щоб не чути викривальних слів Його, заплющили очі щоб не бачити власної гидоти, і сховалися за терпимість, виправдовуючи свою байдужість.
Згідно з біблійною есхатологією, Суд над нинішнім поколінням не є кінцевою метою Божого задуму. За ним має настати відновлення життя та встановлення нового порядку, заснованого на Божій справедливості.
Щохвилинне зло сучасних безумців спрямоване не тільки один проти одного, а й проти довкілля, націлене на систематичне знищення не нами створеного світу. Бог покарає за це: «прийшов Твій гнів, і настав час ... знищити тих, хто нищить землю» (Об'явлення 11:18).
Отже, винне вселенське абстрактне зло? Ні, не загальне абстрактне, а індивідуальне реальне, яке мешкає в серці, душі, розумі. Тому написано кожному з нас, нарікай «на власні гріхи» (Плач Єремії, 3:39), та сповіщено всім нечестивим,– «немає їм виправдання» (Римлян, 1:20).
З біблійного погляду проблема полягає НЕ в несправедливості Творця, а в моральному стані самого людства. Писання стверджує, що всі люди грішили й продовжують грішити, а тому потребують не самовиправдання, а покаяння. Саме тому пророк Осія стверджує: «немає ані правди (істини), ані милосердя, ані пізнання Бога» (Осії, 4:1, в).
11. Нічого не можна зробити?
Після запитання "хто винен?", зазвичай постає споконвічне "що робити?". Це запитання ставив ще біблійний пророк 2 700 років тому. "А що ви робитимете в день ваших відвідин, коли нагряне на вас погибель здалеку? До кого втікатиме по допомогу і де залишите ваші скарби?" (Ісаї, 10:3).
Зрозуміло, будуть сотні, зокрема, фантастичних пропозицій як уникнути космічної катастрофи. Розвинуті країни навіть зроблять кілька невдалих спроб. Однак ухилитися від зіткнення Землі з метеорно-астероїдним потоком, змінивши траєкторію руху центрального планетоподібного тіла під назвою "Гог" мабуть не вдасться.
Адже відомі сьогодні засоби планетарного захисту можуть виявитися недостатніми для відвернення катастрофи. Маються на увазі: радіаційна імплозія (ядерні вибухи), неядерний кінетичний ударник, астероїдний гравітаційний буксир, іонна гармата, сфокусована сонячна енергія, електромагнітна катапульта, встановлення ракетного двигуна на поверхню малої планети, тощо.
Логічно припустити, що центральний об'єкт метеорно-астероїдного потоку буде оточений великою кількістю уламків різного розміру, це зробить будь-які спроби його перехоплення або відхилення надзвичайно складними. Ось чому біблійний пророк, характеризує День ГОСПОДЕНЬ (Йоіла, 3:4) як «великий і страшний» (жахливий). Ніхто не в змозі загальмувати його наступ, нікому не під силу ані відвернути Божий суд, ані залишити Землю, щоб уникнути його наслідків.
Якщо не можна уникнути зіткнення Землі з ордою космічних загарбників, то можливо слід шукати безпечні місця (гори, височини, плоскогір'я) і сховатися там? На жаль, це не допоможе. Інший пророк ставить запитання, яке не вимагає відповіді, «хто витримає день Його пришестя, і хто встоїть, коли Він з'явиться?» (Малахії, 3:2).
Іоанн же бачить наслідки трагедії (глава 6), потім підбиває підсумок, «прийшов великий день Його гніву,– і хто може встояти?» (Об'явлення, 6:17, точніше, "пережити його"). Напрошується відповідь, "ніхто, ніяк".
Масові стихійні лиха, великі техногенні аварії матимуть всеосяжний глобальний характер, охоплюючи атмосферу, гідросферу, геосферу нашої планети. Тому Господь стверджує: «Коли б не були ті дні вкорочені, то не спаслася б жодна людина» (Матвія, 24:22, або "не вціліла б жодна жива істота").
Згідно з авторською інтерпретацією біблійних пророцтв, масштаби втрат можуть досягти рівня, за якого загине переважна кількість населення Землі (до 90%). Більшість жертв буде спричинена не лише безпосередніми імпактами, а й вторинними наслідками глобальної катастрофи: пожежами, цунамі, землетрусами, атмосферними збуреннями, голодом, холодом, епідеміями, тощо. Як описано у біблійних пророцтвах.
«Я цілковито знищу з поверхні землі все,– говорить ГОСПОДЬ! Змету людей і худобу, знищу птахів небесних і риб морських,– покладу край спокусам разом з нечестивими. Знищу з поверхні землі все людство». (Софонія, 1:2, 3).
Іоанн вже бачив картини майбутньої масової загибелі населення від вогню, диму, сірки, отруєної води, від голоду, епідемій, звірів (Об'явлення, 6:8, 8:11, 9:18). Разом із тим, чимало інших біблійних текстів свідчать про збереження залишку людей, які переживуть ці трагічні події, тому пророцтво Софонії про тотальне винищення багато тлумачів розглядають як гіперболічний опис масштабу Божого суду.
Якщо запропонована автором реконструкція майбутніх катастрофічних подій правильна, то на перший план виходить не пошук технічного способу уникнути Божого суду. Найважливіше – не фізичне виживання людини, а її духовний стан і готовність до зустрічі зі своїм Творцем. Саме тому біблійні пророки закликають насамперед до покаяння, навернення до Бога та переосмислення власного життя.
12. Як урятуватись?
У Біблії міститься дуже важливе одкровення від Всевишнього. «Я позбавляю життя і наділяю життям, Я вражаю і виліковую; із Моєї руки ніхто не зможе врятуватись» (Второзаконня, 32:39). Згідно з цим твердженням, Творець всього сущого не тільки вражає та вбиває, але лише Він може зцілити, оживити, вберегти. Як обіцяно.
«Поверніться до Мене з усіх країв землі й будете спасенні! Адже Я – Бог, і немає іншого!» (Ісаї, 45:22). Проте, чи є інші шляхи збереження життя? НІ. Він наполягає, «Я, лише Я – ГОСПОДЬ, і крім Мене немає Спасителя!» (Ісаї, 43:11). Але такі твердження, лише слова, написані людиною тисячі років тому, як їм вірити?
Ті, хто бажає переконатися, що подібні твердження не порожні, можуть прочитати Старий Заповіт, а хто потребує вагомих доказів зцілень і воскресінь,– взяти до рук Новий Заповіт. Хто ж не вірить написаному, нехай звертається до живих свідчень людей, визволених із кайданів гріха. Чудеса неможливі тільки тоді, якщо немає віри у Джерело чудес.
Без віри в існування Творця немає жертовної любові, за відсутності її не набути свободи, без свободи немає спасіння, бо раби гріхів. Однак, сказавши Богу "так", слід навчитися говорити світові "ні". Господь Ісус Христос є Той, про Якого неодноразово говорили біблійні пророки. Саме Він звільняє від рабства злу, відплата за яку смерть, за Законом. 
Нам може зовсім не подобатися цей суворий Закон, але він встановлений Творцем всесвіту, затверджений для ВСІХ, зокрема, й для Христа, який узяв на Себе всі наші гріхи. Тому Ісус мав померти, прийнявши розп'яття на хресті.
Після розп'яття й воскресіння Господа, будь-яка людина за будь- яких обставин може уникнути смерті, прийнявши всім серцем своїм, усією душею, всім розумінням своїм спокутну жертву Його за свої гріхи. Адже не байдужа терпимість, сама по собі, і не зовнішня привабливість здатні врятувати людину, а покаяння та навернення до Бога.
Тому на запитання, "що ж робити?" є одна правильна відповідь. "Віруй в Господа Ісуса [Христа] – і спасешся ти та твій дім!" (Дії, 16:31).
Друже, у дні Великої скорботи та глобальної загибелі, коли багато людей помре, або буде покалічена, існує надія, яка сильніша навіть за смерть. Для цього вже зараз потрібно звернутися до Господа Ісуса Христа, виконувати Його волю, а не свою, довірити Йому життя. «І станеться, що кожний, хто покличе Господнє Ім'я, спасеться!» (Дії, 2:21).
Поранених, хворих і немічних Господь може зцілити, а тих, хто покладає на Нього надію, не залишить навіть перед лицем загибелі, адже остаточна перемога над смертю відкривається у воскресінні! Істинно, «в нікому іншому немає спасіння, бо під небом немає іншого імені, данного людям, яким належить нам спастися!» (Дії, 4:12).
Нехай збереже вас Бог у трагічні часи випробувань, що насуваються на весь світ, щоб випробувати лукавий невірний рід цей. Адже біблійні пророцтва дані людям не для того, щоб викликати відчай, а щоб спонукати до покаяння, віри та надії. Навіть найсуворіші попередження Писання зрештою спрямовані не на загибель людини, а на її спасіння.