Храму Господь, Котрого ви чекаєте,
– бажаний вами Ангел Заповіту. Ось
Він іде! – говорить ГОСПОДЬ Саваот"
(Малахії, 3:1)
славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на
престолі Своєї слави" (Матвія, 25:31)
1. Вступ
Попередники пророка, Аггей і Захарія, оголошували вістку Господа юдеям, які повернулися в 536-538 роках до Р.Х. з вавилонського полону у кількості близько 50 тисяч осіб [Л.1, 4]; вони збудували другий єрусалимський храм і освятили його у 515 році. Малахі пророкував після зазначених історичних подій [Л.2, 3], у період з 480 по 450 роки [Л.8, 9].
Слово Йахве полоненим сповіщали Єзекіїль, Єремія, Даниїл. Перед вавилонською неволею, з 605 по 722 рр., пророкували Софонія, Єремія, Наум, Авакум, Авдій. До ассирійського полону (до 722 р.) виступали Йоіл, Амос, Міхей, Осія, Ісая.
Час написання книги. В точності невідомо, либонь, у другій половині V століття до Р.Х. [Л.4], між 450 та 430 роками [Л.7], відразу за 433 р. [Л.5].
Композиція віршів 3:1-3, 19-24. Автор роботи [Л.9] зазначає. "У Малахії немає повного уявлення про послідовність подій останнього часу ..." (стор. 180, 181), їх можна викласти в наступному хронологічному порядку.
3. Йом Адонай:
а) загибель безбожних у вогні, очищення священиків (3:19, 3:2, 3);
б) Ангел заповіту у Храмі (3:1);
в) месіанське царство (3:20, 21).
Головна тема. Явлення Ангела Заповіту в єрусалимському храмі після закінчення великого страшного Дня Господнього.
Мета написання. Закликати непокірних коритися Благословенному, дотримуючись Закону, правил і статутів Його, напередодні суворої кари.
Зміст. Провидець нагадує слухачам про закон Мойсея (3:22), постійні його порушення призведуть до покарання в страшний Йом Адонай (вірш 23). Перед настанням якого Всевишній пошле пророка Іллю для примирення батьків із дітьми (23, 24).
Прийдешне спалить усіх безбожних як солому (3:19), ніхто не зможе витримати той День (вірш 2), що плавить людей як метал, очищаючи їх від домішок немов при переплавленні сріблястого свинцю (вірш 3).
Згодом до третього Дому молитви прийде Господь (3:1) для укладення нового завіту з народом, який забув закон Моше (вірш 22); над Храмом зійде Сонце виправдання (3:20) для зцілення залишку, котрий топче попіл, що залишився від безбожних (вірш 21).
Проблеми тлумачення. До якого періоду слід віднести пророцтва в уривках 3:1-3 та 19-24, викладені вони послідовно чи ні. Про кого йде мова у вірші 3:1, виповнилося передбачення у вірші 23 або ні.
2. Пришестя (3:1)
Перелічені події тією чи іншою мірою знайшли відображення у третьому розділу сувію останнього старозавітного пророка, у Масоретському тексті вони об'єднані в ОДНУ главу [Л.10], як у перекладі CUV'23. Устами наві, Йахве Елохім сповіщає.
«Ось Я посилаю Мого Ангела (вісника), щоб він приготува дорогу переді Мною. Після цього зненацька прийде до Свого Храму Господь, Котрого ви чекаєте,– бажаний вами Ангел Заповіту. Ось, Він іде! – говорить ГОСПОДЬ Саваот»
(3:1).
"Думка про приготування шляху для Господа зустрічається і в Іс.40:3. Ця концепція, ймовірно, сходить до звичаю, він існував на древньому Близькому Сході, посилати вісників, що попереджали місцевих жителів про наближення царя і вимагали, щоб до його візиту все було підготовлено" [Л.20, стор. 943].
Тлумачення загадкового вірша 3:1, зокрема визначення суті персонажів, залежить від періоду, до якого можна віднести його виконання. Якщо ДО початку новозавітної доби, тоді тут пророцтво про служіння Іоанна Хрестителя [Л.5, 7, 13],– вісника (євр. "малах") Господа (вірш 3:1, а). Про нього говорив слухачам наш Учитель (Мт.11:7-10, Лк.7:27, Мк.1:2).
Благословляючий пошле також Ангела Заповіту, Він прийде в єрусалимське святилище (3:1, б). "Тут, безперечно, одкровення про пришестя Сина Божого Ісуса Христа..." [Л.7, стор. 597].
Інші коментатори припускають, вісником був сам Малахія чи пророк Ілля; ангел це посланець від Йахве або Сам Яхве [Л.3, 9]. "Зрозуміло, що традиційна месіанська фігура з дому Давида тут відсутня; замість неї можна бачити лише пряме втручання Самого Господа" [Л.9, стор 177].
Остання версія краще відповідає контексту (3:2, 3, 19, 23), ніж перша. Все-таки вона НЕ враховує явної різниці між посланим Ангелом заповіту, такий титул у Біблії більше не зустрічається, і Саваотом, Який посилає Вісника.
Не простого Посланця, а маючого Божественні повноваження для суду, покарання, укладання угоди (3:1-3). Тому, в обличчі Ангела Заповіту, "зненацька прийде до Свого Храму Господь" (3:1, б).
3. Спресований час?
У такому разі ми маємо справу з "прогресуючим виконанням" пророцтв [Л.14, стор. 14] або "спресованим часом" [Л.7, стор. 178, 429]. Коли поділені тривалим проміжком події сприймаються провидцем немов ОДНЕ єдине [Л.15].
"Виконання цього пророцтва (цебто, 3:1), попереджене Першим Пришестям Христа, у всій повноті відбудеться при Його Другому Приході" [Л.4, стор. 1348].
Логічно. Але, якщо обіцянка у вірші 1 завершиться приходом Бога "до Свого Храму", тоді до зазначеної історичної події треба побудувати трете святилище (мал.1).Незважаючи на те, що християни НЕ бачать сенсу в його будівництві, вважаючи, Церква є храмом Бога живого. Навпаки, пророки стверджують, Бейт а-Мікдаш обов'язково буде відбудований, в "останні дні" (Мих.4:1, Єр.30:18, Єз.37:26, Агг.2:9).
Відтворений після того, як відбудеться "велике руйнування від пагорбів" (Софонії, 1:10). Елеонська гряда розділиться навпіл (Зах.14:4), місто Єрусалим розпадеться на 3-і частини (Об'явл.16:19), гориста Іудея перетвориться на рівнину (Зах.14:10).
Згодом, відновлений Храм, його виміряти велено Іванові (Об'явл.11:1, 2), стане місцем проживання Господа. Він оселиться в Будинку молитви для ВСІХ народів (Зах.2:10-12, 8:3, 14:9; Йоіл.4:17; Соф.3:15; Іс.56:7; Єз.37:27, 28, 43:7).
Те саме обіцяно Ісусом Христом, "коли весь світ оновиться",– внаслідок катастрофічних перипетій Великої скорботи,– "Син Людський сяде на престолі Своєї слави" (Матвія, 19: 28, пер. [Л.12]).
Його слава тріумфально увійде в Бейт Елохім через східні ворота в опорній стіні, що обгороджує територію. Шехіна наповнить Храм (Єзекіїля, 43:1-5), сяє над усім містом (Іс.60:1-3), вночі та вдень (вірш 19).
Спаситель укладе "Новий Заповіт" з покаявшимся ізраїльським народом, який раніше відкидав Його (Єр.31:31-34, Єз.37:26, Іс.61:8). Очевидно з цієї причини Малахія називає Іеhошуа ха Машіах "Ангел заповіту" (3:1). Що ж станеться ДО часу повернення Його у єрусалимське святилище?
4. Господь випробовує серця (3:2)
Хто не має тіла? говорить без язика, чує без вух, бачить все без очей, зважує людські серця. За кілька років до Його появи в Храмі (3:1) відбудеться таємнича теофанія, супроводжувана катаклізмами в природі [Л.16]. Так Ель Шаддай обіцяє: "потрясу небеса й землю, море й суходіл. Я потрясу всі народи ..." (Аггея, 2:6, 7). Пізніше Дім Бога наповниться Його славою (вірш 7).
В інших пророцтвах бачимо, спочатку: знаряддя суду, великий страшний Йом Адонай, загибель населення (Соф. гл.1, 2; Йоіл.2:1-11; Іс.13:6-13, 24:1-22). Потім спасіння залишку (Соф. 3:9-13, Йоіл. 4:18-21), воцаріння Спасителя на землі в Єрусалимі (Соф. 3:15-17, Йоіл. 4:17, Зах.14:9, Іс.24:23), який по праву належить Йому (Єз.21:32).
Ісус Христос вказує на таку ж послідовність. Дні скорботи і астрономічних знамень, плач всіх народів, смерть жителів; згодом, закінчення Великої скорботи, вона ж, велике нещастя (Єр.4:6), опісля, урочиста парусія (Мт.24:21, 22, 29, 30; Лк.21:11, 25-27).
Старозавітний провидець, повідомляючи те ж саме, викладає трагічні перипетії в зворотному хронологічному порядку – тиха парусія (Мал.3:1), грізна теофанія Духа (Ів.4:24), що не має тіла (Лк.24:39).
«І хто витримає день Його приходу, і хто встоїть, коли Він з'явиться? Бо Він – як вогонь, що розплавляє ("немов вогонь плавильної печі", пер. [Л.17]), і як луг, що очищує» (Малахії, 3:2, Синод. пер.).
Богоявлення викличе каскад лих світового масштабу: ураганний вітер, потужний землетрус, всепожираючий вогонь (Авв.3:3-11, Агг.2:6, Наум.1:3-6). Руйнівне явище світу сили Всемогутнього (Мал.3:1, 3:19; Єз.43:4, 5) слід відрізняти від Його тихої появи.
«Спочатку перед ГОСПОДОМ пронесеться потужний вітер,– настільки сильний, що руйнуватиме гори й трощитиме скелі, але не у вітрі ГОСПОДЬ. А після вітру буде землетрус, проте й не в землетрусі ГОСПОДЬ ... Після землетрусу з'явився вогонь, але й у вогні не було ГОСПОДА. А після вогню подув легенький лагідний вітерець ...» (1Цар.19:11, 12).
Що ж має на увазі пророк в Мал.3:2? характеризуючи загадкову теофанію дивними термінами. Автори тлумачення [Л.7] пишуть. «В образах "вогню, що розплавляє" і "лугу, що очищає" виражена непереборна сила духовного очищення, якому Бог піддасть Свій народ» (стор. 597).
Цього судження дотримуються інші коментатори, наприклад [Л.1, 2, 4, 9]. Однак така однобока інтерпретація суперечить контексту (3:19) і тексту самого вірша 3:2, а саме, страхітливому запитанню на його початку.
Схоже звернення, воно не вимагає відповіді, міститься в книзі Йоела. «О, який же великий ГОСПОДНІЙ День! Він дуже страшний, і хто зможе його витримати?» (Йоіл.2:11, б). Далі наві розповідає про жахливе вторгнення небесного воїнства Ель Шаддай (2:1-10), від нещадних окупантів НІКОМУ немає порятунку (вірш 3).
Псалмоспівець Асаф риторично запитує: "хто перед обличчям Твоїм устоїть часу гніву Твого?" (Псалми, 76:8, пер. Івана Огієнка). Апостол Іоханан, передаючи бачення глобальних катастроф (Об'явл.6:12-14), втечі жителів у печери та ущелини гір (вірш 15), задає те саме питання. "Алже прийшов великий день Його гніву, і хто може встояти?" (вірш 17).
Іоанн Хреститель стверджує (Мт.3:10-12), Той, Хто прийде, буде хрестити Духом Святим (у перше пришестя) і вогнем (3:12, 13:38-42) у друге. Отже, в Мал.3:2 йдеться НЕ про духовне очищення єврейського народу [Л.7, стор. 597] в Йом Адонай, тоді про що?
5. Хто, скільки б не їв, ситим не буває? (3:19)
Відповідь на поставлене в кінці §4 питання міститься в самому рукописі, в Масорі це вірш 19, того ж 3-го розділу.
«Адже надходить День (приходить час суду), що палає як (розпечена) піч. Тоді всі зарозумілі ("зухвалі"), та всі злочинці ("лиходії") стануть соломою,– іх спалить той День, що надходить,– говорить ГОСПОДЬ Саваот (будуть вони, як кущ, що горить у вогні),– так що не залишиться від них ні кореня, ні галузки» (3:19; в дужках текст із [Л.11], в лапках – з [Л.17]).
Тут мова не йде про духовне очищення, як помилково припускають автори [Л.7]. НІ, буквальна фізична загибель обрушиться в Йом Адонай (3:23), великий й страшний [Л.18], як написано. "Я цілковито знищу з поверхні землі все ... знищу з поверхні землі все людство,– говорить ГОСПОДЬ" (Софонії, 1:2, 3; Іс.24:1-6, Об'явл.6:8, 8:7-11, 9:18).
Знаряддям винищення послужить жахлива за силою та масштабами пожежа (Йоіл.2:3, Іс.66:16, 2Пет.3:6, 7), її створить Сам Яхве Елохім (Єз.21:1-4). Вогонь настільки сильний, що знищить ВСЕ на суходолі, від півдня до півночі (вірш 3); розплавить скельний ґрунт (мал.2), немов метали в плавильній печі (22:22). Зухвалим та лиходіям, перед смертю, не надихатися гарячим повітрям.
Причина небаченої всеосяжної пожежі – масивні космічні тіла, їх падіння на Землю бачив Йоханан (Об'явл.8:7-10, 9:1, 2).Миттєво виникне вогняна куля з температурою в центрі близько 1 000 000 °С, яка розширюється в усі боки з надзвуковою швидкістю [Л.19].
Потерпілих буде палити "велика спека" (Об'явлення, 16:9), бо температура приземного шару тропосфери зросте до 400 оС [Л.19].
У зоні потужного імпакту речовина дробиться, випаровується й плавиться. Ось чому пророк характеризує вражаючий феномен, "як ливарний вогонь" (3:2). Зрозуміло, у полум'ї високотемпературної ударної хвилі загине все, що літає, плаває, повзає, бігає (Соф.1:2, 3, Йоіл.2:3).
«Люди будуть горіти, поки їхні кістки не перетворяться на вапно, люди згорять швидко, немов кущі та колючки» (Ісаї, 33:12, пер. [Л.11]; Синод. пер.: "будуть народи, як палаюче вапно, як зрубаний терн, будуть спалені у вогні"). Навіть камені розпадуться, стануть подібні до грудок крейди (27:9).
Всі гордовиті, зухвалі, мерзенні, лиходії та злочинці спалахнуть, наче суха солома (Мал.3:19, б). Їхні кістки, немов вапняк при випалюванні, перетворяться на крейду, пророкує Єшайа, не залишиться від нечестивих ні родичів, ні нащадків (Іс.24:6; Мал.3:19, в).
"Грандіозні події останнього суду, яким завершиться людська історія, є головною темою всіх пророчих книг" [Л.7, стор. 602], в т.ч. твору Малахії (3:1-3, 19).
6. Речовина, що очищує (3:3)
Тайновидець порівнює Богоявлення як з вогнем, так і з лугом (3:2). У давнину, "Луг використовувався для прання білизни та очищення від забруднення інших предметів. Його отримували з попелу рослини, що росла у Вавилонії, але не в Сирії-Палестині" [Л.20, стор. 943].
У такому випадку, звідки в "Сирії-Палестині" повсюдно візьметься згаданий залишок від згорілих рослин? Його водним їдким розчином Ель Шаддай збирається очистити Свій народ (3:3; Іс.1:25), замість господарського мила.
Деревна зола виникне через великомасштабні пожежі (Йоіл.2:3, Соф.3:8, Наум.1:6, Об'явл.8:7), в Ізраїль її занесе рух збурених ураганами повітряних мас в гомосфері. Розчиняючись у воді, зола утворює хімічну сполуку, а саме, розчин карбонатів калію (поташ) і натрію (сода), що має сильну лужну реакцію. Таку речовину провидець називає "луг, для прання" (Малахії, 3:2).
Так само, УСІ грішники потребують очищення, в т.ч. ам Йісраель, який відвернувся від Адоная, зневажає Закон. Тому «ГОСПОДЬ висуває судовий позов проти мешканців землі,– адже немає ані правди, ані милосердя, ані пізнання Бога» (Осії, 4:1).
Ошейа звинувачує в порушенні завіту з Яхве всіх ізраїльтян (4:1, 2). Інші пророки основну частину провини за гнітюче низький духовний стан народу покладають на еліту, зокрема, на священиків (Соф.3:1-4, Міх.3:1-11, Єз.22:26, Іс.28:7).
Те саме робить Малахія, попереджаючи щодо прокляття Елоаха на потомство священиків (Мал.2:1-9). «Через вас Я покараю ваших нащадків. Я закидаю ваші обличчя гноєм ...» (2:3, пер. [Л.12]; "калом" [Л.17], "послідом" – Синод пер.).
Слідами гною (посліду) на обличчях нащадків пророк називає наслідки покарання, "гнійні нариви" (Вихід, 9:9, пер. [Л.12, 17]; Втор.28:59-61, Іс.1:6). Безсумнівно, в День Свій Всемогутній забруднить обличчя священиків, але очистить їхні душі.
«Він сяде, як плавильник, що очищає срібло, очистить левітів і переплавить їх, як золото і срібло. Тоді у Господа будуть люди, які стануть приносити дари в праведності» (Малахії, 3:3, пер. [Л.12]).
Мається на увазі визначення проби срібла методом купеляції, окислювального плавлення сріблястого свинцю з метою виділення з нього благородного металу. "Цей процес включає нагрівання зразка срібла з великою кількістю свинцю для видалення різних домішок" [Л.20, стор. 943].
У Йом Адонай, "що палає, як піч" (3:19, а), 2/3 ізраїльтян будуть винищені, вимруть, так пророкує Зехарйа (Зах.13:8); а 1/3, разом з їхніми свинцевими гріхами, піддасться "купеляції", обіцяє Ель Шаддай. «Я проведу цю третину через вогонь, і розплавлю їх, як плавиться срібло,– Я випробую їх, як випробовується (очищається) золото» (13:9, а).
Тепер позбавлені домішок левіти, разом з ними, всі переплавлені та очищені громади виживання почнуть приходити до Дому молитви на поклоніння й служіння Царю (14:16). Ті, хто пройшов через горнило страждань, принесуть дари Йому в праведності (Мал.3:3). «Вони прикликатимуть Моє ім'я, і Я їм відповім,– Я скажу про них: Це Мій народ! А вони скажуть: ГОСПОДЬ – наш Бог!» (Зах.13:9, б).
7. Порятунок (3:20)
Коли світ очиститься від гріха вогнем (3:19), до Храму прийде Господь (3:1). Його слава наповнить Бейт Адонай (Єз.43:1-5), освітлюючи місто Йерушалаїм (Іс.60:1-3). Про цю подію, образно, пише й Малахія.
«А для вас, благоговійні (що бояться) перед ім'ям Моїм, зійде (засяє) Сонце правди (спасіння) і зцілення в променях (крилах) Його, і ви вийдете ("будете вільні і щасливі", пер. [Л.11]) і заграєте (помножитеся), як телята вгодовані» (4:2, Синод. пер.; в дужках текст із [Л.10]).
Незважаючи на деякі розбіжності в перекладах [Л.10-12, 17], загальний зміст вірша зрозумілий. Для тих, хто боїться Господа, благоговіє перед ім'ям (євр. "Ашем") Його, настане чудова епоха, Сам Бог буде жити серед них! (мал.3). Істинно, "Він увесь світ обігріває і втоми не знає".Одні тлумачі вважають, у вірші 4:2 (в Масорі, 3:20) міститься посилання на Месію, Ісуса Христа [Л.1, 4, 12], інші,– на День Господній в цілому [Л.7]. Треті, сприймають слова про Сонце виправдання як символ справедливості [Л.2, 3, 20], адже правда краща за щастя.
"По всьому стародавньому Близькому Сходу боги сонця пов'язувалися зі справедливістю ... В астральних релігіях стародавнього Близького Сходу сонце зображувалось у вигляді крилатого диска" [Л.20, стор. 944], "можливо, цей образ Малахія запозичив з уявлень про крилатий сонячний диск, як символ божества ..." [Л.2, стор. 561].
Все-таки точність наведених тлумачень [Л.2, 7, 20] є сумнівною, насправді, у ТаНаХу Сонцем називається Бог (Пс.84:12). Очевидно, пророк має на увазі Ашем Ієhошуа ха Машіах, Господа Ісуса Христа (Ів.4:25, 26; це Ангел завіту в Мал.3:1). У Новому Завіті про повернення Спасителя в силі та славі згадується 318 разів у 260 розділах [Л.21, стор. 661].
Для всіх, хто відчуває глибоку повагу до Нього, Благословенний є Світилом виправдання, спасіння, справедливості, світлом світу. Багато паломників приходять до єрусалимського храму на поклоніння Йому (Міх.4:1-3, Зах.14:16, Дан.7:14).
Немічні отримають не тільки фізичне оздоровлення (Мал.3:20, Іс.19:22, Лк.5:17) від яскравого над ними сяйва (Іс.60:3), немов від денного світила, але й духовне очищення від гріха (Зах.13:1), через пізнання Благословляючого (Ос.6:1-3).
Продовжуючи розповідь про месіанське царство, наві образно змальовує вільних щасливих його мешканців, «ви вийдете і заграєте, як телята вгодовані» (4:2; Соф.3:15-20, Йоіл.3:18). "Тельці, які довгий час перебували в стійлі, будучи випущені на волю і побачивши світло сонця, стрибають від надлишку радості. Це картина радісного, енергійного і безтурботного життя" [Л.4, стор. 1350].
8. Доля праведників і жереб нечестивих (3:21, 22)
Звертаючись через пророка до невірного народу, Адонай обіцяє, настане Його День, коли всі знову побачать різницю «між
праведним і нечестивим, між тим, хто служить Богові, й тим, хто Йому не служить» (3:18).
Доля благочестивих, записаних у Пам'ятну Книгу (3:16), та жереб нечестивих, не маючих жодного страху перед Ним (вірш 5), розкривається далі. Продовжується тема загадковим-незрозумілим віршем.
«І будете зневажати (топтати) нечестивих (грішників), бо вони будуть (стануть) порохом (попелом, "як зола") під стопами (ступнями) ніг ваших в той день ("судні дні"), який Я зроблю (визначу), говорить Господь Саваоф» (3:21, Синод. пер.; в дужках текст із [Л.10], в лапках – з [Л.11]).
"Чорні ворони летять в одну сторону", як розуміти загадку у вірші 21? а так, "праведні стануть для нечестивих знаряддям покарання Божого" [Л.7]. Невже в месіанському тисячолітньому царстві праведники зневажають грішників (звідки вони візьмуться після подій у вірші 3:19?). Більше того, топчуть їх ногами?! так випливає з перекладу [Л.12]. «Ви розтопчете лиходіїв. Вони стануть пилом під вашими ногами ...».
ЗОВСІМ НІ, в Йом Адонай всі зухвалі та лиходії згорять (3:19), від них залишиться попіл (пер. [Л.10]) й зола [Л.11]. По такому праху ходять ті, що бояться Всевишнього (3:21), служать Йому (3:18), тому наві звертається до слухачів так.
«Пам'ятайте ("і підкоряйтеся", пер [Л.11]) про Ззакон Мого слуги Мойсея, який Я заповідав йому на Хориві,– Заповіді й постанови для всього Ізраїлю» (3:22).
Щоб сучасників провидця, в т.ч. їх "гілки і коріння", не спіткала доля гордеців та лиходіїв (3:19), він закликає ВСІ покоління пам'ятати про Закон, підкорятися йому.
Закон, в оригіналі, Тора (мал.4), Яхве заповів Мойсею на Хорейві, гірській місцевості з головною вершиною Синай [Л.8].
У новозавітну еру віруючі повинні пам'ятати і дотримуватися Заповідей Господа Ісуса Христа (Ів.14:15). Бо в Ньому сповнився Закон для тих, що живуть по Духу (Рим.8:1-4).
9. Той, хто має вуха, почує (4:5, 6)
Адонай Цеваот обіцяє дати кілька небесних знамень, "перед настанням Дня ГОСПОДНЬОГО – великого і страшного" (Йоіла, 3:3, 4). Малахи ж повідомляє про іншу, земну ознаку.
«Перш ніж прийде великий і страшний ГОСПОДНІЙ День, Я пошлю до вас пророка Іллю » (3:23).
Вірш 3:23, в інших перекладах 4:5, завжди привертав особливу увагу рабинів, християнських богословів, тлумачів, коментаторів, тому що, як і вірш 3:1, викликав палкі суперечки про їхніх персонажів. Зі згаданих двох віршів на роль вісника пропонувалися: ангел, Малахія, Іоанн Хреститель, Ілля Фесвітянин, якийсь провидець, він прийде в його дусі, і т.д.
Зменшити коло претендентів дозволить відповідь на питання: "виповнилося пророцтво у вірші 4:5 чи ні?". Автор роботи [Л.1] пише. "Оскільки «день Господній, великий і страшний», не відбувся в новозавітні часи, ми змушені вважати, що Іоанн Хреститель не був обіцяним Ілією, хоча і ніс служіння, подібне до Ілії. А отже, це пророцтво ще не виконалося" (стор. 1099).
Логічно, бо відповідає віршу Ів.1:21. Тоді йдеться про появу [Л.1, 9] самого наві? "майбутній пророк буде покликаний нести служіння, подібне до служіння Іллі" [Л.2; Л.4], в його дусі та силі [Л.7]. Можна припустити, другим свідком Божим з 11-го розділу Одкровення виявиться чоловік, подібний до Мойсея.
Два великих провидці Еліяху і Моше згадані в останньому розділі заключної книги Старого Завіту, саме вони з'явилися Ісусу Христу під час Його перетворення (Мт.17:1-3). У чому конкретно виразиться служіння Іллі ПЕРЕД настанням великого і страшного Йом Адонай?
«Він поверне серця батьків до дітей, а серця дітей до батьків, щоб Я не прийшов вразити землю ("винищенням", пер. [Л.10]) прокляттям» (4:6, пер. [Л.12]; 3:24, б – "Ось, Я посилаю до вас Ейлійу-пророка перед настанням дня Господнього, великого і страшного", пер. [Л.10]).
Тлумачі цього вірша не можуть відповісти, йдеться про сімейне примирення [Л.9] або відновлення злагоди між минулими поколіннями [Л.3, 7], чи загальне покаяння [Л.4]. Швидше за все, мова йде про мирні стосунки батьків і дітей у єврейських сім'ях.
Вседержитель бажає, щоб Його пророк повернув серця батьків (іудеїв) їхнім дітям-християнам з організацій «Євреї за Ісуса», «Месіанські євреї» та інших християнських зібрань. Серця ж дітей з любов'ю звернув до заблукалих овець, для їх зцілення.
Якщо ж примирення не буде, то прийде Небесний Воїн у страшний великий День Свій та вразить Ерец Йісраель прокляттям (4:6). Винищить все, що дихає, літає, плаває, повзає. "Знищу з поверхні землі все людство,– говорить ГОСПОДЬ" (Соф.1:2, 3, 10-18, 2:4-12, 3:6-8; Йоіл.2:1-11; Іс.24:1-6, 17-20).
Ця обіцянка обов'язково виповниться. «Бог не людина – не збреше; не як люди Він – не передумає. Невже скаже Він і не зробить? Пообіцяє і не виконає?» (Числа, 23:19, пер. [Л.17]).
ЛІТЕРАТУРА
1. Уоррен Уірсбі. Коментар до Старого Завіту. У 2-х т. Том II. Єздра - Малахія.- СПб.: Біблія для всіх, 2011.- 1 111 с.
2. Новий Біблійний коментар у 3 ч. Ч.2. Старий Завіт. Псалтир – Книга Пророка Малахії. - СПб.: Мирт, 2000. - 571 с.
3. Даума Йохем. Дорогами Старого Завіту. Т. 5. Малі пророки. - Черкаси: Колоквіум, 2012. - 355 с.
4. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2 201 с.
5. Великий біблійний словник. - СПб.: Біблія для всіх, 2005. - 1 503 с.
6. Тлумачна Біблія. Коментар до всіх книг Святого Письма. Під ред. Лопухіна А.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1 312 с.
7. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї до Книги Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
8. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1 088 с.
9. Хоуард Джеймс Гейлі Дж. (молодший). Коментарі до книг Старого Завіту. Том 18. - Одеса: Всесвітній союз баптистів, 1993. - 188 с.
10. Перші та останні пророки. - Йерушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975. - 1 002 с.
11. Біблія. Сучасний переклад біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1 150 с.
12. Біблія. Новий переклад російською мовою. - Herrljunga, Sweden: Міжнародне Біблійне Товариство, 2007. - 1 228 с.
13. Деннет Е. Коментарі до книг Захарії та Малахії. - Рівне: Живе слово, 2010. - 348 с.
14. Паш Р. Друге пришестя Ісуса Христа. - Gummersbach, Місія Вісник світу, 1995. - 287 с.
15. Стаття №1 «Ознака і знамення Другого пришестя Ісуса Христа».
16. Стаття «3. Коментарі до книги пророка Аввакума. Глава 3 – Богоявлення».
17. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад.- М.: Російське біблійне товариство, 2011.- 1 408 с.
18. Стаття «2. Коментарі до книги пророка Софонії. День Господній».
19. Стаття №2 «Гог із землі Магог: кінець світу цього».
20. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Завіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
21. Бойс Дж. Основи християнської віри. - Київ: Київська Богословська Семінарія, 2001. - 704 с.