1. Вступ
Наум, у єврейській транскрипції Нахум (означає "втішитель"), коротка форма імені Неємія ("Яхве втішає"). Про життя пророка нічого невідомо, окрім того, що він народився або жив у місті Елкосі, місцезнаходження якого достеменно не встановлено [Л.1-8].
Очевидно, Нахум є нащадок переселенців, яких відвели до Ассирії в 722 р. до Р.Х. [Л.3], можливо, він не був іудеєм [Л.1]. Мабуть, жив за правління іудейського царя Манасії (696-642 р.р.), був сучасником Єремії, Софонії, Аввакума [Л.2-8].
Час написання книги. Вочевидь між 663 р. до Р.Х., роком руйнування єгипетського міста Фіви, та 612-м, коли була захоплена ассірійська столиця Ніневія [Л.23]; приблизно в VII столітті [Л.3, 5], у межах 663-654 років [Л.8] або між 662 та 660 рр. [Л.1, 4].
Композиція першого розділу. Схожа на третю главу манускрипта пророка Авакума.
1. Вступ, що містить напис (1:1) й характеристику Бога (1:2, 3 а).
2. Головна тема – гнів Господній:
а) хода Його (1:3, б);
б) наслідки обурення (1:4-7);
в) покарання ворогів (1:8-14).
3. Висновок, котрий закликає радіти остаточному миру (2:1).
Головна тема. Суд над жителями землі у контексті величної демонстрації сили, виливу гніву Ель Шаддай, стихійних лих.
Мета написання. Попередити супротивників Всемогутнього про неминуче покарання, помсту всім ворогам Його, винищення нечестивих.
Зміст. У серії пророчих видінь (1:1) про загибель Ніневії, столиці могутньої Ассирії (розділи 2, 3), наві отримує одкровення про характер Адоная (1:2, 3), алегоричну теофанію (вірші 3-6), суд над нечестивими (1:6-8), над усіма ворогами Його (вірші 8-14). Після закінчення суду настане мир в Юдеї, відновляться свята, зникнуть негідники (2:1).
Проблеми тлумачення. Вважається, їх немає [Л.3], все-таки, як мінімум, одна проблема екзегези існує. У розділі 1, крім надпису (1:1), "який, можливо, не є частиною первісного тексту" [Л.9, стор. 49] не йдеться про Ніневію. Розповідь про унікальне явлення Творця творінню (1:3-6) вказує на есхатологічний характер цього розділу.
2. Бог ревнитель і месник (1:1-3, а)
Старозавітні так звані "малі пророки" передбачають еру, коли Всевишній оселиться в Єрусалимі, на Храмовій горі, в Бейт Адонай (Зах.2:10-13, 8:3, Соф.3:15-17, Йоіл.4:17, Мал.3:1).
Так Хаваккук описує Його загадкову появу, що передує тривалому перебуванню, вона супроводжується катастрофічними масштабними змінами в природі (Авв.3:3-12). Нахум, тій самій грандіозній події, спочатку дає коротку характеристику Йахве Елохім.
«Провіщення про Ніневію. Книга видінь Наума з Елкоша. ГОСПОДЬ є ревнивим Богом і месником. ГОСПОДЬ є мстивим і сповненим гніву. ГОСПОДЬ є Тим, Котрий відплачує Своїм ворогам,– Він безпощадний до Своїх ненависників. Хоча ГОСПОДЬ довготерпеливий і могутній силою, але, безумовно, винуватого непокараним не залишить» (1:1-3, а).
Висновок про Його характер, наві зробив не зі своїх наступних бачень теофанії, а на основі дослідження П'ятикнижжя Моше (Вих.20:5, 34:14; Втор.4:24, 32:41), знання лукавого серця людського (Єр.17:9, 10).
Ревнощі Вседержителя і справедливість покарання випливають із любові до Свого творіння (Бут.1:31, 3:6-19), обраного народу (Іс.63:7-10), до грішників (Рим.5:8, 6:23). Безмежною є могутність Його, великим і довготерпіння (Наум.1:3, а), проте НЕ безмежним.
Він нікого "непокараним не залишить" (вірш 3, а; "не залишить винних без покарання", пер. [Л.11]). Лютий у гніві, помститься всім ненависникам Своїм, відплачує ворогам (1:2).
«Мені належить помста й відплата, коли спіткнеться їхня нога ("послизнуться ноги ворога", [Л.10]); тому що день їхньої погибелі близько ...» (Второзаконня, 32:35). «Я помщуся Моїм ворогам, та відплачу тим, хто Мене ненавидить» (вірш 41, б).
Творець усього сущого має недругів, котрі Його ненавидять або заперечують Його існування, забирають в інших подих життя, гублять землю. Всі вони не залишаються без покарання. Того Дня воздасться "кожному по шляху (вчинкам) його і по плодах справ його" (Єремії, 17:10, Синод. пер.).
3. Хода Йахве (1:3, б)
День відвідин Богом землі – головна тема багатьох пророчих книг Біблії, їхніх основних глав або ключових віршів (Авв.3:3-15; Соф.1:2-18, 3:8-20; Зах.2:10-12, 8:3, 14:3, 4; Йоіл.2:1-11, 4:12-17; Мал.3:1-5; Іс.2:2-4, 10-21, 13:4-13, 24:17-23, 26:21, 29:6, 30:27-30, 34:1-9, 66:14-16; Єр.25:29-38; Об'явл.1:7, 8, 19:11-21).
Не є винятком рукопис Наума (розділ 1). Ось, у якому вигляді йому відкрилась таємниця майбутньої безпрецедентної події, що вселяє страх.
«У бурі й вихорі йде Він, і клубочиться пил під ногами Його» (1:3, б; пер. [Л. 24]; "хмара – пил ніг Його", пер. [Л. 10]).
Сильний вітер, вихор, бурю від ходи Небесного Воїна, пророкують Йешайа (Іс.29:6, 66:15), Зехарйя (Зах.9:14), Йірмейя (Єр.23:19, 25:32, 30:23). Бурхливий ніщивний вітер Його (Єз.13:13) Хаваккук називає "палаючий (пекучий) вогонь" (Авв.3:5, буквально, "жар, що спалює" [Л.8]), як Йірмейя (Єр.4:11), а Давид іменує "ніщивний (палючий) вітер" (Пс.11:6).
Що ж мають на увазі старозавітні наві, повідомляючи про дивні природні явища, що супроводжують приголомшливу теофанію, описану в жанрі загадки. Зокрема, великий вихор (смерч), грізну бурю (пекучий, палючий вітер) та пил (порох), він клубочиться під ногами (?) Владики. Захарія допомагає відповісти на поставлене запитання.
«З'явиться у височині небесній Господь, (1) стріли Його будуть виблискувати, як блискавки. (2) Затрубить Владика Господь у ріг і (3) почне ходу Свою у вихорах півдня!» (Захарії, 9:14, пер. [Л.24]).
Відповідно цьому метафоричному віршу, Бог небесних воїнств (1) випустить стріли, схожі на спалахи блискавок, (2) загримить могутнім трубним звуком, потім (3) виникнуть пекучі південні вихори. Образно кажучи, Він пошле блискучі стріли Свої, кине сяючі списи (Авв.3:11), тобто, "палаюче вугілля, вогонь і сірку" (Псалми, 11:6, Синод. пер.), викличе "палаючий жар", полетить на "крилах вітру" (18:8-16).
По-науковому, стріли Яхве Цеваот у Зах.9:14 називаються "метеорні тіла". Падіння масивних космічних об'єктів супроводжується оглушливим трубним звуком, їхнє руйнування викликає потужні вихори, гарячі бурі, палаючий жар, масштабні пожежі.
Але чому Нахум бачить велику кількість праху в повітрі? "хмари – порох під Його ногами" (Наума, 1:3, "клубочиться пил під ногами Його", пер. [Л.24]).
По-перше, в результаті фізичних процесів сублімації космічних тіл, з подальшою конденсацією їхніх парів, масово утворюються найдрібніші тверді частинки діаметром від 1 мікрона до 100 мкм, т.зв. "метеорний пил" [Л.12].
Також, по-друге, при зіткненні астероїдів з поверхнею суші високо в атмосферу викидаються мільярди тонн найдрібніших склоподібних пилинок (мал. 1), т.зв. "імпактне скло" [Л.13].
Отже, в небі виникнуть величезні хмари пилу, що клубочиться від алегоричної ходи Всевишнього (1:3, б), коли Він почне обмолочувати нашу планету.
4. Які будуть наслідки Богоявлення? (1:4)
Хаваккук попереджає одноплемінників про вітер з палаючого вогню, що мчить по стопах Елоах (Авв.3:5), також гнів Його на ріки, лють на море (вірш 8). З одкровення, отриманого Нахумом, стає зрозумілим, у яких перипетіях виразяться зазначені Аввакумом почуття Ель Шаддай.
«Він наказує морю, і воно висихає, річкам – і вони зникають, Башан і Карміл зів'януть, і в'януть квіти на Лівані» (Наума, 1:4, пер. [Л.23]).
Один з катастрофічних наслідків зіткнення планети з метеорно-астероїдним потоком це великомасштабні зміни будови поверхні землі. Одні її ділянки піднімуться, інші опустяться (Ам.9:5, Іс.24:17-20, 40:4). Ось чому стануть сухими ложа великих водойм, зникнуть або зміняться русла, висохнуть струмки, колишні джерела вод (Іс.19:5-7, 42:15, Зах.10:11).
Приміром, зникнуть води в річці Євфрат (Об'явл.16:12), яка бере початок на Вірменському нагір'ї, потім перетинає гірську гряду Тавра, перш ніж потрапити в Месопотамію. Разом з Євфратом пересохне єгипетська частина русла знаменитого Нілу (Іс.11:15, 19:5-7), однієї з найдовших річок у світі.
Башан, територія на схід від Генісаретського озера і горбиста місцевість навколо гори Кармель славилися квітучими луками та чудовими пасовищами [Л.14], як і гірський масив Леванон [Л.6]. У видінні пророка (Наум.1:4) їхній трав'яний покрив зів'яв, втратив свіжість та яскравість.
Здійсниться обіцянка Йахве Елохім. "Я спустошу гори і пагорби, висушу всю їхню рослинність" (Ісаї, 42:15, а), "пасовища пастухів зів'януть, зів'яне і вершина гори Карміл" (Амоса, 1:2, пер. [Л.11]).
Трава пожухне від пекучих вихорів та бур (Наум.1:3), що складаються з надзвичайно гарячих газів, кам'яного пилу, піску. Іменованих "вогнем" (вірш 6), "ГОСПОДНІЙ подих " (Іс.30:33), "вогонь, сірка та ніщивний вітер" (Пс.11:6), "палаючий (пекучий) вогонь" (Авв.3:5).
Деякі екзегети припускають, у вірші 1:4 Нахум говорить прямо або натякає на перехід євреїв через Чермне море і річку Йордан [Л. 1, 2, 7-9, 14], але це судження помилкове.
У дні Шемот море НЕ висохло, а розступилося під натиском сильного східного вітру (Вих.14:21). Також вода у Йордані НЕ зникла, а тимчасово зупинилася стіною (Іс.Нав.3:13-16). Понад те, Моше нічого не писав про зів'янення рослинності Васана, Карміла, Лівану.
5. Великий землетрус (1:5)
Ще один наслідок теофанії, він справляє сильне враження,– глобальні сейсмічні коливання. Від них затрясуться віковічні гори, осядуть первісні пагорби, почне підніматися й опускатися суходіл, немов морські хвилі; затріпоче все живе.
«Перед Ним тремтять (здригаються) гори і пагорби тануть і розтікаються, перед обличчям Його земля здіймається
("коливається") і весь світ цей (тремтить) з усіма, хто живе в ньому» (1:5, пер. [Л. 24]; у дужках текст з [Л. 23], в лапках – Синод. пер.).
Вірне прислів'я, "чому бути, того не минути". Наум провидить, у День відвідин станеться величезний супер струс, від нього навіть "земля здіймається". Руйнівні небачені коливання охоплять всю земну кулю, "весь світ цей".
«Єврейське слово "землетрус" означає сильний шум або оглушливий рев» [Л.5, стор. 495]. На такі майбутні потрясіння вказують Йешайя (Іс.24:18-20, 29:6), Хаваккук (Авв.3:6), Йоейл (Йоіл.2:10, 11), Давид (Пс.18:8-12), Ісус Христос (Лк.21:11), Йоханан (Об'явл.16:18).
Причиною глобального струсу виявиться надпотужний термічний вибух від падіння великого небесного тіла (8:8-11). Імпакт викличе деформацію кори, масштабні зміщення континентальних мас, тектонічні розломи [Л.18]. Під землю проваляться дороги, мости, дерева, будинки, вулиці, квартали [Л.13].
Слідом за потрясінням неба, "зрушиться з місця свого земля" (Ісаї, 13:13, пер. [Л. 23]). У сучасному розумінні, вона
переміститься в просторі, змінить орбіту обертання навколо Сонця, її ексцентриситет; зміститься (умовна) вісь обертання Землі щодо положення Полярної зірки, набере іншого вигляду розташування зірок і сузір'їв [Л.18].
Приголомшливу картину трансформації мегарельєфу провидить Міха. «Адже ГОСПОДЬ виходить зі Свого місцеперебування,– Він сходить і ступає по висотах землі. Під Ним тануть гори, і розпадаються долини, наче віск від вогню, і як води, що стікають по стримких схилах» (Міхея, 1:3, 4).
Зрозуміло, у вірші 3, вираз, Бог "ступає по висотах землі", це метафора, чого не можна сказати про вірш 4. Гори будуть не тільки трястися (Наум.1:5, Єр.4:24), вони розтануть від обличчя Ель Шаддай (Іс.64:1-3), "перед Ним розпадаються скелі " (Наума, 1:6).
Істинно так. Кожні гора та пагорб понизяться і гряда стане долиною, а всяка долина підніметься, крутизна зробиться рівниною (Іс.40:4), потім "з'явиться слава ГОСПОДНЯ" (вірш 5).
6. Резонанс
Глобальний імпактний сейсм виявиться настільки сильним, що викличе глобальне "вселенське" коливання; «земля здіймається і весь світ цей з усіма людьми, що живуть у ньому» (Наум.1:5, пер. [Л.24]).
Інакше кажучи, поверхня суходолу хвилюється,"буде підніматися й опускатися, як річка Єгипетська" (Ам.8:8, Синод. пер.), коли Адонай Цеваот торкнеться її (9:5); вона зненацька розколеться (мал.2).
Геоударна хвиля пошириться по всій планеті у вигляді пружних коливань. Магнітуда землетрусу до 13 одиниць за шкалою Ріхтера, сейсмічна інтенсивність прояву XI - XII балів за шкалою EMS-98, висота хвиль на суші – 0,3 ... 1 метр і більше поблизу епіцентру [Л.13].
Відповідно до одкровення (Наум.1:5), затрясеться всесвіт "і усі, хто живе в ньому" (Синод. пер.), затріпоче населення всіх країн (Авв.3:6).
Автори сучасного перекладу Біблії [Л.11] припустили, народи «тремтять від страху». Усе ж такий переклад вірша 1:5 спотворює оригінальний текст як Септуагінти, так і Масори, в них НЕ йдеться про переляк.
Тряску у мешканців викличе не страх, а фізичне явище резонансу. У даному випадку, через збіг низькочастотних пружних коливань землі, води, повітря (т.зв. "інфразвук") з частотою коливань зовнішніх і внутрішніх органів людини [Л.15].
Ефект резонансу, зрозуміло до науковою мовою, описує старозавітний тайновидець (Наум.2:11). А саме, сильний трепет серця, воно "тане" (Синод. пер.; "тремтить", пер. [Л.22]); вібрацію м'язів і колінних суглобів, котрі "трусяться" (пер. [Л.24]); судоми в черевній порожнині, "у всіх в чреслах сильний біль" (Синод. пер.; "від болю всі корчаться", пер. [Л.22]); приплив/відлив крові від голови, "обличчя в усіх потемніли" (пер. [Л.10], "палають вогнем" (пер. CUV'23), "блідніють", пер. [Л.11, 22, 23, 24].
У стан вібрації увійдуть інші створіння: «риби в морі та небесні птахи, польові звірі та всі плазуни, які живуть на землі, а також усі люди ...» (Єзекіїля, 38:20; Авв.3:16, Іс.21:3).
7. Лють Всемогутнього (1:6, 7)
Передаючи зміст загадкових грізних видінь Богоявлення, Нахум з Елкоша задає слухачам 2 риторичні питання.
«Хто встоїть перед Його гнівом (обуренням)? Хто витримає Його палаючий гнів? Його лють, як лава, рікою виливається, перед Ним (розсипаються) руйнуються скелі" (1:6; пер. [Л.24]; у дужках уточнення з [Л.23]).
Проявом обурення ревнивого і мстивого Ель Шаддая (1:2, 6) біблійні пророки називають вихор, бурю, язики полум'я, вогонь; сірку, жаріюче вугілля, меч, що падає з небес,– Його місцеперебування (2Хронік, 30:27).
Від люті Небесного Воїна затремтять і розсиплються гори, розтануть пагорби, захитається земля, затремтять її мешканці (Наум.1:5), руйнуються скелі (вірш 6), суходіл заллє вода, огорне непроглядний морок (вірш 8), висохне море, зникне вода у річках, зів'яне рослинність (1:4). Адже "лихо не лежить тихо", воно або з неба сходить (вірш 3), або по землі котиться (вірш 5), або по воді мчить (1:4, 8; Авв. 3:10, 15).
"Корінь єврейського слова, перекладеного як "гнів", буквально означає "гаряче дихання". Гнів Божий палає полум'ям, спопеляючи все на своєму шляху. Слово, перекладене з єврейської як "обурення", буквально перекладається як "піна з рота" [Л.16, стор. 368].
Навіть без підказок Рея Стедмена зрозуміло, з оселі Всевишнього виллється ДЕЩО, котре не жує, але все пожирає. Немов "вогонь" спопеляє все живе, руйнує навіть гори! (Наум.1:6), скелі розсипаються перед Ним (пер. [Л.23]).
Від звичайного вогню скелі НЕ розпадаються, щоб вони "розсипались", температура повинна становити тисячі (у потоці лави) або десятки тисяч градусів в ударній хвилі з розпечених газів та кам'яного пилу. Лише в такому випадку камені стануть "такими, як подрібнене вапно" (Ісаї, 27:9, пер. [Л.10]).
Пророк бачить, як тремтять гори, тануть пагорби, коливається земля "і всі, хто живе на ній" (Наум.1:5). Виникають вихори та бурі, клуби пилу та хмари пороху потрапляють в атмосферу (вірш 3) від нападу криваво-червоних руйнівників на залізних колісницях. "Їхні (палаючі) смолоскипи миготять, наче блискавки" (2:5).
Йешайя відкриває нам подібне бачення гніву Яхве з неба. «Бо ось, прийде Господь у вогні, і колісниці Його – як вихор ("подібні урагану", [Л.23]), щоб вилити гнів Свій з люттю і покарання Своє з палаючим вогнем» (Ісаї, 66:15 Синод. пер.).
Відповідати на риторичні питання (Наум.1:6) не потрібно. Вистояти в запалі гніву Бога людині неможливо, навіть земля замовкне від жаху (Пс.76:8, 9). Тому один з наві, стверджуючи, "який же великий ГОСПОДНІЙ День! Він дуже страшний (жахливий)", задає те саме питання: "і хто зможе його витримати?" (Йоіл.2:11; Об'явл.6:17).
Слухачів стурбували пророчі бачення Нахума, сильно схвилювали його питання (1:6). Вони прекрасно розуміли, ні витримати День пришестя Його, ні встояти, "коли Він з'явиться" (Малахії, 3:1-3) неправедному не вдасться. Спасіння в Адонаї, підбадьорює нас провидець.
«Благ ГОСПОДЬ! Він – притулок безпечний в день лиха. Знає і спасає Він тих, хто на Нього сподівається» (1:7, пер. [Л.24]).
У день Великої скорботи, як то кажуть, "біда біду перебуде, одна мине, десять буде". Якщо хтось прагне вберегти себе, він не знайде надійного притулку (Єр.25:35) від загибелі (4:6). Але той, що сподівається на Спасителя, втративши життя заради Нього, "збереже його" (Матвія, 10:37-39, "знайде його знову", пер. [Л.23, 22]).
8. Усьому прийде кінець? (1:8)
Пророк починає розповідь про видіння з помсти Бога недругам (1:2). У вірші 8 він продовжує сюжет, тему суду над ворожою спільнотою, яка спотворила призначений їй шлях.
«Але всепотоплюючою повінню зруйнує дощенту Ніневію, і ворогів Його спіткає морок» (1:8, Синод. пер.; "Його ворогів переслідуватиме непроглядна темрява", пер. CUV'23 ).
"Його гнів обрушиться на Ассирію всепотоплюючою повінню і зруйнує її столицю Ніневію" [Л.25, стор. 1090]. Багато інших коментаторів, але далеко не всі, також припускають, у вірші 8 йдеться про столицю Ассирії [Л.1, 3-5, 8].
Більш того, в деяких перекладах вставлено слово "Ніневія", відсутне в орігінальному тексті. Але автори [Л.7] справедливо зауважують, "Сам пророк не згадував назву міста аж до 2:8 ..." (стор. 494). Один з перекладів вірша 1:8 виглядає так. «Він розтрощить Своїх ворогів у темряву, і з потопом все прийде до кінця» [Л.11], схожий текст міститься в перекладі [Л.24].
Якщо Наум, у першому розділі, не мав на увазі руйнування Ніневії, про які есхатологічні темряву та потоп ("всепотоплюючу повінь") він повідомляє? Які фізичні причини цих катаклізмів? від них усьому прийде кінець.
Давид, розповідаючи про теофанію (2Сам.22:9-16), використовує категорію природних явищ. «Темрявою покрив Себе, наче пологом, оточив Себе хмарами дощовими» (вірш 12, пер. [Л.23]; точніше, "води хмар зібрав Він у грозову хмару" [Л.11]) .
Таким чином, "Його ворогів переслідуватиме непроглядна темрява" (Наум.1:8) через згущення, тобто конденсацію, парів води й утворення хмар. У тропосфері виникне суцільний полог, одна грозова хмара, від чого "потемніють (почорніють) угорі небеса" (Єремії, 4:28).
Настане передбачений пророками "день темряви і мороку, день хмари і імли" (Софонії, 1:15, Синод. пер.; Ам.5:20). Всі царства князя світу цього охопить цілодобова непроглядна темрява. Антагоністи Господу, поглянуть вгору, «на землю погляд звернуть – там лише горе і морок (гнітюча темрява), зневіра і страждання; і будуть вони повалені в темряву» (Ісаї, 8:22, пер. [Л.24]; 5:30).
Суцільна темрява супроводжується "всепотоплюючою повінню" (Наум.1:8, мал.3). Більшисть територій майже всіх країн затоплять водою морські гравітаційні хвилі (Авв.3:10) та несамовита злива (Єз.38:22, [Л.13, 19]).
Повсюдні багатоденні дощі будуть викликані процесом безперервної конденсації колосальних обсягів пари, що потрапила в атмосферу [Л.17].
Гігантські цунамі виникнуть у всіх великих водоймах, зокрема, в Середземному морі. Внаслідок землетрусів (Наум.1:5), падінь космічних тіл у гідросферу (Об'явл.8:8), тектонічних деформацій океанічного дна, великомасштабних зсувів, локальних коливань атмосферного тиску, вивержень підводних вулканів, тощо [Л.13, 17- 19].
9. Винищення супостатів (1:9)
Тема розгрому Яхве Елохім супротивників (1:2, 8), в контексті приголомшливої теофанії (1: 3-6), продовжується у вірші 9.
«Навіщо ви замишляєте проти Господа? Якщо Він пошле загибель (знищить вас до кінця), ворог не підніметься (лихо вже не повториться) знову!»(1:9, пер. [Л.22]; в дужках текст з [Л.23]).
Кого має на увазі наві? У перекладі [Л.11] в дужках вставлено слово "Юда". Однак більшість коментаторів, скажімо [Л.1-5, 7, 25], наполягає, провидець звертається до ассирійців і Ніневії. "Тут мається на увазі спроба Сеннахіріма зруйнувати Єрусалим ..." [Л.8].
Дійсно, ассирійський цар Сеннахірім (правив з 705 по 681 роки до Р.Х.) зруйнував 46 міст Юдеї, погрожував Єрусалиму в 701 р. до Р.Х. [Л.4, 7]. Можливо, мова йде про царя Салманассара, він знищив Самарію в 722 році [Л.1], або вихідця з Ассирії, який замишляв зло проти Господа, за версією [Л.1, 5].
Найбільш обережно до відповіді на поставлене питання підійшли автори роботи [Л.7]. "Зауважте, що тим, хто чув це вперше, було нелегко зрозуміти, до кого звертається Наум. Ніневія ще не згадувалася (до 2:8), а безпосереднє звернення до Юдеї з'явиться тільки у вірші 1:15" (стор. 494).
Мабуть, вірш 9 відноситься до будь-яких ворогів Вседержителя, що замишляють проти Нього, в т.ч. лиходіям, вони будуть жити в пору Богоявлення, "в день скорботи" (1:7), період Його гніву (вірш 6).
Відповідно з пророцтвом, "Він пошле загибель" (1:9), виконається Його обіцянка. "Я цілковито знищу з поверхні землі все,– говорить ГОСПОДЬ!" (Софонії, 1:2, 3). Завершуючи опис Йом Адонай, Цефанйа додає, «тому що вогонь Його обурення охопить усю землю. Він готує страшне знищення для всіх мешканців землі» (вірш 18).
Знищення спокус, разом з нечестивими, в роки Великої скорботи, сезон жнив [Л.19], передбачують багато інших провидців: Іс.13:9-13, 24:6; Йоіл.2:1-11; Авв.3:12-15; Мал.3:2; Авд.1:15, 16; Зах.13:8, 12:9; Єр.25:30-38; Єз.30:1-3). Говорить Ісус Христос (Мт.13:28-42, 24:21, 22; Лк.17:26-30), повідомляє апостол Петро (2Пет.3:6, 7), бачить Іоанн (Об'явл.6:8, 7:9, 8:11, 9:18).
У грізному пророцтві (Наум.1:9) міститься і втіха, "лихо вдруге вже не повториться" (1:9). Істинність обіцянки підтверджують слова Вчителя. «Адже тоді буде велике горе (скорбота), якого не було від початку світу дотепер, і не буде» (Мт.24:21, "ніколи більше не відбудеться", пер. [Л.11]).
10. Покарання вогнем? (1:10)
Яким знаряддям Господа небесних воїнств будуть знищені есхатологічні вороги Його? Нахум відповідає, вируючим потопом (1:8), полум'ям гніву (вірші 6, 10).
«Бо вони переплутані ("між собою", Синод. пер.), наче той терен, і повпивались, немов би вином, вони будуть пожерті зовсім, мов солома суха!» (1:10, пер. Івана Огієнка; "Вороги Твої будуть дотла знищені, як терновий кущ, що горить під котлом. Вони будуть швидко знищені, згорять, як сухі бур'яни", пер. [Л.11]).
Терновий кущ це "чагарник з колючими стовбуром і гілками, що часто утворює живі огорожі" [Л.5]. Незважаючи на деякі розбіжності в перекладах вірша 10 [Л.10, 11, 22, 23, 24], зрозуміло, противників Бога знищить вогонь (Іс.26:11, Мт.13:38-42).
Ясно, але чому перед смертю "вони сплетені, як терни, і сп'янілі, як п'яниці"? (пер. [Л.10]). Можлива відповідь, "ассирійці "переплелися" між собою – образ "згуртованості» у злі" [Л.8]. Все ж Книга пророка Наума є "Книга видінь" (1:1), а не збіркою виключно алегоричних образів зла, поетичних метафор, абстрактних символів. Що ж насправді він БАЧИВ?
У екстремальних ситуаціях стихійних лих: вихорів, буревіїв, землетрусів, масштабних пожеж, повеней, загибелі смертних (1:3-9), виникнуть масові реактивні психози. Зокрема, психогенний (реактивний) ступор та вестибулярне сп'яніння [Л.19].
Втрачаючи рівновагу та здатність нормально ходити ("абазія"), потерпілі спотикаються, хитаються наче "сп'янілі, як п'яниці" (вірш 10; Йов.12:25, Пс.107:27). Щоб не впасти, хапаються один за одного, з боку вони виглядають немов "сплелися між собою" (Наум.1:10, Синод. пер.), як колючі гілки терну.
Здійсниться обіцянка Яхве Елохім, неслухняні будуть розбиватись один об
одного.
«Я змушу кожного з них спотикатися і падати на іншого – батьки і діти будуть падати один на одного» (Єремії, 13:14, пер. [Л.11]).
Всі, хто ненавидить Його, подібні до снопів, зібраних на тік, вони піддадуться
обмолоту, потім залишки згорять, "як суха стерня!" (Наум.1:10, мал.4).
Тому пророки так говорять про покарання вогнем Ель Шаддай в останні дні існування безбожного роду цього.
"Адже надходить День, що палає, як (розпечена) піч" (Малахії, 3:19).
«Народи уподібняться до гашеного вапна, до вирваної тернини, яка чекає на спалення у вогні» (Ісаї, 33:12, "люди будуть горіти, поки їхні кістки не перетворяться на вапно", пер. [Л.11]). "І вже нікому не буде порятунку"
(Йоіла, 2:3, в).
11. Армагедонська кампания (1:11, 12)
Найскладніші для тлумачення уривки 1:11-14, через деякі неясності в оригінальному тексті, також незрозуміло, до кого звертається провидець. Тут можуть допомогти паралельні біблійні тексти.
Так малі пророки отримали одкровення про останню війну сусідніх країн з Медінат Йісраель, вона вибухне в Йом Адонай, роки великої загибелі. Про цю збройну боротьбу пишуть Зехарйа (Зах.12:2-9, 14:1-15), Йоейл (Йоіл.3:1-17), Міха (Міх.4:11-13), Хаваккук (Авв.3:13, 14), Овадія (Авд.1:15-18).
Головна битва, під назвою Армагедон (Об'явл.16:16), почнеться на пагорбах Мегіддо [Л.25]; очевидно, до цієї події відноситься пророцтва Наум.1:11-15.
«З (від) тебе походить той, хто задумав зло (плете злі інтриги) проти Господа (дає марні поради), склав нечестиву раду» (1:11, Синод. пер.; у дужках текст із [Л.11]).
Нечестивець це погано, а два ... ще гірше. Передбачається, мова йде про ассирійського посла Рабсака [Л.5] або царів Сеннахіріма [Л.2-4, 7, 8], або Ашшурбаніпала [Л.3]. Але, з огляду на вищевикладене, радше, мається на увазі інтриган останніх днів, ймовірно, на прізвисько "Гог" (Єз.39:1, 2).
Той, хто задумав зло, порадить вождям навколишніх країн напасти на зруйнований землетрусом Ізраїль, щоб на власні очі побачити приниження Сіону (Міх.4:11). Але його підла порада виявиться марною й самогубною (Єз.39:3-5, 11, Авв.3:14).
«Так говорить Господь: – Хоча у них є союзники і їх велика кількість (воїнів у них безліч), вони будуть знищені і зникнуть, а тебе, Іудея, раніше Я обтяжував (змушував тебе страждати), але надалі вже не буду» (1:12, пер. [Л.23]; у дужках текст з [Л.11]).
Дійсно, ті, що напали на Ерец Йісраель, численні, немов "дрібний пил" (Ісаї, 29:5, пер. [Л.23]), що безперервно падає з неба. Із пелени попелу окупанти виникнуть "як сон, як нічне сновидіння" (вірш 7, Синод. пер.); пограбують країну, захоплять столицю, частину городян відведуть у полон (Зах.14:1, 2). Але справедливе прислів'я, "у чималому горі і маленька радість велика".
Закінчення військової кампанії для загарбників виявиться плачевним, вони повністю винищаться (Зах.12:9, 14:12-15; Єз.39:1-4). Згине і "той, хто задумав зло" (Наум.1:11), впаде на горах Ізраїлевих, поховають Гога в долині (Єз.39:11).
Яхве, змусивши страждати Свій народ, звільнить його; крім того, Він дає обіцянку. «Тебе, Юдеє, Я прирік на страждання, але більше на страждання тебе не приречу!» (Наум.1:12, пер. [Л.22]).
Треба чесно визнати, Благословляючий, аж до ХХІ століття, постійно порушував Свою урочисту обіцянку ... якщо віднести уривок 1:8-12 до VII століття до Р.Х. Якщо вставляти в оригінальний текст пророцтв додаткові слова "ашшуряни" [Л.10] або "Ніневія" [Л.10, 11, 23].
Бог не людина, щоб не виконувати добровільних зобов'язань (Числа 23:19), Його слово абсолютно надійне (Іс.40:8, Євр.10:23). Його обіцянка "більше на страждання тебе не приречу!" (Наум.1:12, пер. [Л.22]) має есхатологічний характер, її виконання слід віднести до закінчення майбутньої Великої скорботи (Мт.24:21).
12. Визволення ам Йісраель (1:13, 14)
В результаті перемоги в Армагедонській битві буде звільнена Юдея, потім місто Єрусалим, згідно з пророцтвом Зехарйа (Зах.12:6-9). Наум теж повідомляє про такий факт.
«І тепер Я розтрощу їхнє ярмо, що на твоїй шиї, і розірву твої пута» (1:13, пер [Л.23]).
"У пророчих промовах гніт політичного панування нерідко зображується як ярмо" [Л.14, стор. 915]. Багато десятків, навіть сотень років, євреї мучилися під гнітом Єгипту, Ассирії, Вавилону, Риму, Візантії, Арабського халіфату, правлінь мусульман, мамелюків, турків. В роки Великої скорботи євреї зазнають страждань під ярмом навколишніх племен.
Потім Благословенний зніме з шиї ам Йісраель тягар, розірве пута НАЗАВЖДИ. Обіцяючи, "більше на страждання тебе не приречу!" (1:12, пер. [Л.22]), «прокляття більше не буде,– мешканці Єрусалима житимуть у повній безпеці» (Захарії, 14:11; Йоіл.4:17). Що ж станеться з ворогом?
«І визначив за тобою Господь: не буде насіння (нащадків) від імені твого, з дому богів твоїх винищу ідола і литого
кумира, покладу (їх у) могилу твою (близький твій кінець), бо презренний ти» (Наум.1:14, пер. [Л.10]; у дужках текст із [Л.11]).
Насправді, саме те і буде. «Так станеться, що в той час Я визначу в Ізраїлі місце для Гога ... Там поховають Гога разом з його численною ордою» (Єзекіїля, 39:11). Після чого нащадків гогових "не буде" (Наум.1:14).Все-таки чому зникнуть ідоли і кумири (вірш 14, Іс.2:18) з храмів богів сусідніх країн, які воювали проти Ерец Йісраель? У тому числі, Елоах видалить лжепророків та нечистого духа (Зах.13:2).
Тому що в Йерушалаїмі, в Своєму Домі (мал.5) знаходиться єдиний істинний Бог. "І стане ГОСПОДЬ Царем усієї землі" (14:9). Викинувши своїх ідолів та кумирів, Йому одному почнуть поклонятися всі народи (Соф.2:11), навіть ті, хто зовсім недавно воював з Ним (Зах.14:16).
13. Шалом (2:1)
Тему Богоявлення й покарання ворогів, наві завершує баченням остаточного миру, спокою, благополуччя. "Адже Владика не відкидає людей навіки!" (Плач Єремії, 3:31, пер. [Л.23]), Він неодмінно замінить гнів (Наум.1:2) на милість.
«Ось (Погляньте!) на горах вже видно ноги благовісника (по горах йде той, хто несе благі звістки), котрий звищає мир. Святкуй, Юдеє, твої урочисті свята, виконуй свої обітниці (те, що обіцяв)! Адже більше не топтатиметься по тобі негідник (нікчемні люди більше не прийдуть, щоб напасти на тебе)! Він (всі вони) дощенту знищений» (2:1; у дужках текст із [Л.11]).
Шалом, його благовісник принесе, оскільки інші засоби зв'язку зруйновані, означає не тільки закінчення військових дій. "Основне значення кореня цього слова – "бути досконалим, неушкодженим" або "жити ідеальним, благочестивим життям" [Л.6, стор. 584].
Звістка про падіння Ніневії у вірші 2:1 і є шалом (?), на думку практично всіх коментаторів [Л.1-5, 7, 8 та ін.]. ЗОВСІМ НІ, тут благовістя настання довгоочікуваної месіанської епохи, блага звістка про воцаріння Бога (Іс.52:7).
У ті роки, "більше не топтатиметься по тобі негідник" (Наум.2:1, "не вторгнуться вже більше нечестивці в межі твої", пер. [Л.24]). НІКОЛИ лиходії не прийдуть, щоб напасти на Юдею, "більше не зазнаєш лиха" (Соф.3:15).
Якщо мова йде про падіння столиці Ассирії Ніневії (Наум.2:1), то треба визнати, що Адонай знову НЕ дотримав (?!) обіцянки, подібно до прикладів із віршами 9, 12. Від руйнування Ніневії і до наших днів безліч нечестивих, розбійників, окупантів нахабно проходили по ізраїльській землі протягом багатьох століть.
У такому випадку про які свята та обітниці йдеться у вірші 2:1? Треба згадати, основні іудейські свята Песах, Шавуот, Суккот були нерозривно пов'язані з єрусалимським храмом. У дні життя Наума він благополучно стояв на своєму місці як до, так і після падіння Ніневії; стояв аж до 586 р. до Р.Х.
Тому заклик "Святкуй, Юдеє, твої урочисті свята" (а що заважає?) абсолютно незрозумілий поза контекстом месіанської епохи. Зараз, до приходу Ієhошуа ха Машіах, святкувати Песах, Шавуот, Суккот так, як встановив Адонай, неможливо. Немає ні скинії, ні Бейт а-Мікдаш на горі Морія.
Однак після закінчення останньої війни ам Йісраель з навколишніми народами, благовісник сповістить шалом, завершиться будівництво і освячення третього Дому молитви, в нього повернеться Господь [Л.21]. Він знищить всіх ворогів, відновить царство Ізраїлю, принесе йому довгоочікуваний мир, "нікчемні люди більше не прийдуть, щоб напасти на тебе!" (2:1, пер. [Л.11]).
Спаситель обіцяє. «Слава цього останнього храму буде більшою, ніж попереднього ... А це місце Я сповню миром» (Аггея, 2:9). Тепер на новій землі, під новим небом (Іс.65:17) можна святкувати Песах, Шавуот, Суккот, виконувати обіцянки (Наум.2:1), дані Господу в період Великого нещастя (Єр.4:6), роки Армагедонської кампанії.
ЛІТЕРАТУРА
1. Даума Йохем. Дорогами Старого Завіту. Т.5. Малі пророки.- Черкаси: Колоквіум, 2012.- 355 с.
2. Уоррен Уірсбі. Коментар до Старого Завіту. У 2-х т. Том II. Ездра - Малахія. - СПб.: Біблія для всіх, 2011. - 1 111 с.
3. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське співтовариство, 2004. - 2 201 с.
4. Тлумачна Біблія. Коментар до всіх книг Святого Письма. Під ред. Лопухіна А.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
5. Великий біблійний словник. - СПб.: Біблія для всіх, 2005. - 1 503 с.
6. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1 088 с.
7. Новий Біблійний коментар у 3 ч. Ч.2. Старий Завіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії. - СПб.: Мирт, 2000. - 571 с.
8. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї до Книги Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
9. Хоуард Джеймс Гейлі (молодший). Коментарі до книг Старого Завіту. Том 18.- Одеса: Всесвітній союз баптистів, 1993.- 188 с.
10. Перші та останні пророки.- Єрушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975.- 1 002 с.
11. Біблія. Сучасний переклад біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1 150 с.
12. Стаття № 1 «Ознака і знамення Другого пришестя Ісуса Христа».
13. Стаття № 3 «День Господній».
14. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Завіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
15. Стаття «3. Коментарі до Книги пророка Аввакума. Глава 3 - Богоявлення».
16. Рей Стедмен. Подорож по Біблії / Детальний путівник по всій Біблії. - США: World Wide Printing, 2005. - 704 с.
17. Стаття № 5 «Так буде і в дні, коли з'явиться Ісус Христос».
18. Стаття № 2 «Гог із землі Магог: кінець світу цього».
19. Стаття № 4 «Час великої скорботи».
20. Стаття № 8 «Армагеддон».
21. Стаття № 13 «Числа».
22. Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне товариство, 2011. - 1 408 с.
23. Біблія. Новий переклад російською мовою. - Herrljunga, Швеція: Міжнародне Біблійне Товариство, 2007. - 1 228 с.
24. Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015.- 1856 с.
25. Макдональд У. Біблійний коментар для християн. Старий Завіт.- Білефельд: CLV, 2009.- 1142 с.