будуть вкорочені» (Мт.24:22)
1. Вступ
Осія, євр. Ошейа, це означає "помічник" або "рятівник", син Беерії, ось усе, що відомо достовірно. Народився, жив і майже 30 років пророкував в Ізраїлі за правління Єровоама II (793 - 753 р.р. до Р.Х.) та часів іудейських царів Озії, Іоафана, Ахаза, Єзекії [Л.1-10], співправителя Ахаза з 729 р., одноосібного правителя з 716 року [Л. 7].
Наві жив, імовірно, у місті Самарія, можливо, ніс священицьке служіння [Л.8]. Він останній пророк Північного царства, молодший сучасник Амоса [Л.1, 8], одночасно, Ісаї та Міхея, вони пророкували в Юдеї [Л.6, 7, 21]. Помер Осія до знищення Ізраїлю ассирійцями.
Час написання книги. Достеменно невідомий, мабуть, у період із 753 р. до 715 р. [Л.4, 7, 8, 10]. Імовірно, усне пророче служіння тривало менше, приблизно в 750-735 роки [Л. 5, 8], рукопис же написаний пізніше одним з його учнів [Л. 9].
Композиція віршів 3:4-4:6. 1. Передбачення втрати державності (3:4).
2. Розкаяння (3:5).
3. Покарання від Господа:
а) вина (4:1, 2, 4);
б) наслідки для природи (4:3);
в) винищення тих, хто відкинув знання (4:5, 6).
Головна тема. Пророцтво щодо долі Ізраїлю і останніх днів існування лукавого роду цього.
Мета написання. Вказати на шокуючий жахливий духовний стан народу, як причину його фізичного знищення в майбутньому.
Зміст. Провидець стверджує, жереб ізраїльтян – тривалий період залишатись без ознак державності, позбавленими можливості виконувати релігійні ритуали (3:4). Лише в далекій перспективі, через покаяння, залишок знайде Господа, отримає гідного правителя (вірш 5).
Звертаючись до слухачів, Ошейа, подібно до Амоца, пророкує покарання одноплемінників (4:1, а). За порушення заповіту, байдужість до Бога, перелюб, нечестя, злочини, насильство, що оволоділи суспільством (4:1, 2, 4).
Катастрофічні результати суду позначаться на живій й неживій природі (4:3), також на тих, що відкинули пізнання, вони підлягають знищенню (4:5, 6).
Проблема тлумачення. Пророцтва збулися або їм ще належить здійснитись.
2. Майбутнє Медінат Йісраель (3:4)
У вірші 3:1, через сімейні проблеми сина Беерії, Господь вказує на Свою любов до країни, її віроломний перелюб з іншими богами. Тривалий термін ізоляції дружини Осії (вірш 3) стане прообразом долі його народу [Л.8].
«Так само і діти Ізраїля довго житимуть без царя і без вождя (правителя), без жертви і без священного стовпа (жертовника), без ефода і домашніх ідолів» (3:4, у дужках текст з [Л.10]).
Через порушення заповіту (Вих.20:2-5) Медінат Йісраель на тривалий період позбудеться царя та цивільного управління.Залишиться без жертв, жертовника, ефода (частина верхнього одягу первосвященика [Л.7, 12]), ідолів, тобто, домашніх божків [Л.7, 8, 12].
"У цій фразі (вірш 4) складені всі аксесуари культу і, таким чином, це може бути вказівкою на прийдешній період, коли Ізраїль втратить свою державність ... релігія, що практикувалася в той час в Ізраїлі, буде скасована" [Л.9, стор. 19, 20].
На яку історічну подію вказує це пророцтво? деякі коментатори припускають, 722 р. до Р.Х. [Л.1]. Тоді, після трирічної облоги Салманасаром V, впала столиця Самарія, Північне царство припинило існувати, у т.ч. 10 колін відведені ассірійцями в полон, їхнє місце зайняли іноземні переселенці [Л.7].
Інші автори, наприклад [Л.2], заперечують,– мова про вавилонський полон. Коли євреїв, котрі повернулися з неволі, стали називати "Ізраїльський народ" (Ездр.9:1, 10:15) або "Ізраїльтяни" (Неем.9:1).
Все-таки вірш Ос.3:4 правильніше віднести до новозавітної епохи. Унаслідок двох кривавих повстань іудеїв (66-73 р.р. та 132-135 р.р. від Р.Х.), жорстоко придушених Римом [Л.7], вони втратили свою державу.
На "довгий час" (Синод. пер.) євреї залишилися без царя, первосвященика, начальників, єрусалимського Храму, знищенного в 70-му р. Цей період розтягнувся майже на 2 000 років, лише 14 травня 1948 р. державу частково відтворено, її сучасна територія показана на мал. 1.
Однак досі народ заповіту залишається "без жертви" і без жертовника (3:4), адже відсутній Бейт Адонай на Храмовій горі. Разом з тим немає каяття. «Їхні вчинки не дають їм навернутися до свого Бога» (5:4).
3. Мессіанське царство буде? (3:5)
Зі старозавітних пророцтв випливає, що "довгий час" нещасть ізраїльтян завершиться відбудовою Будинку молитви на Храмовій горі у Йерушалаїмі (Міх.3:12, 4:1; Агг.2:6-9; Єр.30:18). Що ж станеться потім?
«Але прийде час, коли вони (розкаються) знову шукатимуть ГОСПОДА, Бога свого, і царя свого, Давида. І (наприкінці тих днів) в останні дні, (затремтять) сповнені страху і благоговіння, вони поспішать повернутися до ГОСПОДА, сподіваючись на доброту Його» (3:5, пер. [Л.20]; у дужках текст з [Л.13]).
Хто шукає, той знайде (Лк.11:9, 10). Осія провидить пошуки Благословенного наприкінці тих днів (Ос.3:4, 5), покаяння євреїв (6:1-3), набуття Царя з роду Давида. Благоговіння перед Ним і благом Його "в останні дні", «у промовах пророків 8-го століття це "технічний термін" для позначення месіанського часу ...» [Л.8, стор. 403], "вказує на еру Месії» [Л.21, стор. 520].
Здійсниться подібне до Ос.3:4, 5 пророцтво Азарії, сина Одедова. «Багато днів Ізраїль буде без Бога істинного, і без священика, що навчає, і без закону; але коли він звернеться в тісноті (лихолітті) своїй до Господа, Бога Ізраїля, і буде шукати Його, то Він дасть їм знайти Себе» (2Хронік, 15:3, 4, Синод. пер.).
Перед укладенням угоди миру, врятованим лагідним вівцям Своїм Благословляючий обіцяє поставити "єдиного пастиря" Давида (Єзекіїля, 34:22-26), Він "повік буде їхнім правителем" (37:25). Юда та Ізраїль, що живуть безпечно, знайдуть Праведність в особі Паростка (Єр.23:5, 6), стануть служити Йому (30:9).
Ошейа (3:5), Єхехезкейл, Йірмейа, кажучи про Давида, звісно, мали на увазі не самого царя або людських спадкоємців його роду. Ні, вони передбачали пришестя Месії, Йегошуа ха Машіах, Господа Ісуса Христа (Ів.4:25, 26; Дії.2:29-32). Йешайа називає Його "Дивовижний Порадник, сильний Бог, Отець вічності, Владика миру" (Ісаї, 9:5), "Цар" (32:1).
Нарешті Він заручить із Собою ам Йісраель, надягне нареченій перстень праведності, подарує ярмо справедливості, одягне у важку ношу любові, милосердя, вірності; тоді "ти пізнаєш ГОСПОДА" (Осії, 2:21, 22), обіцяє пророк.
У новій світобудові небо заново посилає дощі, земля знову дасть зерно, молоде вино, оливкову олію (вірші 23-25). Спаситель принесе мир (вірш 18), залишок сповниться страху, повернеться до Нього (3:5), подякує за благословення, скаже: "Ти – наш Бог" (2:23, пер. [Л.10]).
4. Суд (4:1, 2)
Між двома пророцтвами 3:4 і 3:5 відбудеться ще одна важлива трагічна подія. Старозавітні провидці іменують її "день Господній" (Соф.1:7, 14, Ам.5:18-20, Йоіл.2:1-3, Іс.13:5-7).
Дане словосполучення використовують апостоли Петро (2Пет.3:10) і Павло (1Сол.5:2), Ісус Христос передбачає "велике (скорбота) горе" (Матвія, 24:21), Йірмейя – "велике (загибель) нещастя!" (Єремії, 4:6). Ошейа називає Йом Адонай судом.
«Послухайте слово ГОСПОДНЄ, діти Ізраїля, тому що ГОСПОДЬ вісуває судовий позов проти мешканців землі,– адже немає ані правди, ані милосердя, ані пізнання Бога» (4:1; "Народ цієї країни не знає істинного Бога, не вірний і не відданий Йому", пер. [Л.12]).
Хто слухає, той почує (Мт.13:40-43). Причина кари, про її зміст наві скаже пізніше (Ос.4:3), у небажанні пізнавати Творця, виконувати Його волю, проявляти милість. Він чекає не такої поведінки (Вих.19:8), тому син Беерії нагадує Його волю.«Адже Я бажаю милосердя, а не жертви ("жертвоприношень" [Л.13]), й пізнання Бога – більше за всепалення» (Осії, 6:6, мал. 2).
Йахве Елохім відкидає зовнішню побожність, показні церемонії, жертвоприношення, всепалення тварин (Ам.5:21-23) без благочестя, милості, особистого пізнання Його (вірші 11-14).
Тому потече правосуддя, наче сильний потік води (вірш 24), обіцяє Всемогутній. «Назрів кінець для Мого народу Ізраїлю,– більше не буду його милувати» (Амоса, 8:1-3, "щадити їх не буду", пер. [Л.20]).
Амоц звинувачує ам Йісраель, зокрема багатих торгашів, у прагненні топтати бідних та губити знедолених; докоряє в лицемірстві, безчесті, обмані, торгівлі людьми (8:4-6).
Інші категорії правителів, суддів, священиків, пророків нещадно викривають Цефанйя (Соф.3:1-4), Міха (Міх.3:1-11), Зехарйя (Зах.7:9-12), Йешайа (1:23, 56:10-12). Осія звинувачує ВСІХ ізраїльтян у порушенні заповіту з Яхве, у постійному нехтуванні заповідями Його.
«Клятвопорушення й (брехня) обман, убивство, крадіж та перелюб (розпуста) поширюються (вони переходять усі межі), і кровопролиття йде за кровопролиттям» (4:2, у дужках текст з [Л.10]).
"Деякі коментатори бачать у цьому списку злочинів порушення принаймні п'яти з Десяти заповідей" [Л.22, стор. 1008]. Господь знає про злодіяння нечестивих, "гріхи їхні завжди переді Мною" (7:2, пер.[Л.10]). Відплата наздожене всіх, хто чинить беззаконня, попереджає Моше (Втор.28:15-62); свята земля, створена Святим, виригне з себе народи, що оскверняють її (Лев.18:28).
5. Зміст покарання (4:3)
Викриття у текстах 4:1, 2 можна віднести до теперішньої світської держави Ізраїль. Понад те, до всього світу, у ньому "немає ані вірності, ані любові, ані пізнання Бога" (4:1, пер. [Л. 10]). Процвітають неправдиві клятви, обман, убивства, крадіжки, розпуста, "кровопролиття йде за кровопролиттям" (вірш 2). "Настав розрив між народом і Богом, який неминуче тягне за собою суд Божий" [Л.8].
«За те (тому) заплаче (спустошена буде) земля ця, і знемагатимуть (зачахнуть) усі, що живуть на ній, (разом) зі звірами польовими та птахами небесними, навіть і риби морські загинуть» (4:3, Синод. пер.; у дужках, уточнення з [Л.13]; кінцівка вірша – "загинуть дикі звірі, птахи небесні та риби морські" [Л.10; Л.12]).
Кара вразить як Йісраель (4:6, 8:7; Ам.8:2, 3, 10; Міх.1:3-6), так і ВСІ країни (Соф.1:2, 3, 18, 2:4-15, 3:6, 8; Авд.1:15, 16; Міх.5:15). Знаряддями гніву слугуватимуть: стріли та списи Бога (Авв.3:11, Зах.9:14, Іс.50:11), небесне воїнство (34:4), бризки крові з точила (63:3), язик Господній (30:27), град і палаючий жар (Пс.18:14), велике каміння з неба (Іс.Нав.10:11).
У Новому Завіті, метеороїди називаються зірками (Мк.13:25, Об'явл.6:13), кадильницею, кинутою на землю (8:5), палаючою горою (8:8), зіркою (8:10, 9:1), каменем (18:21), мечем (1:16, 19:21), серпом (14:14, 19), вогняним і сірчаним дощем (Лк.17:29, 30), стихіями, що розгорілися (2Пет.3:10, 12).
Внаслідок бомбардування метеороїдами загинуть нечестиві; хто сіяв вітер, пожне бурю. "Сильний вітер змете їх" (Осії, 4:19, пер. [Л.10]). Архетипом потужного буревію, тайновидцю слугує пекучий східний "вітер від ГОСПОДА з пустелі" (13:15; Єр.4:11, 12).
Йдеться про "хамсин", виснажливий гарячий шквалистий вітер, котрий несе багато піску й пилу, різко знижує видимість. У Йом Адонай хамсином виявиться гаряча до 700 000 °С надзвукова ударна хвиля з газів, пилу, піску. Вона миттєво виникне під час зіткнення астероїда з поверхнею нашої планети [Л.14].
Знеможуть губителі землі (Об'явл.11:18), загинуть "зі звірами польовими" (згорять на суші), "птахами небесними" (згорять у повітрі);навіть "риби морські загинуть" (Осії, 4:3; Соф.1:3) від високої температури, гідродинамічних ударних хвиль, браку кисню у воді, її закислення вуглекислим газом із газових гідратів ([Л.15], мал. 3).
Люди, звірі, птахи, риби, що вціліли в стихійних лихах, зчахнуть (в оригіналі,
"знесиляться", тобто, загинуть" [Л.5]) на спустошеному брудному суходолі, у гарячому запиленому повітрі, безжиттєвому Світовому океані [Л.16].
З лиця планети зникнуть багато видів звірів, птахів, риб, комах. "Божий суд над людським гріхом торкнеться всіх живих істот цього світу" [Л.21, стор. 520].
Однак ще й сьогодні залишається чинною обіцянка Господа, «Я не маю задоволення у смерті беззаконника (грішників), а прагну лише того, щоб він залишив свою злочинну дорогу, й залишався живим» (Єзекіїля, 33:11).
6. Яка провина кохенів? (4:4, 5)
«Однак ніхто не має права зводити звинувачення, не має права засуджувати іншого! Весь народ твій такий самий, як і священики, на яких він звинувачення зводить» (4:4, пер. [Л.20]).
Хто судить, не засуджуй (Лк.6:37). Перед Господом винні ВСІ: купці (Ам.8:4-6), правителі, судді, пророки, духовенство (Соф.3:1-4), простий народ (Ос.4:1, 2). Тому безглуздо заперечувати, сперечатися, звалювати провину один на одного (вірш 4:4, а). Подібно до упертих, які сваряться з кохеном (4, б), "у цьому контексті "суперечка зі священиком" прирівнювалася до "суперечки з Богом" [Л.8].
Усе-таки більшу частину провини наві покладає на релігійних керівників Ізраїлю. Інші переклади кінцівки вірша 4, "Я вас звинувачую" [Л.10], "Адже і з тобою Моя тяганина, священику" [Л.11]. "Осія застерігає священиків, щоб вони не звинувачували народ у тому, що він накликає суд Божий на країну, бо самі вони теж винні ..." [Л.21].
Поклоніння Йахве Елохім у дусі та істині, служителі Його замінили самарійським гріхом, шануванням сирійського божества Ашима; поклонінням золотому тільцю в місті Дан, язичницьким богам на висотах Вірсавії (Ам.8:14, Ос.4:12-17). Ті, що відступили від Господа, загинуть, стверджує Амоц (8:2, 3, 10-14), те ж саме пророкує Ошейа.
«І ти впадеш (спіткнешся) вдень, і пророк впаде (спіткнеться) з тобою вночі, і винищу матір твою» (4:5, Синод. пер.; у дужках уточнення з [Л.13], "знищу Я Ізраїль, що тебе породив", пер. [Л.20]).
Очевидно йдеться про загибель вчителів і духовних вихователів, припускають автори [Л.5, 8], тлумачачи слово "впадеш". Але в Масоретському тексті [Л.13] і перекладах [Л.10, 11, 20] використано слово "спіткнешся". Примирити обидві точки зору допоможе наступний коментар.
У йом Адонай, перед винищенням (4:6), нечестиві наставники спотикатимуться та падатимуть (вірш 5) один на одного, обіцяє Ель Шаддай через пророка. "Я змушу кожного з них спотикатися і падати на іншого ..." (Єремії, 13:14, пер. [Л.12]).
Відбудеться саме так. Спотикаючись, хитаючись та падаючи [Л.16] наче п'яниці (Наум.1:10, Йов.12:25, Пс.107:27), насправді,
внаслідок тимчасової втрати здібностей ходити ("абазія") і стояти ("астазія"), вони "цілковито будуть пожерті вогнем, як суха стерня!" (Наум.1:10).
Закінчиться рід нечестивого священика [Л.1] та фальшивого віщуна, бо з ними загине Ізраїль, мати їх (Ос.4:5), будуть бродити, поневіряючись, й діти її (Ам.8:10-13). "Усі вони впадуть, і більше не встиануть" (вірш 14).
7. Знищення за нестачу знання (4:6)
«Погине (знищений буде) народ Мій за те, що немає знання (із-за недоліка ведення): тому, що знання ти відкинув,
відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священником. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів (дітей) твоїх й Я!» (4:6, пер. Івана Огієнка; у дужках – Синод. пер.).
Хто відкидає пізнання Бога, приречений (2Сол.1:8). Дивно, але причина загибелі людей не власне гріх, а "недолік ведення" (Ос.4:6, буквально, "ти відкинув це знання", пер. [Л.13]). Небажання особисто пізнати Батька й волю Його призводить до гріха: спотворення істини, зникнення милосердя, хибних клятв, обману, вбивств, крадіжок, безперервного кровопролиття (Осії, 4:1, 2); тому суд і смерть (вірш 3,
У жалюгідному духовному стані ізраїльтян провидець звинувачує також релігійних вождів (4:4). Вони не звертаються до "пізнання Бога" (вірш 1), забули закон Його (Тору), джерело знань про Нього, тому позбудуться священнослужіння, "впадуть" (вірш 5). Він забуде дітей їх (4:6), інакше кажучи, сини не успадкують сану батька, "лінію священства буде перервано" [Л.8, 9].
Грізні пророцтва уривку 4:5, 6 до якого історичного періоду відносяться? Автори роботи [Л.8] припускають,– загибель Північного царства від руки ассирійців у VIII столітті до Р.Х. Але таке вузьке тлумачення вступає у суперечность з контекстом (4:3, 3:5, 2:18-23).
Хіба у VIII столітті до Р.Х. земля перебувала в жалобі? (4:3), коли потерпав кожний її мешканець, загинули звірі, птахи, морські риби. В які такі "останні дні" (3:5) ізраїльский народ шукав Адоная і навернувся до Нього? більше того, побрався з Ним навіки! (2:19).
Значить передбачення у вірші 4:6 треба тлумачити розширювально, воно є "пророчою перспективою" [Л.17, стор. 85], "скороченням перспективи" [Л.18, стор. 472], "спресованим часом" [Л.8, стор. 178, 429].
Отримане одкровення про близьку для таємновидця подію зливається з прозрінням далекого майбутнього, саме в ньому пророцтво здійсниться повною мірою. Як остаточно здійсняться об'єднані в часі передбачення Цефанйа, Йехезкейла, Йешайа, Йірмейа про вавилонську навалу та есхатологічний День Господа [Л.19].
"Той, хто мудрий, зрозуміє ці речі. Хто (розумний) проникливий, усвідомить їх" (Осії, 14:10, пер. [Л.10]). Оскільки в премудрості є діти ..., все ж, у дурості їх набагато більше (Лк.7:35, Пр.14: 8).
ЛІТЕРАТУРА
2. Уоррен Уірсбі. Коментар на Старий Завіт. У 2-х т. Том ІІ. Ездра - Малахія. - СПб.: Біблія для всіх, 2011. - 1111 с.
3. Новий Біблійний коментар у 3 ч. Ч.2. Старий заповіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії. - СПб.: Мірт, 2000. - 571 с.
4. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1 503 с.
5. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
6. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
7. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1088 с.
8. Тлумачення старозавітних книг. Від книги Ісаї до Книги Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
9. Хоуард Джейкоб М. Майєрс. Коментарі до книг Старого Завіту. Том 17. - Одеса: Всесвітня спілка баптистів, 1993. - 228 с.
10. Біблія. Новий Переклад на Російську Мову.- Herrljunga, Sweden: Міжнародне Біблійне Товариство, 2007.- 1228 с.
11. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
12. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
13. Перші та останні пророки. - Йерушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975. - 1002 с.
14. Стаття №2 "Гог із землі Магог: кінець світу цього".
15. Стаття №3 "День Господній".
16. Стаття № 4 "Час великої скорботи".
17. Ллойд-Джонс М. Церква і останній час.- Харків: Д.Ф.Ткаченка, 2001.- 208 с.
18. Кузнєцова В.М. Євангеліє від Матвія. Коментар. - М: ОПУ ім. А.Меня, 2002. - 568 с.
19. Стаття №1 "Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа".
20. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с. 21. Коментарі до Старого та Нового Завітів. - Мінськ: Фонд "Лютеранська культурна спадщина", 2007. - 832 с.
22. Слов'янський біблійний коментар. – Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016. – 1840 с.