«Надходить час,– говорить ГОСПОДЬ,– коли
Я укладу с родом Ізраїля і поколінням Юди
Новий Заповіт» (Єремії, 31:31)
Новий Заповіт» (Єремії, 31:31)
"Тому і став Ісус поручителем кращого, ніж
колишній, завіту" (Євреїв, 7:22, пер. [Л.19])
колишній, завіту" (Євреїв, 7:22, пер. [Л.19])
1. Вступ
Єремія пророкує укладення договору із залишком ізраїльтян (31:31-34, 32:37-42) після закінчення Великої загибелі [Л.1], вона ж, по змісту, День Господній [Л.2].
Паралельні вірші щодо цієї видатної історичної події можна знайти в інших старозавітних наві: Єз.20:35-37, 34:23-25, 37:24-26; Іс.55:3, 59:21, 61:6-8; Дан.9:27. Проте лише в пророцтві Йірмейа повідомляється про нову угоду між Адонаєм і ам Йісраель.
Композиція віршів 31:31-34, 32:37-42. 1. Вступ, що містить обіцянку (31:31).
2. Виклад головної теми - Новий Завіт:
а) нагадування іудеям про порушення колишнього договору (31:32);
б) досягнення іншої домовленості (31:33, 32:40);
в) попередні події (32:37-39);
г) наслідки прийнятого рішення (31:34, 32:41, 42).
3. Пророцтво месіанського царства (32:37- 39).
Головна тема. Всевишній вступить з нащадками Ізраїля та Юди в своєрідні відносини "того часу" (31:33), після Великого нещастя й загибелі (4:6-8).
Паралельні вірші щодо цієї видатної історичної події можна знайти в інших старозавітних наві: Єз.20:35-37, 34:23-25, 37:24-26; Іс.55:3, 59:21, 61:6-8; Дан.9:27. Проте лише в пророцтві Йірмейа повідомляється про нову угоду між Адонаєм і ам Йісраель.
Композиція віршів 31:31-34, 32:37-42. 1. Вступ, що містить обіцянку (31:31).
2. Виклад головної теми - Новий Завіт:
а) нагадування іудеям про порушення колишнього договору (31:32);
б) досягнення іншої домовленості (31:33, 32:40);
в) попередні події (32:37-39);
г) наслідки прийнятого рішення (31:34, 32:41, 42).
3. Пророцтво месіанського царства (32:37- 39).
Головна тема. Всевишній вступить з нащадками Ізраїля та Юди в своєрідні відносини "того часу" (31:33), після Великого нещастя й загибелі (4:6-8).
Мета написання. Викрити одноплемінників, які постійно порушували союзні відносини з Господом (31:32), втішити й підбадьорити тих, хто витримає "це велике нещастя" (32:41, 42).
Зміст. Звертаючись через пророка до іудеїв, Йахве Елохім обіцяє укласти з ними завіт (31:31), котрий буде зовсім іншим, ніж порушений євреями договір, прийнятий за часів Шемот (вірш 32).
Нову обітницю Вседержитель помістить не в ковчег, ні, в розум людини, напише її на серцях всіх, що поклоняються Йому (31:33, 32:38). Гарантією дотримання обіцянок служить благоговійний страх, його Він вкладе в них (вірші 39, 40).
Укладення угоди відбудеться після закінчення великого нещастя (32:42), тоді Ель Шаддай збере вцілівших з усіх країн, куди вижене їх у гніві, люті, великому обуренні (вірш 37). Потім вони стануть Його народом, а Він – їхнім Богом (вірш 38).
Благотворними виявляться результати вступу в союз з Господом: прощення беззаконь, забуття гріха, пізнання Його (31:34), безпечне життя (32:41), благоденство (вірш 42).
Проблема тлумачення. Пророцтво здійснилося частково, повністю або не збулось зовсім.
Зміст. Звертаючись через пророка до іудеїв, Йахве Елохім обіцяє укласти з ними завіт (31:31), котрий буде зовсім іншим, ніж порушений євреями договір, прийнятий за часів Шемот (вірш 32).
Нову обітницю Вседержитель помістить не в ковчег, ні, в розум людини, напише її на серцях всіх, що поклоняються Йому (31:33, 32:38). Гарантією дотримання обіцянок служить благоговійний страх, його Він вкладе в них (вірші 39, 40).
Укладення угоди відбудеться після закінчення великого нещастя (32:42), тоді Ель Шаддай збере вцілівших з усіх країн, куди вижене їх у гніві, люті, великому обуренні (вірш 37). Потім вони стануть Його народом, а Він – їхнім Богом (вірш 38).
Благотворними виявляться результати вступу в союз з Господом: прощення беззаконь, забуття гріха, пізнання Його (31:34), безпечне життя (32:41), благоденство (вірш 42).
Проблема тлумачення. Пророцтво здійснилося частково, повністю або не збулось зовсім.
2. Угода (31:31)
Коли вщухне палаючий гнів Ель Шаддай (30:24, [Л.1, 2]), виконається Його обіцянка, "Я прийду заспокоїти Ізраїль" (31:2, пер. [Л.13]). Увесь 31-й розділ Єремія присвятив небувалим взаєминам Бога з тими, хто вижив. Тісні зв'язки виникнуть після закінчення Великого нещастя й загибелі (4:6-29, [Л.1]) у буревії великого гніву та урагану (30:23), "в останні дні" (вірш 24; [Л.2]).
«Надходить час,– говорить ГОСПОДЬ,– коли Я укладу з родом (нащадками) Ізраїля і поколінням (нащадками) Юди (договір) Новий Заповіт» (31:31; в дужках текст із [Л.3]).
«Надходить час,– говорить ГОСПОДЬ,– коли Я укладу з родом (нащадками) Ізраїля і поколінням (нащадками) Юди (договір) Новий Заповіт» (31:31; в дужках текст із [Л.3]).
Автори роботи [Л.5] припускають. "Буквальне трактування пророцтва в 31:31-34 відносить його до історичних Ізраїлю та Юдеї" (стор. 311). Зокрема, воно вже втілилось "в особі та діяннях Ісуса Христа" [Л.17, стор. 475]. "Повністю виконалося в Ісусі Христі ..." [Л.20, стор. 888].
Протилежна теза. "Пророк мислить Новий Завіт як такий, що збігатиметься з відновленням дому Юди та Ізраїлю, що можливо тільки в майбутньому" ([Л.6, стор. 49]; [Л.18, стор.195]).
Третя група екзегетів наполягає, обіцянка у вірші 31 здійснилося частково, в старозавітну епоху або з першим пришестям Ісуса Христа. Повністю вона звершиться під час Його другого приходу.
Однак гіпотезам про повне або часткове виповнення пророцтва в минулому НЕ вистачає біблійних доказів. Адже беззаконня та гріх не прощені, згідно з обітницею Яхве Елохім (31:34); Він ще не вигнав Ізраїль в гніві, люті, обуренні, не повернув його на колишнє місце; також до сих пір ВІДСУТНЄ "безпечне життя" (32:37, Синод. пер.).
Зовсім небагато євреїв гідні називатися народом Бога Авраама, Іцхака, Йаакова; у них немає єдиного серця, вони йдуть різними шляхами, не бояться Його (уривок 38-40); ще збереглося значення Старого завіту (Євр.8:13). Іноземці не пасуть їх стада, не обробляють поля, Медінат Йісраель не користується багатствами інших народів, НЕМАЄ у нього слави їх (Іс.61:5-8).
Лише в майбутньому відбудується святилище в Йерушалаїмі [Л.8], воцариться Іеhошуа ха Машіах бен Давид, Йому почне служити Яків (Єр.30:9). У ті дні, як сповіщає Адонай, "Я укладу з ними Заповіт миру, і цей Заповіт з ними буде вічним" (Єзекіїля, 37:24-28; Єр.31:31).
"Залишається прийняти, що обіцянки Господа, отримані Єремією (31:31-40), судячи з усього, здійсняться в тисячолітньому правлінні Христа" [Л.7, стор. 184]. Він укладе з юдеями союз, котрий вони раніше відкинули (Мт.23:37, [Л.8]). "Новий Завіт набере чинності не раніше Другого пришестя" [Л.21, стор. 973].
Для донесення благої звістки Йірмейа використовує у вірші 33 мову й образи архаїчних передбачень віщунів на підставі вивчення нутрощів жертовних тварин [Л.15].
Провісники просили божество "записати своє одкровення на нутрощах тварини, щоб вони змогли дізнатися і пояснити іншим його волю" (стор. 763).
Яхве напише "своє одкровення"» на серцях (31:33; в давнину, сховище волі, емоцій, мудрості). Вкладе закон всередину їх (вірш 33, б) Духом Своїм (Іс.59:21, Єз.36:27). Щоб любили Його, знали і виконували волю Його, яку Він Сам буде передавати тим, кому зберіг життя. 
Звертаючи погляд на лихо з півночі, побачивши як невблаганно насувається "велике нещастя" (мал. 3), передбачене Єремією (4:6), населення Медінат Йісраель остаточно покине нажиті місця, за порадою ще одного пророка (Міх.2:10).
Налякані втечуть, не зупиняючись (Єр.4:6), в область стародавнього Едома, також в Зайордань, на територію Моава і Аммона (Дан.11:41).
Евакуйовані змушені жити у відкритому полі, побоюючись землетрусів й загрози цунамі із Середземного моря. Деякі дістануться до території стародавнього Бавеля, де Адонай врятує їх (Міх.4:10).
Крім того, Він обіцяє. "Я неодмінно зберу їх з усіх земель, куди Я вигнав їх ... Я приведу їх назад " (Єремії, 32:37), щоб ті, хто вцілів, побудували Дім молитви, підняли з руїн зруйнований великим землетрусом Йерушалаїм [Л.8].
У ті дні збудеться пророцтво про відновлення столиці та святилища, «зараз це місто просто пагорб, покритий руїнами, але воно буде знову побудоване і царський палац (точніше, "храм", пер. [Л.4], Синод.пер.) підніметься на колишньому місці» (30:18, пер. [Л.10]).
Потім Бейт а-Мікдаш буде освячений, Єшурун очиститься від гріха; тоді "зненацька прийде до Свого Храму Господь" (Малахії, 3:1, б). Посланець завіту з'явиться до перебуваючих у скорботі, Джерело живої води відкриється на святій горі.
Здійсниться ще одна Божа обітниця. "Я дозволю їм жити в спокої і мирі" (Єр.32:37, г; пер. [Л.10]), Єрусалим "більше ніколи не буде ні розорений, ні зруйнований" (31:40; пер. [Л.13]). Миротворець дозволить вірному слухняному
залишку жити в спокої та мирі, вести безтурботне життя, тому НОВИЙ договір називатиметься "Заповіт миру" (Єзекіїля, 34:25, 37:26).
Господь укладе новий Заповіт (31:31-34, мал. 4), в уривку 32:40 він іменується "вічний" (євр. «олам»). "Євр. слово олам не має значення нескінченності в часі, а має на увазі приховане і віддалене майбутнє ..." [Л.16, стор. 139].
У вузькому значенні слова, це великий відрізок тривалістю 1 000 років (Об'явл. гл.20). Все-таки, вічний у вірші 40, також в Єз.37:26, Іс.55:3, 61:8, можна тлумачити розширено, як нерозривність союзу.
Протягом усього існування тисячолітнього царства Машіаха, Він не відвернеться від Свого народу, обіцяючи постійно "чинити їм добро" (Єремії, 32:40, б).
Гарантією виконання залишком угоди служить благоговійний страх Божий, який Він вкладе в кожне серце (вірш 40) в Йом Адонай, час Великої загибелі [Л.1, 2].
Виникає питання, чи має Церква відношення до пророцтва Єремії про вічний договір? НІ. Ясно написано, він укладається з Ізраїлем (31:31, 33, 32:36, 40).
Будь-яка людина, котра серцем, душею, розумом прийняла спокутну жертву Ісуса Христа за свої гріхи, вже перебуває в союзі з Ним. Більше того, Він "дозволив нам стати служителями Нового Завіту" (2Коринтян, 3:6, а).
Який "накреслений Святим Духом у серці кожного члена новозавітного суспільства. Сила Святого Духа в кожному віруючому дозволяє йому виконувати нові заповіді (Рим.8:2-4; Гал.5:16-25), що є відмінною ознакою ..." [Л.17, стор. 887].
Третя група екзегетів наполягає, обіцянка у вірші 31 здійснилося частково, в старозавітну епоху або з першим пришестям Ісуса Христа. Повністю вона звершиться під час Його другого приходу.
Однак гіпотезам про повне або часткове виповнення пророцтва в минулому НЕ вистачає біблійних доказів. Адже беззаконня та гріх не прощені, згідно з обітницею Яхве Елохім (31:34); Він ще не вигнав Ізраїль в гніві, люті, обуренні, не повернув його на колишнє місце; також до сих пір ВІДСУТНЄ "безпечне життя" (32:37, Синод. пер.).
Зовсім небагато євреїв гідні називатися народом Бога Авраама, Іцхака, Йаакова; у них немає єдиного серця, вони йдуть різними шляхами, не бояться Його (уривок 38-40); ще збереглося значення Старого завіту (Євр.8:13). Іноземці не пасуть їх стада, не обробляють поля, Медінат Йісраель не користується багатствами інших народів, НЕМАЄ у нього слави їх (Іс.61:5-8).
Лише в майбутньому відбудується святилище в Йерушалаїмі [Л.8], воцариться Іеhошуа ха Машіах бен Давид, Йому почне служити Яків (Єр.30:9). У ті дні, як сповіщає Адонай, "Я укладу з ними Заповіт миру, і цей Заповіт з ними буде вічним" (Єзекіїля, 37:24-28; Єр.31:31).
"Залишається прийняти, що обіцянки Господа, отримані Єремією (31:31-40), судячи з усього, здійсняться в тисячолітньому правлінні Христа" [Л.7, стор. 184]. Він укладе з юдеями союз, котрий вони раніше відкинули (Мт.23:37, [Л.8]). "Новий Завіт набере чинності не раніше Другого пришестя" [Л.21, стор. 973].
3. Порушення зобов'язання (31:32)
У давнину Благословенний обрав Ізраїль, врятував його від рабства в Єгипті, запропонував союзний договір (Вих. гл.19-24, мал.1).
Тоді "весь народ одностайно промовив: Усе, про що говорив ГОСПОДЬ, ми виконаємо ... і будемо слухняні" (24:3- 7).
Однак дуже скоро ізраїльтяни порушили обіцянки, з тих пір продовжують віроломно нехтувати їми протягом усього періоду історії (3:20-22).
"Бог запропонував людям звід правил і норм поведінки, угодних Йому, але через крайню зіпсованість своїх сердець вони не зуміли дотримуватися їх" [Л.7, стор. 183]. "Всі пророки стверджують: завіт постійно порушується, тому з правової точки зору його більше не існує" [Л.16, стор. 936].
«Вашими гидкими вчинками ви зламали (розірвали) Мій Заповіт!» (Єзекіїля, 44:7), проголошує Яхве Елохім невірному народу Своєму . Тому, з закінченням Великої скорботи [Л.9], буде потрібен новий документ.
«Не такій Заповіт, який Я уклав з їхніми батьками того дня, коли Я, тримаючи їх за руку, виводив їх з єгипетського краю. Адже той Мій Заповіт вони порушили, хоч Я залишався їхнім Владикою,– говорить ГОСПОДЬ» (31:32).
Тоді "весь народ одностайно промовив: Усе, про що говорив ГОСПОДЬ, ми виконаємо ... і будемо слухняні" (24:3- 7).
Однак дуже скоро ізраїльтяни порушили обіцянки, з тих пір продовжують віроломно нехтувати їми протягом усього періоду історії (3:20-22).
"Бог запропонував людям звід правил і норм поведінки, угодних Йому, але через крайню зіпсованість своїх сердець вони не зуміли дотримуватися їх" [Л.7, стор. 183]. "Всі пророки стверджують: завіт постійно порушується, тому з правової точки зору його більше не існує" [Л.16, стор. 936].
«Вашими гидкими вчинками ви зламали (розірвали) Мій Заповіт!» (Єзекіїля, 44:7), проголошує Яхве Елохім невірному народу Своєму . Тому, з закінченням Великої скорботи [Л.9], буде потрібен новий документ.
«Не такій Заповіт, який Я уклав з їхніми батьками того дня, коли Я, тримаючи їх за руку, виводив їх з єгипетського краю. Адже той Мій Заповіт вони порушили, хоч Я залишався їхнім Владикою,– говорить ГОСПОДЬ» (31:32).
Щоб укласти нову угоду, необхідно розірвати колишню, з усіма поколіннями, в особі сім'ї Ноаха (Бут.9:9). Справді, чинна нині обітниця з 7-ми заповідей (згідно Талмуду), буде розірвана, за Писанням.
«Я взяв і зламав Свою палицю Милосердя ("посох Прихильність", пер. [Л.3]), розірвавши таким чином Мій Заповіт, який був укладений Мною з усіма народами» (Захарії, 11:10).
Творець розірве союз з невдячним творінням "У той день" (вірш 11), тобто, "ГОСПОДНІЙ День" (14:1). Це унікальна нескінченна година суду, відома тільки Йому (вірш 7), період нещастя і Великої загибелі (Єр.4:6-29, [Л.1, 2, 9]). Відтак нинішньому поколінню сповіщається вирок.
«Я буду судити вас, як судив ваших предків в Єгипетській пустелі". Так сказав Господь Всемогутній. "Я оголошу вас винними і покараю за нашим завітом» (Єзекіїля, 20:36, 37, пер. [Л.10]; Синод. пер., "І проведу вас під жезлом і введу вас у пута завіту").
«Я взяв і зламав Свою палицю Милосердя ("посох Прихильність", пер. [Л.3]), розірвавши таким чином Мій Заповіт, який був укладений Мною з усіма народами» (Захарії, 11:10).
Творець розірве союз з невдячним творінням "У той день" (вірш 11), тобто, "ГОСПОДНІЙ День" (14:1). Це унікальна нескінченна година суду, відома тільки Йому (вірш 7), період нещастя і Великої загибелі (Єр.4:6-29, [Л.1, 2, 9]). Відтак нинішньому поколінню сповіщається вирок.
«Я буду судити вас, як судив ваших предків в Єгипетській пустелі". Так сказав Господь Всемогутній. "Я оголошу вас винними і покараю за нашим завітом» (Єзекіїля, 20:36, 37, пер. [Л.10]; Синод. пер., "І проведу вас під жезлом і введу вас у пута завіту").
4. Закон, вписаний в серце? (31:33)
Що за принципово новий договір укладе Всевишній? Зрозуміло, не схожий на колишній (31:32), як показала історія, мешканці землі не здатні дотримуватися його [Л.11, 12]. А який саме?
«Ось який (інший) Заповіт того часу (в майбутньому) Я укладу з родом (домом) Ізраїля,– говорить ГОСПОДЬ,– Я вкладу Мій Закон у їхню душу (розум) і на їхніх серцях напишу його, і таким чином, буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом» (31:33; в дужках текст із [Л.13]).
«Ось який (інший) Заповіт того часу (в майбутньому) Я укладу з родом (домом) Ізраїля,– говорить ГОСПОДЬ,– Я вкладу Мій Закон у їхню душу (розум) і на їхніх серцях напишу його, і таким чином, буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом» (31:33; в дужках текст із [Л.13]).
"Бог повинен змінити серця людей, щоб їм хотілося любити Його і виконувати Його волю ... Старий Завіт керував їхньою поведінкою, але не змінював характеру" [Л.14, стор. 709].
Тому фіксація повинна безкомпромісно відрізнятися від попередньої. Основні положення свідоцтва запишуться НЕ на кам'яних скрижалях (мал.2), а "на їхніх серцях". Адонай вкладе його не в ковчег, але прямо в глибину душі (пер. [Л.4]), серце [Л.3], голови [Л.10], розум [Л.13], внутрішність (Синод. пер.).
Тому фіксація повинна безкомпромісно відрізнятися від попередньої. Основні положення свідоцтва запишуться НЕ на кам'яних скрижалях (мал.2), а "на їхніх серцях". Адонай вкладе його не в ковчег, але прямо в глибину душі (пер. [Л.4]), серце [Л.3], голови [Л.10], розум [Л.13], внутрішність (Синод. пер.).
Для донесення благої звістки Йірмейа використовує у вірші 33 мову й образи архаїчних передбачень віщунів на підставі вивчення нутрощів жертовних тварин [Л.15]. Провісники просили божество "записати своє одкровення на нутрощах тварини, щоб вони змогли дізнатися і пояснити іншим його волю" (стор. 763).
Яхве напише "своє одкровення"» на серцях (31:33; в давнину, сховище волі, емоцій, мудрості). Вкладе закон всередину їх (вірш 33, б) Духом Своїм (Іс.59:21, Єз.36:27). Щоб любили Його, знали і виконували волю Його, яку Він Сам буде передавати тим, кому зберіг життя.
Коли настане зазначена есхатологічна подія? Наві відповідає,
"того часу", "мається на увазі: після тривалого періоду лих, які доведеться пережити єврейському народу" [Л.7; Л.18].
Після закінчення Великої скорботи, масового покаяння в Йом Кіпур [Л.8], сповниться обіцянка: Я "буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом" (вірш 33, г).
Відтепер Його ім'я служить знаком та нагадуванням заповіту, а не загублена давно забута старозавітна скриня;
«більше не будуть говорити про Ковчег Заповіту ГОСПОДА! – Він навіть нікому не спаде на думку,– не згадуватимуть про нього й не відчуватимуть у ньому потреби, й більше не пориватимуться його зробити» (3:16).
Народи, котрі зберуться в Єрусалимі, щоб вшанувати ім'я Благословляючого на престолі слави Його в Храмі, перестануть чинити зло (вірш 17).
Після закінчення Великої скорботи, масового покаяння в Йом Кіпур [Л.8], сповниться обіцянка: Я "буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом" (вірш 33, г).
Відтепер Його ім'я служить знаком та нагадуванням заповіту, а не загублена давно забута старозавітна скриня;
«більше не будуть говорити про Ковчег Заповіту ГОСПОДА! – Він навіть нікому не спаде на думку,– не згадуватимуть про нього й не відчуватимуть у ньому потреби, й більше не пориватимуться його зробити» (3:16).
Народи, котрі зберуться в Єрусалимі, щоб вшанувати ім'я Благословляючого на престолі слави Його в Храмі, перестануть чинити зло (вірш 17).
5. Пізнання Викупителя (31:34)
Через пророка Ошейя, Вседержитель звертається до Свого творіння з вимогою. "Адже Я бажаю милосердя ("вірності", пер. [Л.19], "праведності" [Л.3], "благочестя" [Л.4]), а не жертви, й пізнання Бога – більше за всепалення!" (Осії, 6:6).
Пізнання Його можна досягти через вивчення Тори, чому постійно вчили і вчать євреї один одного. Все-таки настане ера, коли навчання виявиться не актуальним.
«І вже не звертатимуться один до одного й брат до брата, кажучи: Пізнай ГОСПОДА! Оскільки кожен з них знатиме Мене,– від найменшого, і до найстаршого з них,– говорить ГОСПОДЬ,– тому що Я прощу їм провини ("злочини", пер. [Л.3, Л.19]) і їхніх гріхів більше не згадаю» (31:34).
Пізнання Його можна досягти через вивчення Тори, чому постійно вчили і вчать євреї один одного. Все-таки настане ера, коли навчання виявиться не актуальним.
«І вже не звертатимуться один до одного й брат до брата, кажучи: Пізнай ГОСПОДА! Оскільки кожен з них знатиме Мене,– від найменшого, і до найстаршого з них,– говорить ГОСПОДЬ,– тому що Я прощу їм провини ("злочини", пер. [Л.3, Л.19]) і їхніх гріхів більше не згадаю» (31:34).
Чи можливе таке блюзнірство,– іудеї більше НЕ навчають один одного пізнанню Адоная?! Можливо, якщо Закон вкласти всередину їх (31:33), разом з Духом Його (Єз.36:27, Йоіл.3:1, Іс.44:3). "Коли закон написаний в серці, то кожен стане знати Господа. За таких обставин скасовується роль вчителя-посередника" [Л.20, стор. 888].
Дійсно, вчитель буде не потрібен, але провидець стверджує, ВСІ (!) зможуть осягнути Всевишнього, від найменшого до найстаршого (Єр.31:34, б). Істинно так, тому що навіть ДІТИ угледять шехіну, побачать славу Його, бо "прийде до мешканців Сіону їхній Викупитель,– до нащадків Якова, котрі відвернулись від гріха ..." (Ісаї, 59:20; Єр.31:2).
Спаситель оселиться серед ізраїльтян (Зах.2:10-12, Єз.37:26-28), в місті істини Йерушалаїмі (Зах.8:3, Іс.52:8, 9), на святій Храмовій горі (Йоіл.4:17), у святая святих в будівлі Бейт а-Мікдаш (Мал.3:1, Міх.4:2).
Здійсниться обіцянка Елоах, "Я прощу їм провини (злочини) і їхніх гріхів більше не згадаю" (Єремії, 31:34, в). Які злочини маються на увазі? Ймовірно, у тому числі, розп'яття Сина Божого Ісуса Христа (Мт.27:25, Дії.2:36).
Провина буде прощена в результаті щирого покаяння, плачу всіх сімей домівок Ізраїлевих; вони «голоситимуть, як оплакують улюбленого сина-одинака, та гірко сумуватимуть, як сумують за перворідним» (Захарії, 12:10-14).
Вибачивши моторошне беззаконня, Викупитель пробачить їхні провини (Єр.31:34, г). "Ця обіцянка означає, що Бог надалі не буде судити Свій народ за його гріхи, грунтуючись на умовах стародавнього завіту" [Л.11, стор. 1027].
Дійсно, вчитель буде не потрібен, але провидець стверджує, ВСІ (!) зможуть осягнути Всевишнього, від найменшого до найстаршого (Єр.31:34, б). Істинно так, тому що навіть ДІТИ угледять шехіну, побачать славу Його, бо "прийде до мешканців Сіону їхній Викупитель,– до нащадків Якова, котрі відвернулись від гріха ..." (Ісаї, 59:20; Єр.31:2).
Спаситель оселиться серед ізраїльтян (Зах.2:10-12, Єз.37:26-28), в місті істини Йерушалаїмі (Зах.8:3, Іс.52:8, 9), на святій Храмовій горі (Йоіл.4:17), у святая святих в будівлі Бейт а-Мікдаш (Мал.3:1, Міх.4:2).
Здійсниться обіцянка Елоах, "Я прощу їм провини (злочини) і їхніх гріхів більше не згадаю" (Єремії, 31:34, в). Які злочини маються на увазі? Ймовірно, у тому числі, розп'яття Сина Божого Ісуса Христа (Мт.27:25, Дії.2:36).
Провина буде прощена в результаті щирого покаяння, плачу всіх сімей домівок Ізраїлевих; вони «голоситимуть, як оплакують улюбленого сина-одинака, та гірко сумуватимуть, як сумують за перворідним» (Захарії, 12:10-14).
Вибачивши моторошне беззаконня, Викупитель пробачить їхні провини (Єр.31:34, г). "Ця обіцянка означає, що Бог надалі не буде судити Свій народ за його гріхи, грунтуючись на умовах стародавнього завіту" [Л.11, стор. 1027].
6. Безпечне майбутнє (32:37)
Після закінчення Великої загибелі [Л.1], вона ж, по змісту, День Господній [Л.2], Яхве об'єднає ізраїльтян. "Той, Хто розсіяв народ Ізраїлю, збере його" (31:10, пер. [Л.13]). Поверне всіх, що напередодні розбіглися по різних країнах від Його гніву, люті, обурення.
« Я неодмінно зберу їх з усіх земель, куди Я вигнав їх у гніві, люті та страшному обуренні; Я приведу їх назад у цей край і дам їм жити в безпеці» (32:37, пер. [Л.13]; "Я дозволю їм жити в спокої і мирі", пер. [Л.10]).
« Я неодмінно зберу їх з усіх земель, куди Я вигнав їх у гніві, люті та страшному обуренні; Я приведу їх назад у цей край і дам їм жити в безпеці» (32:37, пер. [Л.13]; "Я дозволю їм жити в спокої і мирі", пер. [Л.10]).
Звертаючи погляд на лихо з півночі, побачивши як невблаганно насувається "велике нещастя" (мал. 3), передбачене Єремією (4:6), населення Медінат Йісраель остаточно покине нажиті місця, за порадою ще одного пророка (Міх.2:10).Налякані втечуть, не зупиняючись (Єр.4:6), в область стародавнього Едома, також в Зайордань, на територію Моава і Аммона (Дан.11:41).
Евакуйовані змушені жити у відкритому полі, побоюючись землетрусів й загрози цунамі із Середземного моря. Деякі дістануться до території стародавнього Бавеля, де Адонай врятує їх (Міх.4:10).
Крім того, Він обіцяє. "Я неодмінно зберу їх з усіх земель, куди Я вигнав їх ... Я приведу їх назад " (Єремії, 32:37), щоб ті, хто вцілів, побудували Дім молитви, підняли з руїн зруйнований великим землетрусом Йерушалаїм [Л.8].
У ті дні збудеться пророцтво про відновлення столиці та святилища, «зараз це місто просто пагорб, покритий руїнами, але воно буде знову побудоване і царський палац (точніше, "храм", пер. [Л.4], Синод.пер.) підніметься на колишньому місці» (30:18, пер. [Л.10]).
Потім Бейт а-Мікдаш буде освячений, Єшурун очиститься від гріха; тоді "зненацька прийде до Свого Храму Господь" (Малахії, 3:1, б). Посланець завіту з'явиться до перебуваючих у скорботі, Джерело живої води відкриється на святій горі.
Здійсниться ще одна Божа обітниця. "Я дозволю їм жити в спокої і мирі" (Єр.32:37, г; пер. [Л.10]), Єрусалим "більше ніколи не буде ні розорений, ні зруйнований" (31:40; пер. [Л.13]). Миротворець дозволить вірному слухняному
залишку жити в спокої та мирі, вести безтурботне життя, тому НОВИЙ договір називатиметься "Заповіт миру" (Єзекіїля, 34:25, 37:26).
7. У всіх одне серце? (32:38, 39)
Сьогодні Йахве Елохім не може назвати євреїв Своїми, адже, в світській державі Ізраїль, багато хто відвернувся від Нього. Але незабаром огидне становище зміниться, згідно з Його обіцянкою.
«Тоді вони ("народ Ізраїлю та Юдеї", пер. [Л.10]) стануть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом» (32:38).
Однак спочатку бунтівники пройдуть суворе випробування Великим нещастям й загибеллю (4:6-29), зазнають важких покарань мечем Небесного Воїтеля та потужним вихором (25:27-32). Відчують весь гнів, лють, велике обурення Його (вірші 33-38, 32:37).
Ам Йісраель переплавиться в горнилі страждань, як плавиться свинець, що містить срібло; вогонь очистить грішників
від домішок. У ті дні, «вони будуть прикликати ім'я Моє, і Я почую їх і скажу: "це Мій народ", і вони скажуть:
«Господь – Бог мій!» (Захарії, 13:9, б; Синод. пер.).
Тут обидва пророки мають на увазі націю, спільноту населення, об'єднані територією, мовою, культурою, економікою, світоглядом, психологічним складом розуму.
Щоб Яхве міг сказати про залишок євреїв "Мій народ", необхідно повернути його на колишню територію, дати безпечне життя. Дані умови будуть обов'язково виконані (Єр.32:37, 3:17, 18), проте цього замало для збереження вірності Йому.
«І дам їм єдине серце, й вкажу єдину дорогу, ("щоб вони завжди благоговіли переді Мною", пер. [Л.19]), аби мали завжди переді Мною страх на добро – як вони самі і так їхні діти після них» (32:39).
«Слово "серце" позначає в Біблії в основному сутність людської особистості, осередок ДУШІ і ДУХА ... саме серце приймає духовне рішення про ставлення до Бога, обираючи віру в Нього або непослух Йому» [Л.16, стор. 888].
Адонай подарує іудеям ОДИН центральний орган кровопостачання, в переносному значенні, єдину нову сутність (24:7), людський дух, слухняний Йому. Вкаже "єдину дорогу", щоб слідували за Ним, ходили Його шляхами (Втор.10:12, Лк.9:23).
Таким чином, Цілитель, як обіцяв, вилікує непокору дітей (Єр.3:22), котрі жалібно плачуть на зрізаних вершинах пагорбів, принижено вигукуючи: "Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти – ГОСПОДЬ, наш Бог!" (вірші 20-23).
Змінене, тепер слухняне ставлення розуму творіння до свого Творця, страх перед Ним у душі, служать на благо вцілілим й благоденству їхніх дітей, "після них" (32:39, в).
«Тоді вони ("народ Ізраїлю та Юдеї", пер. [Л.10]) стануть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом» (32:38).
Однак спочатку бунтівники пройдуть суворе випробування Великим нещастям й загибеллю (4:6-29), зазнають важких покарань мечем Небесного Воїтеля та потужним вихором (25:27-32). Відчують весь гнів, лють, велике обурення Його (вірші 33-38, 32:37).
Ам Йісраель переплавиться в горнилі страждань, як плавиться свинець, що містить срібло; вогонь очистить грішників
від домішок. У ті дні, «вони будуть прикликати ім'я Моє, і Я почую їх і скажу: "це Мій народ", і вони скажуть:
«Господь – Бог мій!» (Захарії, 13:9, б; Синод. пер.).
Тут обидва пророки мають на увазі націю, спільноту населення, об'єднані територією, мовою, культурою, економікою, світоглядом, психологічним складом розуму.
Щоб Яхве міг сказати про залишок євреїв "Мій народ", необхідно повернути його на колишню територію, дати безпечне життя. Дані умови будуть обов'язково виконані (Єр.32:37, 3:17, 18), проте цього замало для збереження вірності Йому.
«І дам їм єдине серце, й вкажу єдину дорогу, ("щоб вони завжди благоговіли переді Мною", пер. [Л.19]), аби мали завжди переді Мною страх на добро – як вони самі і так їхні діти після них» (32:39).
«Слово "серце" позначає в Біблії в основному сутність людської особистості, осередок ДУШІ і ДУХА ... саме серце приймає духовне рішення про ставлення до Бога, обираючи віру в Нього або непослух Йому» [Л.16, стор. 888].
Адонай подарує іудеям ОДИН центральний орган кровопостачання, в переносному значенні, єдину нову сутність (24:7), людський дух, слухняний Йому. Вкаже "єдину дорогу", щоб слідували за Ним, ходили Його шляхами (Втор.10:12, Лк.9:23).
Таким чином, Цілитель, як обіцяв, вилікує непокору дітей (Єр.3:22), котрі жалібно плачуть на зрізаних вершинах пагорбів, принижено вигукуючи: "Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти – ГОСПОДЬ, наш Бог!" (вірші 20-23).
Змінене, тепер слухняне ставлення розуму творіння до свого Творця, страх перед Ним у душі, служать на благо вцілілим й благоденству їхніх дітей, "після них" (32:39, в).
8. Безстроковий договір (32:40)
Після закінчення великого нещастя й скорботи [Л.2, 9], Адонай збере євреїв, поверне в Ерец Йісраель; забезпечить безпечне життя (32:37), дасть одне серце, один шлях (вірш 39). Вони стануть Його народом, а Він – їхнім Богом (вірш 38) ... , але після знаменної події.
«Я укладу з ними (людьми Ізраїлю та Юдеї) вічний Заповіт у тому, що вже не відвернуся від них й не перестану чинити їм добро. Я вкладу страх переді Мною у їхнє серце, щоб уже не відступали (не відвернулися) від Мене» (32:40, в дужках текст з [Л.10]).
«Я укладу з ними (людьми Ізраїлю та Юдеї) вічний Заповіт у тому, що вже не відвернуся від них й не перестану чинити їм добро. Я вкладу страх переді Мною у їхнє серце, щоб уже не відступали (не відвернулися) від Мене» (32:40, в дужках текст з [Л.10]).
Господь укладе новий Заповіт (31:31-34, мал. 4), в уривку 32:40 він іменується "вічний" (євр. «олам»). "Євр. слово олам не має значення нескінченності в часі, а має на увазі приховане і віддалене майбутнє ..." [Л.16, стор. 139].У вузькому значенні слова, це великий відрізок тривалістю 1 000 років (Об'явл. гл.20). Все-таки, вічний у вірші 40, також в Єз.37:26, Іс.55:3, 61:8, можна тлумачити розширено, як нерозривність союзу.
Протягом усього існування тисячолітнього царства Машіаха, Він не відвернеться від Свого народу, обіцяючи постійно "чинити їм добро" (Єремії, 32:40, б).
Гарантією виконання залишком угоди служить благоговійний страх Божий, який Він вкладе в кожне серце (вірш 40) в Йом Адонай, час Великої загибелі [Л.1, 2].
Виникає питання, чи має Церква відношення до пророцтва Єремії про вічний договір? НІ. Ясно написано, він укладається з Ізраїлем (31:31, 33, 32:36, 40).
Будь-яка людина, котра серцем, душею, розумом прийняла спокутну жертву Ісуса Христа за свої гріхи, вже перебуває в союзі з Ним. Більше того, Він "дозволив нам стати служителями Нового Завіту" (2Коринтян, 3:6, а).
Який "накреслений Святим Духом у серці кожного члена новозавітного суспільства. Сила Святого Духа в кожному віруючому дозволяє йому виконувати нові заповіді (Рим.8:2-4; Гал.5:16-25), що є відмінною ознакою ..." [Л.17, стор. 887].
9. Благополуччя залишку (32:41, 42)
Укладення союзу між ізраїльтянами і Господом принесе Йому радість, бажання творити добро, згідно з обітницею.
«Всім серцем Моїм, всією Моєю душею Я буду радіти їм, буду творити їм благо, воістину ("неодмінно", пер. [Л.10, 13)] насаджу їх на цій землі» (32:41, пер. [Л.3]).
Обіцянка полоненим євреям, висланим до Вавилону, збулася (24:4-7), зрозуміло, що і це зобов'язання Яхве Елохім (32:41) виконається в останні часи. "Повернення іудеїв на їхню землю після полону було лише передвістям великого всесвітнього возз'єднання, яке відбудеться в останні часи ..." [Л.14, стор. 696].
Після закінчення великого нещастя, Адонай не тільки збере малий залишок з усіх місць, куди вижене, але поверне його в землю обітовану (32:37), насадить "їх на цій землі" (вірш 41).
Дослівний переклад. «Я неодмінно посаджу їх на їхній землі і змушу рости» (32:41; пер. [Л.10]). У цьому рішенні Він бачить вищу справедливість.
«Бо так говорить ГОСПОДЬ: Як Я спровадив (посилав) на цей народ усе це велике нещастя (біди), так само Я сприятиму їхньому добробуту, який (передвіщаю йому тепер) Я їм сьогодні обіцяю» (32:42, в дужках текст із [Л.19]).
«Всім серцем Моїм, всією Моєю душею Я буду радіти їм, буду творити їм благо, воістину ("неодмінно", пер. [Л.10, 13)] насаджу їх на цій землі» (32:41, пер. [Л.3]).
Обіцянка полоненим євреям, висланим до Вавилону, збулася (24:4-7), зрозуміло, що і це зобов'язання Яхве Елохім (32:41) виконається в останні часи. "Повернення іудеїв на їхню землю після полону було лише передвістям великого всесвітнього возз'єднання, яке відбудеться в останні часи ..." [Л.14, стор. 696].
Після закінчення великого нещастя, Адонай не тільки збере малий залишок з усіх місць, куди вижене, але поверне його в землю обітовану (32:37), насадить "їх на цій землі" (вірш 41).
Дослівний переклад. «Я неодмінно посаджу їх на їхній землі і змушу рости» (32:41; пер. [Л.10]). У цьому рішенні Він бачить вищу справедливість.
«Бо так говорить ГОСПОДЬ: Як Я спровадив (посилав) на цей народ усе це велике нещастя (біди), так само Я сприятиму їхньому добробуту, який (передвіщаю йому тепер) Я їм сьогодні обіцяю» (32:42, в дужках текст із [Л.19]).
Нещастя на ам Йісраель наводить Бог, по причині їх беззаконня, мешканців позбавляють всіх благ їхні гріхи (5:25). Виконання умов завіту з Творцем усього сущого приносить рясні благословення (Втор.28:1-14), їх порушення – потік проклять (уривок 15-67). Так було, так є і буде завжди, до зникнення розумного життя на нашій планеті..
Прикро, що усвідомлення цієї непорушної закономірності прийде до лукавого роду занадто пізно, лише з настанням страшного лиха. Істинно, велике нещастя вразить Ізраїль (Єр.32:42; [Л.1]) й увесь світ (4:23-29, 25:29-33, [Л.9]).
Прикро, що усвідомлення цієї непорушної закономірності прийде до лукавого роду занадто пізно, лише з настанням страшного лиха. Істинно, велике нещастя вразить Ізраїль (Єр.32:42; [Л.1]) й увесь світ (4:23-29, 25:29-33, [Л.9]).
ЛІТЕРАТУРА
1. Стаття «9. Коментарі до Книги пророка Єремії. Велика загибель (4:6-29)».
2. Стаття «10. Коментарі до Книги пророка Єремії. День Господній (25:29-38, 30:5-9)».
3. Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне товариство, 2011. - 1 408 с.
4. Перші і останні пророки. - Йерушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975. - 1 002 с.
5. Новий Біблійний коментар у 3 ч. Ч.2. Старий Завіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії. - СПб.: Мірт, 2000. - 571 с.
6. Тлумачна Біблія. Коментар до всіх книг Святого Письма. Під ред. Лопухіна А.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1 312 с.
7. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї до Книги Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
8. Стаття №10 «День Господній наближається».
9. Стаття №4 «Час великої скорботи».
10. Біблія. Сучасний переклад біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
2. Стаття «10. Коментарі до Книги пророка Єремії. День Господній (25:29-38, 30:5-9)».
3. Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне товариство, 2011. - 1 408 с.
4. Перші і останні пророки. - Йерушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975. - 1 002 с.
5. Новий Біблійний коментар у 3 ч. Ч.2. Старий Завіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії. - СПб.: Мірт, 2000. - 571 с.
6. Тлумачна Біблія. Коментар до всіх книг Святого Письма. Під ред. Лопухіна А.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1 312 с.
7. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї до Книги Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
8. Стаття №10 «День Господній наближається».
9. Стаття №4 «Час великої скорботи».
10. Біблія. Сучасний переклад біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
11. Нова Женевська навчальна Біблія.- Hanssler-Verlag, 1998.- 2 052 с.
12. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура.- Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004.- 2 201 с.
13. Біблія. Новий переклад на російську мову. - Herrljunga, Швеція: Міжнародне Біблійне Товариство, 2007. - 1 228 с.
14. Уоррен Уірсбі. Коментар до Старого Завіту. У 2-х т. Том II. Ездра – Малахія. - СПб.: Біблія для всіх, 2011. - 1 111 с.
15. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Завіт. - СПб.: Мирт, 2003. - 984 с.
16. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1088 с.
17. Великий біблійний словник. - СПб.: Біблія для всіх, 2005. - 1 503 с.
18. Воргез А., Мітчел М. Книга Єремії. Глави 26-52. - СПб.: Біблія для всіх, 2012. - 431 с.
19. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015.- 1856 с.
20. Слов'янський біблійний коментар. - Київ: ЕААА, Книгоноша, 2016. – 1840 с.
21. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн.- Білефельд: CLV, 2009. – 1142 с.
12. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура.- Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004.- 2 201 с.
13. Біблія. Новий переклад на російську мову. - Herrljunga, Швеція: Міжнародне Біблійне Товариство, 2007. - 1 228 с.
14. Уоррен Уірсбі. Коментар до Старого Завіту. У 2-х т. Том II. Ездра – Малахія. - СПб.: Біблія для всіх, 2011. - 1 111 с.
15. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Завіт. - СПб.: Мирт, 2003. - 984 с.
16. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1088 с.
17. Великий біблійний словник. - СПб.: Біблія для всіх, 2005. - 1 503 с.
18. Воргез А., Мітчел М. Книга Єремії. Глави 26-52. - СПб.: Біблія для всіх, 2012. - 431 с.
19. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015.- 1856 с.
20. Слов'янський біблійний коментар. - Київ: ЕААА, Книгоноша, 2016. – 1840 с.
21. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн.- Білефельд: CLV, 2009. – 1142 с.