«І зібрав їх на місце, що по-єврейськи називається
Армагедон» (Об'явлення, 16:16)
«Станеться того дня таке, що Єрусалим перетвориться
на тяжкий камінь для всіх народів. Хто лише спробує
його підняти, буде тяжкопораненим, особливо коли
зберуться проти нього всі народи землі» (Захарії, 12:3)
1. Вступ
"Господь згадав" або "той, про кого пам'ятає Яхве", так можна перекласти з єврейської популярне ім'я Зехарйа. Його батько Варахія був сином глави одного зі священицьких родів на ім'я Аддо (Іддо), які повернулися з вавилонського полону [Л.1, 3-5, 7, 8].
Вочевидь, майбутній пророк народився в полоні, у дитячому віці повернувся до Єрусалима в 538 р. до Р.Х. [Л.27, 28]; за днів первосвященика Іоакима став головою священицького роду [Л.3-7]. Таким чином, Захарі ніс служіння священика і пророка, одночасно, як Єремія та Єзекіїль до нього [Л.1, 3-7], він був сучасником Аггея [Л.2-7, 9].
Час написання книги. Датовані одкровення (гл. 1-8), починаються в жовтні-листопаді 520 р. до Р. Х., за 2 місяці від виступів Аггея, а закінчуються у листопаді-грудні 518 р. [Л.1, 3, 5, 7, 22].
Щодо дати написання глав 9-14 одностайний погляд відсутній. Деякі богослови вважають, вони написані набагато пізніше [Л.14, 28], більше того, нібито, невідомим автором, іменованим Девторозахарією [Л.6].
Композиція глав 12-14. 1. Вступ, що містить попередження про майбутні бойові дії (12:1-3).
2. Опис збройного зіткнення Ізраїлю з навколишніми країнами в есхатологічний "той день":
а) невдалий початок кампанії (14:1, 2, 5);
б) допомога Йахве Елохім (12:4-6, 14:3, 12-15);
в) перемога, звільнення Юдеї та Єрусалима (12:6-9).
3. Авторський відступ щодо перипетій, котрі передують війні:
а) теофанія (14:4);
б) гибель жителів (13:8, 9);
в) зміна ступеня освітленості землі (14:6, 7).
4. Воцаріння раніше відкинутого Царя:
а) ридання юдеїв (12:10-14);
б) покаяння й очищення (13:1-6);
в) теократія (14:8-11).
5. Висновок про загальне поклоніння (14:16-21).
Головна тема. Армагедон, боротьба вороже налаштованих сусідів з Ізраїлем у роки Великої скорботи.
Мета написання. Відкрити волю Бога щодо долі ізраїльтян наприкінці існування цього роду.
Зміст. Через пророка (12:1) Адонай повідомляє про Свої майбутні дії "того дня" відносно Йерушалаїма, Ерец Йісраель, його сусідів: війну (12:2-9, 14:1, 2), допомогу захисникам, знищення нападників (12:4, 9, 14:3, 12-15). Слідом за поразкою, сусіди, які воювали проти євреїв, приходять до Єрусалима на поклоніння Господу (14:16-21), Він царює над світом (вірш 9).
У ту пору відбудеться духовне оновлення ізраїльтян (13:1-6) під впливом Духа благодаті та розчулення (12:10). У скорботі та риданнях уцілілі повернуться обличчям до Єгошуа ха Машіах, Якого пронизали їхні батьки (вірші 10-14). Він бачить покаяння, чує, як кличуть Його ім'я, скаже, "Це Мій народ!" (13:9).
Перераховані події відносяться до періоду великої загибелі ("той день"), коли винищаться дві третини ізраїльтян, а третина піддасться випробуванню вогнем (13:7-9). Потужний землетрус розколе Оливну гряду на 2 частини (14:4), з Єрусалима потечуть ріки (вірш 8), країна перетвориться на рівнину (вірш 9). Оптичні властивості атмосфери зміняться настільки, що неможливо відрізнити день від ночі (вірші 6, 7).
Головна проблема тлумачення. Чи викладені вірші месіанських розділів у послідовності та композиційній єдності, або це сплетіння близьких за часом, але різних за змістом подій.
2. Одкровення (12:1-3)
Хаваккук отримав видіння особистого відвідування Яхве творіння [Л.10]. Наслідки теофанії для людей, тваринного світу, царства рослин докладно описують Цефанйя [Л.11] та Йоейл [Л.12]. Пророцтва наві закінчуються однаково, Всевишній, відвідавши землю, оселиться в Йерушалаїмі, на горі Морія, у Храмі (Йоіл.4:17, Соф.1:8-12, 3:15).
Теж саме стверджує Зехарйа (2:10-12, 8:3), приділяючи увагу ще одній важливій історії. Між стихійними лихами Йом Адонай і Його воцарінням відбудуться кровопролитні бойові дії (Йоіл.4:1-16).
«Пророче передбачення. Слово Господа про Ізраїль. І ось що сказав Господь, Який широчінь небес розпростер, землю затвердив на міцній основі і в людині дух творить:
"Знайте, Єрусалим Я уподібню до чаші з п'янким напоєм, від якого народи, що обклали облогою Юдею та Єрусалим, захитаються, як у п'яному затьмаренні» (Захарії, 12:1, 2, пер. [Л.26]).
"У цьому уривку згадується велика битва перед Другим пришестям Христа ... Багато коментаторів вважають, що йдеться про Армагедонську битву" [Л.28, стор. 1113].
Логічно. Також Міха провидить есхатологічний інцидент, коли багато ворогів збереться проти його країни, вони скажуть. "Нехай він буде зневажений, аби нам позловтішатися, дивлячись на Сіон!" (Міхея, 4:11). Вважаючи, знищити Йісраель, що лежить у руїнах, вельми легко, як таємно бідного пограбувати (Авв.3:14).
Нападники не знають, Всемогутній, Який створив небо та землю словом і творить дух у людині (12:1), зробить Йерушалаїм чашею з п'янким напоєм (вірш 2). У дні лиха з півночі, великого нещастя й загибелі (Єр.4:6), Він збере ворожі племена навколо міста, "як снопи на току" (Міхея, 4:12), щоб обмолотити їх (вірш 13).
«Станеться того дня таке, що Єрусалим перетвориться на тяжкий камінь (твердим, як скеля) для всіх народів. Хто лише спробує його підняти (взяти), буде тяжкопораненим (будуть порубані та порізані), особливо коли зберуться проти нього (щоб битися) всі народи землі» (Захарії, 12:3, у дужках тексті з [Л.13]).
У вірші 3 і ще 14 разів в главах 12-14 (Синод. пер.) пророк використовує словосполучення "той день". Що за роковий проміжок мається на увазі, так часто згадуваний?
"Той день" – це день Господній, день гніву і суду, про який писали пророки (Іоіл. 3:9-16; Соф. 1) і про який розповідав Ісус у Матвія 24:4-31, а Іоанн – в Об'явленні 6-19" [Л.2, стор. 1079]. У Бріт Хадаша зазначений період ще іменується як "Господній день" (2Пет.3:10, Дії.2:20, 1Сол.5:2) або "велике горе, якого не було від початку світу" (Мт.24:21).
Деякі тлумачі, наприклад диспенсаціоналісти, припускають, в 12:3, 14:2 словами "всі народи" провидець називає Єгипет (або Ассирію) і Росію [Л. 14, 15]. Інші автори наполягають, армії світу [Л.2, 4], зокрема, Європи, Африки, Китаю, Індії, Японії [Л.16, 17].
Все ж ці доволі поширені, міркування є помилковими. У Захарії йдеться про вороже налаштованих близькосхідних сусідів, він називає їх "навколишні народи" (12:2, 6), аналогічно Йоілу (4:11).
3. У Кому наша сила? (12:4-6)
Приводом до останньої масштабної війни на Близькому Сході стане будівництво єрусалимського храму (Бейт а-Мікдаш). На тому місці, де сьогодні розташована одна з мусульманських святинь,– мешхед "Купол над скелею" (Куббат ас Сахра, мал. 1).
У День Господній мешхед і мечеть Омара (Аль-Акса) зруйнує небувало потужний землетрус. Місто розпадеться на 3-и частини (Об'явл.16:19), гориста Юдея уподібниться рівнині (Зах.14:10).
Прокляття, що прилетить на планету з півночі, знищить навіть дерево і каміння, використані для будівництва будинків (5:2-4). Після закінчення стихійних лих спалахне близькосхідна кампанія, у ній візьме участь Сам Небесний Воїн. Бо той, хто дотикається народу заповіту, "торкається зіниці ока Його" (2:8, Синод. пер.).
«Того дня, говорить ГОСПОДЬ,– уражу кожного коня полохливістю (сказом), а його вершника безумством, однак, вражаючи сліпотою всіх коней оточуючих народів (язичників), Я не спускатиму Своїх очей з нащадків Юди.
Тоді можновладці Юдеї усвідомлять у своїх серцях: Сила мешканців Єрусалима таки в ГОСПОДІ Саваоті (Воїнств), їхньому Богові» (12:4, 5; у дужках текст із [Л. 26]).
Внаслідок безперервного пеплопаду, трансмісивних хвороб, епізоотій, епідемій у дні Великої загибелі, масово захворіють як тварини, так і люди ([Л.18]). Зокрема, Ель Шаддай вразить коней ворога сліпотою, їхніх вершників – божевіллям (вірш 4), позбавивши боєздатності ворожі загони.
Дивно, чому нападники не використовують моторизовану техніку, а приїдуть на конях? У ХХI столітті вони далеко не найкращий засіб пересування та ведення бойових дій.
Річ у тім, що військова техніка буде пошкоджена внаслідок стихійних лих. А вцілілі автомобілі, бронетранспортери, танки, самохідні артилерійські установки не зможуть проїхати зруйнованими землетрусом дорогами, залитими водою численних цунамі та багатоденних дощів [Л.21]. Долина Йізреель і прибережна рівнина на північ від гори Карміл перетворяться на непрохідні болота.
Із закінченням війни Ізраїль здобуде перемогу над ворогами, але в цьому успіху немає заслуги ні обложених мешканців Йерушалаїма, ні їхніх ватажків; усі вони скажуть: "сила наша – Адонай Цеваот".
«У ті часи Я уподібню провідників (начальників) Юдеї до жаровні з вогнем між дровами або до смолоскипів серед снопів. Вони віддаватимуть вогню (пожиратимуть) довколишні народи справа і зліва, тоді як Єрусалим ("знову зможе зітхнути спокійно") і надалі залишатиметься заселеним Єрусалимом на своєму місці» (12:6; у дужках текст із [Л.19 ], в лапках – з [Л.13]).
"Подібно до того, як вогонь поглинає дерево і пучки трави, мудрі вожді Юдеї знищать своїх ворогів" [Л.27, стор. 566]. "Це навіть смішно: дрова і снопи йдуть в атаку на вогонь" [Л.28, стор. 1114]. Сам Яхве Елохім допоможе начальникам Юди виграти війну, наче ніколи не залишав їх (10:5-7), наче не було 2 000 років мовчання, коли Він не чув їх.
4. Армагедон (12:7-9)
Автори робіт [Л.2, 4, 7] доводять, в розділах 12-14 ідеться про баталію при Мегіддо, точніше, цілу військову кампанію [Л.7, стор. 579-582]. Про неї пишуть інші наві: Йоейл (4:1-16), Йехезкейл (39:1-20), Йешайа (29:1-8), Йірмейа (30:11-18), Міха (4:11-13).
У Новому Завіті битва ізраїльтян проти царів, вони їдуть від сходу сонячного, називається "Армагедон" (Об'явл.16:12-16). Очевидно, за назвою місцевості, на якій відбудеться вирішальна битва [Л.20].
Згідно із Зах.12:6, перемогу здобудуть начальники Єуди, "вони винищать усі навколишні народи праворуч і ліворуч" (12:6, Синод. пер.). Ліквідують всіх загарбників, "бо намножилось у них зло" (Йоіл.4:13); тоді буде звільнена територія країни, потім, її столиця.
«Найперше Господь урятує Юдині намети ("народ"), щоб слава Давидового роду і слава мешканців Єрусалима не затьмарювала слави Юдеї» (12:7, "не зможуть похвалитися тим, що вони кращі за інших людей в Юдеї", пер. [Л.13]).
З початком війни вороги захоплять й розграбують місто, половина жителів потрапить у полон (14:1, 2). Однак успіх ізраїльтян в Армагедонській битві, визволення Юдеї надихнуть захисників; відстояти столицю допоможе Адонай (Йоіл.4:16, 17).
«Того дня Господь захистить мешканців Єрусалима, так що найслабший серед них тоді уподібниться до Давида (буде добрим солдатом), і весь рід Давіда, як Бог (боги),– як ГОСПОДНІЙ ангел, який іде перед ними» (12:8; у дужках текст з [Л.13]).
Начальників Юди (рід Давида), що поведуть за собою городян, Бог наділить надзвичайними здібностями, наче ангелів-посланців (євр. "малах") Своїх. Далі пророк сповіщує підсумок військової кампанії.
«В той день (захочу Я знищити) Я погублю всі народи, що нападають (прийшли воювати проти) на Єрусалим» (12:9, пер. [Л.25]; у дужках текст з [Л.19]).
Яким чином Ель Шаддай знищить солдатів навколишніх країн, які прийшли воювати з Ізраїлем, повідомляється раніше (12:4). Клінічні ж прояви ураження окупантів будуть описані пізніше (14:12, 13).
5. Покаяння (12:10-14)
Після закінчення війни (12:9), але ДО появи Господа в Йерушалаїмі (2:10, 8:3), станеться щось дуже важливе. А саме, вилиття Духа благодаті на ізраїльтян (Йоіл.3:1, 2), слідом за визнанням залишком провини батьків за розп'яття Йеhошуа ха Машіах бен Давид (Мт.27:20-25, Ос.5:15). Покаяння супроводжується всенародними скорботою, плачем, риданнями.
«А на рід Давида та на мешканців Єрусалима Я зіллю Дух милосердя (благодаті) і молитви,– вони дивитимуться на Мене,– на Того, Кого прокололи, і голоситимуть, як оплакують (єдиного) улюбленого сина-одинака, та гірко сумуватимуть, як сумують за (первістком) перворідним » (12:10, у дужках текст з [Л.25]).
Дух, що спонукає до смирення, милосердя, молитви, Його зіллє Яхве на Свій народ, "є синонімом Святого Духа" [Л.7; Л.2, 4, 9]. Повертаючись обличчям до Бога, отримавши дар Руах ха Кодеш, почнуть пророкувати про Месію старці та юнаки, сини та доньки (Йоіл.3:1) тих, хто колись розіп'яв Його (Дії.2:36). Усі горюють у пору великої скорботи.
«Голосним того дня буде плач у Єрусалимі, як голосіння за Гадад-Ріммоном у долині Мегіддо. Тоді плакатиме весь край,– голоситиме кожне плем'я окремо: нащадки роду Давида окремо, і їхні жінки окремо; нащадки роду Натана окремо, і їхні жінки окремо;
нащадки роду Левія окремо, і їхні жінки окремо; нащадки роду Шімея окремо, і їхні жінки окремо. Решта нащадків усіх інших родів,– кожен рід окремо, і їхні жінки також окремо» (12:11-14).
Ридання вцілілих у Йом Адонай ізраїльських родин, у т.ч. щире покаяння царських (Давид, Натан) та священицьких (Лейві, Шимі) родів, зіллється у всенародне горювання. Подібно до похорону благочестивого іудейського царя Йосії, вбитого 609 року до Р.Х. у битві з фараоном Нехао II біля міста Гадад-Ріммон в долині Мегіддо (2Хронік.35:20-25).
Вказівка на загальне оплакування проколотого Господа (Зах.12:10) окремими сім'ями, в сім'ях, окремо чоловіками й жінками (так вони і зараз моляться біля Стіни плачу порізно), свідчить про національне покаяння. Тут жалоба "не має нічого спільного з масовою істерією" [Л.8].
6. Очищення ам Йісраель (13:1, 2)
"Після того, як Бог приведе народ Юдеї та Ізраїлю до щирого покаяння за відкидання Месії, настане великий день спокути в масштабі нації" [Л.29, стор. 1120].
Аби Він згладив гріх, за покаянням повинно слідувати очищення від гріха і провини, "перед ГОСПОДОМ, вашим Богом"
(Левіти, 23:28). Цій темі присвячується окремий значний текст.
«У ті часи для нащадків Давидового роду й для мешканців Єрусалима відкриється джерело для змиття гріха і нечистоти» (Захарії, 13:1).
Кінцівка вірша у Масорі виглядає так, "для окроплення (водою з попелом 
червоної корови) і для очищення" [Л. 19]. Яке джерело мається на увазі?
Про живі проточні води наві пише у вірші 14:8, а Йоейл стверджує, джерело
буде знаходитись на території Будинку молитви (Йоіл.4:18, мал. 2).
Зрозуміло. Усе ж не можна зводити текст 13:1 лише до вказівки на майбутнє ритуальне окроплення й очищення водою, яка тече з-під будівлі.
Йдеться також про перебування в храмі Йеhошуа ха Машіах, Джерела духовного очищення ізраїльтян. Він звільняє від провини, брехні, духовної нечистоти, поклоніння всьому, що не є Богом.
«Того самого дня,– говорить ГОСПОДЬ Саваот,– Я викоріню навіть імена ідолів у краю і про них більше не згадиватимуть. Також прожену з цієї землі фальшивих пророків та нечистих духів» (13:2).
Дивно, якщо у вірші 2 мається на увазі сучасний Йісраель, як випливає з Масоретського тексту, то в ньому немає ідолів (лжебогів). Мабуть, вірш слід тлумачити розширено, "Господь покінчить з усім, що так чи інакше відволікає людей від поклоніння Йому" [Л.7].
Покінчить не у одній країні, в усьому світі, як провидить Йешайа. Вседержитель розтрощить усю планету (Іс.2:10-21), "а ідоли – взагалі щезнуть" (вірш 18), ніхто не згадає навіть їхніх імен (Зах.13:2).
7. Яка доля фальшивих пророків? (13:3-6)
За зникненням ідолів, богів народів (Пс.96:5), та причин протистояння істинному Богові (1Сам.15:23), залишиться видалити з лиця землі нечистого духа та окультистів, що кажуть неправду.
«Якщо ж і наважиться хтось пророкувати, рідні його, батько і мати, скажуть йому: "Не жити тобі! Ти брехав, прикриваючись клятвою в ім'я ГОСПОДА", - і його рідні, його батько і мати, мечем уб'ють такого пророка» (13:3, пер. [Л.26]).
Сьогодні у світі налічуються мільйони фальшивих пророків, ворожок, прозорливців, екстрасенсів. Захарія ж бачить еру, коли людина, що віщає від імені Всевишнього, підлягає покаранню смертю, згідно із заповіддю (Втор.18:20).
У ту пору припиняться будь-які пророцтва, оскільки передбачено, "у народу Ізраїлю не буде більше неправдивих видінь і оманливих одкровень" (Єзекіїля, 12:24, пер. [Л.25]). Адже довгоочікуваний істинний Пророк (вірш 15) перебуває серед нього, відтепер Сам Господь живе в Йерушалаїмі (Зах.8:3).
«Того дня станеться таке, що фальшиві пророки вкриються ганьбою,– кожен буде соромитись власного видіння, і не вдягатиме волосяниці ("вбрання пророка з грубої тканини", пер. [Л.26] ), щоб не обманювати» (13:4).
Легковірних можна обвести навколо пальця, а Бога не обдуриш. Після пришестя Йегошуа ха Машіах засоромляться чимало окультних віщунів, оракулів, псевдопророків, що з'явилися в роки Великої скорботи (Мт.24:21-24) й вводять в оману (Міх. 3:7). Вони знімуть пророчі плащі з волосяниці, ніколи не вдягнуть їх, перестануть вимовляти вигадки нечистого духа. Понад те.
«І скажуть ці люди: "Я не віщун. Я хлібороб. Я з дитинства обробляю землю". Але інші люди скажуть: "А що це за рубці в тебе на спині?". І він відповість: "Мене били в домі друзів" (13:5, 6; пер. [Л.13]).
"Переважання праведності в співтоваристві спонукає псевдопророків "засоромитися" свого заняття ... " [Л.7]. ЗОВСІМ НІ. Лише поява справжнього Пророка (Ів.6:14) змусить фальшивих провісників відчути почуття сорому від роду занять (Зах.13:4), навіть зректися їх. Видаючи себе за споконвічних хліборобів, звинувачуючи друзів і родичів у нанесенні ран, які нанесли самі собі при виконанні язичницьких ритуалів [Л.2, 4, 6, 7, 27, 28].
8. Велика загибель (13:7, 8)
У всій книзі, вірш 13:7 є найважчим для тлумачення. Якщо його розглядати поза контекстом, то можна погодитися з автором [Л.2],– "він відноситься до розсіювання народу в 70 р. за Р.Х.". Інша думка, ідеться про Ісуса Христа, Його розп'яття, розсіювання учнів, покарання євреїв в іудейських війнах із римлянами [Л.4, 6, 7, 9].
«Мечу, підіймись на (іди проти) Мого Пастиря,– на Мужа, наближенного до Мене (людину, до Мене наближену),– говорить ГОСПОДЬ Саваот. Урази (убий) Пастиря, і розпорошаться ("розбіжаться") вівці,– Я протягну Свою руку
("покараю") і на менших» (13:7, у дужках текст із [Л.24 ], в лапках з [Л.13]; "Меч, піднімися на Мого Пастуха, на Того, Хто Мені близький!», пер. [Л.25]).
З контексту випливає, наві бачить НЕ перше століття від Р.Х., але більш віддалене майбутнє; "тут описується період особливих страждань – великої скорботи" [Л.28, стор. 1115]. Стихійні лиха, будівництво Бейт а-Мікдаш, переривчасте війною й облогою Йерушалаїма; покаяння, масовий плач, вилиття Духа на решту; припинення віщувань у зв'язку з пришестям Месії в Храм.
іТому вірш 7 слугує пророчою перспективою ("спресованим часом" [Л.7, стор. 178, 429]), де з'єднанні 2 події: історична (розп'яття Христа) та есхатологічна (Йом Адонай).
Меч Елохім Цеваот, того дня, вразить людину, наближену до Нього, пастиря ам Йісраель. Розсіються вівці, Він покарає неслухняний бунтівний народ ("Я протягну Свою руку"). Але в чому покарання виразиться?
«Так станеться, що на всій землі,– говорить ГОСПОДЬ,– дві третини (людей) будуть винищені (вимруть),– вони загинуть, а лише третина (виживе) залишиться на ній (землі)» (13:8, у дужках текст з [Л.13]).
Одна біда за собою сім гірших бід тягне. Масове винищення нечестивих у День Господній, пору великих нещастя і загибелі (Єр.4:6), передбачують інші старозавітні пророки (Іс.13:5-12, 24:1-6, 33:12; Соф.1:2, 3, 3:6; Єр.25:15-33, 4:22-27; Мал.3:19; Йоіл.2:3 та ін.). Причина смерті, "прокляття, що насувається на всю землю" (Зах.5:3, пер. [Л.25]).
У новозавітну епоху про повсюдне знищення населення попереджають Ісус Христос (Лк.17:26-30, Мт.13:38-42, 24:22) та апостол Петро (2Пет.3:6, 7). Також Йоханан бачить, від вогню, диму, отруєння сірковмісними газами "загинула третина людей" (Об'явлення, 9:18); четверта частина вмерла від голоду, насильства, епідемій, диких тварин (6:8); "багато людей померло" від отруєної води (8:11).
Таким чином, на планеті виживе ДЕСЯТА частка (Іс.6:11-13). Але Захарія стверджує, загинуть ДВІ, «третина залишиться на ній» (13:8), "дві частини його будуть винищені в період великої скорботи, але третя частина врятується" [Л.29, стор. 1121]. Чому від вогню "врятується" не десята? згідно з передбаченням Ісаї.
9. З вогню та в полум'я? (13:9)
Третина ізраїльтян НЕ "врятується" в День Господній, лише залишиться на землі (13:8), піддасться випробуванню глобальною пожежею. Вціліє зовсім невеликий залишок, бо написано.
«Я проведу цю третину через вогонь, і розплавлю їх, як плавиться срібло, Я випробую (очищу) їх, як випробовується золото. Вони (залишок) прикликатимуть Моє ім'я ("ті, що уціліли, будуть кликати Мене"), і Я їм відповім,– Я скажу про них: Це Мій народ! А вони скажуть: ГОСПОДЬ – наш Бог!» (13:9; у дужках текст із [Л.19], в лапках - з [Л.24]).
Йешайа теж порівнював митарство нечистого дому Йаакова з плавленням срібла для його звільнення від домішок. "Я очистив (у Синод пер. "розплавив") тебе, як у полум'ї срібло очищають. Тебе Я очистив у вогні (горнилі) страждань" (Ісаї, 48:10, пер. [Л.13]; тут використано т.зв. "пророчий минулий час").
"В алегорії переплавлення срібла і золота можна бачити і страждання (випробування), які чекають на євреїв у годину великої скорботи, і ті, через які Бог проведе Ізраїль у друге пришестя Месії ..." [Л.7, стор. 582].
Так, період вказано вірно, проте вірші Зах.13:9 та Іс.48:10 НЕ є алегоріями. У дні Великої загибелі повітря нагріється до температури 400 оС, всередині надзвукової ударної хвилі – до 700 000 оС [Л.21]. У спекотному подиху вітру Господнього розплавиться третя частина ам Йісраель, багатьох інших народів, згідно пророцтва Йехезкейла.
«Зберу вас і дохну (дуну) на вас вогнем обурення Мого, і розплавитеся серед нього. Як срібло розплавляється в горнилі, так розплавитеся і ви серед нього, і дізнаєтеся, що Я, Господь, вилив лють Мою на вас» (Єзекіїля, 22:21, 22, Синод. пер.; Єр.9:7).
Про буквальне вогняне дихання Ель Шаддай (Єз.22:21, Іс.30:27, 33, Пс.18:9, 16), по-науковому, шквал розпеченої ударної газопилової хвилі, повідомляється в багатьох біблійних віршах.
Великомасштабні пожежі (мал.3) охоплять ліси, поля, степові пасовища (Йоіл. 1:19, 2:3, Мал.3:2, 3:19, Соф.3:8, Авв. 3:5, Іс.29:6, 30:30, 66:15, 16, і т.ін.; Лк. 17:29, 30, Мт.13:38-42, 2Пет. 3:6-10, Об'явл. 8:7).
Багато жителів загине "від вогню, від диму і від сірки" (Об'явлення, 9:18). Збережеться НЕ третина, а невеликий залишок (Іс.1:9, 24:6, Єр.4:27, 5:18), не більше десятої частини (Іс.6:13).
Ті, що виживуть, чистими устами почнуть призивати ім'я Благословенного, служити Йому. Тоді Він мовить, «Це Мій народ! А вони скажуть: ГОСПОДЬ – наш Бог!» (13:9).
10. Початок Армагедону (14:1-3)
Закінчивши тему майбутнього очищення малого залишку ам Йісраель, Зехарйа повертається до перипетій воєнної кампанії, зокрема, облоги столиці. На відміну від 12-ї глави, тайновидець повідомляє про початок спустошливої війни, попереджає десяту частину ізраїльтян, котрі залишаться в живих, про напад вороже налаштованих сусідів.
«Ось надходить (особливий, судний) ГОСПОДНІЙ день, коли награбоване в тебе вороги ділитимуть на твоїх очах. Я зберу всі народи на війну з Єрусалимом. Місто буде захоплене, доми будуть пограбовані, а жінки – збезчещені. Половина міста піде (відведуть) у полон, і лише залишок з мешканців міста уникне знищення» (14:1, 2; у дужках текст з [Л.13]).
"Багато коментаторів бачать тут вказівку на події, описані в Об.16:16" [Л.28, стор. 1115]. Спочатку битва проти навколишніх (Зах.12:2, 6; Йоіл.4:11) країн виявиться невдалою. Внаслідок нечисленності уцілілого в дні Великої скорботи залишку ізраїльтян та великої кількості нападників, немов дрібного пилу.
«І як сон, як нічне сновидіння (кошмар), буде безліч усіх народів, що воюють проти Арііла (тобто, Єрусалима), і всіх, хто виступив проти нього, і укріплень його і стиснув (оточив) його» (Ісаї, 29:7, Синод. пер.; Аріілом називали вівтар у Єрусалимі [Л.13]).
Баталія станеться ПІСЛЯ грізної теофанії,– руйнівного відвідування Богом землі (вірш 6). Немов у нічному сновидінні, з пелени пеплопаду раптово виникне безліч загарбників, озброєних легкою стрілецькою зброєю. Окупанти щільним кільцем оточать Єрусалим, як провидить наві, "ми навколо в облозі" (Міхея, 4:14).
Так, місто зазнає блокади, часткового захоплення, пограбування, насильства над керівниками Ізраїлю, військовими і цивільними жителями; половину їх уведуть у полон. Бойові дії супроводжують голод, епідемії, нашестя звірів (Єз.38:21, 22; Об'явл.6:8).
Небесний Воїн, покаравши бунтівний дім Свій стихійними лихами, допустивши захоплення сусідніми племенами столиці, подасть незабаром захист.
«Тоді виступить ГОСПОДЬ і воюватиме проти тих народів, як у давнину, коли Він втручався в боротьбу під час битви» (14:3).
11. Від одного лиха тікаютть, в інше потрапляють (14:4, 5)
«З'явиться у височині небесній ГОСПОДЬ (і випустить стріли Свої), стріли Його будуть виблискувати, як блискавки. Затрубить Владика ГОСПОДЬ у ріг і (кинеться вперед армія, як буря в пустелі) почне ходу Свою у вихорах півдня!» (Захарії, 9:14, пер. [Л.26]; у дужках, текст із [Л.13]).
Так і станеться. З неба обрушиться величезна армія космічних тіл, вони виблискують наче блискавки, у т.ч. великі метеорні тіла, що падають з приголомшливим трубним звуком. Їхні зіткнення з поверхнею нашої планети викличуть гарячі вихори ударних хвиль із газів, пилу, піску пустель; водночас, великий землетрус, він розколе Оливну гряду на 2 частини.
«Його ноги того дня стануть на горі Оливній (Ар Азейтім), що навпроти Єрусалима зі сходу. І розпадеться (розколеться) гора Оливна посередині (навпіл), на схід і на захід. Крім того, половина гори посунеться в бік півночі, а друга половина – на південь, утворивши таким чином дуже велику рівнину» (14:4; у дужках текст з [Л.19]).
"У Старому Заповіті це єдина згадка про Оливну гору (не зовсім так, див. 2Сам.15:30). Це гірський хребет, який тягнеться на 2,5 милі з півночі на південь, на схід від річки Кедрон поблизу Єрусалима" [Л.22, стор. 939]. У новозавітну епоху Йоханан бачить небувалий за потужністю землетрус, велике місто розколеться на 3-и частини (Об'явл.16:18-20), проваляться під землю будинки, вулиці, міські квартали [Л.21].
Хребет Ар Азейтім розпадеться на дві половини, північну та південну, "і простягнеться між ними зі сходу на захід долина велика" (Захарії, 14:4, пер. [Л.26]). По причині землетрусу відкриється вміст могил на західному схилі, будуть викинуті "кістки мешканців Єрусалима з гробів їхніх" (Єремії, 8:1, Синод. пер. ).
Але навіщо Всевишній, ще до військового конфлікту Ізраїлю та його сусідів, створить долину на схід від столиці? Відповідь.
«Ви втікатимете долиною (між) Моїх гір, оскільки ця долина (яку Я зроблю) сягатиме аж до Ацала. Ви будете втікати так, як утікали під час землетрусу за днів юдейського царя Уззії. Після цьго прийде ГОСПОДЬ, мій Бог, і з Ним – усі святі!» (14:5, у дужках текст з [Л.24]).
Олійна або Єлеонська гряда [Л.5, 22], розташована зовсім поруч з містом (мал. 4).Гряда відділена від нього вузькою долиною Кедрон, від неї Ар Азейтім круто піднімається вгору на висоту до 826 метрів над рівнем моря, блокуючи столицю зі сходу.
Виникнення в хребті долини-проходу, що простягнеться зі сходу на захід до Ацала (місцезнаходження невідоме), дасть змогу мешканцям тікати зі столиці, коли її оточать ворожі загони під час Армагедонської військової кампанії.
під час За перемогою при селищі Мегіддо й визволенням Єрусалима, у ньому з'явиться Єгошуа ха Машіах, Спаситель наш, "і з Ним – усі святі" (14:5). Здійсниться довгоочікувана обіцянка, Господь повернеться до народу, який
нарешті навернувся до Нього (1:3).
12. Світила на небі зникнуть? (14:6, 7)
Слухачі наві зрозуміли яким шляхом тікати з Єрусалима під час великого лиха; вони захотіли дізнатися, коли настане згадана пора? "Чи можуть світила віддалитися, а день і ніч з'єднатися?" запитує тайновидець, і сам же відповідає.
«І буде в той день: не стане світла (згаснуть небесні світила), світила віддаляться ("не буде світла; холод і мороз"). День цей буде єдиний (небувалий), відомий тільки Господу: ні день, ні ніч; лише у вечірній час з'явиться світло» (14:6, 7, Синод. пер.; у дужках текст із [Л.25], в лапках – з [Л.19]).
"Припинення дії покажчиків часу означає, що в природі відбудуться неймовірні катаклізми, які перевернуть весь світ" [Л.22, стор. 940]. Ніч буде мачухою, день – вітчимом, а ранок вечора тяжче. Який період мається на увазі?
Деякі коментатори вважають, месіанський [Л.2], скажімо, у роботі [Л.7] написано. "У той день (тут мається на увазі тисячолітнє правління Ісуса Христа" (стор. 583), однак ця версія помилкова.
По-перше, зазначене словосполучення у біблійних пророків, найчастіше, означає Йом Адонай, новозавітну Велику скорботу [Л.21]. Саме в такому значенні досі використовував слова "той день" Зехарйа (12:3-11). По-друге, хіба тут ідеться про чудесне Тисячолітнє царство? В ньому, згідно пророцтва, постійно панує напівтемрява, холод, мороз, іній [Л.5, стор. 582], йде кислотний сніг рожевого кольору [Л.21].
Безсумнівно, у віршах 14:6, 7 повідомляється про День Господній, що передує встановленню теократії (14:1), етап масштабних стихійних лих, море страждань (10:11). Унаслідок катастрофи в атмосферу потраплять колосальні обсяги грубих дисперсних аерозолів ("дим" в Об'явл. 9:2), а саме: попелу, мінерального пилу, сажі, розмеленої пемзи, водяної пари (мал. 5), через що "не стане
звичного для людей світла" (14:6).
Теж саме бачить Йірмейа. "Я подивився ... на небо – й не було на ньому світла" (Єремії, 4:23), що не означає ПОВНУ його відсутність. Лише зниження інтенсивності природного освітлення приблизно на 1/3 в умовах безперервного випадання попелу з атмосфери.
При звуках четвертої сурми Йоханан бачить, «третя частина дня, як і третя частина ночі, були позбавлені світла» (Обявлення, 8:12, пер. [Л.25]).
Автори [Л.27] стверджують, це відбудеться "Через топографічні, космічні та катастрофічні зміни" (стор. 567); "змін "всього і вся" на землі: законів освітлення її і, мабуть, клімату та рельєфу" [Л.7, стор. 583].
Остання війна ізраїльтян з сусідами відбудеться в незвичайних умовах. «Сонце і місяць потьмяніли, а зорі втрачають свій блиск» (Йоіла, 4:9-15).
Це станеться унаслідок ослаблення запиленою гомосферою Землі світла від Сонця у денну частину доби; в темну,– померкне світло Місяця, перестануть сяяти зірки [Л.12].
Масове потрапляння парів і крапель води, кислот, солей, інших аерозолів у стратосферу, змінить характер випромінювання нічного неба, воно стане світлим. Ось чому із заходом сонця, завдяки його променям, що розсіюються на кристаликах атмосферного льоду та інших частинках, "коли зазвичай опускається темрява, все ще буде світло" (Захарії, 14:7, пер. [Л.13]).
У ті особливі роки настануть похмурі дні та світлі ночі, тому не відрізнити одну пору доби від іншої. Іншими словами, "ні то день, ні то ніч" (вірш 7, "передбачаються глобальні зміни в кліматі" [Л.29, стор. 1121]).
Через "глобальні зміни" процесу надходження сонячного світла до поверхні нашої планети, лютують "холод і мороз" (14:6; пер. [Л.19]). Такі переклади, як "світила віддаляться" (Синодальний), "згаснуть небесні світила" [Л.25], "не буде ні холоду, ні морозу" [Л.13; 24] – невдалі.
13. Месіанський світ (14:8, 9)
Цефанйа і Йоейл, оповідаючи про перипетії Йом Адонай, пророкують Його пришестя, виникнення принципово іншого державного устрою.
«ГОСПОДЬ відмінив вирок щодо тебе, прогнав твоїх ворогів. Цар Ізраїлів, ГОСПОДЬ, посеред тебе, тому більше не зазнаєш лиха» (Софонії, 3:15; Йоіл.4:17, 18).
Захарія теж отримав одкровення про прийдешнє явлення Вседержителя Ізраїлю. "Бо ось, Я прийду і оселюся посеред тебе" (2:10-13, Синод. пер.), "Я вернуся на Сіон, і мешкатиму (буду жити) в Єрусалимі" (8:3).
Продовжуючи розповідь про цю унікальну приголомшливу подію, наві повідомляє в останній главі деякі подробиці вражаючих видінь. Більшість з них стосується столиці (14:8, 10, 11, 20, 21), одне – території Ізраїлю (вірш 10), кілька дрібних обставин стосуються долі навколишніх народів (вірші 16-19).
«У той час (в той день) потечуть з Єрусалима (не зупиняючись) живодайні води (і потік цей роздвоїться): половина з них (потече) – до східного (Мертвого) моря , а друга її половина – до західного (Середземного) моря. Так буде літом , і так – зимою» (14:8; у дужках текст з [Л.13]).
Перше, що здивувало пророка в месіанському царстві,– потоки живої води, вони "ринуть" (пер. [Л.24]) з міста. "Живі води"
– це проточні (на відміну від зібраної в сховище дощової води)" [Л.22, стор. 940]. Живодайні води подібні до річки життя, що тече від престолу Бога в Небесному Єрусалимі (Об'явл.22:1).
Одна річка потече на схід, через долини Кедрон і Ситтим, до Мертвого моря. Інша спрямується на захід, через прибережну рівнину, до Середземного моря.
Початок повноводним потокам (Єз.47:1-5) дасть джерело, розташоване на Храмовій горі, воно не пересихає навіть улітку, пробиваючись "з ГОСПОДНЬОГО Храму" (Йоіла, 4:18). Джерело виникне після великого землетрусу, коли Оливна гряда
розколеться навпіл (Зах.14:4), а гориста Юдея перетвориться на рівнину (вірш 10).
«І стане ГОСПОДЬ Царем усієї землі ("над всім світом"). Це той час, коли буде єдиний (один лише) ГОСПОДЬ, і (одне в Нього буде) єдине Його ім'я» (14:9; у дужках: текст з [Л.24], у лапках - з [Л.13]).
Друге одкровення, тайновидець поспішає поділитися ним зі слухачами,– Всевишній правитиме в Ерец Йісраель (8:3-8) та в усьому світі. Останнє твердження збігається з іншим його пророцтвом про Машіаха, "панування Його буде від моря і до моря, від річки Єфрат і до краю землі" (9:10, пер. [Л.26]).
Пророцтво обов'язково збудеться, як здійснилося попереднє (9:9). Вірш 10 підтверджується есхатологічним баченням Даніела про Сина людського (Дан.7:13). «І Йому було дано владу, славу і царство, аби всі народи, племена та язики Йому служили» (вірш 14, а).
Із закінченням Великої скорботи, світом керує один Бог, одне Джерело живодайної води живить врятованих, ім'я (євр. "Ашем") Його також одне – Христос (Об'явлення 11:15, 19:16).
14. Доля столиці (14:10, 11)
Третя вражаюча обставина пов'язана з великомасштабною зміною будови земної поверхні, цебто, сукупності нерівностей. Добре знайомий пророкові гірський рельєф Єуди зміниться до невпізнання.
«Весь цей край від Гіви до Ріммона, що на півдні (у ці дні), перетвориться на рівнину (як пустеля Арабах. Вся країна спорожніє). Лише Єрусалим високо підносиметься на своєму місці (буде весь знову відбудований),– від Веніямінової брами й до першої брами, тобто наріжної, і від вежі Хананеїла, до царских виноградних чавилень» (14:10, у дужках текст із [Л.13]).
Абсолютно вірно. Небачений за силою землетрус розколе велике місто на 3 частини (Об'явл.16:19), Оливну гряду – навпіл (Зах. 14:4), перетворить гористу Юдею на рівнину (вірш 10, "Під "рівниною" тут мається на увазі рівнина Арабу" [Л.19]). Мегапотрясіння
повністю змінить рельєф Юдеї від Гіви на півночі до Ріммона на півдні.
"Новий Єрусалим буде підніматися над околицями, а земля навколо нього перетвориться на рівнину" [Л.5, стор. 492]. "Уся земля навколо Єрусалима стане рівниною" [Л.27, стор. 567], "чудесним (??) чином зробиться рівнинною місцевістю" [Л.7].
Зехарйа не самотній у своєму баченні майбутньої трансформації гірського рельєфу в плоску пустедю Арабах. Йешайа, закликаючи очистити й вирівняти в ній дорогу для ходи Бога, бачить, у цьому процесі бере участь сама земля! (Іс.40:3-5).
"Кожен дол підніметься, і кожна гора та пагорб понизяться, і стане крутизна рівниною, а гірський ланцюг - долиною. І з'явиться слава Господня ..." (вірші 4, 5; пер. [Л.19]). Яка подальша доля чекає на столицю світу? коли "Єрусалим підніметься над усіма пагорбами і висотами" [Л.28, стор. 1115]. Наві пророкує.
«У ньому мешкатимуть люди, бо прокляття (руйнації) більше не буде,– мешканці Єрусалима ("ніколи надалі його не зруйнують") житимуть у повній безпеці» (Захарії, 14:11; у дужках текст із [Л.19], в лапках – з [Л.25]).
Якщо до читання вірша 11 могли існувати сумніви щодо дати виконання пророцтв у розділах 12-14, тепер вони зникли. НІКОЛИ місто не жило в безпеці, особливо після 14 травня 1948 року. Але скоро настане момент і Цар "проголосить мир усім народам" (9:10), а столиця "стоятиме ... безпечно" (14:11, Синод. пер.), принаймні, тисячу років (Іс.33:20, Об'явл.20:7-9).
Нарешті, Медінат Йісраель перестане страждати від сусідів, які зневажали його (Єз.28:24-26). Храмова гора "підніметься над узгір'ями" (Міхея, 4:1), виявиться вищою за інші сусідні гори. Підуть до неї прочани з громад виживання, щоб навчитися ходити шляхами Господніми, "більше не будуть навчатись воювати" (вірші 2, 3).
15. Чим закінчиться Армагедон? (14:12-15)
Розсіяння, згодом смерть мешканців у стихійних лихах; глобальні зміни природного освітлення, клімату, рельєфу; баталії Ізраїлю з навколишніми народами; покаяння й очищення євреїв, вилив Духа; припинення пророцтв, настання Месіанського царства,
поклоніння тих, хто раніше воював.
Тому не дивно, що за розповіддю про перемогу у війні (12:2-9), провидець звертається до її початку (14:1-3). Вкраплення у текст 14-го розділу віршів 12-15 дозволяє йому повідомити слухачам результати закінчення військової кампанії, покарання нападаючих (Іл.3:11-14).
«Що ж до народів, які нападали на Єрусалим, то їх ГОСПОДЬ покарає важким лихом (Він пошле на них жахливу хворобу): їхні тіла гнитимуть, хоч вони ще (живі) стоятимуть на своїх ногах,– так само загниватимуть у своїх заглибинах очі, як і язик у роті кожної людини» (14:12; у дужках, текст з [Л.13]).
тайновидець бачить зовсім інші способи знищення ворожих загонів Ель Шаддай.
Перший, жахлива хвороба, вона подібна до шостої єгипетської страти (Вих.9:8-11), викликана отруєною водою, респіраторними захворюваннями, інфекціями [Л.18]. Тому Йоейл сповіщає про сморід, що піде від розбитих полчищ ворога (Йоіл.2:20, [Л. 12]). Другий метод винищення нападників,– військові сутички між самими окупантами, які взяли в облогу Єрусалим.
«І буде в той день: станеться між ними велике сум'яття від Господа, так що один схопить руку іншого, і підніметься рука його на руку ближнього його» (14:13, Синод. пер.; "вони схопляться і почнуть битися один з одним", пер. [Л.24]).
Хаваккук, описуючи пов'язані з теофанією події, бачить радість, з якою вороги кинуться грабувати Йісраель (Авв.3:14). Однак сум'яття, під впливом волі Всемогутнього, вразить їх, зброя обернеться проти них (Аг.2:22), пронизає голову вождів [Л.10]. Усі, хто взяв зброю, гинуть від меча; грабіжників пограбують, дрібна та велика худоба їх паде.
«Навіть Юда воюватиме в Єрусалимі. Тут будуть зібрані скарби всіх навколишніх народів: золото, срібло й одяг у дуже великій кількості. Таке ж саме лихо, як людей, спіткає коней, мулів, верблюдів, ослів і всіх інших тварин, що будуть у військових таборах» (14:14, 15; "ця жахлива хвороба лютуватиме у ворожому стані", пер. [Л.13]).
Масова загибель худоби відбудеться через жахливу хворобу, таку ж, як у випадку гниття людей, воюючих проти Єрушалаїма (14:12). Тварини загинуть від морової виразки, згубної чуми, "великої моровиці" (Вихід, 9:3), подібної до епізоотії в дні п'ятої єгипетської страти [Л.18].
16. Загальне поклоніння (14:16)
Все ж таки пророк, до сказаного раніше (Зах.8:20-23, 14:12-15), додає ще більш вражаюче передбачення. Серед прочан виявляться представники племен, які воювали з ізраїльтянами.
«Після цього всі, котрі залишаться живими з усіх народів, що нападали на Єрусалим, приходитимуть щороку, аби поклонитись Цареві, ГОСПОДУ Саваоту, вшановуючі Свято (кущів) Наметів» (14:16).
Але чому населення сусідніх країн, що вижило в дні Великої загибелі і війни з ам Йисраель, відтепер благоговіє перед Богом Авраама, Іцхака, Йаакова? У психологічному плані зовсім не зрозуміло. Якщо не врахувати ДВІ важливі історичні події, вони передуватимуть святкуванню Суккот (Кущів або Наметів, мал. 6).
Перше, закінчення будівництва та освячення єрусалимського Храму в зруйнованому місті (1:16), на тому самому місці, де стояла ісламська святиня мешхед "Куббат-ас-Сахра".
Будівельні роботи виконують й ті, хто прийде здалеку, навіть іноземці (Іс.60:10). Потім "місто знову буде побудовано на пагорбі своєму, і храм влаштується як і раніше" (Єремії, 30:18, Синод. пер.; Агг.2:6-9, Міх.3:12-4:2).
Другою видатною подією в той День виявиться пришестя БОГА (Зах.9:14, Мал.3:1, Іс.52:7-9), обіцяне через пророка, "Я прийду заспокоїти Ізраїль" (Єремії, 31:2, пер. [Л.25]. Благословенний перебуватиме в Йерушалаїмі, на горі Морія, в Бейт Адонай (Зах.8:3, Йоіл.4:17). Тому Дім молитви та весь простір навколо нього на вершині стануть найбільшою зі святинь, святим святих (Єз.43:12). "І прийдуть до Господа багато народів того дня, і будуть Моїм народом" (Захарії, 2:11, Синод. пер.; 14:9; Соф.3:9).
Ось чому, на перший погляд несподівано (Зах.14:16), залишки історично ворожих до ізраїльтян сусідів щороку приходять до столиці урочистих зборів на Свято Наметів, щоб визнати над собою царювання Ашем Йеhошуа ха Машіах (Іса Масіх ібн Аллах).
Як передбачено. "Уцілілі з них будуть поклонятись нашому Богу",– більше того,– "вони стануть одним з кланів Юди" !! (Захарії, 9:7, б; пер. [Л.25]).
17. Відмова від підкорення Царю (14:17-19)
«Що ж до тих племен народів землі, котрі не підуть у Єрусалим на поклоніння Цареві, ГОСПОДУ Саваоту, то в них не буде дощу» (14:17).
У віршах 16, 17 визнання істинного Царя індуїстами, мусульманами, представниками інших релігій НЕ означає їх обов'язкового звернення в іудаїзм. НІ. "Бо релігійна система Тисячолітнього царства не буде тотожною іудаїзму, але стане якоюсь новою, всесвітньою, формою релігійних поглядів і відповідного їм порядку – загальними як для євреїв, так і не-євреїв ("язичників")" [Л.7, стор.584].
Общини виживання, котрі відкидають нову "всесвітню форму" шанування Всевишнього, втратять Його благословення (14:17). Що ж станеться із Міцрайімом? найважливішим могутнім сусідом Медінат Йисраель.
"У Єгипті випадає дуже мало дощів, і вони не можуть забезпечити продуктивність ґрунту. Сільське господарство в Єгипті цілком залежить від щорічних розливів Нілу" [Л.22, стор. 941].В останні дні, після закінчення Армагедону, річка Ніл висохне (Іс.19:5-10, Єз.29:1-12), дощів не буде (22:24), населення вразять хвороби (Зах.14:12, 18).
«І якщо якась єгипетська родина не захоче піти в Єрусалим на поклоніння, то їх спіткає (жахлива хвороба) таке ж
лихо, яким ГОСПОДЬ уразить інші народи, які не прийдуть вшанувати Свято Наметів» (14:18, у дужках текст із [Л.13]).
Навіщо так важливо, щоб обрані представники всіх національностей щороку прибували в Єрушалаїм на поклоніння Єгошуа ха Машіах саме на Суккот? осіннє свято з 15-го по 21-е тишрі.
Тому що на цю дату "зненацька прийде до Свого Храму Господь" (Мал.3:1, б). На останній день свята Наметів шехіна Його увійде в Бейт а-Мікдаш східною брамою [Л.23]. Ось чому націям зустрічатися з Богом необхідно, щонайменше, кожної осені, на велике Свято Кущів, щоб уникнути покарання.
«На Єгипет впаде така кара, як і на всі інші народи, котрі не підуть, аби вшанувати Свято Наметів» (14:19, "це буде покарання Єгипту та покарання всім народам", пер. [Л.19]).
18. Кодеш а-Кодашим (14:20, 21)
Наві провідить, на святій горі, у святому храмі святого міста, серед вцілілого святого залишку, у месіанську епоху ВСЕ освячено присутністю Його.
«Того дня навіть на дзвіночках (збруї) коней буде написано: Посвячене ГОСПОДУ. Так само й казани (кухонні горщики) в ГОСПОДНЬОМУ Храмі вважатимуться священними, як і чаші перед жертовником» (14:20, у дужках текст з [Л.25]).
Життя в Йерушалаїмі, особливо у святкові дні, зосередиться навколо Будинку молитви. У ньому почесне ВСЕ храмове начиння, незалежно від призначення. Понад те, навіть прості казани для варіння їжі набувають священного статусу.
«Всі казани в Єрусалимі та в Юдеї будуть присвячені ГОСПОДУ Саваоту. І приходимуть усі, що приносять жертву, братимуть їх і варитимуть у них. Того дня більше не буде в Храмі ГОСПОДА Саваота жодного ханаанця-торговця»
Чи означає вірш 20, що в Тисячолітньому царстві відновиться обряд жертви тварин? Ні, це не так, "оскільки неможливо, щоб кров телят і козлів усувала гріхи" (Євреїв, 10:1-4). Безсумнівно, "одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа ... Він назавжди вдосконалив тих, які освячуються" (вірші 10, 14).
Проте безкровні пожертвування приноситимуться (Мал.1:11, 3:4; Єр.17:26, 33:11; Єз.46:2, 12, 20, 24), у тому числі, іншими народами (Іс.19:21, 56:7).
Від закінчення будівництва другого храму (515 р. до Р.Х.) до його руйнування (70 р. від Р.Х.), у дворі язичників розміщувалися торговці жертовними тваринами та птахами. В основному хананеї, збірна назва для несемітського населення Ханаана, неугодні Богові (Пс.106:38), нечесні в торгівлі (Ос.12:7).
У третьому Храмі немає жодного торговця, адже Бейт Адонай "назветься домом молитви для всіх народів" (Марка, 11:15-17). Але. "Це Царство буде лише провісником ще більшої події, на яку чекають віруючі Нового Завіту,– настання вічного Царства ..." [Л.28, стор. 1116].
ЛІТЕРАТУРА
1. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. - Кременчук: Християнська зоря, 1999. - 1088 с.
2. Уоррен Уірсбі. Коментар на Старий Завіт. У 2-х т. Том ІІ. Ездра - Малахія.- СПб.: Біблія для всіх, 2011. - 1111 с.
3. Новий Біблійний коментар у 3-х ч. Ч.2. Старий заповіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії. - СПб.: Мірт, 2000. - 571 с.
4. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
5. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1 503 с.
6. Тлумачна Біблія. Коментар на всі книги Святого Письма. За ред. Лопухіна О.П. Том 2. - Мінськ: Харвест, 2001. - 1312 с.
7. Тлумачення Старозавітних книг. Від книги Ісаї до Книги Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
8. Хоуард Джеймс Гейлі (Молодший). Коментарі до книг Старого Завіту. Том 18. - Одеса: Всесвітня спілка баптистів, 1993. - 188 с.
9. Метью Генрі. Тлумачення книг Старого Завіту. - Netherlands Dutch Reformed Tract Society, 2010. - 784 с.
10. Стаття "3. Коментарі до Книги пророка Авакума. Глава 3 - Богоявлення".
11. Стаття "2. Коментарі до Книги пророка Софонії. День Господній".
12. Стаття "1. Коментарі до Книги пророка Іоїля. Навала сарани".
13. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
14. Вуд Леон Дж. Біблія та події майбутнього: Огляд подій останніх днів. - СПб.: Біблія для всіх, 2006. - 213 с.
15. Айронсайд Г.А. Коментарі на книги малих пророків. – Рівне: Живе слово, 2008. – 308 с.
16 Куйвенховен Е. День Господній.- Спб.: Мірт, 2006.- 220 с.
17. Паш Р. Друге пришестя Ісуса Христа. - Gummersbach, Місія Вісник світу, 1995. - 287 с.
18. Стаття №6 "Страти єгипетські та Друге пришестя Христа".
19. Перші та останні пророки. - Йерушалаїм: Мосад Арав КУК, 1975. - 1002 с.
20. Стаття №8 "Армагедон".
21. Стаття №3 "День Господній".
22. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
23. Стаття №14 "Числа".
24. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
25. Біблія. Новий Переклад на Російську Мову.- Herrljunga, Sweden: Міжнародне Біблійне Товариство, 2007.- 1228 с.
26. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
27. Коментарі до Старого і Нового Завітів. - Мінськ: Фонд "Лютеранська культурна спадщина", 2007. - 832 с.
28. Слов'янський біблійний коментар. – Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016. – 1840 с.
29. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Старий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2009. - 1142 с.