початку світу дотепер, і не буде» (Матвія 24:21)
«Ридайте, бо близько ГОСПОДНІЙ день! Він
прийде як спустошення від Всемогутнього»
Допитливий читачу, прагнучи дізнатися, що чекає на наш світ у майбутньому, не варто покладатися на хиткі людські здогади, окультні передбачення чи астрологічні карти (Михея 3:7). Також жодне суто матеріалістичне прогнозування не здатне відкрити духовну суть прийдешніх подій.
Натомість варто звернутися до Святого Письма (Ісаї 42:9), щоб зрозуміти, яке майбутнє чекає на безтурботне й загартоване у гріху людство. Згадаймо попередження Всевишнього, виголошене через пророка Ісаю про неминучий суд:
«Тому прийде на тебе лихо ("і не знатимеш, як його відвести", пер. [Л.24]), від якого тебе не захистить чародійство. На тебе впаде нещастя (спустошення), якого не зможеш відвернути,– несподівано тебе спіткає знищення ("якого ти не в силах будеш відвернути", Синод пер.), якого ти навіть (не підозрюєш!) не уявляєш» (Ісаї 47:11; у дужках, тексти з інших перекладів).
Незалежно від того, що пророкували давні чи сучасні віщуни, Біблія чітко свідчить про наближення трагічного кінця роду цього (Луки 17:26–30; Матвія 13:39–42; 2 Петра 3:6–7), який передуватиме тріумфальному Другому пришестю Господа та Божому правосуддю (Матвія 24:3–42; Об’явлення 1:7–8; Дії 17:31).
Усе творіння – сонце, вітер і морська безодня – кориться своєму Творцеві. І лише занепале людство виявляє невдячність та байдужість, відкидаючи духовні християнські істини та сподіваючись на сліпий фатум. Подібно до смоківниці, що вкрилася пишним листям, але виявилася безплідною, цей світ демонструє зовнішнє благополуччя, ховаючи за ним глибокий моральний занепад.
Наслідком цього масштабного відступництва стануть важкі випробування, які незабаром охоплять усіх жителів планети. Тривалі страждання обрушаться на всі народи, бо агресивний атеїзм переміг теїзм, нечестя здобуло гору над праведністю, кривда засліпила правду і розгулює по землі.
1. Чому бути, того не уникнути
Божа відплата «обрушиться на всіх людей, що живуть по всій землі» (Луки 21:34–35, пер. [Л.24]). На кілька років жалобне покривало Великої скорботи накриє світ, занурений у безладдя [Л.3, 4]. Байдуже до Бога людство остаточно занепало, і колос земної цивілізації на хитких глиняних ногах неухильно прямує до свого краху (Даниїла 2:31–35).
Настає стадія молотьби та жнив, коли відбудеться остаточне розділення: ангели-женці відокремлять й спалять кукіль беззаконня, а пшеницю зберуть для Царства Небесного (Матвія 13:24–30, 39). Святе Письмо називає цей надзвичайний період «Йом Адонай» (День Господній), "як час суду над усім світом, час катаклізмів та масової загибелі... Грандіозні події останнього суду, яким завершиться людська історія, є головною темою всіх пророчих книг" [Л.19, с. 597, 602].
«Бог покаже Свій гнів у цей час, у день страшних лих та руйнувань» – попереджає пророк людей, які відвернулися від Творця (Софонії 1:15, пер. [Л.21]). Про це ж писали й інші пророки (євр., "nevi'im"): «ридайте! о, злощасний день! Бо близький день, так! близький день Господа, день похмурий (чорних хмар); час (біди, суду) народів настає» (Єзекіїля 30:1–3; Ісаї 13:6–9; Йоіла 1:13–15; Малахії 3:2).
Усе, що будувалося без Бога, розпадеться: згорить зростаюче, вирветься посаджене, а розкидане каміння свідчитиме про час руїн. Ті, хто жив безтурботно, змушені будуть залишити все нажите; вони плакатимуть, нарікатимуть на долю та роздиратимуть свій одяг.
Настануть лихі роки, в яких немає радості (Екклезіаста 12:1); настануть похмурі місяці мовчання, ненависті, руйнувань, вбивств і війни, настає час умирати, про який нагадує Екклезіаст (3:1–8). Подібну драму передбачує пророк Єремія:
«Того дня станеться так:– говорить ГОСПОДЬ,– затремтить (замре) серце царя, як і серця його можновладців (вельмож); жахнуться священики, й заніміють (заціпеніють) пророки» (Єремії 4:6-9, у дужках тексти з інших перекладів).
У той день не буде кому підтримати молитовно піднесені руки святих. Панічний страх паралізує всіх, хто не мав страху Божого. Так завершиться уявне благоденство нечестивих, які торкалися зла, і обірветься успішний шлях віроломних, що чинили кривду.
2. Перипетії останнього часу
Принцип 2 полягає в тому, що "образи кінця світу вселяють жах, який ще більше посилюється завдяки розмаху пов'язаних з ними явищ" (там же). Це жах, підсилений раптовістю та руйнівною силою стихій, "з якою вони роблять руйнування землі" [Л.1, с. 869].
Останні сторінки людської історії можна назвати Страшним судом, оскільки у всесвітній молотьбі непокірні народи будуть розбиті жезлом залізним, мов зіпсовані горщики гончара. Як передбачено в Євангелії:
«і будуть місцями (у багатьох місцях) великі (сильні) землетруси, голод, пошесті (епідемії, мор) й жахливі події (явища), і будуть великі ознаки (знамення) з неба» (Луки 21:11, у дужках уточнення з інших перекладів).
Основні перипетії Йом Адонай на суші, у гідросфері, атмосфері вже розглядалися в попередніх дослідженнях [Л. 2-4]. Тепер необхідно заглибитися у Святе Письмо щодо безпосередньої долі лиходіїв у «день скорботи і тісноти (біди, страждання), день спустошення (загибелі) і руйнування (розорення), день темряви і мороку ...» (Софонії 1:15, Синод. пер.). Це буде трагічний етап справедливого покарання цього роду за вчинене ним зло.
Визначений час кінця неодмінно настане «і не запізниться» (Аввакума 2:3),– у відповідності з непорушною обітницею Божої справедливості. «Я покараю світ за зло (гріхи), і нечестивих (безбожних, лиходіїв) – за їхні злочини (беззаконня, гріхи),– покладу край зарозумілості, і впокорю (знищу) самовпевненість гнобителів» (Ісаї 13:11, у дужках тексти з інших перекладів).
Але чому, Господи, нинішнє лицемірне й цинічне покоління, яке намагається здолати добро злом, неминуче понесе таке важке покарання за кров усіх пророків та праведників, пролиту від початку світу?
Відповідь Писання чітка: «Через власну черствість і нерозкаяність (відмовляєтеся покаятися) серця збираєш собі гнів на день гніву (той день, коли Бог виявить Свій гнів) і виявлення (люди побачать Його праведний суд) справедливого Божого суду» (Римлян 2:5; 1:18; у дужках текст з [Л.21]).
3. Відплата
Тому горе містам, побудованим на крові, біда домівкам, створеним неправдою, страждання їхнім мешканцям, байдужим до Бога. Адже наближається час молотьби та жнив, «коли на вас звалиться страх (жах), наче буря (ураган), і горе (лихо) пронесеться над вами, як вихор; коли вас спіткає (придушить) журба (горе, страждання) та скрута» (Притчі 1:27).
"У Біблії згадується період великої скорботи, який спіткає землю і перевищуватиме за ступенем тяжкості всі страждання, які людство зазнавало досі" [Л.5, с. 1418]. Істинно так. Небачені за масштабом екстраординарні стихійні лиха вразять народи, які морально деградували. Про це попереджає пророк Осія, наводячи як приклад відступництво народу Ізраїлю (ам Йісраель):
Клятвопорушення (віроломство) й обман (брехня), убивство, крадіж (злодійство) та перелюб (розпуста, блуд) поширюються, і кровопролиття йде (слідує) за кровопролиттям.
Тому земля перебуває (упаде, заплаче) в жалобі (у Масоретському текстіі,– "буде спустошена") й потерпає кожний її мешканець разом з польовими звірами, небесними птахами,– навіть гине в морі риба» (Осії 4:1-3).
Прийдешня загибель (Єремії 4:6) є темою ще одного пророцтва. «Горе! Адже це великий (страшний буде) день, і подібного йому немає» (Єремії 30:5-9). Лихий період горя Даниїл називає «час (тяжкої) скрути», якої світ не знав, відколи існують люди (Даниїла 12:1). Господь Ісус Христос попереджає нас про ту ж саму трагедію.
«Адже тоді буде велике горе (скорбота, великі лиха), якого не було від початку світу дотепер, і (ніколи більше) не буде» (Матвія 24:21). Ось, коли знадобиться терпіння від віруючих у спокутну жертву Агнця, котрі дотримуються Його заповідей (Об’явлення 14:12), «адже прийшла пора жнив» (вірші 13-20), наблизилися темні легіони ворогів з безодні.
У Біблії поняття "жалоба", "горе", "журба" та "скорбота" описують не лише емоційні переживання, а й буквальні фізичні страждання, муки та біль [Л.1, с. 1079]. Нестерпні муки, страшні своїм небаченим розмахом й унікальністю, – це процес завдовжки 3,5 року – від знамення на небі для всіх народів і до повернення Господа, як це стверджується в реконструкції подій, запропонованій у статті [Л.31].
4. Попередження
Наприклад, Єремія пише (9:12-25). «Адже смерть вдирається (проникає) крізь наші вікна, входить (вторгається) у наші палати, аби вигубити (винищити) дітей на вулицях, й молодь на майданах ... Ось, надходять (настануть) дні,– наголошує ГОСПОДЬ,– коли Я скараю кожного ...» (вірші 20, 24).
Пророк Ісая (Йешайа), від мотиву помсти жорстокій Ассирійській державі, нерідко переходить до одкровення Суду над світом в "годину великої скорботи" [Л.19, с. 77]. Зазвичай екзегети вважають, "це семирічний період, сімдесята сьомина Данила. Велика скорбота – це друга половина цього семирічного періоду ..." [Л.7, с. 108].
І це вірно. Так Господь Ісус Христос попереджає про «лиха днів тих» (Матвія 24:29, пер. [Л.26]), пору страхів та маніакально-депресивних психозів (Луки 21:25-26). Мається на увазі перша половина Даниїлової сьомини, за нею настане жахливе спустошливе «велике горе» (Матвія 24:15-29) – друга трагічна половина останнього семиріччя (Даниїла 9:27).
Настане фаза падіння зірок, коливання землі, сильного вітру, всепожираючого вогню, бурхливої води. Наближається велика мобілізація сил усіх країн та катастрофа планетарного масштабу. Всупереч самовпевненій думці ритуальних віруючих: "Та хіба Господь не з нами? Не прийде до нас біда" (Міхея 3:11; пер. [Л.24]).
Велика блудниця-мегаполіс, котра є алегорією об'єднання мешканців усіх міст (Об'явлення 17:15), думає, вона не побачить горя. «За це одного дня найдуть (обрушаться) на неї кари (страти, всякі лиха), і смерть, і плач (гіркі ридання), і (великий) голод; і вогнем буде спалена, адже сильний Господь Бог, Який судить її !» (18:8; у дужках пер. [Л.21]).
Однак фальшивий світ, що фактично розклався під тиском гріха, не прислухається до Нього (Ісаї 34:1-4). Всемогутній
же ставить запитання всім, хто створив собі кумирів. «Невже у вас немає переді Мною жодного страху? ... невже Моя присутність не викликає у вас тремтіння?» (Єремії 5:22).
На жаль, бідні духом, які вважають Бога ілюзією або ставлять свою мудрість вище за Премудрість Його, продовжують будувати вавилонські вежі, творячи собі ім'я та забувши мудре повчання. «Страх перед Господом – джерело життя, що відводить від мереж (пасток) смерті» (Притчі 14:27, пер. [Л.24]).
Ті, хто накопичує скарби на землі, збирає амулети й талісмани, не бояться Всевишнього. Запитання пророка, «А що ви будете робити, як настане тому кінець?» (Єремії 5:31) повисло в повітрі. Ніхто не замислюється, що робити в годину відплати, «коли нагряне на вас погибель здалеку» (Ісаї 10:3). Примчить біда зграєю нічних вовків, увірветься чума на білому коні, миші принесуть смерть.
5. Прийдешні лиха
Вони їдять, п'ють, купують, продають, будують та із самовпевненістю виголошують "мир і захищеність",
вихваляючись: «я буду в безпеці ("У мене все буде добре", пер. [Л.26]), не дивлячись на те, що продовжуватиму ходити своїм власним шляхом» (Второзаконня 29:19, пер. [Л.24]; "продовжувати робити, що роблю, і нічого поганого зі мною не станеться!", пер. [Л.21]).
Навпаки! Небо, почервоніле від сорому, покаже фатальні беззаконня зарозумілого, а поневолена їм «земля повстане проти нього» (Йова 20:27). Сміх обернеться на плач, радість зміниться на горе; в стані розпачу вигукнуть безтурботні: «Ми чуємо зойки (крики) страху (сум'яття і жаху). Немає миру» (Єремії 30:5).
Дурість скаржиться на своїх дітей, а Премудрість виправдовують її діти (Луки 7:35). Неосвічена людина гине, відкидаючи пізнання волі свого Господа. Тим же, що втратили мудрість від великої кількості знань, не знадобляться ані віщуни з ворожками, ані тлумачі снів та чарівники-заклиначі, ані навіть астрологи чи піфії. Знадобляться лише професійні плакальниці.
Адже «Господь відкрив Свій арсенал (сховище) зброї і взяв звідти знаряддя (зброю) Свого гніву ..."
(Єремії 50:25; у Масоретському тексті, "витягнув знаряддя гніву"). Бо "Горе світові від усього, що веде людей до гріха!» (Матвія 18:7, пер. [Л.24]), а до нього веде все, огидне Божій волі. Але усі, котрі душею торкаються Ісуса Христа, освячуються.
Звістка про близький крах цивілізації застане зненацька тих, хто ставить перешкоди на шляху сліпих,– біда їм. «Горе тим, котрі зло величають добром, і добро – злом, котрі темряву вважають світлом, а світло (підміняють) темрявою» (Ісаї 5:18-23; Луки 6:24-25), вони будуть покарані в День гніву. Все ж таки зло тимчасове, а добро вічне.
Пророк радить нечестивим сховатися від гніву (Ісаї 26:20), пророкуючи суд над усіма націями, появу крові й трупів. «Бо вже ГОСПОДЬ виходить із Свого місцеперебування, аби покарати мешканців землі (щоб судити народи) за їхні беззаконня (злочини, гріхи). Земля тоді відкриє (явить) пролиту (поглинуту) на ній кров, і більше не ховатиме (не стане приховувати на ній) своїх убитих» (вірш 21, у дужках тексти з інших перекладів ).
Апостол Петро нагадує,– попередній світ потопила вода (2 Петра 3:6), передбачаючи,– нинішній світ буде знищений вогнем (вірші 7-10). Згідно з переказом, наведеним Йосипом Флавієм у книзі "Юдейські старожитності", Сиф та його нащадки "знали від Адама, що людство буде винищено двічі: потопом і вогнем" [Л.25, с. 440].
6. Імперія зла
Чи прилітає щось добре з тієї північної країни – в'язниці народів, яка висунула ультиматум усьому світу? Ні. Назустріч нашій планеті давно повернуто коня могутнього завойовника, багато бояр, незліченний ескорт його мобільних холопів (Єзекіїля 38:2-4). Не злічити армади вершників, як не злічити порошинок з-під копит, піщинок у морському піску чи зірок, що слабо світяться у небі.
Від великої прірви й кордонів півночі, з боку семи зірок [Л.3], з-за краю неба, знову стрімко нападе грабіжник, нагряне древній блукаючий варвар. Один із сімки войовничих братів, один з двох військових злочинців, які вціліли від усієї сім'ї, яка панувала на біду всесвіту [Л.3–4].
Ім'я одіозного деспота північної імперії зла – Гог, кількість його огрядних маріонеток – 666 (дивіться [Л.30]), але важко порахувати їх. Немов злодій уночі, який несподівано проникає через підкоп до будинку, так раптово з'явиться вертлявий перевертень, і неможливо буде ухилитися від незліченного полчища його (Єзекіїля 38:4-9).
Настане страшний День Господній (1Солунян 5:2-4, 2Петра 3:10, Об’явлення 3:3, 16:15), драматичні перипетії якого бачив пророк Ісая. «Вони йдуть з далеких країн, від (самого краю) небес. ГОСПОДЬ і знаряддя Його гніву (буквально "гарячого дихання") прийдуть (рухаються), щоб знищити (розтрощити) всю землю!» (Ісаї 13:3-6, 29:6; Йоіла 2:11).
Щоб зрозуміти сутність червоних грон Божого гніву над головою (космічних тіл, згідно [Л.2-4]), необхідно врахувати, що "бачення пророків ... поставали в картинах, категоріях і поняттях їх часу" [Л.19, с. 316 ]. Потрібно взяти до уваги й такі архаїчні космологічні уявлення:
"Земній географії відповідає географія небесна. Прообрази всього сущого: країн, річок, міст, храмів – існують на небі у вигляді зірок, земні предмети є лише відображенням небесних" [Л.25, с. 653]. Приміром, на думку автора, довгоперіодичний метеорно-астероїдний потік із карликовою планетою на чолі, Даниїл зобразив у вигляді єдиної у своєму роді загадкової держави-терориста неземного походження:
«Четверте звір – це четверте царство, яке прийде на землю. Воно буде (різнитися) не таким (не схоже), як усі інші царства, а зовсім іншим ("не схоже на інші", пер [Л.24]). Це четверте царство буде руйнувати (трощити), зневажати (вимолотить) і пожирати всі народи ("поглине всю землю", [Л.26]) по всьому світу» (Даниїла 7:23, пер. [Л.21]; у віршах 2:34-35 пророк називає його «камінь»).
Тих же войовничих лютих прибульців Єзекіїл (Йехезкейл) описує в категоріях військового з'єднання, великого скупчення сателітів, воно складається з багатьох племен на чолі з жорстоким вождем на ім'я «Гог» (Єзекіїля, розділ 38). Через 600 років інший пророк для цього використає архетип кадильниці, наповненої вогнем й скинутої зверху (Об'явлення 8:5).
Чорним лебедем прилетить «велике ("люте", пер. [Л.24]) нещастя!» (Єремії 4:6), примчить світова чума від межі півночі (Єзекіїля 38:15, Єремії 1:14; [Л.3-4]), «з країв землі» (Єремії 6:22; Ісаї 13:5), із-за лінії горизонту. Уночі мала планета виглядає як ще один "місяць", немов лебідь у небі чи вершник на білому коні, що прискаче з боку семи головних (опорних) зірок північного сузір'я Цефей [Л.3].
Серед мирного життя злодій, отруйник, відморожений фанатик-вбивця раптово проникне у межі володінь жінки, одягненої в сонце (Об’явлення 12:1-4). Неможливо пом'якшити кам'яне серце, не вблагати нещадного людожера, який заволодів народами (13:7) та відкрив скриньку Пандори з усілякими лихами.
7. Вторгнення "інопланетян"
Винищувач народів (Єремії 4:7) здійснить двотижневий [Л.3] набіг на Землю своєю армією, з численними рабами, що втілюють собою смерть. Військо його подібно до хмари міксантропної сарани з юрких штурмовиків: астероїди, великі та дрібні уламки, каміння, пісок, космічний пил (мал.2).
Грабіжники кинуться навперейми з пронизливим вереском, ніби злі пси, точно зграя лютих хвостатих хижаків шкереберть налетіла на здобич (Аввакума 1:8); з висоти ці трюкачі зістрибнуть на вершини гір (Йоіла 2:2-11).
Космічні пірати увірвуться через "дірку" в небозводі, яка випромінює промені, – зубчасте колесо, незриме вдень, але чорним сонцем низько пливе вночі. Зборище неймовірне, конвой численний, у повному озброєнні, з мечами, списами, луками, щитами, бронею, «з кіньми та вершниками» (Єзекіїля 38:4, 15).
Непрохані женці оброблять гострими блискучими серпами майже всю планету по всій ширині її фронту. Зі сходу до заходу і від півночі до екватора [Л.3] обмолотять зубами гуркітливих вогняних колісниць; розтрощать залізними копитами коней, вражатимуть землю дротиками.
Згідно з архаїчними уявленнями, заснованими на архетипах, обожнювані світила пересувалися твердим небозводом на чомусь подібному до коней чи колісниць [Л.9, с. 666]. Тому пророк, донауковою мовою, так розповідає про загадковий повітряний десант (ці перевертні примчать у Йом Адонай).
«На вигляд вони подібні до коней, і женуться ("летять", пер. [Л.23]), як кіннота з вершниками. Скачуть по верхів’ях (гір,– вони, за давніми повір'ями, ототожнювалися з небом [Л.1, 8, 9]) з гуркотом (стукотом) колісниць
(військових возів),– (ніби) із тріском палаючого вогню, що пожирає солому» (Йоіла 2:1-11; Єзекіїля 38:1-9, 15).
І це твердження цілком обґрунтовано. Політ великих болідів – вогняних хвостатих "возів–колісниць" – на висотах менше 55 км може супроводжуватися стукотом, гуркотом й тріском акустичних хвиль, що поширюються в гомосфері. Від руйнування великих метеороїдів, у повітрі можуть виникати потужні ударні хвилі, від яких «здригається (тремтить) земля й тремтять небеса» (Йоіла 2:10; Марка 13:25).
Унаслідок зіткнення з масивним астероїдом [Л.3–4], знаряддям гніву Всемогутнього, «земля зрушить з місця свого» (Ісаї 13:13, Синодальний пер; "тронеться з місця", пер. [Л.24]). Після такого зіткнення дещо зміняться орбіта, ексцентриситет й швидкості руху планети, відбудеться азимутальне зміщення її осі обертання, тощо [Л.3].
Ісая стверджує, що для збору цього небаченого війська від краю небес (13:5) з'явиться «прапор» на голій відкритій вершині (вірш 2, по-науковому, "радіант"). Дивовижна сарана викличе потужний оглушливий шум на горах, немов разом зібралося безліч бунтівних народів з різних царств, яких оглядає Господь (Ісаї 13:4, "уявлення про те, що божество бере участь у битві, було поширене на Близькому Сході в давнину" [Л.8, с. 755]).
Від оглушливого ревіння гармат, гаубиць, мортир, криків численних вершників та стрільців населення втече з місць проживання: «всі міста будуть залишені ("з усіх міст втечуть люди", пер. [Л.26]), і не буде в них жодного жителя» (Єремії 4:29, Синодальний пер.).
8. Страх та жах
Перед небаченою армією Вседержителя затремтять лиходії від переляку, збліднуть нечестиві від побаченого, затріпочуть відступники від почутого (Йоіла 2:6), волосся на їхніх головах стане дибом. В очікуванні лиха, коли смерть заглядає в очі, багато хто втратить свідомість, дехто навіть помре внаслідок важких переживань. Як передбачає Господь Ісус Христос:
«люди будуть мертвіти (у інших перекладах: "подихати", "ціпенітимуть") від страху й чекання того (перед лихами), що йде (насувається) на ввесь світ» (Луки 21:26). Дослівно – "непритомніють" [Л.10] або "падаючі бездиханними", що може означати смерть [Л.11]). Насправді, "де крах, там і страх".
Від лякаючих факторів нечуваного лиха, «що йде на ввесь світ», не забезпечать надійного захисту ні бункери, бліндажі чи підземні міста, ні повсюдні масові евакуації (Єремії 4:29). Далі події розвиваються все швидше.
Здійсняться сонячне, а через два тижні і місячне затемнення (Йоіла 3:4, "Це опис сонячного та місячного затемнення" [Л.8, с. 882]). Зарухаються небесні тіла, почнуть масово падати «зірки» (Марка 13:25) – ніби вмирають люди, пов'язані з ними [Л.25, с. 472].
Настане День Господній, він прийде серед ночі (2 Петра 3:10), тоді почервоніє у височині білосніжний лебідь, вершник змінить білого коня на рудого (Об’явлення 6:2–3), підніметься великий вихор (Єремії 25:32). Тривога перетвориться на почуття пригніченості, сльози – на стіну плачу.
«Скорбота охопить царя (заридає, "буде оплакувати мертвих", пер. [Л.21]), князі (можновладці) впадуть у розпач (одягнуться в жах), а у простого народу затремтять руки» (Єзекіїля 7:27, пер. [Л.26]).
Згідно з передбаченням, «нападе на них раптово страх і жах» (Єремії 15:8, Синод. пер.) від навали спустошувача; священики жахнуться й пророки заніміють (4:9). Усі, хто в житті не боявся Божого покарання, відчують жах від праведного гніву Його.
Великими від страху очима вони побачать летючі запальні стріли та вогняні списи залізних зубів дракона, що випадають із його пащі-радіанта. Почують рев мідних труб над головою, крик підірваного неба, завивання киплячого моря. Відчують, як з усіх боків їх оточує подих смерті, тисне страх й душить жах.
9. Щастя біжить, а нещастя летить
Заметушаться ті, хто посіяв вітер; уночі вискочать з будинків назустріч зорі – потужному радіанту метеорного потоку [Л.2, 3]. Покинуть міста й побіжать, шукаючи де сховати від убивці своє життя (Йова 18:11, Ісаї 17:13).
Ескалація горя, скорботи та розпачу придушить мешканців землі. Вразить трагічна безвихідь немов буря, захлисне паніка від налетілого вихору біди (Притчі 1:27) – ані приховати страх, ані стримати переляк, ані врятуватися від божевілля.
Давид описує подібний таємничий стресовий стан надзвичайного страху, який супроводжується зміною ритму серцевих скорочень, почуттям пригніченості, заціпенінням і виникненням тремору:
«Моє серце здригається (тремтить) в мені, й побоювання смерті налягає на мене ("жах смертний мене стиснув", пер. [Л.23]). Страх і тремтіння мене охопили ("тремтіння охопило все тіло моє" [Л.26]), жах огортає мене» (Псалми 55:5-6).
Псалмоспівець мріє про крила, щоб улетіти в пустелю й сховатися від вихору (вірші 7-9). Ісус Христос радить тікати в гори (Матвія 24:16), Йешайа – увійти до скелі, тобто, печери, чи заритися в землю (Ісаї 2:10). Вони шукатимуть сховку, аби захиститися від нестерпної спеки (Об’явлення 16:9) серед довкілля, яке поринуло в темряву (вірш 10).
Дійсно, через запиленість атмосфери світло від Сонця слабшатиме з кожним днем. Водночас у деяких районах температура повітря підвищуватиметься під впливом інших джерел тепла. Це узгоджується з описаним в Об'явленні явищем, коли сонце «палитиме людей вогнем» (16:8). Адже фізичними чинниками нагрівання стануть не сонячні промені (16:10), а розпечені продукти імпактів від падіння масивних тіл (8:8-12), балістичні викиди речовин, глобальні пожежі тощо.
У деяких зонах – місцях проходження первинної ударної хвилі, поблизу імпактів та осередків масштабних пожеж – температура повітря приземного шару тропосфери може сягати 400 °C і більше [Л.3, 4].
Страждаючи в умовах багатоденної темряви від лютої спеки (t ≈ +50°C … +80°C) та задихаючись від диму, отруєння чадним газом і кисневого голодування [Л.3, 4], нечестиві кусають розпухлі язики свої (Об'явлення 16:10). Проклинаючи Бога за травми, страждання, біль й виразки, вони «не покаялися у своїх вчинках» (вірш 11).
10. Спроби врятуватися
Власне так, за пророцтвом Ісаї, багато хто намагатиметься врятуватися. «Побіжать у печери ховатися, у нори земляні заб'ються у страху перед ГОСПОДОМ, перед сяйвом Його величі ("через блиск і велич Його", пер. [Л.23]), коли Він стане стрясати землю!» (Ісаї 2:19, пер. [Л.26]).
Справді, коли Йахве Елохім почне трясти планету, стиснеться дихання, закладе вуха, затремтять серця й затрусяться коліна. Від потужної надзвукової ударної хвилі через різкі зміни тиску виникатимуть тяжкі баротравми та інші ушкодження. У потерпілих можливі кровотечі з носа й вух, а також травми внутрішніх органів, тоді справдиться есхатологічне пророцтво про розчавлення народів у запланований «день відплати» (Ісаї 63:1–6).
Народи корчитимуться від болю. «У страху серця завмирають, тремтять коліна, дрижання в тілі і смертельна блідість на обличчях у всіх» (Наума 2:10, пер. [Л.26]). Стогнатимуть нещасні мов німі, плакатимуть, а на зубах у них скрипітиме попіл та пісок.
Полетять нечестиві мов полова, гнана вітром, «вони втікатимуть, як втікають від меча, і падатимуть, хоч ніхто не гнатиметься» (Левіти 26:36), Господь потрясе світобудову (Ісаї 2:19). Але чому вони тікають пішки, а не їдуть? Бо дороги можуть бути заблоковані покинутим або пошкодженим транспортом, а в багатьох місцях бракуватиме пального.
У видіннях біблійних пророків постає картина масової втечі в гори людей різних соціальних верств з різних країн. «А земні царі, вельможі (чиновники), тисяцькі (полководці), багатії, сильні (владні), кожний раб і [кожний] вільний сховалися в печерах та в гірських ущелинах» (Об'явлення 6:15; Єзекіїля 7:16, Ісаї 2:21).
Чому ж ховатиметься кожна людина? Щоб урятуватися від незвичайного ураганного вітру, він «пекучий» (Єремії 4:11-12, пер. [Л.24]) та «ніщівний» (Псалми 11:6). У сучасному розумінні цей образ можна співвіднести з надзвуковою ударною хвилею та супутнім потоком розпечених газів, мінерального пилу й піску. Від вогненних буревіїв і штормів та сильно нагрітого повітря можна сховатися лише в землянках, бункерах, печерах та глибоких ущелинах.
Ці укриття можуть частково захистити й від наслідків падіння сяючих, наче блискавка, метеоритів, які стинатимуть дерева немов меч Яхве, що НЕ повертається в піхви свої (Єзекіїля 21:4-10). Абразивний пил, пісок та дрібні камінці у складі ударної хвилі здиратимуть кору з дерев наче сарана (Йоіла 1:6-7), сіктимуть гілки мов залізо (Ісаї 10:33-34, 18:5). Летючі уламки можуть пробивати одяг, мов картеч, і збивати з ніг людей, уже оглушених ударною хвилею.
У межах запропонованого автором сучасного прочитання пророчих образів, великі пророки донауковою мовою зображають метеорити, як кам’яний град від Йахве Елохім (Ісаї 30:30, Єзекіїля 13:11-13), малі пророки – стрілами й списами Його (Аввакума 3:11, Захарії 9:14; Ісая у вірші 50:11 – "запальними стрілами"). Йоіл, найімовірніше, уподібнює сарані з левовими зубами та іклами численні фрагменти метеорних тіл, як це обґрунтовано у статті [Л.32].
Іоанн, використовуючи тогочасні терміни, поняття й архетипи, описує свої видіння образами «зірок» (Об’явлення 6:13), «кадильниці», яку кинуто на землю (8:5), «вогню», «гори» та «великої зорі» (8:7–10; 9:1). Інші архетипи, зокрема «залізний жезл» (2:27; 19:15), у межах запропонованого тлумачення також співвідносяться з дією небесних тіл. Політ масивних об’єктів у щільних шарах атмосфери, згідно з цією моделлю, супроводжуватиметься потужними трубними звуками (8:7–12; 9:1).
У видінні Іоанна після шостого оглушливого трубного сигналу звільняються доти зв’язані чотири ангели (Об’явлення 9:13–15), яких у межах запропонованої інтерпретації можна співвіднести з чотирма стихіями. Вони вигублять «третину людей» (вірш 15). Як зазначають богослови,"Кінець часів буде відзначений наростанням числа природних катаклізмів внаслідок Божого суду над землею" [Л.1, с. 1171].
11. Загибель від вогню, диму та сірки
Широко відчиниться брама смерті, всі снопи, зібрані Господом на гумно, будуть обмолочені. Хто не сховається від вогняного дощу, загине (Луки 17:29-30); задихнеться від ядухи, отруїться токсичними газами або згорить, подібно до сухої трави.Пожежі, спричинені імпактними подіями й роздмухувані вітрами рідкісної ураганної сили, охоплять величезні площі й стрімко поширюватимуться по землі, перетворюючи її на ревучу піч (мал. 3). «Адже надходить День (час суду), що палає, як (розпечена) піч» (Малахії 3:19).
Тоді. «Народи (перегорять, немов вапно) уподібняться до гашеного вапна ("Люди горітимуть, доки їхні кістки не перетворяться на вапно", пер. [Л.21]), до вирваної тернини, яка (швидко згорить) чекає на спалення у вогні» (Ісаї 33:12; у дужках тексти з інших перекладів) .
Пророк Йоіл, побачивши обпалену пожежею землю в Йом Адонай, заявляє: «вже нікому не буде порятунку»
(Йоіла 2:3). А наві Йешайа уточнює: «всі, хто прихильний до зла, будуть винищені» (Ісаї 29:20, пер. [Л.24]). Немає спасіння нечестивим, ніщо не може позбавити їх від палаючої ревності Ель Шаддай – навіть багатство (Софонії 1:18).
У день Божого гніву «палючий вогонь» (Аввакума 3:5, буквально "жар, що спалює" [Л19]) швидко знищить усіх Його противників, а саме – "подих вогню і дихання полум'я і сильна буря" (3Ездри 13:9-11). Одяг може миттєво спалахувати, ніби сухий терен, під дією інтенсивного теплового випромінювання, гарячих газів і розпечених уламків, що супроводжуватимуть імпактні події.
Серед людей, які можуть загинути під час стихійних лих, чимало згорить від екстремального теплового впливу поблизу імпактів й великих пожеж. У безпосередніх зонах імпактів температура плазми може перевищувати 10 000 °C, однак її значення швидко змінюватиметься залежно від відстані й часу. Перед смертю не надихаєшся чистим повітрям: гарячі гази, полум’я і токсичні продукти горіння можуть спричинити тяжкі опіки й ураження дихальних шляхів.
Навіть далеко від центрів термічних вибухів, контужених та придушених людей, тварин і птахів нищитиме "подих вогню" – спалахи виділеного з розламів метану, сірководню й етану [Л.3–4]. Ці гази утворюватимуть палаючі вихори та вогняні шторми ("сильна буря",– 3Ездри). Навіть найміцніша людина уподібниться до сухого клоччя: «спалахнуть вони разом, і ніхто не згасить» (Ісаї 1:31, пер. [Л.24]).
Частина трупів може згоріти вщент, а їх кістки за екстремального нагрівання зазнають значних фізико-хімічних змін. Це надає особливої образності пророчим словам про народи, що «уподібняться до гашеного вапна» (Ісаї 33:12). У природі негашене вапно (CaO) утворюється, зокрема, під час термічного розкладання карбонату кальцію (CaCO3), а за взаємодії з водою, зокрема дощовою, перетворюється на гідроксид кальцію – гашене вапно: CaO + H2O → Ca(OH)2.
Крім того, навіть каміння розсиплеться – стане «як потовчене вапно» (Ісаї 27:9, Масоретський текст). Решта трупів, які не згорять, у деяких місцевостях можуть за тривалого впливу сухого гарячого повітря зазнати значного висушування й частково муміфікуватися.
Тому інший провідець з жахом запитує: «Хто може встояти перед Його гнівом (обуренням, прокляттям) ... Його гнів (буквально "гаряче дихання") розливається вогнем» (Наума 1:6). Правителям та вождям не буде надійного притулку навіть у руїнах міст, нікому не вдасться втекти від гніву Небесного Воїна й уникнути люті Його спустошувача (Єремії 25:35-38).
«І буде в день суду тим, хто відпали від віри в Бога і створили гріх, вогняні водоспади поллються ... І під небом буде полум'я жорстоке, яке не згасне, але хлине до суду гніву» (повна ефіопська версія, вірші 4:1–3; у англомовних перекладах М. Р. Джеймса це вірші 5:1-3).
12. Хрещення вогнем
У приземних шарах атмосфери над зонами імпактів та масштабних пожеж температура може сягати 400 °C і більше [Л.3–4] – ось чому пророк бачить, як «палила людей велика (сильна) спека» в пітьмі! (Об’явлення 16:9–10; «їх палила нестерпна спека» [Л.20, 24]; «Люди згоряли від сильної спеки» [Л.23]). Адже настав «День, що палає, як (розпечена) піч» (Малахії 3:19), вона спалить безумців мов засохлі гілки, які не приносять плодів (Івана 15:6).
Багато овдовілих міст, покинутих мешканцями, зазнають тяжких руйнувань унаслідок глобального струсу (Об’явлення 16:19), пожеж (18:8), затоплення та нищівних вітрів [Л.2, 3]. У пророчому образі все це відбувається так стрімко, що суд настає «за одну годину» (Об’явлення 18:10). Серпоподібне небесне знаряддя жнив пожне планету (14:14-20), кожен беззаконник полум'ям посолиться, мужність та розум залишать його.
«Отже, як збирають кукіль (бур'яни виривають) і палять у вогні, так буде при кінці світу: Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть (видалять, очистять) з Його Царства всі спокуси ("все, що веде до гріха; хто інших спокушав") й тих, хто чинить беззаконня (зло), і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів»
(Матвія 13:40-42, у дужках тексти з інших перекладів).
Внаслідок потужних ударних хвиль, впливу гарячих газів, диму й попелу, виючих вихорів з палаючого повітря, розпечених потоків уламкового матеріалу, а також гіпертермії, гіпоксії та отруєння продуктами горіння можуть загинути мільйони людей.
У межах запропонованого тлумачення біблійного образу вогню, диму й сірки «третина людей» загине від цих кар (Об’явлення 9:18). Зокрема, у християнському тлумаченні пророцтва Захарії, «у ті часи» тяжка доля спіткає й Ізраїль: «дві третини будуть знищені» (Захарії 13:8–9), а образ ураженого Пастиря (вірш 7) пов’язується з Ісусом Христом.
«Через це (зникне народ) вони уподібняться до ранкового туману, до роси, що вранці зникає,– вони, як полова, піднята (здувана) вітром з току (гумна), і як дим з комина» (Осії 13:3). В екстремальних умовах катаклізму не буде коли оплакати загиблих й не буде змоги поховати їх (Єремії 25:33) – відспівування зробить виючий вітер, а накриють трупи: гарячий попіл, пил та розжарені уламки.
Таким чином виповниться загадкове давнє пророцтво. «На нечестивих (лиходіїв), наче дощем, Він пошле (проллє, обрушить) вогонь, сірку та нищівний (палючий) вітер ("пошле в покарання їм", пер. [Л.26]),– як частку (з чаші) їхньої долі» (Псалми 11:6; "Вихор вогненний – ось їх доля", пер. [Л.23]).
У багатьох уражених районах запанує палаюче пекло крематорію, де буде важко дихати й майже неможливо вижити.
13. Смерть від землетрусів
Найбільше нещастя, яке, за біблійним образом, охопить світ,– глобальний надпотужний струс (Об’явлення 16:18–20). Від його наслідків не вдасться надійно сховатися ні в ґрунті, ні у воді, ні в печерах, ні на гірських вершинах (Амоса 9:1–5). Підземні міста також можуть зазнати тяжких пошкоджень і обвалів.Осквернена гріхом планета виригне народи разом з їхніми мерзотами (Левіти 18:27–28). Навіть кістки можуть бути викинуті з порушених могил (порівняйте з Єремії 8:1–2), а живі віддадуть перевагу смерті перед таким життям (вірш 3).
«Як черви земні виповзуть ("трясучись, з нір своїх", пер. [Л.23]) вони ("тремтячи" [Л.24]) з укріплень ("укриттів" [Л.26]) своїх» (Міхея 7:17, Синод. пер.), втечуть у долини (Захарії 14:5), марно рятуючись від коливань суходолу на всіх континентах.
Адже «стався великий (страшний) землетрус, якого ще ніколи не було, відколи живуть люди на землі ("за весь час існування людей", пер. [Л.24]): такий землетрус, такий потужний!» (Об’явлення 16:18).
Дійсно, сейсмічні хвилі від такого мегаземлетрусу поширюватимуться далеко за межі району імпакту, охоплюючи всю планету. У безпосередньо уражених районах інтенсивність струшування може досягати XII балів за Європейською макросейсмічною шкалою EMS-98, що відповідає найвищому ступеню руйнівних наслідків.
Спровоковані імпактом численні тектонічні струси охоплять УСЮ планету (Луки 21:11). Масштаб і географічний розподіл руйнувань залежатимуть від параметрів удару, геологічної будови та властивостей ґрунтів [Л.3–4].
Спустілі поселення перетворяться на купи руїн (Міхея 3:12; Єремії 26:18). Вони впадуть під тягарем беззаконня, а деякі зазнають затоплення, що перегукується з образом стрімкого вкинення у море Вавилона (Об’явлення 18:21). Немає жодного міста-притулку, де можна сховатися від помсти.
Так сповниться пророцтво. «Як земля, яку розтинають і дроблять, так розсипані наші кістки у пащі світу мертвих» (Псалми 141:7, пер. [Л.24]; "Роздроблені, розбиті, по землі розкидані кістки наші – у щелепах Шеола ", пер. [Л.23]).
Обваляться пошкоджені будівлі, рухнуть вікові гори, на схилах зійдуть снігові лавини, селі та зсуви, у водоймах здіймуться потужні хвилі, "перекинуться" озера, а річки можуть тимчасово потекти назад. Це неминуча загибель для всіх, хто залишився в давильнях мегаполісів; смерть для тих, хто сховався на зрізаних вершинах гір, закопався у ґрунт, на чомусь піднявся у повітря чи опустився на дно моря.
На жаль, таке горе неможливо ні засипати, ні закопати, ні затопити.
14. Загибель від гігантських хвиль
Підуть під воду острови, велетенські цунамі ринуться на сушу. У відкритому океані ці хвилі можуть бути малопомітними й невисокими (нерідко до 1 м), але при наближенні до узбережжя їхня висота може значно зрости (мал. 4), спричиняючи катастрофічні затоплення.
Завалені в розщелинах скель, проваллях, тріщинах та ямах; поховані під зсувами, потоками розпечених уламків, гігантським градом і морськими хвилями, що вийдуть далеко на суходіл, численні жителі землі загинуть – будуть розтрощені, мов глиняний посуд (Ісаї 2:19; Псалми 69:3; Об’явлення 9:18; 16:19–21), ніби ягоди винограду, розчавлені у давильні (14:20; 11:13).
Неможливо передбачити, де впадеш, де провалишся чи де втопишся: скільки людей – стільки й різновидів смерті, і немає двох абсолютно однакових. Такого поєднання масових лих, що йдуть безперервно одне за одним, людство, за цим сценарієм, ще не переживало.З кожною добою ситуація ставатиме дедалі важчою, як за народним прислів'ям, "прийшла біда, відчиняй ворота". Того, хто уникнув одного нещастя, неодмінно наздожене друге чи третє (Амоса 5:17-19). Що посіяли, те й пожнемо, за Писанням:
«Народи провалилися (звалилися) в яму, яку самі викопали. Їхня нога заплуталась у сітях (у сіті потрапили свої), які вони наставили » (Псалми 9:16; у дужках тексти з [Л.21]).
Автор праці [Л.7] вважає, що "за період скорботи, принаймні половина жителів нашої планети буде винищена" (с. 124), однак провидець Цефанія провіщає ще радикальніший вирок: «Я цілковито знищу з поверхні землі все, – говорить ГОСПОДЬ!» (Софонії 1:2- 3). Пророк передрікає загибель птахів небесних, риб морських, свійських тварин і всіх нечестивих (вірш 3).
Як саме відбуватиметься це винищення, детально описує інший таємновидець: «Страх (жах, згуба), яма (рів) і
пастка (петля, мережа) на тебе, мешканцю землі. (Тоді) Станеться таке: хто втікатиме від страшного крику (крики жаху почувши), впаде в яму (багато хто проваляться в ями),
а хто вилізе (вибереться) з ями, потрапить у пастку (петлю, мережу, інші пастки), тому що (згори) вікна небесні відкриються (розчиняться), і захитаються (затремтять) основи землі» (Ісаї 24:17-18, у дужках уточнення з інших перекладів); "пророк журиться, передбачаючи жахи Великої скорботи" [Л.28, с. 915].
15. Все раптом затремтить?
Фундаментальне потрясіння землі коли вона зрушиться зі свого місця (Ісаї 13:13), справить найзгубніший вплив на море й суходіл; а також на всіх істот, що заселяють їх – плавають, повзають чи бігають.
Внаслідок сукупного впливу низкочастотних сейсмічних хвиль у літосфері трястиметься не лише сама планета, просіюючи мешканців через сито смерті (Ісаї 30:28). У стан раптової безпрецедентної фізичної вібрації увійде ВСЕ живе, за Писанням.
«І затремтять переді Мною риби в морі та небесні птахи, польові (у лісі) звірі та всі плазуни, які живуть на землі, а також усі люди, що заселяють землю» (Єзекіїля 38:20). Все потрясе Бог небесних воїнств,
викличе тремтіння мешканців всіх країн.
«Ось що говорить ГОСПОДЬ Саваот (Воїнств): Я ще раз, – а це станеться незабаром, – потрясу (затрясу) небеса й землю, море й суходіл. Я потрясу (затрясу) всі народи ...» (Аггея 2:6-7; Йоіла 2:6).
Безсумнівно, слідом за неботрясінням з-за баричних ударних хвиль, здригнуться океани і материки; зруйнуються вікові гори, осядуть прадавні пагорби та затремтять усі жителі (Аввакума 3:6). Загрози життя сиплються як зверху, так підстерігають унизу.
«І висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи» (Еклезіаста 12:5, Синод. пер; "І висоти вбоїшся, і страх охопить у дорозі", пер. [Л.26]). У стані судомного тремору шлунка вони їдять хліб, із тремтячим горлом п'ють воду, а легенями, що вібрують, дихають розпеченим повітрям.
Під час руйнівних сейсмічних коливань (XII балів по шкалі EMS-98) людина повністю втрачає можливість утримувати рівновагу. При вертикальних і горизонтальних прискореннях ґрунту вона валиться на бік або спину, перекидається й не може виконати жодного кроку – ходьба чи біг стають фізично неможливими [Л.12]. Потерпілий змушений лише повзти наче обважнілий «коник» (Екклезіаста 12:5 [Л. 21, 26]).
Оскільки вертикальне прискорення поверхні перевищує силу тяжіння (αz > g), тіла, що лежать без сил, буквально підкидаються вгору й знову падають на землю... аж до повного «виснаження» (Ісаї 30:28; Матвія 3:12). Це скрупульозно відтворює біблійний образ віяння обмолоченого зерна або просіювання через сито [Л.8, с. 715, 721]; лежачих битих безліч, не залишиться жодного не битого. За першою бідою поспішає ще одна, така ж надзвичайно дивовижна.
16. Резонанс
Внаслідок коливання поверхні землі (в т.ч. рух літосферних плит), води (цунамі), повітря (бурі, урагани), удари блискавок виникають пружні хвилі низької частоти від 0,001 Гц до 16–20 Гц (так званий "інфразвук"). Вони поширюються на великі відстані.
Під впливом інфразвуку можуть відбуватися негативні зміни у нервовій, серцево-судинній, кістково-суглобовій системах; трансформації, які супроводжуються сильними больовими відчуттями.
Так збіг частоти зовнішніх інфразвукових хвиль із власними частотами коливань внутрішніх органів та біоритмів людини призводить до збільшення їх амплітуди (до резонансу). Наприклад, шлунка та кишечника при 2–4 Гц, черевній порожнині та нирок 4–8 Гц, рук – 2–5 Гц, хребта 7 Гц, скорочень серця 1–2 Гц, вестибулярного апарату 0, 5–13 Гц, альфа-ритмів мозку при 8 –13 Гц.
Резонанс викликає вібрацію та судомний трепет (тремтіння) внутрішніх та зовнішніх органів, погіршення зору і слуху, нудоту, блювання, біль, судоми; психічні розлади, несвідомий страх, паніку, жах; спазми м'язів та судин, зміни ритмів серцевих скорочень.
Понад те, утруднення дихання, підвищення артеріального тиску, втрату рівноваги та здатності правильно орієнтуватися у просторі. Висока інтенсивність інфразвуку, що перевищує 180 дБ, може викликати миттєву смерть внаслідок розриву альвеол у легенях [Л.13, 14].
Немає спокою ні живим, ні мертвим. В результаті тектонічних потрясінь у день гніву (Ісаї 24:18-20) "земля викине
(у Масоретському тексті, "виригне") померлих" (26:19). Іншими словами, з могил назовні будуть викинуті кістки, зокрема, з гробниць (Єремії 8:1). «Ніхто не збере цих кісток і не поховає їх знову» (вірш 2, пер. [Л.21, 26]).
Після закінчення покарання, «Земля тоді відкриє (явить) пролиту (поглинену) на ній кров» (Ісаї 26:21), кривава рідина заповнить всі відкриті водойми. Твердь "більше не ховатиме своїх убитих " (там же), які валяються наче гній (Єремії 8:2).
Нема кому підібрати, оплакати, поховати їх; неможливо взяти участь у поминальній трапезі. Немає втішителя у тих, хто вижив, хто не збожеволів в стихійних лихах.
Через вихор-гіперган, він піднявся від країв (Єремії 25:32), «лежатимуть побиті (вражені, убиті) ГОСПОДОМ від одного краю землі й до іншого краю землі. Вони не будуть оплакані,– їх не позбирають і не поховають,– вони будуть як гній (покидьки) на просторах землі» (Єремії 25:33, "вони залишаться лежати, як гній", пер. [Л.21]).
17. Загадка фізіологічних розладів
Старозавітні наві, від слів Господа та видінь трагедії (Єремії 23:9; Аввакума 3:2, 16; Даниїла 10:16), вже випробували
на собі (!) та фрагментарно зафіксували загадкові психосоматичні хвороби, передбачаючи майбутні фізиологічні
порушення у постраждалих. "Вони (біблійні пророки) відчувають удар Божої руки задовго до того, як він паде на інших" [Л.1, с. 980].
Тепер й "інші" зазнають фізіологічної та психологічної дезорганізації в період Великої скорботи. Єремія, Ісая, Авакум, Єзекіїль, Наум, Давид та Еклезіаст у поняттях, термінах, образах своїх епох пророкують. У «День полу'мяного гніву Його» (Плач Єремії 1:12, пер. [Л.26]; "лютого гніву", пер. Івана Огієнка) раптово затремтять стегна, нутрощі, кістки, руки, коліна:
• «мої крижі (стегна) сповнені болісним тремтінням, мене схопили нестерпні страждання, як муки породіллі ...» ( Ісаї 21:3), «скрутило мене – нічого не чую , страшно мені – не бачу нічого» (кінцівка вірша 3 у пер. [ Л.26]);
• «затремтіло моє нутро (утроба, сердце) ... , задрижали (затремтіли) мої губи,– біль пройняв мої кості,
• «моє серце в мені розбите (роздирається, розривається), тремтять (тріпочуть) усі мої кості ...» (Єремії 23:9); "хвилюється в мені нутро, серце моє (тремтить) перевернулося в мені» (Плач Єремії 1:20, Синод. пер.), «Він виснажив моє тіло й мою шкіру,– Він поламав мої кості» (3:1-16);
• "у простого народу затремтять (опустяться) руки" (Єзекіїля 7:27, пер. [Л.26]);
• «завмирають (тануть, тремтять) людські серця, тремтять коліна, (сильний) біль (корчі по крижах усіх) в усьому тілі ...» (Наума 2:11; Ісаї 35:3);
• «серце здригається (тремтить) в мені ... Страх і тремтіння (трепет) мене схопили, жах огортає мене»
(Псалми 55:5-6); "серце (сильно тріпочеться) стривожене" (38:11);
• «будуть це дні, коли тремтітимуть вартові дому та зігнуться хоробрі мужі» (Еклезіаста 12:3; "Руки твої втратить силу, і ноги твої ослабнуть", пер. [Л.21]);
Ретельні й точно описані діагнози: тремору, тахікардії, брадикардії, фібриляції серця, тривалих тонічних судом, вестибулярного синдрому,– виглядають тим паче дивовижними, якщо врахувати, що "у ті часи, коли писалася Біблія, люди не мали чіткого уявлення про анатомію та функції людських органів" [Л.5, с. 199].
18. Патофізіологічна етіологія
Провидець описує цю таємничу недугу "в день палкого (лютого, палаючого, полум'яного) гніву" (1:12), послану на нього Адонаєм, через так званий "пророчий минулий час" (prophetic perfect).
«Господь послав зверху (згори, з небес) вогонь, який у кості мої увійшов (палає моє тіло). Він мережу для ніг моїх розкинув і перекинув мене, спустошив мене (ціпеніти примусив, жах охопив мене), щоб щодня (день від дня мучуся) йшли сили мої» (Плач Єремії 1:13, пер. [Л.21]; у дужках тексти з інших перекладів).
Інші пророки теж вказують на основні фактори дивної "хвороби" людей, птахів, риб, звірів (Єзекіїля 38:20, Аггея 2:6, 7, Ісаї 24:17-20, Аввакума 3:16) та її клінічні прояви (Ісаї 13:6-8, 59:10; Єзекіїля 7:16-18; Второзаконня 28:28-29). Ті, хто перебуває на поверхні або сховалися в землю, злякаються загадкового "вогню", який увійшов у їхні кістки.
Вони втрачають рівновагу, падають немов упіймані сілками, ціпеніють, сили залишать їх. Тремтять піджилки, здригаються внутрішні органи, в очах темніє; раптово погіршуються зір і слух, сідає голос (Псалми 38:11, 14). Небачена тряска тіла, спазми, зокрема, різкі болючі скорочення м'язів живота, викликають шок.
Аналогічна загальна дезорганізація функцій організму, переживання страху, жаху, внутрішнього тремтіння неодноразово згадується Давидом. "Страх і тремтіння (трепет) мене о хопили, жах огортає мене " (Псалми 55:6;
38:11, 18:5-6).
Гострий психоемоційний стрес викликає вегетативно-судинну (нейроциркуляторну) дистонію, вона супроводжується кардіалгічним, тахікардіальним, брадикардичним, аритмічним синдромами. Їхня клініка проявиться в кардіалгії (болях), аритмії, дихальних розладах, вегетативних дисфункціях.
Скажімо, частота скорочень серця може як зрости до 90 ударів на хвилину і більше, так сповільнитися до 60
19. Йом Адонай
«Вони жахнуться (налякаються), біль і судоми їх схоплять (пронижуть), мучитимуться (корчаться від болю й мук), мов породілля, дивляться один на одного з подивом (жахом), обличчя їх (будуть червоні, як вогонь) палатимуть» (вірш 8, пер. [Л.24]; у дужках тексти з інших перекладів).
Обличчя потерпілих не лише розжаряться до багряного кольору (мал. 5), а й раптово збліднуть (Єремії 30:6; у Масоретському тексті – "позеленіють") через важкий вегетативний розлад, викликаний стресовим викидом адреналіну та ацетилхоліну.Потужний "симпато-адреналовий криз" спричиняє периферичний спазм судин (смертельну блідість), тахікардію та тонічний напруг м'язів, тоді як "парасимпатичний (вагусний) рефлекс" викликає раптове розширення судин обличчя (багряність), брадикардію та хворобливі судоми гладкої мускулатури бронхів, шлунково-кишкового тракту й матки. Ці нейромедіатори дезорганізують серцевий ритм, різко змінюють артеріальний тиск і викликають глибокі органічні дисфункції по всьому тілу.
Мешканці землі кричатимуть, мов жінка при пологах (Ісаї 42:14), задихатимуться від гіпоксії, ковтатимуть гаряче повітря відкритим ротом, а з носа тектиме кров. Мимовільні скорочення м'язів, тобто раптові гострі спазми черевного преса й діафрагми, бронхів та легень зазнають не тільки жінки (Єремії 4:31), але сама Земля ("дружина", в Об’явленні 12:1-2), більше того, будь-який чоловік! Як чтверджує пророк.
«Чи мужчина може народити? Чому ж Я бачу руки кожного чоловіка на його (стегнах) крижах ("кожен чоловік тримається за свій живіт" [Л.21]), наче в породіллі (у жінки при пологах), і з поблідлими ("Спотворилися їх обличчя смертельною блідістю" [Л.26]) обличчями?» (Єремії 30:6; Осії 13:13, 1 Солунян 5:3).
У ту трагічну пору справдиться застереження Господа Иисуса Христа: «Горе ж вагітним і тим, хто годуватиме грудьми в ті дні» (Матвія 24:19). Адже перші, від тонічних судом і нестерпного черевного болю, можуть зазнати передчасних виснажливих пологів; а другі, під дією стресового шоку, потерпатимуть від важких грудних болів та гострих розладів лактації.
Про тануче завмираюче серце, по-науковому "брадикардія", коліна, що тремтять, сильні болі в стегнах у всякої плоті повідомляє пророк Наум (2:10); болях, що проникають у кістки,– Аввакум (3:16). Кістки трясуться, серце роздирається (т.зв. "фібриляція") у наві Йірмейа (Єремії 23:9).
Серце тріпочеться у Давида (Псалми 38:11), за відчуттями псалмоспівця, «ніби землю розтинають і дроблять нас» (Псалми 141:7, Синод пер.). Сильні мужи зігнуться, потьмяніє світло в очах їх, замовкне звук жорна (Еклезіаста 12:2-4).
20. Реактивні психози
«Страх (жах) і пастка (петля, мережа) на тебе, мешканцю землі ( "Я бачу небезпеку і страшну яму, і всюди розставлені людям пастки ", пер. [Л.21]).
Станеться таке: хто втікатиме від страшного крику ("крики жаху почувши" [Л.23]), впаде (провалиться) в яму, а хто вилізе з ями, потрапить у пастку (петлю, мережу); тому що вікна (вишні створи) небесні відкриються (розчиняться), і захитаються (потрясуться) основи землі» (Ісаї, 24:17-20; 21:3, 4, Іов.27:20-22).
Хто отримали сильні фізичні та/або психічні травми, схильні до тимчасових оборотних психотичних розладів (реактивних психозів). З наступною клінічною картиною: (1) афективно-шокові реакції, (2) істеричні психози, (3) психогенні психотичні розлади [Л.16, 17], що порушують зв'язність психічних процесів.
1. Афективно-шокові реакції (АШР) виникнуть через глобальну масову загрозу життю. АШР триватимуть від хвилин до декількох годин (рідше, днів), протікаючи в гіперкінетичній формі ( збудження) або гіпокінетичній
2. Істеричний психоз, психотична дія у відповідь на пригоду, що викликає стрес; може призвести до
кататонічного, реактивного, депресивного ступорам, сутінкового затьмарення свідомості, летаргічного сну, синдрому Ганзера, інше.
3. Психогенний (реактивний) ступор – раптова криза, яка швидко розвивається слідом за травмою. Він характеризується або нерухомістю ("акінезія"), або частіше втратою нормальної здатності стояти ("астазія") та/або ходити ("абазія").
На стадії дезорганізації рухових функцій людина може стояти лише тримаючись за стіну. Пересувається хиткою ходою, спотикається, кульгує внаслідок втрати м'язами здатності до злитого тривалого тонічного скорочення.
Стан "астазії-абазії" вразить усіх потерпілих. Як кажуть, "і сміх і гріх", тому що вони хитаються в темряві ніби п'яні, тремтять як від лихоманки, падають немов підкошена трава, наче спіймані силками (Йов.12:25, 18:8 -10).
21. Афективно-шокові реакції
«йдемо, наче сліпі, обмацуючи стіну ("плентаємося вздовж стіни навпомацки", пер. [Л.26; 24]),– як незрячі ходимо (блукаємо) навпомацки, спотикаємося (і падаємо) в полудень, наче в сутінках ("навіть днем ми не бачимо" [Л.21]),– живемо в темряві, як померлі» (Ісаї, 59:10).
Миттєві АШР можуть протікати як у ступорозній формі, так у вигляді дисоціації, яка проявляється у розладі свідомості, безладних безглуздих рухах. В даному випадку, під впливом незвичайного ефекту "сп'яніння", в сучасній термінології, центрального вестибулярного запаморочення та порушення рівноваги.
Біблійні письменники бачать саме такий фугіформний стан. «Вони хитаються (кружляють) й заточуються,
наче п'яні" (Псалми, 107:27). «Вони ходять (блукають) навпомацки в темряві без світла, так що заточуються
(хитаються), немов п'яні!» (Йова, 12:25), напоєні не міцним вином (Пс.60:5), а люттю Йахве Елохім (Єр.25:15).
ВСІ народи "вип'ють, і будуть хитатися і (втратять свідомість) збожеволіють ..." (Єремії, 25:16, Синод. пер.). У всіх царствах, "які лише існують на землі» (вірш 26), вони виблюють, впадуть і НЕ встануть (вірш 27). Втративши здатність ходити, ковзають; як черв'яки "з тремтінням виповзатимуть зі своїх (укриттів) криївок" (Михея, 7:17).
АШР часто супроводжуються вегетативними та соматичними порушеннями. Зокрема підвищенням чи зниженням артеріального тиску, сильним серцебиттям, утрудненням дихання, фібриляцією, спазмами внутрішніх органів. Перелічені функціональні порушення, у Святому Письмі характеризуються так:
"обличчя розгорілися", "лице потемніло", "на обличчях сором" (по-науковому, блашинг-синдром); "тремтіння б'є мене", "затремтіли губи мої", "тремтять руки" (тремор); "серце тріпоче" (тахікардія), "серце розтануло" (брадикардія); "дихання завмерло в мені" (бронхіальний спазм) (Іс.13:7, 8, 21:4, Наум.2:10, Єз.7:18, 27, Авв.3:16, Дан.10:17).
22. Психогенний ступор
Всі вони супроводжуються вегетативними розладами: тахікардією, брадикардією, перепадами артеріального тиску та інше. У разі стихійних лих, не контрольовані соматичне і психічне самопочуття часто мають колективний характер. Як у відповідних старозавітних пророцтвах, в існуючих у ті часи термінах, поняттях, образах.
«Тому опустяться (ослабнуть) всі руки і здригнеться (тремтить, розтане) кожне людське серце» (Ісаї, 13:7; 35:3). «Руки в усіх ослабнуть (опустяться), і всі коліна тремтітимуть (підігнуться, точніше, стануть), як
вода» (Єзекіїля, 7:17; 21:12, ми говоримо, "ніби вата").
Ступорозний стан починається так. Вражені дисоціативним порушенням моторики, падають за відсутності
органічного ушкодження центральної нервової системи. Кожний валиться немов підкошена трава, ніби впійманий невидимими сильцями, "він ускочить у пастку власними ногами", заплутається в мережах (Йова,18:8-10; Іс.24:17-20).
Виповниться загадково-незрозуміла грізна обіцянка безбожним, вони розіб'ються один об одного, падаючи наче п'яні, які винищуються мечем, посланим Яхве Цеваот (Єремії, 25:27).
«Я розіб'ю їх, зіпхнувши (зіштовхнувши) одного з іншим,– навіть батьків і синів між собою ...» (13:14, "примушу кожного з них спотикатися і падати на іншого" пер. Л.21]).
23. Стан потерпілих
збереження працездатності опорно-рухового апарату.
Йешайа провидить, «сповнені (точніше, "переповнені") гніву Господнього та люті нашого Бога» розкидані по кутах вулиць (Ісаї, 51:20, пер.[Л.24]), наче безсилі тварини, що потрапили в таємно розкинуту мережу. Відповідно до обітниці, "ви знемагатимете (лежатимете) в муках" (50:11) серед палаючого вогню.
Сили залишили лежачих, пригнічених Богом, немов виноград у давильні під ногами тупцюючого (Об’явл.14:20, 19:15, Іс.63:3), ніби женців під важким возом (Ам.2:13). Не вдасться врятуватися нікому.
«Так що не втече (не стане сили бігти) й найспритніший,– як і не допоможе сильному (міцному) його сила ("могутній всякої сили позбудеться", пер. [Л.26]),– а хоробрий не врятує й власного життя» (вірш 14). Щасливий буде той, хто збожеволіє.
Наступні один за одним жахливі катаклізми, масова загибель оточуючих, смерть близьких спричинять шок. Дуже небезпечний загальний розлад функцій організму, зокрема, дихання та кровообігу, через фізичні травми та/або психічні потрясіння.
Тяжкі реактивні психози можуть протікати як у ступорозній або гіперкінетичній формах, так, одночасно, у формі
Ці дисоціації, мабуть супроводжувані амнезією, в Біблії називаються "безумством", "божевіллям", "затьмаренням розуму", "зникненням мудрості". Наприклад. «Того дня,– говорить (промовляє) ГОСПОДЬ,– уражу кожного коня полохливістю (сказом, жахом), а його вершника (шаленством) безумством ...» (Захарії, 12:4).
Після того як Він здійснить над світом неймовірно разючі справи, «втратять (пропаде, загине) свою мудрість їхні мудреці й потьмяніє (померкне) розум найрозумніших!» (Ісаї, 29:14, "розум розумних зникне", пер. [Л.24]).
Тому Біблія містить попередження відступникам. «Господь вразить тебе божевіллям" (Второзаконня, 28:28), тоді "зомліє (розтане, здригнеться) кожне серце, опустяться (ослабнуть) всі руки, ослабне кожне тіло, занепадатиме (знеможе, погасне, затьмариться) всякий дух, і затремтять (підігнуться) усі коліна, наче вода»
24. Сліпота
Такі стресори як травми, сильне душевне потрясіння, смертельні загрози життю і неможливість реагувати на них, викличуть неврози,– функціональні нервово-психічні розлади, у т.ч. тимчасові істеричні психози.
Стан, коли очі перестають бачити, вуха – чути, серце завмирає під впливом страху [Л.8, стор. 680]. Вегетативно-судинна дистонія, яка досягла рівня пароксизму, супроводжується "заціпенінням серця", тобто, брадикардією, головним болем, запамороченням, почервонінням обличчя, загальною слабкістю.
Внаслідок падіння артеріального тиску і недостатнього надходження крові до головного мозку в очах потемніє
(до кількох годин!). Ті, хто перебуває у фазі сутінкового потьмарення свідомості, втрачають зір, однак без анатомічного порушення структури даного органу.
«Господь вразить тебе божевіллям (шаленством), сліпотою і розумовим притупленням (затьмаренням розуму, заціпенінням серця), так що ти ходитимеш навпомацки опівдні (серед білого дня), як ходить навпомацки в повній темряві сліпий» (Второзаконня, 28:28, 29; Пс.38:11, Зах.12:4).
На побутовому рівні пророк так розповідає про таємничу (психогенну) кризу. «Як сліпі, ми йдемо вздовж стіни навпомацки, намацуємо шлях, як люди без очей» (Ісаї, 59:10, пер. [Л.24]; "навіть днем ми не бачимо" [Л.21]);
"страшно мені - не бачу нічого" (21:3, пер. [Л.26]).
У ті дні незрячі поведуть осліплих, але й ті й інші впадуть у провали, вони раптово виникають через потужний
землетрус (Об’явл.16:18-20, Іс.24:17-19). Про подібний істеричний ефект ("амавроз") попереджає пророк Цефанйа.
«–Я пошлю на людей таку біду, що вони стануть блукати, як сліпі...» (Софонії, 1:17, пер. [Л.24]; Йов.5:14).
Біблійний пророк бачить стан амаврозу у правителів. «Вони ходять (бредуть) навпомацки в темряві без
світла» (Йова, 12:25; древні вважали, очі здатні висвітлювати предмети [Л.1, стор. 582]).
Після закінчення вилиття палаючого гніву (Іс.42:25), зберуться разом уцілілі, зійдуться племена (43:9). Господь закликає привести «народ сліпий, хоч і є в нього є очі, та глухий, хоч і є в нього є вуха» (вірш 8).
Він звертається до тих, хто тимчасово втратив слух та зір. "Тож почуйте глухі, і ви, сліпі, прозрійте, аби
(щоб бачити!) побачити" (42:18). Дійсно, у ті трагічні дні каліки прозріють, але зрячі стануть сліпими; хто чіпляється за життя, той втратить його.
25. Порушення слуху та мови
Найбільш поширеним з психогенних хвороб органів чуття у дні Великої загибелі (Єр.4:6) виявиться переривання слуху. Як пророкує Миха про засоромлені народи, «їхні вуха (зробляться глухими) оглохнуть» (Михея, 7:16). Викриває і закликає інший наві, "почуйте (слухайте) глухі" (Ісаї, 42:18), зазнавши на собі наслідки трясіння
чересел (21:3), – «скрутило мене - нічого не чую» (пер. [Л.26]).
З такою фізіологічною дисфункцією зіткнувся Давид, "я, мов (ніби) глухий, не чую" (Псалми, 38:14, а). «У Старому Завіті глухота вважалася ознакою Божої кари" (Іс.4:11, Мих.7:16)» [Л.5, стор. 302]. Але чому псалмоспівець пише НЕ "позбавлений слуху", а "ніби глухий"?
При істеричній глухоті, яка найчастіше фіксується в години бойових дій, начебто, відсутня або знижується чутливість вушних раковин, хоча насправді таке неможливо [Л.18]. Зазначене переривання одного з п'яти зовнішніх почуттів носить характер тимчасового виборчого не чуття оточуючого, тому написано "мов глухий".
Несприйняття звуків часто поєднується із оборотними розладами мови [Л.18], їх відчуває Давид. «Але я, мов глухий, не чую, і мов (як) німий, не відкриваю своїх уст» (Пс.38:14, "ніби німий, що не мовить", пер. [Л.21]).
Вражені Божою рукою втрачають здатність говорити (Пс.39:10, 11, Мих.7:16). Однак не через страх, але від раптового мимовільного скорочення м'язів гортані та голосових зв'язок (т.зв."ларингоспазм") внаслідок важких психічних та/або фізичних травм в період Великої скорботи.
Оніміння виявиться у повній втраті голосу (мутізм) чи втрати його звучності, переході на тиху мову (істерична афонія). Загадкову втрату артикуляції при збереженні шепоту мови передбачає великий провидець.
«Цілковито (будеш) принижений ("внизу, в землі опинишся", пер. [Л.23]), ти говоритимеш з-під землі, з пороху (з-під праху) приглушено звучатиме (глуха) твоя мова ("крізь пил буде доноситися шепіт твій" [Л.26]), а
твій шепіт буде пробиватись, наче від (духа) померлого (примари, чревомовника),– твоя мова підноситиметься (з-під праху) з пороху» (Ісаї, 29:4).
Правильно, хто провалилися під землю, говорять спотвореними глухими словами. Все ж таки, і голос тих, хто перебуває на поверхні, сприймається приглушеним через густий пеплопад (у Ісаї, "прах"). Попіл з неба поховає мертвих і засипле живих.
Сліпі, німі, позбавлені слуху задихаються від гіпоксії в диму, пилу, попелу, отруйному повітрі; в стражданнях кусають розпухлі через спеку свої язики (Об'явл.16:10). Але "плачем горю не допоможеш"; від пилу течуть сльози, скрегочуть зуби (Мт.24:51), попіл наповнює рота (Плач.3:16, пер. [Л.23]).
Воістину, «народ сліпий, хоч і є в нього є очі, та глухий, хоч і є в нього є вуха» (Ісаї, 43: 8).
26. Абсолютна безпорадність
Оскільки в організмі, під впливом стресорів, виникає внутрішнє напруження,– сукупність фізіологічних захисних реакцій. Унікальний комплексний багатофункціональний нервово-психічний розлад від гніву Божого відчуває Давид.
«Моє серце стривожене (тріпочеться, колотиться); моя сила залишає мене (немає більше сил), і навіть світло моїх очей втрачається (я зір втрачаю) ... я, мов (ніби) глухий, не чую, і мов (ніби) німий (що не мовить),
не відкриваю своїх уст. Я став, як (ніби) людина, яка не чує (слуху позбавлений) і яка не має (ніби я відповідати не можу) в своїх устах відповіді» (Псалми, 38:11, 14, 15).
Міхей передбачає аналогічний стан всього людства, що пишається технічною всемогутністю. «Побачать те (це) й інші народи, і будуть осоромлені, позбудуться всієї сили своєї, прикриють руками роти свої, оглухнуть (зробляться глухими) вуха у них» (Міхея.7:16), пер. [Л.26]). Як провіщено, так і станеться.
Внаслідок різкої зміни систолічного артеріального тиску кров приллє до обличчя, вони розгоряться (Іс.13:8), засоромляться (Єз.7:18), потемніють (Наум.2:10). Через дезорганізацію нервово-психічних функцій від разючих справ Божих (Міх.7:15), засоромлені народи стануть німими, тимчасово втратять слух (вірш 16).
Чоловіки, що впали в транс, ревуть наче налякані ведмеді, жінки тихо стогнуть ніби голуби для жертви (Іс.59:10, 11; Єз.7:16). Вмирають у густій багатоденній пітьмі від голоду (Іс.8:21, 22; Об.6:8, 18:8) "в день ГОСПОДНЬОГО гніву" (Плач Єремії, 2:19-22).
Крім перелічених вище дисфункцій органів чуття, у переживших емоційний та/або фізичний стрес тимчасово
втрачаються відчуття дотику та нюху [Л.16]. Лихо хворим, горе старим, титанічні страждання їх; сил немає повзти здоровому, та куди? Між молотом і ковадлом марно сховатися мешканцям землі.
«І якби Він (Всемогутній) вирішив повернути Свого Духа назад,– тобто забрати до Себе дихання, яке дав, то в одну мить загинуло б (разом) усе живе (всяке тіло), і людина ("людина в порох повернеться", пер.
[Л.24, 26]) повернулася б у порох землі» (Йова, 34:14, 15).
Німі, сліпі, глухі втратять нюх і дотик, вони, знерухомлені як манекени, не видають слів у стані асфікції,
уподібнившись срібним і золотим ідолам, на яких сподівалися; виконається передбачення (Пс.115:4-8, 135:15-18).
Інваліди духовної війни, що кульгають на обидві ноги, в такому безпорадному стані не можуть встояти серед судів Божих: землетрусів, бурі, вогню, кам'яного граду, гігантських хвиль (Іс.29:6, 30:30). Факт, жодна людина не може витримати страшний Йом Адонай (Йоіл.2:11, Об’явл.6:17).
«І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслася б жодна людина ("не вціліла б жодна жива істота", пер. [Л.20, 24]). Але заради вибраних, яких Він (Сам) вибрав, Він укоротив ті дні» (Марка, 13:20). Заради віруючих у спокутну жертву Сина Божого Ісуса Христа, Отець покладе межу тим дням.
Однак не скасує загальної молотьби та жнив, навіть якби знайшлися три праведники подібні до Ноаха, Данієла, Ійова (Єз.14:13-20). Бо «Він спасає (визволяє з горя) страждальця шляхом страждань,– через пригноблення (муки) відкриває (бідою) їхній слух" (Йова, 36:15).
27. Відчутна імла
«Тоді прозріють очі сліпих (повернеться сліпим зір) і відкриються вуха глухих (почують глухі, бо до них повернеться слух). У той час кульгавий (хромий) підскочить, як олень, і язик німого (співатиме) піснею озветься» (Ісаї, 35:3-6; у дужках текст з [Л.21]).
Закінчаться важкі фізіологічні порушення, прострація, реактивні психози. «Розум сплутаний проясниться, і язик, що запинається, заговорить легко і ясно» (32:4, пер. [Л.23]. Все-таки не зніметься з шиї залізне ярмо, немає кінця біді; бо ще не всі печатки зняті, не всі чаші гніву Божого вилито.
Внаслідок фізичних процесів охолодження атмосфери, конденсації гарячої пари, утворення суцільної пелени грозових хмар, що низько мчать, густа відчутна темрява на 40 діб накриє всі країни.
Небо одягнеться в жалобу, царство звіра порине в безодню ночі (Об'явл.16:10), "темрява і морок наступлять і одягнуть і огорнуть собою весь світ" (Об'явлення Петра, 5:1-5). Пророки так характеризують майбутні жахливі перипетії.
«Так і день ГОСПОДНІЙ обернеться для вас темрявою (мороком), а не світлом (сяйва немає у ньому)? Для вас він – темнота (темрява) безпросвітна» (Амоса, 5:20; Єр.13:16), лише плач і скрегіт зубів.
"Народу не слід бажати Дня Господнього – він темрява, час жахів, коли одне лихо змінюватиметься іншим, ще страшнішим " [Л.28, стор. 1069]. Цілком вірно, бо за Писанням.
«Адже близький великий ГОСПОДНІЙ День ... днем темряви і мороку, днем (чорної) хмари й (імли) туману» (Софонії, 1:14, 15). Час небувалої чорної хмари настане перед видимим Його поверненням (Іс.60:2, Об.1:7). Навпаки, грізну теофанію періоду Великої скорботи Небесний Воїн зробить невидимою.
«Темряву Він зробив Своєю заслоною,– довкола Ньго, як Його намет (полог), темні води й густі хмари» (Псалми, 18:12; Іс.5:30, 8:22). Потім на суходіл, який заливається морською водою, з оглушливим шумом зверху обрушиться гаряча злива червоного кольору.
28. Повінь
«Я на гори кров твою виллю, вона землю всю просочить і наповнить собою (русла,, річища, ущелини, байраки) річки» (Єзеккіїля, 32:6, пер. [Л.21]); а долини, яри, вибоїни наповняться трупами (вірші 5, 6).
Ревучій червоній зливі не видно ні кінця ні краю, "тому що вікна небесні (з висоти) відкриються" (Ісаї, 24:18, "Брама повені відкриється в небі", пер. [Л.21]).
Майже всю сушу затоплять численні цунамі та багатоденні кислотні дощі. Рідина, придатна для вживання, виявиться рідкістю (Ам.8:13, Єр.9:15, Об’явл.8:11), згідно зі знайомим прислів'ям, "скрізь вода, але з питтям біда".
Кривавого кольору струмки, річки, озера, калюжі, болота стануть солоними, брудними, смердючими (Вих.7:17-21). Ті, хто уникнув смерті у стихійних лихах, блукають по руїнах міст у пошуках якісної води, щоб втамувати спрагу.
Небо почорніє, Земля оплакуватиме дітей своїх (Єр.4:28), ридає не три дні, а багато діб подібно до часів Ноя майже 12 000 років тому. "І сорок днів та сорок ночей невпинно падав на землю дощ" (Буття, 7:10-12; Лк.17:26).
Тому, хто не загинув від жахів (Пс.73:19), кого минули гігантські градини з неба (Єз.13:13), хто вцілів у вогні й не задихнувся в диму (Об’явл.9:18, Пс.11:6); кого не вкрала буря (Йов.27:20), пощадили киплячі морські хвилі, не завалила земля (Іс.24:22), але він лінувався будувати ковчег, потоне (Мт.24:37-39, Ам.5:19, мал.7).
Поринаючи в глибоке болото, задихаючись від насиченого пилом і попелом повітря, потерпілий знеможе від крику; пересохне горло його, сліпнуть очі в очікуванні Елоах (вірші 3, 4).
Єдине абсолютно безпечне місце в пору Великої скорботи (Мт.24:21, 22), вона ж Велика загибель (Єр.4:6) це притулок на небесах.
29. Мерзота спустошення
Заспокоїться Земля, що кипіла від гніву й почорніла від горя. Вщухне сильний вітер, схлинуть високі морські води, охолонуть і посвітлішають діряві покривала її. "Цей день темряви і мороку" змінить новий "день хмари і (імли) туману!» (Йоіла, 2:2, а), ні день, ні ніч (Зах.14:7).
Отямиться в цілодобовій напівтемряві змучений травмами, голодом, кошмарною фантасмагорією наяву, нарешті випростається. Підніме голову до каламутного неба, воно зникло за пеленою пилу та попелу; гляне на брудну твердиню внизу, вся в довгих тріщинах вона і великих проріхах, немов старий одяг (Пс.102:26, 27).
В точності виповниться досі загадково-незрозуміле пророче слово, «небеса зникнуть (розвіються), як дим, а земля зітліє (занепаде), як старий одяг, а її мешканці загинуть як (мошки) комарі» (Ісаї, 51:6). Мерзотність запустіння вразить грішний рід цей, як передбачено,
«земля зазнає руйнування (буде пустелею) через мешканців (в розплату за їхні діяння) та їхніх злих справ» (Михея, 7:13, пер. [Л.24]) ). "Земля залишиться в запустінні, поля її заглухнуть, дороги її і всі стежки її заростуть терном, тому що не буде кому ходити по них" (3Ездр.16:33).
Хто пройшов через горнило страждань та зберіг життя в глобальній молотьбі, подивиться на скривавлене смердюче море, воно мертве, загинули безліч тварин, що наповнювали його (Ос.4:3, Об’явл.8:9, 16:3).
Обернеться у пошуках зеленої трави, квітучих полів, густих чагарників, зелених лісів, на жаль, вони зникли (8:7; Пс.29:5, 6; Єр.4:23-28). Залишилися каміння, бита цегла, пісок, попіл, зламані обдерті білі стовбури дерев, вирваних із ґрунту з корінням, перемішані з брудом, сміттям, екскрементами, трупами тварин та людей.
Гляне на повільний рух річок, на озера й джерела вод, всі вони перетворилися на кров (Об'явл.16:4, 6; Єз.32:6). Згвалтована стогнуча планета вся залита кров'ю, "і більше не ховатиме (перестане приховувати) своїх убитих" (Ісаї, 26:21; 63:6). Вона завалена смердючими гниючими купками трупів, немов гній (Єр.25:33, Іс.34:3).
30. Міста – привиди
Вцілілий у жнивах Великої скорботи не знайде колишніх міст, гір, пагорбів, лісів, островів, НЕМАЄ їх (Об'явл.16:19, 20; Єз.38:20; Єр.4:7, 9:10; Йоіл.1:19).Землетруси зруйнують покинуті мегаполіси, їхні руїни будуть залиті морськими водами, поховані під шаром піску, глини, органічного мулу. Через рік біженці повернулися і бачать, Бог спустошив їхні країни (Пс.46:9), засипані червоним пилом та сірим попелом, наче снігом.
«Їхні міста спустошені (розорені, "лежать у руїнах" [Л.23]), й немає (не залишилося) в них мешканців»
Не літають птахи в повітрі, немає бігаючих звірів суходолом, не плавають риби у воді і кораблі на морі. Невідомо коли і де підніметься сонце, коли й де зійде місяць. Погляду старозавітного таємновидця відкривається страшна картина руйнувань від пекучого вітру (Єр.4:11-13), прапора, звуку труби (вірш 21), великого землетрусу (вірш 24).
«Дивлюсь далі, і не бачу жодної людини (немає нікого), а всі небесні птахи (геть) порозлітались. Я бачу, як перед ГОСПОДОМ родюча (квітуча) земля перетворилась на пустелю, а від Його (люті) палкого
гніву (полум’я) всі її міста (знищені) лежать у руїнах» (Єремії, 4:25, 26).
«Я подивився на землю (окинув поглядом),– а вона порожня (безвидна, безлика) і спустошена (безлюдна, "не залишилося нічого живого", пер. [Л.21]); на небо – й не було на ньому світла» (вірш 23). Більше того, природного світла НЕ буде протягом кількох років!
Внаслідок величезних обсягів пилу, попелу, сажі, розмеленої пемзи, інших грубих дисперсних аерозолів, викинутих в атмосферу імпактними термічними вибухами, виверженнями вулканів, вибухами супервулканів, гіперганами.
Через специфічний суцільний смог "потемніють (почорніють) угорі небеса", провидить Єремія (4:28, "небо вкриється мороком", пер. [Л.26]). Інший біблійний пророк повідомляє, що саме затьмариться у День Господній.
«Сонце і місяць потьмяніли, а зорі (перестануть сяяти) втрачають свій блиск»(Йоіла, 4:15). Бо "уражена
була третина сонця, і третина місяця, і третина зірок" (Об’явлення, 8:12; в давнину джерелами світла вважалися сонце, місяць, зірки [Л.8, стор. 17]).
На роки трансформацій природного середовища змішаються день і ніч, літо та зима, холод й спека, прісні води з солоними. Припиняться сіяння і жнива, не чути співу птахів, кольоровий світ раптом став чорно-білим.
Одні нещастя чергуються з іншими, нестерпний потік страждань та немає утішника. Той, хто зберіг розум, заздрить недоумкуватому; виплакані всі сльози з очей, у стані занепаду духу тихо плаче душа.
31. Юдоль горя та страждань
«Але, хоча б деякі з них (хто вижив) врятувались утечею в гори,– то перебуваючи там (в ущелинах скель), як голуби з долин, усі вони, як і кожен зокрема, стогнатимуть (і плакатимуть),– вони загинуть з причини власного беззаконня» (вірш 16).
Бачення Іоанна (Об’явл.18:8-18) справляє таке ж приголомшливе враження. Погорільці, що плачуть, здалеку, із жахом спостерігають за димом від пожежі великого міста. В один день прийшли на нього невідворотні лиха: смерть, голод, холод. За одну годину загинуло його багатство на очах переляканих, обгорілих, ридаючих городян; їм залишається посипати голови попелом (вірш 19), втім його буде дуже багато [Л.3, 4].
Заціпеніють серця тих, хто не збожеволіє від того, що бачать їхні очі (Втор.28:34). «Поникнуть (потупляться) горді погляди людини, буде принижена людська (гординя) зарозумілість» (Ісаї, 2:11, "схиляться гордовиті люди", пер. [Л.26]). Зрештою переляк пройде, але залишиться нав'язливий стан страху.
Розвалено все побудоване, не залишилося каменю на камені, лише руїни, згарища, солоні болота, бруд, сморід від трупів, що розкладаються. Винищене все, що бігає, літає, плаває, згоріло зростаюче; знищено самих людей і створене ними (Соф.1:2, 3). Загублено не народом, а ордою бездушною, родом безглуздим (Втор.32:21), таємничим, сильним, давнім.
«Вони з’їдять твій урожай (жниво) і твій хліб; вони також поглинуть твоїх синів і твоїх дочок; вони пожеруть твої отари овець і твої череди корів (худобу дрібну та велику); поглинуть і твої виноградники та твої смоківниці» (Єремії, 5:15-17). Усі поселення зруйновані знаряддями уст Божих, розбиті жезлом залізним (Об’явл.19:15, Пс.2:9, Іс.11:4).
Йешайа провидить незавидну долю у годину ("той день", вірш 3:18) трагедії . «І буде, замість приємних пахощів,– сморід, а замість пояса – шнурок (мотузка), замість (витонченої зачіски) мистецьки укладеного на голові волосся – лисина, замість оздобленого вбрання (багатого одягу) – тісно облягаюча мішковина (вузьке верето, рубище), і замість краси – ганебне тавро» (Ісаї, 3:24; у дужках, тексти з інших перекладів).
Всеохоплюючий бич випалить ганебне тавро на тілі (28:18), він проноситься "щоранку, вдень і вночі", вселяючи жах (вірш 19), засипаючи землю пилом пустель та прахом з неба (Втор.28:24). Щоб при пеплопадах частки склоподібного пилу (т.зв. "імпактне скло", "вулканічний пил") не потрапляли у вічі, ніс, рот, ВСІ застять обличчя.
Як передбачено. "Усі вони закриють свої уста" (Михея, 3:7, б; точніше, "вуси" або "бороди", тобто, обличчя [Л.19, стор. 489]). Живі, ототожнюючи себе з померлими, наслідуючи обряд закопування мертвих, посипатимуть попелом голови, стогнуть, плачуть, ридають (Об’явл.18:19, Єр.25:34-38, Ам.8:10).
Серед жалобних руїн міст, усередині зруйнованих й розграбованих будинків, засипаних товстим шаром попелу, не чути музики, співу, шуму від виробництва їжі (Об’явл.18:22, Іс.24:8-12, Еккл.12:4). Немає освітлення (Об’явл.18:23, Єр.25:10) та палива, щоб зігрітися (Єз.39:9) в надзвичайно холодні зими; "не буде світла; холод і мороз" (Захарії, 14:6, пер. [Л.29]).
Помруть усі, хто не зробив багаторічних запасів їжі або їх відібрали грабіжники. Анархія, хаос, насильство, дефіцит всього необхідного запанують на територіях, де господарюють озброєні зграї. Бандити не лише відбирають воду, їжу, паливо, майно, але знущаються з інвалідів, гвалтують беззахисних, вбивають беззбройних.
Зникнуть держави та кордони між ними. Серед мудреців, вони втратять розум, серед охоплених зневірою громад з'явиться багато лжемесій та лжепророків (Мт.24:23-26). Які сповіщають «фальшиві видіння (бачення хибні),– порожнє чаклунство (ворожіння) і підступний обман (брехливість, вигадки) власного серця» (Єремії, 14:14, в).
32. Безплідний ґрунт
«Ось ГОСПОДЬ пустошить (руйнує) землю і нищить її (робить безплідною). Він змінює (обертає) її поверхню
поверхню (спотворює її обличчя) і розпорошує (розсіює) її мешканців ("примусить тих, хто живе на ній, піти в далекі краї" [Л.21]).
Земля вщент буде знищена (зруйнована, спустошена) і цілковито пограбована (розграбована повністю!) ... Через те прокляття пожирає землю, і за гріх свій (страждають) несуть покарання (одержали кару) її мешканці» (Ісаї, 24:1-6; у дужках, інші варіанти перекладів ).
Фактично так. В результаті велетенського природного катаклізму планета буде розорена, спалена, вкрита брудом, кістками, залита "кров'ю", засипана пилом, піском, попелом, пемзою. Бо губителі її не слухали голосу Творця свого, відкинули заповіді Його, порушили вічний заповіт; ось, і плоди помислів їх (Єр.6:15-19, Єз.22:31, Втор. 28:45, Мт.23:34-37).
Бог небесних воїнств невпізнанно змінить топографію нашої годувальниці. Понад те, "нищить її" (Ісаї, 24:1), робить безплідною, як по винищення міст содомських. Перетворює на "пожарище (згарище), сірку та сіль"
(Второзаконня, 29:22; земля "загублена сіркою, що горить, і вкрита сіллю", пер. [Л.21], "побачать сірку і сіль, випалену землю", [Л.23]). Під впливом дощів продукти вулканічних викидів перетворяться на бетон.
Випалену пожежами планету і тих, хто вижив у стихійних лихах, занапастять пеплопади,– інтенсивне випадання з атмосфери частинок пилу та праху (Втор.28:24), вони "на всіх лягають, нікого не бояться". Кислий від гарячих кислотних дощів грунт покриють продукти вулканічних викидів (сірка, попіл, пемза) та морська сіль (Йов.18:15, Плач.3:16, Пс.107:34), які погіршують його родючість [Л.8, стор. 226].
Земна куля, огорнута хмарою аерозолів, а саме, дисперсних частинок сажі, імпактного й вулканічного попелу, диму, морської солі, пилу пустель, сірчано-кисневих та азото-водневих сполук різко зменшить надходження до рослин сонячного світла. Протягом року загине більшість рослин, які вціліли від пожеж та кислотних дощів.
До початку сильного похолодання, бурхливо розростуться лише отруйні гриби, ці нижчі рослини позбавлені хлорофілу, тому для зростання їм не потрібне світло. Потім настануть надзвичайно холодні голодні зими, три довгі суворі зими без літа; під каламутним світлом Сонця, при вогні, що погано горить, через низький вміст кисню в повітрі. Замовкнуть голоси птахів, тварин, людини; чути лише виття вітру.
33. Світ, повалений у порох
Під час жалоби почорнілої світобудови, учасники трагедії скажуть: «жадаємо світла - а навколо тільки темрява, сяйва жадаємо - а ходимо в повній темряві» (Ісаї, 59:9, б; пер. [Л.23]; Єр.4:23). Зміниться також спектральний склад світла, у результаті, внаслідок смогу, приблизно на рік перерветься фізико-хімічний процес фотосинтезу.
Точніше припиниться одна з фаз процесу, т.зв. "світлозалежна стадія". На даному етапі з вуглекислого газу та води, за участю фотосинтетичних пігментів рослин, в т.ч. хлорофілу, повинні створюватися високоенергетичні продукти за рахунок поглинання енергії сонячного світла, в основному його червоного та помаранчевого спектрів.
Фотосинтезуючі морські рослинні організми (зокрема, фітопланктон), що вціліли від закисленої води при розчиненні величезних обсягів вуглекислого газу з газових гідратів і карбонатних порід, загинуть. Відповідно зникнуть зоопланктон та інші дрібні тварини, основа харчових ланцюжків у біоценозах водойм.
Таким чином, відсутність променистої низькопотенційної енергії, вона у мікроорганізмах перетворювалася на енергію хімічних зв'язків органічних речовин, зруйнує всю екосистему Світового океану. Риби та інші тварини, які уникнули вбивчих гідродинамічних ударних хвиль, загинуть через: 1) недолік їжі; 2) високу температуру води; 3) зниження рівня кисню. Океани та моря спорожніють.
Щільний пиловий екран на 3,5 роки закриє небо, блокує сонячне світло, потьмарить усі світила, на землю наведе темряву (Єз.32:7, 8). Водночас викликає сильне похолодання (Зах.14:6, згідно з Масоретським текстом, "не буде світла; холод і мороз"), "передбачаються глобальні зміни у кліматі" [Л.28, стор. 1121]).
Запанує "астероїдна зима", випаде рожевий кислотний сніг. Особливо холодною виявиться друга зима тривалістю понад 6 місяців, рік без весни, без літа. Вдалині від океанів і теплих морів температура повітря опуститься до мінус 50ºС йі нижче, "і хто встоїть (зможе витримати) перед Його морозом?" (Псалми, 147:17).
Протягом кількох років після Дня Господнього поля відпочивають, надолужать суботи свої. «Весь той час (дні спустошення), поки триватиме це запустіння, земля відпочиватиме за ті суботні роки, коли ви жили на ній, вона не відпочивала» (Левіти, 26:35; пер. [Л.23]).
Грунт перестане плодоносити, плодові рослини, що збереглися, не дадуть бутонів, квітів, зав'язей, плодів (Лев.26:20, Йоіл.1:10-15, Агг.2:19) по причині блідих дрібних листків (т.зв. "етіоляція"). Авакум пророкує такі самі трагічні наслідки.
«Бо не розквітне смоківниця, і не буде врожаю в виноградних лозах, вичерпалися плоди маслини, і поля не виробили їжі, загинула у загонах дрібна худоба, і немає великої худоби в хлівах» (Аввакума, 3:17, Масора). Що посіє людина, то зітліє в землі (Йоіл.1:17), що зійде, те зчахне і зів’яне (вірші 10-12) у темряві (3:15).
Хлібний колос принесе зерно, що не визріло, воно не дасть муки (Ос.8:7). З незрілих зелених маслин не отримати оливкову олію, а зрілих чорних плодів немає, "оскільки твої оливки обсиплються, недозрівши" (Второзаконня, 28:40, б), в т.ч. через скорочення вегетаційного періоду. Навіть те, що виросте в перші роки виявиться отруйним (32:28-32), багато постраждалих будуть "виснажені голодом" (вірш 24).
34. Іржа
У Синодальному перекладі словом "іржа" передається єврейське "хела" (грецьке ""бросис"") з вихідним значенням "поїдання, пожирання". Це може означати "гниль, руйнування" або комах, які завдають шкоди [Л.15, стор. 153].
Навпаки, у роботі [Л.8] стверджується. "Іржа" походить від давньоєврейського поняття, що позначає пекучий вітер" (стор. 927). Понад те, в ту епоху хела мало "ширше значення, пов'язане з корозією і тлінням різного роду металів" [Л.1, стор. 989].
В останньому випадку маємо традиційне розуміння червоно-бурого нальоту на залізі. При контакті вільного заліза з водою та киснем, внаслідок корозії, відбувається хімічна реакція: 4Fe + 6H2O + 3O2 = 4Fe (OH)3. Утворюється гідратований оксид Fe (OH), званий у побуті "іржа".
За будь-якого тлумачення, одним із факторів загибелі плодів дерев та кущів виявиться рудий наліт, який виникне внаслідок падіння небаченої "страшної зірки" і граду, як передбачається в Третій книзі Ездри.
«Сплачуть хлібороби, що обробляють землю, тому що збідніють у них насіння від іржі і від граду і від страшної зірки» (3Езд.15:13, пер. [Л.22]).
Червоно-бурий прах космічних фрагментів, що випарувалися "від страшної зірки", накриє суходіл шаром завтовшки в кілька сантиметрів.
Понад півроку залишки космічних тіл, разом із червоним пилом пустель, попелом, сажею, розмеленою пемзою, сіллю, немов густий сніг, падають на людей, тварин, рослини, у цілодобовій темряві.
Відтак ще близько 3-х років дрібні пил і порох, замість крихітних крапель дощу, продовжать "зрошувати" холодний твердий ґрунт.
35. Посуха
Дощі припиняться, тому що внаслідок низької прозорості повітря різко зменшиться інтенсивність випаровування води з поверхні Світового океану, відповідно закінчиться процес ефективної конденсації парів у тропосфері (атмосферна посуха).
Через відсутність опадів настане ґрунтове безводдя; висохнуть лісові й плодові дерева і чагарники, які збереглися від вогню (Йоил.1:12, 19; Іс. 42:15, Об’явл. 8:7), розтріскається грунт (мал. 8).
Зникнуть знайомі озера, джерела, річки (гідрологічна посуха) при великій кількості солоної води. Дерева, які збереглися навіть біля водойм, загинуть із-за порушення функцій дихання, фотосинтезу, синтезу пластичних і ростових речовин.
Гола годувальниця протягом 3,5 років не отримає ні краплі дощу, подібно до днів пророка Іллі, за його молитвою (Якова, 5:17). Ґрунт буде заплямований трупами, осквернений фекаліями, кістками людей і тварин, тому сказано. «Ти – земля нечиста (неочищена), через що й не зрошував тебе дощ у дні Господнього гніву» (Єзекіїля, 22:24; Об’явл.16:8, 9).
Немає дощів, лише роса. Оксидами заліза, що містяться в пилюці, роса забарвиться в криваво-червоний колір,– "Земля тоді відкриє (явить) пролиту (поглинену) на ній кров" (Ісаї, 26:21, в). Смерть з кортежем із озброєних банд, хвороб, звірів захоплять всю планету (Об’явл.6:8).
36. Масовий голод
Більшість мешканців загине НЕ від стихійних лих, насильства і хвороб. Ті, хто не зробили запасів їжі подібно мурахам, помруть (до 70%) через відсутність продуктів харчування. Особливо багато загиблих виявиться у Китаї, Індії, Пакистані, Індонезії, Нігерії, Бразилії.Всеосяжний голод вразить ВСІ країни (Лк.4:25, 21:11), у т.ч. народ заповіту позбудеться хліба нового врожаю.
Немає ні каші, ні олії, а замість манни з неба безупинно падає попіл. Будуть їсти гіркий полин, пити смердючу отруєну рідину, дихати пропиленим гарячим повітрям подібно до диких ослів. Замість хліба, м'яса, молока, гірка суспензія з жовчю – їжа та питво людині. «Я нагодую цей народ полином і напою їх отруйною водою!» (Єремії, 9:14) обіцяє Йахве Елохім безбожним.
Байдужі залишили Джерело вологи живої, тому змушені пити мертву з розбитих водойм, засипаних попелом. З'їдені токсичні продукти або сурогати, в утробі перетворяться на жовч аспідів, їх людина виблює; що нечисте вип'є, буде зміїною отрутою, від якої в агонії помре (Об’явл.8:11, Йов.20:14-16).
Позаздрять загиблим відсталі від мертвих, бо в роки повсюдних озброєних пограбувань, фізичного насильства, дефіциту якісних питної води та їжі, – «Смерть від меча краща, ніж смерть від голоду, коли немає врожаю в полі, і дух випускають у муках!» (Плач Єремії, 4:9; Єр.8:3; пер. [Л.23]).
Замерзають напівголі у неймовірному холоді, задихаються від нестачі кисню й пилу, що висить у повітрі. Внаслідок
тривалої нестачі свіжих продуктів, інтоксикації, відсутності фільтрату, ліків, палива ослабнуть; під лахміттям висохнуть тіла їх (Зах.14:6, 12, Лев.26:16, Ам.8:13). Тоді згадають народну мудрість, "вогонь біда і морська вода біда, а без вогню та питної води пуще біди".
Вони перебувають "у голоді, й спразі, в наготі, й нестатках усього" (Второзаконня, 28:48, б) від залізного ярма на шиї, як попереджав Господь (вірші 15-62). Понад те, навіть у сім'ях відбирають один в одного залишки їжі. Не допоможуть гроші, ними не можна наповнити шлунок, неможливо вгамувати спрагу, не наситити душу. Хто в здоровому глузді, заздрить тихо збожеволім.
У напівтемряві тужливі їдять попіл наче хліб, п'ють рідину, куплену за срібло та золото, розбавляючи її солоними сльозами (Пс.102:10). Прагнучому сниться, він їсть, спраглому – він п'є, проте не в численних муках всі біди постраждалих, але в мовчанні Благословляючого.
«Наближаються дні, - говорить Господь Бог, - коли Я пошлю на землю голод, і не тільки голод на їжу та воду, але й на спрагу почути слова Господні» (Амоса, 8:11, пер. [Л.21]).
Ті, хто відступив від Бога, спотикаючись на сухих кістках, блукають подібно Агасферу по юдолі печалі в пошуках благословляючого слова Його, та ... "не знайдуть" (вірш 12). «І будуть смерті віддавати перевагу над життям всі інші, що залишаться від цього злого племені ...» (Єремії, 8:3). Вони побажають померти (Об'явл.9:6), але костлява не йде до них, бо чекає покаяння.
37. Таємничі хвороби
Не сховатися від отруйного, породженого людьми, не причаїтися від невидимого, що приносить смерть. Свята перетворяться на стогнання, пісні – на плач. Облисіють чоловіки й жінки, які туляться в руїнах міст, побіліє волосся їх (Еккл.12:5, пер. [Л.21]), воно випаде з голови, утворюючи лисину (Ам.8:10, Іс.3:23).
Гнояться порізи, рани, опіки, гематоми, покриються огидними виразками тіла (Іс.1:6), запаляться стегна (Пс.38:8). Надувається гнійними наривами і лусне шкіра (Йов.7:5), вона почорніє (30:30, Плач. 5:10), прилипне до кісток, стане сухою (4:8). Випадуть зуби (Йов.19:20, Еккл.12:5, пер. [Л.21]), пересохне горло, запаляться і осліпнуть очі (Пс.69:4), висохне язик, згниє тіло (Зах.14:12 ).
Йірмейа, до науковою мовою, оповідає про подібний жахливий фізичний стан так, ніби сам пережив його. «Я – та людина, яка зазнала горя (бачив біду) від жезла Його гніву (яким Він разив мене). Він мене провадив (повів, погнав) і завів у темряву (пітьму), а не до світла.
Він виснажив (висушив, пошматував) моє тіло й мою шкіру,– Він поламав (розтрощив, перебив) мої кості. Він натягнув тятиву Свого лука й поставив (зробив) мене мішенню для стріл;
Він пробив моє серце (нирки) стрілами зі Свого сагайдака. Він нагодував (наситив) мене гіркотою, напоїв мене полином (жовчю). Він стер (зламав) мої зуби гравієм (камінням, жорствою), нагодував (покрив) мене порохом (рот мій попелом наповнив, прахом мене нагодував).
Нашою долею стали страх (пагуба) і яма (ми в жаху були, впавши в яму), спустошення (погибіль) й руїни ...» (Плач Єремії, 3:1, 2, 4, 12, 13, 15, 16, 47; у дужках, тексти з інших перекладів).
Справді, їх наситить гіркота вдихуваного смогу, напоїтьі полин гіркої отруєної води, нагодує попел і пісок, що скрипить на зубах. Вони стануть нещасними, жалюгідними, кульгавими, сліпими, голими (Об'явл.3:17, 18, Втор.28:48).
Захворілий гребує хворого, ослаблий зневажає немічного, напівголодний відбирає їжу у голодного. Злодій краде воду у злодія, "сам журиться, і сам краде". Вбивці, ґвалтівники, лиходії та пияки розгулюють по спустошеній холодній землі, під похмурим небом.
Посивілі лаодикійці, які залишилися живими, розшукують цілющу мазь, щоб прозріти; у темряві шукають білий одяг для прикриття ганебної наготи. Але купити все можна тільки за золото, лише воно встоїть у всеочисному вогні (Об’явл.3:18; 1Пет.1:7, "... золота, хоч і випробовуваного вогнем, але все одно не вічного", пер. [Л.20]).
38. Голод, хвороби та горе доконають скоро
Загинуть від чорного голоду, лютого холоду, вбивчих хвороб: гангрени, сепсису, дизентерії, туберкульозу, малярії, менінгіту, тифу (висипного, черевного, зворотного), холери, легеневої та бубонної чуми, сибірки, дифтерії, правця, туляремії, жовтої лихоманки. Хвороб з дуже високою летальністю, вони йдуть по стопах Вседержителя (Авв.3:5).
Мешканці, що збожеволіли від недоїдання, ослаблі від холоду, змучені травмами та тяжкими недугами, виявляться легкою здобиччю літаючого, повзаючого, бігаючого; «їхні трупи стануть їжею для птахів небесних та земних звірів» (Єремії, 16:4; Об’явл.6:8, 19:17, 18).
Хто зустріне смерть у руїнах міст, того з'їдять пси, померлого в полі розклюють птахи, "і не буде кому їх відганяти" (Второзаконня, 28:26; Єр.7:33), "бо де буде труп, там зберуться ("стерв'ятники", пер. [Л.23, 24]) орли" (Мт.24:28; Об’явл.19:21). Увесь суходіл перетвориться на неймовірно дивний моторошний цвинтар; численні трупи, які гниють у вибоїнах, ярах, ущелинах гір є, а могил та епітафій немає.
Тричі нещасним навіть щастя не допоможе. Принесуть смерть хмари комарів, сонмища мошок, полчища мух (Вих.8:12-14); у численних болотах розплодяться земноводні, здохнуть на висохлому ґрунті й засмердять. Ті, хто вижив у стихійних лихах, вбивають один одного (Єз.38:21, Об’явл.6:4, 8, 9:21), відбираючи їжу, воду, ліки, одяг, паливо.
Не живі оплакують мертвих, що стирчать з бруду ніби останки вимерлих мамонтів; ні, посивілі плакальниці в чорному одязі проходять повз них. Заплаче про загиблих земля і почорніє від жалоби небо, але Йахве не змінить рішення Свого (Єр.4:28, 16:6). Через Свого пророка, Він попереджає:
«як вони обрали власні свої шляхи (зробили вибір), і душа їх знаходить задоволення в гидотах їх (люблять гидоти свої) ... наведу на них (чого вони боялися!) жахливе для них» (Ісаї, 66:3, 4; Синод. пер.) . Але чому, Господи? з якої радості, хто вийде в поле, того вб'ють грабіжники, а інвалід, що залишився в руїнах міста, помре від горя, голоду, хвороб?
«Адже, коли Я кликав їх,– вони (ніхто) не відповідали, Я говорив,– але вони не слухали (ніхто не слухав), й чинили (лихе) те, що є злом у Моїх очах (справи ненависні Мені),– обирали те, до чого Я відчуваю огиду!» (вірш 4, б).
Отож світ своїми ненависними ділами відкидає Господа, тому Він, на роки Великої скорботи, полишить його.
«Отака доля нечестивої людини (грішників) від Бога,– його уділ (спадщина, доля, вирок), визначений йому Богом» (Йова, 20:29). Адже корінь усіх лих – гріхопадіння.
39. Сім бід, а допомоги немає
Екологічна глобальна катастрофа, масова загибель людей, тварин, птахів, риб (Ос.4:3), зникнення багатьох видів флори і фауни, є виконанням грізного пророцтва.
«Я цілковито знищу з поверхні землі все,– говорить ГОСПОДЬ! (Я зруйную все на землі!). Змету (винищу)
людей і худобу (тварин), знищу птахів небесних і риб морських ... Знищу з поверхні землі все людство",– говорить ГОСПОДЬ» (Соф.1:2, 3). У живих залишиться трохи більше 10% населення (Іс.6:13).
Від ескалації жахливих страт єгипетських проклянуть стиснуті з усіх боків Бога (Об'явл.16:9, Іс.8:21), вождів руїн, день народження свій (Єр.20:14-18, Йов. гл.3). Хто блукає у напівтемряві пеплопадів, закриють обличчя, зовсім не на знак жалоби, але щоб самим не померти.
У той час син запитає матір, "навіщо я вийшов з утроби твоєї, щоб бачити страждання та смерть?". Усі перебувають у нав'язливому стані страху перед стихіями вогню, морської води, вітру, коливань суші. "Кручина з ніг зіб'є, а нужда і зовсім заклює", існують так: живіт у голоді, ноги в холоді, голова у попелу.
Ті, що безвідповідально господарювали на планеті, тепер змушені жити без натуральної їжі, чистих води і повітря, без світла та палива. Знаємо, "людина не камінь, терпіть, терпіть тай лусне".
Жорстокі серцем, далекі від правди почнуть шукати сенс у Божих судах і не знайдуть його, звати премудрість, не прийде вона (Притчи, 1:27, 28). Почнуть волати до Благословенного, не почує Він (Зах.7:13).
Тоді вигукнуть хто вижив у трагічні часи молотьбі та жнив. «Упав вінець слави з нашої голови. Горе прийшло до нас через те, що ми згрішили!» (Плач Єремії, 5:16). За одну годину знищено все багатство, в один день впала велич, за рік загине нечестя, занепаде світова економіка.
Назавжди зникне людська могутність, марними виявляться мудрість й знання (Об’явл.18:17, Іс.2:17, Єз.7:11). Зазнавши фіаско, цивілізація відходів вже ніколи не стане такою, як нині. Сучасні високі технології будуть абсолютно марними, повернеться забута в промислово розвинених країнах епоха натурального господарства.
40. Кінець цього роду
Немає у божевільних втішника. Ніхто не захоче керувати Ізраїлем (3:6, 7), що лежить у руїнах (вірш 8), внаслідок суду (вірші 13, 14). Від загального винищення, коли впадуть усі вежі, залишиться небагато людей, так пророкують біблійні наві. Наприклад:
«прокляття пожирає землю, і за гріх свій несуть покарання (страждання) її мешканці. Тому будуть спалені (згорять) ті, котрі проживають на землі, і небагато (зовсім мало) залишиться людей» (Ісаї, 24:6; 66:16).
Вони згорять подібно до грішних жителів стародавніх міст Сєдома та Амори, все ж таки, не всі. «І, якби ГОСПОДЬ Саваот (Воїнств) не залишив нам невеличкого залишку ("кількох вцілілих", пер. [Л.24]), то ми перетворилися б (нас спіткала б доля) на Содом і уподібнилися до Гоморри» (Ісаї, 1:9; 13:12).
Так, в умовах краху світового масштабу, загинуть безбожні разом із спокусами цивілізації, які спонукали їх грішити. Однак у середовищі мерців Адонай збереже невеликий залишок (6:13), групу "людей, які вижили після катастрофи, посланої Богом" [Л.5, стор. 919].
Закінчиться епоха непомірного споживання, будинок людства спорожніє, але повного винищення не станеться.
«Так говорить ГОСПОДЬ: "Розорення (спустошення) буде по всій землі, але Я не знищу (не погублю) її
повністю" (Єремії, 4:23-27; пер. [Л.26]; Ам.6:9, 10).
Ті, що пережили роки Великої загибелі, багато пізнали, тому й постаріли. На новій тверді, під новим небом (Іс.65:17; [Л.3]) вони розкажуть про все дітям, що народилися в них. Які зафіксують почуте для своїх дітей, а вони передадуть почуте наступним поколінням, з роду в рід (Йоіл.1:2, 3), щоб не грішили (Єз.37:23).
41. Хто ж встоїть?
Згідно з Систематичною біблійною есхатологією, саме Бог, який не потребує теодицеї, покарає народи за гидоту їхню, без людських помічників. Сам виллє обурення, всю лють гніву Свого (Іс.63:3-6, Соф.3:8). Божий пророк
стверджує, будуть знищені мирні оселі, земля стане пустелею "від палаючого гніву ГОСПОДА", від "кари (люті)
спустошувача" (Єремії, 25:36-38).
При масовому винищенні, правителі та вожді народів не керують гіпотетичною Третьою світовою війною з бункерів. Але ридають, кричать, крутяться від болю, розіб'ються неначе дорогий посуд. «Не буде для пастирів захисту (притулку),– жодного порятунку (спасіння) для провідників (вождів) отари» (вірші 34-36).
Після закінченням стихійних лих, залишок розсіється Адонаєм по юдолі плачу (Іс.24:1, Лев.26:33). Ті, хто не зберігав одяг свій, рятуючись від холоду, почнуть рити землянки і палити вогнища, які погано горять; притиснуться до теплих морів та океанів. Всі закриють обличчя, накриють сиві голови, захищаючись від пилу і попелу, що безупинно падають із зниклого неба.
Здичавіють банди грабіжників, п'яні від беззаконня, втратять людську подобу мародери. Голодний, що копошиться серед руїн у пошуках якісної їжі та чистої питної води, вбиває іншого (Іс.9:19, 20), не пощадить дітей своїх (Втор.28:53). Хто сподівається на власну силу, захоче зберегти безбожне життя своє, але загубить його (Мк.8:35).
Багато людей загине від насильства, помре через голод, холод, травми, хвороби; виживе не більше десятої частини населення (Іс.6:13, 24:6, 66:16; Соф.1:2,3; Об’явл.6:8, 8:11, 9:18, 19:21). Зникнуть кордони між країнами, кожна громада охороняє своє ізольоване селище самостійно. Хто ж вціліє в годину випробувань останніх днів?
Збережуть життя ті, які втратять його, їх скрушений смиренний "дух був врятований у день Господа нашого Ісуса Христа" (1Коринтян, 5:5, Синод. пер.). Навпаки, загинуть ті, які збережуть життя за всяку ціну, вони залишаться. «Тоді двоє будуть у полі: один буде забраний, а один (другий) залишиться» (Мт.24:40, 41).
Візьмуть тих, хто знає трубний поклик, готових до зустрічі зі Спасителем, вічним притулком у час скрути (Пс.9:10); а тих, що не намагалися пізнати волю Його, залишать. Ось чому обіцяно нам, «Бог дає самотнім оселю (дім, притулок) для проживання, виводить в'язнів на волю (звільняє від кайданів) задоволеними,– і лише бунтівників (непокірних) залишає мешкати (у спекотній пустелі) у вигорілій від сонця землі» (Псалми, 68:7).
Істинно, помруть мертві духом, хто не звернувся до Творця свого з вірою, любов'ю, надією. Бо на шлях до життя виводить віра, веде любов … і збувається надія. У пору Великої скорботи правильні переконання виявляться
дорогоціннішими за золото, яке випробовується вогнем (1Пет.1:7).
Встоїть у лихах стоїк, що охороняється Його праведністю, він переміг світ вірою у спокутну жертву Ісуса Христа, яка рятує від тіла смерті. "І станеться, що кожний, хто покличе Господнє ім'я, спасеться!" (Дії, 2:21, 4:12; Іс.43:11, 45:22).
ЛІТЕРАТУРА
1. Словник біблійних образів СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1423 с.
2. Заріпов В. «1. Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа». // God Day: вебсайт. Електронний ресурс, відкритий 29.03.2006.
3. Заріпов В. «2. Гог з Країни Маґоґ: кінець світу цього». // God Day: вебсайт. Електронний ресурс, відкритий 29.03.2006.
4. Заріпов В. «3. День Господній».// God Day: вебсайт. Електронний ресурс, відкритий 29.03.2006.
5. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1503 с.
6. Вуд Леон Дж. Біблія і події майбутнього: Огляд подій останніх днів,– СПб.: Біблія для всіх, 2006. - 213 с.
7. Кастер С. Від Патмоса до раю. Тлумачення Книги Одкровення. – Greenvill, BJU Press, 2006. – 255 с.
8. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Завіт.- СПб.: Мірт, 2003.- 984 с.
9. Міфи народів світу. Енциклопедія. Том 1.- М.: Радянська енциклопедія, 1980.- 672 с.
10. Підрядковий греко-руський Новий Завіт. Дослівний сучасний переклад [LCV].- Житомир, Українське товариство благодаті, 2005.- 1048 с.
11. Кузнецова В.Н. Євангеліє від Луки. Коментар.- М.: ОПУ ім. А. Меня, 2004.- 556 с.
12. Зденек Кукал. Стихійні катаклізми.- М., Видавництво «Знание», 1985.-240 с.
13. Виброболезнь.
14. Инфразвук.
15. Кузнецова В.Н. Євангеліє від Матвія. Коментар.- М.: ОПУ ім. А. Меня, 2002.- 568 с.
16. Психические расстройства при стихийных бедствиях и катастрофах.
17. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства. 3-е изд.- 2000.
18. Истерия.
19. Тлумачення старозавітних книг. Від Книги Ісаї до Книги Малахії/ – Ашфорд, Коннектикут, США, Слов’янське місіонерське видавництво, 1996. – 602 с.
20. Біблія для нашого життя. Новий Завіт.- Міжнародне біблійне товариство, 1999.- 687с.
21. Біблія. Сучасний переклад біблійних текстів .- М.: Всесвітній центр перекладу Біблії, 2002. - 1150 с.
22. Біблія.- М.: Російське біблійне товариство, 1998.- 1376 с.
23. Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту, канонічні. Сучасний російський переклад.- М.: Російське Біблійне товариство, 2011. - 1408 с.
24. Библия. Новий переклад на на російську мову.- United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011.- 1 185 с.
25. Міфи народів світу. Енциклопедія. Том 2.- М.: Радянська енциклопедія, 1980.- 720 с.
26. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту в сучасному російському перекладі.- М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
27. Уірсбі У. Коментар до Нового Завіту. Том 1.- СПб.: Біблія для всіх, 2017.- 848 с.
28. Макдональд В. Біблійні коментарі для християн. Старий Завіт.- Bielefeld: CLV, 2009.- 1142с.
29. Перший і останній пророки. – Єрусалим: Моссад Арав КУК, 1975. – 1002 с.
30. Заріпов В. «Коментарі до книги Об'явлення. Розділ 13 – Два звіра». // God Day: вебсайт. Електронний ресурс, відкритий 29.03.2006.
31. Заріпов В. «14. Числа». // God Day: вебсайт. Електронний ресурс, відкритий 29.03.2006.
32. Заріпов В. «Коментарі до Книги пророка Йоіла. Нашестя сарани». // God Day: вебсайт. Електронний ресурс, відкритий 29.03.2006.