день хмарний, час відплати народам!" (Иезекіїля, 30:3)
"тому що Він визначив день, коли має справедливо
судити цілий світ ..." (Дії, 17:31)
1. Се, гряду скоро
Творець землі і всього, що наповнює її, багаторазово попереджав про близьку відплату в День Свій (Єз.30:1-3, Іс.13:5-9, Йоіл.1:15, 2:1, 3:14, Авд.1:15, Соф.1:7, 14). Потім зненацька прийде Ангел заповіту (Мал.3:1, 2; мова про Месію).
"Хоча у пророків немає чіткої різниці між двома пришестями Христа, Сам Господь і апостоли дуже ясно говорять, що за першим пришестям буде друге" [Л.47, стор. 803]. Першого разу світ не впізнав Того, Хто створив його (Івана, 1:10), другий раз змусить визнати Того, Хто зруйнує його (Об'явл.14:14-20, 19:11-16). Але немає страху перед Богом в очах нечестивого.
З настанням нової ери, про швидке повернення в силі та славі говорив Ісус. «Коли ж будуть вас переслідувати (гнати) в тому місті, втікайте до іншого. Запевняю вас: не встигнете обійти (всіх) ізраїльських міст, як (вже) прийде Син Людський» (Матвія, 10:23; 16:28, 24:34, Мр.13:35, 36, Лк.12:40). Його близьке повернення проголошували учні.
«Адже ще трохи, дуже недовго – і прийде Той, Хто ("повинен прийти", пер. [Л.43]) йде,– і не забариться» (Євреїв, 10:37); "час близький", "прийду до тебе [незабаром]", "прийду (скоро) незабаром" (Об'явлення, 1:3, 2:5, 16, 3:3, 11, гл. 22); "прихід Господа вже близько" (Якова, 5:8); "Він повернеться, щоб правити як Цар" (2Тимофія, 4:1, пер. [Л.43]; 1Сол.1:10, 3:13, 4:15, 1Ин.2:28, 1Пет.4:7).
Тому за минулі століття передбачалося багато дат настання Дня Господа [Л.1]. Найвідоміші у ХХ столітті: 1914 р., 1943, серпень 1999, 2000 рік. Жодне з передбачень не збулось, оскільки ще не наповнилася міра злодіянь роду цього.
Сучасні ж ультрапретеристи наполягають, кінець століття, Велика скорбота, Армагеддон, алегоричні знамення, Друге пришестя Христа – винятково духовні; вони відбулися давно, у 70-му році від Р.Х. [Л.2, 37]. Помірковані (часткові) претеристи теж вважають, зазначені епізоди здійснилися в I столітті від Р.Х., однак Ісус ще повинен повернутися видимим чином.
Крім того. "У деякої частини дітей Божих досі побутує така думка, що знати майбутнє для нас необов'язково ..." [Л.3]. Із зазначених та інших причин (Мр.13:32, Дії.1:7) чимало християн вважає марним і навіть таким, що суперечить волі Спасителя, визначення часу Його повернення. Чи правильне таке судження?
При відповіді на це питання, треба врахувати, передбачені дати, по-перше, не мають жодного стосунку до Систематичної біблійної есхатології. Маніпуляції з езотеричними числами слугували спробою гордеців, часто далеких від істин Писання, вгадати час суду. За допомогою містичних одкровень, ясновидіння, магічних книг, астрології, кабали, нумерології, інших видів ворожінь.
Однак усі прозорливці, ворожки, провісники були і будуть осоромлені (Міх.3:7, Іс.41:22-26). Лише на смиренних Премудрість виливає дух Свій, відкриває розсудливим Свої думки, ділиться з мудрими знаннями про майбутні жахливі події (Пр.1:20-27).
По-друге, за близьким історичним епізодом руйнування Єрусалима і Храму, Учитель передбачав віддалений есхатологічний катаклізм. По-третє, "християни вважали кінець ближчим, ніж він був насправді, тому що брали до уваги лише окремі основні ознаки, а не всю сукупність вказівок Писання" [Л.4, стор. 67].
2. Суєта суєт, усе суєта
Ми живемо в метушливі дні, епоху цинізму, профанації, фальсифікованого християнства (Лк.18:8, б). Адже немає тих, що розуміють волю Бога, мало розсудливих шукає Істину, крапля тих, які поступає чесно.
Небагато і тих, хто любить благодіяння. «А якщо ти не зробив (доброго) так, як потрібно, то при дверях чатує (підстерігає) гріх» (Буття, 4:7, б). Варто творити милість, знаючи наперед, що жодна добра справа не залишається безкарною. Необхідно розуміти, де знайдеш, а де втратиш. Але яким чином робити "так, як потрібно"? відрізнити добро від зла, альтруїзм від егоїзму, прогрес від регресу?
Усе, що веде до слави Його, є благо. На жаль. "Наші сучасники не цікавляться Богом, тим, що буде після смерті, і власним спасінням. Вони живуть одним днем ..." [Л.50, стор. 221]. Однак неможливо рухатися вперед, якщо не повернутися назад, до свого Творця; підштовхує ж до Нього страждання.
Етичний релятивізм, еклектизм, світський секулярний гуманізм, сурогатне християнство, змішавши добро зі злом, віддають кесареві кесареве, відмовляючись боже повертати Володарю всього сущого.
Але чим хизуються цивілізатори відходів, що клянуться водою Стіксу, поклоняються золотому тільцю та живим кумирам,– мішура, гріх, гидота в очах Праведного. Навпаки, ті, хто торкається Христа, освячуються (Іс.8:14, Івана.10:36).
Навколо повно сліпих богів. Скільки міст, стільки ідолів, скільки вулиць у місті, так багато спокус; «земля загрузла в жахливій розпусті, відвернувшись від Господа» (Осії, 1:2, пер. [Л.43]), нехтуючи християнськими принципами (Рим.13:8-13, Гал.5:16-26, Еф.4:25-32).
Рід цей так і не втілив у життя прості тести Екзаменатора, вражений лицемірством, обморожений фарисейством, вдавившись всеїдною толерантністю. Світ уже переповнив міру беззаконь своїх. Каїнів-убивць багато, де ж безневинні Авелі? немає жодного міста, хоча б із десятьма праведниками.
Тому високо піднесена важка правиця Вседержителя, морально деградоване суспільство не бачить її. Зовсім недовго й настане пора молотьби та жнив усієї планети, неодмінно здійсняться плани Творця всесвіту. Бо «в Тебе нездійсненних задумів не буває» (Йова, 42:2; "Ти будуєш свої плани, і ніщо їх змінити не може", пер. [Л.8]).
Літо Господнє скінчилось, про що знають птахи перелітні (Єр.8:7), розуміє небо, відчуває земля (Іс.1:2). Але всі, що випромінюють оптимізм на валтасаровому бенкеті, хто сподівається на амулети й талісмани, не помічають. Буде як завжди, за прислів'ям, "не думали, не гадали, як у біду встряли".
3. Не все сходить з рук
Християни знають, настають останні дні [Л.3-7, 9-11], проте навіть деякі з них свою байдужість до повернення Христа, часом невір'я в Його пришестя, виправдовуються посиланням на Святе Письмо.
«Про той же день або годину не знає ніхто: ні ангели на небі, ні Син, а тільки Отець» (Марка, 13:32). Дозвольте, дозвольте, якщо знає люблячий Отець, цю таємницю Він, безсумнівно, відкриє дітям Своїм (Бут.18:17).
«Адже Владика ГОСПОДЬ не вчинить нічого, не (відкривши) оголосивши наперед про Свої (таємниці) наміри ...» (Амоса, 3:7; Іс.42:9). Більш того. «Таємниці Свої довіряє Господь тим, хто боїться Його, шанує ...» (Псалми, 25:14, пер. [Л.8]).
Всевишній може наділяти справу таємницею, завдання дітей Його "досліджувати слово" (Притчі, 25:2), якщо наша сестра Премудрість. "Наближення кінця часів має свої ознаки" [Л.13, стор. 787].
"Біблія радить нам спостерігати за ознаками Другого Пришестя Христа і навіть шукати їх" [Л.46, стор. 568]. У вірші Марка, 13:32 НЕ заборонено спостерігати за прикметами (Мт. гл.24), визначаючи наскільки близький кінець (Лк.12:54-56).
Конфліктний рід цей, що забув Бога, але обожнює все людське, сховався за брехнею еволюційного вчення, але уже зважений і ... знайдений дуже легким (Пс.62:10, Дан.5:27). Творець вдихнув Свій дух у людину, а не в мавпу. Кожна людина наділена свободою в прийнятті рішень, проте Він Сам встановлює умови випробувань.
Праві прихильники телеології,– розвиток є виконанням раніше визначених Засновником цілей. Але досі світ перебуває під владою лукавого (1Ін.5:19) над усіма, що свідомо або несвідомо підкорилися йому. Здолати ж цинічне співтовариство можна, слідуючи за Тим, Хто переміг його (Івана, 16:33).
Коли настане Йом Адонай? Автор роботи [Л.49], і не він один, наполягає. "День Господній – період, який настане після захоплення церкви" (стор. 468). Як не дивно, у Біблії це твердження відсутнє.
В очікуванні "захоплення церкви", самозвані або фальшиві чи сплячі християни не хочуть навіть чути про трагічні епізоди прийдешніх молотьби і жнив. Вони заколисують один одного, наспівуючи. «Не вам знати час і строки (терміни), котрі Отець встановив Своєю владою» (Дії, 1:7).
Однак вірш 7 відноситься НЕ до нас, що живуть напередодні суду й покарання, а до націоналістично налаштованих апостолів. Учні Христа хотіли дізнатися, «Господи, чи не в цей час (чи не тепер), Ти відновиш царство Ізраїля?» (вірш 6, "чи не настав час Тобі відновити царство Ізраїлю?", пер. [Л.40]).
4. Життя прожити, не поле перейти
Багато званих, та мало хто відгукується на поклик Христа. Задовго до новозавітної ери пророк Йірмейя звернувся до іудеїв, які затулили вуха, не бажаючи слухати звістку від Адоная. «До кого Мені говорити й эасвідчити ("кого попередити", пер. [Л.44]), щоб звернули увагу?» (Єремії, 6:10, а).
І сьогодні ті, що втратили біблійні орієнтири, замінили християнську етику на естетику, живуть заднім розумом, заплющивши очі й заткнувши вуха. Не слухають умовлянь Святого Духа, маніакально підкоряючись бажанням плоті, вони захоплені товарним фетишизмом, люблять задоволення більше ніж Бога (2Тим.3:1-8).
Навпаки, для творіння не повинно бути нікого важливішого за Творця та систему цінностей Його. Він надзвичайно цікавий, але ми зарозумілі, ліниві, не допитливі; забули мудру пораду царя Соломона. «На всіх шляхах твоїх пізнавай (не забувай) Його» (Притчі, 3:6, Синод. пер.), тоді добрі плоди принесе древо пізнання, будемо харчуватися від нього.
Дійсно, епоха технократії, урбанізації життя й утилітаризму має здобутки, однак у ділах марнославної егоцентричної людини, яка симулює любов, немає гармонії. Сильний світу цього слабкий гординею, він зруйнується гріхами; а слабкий міцний смиренням, праведністю Господа утвердиться навіки. «Блаженні ті, котрі дотримуються Його свідчень (заповідей), і шукають Його всім серцем» (Псалми, 119:2). Але блаженство без праведності – самообман і нещастя.
У виборі між добром й злом не можна цілком покладатися на силу розуму або істинність почуттів, оскільки вони пошкоджені гріхом. На вибоїстій дорозі життя не зазнає фіаско лише той, хто слухається Духа істини (Івана, 16:13), виконує заповіді Отця (Вих. 20:1-7), кориться Синові (Еф. 5:22-24).
Від Бога гріхи в мішку не сховаєш. «Ніщо в усьому творінні не приховано від Нього. Перед Ним усе оголене, і очі Його бачать усе. Йому ми дамо звіт» (Євреїв, 4:13, пер. [Л.43]). Розмірковуючи над вражаючими задумами, досконалими законами, дивовижними справами Творця, прозріємо.
Станемо розумнішими за ерудованих учителів своїх (Пс.119:99), котрі обносилися розумом, не прагнуть вчитися, а бажають повчати; вони самі заблукали в нескінченних коридорах храму знань. Йахве дорікає зарозумілому народу. «Я кажу вам (пророцтво) про те, що трапиться, але ви не розумієте Мене, для вас Мої слова, немов слова в запечатаній книзі» (Ісаї, 29:11, пер. [Л.8]).
Месія прийшов відкрити "запечатаний сувій", проповідувати сліпо-глухо-німим "рік ГОСПОДНЬОГО благовоління" та оголосити "день (помсти) відплати" (61:2, момент, "коли наш Бог покарає злих людей", пер. [Л.8]). Також Іоанну дано наказ не приховувати пророцтво (Об'явл.22:10).
Всупереч поглядам формальних християн, які духовно сплять і не помічають ознак настання кінця, Спаситель бажає, щоб усі могли розпізнати коли Він повернеться. Зуміли витримати іспит, гідно приготуватися до зустрічі, «і не були засоромлені перед Ним під час Його приходу» (1Івана, 2:28, в).
Ті ж, що втратили страх, встигли відкинути згубні шляхи свої, не запізнилися покаятись (Лк.12:45, 46). Немає жодної людини, котра не потребує покаяння, «адже всі згрішили ... Немає ні одного праведного» (Римлян, 3:23, 10). Праведні святістю Христовою лише вівці Його ... якщо пильнують.
5. Початок мудрості – страх перед Богом
Автор роботи [Л.11] зауважує, "пришестя Христа затягнулося, спричинивши втому й апатію навіть у Його народі, де "задрімали всі і заснули", втративши колишню християнську радість і ревність (Мт.25:5)" (стор. 158). Життєва мудрість і вихолощена релігійність віддалили людину від Господа.Світ достатньо обізнаний про пришестя Месії, 1 527 разів це повідомляється в Старому Завіті, 319 разів – у Новому [Л.4, стор. 7]. Проте сліпі кажуть "подивимось", глухі мовлять "послухаємо", а німі відповідають їм, "прославимо". Безтурботні дають наказ душі своїй, "відпочивай, їж, пий і веселися". Зовсім не так звертається до Фессалонікійської церкви апостол.
«Але не в темряві (достатньо обізнані) ви, браття, і День той не застане вас зненацька, як злодій – сплячих уночі» (1Солунян, 5:4, пер. [Л.44]), потім дає вказівку. «Тож не спимо, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі!» (вірш 6).
Не спати, пильнувати, молитися, щоб витримати важкі випробування, які невблаганно насуваються на ВСІХ мешканців. Тільки стійкий, "хто витерпить до кінця, той спасеться" (Матвія, 10:22, 24:13), позаяк його охоронює праведність, віра в спокутну жертву Ісуса Христа (Івана, 11:25).
Особистість, котра не збирає з Ним, даремно витрачає своє життя (Мт.12:30). Що далі мирянин від Бога, то більше страждань у його існуванні; а перемагає муки радість спасіння. Безсумнівно, лихо спричиняє страждання, але скорботи наближають нас до Постраждалого за нас.
Творіння не вміє перетворювати зло на добро, це може виключно Господь (Бут.50:20). Правда, найлютіший ворог Його – зло, але якщо воно зникне, то жоден грішник ніколи не звернеться до Нього за спасінням. Безперечно, велика сила гріха, але сила жертовної любові більша (Івана, 3:16).
Людина, яка не довіряє Отцю, нехтує спокутною жертвою Сина, не закарбована Духом. Так і залишилась рабом плоті, не пізнала істини, не зуміє передбачити перебіг майбутніх подій. Навпаки, Істина існує, її можна пізнати, вона в заповідях Отця, словах, справах і житті Христа, настановах Святого Духа.
Владика ні на мить не залишає поза увагою творіння (Йов.7:17, 18), «дивиться з небес і бачить увесь рід людський ... вникає в усе, що вони творять» (Псалми, 33:13-15, пер. [Л.43]). Він бачить, правда переможена неправдою і пішла на небеса, а кривда розгулює по землі.
6. Треба молитися і пильнувати
Так чинячи, виконаємо заповідь Наставника християн, "Любіть ворогів ваших" (Луки, 6:27), отримаємо повну нагороду у трансцендентному світі, на небесах, станемо дітьми Його (вірш 35).
Настав час самоправедникам прокинутися від сну, трудитися на славу Христа. У терплячому очікуванні зустрічі з Ним станемо на варту, спостерігаючи за собою (Лк.21:34, Рим.13:11-14). Знаючи, щоб ми не зробили доброго, ніхто по-справжньому не оцінить його, крім Господа.
Виконуючи волю Отця, ми служимо оточуючим, якщо ж ми догоджаємо собі, своїм дітям або комусь іншому, то не можемо, одночасно, служити Йому. Кожному хоча б 1 раз дається можливість проявити себе в задумах Творця. Нікчемного життя не буває, є втрачений шанс.
На жаль, сучасні християнські симулянти не виконують волі Бога. Вшановують Його більше устами, не поклоняючись Йому в Дусі; рідко моляться і зовсім не пильнують. Забуваючи, причина трагедії єврейського народу полягала в тому, що він спав, тому не розпізнав час, коли Адонай відвідав його (Лк.19:41-44).
Перший прихід Єгошуа ха Машіах бен Давид, у якому буквально здійснилися всі пророцтва про Нього, ізраїльтяни прогавили. Не проспати б нам друге пришестя, про нього в Біблії йдеться приблизно в кожному 30-му вірші.
Учитель багаторазово велить нам НЕ СПАТИ, тобто, тримати очі відкритими, бути пильними, насторожі (Мт.24:42-44, 25:10-13, Мр. 13:32-37, Лк.12:37-40). Бо "знайте, що близько, вже при дверях" (Матвія, 24:33, "біля самих дверей", пер. [Л.40, 43]). «Ось, Суддя стоїть перед дверима» (Якова, 5:9).
Всьому є межа, крім дурості. Понад те, безглуздість суперечить сама собі, мудрість не суперечлива (Лк.7:31-35). «Людина своєю ж дурістю губить собі життя, а серце її злиться на Господа» (Притчі, 19:3, пер. [Л.43]). Не розуміючи, мудрий смиренням, отримає Премудрість, у кого залишиться агресивна тупість, той втратить усе, що має.
Щоб у роки Великої скорботи, вона ж, велика загибель (Єр.4:6), безтурботні духом не сердилися на Господа (19:3), нерозумно запитуючи: «Чому колишні часи (дні) були кращі від сьогодення?» (Екллезіаста, 7:10, б) та "Куди нам йти?" (Єремії, 15:2), Він дав детальну характеристику останнього періоду історії роду цього (Мт. гл.24, Мк. гл.13, Лк. гл.17, 21). Але "коли дурень буває розумний?".
7. Попередження згори
У минулому, Яхве Елохім завжди сповіщав про прийдешнє покарання. Наприклад, жителів Ніневії, єгиптян, покоління Ноя і Лота, царів ізраїльських, бунтівний дім. Не стане винятком останній суд (мал. 1), про нього повідомляє Єшайя.«Наблизьтесь (підійдіть), народи, і слухайте,– вважайте племена! Нехай чує земля, і все, що на ній! – все населення і його нащадки! (Ісаї, 34:1).
Тому що ГОСПОДНІЙ гнів на всі народи й обурення (лютість) на всі їхні війська (полчища). Він прирік їх закляттю, видавши їх на (різанину!) знищення (вірш 2).
Тіла їхніх убитих не будуть поховані ("розкидані будуть тіла вбитих", пер. [Л.44]), і від них (трупів) здійматиметься сморід, гори (розмокнуть) будут просятнуті їхньою кров'ю» (вірш 3, ).
Від давніх віків Творець всесвіту віщує крах розбещеному роду цьому, що гниє від гріха; попереджає невірних дітей, котрі не вміють відрізнити добро від зла, забуваючи драматичні уроки історії. Він повідомляє те, яке сьогодні ще не збулось, Його рішення відбудеться, все угодне Йому здійсниться (46:10, Ам.3:7).
Адонай попередить народ Свій (Мал.3:23), Дух Святий наставить на всяку істину "і майбутнє сповістить", перш ніж воно настане (Івана, 16:13; Іс.42:9). Повідомить не для ігнорування Великої скорботи, сподіваючись на піднесення Церкви [Л.37, стор. 88]. Навпаки, щоб приготувалися пережити трагедію, оскільки через потрясіння ("Господь випробовує праведного" (Псалми, 10:5, Синод. пер).
Кожна людина наділена свободою дій, але життєві обставини її встановлює Бог. У складних тестах останніх днів Він обіцяє берегти нас від спокус, за Писанням.
«Бо ви виконали Мій наказ про терпіння. Я ж, своєю чергою, охоронятиму вас ("у ті страшні дні", пер. [Л.44]) під час випробувань (спокуси), що насуваються на весь світ, щоб випробувати мешканців землі» (Об'явлення, 3:10, пер. [Л.8]). Адже без суворих іспитів неможливо навчитися відрізняти добро від зла.
Дні лукаві, тому страждання в покарання навчимося відрізняти від скорбот при випробуваннях. Найкращі ж ліки від мук – дякувати Отцю, прославляючи Його, навіть якщо ми НЕ розуміємо причину лиха.
Поміркуймо над буквальними ознаками кінця, котрі містяться в Біблії, вони стають дедалі зрозумілішими в міру стрімкого наближення Дня Господнього. "Але коли наблизяться дні Месії, навіть діти будуть здатні розкривати таємниці мудрості і з їхньою допомогою зможуть обчислити час кінця; тоді це відкриється всім" [Л.12, стор. 126], адже написано.
«Ось, передбачене (провіщене) раніше збулося, і нове Я сповіщу (ви про те почуєте); перш ніж воно станеться (почне звершуватись), Я сповіщу (про нього) вам» (Ісаї, 42:9, Синод. пер.; Ам.3:7). Настане пора, коли примножиться знання й відкриється есхатологічний сенс пророцтв Даниїла (Дан.12:4). Плакатимуть зірки, потечуть назад річки, завалиться бовдур на глиняних ногах.
8. Головна ознака
Характеризуючи прикмети кінця віку, Господь повідав про майбутні історичні перипетії. Руйнування єрусалимського храму, світові війни, голод, епідемії, землетруси; переслідування християн, поширення лжевчень, примноження беззаконня, моральний занепад (Мт.24:2-12, Лк.21:5-24; 1Тим.4:1, 2Тим.3:1-5).
Згадані "хвороби", точніше, "муки народження", триватимуть доти, доки Радісну звістку не почує населення усіх країн. Кожен зможе дізнатись про повернення Господа для встановлення Його Царства на землі, будь-яка людина побачить на небі знамення загибелі лукавого роду цього.
«І ця Євангелія Царства ("Радісна звістка про Царство", пер. [Л. 43]) буде проповідуватися по всьому світі на свідчення всім народам ("щоб почули його всі народи" [Л.41]),– і (тільки) тоді прийде (настане) кінець» (Матвія, 24:14).
Тут грецьке слово telos має значення не просто "закінчення терміну", але позначає фінал, заключну частину Божого плану. Вказує на "кінець теперішнього світу" (вірш 3, пер. [Л.43]), знищення всього, ворожого Йому. Настане період тривалістю 7 років, сьомина скорботи, вона складається з 2-х половин (Дан.9:27, 12:7).
Перша, тривожні 3,5 року "скорботи днів тих" (вірш 29, Синод. пер.). Другу, трагічні 3,5 року, Христос іменує «велике горе (скорбота), якого не було від початку світу» (вірш 21). Друга половина схожа зі старозавітним поняттям Йом Адонай, на відміну від слів: "День", "той день", "останні дні". Вони, як правило, вживаються в ширшому значенні, включно з періодом катаклізмів, також, попередніми етапами, подальшим поверненням Месії, настанням Його царства.
Начало дня Господнього, стадії великого нещастя (Єр.4:6), синонімічне виразу "прийде кінець" (Мт.24:14), крах богоборчої деградуючої цивілізації. Після закінчення трагедії нове літочислення почнеться з моменту пришестя Сина Божого.
Усе ж, яка причина руйнування всієї світобудови? Вона така сама, «дуже велика розбещеність людей на землі ("як багато зла на землі від людей", пер. [Л.41]), й усі бажання їхніх сердець (у всякий час) повсякчасно спрямовані лише на зло» (Буття, 6:5-7; 2Пет. 3:6, 7).
Багато століть земляни опоганюються, торкаючись зла. Сіють нечестя, пожинають гріх, їдять отруйні плоди його, заслуговуючи на Велику загибель. Ось чому "праведний забирається ("від прийдешньої біди", пер. [Л. 43]), щоб не бачити зла" (Ісаї, 57:1). Дійсно, праведник захоплюється від зла, а кукіль з'їдять миші.
Перерахуванню інцидентів періоду всесвітнього лиха, євангеліст Матвій присвятив подальші вірші глави 24. Ознаки настання (вірші 32-34), втеча жителів (16-18), дні судів (19-22, 28-30, 37-41, 50, 51), поява несправжніх христів і лжепророків (23-26).
Без малого, всі ознаки останніх днів (24:2-14) важко ототожнити з якоюсь конкретною датою, тому що їх можна віднести до різних минулих періодів історії. Мабуть, радісна звістка про Царство буде проголошена по ВСІЙ землі в першій половині ХХI століття від Р.Х., коли виповниться головна ознака кінця (вірш 14).
9. Відродження Ізраїлю
Оскільки Медінат Йісраель, образно кажучи, це годинник Всевишнього, Йерушалаім і Храмова гора – велика та мала стрілки на Його годиннику. "Ізраїль залишається обраним народом. Він, як і раніше, підлягає особливій Божій турботі і є знаряддям порятунку" [Л.42, стор. 643]. Одне з пророцтв про долю евреїв міститься в книзі Диварім:
«тоді Господь, ваш Бог ... знову збере вас, відвівши вас від (усіх) народів, між якими Він вас (розпорошив) розсіяв ... Господь, ваш Бог, приведе вас у країну, якою володіли батьки (прабатьки) ваші, і ви знову оволодієте нею» (Второзаконня, 30:3-5, пер. [Л.41]).
Далі знадобиться знаряддя гніву Ель Шаддай,– невідомий загарбник Гог та незліченне небачене полчище його з віддаленого північного царства, таємничої землі Магог.
«По довгому часі (через багато років) ти отримаєш наказ (тебе покличуть діяти), і в останні (прийдешні, майбутні) роки прийдеш (вторгнешся) до краю, визволеного від меча (відродженого після війни),– до людей, зібраних (після розсіювання) від багатьох народів,– на Ізраїлеві гори, що були довго (у постійному запустінні) спустошеними ...» (Єзекіїля, 38:8, у дужках, тексти з інших перекладів).
Згодом почнеться суд, як попереджає пророк Йоейл. «Бо ось, у ті дні й у той самий час, коли Я поверну полон (поверну з полону мешканців) Юди та Єрусалима, Я зберу (разом) усі народи ... і там зроблю над ними суд» (Йоіла, 3:1, 2, Синод. пер.).
Розпочнеться молотьба, настане збір врожаю. «Так само і для тебе, Юдо, призначені жнива, коли Я поверну з полону Мій народ» (Осії, 6:11; Об'явл.14:14-16). Євреїв, розсіяних Адонаєм (Втор.28:25) майже на 2 000 років, наприкінці днів Він поверне з полону. Збере в землю обітовану, об'єднає колишні південне і північне царства (Ос.1:11, Єз.37:21, 22, Єр.3:17, 18).
Початком згаданих процесів став факт проголошення 14 травня 1948 року Декларації незалежності Ізраїлю, відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 181 від 29 листопада 1947 року про поділ Палестини на ізраїльську та арабську держави.
На сьогодні, у історичну батьківщину повернулися євреї більш ніж зі 150 країн світу, "з усіх народів" (Второзаконня, 30:3). Зокрема, багато переселенців із останньої імперії зла, що розпадається, "з північних земель" (Єремії, 16:15). Тому можна вважати, дана ознака кінця світу збулася. Зараз населення Ізраїлю майже 9 млн., 74,8 % з них євреї.
10. Закінчення ери язичників
Господь Ісус Христос, відповідаючи на запитання учнів про руйнування Храму, ознаку Свого пришестя й кінець віку (Мт.24:3), повідомив про невизначений інтервал. Протягом якого Йерушалаім не належатиме Його одноплемінникам. Ось, згадане пророцтво:
«і впадуть (одні) від вістря меча, і потраплять (інші) у полон до всіх народів (в різні країни), а Єрусалим буде топтаний (будуть топтати) язичниками, доки не закінчаться часи язичників» (Луки, 21:24, “доки не скінчиться їхній час”, пер. [Л.8, 41]).
Так і сталося. Під час першого іудейського повстання (66-73 р.р. від Р.Х.), облоги, захоплення столиці римською армією загинуло приблизно 600 000 осіб, майже 100 000 відведено у полон. Місто зазнало повного руйнування, крім частини опорної західної стіни Храмової гори і трьох веж палацу Ірода.
Слідом за поразкою другого повстання (132-135 р.р.), імператор Адріан, на руїнах, заснував колонію Елія-Капітоліна зі святилищем Юпітера на горі Морія. Євреям, до правління Костянтина, заборонили входити в місто під страхом смерті [Л.13].
Майже весь Візантійський період ізраїльтянам то дозволяли жити в Єрусалимі, то знову забороняли, аж до їхнього фізичного знищення, як 629 року. У 638 р. поселення захопили араби, на місці Бейт Адонай вони в 691 р. спорудили мешхед Куббат ас-Сахра ("Купол над скелею"). Халіф Омар дозволив оселитися в місті 70-і єврейським сім'ям [Л.34].
Збільшення іудейського населення при мусульманах (638 - 1071 р.р.) закінчилося з правлінням хрестоносців (1099 - 1291 р.р.), коли євреям проживати в столиці офіційно заборонялося. Лише за мамелюків (1260 - 1517 р.р.) вони знову стікаються в Йерушалаім, і, до 1 500 року, стають найбільшою громадою, після мусульман.
Однак в Оттоманський етап правління (1517 - 1917 р. р.) турки встановили квоту, тому єврейська громада налічувала до кінця 17 століття лише 1 200 осіб, на початку 19 століття - 3 000 осіб [Л.34]. Влітку 1914 року турецький уряд заборонив вигнанцям селитися в Палестині.
Ера язичників закінчилася для Єрусалима тільки через 19 століть, коли 8 червня 1967 р. під час Шестиденної війни ізраїльська армія здобула контроль над усім містом, яке 30 червня 1980 р. оголошено Кнессетом єдиною неподільною столицею держави Ізраїль. Справдилося третє пророцтво Господнє (Лк.21:24), сьогодні з усіх городян (майже 1 млн. чол.) більшість становлять євреї (62 %).
11. Будівництво огорожі
Однією з ознак наближення Йом Адонай може слугувати факт будівництва т.зв. "Стіни безпеки". Розділового бар'єру між Медінат Йісраель і територією Західного берега річки Йордан, історичні Іудея та Самарія.Прикордонна споруда являє собою огорожу довжиною понад 700 км. На 90 % вона складається із металевого паркану з колючим дротом та 60-метрової смуги відчуження, на 10 % – з бетонної споруди (мал. 2) заввишки від 3-х до 8-ми метрів, у т.ч. завдовжки 25 км поблизу Єрусалима.
Зведення Стіни безпеки почалося 2003 року, деякі її ділянки встановлені ще з 1994 р.; до теперішнього часу будівництво здебільшого закінчено. Мета проекту – захистити єврейські поселення від нападів палестинських збройних груп.
Єзекіїль у главі 13 пророкує руйнування огорожі "Ізраїлевого дому" в День Господній (вірш 5). Божевільні пророки покривають її побілкою, «вони вводять народ Мій в оману, кажучи: "мир", тоді як немає миру, і коли він будує стіну (в оригіналі, "огорожу"), то обмащують її (білять вапном) брудом» (13:10, Синод. пер.; "Мій народ будує неміцну стіну, а вони її покривають побілкою!", пер. [Л.41]).
Будівництвом високого паркану керівники Ізраїлю показують, що в питаннях миру вони не покладаються на Йахве Елохім, а сподіваються на перешкоду, створену людиною. Тому Він зруйнує її, як трощать глиняну посудину, в одну мить, згідно з обіцянкою.
«У Своєму обуренні Я пошлю (1) ніщивний (сильний, бурхливий, ураганний) вітер (вихор),– від Мого гніву (2) проллється злива дощу, і (3) падатиме камінний град, який руйнуватиме (нищитиме) все.
Я зруйную стіну ... вона впаде на землю, так що оголиться її фундамент і (вона) також рухне. Під тими руїнами загинете й ви» (Єзекіїля, 13:13, 14; у дужках, уточнення з інших перекладів).
Так станеться, як передбачено. У День Господній загинуть жителі в усіх країнах, обрушаться гори, заваляться міста; разом з ізраїльським бар'єром безпеки, "всі стіни впадуть на землю" (38:20).
Зруйнуються внаслідок: (1) бурхливого атмосферного вихору (13:11-14, "несамовитий вихор", пер. [Л.43]), цебто, ураганного вітру надзвукової ударної хвилі [Л.20]; (2) небачено великого граду (Об'явл.16:21), наче каміння падає з неба (Єз.13:13, 38:22); (3) зливового багатодобового дощу (13:13, [Л.21]); (4) глобального небувалого землетрусу (38:19-22, Об'явл.16:18; [Л.20, 21]).
12. Велике повстання
У посланні до фессалонікійців апостол язичників пише про ознаку настання Дня Христового. «Нехай не звабить (не введе в оману) вас ніхто ніяк (жодним способом), бо день той не настане, доки не прийде (не станеться) перш за все відступлення ...» (2Солунян, 2:3, Синод. пер.).
Інші переклади вірша 3 виглядають так: "день пришестя Господнього не настане, доки не станеться велике збурення" [Л.8], "поки не відбудеться відступ від Бога" [Л.40, 43]. «Тому що спочатку має бути велике повстання проти Бога», пер. [Л.41].
Очевидно, Павло попереджає не про відмови від деяких євангельських істин, вони постійно були присутні в історії Церкви, а про грандіозне відступлення від християнства, велике масове обурення (бунт) проти Спасителя перед Його поверненням. Так використане апостолом др. грецьке apostasia в Єрусалимській Біблії (1966 р.) перекладено як "великий бунт".
Переглянута англійська Біблія (1989 р.) дає схожий переклад, «останнє повстання проти Бога». "Мова тут ... про свідомий агресивний виступ проти Бога" [Л.42, стор. 641]. Останнє повстання охопить як атеїстів, так і віруючих. Оскільки слово "відступ" має значення "відхід з колишніх позицій" [Л.17, стор. 430], "позначає відступ християн від віри" [Л.42].
В першому випадку, джерелом заколоту буде звістка про наближення загибелі техногенної цивілізації, коли безбожники побачать знаряддя покарань. «Вони йдуть з далеких країн, від краю небес (з-за обрію). ГОСПОДЬ і знаряддя Його гніву прийдуть (рухаються), щоб знищити (розтрощити, погубити, занапастити) всю землю!» (Ісаї, 13:5).
У другому інциденті, причина бунту це загальне розчарування ритуальних вірян у годину спокуси, «яка настане на весь всесвіт (світ), щоб випробувати тих, що живуть на землі» (Об'явлення, 3:10, Синод. пер.). Замість очікуваного пришестя Сина Людського й масового вознесіння живих прочан, з'явиться Його супротивник,– знамення вершника на білому коні, настане час "скорботи днів тих" (Мт.24:29).
Про велику кількість теплих або самозваних християн, які відпали перед початком Великої скорботи (вірш 21), попереджає Ісус. «Багато хто буде розчарований і відвернеться (відмовиться) від віри» (вірш 10; пер. [Л.8]). Віра зникне, бо "відкриється людина гріха, син погибелі" (2Солунян, 2:3, Синод. пер.),– псевдопророк, який здійснює великі знамення-чудеса, щоб обдурити легковірних (Об'явл.13:11-16, 16:13, 19:20; 2Сол.2:8, 9).
В атмосфері обману, зневіри, глибокого розчарування збільшиться беззаконня, примножиться зло, "охолоне любов багатьох" (Матвія, 24:12). Із-за лукавого й невірного серця (Євр.3:12), адже чимало сучасних релігійних шукачів зниклих ослиць мають лише вигляд благочестя, відкинувши реальну силу благочестивого способу життя, як передбачено (2Тим.3:1-5).
Але що є любов й свобода без віри? хтивість та рабство. А знання без вірування? сліпий поводир сліпих, глухих, кульгавих. Що ж є мудрість без істинного віровчення? жива вода в дірявих міхах. Знаючи справи і думки шанувальників на словах, Ісус ставить риторичне запитання. «Однак, як прийде (коли повернеться) Людський Син, то чи знайде Він віру на землі?» (Луки, 18:8, б).
Християнські істини, по суті, прості, але їх складно зрозуміти. Хибні уявлення, по суті, складні та заплутані, зате легкі для поверхневого розуміння, тому привабливі; в суєті, спокусах, гордині. На жаль, розсіялися вівці, де ж пастирі, кого пасуть вони?
13. Відновлення Храму
Існує широко поширена точка зору, особливо серед диспенсаціоналістів, що єрусалимський Дім молитви побудує Антихрист, він сяде в ньому, видаючи себе за Бога [Л.3-5, 9-11, 14-17, 30, 36].Есхатологічне пророцтво Захарії спростовує це популярне судження. «Ось повстане муж, на ім'я Пагонець (Отрасль, це титул Месії [Л.31], тобто, Ісуса Христа [Л.30]), Котрий виросте зі Свого кореня і збудує ("відбудує", пер. [Л. 41]) ГОСПОДНІЙ Храм» (Захарії, 6:12, б).
Ще одна помилка, вона грунтується на невірному тлумаченні Об’явл.11:1, 2, "до часу великої скорботи храм у місті Єрусалимі буде знов збудований" [Л.17]. НІ. Язичники можуть зневажати столицю і до Великої скорботи, і в дні її, у другій половині Данилової сьодміни. Останнє, набагато вірогідніше, враховуючи близькосхідну війну в червні 1967 р.
Крім того, на місці другого Бейт Елохім стоїть ісламська святиня мешхед "Купол над скелею", який іноді помилково називають "мечеть Омара". Знесення комплексу "Харам аль-Шаріф" ДО настання великоскорбного періоду не допустять мусульмани.
По-друге, ВСІ споруди у ВСІХ країнах зруйнує глобальний землетрус (Іс.13:13, Наум.1:5, Об'явл.16:18), навіть велике місто розпадеться на 3-и частини (вірш 19). Будинки перетворяться на величезні купи каміння, разом з чертогами іноплемінників (Іс.25:2) на горі Морія в Єрусалимі (52:9). Станеться «велике руйнування ("страшний гуркіт", пер. [Л.43]) від пагорбів» (Софонії, 1:10).
Маються на увазі, "Моріа, Сіон або інші піднесені місця в межах міста" [Л.30, стор. 534]). Оливна гора розколеться навпіл (Зах.14:4), гориста Юдея перетвориться на рівнинну місцевість (вірш 10), потім прийде Господь (вірш 5). Усі споруди опиняться в руїнах, "доки не прийде Той" (Єзекіїля, 21:32), Кому будуть надані "влада, слава і царство" (Даниїла, 7:14, пер. [Л.43]).
По-третє, старозавітні наві пророкують відтворення святині ПІСЛЯ струсу неба та землі, руйнування Йерушалаіма, смерті мешканців, ПЕРЕД настанням теократичного Царства (Агг.2:6-9, Міх.3:12-4:2, Єр.30:8-24). Так Йахве Елохім обіцяє.
«Я ще раз,– а це станеться незабаром,– потрясу (струсну) небеса й землю, море й суходіл» (Аггея, 2:6, б), потім "Я сповню цей Храм славою" (вірш 7). Понад те. «Слава цього останнього Храму буде більшою, ніж попереднього ... це місце Я сповню миром» (вірш 9). «Я пошлю мир цьому місцю», пер. [Л.41], «дарую благоденство» [Л.43].
За відновленням другого Бейт а-Мікдаш, Хаггай у пророчій перспективі бачить будівництво третього, есхатологічного. До нього понесуть скарби ВСІ народи, бо слава "останнього храму" буде набагато більша за попередній, адже в новому постійно перебуває Син Божий.
Нарешті, Він пошле спокій, якого так не вистачало другому Дому молитви; "вища слава його прийде до цього храму, коли він зробиться храмом тисячолітнього царства ... Мир, про який ідеться тут, втілює в собі всі благословення Месіанського віку ... коли мешкати в ньому стане Князь світу" [Л.30, стор. 352].
14. Пророцтва Міхея, Єремії, Єзекіїля
Крім обіцянки Хаггаю (Агг.2:6), Яхве Цеваот приведе у виконання передбачення наві Міхея, що не збулося (Єр.26:18, 19). «Тому через вас Сіон буде розораний, як поле, Єрусалим стане купою руїн, а храмова гора заросте лісом» (Міхея, 3:12, пер. [Л.43]; руйнування відбудуться НЕ від рук людських).
Після чого відновлений Бейт Адонай, як архетип святого місця, перетвориться на світовий центр поклоніння (мал.3), за Писанням. «В останні дні (наприкінці днів) станеться таке, що гора ГОСПОДНЬОГО Храму очолить (головною стане, найвищою) усі інші гори,– підніметьсяі (височитиме) над узгір’ями (пагорбами), і до неї полинуть (потечуть, спрямуються) усі народи» (Міхея, 4:1).
Настане довгоочікувана теократія на землі (вірші 2-4). "Перші вісім віршів цього розділу містять благословення тисячолітнього царства Христа" [Л.48, стор. 1086].Йірмейа провидить будівництво святилища, одночасно, з відновленням зруйнованого Єрусалима, «місто знову буде побудоване ("підніметься місто з руїн", пер. [Л.43]) на пагорбі своєму, і храм влаштується ("у потрібному місці", [Л.44]), як і раніше» (Єремії, 30:18, Синод. пер.).
Пророцтво здійсниться "Того дня", коли Адонай зламає ярмо (вірш 8), відплатить всім гнобителям (вірш 20). Йісраель почне служити Богові (вірш 9) і Давиду (цебто, Месії), слідом за буревієм палаючого гніву зверху (вірш 23), зрозумівши все "в останні дні" (вірш 24).
"Для Ісаї відродження храмової гори і відродження народу – синоніми ..." [Л.51, стор. 1283]. Він повідомляє, у будівельних роботах візьмуть участь іноземці! «Сини чужинців (інших народів) відбудують твої стіни, а їхні царі служитимуть тобі» (Ісаї, 60:10, а). "Іноземці працюють на будівництвах, а царі стали слугами обраного народу" [Л.48, стор. 942].
Вищеописана сцена можлива ПІСЛЯ йом Адонай, по закінченню того Дня, коли «у Моїм гніві Я тебе (покарав) вразив» (вірш 10, б). Але цей випадок абсолютно неймовірний ДО настання скорботного часу, навіть самарянам іудеї заборонили брати участь у будівництві Бейт а-Мікдаш (Ездр.4:1-10).
Йехезкейл передає таку обіцянку ізраїльському народові, «навіки поставлю посеред них (Храм) Мою Святиню» (Єзекіїля, 37:26), щоб жити в ній (вірш 27). Дім Його "не призначався для загального богослужіння, і тим, хто молився, дозволялося перебувати тільки у дворі храму, але не в самому храмі" [Л.26, стор. 745].
У прийдешню епоху, Царем й Пастирем стане Давид, точніше, Єгошуа ха Машіах бен Давид, саме Він «повік (вічно) буде їхнім правителем» (37:24, 25). Укладе з Ізраїлем "Заповіт миру, і цей Заповіт з ними буде вічним" (вірш 26), вкладе в народ Дух Свій (36:27). Припущення, що в планах Йахве, Церква замінила ам Йісраель, НЕ має біблійних підстав.
15. Євреї за Ісуса?
Сьогодні християни становлять близько 2 % від населення Ізраїлю. Проте деякі фахівці з біблійної есхатології вважають, однією з ознак Другого пришестя виявиться масове навернення іудеїв у християнство.
Як приклад вони вказують на факт створення міжконфесійної місії "Євреї за Ісуса", заснованої в 1973 р. у Сан-Франциско. Водночас, поява й швидке зростання іудейських громад т.зв. "месіанських вірян", у яких прокинулися ревнощі по Богу, вони визнають Христа Месією, Спасителем світу.
Однак зазначені рухи нечисленні, не більше 30 000 месіанських вірян у країні (приблизно половина з них не етнічні євреї), що становить менш ніж 0,35 % від усього населення, а Павло стверджує, "весь Ізраїль спасеться" (Римлян, 11:26).
Сучасний Медінат Йісраель нагадує безплідну смоковницю, знехтуване срібло, вперту телицю, дику ослицю, збіговисько сухих кісток, глиняний горщик, розбитий на безліч непотрібних черепків. Так пророкує про них Ошейа. «Можливо, тоді вони й скажуть: Немає в нас царя, бо ми (не почитали, не боялися) не мали ГОСПОДНЬОГО страху ...» (Осії, 10:3).
До керівників країни цілком застосовні слова викриття ще одного пророка. «Правителі твої – зрадники (зневажають правду) і спільники злодіїв; усі вони люблять хабарі і женуться за подарунками ...» (Ісаї, 1:23, пер. [Л.43]).
Священики харчуються гріхами грішників, пророки сліпі та німі, а пастирі пасуть себе; вони корисливі, дбають лише про своє задоволення, нічого не здатні передбачити (56:10-12). Йешайа та Йірмейа вказують на причину такого низького духовного стану суспільства.
«Це ваши провини (беззаконня, гріхи) відділили вас від вашого Бога ...» (Ісаї, 59:2-4, 13). «Народ Юдеї, свої язики до неправди привчивши, так втомився, що не в силах покаятися ...» (Єремії, 9:5, б; пер. [Л.8]). Зараз ніхто не робить різниці між добром і злом, праведною людиною та грішником, "між тим, хто служить Богові, й тим, хто Йому не служить» (Малахії, 3:18; Єз.22:25-29).
Ізраїльтяни з повною підставою можуть сказати. «Для нас більше немає знамень, немає більше пророків (серед нас), і ніхто не знає, що робити» (Псалми, 74:9, пер. [Л.8]). Кожен творить, що йому здається правильним, чинячи ще гірше за батьків, не слухаючи умовлянь від Адоная.
Багато євреїв відкидають не тільки Христа, але заткнули вуха, зухвало повернулися спинами навіть до Яхве Елохім! Ні Мойсея, ні пророків не слухають, у воскресіння Ісуса з мертвих не вірять. Тому Ісая пророкує, в месіанську епоху, «відступників та грішників чекає однакова погибель,– ті, котрі залишать (забули) ГОСПОДА, будуть знищені» (Ісаї, 1:28).
Пророки, сановники, судді, священики, по суті лицеміри, які не знають сорому (Соф.3:1-5). Сліпих поводирів сліпих, у рік відвідин, Ель Шаддай нагодує полином, напоїть водою з жовчю (Єр.23:11-15). За нестачу ведення винищить упертий та бунтівний рід, який шанує Бога губами, але забув Закон Його (Ос.4:6, Дан.9:11).
Сьогодні ще більш актуальні звинувачення Міхи про поклоніння мамоні. «Судді в Єрусалимі беруть хабарі, священики в Єрусалимі вчать за плату, а провидці (пророки) ворожать про майбутнє, якщо їм заплатять» (Міхея, 3:11, пер. [Л.8]). Немає розсудливих, усі згрішили перед лицем Благословенного, допустивши ідолів у серця.
Тому місто "стане купою руїн", Ційон вкриють тріщини, немов борозни розоране поле, занепаде Храмова гора (3:12). Лише через багато місяців вона піднесеться над пагорбами, до неї "полинуть усі народи" (4:1, 2). Покаявшись, оживуть сухі кістки (Єз.37:14), повернеться Господь (Ос.5:15). Він позбавить залишок від беззаконня (Пс.130:8), "спасе Свій народ від його гріхів" (Матвія, 1:21).
16. Покаяння
Ам Йісраель не належить Богові, він не чує, що Він говорить йому в Сині (Ів.8:47). Доти, доки євреї відрікаються від Єгошуа ха Машіах, Він відрікається від них перед Отцем небесним (Мт.10:33).
Щоб необрізані серцем вийшли з інерції існування, як перед початком Шемот, і за зціленням звернулися до Ісуса, має статися щось екстраординарне. Заціпенілих мешканців країни осяє світло з неба, вони впадуть на землю в тремтінні та жаху, подібно до Савла (Дії. 9:3-6).
Для оновлення розуму й серця увесь народ пройде через важкі випробування. "За фізичним стражданням під час «Великої Скорботи» прийде духовне страждання, результатом якого стане національне відродження Ізраїлю" [Л.38, стор. 170].
Усе ж таки масове каяття бунтівного дому відбудеться НЕ слідом за захопленням Церкви, навіть НЕ перед Великою скорботою, згідно з припущенням автора [Л.14]. Покаяння настане після її закінчення, скорботою, Всевишній зцілить непокору впертих дітей, "в яких відсутня вірність" (Второзаконня, 32:20).
Так Цефанйа, пророкуючи загибель усього живого в Йом Адонай (Соф.1:2-18), вимагає від тих, хто чинить зло, шукати (2:3) й чекати Його (3:8). «Після того Я відновлю в людей чисті уста, аби всі вони прикликали ГОПОДНЄ ім'я, і одностайно служили Йому ... Цар Ізраїлів, ГОСПОДЬ, посеред тебе» (3:9-17).
Йоейл попереджає про той самий страшний День (Йоіл.2:1-11), закликаючи всіх до покаяння (2:15-17). Слідом за масовим каяттям, «Господь обв'язково запалає ревністю за свій край, і пожаліє Свій народ ..» (вірш 18). «Ви зрозумієте (дізнаєтеся), що Я завжди (серед, посеред) з Ізраїлем ... Я зіллю Мого Духа на всіх людей» (2:27, 3:1).
У месіанському 109-му псалмі, присвяченому періоду гніву та суду, Давид провіщає повернення до Бога. «Народ Твій охоче піде за Тобою в день Твоєї битви в святій оздобі. Із лона раньої зірниці народиться роса Твоєї юності» (вірш 3, у Масорі, "добровільно прийде до тебе, в день війни твоєї у пишноті святості").
Есхатологічні тексти Єшайа побудовані приблизно за одним принципом. Жахливий духовно-моральний стан тих, хто відвернувся від Йахве Елохім, покарання в День Його гніву, пришестя Месії; покаяння, зцілення, порятунок залишку.
Павло, посилаючись на старозавітного пророка, говорить про порятунок не ДО, а лише в пришестя Месії: «Визволитель (Рятівник) прийде із Сіону, Він відверне безбожність (нечестя) від Якова» (Римлян, 11:26, "усуне гріхи нащадків Якова", пер. [Л.41]).
Рятівник Христос укладе угоду з ізраїльтянами, що вижили, відпустивши гріхи їм, як обіцяно. «Ось їм від Мене Завіт, коли усуну (зніму) їхні гріхи!» (вірш 27, пер. [Л.43]; "Я укладу з ними цей договір, коли знищу їхні гріхи" [Л.41]).
17. Строк у сім років
Одного разу Даниїлу було відкрито майбутнє його народу на 70 сьомін (Дан.9:24, "сімдесят семиліть", пер. [Л.43]), тобто, на 490 років [Л.30, стор. 375, 376; Л.31, стор. 1387], оскільки євр. "шавуа" може означати період у 7 років. Уже минули 69 таких інтервалів (вірші 25, 26), коли ж почнеться загадкове останнє семиріччя? про нього сказано так.
«І затвердить (непорушний) завіт для багатьох одна сьоміна ("Він укладе угоду", пер. [Л. 41]), а в половині сьоміни (семиліття) припиниться жертва і приношення, і на крилі святині (останніх 2-х слів немає в Масорі) буде мерзота запустіння (буквально, "мерзота, що спустошує" [Л.18, стор. 172]), і остаточна зумовлена загибель спіткає (руйнівника) спустошувача» (Даниїла, 9:27, Синод. пер.).
Претеристи стверджують, у вірші 27 пророкується подія першого століття від Р.Х., точніше, епізод у Першій війні іудеїв проти римлян (66-73 р.р.). У середині кампанії припинилося жертвоприношення, Храмова гора прийшла в запустіння, руйнівника святилища, полководця Тита Флавія, наздогнала смерть, він, поцарювавши лише 2 роки, захворів й помер [Л. 27, стор. 19].
Однак трактування претеристів містить низку логічних помилок. Згідно з пророцтвом (Дан.9:24), 490 років закінчуються помазанням (освяченням) внутрішнього приміщення Дома Господнього, де містився ковчег заповіту [Л.8, стор. 829]. У Синод. пер. Дан.9:27, це "Святий Святих", більш точний переклад, "помазання святині святинь" [Л.41].
Але протягом семи років після смерті Христа Владики (9:25, 26) освячення Храму не відбулося, навпаки, у 70-му році від Р.Х. його зруйнувала римська армія. Крім того, Ісус завіту з Ізраїлем НЕ укладав. Тому коментатори відносять вірш 9:27, як правило, до Другого пришестя Христа (про розрив між 69-м і 70-м періодами дивіться [Л.5, стор. 56, 57; Л.30, стор. 379, Л.48, стор. 1039]).
Немало богословів вважають, початком відліку останнього семиріччя стане договір про мир, підписаний Антихристом, "політичним диктатором у масштабі всієї планети" [Л.30, стор. 380]. Він укладе союз із Медінат Йісраель або від його імені з іншими країнами [Л.3, 4, 6, 7, 14-17].
Вірно, євр. слово "берит", переведене в Дан.9:27 як “заповіт”, може означати союз або угоду між людьми чи державами. Усе ж, у Біблії, "берит" вживається найчастіше "для вираження стосунків між Богом і Його народом" [Л.51, стор. 346]. Саме такий договір має на увазі пророк, іноді додаючи до цього слова прикметник "святий" (Дан.11:28, 30).
Отже, під виразом, «затвердить завіт для багатьох одна сьомина» необхідно розуміти укладення угоди між Месією та Ізраїлем (Єр.31:31-34, Рим.11:26, 27). Цією радісною подією завершуються 7 років важких випробувань: 3,5 роки скорботи + 3,5 років великої скорботи. Закінчиться друга половина семиріччя й відступить гидота запустіння (Дан.9:27, тут згадані перипетії викладені у зворотній хронології).
18. Коли почнеться остання сьоміна?
Одні тлумачі приймають за початок завершального семиріччя появу т.зв. антихриста. Інші, закінчення будівництва святилища в Єрусалимі або навернення євреїв у християнство.Треті наполягають, захоплення Церкви, найпопулярніша думка, або початок служіння 2-х пророків, інше. На жаль, не радісна, а сумна подія буде слугувати початком 70-ї сьоміни скорботи.
У Сонячній системі астрономи виявлять небезпечного вершника на білому коні. Зніметься перша печатка, відкриється син погибелі, гидота, що спричиняє спустошення (Об'явл.6:1,2, 2Сол.2:3, Мр.13:14, мал. 4).
Наш світ, уособлений бовваном Даниїла, колосом на глиняних ногах, обмолотить астероїд, камінь, відірваний від світової гори (землі Магог) без сприяння рук (Дан.2:34, 35). Усю планету пожне серповидне знаряддя жнив з неба (Об'явл.14:14-20).
Плішивий спустошувач Гог і воїнство його зустрінуться із Землею через 3,5 роки від моменту уточнення траєкторії їхнього руху. Зіткнення відбудеться після закінчення першої скорботної тривожної половини останнього семиріччя.
На сцені "з'явиться ознака (знак, знамення) Сина Людського на небі» (Матвія, 24:30, радіант метеорного потоку [Л.19]). «Адже прийшов великий день Його гніву» (Об'явлення, 6:12-17, [Л.20-22]), фаза великої скорботи (Мт.24:21) довжиною у 42 місяці (Об'явл.13:4-7), пора молотьби та жнив (14:15). Згодом повернеться Христос (Мт.24:30).
Астрономічне знамення, перед тріумфальним поверненням Ісуса, згадується в християнському віровченні Дідахе (кінець I – початок II століття від Р.Х.). «І тоді з'явиться знамення істини: по-перше, знамення отвору на небі (по-науковому, "радіант"), потім знамення звуку трубного» (Дідахе, 16:6), потужного акустичного звуку, викликаного падінням космічного об'єкта.
«Тоді побачить світ Господа, що прийде на хмарах небесних» (вірші 7, 8). Але чому "отвір" у височині (Дид.16:6) Христос називає ознакою Сина Людського? (Мт.24:30). Якщо Він повернеться тільки через 42 місяці від затемнень сонця і місяця, виникнення радіанта метеорного потоку.
Річ у тім, що за минулі 2 000 років було чимало знакових подій історії, які можна сприйняти за початок Великої скорботи, наприклад, руйнування єрусалимського храму в 70-му році від Р.Х. Тому Учитель дає нам чітку послідовність: знамення з неба (Лк. 21:11, Мт. 24:30), велика скорбота (вірш 21, Лк.21:25, 26), після її закінчення, Своє повернення (вірш 27, Мт. 24:30).
19. Запустіння
Ортодоксальні євреї, з виникненням "знамення отвору на небі" (Дідахе, 16:6), побачать остаточно покинутий жителями спорожнілий Єрусалаїм.
Нарешті городяни зрозуміють як відгадати передбачену «гидоту (мерзоту) спустошення (запустіння), що знаходиться на святому місці, провіщену пророком Даниїлом,– хто читає, нехай розуміє» (Матвія, 24:15, "нехай той, хто читає, здогадається, що це означає", пер. [Л.40]).
До сьогодні здогадки футурологів обертаються виключно навколо постаті антихриста, який, начебто, сяде в єрусалимському Будинку молитви або поставить у ньому свою статую.
"Він осквернить храм, зробить його «мерзенним» ніби «порожнім» (у значенні «залишеним Богом») – тим, що встановить у ньому свій образ як предмет поклоніння ..." [Л.36, стор. 77, 176].
Це не так, в Мт.24:15 йдеться зовсім про інше, а саме, про руйнування великим землетрусом Єрусалима (Об'явл.16:18-20). Зокрема, знищення мешхеда «Купол над скелею», що стоїть "на святому місці" (Храмовій горі), відтак настання "гидоти спустошення".
Наступна порада Господа Ісуса Христа про негайну втечу міських і сільських жителів у гори підтверджує викладене вище тлумачення:
«тоді ті, хто (перебуває) в Юдеї, хай втікають у гори; хто на даху, хай не сходить узяти (що-небудь) те, що в його домі ("нехай не спускається вниз по пожитках своїх", пер. [Л. 8]), і хто на полі, хай не повертається назад (додому) узяти свій одяг» (Матвія, 24:16-18).
Але чому потрібно бігти саме в гори? тому що незабаром із Середземного моря на суходіл обрушаться гігантські хвилі (цунамі), «цілі країни будуть ввергнуті в сум'яття ревом моря і його хвилями, що здіймаються» (Луки, 21:25, пер. [Л.44]; Іс.5:30, [Л.23]). Врятуються ізраїльтяни, які втекли в області Едома, а також Моава й Аммона (Дан.11:41), цебто, в Заїорданьє.
Наслідки зустрічі нашої планети з метеорно-астероїдним потоком викладено в роботах [Л.19-25], підсумок для спустошника – зумовлена загибель (Дан.9:27). Імовірно, планетоподібне тіло зруйнується приливними силами гравітації, впаде на Сонце.
20. Йом Адонай
Після того як відкриється таємничий звір Гог, свідки Божі пророкуватимуть про наближення Царства на землі 1 260 днів (Об’явл. 11:3). А тим, хто бере участь у стражданнях Йегошуа hа Машіах, слід радіти, як закликає апостол Петро.
«Любі! Не дивуйтесь вогневі, що трапляється (посилається) вам для вашого випробування,– наче якомусь дивному випадкові; але (навпаки) радійте, що ви є учасниками Христового страждання, щоб і (у День) при з'явленні Його слави ви раділи та (тріумфували) веселилися» (1Петра, 4:12, 13; 1:6-9; 1Сол.4:16-18).
Багато душ переплавляться у вогняній спокусі, очистяться від гріха вірою в спокутну жертву Ісуса Христа, проте не всі (Дан.12:10, Об'яв.3:10). Визнають над собою владу химери «всі мешканці землі, імена яких не записані в книзі життя Агнця» (Об'явлення, 13:8).
Через 3,5 роки з моменту виявлення терориста Гога та визначення траєкторії його польоту, в Йом Адонай вразять усі народи знаряддя гніву Божого. Так стверджує біблійний пророк, використовуючи терміни, поняття, образи своєї епохи.
«Йдуть із віддаленої країни, від краю неба (з-за обрію), Господь і знаряддя гніву (армія відплати) Його, щоб розтрощити всю землю. Ридайте, бо день Господній близький, іде як руйнівна сила (загибель, розорення, спустошення) від Всемогутнього ...
Для цього (похитну) потрясу небо (Гнів Мій струсоне небо), і земля (здригнеться) зрушиться (рухнеться, рушить) з місця свого від люті (обурення) Господа Саваофа, у день (День) палаючого гніву Його» (Ісаї, 13:4-13, Синод. пер., у дужках, інші переклади; див. також Іс.24:1-6, 17-22).
Пророцтво наві не слід сприймати як вказівку на особисту присутність Яхве Цеваот у День гніву. Спаситель прийде після закінчення Великої скорботи. Оскільки Він не в потужному вітрі, що руйнує гори й трощить скелі, не в сильному землетрусі, який слідує за ним, немає Його навіть у всепоглинаючрму вогні після тектонічних коливань (1Цар.19:11, 12).
Описане Ісаєю майбутнє потрясіння неба та суші в катастрофічний День Господній (Іс.13:4-13), вже бачив Іоанн – «великий (сильний) землетрус, і сонце стало темне (зчорніло), як той волосяний міх ("мішковина з козиної волосини", пер. [Л. 40]), а весь місяць став (червоним), наче кров;
І небесні зорі попадали на землю ... І небо відійшло (сховалось, зникло), згорнувшись, як сувій (пергамену); і кожна гора та острів (усі) зрушилися (були зсунуті) зі своїх місць ... Адже прийшов (настав) великий день (День) Його гніву,– і хто може встояти?» (Об'явлення, 6:12-17).
21. Прийдешні лиха
Йоханан і Єшайя часто викладають есхатологічні перипетії так, ніби вони вже збулися, що не повинно вводити в оману; "говорити про майбутнє в граматичній категорії теперішнього або навіть минулого часу – характерний прийом пророчої промови, який свідчив про впевненість того, хто говорив, у здійсненні того, про що він пророкував" [Л.30, стор. 84]).
Фундаментальні природні катаклізми зруйнують спорожнілі поселення, припиняться жертва й приношення, настане запустіння, викликане спустошником (Іс.24:10, Дан.9:27, Об'явл.8:5-12). Точніше, запустіння остаточно покинутих жителями мегалополісів, міст, селищ настане як мінімум за 2 тижні до зіткнення.
Перетин орбіти нашої планети метеорно-астероїдним потоком (мал. 5), відповідно, виникнення радіанта, послужать початком новозавітної Великої скорботи тривалістю 3,5 роки (зовсім не 7 років за версією автора [Л.14]).
Астрономічний феномен ознаменує початок Дня Господа, який охоплює активний період стихійних лих, що налічує приблизно 5 місяців.Земля спорожніє. «Чути голос волаючого в пустелі: Приготуйте ГОСПОДЕВІ дорогу,– рівняйте в степу (Араві) стежку (битий шлях) нашому Богові!
Кожна долина нехай підніметься, а кожна гора (гори) та пагорб (пагорби) – понизяться (опустяться); кривизна нехай вирівняється, а вибоїстих шлях (горбисті місця) стане рівниною. І з'явиться слава ГОСПОДНЯ ...» (Ісаї, 40:3-5).
Як передбачив тайновидець, так станеться. Всі долини піднімуться, усі гори та пагорби понизяться, крутизни вирівняються і гірські пасма стануть рівнинами. За трагічними великоскорбними подіями (Лк.21:25, 26) вцілілі дізнаються, "близько Боже Царство " (вірші 29-31).
Тепер кожний побачить, як у роки масштабної трагедії збувається обіцянка Всемогутнього. «Загибель, загибель, загибель! Я наведу її! Не відродиться ця земля, доки не прийде Той, Кому вона по праву належить; Йому Я віддам її» (Єзекіїля, 21:32, пер. [Л.43]).
У царстві Того, Хто прийде, язичники, що заблукали, пізнають початок мудрості, прокинуться дрімаючі самозвані християни, непокірні євреї навчаться слухняності. Внаслідок випробування загибеллю, страх Божий постійно перебуває перед очима вцілілих й нащадків їхніх, щоб більше не грішили; на новій колишній землі, під новим зоряним небом.
22. Тисяча сто п'ятдесят діб
Скільки років спорожніла земля залишиться не відродженою? на який термін воїнство небесне, зірки, святиня (Дан.8:9-13) будуть віддані для нехтування невеликому рогу, що розрісся? Наві почув дивну загадкову відповідь.
«Аж до двох тисяч і трьохсот вечорів і ранків, після чого Святиня (Храм) буде знову (освячена) очищена» (Даниїл, 8:14). Інші переклади, "Святилище буде відроджено" [Л.41]), "буде освячено заново" [Л.43], у Масоретському тексті, "буде справедливість" для нього.
Чому Даніейл так сильно здивувався? «я був занепокоєний (здивований, остовпів, вражений) видінням ("був у жаху", пер. [Л.44]) і не міг зрозуміти його» (вірш 27, в). Чому сказано 2 300 "вечорів ранків"? так в оригіналі вірша 14, без союзу «і», а не 1 150 днів, що набагато зрозуміліше.
Можлива причина. "Схід і захід Сонця, як вказівка часу" відігравали значну роль у житті стародавніх євреїв [Л.13, стор. 925]. Так, відігравали, але навряд чи старозавітного пророка, який багато чого бачив у житті, могли вразити звичайні сходи і заходи нашого світила.
Інші автори, посилаючись на Вих.29:38, 39, вважають, в Дан.8:14 повідомляється про ранкове і вечірнє жертвопринесення в Храмі. "З розрахунку принесення двох жертв на день має пройти 1 150 днів" [Л.26, стор. 858; Л.30, стор. 373], "це може бути 1 150 днів" [Л.31, стор. 1387]. Знову ж таки, чим могли здивувати, більш того, нажахати регулярні жертвопринесення у дворі Бейт а-Мікдаш?
Відповідаючи на поставлені запитання, скористаємося роботою [Л.18]. У ній стверджується, вираз «ерев бокер» ("вечір– ранок") вказує на "невизначений час доби, змішання темряви і світла, і розгубленість" (стор. 151).
Правильно, у роки розгубленості населення всіх країн, відбудеться "змішання темряви і світла" через сильну запиленість атмосфери. Вдень стане похмуро (Іс.60:2), вночі – світло (Ам.5:8), важко відрізнити одну частину доби від іншої. Як бачить Захарія, "ні то день, ні то ніч" (Захарії, 14:7, "не буде в цей день ні дня, ні ночі", пер. [Л.8]).
Без годинника, можна рахувати 1 150 діб тільки за яскравою зорею, цебто, за вечірнім (1 150 вечорів) і ранковим (1 150 ранків) червоним небосхилом. У трепеті серця примовляючи вранці, «Коли б (скоріше) уже настав вечір, а ввечері казатимеш: Коли б то настав (скоріше) ранок!» (Второзаконня, 28:67). Оскільки "тільки під вечір стане розвиднюватись" (Захарії, 14:7, "лише у вечірній час з'явиться світло", Синод. пер.).
Грізні приголомшливі ефекти впродовж кількох років: зникнення неба, змішання дня й ночі, криваво-червоні ранкові та вечірні зорі можуть здивувати й налякати навіть сучасну людину, а тим паче провидця, який жив 25 століть тому (Дан.8:27).
23. Один день, як один рік?
Деякі християни, посилаючись на 2Пет.3:8, вважають "2 300 вечорів і ранків" за 2 300 років, але така екзегеза помилкова. По-перше, у Біблії рік ніколи не називається словосполученням "вечір ранок".
По-друге, видіння "стосується часу кінця" (Даниїл, 8:17, 19), "далекого (майбутнього) часу" (8:26), "в кінці гніву" (вірш 19; Об'явл.6:17), вони ще НЕ настали. Наприклад, 1844 рік давно минув, а святилище не очищене (Дан.8:14), навіть не побудоване.
Наявність Творця всесвіту може прискорювати (Вих.34:28) або сповільнювати (Іс.Нав.10:11-13) хід століть. Але тільки «у Господа один день – що тисяча років» (2Петра, 3:8, пер. [Л.44]), у землян доба означає один вечір і один ранок, зовсім не рік.
Існує ще одна оригінальна інтерпретація, Даниїл у вірші 8:14 мав на увазі не земну святиню, а небесну. Ні, це судження не має біблійних підстав. У всіх випадках використання, словом "святиня" наві однозначно називає єрусалимський храм (Дан.5:3, 9:17, 26, 11:31, 45).
Усе, що на небесах, не потребує освячення; очищення від чого, від ритуальної нечистоти? До трансцендентного світу не можна застосовувати іманентні мірки, там НЕМАЄ ні вечорів, ні ранків (Об'явл.21:23). Понад те, слово "ніцдак" (Дан.8:14), означає не "очиститися", по євр. «тахер», а "бути виправданим".
Тому в Новій переглянутій стандартній версії Біблії написано, «відновити, привівши у свій законний стан». "Після чого святилище ... знову займе належне йому місце в житті народу" [Л.30, стор. 370].
Отже справедливість для Храму, його відродження (пер. [Л.41]), освячення [Л.43] настануть через 2 300 вечорів й ранків. По закінченні 1 150 діб від початку нехтування воїнства небесного та зірок (8:10), землетрусу (вірш 11, євр. "гушлах" означає не “поругано”, а "кинуто на землю", "скинуто" [Л.18, стор. 148]), спустошливого нечестя (вірш 13), коли все роздробиться нерукотворним каменем (2:35).
Рахунок 2 300 вечорів-ранків почнеться з часу, коли неможливо візуально визначити частину доби, "ні то день, ні то ніч" (Зах.14:7). Ось чому кількість діб вимушено рахуватимуть за вечірніми та ранковими зорями. На спустошеній землі, під похмурим небом, вцілілі жителі Єрусалима розпочнуть будівництво третього Дому молитви.
24. Відродження Храму
У Йом Адонай, по обличчю планети пронесеться гіперган [Л.20, 21], "але не у вітрі ГОСПОДЬ" (1Цар.19:11, в). Слідом за сильним вітром, потрясеться суходіл [Л.20, 21], "проте й не в землетрусі ГОСПОДЬ" (19:11, д).
За глобальним сейсмічним буревієм, масштабні пожежі знищать те, яке росте, повзає, бігає, літає. Спалять усе живе, що не зарилося в грунт [Л.22]; "але й у вогні" немає Всемогутнього (19:12, б). «А після вогню подув легенький лагідний вітерець» (19:12; "тихий ніжний звук", пер. [Л.8]), саме в ньому Господь.
Перед віянням тихого вітерця, повинна відновитись справедливість для святині (Дан.8:14, "Святиня буде відроджена", пер. [Л.41], "освячена заново" [Л.43]).Справедливість восторжествує наступним чином. На місці зруйнованого землетрусом мешхеда «Купол над скелею» за 1 150 діб уцілілі мешканці побудують Бейт Адонай (мал. 6).
Для виконання доручення, даного Іоанну (Об'явл.11:1, 2), "храм у місті Єрусалимі (а мова тут іде про нього) дійсно буде знову побудований" [Л.17, стор. 555, 556]).
Кошти на будівництво Будинку молитви для всіх народів дадуть євреї, які вижили в стихійних лихах, як «викуп за свою душу (за життя) ГОСПОДУ» (Вихід, 30:12). Подібно до часів Шемот, щоб під час обчислення залишку згубна моровиця не вразила їх.
Потім святилище очиститься, у т.ч. помажеться мирром святе святих (Дан.9:24), як було під час освячення скинії, першого і другого храмів (Числ.7:1, 1Цар.8:1-10, 63, Ездр.6:16). Але на відміну від них на території третього немає тих, хто купує і продає. «Того дня більше не буде в Храмі ГОСПОДА Саваота жодного ханаанця-торговця» (Захарії, 14:21).
25. Пришестя Месії
На десяту добу сьомого місяця (тішрі) настане День очищення (Йом-Кіпур). Ізраїльтяни, разом зі священиками, у покаянні звернуться до Єгошуа ха Машіах, царя, пророка, первосвященика свого.
Простяться їхні гріхи, зітруться "в один день" (Захарії, 3:9), потім Дух Святий зіллється на кожного іудея, який кличе ім'я Благословенного (Йоіл.3:1, Іс.44:3), Який вже не приховує обличчя Свого (Єз.39:29).
Закінчаться 3 тижні від початку очищення й освячення святині, і голосно вигукне пророк, "Єшуа (Спасіння) сходить на землю" [Л.32, стор. 229]. «Тоді прийде до мешканців Сіону їхній Викупитель,– до нащадків Якова, котрі відвернулись від гріха (нечестя),– запевняє ГОСПОДЬ» (Ісаї, 59:20).
Ще один переклад вірша 20, "прийде на Сіон Спаситель, прийде до людей Якова, які грішили, але повернулися до Бога" [Л.8]) або "до тих в Якові, хто покається в гріхах", пер. [Л.43]. Так Месія обіцяє.
«Я буду жити у вашому місті, тоді ви дізнаєтеся, що Господь Всемогутній послав Мене» (Захарії, 2:11, пер. [Л.8]). "Коли Христос увійде до храму Тисячолітнього Царства, пролунають радісні співи; того дня до Нього звернуться язичницькі народи" [Л.48, стор. 1112].
Адонай підтверджує Свої слова у вірші 8:3: «Я вернуся на Сіон, і мешкатиму (житиму) в Єрусалимі. Єрусалим знову називатимуть Містом (віри, правди) істини». Месіанський псалом 102 теж вселяє надію на пришестя Спасителя до нового людства (вірші 16-18), прийдешній рід прославить Його (вірш 19). Тому що.
«Коли ГОСПОДЬ відбудує (відновить) Сіон, Він з'явиться у Своїй славі» (Псалми, 102:17), після закінчення декількох років мук, скорботи, занепалого чорно-білого світу (вірші 3-12, 27). Відтепер зберуться народи разом для служіння Йому (вірш 23).
У семиденне Свято кущів, євр. «Хаг ха Суккот» або “Хаг Адонай”, тоді євреї чекають на пришестя Гостя, увесь Бейт Елохім наповнить слава Того, Хто прийшов з небес. Точно так, як у сцені, побаченій Єзекіїлем.
«ГОСПОДНЯ слава ввійшла в Храм через браму (ворота), що звернена (обличчям) в східному напрямку ... І я побачив, як ГОСПОДНЯ слава наповнила (весь) Храм» (Єзекіїля, 43:4-7), "слава Бога Ізраїлевого повернеться в особі Господа Ісуса" [Л. 48, стор. 1021].
26. Свято кущів
Відтепер першосвято Хаг ха Суккот, встановлене для спогаду про сорок років мандрівок євреїв у пустелі (Лев.23:42, 43), стануть відзначати ВСІ (Зах.14:16-18), що живуть у наметах. Здійсниться пророцтво Ошейа (Ос.12:7-10).
«Але Я – ГОСПОДЬ, твій Бог ... знову заставлю тебе мешкати в (кущах) наметах ("Я змушу тебе знову жити в шатрах, наче у дні давні", пер. [Л.44]), як у святкові (обітовані) дні» (Осії, 12:10, тут "кущі, або намети,– образ поневіряння євреїв у пустелі, тобто образ прийдешнього покарання" [Л.30, стор. 417]).
Ті, хто виживуть у роки "прийдешнього покарання", зроблять кущі не з гілок красивих дерев та чагарників, вони згоріли (Йоіл.1:19), але з потворних останків будівель загиблої техногенної цивілізації. Вимушено живуть у куренях більше 3-х років, блукаючи в постійній цілодобовій напівтемряві пеплопадів у пошуках їжі та питної води.
Потім настане свято, раптово з'явиться Ангел заповіту, чудовий Радник, могутній Владика (Мал.3:1, Іс.9:2-7, Пс.102:17, Лк.21:27). Світло всесвіту, що освітлює все місто, яке повстає з руїн. Тому Йешайа, проникаючи поглядом у далеке майбутнє, закликає. «Устань (піднімись) і засяй (світись) Єрусалиме, бо зійшло твоє світло, і слава ГОСПОДНЯ осяяла тебе!
Бо темрява покриває землю, й морок – народи ("Земля ще вкрита темрявою, у мороці – народи", пер. [Л.8]), а над тобою засяяв ГОСПОДЬ, і Його слава осяяла тебе! І підуть (прийдуть, попрямують) народи до твого світла, і царі (зберуться) – до твого яскравого сяйва» (Ісаї, 60:1-3, ("до сяйва твоєї зорі", пер. [Л.43]). "Йдеться про Друге пришестя" [Л. 48]), "сяйва, спостережуваного в присутності Бога" [Л.26, стор. 92].
Уся планета оповита темрявою, у мороці громади виживання, але мешканці Сіону побачать ефектне "велике сяйво" (9:1), «велике світло побачать вони» (вірш 2, пер. [Л.8]). Творець усього сущого затвердить Заповіт, зробивши Месію Єгошуа ха Машиах світлом для врятованих (Іс.49:6, 8, Ів.1:7-9, Лев.25:10).
Він запише договір не на кам'яних скрижалях, а на серцях людських. «Мої Закони Я вкладу в їхній розум (думки), напишу їх на їхніх серцях і (Я) буду для них Богом, а вони будуть для Мене народом» (Євреям, 8:8-12; Єр.31:33, Іс.59:21).
З цього часу залишок малої черідки знає Пастиря свого, будь-хто зможе зустрітися в Єрусалимі зі славою Його, кожен виконує веління Самодержця (Іс.32:1). Адже «Царство світу стало царством (пануванням) нашого Господа та Його Христа, і Він царюватиме на віки-віків!» (Об'явлення, 11:15; Ів.10:16, Єз.37:24-28). Найбільша історична епоха почнеться через:
1) 3,5 року від початку Йом Адонай, що за др. євр. календарем відповідає 42 місяцям (Об'явл.13:5, 12:6, 14) або виразу «час, часи і половина часу» (Даниїла, 12:7, цебто, "протягом року, двох років і ще півроку", пер. [Л.43]);
2) 1290 днів від моменту припинення церемоній поклоніння Богу, втечі жителів, запустіння міст (Дан.12:11); вони настануть щонайменше за 2 тижні до початку Великої скорботи.
27. Благословення
Після закінчення головного свята (Суккот) зі щоденними виливаннями води й молитвами про дощ [Л. 12, стор. 254], Господь усякої розради почне благословляти малий залишок, що кличе ім'я Його.
Через 1 335 діб від настання гидоти запустіння (Дан.12:11, 12) або 45 днів після затвердження Заповіту (9:27), небувала посуха (Об'явл.16:8, 9, Єз.22:24, Йоіл.1:12) закінчиться. Почнуться довгоочікувані опади, як раніше.
«Також і ви, діти Сіону, радійте (тріумфуйте) і веселіться (знаходячи свою радість) у ГОСПОДІ, Богові вашому, тому що Він посилатиме вам ранній дощ у міру,– Він даватиме вам дощі, дощ ранній (осінній) і пізній (весняний), як і раніше» (Йоіла, 2:23-27). «Адже Я виллю воду на спраглу пустелю, й потоки води на (висохлий) суходіл» (Ісаї, 44:3; 30:23).
Вустами пророка Милосердний дає чудові обітниці Своїх благословень, вони здійсняться слідом за покаранням. «Я укладу з ними (договір) Заповіт миру й винищу в їх краю лютих звірів, так що вони безпечно селитимуться (житимуть) навіть у степу (диких місцях) і спатимуть у лісах.
Я сповню їх і околиці (усю країну навколо) Моєї гори благословенням, і посилатиму їм у належний час (у строк) дощі. Це будуть дощі благословення.
Польові дерева будуть родити (давати) свої плоди, а земля даватиме багаті врожаї» (Єзекіїля, 34:25-31). "Тут описані безпека і процвітання Божого стада під час майбутнього правління Христа" [Л.48, стор. 1016].
Зехарйа уточнює, до кого відносяться зазначені благословення, «усе це Я дам як спадщину залишку цього народу» (Захарії, 8:12, "все це Я дам у спадок уцілілим", пер. [Л.8]).
Послідовність трагічних подій, зазначена в § 18-21, чітко видна з пророцтв Даніела.Так, в останні дні (Дан.12:4, 9) царства зруйнуються не людиною- антихристом, а каменем (мал. 7), що відірвався від світової гори (2:34) та наповнить усю землю (вірш 35).
Він же загадковий звір, який пожирає, нищить, зневажає планету (7:7); і невеликий ріг, він скинув частину небесного воїнства та зірок (8:10).
«І настане час скрути (скорботи),– такої скрути (тяжкий час), якої ще ніколи не було, відколи існують люди» (12:1, б).
Потім прийде Син Людський (7:13), Йому будуть служити врятовані. Ті, що розмовляють не однією мовою, за версією автора [Л.14, стор. 792], НІ, всіма мовами (7:14). Настане Його царство (2:44, 45).
Істинно так, «всі народи прийдуть та поклоняться перед Тобою, бо об'явилися (відкрились) Твої суди!» (Об'явлення, 15:4, в). На якому моменті зупиняться стрілки Божого годинника для роду цього? З якого епізоду почнеться відлік епохи нового унікального теократичного царства?
28. Коли закінчиться останнє семиріччя?
Згідно з віршем Дан. 9:24, остання 70-та сьоміна закінчується прощенням гріхів Ізраїлю: 1) будуть забуті злочини; 2) загладжено гріхи; 3) покрито беззаконня бунтівного дому, спокутано провину.
Становище ізраїльтян зміниться шляхом: 4) виправдання вічного,– встановлення навіки доброчесності, праведності, справедливості; 5) підтвердження пророчих видінь; 6) помазання "Святая Святих", тобто, освячення потаємного приміщення (євр. "двір") новозбудованого Храму.
Останні сім років не закінчилися в 73 році н.е., на помилкову думку автора [Л.27, стор. 19]. Адже Завіт, передбачений наві, не був затверджений (Дан.9:27), більше того, Бейт а-Мікдаш, зруйнований у 70-му р. від Р.Х., досі НЕ побудований. Отже, ще не настала завершальна фаза у 490 років [Л.31, стор. 1387], про які, з уточненнями з інших перекладів, читаємо.
«Сімдесят семиліть (сімдесят разів по сім років) встановлені (призначено чекати) для твого народу і святого міста, щоб (1) припинити злочини (забуто було непокору), (2) покласти край (припинити) гріхам, (3) спокутувати беззаконня, (4) привести (затвердити навіки) вічну праведність, (5) запечатати (виконати) і видіння, і пророка, і (6) помазати Самого Святого» (Дан.9:24, пер. [Л.43]; у Масорецькому тексті та у Підрядковому перекладі [Л.41] – "святе святих").
Тут ідеться, вочевидь, про майбутній "День спокути" або "День очищення" (Лев.16:29-34, євр. Йом-Кіпур), його іудеї іменують "Судний день". Нагадується про десять днів "трепету і каяття" [Л.28] від Рош-Га Шана, початок нового року за цивільним календарем, до Дня очищення в 10-й день місяця тішрі за священним календарем [Л.13].
В цей термін у єврея з'являється остання можливість упокорити душу перед Йахве, покаятися в гріхах, змінити долю. На Йом-Кіпур вона фіксується в Книзі життя [Л.12, стор. 1146], а Йісраель, кров'ю жертовної тварини, звільняється від гріхів [Л.29, стор. 654], але всього лише на найближчі 12 місяців [Л.30, стор. 377].
Після закінчення Великої скорботи й відновлення Храму, у перший День спокути настане масове покаяння, прощення беззаконня, очищення від гріхів, скоєних проти Бога (Зах.13:1). Кожен стане вигукувати, «Благословенний (Той), Хто йде в ім'я Господнє!» (Матвія, 23:39).
Через 5 днів від Йом-Кіпура, на Свято кущів, «прийде до Свого Храму Господь, Котрого ви чекаєте (шукаєте),– бажаний вамиі Ангел (Посланець, Вісник) Заповіту. Ось Він іде!» (Малахії, 3:1, б). З'явиться Спаситель наш, Вісник Заповіту народу Його.
Він тріумфально повернеться в Дім Свій через 2 000 років, як залишив його на 2 дні. Повернеться для встановлення 1 000-річного царства, щоб вірний залишок 3-й день жив "у Його присутності" (Осії, 6:2, пер. [Л.43]).
Таким чином, наше століття завершиться із закінченням масштабних стихійних лих (Мт.24:3, 20-22), а нова ера відкриється з пришестям Наставника. Якщо земляни вперто не йдуть до Бога, то Він Сам прийде до них.
29. Новий берит
Благословляючий знову укладе з ам Йісраель договір, попередній він раніше фактично відкинув (Лк.13:34, 22:20, Ів.5:40). «Надходить час (настають дні),– говорить ГОСПОДЬ,– коли Я укладу з родом (нащадками) Ізраїля і з поколінням (нащадками) Юди Новий Заповіт ...
І вже не звертатимуться один до одного (сусідів) й брат до брата (родичів), кажучи: Пізнай ГОСПОДА! Оскільки (самі) кожен з них знатиме Мене,– від найменшого, і до найстаршого з них» (Єремії, 31:31-34; Єз. 37:26, Іс.61:8).
Разом з тим. "Для Ізраїлю, як нації, Новий Заповіт набуде чинності не раніше Другого пришестя" [Л.48, стор. 973], відповідно, Великої скорботи, яка передує йому [Л.22]. Так обіцяв Сущий, говорячи про покарання та очищення:
«буду судитися з вами, говорить Господь Бог. І проведу вас під жезлом, і введу вас в узи (договору про вірність) заповіту» (Єзекіїля, 20:33-37, Синод. пер.; 34:23-25), «Ось їм від Мене (”Я укладу з ними цю угоду", пер. [Л.41]) Завіт, коли усуну (зніму) їхні гріхи!» (Римлян, 11:27).
Ісус Христос вступить у Новий союз, його унікальний характер передбачив Йірмейа. «У майбутньому (після тих днів) Я укладу з людьми Ізраїлю іншу угоду (союз, Заповіт), - каже Господь, - Я вкладу Своє вчення (Закон) в їхні голови (нутрощі їхні) і запишу його в їхніх серцях. Я буду (таким чином) їхнім Богом, і вони – Моїм народом» (Єремії, 31:33, пер. [Л.8]).
Зробить це диво Дух Божий. «Я дам вам (вкладу, вселю) Мого Духа й зроблю (зміню вас) так, що ви будете жити за Моїми Заповідями та дотримуватись Моїх Законів (повелінь), виконуючи (ретельно) їх» (Єзекіїля, 36:27; 11:19, 20). У який час Він дасть Духа Свого народу, що був бунтівним?
Тільки-но перестане приховувати від нього Своє обличчя (39:29), тріумфально перебуваючи на святій горі в Єрусалимі (Йоіл.4:17, Зах.8:3). Вилиттям Святого Духа і підписанням угоди, в історії Медінат Йісраель закінчиться 70-те семиріччя. Тому передбачено, «буде укладений з багатьма (міцний союз) непорушний Заповіт» (Даниїла, 9:27; "Він укладе договір", пер. [Л.41]).
Іншими словами, трагічний семирічний період призведе до укладення нової двосторонньої обіцянки. "Євреї вступлять у Новий Заповіт –заповіт Христовий" [Л.45, стор. 260]. Отже, в Дан.9:27 йдеться про союз Бога з людьми (Єз.37:26), зовсім не про державний договір (дивіться § 17).
Отже, остання сьоміна закінчується пришестям Машіаха, утвердженням обітниці солі з Ізраїлем. Здійсниться обіцянка Отця Синові, «через Тебе Я укладу завіт (угоду) з народом і принесу світло язичникам» (Ісаї, 42:6, пер. [Л.43]).
Коли почнеться Велика скорбота? вона ж, велика загибель (Єр.4:6); яка остання ознака кінця? Чи примножилося знання від днів пророка Даниїла, або дата настання Йом Адонай, як і раніше, невідома? Оскільки «ці слова закриті (приховані) й запечатані (засекречені) аж до часу кінця» (Даниїла, 12:4, 9).
30. Астрономічні знаки
Усе-таки в Писанні передбачена ще одна подія, без її виконання День Господній не прийде. Тому що Його втручанню в історію, як правило, передує якесь знамення. Наприклад, Вих.4:1-30, Єз. гл.4, Мт.2:2, 7-11, Іс.19:19-25 або таємничі знаки на небі та землі (Йоіл.2:30, Дан.6:27, Мт.24:30).
Відшукаємо й ми біблійне передвістя настання Йом Адонай, для чого відкриємо Книгу пророка Йоіла, знайдемо вірш 3:4, прочитаємо стародавнє пророцтво. «Потьмяніє (перетвориться на темряву) сонце , а місяць стане як кров, перед настанням Дня ГОСПОДНЬОГО – великого і страшного» (мал.8).
У роботі [Л.48] зазначається. "Виливу Святого Духа передуватимуть знамення на небі й на землі" (стор. 1062). Сигнали вгорі (Йоіл.3:4), безсумнівно це екліпси, тобто, затемнення [Л.26, 30], оскільки Бог створив "світила на небозводі", зокрема, для знамень (Бут.1:14, точніше, "для особливих знамень", пер. [Л.8]).
Таку думку поділяє автор роботи [Л.27], коментуючи вірш Йоіла. "Під знаменнями (Др.-євр. «отот» – знаки) маються на увазі сонячні та місячні затемнення, інші незвичайні небесні явища ..." (стор. 43).
31. Кривавий місяць
Дивно, якщо пророк має на увазі затемнення, чому стверджує, футурологічний Місяць стане червоним, а не чорним, як Сонце (мал. 6, а).
Ні, біблійний тайновидець не помилився. У пору часткового або навіть повного затьмарення, нічне світили виглядає не чорним, а темно-червоним (мал. 6, б). Цей специфічний ефект пояснюється природним оптичним явищем.
Під час затемнення сонячне світло, перш ніж досягти Місяця, проходить через атмосферу Землі по дотичній до неї поверхні, переломлюється і розсіюється. Розвіюються переважно короткохвильові частини спектра (синьо-блакитні), а довгохвильові червоно-помаранчеві промені розсіюються набагато менше.
Вони-то і досягають Місяця, частково відбиваються й повертаються до земного спостерігача. Внаслідок підсвічування червоно-помаранчевими променями, небесне тіло набуває кривавого червоного кольору, як у великодню суботу, наступної ночі після розп'яття Господа Ісуса Христа, перед Його воскресінням (Дії, 2:20).
Старозавітний пророк бачить, після закінчення послідовних затемнень двох світил настануть дні скорботи. Ель Шаддай покаже загадкові «ознаки (знамення) на небі й на землі,– кров, вогонь і стовпи (клуби) диму» (Йоіла, 3:3), які супроводжуються здриганнями небозводу й струсами суходолу. Потьмяніють сонце, місяць, зірки (вірш 4).
Після великоскорбних днів Дух Божий зіллється на вцілілих ізраїльтян, тому вони почнуть пророкувати (3:1). Більшість богословів упевнена, видіння вже повністю збулося, посилаючись на промову Петра в день П'ятидесятниці (Дії, 2:16-21).
Усе ж це судження вірне лише в частині, яка стосується сповнення апостолів-галілеян Духом Святим (вірші 1-8). Навпаки, Йоіл відкрив одноплемінникам, що Дух виллється "на всіх людей" (Йоіл.3:1). Понад те, він згадав знамення на небі й на землі (3:3, 4), які далеко не всі здійснилися за днів апостолів.
Отже, повністю передбаченню (вірші 1-5) ще належить здійснитися. Оскільки біблійне "пророцтво часто виконується в два етапи – під час першого пришестя Христа і під час Його другого пришестя" [Л.51, стор. 937].
32. Екліпси в Старому Заповіті
Стародавні вважали затемнення самими зловісними, найбільш переконливими провісниками смертельної небезпеки [Л.26, стор. 883], "знаком гніву богів" [Л.30, стор. 472]; вони з жахом сприймали потьмарення світил [Л.31, стор. 1190].
Ось чому провидець називає День Господній великим і страшним (Йоіл.2:1, 3:4; дивіться також Ам.5:18-20, Соф.1:15, Єр.30:7). Інший пророк так погрожує бажаючим поглинути бідних та погубити жебраків.
«У той день,– говорить (оголошує) Владика ГОСПОДЬ,– Я примушу (вчиню) сонце зайти опівдні,– так що серед білого дня земля вкриється темрявою» (Амоса, 8:9, “посеред дня на землю опуститься морок”, пер. [Л.8]).
Згодом відбудеться величезний струс. Похитнеться суходіл, він почне швидко підніматися й опускатися, ніби річкова хвиля (вірш 8); свята обернуться скорботою, пісні – плачем (вірш 10). Тієї пори, у безхмарному небі, світло від Сонця зникне опівдні; потім новий Місяць знищить нечестивих, що зраджують Бога, Молодик пожере землю (Ос.5:7).
Подібні обіцянки дано псевдопророкам, прозорливцям, ворожкам: «вас чекає (поглине) ніч без видінь,– темрява вас жде, а не одкровення. Сонце зайде над пророками, і потемніє над ними день» (Міхея, 3:5-7, пер. [Л.41]).
Тут Міха попереджає про есхатологічне затемнення денного світила, згодом, уся територія столиці і гора Сіон вкриються тріщинами, наче переоране поле борознами, "Єрусалим стане купою руїн" (вірш 12).
У книзі «Успіння Мойсея» (10:5) теж передбачені майбутні затемнення світил. Тоді. "Роги (промені) сонця будуть зламані, і воно буде звернене в темряву. І місяць не буде давати світла і буде перетворений на кров" [Л.32].
Припускається, у вірші «Сонце і місяць потьмяніли (померкнуть), і зірки втрачають (втратять) свій блиск» (Йоіла, 4:15, "згасне світло зірок", пер. [Л.44]) теж маються на увазі затьмарення. Зокрема, так вважають автори [Л.26, стор. 884 і Л.30, стор. 431]).
Однак ця думка помилкова, при затемненнях світил зірки НЕ втрачають блиск. Навпаки, посилюють його, особливо при сонячному затьмаренні з великою фазою закриття його диска. Так само жодного стосунку до затемнень не мають вірші: Іс.13:10, Єз.32:7, Йоіл.2:10, Соф.1:15, Об'явлення.8:12, всупереч твердженням авторів [Л.31, стор. 1190].
33. Екліпси в Новому Заповіті
У новозавітну еру знамення кінця світу теж не залишені без уваги. Так євангеліст Лука передає слова Господа Ісуса Христа, які викликають страх (Лк.21:25).
● «І будуть (грізні) ознаки на сонці, і місяці, і зорях», передбачені Йоілем [Л.26];
● «а на землі тривога (сум'яття, відчай) народів від раптового морського реву та розбурханих хвиль».
Інші переклади дуже важливого вірша 25: "на землі цілі країни будуть повергнуті в сум'яття ревом моря і його хвилями, що здіймаються" [Л.44]), "народи будуть у тремтінні й розпачі від реву морських хвиль" [Л.43]. Їх розпач викличуть великі повсюдні землетруси, інші жахливі події, астрономічні ознаки, голод, пошесті (21:11).
Аналогічне висловлювання Ісуса про скорботу (біду) внизу і знамення вгорі міститься в паралельних віршах інших Євангелій. Наприклад. «Але в ті дні, після того горя («після того, як трапиться лихо», пер. [Л. 8]), сонце померкне (потьмяніє), і місяць (не буде сяяти) не дасть свого світла» (Марка, 13:24).
Космічні тіла втратять стійкість, "небесні сили захитаються" (вірш 25), почнуть падати "зірки", по-науковому, метеори. Коли ж "зорі падатимуть з неба" (Матвія, 24:29) виникне астрономічний радіант,– передбачена Господом ознака,– "тоді (на небі) з'явиться (знамення) ознака» (вірш 30, [Л.19]).
Отже, між затемненням світил і настанням Дня Господнього (Йоіл.3:4), немає якогось великого проміжку. «Затьмарення місяця (і сонця) – знамення зміни порядку всесвіту в останні часи» [Л.31, стор. 753]. Навряд чи у "всесвіті", але в нашій сонячній системі порядок точно зміниться.
Під час зняття шостої печатки, затемнення [Л.17, стор. 547] показані Іоанну, «сонце стало темне, як той волосяний міх ("стало чорним, як мішковина з козячої волосини", пер. [Л.40]), а весь місяць став (червоним), наче кров» (Об'явлення, 6:12; Мр. 13:24, Йоіл.3:4).
Крім космічних ефектів пророк побачив великий землетрус (Об'явл.6:12). Однак на відміну від Міхея, Луки, Марка, Матвія, таємновидець викладає близькі одна до одної перипетії (затемнення, потім струс землі) у зворотному хронологічному порядку, подібно до пророків Йоіла (3:15, 16) і Амоса (8:8, 9).
34. Березневе затемнення Сонця
Підсумовуючи викладені вище міркування, можна зробити висновок, той День близький, повернення Ісуса Христа стрімко наближається. Закінчується літо Господнє сприятливе, настає "день відплати" (Ісаї, 61:2, Мт.24:21). У цю мить біда не за горами, вона над головою висить.
Велика загибель населення всіх країн відбудеться в першій половині ХХI століття, ймовірно, у 2034 році. Якщо припустити, що перелічені пророцтва відносяться до весняного сонячного затьмарення 20 березня (мал. 9) і місячного екліпсу 3 квітня (мал. 10), їх можна спостерігати з території Ізраїлю.
Далі наві пророкує, жителі залишать гамірний Єрусалаїм, місто перебуватиме в запустінні (вірш 14), поки не зіллється Дух згори (вірш 15), настане месіанське царство (вірші 16-20).
В стародавню епоху, за священним календарем, новий рік припадав, як правило, на сучасний квітень. Осія теж мав на увазі, вочевидь, 1-й місяць левитського року, сповіщаючи злочинцям про прийдешнє покарання,– «нині новий місяць (молодик) поїсть їх (разом з їх полями) з їхнім майном» (Осії, 5:7, Синод. пер.).
У євреїв 1-й місяць, за священним календарем, авів (ходеш га-авів), а по-аккадськи, нісан, після вавилонського полону [Л.13, стор. 442, Л.26, стор. 84]. Це весняна пора колосків (Вих.12:2, 23:15), сучасний еквівалент березень/квітень), тому що в авіві колоситься ячмінь.
35. Великдень
У чотирнадцятий день першого місяця кожного року, надвечір, починався Песах (Вих.12:1-8; Лев.23:5), у 15-й – свято Опрісноків (вірш 6). На його другий день приносили в жертву Яхве Елохім ячмінний сніп нового врожаю (вірші 10, 11).Збирання ячменю починалось після закінчення Великодня, наприкінці авіва, цебто, в другій половині квітня [Л.13, стор. 1087, Л.26, стор. 308], пшениці – у другому місяці зіф (іяр).
Таким чином, в Іс.32:10 і Ос.5:7 повідомляється про дні початку нового року за левитським календарем. У пророчому році останніх днів, жнива не настануть, зернові загинуть раніше, разом з полями.
Саме тому наві закликає. «Почервонійте від сорому, хлібороби, ридайте, виноградарі, над пшеницею та ячменем, бо загинули жнива на полі» (Йоіла, 1:11, Синод. пер.; "загинув врожай на полях", пер. [Л.8, 43]).
Той, Хто благословляє, забере назад хліб Свій у пору його стиглості, вино в його строки, разом із ними, вовну та льон (Ос.2:9). Тим самим пророки вказують на останню весну лукавого роду цього, з настанням Дня Господнього.
Новий Заповіт також вказує на час початку Великої скорботи, їй передують астрономічні знаки (Лк.21:25, Мт.24:30, Об’явл. 12:1-4), зокрема.
«І велика ознака (разюче знамення) з'явилася на небі: жінка, зодягнена (вбрана) в сонце, і місяць під її ногами, а на її голові – вінець із дванадцяти зірок» (12:1). Перебуваючи в Дусі (1:10, 4:2), Іоанн побачив Землю, вбрану в сонячне світло, під нею Місяць, над нею 12 зірок зодіакального сузір'я Діва.
У такому поєднанні, Землю, Місяць, 12 зірок Діви видно навесні в період з 11 березня до 18 квітня, якщо дивитися на них здалеку, з боку сузір'я Риби (у ньому сходить Сонце), у напрямку вздовж площини екліптики.
Тоді Місяць опиниться під "ногами" Землі з 1 квітня по 5 квітня, коли в нічному небі виникне знамення Божого гніву. Знак дракона із сімома головами-горами (12:3), він же, звір багряний (17:3, 7-9), він же, вершник на вогненно-рудому коні (6:4).
36. Весняні Жнива
Прийде пора і вже настає, коли в межі збентеженого царства Сонця влетить грізний вершник на коні, який змінює колір (Об'явл.6:1-5). Серед білого дня затьмариться велике світило, злякавшись, сховається за Місяцем; через 2 седмиці він зловісно забарвиться кров'ю (Йоіл.3:4).Розпочнеться молотьба, й злякаються безтурботні (Іс.32:10), затремтять самовпевнені та задріжать безпечні (вірш 11), їм призначений зовсім інший збір врожаю. Не зрізання стебел хлібних злаків, ні, «в час (збору) врожаю ти отримаєш купу галуззя – смуток і невтішний біль» (Ісаї, 17:11, "не купа жнив буде, але скорбота жорстока", Синод. пер.), бо Всевишній відновлює справедливість.
Есхатологічне правосуддя над жителями землі бачить Йоейл, «пускайте серпи в діло, оскільки доспіло жниво! ... Натовпи, великі натовпи ("величезні маси людей", пер. [Л.43]) в Долині Рішень (суду), адже близько День ГОСПОДНІЙ у Долині Суду!» (Йоіла, 4:13-15; Об'явл.14:14-16, Ос.6:11). Слідом за цвітінням плодових рослин, Небесний Воїн зріже гілки та відсіче пагони, згідно з передбаченням.
«Бо ще перед жнивами, коли закінчиться цвітіння, і зелені грона (зав'язують бруньки) ставатимуть виноградом, Він обріже галузки ...» (Ісаї, 18:5, "і відніме, і відрубає пагони", Синод. пер.). Ель Шаддай зірве гілки дерев страшною силою, "вирубає (посіче) лісові хащі залізом" (10:33, 34).
Ошейа напрочуд точно описує атмосферні явища в День Господа, порівнюючи Його пришестя з ранковою зорею, пізнім дощем (Ос.6:3), східним пекучим вітром (13:15; Єр.4:11, 12, Авв.3:5).
Амос повідомляє про бачення особливої Божої сарани, що з'їла весняну пізню траву другого покосу (Ам.7:1, 2). Йоханан бачить як уся зелена трава згоріла (Об'явл.8:7). Єшайя порівнює з травою людей, вони гинуть від подиху Йахве (Іс.40:6, 7).
Загадкові образні пророцтва, перелічені вище, стають зрозумілими, якщо врахувати метеорологічні умови, характерні для Ерец Йісраель:
● весняні пізні дощі припиняються наприкінці березня або на початку квітня [Л.26, стор. 744; Л. 13, стор. 246; Л.33, стор. 12];
● спекотний східний вітер ("хамсин") починає дути після весняного рівнодення, як правило, з квітня [Л.13, стор. 169];
● пізня трава виростає в пору пізніх дощів, засихаючи у квітні від східного вітру, буквально, за один день [Л.13, стор. 978];
● ячмінь колоситься в березні/квітні, врожай збирають у першій [Л.13] або в другій [Л.26] половині квітня.
Примітно, кульмінація страт єгипетських припала на весну, коли заколосився ячмінь, а пшениця і жито ще не встигли дозріти в дні сьомої страти (Вих.9:23-32). "Град знищив у Єгипті врожай ячменю" [Л.13, стор. 1087].
В Йом Адонай, слідом за весняними знаменнями, жахливі за величиною градини знову поб'ють посіви, але вже по ВСІЙ планеті [Л.21]. Ті, що вціліли, запишуть ім'я страшного періоду, як "День великої загибелі".
Наступні покоління, через постійні перекази, надовго запам'ятають всеохоплююче "лихо з півночі й велике нещастя!" (Єремії, 4:6). На жаль, століття зітруть пам'ять про нечувані стихійні катаклізми, вивітрять й страх (Об'явл.20:7-9).
37. Христос про кінець віку
Не тільки старозавітні пророки, а Сам Господь вказує, щоправда побічно, на весняний авів, як останній місяць існування невірного лукавого роду цього.По-перше, говорячи про кінець світу, Ісус уподібнює його жнивам (Мт.13:24-30, 38-42, Мр.4:26-29). Збирання врожаю починалося у квітні [Л.18, стор. 442; Л.12, стор. 120] після закінчення Великодня. Етап збирання зернових 49 днів (7 тижнів) в Ізраїлі називався "днями рахунку омера" (об'єм зерна в 3,9 літра з першого снопа). Це період від "Решіт кцирхем" ("перші жнива") у другий день Песах, до "Шавуот" ("тижні", до 6-го сівана).
Семитижневий збір своєрі́дного врожаю організовує незвичайний Жнець, Його таємниче серповидне знаряддя жнив виникне на небі. «І я глянув (побачив): і ось біла хмара, а на хмарі сидить Той, Хто подібний до Сина Людського; Він мав на Своїй голові золотий вінець, а у Своїй руці – гострий серп» (Об'явлення, 14:14-16).
Ще один яскравий образ-архетип зі сфери сільського господарства. «У Його руці лопата ("якою Він провіює зерно від полови", пер. [Л. 40]), щоб очистити Свій тік (гумно) і зібрати пшеницю до засіків (у житницю), а полову спалити вогнем невгасимим» (Луки, 3:17).
Справді, в одному з одкровень Іоанн бачить, як згоріла вся зелена весняна трава внаслідок падіння з неба кадильниці, наповненої вогнем (Об'явл.8:7). Фіксує трагічну сцену й Петро, «розпечені стихії (небесні тіла) розплавляться (розпалившись, зруйнуються), і земля та (всі) діла, що на ній, згорять» (2Пет.3:10, г).
По-друге, повідомляючи учням про ознаки кінця, як знамення Учитель дав смоківницю (фігове дерево, інжир), що пускає листя (Мт.24:32, "коли бруньки набрякають і випускають листя", пер. [Л.43]). Палестинське фігове дерево випускає листя на початку квітня, а перші зелені бруньки-плоди виростають ще наприкінці березня [Л.13, 33]. Ранні незрілі смокви можна вживати в їжу (Мк.11:13), але вони доволі швидко обсипаються.
Тому дощ "зірок" з неба (по-науковому, метеорних тіл) апостол порівнює з масовим опаданням квітневих незрілих плодів інжиру. Він спостерігав. «І небесні зорі попадали на землю, як смоківниця (розгойдується і) скидає свої (недозрілі) плоди від сильного пориву вітру» (Об'явлення, 6:13).
По-третє, день Свого повернення Христос уподібнює найважливішій події стародавнього світу. «Адже так, як було за днів Ноя, таким буде прихід (повернення) Сина Людського» (Матвія, 24:37). Всесвітній потоп настав у другий місяць року, що відповідає сучасним квітню/травню, у сімнадцятий день (Бут.7:11).
38. Остання Пасха роду цього
Отже Велика скорбота настане у квітні, але в який день? Очевидно 14 нісана на велике юдейське свято, після його закінчення, з'являвся серп на жнивах (Втор.16:9).Сім днів Хаг ха Авів є початком молотьби і жнив усієї землі, про що попереджає Господь (Мт.13:38-43).
Адже єврейський рік, за левитським календарем, стартував у молодик, найближчий до весняного рівнодення [Л.26, стор. 84]; а «Хаг ха Песах» (мал. 11) наступав ввечері з 14 на 15 нісана (Лев. 23:5). Він завжди збігався з першим повним місяцем у цьому новому році [Л.27, стор. 702].
Якраз в повний місяць (або у новолуння) обидва наші світила перебувають на протилежних горизонтах одночасно, по-науковому "сизигія", аспект «опозиція». Завдяки яскравому сяйву астрономічного радіанта Авакум бачить, ніби.
«Сонце і місяць застигли (зупинились) в небесах (на місці), коли побачили Твої сяючі стріли і блиск Твоїх блискучих списів» (Аввакума, 3:11, пер. [Л.43]; “втратили свій блиск, перестали світити” [Л.8]).
Якщо в Йом Адонай врожай ячменю загине в полі (Йоіл.1:11) у Песах, в понеділок, день важкий, тоді "час жнив не настане" (Ісаї, 32:10, Синод. пер.). Ні ячменю, наприкінці нісана, ні пшениці (місяць іяр), ні винограду (елул).
Цікаво, рання Церква вірила, Ісус Христос повернеться на Великдень, про що писав Іриней наприкінці II століття від Р. Х. Він стверджував, «ен те кюріане емера» (Об'явл.1:10) стосується не неділі, а першого дня свята [Л. 12, стор. 1072], єдиного, який євреї відзначають уночі.
39. День Господній
Чи існує біблійне підтвердження гіпотези про збіг Песах і початку Йом Адонай? Так. Наві Цефанйа говорить про принесення в жертву всього живого (Соф.1:2-6), закликаючи.«Замовкни перед лицем Господа Бога, бо близький день (День) Господній. Уже приготував Господь жертовне заклання (жертву), призначив, кого (до трапези) покликати» (вірш 7, Синод. пер.). Очевидно цю трапезу, "велику Божу вечерю", має на увазі Іоанн (Об'явлення, 19:17, 18).
Безсумнівно, у Соф.1:7 йдеться про Хаг ха Песах (Вих.12:3-8, 27). Тоді кілька десятків тисяч (!) ягнят у 3-и зміни забивали в Храмі 14 нісана після середини дня, приблизно з 15-ї години [Л.13], між схилянням сонця на захід та його повним заходом, настанням темряви (Втор.16:6, [Л.27, стор. 352]). "Заколював ягня його власник або той, кому він доручав це робити" [Л.13, стор. 696].
Їли засмажене однорічне ягня або козеня 15 нісана, вночі (Іс.30:29, Ісх.12:8), запрошуючи до трапези сусідів (вірш 4), з'їдаючи його до опівночі згідно з Галахою. Щоб випадково не порушити заборону Тори, треба з'їсти ягня до настання ранкової зорі. Наступного дня кістки спалювали, "всі учасники трапези мали бути готові негайно вирушити в дорогу" [Л.13].
Про порушення церемонії підготовки есхатологічної трапези (великоднього Седеру) духовно спаплюженим народом у стані ритуальної нечистоти, попереджає Сам Яхве Елохім.
«У той час, Я обшукаю Єрусалим зі світильником і покараю мужів (тих), котрі закостеніли (сидять на дріжджах своїх) над помутнілими (буквально, "згустіли на заквасці своїй") осадами вина в чашах і вважають: Господь не робить ні доброго, ні (поганого) злого» (Соф.1:12).
У день "ГОСПОДНЬОЇ жертви" (Соф.1:8, в Масорі, “різанини”), пасхальної ночі, Він освітить Єрусалим світильником-радіантом. Перетворить кілька темних ночей поспіль на ясний ранок, виявить закваску гріха й знищить її (вірші 12-18).
Покарання почнеться опівночі, подібно до епізоду Виходу євреїв з Єгипту (Вих.12:29). Згідно з думкою рабинів, Машіах теж має прийти серед ночі [Л.35, стор. 104]. На цю пору, алегорично, вказує Христос (Мт.25:6).
40. Хто може врятуватись?
День Господа зовсім НЕ день, а ніч, що проливає вогняні сльози. Скоро відбудеться сонячне затемнення, настане Великдень і місячне затемнення, рухатимуться небесні тіла (Мр.13:24, 25), впадуть зірки-метеори.
Зникне "небо, охоплене полум'ям", усе згорить на поверхні землі (2Пет.3:10, 12). Руїни зруйнованих великим землетрусом міст розвіє шалений вітер, затопить бурхлива морська вода, заллють зливові дощі кольору крові; землю вкриють бруд і сміття, засипле товстий шар пилу та попелу [Л.20, 21]. Багато мешканців загине від травм, голоду, холоду, хвороб, насильства [Л.22].
Потім наблизиться порятунок (Лк.21:25-28), бо Пасха, від дієслова "перескакувати", "проходити повз", це велике свято визволення ("Зман Херутейну"). Одне з трьох паломницьких свят: Шавуот (тижні), Суккот (курені), Песах, встановлені Самим Богом (Вих.23:14, 17).
День радістної урочистості, глибоко символічний не тільки євреям, проходженням повз їхні домівки згубника, який вмертвив первістків єгиптян, а й християнам, воскресінням закланого Агнця.
У давнину Господь пощадив будинки, помазані кров'ю ягняти (Вих.12:21-23). Аналогічно в день Свій Він врятує від смерті ВСІХ: хто помазаний (Об'явл.1:5, 2Кор.1:21, 22), викуплений (Об'явл.5:9, 1Пет.1:18, 19), хто виправданий (Рим.3:24-26, 5:9) кров'ю Христа.
Бог Отець вказав народу заповіту як слід споживати агнця. «А ось як ви будете його їсти: стан ваш має бути підперезаний, взуття – на ваших ногах, а посохи – у ваших руках ("ви маєте бути в повному одязі, наче зібралися в дорогу", пер. [Л.8]). Їстимите його (швидко) з поспіхом. Це – Пасха ГОСПОДНЯ» (Вихід, 12:11).
До того ж закликає нас Син Божий. "Завжди будьте в повній готовності: одяг ваш підперезаний, і світильники запалені" (Лк.12:35, пер. [Л.41]). Іншими словами, подібно до початку Виходу, агнця необхідно їсти стоячи, швидко й поспіхом, зібравшись у дорогу; згідно з попередженням.
«Ось, приходжу (нагряну) мов злодій. Блаженний (щасливий), хто пильнує (не спить) і хто береже (тримає під рукою) свій одяг, щоб не ходити (не довелося вибігти) нагим і щоб (люди) не бачили його сорому!» (Об'явлення, 16:15; Мт. 24:44).
41. Великодушний заклик
Сучасні божевільні гордо прорікають, "хто вірить у науку, той не має потреби в Богові", проте в очах їхніх немає щастя. Навпаки, наука без християнської віри – сліпий поводир сліпих, разом з нерозважливими впаде в яму.Благословенний звертається до нас, які живуть в останні дні, зі словами. «І все ж (навіть зараз),– говорить ГОСПОДЬ,– хоч тепер наверніться (верніться) до Мене всім вашим серцем у пості, плачі та в риданні» (Йоіла, 2:12, "ви грішили, а тепер плачте, плачте і постіться!", пер. [Л.8]).
«Роздирайте свої серця, а не одяг ваш,– поверніться до ГОСПОДА, вашого Бога, адже Він щедрий (великодушний) і сповнений любові (милосердний), довготерпеливий та вельми милостивий (щедрий у любові), і співчуває людському горю» (вірш 13, "не хоче насилати лихо", пер. [Л.43], "від покарання лихом готовий відмовитись" [Л.44]).
«Хто знає, може Він обернеться (повернеться) і знову зглянеться (змилується) ...» (вірш 14, «Він може змінити Своє рішення і може відвести покарання. Він може зглянутися і дати вам благословення», пер. [Л.8]) та скасувати покарання.
Милосердний відведе лихо, яке стрімко насувається на всіх жителів Землі. Анулює за умови, якщо вони «послухають і звернуть кожен зі своєї лихої дороги» (Єремії, 26:3, "кожен із них залишить злий шлях свій", пер. [Л.41]).
Людина наділена вільною волею, але живе, підпорядковуючи свою волю іншим, через те багато бід переслідують її. «Що місто зруйноване, без стін, то людина, яка не володіє духом своїм» (Притчі, 25:28, Синод.пер.). Без сумніву, "любов покриває всі гріхи" (10:12), але гріхи виснажують душу; все менше залишається в ній любові, віри, надії.
Друже, можливо, Ви існуєте, вдаючи, що у вас немає Отця. Керуєтеся мудрістю життєвою та примхами лукавого, перелюбного, невірного роду цього, виконуючи його невгамовні бажання.
Однак настає пора і настала вже повернутись з покаянням до Творця свого. Жити під керівництвом Духа Його, спасаючись вірою в спокутну жертву Сина. Щоб не прогавити літо Господнє сприятливе, не проспати весняних знамень, настання молотьби і жнив.
«Та (втім) наблизився всьому кінець ("наближається час, коли настає кінець усьому", пер. [Л.8]). Тож будьте мудрі (розсудливі) й ревні (пильнуйте) в молитвах!» (1Петра, 4:7), а іспити спокусами НЕ приймайте за життя.
Дійсно, кожному належить пройти через різні випробування, вони посилаються, щоб ми навчилися робити правильний вибір між добром та злом. Ба більше, не кожна перевірка досвідом супроводжується стресом, але будь-яке страждання є іспитом ... навіть якщо ми не розуміємо сенсу його.
«Адже Владика не відкидає (не залишає) людей навіки! І хоча Він посилає страждання (горе), Він же потім і помилує за Своєю великою любов'ю» (Плач Єремії, 3:31, 32; пер. [Л.43]).
ЛІТЕРАТУРА
1. Кліффорд П. Останній час: Історія питання. - СПб.: Мирт, 2000, - 219 с.
2. Спраул Р.Ч. Що говорив Ісус про останні дні. - СПб.: Біблія для всіх, 1999.- 246 с.
3. Музичко І.В. Світло одкровення. - Торонто, Gorden & Gordon Ass. Inc., 1995.- 224 с.
4. Паш Р. Друге пришестя Ісуса Христа.- Gummersbach: Місія Фріденсботе, 1995.- 287 с.
5. Вуд Леон Дж. Біблія і події майбутнього: Огляд подій останніх днів. - СПб.: Біблія для всіх, 2006. - 213 с.
6. Лангхаммер І. Що буде з цим світом? - Gummersbach: Євангельська місія, 1995.- 156 с.
7. Стедмен Р. Останнє слово Бога. Осягаючи Одкровення.- Новосибірськ: Посох, 2004.- 416 с.
8. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002.- 1 150 с.
9. Уолл Джозеф Л. За нагородами у вічності ... . - М.: Духовне відродження, 2000.- 280 с.
10. Мак-Маон Т.А., Окланд Р. Зрозуміти цей час ... .- М.: Лібріс Лтд, 1992.- 142 с.
11. Канатуш В.Я. Таємниці Апокаліпсису - Мінськ: Церква Пробудження, 1993 - 168 с.
12. Стерн. Д. Коментар до Єврейського Нового Заповіту.- М.: НВ «Силоам», 2004.- 1156 с.
13. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза, - Кременчук: Християнська зоря, 1999, - 1088 с.
14. Баракман Х. Флойд. Практична християнська теологія. Всебічне дослідження основ християнського віровчення. - М.: Асоціація «Духовне відродження» ЄХБ, 2002, - 958 с.
15. Ван Кампен Р. Про захоплення церкви – просто і доступно. - М.: Тріада, 2000.- 232 с.
16. Райрі Ч. Основи богослов'я. - М.: Духовне відродження, 2000.- 656 с.
17. Тлумачення Новозавітних Послань і книги Одкровення. Гл. ред. Харчлаа.- Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990.- 598 с.
18. Щедровицький Д.В. Пророцтва Книги Даниїла.- М.: Теревінф, 2003. - 278 с.
19. Стаття № 1 «Ознака і знамення Другого пришестя Ісуса Христа».
20. Стаття № 2 «Гог із землі Магог: кінець світу цього».
21. Стаття № 3 «День Господній».
22. Стаття № 4 «Час великої скорботи».
23. Стаття № 5 «Так буде і в дні, коли Ісус Христос з'явиться».
24. Стаття № 6 «Страти єгипетські і Друге пришестя Христа».
25. Стаття № 7 «Апокаліпсис Іоанна Богослова».
26. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мирт, 2003. - 984 с.
27. Щедровицький Д.В. Введення до Старого Заповіту. П'ятикнижжя Мойсеєве.- М.: Теревінф, 2001.- 1 088 с.
28. Єврейські свята та обряди. - Сімферополь: Реноме, 2001. - 304 с.
29. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 2. Новий Завіт/Крейг Кінер.- СПб.: Мирт, 2005.- 733 с.
30. Тлумачення Старозавітних Книг. Від Книги Ісаї по Книгу Малахії.- Ашфорд, США: Слов'янське місіонерське видавництво, 1996.- 602 с.
31. Великий біблійний словник. - СПб.: Біблія для всіх, 2005. - 1 503 с.
32. Барклі У. Тлумачення Євангелія від Марка.- Scottdale, Всесвітній союз баптистів, 1984.- 406 с.
33. Біблійна енциклопедія.- М.: Російське Біблійне Товариство, 1996.- 352 с.
34. Штереншис М. Історія міста Єрусалим.- Герцлія: Ісрадон, 2006.- 400 с.
35. Джон Ф. Мак-Артур, мол. Тлумачення книг Нового Заповіту. Євангеліє від Матвія, 24-28. - Мінськ: Слов'янське Євангельське Товариство, 2008. - 410 с.
36. Тлумачення чотирьох Євангелій і Книги діянь Апостолів. Біблійна кафедра.- Київ: Демос, 1994.- 456 с.
37. Джон Ф. Мак-Артур. Друге пришестя: ознаки повернення Христа і кінця віку. - West Sacramento: Grace Publ. Int., 2007.- 358 с.
38. Фрухтенбаум А.Г. Свята Ізраїлю.- Єрусалим: Керен Ахва Мешихіт, 2007.- 280 с.
39. Зіменс Д. Кризи, катастрофи і Біблія.- Meinerzhagen: Missionswerk FridensBote, 2010.- 131 с.
40. Біблія для нашого життя. Новий Заповіт. - Міжнародне Біблійне товариство, 1999. - 687 с.
41. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне товариство, 2011. - 1 408 с.
42. Ледд Д. Богослов'я Нового Заповіту. - СПб.: Біблія для всіх, 2003. - 800 с.
43. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011.- 1 185 с.
44. Біблія. Книги Священного Писання Старого і Нового Заповіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
45. Прокопенко О.В. Вісники Царства: Богослов'я старозавітних пророків. Харків: Глобус, 2016. - 414 с.
46. Коттрелл Джек. Віра, передана святим: Біблійна доктрина для сучасних читачів. - Сімферополь: Teaching Ministries International, 2006. - 640 с.
47. Беркхоф Л. Систематичне богослов'я. - Мінськ: Поліграфкомбінат їм. Я. Коласа, 2014.- 880 с.
48. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Старий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2009. - 1142 с.
49. Уірсбі У. Коментар до Нового Заповіту. Том II. - СПб.: Біблія для всіх, 2018. - 696 с.
50. Бухвальд В., Рягузов В. Майбутнє світу та Ізраїль.- СПб.: Біблія для всіх, 2010.- 256 с.
51. Словник біблійних образів. - СПб.: Біблія для всіх, 2016. - 1423 с.