3. День Господній

Viewed: 702 | Владилен Зарипов | Для тих, хто досліджує Писання

«А Господній день прийде, мов злодій [уночі], 
коли небо з гуркотом пройде, а розпечені
стихії розплавляться, і земля та діла, що на
ній, згорять» (2Петра 3:10)

«Нехай затремтять усі мешканці землі, тому що
 надходить ГОСПОДНІЙ День,-  він уже  близько! 
... О, який же великий ГОСПОДНІЙ День! Він дуже
 страшний, і хто зможе його витримати?» 
(Йоіла 2:1, 11)
 
 

       У біблійних пророчих книгах словосполучення «День Господній» (давньоєвр. Йом Яхве – יוֹם יְהוָה [Л. 3]), а також його контекстуальний еквівалент «той день», означає момент кульмінації, коли Творець усесвіту втручається в людську історію для суду і порятунку" [Л. 1; 2 – 4]. На відміну від загального вживання часових вказівок, цей вираз має чітко окреслений термінологічний зміст.

     Наприклад, у книзі Деварім (Второзаконня) – п'ятій книзі Мойсея – міститься застереження Яхве щодо долі ізраїльтян, які порушать заповіт із Богом: «У той день запалає проти них Мій гнів. Я залишу їх (відвернуся) і сховаю від них Своє обличчя. Вони будуть пожерті (знищені) іншими. Їх спіткають численні лиха й нещастя...» (Второзаконня 31:17).

    У цьому й полягає трагічна сутність Дня Господнього. Хоча випробування охоплять усіх мешканців землі, немов пастка (Лк. 21:35), нечестиві опиняться там, «де буде плач і скрегіт зубів» (Матвія 13:50, пер. [Л. 22]).    

1. Йом  Яхве

        У ранній давньоєврейській традиції це поняття мотивовано пов'язувалося з ідеєю очищення та викуплення, відзвуки чого простежуються у святі Йом-Кіппур. Однак унаслідок занепаду віри та духовного занепаду народу "все більшою мірою під цими словами малися на увазі майбутні суди і загибель" [Л.5]. "День Господній незмінно пов'язується із суворим судом" [Л.1, с. 263].

      Згідно з давньоєврейськими уявленнями, нинішній вік змінить Прийдешня Епоха, яка розпочнеться з моменту "кари та відплати грішникам" [Л. 6, с. 451]. Вона настане саме так, як передбачали пророки, поєднуючи час розплати з руйнівною силою та спустошенням від Всемогутнього (Ісаї 13:6).
 
       «Так невблаганно надходить ГОСПОДНІЙ день, палаючий  обуренням (жорстокий, лютий) і гнівом ("Дивися, настає страшний день Господа, він буде жахливий", пер. [Л.18]), аби обернути землю в пустелю і знищити на ній грішників» (Ісаї 13:9, порівняйте з Йоіла 1:15).

       Справді, "в уявленні юдеїв весь час ділилося на два віки: вік нинішній – абсолютно непоправно поганий, і вік майбутній – Золотий вік Божий. А між ними – День Господній – страшний і жахливий ... світ буде розбитий вщент і народиться інший світ" [Л.7]. 

      Головні особливості екстраординарного Йом Яхве, іменованого в Таргумі пророків "День, якому призначено прийти від Господа" [Л.7]:

         1) "він прийде раптово та несподівано";
         2) "з ним будуть пов'язані космічні катастрофи, в ході яких всесвіт буде зруйнований до самих підстав";
         3) "це буде час суду".

     У багатьох старозавітних пророцтвах великий День Господній (це словосполучення трапляється близько 20 разів) вражає своїм надприродним характером. Він супроводжується карами небесними на всі країни, масовою загибеллю населення та винищенням деградованого людського роду (Ісаї 13:6–12; Софонії 1:2–18, 3:6–8; Йоіла 2:1–11; Авдія 15–16).
 
       Безперечно, це буде "особливий час Божого суду в глобальному масштабі, коли суд виллється не тільки на одну людину, один народ або якусь обмежену територію, а відразу на багато (або навіть усі) народи землі" [Л.25, с. 192].

    Ось чому в канонічному корпусі Пророків (Невіїм) грізний Йом Яхве описується як період лиха, скорботи, загибелі, спустошення, гніву, люті, помсти та пітьми. Це трагічний етап для всіх жителів планети (Луки 21:35), і його не слід розуміти буквально як одну календарну добу (Ісаї 34:8).

       Поряд із зворотом «День Господній» у Новому Завіті (2Петра 3:10; 1Солунян 5:2; 2Солунян 2:2, Дії 2:20), у тому ж значенні вживаються поняття: "велика скорбота", "день суду", "великий день Його гніву", "день той".

       Однак зміст новозавітного терміна не обмежується лише покаранням цього лукавого роду (Матвія 13:39-42, 24:14, Луки 17:26-30, 2Петра 3:6, 7). Він охоплює найважливішу історичну подію – повернення Спасителя та встановлення Його Царства на землі (Матвія 16:28, 24:26-30; Об’явлення 1:7, 8, 11:15; Якова 5:8).  

      Таким чином, у вузькому значенні (в основному у старозавітних пророків) Йом Яхве стане часом безприкладних стихійних лих тривалістю в кілька місяців. Він є частиною тяжких років Великої скорботи, сповнених фізичних і душевних страждань, а не триває лише одну добу, як припускають окремі дослідники [Л. 25, с. 193].

      У широкому ж контексті біблійних уявлень День Господній, подібно до виразу «останній час», означає набагато триваліший період — від початку епохи Церкви до закінчення Тисячолітнього Царства Месії на землі.

       «Христос ... прийде вдруге, але вже не для того, щоб взяти на Себе гріх, а щоб врятувати тих, хто чекає на Нього» (Євреїв 9:28, пер. [Л.22]; "які очікують Його на спасіння [через віру]"). «Він прийде і спасе (врятує) вас!» (Ісаї 35:4).
 
     Саме тому апостол Павло вживає поняття «День Господній» як у загальноприйнятому серед юдеїв значенні суду (1 Солунян 5:2; 2 Солунян 2:2; 1 Коринтян 5:5), так і безпосередньо пов'язує його з особу Христа – «в день Господа нашого Ісуса Христа» (1 Коринтян 1:8; 2 Коринтян 1:14; Филип'ян 1:10, 2:16). Виникає логічне запитання: що саме принесе із собою цей надзвичайний час для всього людства?       

 2. Прийде день ... уночі?

         Апостол Петро, ​​пророкуючи крах останньої безбожної цивілізації, пише: «через те тодішній світ, потоплений водою, загинув. А сьогоднішнє небо й земля збережені тим самим Словом (Бога) і тримаються (зберігаються)  для вогню на день суду і погибелі (смерті) безбожних людей» (2Петра 3:6–7).

       "Вражає те, що в грецькому оригіналі сказано: «Небеса і земля зберігають (збирають, накопичують) вогонь на день суду" [Л.20, с. 360]). Буквальні язики полум'я, що  накопичуються як вгорі, так  внизу, з'являться перед поверненням Христа (Луки 17:28-30).
 
      Безтурботні жителі не пильнують свій Дім, тому Йом Яхве проникне в нього немов нічний злодій, згідно з таємничим пророцтвом. «А Господній день прийде, мов злодій [уночі], коли небо з гуркотом пройде, а розпечені стихії  ("небесні тіла", пер. [Л.9]) розплавляться, і земля та діла, що на ній, згорять» (2 Петра 3:10).
                
    Слід зазначити, що апостол не стверджує, ніби буде повністю знищена наша планета, як вважають деякі тлумачі. Разом із тим, прихильники диспенсаціоналізму наполягають, що у вірші 10 йдеться про тотальну термоядерну війну (мал.1).
 
          
       "Будучи атомним або термоядерним, цей вогонь знайде собі багату їжу у вигляді уранових та інших матеріалів, що розщеплюються ..." [Л.19, стор. 849]. Однак передбачена апостолом катастрофа має природно-космічний характер і походить безпосередньо від Бога, як Він Сам сповіщає через пророків.

      «Тому тепер чекайте дня,– говорить ГОСПОДЬ,– коли Я виступлю (встану, піднімуся) як ваш обвинувач (для спустошення). Адже Я вирішив зібрати народи, скликати царства, аби вилити на них Своє обурення,– весь Мій палкий гнів (лють). Тоді у вогні Моєї ревності буде знищена (пожереться) вся земля» (Софонії 3:8, "У полум'ї Моєї ревнощі згорить вся", пер. [Л.22]).   

    Покарання прийде від Всемогутнього (Авакума 3:5–12) у Його визначений день (2 Петра 3:10), коли Він судитиме обтяжений беззаконням світ, посилаючи глобальні стихійні лиха (2 Петра 3:6–7) та велику загибель (Єремії 4:6–29). Блаженна людина, яка пильнує та готова зустріти ці трагічні події.

       У час суду, "Бог використовує природні засоби, щоб вершити Свою волю" [Л.21, стор. 658] – «небо, землю, море» (Об’явлення 14:7, 8:5-12). Серед цих знарядь буде і камінь нерукотворний (Даниїла 2:31–35), яка впаде несподівано, наче злива під час жнив (1 Самуїла 12:16–18).Апостол Павло також попереджає про раптову загибель населення у період уявного миру (1Солунян 5:3).

      Нечувані стихійні та космічні лиха провидить і пророк Ісая: «Адже Я захитаю небом ("Для цього потрясу небо", Синод. пер; "Гнів Мій струсить", пер. [Л.18]),–  здригнеться, зрушиться зі свого місця земля від обурення (люті) ГОСПОДА Саваота (Воїнств) в день Його палкого (палаючого) гніву» (Ісаї 13:13).

      З точки зору природничих наук та астрофізики, вірш 13 пояснюється колосальним космічним імпактом. Ще під час прольоту масивного астероїда крізь щільні шари атмосфери виникне потужна акустична ударна хвиля і оптичний ефект "потрясіння неба".

     Наступний же безпосередній удар об поверхню Землі запустить динамічний процес перерозподілу моменту імпульсу планети, що призведе, зокрема, до поступового зміщення осі її обертання, деякого відхилення від звичної орбітальної траєкторії та подальшої зміни картини зоряного купола.    

3. Загадкове  знамення

       Початком виконання біблійного пророцтва нерідко служить певна ознака від Бога небесних воїнств; вона має характер характер дива, що вражає спостерігачів своєю винятковістю.

      Також в майбутньому про наступ  Йом Яхве сповістить надзвичайне астрономічне знамення, передбачене Ісусом Христом. «І тоді з'явиться ознака (знамення) Сина Людського на небі» (Матвія, 24:30 а).

       Характерна прикмета має всесвітній масштаб, оскільки «заголосять (заплачуть, "заридають у розпачі", пер. [Л.22]) усі племена землі» (вірш 30 б). Унікальний знак побачить будь-яка людина, яка підведе голову до нічного склепіння, що сяє від одного краю до іншого (Луки,  21:28, 17:24). Адже цей День настане «уночі» (2Пет.3:10).

     Незвичайною ознакою виявиться радіант – оптичний центр метеорного потоку [Л. 10], [Л.10], зумовлений масовим вторгненням у щільні шари атмосфери численних метеорних тіл, які в Біблії метафорично іменуються "зорі" (Мт.24:29, Об’явл.6:13, Іс.34:4).

     Цей астрономічний феномен можна чітко спостерігати саме безхмарної ночі, оскільки оптичну точку випромінювання метеорних променів неможливо розгледіти у денному світлі. Сяйво, що походитиме від цього спалаху, буде настільки інтенсивним, ніби серед суцільної темряви раптом настав світанок.

   Таким чином апостоли Петро та Павло залишили пророцтво, яке виглядало вельми таємничим для їхніх сучасників: «Господній день прийде... уночі» (2Петра 3:10, 1Солунян 5:2; порівняйте з Амоса 5:18-20). Імовірно, тут наявна алюзія на старозавітне пророцтво (Софонії 1:12) або ж на ще давнішу нічну подію з книги  Шемот (Вихід 12:29).

      Ця фаза Божого гніву нагряне "як грабіжник" (Йоіла 1:15, пер. [Л. 23]) і проникне «мов злодій» (2 Петра 3:10). Метеорні тіла вриватимуться крізь обмежену область небосхилу, немов крізь отвір, прокопаний нічним злодієм у стіні будинку (Матвія 24:43), утворюючи враження, ніби Сам Яхве Елохім «прорвав (роздер) небеса і зійшов» (Ісаї 63:19).

    Завдяки залученню радіанта в добове обертання небесного склепіння, цей фатальний час виявиться грандіозною пасткою: «бо прийде (обрушиться) він (той день) на всіх, хто проживає на поверхні всієї землі» (Луки 21:35; порівняйте з Ісаї 24:17–18). Ці рідкісні знамення (Матвія 24:30; Луки 21:25) передуватимуть небаченим за масштабами катастрофам та хаосу в усіх країнах світу.
   
    Унаслідок цих подій «люди (ослабнуть) ціпенітимуть від страху (перед лихами) й очікування того, що надходить (насуваються на землю) на цілий світ, бо сили небесні захитаються» (Луки 21:26). Внаслідок космічного катаклізму море зареве і розбурхається (вірш 25), а величезні цунамі заллють майже увесь суходіл [Л.12].       

4. Відвідування  землі  Богом

       Всемогутній неодмінно відвідає землю, про що багаторазово сповіщається у Святому Письмі (Софонії 1:8–12, 3:8; Авакума 3:3–6; Захарії 2:10–12, 8:3; Наума 1:3–6; Малахії 3:1–2; Єзекіїля 37:24–28, 43:4–7; Псалом 18:10–12; Об'явлення 1:7–8, 19:11–21 тощо).
 
     Міфопоетичною мовою традиційних образів-архетипів пророк Михей (наві Міха) пророкує про це майбутнє таємниче Богоявлення у вражаючих образах:

     «Дивіться, Господь виходить зі Своєї оселі (з місцеперебування); Він сходить (спускається) і ступає по висотах (вершинах) землі. Плавляться (розтануть) гори під Ним, як віск (тане) від вогню, розколюються (розпадаються) долини, як вода (хода Його розтинає долини), що ллється зі схилу» (Міхея.1:3, 4, переклад [Л.22]; у дужках, тексти з інших перекладів).

      У цей час небесне склепіння, що плаче "зірками" (охоплене сяйвом метеорних тіл), ніби загориться і вибухне, "небо з гуркотом пройде" (2Петра 3:10, "зникне", пер. [Л.18]). Але чому апостол описує це як зникнення склепіння? Та ще з гуркотом, буквально, "з шипінням і тріском", це звуконаслідувальне грецьке слово (rhoizedon) означає свистячий і тріскучий звук.

      Чи можливий взагалі подібний безпрецедентний природний ефект фізичного "зникнення" або розриву атмосфери навіть у результаті масштабного неботрясіння та катастрофічного зрушення Землі з її орбіти (Ісаї 13:13)? Чи немає в цих описових текстах елементарних помилки або поетичної гіперболи?

     Для відповіді на ці запитання звернімося до дослідження [Л. 12]. У статті доводиться, що причиною виникнення астрономічного радіанта стане метеорний рій астероїдного походження – розлогий космічний потік, повітряний десант, легіон темряви із крайніх меж півночі, який перетне орбітальну траєкторію нашої планети.  
    
       Рух масивного космічного тіла у стратосфері та тропосфері з колосальною швидкістю (до 120 000 км/год) супроводжуватиметься утворенням вакуумного каналу ("розриву небес"), оглушливим гуркотом та тріском, спричиненими потужною надзвуковою ударною хвилею. Саме про ці явища застерігає пророк Єремія (Їрмеягу), висловлюючись у поняттях та образах своєї епохи:

      «ГОСПОДЬ загримить з висоти (з небес гуркоче),- Він подасть Свій голос (страшно загримить) ... галас (шум, гуркіт, грім) донесеться до країв землі ...» (Єремії, 25:30, 31). У сучасному фізичному розумінні це означає, що згенерована прольотом астероїда надзвукова акустична хвиля колосальної потужності обігне всю земну кулю.

      Від небувалого за силою імпакту, «Нещастя (лихо, біда) переходитиме (піде) від народу до народу ("Лиха обрушаться на одну країну за іншою" пер. [Л.18]),– грізна буря (великий вихор) вже зривається (підніметься) від країв землі» (Єремії 25:32). Земля спустошуватиметься палаючим гнівом Творця з висоти (Єремії 25:33–38; 30:23–24) .

       Розлютиться ображена, виригне вогонь, дим, сірку з уст своїх, оскільки у відповідь на катастрофічний удар, вибухнуть тектонічні розломи й вулкани, з надр яких вирвуться вогонь, дим і сірка (Об'явлення 9:17).   

5. Коли горе по горю, біда на біді?

          Згадані есхатологічні прогнози пророка Єремії (Їрмеягу) та інших біблійних пророків справдяться з абсолютною точністю. Падіння великого астероїда (метафорично – "вогняної колісниці Фаетона") масою у декілька трильйонів тонн супроводжуватиметься ланцюгом фізичних явищ:

      (1) громом надзвукової ударної хвилі, яка спричинить (2) мегасейсмічний струс та (3) страшний гул. Далі здійметься (4) ураганний вітер колосальної сили,–  гіперган (гіперураган) діаметром у тисячі кілометрів; вирва лютого (5) вихору опуститься до землі, а на її поверхні все згорить від (6) шквалу палаючого вогню.

   Перелічені 6 етапів цієї глобальної катастрофи повністю відповідають загадковому пророчому видінню, отриманому біблійним пророком Ісаєю від Небесного Воїна понад 2 700 років тому (Ісаї 1:1).

     «ГОСПОДЬ Саваот (Воїнств, Сил) відвідає тебе (1) з громом, (2) землетрусом і (3) великим гулом ("страшним шумом" [Л.22]), (4) бурі ("ураганом"), (5) вихору, і (6) полум'ям пожираючого вогню» (Ісаї, 29:6).

      Аналогічні руйнівні наслідки дії знарядь покарання фіксує наві Нахум (Наума 1:3-6). Він описує струс та коливання суші (вірш 5),  великий гул у вірші 6, бурю ударної хвилі, яка складається з хмари розпечених газів, піску та кам'яного пилу. Тому що "хмари – порох (пил) під Його  ногами" (вірш 3).

      Пророк бачить, як розпадаються скелі від гніву Вседержителя, коли «Його гнів розливається вогнем» (вірш 6, буквально – від "гарячого дихання"). Він спостерігає висихання морів і річок та в'янення рослинності на горах і пагорбах під дією колосального жару (Наума 1:4; порівняйте з Амоса 1:2, Ісаї 42:15).

      Тайновидець Авакум (Хаваккук) розповідає про схожий фрагмент ходи Йахве Елохім у величі та силі (Авакума 3:6). «Сяйво (блиск) від Нього, як сонячне світло» (вірш 4, а). Хода Його супроводжується коливаннями грунту, руйнуванням віковічних  гір та осіданням пагорбів (вірш 6).

      З боку півночі (Єремії 1:13) виникне всепожираючий пекучий вітер Господній,– "палаючий вогонь" (Авакума 3:5, у Масорі, "полум'я") від стріл, що літають, від блискучих списів Його (вірш 11). Хаваккук бачить море і річки, збурені кіньми, переможними колісницями Ель Шаддай (вірш 8); потоки води, що розсікають ґрунт (вірш 9) та надвисокі цунамі (вірш 10).

       Той, хто змушує падати космічні тіла, які обмолочують планету, вразить її. "Полум'ям і дощем, що затоплює землю, і сіркою, що з неба летить, камінням величезним, градом жахливим" (Сивілліни книги 3:690, 601). Унаслідок надпотужного  імпакту, "рушить з місця свого земля" (Ісаї 13:13, переклад [Л.22]).

      Зміняться її орбітальна швидкість, період обертання, ексцентриситет орбіти, розташування умовних точок північного й південного географічних та магнітних полюсів, а також лінія екватора. Унаслідок цього Місяць, зорі та сузір'я сходитимуть і заходитимуть не в колишніх місцях і не в звичний час, а Сонце візуально рухатиметься новим зодіакальним шляхом.       

6. Небачено  сильний  вітер

          Атмосферний вихор (смерч, торнадо) це турбулентний рух  повітряних мас, що одночасно переміщуються як поступально зі  швидкістю від 20 до 200 км/год, так обертаються навколо умовної  вертикальної осі (мал.2).

       Вирва (хобот) смерчу діаметром близько 3 км складається з  двох потоків. Зовнішній потік охоплює повітря, краплі води, град,  грунт, каміння та уламки порід, спірально обертаючись  зі  швидкістю  до 600 км/год.

    Джерело руйнівної енергії торнадо є теплота конденсації  водяної  пари та фазового переходу вода/лід. Пара потрапляє у  верхні холодні шари тропосфери з внутрішніми висхідними потоками  теплого вологого повітря, швидкість яких сягає близько 300 км/год.

     Масштабні завихрення виникають усередині "гігантського суперосередка" де зароджується тропічний циклон діаметром у сотні й тисячі кілометрів. Подібні циклони (урагани, тайфуни) зі швидкістю вітру від 100 до 350 км/год виникають над поверхнею океанів з температурою понад 26,8 оС, прогрітою вглиб на кілька десятків метрів.

      Проте температура води в зоні зародження гіперганів може перевищувати 50 °С і навіть доходити до кипіння. Наприклад, у місцях падіння масивних космічних об'єктів, потужних вивержень підводних вулканів чи масштабних розломів океанічного дна. У такому разі виникне вітер колосальної,  айже немислимої швидкості (до 800 км/год), що охопить територію розміром з цілий континент і триватиме без обмежень протягом багатьох діб.

     Старозавітні пророки передвіщали виникнення саме такого грандіозного природного явища у День відвідування землі Йахве Елохім. «Ось знявся Господній буревій (лютий вихор, смерч) великого гніву» (Єремії, 30:23, а; 25:32), "в вихорі та бурі хода Господа" (Наума 1:3, Синодальний пер.). «ГОСПОДЬ Саваот відвідає тебе ... великим гулом бурі» (Ісаї 29:6).

       Під натиском могутнього вітру завиє Земля, збуряться покривала її; у реві й піску пустель з ревом злетять вони, закрутяться у гуркоті. Здаватиметься, ніби небеса здригаються, нахиляються й розколюються (Псалом 18:8–16); вони гримлять, мов сурма, затягуючи моторошну пісню й голосячи, немов тисячі плакальниць.

     Обпалену поверхню ґрунту, руїни міст, зруйновані дороги, кинуті автомобілі, вирвані з корінням дерева засипле пожирач бруду, - товстий шар попелу; з неба постійно "падатиме порох (прах)" з неба (Второзаконня 28:24), наче сірий сніг.  

7. Зникнення  атмосфери?

     Під час Йом Яхве, коли летітимуть вогняні стріли зоряного воїнства, а палаючі списи болідів з оглушливим гуркотом розтинатимуть повітря, станеться дещо виняткове. Колосальний вихор-гіперган згорне простір над головою спостерігачів — саме про це у донаукових термінах застерігає всі народи пророк Ісая (Єшаяху) (Ісаї 34:1).

    «Зірки на небі зітліють (щезнуть, розтануть), і небо згорнеться, як сувій; все зоряне воїнство впаде ...» (34:4, пер. [Л.22]).  У цих віршах виникає повний крові таємничий меч Всемогутнього, який сходить на землю (вірші 5-7), дет "Едом служить Ісаї лише прообразом всього світу, над яким відбудеться суд Господній" [Л.16, стор. 77].

      Падіння метеорних тіл провидить Іван. «І небесні зорі попадали на землю... І небо відійшло, згорнувшись, як сувій» (Об'явлення 6:13–14; "розкололося і згорнулося", пер. [Л. 18]). Воно застогне, немов розрубане мечем Яхве, а акустичний шум від цього польоту перевершить рев єрихонських труб.

         Зіткнення космічного тіла з поверхнею нашої планети викличе всесвітні титанічні катаклізми каскадного характеру, зокрема:

           1) ударну акустичну хвилю в атмосфері та велетенський вихор (Єремії 25:30);

           2) великий землетрус (Об'явлення 6:12) та безпрецедентне неботрясіння (вірш 13);

           3) глобальні коливання земної кори, через які «кожна (будь-яка) гора та острів зрушилися зі своїх місць» 
(Об'явлення 6:14);

      4) викид у верхні шари атмосфери колосальних обсягів пилу, піску, попелу, подрібненої пемзи та інших грубих дисперсних аерозолів; унаслідок чого «не світили вони третину дня і також ночі » (Об'явлення 8:12).

      Слідом за колосальним вибухом, значним за потужністю та звуком, Земля втратить стійку динамічну рівновагу, а прозорість захмарної висоти зникне. Наче тріснулий розгорнутий сувій папірусу, згорнутий гуркотливим вихором (Об'явлення 6:14, Ісаї 34:4), гпростір здригнеться, і страхітливий гул «донесеться до країв землі»  (Єремії 25:31). Про це ж пише апостол Петро: ​​«небо з (гучним) гуркотом (зникне) пройде» (2Петра 3:10).

     Унаслідок різкого зростання концентрації аерозолів — мінерального пилу, диму, праху згорілих метеорів, вулканічного попелу, водяної пари та крапель сірчаної, азотної й соляної кислот – докорінно зміниться характер та інтенсивність дифузного сонячного випромінювання. Безперервно випадатимуть токсичні й гарячі опади, створюючи ілюзію, ніби купол неба вибухнув і руйнується.

     Виникнення аеродисперсного середовища спричинить специфічні оптико-астрономічні ефекти. На відкритих гірських пасмах вранці та ввечері спалахуватиме заграва (Йоіла 2:1–2; Ісаї 18:3), а світло, що проходить крізь пилові хмари, набуде криваво-червоного відтінку (Йоіла 3:4; Об'явлення 12:3). Потьмяніють обличчя Сонця, Місяця та зірок (Йоіла 3:15; Марка 13:24).

      Згодом блакитний купол неба, випалений вогнем, сховається за густою пеленою безперервного попелопаду  з пилу та праху (Второзаконня 28:24), і на планеті настане багатоденна непроглядна темрява (Єзекіїля 32:7–8; Амоса 5:20; Ісаї 5:30, 8:22). Про це вражаюче зникнення звичного вигляду неба, крім Петра, сповіщають пророк Ісая (Ісаї 51:6), псалмоспівець (Псалом 102:26–27), Сам Ісус Христос (Матвія 24:35) та апостол Іоанн (Об'явлення 6:14).

      Безумовно, небесний звід не перестане існувати фізично, як хибно припускає автор "коментаря" [Л. 19, с. 378]. Він не обрушиться з гуркотом і не розіб'ється на шматки, як це уявлялося в архаїчних міфах. Утім, наче стара риза, небеса занепадуть, "порвуться" і «зникнуть, як дим» (Ісаї 51:6). На довгі місяці планету огорне одноманітна напівтемрява, схожа на щільний сірий туман.
   
      Сонце, Місяцьі зорі не можуть байдуже дивитися на трагедію Землі, від сорому надовго сховаються за суцільною хмарою пилу та попелу (Єзекіїля 32:7–8). Бог  згорне вись, наче одяг (Євреїв 1:12) і змінить звичні стихії, так що "вони проминуть" (Псалми 102:27). Лише за кілька років, коли закінчиться зпилове забруднення атмосфери, чисте небо відкриється знову і «народи (нації) й царства зберуться разом  для служіння ГОСПОДУ» (вірш 23). 

8. Рев  ієрихонських  труб

      У сиву давнину грім вважався явним виявом божественного гніву [Л.1], викликаним порушенням встановленого Творцем світопорядку. Недарма й народне прислів'я каже: "Поки грім не вдарить, безбожник не перехреститься".

      Наві Єремія, сповіщаючи про суд Ель Шаддая над народами в останні дні, застерігає: «ГОСПОДЬ загримить з висоти ("з небес гуркоче" пер. [Л.18]) ... (1) потужно (страшно) загримить» (Єремії, 25:30).

     Далі (2) "цей галас (у Масорі, "гул") донесеться до країв землі" (Єремії 25:31), "Гуріт пройде до краю", пер. [Л.22]. Після чого (3) «грізна буря (великий вихор) вже зривається (підніметься) від країв землі» (вірш 32). Пророк напрочуд точно передбачив зміст і хронологічну послідовність цих катаклізмів, тож залишається пояснити їхні фізичні причини.

     За акустичною ударною хвилею з висоти (1), виникне колосальний (3) атмосферний вихор, по-науковому "гіперган", зумовлений гігантським викидом водяної пари й крапель у місці падіння великого астероїда (Об'явлення 8:8). Сильний (2) гул,  тобто, акустична луна термічного вибуху, обігне всю планету. У точці зіткнення миттєво зростуть: тиск до 100 мільйонів мега паскаль і температура близько мільйона градусів.

    Унаслідок такого імпакту утвориться надпотужна ударна хвиля, здатна роздирати гори, руйнувати скелі й ламати дерева. Початкова температура вогняного валу, що насуватиметься з півночі, не нижче 10 000 оС; а його початкова швидкість буде гіперзвуковою. Навіть після зниження температури фронту до 400 ºС, його швидкість подібна до польоту кулі (близько 1 000 м/сек).

      Цей винятковий за силою тепловий вибух викине вгору (на висоту понад 100 км!) приблизно 70 трильйонів тонн випаруваної, розплавленої та подрібненої речовини. Через кілька годин більша частина викиду, у вигляді розжарених уламків, повернеться назад, нагріваючи приземний шар тропосфери до 400 ºС, тоді як близько 10% фрагментів буде викинуто у відкритий космічний простір.

   Головну причину цих фундаментальних руйнувань бачив Іоанн: «наче велика, охоплена вогнем гора була вкинена (звалилась) в море» (Об’явлення 8:8, "щось на зразок величезної гори, що горить впало в море", пер. [Л.9]). Здаватиметься, ніби небесний купол вибухнув, а внаслідок глобального зсуву земної кори  (Йова 9:6; Ісаї 13:13) наче здригнулися й «завалилися» стовпи, що його підтримували (Йова 26:11).

     Крізь утворений у прозорій атмосфері розрив ("діру" радіанта) падатимуть вогонь і град (Об'явлення 8:7), ґрунт провалюватиметься, а на поверхню вириватимуться підземні води, нищачи все навколо. Руйнування природних елементів (стихій)  у  День Господній  провіщає  апостол  Петро:  «розпадуться  (розгорівшись зруйнуються)  розпечені  стихії» 
(2Петра 3:10, пер. [24]). Про це він сповіщає всіх, хто чекає на пришестя дня Божого (вірш 12).

        Масивні космічні об'єкти розгорятимуться  від тертя об атмосферу, нагріваючи навколишнє повітря до кількох тисяч градусів. Метеорні тіла внаслідок процесу абляції, повністю випаровуватимуться не досягаючи поверхні землі, інакше кажучи, "зітліє (розтане) все небесне воїнство" (Ісаї 34:4, а; Синодальний пер.).

     Утім, у вірші 4, під "воїнством" маються на увазі зовсім не буквальні зорі, плазмові астрономічні об'єкти велетенських розмірів і маси, які яскраво світяться. Мова йде саме про метеори та метеороїди, які в давнину вважалися зірками, що відірвалися від небесного склепіння й падають додолу.

      Цю подію апостол Петро характеризує так: "стихії (небесні тіла), що розгорілися, розтануть" (2Петра 3:12,  Синодальний. пер.). Адже в ДО науковому сприйнятті світу категорія "танення", описуючи фундаментальні катастрофічні зміни речовини займала основне положення [Л.1, стор. 777], приміром, порівняйте з Амоса 9:5; Ісаї 64:1; Михея 1:4; Наума 1:5).     

9. Космічні  тіла  у  Біблії

      Якщо дрібніші метеори повністю випаровуються та "розтануть" у повітрі, то більші за розмірами боліди й астероїди з нечуваним гуркотом вибухатимуть під час зіткнення з поверхнею нашої планети або подрібнюватимуться в її атмосфері внаслідок колосального динамічного тиску й термічних напруг від аеродинамічного розігріву ддо 3 000 оС при їх гальмуванні.

        У повній згоді з цими фізичними процесами апостол  Петро  зазначає:  «розпадуться  (розгорівшись зруйнуються)
зруйнуються) розпечені стихії» (2Петра 3:10, пер. [24]); при цьому утвориться надпотужна звукова ударна хвиля [Л.13].

    У Біблії, що укладалася в донауковий період історії людства, малі метеорні тіла описуються як "сірчаний й вогняний дощ" (Буття 19:24; Луки 17:29), метеорити – як "жаріюче вугілля" (2 Самуїла 22:9), "кам'яний град" (Ісаї 30:30; Єзекіїля 13:11), а метеори – як "зорі, що падають з неба" (Марка 13:25; Об'явлення 6:13).

     Великі боліди іменуються "стрілами" та "списами"» Всевишнього (Авакума 3:11; Захарії 9:14; Ісаї 50:11), "мечем" (Ісаї 34:5; Об'явлення 1:16, 19:21), "вогнем" ( Бут.19:24, Об’явл.8:8), "великою зорею" (8:10, 9:1), а також  "залізними    колісницями" (Наума 2:4, 3:2" Ісаї, 66:15).

    Масивні ж астероїди постають у видіннях тайновидців як «велика, охоплена вогнем гора» (Об'явлення 8:8), «великий камінь», що відірвався від гори без участі людей (Даниїла 2:34–35) або «Його язик,– як пожираючий вогонь » (Ісаї 30:27). 

     Руйнування від зіткнення із Землею астероїда еквівалентним діаметром близько 15 км (енергія імпакту Е≈ 5х1024 Дж), за виділеною енергією та глобальними наслідками  можна порівняти з вибухами супервулканів. Як при виверженні стратовулкану Тамбора в 1815 році (Е≈1023 Дж), Потужність подібного імпактного вибуху (108 Мт ТНТ) багаторазово перевершить потенціал (58,6 Мт ТНТ) найпотужнішої випробуваної термоядерної бомби [Л.13].

     Лобове зіткнення з нашою планетою подібного космічного тіла, що рухається зі швидкістю понад 30 км/сек, призведе до одночасного викиду в атмосферу близько 10 000 км3 розжареної  речовини. 

       Із загального обсягу цього грандіозного викиду приблизно 2 трильйони тонн складатиме дрібний склоподібний пил ("імпактне скло") – частинки мікронних та нанометричних розмірів. Повільно осідаючи, цей пил і порох згорівших метеорів протягом кількох років повертатимуться на поверхню землі (Второзаконня 28:24).

      Роздроблені та розплавлені породи у вигляді гарячого кам'яного граду (Єзекіїля 38:22; Ісаї 30:30), через 4 ... 5 годин після вибуху, масово випадуть на поверхню діаметром понад 1 500 км, розігріваючи повітря на сотні градусів. Унаслідок цього твердий за архаїчними уявленнями купол [Л.1, стор. 552] немов звалиться, «небозвід буде зруйнований вогнем» (2Петра 3:12, пер. [Л.9]).

      Він з тріском розпадеться, оскільки "небесні сили (порушаться) захитаються" (Матвія 24:29; Луки 21:26, у сучасному перекладі: "втратять стійкість і прийдуть в рух"). У подальшому в повній мірі справдиться народна мудрість: «Як одна біда йде, то й другу за собою веде».

Він із тріском розпадеться, оскільки «сили небесні захитаються» (Матвія 24:29; Луки 21:26; пор. у сучасному перекладі: "втратять стійкість і прийдуть у рух"). У подальшому в повній мірі справдиться народна мудрість: «Як одна біда йде, то й другу за собою веде».

10. Глобальна  пожежа

       Руйнування космічних об'єктів, палаючі імпактні викиди порід в атмосферу і плюми, вогненні смерчі ударної хвилі, виверження вулканів, вибухи супервулканів та вивільнення горючих газів  з  гірських  порід  і  газогідратних   покладів 
викличуть масштабне горіння землі, вод і самого повітря (2Петра 3:7, 12, Одкровення Петра, 5:1-5).

      Вогонь зверху та знизу з'єднається (Йоіла 2:30), спричинивши суцільні лісові, степові, саванні та підземні пожежі. Унаслідок цього різко зросте концентрація оксидів вуглецю, сірки й азоту, а в гомосфері утвориться гострий дефіцит кисню. Усе живе масово гинутиме від задухи, отруєння чадним газом, сірководнем та іншими токсичними сполуками.

     Усю планету охопить бурхливе полум'я, а біосфера стане масовою жертвою вселенського цілоспалення. Лісові масиви, сади, плантації, пасовища, річки, морська безодня, нафтові родовища та піски пустель – усе порине у густий дим. У ревучій від бурі та вогню неосяжній печі згорить усе, що росте, літає, повзає і бігає (мал. 3).      
 
    
        Цей вогняний  потоп  у  судний  «День,  що  палає,  як  піч»
(Малахії 3:19) біблійні пророки описують у звичних їм образах, поняттях, термінах:

  «ріки перетворяться на смолу,  а  його земля  (прах, порох, пил) –  на сірку,– весь  його  край  (земля)  стане
 палаючою смолою» (Ісаї 34:9), пророкує наві, далі пояснюючи причини цього катаклізму.

      «Бо ось гряде ГОСПОДЬ у вогні, а Його колісниці,- наче вихор (буря, ураган, "Його армії в хмарах пилу", пер. [Л.18]),  щоб  дати  волю  Своєму  гніву  (буквально , "гаряче дихання")  і виконати   (з люттю)  Свою  погрозу  в  полум’ї вогню» (Ісаї 66:15, 16).

     Характерною особливістю небесного вогню, що виливається, стане його "глибина", він "палить ("пропалює землю", пер. [Л.18]) до дна світу мертвих" Второзаконня 32:22, пер. [Л.22]), "підпалить основи гір" у глибині Шеола.

     Пророк Йоіл бачить його  "широту",  «вогонь знищив  (пожер, спалив)  у  степу  пасовиська,– вогонь  (полум'я)  
спопелив (спалив) усі дерева на полі» (Йоіла 1:19; 2:1-3). Полум'я, що нестримно біжить без ніг, його запалить Сам Господь, та нестерпний жар опалить суходіл від півночі до півдня (Єзекіїля 20:46–48); від чого закиплять озера, річки, моря та океанські води.

11. Загибель  всього  живого

        Вкрай розпечені гази, які спалюють самі основи гір [Л. 18, 23], та своєрідне небесне воїнство (Йоіла 2:4–11) проллє Небесний Воїн у Своєму праведному обуренні, застерігаючи: «Тоді  у  вогні Моєї ревності (обурення)  буде  знищена
 (пожерта)  вся  земля» (Софонії 3:8, г;  Малахії 3:19).

      У новозавітну епоху про таке масштабно-нищівне покарання сповіщають Сам Ісус Христос (Матвія 13:38–42), Іоанн Хреститель (Матвія 3:10–12), а також апостоли Петро (2 Петра 3:7–10) та Павло (2 Солунян 1:7–8). Видіння світу, що пожирається полум'ям, відкрито й апостолу Івану (Об'явлення 8:5–7, 9:18, 17:16).

      Внаслідок критично високої температури повітря (50ºС … 400ºС), водного дзеркала (60ºС … 98ºС) та ґрунтів (100ºС … 300ºС),  а також гострого дефіциту кисню, отруєння токсичними газами й гарячих кислотних дощів загинуть птахи, риби, тварини й люди (Осії 4:3). (Ос.4:3). «Я цілковито знищу з поверхні землі все,– говорить ГОСПОДЬ!» (Софоні, 1:2; 3).


      У дні цієї битви військове взуття, яке видає гучний хрускіт розчавленої пемзи та одяг, заплямований червоним аерозольним дощем, "будуть спалені,– віддані на їжу вогню" (Ісаї 9:4). Вони спалахнуть від гарячого дихання Всемогутнього — шаленого вітру ударної хвилі, насиченої розпеченими газами, кам'яним пилом, піском та розплавленими уламками.

     Нечестивий згорить, наче суха солома (Луки 3:17). Навіть сильний та кремезний, безпорадно лежачи, немов сп'янілий (Ісаї 51:20) у муках серед полум'я (Ісаї 50:11), спалахне, мов клоччя, "і не буде того, хто загасив би" (Ісаї 1:31, "ніхто не зможе погасити той вогонь", пер. [Л.18]). Тимчасово вціліють лише ті, хто встиг сховатися в печерах або закопатися глибоко в ґрунт (Ісаї 2:19).

      Бурхливі повсюдні пожежі буде неможливо загасити через вирування гіперганів, вогняних штормів та вихорів (Ісаї 29:6, 66:15; Псалом 50:3). Тому від цієї всеосяжної бурі, «земля та діла, що на ній, згорять» (2Петра 3:10, "разом з усім, яке на ній, буде спалена", пер. [Л.18]).

        Стоп.  Якщо буде спалена  вся  планета,  "разом з усім, що  на ній",  оскільки  "займисті  небеса  зруйнуються" 
(2Петра 3:12, Синодальний пер.),  чому ж тоді згорить лише третина дерев (Об'явлення 8:7), а не геть УСІ? Річ у тім, що вогонь просто не встигне знищити дві третини багаторічних рослин через безперервні зливи, які гаситимуть навіть найбільші осередки пожеж. В атмосферу потраплять мільярди тонн пари, гарячого попелу, золи, сажі та інших аеродисперсних систем, що спричинять глобальні конденсовані опади.    

   Темою вибуху палаючих небес та руйнування розпечених стихій апостол Петро завершує свою коротку, але надзвичайно містку й виразну розповідь про майбутній Йом Яхве (2 Петра 3:12). Ми ж продовжимо послідовне дослідження біблійних пророцтв.  

12. Світовий  океан  закипить?

       Лякаючи знаки в гомосфері й геосфері – одночасні «кров, вогонь і стовпи диму» (Йоіла 2:30) це грізне свідчення для землі та для неба. На суходолі виникнуть криваво-червона вода, полум'я та стовпи пожежного диму, а у високості – криваво-червоний дощ, язики полум'я та димові шлейфи від падаючих космічних тіл.

     Непрохані гості стрімко окупують планету, що тремтить від гуркоту "небесної кінноти". Потрапляючи на мілководдя, "вершники" шиплять і кип'ятять середовище ніби вогонь, роздмуханий невидимою силою. Завдяки яскравим спалахам радіанта ніч перетвориться на "ясний ранок", але згодом через трильйони тонн сажі, попелу, пилу й пари день стане "темним, як ніч" (Амоса 5:8; Ісаї 13:10).
 
      Морська безодня зареве (Ісаї 5:30; Луки 21:25), підніметься на дибки й ринеться на суходіл (Авакума 3:10; Об'явлення 12:15), спалахне (Амоса 7:4) і закипить (Йова 41:23). Коментуючи тексти 2 Петра 3:7–10, автор праці [Л. 19] висуває досить дивовижну версію цих подій:
 
      "Ця пожежа буде результатом термоядерної ланцюгової реакції (з якої причини вона виникне??). При цій реакції вода, розкладаючись на кисень і водень, буде прекрасним пальним матеріалом. Тому, висловлюючись простою мовою, моря та океани, як і інші водні басейни, буквально згорять …” (стор. 860).

      Ні. Висловлюючись простою мовою", вони буквально НЕ згорять. Проте окремі акваторії Світового океану та регіони справді закиплять. Це станеться у зонах підводних вулканів, що прокинулися, місцях падінь астероїдів, а також у спровокованих термічними вибухами ділянках рифтових тектонічних сейсморозривів,– геологічних розломів завдовжки понад 1 000 км .

     Крізь глибинні розломи земної кори в місцях імпактних кратерів, розривів та підводного вулканізму океанічна вода проникне до розплавленої верхньої мантії.  Інтенсивно нагріваючись та піднімаючись угору, вона вируватиме й закипатиме внаслідок стрімкого падіння гідростатичного тиску, утворюючи на поверхні гігантські парові маси (бульбашки).
 
     Різке зростання температури викличе обвальне масове розкладання газових гідратів під океанічним дном (а також у зонах вічної мерзлоти). Звільняться колосальні обсяги газів, зокрема вуглекислого; додаткові обсяги СО2, частково розчиняючись, призведуть до глобального закислення океанічних вод.
 
       Гази з гідратів, стрімко піднімаючись вгору, "закип'ятять" воду й перетворять її на сиву піну, яку автор Книги Йова називає  «котел з киплячим (маззю) зіллям» (Йова 41:23, а точніше, "варевом", як передає Масоретський текст). Такий ефект створиться завдяки шару вулканічної пемзи, золи, сажі та імпактного пилу, що плаватимуть на поверхні океану під час його активного барботажу.

        Згодом над поверхнею моря ця горюча газова суміш спалахне від небесного вогню (Амоса 7:4). Горітимуть і океани, що вирують від геотермальної люті, і приземне повітря через потрапляння в атмосферу метану, етану, пропану, сірководню та інших газів з океанічних гідратних покладів (зокрема в Чорному та Червоному морях) і гірських порід.
 
     Продукти цього масштабного горіння у вигляді щільного смогу піднімуться до стратосфери, змішаються з пилом пустель та вулканічними викидами, сформувавши ефект "глобального затемнення атмосфери". Понад те, внаслідок цунамі та сейсмічних зрушень "втечуть" (тобто зануряться або відпливуть) острови, обрушаться гори та впадуть фортифікаційні й міські стіни.
 
            Саме про це йдеться у видінні Іоанна та пророцтві Єзекіїля. «І зник (втік) кожен острів ("зникли всі острови", пер. [Л.18, 22]), і не стало гір» (Об'явлення, 16:20).  "Валитимуться  (обрушаться)  гори,  і розпадатимуться скелі,  а  всі стіни впадуть (звалиться) на землю» (Єзекіїля 38:20).

          Багаторазово зросте активність діючих вулканів, прокинуться давно згаслі й уворяться нові, як написано:  «Від  одного  Твого  погляду  земля  тремтить;  а  доторкнешся  до  гор,  і вони  почнуть  диміти» (Псалми 104:32). Вулкани димітимуть і вируватимуть, мов казан на вогні, і згорять у полум'ї, наче кущі (Ісаї 64:2, пер. [Л.18]). Як то кажуть, "Одна біда не згасне, як інша розгориться". 

13. Сейсмічна  гроза

       У День Господній вогонь спалить повітря, накинувшись на землю й воду, але багатоденна злива приборкає бурхливе полум'я. У свою чергу, вода захопить суходіл, але сама спалахне в океанах та морях і гіперганами підніметься в повітря.

     Однак не тотальна битва розлючених стихій виявиться основною причиною багатьох лих, а небачено великий струс (Об'явлення 16:18–20) імпактного походження (8:8, 9:1–2). Мегасейсм викличе термічний вибух від падіння масивного палаючого космічного об'єкта: «наче велика гора, охоплена вогнем гора, була вкинута в море» (Об'явлення 8:8).

      У точці ударного кратера миттєво виділиться величезна кількість теплової енергії (Q ≈ 109 Мт ТНТ). Цей грандіозний поштовх спричинить фундаментальну деформацію земної кори, глобальні коливання її поверхні, зсуви континентальних мас, зрушення літосферних плит та поширення геоударної хвилі у вигляді пружних коливань по всій кулі – виникне всесвітній земле- та моретрус (Аггея 2:6).

    Його магнітуда в епіцентрі (до 13 одиниць) виявиться в тисячі разів потужнішою за будь-які сучасні сейсмічні події й значно перевищить межу М = 9 за шкалою Ріхтера. Для порівняння:  щорічне виділення всієї сейсмічної енергії Землі становить  ≈  1019 Дж. [Л.13], тоді як під час утворення лише одного астероїдного кратера діаметром 250 км,– вивільняється приблизно  1024 Дж.

       Ось чому апостол Іоанн називає майбутній мегаземлетрус  "великим",  небувалим  за всю історію існування людства (Об’явл.16:18). Він викличе повсюдні тектонічні коливання (Лк.21:11) навіть у тих регіонах, де їх ніколи не фіксували.

      Серії велетенських сейсмічних поштовхів, спровокованих ударом з космосу, зруйнують шляхи, мості, греблі, дамби і міста, зсунуть гори та острови (Об'явлення 6:14) у серце морів (16:20; Псалом 46:3), кардинально змінять макро- й мікрорельєф і розколють суходіл. 

       Як і було обіцяно:    «Земля цілком буде зруйнована,– земля (розпадається, розколюється) повністю буде розтрощена,- земля труситиметься (захиталась, тремтить) до основ» (Ісаї, 24:19, "в різні боки розповзеться" переклад [Л.24]).

      Згодом, заливаючи провали, розломи й тріщини, обрушаться великі гравітаційні хвилі: «безодня морська заревіла і підняла свої хвилі вгору» (Аввакума 3:10, пер. [Л.22]), руйнуючи узбережжя й затоплюючи материки.

    Струменями ринуть сльози з очей нашої Землі-годувальниці, з надр фонтанами заб'ють підземні накопичення вод, нафти й газу; немов віск розтане тремтяче обличчя її  (Михея 1:4, Псалми 97:4, 5), рельєф стане гладкішим (Ісаї 40:4).

      Інтенсивність цього потужного удару поблизу епіцентру сягатиме граничних XII балів за Європейською макросейсмічною шкалою ЕMS-98. Навіть на значній відстані від місця імпакту такі катастрофічні струси супроводжуватимуться вираженими хвилеподібними коливаннями поверхні ґрунту з висотою хвиль від 0,3 м до 1 метру.

    Саме про такі макросейсми планетарного масштабу йдеться в Біблії. «Я глянув на гори, а вони тремтять (всі пагорби хитаються), і зрушились усі (пагорби) узгір’я» (Єремії 4:24), що стане наслідком лиха з півночі й великої руйнації (Єремії 4:6) під час Явлення Господнього (теофанії).
 
    «Перед Ним тремтять гори, і тануть узгір’я (пагорби).  Від Його присутності хитається (коливається, здіймається) земля та Всесвіт, у страху всі його мешканці» (Наума 1:5), коли Ель Шаддай відвідає їх в бурі, вихорі та хмарах пилу і пороху (вірш 3).

    «Тож хіба немає від чого захитатися (здригнутися, похитнутись, затрястись) землі ... Хіба вся вона не збуриться (захвилюється), як води ріки, виходячи з берегів, і не осяде ("чи не стане колихатися" пер. [Л.24]), як ріка  Ніл у Єгипті? » (Амоса 8:8; Пс.60:4), у той День (вірш 9).

       Як бачимо, біблійні пророки описують хвилеподібні підйоми та опускання суходолу, через які зміщуватимуться острови й гори, з гуркотом зрушуючи зі своїх місць (Об'явлення 6:14), піднімаючись на дибки й обвалюючись у долини (Єзекіїля 38:20; Ісаї 40:4; Михея 1:4; Авакума 3:6). А пагорби підстрибуватимуть, наче молоді бички, і могутні дерева кидатиме то вгору, то вниз, вони ламаються як сірники (Псалми 29:4–6).
 
     Поза всяким сумнівом, цей катаклізм вибухне в день всесвітньої сейсмічної бурі наприкінці існування цього людського роду (Об'явлення 16:18) у час Великого Богоявлення (Наума 1:3–5; Авакума 3:3–6). І навіть якщо провидці сповіщали про події, близькі до їхньої сучасності, вони водночас пророкували про подібні до них, але набагато масштабніші й віддаленіші есхатологічні звершення за принципом "пророчої перспективи". 

14. Катастрофа  очима  пророка

   У Новому Заповіті про майбутні великі астрономічні знамення, особливо жахливі явища на небі, повсюдні руйнівні землетруси фрагментарно сповіщає Господь Ісус Христос (Луки 21:11). Пророк же Ісая систематизує й фіксує сукупність цих загадкових катастрофічних перипетій.

      • Єдине у своєму роді хитання неба (Ісаї 13:13, а), коли спадуть, зітліють і зникнуть  «усі небесні сили»  (34:4, в інших перекладах: "світила", "зірки", "небесне воїнство", по-науковому – "метеорні тіла"); 

  • Рідкісний мегаструс літосфери, від якого  "зрушиться зі свого місця земля" (Ісаї 13:13) – у сучасному фізичному розумінні планета зазнає змін орбітальних параметрів, швидкості обертання навколо осі, положення географічних полюсів, кліматичних зон, розташування сузір'їв тощо;

   • Глобальний тектонічний розлом: літосфера потрясеться, трісне, розповзеться ніби зорана гігантським плугом. «Земля цілком буде зруйнована,- земля (розпадається, розколюється) повністю буде розтрощена,– земля труситиметься (захиталась, тремтить) до основ» (Ісаї 24:19, "в різні боки розповзеться", переклад  [Л.24]). 

   • Потужні нестримні коливання суходолу. «Наче п'яниця, хитатиметься, заточуючись, земля, гойдатиметься мов колиба» (Ісаї 24:20а);  

    • Незворотна деформація рельєфу. Внаслідок потужних коливань, гори та пагорби знизяться назавжди; наша  мандрівниця, наче п'яниця, "впаде, і вже не підійметься!"    (Ісаї 24:20б). Тоді здійсниться заклик пророка: «Кожна долина нехай підніметься, а кожна гора та пагорб – понизяться» (40:4), скелі кришаться, а гори тріскаються, вони розтануть (64:1); 

     • Руйнування інфраструктури. «Спустошене (зруйноване) спорожніле місто,– всі будинки замкнені (точніше, "двері завалені", пер. [Л.18]),– ввійти в них неможливо» (Ісаї 24:10);

     • Гідрологічний коллапс: "і зникне вода моря, ріка пересохне,– вона висохне" (Ісаї 19:5, 6), а інші артерії докорінно змінять свої русла;

     • Повсюдне "ув'язнення" діючих осіб. Воїнство на висоті та мирські царі "будуть зібрані разом, як в'язні, у (ямі, рові) льосі" (Ісаї 24:19-22);

   • Забарвлення верхніх шарів вологого грунту в червоний колір. «Земля явить пролиту на ній кров і не приховуватиме своїх вбитих» (Ісаї 26:21, переклад [Л.22]).

    Від побаченого у видінні (1:1) пророк у розпачі вигукує: «Страх (жах), яма (страшна) і пастка (петля, силок) на тебе, мешканцю землі" (Ісаї 24:17). У цю мить, той, "хто втікатиме від страшного крику (жаху), впаде в яму ("багато хто проваляться в ями", пер. [Л.18]), а хто вилізе з ями, потрапить у (петлю, мережі) пастку» (вірш 18).

      Доцільно зауважити, що вірші 17–18 містять виразну алюзію на традиційний метод полювання стародавніх євреїв – ловчі ями, прикриті замаскованими сітками [Л. 1, с. 583]. У подібні пастки несподівано потраплятимуть мешканці планети (Псалми 141:7), адже під їхніми ногами несподівано утворюватимуться тріщини й провали завширшки в десятки метрів, глибиною в сотні метрів та завдовжки в кілька кілометрів.

    У ці провалля зсуватимуться дерева, кинутий автотранспорт, мости, покинуті будинки, міські квартали; туди виливатимуться озера й падатимуть  річки; проваляться цілі ділянки суходолу та океанічного дна. У дикому танці зчепляться всі чотири стихії: земля змішається з водою, повітря – з вогнем, а полум'я захлесне суходіл. Виникне унікальна гримуча суміш із пилу, попелу, піску, каміння, гарячого кривавого дощу, величезного граду, суцільної темряви та яскравих блискавок.                          

15. Блискавки

       Уявляють собою гігантські іскрові розряди статичної електрики (мал.4) довжиною від сотень метрів до 20 км, діаметром в десятки сантиметрів, тривалістю частки секунди. Кількість теплоти, що виділяється, до 3 млрд. джоулів, напруга близько мільйона вольт, струм від 10 тисяч до 100 тисяч ампер.
     Іскрові розряди рухаються іонізованим каналом зі швидкістю 160 ... 1 600 км в секунду, вони супроводжуються яскравим спалахом світла. Одночасно, звуковим імпульсом (громом) до 120 децибел, внаслідок миттєвого нагрівання до 30 000 °С і розширення повітря, виникнення акустичної хвилі та рефракції звукових хвиль. За прислів'ям, "спочатку блиск, за блиском тріск, за тріском переляк".
       Факт. Блискавки і грім, що виникають під час грози, зробить не Зевс або Перун. Майбутні атмосферні явища, згідно з видінням апостола, супроводжують НЕ грозу, а небачений за силою мегаструс.
     «І зчинилися (засяяли)  блискавки ("світло" [Л.11]), голоси (гуркіт) і громи, і стався великий (сильний, страшний)  землетрус,  якого  ще ніколи не було, відколи живуть люди  на  землі:   такий   землетрус,  такий

потужний!» (Об’явлення, 16:18; 8:5, 11:19).
     Чому Іоанн, згадуючи про блискавки, грім, велике потрясіння, не говорить про грозові хмари, вони породжують миттєві розряди електрики, які накопичилася у гомосфері (візьмемо, Єр.10:13, Пс.135:7). Тому що маються на увазі,  швидше, сліпучі спалахи при вибухах болідів у повітрі, ніж знайомий тайновидцю природний атмосферний ефект.
     Чи означає сказане про відсутність грозових хмар, відповідно блискавок, у День Господній? Ні, іскрові розряди обов'язково будуть,  так як пророк бачив,  «взяв  Ангел  кадильницю,  наповнив  її  вогнем  (палаючим вугіллям) з
 жертовника та й кинув на землю» (Об'явлення, 8:5).
     Сублімація вугілля "кадильниці" призведе до непомірної іонізації та запиленості атмосфери частинками вільного заліза. Пізніше до неї надійдуть великі обсяги електризованих частинок попелу і водяної пари, масово викинутих при виверженні вулканів і падінні великої палаючої гори в море (вірш 8).
     Тому безліч одночасних велетенських спалахів накриють небо, наче мережа велетня, що залишає на породі оплавлені сліди. Блискавки супроводжують грім мідних труб, вогонь, землетруси, криваво-червоні дощі (вірш 7), випаде загадковий "великий град" (11:19). 

16. Унікальні  опади

         Нові неприємності починаються тоді, коли  й  так  погано. Апостол  побачив, «зчинилися  (засяяли)  блискавки, 
(пролунали) голоси (гуркіт) громи (загримів грім), землетрус", потім випав "великий град» (Об’явлення, 11:19).
     Іншими словами, утворення льоду в гомосфері відбудеться після імпакту, який спричинив сильний сейсмічний поштовх, гуркіт, іскрові розряди. З іншого бачення (16:21) можна дізнатися величину падаючих опадів,– 1 талант, брили льоду масою приблизно 35 кг, що відповідає діаметру ≈ 0,4 метра! Можливо, Іоанн помилився, беручи щось за екстремально незвичайну за розмірами "крупу"?
      Ні. Слово "град" зустрічається у грецькому тексті книги Апокаліпсис 4 рази, підстав приписувати йому інше значення не існує. Більше того, серед 5-и покарань Божого суду, перерахованих у Третій сивіліній книзі, вказаний "град жахливий" (Сивілліни книги, 3:691), згаданий також у Третій книзі Ездри (3Езд.15:13, 41).
      У такому разі, таємновидець, напевно, перебільшив? оскільки в природі не буває опадів у вигляді крижаних куль масою 35 кг діаметром 0,4 метра. Зазвичай їх розміри від 1 мм до декількох сантиметрів. На жаль, пророк має рацію, фізичними наслідками побаченого їм падіння в море палаючої гори-астероїда (8:8), виявляться:
          1) утворення на поверхні океану величезної зони з киплячою рідиною та перегрітою парою;
         2) гігантський залповий турбулентний викид у тропосферу та стратосферу парів та крапель води на висоту до 30 км;
          3) виникнення великомасштабних вихорів-гіперганів, які високо закидають неймовірні об'єми води, піску, пилу.
       На висотах з низькими температурами (–1°С ... − 60°С) відбудуться фазові перетворення, пара перейде в рідкий стан, рідина – в твердий. На зародках, ядрах нуклеації, а саме: порошинках, частках морської солі, мікроорганізмах утворюються снігові та крижані кристали кулястої чи неправильної форми. За рахунок поступового намерзання, з подальшою коагуляцією, льодяники ростуть у розмірах.
     Всередині крижаних бомб можуть бути пісок, камінці, шматки дерева, жаби, риби, птиці, закинуті гіперганами в переохолоджені шари повітря. Шматки льоду поступово збільшуються в діаметрі до 0,4 метра і більше, завдяки тривалому перебуванню у висхідних потоках потужного вихору, які характеризуються високою вантажопідйомністю.   
        Давид, оповідаючи про теофанію (Пс.18:8-16), поряд із землетрусом та розжареним вугіллям і вогнем, що падають з неба, згадує град Господній (вірші 13, 14). Глиби льоду Йехезкейл називає "градом" (Єз.13:11-13, 38:22), потужний вихор, – "спустошлива (бурхлива) буря" (13:11), "буде сильний вітер і прийде смерч, і звалиться стіна", пер. [Л.18].
       Йешайа бачить руйнівні підсумки падіння замерзлої води та зливового дощу, «сховище брехні знищить град, а (укриття ваше) потаємні місця фальші затопить вода» (Ісаї, 28:17; 28:2), коли пройде разючий бич,– "всепоглинаюче лихо" (вірші 15, 22).
       Бо «сила Господня - буря з великим дощем і великим градом» (30:30, пер. [Л.18]; див. також 29:6). Буря, злива, великі шматки льоду, наче ікла, які випадають з пащі дракона, обрушаться на землю навесні. У ті дні заколоситься ячмінь, а пшениця ще не дозріє, подібно до днів Шемот (Вих.9:31-33).
     Виникає подив, чому пророки нічого не говорять про сніг? за логікою, він має сипатися у великій кількості. Не повідомляють, так як опадів у вигляді снігу ... не бачать, лише проливний дощ і дуже великий град (Об’явл.8:7, Єз.13:13, Іс.30:30). Насправді, у День Господній обрушиться багатоденна злива, аж ніяк НЕ сніг.
   Сніжинки розтануть через суттєве зростання температури атмосфери (у приземному шарі від +50°С до +400°С). Внаслідок її розігріву продуктами імпактних викидів, в т.ч. виділення прихованої теплоти конденсації, також її надходження з розпеченими газами, попелом, гарячими гірськими породами, від вивержень та вибухів вулканів, з димом пожеж, тощо.
      Через підвищення температури відносна вологість повітря в тропосфері знизиться, ймовірність утворення дощових хмар зменшиться, незважаючи на її надзвичайно високий вміст вологи.      

17. Про  яку  рідину  йдеться?

        В одному з одкровень Іоанн бачив феноменальний природний ефект, одночасне падіння на землю вогню, шматків льоду, загадкової червоної рідини. «І засурмив перший (ангел),– і зірвалися (посипався) град та вогонь, перемішані з кров'ю, і впали на землю » (Об'явлення, 8:7, а).
       Очевидно, провидець у главі 8, до науковою мовою, описує метеорити, боліди, астероїди ("вогонь" у вірші 7). Їхнє падіння, яке трясе небо трубним звуком, виявиться причиною подальшого утворення незліченних брил льоду в атмосфері (див. §16).
       Дозвольте, дозвольте, звідки серед безпрецедентної суміші природних опадів візьметься таємнича кров? про неї в грецькому тексті книги згадується 19 разів. Чому від падіння астероїда, "третина моря стала кров'ю"? (8:8, б).
      Автор роботи [Л.14] припустив,"страшний град поб'є безліч живих істот, птахів, тварин і навіть людей, а неймовірної сили вітер підхопить їхню кров і змішає з градом. Таким чином град буде певною мірою червоним" (стор. 105) .
       Ця версія, з низки фізичних причин, НЕ є реалістичною, як і гіпотеза, що третина води пофарбується в червоний колір через морських тварин, побитих метеором (там-таки, стор. 106). Очевидно, Іван поділяв  існуючі загальноприйняті 
погляди про кров:
         1) вона служить засобом ритуального очищення (Лев.17:11, [Л.15, стор. 127]);
     2) в неї можуть перетворюватися інші елементи, які раптом змінюють свій колір на червоний [Л.1, стор. 567]. Наприклад, у випадку, згаданому в книзі Шемот, «як тільки вода торкнеться землі, вона відразу ж перетвориться на кров» (Вихід, 4:9, пер. [Л.18]).
     Можливо, але що саме бачив апостол? Про яку рідину, пролиту в Йом Адонай народами, пророкує Цефанйа? (Соф.1:17). Ще один таємновидець, в тому ж дусі, говорить  про візит Господа (Ісаї, 63:1-6), «Я топтав народи в Моєму гніві, нищив (ломав, трощив) їх у Своєму обуренні (люті). Я пролив їхню кров на землю!» (вірш 6).
      Неможливо уявити, проте водний розчин плазми та формових елементів людей, розтоптаних на землі, проллється ЗВЕРХУ (Об’явл.8:7, Єз.32:6). Такий дощ з градом та вогнем хлюпає ніби з утроби неба, розірваного червоним драконом (Об’явл.12:3), розпоротого рогами багряного звіра з безодні (17:16).
       Подібне майбутнє Єгипту провидить старозавітний наві, передаючи пряму промову Бога. «Я на гори кров твою виллю, вона землю всю просочить і наповнить собою річки» (Єзекіїля, 32:6, пер. [Л.18]), тобто, рине потоками з гір, наповнить річки, затопить долини.
       Чи існує наукове пояснення загадково-незрозумілого унікального крововиливу з неба? єдиного у своєму роді.        

18. Фізико-хімічний  процес

      Майже всі космічні мандрівники містять хімічний елемент Fe, як правило, у вільному стані. Скажімо, залізні метеорити містять до 91% Fe, кам'яні - від 15% до 26%, багато його в залізо-кам'яних. На відміну від Землі, де даний метал пов'язаний в окислах: червоний Fe2 O3, магнітний Fe3 O4, бурий 2Fe 2O3 х 3H2O мінерали, інші т.зв. "залізні руди".
      Невеликі метеорні тіла, пролітаючи крізь гомосферу, випаровуються, точніше, сублімуються, а метеорити втрачають до 90% маси; астероїди при імпакті випаровуються у повному обсязі або майже повністю. В результаті утворюються сотні мільярдів тонн дрібного пилу з частинок розміром від 1 мкм до 100 мікрон.
      На зазначених мікрочастинках, в т.ч. залізних, конденсуються гарячі пари води, яка потрапила у повітря; пар перейде у рідку фазу, потім частково у тверду. В ході хімічних реакцій утворюються червоно-бурі  гідратовані оксиди Fe (ОH).
     Іржа пофарбує краплі дощу та жахливі за розмірами градини у багряний колір. Тому Іван бачить, за падінням небесної   кадильниці,  «вчинилися   (зробилися)   град  та  вогонь,  перемішані  з  кров'ю,  і  впали  на  землю»
 (Об'явлення, 8:7; Пс.18:14).
      Від виливу другої чаші, «стала (зробилася) кров, наче (як би) в мерця, і вимерла кожна жива душа, яка в морі» (Об'явлення, 16:3). Червона рідина виявиться як вгорі, так і внизу, точно виконається обіцянка Господа. «Я покажу ознаки (знамення, дива) на небі й на землі,– кров, вогонь і стовпи (клуби) диму» (Йоіла, 3:3).
      Чому новозавітний таємновидець наполягає, вода перетвориться не на просту кровушку, але своєрідну, "наче (як би) в  мерця"? Внаслідок чого, "вимерла кожна жива душа, яка в морі»" (Об'явлення, 16:3), а також в озерах та річках; вода стала гіркою (8:11) і смердючою (Вих.7:17, 18).
       По-перше, поверхня безодні набуде темно-червоного кольору завдяки оксидам заліза, в т.ч. які містяться в частках фералітних ґрунтів пило-піщаних бур. По-друге, смердюча через трупи, що розкладаються, рідина стане густою, подібно крові мерця завдяки випадаючим з повітря трильйонам тонн мінерального пилу, вулканічних попелу і розмеленої пемзи; через такі опади річки потечуть повільно наче олія.
       Від нестачі кисню, у рідкій рудій каші задихнуться прибережні жителі водойм. Інші, третина, загинуть через високу температуру, гідродинамічні ударні хвилі, закислення Світового океану, після падіння гори-велетня в гідросферу (Об’явл.8:8, 9).
       Отже, коли обрушиться червона злива, стануть густою "кров'ю" моря (8:8, 16:3), річки, джерела вод (16:4, 14:20), насититься земля (Іс.26:21, Єз.32:6). У ритуальному символі життєвої сили та смерті захлинуться руїни міст, виповниться пророцтво Господа Ісуса Христа.
   «Тому нинішнє покоління понесе відповідальність за кров усіх пророків, пролиту від створення світу» (Луки, 11:50, пер. [Л.22]; Іс.63:6). Істинно так, "це все прийде на цей рід" (Мт.23:35, 36).

19. Влада  пітьми

         Що було над безоднею на початку і виникне наприкінці?  Розгадка  знаходиться  у  старозавітних  пророків: "День 
Господній, який часто пов'язується з поняттям темряви" [Л.21, стор. 1254]. Пов'язується зовсім недаремно.
    Зазнавши потрясіння, розлютиться немов фурія понівечена закривавлена ​​Земля, закипить, потемніє від гніву. Згуститься гаряча пара, насититься водою покривала її, низько понесуться суцільною чорною грозовою хмарою, захищаючи від обстрілу тіло тремтячої жертви.
       У непроглядній темряві засяє обурена безліччю блискавок, грізно загримить; космічний десант вдариться у важкий її щит. Опираючись, потерпіла розчавить колісниці, у припливі сил розколе облогові знаряддя, розсіються розбиті полки ворогів, не втримати тих, що тікають від гніву Ель Шаддай (Псалми,  18:8-15).
       Охолоне запал гарячих штурмовиків, які прорвалися через захист Землі, немає вже колишньої сили їх. Зруйновані облогові знаряддя, розламані колісниці, стерта на порошок кіннота; стали порохом ті, що підірвали небо, ранили море, розпороли суходіл, дробили все на планеті (Дан.2:35).
    Скрушиться залізне жезло, колгоспна імперія зла, в'язниця народів; розвіються великі знаки та хибні чудеса, залишаться численні трофеї. Після закінчення активної стадії астероїдного бомбардування розігріта атмосфера почне остигати. Завдяки випромінюванню теплоти у космічний простір, зменшенню її надходження від океанів, суші, сонця.
      Зниження температури гомосфери до точки роси, воно супроводжуватиметься підвищенням відносної вологості повітря до 100%, викличе конденсацію (латинською, "згущення") гарячої пари. Іншими словами, пара перейде у рідку фазу з утворенням крапель хмар.
     Давид таким бачить процес таємничої теофанії. «Темряву (морок) Він зробив Своєю заслоною (покровом, пологом, навісом),– темні води (згустивши води хмар) й густі (дощові) хмари» (2Самуїла, 22:12, "води хмар зібрав Він у грозову хмару", пер. [Л.18]).
      Шляхом згущення пари, у тропосфері утворюється суцільний товстий покрив. Одна грозова чорна хмара, яка нависає дуже низько,  наче розірваний  небосхил  опустився  на  землю. Пророк  бачить,  "потемніють  (в Масорі "почорніють")
 угорі небеса (Єремії, 4:28, б). Внизу чорнота розповзеться на схід і захід, північ та південь, її не розігнати руками.
     Протягом 6 тижнів з виду повністю зникнуть сонце, місяць, зірки. Тривалий есхатологічний період гніву Яхве, Цефанйа називає «днем темряви (пітьми) і мороку, днем хмари й (імли) туману» (Соф.1:15, г). Чорна корова заволає, увесь світ здолає.       

20. Вальпургієва  ніч

        Зарозумілі вимагають світлих днів, але Йахве Елохім зробить їх однією тривалою безпросвітною ніччю (Єр.13:15, 16). Здійсниться есхатологічне пророцтво про долю Єгипту, написане в термінах, поняттях, образах його епохи.
      «І коли ти (згаснеш) гаснутимеш, Я закрию (приховаю) небо й затемню його зірки (сховаю у мороці),– сховаю (вкрию) серед хмар сонце,  і місяць не дасть свого світла (не буде світити).
       Я затемню над тобою всі небесні світила (які світять, сяють), так що темрява покриє весь твій край (на землю твою наведу пітьму),– говорить Владика ГОСПОДЬ» (Єзекіїля, 32:7, 8; у дужках, уточнення з сучасних перекладів).
       Не один Єгипет, куди не глянь, увесь світ огорнув чорний саван, як Йону, якого проковтнула велика риба на 3-и доби. Немов у кошмарному сні змучена катаклізмами планета НЕ три, а 40 діб буде важко крутитись, охоплена екстремальною темрявою.
     За нестачі світла сприйняття очей стає ахроматичним, чорним – при його відсутності, так як припиняється стимуляція паличок та колб усередині ока, фоторецептори не посилають у мозок інформації.
       Ті, хто вціліє в День Господній, «поглянуть вгору, і (або) подивляться на землю; і ось  (лихо та утиск) – горе і морок (засмучення та страждання), густа темрява, і будуть повалені в пітьму ...» (Ісаї, 8:22, 5:30, Синод. пер.; Ам.5:20).
        Кинуті  у  чорноту  ночі,  що  засліплює  жахливою  грозою,   в  присутності  тремтячої  згвалтованої   жертви,  яка 
висвітлюється спалахами блискавок (Йов.26:11, мал.5) та виверженнями вулканів. Опиняться у непроглядній темряві, вона оглушає громом вгорі і ревом морської прірви внизу (Пс.77:17-19), високо піднімаючої хвилі свої (Авв.3:10), що заливають морською водою сушу.      
    
       Майбутнє глобальне затемнення відкрито Іоанну. «П'ятий ангел вилив зміст своєї чаші на трон звіра, і все царство звіра занурилося в пітьму» (Об'явлення, 16:10, пер. [Л.9]).
       Ще один пророк стверджує, "темрява і морок наступлять і одягнуть і огорнуть собою весь світ" (Об'явлення Петра, 5:1-5). Йешайа провидить теофанію в пору повної відсутності світла, коли "темрява покриває землю, й морок - народи" (Ісаї, 60:2). Тому Амоц попереджає тих, хто живе в останні часи.
    «Так і День ГОСПОДНІЙ мороком (темрявою)  обернеться для вас, а не світлом довгоочікуваним. Для вас він - темрява безпросвітна!» (Амоса, 5:20, пер. [Л.24]).
  "Не знаючи, що око лише відбиває світло, древні вважали, очі здатні висвітлювати предмети. Тому темрява визнавалась не просто відсутністю світла, а й силою, що пригнічує здатність людини бачити" [Л.1, стор. 582]. 

21. Незвичайні  зливи

       Згвалтована вагітна Земля ридає гіркими солоними сльозами, зареве гарячими дощами. Потечуть рум'яна, пудра, туш по щоках її, тому що повертається почервонілий вміст океанів, морів, річок, з жовтим і червоним пилом пустель, чорною сажею згорілих лісів, сірим попелом вулканів, білим прахом міст.
      Довго плакатиме невтішна про нещасну долю, посилає в темряві блискавки і громи прокльонів насильникам своїм. Червоні, чорні, жовті, білі сльози ллються і ллються ... . Оскільки у всій нижній атмосфері безперервний фізичний процес конденсації пари на частинках пилу, попелу, сажі викличе незвичайні та потужні зливи.
     Густа темна рідина хлюпає з оглушливим шумом, наче прорвалася чорна гребля небес і ринули рідкісні хляби: гарячі, кольорові, кислотні. Гарячі, через високу температуру конденсації пари в сильно нагрітому повітрі. Червоні, жовті, чорні, білі завдяки оксидам заліза, сажі, золі, вулканічному попелу, білому мінеральному пилу карбонатних порід. Кислотні (рН = 4,0 ... 5,0), в основному через оксиди: 1) сірки; 2) азоту.
     Перші, потраплять у тропосферу з вулканічними викидами (сірчаний ангідрид) та продуктами горіння сірководню. Другі, створюються пожежами, блискавками, термічними вибухами при падінні астероїдів в осадові породи з доломітів та вапняку. Через дегазацію кальциту виділяться великі обсяги газів, у т.ч. дуже токсичних оксидів сірки.
    Частина оксидів сірки та азоту, окислюючись у повітрі киснем до SO3 і NO2, взаємодіючи з парами води та радикалами гідроксилів, утворюють пари сірчаної Н2SO4 та азотної НNO3 кислот.
       Їх пари конденсуються в атмосфері на аерозолях розміром 0,5 мкм … 10 мікрон, викликаючи кислотні гарячі дощі (спочатку, більше ніж 50 °С). Відбудеться сильне закислення прісних вод, тих, які не змішалися з морськими, які залили майже весь суходіл.
    Така кисла, гірка на смак рідина для пиття, смертельна як для людини, так і для багатьох тварин, рослин, мікроорганізмів. Наприклад, при рН ≈ 4,5 гине вся риба, більшість жаб та комах. Кислотні опади знищать листя на деревах, що вціліли від вогню. Понад те, згідно з видінням Івана, «багато людей померло від води ("загинуло багато людей ", пер. [Л.22]), бо  вона стала гіркою» (Об’явлення, 8:11, б).
    Отруєним виявиться повітря. Токсичними сполуками сірки, азоту, вуглецю, водню, у т.ч. їх оксидами, також сірководнем, диціаном, метилціанідом, ціаністим воднем, отруйними парами сірчаної, азотної, соляної, інших кислот.
      Темрява і шалена гуркітлива злива з градом (Єз.38:22, Іс.28:17), що "затоплює землю" (Сивілліни книги, 3:690), продовжаться без перерв приблизно 40 діб, стільки знадобиться для охолодження тропосфери. Адже зниження її температури  супроводжуватиметься безперервною конденсацією,  так як повітря  постійно  перебуває  у  стані  повного
насичення парами води, незважаючи на поступове зменшення його абсолютної вологості.
      Вказану подію, враховуючи її всесвітній характер і трагічні наслідки, Господь порівнює з глобальною повінню, яка нагрянула майже 12 000 років тому.
       «І як було за днів Ноя, так буде і за днів Людського Сина ... настав потоп, і вигубив (знищив) усіх» (Луки, 17:26, 27). Псалмоспівець називає сильні опади: "Безодня перекликається з безоднею в гуркоті Твоїх водоспадів", землю іменує "глибоким болотом" (Псалми, 42:8, 69:3; Йов.22:11).
     В останні дні існування роду цього хлине дощ з градом, широко розіллються ріки, подують ураганні вітри, обрушаться на будинки безтурботних, байдужих до попереджень Ісуса Христа. Усі будівлі зваляться, тому що побудовані на піску, їхнє падіння буде велике (Мт.7:27) з жахливим гуркотом. Хто має вуха і чує,– треба кувати залізо поки воно гаряче.

22. Чому  вись  стане  мідною,  низ – залізним?

        Після закінчення покарання Божого планета вщухне, за Писанням. «З небес Ти сповістив суд  (вирок); земля (від жаху) злякалась ("у страху застигла", пер. [Л.18]) і вщухла» (Псалми, 76:9, Синод. пер.; 75:4).
      Через сорок діб закінчиться жалоба неба, висохнуть хмари, розвіється "непроглядна (густа) темрява" (Ісаї, 8:22), посвітлішає. Все-таки каламутне від пилу повітря не стане прозорим, глибокі солоні болота – дрібними, колір небозводу блакитним.
     Слідом за тривалим дощем виявлять себе нові "хмари", надовго потьмяніють «сонце, і світло, і місяць, і зірки" (Еклезіаста, 12:2), на 3,5 роки день змішається з ніччю, ранок з вечором. Тоді «будеш прокидатись від першого голосу (крику) птаха» (вірш 4, б).
       Внаслідок космічного праху зверху, а також сажі, пилу, сірковмісних сполук, пари, морської солі, диму, вулканічного попелу знизу, на 1/3 послабшає світло від сонця, місяця, зірок. Третя частина дня і третина ночі позбудуться світла (Об'явл. 8:12).
      Такий похмурий фрагмент есхатологічної картини зафіксували Єремія та Захарія. «Я подивився на землю,– а вона порожня (розорена) і спустошена ("не залишилося нічого живого", пер. [Л.18]); на небо – й не було на  ньому світла» (Єремії, 4:23). 
      Планета розорена, спустошена, безлика, не видно ні трави, знищеної вогнем, ні дерев; третина з них згоріла, інші обдерті, зламані, повалені, вирвані з корінням; немає ріллі, вона залитою морською водою. Понад те, зникло звичне денне світло (вірш 23, б).
    «У той день: не стане звичного для людей світла  ... ні то день, ні то ніч,– і тільки під вечір (з'явиться світло) стане розвиднюватись» (Захарії, 14:6, 7); справді, буде щось середнє – ні день, ні ніч. Це станеться в Йом Адонай (вірш 1) завдяки зміні оптичних властивостей атмосфери, наповненої грубими дисперсними аерозолями, 
     Ось чому склепіння над головою фактично стане червоним [Л.12]: кольору міді "вдень", пурпуру – "ввечері" і "вранці". Світло від місяця вночі, від сонця надвечір та зранку також почервоніє (Іс.24:23), висота стане за кольором міддю.
       Внизу твердий, просолений, брудний суходіл вкриється попелом, сажею, чорними зернами оплавлених мінеральних порід імпактів та вулканічних викидів, у т.ч. залишками метеоритів (метеоритне залізо виковували холодним способом [Л.15, стор.25]). Збудеться написане. «Твоє небо, що над твоєю головою, стане як мідь, а земля, що під тобою, як залізо» (Второзаконня, 28:23, залізо це втілення твердості [Л.3]).
    Дійсно, гарячий грунт, який скам'янів, стане залізом, але його не можна кувати. У районах активної вулканічної діяльності або осілих імпактних викидів, тефра (попіл, лапіллі, "бомби"), змішавшись з водою, створить великі селі.
    Застигаючи, грязьові потоки утворюють тверду масу завтовшки до кількох метрів, схожу на залізобетон; там, де була трава, нічого не виросте. Під мідним небом ґрунт стане залізом (Втор.28:23), виявиться непридатним для землеробства.        

23. Несприятливий  макроклімат

     Захарія провидить День Господній, під час якого настануть масштабні негативні зміни метеорологічних умов (Зах.14:6, 7). Те саме стверджують автори [Л.17], "в роки великої скорботи на землі відбудуться різкі кліматичні зміни" (стор. 569).
     Сильно зміниться газовий та аерозольний склад атмосфери. Стануть іншими напрямки та параметри основних струменевих морських течій у Світовому океані, у т.ч. теплий Гольфстрім, циркуляція вод у Північному Льодовитому океані навколо Антарктиди. Підвищиться кислотність верхніх шарів води.
        Настане загальне затемнення,  як передбачено. «І  буде  того  дня:  не  стане  світла,  світила  віддаляться»
 (Захарії, 14:6), у Масоретському тексті, "не буде світла; холод і мороз". Інше прочитання, "буде холод і згущення повітря", пер. [Л.16]. Справді, звичне світло надовго зникне, точніше, настане "ні то день, ні то ніч" (вірш 7).
    Причина тотального затемнення це повсюдні пило-піщані бурі, особливо з пустель. Також висока концентрація аерозолів, зокрема, утворення крапельок сірчаної кислоти. Стратосферні аерозолі, у вигляді сірчанокислого туману, ефективно відбивають, розсіюють, поглинають променисту енергію Сонця, перебуваючи у зваженому стані набагато довше, ніж частки пилу та попелу.
    Після початкового швидкого розігріву, температура повітря в приземному шарі впаде, порівняно з існуючою: у північній півкулі на 30 °С ... 40 °С, у південній - на 15 °С ... 20 °С і більше. Температура поверхні Світового океану знизиться на 5°С ... 10°С. "Мудрий втече з північних країн до настання суду над ними (Зах.2:6)" [Л.1, стор. 1051], бо де холод, там і голод.
      Настануть три суворі аномально довгі зими, особливо на другий рік після катаклізму. Температура повітря в окремих місцях суходолу впаде до мінус 50 ° С і нижче, бувши теплим ґрунт промерзне на глибину десятків метрів. Значно збільшиться площа покритих льодом заток і морів, які раніше ніколи не замерзали, зокрема, у Канаді.
     Навіть усередині кордонів Північного та Південного тропіків з'явиться замерзла вода, на екваторі стане холодно, випаде кислотний сніг рожевого кольору. Більшу частину території Європи покриє спресований сніг, під ним – лід. Тим не менш, вцілілих в підземних сховищах, "потреба та голод проженуть на холод".
       Дедалі більш значному тривалому глобальному похолоданню, аж до зледеніння поверхні всіх континентів, завадить зростання температури газової оболонки в нижній атмосфері, т.зв. "парниковий ефект". Фізично на її нагрівання піде енергія сонячних променів, що майже не проникають до поверхні постраждалої планети через мало прозору гомосферу.
   Сьогодні приблизно 30% відбивається у космос, 47% поглинається, переходить у теплову енергію, 23% витрачається на випаровування води. Потужність потоку сонячного випромінювання біля верхньої межі атмосфери Землі велика – 1,8 х 1017 Вт, його щільність 1350 Вт/м2, середня кількість енергії, що надходить за 1 годину на 1 м2 поверхні, дорівнює 4 870 кДж/(година ⋅ м2).      

24. Парниковий  ефект

       У його створенні істотну роль відіграють кліматично активні атмосферні гази: діоксид вуглецю (СО2), метан (СН4), оксид азоту (NO), озон (О3); невдовзі після часткового самоочищення повітря від сажі, попелу, пилу і сполук, що містять сірку.
      Пари води та згаданих оксидів, які утворилися внаслідок пожеж, зіткнення метеороїдів з сушею, вивержень та вибухів вулканів, поглинуть довгохвильову інфрачервону радіацію Сонця та Землі. Подібно газу СН4, питоме поглинання яким теплового випромінювання приблизно в 23 рази більше, ніж СО2.
     Величезні обсяги метану та діоксиду вуглецю з'являться внаслідок збільшення температури специфічних газогідратних покладів, розташованих у донних відкладах Світового океану, зонах вічної мерзлоти, болотах, карбонатних породах та гідрокарбонатах.
      Молекули О3 виникнуть завдяки впливу на О2 блискавок. Озон інтенсивно, до 97%, поглинає короткохвильову ультрафіолетову радіацію. Якраз близько 75% всієї сонячної енергії, що надходить, є короткохвильове і ближнє інфрачервоне випромінювання в діапазоні довжин хвиль від 0,4 мкм до 1,5 мікрон.   
     Поверхня нашої планети та її атмосфера випромінюють теплоту, приблизно 75%, в іншому, далекому інфрачервоному діапазоні на довжині хвиль 8 ... 28 мкм. Гомосфера, не прозора для такого випромінювання через парникові гази та сульфатні аерозолі, виявиться ефективною термоізоляцією, значно зменшить втрати теплоти в космос.  
     Екстремально сильне похолодання перших 4-х років після катастрофи змінить поступове потепління, особливо на півночі Азії та Європи, півдні Південноамериканського материка, частини Антарктиди. Суть буде полягати у зміщенні географічних полюсів на ≈ 15 о, відповідно, зрушать (умовні) лінії екватора, Північного та Південного полярних кіл, тропіків.
     На північній частині Східної півкулі, півдні Західної півкулі, зими стануть м'якше і коротше, літо спекотніше і довше. Навпаки, в північних областях зима набагато холодніша і триваліша, особливо на територіях Канади (північний полюс перебуватиме в морі Баффіна), Гренландії, США. Похолодає на півдні Австралії, на чий бік зміститься південний полюс.
      Зате температура повітря в деяких місцевостях зросте на 10 ° С ... 15 ° С і більше в порівнянні з існуючою. Рослинність, яка вціліла від вогню, засохне внаслідок тривалої посухи через різке зниження середньорічних опадів. Клімат на планеті буде теплішим, але не скрізь.     

 25. Чому  вись  стане  залізною,  низ  –  мідним

       Низька прозорість повітря, а саме, "глобальне затемнення", викликане смогом (мал.6), тобто туманом, змішаним з димом, пилом, сажею, кіптявою, значно зменшить інтенсивність випаровування з поверхні Світового океану.
    
       На 3,5 роки перерветься усталений кругообіг води в природі,  холодний грунт вразить жорстока посуха. Вона супроводжується постійним випаданням найдрібніших частинок з атмосфери, зокрема, до півроку триватимуть густі пеплопади. Як зафіксовано у Святому Письмі.
     «Замість дощу Господь дасть землі твоїй пил, і порох (пил, пісок) з неба  падатиме, падатиме на тебе ("поки ти не задихнешся" пер. [Л.24]), доки не будеш винищений» (Второзаконня, 28:24, Синод. пер.; дослівно, «перетворить Господь дощ землі твоєї на пил і порох» [Л.18]).
      Космічні останки містять частинки кольору іржі, який їм нададуть оксиди заліза. Іржавий прах, червоний пил пустель, вулканічний попіл, морська сіль покриють поверхні ґрунту та рослин, знищуючи те, що людина посіє (28:42).
      Немає ні рослини, яка приносить тінь від палючого сонця, ні деревини, що дає тепло при морозному місяці. Немає дощу, лише попіл, котрий безупинно падає на тих, хто вижив у стихійних лихах та блукає у напівтемряві.
   Аерозолі, колоїдні системи з диспергованими твердими частинками, агрегатно нестійкі. Так середній час життя тропосферних сучасних аерозолів становить 6 …40 діб, стратосферних – від 1 місяця у шарі 10 … 12 км до кількох років на висоті 20 км.
     У міру випадання великих агрегатів (скупчень) і частинок все менших розмірів, висота втратить мідний колір. Стане блідо-жовтою, потім, блідо-жовто-зеленою, лише з часом, блакитною.
     Блідо-жовте, безхмарне, наповнене залізним аеропилом гаряче склепіння вгорі, яке не дає ні краплі дощу, і голий кольору міді суходіл внизу, - ось доля тих, хто завзято губив планету. Виповниться старозавітне пророцтво.
      «Я зламаю зарозумілість (гординю) вашої впертості і зроблю небо над вами (залізним) як залізо (доща не буде), а вашу землю (сухою і твердою) наче мідь» (Левіти, 6:19, у дужках, пер. [Л.24]).
      Таким чином, прогноз Втор. 28:23 (див. §22) не суперечить пророцтву Лев.26:19, як здається на перший погляд. Зазначені загадкові вірші відносяться до різних стадій Великої скорботи. коли всі постраждалі пройдуть через вогонь, воду, труби, побачать мідь угорі та залізо внизу.       

26. Не  впізнати  обличчя  світобудови

       В результаті космічної катастрофи виявляться зовсім іншими звичне розташування зірок, рельєф (Пс.102:26, 27; Іс.65:17), топографія, в т.ч. розміщення джерел, річок, морів.
      "Хоча земля не знищена, але на ній відбудуться такі зміни, що вона стане просто невпізнанною. Гори будуть зсунуті зі своїх місць, а деякі зникнуть зовсім; інші з'являться, треті змінять форму. З'являться нові острови, а інші зникнуть. Все це супроводжується страшними вулканічними виверженнями " [Л.19, стор. 379].
      Сильно зміняться мега-, макро-, мезо- та мікрорельєф обмолочених суходолу, дна океанів та морів, узбереж, островів. На всіх континентах регіональна геоморфологія місцевості трансформується, стане одноманітним ландшафт. Фрагментом есхатологічного бачення (Іс.1:1) нової Ерец Їсраель ділиться Йешайа, зрозуміло, до науковою мовою.
      «Кожна долина нехай підніметься, а кожна гора та пагорб – понизяться (опустяться); кривизна нехай вирівняється, а вибоїстий шлях (нерівні шляхи зробляться гладкими) стане рівниною» (Ісаї, 40:4; у Масоретському тексті, "Кожен дол підніметься, і кожна гора і пагорб знизяться, і стане крутість рівниною і гірський ланцюг – долиною"; дивіться також Мих.1:4).
     Так, крутість перетвориться на рівнину (Зах.14:10), бо гори і пагорби розплющились ніби глина під печаткою, поверхня "стала барвистою ("як одяг офарбилась" пер. [Л.24]) немов одежа" (Йова, 38:14). Великий глобальний мегаструс зруйнує спорожнілі міста (Іс.24:10, Соф.3:6, Об’явл.16:19), знизить гори (Єз.38:20, Авв.3:6, Об’явл.16:20), зрушить острови з їх місць (6:14, 16:20).
       Зникнуть колишні джерела, озера, річки, виникнуть нові (Іс.19:5-7, 42:15, 41:18, Єз.30:12, Пс.107:33-35). Покриється ямами, провалами, довгими тріщинами планета, завалена вирваними з корінням деревами; вона занепаде (Іс.51:6, 24:17-22, 51:6, Єр.25:32-38), згорять зелені покриви її (Об’явл. 8:7, Йоіл.1:19, ).
       Стихійні лиха виявляться «днем горя і скорботи, днем нищення і руйнування» (Соф.1:15, "страшних лих і руйнувань", пер. [Л.18]). На безплідному, засипаному метровим шаром попелу, солоному грунті не росте трава, на глибоко промерзлій землі вимерзнуть дерева, які вціліли від вогню. Не можна дізнатися виду пораненого, розореного, зануреногої у воду суходолу.
   Як передбачено пророком. «Ось ГОСПОДЬ пустошить (знищує, розорить) землю і нищить її (робить безплідною). Він змінює її (вигляд) поверхню і розпорошує (розсіює) її мешканців» (Ісаї, 24:1-6).
      «Підніміть очі ваші до неба і подивіться на землю внизу! Адже небеса зникнуть (розсіються, розвіються), як дим, а земля зітліє (занепаде), як старий одяг, а її мешканці загинуть (вимруть), як (мошки) комарі ...» (51:6; Йов.9:5, 6).
      Безпрецедентне зникнення небес викличе бедлам; не відрізнити одну частину доби від іншої, "ні то день, ні то ніч" (Захарії,14:7). "Припинення дії покажчиків часу означає, що у природі відбудуться неймовірні катаклізми, які перевернуть весь світ" [Л.15, стор. 940].
       Насправді  буде  "ні день, ні ніч"  (пер. [Л.22])  внаслідок  зниження  інтенсивності   дифузного  випромінювання 
небосхилу [Л.12],  наповненого  пилом,  попелом,  сажею,  сульфатними  аерозолями.  По  всій  планеті  вдень  похмуро
 (Іс.60:2), вночі – світло (Ам.5:8).
         Світліше  завдяки  багаторазоому  відображенню  кристалами  льоду,  хлоридів,  карбонатів,  сульфатів,  іншими
 аерозольними стратосферними частинками сонячних променів, вони таким чином потрапляють на темний бік земної кулі з освітленого її боку.
      Окрім зникнення звичного світла та відсутності розмежування доби, пророки Захарія та Йоїл не бачать ні сонця вдень, ні місяця та зірок уночі, ніби вони пішли (Зах.14:6, Йоіл.3:15).                  

27. Простіше  поховати,  ніж  прогодувати

    
       Внаслідок різко зміненого клімату планети, жорстока тривала посуха, лютий масовий голод (мал.7) охоплять залишки жителів. Згідно з пророцтвом:
   «спустошені  поля,  сумує земля  ("У попелі поля, в золі земля" [Л.24]),– бо знищена  пшениця  (зерно, посіви),
висох виноградний сік (молодий виноград), зів'яло оливкове дерево», "всі рослини в полі посохли (Йоіла, 1:10 і далі).
    «Зерна насіння загинули під своїми грудами землі ("Ми посіяли зерно, але воно висохло під землею. Наші рослини засохли і загинули", пер. [Л.18]),– засіки (житниці, комори) спорожніли, повалилися стодоли (клуні), бо не стало збіжжя» (1:17 і далі; Втор.28:48-57).
       Жителі помирають у напівтемряві від спраги, нестачі їжі, холоду, травм, хвороб; не побачивши сонця, місяця, зірок. Смерть крадеться на блідому, як небо, жовто-зеленому коні (Об’явл.6:8), за нею йдуть повсюдний голод і нещадні  епідемії (мор).
        Ті,  хто  губив  планету,  самі  будуть   уражені   «незвичайними   карами,   потужними   й   довготривалими
(постійними) покараннями,  згубними (злими) й тривкими  хворобами»  (Второзаконня, 28:59-61). Огидні  хвороби
бачить Іоанн, «обсіли людей страшні (жахливі, жорсткі) болячки» (Об'явлення, 16:2, б).
     Ослаблих від недоїдання (Йов.18:12, Плач.4:9), змучених спекою і холодом (Зах.14:6, Об’явл.16:9), отруєних гіркою водою (8:11), засипаних пилом і порохом з неба замість манни (Втор.28:24). Божевільних від горя,  у постійному депресивному стані (Пс.38:3-11); вони живуть у тріщинах скель і норах (Іс.2:19), наче змія (Мих.7:17).
       Але гнів Божий короткий , інакше не вижила б жодна людина (Іс.57:16), ось чому Ісус Христос говорить про Велику скорботу так. «І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслася б жодна людина» (Марка, 13:20, а). Він зламає ярмо, жезл, тростину утискувача, подібно в ніч поразки мадіанітян Гедеоном (Іс.9:4, Суд.7:19-21).
     "У всякому лиху не без добра". Через 3,5 роки від початку катаклізму повітря стане майже прозорим завдяки зниженню концентрації пилу, сажі, вулканічного попелу, інших аерозолів та газів, які затримували або відбивали сонячну радіацію. Вода почне випаровуватись, її пари – конденсуватися, знову підуть дощі "як і раніше" (Йоіла, 2:23).
     Самоочиститься повітря, оскільки кількість аерозолів зменшується більш ніж у 10 разів протягом півроку [Л.13]. Атмосфера стабілізується, повернеться в стан термодинамічної рівноваги, впорядкується кругообіг води в природі, покращиться макроклімат. Рілля почне плодоносити, потечуть річки з Єрусалиму (Ам.9:13, 14, Зах.14:8, Йоіл.3:17, 18).
      Милосердний Бог відновить гармонію між новим зоряним небом та новою квітучою планетою (Іс.66:17, Ос.2:21, 22). Місяць знову стане яскравим, «а світло сонця буде всемеро ясніше, як світло сімох днів» (Ісаї, 30:26, б), в порівнянні з його тьмяним світлом в напівтемряві жалобних великоскорбних днів.
       Усі народи почнуть поклонятися істинному Сину Божому та  Богу Ісусу Христу. « І  стане  ГОСПОДЬ  Царем  усієї 
землі. Це той час, коли буде єдиний (один) ГОСПОДЬ, і єдине (одне) Його ім'я» (Захарії, 14:9; Мих.4:6, 7, Об’явл.11:15). Хто має очі побачить, хто має вуха почує, хто сподівається на Премудрість зрозуміє.
             

Список використаної літератури

  1. Словарь библейских образов. – СПб.: Библия для всех, 2016. – 1423 с.

  2. Евангельский словарь библейского богословия. – СПб.: Библия для всех, 2000. – 1232 с.

  3. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. – Кременчук: Християнська зоря, 1999. – 1088 с.

  4. Словарь библейского богословия. – Киев – Москва: Кайрос, 1998. – 1297 с.

  5. Спраул Р. Ч. Что говорил Иисус о последних днях. – СПб.: Библия для всех, 1999. – 246 с.

  6. Кузнецова В. Н. Евангелие от Луки. Комментарий. – М.: ОПУ им. А. Меня, 2004. – 556 с.

  7. Баркли У. Толкование Посланий к Галатам, Ефесянам, Филиппийцам, Колоссянам и Фессалоникийцам. – Scottdale: Всемирный союз баптистов, 1986. – 447 с.

  8. Подстрочный греческо-русский Новый Завет. Дословный современный перевод [LCV]. – Житомир: Украинское общество благодати, 2005. – 1048 с.

  9. Библия для нашей жизни. Новый Завет. – Финляндия: International Bible Society, 1999. – 687 с.

  10. Заріпов В. "1. Ознака та знамення Другого пришестя Ісуса Христа". // Der Tag des Herrn: веб-сайт. – Електроний ресурс. – Дата доступу: 29.03.2006. 

  11. Роджерс К. Л.-мл., Роджерс К. III. Новый лингвистический и экзегетический ключ к греческому тексту Нового Завета. – М.: Библия для всех, 2001. – 1008 с.

  12. Заріпов В. "2. Гог із землі Магог: кінець світу цього" // Der Tag des Herrn: веб-сайт. – Електроний ресурс. – Дата доступу: 29.03.2006. 

  13. Пустынский В. Последствия падения на Землю крупных астероидов.

  14. Барчук І. Пояснення на книгу Об'явлення. – Київ: Дорога правди, 1993. – 288 с.

  15. Библейский культурно-исторический комментарий. Часть 1. Ветхий Завет. – СПб.: Мирть, 2003. – 984 с.

  16. Толкование ветхозаветных книг. От Книги Исаии до Книги Малахии. – Ашфорд: Славянское Миссионерское Издательство, 1996. – 602 с.

  17. Толкование новозаветных посланий и Книги Откровения / гл. ред. В. Харчлаа. – Зелигенштадт: Христианское издательство, 1990. – 598 с.

  18. Библия. Современный перевод библейских текстов. – М.: World Bible Translation Center, 2002. – 1150 с.

  19. Дудник А. В. Толкование на книгу Откровения Иоанна Богослова. – Харцызск: Свет, 2012. – 975 с.

  20. Рогозин П. Тайны Апокалипсиса. – Корнталь: Свет на Востоке, 2003. – 432 с.

  21. Большой библейский словарь. – СПб.: Библия для всех, 2005. – 1503 с.

  22. Библия. Новый перевод на русский язык. – Карлайл: Biblica Europe, 2011. – 1185 с.

  23. Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета, канонические. Современный русский перевод. – М.: Российское Библейское Общество, 2011. – 1408 с.

  24. Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета в современном русском переводе. – М.: Издательство ББИ, 2015. – 1856 с.

  25. Прокопенко О. В. Вісники Царства: Богослов'я старозавітних пророків. – Харків: Глобус, 2016. – 414 с.

 
 
        
        
       

 
    

 
 
 
        
        
       
 
      
     
 
 
 

Надрукувати

День Господень