«Один лише Бог, Котрий перебуває на небі,–
Він відкриває таємниці,– Він і сповістив
цареві Навуходоносорові те, що має статись
у майбутньому часі» (Даниїла, 2:28, а)
Він відкриває таємниці,– Він і сповістив
цареві Навуходоносорові те, що має статись
у майбутньому часі» (Даниїла, 2:28, а)
«Але в ті дні, коли залунає голос сьомого
ангела, коли він має засурмити,– тоді
завершиться Божа таємниця, яку Він
сповістив Своїм рабам – пророкам»
ангела, коли він має засурмити,– тоді
завершиться Божа таємниця, яку Він
сповістив Своїм рабам – пророкам»
(Об'явлення, 10:7)
1. Вступ
Даниїл, в євр. транскрипції Даніель (означає "Бог – мій суддя") народився у кінці VII століття до Р.Х. [Л.1, 25], в знатній іудейській родині [Л.2, 3], либонь, царського роду [Л.4].
З першою групою полонених євреїв, у 605 році майбутнього пророка вивезли до Вавилону [Л.1-4], у віці 15 [Л.2, 27] або 16 [Л.1, 5] років. Закінчивши трирічне навчання мови, літератури, математики і музики [Л.6], юнак успішно виконував обов'язки при царському дворі, його служба тривала майже 70 років [Л.1]. Даниїл сучасник Єремії та Єзекіїля [Л.11].
Він служив у роки правління Навуходоносора II, Валтасара, Дарія Мидянина, Кіра Перського, пережив царів Нововавилонської держави [Л.7], закінчив життя в Мідо-Перській монархії. Наві помер, напевне, в перші роки царювання Кіра, у віці близько 90 років [Л.7] чи 85 [Л.5] або, приблизно, 80 років [Л.11] чи більше [Л.2].
Його книга незвичайна в багатьох відношеннях. Вона написана двома мовами, єврейською (1:1-2:4, а; 8:1-12:13) і арамейською (2:4, б - 7:28) [Л.1, 3, 8, 25, 28]; складається з 2-х помітно відмінних частин, історичного оповідання глав 1-6 та пророчих видінь глав 7-12 [Л.9]. Твір відноситься до нового особливого жанру апокаліптичної літератури, у котрому широко використовуються символи, алегорії, загадки, архетипи [Л.5, 8, 20].
Більш того, не вщухають суперечки про автора рукопису, його історичну достовірність дату написання [Л.9, 25]. Консерватори дотримуються традиційної думки про достовірність, авторство (Даніель), період написання (VI століття до Р.Х.).
Скептично налаштовані ліберальні богослови вважають, книга створена приблизно в 165 р. до Р.Х. невідомим автором, очевидцем історичних подій під час правління еллінського царя Антіоха IV Епіфана [Л.1, 2, 4, 5, 8, 10]. Але даній точці зору бракує переконливих аргументів, згідно з примітками автора [Л.29, стор. 1029 – 1031].
Час написання книги. Вчені консервативної школи, які вважають Даниїла історичною особистістю й автором пророцтв, наполягають на ранній даті: VI століття [Л.2, 5, 8], друга його половина [Л.1], незабаром після захоплення Вавилону царем Кіром у 539 р. [Л.10], можливо до 530 року [Л.2] або близько нього [Л.29].
Композиція віршів 2:31-35, 44, 45. 1. Сон Навуходоносора II (2:31-33).
2. Великий камінь, що розбиває боввана (2:34, 35).
3. Поява нового царства (2:44, 45).
З першою групою полонених євреїв, у 605 році майбутнього пророка вивезли до Вавилону [Л.1-4], у віці 15 [Л.2, 27] або 16 [Л.1, 5] років. Закінчивши трирічне навчання мови, літератури, математики і музики [Л.6], юнак успішно виконував обов'язки при царському дворі, його служба тривала майже 70 років [Л.1]. Даниїл сучасник Єремії та Єзекіїля [Л.11].
Він служив у роки правління Навуходоносора II, Валтасара, Дарія Мидянина, Кіра Перського, пережив царів Нововавилонської держави [Л.7], закінчив життя в Мідо-Перській монархії. Наві помер, напевне, в перші роки царювання Кіра, у віці близько 90 років [Л.7] чи 85 [Л.5] або, приблизно, 80 років [Л.11] чи більше [Л.2].
Його книга незвичайна в багатьох відношеннях. Вона написана двома мовами, єврейською (1:1-2:4, а; 8:1-12:13) і арамейською (2:4, б - 7:28) [Л.1, 3, 8, 25, 28]; складається з 2-х помітно відмінних частин, історичного оповідання глав 1-6 та пророчих видінь глав 7-12 [Л.9]. Твір відноситься до нового особливого жанру апокаліптичної літератури, у котрому широко використовуються символи, алегорії, загадки, архетипи [Л.5, 8, 20].
Більш того, не вщухають суперечки про автора рукопису, його історичну достовірність дату написання [Л.9, 25]. Консерватори дотримуються традиційної думки про достовірність, авторство (Даніель), період написання (VI століття до Р.Х.).
Скептично налаштовані ліберальні богослови вважають, книга створена приблизно в 165 р. до Р.Х. невідомим автором, очевидцем історичних подій під час правління еллінського царя Антіоха IV Епіфана [Л.1, 2, 4, 5, 8, 10]. Але даній точці зору бракує переконливих аргументів, згідно з примітками автора [Л.29, стор. 1029 – 1031].
Час написання книги. Вчені консервативної школи, які вважають Даниїла історичною особистістю й автором пророцтв, наполягають на ранній даті: VI століття [Л.2, 5, 8], друга його половина [Л.1], незабаром після захоплення Вавилону царем Кіром у 539 р. [Л.10], можливо до 530 року [Л.2] або близько нього [Л.29].
Композиція віршів 2:31-35, 44, 45. 1. Сон Навуходоносора II (2:31-33).
2. Великий камінь, що розбиває боввана (2:34, 35).
3. Поява нового царства (2:44, 45).
Головна тема. Загибель цивілізації "в останні дні" та утворення абсолютно нової суспільно-економічної та політичної формації.
Мета написання. Попередити вавилонського правителя, слухачів, наступні покоління читачів про майбутнє руйнування деградуючих суспільств й встановлення теократичного правління на землі.
Зміст. Навуходоносору II приснилась величезна статуя (2:31) із золота, срібла, міді, заліза, глини (вірші 32, 33). Раптово в неї влучив таємничий камінь, який відколовся від гори без чиєїсь допомоги (34), через що істукан розсипалася на пил, підхоплений сильним вітром, а унікальний камінь став великою горою (35).
Слідом за крахом боввана, Великий Бог зведе на землі Своє нездоланне царство (2:44). Таке майбутнє Він показав язичницькому монарху (вірш 45).
Проблеми тлумачення. Які саме держави маються на увазі під частинами тіла загадкового боввана: груди (срібло), черево (мідь), ноги (залізо, глина). Що мав на увазі провидець, використовуючи образи гори та руйнівного каменю, чи збулося пророцтво 2:34, 35; як тлумачити вірш 2:44.
Мета написання. Попередити вавилонського правителя, слухачів, наступні покоління читачів про майбутнє руйнування деградуючих суспільств й встановлення теократичного правління на землі.
Зміст. Навуходоносору II приснилась величезна статуя (2:31) із золота, срібла, міді, заліза, глини (вірші 32, 33). Раптово в неї влучив таємничий камінь, який відколовся від гори без чиєїсь допомоги (34), через що істукан розсипалася на пил, підхоплений сильним вітром, а унікальний камінь став великою горою (35).
Слідом за крахом боввана, Великий Бог зведе на землі Своє нездоланне царство (2:44). Таке майбутнє Він показав язичницькому монарху (вірш 45).
Проблеми тлумачення. Які саме держави маються на увазі під частинами тіла загадкового боввана: груди (срібло), черево (мідь), ноги (залізо, глина). Що мав на увазі провидець, використовуючи образи гори та руйнівного каменю, чи збулося пророцтво 2:34, 35; як тлумачити вірш 2:44.
2. Що бачив цар і не знали радники? (2:31)
Одного разу могутньому Навуходоносорові II (правив у 605 - 562 р.р. до Р.Х.) сину царя Набопаласара (625 - 605 р.р.), засновнику Нововавилонського (Халдейського) царства [Л.3, 4, 6], приснилося щось тривожне (2:1). У давнину,
"сни вважалися посланнями від богів, вони нерідко викликали занепокоєння і навіть вганяли людей у паніку" [Л.6, стор. 845].
Деспот, він боявся державного перевороту, зажадав від придворних халдеїв розкрити секрет сновидіння (уривок 2:2-9). Халдеями називалися мудреці, котрі "висловлювали передбачення особистих та історичних доль на підставі руху зірок" [Л.5, стор. 349], "в завдання яких входив також захист від небезпек, передбачених зловісними ознаками, у тому числі отриманими уві сні" [Л.6, стор. 845].
Однак у всі часи справедлива істина. "Божественна таємниця недоступна людській свідомості, вона може бути розкрита тільки в Божому одкровенні ..." [Л.3, стор. 963]. Тому ніхто з халдеїв, магів, чарівників, чаклунів не зміг розповісти зміст царського нічного кошмару (2:9-11), тим самим, наразивши на смертельну небезпеку себе (вірш 12) та інших радників (13).
Лише розсудливому Даниїлу, чоловікові молитви, відкрилася тайна загадкового пророчого сну Навуходоносора II, за це наві подякував Богу (2:19-23) й дав відповідь повелителю.
"сни вважалися посланнями від богів, вони нерідко викликали занепокоєння і навіть вганяли людей у паніку" [Л.6, стор. 845].
Деспот, він боявся державного перевороту, зажадав від придворних халдеїв розкрити секрет сновидіння (уривок 2:2-9). Халдеями називалися мудреці, котрі "висловлювали передбачення особистих та історичних доль на підставі руху зірок" [Л.5, стор. 349], "в завдання яких входив також захист від небезпек, передбачених зловісними ознаками, у тому числі отриманими уві сні" [Л.6, стор. 845].
Однак у всі часи справедлива істина. "Божественна таємниця недоступна людській свідомості, вона може бути розкрита тільки в Божому одкровенні ..." [Л.3, стор. 963]. Тому ніхто з халдеїв, магів, чарівників, чаклунів не зміг розповісти зміст царського нічного кошмару (2:9-11), тим самим, наразивши на смертельну небезпеку себе (вірш 12) та інших радників (13).
Лише розсудливому Даниїлу, чоловікові молитви, відкрилася тайна загадкового пророчого сну Навуходоносора II, за це наві подякував Богу (2:19-23) й дав відповідь повелителю.
«Ти, царю, бачив уві сні якусь велику статую ("бовван", пер. Огієнка). Величезною була ця статуя, і сяяла ("здіймалася", пер. [Л.26]) перед тобою, так що страшно було на неї дивитись» (2:31). Коли монарх східної супердержави лежав у ліжку, розмірковуючи про майбутнє (вірші 28, 29), він задрімав (2:1), «а що можна побачити із заплющеними очима?». Правильно. Водночас, "різні частини сновидіння переривалися короткими пробудженнями"
[Л.12, стор. 22].
Тяжкий сон, він сильно стривожив деспота, стосувався істукана фантасмогоричного вигляду (мал.1), а все надприродне викликає страх (5:6, 10:5-9), навіть жах (7:7). Жахливий бовван сяяв "сліпучим блиском" (2:31, пер. [Л.11]), грізно здіймаючись
над маленькою людиною.
[Л.12, стор. 22].
Тяжкий сон, він сильно стривожив деспота, стосувався істукана фантасмогоричного вигляду (мал.1), а все надприродне викликає страх (5:6, 10:5-9), навіть жах (7:7). Жахливий бовван сяяв "сліпучим блиском" (2:31, пер. [Л.11]), грізно здіймаючись
над маленькою людиною.
3. Загадка чотирьох царств (2:32, 33)
Надзвичайний блиск статуї, що дивує розмірами, надавали метали. "Вона була величезна і відполірована до блиску" (2:31, пер. [Л.13]). Окремі частини монумента складалися із різних металів.
«Голова цієї статуї була з чистого золота, її груди (і руки) – зі срібла, її живіт і стегна – мідні (з бронзи).
«Голова цієї статуї була з чистого золота, її груди (і руки) – зі срібла, її живіт і стегна – мідні (з бронзи).
Її гомілки були залізними, а стопи (ступні) – частково з заліза, а частково з (обпаленої ) глини» (2:32, 33; в
дужках текст з [Л.11]).
дужках текст з [Л.11]).
У поясненні тайновидця (2:36-43) Навуходоносор II, точніше, Нововавилонська імперія, ототожнюється із золотою головою. Далі погляди інтерпретаторів розходяться [Л.2, 4, 5, 10, 12, 14, 15]. Груди та руки зі срібла,– тут Мідо-Персія, бронзовий живіт це Греція, Римську імперію уособлюють ноги "частково з заліза, а частково з (обпаленої) глини".
В інших авторів [Л.7, 16] друге судження: Вавилон, Мідія, Персія, Греція. Треті, признають обидві гіпотези рівно ймовірними [Л.1, 6, 17]. Четверта думка. "Часто вважається, що ця статуя символізувала Рим" [Л.20, стор. 753].
На жаль, у главі 2 відсутні відомості, котрі дають змогу впевнено ідентифікувати частини архетипу дивної статуї з тими чи іншими державами. Понад те. "Необхідність такого кроку ... дуже сумнівна" [Л.25, стор. 104].
Проте Бог, Котрий відкриває таємниці мудрим й обдаровує знанням розумних, дає уважному читачеві підказку щодо кінцевого світоустрою. «Він і сповістив цареві Навуходоносорові те, що має статись у майбутньому часі» (2:28,
точніше, "в останні дні", пер. [Л.11] або "наприкінці часів", пер. [Л.16, 26]).
Останні дні – "вираз, який використовується в Писанні стосовно останнього періоду існування відомого нам світу" [Л.1, стор. 1003]. "Події кінця історії відбуватимуться у величезних масштабах, створюючи враження стихійного масового лиха, що веде до страшної катастрофи" [Л.20, стор. 869].
Таким чином, майбутні перипетії (2:34, 35) вибухнуть в епоху техногенної цивілізації, колоса на глиняних ногах,
заключного (четвертого) царства. Вже тому воно НЕ може бути ні древнім Римом, ні державами Олександра Македонського чи його наступників.
В інших авторів [Л.7, 16] друге судження: Вавилон, Мідія, Персія, Греція. Треті, признають обидві гіпотези рівно ймовірними [Л.1, 6, 17]. Четверта думка. "Часто вважається, що ця статуя символізувала Рим" [Л.20, стор. 753].
На жаль, у главі 2 відсутні відомості, котрі дають змогу впевнено ідентифікувати частини архетипу дивної статуї з тими чи іншими державами. Понад те. "Необхідність такого кроку ... дуже сумнівна" [Л.25, стор. 104].
Проте Бог, Котрий відкриває таємниці мудрим й обдаровує знанням розумних, дає уважному читачеві підказку щодо кінцевого світоустрою. «Він і сповістив цареві Навуходоносорові те, що має статись у майбутньому часі» (2:28,
точніше, "в останні дні", пер. [Л.11] або "наприкінці часів", пер. [Л.16, 26]).
Останні дні – "вираз, який використовується в Писанні стосовно останнього періоду існування відомого нам світу" [Л.1, стор. 1003]. "Події кінця історії відбуватимуться у величезних масштабах, створюючи враження стихійного масового лиха, що веде до страшної катастрофи" [Л.20, стор. 869].
Таким чином, майбутні перипетії (2:34, 35) вибухнуть в епоху техногенної цивілізації, колоса на глиняних ногах,
заключного (четвертого) царства. Вже тому воно НЕ може бути ні древнім Римом, ні державами Олександра Македонського чи його наступників.
4. Кам'яний гість (2:34)
Вавилонію завоювала Мідо-Персія, згодом, вона сама полегла під ударами Греко-Македонської держави Олександра
Великого, у свою чергу, підкореного Римською імперією [Л.1, 3]). Остання, слугує прообразом держав наприкінці часів.
Четверте співтовариство, у ньому ми живемо, "міцне, як залізо" (2:40), але воно "поділене царство" (вірш 41, пер. Огієнка). З означеної причини, "те царство буде частково міцне, а частково крихке" (вірш 42).
Міцне завдяки небаченим раніше науково-технічним досягненням та об'єднанню націй, все ж, крихке поділеністю,
відсутністю між націями єдності. Як передбачено, "вони змішаються через поріднення (родичання) людей,
("породняться один з одним" [Л.26]) але не зіллються одне з одним" (2:43, б; "народ четвертого царства буде змішаним. Вони не будуть єдині, як один народ", пер. [Л.13]).
Що саме відбудеться "в останні дні" зі страшним на вигляд бовваном на глиняних ногах? архетипом, котрий втілює всі монархії, що змінили одна одну.
«Коли ти дивився на цю статую, ти побачив камінь ("великий", пер. CUV'23), і камінь цей (звідкись сам собою) відірвався (від гори), але його відірвала не людина. Пролетівши у повітрі, камінь (упав на боввана) вдарив по залізним і глиняним ногам статуї і розбив (роздробив) їх» (2:34, пер. [Л.13]; у дужках текст із [Л.16]).
Загадка,– "яка частина цілого птахом літає, у воді тоне, у вогні згорить?". Щось, до чого людина не має стосунку, вдарить у бовван (мал.2), він зруйнується "під дією надприродної сили" Л.10]. Сучасна цивілізація, частково міцна як залізо, частково вразлива, крихка ніби обпалена глина, повністю зруйнується [Л.18].
Великого, у свою чергу, підкореного Римською імперією [Л.1, 3]). Остання, слугує прообразом держав наприкінці часів.
Четверте співтовариство, у ньому ми живемо, "міцне, як залізо" (2:40), але воно "поділене царство" (вірш 41, пер. Огієнка). З означеної причини, "те царство буде частково міцне, а частково крихке" (вірш 42).
Міцне завдяки небаченим раніше науково-технічним досягненням та об'єднанню націй, все ж, крихке поділеністю,
відсутністю між націями єдності. Як передбачено, "вони змішаються через поріднення (родичання) людей,
("породняться один з одним" [Л.26]) але не зіллються одне з одним" (2:43, б; "народ четвертого царства буде змішаним. Вони не будуть єдині, як один народ", пер. [Л.13]).
Що саме відбудеться "в останні дні" зі страшним на вигляд бовваном на глиняних ногах? архетипом, котрий втілює всі монархії, що змінили одна одну.
«Коли ти дивився на цю статую, ти побачив камінь ("великий", пер. CUV'23), і камінь цей (звідкись сам собою) відірвався (від гори), але його відірвала не людина. Пролетівши у повітрі, камінь (упав на боввана) вдарив по залізним і глиняним ногам статуї і розбив (роздробив) їх» (2:34, пер. [Л.13]; у дужках текст із [Л.16]).
Загадка,– "яка частина цілого птахом літає, у воді тоне, у вогні згорить?". Щось, до чого людина не має стосунку, вдарить у бовван (мал.2), він зруйнується "під дією надприродної сили" Л.10]. Сучасна цивілізація, частково міцна як залізо, частково вразлива, крихка ніби обпалена глина, повністю зруйнується [Л.18].
Всі країни знищить незваний гість, що раптово з'явився "звідкись сам собою", впав, відірваний від гори (вірш 34).
Це станеться подібно до епізоду війни Йеошуа бен Нуна з аммонітськими царями, коли "ГОСПОДЬ став кидати на них з небес велике каміння" (Книга Ісуса Навина, 10:11, б).
Вчені Паризької академії наук, всупереч словам полководця
(він жив приблизно за 1200 років до Р.Х.), аж до кінця XVIII
століття від Р.Х. стверджували, що каміння з неба падати НЕ МОЖЕ.
Навпаки, як бачимо, згідно зі стародавніми біблійними рукописами, воно падало. Також, в останні дні, упаде знаряддя гніву Божого, струсоне небозвід, викличе деформацію земної кори і континентальні зміщення мас. Земля зрушить з місця (Іс.13:13), змінить орбіту та її ексцентриситет, швидкості руху, положення (умовної) осі обертання щодо Полярної зірки, інше [Л.18].
5. Чим незвична велика скеля?
Даніель, називаючи щось "горою" (2:45) і "каменем" (вірш 24), що саме мав на увазі? У більшості англійських
перекладів євр. "ебен" перекладено словом "скеля" [Л.20, стор. 612], вона раздробить ВСЕ на землі (вірш 35).
Майже усі богослови чомусь вважають небачений камінь, зі сну язичницького царя, Христом, або Царством Божим, чи антихристом, гору – Храмовим пагорбом в Єрусалимі.
Наприклад, четверта імперія зруйнується, "мабуть, Господом Ісусом Христом, Каменем, що руйнує" [Л.5, стор. 352]. Ебен "у Писанні часто символізує Бога, а особливо Месію, Ісуса Христа, Сина Божого" [Л.14, стор. 852; Л.8, стор. 383]. Зрозуміло, "це Месія" [Л.2, стор. 1216], "Господь Ісус" [Л.29, стор. 1033].
"Камінь, що розбив бовван і став великою горою,– Христос і Його царство" [Л.19, стор. 736], він "означає Царство Боже" [Л.12, стор. 47; Л.1]. "Цей надприродний камінь ... незламне Боже Царство" [Л.20, стор. 467; Л.17], безсумнівно,
це "є Царство Боже" [Л.26, стор. 103].
НІ, такий підхід невірний. "Доктрина зрозумілості Біблії має на увазі практичне правило: "Якщо у прямому значенні тексту є сенс, то не слід шукати іншого сенсу, щоб не створювати безглуздя" [Л.30, стор. 56].
Старозавітним пророцтвам не можна довільно надавати алегоричні значення або необґрунтовано інтерпретувати в новозавітному дусі. Абсолютно відсутні серйозні підстави припускати, Даниїл мав на увазі Христа, Його царство або антихриста, що відкололися (?) від гори без допомоги рук.
Про що ж тоді говорив пророк язичницькому монарху? далекому від іудейських та християнських вірувань. Очевидно, про великий шматок твердої гірської породи, бо написано.
«Ти дивився, аж доки без допомоги рук, не відколовся від гори великий камінь. Він ударив у стопи статуї ...» (2:34).
У такому разі, невже скеля зірветься з Храмового пагорба? на думку автора [Л.12, стор. 48]. ЗОВСІМ НІ.
перекладів євр. "ебен" перекладено словом "скеля" [Л.20, стор. 612], вона раздробить ВСЕ на землі (вірш 35).
Майже усі богослови чомусь вважають небачений камінь, зі сну язичницького царя, Христом, або Царством Божим, чи антихристом, гору – Храмовим пагорбом в Єрусалимі.
Наприклад, четверта імперія зруйнується, "мабуть, Господом Ісусом Христом, Каменем, що руйнує" [Л.5, стор. 352]. Ебен "у Писанні часто символізує Бога, а особливо Месію, Ісуса Христа, Сина Божого" [Л.14, стор. 852; Л.8, стор. 383]. Зрозуміло, "це Месія" [Л.2, стор. 1216], "Господь Ісус" [Л.29, стор. 1033].
"Камінь, що розбив бовван і став великою горою,– Христос і Його царство" [Л.19, стор. 736], він "означає Царство Боже" [Л.12, стор. 47; Л.1]. "Цей надприродний камінь ... незламне Боже Царство" [Л.20, стор. 467; Л.17], безсумнівно,
це "є Царство Боже" [Л.26, стор. 103].
НІ, такий підхід невірний. "Доктрина зрозумілості Біблії має на увазі практичне правило: "Якщо у прямому значенні тексту є сенс, то не слід шукати іншого сенсу, щоб не створювати безглуздя" [Л.30, стор. 56].
Старозавітним пророцтвам не можна довільно надавати алегоричні значення або необґрунтовано інтерпретувати в новозавітному дусі. Абсолютно відсутні серйозні підстави припускати, Даниїл мав на увазі Христа, Його царство або антихриста, що відкололися (?) від гори без допомоги рук.
Про що ж тоді говорив пророк язичницькому монарху? далекому від іудейських та християнських вірувань. Очевидно, про великий шматок твердої гірської породи, бо написано.
«Ти дивився, аж доки без допомоги рук, не відколовся від гори великий камінь. Він ударив у стопи статуї ...» (2:34).
У такому разі, невже скеля зірветься з Храмового пагорба? на думку автора [Л.12, стор. 48]. ЗОВСІМ НІ.
6. Архаїчна модель універсуму
Образ гори уві сні Навуходоносора, як "трансформації дерева світового", це архетип, відображення космології древніх народів [Л.22, стор. 311-315, 398 – 406].Тоді, центральним елементом міфопоетичної моделі всесвіту, служила Вісь чи то космічне Древо (мал. 3) або священна гора, міфічна чи реальна (як Меру), також,– стовп, жердина, сходи.
Як стверджується у роботі [Л.27]. "Камінь відірвався від високої
"гори" (див. Іс.14:13), яка ототожнювалася із "Світовою віссю" (стор. 981). У месопотамських міфах вона пов'язувала всі 3 сфери
світобудови: небо, землю, пекло ([Л.6, стор. 829]).
"Таким чином, весь всесвіт був величезною сферою, в центрі якої знаходилася земля" (стор. 720). Священні висоти на далекій півночі, в шумерській та вавилоно-ассірійській міфологіях, служили місцем зборів богів (Іс.14:13, [Л.23, стор. 207]).
"Світова гора або тримає на своїй вершині небо, або вершина її є небо як місце проживання богів" (там же).
Ця надхмарна висота з прилеглою до неї територією внизу, що становлять наш універсум, наснилися вавилонському деспоту. Камінь же, "лихо з півночі й велике нещастя!" (Єремії, 4:6), має неземне походження. Служить знаряддям Бога (Дан.2:45-47), Який
перебуває на священній вершині [Л.6, стор. 77]. Стародавні вірили,
"земні предмети являють собою лише відображення небесних"
[Л.23, стор. 653].
світобудови: небо, землю, пекло ([Л.6, стор. 829]).
"Таким чином, весь всесвіт був величезною сферою, в центрі якої знаходилася земля" (стор. 720). Священні висоти на далекій півночі, в шумерській та вавилоно-ассірійській міфологіях, служили місцем зборів богів (Іс.14:13, [Л.23, стор. 207]).
"Світова гора або тримає на своїй вершині небо, або вершина її є небо як місце проживання богів" (там же).
Ця надхмарна висота з прилеглою до неї територією внизу, що становлять наш універсум, наснилися вавилонському деспоту. Камінь же, "лихо з півночі й велике нещастя!" (Єремії, 4:6), має неземне походження. Служить знаряддям Бога (Дан.2:45-47), Який
перебуває на священній вершині [Л.6, стор. 77]. Стародавні вірили,
"земні предмети являють собою лише відображення небесних"
[Л.23, стор. 653].
7. Світ, стертий у порошок (2:35)
Загадково-незрозумілий великий камінь, що з'явився звідкись сам собою, відколеться "від гори без сприяння рук" (2:34, Синод. пер.), пролетить у повітрі, ударить в четверте царство.
«Тоді все вмить розтрощилось (скрошилося відразу),– залізо, глина, мідь, срібло і золото стали, яв полова (подібні до м'якині) на току літом. Їх підхопив вітер, так що не залишилось від них і сліду, а камінь, що розбив статую, став великою горою і заповнив усю землю» (2:35; у дужках текст із [Л.21]).
«Тоді все вмить розтрощилось (скрошилося відразу),– залізо, глина, мідь, срібло і золото стали, яв полова (подібні до м'якині) на току літом. Їх підхопив вітер, так що не залишилось від них і сліду, а камінь, що розбив статую, став великою горою і заповнив усю землю» (2:35; у дужках текст із [Л.21]).
Частина заповнила ціле. "Єдиний епізод, що віддалено нагадує це місце в оповіданні Данила, зустрічається в епосі про Гільгамеша, Гільгамеш каже, що Енкіду постав перед ним уві сні у вигляді метеора, що впав до його ніг. Але ніяких руйнувань цей камінь, що впав з неба, там не чинить" [Л.6, стор. 847]. Не чинить, на відміну від "метеора", по-науковому,
астероїда у пророчому сні Навуходоносора II (2:35).
Великий астероїд "відколовся від гори", точніше, масивного космічного тіла, зіткнеться з нашою планетою, скришить ВСЕ, і обпалену цегляну глину і навіть залізобетонні будови. Як внаслідок сильного удару (імпакту) й термічного вибуху, так викликаного ними великого землетрусу (Єз.38:19-22, Об'явл.8:8-9:2, 16:18-21).
Адже передбачено. "Тоді все вмить розтрощилось" (Даниїла, 2:35), одночасно, миттєво все стане подібно до м'якині, полови при молотьбі літом на току.
Можливо, дане тлумачення пророцтва вірне, але до чого тут "вітер"? настільки сильний, що підхопить й понесе ВСЕ роздроблене немов полову. Вітром у вірші 25 провидець називає ударну хвилю, вона утвориться внаслідок потужного імпакту [Л.18].
Надзвукова ударна хвиля "вмить" підхопить усі будівельні матеріали, що негайно перетворилися на мінеральний пил, пісок, дрібну крихту; розвіє їх "так що не залишилось від них і сліду" (2:35, б).
Карликова блукаюча планета, залізо-кам'яний тератос, у міру наближення до нашої Землі, зросте на небі до розмірів великої гори ([Л.18], мал. 4).
Оскільки поверхня космічного тіла лише частково освітлюється сонцем, як серп місяця в молодик, наві називає її "ріг" (Дан.8:9- 11).
Новозавітний же пророк використовує термін "серп"
(Об'явл.14:14-16), він пожне ВЕСЬ світ. "І той, хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, і земля була вижата"
(вірш 16, пер. Івана Огієнка).
В результаті обмолочування верхівки нашої планети незваним жниварем, трильйони тонн мінерального пилу наповнять її атмосферу; а камінчик на небі поступово збільшиться до величезних розмірів. Саме так передбачено таємновидцем у термінах, поняттях, образах його епохи, "камінь, що розбив статую, став великою горою і заповнив усю землю" (2:35, в).
астероїда у пророчому сні Навуходоносора II (2:35).
Великий астероїд "відколовся від гори", точніше, масивного космічного тіла, зіткнеться з нашою планетою, скришить ВСЕ, і обпалену цегляну глину і навіть залізобетонні будови. Як внаслідок сильного удару (імпакту) й термічного вибуху, так викликаного ними великого землетрусу (Єз.38:19-22, Об'явл.8:8-9:2, 16:18-21).
Адже передбачено. "Тоді все вмить розтрощилось" (Даниїла, 2:35), одночасно, миттєво все стане подібно до м'якині, полови при молотьбі літом на току.
Можливо, дане тлумачення пророцтва вірне, але до чого тут "вітер"? настільки сильний, що підхопить й понесе ВСЕ роздроблене немов полову. Вітром у вірші 25 провидець називає ударну хвилю, вона утвориться внаслідок потужного імпакту [Л.18].
Надзвукова ударна хвиля "вмить" підхопить усі будівельні матеріали, що негайно перетворилися на мінеральний пил, пісок, дрібну крихту; розвіє їх "так що не залишилось від них і сліду" (2:35, б).
Карликова блукаюча планета, залізо-кам'яний тератос, у міру наближення до нашої Землі, зросте на небі до розмірів великої гори ([Л.18], мал. 4).Оскільки поверхня космічного тіла лише частково освітлюється сонцем, як серп місяця в молодик, наві називає її "ріг" (Дан.8:9- 11).
Новозавітний же пророк використовує термін "серп"
(Об'явл.14:14-16), він пожне ВЕСЬ світ. "І той, хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, і земля була вижата"
(вірш 16, пер. Івана Огієнка).
В результаті обмолочування верхівки нашої планети незваним жниварем, трильйони тонн мінерального пилу наповнять її атмосферу; а камінчик на небі поступово збільшиться до величезних розмірів. Саме так передбачено таємновидцем у термінах, поняттях, образах його епохи, "камінь, що розбив статую, став великою горою і заповнив усю землю" (2:35, в).
8. Нова непорушна держава (2:44)
Що ж станеться після загибелі останньої 4-ї спільноти держав, глобальної руйнації безбожної техногенної цивілізації? Даніель передбачає.
«У дні тих царів (під час правління царів четвертого царства) Бог небес встановить (інше) царство, яке ніколи не загине і не перейде до іншого народу. Воно скрушить всі ці (колишні) царства і покладе їм кінець, але саме перебуватиме навіки» (2:44, пер. [Л.11]; у дужках текст із [Л.13]).
Автор роботи [Л.7] роз'яснює, "не варто думати, що для всіх вищезгаданих царств кінець настане одночасно, ніби під час існування четвертого царства три попередні ще будуть існувати, щоб камінь міг зруйнувати все" (стор. 209).
Скоріше, тут "вказівка на спадкоємність чотирьох царств" [Л.10; Л.15], "що змінювали одне на інше" [Л.5], аж до останнього, воно уособлює попередні великі спільноти різних країн та народів. Усіх їх поєднує в архетип боввана ОДНА людська форма правління: ватажок, цар, імператор, президент.
Кінець земних імперій відомий, занепад й руйнування. Після знищення останньої суспільно-політичної формації в Йом Адонай, Він встановить Своє вічне панування (2:44). Оскільки Сам управляє народами (7:14; Міх.4:1-3, Соф.3:9, Об'явл.11:15), згідно з пророцтвом Зехарйа.
"В цей час Господь буде Царем над усім світом. Господь – Єдиний, і ім'я Його – Єдине" (Захарії, 14:9, пер. [Л.13]). «І народам Він мир сповістить, а Його панування від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі»
(9:10, б; пер. Івана Огієнка).
Господь править новим світоустроєм через обраний ам Йісраель, що служить Йому у якості священиків, левітів, суддів, євангелістів, вчителів, радників [Л.24]. Служителів гідних, богобоязливих, непідкупних, здібних (Вих.18:21).
Жодна інша нація більше не керує країнами. Саме у такому сенсі треба розуміти слова, "царство, яке ніколи не загине і не перейде до іншого народу" (2:44, пер. [Л.11]; "ніякому іншому народу воно не дістанеться", пер. Л.26]).
Що хотів сказати пророк? повідомляючи, "Воно скрушить всі ці (колишні) царства і покладе їм кінець"
(пер. [Л.11]). Відповідь,– теократія зруйнує людські системи управління у всіх країнах, їх замінить правління Іеhошуа ха Машіах. "Адже з Сіону вийде Закон, і слово ГОСПОДНЄ – з Єрусалима" (Ісаї, 2:3, в).
«У дні тих царів (під час правління царів четвертого царства) Бог небес встановить (інше) царство, яке ніколи не загине і не перейде до іншого народу. Воно скрушить всі ці (колишні) царства і покладе їм кінець, але саме перебуватиме навіки» (2:44, пер. [Л.11]; у дужках текст із [Л.13]).
Автор роботи [Л.7] роз'яснює, "не варто думати, що для всіх вищезгаданих царств кінець настане одночасно, ніби під час існування четвертого царства три попередні ще будуть існувати, щоб камінь міг зруйнувати все" (стор. 209).
Скоріше, тут "вказівка на спадкоємність чотирьох царств" [Л.10; Л.15], "що змінювали одне на інше" [Л.5], аж до останнього, воно уособлює попередні великі спільноти різних країн та народів. Усіх їх поєднує в архетип боввана ОДНА людська форма правління: ватажок, цар, імператор, президент.
Кінець земних імперій відомий, занепад й руйнування. Після знищення останньої суспільно-політичної формації в Йом Адонай, Він встановить Своє вічне панування (2:44). Оскільки Сам управляє народами (7:14; Міх.4:1-3, Соф.3:9, Об'явл.11:15), згідно з пророцтвом Зехарйа.
"В цей час Господь буде Царем над усім світом. Господь – Єдиний, і ім'я Його – Єдине" (Захарії, 14:9, пер. [Л.13]). «І народам Він мир сповістить, а Його панування від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі»
(9:10, б; пер. Івана Огієнка).
Господь править новим світоустроєм через обраний ам Йісраель, що служить Йому у якості священиків, левітів, суддів, євангелістів, вчителів, радників [Л.24]. Служителів гідних, богобоязливих, непідкупних, здібних (Вих.18:21).
Жодна інша нація більше не керує країнами. Саме у такому сенсі треба розуміти слова, "царство, яке ніколи не загине і не перейде до іншого народу" (2:44, пер. [Л.11]; "ніякому іншому народу воно не дістанеться", пер. Л.26]).
Що хотів сказати пророк? повідомляючи, "Воно скрушить всі ці (колишні) царства і покладе їм кінець"
(пер. [Л.11]). Відповідь,– теократія зруйнує людські системи управління у всіх країнах, їх замінить правління Іеhошуа ха Машіах. "Адже з Сіону вийде Закон, і слово ГОСПОДНЄ – з Єрусалима" (Ісаї, 2:3, в).
9. Віщий сон (2:45)
Головна проблема трактування пророчого сна-загадки Навуходоносора II, це питання прив'язки його виконання до історичних періодів.
Одні богослови вважають, одкровення збулося коли Ісус Христос вперше прийшов на землю в роки римського панування. Інші, впевнені в морально-духовному характері пророцтва, яке здійснилося в особі християнської Церкви. Треті, відносять його виконання до майбутнього (дивіться огляд гіпотез в [Л.5, стор. 352; Л.10, стор. 1129, 1130]).
Перша думка суперечить контексту, оскільки Римська імперія не зруйнувалася з появою Христа, а проіснувала ще понад 400 років. Даниїл (7:13, 14) та інші старозавітні провидці відносять наступ теократичного царства до пришестя Месії в силі та славі.
Немає підстав і надавати словам пророка (2:31-44) виключно морально-духовний зміст, нехтуючи буквальним точним поясненням майбутніх перипетій. Згадаймо його звернення до свого царя:
«як ти й бачив, що від гори відколовся камінь, сам, без допомоги рук, і розбив у порох залізо, мідь, глину, срібло й золото. Великий Бог показав цареві те, що має статися в майбутньому. Сон цей правдивий, і його тлумачення вірне» (2:45).
Одні богослови вважають, одкровення збулося коли Ісус Христос вперше прийшов на землю в роки римського панування. Інші, впевнені в морально-духовному характері пророцтва, яке здійснилося в особі християнської Церкви. Треті, відносять його виконання до майбутнього (дивіться огляд гіпотез в [Л.5, стор. 352; Л.10, стор. 1129, 1130]).
Перша думка суперечить контексту, оскільки Римська імперія не зруйнувалася з появою Христа, а проіснувала ще понад 400 років. Даниїл (7:13, 14) та інші старозавітні провидці відносять наступ теократичного царства до пришестя Месії в силі та славі.
Немає підстав і надавати словам пророка (2:31-44) виключно морально-духовний зміст, нехтуючи буквальним точним поясненням майбутніх перипетій. Згадаймо його звернення до свого царя:
«як ти й бачив, що від гори відколовся камінь, сам, без допомоги рук, і розбив у порох залізо, мідь, глину, срібло й золото. Великий Бог показав цареві те, що має статися в майбутньому. Сон цей правдивий, і його тлумачення вірне» (2:45).
Таємниче сновидіння вавилонського монарха, показане й сповіщене Богом небес (2:28), ще НЕ сталося. "Завершення
Божого плану щодо народів відбудеться у період великої скорботи" [Л.5, стор. 343]. Безперечно, "настане час скрути ("час скорботи", пер. [Л.26]),– такої скрути, якої ще ніколи не було, відколи існують люди" (12:1, б).
Божого плану щодо народів відбудеться у період великої скорботи" [Л.5, стор. 343]. Безперечно, "настане час скрути ("час скорботи", пер. [Л.26]),– такої скрути, якої ще ніколи не було, відколи існують люди" (12:1, б).
Адже великий камінь, котрий наводить жах, він сам собою відколовся від космічної гори, роздробить останню цивілізацію, керовану людьми [Л.18]. Перетворить у порох "залізо, мідь, глину, срібло й золото", а сильний вітер не залишить навіть їх слідів (2:35, 45).
З вірша 2:47 видно, Навуходоносор ЗРОЗУМІВ таємницю загадкового сну. Таке НЕМОЖЛИВО, якщо камінь є символом
Христа, Його царства чи антихриста, коли образи видіння язичницького деспота носять новозавітний морально-духовний характер.
З вірша 2:47 видно, Навуходоносор ЗРОЗУМІВ таємницю загадкового сну. Таке НЕМОЖЛИВО, якщо камінь є символом
Христа, Його царства чи антихриста, коли образи видіння язичницького деспота носять новозавітний морально-духовний характер.
ЛІТЕРАТУРА
1. Великий біблійний словник.- СПб.: Біблія для всіх, 2005.- 1 503 с.
2. Навчальна Біблія з коментарями Джона Мак-Артура. - Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2004. - 2201 с.
3. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза. – Кременчук: Християнська зоря, 1999. – 1088 с.
4. Біблійний довідник Геллея.- СПб.: Біблія для всіх, 2002.- 787 с.
5. Тлумачення Старозавітних книг. Від Книги Ісаї по Книгу Малахії. - Ашфорд: Слов'янське місіонерське видавництво, 1966. - 602 с.
6. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2003. - 984 с.
7. Даума Йохем. Дорогами Старого Завіту. Т.4. Великі пророки.- Черкаси: Колоквіум, 2012. – 280 с.
8. Новий Біблійний коментар у 3 част. Ч.2. Старий заповіт. Псалтир - Книга Пророка Малахії. - СПб.: Мірт, 2000. - 571 с.
9. Євангельський словник Біблійного богослов'я. - СПб.: Біблія для всіх, 2000. - 1232 с.
10. Нова Женевська навчальна Біблія. - Hanssler-Verlag, 1998. - 2052 с.
11. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
12. Щедровицький Д.В. Пророцтва Книги Данила. - М.: Теревінф, 2003. - 278 с.
13. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
14. Уоррен Уірсбі. Коментар на Старий Завіт. У 2-х т. Том ІІ. Ездра - Малахія. - СПб.: Біблія для всіх, 2011. - 1111 с.
15. Хедінг Джон. Книга пророка Данила. - Рівне: Живе слово, 2006. - 204 с.
16. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
17. Уоллес Рональд. Книга пророка Данила.- СПб.: Мірт, 2005.- 187 с.
18. Стаття №2 "Гог із землі Магог: кінець світу цього".
19. Дудник А.В. Тлумачення на книгу Об'явлення Іоанна Богослова. - Харцизьк: Світло, 2012. - 975 с.
20. Словник біблійних образів. - СПб.: Біблія для всіх, 2016, 1423 с.
21. Кетувім. - Йерушалаїм: Мосад арав Кук, 1978. - 394 с.
22. Міфи народів світу. Енциклопедія. Том 1. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 672 с.
23. Міфи народів світу. Енциклопедія. Том 2. - М.: Радянська енциклопедія, 1980. - 720 с.
24. Стаття "7. Коментарі до Книги пророка Ісаї. Майбутність Ам Йісраель (2:1-4, 4:1-6, 61:5-8)".
25. Едлін Дж. Книга Данила. - СПб.: Біблія для всіх, 2014. - 394 с.
26. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
27. Слов'янський біблійний коментар. – Київ: ЄААА, Книгоноша, 2016. – 1840 с.
28. Введення у Старий Завіт. За ред. Еріха Ценгера. - М.: ББІ св. апостола Андрія, 2008. - 802 с.
29. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Старий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2009. - 1142 с.
30. Сарфаті Дж. Д. Хроніка початку. – Київ: Книгоноша, 2018. – 864 с.