«Скажи нам, коли це буде і яка ознака Твого
приходу та кінця віку?» (Матвія, 24:3)
«І тоді з’явиться ознака Сина Людського на небі,
й заголосять усі племена землі, й побачать
Сина Людського, Який іде на хмарах небесних
з великою силою і славою» (Матвія, 24:30)
Ізраїль не розпізнав час, коли Син Божий відвідав його, з милості Своєї Бог Отець надасть другий шанс. Так, підбадьорюючи євреїв, які перебувають у розсіянні, апостол Яків писав.
″Довготерпеливі будьте й ви (запасіться терпінням), зміцніть ваші серця, адже прихід (день повернення) Господа вже близько″ (Якова, 5:8). Дуже нетерплячі християни міста Фессалоніка вважали, що Христос уже прийшов (2Солунян, 2:1, 2).
Вони помилялися не розуміючи, Його тріумфальному поверненню передують: втрата юдеями державності, розсіяння, потім возз'єднання ізраїльського народу (Бут.49:10, Єр.31:10, Втор.30:3-5), світові війни, голод, епідемії (Мт.24:6, 7). Адже Господь часто каже "те, що не існує, як існуюче" (Римлян, 4:17, в).
Безперечно, про таку епохальну подію сповістить Бог (Іс.42:9, Ам.3:7), з'явиться Ілля (Мал.4:5), відбудуться сонячне і місячне затемнення (Йоил.2:31), виникне сповіщення на небі, повернеться Ісус Христос з силою і великою славою (Мт.24:30).
Не тільки в епоху першоапостольської церкви, але навіть сьогодні нерідко виникає вказана помилка фессалонікійців. В основному через те, що віруючі, наприклад прихильники претеризму, не відрізняють історичних біблійних пророцтв, вони відносяться до руйнування єрусалимського храму в 70-му році після Р.Х., від есхатологічних.
Відповідно до визначення, есхатологія - "Розділ богослов'я, присвячений вивченню останніх часів, кінця світу, долі окремих особистостей та світу в цей момент" [Л.36, стор. 1417].
1. Пророча перспектива
Згадана помилка фессалонікійських та сучасних християн деяких конфесій виникає з кількох причин. По-перше, три євангеліста зібрали і виклали, кожен в одному розділі (Мк.13, Мт.24, Лк.21), висловлювання Учителя про майбутнє, без вказівки до якого поточного моменту вони відносяться, близькому чи віддаленому.
По-друге, Сам Учитель дотримувався принципу старозаповітних наві, які часто групували ситуації не в хронологічному порядку, а тематично [Л.1]. По-третє, у Новому Заповіті, як у ТаНаХу, ми стикаємося з "пророчою перспективою" [Л.2, стор. 85] або "скороченням перспективи" [Л.3, стор. 472], "прогресуючим виконанням пророцтв" [Л.4, стор. 14], "спресованим часом" [Л.30, стор. 178, 429].
Коли два схожі передбачення, розділені тривалим проміжком часу, виконуються ніби одночасно, наче зливаються. Іншими словами, близьку та віддалену історії провидці нерідко поєднували в ОДНУ [Л.31, стор. 105, 334].
"Для біблійного пророцтва дуже характерно поєднання двох майбутніх подій, між якими насправді є великий часовий проміжок" [Л.39, стор. 121], "для Біблії взагалі характерний принцип "зближення" подій, віддалених один від одного в часі" [Л.29, стор. 586].
Наприклад, повідомлення Ісаї про два різні пришестя Месії (Іс.9:6, 7; 61:1, 2) не відокремлені один від одного [Л.30, стор. 551], аналогічно провіщенням Міхея (Мих.5:2-4), Захарії (Зах.9:9, 10), Малахії (Мал.3:1-3). Відсутнє тисячоліття між будівництвом 2-го єрусалимського храму і майбутнього третього в книзі Аггея (Агг.2:2-9). Об'єднані передбачення Єзекіїля, Ісаї, Єремії про вавилонську навалу та есхатологічного Дня Господа (Єз.30:3-10, 32:2-15, Іс.13:1-16, Єр.25:9-38).
Передбачення Єремії про звільнення юдеїв з вавилонського полону і пришестя Месії теж пов'язані (Єр.30:6-10, 18-24, гл. 31). Подібно до застережень Наума про відвідання Адонаєм землі в День скорботи (Наум. гл.1) і загибель ассирійського міста Ніневія (гл.2, 3). У Даниїла злиті воєдино бачення періоду правління Селевкідів, зокрема Антіоха IV Єпіфана, та останніх днів гніву, кінця епохи (Дан.8:1-26).
Автор роботи [Л.2, стор. 85] пише, "наприклад, про руйнування Єрусалима в 70-му році нашої ери і про день суду - смерті століття цього - говориться як про одну подію, і ми повинні це мати на увазі, читаючи такі розділи, як Матвія 24 і 25 або Марк 13 і Лук. 21" (дивіться також [Л.4, стор. 15, 66; Л.5, стор. 19]).
Як це має місце у сучасних коментарях на вірш Лк.21:7. "Він (Ісус Христос) говорить про дві зовсім різні події: про руйнування храму і кінець світу" [Л.1, стор. 204]; вони "... відбудуться в 70-му році і наприкінці століття цього, в день суду" [Л.2, стор. 86].
«У такому викладі подій Ісус дотримувався старозаповітних пророків, що передбачали майбутні далекі події в "термінах" та образах подій найближчого майбутнього ...» [Л.12, стор. 172], «пророцтво часто виконується у два етапи - під час першого пришестя Христа і під час Його другого пришестя» [Л.27, стор. 937].
Правильно. Між облогою Єрусалима (Лк.21:20-24) і днями грізних знамень, зневіри, скорботи (вірші 25, 26), після них прийде Син Людський (вірші 27, 28), наблизиться Його царство (вірш 31), існує невизначений період; про нього говорить Сам Ісус.
"Єрусалим буде топтаний язичниками, доки не закінчаться часи язичників" (Луки, 21:24, б). "Але спершу ("чим прийде кінець", пер. [Л.35]) Євангелія має бути проповідувана між усіма народами" (Марка, 13:10).
По-друге, Сам Учитель дотримувався принципу старозаповітних наві, які часто групували ситуації не в хронологічному порядку, а тематично [Л.1]. По-третє, у Новому Заповіті, як у ТаНаХу, ми стикаємося з "пророчою перспективою" [Л.2, стор. 85] або "скороченням перспективи" [Л.3, стор. 472], "прогресуючим виконанням пророцтв" [Л.4, стор. 14], "спресованим часом" [Л.30, стор. 178, 429].
Коли два схожі передбачення, розділені тривалим проміжком часу, виконуються ніби одночасно, наче зливаються. Іншими словами, близьку та віддалену історії провидці нерідко поєднували в ОДНУ [Л.31, стор. 105, 334].
"Для біблійного пророцтва дуже характерно поєднання двох майбутніх подій, між якими насправді є великий часовий проміжок" [Л.39, стор. 121], "для Біблії взагалі характерний принцип "зближення" подій, віддалених один від одного в часі" [Л.29, стор. 586].
Наприклад, повідомлення Ісаї про два різні пришестя Месії (Іс.9:6, 7; 61:1, 2) не відокремлені один від одного [Л.30, стор. 551], аналогічно провіщенням Міхея (Мих.5:2-4), Захарії (Зах.9:9, 10), Малахії (Мал.3:1-3). Відсутнє тисячоліття між будівництвом 2-го єрусалимського храму і майбутнього третього в книзі Аггея (Агг.2:2-9). Об'єднані передбачення Єзекіїля, Ісаї, Єремії про вавилонську навалу та есхатологічного Дня Господа (Єз.30:3-10, 32:2-15, Іс.13:1-16, Єр.25:9-38).
Передбачення Єремії про звільнення юдеїв з вавилонського полону і пришестя Месії теж пов'язані (Єр.30:6-10, 18-24, гл. 31). Подібно до застережень Наума про відвідання Адонаєм землі в День скорботи (Наум. гл.1) і загибель ассирійського міста Ніневія (гл.2, 3). У Даниїла злиті воєдино бачення періоду правління Селевкідів, зокрема Антіоха IV Єпіфана, та останніх днів гніву, кінця епохи (Дан.8:1-26).
Автор роботи [Л.2, стор. 85] пише, "наприклад, про руйнування Єрусалима в 70-му році нашої ери і про день суду - смерті століття цього - говориться як про одну подію, і ми повинні це мати на увазі, читаючи такі розділи, як Матвія 24 і 25 або Марк 13 і Лук. 21" (дивіться також [Л.4, стор. 15, 66; Л.5, стор. 19]).
Як це має місце у сучасних коментарях на вірш Лк.21:7. "Він (Ісус Христос) говорить про дві зовсім різні події: про руйнування храму і кінець світу" [Л.1, стор. 204]; вони "... відбудуться в 70-му році і наприкінці століття цього, в день суду" [Л.2, стор. 86].
«У такому викладі подій Ісус дотримувався старозаповітних пророків, що передбачали майбутні далекі події в "термінах" та образах подій найближчого майбутнього ...» [Л.12, стор. 172], «пророцтво часто виконується у два етапи - під час першого пришестя Христа і під час Його другого пришестя» [Л.27, стор. 937].
Правильно. Між облогою Єрусалима (Лк.21:20-24) і днями грізних знамень, зневіри, скорботи (вірші 25, 26), після них прийде Син Людський (вірші 27, 28), наблизиться Його царство (вірш 31), існує невизначений період; про нього говорить Сам Ісус.
"Єрусалим буде топтаний язичниками, доки не закінчаться часи язичників" (Луки, 21:24, б). "Але спершу ("чим прийде кінець", пер. [Л.35]) Євангелія має бути проповідувана між усіма народами" (Марка, 13:10).
2. Коли настане кінець?
Євреї вірили, єрусалимський храм проіснує до судного дня, ось чому учні Христа вважали,- руйнування святилища, кінець віку, початок царювання Месії відбудуться одночасно [Л.6, стор. 454].
Вони запитали. "Скажи нам, коли це буде? і яка ознака (знак) Твого приходу та кінця віку?" (Матвія, 24:3; "яким буде знак Твого повернення, і коли настане кінець світу?" пер. [Л.26], "яке знамення вкаже на Твоє повернення і на кінець нинішнього світу?", пер. [Л.37]).
На перше запитання, про дату руйнування будівлі Бейт Адонай і столиці, Вчитель не дав прямої відповіді. Однак вказав на основні перипетії, "повідомив їм всі ознаки Свого пришестя" [Л.4, стор. 51]. «Коли ж побачите, що Єрусалим оточений військами, тоді знайте, що наблизилося його спустошення ("час його руйнування близько", пер. [Л.37, 38]) …
І впадуть (загинуть) від вістря меча, і потраплять у полон до всіх народів (у різні країни), а Єрусалим буде топтаний язичниками, доки (так до тих пір, поки) не закінчаться часи язичників» (Луки, 21:20-24, "поки не закінчиться їх час", пер. [Л.35, 38]).
Так і сталося. У 70-му році від Р.Х., в пору першого іудейського повстання (66 ... 73 р.р.), римські війська під командуванням Тита, сина імператора Веспасіана, після п'ятимісячної облоги захопили і зруйнували Єрушалаїм, в т.ч. Храм. Загалом загинуло близько 600 000 євреїв, як пророкував Господь, "впадуть від вістря меча".
Після придушення другого іудейського повстання (132 ... 135 р.р.), на руїнах Єрусалиму імператор Адріан заснував місто-колонію Еліа-Капітоліна. Іудейська держава припинила існування, завершилося розпорошення синів ізраїлевих [Л.7].
Була виконана друга частина пророцтва Ісуса про національну катастрофу євреїв,- "потраплять у полон до всіх народів" (Луки, 21:24, б; "поведуть їх бранцями до інших народів", пер.[Л.26]).
Третя частина пророцтва Христа здійснилася лише 1980 року з проголошенням Єрусалиму єдиною неподільною столицею держави Ізраїль (рис.1); закінчилися для міста "часи язичників".
Звивистий і довгий шлях до істини тих, хто сподівається на емпіричні наукові знання, оскільки стежка спроб та помилок. Але коротка пряма дорога до істини уважно слухаючих Господа, бо стежа одкровень.
Вони запитали. "Скажи нам, коли це буде? і яка ознака (знак) Твого приходу та кінця віку?" (Матвія, 24:3; "яким буде знак Твого повернення, і коли настане кінець світу?" пер. [Л.26], "яке знамення вкаже на Твоє повернення і на кінець нинішнього світу?", пер. [Л.37]).
На перше запитання, про дату руйнування будівлі Бейт Адонай і столиці, Вчитель не дав прямої відповіді. Однак вказав на основні перипетії, "повідомив їм всі ознаки Свого пришестя" [Л.4, стор. 51]. «Коли ж побачите, що Єрусалим оточений військами, тоді знайте, що наблизилося його спустошення ("час його руйнування близько", пер. [Л.37, 38]) …
І впадуть (загинуть) від вістря меча, і потраплять у полон до всіх народів (у різні країни), а Єрусалим буде топтаний язичниками, доки (так до тих пір, поки) не закінчаться часи язичників» (Луки, 21:20-24, "поки не закінчиться їх час", пер. [Л.35, 38]).
Так і сталося. У 70-му році від Р.Х., в пору першого іудейського повстання (66 ... 73 р.р.), римські війська під командуванням Тита, сина імператора Веспасіана, після п'ятимісячної облоги захопили і зруйнували Єрушалаїм, в т.ч. Храм. Загалом загинуло близько 600 000 євреїв, як пророкував Господь, "впадуть від вістря меча".
Після придушення другого іудейського повстання (132 ... 135 р.р.), на руїнах Єрусалиму імператор Адріан заснував місто-колонію Еліа-Капітоліна. Іудейська держава припинила існування, завершилося розпорошення синів ізраїлевих [Л.7].Була виконана друга частина пророцтва Ісуса про національну катастрофу євреїв,- "потраплять у полон до всіх народів" (Луки, 21:24, б; "поведуть їх бранцями до інших народів", пер.[Л.26]).
Третя частина пророцтва Христа здійснилася лише 1980 року з проголошенням Єрусалиму єдиною неподільною столицею держави Ізраїль (рис.1); закінчилися для міста "часи язичників".
Звивистий і довгий шлях до істини тих, хто сподівається на емпіричні наукові знання, оскільки стежка спроб та помилок. Але коротка пряма дорога до істини уважно слухаючих Господа, бо стежа одкровень.
3. Ознака пришестя
Відповідаючи на друге запитання учнів, «Скажи нам, коли це буде і яка ознака (знамення) Твого приходу ("за яким ми дізнаємося про Твоє повернення і про кінець цього світу?" пер. [Л.35]) та кінця віку?» (Матвія, 24:3), Вчитель докладно охарактеризував останній період (Мт., глава 24; Мк. гл.13; Лк. гл.17, 21). Появі Спасителя передуватимуть численні події, такі як війни, голод, епідемії, переслідування християн, занепад віри, поява неправдивих пророків, множення зла, остигання любові (Матвія, 24:6-12).
Показники "кінця цього світу" можна спостерігати вже майже протягом 2 000 років від Р.Х., практично, на будь-якому відрізку історії. Тому Другого пришестя очікували: фессалонікійська церква в 40-х роках, безліч християн у 1000 р., послідовники однієї з псевдохристиянських сект у 1914 р., деякі віруючі у 1943, 1999 та 2000 роках.
Усі очікування не справдилися. Перелічені випадки, строго кажучи, не є ознаками смерті лукавого роду цього. Ні, лише характеристикою останньої стадії від піднесення Ісуса Христа до Його повернення; вони початок мук народження, зовсім не їх кінець.
Крім того, учні запитували не про багато прикмет, а про ОДНУ вказівку, що передує знищенню нинішнього світу (Мт.24:3, Мк.13:4, Лк.21:7). На останнє запитання Господь дав пряму відповідь.
«І (насамперед) ця Євангелія Царства буде проповідуватися ("Радісна Звістка про Царство буде сповіщена", пер. [Л.37]) по всьому світі на свідчення (щоб почули) всім народам,- і (тільки) тоді прийде (настане) кінець» (Матвія, 24:14; у дужках, текст з [Л.35]).
Зрозуміло, ні в 1 000 році, ні в 2 000, ні в березні 2006 року Радісна Звістка про майбутнє Царство на землі не досягла всіх жителів, тому не з'явився Син Божий.
"Не бариться Господь з обітницею, хоч це деякі вважають за зволікання, але є довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття" (2Петра, 3:9).
Отже характерна риса краху сучасної прогнилої цивілізації - проповідь Благої Вісті про месіанське Царство, що наближається, всім народам, по всій планеті. Цей показник настільки очевидний, що деякі віруючі, наприклад [Л.8], вважають його ознакою повернення Христа, але така думка є помилковою.
4. Знак на небі
Закінчивши характеристику останніх днів (Мт.24:4-13), вказуючи на ознаку кінця світу (вірш 14), Ісус говорить про таємничий астрономічний знак, про наступні за ним жахливі перипетії (Лк.17:26 - 30).
″І тоді з’явиться ознака ("знак", пер. [Л.35]) Сина Людського на небі, й заголосять ("заплачуть від страху і сум'яття", пер. [Л.38], "заридають у розпачі", пер. [Л.37]) усі племена (народи) землі, й побачать Сина Людського, Який іде на хмарах небесних з великою силою і славою″ (Матвія, 24:30).
У Біблії знак, др. євр. "отот", це незвичайне природне явище, "що таїть в собі приховане значення, яке осягається за допомогою спостереження за видимою, зовнішньою стороною" [Л.36, стор.500]. Воно демонструє пряме втручання Вседержителя у людські справи, закликаючи до уваги [Л.9, стор. 32].
Цей природний феномен викликається Божественною силою, носить характер чуда, згідно з Писанням. "О, які ж великі Його ознаки і які потужні Його чудеса!" (Даниїла, 3:33). Такий особливий знак найчастіше передує, іноді, супроводжує чи завершує якийсь важливий історичний момент.
Наприклад, перед виходом з Єгипту, Яхве, щоб переконати ізраїльський народ у місії Мойсея, дає своєрідні прикмети. Жезл перетворюється на змія і навпаки; рука покривається чи очищається від прокази; вода, що торкнулася землі, робиться кров'ю (Вих.4: 1-9, 28-31).
"У ширшому контексті древнього близькосхідного світогляду знамення були тотожні ознакам" [Л.28, стор 681]. Так настанню Дня Господа передують буквальні сонячне і місячне затемнення (Йоіл. 2:31), супроводжують реальні апокаліптичні сигнали на небі: кров, вогонь, стовпи диму (ст.30), вони ж, "жахливі події (явища) і ... великі ознаки з неба" ( Луки, 21:11, б).
Після закінчення потопу Адонай Елохім поставив веселку як нагадування заповіту (Буття, 9:13-16). Символом Божим може бути сама людина,- Єзекіїль (Єз.24:24), діва Марія (Іс.7:14), Іона (Мт.12:38-40).
″І тоді з’явиться ознака ("знак", пер. [Л.35]) Сина Людського на небі, й заголосять ("заплачуть від страху і сум'яття", пер. [Л.38], "заридають у розпачі", пер. [Л.37]) усі племена (народи) землі, й побачать Сина Людського, Який іде на хмарах небесних з великою силою і славою″ (Матвія, 24:30).
У Біблії знак, др. євр. "отот", це незвичайне природне явище, "що таїть в собі приховане значення, яке осягається за допомогою спостереження за видимою, зовнішньою стороною" [Л.36, стор.500]. Воно демонструє пряме втручання Вседержителя у людські справи, закликаючи до уваги [Л.9, стор. 32].
Цей природний феномен викликається Божественною силою, носить характер чуда, згідно з Писанням. "О, які ж великі Його ознаки і які потужні Його чудеса!" (Даниїла, 3:33). Такий особливий знак найчастіше передує, іноді, супроводжує чи завершує якийсь важливий історичний момент.
Наприклад, перед виходом з Єгипту, Яхве, щоб переконати ізраїльський народ у місії Мойсея, дає своєрідні прикмети. Жезл перетворюється на змія і навпаки; рука покривається чи очищається від прокази; вода, що торкнулася землі, робиться кров'ю (Вих.4: 1-9, 28-31).
"У ширшому контексті древнього близькосхідного світогляду знамення були тотожні ознакам" [Л.28, стор 681]. Так настанню Дня Господа передують буквальні сонячне і місячне затемнення (Йоіл. 2:31), супроводжують реальні апокаліптичні сигнали на небі: кров, вогонь, стовпи диму (ст.30), вони ж, "жахливі події (явища) і ... великі ознаки з неба" ( Луки, 21:11, б).
Після закінчення потопу Адонай Елохім поставив веселку як нагадування заповіту (Буття, 9:13-16). Символом Божим може бути сама людина,- Єзекіїль (Єз.24:24), діва Марія (Іс.7:14), Іона (Мт.12:38-40).
5. Яка черговість подій?
Вчитель повідомив учням астрономічний знак кінця лукавого роду та Свого повернення (Мт.24:30). Який загадковий природний ефект, видимий в небі, Він мав на увазі? Багато християн вважають, що Син Людський на хмарі Сам є таким доказом [Л.10-13, 31], як пророк Єзекіїль, Ісая та його діти, діва Марія або Іона.
Однак написано, що спочатку гряде не Сам Господь, а щось інше, природне, "тоді з'явиться ознака ... на небі" (Матвія, 24:30, а), лише потім всі побачать Сина (вірш 30, в). Надзвичайний специфічний знак ще не парусія, Ісус ясно говорить про наступну черговість подій:
1) виникне астрономічна мітка від Бога;
2) побачивши печатку на небі заголосять (заридають) всі племена, будуть лити сльози явно не від образу Спаса;
3) потім усі народи побачать Його.
Зазначена послідовність ще більш чітко простежується у трьох віршах поспіль Євангелія від Луки (вірші 21:25-27).
а) "І будуть (грізні) ознаки на сонці, і місяці, і зорях" (25, а);
Однак написано, що спочатку гряде не Сам Господь, а щось інше, природне, "тоді з'явиться ознака ... на небі" (Матвія, 24:30, а), лише потім всі побачать Сина (вірш 30, в). Надзвичайний специфічний знак ще не парусія, Ісус ясно говорить про наступну черговість подій:
1) виникне астрономічна мітка від Бога;
2) побачивши печатку на небі заголосять (заридають) всі племена, будуть лити сльози явно не від образу Спаса;
3) потім усі народи побачать Його.
Зазначена послідовність ще більш чітко простежується у трьох віршах поспіль Євангелія від Луки (вірші 21:25-27).
а) "І будуть (грізні) ознаки на сонці, і місяці, і зорях" (25, а);
б) "люди ціпенітимуть (будуть падати бездиханими, втрачати свідомість) від страху й очікування того (лих), що надходить на цілий світ" (26, а);
в) "І тоді (вони) побачать Сина Людського" (27, а).
Вірші Луки 21:28 і Матвія 24:33 підтверджують сказане вище про черговість подій, "коли ви побачите, що все це збувається",- сонце потьмяніє, місяць не дасть світла, впадуть зорі, виникне тавро на небозводі (24:29, 30), - "знайте, що Він вже близько, біля дверей" (вірш 33, пер. [Л.37]).
Спочатку одне за іншим 3-и ознаки істини, потім пришестя Христа, стверджується в найбільш ранньому (кінець I - початок II століття від Р.Х.) християнському віровченні Дідаху [Л.36],- "Вчення Господа передане язичникам через 12 апостолів" ( Дід.16: 6-8).
"І тоді з'явиться знак істини: по-перше, знак отвору на небі, потім, знак звуку трубного і третє - воскресіння мертвих" (Дідахе, 16:6). Потім, "побачить світ Господа, що на хмарах небесних" (вірш 8).
Вірші Луки 21:28 і Матвія 24:33 підтверджують сказане вище про черговість подій, "коли ви побачите, що все це збувається",- сонце потьмяніє, місяць не дасть світла, впадуть зорі, виникне тавро на небозводі (24:29, 30), - "знайте, що Він вже близько, біля дверей" (вірш 33, пер. [Л.37]).
Спочатку одне за іншим 3-и ознаки істини, потім пришестя Христа, стверджується в найбільш ранньому (кінець I - початок II століття від Р.Х.) християнському віровченні Дідаху [Л.36],- "Вчення Господа передане язичникам через 12 апостолів" ( Дід.16: 6-8).
"І тоді з'явиться знак істини: по-перше, знак отвору на небі, потім, знак звуку трубного і третє - воскресіння мертвих" (Дідахе, 16:6). Потім, "побачить світ Господа, що на хмарах небесних" (вірш 8).
Правильно, "отвір" у захмарній височини (Дід.16:6, рис.2), через такий пролом будуть падати "зорі" (Марка, 13:24, 25), і наступне тріумфальне повернення Спасителя (Дід.16:8; Мк.13:26) відокремлює деякий проміжок (вірш 29, "Він близько", пер. [Л.35]). Що підтверджується аналізом вірша Луки 21:28 і контекстом старозаповітних есхатологічних пророцтв, пройде 3,5 роки Великої скорботи.
Одні тлумачі, за знамення на небі приймають хрест, що яскраво горить (Іоан Золотоуст, Кирило Єрусалимський, Ориген) або лик Христа. Інші, думають, на небі виникне зображення Небесного Єрусалима або величезної фігури Сина Людського, що світиться і йде по хмарах.
Треті, висувають інші версії: прапор, блискавка, незвичайна зірка, воскресіння мертвих, Божа слава в «чорній дірі», надзвичайно яскраве світло, авангард ангелів із трубами та вогненним мечем, інше [Л.3, 10-19, 34].
Кожне припущення, що суперечить іншим, по-своєму цікаве, не позбавлене логіки; все-таки, спираючись на авторитет Біблії, обґрунтувати їх дуже важко, якщо взагалі можливо.
6. Зміни у сонці, місяці, зірках
Господь навряд чи дасть якесь предметне зображення або авангард ангелів як очікуваного християнами таємничого знака Свого повернення. У давнину, "вважалося, що історичні події пов'язані з відповідними явищами природи" [Л.28, стор. 82].
"Перед тим як Христос видимим чином прийде на землю, відбуватимуться природні знамення на небі та на землі" [Л.40, стор. 224]. Логічно. Творець всього сущого, зокрема астрономічних ознак, створив природні об'єкти. "І сказав Бог. Нехай постануть світила на небозводі ... і нехай будуть як ("особливі", пер. [Л.26]) знамення" (Буття, 1:14).
"Згідно Бут.1:14-19, Сонце і Місяць, як і зірки, повинні давати Землі світло, визначати зміну пори року і служити "знаками" [Л.36, стор. 118]. Правильно. Йдеться про затемнення або інші незвичайні небесні події [Л.20, стор. 43]. Так, згідно з лапідарним пророцтвом, перед настанням Йом Адонай відбудуться грізні затемнення світил.
«Потьмяніє сонце, а місяць стане, як кров, перед настанням Дня ГОСПОДНЬОГО - великого і страшного» (Йоіл, 2:31). Тут вказано зовсім не символ Божого суду, за версією авторів [Л.27, стор. 1122], або алегорія, на думку претеристів [Л.31, стор. 178], але реальні фізичні ефекти.
Ісус попереджає слухачів, перераховуючи 3-и феномени. «І будуть (з'являться) ознаки на (1) сонці і (2) місяці, і (3) зорях» (Лк.21:25). У тлумаченні авторів [Л.12] вони названі "космічними знаменнями" (стор. 267). Бачення природних апокаліптичних провісток відкрито Іоанну, «сонце стало темне, як той волосяний міх, а весь місяць став, наче кров» (Об'явлення, 6:12).
"Перед тим як Христос видимим чином прийде на землю, відбуватимуться природні знамення на небі та на землі" [Л.40, стор. 224]. Логічно. Творець всього сущого, зокрема астрономічних ознак, створив природні об'єкти. "І сказав Бог. Нехай постануть світила на небозводі ... і нехай будуть як ("особливі", пер. [Л.26]) знамення" (Буття, 1:14).
"Згідно Бут.1:14-19, Сонце і Місяць, як і зірки, повинні давати Землі світло, визначати зміну пори року і служити "знаками" [Л.36, стор. 118]. Правильно. Йдеться про затемнення або інші незвичайні небесні події [Л.20, стор. 43]. Так, згідно з лапідарним пророцтвом, перед настанням Йом Адонай відбудуться грізні затемнення світил.
«Потьмяніє сонце, а місяць стане, як кров, перед настанням Дня ГОСПОДНЬОГО - великого і страшного» (Йоіл, 2:31). Тут вказано зовсім не символ Божого суду, за версією авторів [Л.27, стор. 1122], або алегорія, на думку претеристів [Л.31, стор. 178], але реальні фізичні ефекти.
Ісус попереджає слухачів, перераховуючи 3-и феномени. «І будуть (з'являться) ознаки на (1) сонці і (2) місяці, і (3) зорях» (Лк.21:25). У тлумаченні авторів [Л.12] вони названі "космічними знаменнями" (стор. 267). Бачення природних апокаліптичних провісток відкрито Іоанну, «сонце стало темне, як той волосяний міх, а весь місяць став, наче кров» (Об'явлення, 6:12).
Космічне тіло, т.зв. "Віфлеємська зірка", було орієнтиром, щоб вказати мудрецям зі сходу на народження Месії, привести їх у містечко Віфлеєм (Мт.2:2, 7, 9). Отже, не хрест, Небесний Єрусалим чи лик Христа, а 3-и прикмети в астрономічних світилах сповіщать пришестя Його?
Заманливо відповісти "так", але правильно сказати "ні". По-перше, Вчитель говорив про один показник повернення, не про три (Мт.24:30). По-друге, 3-и згадані ознаки (Лк.21:25), зокрема затемнення, важко ототожнити з наступними словами Ісуса.
«Адже, як блискавка (можливо, "сяйво сонця" [Л.3, стор. 467]), блиснувши, світить від краю до краю неба ("осяює все", пер. [Л.35, 38]),- так буде і Людський Син Свого дня» (Луки, 17:24; Мт.24:27).
Тут повідомляється не про затемнення, навпаки, про спалахи світла, яскраве свічення, так як грецьке "astrape" (Синод. пер., "блискавка") означає "ясне світло" або "сяйво". Сказане підтверджується віршем Лк.11:36, в ньому "astrape" перекладено як "сяйво". Також у Мт.24:30 словом "з'явиться" (ознака) використано грецьке слово, похідне від дієслова "світити" [Л.21].
По-третє, зміни світла сонця, місяця, зірок обов'язково будуть (Лк.21:25, Об’явл.6:12, Йоіл.2:31). Все ж таки немає вагомих підстав вважати їх тією єдиною ознакою, про яку говорить учням Христос (Мт.24:30).
Оскільки загадкова небесна риса Божої могутності має виглядати дивом (Даниїла, 3:33), подією всесвітнього масштабу. Величною незвичайною, дивовижною, жахливою (Вихід, 4:1-9, 7:3; Йоіл.2:30; Мт.12:38-40).
Численні нічні спалахи світла (2Петра, 3:10) побачать "і заридають у відчаї всі народи землі" (Мт.24:30, пер. [Л.35]; "заволають від страху і сум'яття", пер. [Л.38 ]). Злякається будь-яка людина, що підняла голову до неба (Лк.21:28). Тоді чи можлива правильна відповідь про сутність біблійного знамення останніх днів? як знайти її, як науково обґрунтувати?
Заманливо відповісти "так", але правильно сказати "ні". По-перше, Вчитель говорив про один показник повернення, не про три (Мт.24:30). По-друге, 3-и згадані ознаки (Лк.21:25), зокрема затемнення, важко ототожнити з наступними словами Ісуса.
«Адже, як блискавка (можливо, "сяйво сонця" [Л.3, стор. 467]), блиснувши, світить від краю до краю неба ("осяює все", пер. [Л.35, 38]),- так буде і Людський Син Свого дня» (Луки, 17:24; Мт.24:27).
Тут повідомляється не про затемнення, навпаки, про спалахи світла, яскраве свічення, так як грецьке "astrape" (Синод. пер., "блискавка") означає "ясне світло" або "сяйво". Сказане підтверджується віршем Лк.11:36, в ньому "astrape" перекладено як "сяйво". Також у Мт.24:30 словом "з'явиться" (ознака) використано грецьке слово, похідне від дієслова "світити" [Л.21].
По-третє, зміни світла сонця, місяця, зірок обов'язково будуть (Лк.21:25, Об’явл.6:12, Йоіл.2:31). Все ж таки немає вагомих підстав вважати їх тією єдиною ознакою, про яку говорить учням Христос (Мт.24:30).
Оскільки загадкова небесна риса Божої могутності має виглядати дивом (Даниїла, 3:33), подією всесвітнього масштабу. Величною незвичайною, дивовижною, жахливою (Вихід, 4:1-9, 7:3; Йоіл.2:30; Мт.12:38-40).
Численні нічні спалахи світла (2Петра, 3:10) побачать "і заридають у відчаї всі народи землі" (Мт.24:30, пер. [Л.35]; "заволають від страху і сум'яття", пер. [Л.38 ]). Злякається будь-яка людина, що підняла голову до неба (Лк.21:28). Тоді чи можлива правильна відповідь про сутність біблійного знамення останніх днів? як знайти її, як науково обґрунтувати?
7. Тісний контекст
Одним з основних аналітичних засобів екзегетики служить контекст, уривок, необхідний для визначення змісту слова або фрази, що входить до нього. Зокрема тісний, задля встановлення смислового зв'язку цього вірша з попереднім чи наступним [Л.22].
Користуючись зазначеним засобом тлумачення, поміркуємо над віршем 29, враховуючи ДО наукову термінологію євангеліста. «Відразу по тих днях горя (пісяля скорботи днів тих) (1) сонце померкне, і (2) місяць не дасть свого світла (не сяятиме), і (3) зорі падатимуть з неба, і (4) небесні сили (тіла) захитаються» (Матвія, 24:29; у дужках, уточнення з сучасних перекладів).
Саме тоді виникне знамення Сина Людського (Мт.24:30). Ми з'ясували, зміни у світлі сонця, місяця та самоцвітів нічного неба зовсім не сигнали Другого пришестя, як вважають деякі. Струси небесних сил (тіл), їх падіння, не можуть бути знаменням у вірші 30, так як передують йому.
У такому разі, можливо, наслідок повалення космічних тіл, передбачений у вірші 29, "зорі падатимуть з неба", виявиться знаком у вірші 30? - «тоді з'явиться ознака Сина Людського на небі". Причому ознака виникне "вночі» (2Петра, 3:10; 1Солунян, 5:2, Амоса, 5:18-20).
Піддамо ретельному аналізу це припущення. Про які астрономічні об'єкти говорить Ісус у Мт.24:29? Зрозуміло, НЕ буквальних зірках,- плазмових воднево-гелієвих тілах, що світяться, неймовірно величезних розмірів, маси, температури. Водночас, НЕ про символи або алегорії, за версією претеристів, бо повідомляється про цілком реальне фізичне явище.
Для розуміння вірша Матвія 24:29 треба врахувати. "Зірки ніколи не були в Біблії предметом наукового інтересу. Це поняття застосовувалося до будь-яких небесних тіл, що світяться, крім сонця і місяця" [Л.32, стор. 616]. "У давньоєврейській мові, як і в давньогрецькій, будь-який яскравий об'єкт у небі називався "зірки". До цієї категорії належали і "падаючі зірки" - метеорити" [Л.41, стор. 616].
Приходимо до аргументованого висновку, "зорі падатимуть із неба" у вірші 29, це по суті «падаючі зірки» [Л.41]. Так за старих часів, іноді і зараз, називають яскраві короткі спалахи. Вони вважалися результатом падіння нічних світил, що відірвалися від небосхилу, твердого на думку древніх [Л.27, стор. 552; Л.35, стор. 1401].
Насправді ці спалахи породжуються вторгненням в атмосферу спорадичних метеорних тіл (метеорів), дуже дрібних твердих частинок. Їх маса мізерна, менше 1 міліграма, розмір малий, менше 1 міліметра, а швидкість з якою вони влітають в атмосферу, величезна (11 ... 73 км/сек).
На висотах від 130 км до 60 км, через зіткнення з молекулами атмосферних газів, космічні частинки розмірами понад 10 мкм швидко нагріваються і повністю випаровуються (сублімують), інакше кажучи, як би «згоряють». Мікрометеорити діаметром приблизно менше 4-х мікрон проходять через атмосферу без помітної втрати маси.
Сублімація метеорних тіл супроводжується світінням та іонізацією атмосферних газів, дозволяючи вночі спостерігати проліт метеора як виникнення вузького сліду ("трека"), що світиться; треків різних довжини, кольору, ступеня блиску. Через "згоряння" метеорів утворюються дрібні частинки сферичної форми діаметром від 1 до 100 мікрон (т.зв. "метеорний пил").
"Звичайно, під зірками, що падають на землю, слід розуміти не сонце або планети, які за своїм обсягом більше нашої землі, але метеорити" [Л.34, стор. 376], точніше, метеорні тіла. Тоді чому світло на небі розгорається ввечері, все навколо освітлює вночі, але до ранку гасне?
Саме тоді виникне знамення Сина Людського (Мт.24:30). Ми з'ясували, зміни у світлі сонця, місяця та самоцвітів нічного неба зовсім не сигнали Другого пришестя, як вважають деякі. Струси небесних сил (тіл), їх падіння, не можуть бути знаменням у вірші 30, так як передують йому.
У такому разі, можливо, наслідок повалення космічних тіл, передбачений у вірші 29, "зорі падатимуть з неба", виявиться знаком у вірші 30? - «тоді з'явиться ознака Сина Людського на небі". Причому ознака виникне "вночі» (2Петра, 3:10; 1Солунян, 5:2, Амоса, 5:18-20).
Піддамо ретельному аналізу це припущення. Про які астрономічні об'єкти говорить Ісус у Мт.24:29? Зрозуміло, НЕ буквальних зірках,- плазмових воднево-гелієвих тілах, що світяться, неймовірно величезних розмірів, маси, температури. Водночас, НЕ про символи або алегорії, за версією претеристів, бо повідомляється про цілком реальне фізичне явище.
Для розуміння вірша Матвія 24:29 треба врахувати. "Зірки ніколи не були в Біблії предметом наукового інтересу. Це поняття застосовувалося до будь-яких небесних тіл, що світяться, крім сонця і місяця" [Л.32, стор. 616]. "У давньоєврейській мові, як і в давньогрецькій, будь-який яскравий об'єкт у небі називався "зірки". До цієї категорії належали і "падаючі зірки" - метеорити" [Л.41, стор. 616].
Приходимо до аргументованого висновку, "зорі падатимуть із неба" у вірші 29, це по суті «падаючі зірки» [Л.41]. Так за старих часів, іноді і зараз, називають яскраві короткі спалахи. Вони вважалися результатом падіння нічних світил, що відірвалися від небосхилу, твердого на думку древніх [Л.27, стор. 552; Л.35, стор. 1401].
Насправді ці спалахи породжуються вторгненням в атмосферу спорадичних метеорних тіл (метеорів), дуже дрібних твердих частинок. Їх маса мізерна, менше 1 міліграма, розмір малий, менше 1 міліметра, а швидкість з якою вони влітають в атмосферу, величезна (11 ... 73 км/сек).
На висотах від 130 км до 60 км, через зіткнення з молекулами атмосферних газів, космічні частинки розмірами понад 10 мкм швидко нагріваються і повністю випаровуються (сублімують), інакше кажучи, як би «згоряють». Мікрометеорити діаметром приблизно менше 4-х мікрон проходять через атмосферу без помітної втрати маси.
Сублімація метеорних тіл супроводжується світінням та іонізацією атмосферних газів, дозволяючи вночі спостерігати проліт метеора як виникнення вузького сліду ("трека"), що світиться; треків різних довжини, кольору, ступеня блиску. Через "згоряння" метеорів утворюються дрібні частинки сферичної форми діаметром від 1 до 100 мікрон (т.зв. "метеорний пил").
"Звичайно, під зірками, що падають на землю, слід розуміти не сонце або планети, які за своїм обсягом більше нашої землі, але метеорити" [Л.34, стор. 376], точніше, метеорні тіла. Тоді чому світло на небі розгорається ввечері, все навколо освітлює вночі, але до ранку гасне?
8. Радіант метеорного потоку
Земля, переміщаючись по орбіті зі швидкістю приблизно 30 км/сек, періодично зустрічається з великими роями твердих частинок, найчастіше з хмарами пилу від комет, що давно розпалися.Тому, кілька разів на століття, в нічному небі раптово виникали "падаючі зірки", що залишають сліди-треки, т.зв. "зоряний (метеорний) дощ", якщо параметр ZHR >10 000. Завдяки ефекту перспективи, шляхи згоряючих частинок, що летять за паралельними напрямками, здаються вихідними з одного "отвору",- невеликої темної області (рис.3).
Вказана зона небесної сфери, з неї ніби виходять всі видимі і продовжені назад треки, називається радіантом метеорного потоку, від латин. radians, тей, що «випускає промені».
Перший раз науково зафіксував це явище американський астроном Денісон Ольмстед, спостерігаючи сильний метеорний потік Леоніди 12 листопада 1833 року. Пізніше було виявлено радіанти Лірид, Персеїд, Герменід, Драконід і т.д.
Перший раз науково зафіксував це явище американський астроном Денісон Ольмстед, спостерігаючи сильний метеорний потік Леоніди 12 листопада 1833 року. Пізніше було виявлено радіанти Лірид, Персеїд, Герменід, Драконід і т.д.
Те, що випускає промені вночі, займає певне становище серед сузір'їв у тому з них, звідки летять космічні мандрівники, беручи участь у добовому обертанні зірок. В останні дні на безхмарному нічному небосхилі всі народи побачать сам знак-радіант у північній півкулі, або сяйво його нижньої частини в південній.
Потужність свічення сонця нічного піднебіння зростає зі збільшенням зенітного годинного числа (ZHR) - кількості спалахів на годину. Чим вище астрономічний знак над горизонтом, тим більше треків видно за одиницю часу. Сяйво його може виявитися настільки сильним, що вночі все стає видно майже як в день, місцевість набуває навіть об'ємних форм завдяки світлотіні.
Отже, якщо Господь Ісус, у вірші 29, падаючими "зірками" називає метеорні тіла, тоді чудо-знамення у вірші 30 є орієнтир. Ця характерна ознака "з'явиться" (24:30), точніше, виникне через масове падіння космічних частинок. Вона зробить такий самий, але набагато більш тривалий світловий ефект, ніж блискавка, що миттєво висвітлює небо від одного краю до іншого.
Від видовища незвичайної, величної, страхітливої апокаліптичної висоти, що плаче вогненними сльозами протягом усієї ночі, землян охопить Велика скорбота (Мт.24:21, 30) і сильний страх (Лк.21:26), волосся стане дибки. Згідно з пророцтвом. «Від одного його вигляду тремтять народи з побліднілими обличчями (у всіх обличчя збліднуть)» (Йоіл.2:6).
Через вигляд біди, що насувається, «люди ціпенітимуть від страху (і жаху) й очікування того (лих), що надходить (насуваються) на цілий світ, бо сили небесні захитаються» (Луки, 21:26, "здригнуться", пер. [Л.35, 38], тобто, почнуть рухатися).
Путівна зірка послужила знаменням Першого пришестя Ісуса Христа, виявилася знаком надії. Падаючі зірки сповістять про Друге пришестя Спасителя, Царя, Судді; послужать знаком суду.
Пильнуючи, побачити велич і могутність Бога, зорю-радіант, можна ввечері, вночі і рано-вранці, наче раптове повернення Господаря дому (Мк.13:35). Накинута мережа, «наче пастка, бо прийде (наздожене, обрушиться) він на всіх, хто проживає ("що живуть" [Л.37]) на поверхні всієї землі».
Потужність свічення сонця нічного піднебіння зростає зі збільшенням зенітного годинного числа (ZHR) - кількості спалахів на годину. Чим вище астрономічний знак над горизонтом, тим більше треків видно за одиницю часу. Сяйво його може виявитися настільки сильним, що вночі все стає видно майже як в день, місцевість набуває навіть об'ємних форм завдяки світлотіні.
Отже, якщо Господь Ісус, у вірші 29, падаючими "зірками" називає метеорні тіла, тоді чудо-знамення у вірші 30 є орієнтир. Ця характерна ознака "з'явиться" (24:30), точніше, виникне через масове падіння космічних частинок. Вона зробить такий самий, але набагато більш тривалий світловий ефект, ніж блискавка, що миттєво висвітлює небо від одного краю до іншого.
Від видовища незвичайної, величної, страхітливої апокаліптичної висоти, що плаче вогненними сльозами протягом усієї ночі, землян охопить Велика скорбота (Мт.24:21, 30) і сильний страх (Лк.21:26), волосся стане дибки. Згідно з пророцтвом. «Від одного його вигляду тремтять народи з побліднілими обличчями (у всіх обличчя збліднуть)» (Йоіл.2:6).
Через вигляд біди, що насувається, «люди ціпенітимуть від страху (і жаху) й очікування того (лих), що надходить (насуваються) на цілий світ, бо сили небесні захитаються» (Луки, 21:26, "здригнуться", пер. [Л.35, 38], тобто, почнуть рухатися).
Путівна зірка послужила знаменням Першого пришестя Ісуса Христа, виявилася знаком надії. Падаючі зірки сповістять про Друге пришестя Спасителя, Царя, Судді; послужать знаком суду.
Пильнуючи, побачити велич і могутність Бога, зорю-радіант, можна ввечері, вночі і рано-вранці, наче раптове повернення Господаря дому (Мк.13:35). Накинута мережа, «наче пастка, бо прийде (наздожене, обрушиться) він на всіх, хто проживає ("що живуть" [Л.37]) на поверхні всієї землі».
9. Широкий контекст
Чи можна підтвердити вищесказане ширшим контекстом розділу 24? Так, наприклад, звернемося до вірша 24:27, «адже як блискавка виходить (спалахує, сяючи) зі сходу і з’являється аж на заході ("світлом своїм осяює і захід", пер. [Л.38]), таким буде й прихід (повернення) Сина Людського» (Матвія, 24:27).
Вислів "від сходу ... до заходу" часто зустрічається в Біблії, він "позначає всю протяжність землі" [Л.7, стор. 169]. Ось чому лаконічне висловлювання Господа Ісуса Христа про Своє повернення (вірш 27) прямо не відноситься до гості з піднебесся, вона не може висвітлити "всю протяжність землі".
Ні. Мається на увазі сильний спалах, "як блискавка", тобто, специфічний ефект, який вона справляє, - сяйво, що висвітлює піднебесся. Що видно з паралельного вірша Євангелія від Луки, у ньому грецьке слово "astrape" означає ясне світло, сяйво.
«Адже як блискавка (astrape), блиснувши, світить від краю до краю неба ("осяює все", пер. [Л.35, 38]),- так буде і Людський Син Свого дня» (Луки, 17:24). Тут розряд статичної електрики "служить свідченням всесвітнього масштабу повернення Христа" [Л.27, стор. 630].
Вислів "від сходу ... до заходу" часто зустрічається в Біблії, він "позначає всю протяжність землі" [Л.7, стор. 169]. Ось чому лаконічне висловлювання Господа Ісуса Христа про Своє повернення (вірш 27) прямо не відноситься до гості з піднебесся, вона не може висвітлити "всю протяжність землі".
Ні. Мається на увазі сильний спалах, "як блискавка", тобто, специфічний ефект, який вона справляє, - сяйво, що висвітлює піднебесся. Що видно з паралельного вірша Євангелія від Луки, у ньому грецьке слово "astrape" означає ясне світло, сяйво.
«Адже як блискавка (astrape), блиснувши, світить від краю до краю неба ("осяює все", пер. [Л.35, 38]),- так буде і Людський Син Свого дня» (Луки, 17:24). Тут розряд статичної електрики "служить свідченням всесвітнього масштабу повернення Христа" [Л.27, стор. 630].
Аналогічний нічний ефект блискавки або "сяйво сонця", згідно з [Л.6, стор. 389], дає масову появу метеорних тіл з "проріхи" в небосхилі. Численні спалахи згоряючих космічних частинок осяють все навколо, як зоря, що охопила всю землю.
У такому разі можна розуміти Лк.17:24 так,- сяйво подібно сонцю висвітлює "всю землю від краю до краю" [Л.6]). Тому що на відміну від миттєвого атмосферного іскрового розряду, радіант постійно висвітлює поверхню планети протягом безхмарної ночі.
У такому разі можна розуміти Лк.17:24 так,- сяйво подібно сонцю висвітлює "всю землю від краю до краю" [Л.6]). Тому що на відміну від миттєвого атмосферного іскрового розряду, радіант постійно висвітлює поверхню планети протягом безхмарної ночі.
Євангеліст Лука наводить ще одне схоже висловлювання Христа, «а того дня, коли Лот вийшов із Содома, вогонь і сірка впали з неба і вигубили всіх (всі загинули). Так буде в день, коли з'явиться (явить Себе) Людський Син» (Лк.17:29, 30).
У Матвія і Марка, про цей же астрономічний феномен читаємо, "зірки спадуть (впадуть) з неба" (Мт.24:29, Мк.13:25), виблискуючи подібно до блискавки (Лк.17:24). Отже, "вогонь і сірка впали знеба" (Лк.17:29) означає реальні "падаючі зірки" в Мт.24:29, по-науковому, метеорні тіла малих розмірів. Їхнє падіння навіть сьогодні називають "зоряним дощем".
У давнину спалахам згоряючих космічних частинок відповідав лише один аналог,- яскраве швидке горіння кристалів самородної сірки, (т.зв. "горючий камінь" [Л.36]); її поклади перебували у долині р. Йордан [Л.7].
Дрібнороздрібнений горючий камінь має властивість пірофорності, здатність до самозаймання. За відсутності зовнішнього нагріву кристалики самородної сірки спалахують на повітрі завдяки екзотермічній реакції окислення. З вказаної причини, Ісус, за Мойсеєм (Буття, 19:24), називає метеорний дощ словом "сірчаний".
10. Опади вогняні та сірчані
Великий метеорит, точніше, метеороїд у вигляді вогняної кулі з довгим хвостом з розпечених газів і твердих частинок називається болідом (грецьке, «метальний спис», мал.4).
Політ такого списа, видимий навіть у денну пору, супроводжується, як правило, характерними звуковими ефектами: громоподібними гуркотом, ревом, свистом, тріском, шипінням.
Закінчується падіння метеороїду зіткненням із поверхнею планети та утворенням кратера. Але найчастіше він руйнується в повітрі під впливом динамічного тиску (0,1 ... 1 МПа) та термічної напруги від аеродинамічного розігріву (1800 °С ... 3000 °С) при гальмуванні атмосферою.
За сліпучим спалахом слідує гучний звук вибуху і випадання дрібних уламків. Остання подія називається "метеоритним дощем", також, "кам'яним" або "вогненним".
У Матвія і Марка, про цей же астрономічний феномен читаємо, "зірки спадуть (впадуть) з неба" (Мт.24:29, Мк.13:25), виблискуючи подібно до блискавки (Лк.17:24). Отже, "вогонь і сірка впали знеба" (Лк.17:29) означає реальні "падаючі зірки" в Мт.24:29, по-науковому, метеорні тіла малих розмірів. Їхнє падіння навіть сьогодні називають "зоряним дощем".
У давнину спалахам згоряючих космічних частинок відповідав лише один аналог,- яскраве швидке горіння кристалів самородної сірки, (т.зв. "горючий камінь" [Л.36]); її поклади перебували у долині р. Йордан [Л.7].
Дрібнороздрібнений горючий камінь має властивість пірофорності, здатність до самозаймання. За відсутності зовнішнього нагріву кристалики самородної сірки спалахують на повітрі завдяки екзотермічній реакції окислення. З вказаної причини, Ісус, за Мойсеєм (Буття, 19:24), називає метеорний дощ словом "сірчаний".
10. Опади вогняні та сірчані
Якщо гіпотеза про масове вторгнення метеорів вірна, чому в Третій сивіліній книзі (вірш 3:691) передбачається падіння з неба не одних частинок сірки, але водночас великих каменів?
Справа у тому, що далеко не всі метеорні тіла мають настільки малі розміри, що повністю випаровуються і розпорошуються в атмосфері. Наприклад, метеорити масою приблизно від часток грама до 10 кг і більше досягають поверхні землі.
Навіть втрачаючи значну частину маси через абляцію (віднесення речовини потоком гарячого газу) у процесі гальмування, і, відповідно, нагріву до 3000 °С.
Справа у тому, що далеко не всі метеорні тіла мають настільки малі розміри, що повністю випаровуються і розпорошуються в атмосфері. Наприклад, метеорити масою приблизно від часток грама до 10 кг і більше досягають поверхні землі.
Навіть втрачаючи значну частину маси через абляцію (віднесення речовини потоком гарячого газу) у процесі гальмування, і, відповідно, нагріву до 3000 °С.
Великий метеорит, точніше, метеороїд у вигляді вогняної кулі з довгим хвостом з розпечених газів і твердих частинок називається болідом (грецьке, «метальний спис», мал.4). Політ такого списа, видимий навіть у денну пору, супроводжується, як правило, характерними звуковими ефектами: громоподібними гуркотом, ревом, свистом, тріском, шипінням.
Закінчується падіння метеороїду зіткненням із поверхнею планети та утворенням кратера. Але найчастіше він руйнується в повітрі під впливом динамічного тиску (0,1 ... 1 МПа) та термічної напруги від аеродинамічного розігріву (1800 °С ... 3000 °С) при гальмуванні атмосферою.
За сліпучим спалахом слідує гучний звук вибуху і випадання дрібних уламків. Остання подія називається "метеоритним дощем", також, "кам'яним" або "вогненним".
Такий "дощ вогненний" бачив Іван (Об'явл.8:7). Зокрема він спостерігав політ і руйнування в повітрі боліда, називаючи його "велика зоря (зірка), що палала, мов смолоскіп" (вірш 10).
Тому що космічне тіло, до свого руйнування в повітрі, і смолоскип на вітрі, однаково дають яскраве миготливе світло, язики полум'я, іскри, дим. Суперболід відкидає тіні від об'єктів на землі навіть вдень! подібно до світильника вночі.
Через метеоро-термічний ефект при польоті надяскравого метеороїда, спостерігач на землі відчуває сильний жар немов від смолоскіпа.
11. День Господній
В іншому уривку таємновидець розповідає про ходу імені Яхве (Іс.30:27). Згадуючи уста Його (антропоморфізм), - джерело крайнього невдоволення, "Його язик,- як пожираючий вогонь", "палає Його гнів, наче важкий тягар".
Слово "гнів", євр. мовою, також означає "ніс", сучасні переклади псалма 17:9 виглядають так. "Дим вирвався з Його ніздрів" [Л.37], "Димилися Його ніздрі, з рота рвалося всепожираюче полум'я і вогняні іскри розліталися", пер. [Л.26].
Євреї вважали, що Бога неможливо уявити в якійсь тілесній формі, але цілком припустимо використання персоніфікації, опис Його через реальні знайомі образи [Л.28, стор. 596].
Безумовно, у псалмі 17:9 і вірші Іс.30:27 повідомляється про щось інше. Ймовірно, про боліди (Об'явлення, 8:10), вогняні кулі з хвостами диму (мал.4, 5), що виривається "з Його ніздрів" (Пс.17:9, а), "в день Його палкого (палаючого) гніву" (Іс.13:13) ).
Порівняння люті з палаючим вогнем часто зустрічається в єврейській та споріднених мовах [Л.1, стор 512]. "Корінь єврейського слова, перекладеного як "гнів", буквально означає "гаряче дихання". Гнів Божий палає полум'ям, спопеляючи все на своєму шляху” [Л.33, стор. 368].
Наум, розповідаючи про бачення теофанії, має на увазі як "гаряче дихання" Йахве, так і криваво-червону височінь через пил від "ніг" Його (Наума, 1:2-6). Образ обурення Сидячого на троні і Агнця використав Іван в одному з есхатологічних видінь (Об'явлення, 6:16, 17).
Через масове наповнення атмосфери мінеральним пилом у День Господній стануть іншими її оптичні властивості. Колір піднебіння зміниться з блакитного, він визначається в основному молекулярним розсіюванням сонячного світла, на червоний через переважне аерозольне розсіювання на дисперсних частинках мікронних розмірів.
Фізична зміна кольору з блакитного на криваво-червоний служить одним із загадкових астрономічних знамень у пророка Йоїля ("кров" у вірші 2:30). Апостол Петро називає небозведення останніх днів існування роду цього, як "небо, охоплене полум’ям" (2Пет.3:12), Павло - "полум'яний вогонь" (2Фес.1:8).
«У той час Я обшукаю Єрусалим зі світильником і покараю (самовдоволених) мужів, котрі закостеніли над (дріжжами) помутнілими осадами вина в чашах і вважають: Господь не робить (зробити не може) ні доброго, ні злого» (Соф.1:12).
Всемогутній вчинить аналогічно стародавньому єврейському звичаю. Вночі, напередодні весняного свята Великодня, глава сім'ї зі світильником обходив свою оселю, щоб перевірити чи видалені всі дріжджі (закваска) з дому (Вихід, 12:19).
Все ж грандіозні масштаби події (Соф.1:2-4, 12, 16-18) дозволяють припустити, що пророк має на увазі незвичайний світильник (радіант), що належить Елоах. Протягом темної ночі він висвітлює все місто (ст.12).
Іоанн в одному з видінь чує, що каменям говорять ті, що сховалися в печерах та ущелинах гір. «Упадіть (обруштеся) на нас і сховайте нас від обличчя (погляду) Того, Хто сидить на престолі, та від гніву Агнця» (Об'явлення, 6:15, 16).
В іншій ситуації апостол, перебуваючи в Дусі, сам бачить Всевишнього. Того, хто тримає 7 зірок, він порівнює з яскраво сяючим світилом, "обличчя Його – мов сонце, що сяє (в зеніті) у своїй силі " (1:16, "Весь образ Його немов палюче сонце в зеніті", пер. [Л.35]) . Правильно. «Обличчя Боже», загадковий небесний феномен Сина Людського, сяє ніби пекуче опівдні світило.
Від божественного образу виходить світло, подібно як у псалмі Давида, "Його сліпуче сяйво розривало хмари" (Псалми, 17:13, пер. [Л.26]). За близькосхідною традицією це вважалося небезпечним для людини [Л.27, стор. 613].
Тому в паралельних віршах, "ввійди (сховайся) у скелю й сховайся в землю зі страху перед ГОСПОДОМ і від слави (через блиск) Його могутності" (Ісаї, 2:10; 19, 21), страх, слава , блиск могутності також означають щось разюче, очевидно, викликаний Провидінням грізний радіант на небі.
Це приголомшливе астрономічне явище, в іншому розділі, Ісая називає розірваними (прорваними) небесами, обличчям (синекдоха) Йахве. Від лиця Його розтануть гори, опадуть пагорби, тремтять народи, коли Він зійде з неба (64:1, 2; Авв.3:3-6, Наум.1:5).18. Велика давильня
За апокаліптичне "точило гніву Божого" Іоанн і Ісая приймають радіант, що випускає промені (мал. 6), образно кажучи, яма, уста, отвір в небі. Метеорні сліди з точила подібні до бризок крові, а червону височінь пророки уподібнюють червленим шатам, одягу, забарвленного кров'ю.
Отже, проведене дослідження Біблії дозволяє припустити, що ознакою повернення Господа Ісуса Христа є завершення проповіді Євангелія наступаючого месіанського Царства безбожному світу. Фізичним знаком (знаменням) Його пришестя послужить жахливий своєю незвичністю яскравий нічний радіант, подібний сонцю.
У ті дні будуть плакати зірки, небозвід сповістить правду про Бога, кожен побачить славу Його ... і збентежаться ті, хто поклоняється ідолам своїм (Псалми, 96:3-6). Ось чому не можна всі надії покладати на людину, все, створене нею, розсиплеться.
Тому що космічне тіло, до свого руйнування в повітрі, і смолоскип на вітрі, однаково дають яскраве миготливе світло, язики полум'я, іскри, дим. Суперболід відкидає тіні від об'єктів на землі навіть вдень! подібно до світильника вночі.
Через метеоро-термічний ефект при польоті надяскравого метеороїда, спостерігач на землі відчуває сильний жар немов від смолоскіпа.
11. День Господній
Біблійні знамення пророкують майбутні перипетії, водночас, вони є їх невід'ємною частиною [Л.28, стор. 682]. Наприклад, у разі загадкової історії, коротко описаної апостолом у термінах, поняттях, образах, що існували.
"А Господній день прийде, мов злодій [уночі], коли небо з гуркотом пройде (зникнуть небеса), а розпечені стихії (тіла небесні), розплавляться (знищені вогнем), і земля та діла, що на ній, згорять" (2Петра, 3:10; у дужках, текст з пер. [Л.26]).
"А Господній день прийде, мов злодій [уночі], коли небо з гуркотом пройде (зникнуть небеса), а розпечені стихії (тіла небесні), розплавляться (знищені вогнем), і земля та діла, що на ній, згорять" (2Петра, 3:10; у дужках, текст з пер. [Л.26]).
Ризикну дати наукове фізичне пояснення унікальному лаконічному пророцтву (вірші 10-12) з метою відповісти на складні питання, що виникають при його читанні:
1) як день може прийти вночі?
2) чому прийде немов злодій?
3) чому розгоряться та зруйнуються стихії? інебозвід ніби вибухне, з гуркотом зникне.
По-перше, астрономічне чудо-знамення Другого пришестя видно лише безхмарної ночі, радіант НЕ можна побачити у світлий час доби. Ось чому написано, "день прийде ... уночі". Понад те, сяйво, що походить від нічного сонця, таке яскраве, ніби в темну пору раптом настав світанок.
Цікаво, що в пасхальний Седер віруючі євреї читають акростих рабі Яная, що закінчується словами про час приходу Месії. «Зроби пітьму ночі сяючою в сяючому світлі Твого дня» [Л.23]. Третя книга Ездри містить дивовижне есхатологічне пророцтво (вірші 5:1, 4). «Про знаки … раптово засяє серед ночі сонце» [Л.24].
По-друге, порівняння Петром дня Господньго зі злочинцем, на перший погляд недоречне, принизливе. Проте слово "злодій", у цьому контексті, зустрічається в Іоанна (Об’явлення, 3:3, 16:15) і Павла (1Сол.5:2, 4), що вже не можна вважати недоречним або випадковим. До того ж, і старозаповітний пророк порівнює Йом Адонай з грабіжником (Йоіл, 1:15, пер. [Л.35]).
Традиційне пояснення застосування слова "злодій" це бажання апостолів наголосити на раптовості пришестя Христа [Л.27, стор. 45, 263; Л.29, стор. 571]. Але навіть у ту давню епоху були більш вдалі синоніми слову "раптовість". На додаток до сказаного, про яку несподіванку може йтися? якщо про руйнування стихій (2Пет.3:10) всі дізнаються як мінімум за 3,5 роки до його початку (Дан.9:27, Йоіл, 2:31, Об’явл.6:2).
Використання незвичного порівняння Дня Господа з громилою, який займається крадіжками зі зломом, можна пояснити так. У давнину злодійство часто відбувалося "під покровом нічної темряви" [Л.27, стор. 180]. Викрадач таємно проникав у будинок прокопуючи отвір (дірку) у стіні із земляної цегли [Л.25, стор. 180; Л.3, стор. 153].
Тому Ісус, закликаючи віруючих не спати до моменту Його повернення, говорить. «Тож пам’ятайте (це ви знаєте), що коли б господар (будинку) знав, у яку сторжу (о котрій годині ночі) приходить злодій, він пильнував би і не дав би підкопати свого дому» (Матвія, 24:43).
Радіант, як астрономічний феномен, служить згаданим "підкопом", "діркою", проломом ("отвором") у небосхилі. Ісая так закликає Йахве Елохім. «О, якби Ти прорвав (розверз) небеса і зійшов» (Ісаї, 63:19, "прорвавши небеса, на землю спустився", пер. [Л.26]). Прорваний небозвід псалмоспівець називає застарілою ризою, її змінить Адонай (Пс.101:27).
По-третє, космічні тіла розгоряться через їхнє тертя об атмосферу, потім, мовою звичних для апостола термінів, стихії:
1) "руйнуються" (2Пет.3:10, 12), подібно до болідів;
2) чи "розтануть" (вірш 12), повністю випаруються, як дрібні метеори.
Через великі лісові, степові, совані пожежі, вони виникнуть в результаті руйнування розпечених небесних тіл, "земля та діла, що на ній, згорять" (вірш 10, "разом з усім, що на ній, буде спалена", пер. [Л .26]; "вся земля зі справами людськими буде віддана суду" [Л.38]).
1) як день може прийти вночі?
2) чому прийде немов злодій?
3) чому розгоряться та зруйнуються стихії? інебозвід ніби вибухне, з гуркотом зникне.
По-перше, астрономічне чудо-знамення Другого пришестя видно лише безхмарної ночі, радіант НЕ можна побачити у світлий час доби. Ось чому написано, "день прийде ... уночі". Понад те, сяйво, що походить від нічного сонця, таке яскраве, ніби в темну пору раптом настав світанок.
Цікаво, що в пасхальний Седер віруючі євреї читають акростих рабі Яная, що закінчується словами про час приходу Месії. «Зроби пітьму ночі сяючою в сяючому світлі Твого дня» [Л.23]. Третя книга Ездри містить дивовижне есхатологічне пророцтво (вірші 5:1, 4). «Про знаки … раптово засяє серед ночі сонце» [Л.24].
По-друге, порівняння Петром дня Господньго зі злочинцем, на перший погляд недоречне, принизливе. Проте слово "злодій", у цьому контексті, зустрічається в Іоанна (Об’явлення, 3:3, 16:15) і Павла (1Сол.5:2, 4), що вже не можна вважати недоречним або випадковим. До того ж, і старозаповітний пророк порівнює Йом Адонай з грабіжником (Йоіл, 1:15, пер. [Л.35]).
Традиційне пояснення застосування слова "злодій" це бажання апостолів наголосити на раптовості пришестя Христа [Л.27, стор. 45, 263; Л.29, стор. 571]. Але навіть у ту давню епоху були більш вдалі синоніми слову "раптовість". На додаток до сказаного, про яку несподіванку може йтися? якщо про руйнування стихій (2Пет.3:10) всі дізнаються як мінімум за 3,5 роки до його початку (Дан.9:27, Йоіл, 2:31, Об’явл.6:2).
Використання незвичного порівняння Дня Господа з громилою, який займається крадіжками зі зломом, можна пояснити так. У давнину злодійство часто відбувалося "під покровом нічної темряви" [Л.27, стор. 180]. Викрадач таємно проникав у будинок прокопуючи отвір (дірку) у стіні із земляної цегли [Л.25, стор. 180; Л.3, стор. 153].
Тому Ісус, закликаючи віруючих не спати до моменту Його повернення, говорить. «Тож пам’ятайте (це ви знаєте), що коли б господар (будинку) знав, у яку сторжу (о котрій годині ночі) приходить злодій, він пильнував би і не дав би підкопати свого дому» (Матвія, 24:43).
Радіант, як астрономічний феномен, служить згаданим "підкопом", "діркою", проломом ("отвором") у небосхилі. Ісая так закликає Йахве Елохім. «О, якби Ти прорвав (розверз) небеса і зійшов» (Ісаї, 63:19, "прорвавши небеса, на землю спустився", пер. [Л.26]). Прорваний небозвід псалмоспівець називає застарілою ризою, її змінить Адонай (Пс.101:27).
По-третє, космічні тіла розгоряться через їхнє тертя об атмосферу, потім, мовою звичних для апостола термінів, стихії:
1) "руйнуються" (2Пет.3:10, 12), подібно до болідів;
2) чи "розтануть" (вірш 12), повністю випаруються, як дрібні метеори.
Через великі лісові, степові, совані пожежі, вони виникнуть в результаті руйнування розпечених небесних тіл, "земля та діла, що на ній, згорять" (вірш 10, "разом з усім, що на ній, буде спалена", пер. [Л .26]; "вся земля зі справами людськими буде віддана суду" [Л.38]).
12. Біблійний паралелізм
Скористаємося ще одним аналітичним засобом екзегетики, паралелізмом [Л.22], щоб остаточно прояснити питання про специфічне знамення Сина Людського. Треба врахувати, біблійні тексти писалися у поняттях, термінах, образах своїх епох [Л.30, стор 316].
Звернемося до Старого Заповіту, до Псалтирі, в 17-му псалмі якої оповідається про Богоявлення, природно, міфопоетичною мовою з використанням антропоморфізмів.
"Здригнулася земля і затремтіла, основи гір захитались (затремтіли) і зрушились, адже Бог запалав гнівом. Пішов дим з Його ніздрів,- пожираючий вогонь з Його уст, так що жаріюче вугілля (вогняні іскри) палало перед Ним …
Від ясравого сяйва (що) перед Ним бігли (палали) Його хмари (Його сліпуче сяйво розривало хмари), град і палаючий жар (іскри вогняні). Загримів ГОСПОДЬ з небес,- Всевишній дав Свій голос,- град і палаючий жар (вугілля вогняні). Він пустив Свої стріли і розпорошив їх; Він примножив (кинув) блискавки, і викликав у них збентеження (розсипав їх)" (Псалми, 18:8 - 16; у дужках, уточнення з сучасних перекладів).
Викликаючий почуття страху опис, навіть у деталях, збігається з розповідями Ісуса Христа про Своє повернення (Мт.24:27-30, Лк.17:24-30, Мк.13:24-26). Цитовані вище вірші Пс.17:8-16, одночасно, схожі з деякими видіннями, відкритими Івану. Наприклад.
"І я глянув, коли Він відкрив шосту печать. І був великий (сильний) землетрус ... І небесні зорі попадали на землю ... І небо відійшло (зникло), згорнувшись як сувій; і (всі) кожна гора та острів зрушилися (були зсунуті) зі своїх місць", "і зірвалися (посипався) град та вогонь, перемішані з кров'ю, і впали на землю" (Об’явлення, 6:12-17, 8:5-12; 16:18-21).
Побачене, а саме, космічні об'єкти, апостол називає зорями (6:13), вогнем, горою, зіркою (8:7-10, 9:1), Ісая – небесним воїнством (34:4). Євангелісти Матвій і Марк метеори називають зорями (Мт.24:29, Мк.13:25), Лука – вогненним дощем (Лк.17:29, 30), апостол Петро – стихіями, що розгорілися (2Пет.3:10, 12).
Давид сприймає метеори як падаюче гаряче ("жаріюче", пер. [Л.37, 38]) вугілля" (Пс.17:9, 13, 14). Їхня сублімація, поряд з виникненням грозових хмар, викличе потужні електричні розряди в атмосфері Землі ("блискавки" у вірші 15).
Очевидно, загадкові спалахи метеорів старозаповітні пророки називають стрілами і списами Бога зоряних воїнств (Авв.3:11, Зах.9:14, Іс.50:11). Все ж таки, якщо вогняні іскри це треки, тоді в 17-му псалмі має згадуватися конкретний астрономічний феномен, зрозуміло, алегорично.
"Здригнулася земля і затремтіла, основи гір захитались (затремтіли) і зрушились, адже Бог запалав гнівом. Пішов дим з Його ніздрів,- пожираючий вогонь з Його уст, так що жаріюче вугілля (вогняні іскри) палало перед Ним …
Від ясравого сяйва (що) перед Ним бігли (палали) Його хмари (Його сліпуче сяйво розривало хмари), град і палаючий жар (іскри вогняні). Загримів ГОСПОДЬ з небес,- Всевишній дав Свій голос,- град і палаючий жар (вугілля вогняні). Він пустив Свої стріли і розпорошив їх; Він примножив (кинув) блискавки, і викликав у них збентеження (розсипав їх)" (Псалми, 18:8 - 16; у дужках, уточнення з сучасних перекладів).
Викликаючий почуття страху опис, навіть у деталях, збігається з розповідями Ісуса Христа про Своє повернення (Мт.24:27-30, Лк.17:24-30, Мк.13:24-26). Цитовані вище вірші Пс.17:8-16, одночасно, схожі з деякими видіннями, відкритими Івану. Наприклад.
"І я глянув, коли Він відкрив шосту печать. І був великий (сильний) землетрус ... І небесні зорі попадали на землю ... І небо відійшло (зникло), згорнувшись як сувій; і (всі) кожна гора та острів зрушилися (були зсунуті) зі своїх місць", "і зірвалися (посипався) град та вогонь, перемішані з кров'ю, і впали на землю" (Об’явлення, 6:12-17, 8:5-12; 16:18-21).
Побачене, а саме, космічні об'єкти, апостол називає зорями (6:13), вогнем, горою, зіркою (8:7-10, 9:1), Ісая – небесним воїнством (34:4). Євангелісти Матвій і Марк метеори називають зорями (Мт.24:29, Мк.13:25), Лука – вогненним дощем (Лк.17:29, 30), апостол Петро – стихіями, що розгорілися (2Пет.3:10, 12).
Давид сприймає метеори як падаюче гаряче ("жаріюче", пер. [Л.37, 38]) вугілля" (Пс.17:9, 13, 14). Їхня сублімація, поряд з виникненням грозових хмар, викличе потужні електричні розряди в атмосфері Землі ("блискавки" у вірші 15).
Очевидно, загадкові спалахи метеорів старозаповітні пророки називають стрілами і списами Бога зоряних воїнств (Авв.3:11, Зах.9:14, Іс.50:11). Все ж таки, якщо вогняні іскри це треки, тоді в 17-му псалмі має згадуватися конкретний астрономічний феномен, зрозуміло, алегорично.
13. Що означають уста Небесного Воїна?
Ротом Яхве Елохім (Псалми, 18:9) Давид називає отвір у небосхилі, таємничий радіант метеорного потоку, що проганяє хмари (вірш 13).
Зовсім не дивно, враховуючи всесвітній масштаб і небесний характер дива, оскільки "образи великих розмірів пов'язуються в Біблії з Богом", вони "використовуються також для зображення сили та суду Бога" [Л.27, стор. 106].
Саме Він контролює атмосферні явища (Єр.10:13), витягує зі сховища знаряддя гніву Свого (50:25) "на час лихоліття, на день битви і війни" (Йова, 38:22, 23). Вони "приводяться в рух вітром, що прокидається від Його дихання" [Л.28, стор. 635].
Зовсім не дивно, враховуючи всесвітній масштаб і небесний характер дива, оскільки "образи великих розмірів пов'язуються в Біблії з Богом", вони "використовуються також для зображення сили та суду Бога" [Л.27, стор. 106].
Саме Він контролює атмосферні явища (Єр.10:13), витягує зі сховища знаряддя гніву Свого (50:25) "на час лихоліття, на день битви і війни" (Йова, 38:22, 23). Вони "приводяться в рух вітром, що прокидається від Його дихання" [Л.28, стор. 635].
Давид бачить, від дихання Небесного Воїна, "Пішов дим з Його ніздрів,- пожираючий вогонь з Його уст" (Псалми, 18:9). У єврейській літературі багато синекдох,- стилістичних оборотів, у яких частина виступає наче ціле [Л.27, стор. 252]). Гігантський рот Ель Шаддай псалмоспівець побачив в оселі Його, на небі (Пс.2:4, 13:2).
Ісая пророкує, перед настанням царства Месії, Він "Жезлом Свого слова вражатиме землю, і подихом (диханням) Своїх уст знищить (безбожного) нечестивого" (Ісаї, 11:4, б). Іоанн в одному з видінь, застосовує той самий образ, "з Його уст (рота) виходив двосічний гострий меч" (Об’явлення, 1:16, б; 19:15).
Примітно, єврейське "peh" (рот) одночасно має значення "отвір" (Бут.42:27, І.Нав.10:18, 22, Дан.6:17). У буквальному значенні, слово «peh» означає вхідний або вихідний отвір у чомусь: колодязі, печері, мішку [Л.27, стор. 1006].
У Дідасі, найдавнішому найбільш авторитетному вченні катехитичного характеру після апостольського періоду, знаком Другого пришестя називається порожній наскрізний простір. "І тоді з'явиться знамення істини: по-перше, знамення отвору на небі ... Тоді побачить світ Господа, що прийде на хмарах небесних" (Дідаху, 16:6-8).
Пролом у захмарній височині Єзекіїль іменує піхвами, з них Яхве Цеваот витягне меч Свій. Побачивши його збожеволіють народи (Єремії, 25:16). «І зрозуміють усі (хто живе), що це Я, ГОСПОДЬ, витягнув Свій меч з піхов, і (назад) він туди вже не повернеться ("більше він у них не повернеться")» (Єзекіїля, 21:10; у дужках, текст з [Л.35], у лапках - з [Л.37]).
Свердловину піхов жителі землі виявлять у навколополярному сузір'ї Цефей північної півкулі. Воно складається з 7-и опорних зірок, всього їх 234, але лише сім яскравіше 4-ї зіркової величини. На широті Єрусалиму радіант метеорного потоку Цефей можна побачити увечері, на півночі, біля небосхилу.
Протягом ночі, отвір, що випускає промені, поступово піднімається над горизонтом, переміщаючись у напрямку на Схід. З отвору піхов з ревом, гуркотом, свистом вилетять метеорні тіла-боліди, знаряддя гніву Вседержителя.
Ісая називає астрономічний знак військовим прапором, його дасть Владика військ для збору Своєї армії. «Він підніме стяг у напрямку далекого народу,- покличе його посвистом від країв землі, - і той легко та швидко прибуде» (Ісаї, 5:26 -30; Єр.4:21).
Коли ми читаємо про уста Адоная або про те, що Він підніме прапор, дасть знак, покличе свистом, піде, побачить, почує ми зустрічаємося з архаїчними антропоморфізмами, їх чимало в Біблії [Л.20, стор. 121, 309]. Точніше стикаємося з персоніфікацією, перенесенням людських властивостей на Бога, явищами природи чи невідомими предметами.
Ісая пророкує, перед настанням царства Месії, Він "Жезлом Свого слова вражатиме землю, і подихом (диханням) Своїх уст знищить (безбожного) нечестивого" (Ісаї, 11:4, б). Іоанн в одному з видінь, застосовує той самий образ, "з Його уст (рота) виходив двосічний гострий меч" (Об’явлення, 1:16, б; 19:15).
Примітно, єврейське "peh" (рот) одночасно має значення "отвір" (Бут.42:27, І.Нав.10:18, 22, Дан.6:17). У буквальному значенні, слово «peh» означає вхідний або вихідний отвір у чомусь: колодязі, печері, мішку [Л.27, стор. 1006].
У Дідасі, найдавнішому найбільш авторитетному вченні катехитичного характеру після апостольського періоду, знаком Другого пришестя називається порожній наскрізний простір. "І тоді з'явиться знамення істини: по-перше, знамення отвору на небі ... Тоді побачить світ Господа, що прийде на хмарах небесних" (Дідаху, 16:6-8).
Пролом у захмарній височині Єзекіїль іменує піхвами, з них Яхве Цеваот витягне меч Свій. Побачивши його збожеволіють народи (Єремії, 25:16). «І зрозуміють усі (хто живе), що це Я, ГОСПОДЬ, витягнув Свій меч з піхов, і (назад) він туди вже не повернеться ("більше він у них не повернеться")» (Єзекіїля, 21:10; у дужках, текст з [Л.35], у лапках - з [Л.37]).
Свердловину піхов жителі землі виявлять у навколополярному сузір'ї Цефей північної півкулі. Воно складається з 7-и опорних зірок, всього їх 234, але лише сім яскравіше 4-ї зіркової величини. На широті Єрусалиму радіант метеорного потоку Цефей можна побачити увечері, на півночі, біля небосхилу.
Протягом ночі, отвір, що випускає промені, поступово піднімається над горизонтом, переміщаючись у напрямку на Схід. З отвору піхов з ревом, гуркотом, свистом вилетять метеорні тіла-боліди, знаряддя гніву Вседержителя.
Ісая називає астрономічний знак військовим прапором, його дасть Владика військ для збору Своєї армії. «Він підніме стяг у напрямку далекого народу,- покличе його посвистом від країв землі, - і той легко та швидко прибуде» (Ісаї, 5:26 -30; Єр.4:21).
Коли ми читаємо про уста Адоная або про те, що Він підніме прапор, дасть знак, покличе свистом, піде, побачить, почує ми зустрічаємося з архаїчними антропоморфізмами, їх чимало в Біблії [Л.20, стор. 121, 309]. Точніше стикаємося з персоніфікацією, перенесенням людських властивостей на Бога, явищами природи чи невідомими предметами.
14. Незвичайна зброя
Через призму історичної події, що прийде, а саме, вторгнення Вавилона в Юдею, Ісая, скорочуючи перспективу, бачить (Іс.1:1) есхатологічний Йом Адонай (13:4-13).
Необхідно пояснити, "говорити про майбутнє в граматичній категорії теперішнього або навіть минулого часу - характерний прийом пророчої мови, що свідчив про впевненість промовця у здійсненні того, про що він пророкував" [Л.30, стор. 84].
Йешайа коротко пише. «Вони йдуть з далеких країн, від (самого) краю небес (горизонту). ГОСПОДЬ і знаряддя Його гніву, прийдуть щоб знищити (зруйнувати) всю землю!»(Ісаї, 13:5; Єр.6:22, Втор.28:49).
Таємничими знаряддями ("армія відплати", пер. [Л.26]) пророк очевидно називає військо небесне, тобто "зірки" (метеорні тіла); вони попадають з неба (Іс.34:4, мал.5), "зотліють" (Синод. пер.). Як за старих часів зорі билися з Сисарою (Суд.5:20), так вони братимуть участь у війні із Землею (Об’явлення, 8:10-12, 9:1-3, 12:4).
Необхідно пояснити, "говорити про майбутнє в граматичній категорії теперішнього або навіть минулого часу - характерний прийом пророчої мови, що свідчив про впевненість промовця у здійсненні того, про що він пророкував" [Л.30, стор. 84].
Йешайа коротко пише. «Вони йдуть з далеких країн, від (самого) краю небес (горизонту). ГОСПОДЬ і знаряддя Його гніву, прийдуть щоб знищити (зруйнувати) всю землю!»(Ісаї, 13:5; Єр.6:22, Втор.28:49).
Таємничими знаряддями ("армія відплати", пер. [Л.26]) пророк очевидно називає військо небесне, тобто "зірки" (метеорні тіла); вони попадають з неба (Іс.34:4, мал.5), "зотліють" (Синод. пер.). Як за старих часів зорі билися з Сисарою (Суд.5:20), так вони братимуть участь у війні із Землею (Об’явлення, 8:10-12, 9:1-3, 12:4).
В іншому уривку таємновидець розповідає про ходу імені Яхве (Іс.30:27). Згадуючи уста Його (антропоморфізм), - джерело крайнього невдоволення, "Його язик,- як пожираючий вогонь", "палає Його гнів, наче важкий тягар".Слово "гнів", євр. мовою, також означає "ніс", сучасні переклади псалма 17:9 виглядають так. "Дим вирвався з Його ніздрів" [Л.37], "Димилися Його ніздрі, з рота рвалося всепожираюче полум'я і вогняні іскри розліталися", пер. [Л.26].
Євреї вважали, що Бога неможливо уявити в якійсь тілесній формі, але цілком припустимо використання персоніфікації, опис Його через реальні знайомі образи [Л.28, стор. 596].
Безумовно, у псалмі 17:9 і вірші Іс.30:27 повідомляється про щось інше. Ймовірно, про боліди (Об'явлення, 8:10), вогняні кулі з хвостами диму (мал.4, 5), що виривається "з Його ніздрів" (Пс.17:9, а), "в день Його палкого (палаючого) гніву" (Іс.13:13) ).
Порівняння люті з палаючим вогнем часто зустрічається в єврейській та споріднених мовах [Л.1, стор 512]. "Корінь єврейського слова, перекладеного як "гнів", буквально означає "гаряче дихання". Гнів Божий палає полум'ям, спопеляючи все на своєму шляху” [Л.33, стор. 368].
Наум, розповідаючи про бачення теофанії, має на увазі як "гаряче дихання" Йахве, так і криваво-червону височінь через пил від "ніг" Його (Наума, 1:2-6). Образ обурення Сидячого на троні і Агнця використав Іван в одному з есхатологічних видінь (Об'явлення, 6:16, 17).
Через масове наповнення атмосфери мінеральним пилом у День Господній стануть іншими її оптичні властивості. Колір піднебіння зміниться з блакитного, він визначається в основному молекулярним розсіюванням сонячного світла, на червоний через переважне аерозольне розсіювання на дисперсних частинках мікронних розмірів.
Фізична зміна кольору з блакитного на криваво-червоний служить одним із загадкових астрономічних знамень у пророка Йоїля ("кров" у вірші 2:30). Апостол Петро називає небозведення останніх днів існування роду цього, як "небо, охоплене полум’ям" (2Пет.3:12), Павло - "полум'яний вогонь" (2Фес.1:8).
15. Схованка, стріли, сагайдак
Ще одна біблійна розповідь про Богоявлення, зроблена поетичною мовою алегорій, але в поняттях, термінах, образах, що існували, знаходиться в 3-му розділі книги Аввакума.
«Бог йде від Темана, Святий - від гори Паран. Небеса покриті Його величчю, а Його славою наповнена земля. Сяйво (блиск) від Ньго - як сонячне світло (як світло зорі); а з Його рук виходять промені (буквально, "роги"),- там таємниця (схованка) Його (слави!) сили» (Аввакума, 3:3, 4 і далі).
При сяйві Твоїх блискавичних стріл,- при світлі (сяйві) Твого сяючого списа (списів) сонце й місяць ("втратили свій блиск, перестали світити, бачачи яскраві спалахи", пер. [Л.26]) застигли (зупинились) на місці» (Авв.3:11 і далі).
«Бог йде від Темана, Святий - від гори Паран. Небеса покриті Його величчю, а Його славою наповнена земля. Сяйво (блиск) від Ньго - як сонячне світло (як світло зорі); а з Його рук виходять промені (буквально, "роги"),- там таємниця (схованка) Його (слави!) сили» (Аввакума, 3:3, 4 і далі).
При сяйві Твоїх блискавичних стріл,- при світлі (сяйві) Твого сяючого списа (списів) сонце й місяць ("втратили свій блиск, перестали світити, бачачи яскраві спалахи", пер. [Л.26]) застигли (зупинились) на місці» (Авв.3:11 і далі).
Читаючи ці вірші (3-19), інші тексти про День Господа, як старозаповітні, так новозаповітні, складається тверде переконання, говориться про одне і те ж диво, - Друге пришестя Месії. Всі вірші, незважаючи на відмінності в лексиці, збігаються в основному, не суперечать в деталях, доповнюють один одного.
Наприклад, Хавакук наводить важливе доповнення, що стосується згаданих раніше особливих стріл і списів Всемогутнього; стріли Його сяють, а списи – випромінюють світло (Авв.3:11). Пророк не вважає їх блискавками, подібно до Захарії (Зах.9:14) і Христа (Лк.17:24, грецьке "astrape" означає не залітну гостю з неба під час грози, а "сяйво").
Спалахи блискавок виглядають ламаними лініями з численними зигзагоподібними відгалуженнями, навпаки, вогняні стріли, списи, дротики подібні до прямих ліній. Безумовно, пророк мав на увазі прямолінійні сліди метеорних тіл, що спалахнули в атмосфері, малих (стріли, дротики, рис.3) і великих – боліди (списи, рис.4, 5).
Яскраві треки провидець називає променями, темний отвір радіанта - схованою сили (слави) Божої, «з Його рук виходять промені (буквально "роги"),- там таємниця (схованка) Його (слави!) сили»(3:4, б). Він називає величчю світло навколо нічного сонця, «"Сяйво Його - як світло зорі» (вірш 4, а; пер. [Л.38]), що покриває небеса, славою Яхве Елохім, що наповнює землю (ст.3:3, б).
Незвичайна "зоря" охопить весь небозвід, витрусить "всіх безбожних з укриттів їх" (Йова, 38:13, пер. [Л.26]). Пророк Єремія діру радіанта порівнює з темним круглим входом у гробницю (Єремії, 5:16, "Стріли їх - відчинена гробниця", пер. [Л.37]).
Він ототожнює астрономічний знак на небі з відкритим футляром для смертоносних стріл. "Колчан (сагайдак) його як могила отворена" (пер. [Л.38, Л.35]).
Наприклад, Хавакук наводить важливе доповнення, що стосується згаданих раніше особливих стріл і списів Всемогутнього; стріли Його сяють, а списи – випромінюють світло (Авв.3:11). Пророк не вважає їх блискавками, подібно до Захарії (Зах.9:14) і Христа (Лк.17:24, грецьке "astrape" означає не залітну гостю з неба під час грози, а "сяйво").
Спалахи блискавок виглядають ламаними лініями з численними зигзагоподібними відгалуженнями, навпаки, вогняні стріли, списи, дротики подібні до прямих ліній. Безумовно, пророк мав на увазі прямолінійні сліди метеорних тіл, що спалахнули в атмосфері, малих (стріли, дротики, рис.3) і великих – боліди (списи, рис.4, 5).
Яскраві треки провидець називає променями, темний отвір радіанта - схованою сили (слави) Божої, «з Його рук виходять промені (буквально "роги"),- там таємниця (схованка) Його (слави!) сили»(3:4, б). Він називає величчю світло навколо нічного сонця, «"Сяйво Його - як світло зорі» (вірш 4, а; пер. [Л.38]), що покриває небеса, славою Яхве Елохім, що наповнює землю (ст.3:3, б).
Незвичайна "зоря" охопить весь небозвід, витрусить "всіх безбожних з укриттів їх" (Йова, 38:13, пер. [Л.26]). Пророк Єремія діру радіанта порівнює з темним круглим входом у гробницю (Єремії, 5:16, "Стріли їх - відчинена гробниця", пер. [Л.37]).
Він ототожнює астрономічний знак на небі з відкритим футляром для смертоносних стріл. "Колчан (сагайдак) його як могила отворена" (пер. [Л.38, Л.35]).
16. Дивний блиск
У вустах Хаваккука, слова " світло ", " велич ", "слава " (євр. "kabod" ) служать синонімами, так як остання "означає сліпуче сяйво, що знаменує присутність Бога" [Л.6, с. 70; Л.26, стор. 68].
Месопотамські боги "являли свою могутність за допомогою telammu, небесного сяйва" [Л.28, стор. 122]. Невипадково порівняння і таємновидцем слави Адоная з блиском, "як сонячне світло" (Аввакума, 3:4, а), точніше "як світло зорі" (пер. [Л.38]). Оскільки радіант, справа руки Його, випромінює жахливі промені (на євр. мові, буквально, «роги») подібно до випромінювання Сонця.
Зазначений феномен можна назвати прихованим світилом нічного неба, "схованою Його сили (слави)" або поглядом Його (вірші 4, 6; давні вірили, око випромінює світло). Якщо ця гіпотеза вірна, чому «Бог йде від Темана, Святий - від гори Паран»? вони знаходяться на півдні від Ізраїлю, а отвір, що випускає промені, виникне на півночі.
Ймовірно, Авакум говорить не про слабкий вечірній радіант низько над горизонтом, але про кульмінацію "схованки Його сили" рано вранці через переміщення знамення в південну частину неба. Саме в ті дні через сяйво блискучих списів Ель Шаддая та літаючих стріл Його, не видно як заходить Місяць, або сходить Сонце.
Від фізичного ефекту атмосферної рефракції, світила ніби зупиняться, затримаються на небосхилі, по Писанню.
Месопотамські боги "являли свою могутність за допомогою telammu, небесного сяйва" [Л.28, стор. 122]. Невипадково порівняння і таємновидцем слави Адоная з блиском, "як сонячне світло" (Аввакума, 3:4, а), точніше "як світло зорі" (пер. [Л.38]). Оскільки радіант, справа руки Його, випромінює жахливі промені (на євр. мові, буквально, «роги») подібно до випромінювання Сонця.
Зазначений феномен можна назвати прихованим світилом нічного неба, "схованою Його сили (слави)" або поглядом Його (вірші 4, 6; давні вірили, око випромінює світло). Якщо ця гіпотеза вірна, чому «Бог йде від Темана, Святий - від гори Паран»? вони знаходяться на півдні від Ізраїлю, а отвір, що випускає промені, виникне на півночі.
Ймовірно, Авакум говорить не про слабкий вечірній радіант низько над горизонтом, але про кульмінацію "схованки Його сили" рано вранці через переміщення знамення в південну частину неба. Саме в ті дні через сяйво блискучих списів Ель Шаддая та літаючих стріл Його, не видно як заходить Місяць, або сходить Сонце.
Від фізичного ефекту атмосферної рефракції, світила ніби зупиняться, затримаються на небосхилі, по Писанню.
"Сонце й місяць застигли на місці" (Авв.3:11), у Масорецькому тексті, "зупинилися в обителі своїй", або "Місяць і сонце втратили свій блиск, перестали світити", пер.. [Л.26].
Проте, порівняно з променями денного світила, схованка сили Божої має істотну відмінність. Слід метеору досить швидко зникає (через 0,1 ... 1 сек.), але відразу виникають інші треки, щоб миттєво згаснути.
Тому астрономічний знак з великим годинниковим числом (ZHR) нагадує пророку спиці бойової залізної колісниці, що обертаються [Л.28, стор. 254]. У Новоєгипетському царстві їх робили металевими, озброюючи колісничих луками зі стрілами, дротиками, списами.
Можливо зі згаданої причини, водночас через великі розміри і переміщення по небу, Ісая називає чудо-радіант колісницею Йахве, так як вона, разом із колесом, служили широко поширеними астральними символами.
«Бо ось гряде ГОСПОДЬ у вогні, а Його колісниці, - наче вихор, щоб дати волю Своєму гніву і виконати Свою погрозу в полум’ї вогню (з палаючим вогнем)» (Ісаї, 66:15; Мал.4:1). "Пророки Ісая та Малахія ототожнюють вогонь з другим пришестям Христа" [Л.29, стор. 73]).
Проте, порівняно з променями денного світила, схованка сили Божої має істотну відмінність. Слід метеору досить швидко зникає (через 0,1 ... 1 сек.), але відразу виникають інші треки, щоб миттєво згаснути.
Тому астрономічний знак з великим годинниковим числом (ZHR) нагадує пророку спиці бойової залізної колісниці, що обертаються [Л.28, стор. 254]. У Новоєгипетському царстві їх робили металевими, озброюючи колісничих луками зі стрілами, дротиками, списами.
Можливо зі згаданої причини, водночас через великі розміри і переміщення по небу, Ісая називає чудо-радіант колісницею Йахве, так як вона, разом із колесом, служили широко поширеними астральними символами.
«Бо ось гряде ГОСПОДЬ у вогні, а Його колісниці, - наче вихор, щоб дати волю Своєму гніву і виконати Свою погрозу в полум’ї вогню (з палаючим вогнем)» (Ісаї, 66:15; Мал.4:1). "Пророки Ісая та Малахія ототожнюють вогонь з другим пришестям Христа" [Л.29, стор. 73]).
17. Світильник Бога та обличчя Його
У Біблії використовуються й інші найменування таємничого радіанта, що вражає уяву, грандіозної, жахливої, зримої присутності Творця всесвіту. Зокрема, Софонія так розповідає про Його відвідування Єрушалаїма, в "день гніву ... день темряви і мороку" (Соф.1:15).«У той час Я обшукаю Єрусалим зі світильником і покараю (самовдоволених) мужів, котрі закостеніли над (дріжжами) помутнілими осадами вина в чашах і вважають: Господь не робить (зробити не може) ні доброго, ні злого» (Соф.1:12).
Всемогутній вчинить аналогічно стародавньому єврейському звичаю. Вночі, напередодні весняного свята Великодня, глава сім'ї зі світильником обходив свою оселю, щоб перевірити чи видалені всі дріжджі (закваска) з дому (Вихід, 12:19).
Все ж грандіозні масштаби події (Соф.1:2-4, 12, 16-18) дозволяють припустити, що пророк має на увазі незвичайний світильник (радіант), що належить Елоах. Протягом темної ночі він висвітлює все місто (ст.12).
Іоанн в одному з видінь чує, що каменям говорять ті, що сховалися в печерах та ущелинах гір. «Упадіть (обруштеся) на нас і сховайте нас від обличчя (погляду) Того, Хто сидить на престолі, та від гніву Агнця» (Об'явлення, 6:15, 16).
В іншій ситуації апостол, перебуваючи в Дусі, сам бачить Всевишнього. Того, хто тримає 7 зірок, він порівнює з яскраво сяючим світилом, "обличчя Його – мов сонце, що сяє (в зеніті) у своїй силі " (1:16, "Весь образ Його немов палюче сонце в зеніті", пер. [Л.35]) . Правильно. «Обличчя Боже», загадковий небесний феномен Сина Людського, сяє ніби пекуче опівдні світило.
Від божественного образу виходить світло, подібно як у псалмі Давида, "Його сліпуче сяйво розривало хмари" (Псалми, 17:13, пер. [Л.26]). За близькосхідною традицією це вважалося небезпечним для людини [Л.27, стор. 613].
Тому в паралельних віршах, "ввійди (сховайся) у скелю й сховайся в землю зі страху перед ГОСПОДОМ і від слави (через блиск) Його могутності" (Ісаї, 2:10; 19, 21), страх, слава , блиск могутності також означають щось разюче, очевидно, викликаний Провидінням грізний радіант на небі.
Це приголомшливе астрономічне явище, в іншому розділі, Ісая називає розірваними (прорваними) небесами, обличчям (синекдоха) Йахве. Від лиця Його розтануть гори, опадуть пагорби, тремтять народи, коли Він зійде з неба (64:1, 2; Авв.3:3-6, Наум.1:5).
18. Велика давильня
Ще одна назва незвичайної схованки сили Його, використана Іоанном, "велика давильня (точило) гніву Божого" (Об'явлення, 14:19) або "давильня лютого гніву Бога Вседержителя" (19:15).
Точилом за старих часів називалася яма (Іс.5:2, Мт.21:33), вирубана в скельній породі або викопана в землі і обкладена камінням з глиною. У ямі ногами топтали виноград, щоб вичавити з нього сік [Л.27, 29]. "Червоний сік випливав через отвори в судини" [Л.36], "в сюрреалістичному баченні з точила струмує кров замість вина (Об.14:20)" [Л.27, стор. 1213].
Криком топчучих виноградарів Єремія уподібнює сильний голос з небес у день суду над народами. «ГОСПОДЬ загримить з висоти ... потужно (страшно) загримить (проти всіх, хто живе на землі)» (Єремії, 25:30, по-науковому, з висоти обрушиться акустична ударна хвиля).
Пролунає "грім" (пер. [Л.35]) і "гуркіт" [Л.37], точніше, "гул" (Масора) пронесеться по всій планеті (вірш 31). Миттєво підніметься великий вихор-гіперган, "велика (страшна) буря від (самого) краю землі" (пер. [Л.35]); неймовірне лихо піде від однієї країни до іншої (25:32).
Сцену з архаїчною давильнею знаходимо у старозаповітного таємновидця у зв'язку з викликаючим страх приходом Небесного Воїна в "день помсти" (Ісаї, 63:1-6).
«А чому Твої шати (одежа) червоні (червоного кольору)? Чому Твій одяг такий як у того, хто топче в чавилі (точилі) виноград? ... Я топтав їх (народи) у Своєму обуренні (гніві, люті), так що їхній сік (кров) бризкав на Мої шати. Таким чином весь Мій одяг Я заплямував …» (у дужках, уточнення із сучасних перекладів).
Не слід трактувати буквально приголомшливий шокуючий образ розчавлених люттю і гнівом Бога народів, як виноград під ногами тупцюючого ("слово нецах означає як "кров, так і "сік винограду" [Л.38, стор 1088]).
Точилом за старих часів називалася яма (Іс.5:2, Мт.21:33), вирубана в скельній породі або викопана в землі і обкладена камінням з глиною. У ямі ногами топтали виноград, щоб вичавити з нього сік [Л.27, 29]. "Червоний сік випливав через отвори в судини" [Л.36], "в сюрреалістичному баченні з точила струмує кров замість вина (Об.14:20)" [Л.27, стор. 1213].
Криком топчучих виноградарів Єремія уподібнює сильний голос з небес у день суду над народами. «ГОСПОДЬ загримить з висоти ... потужно (страшно) загримить (проти всіх, хто живе на землі)» (Єремії, 25:30, по-науковому, з висоти обрушиться акустична ударна хвиля).
Пролунає "грім" (пер. [Л.35]) і "гуркіт" [Л.37], точніше, "гул" (Масора) пронесеться по всій планеті (вірш 31). Миттєво підніметься великий вихор-гіперган, "велика (страшна) буря від (самого) краю землі" (пер. [Л.35]); неймовірне лихо піде від однієї країни до іншої (25:32).
Сцену з архаїчною давильнею знаходимо у старозаповітного таємновидця у зв'язку з викликаючим страх приходом Небесного Воїна в "день помсти" (Ісаї, 63:1-6).
«А чому Твої шати (одежа) червоні (червоного кольору)? Чому Твій одяг такий як у того, хто топче в чавилі (точилі) виноград? ... Я топтав їх (народи) у Своєму обуренні (гніві, люті), так що їхній сік (кров) бризкав на Мої шати. Таким чином весь Мій одяг Я заплямував …» (у дужках, уточнення із сучасних перекладів).
Не слід трактувати буквально приголомшливий шокуючий образ розчавлених люттю і гнівом Бога народів, як виноград під ногами тупцюючого ("слово нецах означає як "кров, так і "сік винограду" [Л.38, стор 1088]).
За апокаліптичне "точило гніву Божого" Іоанн і Ісая приймають радіант, що випускає промені (мал. 6), образно кажучи, яма, уста, отвір в небі. Метеорні сліди з точила подібні до бризок крові, а червону височінь пророки уподібнюють червленим шатам, одягу, забарвленного кров'ю.
Отже, проведене дослідження Біблії дозволяє припустити, що ознакою повернення Господа Ісуса Христа є завершення проповіді Євангелія наступаючого месіанського Царства безбожному світу. Фізичним знаком (знаменням) Його пришестя послужить жахливий своєю незвичністю яскравий нічний радіант, подібний сонцю.
У ті дні будуть плакати зірки, небозвід сповістить правду про Бога, кожен побачить славу Його ... і збентежаться ті, хто поклоняється ідолам своїм (Псалми, 96:3-6). Ось чому не можна всі надії покладати на людину, все, створене нею, розсиплеться.
ЛІТЕРАТУРА
1. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 2. Новий Заповіт. - СПб.: Мірт, 2005. - 733 с.
2. Ллойд-Джонс М. Церква і останній час.- Харків: Д.Ф.Ткаченка, 2001.-208 с.
3. Кузнєцова В.М. Євангеліє від Матвія. Коментар. - М: ОПУ ім. А.Меня, 2002. - 568 с.
4. Паш Р. Друге пришестя Ісуса Христа. - Gummersbach, Місія Вісник світу, 1995. - 287 с.
5. Вуд Леон Дж. Біблія та події майбутнього: Огляд подій останніх днів. - СПб.: Біблія для всіх, 2006. - 213 с.
6. Кузнєцова В.М. Євангеліє від Луки. Коментар. - М: ОПУ ім. А.Меня, 2004. - 556 с.
7. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза.- Кременчук: Християнська зоря, 1999.- 1088 с.
8. Янгрен П. Знамення: Київ: Варух, 1998. 192 с.
9. Стерн Д. Коментар до Єврейського Нового Заповіту. - М.: НП "Сілоам", 2004.-1 156 с.
2. Ллойд-Джонс М. Церква і останній час.- Харків: Д.Ф.Ткаченка, 2001.-208 с.
3. Кузнєцова В.М. Євангеліє від Матвія. Коментар. - М: ОПУ ім. А.Меня, 2002. - 568 с.
4. Паш Р. Друге пришестя Ісуса Христа. - Gummersbach, Місія Вісник світу, 1995. - 287 с.
5. Вуд Леон Дж. Біблія та події майбутнього: Огляд подій останніх днів. - СПб.: Біблія для всіх, 2006. - 213 с.
6. Кузнєцова В.М. Євангеліє від Луки. Коментар. - М: ОПУ ім. А.Меня, 2004. - 556 с.
7. Рінекер Ф., Майєр Г. Біблійна енциклопедія Брокгауза.- Кременчук: Християнська зоря, 1999.- 1088 с.
8. Янгрен П. Знамення: Київ: Варух, 1998. 192 с.
9. Стерн Д. Коментар до Єврейського Нового Заповіту. - М.: НП "Сілоам", 2004.-1 156 с.
10. Джон Ф. Мак-Артур, молодший. Тлумачення книг Нового Завіту. Євангеліє від Матвія, 24-28.- Мінськ: Слов'янське Євангельське товариство, 2008. - 410 с.
11. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2000. - 1467с.
12. Тлумачення чотирьох Євангелій та Книги діянь Апостолів. – Біблійна кафедра. – Київ: Демос, 1994.
13. Тлумачна Біблія. За ред. Лопухіна О.П. Том 3: Новий Заповіт. 2-ге видання.- Стокгольм: Інститут перекладу Біблії, 1987.- 612 с.
14. Проп. Іван Барчук. Пояснення чотирьох Євангелій. Т. 2.- Київ: Дорога правди, 1993.- 618с.
15. Канатуш В.Я. Таємниці Апокаліпсису. - Мінськ: Церква Пробудження, 1993. - 168 с.
16. Музичко І.В. Світло одкровення. - Торонто, 1995. - 224 с.
17. Роберт Ван Кампен. Про захоплення церкви – легко і доступно.-М.: Триада, 2000.-232с.
18. Джордж А. Майлз. Схеми пророцтв. - Київ-Одеса: ВСМ, 1995. - 50 с.
19. Лахей Т., Дженкінс Д. Це може статися сьогодні. - СПб.: Біблія для всіх, 2005. - 248с.
20. Щедровицький Д.В. Введення в Старий Завіт. - М.: Теревінф, 2001.
21. Клеон Л. Роджерс-мл., Клеон Роджерс III. Новий лінгвістичний та екзегетичний ключ до грецького тексту Нового Заповіту. - М.: Біблія для всіх, 2001. - 1008.
22. Карєв А.В., Міцкевич А.І., Попов В.А. Екзегетика.- СПб.: Біблія всім, 1997.- 208 с.
23. Кліффорд П. Останнім часом. - СПб.: Мірт, 2000. - 219 с.
24. Біблія. - М.: Російське біблійне суспільство, 1998. - 1376 с.
25. Біблійна енциклопедія. - М.: Російське біблійне суспільство, 1996. - 352 с.
26. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
27. Словник біблійних образів. – СПб.: Біблія для всіх, 2016. – 1 423 с.
28. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт.- СПб.: Мірт, 2003. - 984с.29.
11. Макдональд У. Біблійні коментарі для християн. Новий Заповіт. - Bielefeld: CLV, 2000. - 1467с.
12. Тлумачення чотирьох Євангелій та Книги діянь Апостолів. – Біблійна кафедра. – Київ: Демос, 1994.
13. Тлумачна Біблія. За ред. Лопухіна О.П. Том 3: Новий Заповіт. 2-ге видання.- Стокгольм: Інститут перекладу Біблії, 1987.- 612 с.
14. Проп. Іван Барчук. Пояснення чотирьох Євангелій. Т. 2.- Київ: Дорога правди, 1993.- 618с.
15. Канатуш В.Я. Таємниці Апокаліпсису. - Мінськ: Церква Пробудження, 1993. - 168 с.
16. Музичко І.В. Світло одкровення. - Торонто, 1995. - 224 с.
17. Роберт Ван Кампен. Про захоплення церкви – легко і доступно.-М.: Триада, 2000.-232с.
18. Джордж А. Майлз. Схеми пророцтв. - Київ-Одеса: ВСМ, 1995. - 50 с.
19. Лахей Т., Дженкінс Д. Це може статися сьогодні. - СПб.: Біблія для всіх, 2005. - 248с.
20. Щедровицький Д.В. Введення в Старий Завіт. - М.: Теревінф, 2001.
21. Клеон Л. Роджерс-мл., Клеон Роджерс III. Новий лінгвістичний та екзегетичний ключ до грецького тексту Нового Заповіту. - М.: Біблія для всіх, 2001. - 1008.
22. Карєв А.В., Міцкевич А.І., Попов В.А. Екзегетика.- СПб.: Біблія всім, 1997.- 208 с.
23. Кліффорд П. Останнім часом. - СПб.: Мірт, 2000. - 219 с.
24. Біблія. - М.: Російське біблійне суспільство, 1998. - 1376 с.
25. Біблійна енциклопедія. - М.: Російське біблійне суспільство, 1996. - 352 с.
26. Біблія. Сучасний переклад Біблійних текстів. - М.: World Bible Translation Center, 2002. - 1150 с.
27. Словник біблійних образів. – СПб.: Біблія для всіх, 2016. – 1 423 с.
28. Біблійний культурно-історичний коментар. Частина 1. Старий Заповіт.- СПб.: Мірт, 2003. - 984с.29.
29. Тлумачення новозавітних послань та Книги Одкровення. Гол. ред. Харчлаа. - Seligenstadt: Християнське видавництво, 1990. - 598 с.
30. Тлумачення Старозаповітних Книг. Від Книги Ісаї за Книгою Малахії. - Ашфорд: Слов'янське Місіонерське Видавництво, 1996. - 602 с.
31. Джон Ф. Мак-Артур. Друге пришестя: ознаки повернення Христа та кончини століття. - West Sacramento: Grace Publisching International, 2007. - 358 с.
32. Новий біблійний словник: в 2-х частинах. Ч.2. Біблійні реалії. - СПб.: Мірт, 2001. - 1014 с.
33. Рей Стедмен. Подорож по Біблії / Детальний путівник по всій Біблії. - USA: Word Wide Printing, 2005. - 704 с.
34. Дудник А.В. Тлумачення на книгу Одкровення Іоанна Богослова. - Харцизьк: Світло, 2012. - 975 с.
35. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Заповіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
36. Великий біблійний словник. - СПб.: Біблія для всіх, 2005. - 1503 с.
37. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
38. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
39. Дерек Т. Ісая.- Мінськ: Поліграфкомбінат ім. Я.Коласа, 2013. – 400 с.
40. Прокопенко О.В. Вісники Царства: Богослов'я старозавітних пророків. – Харків: Глобус, 2016. – 414 с.
41. Сарфаті Дж. Д. Хроніка початку. – Київ: Книгоноша, 2018. – 864 с.
30. Тлумачення Старозаповітних Книг. Від Книги Ісаї за Книгою Малахії. - Ашфорд: Слов'янське Місіонерське Видавництво, 1996. - 602 с.
31. Джон Ф. Мак-Артур. Друге пришестя: ознаки повернення Христа та кончини століття. - West Sacramento: Grace Publisching International, 2007. - 358 с.
32. Новий біблійний словник: в 2-х частинах. Ч.2. Біблійні реалії. - СПб.: Мірт, 2001. - 1014 с.
33. Рей Стедмен. Подорож по Біблії / Детальний путівник по всій Біблії. - USA: Word Wide Printing, 2005. - 704 с.
34. Дудник А.В. Тлумачення на книгу Одкровення Іоанна Богослова. - Харцизьк: Світло, 2012. - 975 с.
35. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Заповіту, канонічні. Сучасний російський переклад. - М.: Російське біблійне суспільство, 2011. - 1408 с.
36. Великий біблійний словник. - СПб.: Біблія для всіх, 2005. - 1503 с.
37. Біблія. Новий переклад російською мовою. - United Kingdom, Carlisle: Biblica Europe, 2011. - 1 185 с.
38. Біблія. Книги Святого Письма Старого та Нового Завіту в сучасному російському перекладі. - М.: Видавництво ББІ, 2015. - 1856 с.
39. Дерек Т. Ісая.- Мінськ: Поліграфкомбінат ім. Я.Коласа, 2013. – 400 с.
40. Прокопенко О.В. Вісники Царства: Богослов'я старозавітних пророків. – Харків: Глобус, 2016. – 414 с.
41. Сарфаті Дж. Д. Хроніка початку. – Київ: Книгоноша, 2018. – 864 с.